В економічній літературі [4, с.28] існують різні підходи до групування і класифікації витрат. До того ж, на мою думку, недостатня увага приділяється критеріям, які в умовах ринку найбільше сприяли б реалізації бухгалтерським обліком функцій формування інформаційної бази для управління і контролю.

Якщо брати методичні підходи, які є в літературі [12, с.147], щодо необхідності застосування досвіду зарубіжних країн з розвиненою економікою, то витрати поділяються на маржинальні та диференціальні, релевантні, дійсні й можливі, контрольовані й неконтрольовані. Це сприяє вирішенню проблеми ефективної організації обліку і контролю витрат. Таке групування витрат пов'язане зі зміною постановки управлінського обліку на підприємстві.

Управлінський облік охоплює господарські операції всередині підприємства і відображає на бухгалтерських рахунках витрати, пов'язані з виготовленням і реалізацією продукції, процесом управління виробництвом. Це означає, що до сфери цього обліку входить облік, контроль витрат і калькулювання собівартості продукції.

Управлінський облік є аналізом показників з обліку виробництва продукції, її відвантаження і реалізації в розрізі аналітичної інформації. Це дасть можливість керівництву оперативно реагувати на рівень витрат та їх відхилення від установлених нормативів.

У науковій літературі [8, с.470] існує також думка про необхідність групування витрат за економічними елементами і за статтями калькуляції. В типовому положенні з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженому постановою КМ України N473 від 26.04.96 р. [4, с.6], витрати групуються за економічними елементами по таких статтях:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

інші витрати.

За статтями калькуляцій групування витрат здійснюється таким чином:

сировина та матеріали;

покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

паливо й енергія на технологічні цілі;

зворотні витрати (вираховуються);

основна заробітна плата;

додаткова заробітна плата;

вирахування на соціальне страхування;

витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати;

витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

загальновиробничі витрати;

загальногосподарські витрати;

витрати внаслідок технічного неминучого браку;

попутна продукція (вираховується);

інші виробничі витрати;

позавиробничі (комерційні) витрати.

Класифікуються витрати за такими ознаками:

за місцем виникнення - по підрозділах підприємства (цехах, службах, відділах);

за видами продуктів, робіт, послуг - витрати на вироби, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію;

за видами витрат - за економічними елементами, за статтями калькуляції;

за способами перенесення вартості на продукцію - прямі витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції і які включаються до собівартості, та непрямі, котрі неможливо прямо віднести на собівартість продукції, а потрібно розподіляти за видами продукції (робіт, послуг);

за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат - умовно-змінні витрати, величина яких змінюється пропорційно змінам обсягу виробництва, та умовно-постійні, що не залежать від таких змін;

залежно від календарного періоду їх здійснення - поточні, тобто постійні затрати або витрати, періодичність яких не перевищує одного місяця, та одноразові, або однократні, що здійснюються періодично, з інтервалом понад один місяць, і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Фактична заробітна плата цих робітників включається до собівартості окремих видів продукції, товарного випуску та незавершеного виробництва пропорційно кошторисним ставкам, які періодично переглядаються у разі зміни обсягу виробництва, технології, тарифних ставок тощо.

Витрати, пов'язані з освоєнням нових видів продукції, відносяться до витрат майбутніх періодів і включаються до собівартості виробів частинами протягом установленого (не більше дворічного) строку з моменту початку їх серійного або масового випуску виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що випускається протягом цього ж періоду. На підприємствах із багатономенклатурним виробництвом, де період його освоєння недовготривалий і витрати порівняно невеликі, вони плануються і вираховуються в складі загальновиробничих витрат.

Розподіл фактичних витрат на утримання та експлуатацію устаткування проводиться визначенням сум цих витрат виходячи з кошторисних (нормативних) ставок, фактичного випуску кількості виробів і фактичної кількості умовних виробів у незавершеному виробництві. Кількість умовних виробів (машинокомплектів) обчислюється діленням кількості нормо-годин (або заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції у незавершеному виробництві за відповідним видом виробів) на трудомісткість одного виробу в нормо-годинах (або на суму заробітної плати за нормами одного виробу).

Для виробів індивідуального виробництва при замовному методі обліку нормативна сума витрат, пов'язаних із роботою устаткування, що підлягає віднесенню до незавершеного виробництва, визначається виходячи із заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), що перебуває у незавершеному виробництві, та нормативного відсотка цих витрат до заробітної плати, яка обчислюється на підставі розрахунку кошторисної (нормативної) ставки для цього виробу, а саме:

1) визначається різниця між фактичною сумою цих витрат і витратами, підрахованими за кошторисними (нормативними) ставками;

2) загальна сума відхилень розподіляється між товарною продукцією і незавершеним виробництвом пропорційно кошторисним (нормативним) ставкам витрат на утримання та експлуатацію устаткування.

Під час розподілу фактичних витрат на утримання та експлуатацію устаткування слід враховувати, що відповідна їх частина відноситься на собівартість технічного неминучого браку.

Ці витрати включаються до собівартості технічного неминучого браку пропорційно основній заробітній платі робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), за нормативним співвідношенням, підрахованим під час визначення кошторисних (нормативних) ставок. До собівартості незавершеного виробництва витрати на утримання і експлуатацію устаткування включаються в тому ж порядку, що й до собівартості готових виробів. Собівартість спеціальних інструментів і пристроїв, призначених для випуску виробів серійного і масового виробництва, включається до собівартості цих виробів щомісячно відповідно до встановленої за планом норми або кошторисної ставки. Кошторисна ставка визначається виходячи з кількості спеціальних інструментів, пристроїв, моделей, штампів, строків їх служби або норм витрат, їх планової собівартості й кількості виробів, для виробництва яких вони призначені. При значних змінах комплектності й собівартості інструментів і пристроїв, строків їх служби або плану випуску виробів норма чи кошторисна ставка відповідно коригуються.

