Економіка підприємства

Розгляд підприємства як суб’єкта господарюваня. Якість продукції та її конкурентоспроможність. Основні принципи організації процесу управління виробничим підприємством. Сучасна кадрова політика. Основні фонди та виробнича потужність, оборотні кошти.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курс лекций
Язык украинский
Дата добавления 06.03.2012
Размер файла 105,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»

Економіка підприємства є складової загальної економічної науки, яка вивчає питання, актуальні для суспільного виробництва, а саме: економічні форми, в яких здійснюється виробництво і підприємництво, і закономірності їх розвитку:

- відтворення окремих ланок економіки;

- спосіб вибору і використання обмежених економічних ресурсів для виробництва матеріальних благ;

- аналіз зв'язків і взаємодій виробництва, розподілу, обміну і споживання в суспільстві;

- економічні закони: механізм їх дії і використання.

Економічна своєрідність діяльності підприємств зумовлюється| економічним призначенням продукції, що виробляється, її споживчою цінністю і походженням споживаних підприємством сировини, матеріалів, видів енергії, засобів праці, технологій тощо.

Економіка окремо взятого підприємства вивчає специфіку дії економічних законів в умовах конкретного підприємства і властивих йому закономірностей розвитку.

Основна ідея вивчення сучасної економіки - це показати можливості, спрогнозувати, а потім обрати ефективний спосіб використання економічних ресурсів підприємства при виробництві товару з метою задоволення особистих і суспільних потреб.

Сучасний економіст - універсальний професіонал в області управління процесом формування і розподілу економічних ресурсів підприємства, їх відтворення, організації і стимулювання, використання; менеджер, що максимально впливає на фінансові результати діяльності і створює рейтинг свого підприємства.

Мета вивчення дисципліни - надання знань за основними розділами прикладної економіки, організації і результативності господарювання на рівні первинної ланки суспільного виробництва.

Предметом вивчення дисципліни є функціонування і розвиток підприємства в ринкових умовах.

виробничий підприємство конкурентоспроможність основний фонд

Тема 1. ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Підприємство - це організаційно відокремлена й економічно самостійна ланка виробничої сфери національної економіки, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Головне завдання підприємства полягає в задоволені потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку.

Основним законодавчим актом, який регулює діяльність підприємств в Україні, є Господарський Кодекс України.

Діяльність підприємства також регулюється його статутом та колективним договором.

Статут підприємства - це зібрання обов'язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність. У ньому зазначається точна назва підприємства, його місцезнаходження, форма власності, вид діяльності, місія функціонування та основні цілі, органи управління, порядок реорганізації і ліквідації та ін.

Зміст статуту не повинен суперечити положенням законодавчих актів, що регулюють діяльність підприємства.

Колективний договір - це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією або власником, яка щорічно переглядається і регулює їх виробничі, економічні і трудові відносини. У колективний договір включаються зобов'язання щодо поліпшення умов праці та відпочинку працівників, їх соціального захисту, заходи для забезпечення зростання продуктивності праці, величини матеріального стимулювання, вирішення житлових проблем тощо.

Підприємства мають таки ознаки:

§ виробничо-технічна єдність - спільність продукції, що виготовляється, процесів її виробництва, певний склад виробничих фондів, єдина технічна політика, спільність допоміжного і обслуговуючого господарств;

§ організаційно-соціальна єдність - наявність єдиного трудового колективу, керівника та адміністрації підприємства, наділення підприємства правами і реквізитами юридичної особи;

§ фінансово-економічна єдність - можливість самостійно визначати напрямки економічного розвитку, склад, обсяги продукції, що випускається, напрямки розподілу прибутку підприємства, форми і розміри матеріального стимулювання, спільність системи планування та обліку.

Виробнича структура підприємства - це склад, кількісне співвідношення і розміри внутрішніх підрозділів, форми їх побудови та взаємозв'язку. Виробнича структура характеризує частку окремих підрозділів в загальній чисельності працівників підприємства, у сукупному випуску продукції, вартості основних фондів і т.д. Для підприємств є важливим встановлення оптимальної виробничої структури.

На виробничу структуру підприємства впливають такі фактори:

§ масштаб виробництва;

§ складність конструкції виробу;

§ характер технологічного процесу.

Види виробничих структур

в залежності від підрозділу, на основі якого формується структура:

цехова

корпусна

безцехова

комбінатська

за формою спеціалізації основних цехів:

технологічна

предметна

змішана

в залежності від наявності основних і допоміжних цехів:

комплексна

спеціалізована

Загальна структура - Сукупність усіх виробничих, невиробничих та управлінських структур (відділів, бюро, служб) з системою відповідних зв'язків, підпорядкованості та взаємодії, які характеризують внутрішнє улаштування підприємства (організації).

Підприємства класифікуються за рядом ознак (див. Господарський Кодекс України).

Класифікаційна ознака

Види підприємств

Мета і характер діяльності

Комерційні

Некомерційні

Форма власності

Приватні

Державні

Колективні

Спільні

Належність капіталу

Національні

Іноземні

Змішані (спільні)

Правовий статус і форма господарювання

Господарські товариства

Кооперативні

Одноосібні

Галузевий та функціональний вид діяльності

Промислові

Будівельні

Сільськогосподарські

Транспортні

Торговельні

Виробничо-торговельні

Торговельно-посередницькі

Інноваційно-впроваджувальні

Лізингові

Страхові

Банківські, туристичні та ін.

Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкованості

Головні (материнські)

Дочірні

Асоційовані

Філії

Розмір за чисельністю працівників, осіб

Малі

Середні

Великі

Підприємницькі структури мають право на добровільних засадах об'єднувати свою інноваційну, виробничу, маркетингову, постачально-збутову, фінансову та соціальну діяльність. В Україні найбільш поширеними формами об'єднання підприємств є:

Ш асоціація - найпростіша форма договірного об'єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційно-фінансову діяльність своїх членів;

Ш корпорація - договірне об'єднання господарських суб'єктів на засадах інтеграції та виробничих інтересів з делегуванням їй окремих повноважень;

Ш консорціум - тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї, інвестиційного проекту;

Ш концерн - об'єднання підприємницьких структур, що характеризується органічним поєднанням власності та контролю, найчастіше з використанням принципу диверсифікації виробництва;

Ш холдинг - організаційна форма об'єднання інвестиційних ресурсів; утворення, яке безпосередньо не займається виробничо-господарською діяльністю, а спрямовує свої фінансові кошти на придбання контрольного пакету акцій інших підприємств.

Кожна з цих форм має свої переваги і недоліки і може використовуватися залежно від умов внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства (ринку). Ринок, як сфера товарного обігу і пов'язана з ним сукупність товарно-грошових відносин між виробниками і споживачами складається з певних елементів.

Ринок - це:

сфера проявлення економічних відносин між людьми, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання (політекономічне поняття ринку);

сфера товарного обігу і зв'язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками (продавцями) та споживачами (покупцями) в процесі купівлі-продажу товарів (конкретноекономічне поняття ринку).

Ринок забезпечує органічний зв'язок між виробництвом і споживанням. На ринку виявляються реальні обсяги та структура різноманітних потреб, суспільна значущість виробленого продукту і витраченої на його виготовлення праці, встановлюється співвідношення між попитом і пропонуванням, яке формує певний рівень цін на товари та послуги.

Основні функції ринку:

Спеціальна: забезпечується рух товарів від виробника до споживача.

Регулятивно-контрольна: через посередництво ринку визначається: що, скільки, коли, як і для кого виробляти. Внаслідок дії закону вартості та закону попиту і пропонування встановлюються відтворювальні пропорції, оптимізується розподіл ресурсів між сферами діяльності, забезпечується контроль за суспільно-допустимим рівнем виробничих витрат.

Стимулююча: ініціюється виробництво тих товарів, які необхідні споживачам. Через механізм конкуренції ринок активно впливає на розширення асортименту і підвищення якості продукції, вилучення з виробництва застарілих її видів.

Структуризація і види ринків за ознаками

Ознаки

структуризації ринків

Вид ринку

Суб'єктний склад

споживачів
виробників
проміжних продавців
державних установ

міжнародних виробників, продавців і посередників

Продуктово-ресурсне наповнення

продовольчих і непродовольчих товарів
знарядь і предметів праці та інших товарів виробничого призначення
житла, землі, природних багатств і корисних копалин
побутових, транспортних, комунальних та інших послуг

валюти, грошей і цінних паперів

Елементно-технологічні зв'язки

засобів виробництва
предметів споживання
інновацій та інформації
інвестиційних ресурсів
робочої сили
валютний

грошово-кредитний

Територіально-просторова організація

місцевий (локальний)
регіональний
національний
транснаціональний

світовий

Типи ринків з урахуванням поведінки їх суб'єктів:
1. Ринок споживачів, тобто ринок окремих осіб і домашніх господарств, які купляють товари або одержують послуги для особистого споживання;
2. Ринок виробників -- сукупність осіб і підприємств, які дістають товари для їх використання у виробництві інших товарів чи надання послуг;
3. Ринок проміжних продавців (посередників) -- сукупність осіб та організацій, які стають власниками товарів з метою їх перепродажу або здавання в оренду іншим споживачам та одержання прибутку;
4. Ринок державних і громадських установ, які купляють товари і одержують послуги з метою їх подальшого використання у вигляді комунальних послуг або для передачі тим, хто цих послуг потребує;
5. Міжнародний ринок -- ринок іноземних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.
Інфраструктура ринку -- сукупність організацій (установ), що мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, які здійснюють просування товарів із сфери виробництва у сферу споживання.
Основні елементи ринкової інфраструктури:
комерційні інформаційні центри;
товарні, фондові і валютні біржі;
комерційно-кредитні та інші об'єкти;
транспортна і складська мережі;
комунікаційні системи.

Принципи поведінки суб'єктів господарювання на ринку

Базові принципи:

Принцип соціального партнерства визначає будь-яку розвинуту ринкову економіку як соціально орієнтовану. Він обумовлений тим, що підприємство як соціально-економічна цілісність функціонує в певному зовнішньому середовищі. Тому поряд з економічною функцією по виробництву продукції (наданню послуг) та одержанню в результаті максимально можливого прибутку підприємство зобов'язане приділяти належну увагу соціальному розвитку не лише свого трудового колективу, а й місцевого населення. Соціально відповідальна поведінка усіх суб'єктів господарювання забезпечує необхідний суспільний консенсус, надійне партнерство підприємців та інших соціальних прошарків населення, громадських організацій.

Принцип свободи підприємництва забезпечується правами підприємства у сфері здійснення його діяльності: 1) можливістю самостійної економічної діяльності трудових колективів; 2) самостійністю в організації виробництва та його ресурсному забезпеченню; 3) незалежністю в прийнятті будь-яких господарсько-управлінських рішень; 4) реальним правом розпоряджатися власним майном та одержаним доходом.

