Економіка підприємства

Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї не залежить величина необхідних підприємству сум грошових коштів для здійснення процесу виробництва і реалізації продукції.

Показники ефективності використання обігових коштів :

Ш тривалість обороту обігових коштів

де Фон - загальний норматив обігових коштів в плановому періоді, грн.;

Qрп - об'єм реалізованої продукції в гуртових цінах підприємства, грн.

Ш коефіцієнт оборотності

Ш коефіцієнт завантаження

Ш абсолютне вивільнення (залучення) обігових коштів

Фабс = Фб/о - Фср/о , грн.;

де Фб/о, Фср/про - сума обігових коштів у базовому і порівнюваному періоді, відповідно, грн.;

Ш відносне вивільнення (залучення) обігових коштів

де Тб/о, Тср/про - тривалість обороту обігових коштів у базовому і порівнюваному періодах відповідно, днів;

Qcр/рп - об'єм реалізованої продукції в порівнюваному періоді, грн.

Тема 9. НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА

Нематеріальні ресурси підприємства - це складова частина потенціалу підприємства, що забезпечує економічну корисність впродовж тривалого періоду і має особливістю відсутність матеріальної основи отримання доходів і невизначеність майбутніх розмірів цих доходів.

Поняття нематеріальні ресурси фактично ототожнюється з поняттям об'єктів інтелектуальної власності.

Склад об'єктів інтелектуальної власності :

1. Об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування, фірмові найменування).

2. Об'єкти, що охороняються авторськими і суміжними правами.

3. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності (раціоналізаторські пропозиції, «ноу-хау», комерційна таємниця).

Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчуються патентами.

Патент -- це охоронний документ, що видається державним органом (патентним відомством) і підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності. Він забезпечує його власнику певні права, які конкретно сформульовані на.

Нематеріальні активи - це права власності і захист доступу до нематеріальних ресурсів підприємства і їх використання в господарській діяльності з метою отримання доходу.

Склад нематеріальних активів :

Ш права користування природними ресурсами;

Ш права користування майном;

Ш права на знаки для товарів і послуг;

Ш права на об'єкти промислової власності;

Ш авторські і суміжні з ними права;

Ш гудвилл;

Ш інші нематеріальні активи.

Оскільки нематеріальні активи представляють вкладення грошових коштів підприємства (його витрати) в активи, використовувані впродовж довгострокового періоду в господарській діяльності і що приносять доход, підприємство зобов'язане визначити їх вартість. Особливістю нематеріальних активів є, як правило, відсутність матеріально-речової структури і складність визначення вартості. Часто оцінка нематеріальних активів робитися апріорі за погодженням сторін на основі цін світового або внутрішнього ринку. У вартість нематеріальних активів входять покупна ціна, витрати, пов'язані з придбанням і приведенням в стан готовності цих активів.

Існує декілька способів оплати нематеріальних активів. Основні з них:

Ш ройялти;

Ш паушальний платіж;

Ш «кост плас».

Можуть застосовуватися також змішані форми платежів.

Згідно з міжнародними стандартами оцінки майна (МСО), діючих з 1994р., застосовується три основні підходи до визначення вартості окремих об'єктив інтелектуальної власності і нематеріальних активів :

1. Витратний (метод початкових витрат, метод вартості заміни, метод відновної вартості).

2. Прибутковий (метод капіталізації прибутку, метод дисконтування майбутніх грошових потоків).

3. Ринковий (метод порівняльного аналізу продажів, метод звільнення від ройялти).

Нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю. Нематеріальні активи підприємства підлягають амортизації.

Тема 10. ІНВЕСТИЦІЇ

Інвестиційна діяльність підприємства - важлива невід'ємна частина його загальної господарської діяльності.

Інвестиції (у загальному вигляді ) - грошові кошти, банківські вклади, паї, акції і інші цінні папери, технології, машини, устаткування, ліцензії, у тому числі на товарні знаки, кредити, будь-яке інше майно або майнові права, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності або інших видів діяльності в цілях отримання прибутку (доходу) і досягнення позитивного соціального ефекту.

Інвестиції (економічний зміст) - витрати на створення, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння основного капіталу, а також пов'язані з цим зміни оборотного капіталу.

Принципи інвестування :

- принцип граничної ефективності інвестування;

- принцип «мастики»;

- принцип поєднання матеріальних і грошових оцінок ефективності капіталовкладень;

- принцип адаптаційних витрат;

- принцип мультиплікатора (множника);

- Q принцип.