Загальновиробничі витрати між різними видами продукції розподіляються:

пропорційно сумі основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції, і витрат на утримання та експлуатацію устаткування;

пропорційно сумі основних витрат без вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів.

Загальновиробничі витрати кожного цеху включаються тільки до собівартості продукції, що виготовляється цим цехом (зокрема, до собівартості робіт, послуг, які виконуються для інших цехів або непромислових господарств).

До собівартості товарів народного споживання загальновиробничі витрати включаються:

а) повністю - в цехах, що спеціалізуються на виробництві цих товарів;

б) частково - коли ці товари виготовляються поряд з основною продукцією у цехах, що не спеціалізуються на їх виготовленні.

При цьому до собівартості товарів народного споживання включається відповідна частина загальновиробничих витрат, пов'язаних із виробництвом цих товарів, для цього складається спеціальний розрахунок загальновиробничих витрат неспеціалізованих цехів.

У зв'язку з цим виникає необхідність розробити комплексні поняття витрат виробництва в системі управлінського і податкового обліку. Пропонується класифікувати витрати відповідно до їх участі в процесі виробництва: виробничого призначення і невиробничого. Витрати виробничого характеру необхідно поділяти на прямі і накладні. Саме вони повинні брати участь у формуванні собівартості продукції та прийматись за основу при складанні звіту "Про прибутки і збитки". В бухгалтерському обліку витрати виробничого призначення повинні обліковуватися на рахунку № 20 "Виробничі витрати", а витрати невиробничого характеру на рахунку №: 21 "Невиробничі витрати". Класифікація витрат виробництва представлена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація витрат виробництва

Визначення мети ціноутворення являє собою один з етапів формування цін. Вибір методу ціноутворення залежить від типу ринку на якому знаходиться виробник або постачальник товару.

Методологія ціноутворення ґрунтується на використанні великої кількості методів і тільки двох принципів ціноутворення - ринкового й адміністративного. Ринкове ціноутворення може здійснюватися або в умовах конкуренції, або в умовах дії монополії. Від обраного принципу буде залежати метод ціноутворення [9, с.211].

Методологію ціноутворення можна зобразити в такий спосіб. В умовах олігополістичного ринку, тобто ринку, на якому враховуються інтереси багатьох продавці і покупців, ціна розрахована будь-яким із методів, коригується реальними умовами попиту і пропозиції. Причому відхилення від спочатку розрахованого рівня можуть бути значними.

Монополістичні й олігополістичні структури ринку дозволяють монопольним виробникам установлювати монопольні ціни. Монопольні ціни можуть істотно відхилятися від ціни виробництва як в одну, так і в іншу сторону.

Таким чином, вибір методу ціноутворення залежить як від об'єктивних, так і суб'єктивних причин. До об'єктивних причин ставиться мета, що визначає виробник даної продукції, вивчення цих причин у сукупності дозволяє вибрати найбільш оптимальний метод ціноутворення.

Метод ціноутворення залежить від структури або типу ринку, що у свою чергу визначається формами і методами конкурентної боротьби.

Внутрішньогалузева конкуренція - це міжфірмова або предметна конкуренція між аналогічними товарами, що задовольняють ту саму потребу, але відрізняються по ціні, якості й асортименту. Якщо розглядати ціну з якісної сторони, вона є формою вартості товару. На кількісне відхилення ціни від вартості товару впливає співвідношення попиту і пропозиції. Коли мова йде про боротьбу за платоспроможний попит або потреби виробництва, ми маємо справу з функціональною або міжгалузевою конкуренцією. У цьому випадку в конкурентну боротьбу включаються товари різноманітних галузей, що задовольняють різноманітні потреби.

Таким чином, результат міжгалузевої конкуренції - ціна виробництва.

Попит визначає ступінь відхилення ринкових цін від ринкових вартостей. Ринкова ціна утвориться в результаті взаємодії конкурентів, співвідношення попиту і пропозиції, кількості продавців і покупців на ринку. У залежності від цього розрізняють такі основні моделі ринку:

чиста конкуренція;

чиста монополія;

монополістична конкуренція;

олігополія.

Знаючи тип ринку, можна вибрати відповідну стратегію, метод ціноутворення і визначити засоби впливу на ціну. В умовах чистої конкуренції сукупність продавців і покупців чинить угоди зі схожим товарним продуктом, жодний окремий представник ринку не робить впливу на рівень поточних цін. При ринку чистої конкуренції фірма не має цінової політики, спроможності регулювання ціни, а лише пристосовується. Крива попиту, із якою стикається окрема фірма, цілком нееластична. Для галузі, тобто для усіх фірм, що роблять продукт, обсяг продажу може бути збільшений тільки шляхом установлення більш низької ціни на продукт. Ринок чистої конкуренції припускає орієнтацію на середні ринкові ціни товарів даного роду.

Друга модель - чиста монополія - ситуація, коли на конкретному товарному ринку виступає всього один продавець. Крива попиту не будучи абсолютно еластичною, є спадною. Монополіст може збільшувати прибуток, не знижуючи обсяг продажів. Ринок монополістичної конкуренції - це ринок продавців і покупців, що чинять угоди не по єдиній ціні, а в різноманітних діапазонах цін. Ціна перевищує граничні і мінімальні середні валові витрати. Покупці не одержують продукт по найменшій ціні. Крива фірми є високоеластичною. Монополістична конкуренція характеризується порівняно великим числом продавців, що роблять диференційований продукт. Диференціація є основою створення сприятливих умов для продажу і відновлення продукції. Входження в галузь із монополістичною конкуренцією досить прості.

Виділяються чотири основні методи ціноутворення, що застосовуються в залежності від цілі і положення на ринку:

1. Договірне ціноутворення за принципом "середні витрати + прибуток".