Локальні принципи:

спільність комерційних інтересів і постійного пошуку способів максимального задоволення потреб споживачів;

взаємовигідність ділових відносин, що передбачає достатність прибутку для партнерів за господарськими договорами;

рівноправністю у взаємовідносинах, яка означає однакову відповідальність за порушення умов договору, альтернативу вибору контрагентів;

прагнення до постійного інвестування у виробництво і створення нових робочих місць;

підпорядкування короткочасних цілей інтересам міцного економічного стану підприємства на тривалу перспективу.

Тема 2. ЯКІСТЬ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Якість продукції - сукупність властивостей, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення.

Показники якості продукції

Загальні

Побічні

Одиничні

-доля сертифікованої продукції;

-коефіцієнти оновлення продукції;

-частка експорту продукції в загальному об'ємі;

-марочность;

-вміст корисних речовин або шкідливих домішок(%);

-коефіцієнт сортності

Рис. 3.1.Класифікація показників якості продукції

Конкурентоспроможність - характеристика товару, яка відбиває його відмінності від товару-конкурента як по мірі задоволення конкретної потреби, так і за витратами на її забезпечення.

Чинники забезпечення конкурентоздатної продукції :

1. продукт;

2. ціна;

3. канали збуту;

4. реалізація;

5. рівень кадрового потенціалу і управлінських структур.

Управління якістю - це дії, спрямовані на визначення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості продукції в процесі її проектування, виробництва і експлуатації. Механізм управління якістю продукції складається з наступних елементів:

Ш прогнозування і планування виробництва;

Ш стимулювання виробництва продукції високої якості;

Ш контроль за виробництвом;

Ш стандартизація і сертифікація продукції.

Шляхи підвищення якості і конкурентоспроможності продукції :

· виробничо-технічна;

· організаційні;

· економічні;

· соціальні.

Тема 3. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Управління - це систематична дія на підприємство або його структури (підрозділи, цехи, служби, і т. д.) з метою забезпечення його життєдіяльності, узгодженості роботи і досягнення кінцевого результату.

Цілі управління - створити сприятливі умови для виробництва і реалізації максимально можливої кількості високоякісної продукції з найвищою економічною ефективністю.

Основні принципи організації процесу управління виробничим підприємством:

Економічність -- досягнення максимально можливих результатів діяльності за мінімальних витрат.

Системність -- кожна ланка у виробництві розглядається як частина великої техніко-економічної системи, в яку вона входить.

Пропорційність -- постановка завдань, визначення засобів і способів їх здійснення з урахуванням необхідності дотримання узгодженого розвитку суб'єктів управління.

Особиста матеріальна зацікавленість -- здійснення матеріального заохочення працівників за результатами праці.

Директивність, єдиноначальність і самоуправління. Принцип директивності застосовується в процесі управління державними підприємствами (організаціями). Єдиноначальність -- принцип, за якого будь-яку управлінську ланку очолює керівник, який несе повну відповідальність за результати діяльності і має право підпису на банківських та інших юридичних документах. Самоуправління діє в ланках управління, де власником ресурсів і результатів діяльності є трудовий колектив (малі фірми, акціонерні товариства тощо).

Функції управління визначення управління з урахуванням його функцій

1. Планування -- процес визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку та сполучення індивідуальних завдань працівників підприємства або іншого суб'єкта господарювання для досягнення загального результату діяльності.

2. Організація -- процес формування структури виробничо-господарської чи іншої системи, розподілу завдань, повноважень і відповідальності між працівниками суб'єкта господарювання для досягнення загальної мети його діяльності.

3. Мотивація -- процес, що спонукає працівників до спільних узгоджених дій, які забезпечують досягнення поставленої загальної мети діяльності.

4. Контроль -- процес визначення досягнутих за певний період результатів діяльності порівняння досягнутих результатів із запланованими і коригування діяльності, що в сукупності забезпечують виконання завдань плану на належному рівні.

Управління підприємством відображає сукупність взаємозв'язаних процесів планування, організації мотивації і контролю, які забезпечують формування та досягнення цілей суб'єкта господарювання.

Основою використовуваних методів управління є закони, закономірності і принципи суспільного виробництва, науково-технічний рівень розвитку підприємства, соціальні, правові і психологічні стосунки між людьми.

Методи управління підрозділяються на:

> економічні;

> адміністративно-правові;

> соціально-психологічні.

Основні типи організаційних структур управління:

1. лінійна;

2. функціональна;

3. лінійно-функціональна або штабна;

4. дивізіональна|;

5. матрична.

Основні напрями вдосконалення управління підприємствами:

> вдосконалення структури управління виробництвом;

>поліпшення управління виробничими ресурсами;

>вдосконалення управління НТП і якістю продукції;

> поліпшення системи планування як основної ланки управління підприємством.

Планування - це процес визначення і вибору цілей підприємства, а також підбору і вибору найбільш ефективних способів їх досягнення. Метою планування є ліквідація негативного впливу на підприємство мінливості середовища, в якому воно функціонує.

Основні види планів по тривалості планування:

> довгострокові (більше 3 років);

> середньострокові (3 роки);

> короткострокові (річні, квартальні, оперативні).

Методи планування - це способи визначення планових показників; бувають:

1) ресурсний;

2) статистичний;

3) факторний;

4) балансовий;

5) економіко-математичний;

6) графоаналітичний.

Прогнозування - це процес передбачення майбутнього стану підприємства, його внутрішнього і зовнішнього середовища, а також можливих термінів і способів досягнення очікуваних кількісних і якісних результатів.

Тема 4. ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА

Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) - це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок.

Для того, щоб правильно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані необхідно представити таку важливу інформацію, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів.

Основою обґрунтування плану виробництва і збуту продукції в умовах ринку стає маркетинг. Його значення полягає в тому, що підприємства повинні виробляти те, що потрібно споживачам, а не те, що вони хочуть або можуть виробляти.

