Класифікація всього персоналу спеціалістів і робітників підприємства

где Со - суммарное число обслуживаемых объектов в смену (станков, рабочих мест, основных рабочих, и др.),шт.;

Но - норма обслуживания (число обслуживаемых объектов одним рабочим в смену), шт./чел.

Среднегодовая численности ППП:

где Qпл - объем производства в плановом периоде, грн.;

Ппл - среднегодовая выработка на одного работника, грн/чел.

Движение кадров на предприятии характеризуется с помощью коэффициентов:

Ш оборота рабочей силы по приему

Кпр = Чпр / Чсп,

где Чпр - численность принятых на работу за соответствующий период, чел.;

Чсп - среднесписочная численность работников за этот же период, чел.;

Ш оборота рабочей силы по увольнению

Кув = Чув / Чсп,

где Чув - общая численность уволенных за соответствующий период по каким-либо причинам, чел.;

Ш коэффициент текучести кадров

Ктек = Ч'ув / Чсп,

где Ч'ув - численность уволенных по собственному желанию, за нарушение трудовой дисциплины или по другим причинам, не связанных с производством, чел.

Сучасна кадрова політика підприємства (фірми, корпорації) має бути цілеспрямованою на ринкові умови господарювання. Її головна мета полягає в забезпеченні тепер і в майбутньому кожного робочого місця і кожної посади персоналом відповідних професій та спеціальностей і належної кваліфікації.

Досягнення кінцевої мети кадрової політики суб'єктом господарювання має передбачати виконання певних функцій (заходів). До основних з них відносяться:

розробка і кореляція у відповідності з умовами господарювання, що змінюються, стратегії формування та використання трудового потенціалу;

набір і формування необхідних категорій персоналу (відбір, професійна орієнтація, наймання, адаптація);

підготовка персоналу до відповідної професійної діяльності (виробничо-технічне учнівство, загальна підготовка, підвищення кваліфікації, просування по сліжбі);

оцінка персоналу (контроль відповідності персоналу конкретним потребам виробництва, контроль висування та службових переміщень);

мотивація дотримання режиму трудової діяльності і високопродуктивної праці;

постійний моніторинг безпеки праці (виробничо-господарської чи іншої діяльності);

забезпечення соціальної захищеності персоналу підприємства (фірми, корпорації);

реалізація постійних зв'язків між керівництвом підприємства (фірми, корпорації) і представниками трудових колективів.

Тема 6. МАЙНО ТА КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА

Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари -- робочу силу й засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці і після реалізації створеної продукції (надання послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Авансований капітал (від франц. avancer -- виплачувати наперед) -- це грошова сума, які вкладається власником у певне підприємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання зиску (прибутку) Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів в економічній теорії заведено називати відповідно постійним і змінним капіталом. У свою чергу постійний капітал з урахуванням цілеспрямованості використання й характеру кругообороту розділяється на основний та оборотний.

Основний капітал -- це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Вона переносить свою вартість на вартість готового продукту частинами. Вартість основного капіталу відшкодовується виробнику по мірі реалізації готових товарів (продукції, послуг).

Оборотний капітал -- це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату праці робочої сили.

За джерелами формування капітал підприємства ділиться на власний і позиковий. Власний капітал перетворюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів. Він звичайно включає статутний, пайовий та резервний фонди. Позиковий (залучений) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (та) короткострокової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту.

Тема 7. ОСНОВНІ ФОНДИ ТА ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Речові елементи виробничого процесу - засоби і предмети праці складають виробничі фонди. В процесі виробництва вони знаходяться в постійному русі, послідовно переходячи з грошової форми в речову, з речової в грошову і так далі. Обидві частини виробничих фондів беруть участь в обороті. Проте в способі звернення і характері функціонування є істотна відмінність. Це зумовило ділення виробничих фондів на основні і оборотні.

Основні фонди підприємства - засоби праці, які функціонують у виробничому процесі тривалий час (більше одного року), не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, мають вартість, не менше встановленої державою величини, і переносять її на вартість ГП поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

Класифікація ОФ :

1. За призначенням:

- виробничі;

- невиробничі.