Види інвестицій :

* за об'єкту інвестування :

- фінансові;

- реальні;

* за характером інвестування:

- прямі;

- непрямі;

* за періодом інвестування :

- короткострокові;

- середньострокові;

- довгострокові;

* за формою власності інвестиційних ресурсів :

- приватні;

- державні;

- іноземні;

- спільні.

Інвестиційна діяльність - сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Масштабність і складність розрахунків необхідного обсягу виробничих інвестицій залежить від можливих варіантів конкретної економічної ситуації на ринку і підприємстві. Конкретні джерела фінансування виробничих інвестицій доцільно розмежовувати за тими ж можливими варіантами економічної ситуації на підприємстві.

Реальні інвестиції - вкладення засобів у фізичний капітал підприємств, наприклад в створення нових основних фондів, реконструкцію старих фондів або їх технічне переозброєння. Фінансові інвестиції - вкладення в купівлю акцій, інших цінних паперів і використання інших фінансових інструментів з метою збільшення фінансового капіталу інвестора.

Іншим різновидом фінансових інвестицій є купівля нерухомості (земельних ділянок), майнових прав, ліцензій, патентів, товарних знаків, інших форм нематеріальних активів з метою їх перепродажу, здачі в оренду і іншого використання, що призводить до збереження або збільшення впродовж певного проміжку часу спочатку інвестованого капіталу.

Інвестиції використовуються не лише для збільшення капіталу, але і як необхідний інструмент для розширення бізнесу, розвитку підприємства.

Джерелами фінансових коштів для інвестицій можуть бути власні (внутрішні) і такі, що притягаються ззовні (від зовнішніх інвесторів). Власні джерела інвестицій формуються за рахунок амортизаційних відрахувань по діючому основному капіталу, відрахувань від прибутку на інвестиційні потреби і інших джерел. Зовнішні джерела інвестування формуються в основному за рахунок позикових коштів (кредитів) банків, позабюджетних фондів інвестиційної підтримки, інвестиційних фондів і компаній, страхових суспільств і пенсійних фондів.

Особливим видом зовнішніх інвестицій є засоби, що притягаються підприємством для інвестицій за рахунок емісії власних акцій, бондів і інших цінних паперів і їх розміщення на відповідних ринках, а також приріст основного капіталу, що утворюється за рахунок росту котирувальної вартості акцій підприємства.

Іноді інвестиціями вважаються тільки інвестиції в створення реального капіталу, на відміну від фінансових.

Для оцінки ефективності проекту використовуються наступні показники:

1) чистий доход;

2) чистий дисконтований доход;

3) індекс доходності;

4) внутрішня норма доходності та ін.

Тема 11. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА ТА СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Витрати виробництва представляють в натуральній і вартісній формах. Розрахунок необхідної кількості і облік витрат в натуральній формі має важливе значення для організації самого процесу виробництва на підприємстві.

Вартісна форма оцінки витрат являється вирішальній в процесі визначення ефективності виробничої діяльності підприємства, вона відображається у вартості зробленої продукції, виконаних робіт (послуг).

Собівартість продукції - грошової вираження витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції і її реалізацію.

Собівартість продукції включає витрати на:

Ш вивчення ринку, виявлення величини попиту на продукцію;

Ш підготовку і освоєння виробництва нової продукції;

Ш сам процес виробництва нової продукції;

Ш обслуговування виробничого процесу і управління ним;

Ш збут продукції;

Ш дослідження, використання і охорону природних ресурсів;

Ш набір і підготовку кадрів;

Ш вдосконалення процесу виробництва, підвищення його ефективності.

Для підприємства важливо визначити витрати, які відшкодовуються за рахунок собівартості, а які - за рахунок прибутку. На практиці не завжди собівартість продукції є повним відображенням дійсних витрат на її виробництво.

Класифікація витрат :

1). За мірою однорідності витрат:

- одноелементні (прості);

- комплексні;

2). За способом віднесення на окремі види продукції :

- прямі;

- непрямі;

3). По зв'язку з обсягом виробництва :

- постійні (у тому числі умовно-постійні);

- змінні:

* пропорційні;

* непропорційні:

> прогресивні;

> регресивні;

4). За економічними елементами і калькуляційними статтями:

> за економічними елементами:

- матеріальні витрати;

- оплата праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація ОФ і нематеріальних активів;

- інші операційні витрати.