Ґрунтується на нарахуванні стандартної націнки на собівартість товару. Популярність методу пояснюється, по-перше, продавці більше знають про витрати, ніж про попит. Прив'язуючи ціну до витрат, продавець спрощує для себе проблему ціноутворення.

По-друге, якщо цим методом користуються усі фірми галузі, їхні ціни швидше за все будуть схожими. Тому цінова конкуренція зводиться до мінімуму.

По-третє, цей метод більш справедливий по відношенню і до покупців, і до продавців. По цьому принципу покупець звичайно узгоджує з продавцем привілеї перевірки того, як сформувалася ціна. Покупець одержує право перевіряти калькуляційну відомість контракту. Проте цей метод відбиває традиційну орієнтацію на виробництво й у меншому ступені на ринковий попит.

Існує два варіанти цього методу: з використанням повних і з використанням обмежених витрат виробництва.

Метод повних витрат повніше всього враховує ціну виробництва, він заснований на визначенні собівартості як суми всіх прямих і непрямих витрат у розрахунку на одиницю продукції. Недолік цього методу полягає в тому, що не приймається до уваги чинник попиту на товар, тому він може бути не проданий через занадто високі ціни.

При розрахунку ціни методом обмежених витрат враховуються тільки ті витрати, що можна безпосередньо віднести на виробництво даного виробу. Даний метод приносить у процес ціноутворення елементи економічного аналізу.

Він може бути використаний при плануванні і контролюванні прибутковості. Передбачається, що непрямі й умовно-постійні витрати практично незмінні ні при виробництві нового продукту, ні при зміні обсягу.

Отже, чим вище різниця між ціною і змінними витратами, тим більш рентабельне виробництво.

Цей метод заснований на використанні принципу доданої вартості (маржинального прибутку), ця вартість визначається як різниця між виторгом від реалізації і прямих та перемінних витрат. Маржинальний прибуток йде на покриття накладних витрат, а різниця, що залишається, являє собою прибуток. Даний метод може бути використаний при виборі оптимальної виробничої програми, в умовах несприятливого конкурентного середовища, при проникненні на новий ринок, при розподілі прибутку на значному підприємстві.

Прибуток при використанні методу "середні витрати + прибуток" залежить від рентабельності:

(1.1)

де Ц - ціна, в грн.,

В - витрати виробництва (повні або граничні в залежності від обраного варіанту), в грн.;

R - рентабельність продукції, %.

При виборі рівня рентабельності підприємство враховує свої потреби в масі прибутку, обмеження на рентабельність, закладену в ціну конкурентів.

цінова політика ціноутворення управління

У дійсних умовах часто використовується показник - рентабельність капіталу. З огляду на це, рентабельність продукції можна визначити по нормі прибутку на вкладений капітал.

При використанні методу повних витрат:

Рентабельність продукції = (Норма прибутку на вкладений капітал) х (Результат активу балансу) / (Кількість одиниць реалізованої продукції) х (Повні витрати на одиницю продукції).

При використанні методу граничних витрат:

Рентабельність продукції = (Норма прибутку на вкладений капітал) х (Результат активу балансу) х (Сума постійних витрат) / (Кількість одиниць реалізованої продукції) х (Змінні витрати на одиницю продукції).

1.4 Встановлення ціни на основі відчутної цінності товару

Основним чинником при цьому методі є не витрати продавця, а купівельне сприйняття. Це ціноутворення найбільш важке, але найбільш прибуткове. Щоб визначити, який товар є цінним (потрібним) для покупця, існує чотири визначення.

Перше. Дуже корисно розмежовувати усвідомлену цінність від можливої (потенційної). Усвідомлена - та, що покупець визнає зараз. Можлива - та, що може бути нав'язана покупцю в зробленому продукті. Зацікавленість покупця - це задача ринку (збуту), що супроводжується рекламою, пропозицією, особистим веденням торгівлі і пошуком покупця для проби продукту.

Друге. Цінність продукту може виражатися по-різному, різноманітними групами покупців або ринкових сегментів.

Третє. Чинником, що впливає на значимість товару для покупця, є сама ціна. Покупці часто вважають ціну як оцінку продавцем значимості товару.

Четверте. Чинником при встановленні значимості товару для покупця є вибір, доступний потенційному покупцю. У покупця завжди є вибір купувати в різноманітних продавців або взагалі нічого не купувати.

При використанні цього методу підприємство виходить із того, що споживач визначає співвідношення між цінністю товару і його ціни і порівнює його з такими ж показниками для аналогічних товарів, що випускаються іншими підприємствами.

Для прогнозування обсягу попиту використовуються три основних показники: коефіцієнт прямої еластичності попиту по ціні, коефіцієнт перехресної еластичності й еластичності по прибутку.

Коефіцієнт прямої еластичності розраховується по формулі:

де Еа - коефіцієнт прямої еластичності попиту по ціні даного товару;

d Qа % - зміна попиту в % на товар А;

d Ра % - зміна ціни в % на товар А.

Якщо Е>1, попит еластичний, тобто навіть невеличка зміна ціни призводить до великої зміни обсягу попиту.

Якщо Е<1, попит нееластичний, тобто навіть велика зміна ціни не призводить до значної зміни попиту.

У короткому періоді для виробника або продавця вигідно, щоб попит був еластичним.

У тривалому періоді, чим нееластичніший попит, тим можна більше маніпулювати ціною.

Коефіцієнт перехресної еластичності показує, як змінюється ціна на інший товар, в залежності від доповнюючого та взаємозамінюючого товару.

де Еав - коефіцієнт перехресної еластичності попиту по ціні;

дQа% - зміна попиту в % на товар А;

дРв% - зміна ціни в % на товар В.

Якщо Еав>0, товари взаємозамінні, Еав<0, товари взаємодоповнюють, Еав=0, товари незалежні.

При прогнозуванні попиту важливо врахувати як зміниться попит на товар, якщо зміниться прибуток покупця.