2. За роллю у виробничому процесі (за виробничим призначенням) :

- будівлі;

- споруди;

- передатні пристрої;

- машини і устаткування : > силові машини і устаткування;

> робочі машини і устаткування;

> вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування;

> обчислювальна техніка;

- транспортні засоби;

- інструмент;

- виробничий інвентар;

- господарський інвентар.

3. За приналежністю:

- власні;

- орендовані.

4. За використанням:

- діючі;

- бездіяльні;

- законсервовані;

- запасні;

- здані в оренду.

Співвідношення окремих груп ОФ в їх загальній вартості відбиває їх виробнича (технічна) структура. Часто її розглядають як співвідношення активної і пасивної частини ОФ. Виробнича структура залежить від наступних чинників:

> виробничі і матеріально-технічні особливості галузі;

> форми громадської організації виробництва;

> форми відтворення ОФ;

> технічний рівень виробництва;

> рівень організації будівельних робіт;

> розміщення підприємства.

Облік ОФ здійснюється в натуральних і вартісних формах.

Оцінка основних фондів -- грошове вираження їх вартості. Вона об'єктивно необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємств та інших суб'єктів господарювання (інтеграційних утворень).

Види оцінки основних фондів:

залежно від моменту проведення оцінки -- за первісною або відновною вартістю;

залежно від стану основних фондів -- за повною або залишковою вартістю.

Вартість основних фондів:

первісна (початкова) вартість -- фактична вартість на момент проведення оцінки (кошторисна вартість будівництва виробничих приміщень, первісна вартість устаткування з урахуванням його транспортування та монтажу на місці експлуатації);

відновна -- вартість відтворення основних фондів за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Для забезпечення порівнянності вартісної оцінки основних фондів періодично проводиться їхня переоцінка за відновною вартістю;

повна (первісна й відновна) -- це вартість у новому, не лише спрацьованому стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування;

залишкова -- характеризує реальну їхню вартість, ще не перенесену на вартість виготовленої продукції. Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною вартістю та накопиченою сумою спрацювання основних фондів. Її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань і визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.

Розглянемо більш детально.

Первинна вартість - це фактична вартість ОФ на момент їх придбання і узяття на баланс:

Фп = 3пр + 3тр + 3м + 3смр ,грн.,

де 3пр - витрати на придбання устаткування, грн.;

3тр - витрати на транспортування його до місця експлуатації, грн.;

3м - витрати на установку і монтаж, грн.;

3смр - кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт (для будівель і споруд), грн.

Усі витрати визначаються в цінах, діючих в рік придбання або спорудження ОФ.

Відновна вартість - це вартість відтворення ОФ в сучасних умовах виробництва :

де (ПП - середньорічний відсоток приросту продуктивності праці в країні за час використання ОФ;

t - кількість років експлуатації ОФ до моменту визначення відновної вартості.

Проте обидва ці види оцінки не враховують зносу ОФ.

Залишкова вартість - це частина вартості, ще не перенесена на ГП; визначається як різниця між вартістю, по якій об'єкт ОФ був узятий на баланс підприємства і сумою зносу.

Ліквідаційна вартість - залишкова вартість ОФ на час їх вибуття з експлуатації.

Якщо відомі конкретні терміни введення і вибуття ОФ, визначається їх середньорічна вартість:

де Фнг - вартість ОФ на початок року, грн.;

Фвв, Фвыб - вартість ОФ, що вводяться і вибувають в плановому році, відповідно, грн.;

tвв, tвыб - число повних місяців функціонування в плановому році введених і вибулих ОФ, відповідно.

Якщо конкретні терміни введення і вибуття ОФ впродовж року не вказані, то середньорічна вартість:

де Фкг - вартість ОФ на кінець року, грн.

Вартість ОФ, Фсг, Фнг, Фкг, Фвв і Фвыб оцінюється за повною первинною або відновною вартістю.

Інтенсивність руху ОФ характеризується коефіцієнтами вибуття Квыб і оновлення Кобн :

; .