Особливості формування виробничої програми в ринкових умовах:

ь плани виробництва і реалізації продукції орієнтуються на ринкові потреби конкретних споживачів, на своєчасне і якісне виконання договірних зобов'язань;

ь в основі виробничої програми лежить договір на поставку певної продукції, при цьому підприємство самостійно вибирає постачальників, споживачів, встановлює ціни та ін.;

ь планування виробничої програми повинно бути гнучким, у поточних і оперативних планах повинні коригуватись показники плану виробництва і реалізації продукції з врахуванням змін у поставках сировини, фінансових можливостях покупців;

ь пріоритетними у виробничій програмі підприємства стають натуральні показники і показники якості продукції, саме вони відображають ступінь задоволення ринкових потреб з кількісного і якісного боку;

ь виробнича програма підприємства повинна формуватись із врахуванням можливостей підприємства, його забезпечення різними видами ресурсів та виробничими потужностями;

ь плани виробництва і реалізації продукції повинні бути багатоваріантними і забезпечувати вибір оптимального плану, реалізація якого дасть можливість одержати високий прибуток.

Елементи формування виробничої програми підприємства:

1. ринковий попит;

2. державні контракти;

3. державні замовлення;

4. портфель замовлень на продукцію інших підприємств-споживачів;

5. власні потреби підприємства.

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях з номенклатури і асортименту.

Номенклатура - це перелік назв окремих видів продукції, асортимент - це різновидність видів у межах даної номенклатури. Звичайно натуральні показники представляються у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри тощо).

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою і децентралізованою.

Обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках встановлюють на основі обсягу поставок:

Qi = Qn - Зп+ Зк , нат.од.,

де Qi - обсяг виробництва продукції в натуральних одиницях;

Qn - обсяг поставок в натуральних одиницях;

Зп, Зк - запаси продукції на складі, відповідно, на початок і на кінець планового року, натуральних одиницях.

Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів у певних товарах і врахувати якісні характеристики товарів.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрізаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Товарна продукція (ТП) - включають готову продукцію, послуги, ремонтні роботи, капітальний ремонт свого підприємства, напівфабрикати і запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств свого підприємства, роботи, пов'язані з освоєнням нової техніки, тару, що не входить в гуртову ціну виробу:

де Qi - випуск продукції і-того виду в натуральних одиницях;

Цi - гуртова ціна підприємства одиниці виробу і-го виробу, грн.;

Р - вартість робіт і послуг на сторону, грн.;

n - кількість видів продукції, що виготовляються на підприємстві.

Валова продукція (ВП) - включають всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності:

ВП = ТП - (НЗВп - НЗВк) - (Ін - Ік), грн.,

де НЗВп, НЗВк - вартість залишків незавершеного виробництва, відповідно, на початок і кінець планового періоду, грн.;

Ін, Ік - вартість інструменту для власних потреб, відповідно, на початок і кінець планового періоду, грн.

Валовий оборот підприємства (ВО) - обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана: чи в межах підприємства, чи поза ним.

Внутрізаводський оборот (ВЗО) - та кількість продукції підприємства, яка використовується всередині нього для подальшої переробки. Валову продукцію можна також обчислити:

ВП = ВО - ВЗО, грн.,

Реалізована продукція (РП) - продукція, яка відвантажена споживачеві і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін:

РП = ТП + (Гп - Гк) + (Внп - Внк), грн.,

де Гп, Гк - залишки готової нереалізованої продукції, відповідно, на початок і кінець планового року, грн.;

Внп, Внк - залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав, і продукції на відповідальному зберіганні у покупців, відповідно, на початок і кінець планового року, грн.

Чиста продукція підприємства (ЧП):

ЧП = ТП - (М + А), грн.,

де М - матеріальні витрати на виробництво продукції, грн.;

А - сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.

Умовна-чиста продукція (УЧП):

УЧП = ЧП + А, грн.

У матеріаломістких галузях використовується показник нормативної вартості обробітку (НВО).

Величина незавершеного виробництва у вартісному виразі (НЗВ):

де N - кількість виробів у натуральних одиницях;

С - собівартість одного виробу, грн.;

Тц - тривалість циклу виготовлення одного виробу, робочих днів;

Кнз - коефіцієнт наростання затрат при виготовленні виробу;

Дрд - кількість робочих днів в розрахунковому періоді.

де М - сума матеріальних витрат на виробництво одного виробу, грн.;

C' - собівартість одиниці виробу без матеріальних витрат, грн.;

Сод - одноразові витрати на початку циклу виготовлення продукції, грн.;

Сп - поточні витрати на виготовлення продукції, грн.

Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

Якісну сторону виробничої програми характеризує показник, який відображає питому вагу продукції, що відповідає міжнародним стандартам, в загальному обсязі випуску продукції підприємством. Він може бути обчислений відношенням кількості сертифікованої продукції до загального її обсягу.

Тема 5. ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

Персонал (трудові ресурси) підприємства - це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та/або мають практичний досвід і навики роботи. Крім постійних працівників, у роботі підприємства можуть брати участь на основі контракту інші працездатні особи.

Кадри -- частіше всього певна сукупність працюючих на даному підприємстві, які мають достатньо високий рівень кваліфікації і значний стаж роботи.

Трудовий потенціал -- потенціал (можливість діяльності) усієї сукупності працівників з урахуванням не тільки кількісних, а й якісних характеристик, тобто рівня освіченості, ділових якостей тощо.