Для цього використовується коефіцієнт еластичності попиту по прибутку:

де dQ% - прибуток покупця;

dQ% - зміна попиту;

ЕR - коефіцієнт еластичності по прибутку.

Якщо ЕR<0 - товари низькоякісні, тобто зі зміною прибутку попит на них знизиться; ЕR>0 - товар якісний, росте прибуток, збільшується попит; 0<ЕК<1 - товар першої необхідності; ЕК>1 - предмет розкоші, тобто немає межі насиченню. Крім того, при прогнозуванні попиту необхідно також враховувати ринковий або сукупний попит.

На ринковий попит великий вплив роблять психологічні (суб'єктивні) чинники, наприклад, "ефект імітації" або "ефект снобізму". Існують трудності у визначенні самого обсягу попиту.

Урахування реакції покупців на зміну цін здійснюється такими методами:

1. Аналіз даних попереднього періоду методом регресії, екстраполяції отриманих результатів на майбутнє.

2. Проведення на ринку експерименту з різноманітними цінами.

З. Вивчення гаданих ситуацій по покупці товарів на ринку або намірів до їхньої покупки. Всі ці методи мають визначені хиби. Проте даний метод ціноутворення найбільше відповідає конкурентному ринку.

4. Розрахунок ціни на основі прейскурантів цін. Цей метод часто використовується при розрахунку ціни на промислову продукцію. У даному випадку ціна визначена в тому змісті, що всі покупці сплачують однакову суму.

Розділ 2. Аналіз цінової політики підприємства ВАТ “Верхньодніпровськська фабрика технічних паперів”

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

Урядове рішення про заснування фабрики технічних паперів було прийняте в 1947 році на місці зруйнованого під час війни цукрового заводу.

1949 рік - виготовлена перша продукція (крейдований папір). Трохи згодом стали випускати кольоровий папір (1949 рік вважається днем народження підприємства). 1975 рік - введено в дію цех протикорозійних паперів потужністю 10 тис. тон на рік. 1976 рік - став до ладу новий цех крейдованих паперів потужністю 10 тис. тон на рік. 1985 рік - цех по виробництву шпалер високого друку. 1992 рік - цех по виробництву шпалер глибокого друку, потужністю 60 000 тук (тисяч умовних кусків) на рік. 1996 рік - лінія по виробництву вінілових шпалер, потужністю 2600 тук на рік, шпалеро-друкувальна машина фірми "Плевен", потужністю - 4000 тук. 1998 рік - введена в дію машина кольорового друку "КАРГОА" потужністю 18 тис. відбитків на годину. 1999 рік - шпалеро-друкувальна машина "Нільс" (Туреччина), потужністю 4000 тук на рік. 2000 рік - шпалеро-друкувальна машина фірми "Заурессиг", потужністю 4000 тук.

На підприємстві ВАТ "ФАТП" сьогодні маються такі види діяльності:

1. Виробництво та збут шпалер.

2. Виробництво крейдованого паперу.

3. Виробництво протикорозійного паперу.

4. Виробництво товарів ширвжитку.

1. Шпалери глибокого друку ТУ У 0022788-017-95, ГОСТ 681096.

2. Папір пігментований для багатокольорового друку ТУ У 00278876.0-16-95.

3. Папір етикетковий ГОСТ 7625 95 марки "М".

4. Стрічка клейова на паперовій основі.

5. Товари ширвжитку (альбоми, блокноти).

6. Етикетки багатокольорові.

Основним напрямком в роботі підприємства на даний момент є виробництво шпалер. Питома вага цієї продукції в загальному обсязі виробництва підприємства становить - 95%, в загальному обсязі продукції даного виду, виробленої в країні, становить більш як 83,7%. Саме на ринку шпалер підприємство займає провідні позиції не тільки в Україні, а і на ринку СНД.

На вітчизняному ринку реалізується 40% виготовлених шпалер, 55% - в Росії, 5% - в інших країнах.

Обсяг виробництва шпалер на підприємстві у 2003 році становив 77 410 тук в наступному асортименті:

Арт, 24 - шпалери глибокого друку тиснені - 63%; - Арт, 33 - вологостійкі, миючі - 27%; - Арт, 27, 34 - котировані і тиснені в регістр - 5%; - Арт, 35 - піношпалери - 4%; - Арт, 36 - вінілові - 1%.

Кількість працюючих та структура персоналу у 2004 році:

1) робітники - 9644;

2) керівники - 72;

3) спеціалісти - 1154;

4) службовці - 33;

5) непромисловий персонал - 192. Всього персоналу - 1376 чоловік.

Система оплати праці.

На ВАТ "ФАТП" оплата праці здійснюється: - в залежності від зробленої продукції (для робітників); - почасово (керівники, ІТР, спеціалісти та ін.).

Для виготовлення 1 куска шпалер необхідна наступна кількість матеріалів (на 1 умовний кусок): - папір - основа - 3,2 кв.2; - головна фракція - 0,0079 л; - пігменти - 0,00089 кг; - освітлювач - 0,0007 кг; - піногасник - 0,000002 кг.

Середньорічна вартість основних фондів становить - 89676,5 тис. грн. Сума амортизації становить - 3232 тис. грн. за рік. У процентному відношенні - 3232/89676,5*100% = 3,6%. Річний фонд оплати праці - 7200 тис. грн.

Продуктивність праці - це відношення кількості товарної продукції (у ціновому відношенні) до кількості працюючих на виробництві робітників яке становить 206615000/1184 = 174505 грн.

А якщо ще зробити розрахунок місячного фонду заробітної плати (табл.2.1), то з наведених таблиць видно, що її можна збільшити, оскільки резерв ще є.