Знос - це втрата ОФ своєї вартості.

Знос буває двох видів:

Фізичний знос - втрата ОФ своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольняти вимогам, що пред'являються до них, міра фізичного зносу виражається коефіцієнтом фізичного зносу :

,

де Фкр - вартість капітального ремонту устаткування від початку служби, грн.;

Асум - сума амортизаційних відрахувань від початку служби, грн.;

Тф, Тн - фактичний і нормативний термін служби устаткування, відповідно, років.

Моральний знос - це передчасне (до закінчення терміну фізичної служби) знецінення ОФ, викликане або здешевленням виробництва машин, механізмів, устаткування( моральний знос 1 роду), або використанням продуктивніших засобів праці (моральний знос 2 роди) :

.

Визначити величину морального зносу 2 роди немає можливості.

Загальний коефіцієнт зносу ОФ :

Кизн.общ = 1 - (1-Кфиз.изн.)*(1-Кмор.изн.1).

Процес відшкодування зносу ОФ здійснюється шляхом амортизації.

Амортизація - це процес перенесення вартості ОФ на вартість ГП. Для здійснення процесу амортизації, встановлення норм амортизації і розрахунку амортизаційних сум ОФ підрозділяються на чотири групи.

Норма амортизації - це річний відсоток відшкодування вартості зношеній частині ОФ :

де Фл - ліквідаційна вартість ОФ, грн.;

Тсл - термін служби ОФ (амортизаційний період), років.

Механізм амортизації передбачає застосування передбачених законодавством України норм.

Ремонт ОФ - це відновлення фізичного зносу окремих конструкційних елементів (вузлів, деталей) і підтримка ОФ в робочому стані впродовж усього часу служби.

Фонди часу роботи устаткування :

Календарний фонд: Fк = 24-365 = 8760 годин;

Номінальний (режимний) фонд:

Fн = Др.д * s * Tсм = (Дк - Дпр - Двых) * s * Тсм, часов,

де Др.д, Дк, Дпр, Двых - число робочих, календарних, святкових і вихідних днів в році, відповідно;

s - число змін в добу;

Тсм - тривалість зміни, год.

Дійсний (ефективний) фонд:

где

- доля часу на планово-запобіжні ремонти, в Fн, %.

Ефективність використання ОФ - характеризується рядом показників, які підрозділяються на приватні і загальні.

Приватні показники ефективності використання ОФ :

> коефіцієнт екстенсивного використання устаткування

де Fф - фактично відпрацьований устаткуванням час, год.;

> коефіцієнт інтенсивного використання устаткування

де Рф, Рн - фактична і номінальна годинна продуктивності устаткування в натуральних одиницях.

Загальні показники ефективності використання ОФ :

> фондовіддача

де Q - обсяг річного випуску продукції у вартісному вираженні, грн.;

Ш фондомісткість

> фондоозброєність праці

де Чппп - чисельність промислово-виробничого персоналу, людина;

> інтегральний коефіцієнт використання устаткування :

Кj = Ки * Кэ,

> рентабельність ОФ

де П - річний об'єм прибутку, грн.

Виробнича потужність - це максимально можливий обсяг випуску продукції підприємства за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні устаткування і виробничих площ.

Тема 8. ОБОРОТНІ ФОНДИ Й ОБОРОТНІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виробництва продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються на ГП.

Склад оборотних фондів :

1. Виробничі запаси - предмети праці, ще не залучені у виробничий процес і такі, що знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів.

2. Незавершене виробництво - предмети праці ще не минулі усіх стадій обробки.

3. Витрати майбутніх періодів - витрати на підготовку і освоєння нової продукції, що мають місце в цей період, але що погашаються в майбутньому.

Разом з оборотними фондами, що функціонують у сфері виробництва продукції, процес їх реалізації забезпечується фондами обігу.

Склад фондів обігу:

1. ГП на складах підприємства.

2. ГП, що відвантажена і знаходиться в дорозі.

3. Грошові кошти на розрахунковому і інших рахунках.