Класифікація всього персоналу спеціалістів і робітників підприємства

ОЗНАКА

КАТЕГОРІЯ ПЕРСОНАЛУ

Весь персонал

Участь у виробничій діяльності

Персонал, зайнятий в основній діяльності (виробничий персонал)

Персонал, зайнятий в неосновній діяльності (невиробничий персонал)

Характер виконуваних функцій

Керівники

Спеціалісти

Службовці

Робітники

Спеціалісти

Кваліфікаційний рівень

Спеціалісти найвищої кваліфікації

Спеціалісти вищої кваліфікації

Спеціалісти середньої кваліфікації

Спеціалісти-практики

Робітники

Ступінь участі у виробництві

Основні робітники

Допоміжні робітники

Рівень кваліфікації

Робітники високої кваліфікації

Кваліфіковані робітники

Робітники низької кваліфікації

Некваліфіковані робітники

Професія -- вид трудової діяльності, здійснення якої вимагає відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Спеціальність -- більш чи менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії.

Кваліфікація -- сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

Загальні тенденції зміни структури персоналу виробничої сфери:

інтенсивний перерозподіл працюючих з промислового та аграрного секторів економіки в інформаційну сферу і сферу обслуговування населення;

підвищення питомої ваги допоміжної розумової праці;

збільшення попиту на кваліфіковану робочу силу і зменшення частки мало- та некваліфікованої праці у зв'язку з об'єктивно зростаючою інтелектуалізацією процесів виробництва й управління;

розширення масштабів відтворення кваліфікованих працівників відповідно до сучасних вимог соціально орієнтованої економіки.

Фонди часу роботи робітника:

Ш календарний річний фонд часу:

Fк = 24 * 365 = 8760, год;

Ш номінальний річний фонд часу

Fн = (Дк - Дпр - Двих) * Тсм, год;

Ш ефективний річний фонд часу

де г - планована доля невиходів за поважними причинами в %, яка визначається за балансом робочого часу.

Слід розрізняти спискову, середньоспискову і явочну чисельність працівників.

Спискова чисельність - включаються всі постійні, тимчасові і сезонні працівники, які прийняті на роботу на один і більше днів, незалежно від того, чи перебувають вони на роботі, у відпустці, відрядженні, звільнені з роботи у зв'язку з непрацездатністю та ін.

Середньоспискову чисельність працівників за місяць визначають, розраховують сумуванням спискової чисельності за всі дні місяця і діленням на число календарних днів у місяці. Середньоспискову чисельність працівників за квартал (рік) визначають як середньоарифметичну величину середньоспискової чисельності за відповідні місяці.

Явочна чисельність включає всіх працівників, які з'явилися на роботу.

Спискова чисельність робітників:

Чсп = Ксп * Чяв, чол.,

де Чяв - явочна чисельність робітників, чол.;

Ксп - коефіцієнт спискового составу:

де Др.д - число робочих днів в плановому періоді, днів.

Визначення чисельності основних і допоміжних робітників-відрядників:

Ш за нормами виробітку

де Q - обсяг виробництва за відповідний період, грн. або нат.од.;

Нвир - норма виробітку одного робітника за відповідний період, грн./чол. або нат.од/чол.;

Квн - коефіцієнт виконання норм виробітку, що планують, долі од.

Ш по трудоемкости производственной программы:

где Nтруд - трудоемкость производственной программы ,нормо-час;

ti - норма времени на изготовление i-го изделия, нормо-час;

Ni - объем производства по i-му изделию, нат.ед.

Определение численности основных и вспомогательных рабочих-повременщиков по числу рабочих мест (по расстановке):

Чсп = n * s * Ксп, чел.,

где n - число рабочих мест, штук.; s - число смен в сутки.

Определение численности вспомогательных рабочих-повременщиков:

где Со - суммарное число обслуживаемых объектов в смену (станков, рабочих мест, основных рабочих, и др.),шт.;

Но - норма обслуживания (число обслуживаемых объектов одним рабочим в смену), шт./чел.

Среднегодовая численности ППП:

где Qпл - объем производства в плановом периоде, грн.;

Ппл - среднегодовая выработка на одного работника, грн/чел.

Движение кадров на предприятии характеризуется с помощью коэффициентов:

Ш оборота рабочей силы по приему

Кпр = Чпр / Чсп,

где Чпр - численность принятых на работу за соответствующий период, чел.;

Чсп - среднесписочная численность работников за этот же период, чел.;

Ш оборота рабочей силы по увольнению

Кув = Чув / Чсп,

где Чув - общая численность уволенных за соответствующий период по каким-либо причинам, чел.;

Ш коэффициент текучести кадров

Ктек = Ч'ув / Чсп,

где Ч'ув - численность уволенных по собственному желанию, за нарушение трудовой дисциплины или по другим причинам, не связанных с производством, чел.

Сучасна кадрова політика підприємства (фірми, корпорації) має бути цілеспрямованою на ринкові умови господарювання. Її головна мета полягає в забезпеченні тепер і в майбутньому кожного робочого місця і кожної посади персоналом відповідних професій та спеціальностей і належної кваліфікації.

Досягнення кінцевої мети кадрової політики суб'єктом господарювання має передбачати виконання певних функцій (заходів). До основних з них відносяться:

розробка і кореляція у відповідності з умовами господарювання, що змінюються, стратегії формування та використання трудового потенціалу;

набір і формування необхідних категорій персоналу (відбір, професійна орієнтація, наймання, адаптація);

підготовка персоналу до відповідної професійної діяльності (виробничо-технічне учнівство, загальна підготовка, підвищення кваліфікації, просування по сліжбі);

оцінка персоналу (контроль відповідності персоналу конкретним потребам виробництва, контроль висування та службових переміщень);

мотивація дотримання режиму трудової діяльності і високопродуктивної праці;

постійний моніторинг безпеки праці (виробничо-господарської чи іншої діяльності);

забезпечення соціальної захищеності персоналу підприємства (фірми, корпорації);

реалізація постійних зв'язків між керівництвом підприємства (фірми, корпорації) і представниками трудових колективів.