Таблиця 2.1

Розрахунок місячного фонду заробітної плати технологічних робітників

Посада	Кількість	Система оплати	Розряд роботи	Місячний фонд, (грн.)
Фарбоукладач	2	Погодинна	4	850
Друкар глибокого друку	2	Погодинна	5	850
Укладник-пакувальник	2	Погодинна	3	800
Пресувальник відходів	1	Погодинна	3	400
Машиніст гофроагрегату	2	Погодинна	5	1050
Водій навантажувача	2	Погодинна	Оклад	400
Слюсар-ремонтник	1	Погодинна	6	550
Всього				5000

Доходи від реалізації продукції за 2003-2005 роки представлені в таблиці 2.2 - 2.4.

Таблиця 2.2

Доходи від реалізації за 2003 рік

Найменування показників	Значення по кварталам
	1-й	2-й	3-й	4-й
Обсяги продаж (тис. рул.)	135	150	150	150
Ціна за рулон (грн.)	25	25	25	25
Виручка від реалізації (тис. грн.)	3375	3750	3750	3750

Таблиця 2.3

Доходи від реалізації за 2004 рік

Найменування показників	Значення по кварталам
	1-й	2-й	3-й	4-й
Обсяги продаж (тис. рул.)	50	50	45	45
Ціна за рулон (грн.)	25	25	25	25
Виручка від реалізації (тис, грн.)	1250	1250	1125	1125

Таблиця 2.4

Доходи від реалізації за 2005 рік

Найменування показників	Значення по кварталам	Всього за 2005 р.
	1-й	2-й	3-й
Обсяги продаж (тис. рул.)	155	160	160	475
Ціна за рулон (грн)	25	25	25	25
Виручка від реалізації (тис, грн)	3875	4000	4000	11875

Схема структури управління та виробнича структура підприємства ВАТ “ФАТП" представлена на рис.2.1.

2.2 Маркетингове дослідження конкурентів та їх сегментування

Лідером серед українських виробників шпалер є ВАТ "Верхньодніпровська фабрика технічних паперів". Поряд з різноманітними та красивими шпалерами зарубіжних виробників продукція Верхньодніпровської фабрики користується вже багато років стійким попитом серед вітчизняних споживачів. Реалізатори Верхньодніпровських шпалер вважають, що секрет успіху цієї продукції полягає в наступному: шпалери надруковані на німецькому обладнанні фарбами фірми "Сазсо Моусіп" (Фінляндія).

АТЗТ "Дніпромайн" (м. Дніпропетровськ) почало свою діяльність у 1994 році і постійно нарощує виробництво. Іноземними інвесторами підприємства виступили німецькі фірми "Міхаіл Райзер ГмбХ" та "Калле Хандельс Хаус ГмбХ", які поділили між собою 62% акцій.

На сьогодні підприємство має виробничі потужності 24 млн. рулонів на рік (зараз використовується 90% виробничих потужностей) і по праву займає друге місце після Верхньодніпровської фабрики. "Дніпромайн" виробляє 4 групи шпалер (прості, вологостійкі, вінілові, акрилові) з різноманітними малюнками (400 видів).

Рис.2.1 Структура управління ВАТ “ФАТП”

Відомості про основних конкурентів в галузі виробництва шпалер наведені в таблиці 2.5 Аналіз постачальників - додаток А.

Таблиця 2.5

Аналіз основних виробників шпалер

Підприємства	Одиниця виміру	1995	1998	1999	2000	2003	2004
1. Україна всього	тук	23100	37600	54400	84400	98710	99560
в т. ч.
ВАТ "ФАТП"	тук	8900	23400	40200	57800	77410	77060
СП "Дніпромайн", Одеса, Калуш	тук	14200	14200	14200	26600	21300	22500
2. Білорусь всього	тук	42600	55000	67500	69200	77309	80420
в т. ч.
ВАТ "Білоруські шпалери"	тук	16000	19500	24900	28400	32564	29600
АТ "Гомельшпалери"	тук	26600	35500	42600	40800	44745	50820
3. Росія всього	тук	22400	22400	18300	18200	12250	27780
в т. ч.
АТ "Тулабумпром"	тук	5300	5300	17800	32000	33280	49340
АТ "Советский ЦБК"	тук	14200	12400	7100	7100	9615	12310
АТ "Сиктивкарський ЛПК"	тук	19500	21300	21300	14200	14544	18470
АТ "Маяк революції"	тук	10600	10600	14200	10600	12100	7190
АТ "Саратовшпалери"	тук	7100	7100	8900	10600	10420	6240
МОЕФ	тук	3600	3600	3600	8900	10400	9580
Інші		62100	62100	45400	34800	18955	24650
Загальний обсяг виробництва	тук	188100	215000	240200	271800	285333	307760
Від загального обсягу виробництва в Україні	%	38,5	62,2	73,9	68,5	78,4	77,4
Від загального обсягу виробництва в країнах СНД	%	4,7	10,9	16,7	23,9	27,1	25,1

Завод "Технопласт" в м. Калуш (Івано-Франківська область) почав свою діяльність у 1991 році і окрім продукції з поліетилену та поліпропілену освоїв виробництво шпалер з вініловим покриттям. Проектна потужність підприємства - 5 млн. рулонів на рік. У 1998 році виробництво шпалер складало біля 65% від загального обсягу продукції заводу. Біля 20% шпалер експортувалося (в основному в Росію).

ЗАТ "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" був створений у 1995 році на базі "Одеського рубероїдного заводу", який у 1995 році запустив виробництво шпалер. Потужність заводу дозволяє щорічно випускати 200 тис. рулонів структурно-вінілових шпалер та 100 тис. рулонів шпалер інших видів.

Зараз "ОЗОМ" випускає 4 види шпалер: декоративні, дубльовані, структурно-вінілові, гофровані. Продукція заводу характеризується високою якістю та нижчою ціною (ціна на 40% нижча у зрівняння з імпортними аналогами).

Частку шпалер ВАТ "ФАТП" на ринках України та СНД більш детально представлено на рисунку 2.2 та рисунку 2.3.