> за статтями калькуляції:

- сировина і матеріали (мінус поворотні відходи);

- паливо і енергія на технологічні цілі;

- заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова);

- відрахування на соціальні заходи виробничих робітників;

- загальновиробничі витрати;

- адміністративні витрати;

- підготовка і освоєння виробництва;

- інші виробничі витрати;

- витрати на збут (позавиробничі витрати).

Собівартість продукції - узагальнювальний показник економічної ефективності діяльності виробничого підприємства, в ній відбивається організаційно-технічний рівень виробництва якнайповніше можуть використовуватися внутрішньовиробничі чинники росту його ефективності.

Види собівартості:

1. залежно від часу формування витрат:

Ш планова;

Ш фактична;

Ш нормативна;

Ш кошторисна;

2. залежно від місця формування витрат:

Ш цехова;

Ш виробнича;

Ш повна;

3. залежно від тривалості розрахункового періоду :

Ш місячна;

Ш квартальна;

Ш річна;

4. по складу продукції :

Ш ТП;

Ш ВП;

Ш РП;

Ш НЗП;

5. по мірі охоплення підприємств :

Ш індивідуальна;

Ш галузева.

Показники собівартості продукції, використовувані в господарській практиці :

1. Витрати на 1 грн. товарної продукції.

де Стп - вартість усієї ТП підприємства, грн.;

Qтп - об'єм ТП підприємства, грн.

2. Собівартість окремих видів продукції.

3. Зниження собівартості порівнянної ТП.

Етапи розрахунку зниження вартості продукції по відповідних чинниках:

1. Визначення витрат на 1 грн.ТП у базовому році:

З1грн.баз.тп = Сбаз.тп / Qбаз.тп, коп/грн.

2. Визначення початкової вартості ТП в плановому році:

Сисх.пл = З1грн.тп.пл * Qтп.пл, грн.

3. Визначення економії витрат за техноекономічними чинниками методом прямого рахунку :

Ш підвищення технічного рівня виробництва може викликати економію витрат за рахунок зниження норм витрати матеріалів :

Эм = (Но * Ц - Н1 * Ц) * N1, грн.,

де Але, Н1 - норма витрати матеріалів до і після впровадження заходів, натуральних одиницях;

Ц - ціна одиниці матеріального ресурсу, грн.;

N1 - обсяг випуску продукції після впровадження заходу, нат.од;

Ш за рахунок росту продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості виробництва продукції :

де to, t1 - трудомісткість одиниці продукції до і після впровадження заходу, н-годин.;

Тrо, Тr1 - середнегодинна тарифна ставка робітників до і після впровадження заходу, грн./годину.;

%ЗПдоп - середній відсоток додаткової заробітної плати для відповідної категорії робітників;

%СМ - встановлений відсоток відрахувань на соціальні заходи;

Ш вдосконалення організації виробництва і праці викликає економію витрат за рахунок посилення спеціалізації і розширення кооперації виробництва :

Эск = [С - (Цс + Тр)] * Nк, грн.,

де З - собівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн./ед.;

Цс - гуртова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн./од.;

Тр - транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн./од.

Nк - кількість виробів, що отримуються по кооперації із спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, нат.од.;

Ш зміна структури і об'єму продукції викликає відносне зниження умовно-постійних витрат :

де (Qпл - приріст обсягу випуску продукції в плановому році %;

Зу-пост - сума умовно-постійних витрат у базовому році, грн.

4. Визначення планової собівартості продукції :

Стп.пл. = Сисх.пл ± Эсум, грн.,

де Эсум - сума економії витрат по усіх техніко-економічних чинниках, грн.

5. Визначення рівня витрат на 1 грн. ТП в плановому році:

6. Розрахунок відсотка зниження витрат на 1 грн. ТП в плановому році в порівнянні з базовим:

Індексний метод дає можливість врахувати вплив усіх чинників укрупненим способом.

· Зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрати матеріалів і зміни цін на них:

Смз = ( 1 - Імр * Іц) * Ум3, %,

де Імр - індекс зміни норм витрати матеріалів на один виріб;

Іц - індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;

Ум3 - питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції, %.