Тема 6. МАЙНО ТА КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА

Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари -- робочу силу й засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці і після реалізації створеної продукції (надання послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Авансований капітал (від франц. avancer -- виплачувати наперед) -- це грошова сума, які вкладається власником у певне підприємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання зиску (прибутку) Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів в економічній теорії заведено називати відповідно постійним і змінним капіталом. У свою чергу постійний капітал з урахуванням цілеспрямованості використання й характеру кругообороту розділяється на основний та оборотний.

Основний капітал -- це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Вона переносить свою вартість на вартість готового продукту частинами. Вартість основного капіталу відшкодовується виробнику по мірі реалізації готових товарів (продукції, послуг).

Оборотний капітал -- це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату праці робочої сили.

За джерелами формування капітал підприємства ділиться на власний і позиковий. Власний капітал перетворюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів. Він звичайно включає статутний, пайовий та резервний фонди. Позиковий (залучений) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (та) короткострокової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту.

Тема 7. ОСНОВНІ ФОНДИ ТА ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Речові елементи виробничого процесу - засоби і предмети праці складають виробничі фонди. В процесі виробництва вони знаходяться в постійному русі, послідовно переходячи з грошової форми в речову, з речової в грошову і так далі. Обидві частини виробничих фондів беруть участь в обороті. Проте в способі звернення і характері функціонування є істотна відмінність. Це зумовило ділення виробничих фондів на основні і оборотні.

Основні фонди підприємства - засоби праці, які функціонують у виробничому процесі тривалий час (більше одного року), не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, мають вартість, не менше встановленої державою величини, і переносять її на вартість ГП поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

Класифікація ОФ :

1. За призначенням:

- виробничі;

- невиробничі.

2. За роллю у виробничому процесі (за виробничим призначенням) :

- будівлі;

- споруди;

- передатні пристрої;

- машини і устаткування : > силові машини і устаткування;

> робочі машини і устаткування;

> вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування;

> обчислювальна техніка;

- транспортні засоби;

- інструмент;

- виробничий інвентар;

- господарський інвентар.

3. За приналежністю:

- власні;

- орендовані.

4. За використанням:

- діючі;

- бездіяльні;

- законсервовані;

- запасні;

- здані в оренду.

Співвідношення окремих груп ОФ в їх загальній вартості відбиває їх виробнича (технічна) структура. Часто її розглядають як співвідношення активної і пасивної частини ОФ. Виробнича структура залежить від наступних чинників:

> виробничі і матеріально-технічні особливості галузі;

> форми громадської організації виробництва;

> форми відтворення ОФ;

> технічний рівень виробництва;

> рівень організації будівельних робіт;

> розміщення підприємства.

Облік ОФ здійснюється в натуральних і вартісних формах.

Оцінка основних фондів -- грошове вираження їх вартості. Вона об'єктивно необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємств та інших суб'єктів господарювання (інтеграційних утворень).

Види оцінки основних фондів:

залежно від моменту проведення оцінки -- за первісною або відновною вартістю;

залежно від стану основних фондів -- за повною або залишковою вартістю.

Вартість основних фондів:

первісна (початкова) вартість -- фактична вартість на момент проведення оцінки (кошторисна вартість будівництва виробничих приміщень, первісна вартість устаткування з урахуванням його транспортування та монтажу на місці експлуатації);

відновна -- вартість відтворення основних фондів за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Для забезпечення порівнянності вартісної оцінки основних фондів періодично проводиться їхня переоцінка за відновною вартістю;

повна (первісна й відновна) -- це вартість у новому, не лише спрацьованому стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування;

залишкова -- характеризує реальну їхню вартість, ще не перенесену на вартість виготовленої продукції. Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною вартістю та накопиченою сумою спрацювання основних фондів. Її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань і визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.

Розглянемо більш детально.

Первинна вартість - це фактична вартість ОФ на момент їх придбання і узяття на баланс:

Фп = 3пр + 3тр + 3м + 3смр ,грн.,

де 3пр - витрати на придбання устаткування, грн.;

3тр - витрати на транспортування його до місця експлуатації, грн.;

3м - витрати на установку і монтаж, грн.;

3смр - кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт (для будівель і споруд), грн.

Усі витрати визначаються в цінах, діючих в рік придбання або спорудження ОФ.

Відновна вартість - це вартість відтворення ОФ в сучасних умовах виробництва :

де (ПП - середньорічний відсоток приросту продуктивності праці в країні за час використання ОФ;

t - кількість років експлуатації ОФ до моменту визначення відновної вартості.

Проте обидва ці види оцінки не враховують зносу ОФ.

Залишкова вартість - це частина вартості, ще не перенесена на ГП; визначається як різниця між вартістю, по якій об'єкт ОФ був узятий на баланс підприємства і сумою зносу.

Ліквідаційна вартість - залишкова вартість ОФ на час їх вибуття з експлуатації.

Якщо відомі конкретні терміни введення і вибуття ОФ, визначається їх середньорічна вартість:

де Фнг - вартість ОФ на початок року, грн.;

Фвв, Фвыб - вартість ОФ, що вводяться і вибувають в плановому році, відповідно, грн.;

tвв, tвыб - число повних місяців функціонування в плановому році введених і вибулих ОФ, відповідно.

Якщо конкретні терміни введення і вибуття ОФ впродовж року не вказані, то середньорічна вартість:

де Фкг - вартість ОФ на кінець року, грн.

Вартість ОФ, Фсг, Фнг, Фкг, Фвв і Фвыб оцінюється за повною первинною або відновною вартістю.

Інтенсивність руху ОФ характеризується коефіцієнтами вибуття Квыб і оновлення Кобн :

; .

Знос - це втрата ОФ своєї вартості.

Знос буває двох видів:

Фізичний знос - втрата ОФ своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольняти вимогам, що пред'являються до них, міра фізичного зносу виражається коефіцієнтом фізичного зносу :

,

де Фкр - вартість капітального ремонту устаткування від початку служби, грн.;

Асум - сума амортизаційних відрахувань від початку служби, грн.;

Тф, Тн - фактичний і нормативний термін служби устаткування, відповідно, років.

Моральний знос - це передчасне (до закінчення терміну фізичної служби) знецінення ОФ, викликане або здешевленням виробництва машин, механізмів, устаткування( моральний знос 1 роду), або використанням продуктивніших засобів праці (моральний знос 2 роди) :

.

Визначити величину морального зносу 2 роди немає можливості.

Загальний коефіцієнт зносу ОФ :

Кизн.общ = 1 - (1-Кфиз.изн.)*(1-Кмор.изн.1).

Процес відшкодування зносу ОФ здійснюється шляхом амортизації.

Амортизація - це процес перенесення вартості ОФ на вартість ГП. Для здійснення процесу амортизації, встановлення норм амортизації і розрахунку амортизаційних сум ОФ підрозділяються на чотири групи.

Норма амортизації - це річний відсоток відшкодування вартості зношеній частині ОФ :

де Фл - ліквідаційна вартість ОФ, грн.;

Тсл - термін служби ОФ (амортизаційний період), років.

Механізм амортизації передбачає застосування передбачених законодавством України норм.

Ремонт ОФ - це відновлення фізичного зносу окремих конструкційних елементів (вузлів, деталей) і підтримка ОФ в робочому стані впродовж усього часу служби.

Фонди часу роботи устаткування :

Календарний фонд: Fк = 24-365 = 8760 годин;

Номінальний (режимний) фонд:

Fн = Др.д * s * Tсм = (Дк - Дпр - Двых) * s * Тсм, часов,

де Др.д, Дк, Дпр, Двых - число робочих, календарних, святкових і вихідних днів в році, відповідно;

s - число змін в добу;

Тсм - тривалість зміни, год.

Дійсний (ефективний) фонд:

где

- доля часу на планово-запобіжні ремонти, в Fн, %.

Ефективність використання ОФ - характеризується рядом показників, які підрозділяються на приватні і загальні.

Приватні показники ефективності використання ОФ :

> коефіцієнт екстенсивного використання устаткування

де Fф - фактично відпрацьований устаткуванням час, год.;

> коефіцієнт інтенсивного використання устаткування

де Рф, Рн - фактична і номінальна годинна продуктивності устаткування в натуральних одиницях.

Загальні показники ефективності використання ОФ :

> фондовіддача

де Q - обсяг річного випуску продукції у вартісному вираженні, грн.;

Ш фондомісткість

> фондоозброєність праці

де Чппп - чисельність промислово-виробничого персоналу, людина;

> інтегральний коефіцієнт використання устаткування :

Кj = Ки * Кэ,

> рентабельність ОФ

де П - річний об'єм прибутку, грн.

Виробнича потужність - це максимально можливий обсяг випуску продукції підприємства за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні устаткування і виробничих площ.

Тема 8. ОБОРОТНІ ФОНДИ Й ОБОРОТНІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виробництва продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються на ГП.

Склад оборотних фондів :

1. Виробничі запаси - предмети праці, ще не залучені у виробничий процес і такі, що знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів.

2. Незавершене виробництво - предмети праці ще не минулі усіх стадій обробки.

3. Витрати майбутніх періодів - витрати на підготовку і освоєння нової продукції, що мають місце в цей період, але що погашаються в майбутньому.

Разом з оборотними фондами, що функціонують у сфері виробництва продукції, процес їх реалізації забезпечується фондами обігу.

Склад фондів обігу:

1. ГП на складах підприємства.

2. ГП, що відвантажена і знаходиться в дорозі.

3. Грошові кошти на розрахунковому і інших рахунках.

4. Грошові кошти в незавершених розрахунках.

5. Дебіторська заборгованість.

6. Готівка в касі.

Сукупність грошових коштів підприємства, вкладених до оборотних фондів і фондів обігу, складають обігові кошти підприємства.

За джерелами формування обігові кошти підприємства підрозділяються на:

Ш власні - ті, які виділені підприємству при його створенні і поповнюються після за рахунок прибутку, а також внаслідок використання стійких пасивів;

Ш залучені - кредити банків, кредиторська заборгованість і інші пасиви.

Для забезпечення нормальної, безперебійної роботи підприємства (виробничого процесу) обігові кошти нормуються.

До нормованих відносяться усі оборотні фонди і ГП на складах підприємства. До ненормованих - відвантажена ГП, готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства, дебіторська заборгованість.

Норматив обігових коштів - грошове вираження вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Процес встановлення нормативу обігових коштів, необхідних для нормальної діяльності підприємства, називається нормуванням.

Методи нормування обігових коштів :

? аналітичний (аналіз готівкових товарно-матеріальних запасів і їх коригування і вилучення надлишків);

? коефіцієнтний (у норматив звітного року вносяться поправки на зміну об'єму виробництва і прискорення оборотності обігових коштів);

? прямого рахунку (розрахунок нормативу по кожному елементу обігових коштів в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва).