Рисунок 2.2 Ринок шпалер України

Згідно представленої діаграми вагому частку 77,4 % ринку шпалер України займає продукція ВАТ "ФАТП", друге місце займає СП "Дніпромайн" 10,2%, інші займають 12,4% ринку, тобто провідне місце серед ринку шпалер все ж таки займає Верхньодніпровська ФТП.

Згідно проведеного аналізу видно, що ВАТ "ФАТП" займає провідні позиції на ринку шпалер СНД (25%).

Рисунок 2.3 Аналіз ринку шпалер СНД

Кінцеві споживачі продукції ВАТ "ФАТП" - це, насамперед, окремі громадяни, а також різні установи різних форм власності та підпорядкування.

Річні обсяги продаж продукції підприємства за останні три роки наведено в таблиці 2.6 З таблиці 2.6 видно, що обсяг реалізації шпалер є основним від загального обсягу продаж і становить приблизно 95%, більш детально його представлено на рисунку 2.4.

Таблиця 2.6

Продаж продукції підприємства за 2003-2005 р. р.

Показники	Одиниця виміру	2003 р.	2004 р.	2005 р.
Обсяг реалізації, всього	тис. грн.	82459	148323	213580
В т. ч. шпалери		78336	140907	200580
Крейдований папір		2474	4450	9655
Ширвжиток		1649	2966	3545

Рисунок 2.4 Діаграма структури випуску продукції ВАТ "ФАТП"

Обсяги реалізації шпалер підприємством наведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Обсяги реалізації шпалер підприємством за 2003-2005 р. р.

Показники	Од. виміру	2003 рік	2004 рік	2005 рік
		Об'єм	%	Об'єм	%	Об'єм	%
Обсяг реалізації шпалер, всього	тис. грн.	78336		140907		200580
В т. ч. на внутрішньому ринку	тис. грн.	23500	30	56363	40	78540	39
3 них через дилерську мережу	тис. грн.	18800	80	45090	80	68428	87
Підприємства, установи, організації	тис. грн.	2350	10	5632	10	6662	9
По обміну (бартер)	тис. грн.	1175	5	2818	5	3450	4

З таблиці 2.7 видно, що обсяг реалізації шпалер на внутрішньому ринку становить у 2000 році 39% від загального обсягу. З них 87 % реалізується через дилерську мережу, 3% шпалер на внутрішньому ринку реалізується підприємствам і будівельним організаціям, 4% продукції реалізується по бартеру. Більш детально це представлено на рисунку 2.4.

Рисунок 2.4 Аналіз основних споживачів

Аналіз показує, що основна частина продукції розповсюджується через дилерську мережу.

Представництва ВАТ "ФАТП" засновані у містах: Києві, Чернігові, Дніпропетровську, Хмельницькому, Харкові, Луганську.

Інформація по дилерській мережі наведена в таблиці 2.8 Ця таблиця свідчить, що дилерська мережа на території України досить сильно розгалужена. Майже на всій території України є дилери Верхньодніпровської фабрики технічних паперів. Проте, є ділери і в країнах СНД, в Росії, Казахстані, Киргизії, Грузії. Можливо більш широко ВАТ "КФТБ" буде представлена в СНД тоді, коли буде налагоджено випуск нових видів шпалер, які будуть потрібні для споживачів далекого зарубіжжя.

Таблиця 2.8

Дилерська мережа

Назва	Обсяги закупівель	Термін співпраці (років)	Форма оплати	Умови оплати
	Тис. грн.	Тук
"Кільчень" м. Дніпропетровськ	5087	3753	4	Безготівкові розрахунки	Попередня оплата з відстрочкою платежів в 5 банківських діб
"Витязь" м. Дніпропетровськ	298	160	1	Безготівкові розрахунки	- “ -
"Навігатор" м. Дніпропетровськ	3976	2900	4	Безготівкові розрахунки	- “ -
"Ельбрус" м. Хмельницький	3988	3532	4	Безготівкові розрахунки	- “ -
"Альпи" м. Хмельницький"	218	101	1	Безготівкові розрахунки	- “ -
"Папіртехінвест" м. Київ	2232	1229	5	Безготівкові розрахунки	- “ -
"Славич" м. Чернігів	3132	2249	5	Безготівкові розрахунки	- “ -
"Алтекс" м. Луганськ	3082	2241	5	Безготівкові розрахунки	- “ -
"Палада" м. Харків	1896	1169	3	Безготівкові розрахунки	- “ -
ВСЬОГО	23889	17334

2.3 Аналіз цінової політики ВАТ "ФАТП"

Планування та управління маркетинговою і ціновою політикою на ВАТ "ФАТП" включає сукупність операцій по надходженню та витратам коштів у вартісній оцінці, їх використанням в процесі виробництва та реалізації продукції і товарів. Аналіз і оцінка цінової політики ВАТ "ФАТП" здійснюється з метою поліпшення організації ціни та підвищення ефективності її нарахування. Зміст такого аналізу полягає у вивченні розміщення і використання коштів виробництва, платоспроможності ВАТ "ФАТП" в забезпеченні власними обіговими коштами, станом виробничих запасів, власних та позичкових джерел їх формування. Бо саме ціна безпосередньо впливає на подальшу життєдіяльність виробництва, умови функціонування на ринках збуту.

Фінансовий стан ВАТ "ФАТП" залежить від виробничих або комерційних результатів діяльності, ефективності підприємства та використанню фінансових ресурсів. Чим вищі показники виробництва та реалізації продукції, нижче їх собівартість, тим вище рентабельність та прибуток, тим краще фінансове положення підприємства. Разом з тим надійне фінансове положення, своєчасне та вірне регулювання фінансів у процесі господарської діяльності дозволяє своєчасно та повно виконувати всі господарські операції, зобов'язання по оплаті праці, здійснювати капітальні вкладення і т.д.