· зниження вартості продукції за рахунок росту продуктивності праці :

,

де Ізп - індекс росту середньої заробітної плати;

Іпт - індекс росту продуктивності праці;

Узп - питома вага заробітної плати у вартості продукції, %.

· зниження собівартості продукції за рахунок зниження умовно-постійних витрат :

,

де Іу.пост - індекс росту умовно-постійних витрат;

Іq - індекс росту обсягу виробництва продукції;

Уу.пост - питома вага умовно-постійних витрат у вартості продукції, %.

Кошторис витрат на виробництві є усією сумою витрат на виробництво в плановому році; відбиває вартість товарної, валової і реалізованої продукції підприємства.

Калькуляція собівартості продукції - процес обмеження вартості одиниці продукції.

Методи калькуляції :

- нормативний;

- параметричний;

- розрахунково-аналітичний.

Тема 12. ЦІНИ ТА ЦІНОУТВОРЕННЯ В УМОВАХ РИНКУ

Ціна - цей грошовий вираз вартості товару; кількість грошей, що виплачується або отримуване за одиницю товару або послуги.

Функції ціни :

Ш обліково-аналітична;

Ш стимулююча;

Ш розподільна;

Ш що регулює.

Складові ціни на продукцію:

· собівартість

· прибуток обов'язкові

· акцизний збір

· податок на додану вартість

· націнки постачальницько-збутових організацій

· торгові надбавки або знижки.

Структура роздрібної ціни

Гуртова ціна виробника	Торгівельна націнка гуртової торгівлі	Торгівельна націнка роздрібної торгівлі
витрати	прибуток	витрати	прибуток	витрати	прибуток

Складові ціни продукції

Вартість	Прибуток	Акцизний збір, ПДВ	Постачальницько-збутова націнка	Торгівельна націнка
			витрати	прибуток	витрати	прибуток
Гуртова ціна підприємства
Відпускна гуртова ціна підприємства
Комерційна гуртова ціна
Роздрібна ціна

Ціноутворення - процес обгрунтування, твердження і перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення і структури.

У ринкових умовах є можливість застосування при реалізації продукції різних видів цін.

Класифікація цін :

* за способом встановлення :

- державні: фінансові

регульовані

- договірні

- вільні

- ввізні

* залежно від особливостей купівлі-продажу і сфер економіки :

- світові

- оптові

- закупівельні

- кошторисні

- роздрібні

- транспортні тарифи

- тарифи на платні послуги

Важлива роль у взаємовідносинах сторін підприємства - виробник - покупець при обміні продукції належить вживаній системі франкування цін(мал.)

Франко - вид зовнішньоторговельного договору купівлі-продажу, коли в ціну продукції включають витрати на її страхування і доставку в місце, вказане в договорі.

Ціни «Франка» - гуртові ціни, що встановлюються з урахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку продукції покупцем.

Цінова політика - це механізм або модель ухвалення рішень про поведінку підприємства на основних типах ринків для досягнення поставлених цілей господарської діяльності.

Основні чинники ринкової кон'юнктури, ціни, що впливають на рівень :

Ш державне регулювання цін;

Ш конкуренція виробників;

Ш співвідношення попиту і пропозиції;

Ш купівельна спроможність грошей;

Ш якість товару.

Методи ціноутворення :

1. Метод «витрати + прибуток»:

Ц = З + П, грн.,

де З - вартість продукції, грн.;

П - величина прибутку в ціні, грн.

2. Отримання цільової норми прибутку :

, грн.,

де Зпер - змінні витрати на одиницю продукції, грн.

Зпост - постійні витрати на цю продукцію за певний період (рік), грн.

Побщ - загальна сума прибутку, який має бути отриманий за цей же період від продажу продукції, грн.;

N - об'єм продажів продукції, нат.од.

3. Оцінка споживчої вартості

4. Пропорційне ціноутворення:

Ц = ѓ (Ц1,Ц2,…,Цn), грн.,

де n - кількість продавців аналогічної продукції.

5.Метод «очікуваного прибутку»

6. Метод швидкого повернення витрат.

Тема 13. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Суть фінансової діяльності підприємства полягає в появі грошових стосунків, пов'язаних з безперервним кругообігом засобів у формі витрачання ресурсів, отримання доходів, їх використання, а також з приводу стосунків з постачальниками, покупцями продукції, працівниками підприємства, державними органами і так далі

Основні завдання фінансової діяльності підприємства :

? вибір форм фінансування і їх оптимальне співвідношення;

? вибір структури капіталу підприємства, напрямів його використання;

? збалансувало надходжень і витрат платіжних засобів в часі;

? забезпечення своєчасності розрахунків;

? підтримка необхідної ліквідності.