4. Грошові кошти в незавершених розрахунках.

5. Дебіторська заборгованість.

6. Готівка в касі.

Сукупність грошових коштів підприємства, вкладених до оборотних фондів і фондів обігу, складають обігові кошти підприємства.

За джерелами формування обігові кошти підприємства підрозділяються на:

Ш власні - ті, які виділені підприємству при його створенні і поповнюються після за рахунок прибутку, а також внаслідок використання стійких пасивів;

Ш залучені - кредити банків, кредиторська заборгованість і інші пасиви.

Для забезпечення нормальної, безперебійної роботи підприємства (виробничого процесу) обігові кошти нормуються.

До нормованих відносяться усі оборотні фонди і ГП на складах підприємства. До ненормованих - відвантажена ГП, готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства, дебіторська заборгованість.

Норматив обігових коштів - грошове вираження вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Процес встановлення нормативу обігових коштів, необхідних для нормальної діяльності підприємства, називається нормуванням.

Методи нормування обігових коштів :

? аналітичний (аналіз готівкових товарно-матеріальних запасів і їх коригування і вилучення надлишків);

? коефіцієнтний (у норматив звітного року вносяться поправки на зміну об'єму виробництва і прискорення оборотності обігових коштів);

? прямого рахунку (розрахунок нормативу по кожному елементу обігових коштів в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва).

Основним методом нормування обігових коштів є метод прямого рахунку.

Нормування обігових коштів в виробничих запасах:

Ш норма запасу (у днях) по i -у виду матеріалів

Тнормi = Ттекi + Ттрi + Тподгi + Тстрi;

де Ттекi - поточний запас, днів;

Ттрi - транспортний запас, днів;

Тподгi - підготовчий запас, днів;

Тстрi - страховий запас, днів.

Поточний запас: Ттек = 0.5И

И = ?Иф * Р или И = Fпл/n,

де І - середньозважений інтервал між постачаннями, днів;

Иф - фактичні інтервали між постачаннями, днів;

Р - розмір партій (при підсумовуванні не враховується остання партія), що поступають;

n - число постачань в плановому періоді;

Fпл - тривалість планового періоду (Fгод = 365; Fкв = 90; Fмес = 30), днів.

Страховий запас:

Тстр = 0.5 Ттек ;

Ш середньодобова потреба в i -му виді матеріалів

Qср.сутi = Qi / Fпл, грн./день,

де Qi - потреба в i -му виді матеріалів в плановому періоді, грн.;

Fпл - тривалість планового періоду, днів.

Ш приватний норматив обігових коштів по i -у виду матеріалів

Фоi=Qср.сут.i*Tнорм.i,грн;

загальний норматив обігових коштів по виробничих запасах;

,

де n - кількість видів матеріалів.

Нормування власних обігових коштів в незавершеному виробництві:

де Сгод - собівартість річного випуску продукції, грн.;

Тц - тривалість циклу виготовлення продукції, днів;

Кнз - коефіцієнт наростання витрат.

Нормування обігових коштів в запасах готової продукції :

Фгп = Спроиз * Тгп, грн.,

де Спроиз - величина одноденного випуску продукції за виробничою собівартістю, грн./дн.;

Тгп - норма запасу ГП на складі, днів.

Нормування обігових коштів у витратах майбутніх періодів :

Фбуд.пер = Рнач+ Рпл - Рпогаш.пл, грн.,

де Рнач - залишки засобів на початок періоду, грн.;

Рпл - сума витрат, які потрібно буде зробити в плановому році, грн.;

Рпогаш.пл - суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції, грн.

Сукупний норматив власних обігових коштів підприємства :

Фсовокуп = Фон + Фнзп + Фгп + Фбуд.пер, грн.

Обігові кошти підприємства знаходяться у безперервному русі, переходячи з однієї стадії кругообігу в іншу. Оборот обігових коштів, вимірюваний в часі, називається їх оборотністю.

У загальному вигляді кругообіг обігових коштів можна представити схемою:

Д - П3 - НЗП - ГП - Д'.

1 стадія 2 стадія 3 стадія