2.4 Цінова політика у виробництві та реалізації продукції та її вплив на фінансові показники

У 2003 році на ВАТ "ФАТП" вироблено продукції на 12,4 млн. грн. Торгові обмеження з Росією, наповнення вітчизняного ринку зумовило накопичення на складі підприємства залишків готової продукції на 3 млн. грн., що при оптимальному завантаженні перевищує двомісячний обсяг виробництва.

Водночас ще й завезення шпалер Гомельської фабрики, "Дніпромайн" створює додаткові труднощі в реалізації.

Собівартість продукції розраховується на базі калькуляції собівартості (додаток Г).

Шпалери вініл "Осінь" - компоненти: вініл, пігмент, транспортні витрати, основа розраховуються на 1000 тук. З них: Вініл = 4764 коп. Витрати вінілу = 89,09 коп. Транспортні витрати =120 коп. Основа = 38,8 коп. Пігмент = 90,11 коп. Що складає (4764 + 89,09 + 120 + 38,8 + 90,11): 1000 = 5,1 коп. за 1 тук. Далі розрахунки ведуться на 1 тук: Допоміжні матеріали = 3,22 грн. Паливо та електроенергія = 0,43 грн. Зарплата = 0,33 грн. Розрахунок трудовитрат на вінілові шпалери: Вироби на 1 лінію 1820 тук. Бригада 16 чол. х 60 х 8 = 7680. Змінні роб.3 чол. х 63 х 8 = 1512.1512 х 1,08 = 1633. Допоміжні роб.10 чол. х 50 х 8 = 4000.4000 х 1,15 = 4600. Всього: 8294 + 1633 + 4600 = 14527 коп., де 60, 63, 50 коп. - погодинна ставка; 1,08, 1,15 - коефіцієнт шкідливості. Розрахуємо трудовитрати на 1 тук: 14527 коп. /1820 тук = 8 коп. премія 100% = 8 коп. Всього 8 + 8 = 16 коп.16 х 0,8 = 20 коп., де 0,8 - відношення норми часу людино-годин/вироблених шпалер. Ці розрахунки проведені при мінімальній заробітній платі 165 грн., а в калькуляції закладено 237 грн. При перерахуванні це становить 237/165=1,41; 20 коп. х 1,41 = 28,2 коп., нарахування на зарплату - 0,14 грн., пенсійний фонд 32% - 0,11 грн., фонд соціального страхування 4% - 0,01 грн., фонд страхування від безробіття 1,5% - 0,05 грн., фонд ЧАЕС 5% - 0,017 грн., утримання обладнання - 0,43 грн. Фабричні цехові витрати = 0,11 грн. Загальнофабричні = 0,67 грн. Всього виробнича собівартість: 5,1 + 3,22 + 0,43 + 0,28 + 0,14 + 0,43 + 0,11 + 0,67 = 10,43 (грн.) Позазаводські витрати (по факту за попередній рік) = 0,05 грн. Вся собівартість = 10,43 + 0,05 = 10,48 грн. В даному випадку прибуток і рентабельність закладаються по оптовій ціні 0,78 х 20,0 = 15,6 грн. Прибуток = оптова ціна - собівартість = 15,6 - 10,48 = 5,12 грн. Рентабельність = прибуток / собівартість = 5,12/10,48 = 48,9%. Оптова ціна за 1 тук = 15,6 грн. Оптова ціна за 1 рулон = 6,78 грн. Вільна ціна на вінілові шпалери розраховується: Оптова ціна + акцизний збір + ПДВ = 6,78 + 1,69 + 0,49 = 8,96 грн. Отже, можна зробити висновки, що прибуток від реалізації шпалер є, він вираховується від оптової ціни мінус собівартість. Бо основний продаж шпалер складають оптові поставки в Росію, Казахстан та інші країни.

Проте ціну на шпалери, як я вважаю, можна було б знизити, оскільки для цього є ще багато можливостей, для цього розглянемо таблицю 2.9.

Таблиця 2.9

Складові оптово-відпускної ціни на шпалери вінілові за роками

	1999	2000	2003	2004	Відхилення1999-2004
					Грн.	%
Вініл 1000 тук	4764	4764	4764	8000	3236	40
Пігмент 1000 тук	89,09	89,09	89,09	149,6	60,51	40
Транспорт, витр.1000 тук	180	180	120	60	-120	-50
Відбілювач 1000 тук	38,84	38,84	38,8	40	1,16	2
Розпушувач 1000 тук	62,50	52,43	90,11	90,11	27,61	30
Гранулят 1 тук	2,52	1,91	3,22	4	1,48	37
Паливо, енергія 1 тук	0,06	0,06	0,43	0,41	0,35	85
Зарплата 1 тук	0,3	0,2	0,33	0,21	-0,09	-43
Нарахування 1 тук	0,14	0,09	0,14	0,08	-0,06	-75
Утримання обладнання 1 тук	0,24	0,58	0,43	0,72	0,48	67
Цехові витрати 1 тук	0,15	0,35	0,11	0,31	0,16	52
Загальнофабричні 1 тук	0,62	0,45	0,67	1,58	0,96	61
Всього виробнича собівартість 1 тук	9,16	8,76	10,43	15,65	6,49	41
Позазаводські витрати 1 тук	0,23	0,28	0,05	0,51	0,28	55
Вся собівартість 1 тук	9,39	9,04	10,48	16,16	6,77	42
Рентабельність % 1 тук	29,2	15,1	48,9	17,6	11,6	65
Прибуток грн.1 тук	2,74	1,36	5,12	2,84	0,1	3
Оптова ціна 1 тук	12,4	10,4	15,6	19	6,6	35
Оптова ціна 1 рул.	0,62	0,52	0,78	0,95	0,33	35
Акциз. збір 1 рул.	1,26	3,16	1,69	2,1	1,06	50
Оптова ціна з акцизом 1 рул.	1,88	3,68	2,47	3,05	1,17	38
ПДВ 1 рул.	0,38	0,74	0,49	0,61	0,23	38
1 рул.	2,26	4,42	2,96	3,66	1,4	38

Проаналізувавши таблицю 2.9, ми бачимо, що загальна собівартість продукції до 2000 року збільшилась на 42%. Це обумовлено тим, що збільшилась вартість вінілу - на 40%, цехові витрати - на 52%, утримання обладнання - на 67%.