Основним методом нормування обігових коштів є метод прямого рахунку.

Нормування обігових коштів в виробничих запасах:

Ш норма запасу (у днях) по i -у виду матеріалів

Тнормi = Ттекi + Ттрi + Тподгi + Тстрi;

де Ттекi - поточний запас, днів;

Ттрi - транспортний запас, днів;

Тподгi - підготовчий запас, днів;

Тстрi - страховий запас, днів.

Поточний запас: Ттек = 0.5И

И = ?Иф * Р или И = Fпл/n,

де І - середньозважений інтервал між постачаннями, днів;

Иф - фактичні інтервали між постачаннями, днів;

Р - розмір партій (при підсумовуванні не враховується остання партія), що поступають;

n - число постачань в плановому періоді;

Fпл - тривалість планового періоду (Fгод = 365; Fкв = 90; Fмес = 30), днів.

Страховий запас:

Тстр = 0.5 Ттек ;

Ш середньодобова потреба в i -му виді матеріалів

Qср.сутi = Qi / Fпл, грн./день,

де Qi - потреба в i -му виді матеріалів в плановому періоді, грн.;

Fпл - тривалість планового періоду, днів.

Ш приватний норматив обігових коштів по i -у виду матеріалів

Фоi=Qср.сут.i*Tнорм.i,грн;

загальний норматив обігових коштів по виробничих запасах;

,

де n - кількість видів матеріалів.

Нормування власних обігових коштів в незавершеному виробництві:

де Сгод - собівартість річного випуску продукції, грн.;

Тц - тривалість циклу виготовлення продукції, днів;

Кнз - коефіцієнт наростання витрат.

Нормування обігових коштів в запасах готової продукції :

Фгп = Спроиз * Тгп, грн.,

де Спроиз - величина одноденного випуску продукції за виробничою собівартістю, грн./дн.;

Тгп - норма запасу ГП на складі, днів.

Нормування обігових коштів у витратах майбутніх періодів :

Фбуд.пер = Рнач+ Рпл - Рпогаш.пл, грн.,

де Рнач - залишки засобів на початок періоду, грн.;

Рпл - сума витрат, які потрібно буде зробити в плановому році, грн.;

Рпогаш.пл - суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції, грн.

Сукупний норматив власних обігових коштів підприємства :

Фсовокуп = Фон + Фнзп + Фгп + Фбуд.пер, грн.

Обігові кошти підприємства знаходяться у безперервному русі, переходячи з однієї стадії кругообігу в іншу. Оборот обігових коштів, вимірюваний в часі, називається їх оборотністю.

У загальному вигляді кругообіг обігових коштів можна представити схемою:

Д - П3 - НЗП - ГП - Д'.

1 стадія 2 стадія 3 стадія


Подобные документы

  • Поняття і класифікація основних фондів підприємства, їх різновиди та напрямки за виробничим призначенням. Виробнича структура основних фондів, чинники, що впливають на неї, види і показники зношування. Виробнича потужність підприємства та її визначення.

    реферат [80,7 K], добавлен 19.02.2011

  • Принципи та необхідність управління виробничим потенціалом підприємств, особливості, основні вимоги та важелі даного процесу, концептуальні підходи. Аналіз динаміки основних техніко-економічних показників, шляхи вдосконалення потенціалу підприємства.

    курсовая работа [215,1 K], добавлен 17.01.2015

  • Сутність та ознаки конкурентоспроможності. Фактори впливу на конкурентоспроможність продукції підприємства. Характеристика діяльності підприємства. Вплив конкурентоспроможності на якість продукції. Дослідження результатів діяльності та фінансового стану.

    дипломная работа [293,3 K], добавлен 14.09.2016

  • Загальна структура підприємства. Оборотні фонди підприємства. Поняття, основні складові елементи оборотних фондів підприємства. Нормування оборотних фондів ресторану. Основні шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства.

    контрольная работа [41,6 K], добавлен 06.06.2016

  • Сутність оборотних коштів. Грошова стадія кругообігу коштів. Структура оборотних коштів та джерела їх формування. Власні та позичені оборотні кошти.Ненормовані та нормовані оборотні фонди. Показники та шляхи ефективного використання оборотних коштів.

    контрольная работа [42,2 K], добавлен 27.11.2008

  • Основні та оборотні кошти підприємства. Трудові ресурси організації. Розрахунок чисельності робочих цеху, річного фонду заробітної плати. Провідні показники ефективності праці. Витрати виробництва. Фінансові показники. Калькуляція собівартості продукції.

    курсовая работа [462,7 K], добавлен 13.05.2014

  • Поняття та оцінка конкурентоспроможності продукції. Основні напрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності продукції підприємства. Розрахунок основних техніко-економічних показників роботи організації, планування річної виробничої програми.

    курсовая работа [52,9 K], добавлен 19.01.2015

  • Поняття структури підприємства, опис її видів. Основні чинники, що впливають на формування загальної і виробничої структури підприємства, напрями їх вдосконалення. Поняття прибутку підприємства. Особливості і основні чинники його формування і розподілу.

    курсовая работа [163,9 K], добавлен 04.07.2011

  • Виробнича потужність та програма підприємства. Використання виробничої потужності підприємства та організація додаткового виробництва продукції. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві, їх вплив на показники діяльності підприємства.

    курсовая работа [80,3 K], добавлен 16.11.2008

  • Характеристика відкритого акціонерного товариства. Основні фонди підприємства. Склад, структура, показники руху основних фондів. Показники використання основних виробничих фондів підприємства. Розрахунок амортизаційних відрахувань. Оборотні кошти.

    курсовая работа [597,2 K], добавлен 11.11.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.