Методи фінансової діяльності підприємства :

1. комерційний розрахунок;

2. неприбуткова діяльність;

3. кошторисне фінансування.

Інструментом управління фінансами підприємства є фінансовий план (бюджет). Основна мета його складання - узгодження доходів з витратами в плановому періоді.

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як загальний доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг (виручка від реалізації продукції), тобто без віднімання наданих знижок, повернення проданих товарів і податків з продажу ( ПДВ, акцизного збору).

Прибуток- це частина чистого доходу, який залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції і інших видів діяльності.

Види прибутку:

1. валовий (балансова) прибуток;

2. операційний прибуток;

3. прибуток від звичайної діяльності;

4. чистий прибуток.

Напрями використання чистого прибутку підприємства :

? фонд накопичення (реінвестований прибуток);

? фонд споживання.

Джерела формування прибутку підприємства :

1) прибуток від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг), т.е прибуток від операційної діяльності;

2) прибуток від продажу майна;

3) прибуток від внереалвзаційних операцій.

Основні функції прибули:

1. основа інноваційних рішень;

2. вимірник успіху діяльності підприємства;

3. джерело самофінансування і розвитку;

4. винагорода власникам підприємства.

Рентабельність - один з найважливіших показників економічної ефективності підприємства, характеризує результат його діяльності за певний період і визначається величиною отриманого прибутку порівняно з розмірами вкладень в активи підприємства (основні, оборотні засоби і нематеріальні активи).

Види рентабельності :

1. рентабельність окремих видів продукції :

де Ci - собівартість виробництва i -го виду продукції, грн.;

Цi - гуртова ціна i -го виду продукції, грн.

2. рентабельність усієї реалізованої продукції :

де Пбал - балансовий прибуток підприємства, грн.;

Срп - собівартість усієї РП, грн.

3. рентабельність виробництва :

- загальна

- розрахункова

де Пбал, Пчист - балансовий і чистий прибуток відповідно, грн.;

Фс.г. - середньорічна вартість ОПФ, грн.;

НІС - величина нормованих обігових коштів, грн.

Основні чинники підвищення ефективності виробництва :

- підвищення його технічного рівня;

- вдосконалення управління, організації і праці;

- зміна об'єму і структури виробництва;

- поліпшення якості природних ресурсів та ін.

Тема 14. ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

Фінансові ресурси підприємства - грошові і прирівняні до них кошти, що перебувають у його розпорядженні для ведення виробничо-господарської, комерційної та ін. діяльності.

Фінанси будь-якого підприємства охоплюють грошові стосунки з іншими господарськими суб'єктами, засновниками, трудовим колективом, державними органами управління.

Функції фінансів підприємства :

1. формування грошових фондів (доходи);

2. використання цих фондів (витрати);

3. контроль за їх формуванням і використанням.

Джерела фінансових ресурсів підприємства :

I. власні засоби (внутрішнє фінансування) - здійснюється за рахунок засобів, отриманих в результаті діяльності підприємства (прибуток, амортизаційні суми, грошові кошти від продажу майна, стійкі пасиви); первинне формування фінансових ресурсів відбувається у момент створення підприємства за рахунок статутного капіталу;

II. залучені кошти (зовнішнє фінансування) - це засоби, не пов'язані з діяльністю підприємства:

- засоби, що мобілізуються на фінансовому ринку (продаж акцій, облігацій, кредит, операції з валютою і дорогоцінними металами, відсотки і дивіденди по цінних паперах інших емітентів);

- засоби, що отримуються в результаті перерозподілу (державні бюджетні субсидії, страхові відшкодування фінансові ресурси, що отримуються від галузевих структур, асоціацій, концернів).

Напрям використання грошових коштів підприємства можуть бути пов'язані як з основними видами діяльності підприємства по виробництву продукції (робіт і послуг), так і з чисто фінансовими вкладеннями (у фінансове і інвестиційне підприємництво).

Фінансові ресурси підприємства залежно від джерел формування можуть використовуватися як:

- капітал (довгострокове вкладення);

- інвестиції в невиробничу сферу;

- витрати на споживання;

- фінансові резерви.

Размещено на www.allbest.ru