Щоб знизити собівартість підприємством вжито наступних заходів: знижено зарплату основних працівників, скорочено транспортні витрати, як похідна - зменшились нарахування на зарплату.

Калькуляцію собівартості наведено в додатку Г.

Провівши стратегічний аналіз ринку збуту продукції слід визнати, що по узагальненим даним споживання шпалер-вінілу за січень місяць 2005 року - 20,1 тис. тук, що складає 81% від випущеної продукції. Показники по областям відрізняються тільки рівнем споживання вінілових шпалер. У областях (Харківська, Київська, Сумська) частка реалізації продукції ВАТ "ФАТП" складає 86%, що значно перевищує частку по Україні в цілому, що відображено в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10

Реалізація шпалер ВАТ "ФАТП"

	Підприємство	% від загального обсягу реалізації
Торговий дім "Слов'янські шпалери" М. Київ	82,1
М. Чернігів	77,5
"Максан" М. Харків	70,0
Торговий дім "Сумчанка" М. Суми	63,6
СП "Киянки"	63,0

Якщо аналізувати реалізацію по містах області, то реалізація Ніжина і Прилук - 80%, а по Чернігову, де більш жорстка конкуренція, - 78,3% від загального обсягу реалізації.

Провівши дослідження продажу в магазинах України, вивчаючи асортимент, ціни в торговій мережі, було визначено ціни на вінілові шпалери, (таблиця 2.11).

Таблиця 2.11

Ціни на вініл-шпалери (грн.)

Підприємство	Вінілові	Кашировані	Дуплексні

Страница:

•  1 
•  2 

курсовая работа "Удосконалення цінової політики підприємства" скачать

Подобные документы

• Дослідження цінової політики торгового підприємства

  Сутність, принципи цінової політики підприємства в умовах ринкової економіки, види ціноутворення. Організаційно-економічна характеристика діяльності комунального підприємства "Фармація". Метод мінімальних витрат, надбавки до ціни, цільового ціноутворення.
  
  курсовая работа [76,7 K], добавлен 20.09.2013
  

• Аналіз цінової політики підприємства на прикладі ТОВ "Медикор"

  Сутність ціни та цінової політики. Ціноутворення - важливий економічний інструмент формування показників підприємства. Оцінка й аналіз діючої цінової політики ТОВ "Медикор". Принципи формування цінової політики підприємств медичного обслуговування.
  
  дипломная работа [344,3 K], добавлен 29.11.2010
  

• Вдосконалення цінової політики як чинник підвищення ефективності господарювання підприємств

  Сутність цінової політики підприємства. Вплив цінової політики на формування доходів, фінансового результату та беззбитковості підприємства. Типи ефективності господарювання підприємства та фактори її зростання. Аналіз цінової політики підприємства.
  
  курсовая работа [261,7 K], добавлен 23.07.2011
  

• Цінова політика підприємства в сучасних умовах

  Дослідження існуючих методів встановлення ціни. Аналіз підприємства текстильної галузі ЗАТ "Піонтекс", рівень рентабельності виробництва основної продукції. Методика удосконалення цінової політики політики підприємства за допомогою маркетингових підходів.
  
  дипломная работа [889,3 K], добавлен 13.09.2010
  

• Методичні підходи до визначення ціни

  Встановлення ціни як один із найважливіших етапів цінової політики підприємства. Інформація про урядову політику та власне виробництво. Методи обліку ціни продукції в рамках витратного підходу. Методи визначення ціни на основі попиту споживачів.
  
  доклад [12,6 K], добавлен 10.11.2010
  

• Шляхи вдосконалення цінової політики на ВАТ "ХТЗ"

  Методи і види ціноутворення в умовах конкуренції, монополії та олігополії. Аналіз рентабельності і фінансової стійкості підприємства. Особливості технології виробництва і системи менеджменту на ВАТ "ХТЗ". Розрахунок продажної ціни на товари та послуги.
  
  дипломная работа [280,1 K], добавлен 08.11.2010
  

• Економіка підприємства

  Характеристика маркетингової діяльності на підприємствах ринкової орієнтації. Етапи здійснення політики ціноутворення. Визначення показника цінової еластичності. Цільовий ринок товару та методика його вибору. Головна мета та схема сегметування ринку.
  
  курсовая работа [197,8 K], добавлен 16.02.2014
  

• Ціноутворення у харчовій галузі (на базі ВЗП "Кіцманський хлібокомбінат")

  Поняття, сутність і функції ціни. Особливості ціноутворення на підприємствах харчової промисловості, аналіз його впливу на ціну продуктів харчування. Загальна характеристика цінової політики та структури операційних витрат ВЗП "Кіцманський хлібокомбінат".
  
  контрольная работа [40,9 K], добавлен 09.09.2010
  

• Формування цінової політики підприємств в умовах конкурентної боротьби

  Фактори, які впливають на формування та реалізацію конкурентної цінової стратегїї. Загальна фінансово-економічна характеристика діяльності організації на прикладі міжнародного підприємства ІКЕА. Вибір загальної орієнтації в ціноутворенні компанії.
  
  курсовая работа [41,2 K], добавлен 28.12.2013
  

• Розрахунок оптимальних цін на продукцію підприємства

  Методи ціноутворення та їх застосування. Визначення ціни на основі повних затрат. Визначення цін з врахуванням еластичності попиту. Стратегічна форма цінової політики та варіанти її здійснення. Підприємству доцільно застосувати стратегію низьких цін.
  
  курсовая работа [28,1 K], добавлен 04.06.2007
  

Другие документы, подобные "Удосконалення цінової політики підприємства"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам