Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

"Ефективність відтворення і використання основних фондівпідприємства"

Склад і структура основних фондів

Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва; складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (виробничі засоби) підприємства, які поділяються на основні та 1 оборотні. Головними ознаками основних фондів є термін І їх експлуатації (більше одного календарного року), вартість і спосіб її перенесення. Основні фонди, у свою чергу, поділяються на основні виробничі та основні невиробничі фонди.

До основних виробничих фондіввідносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами.

Основні невиробничі фондиза тривалістю функціонування і втратою споживної вартості подібні до основних виробничих фондів, але між ними існує різниця. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва. Джерелом відтворення їх є прибуток підприємства, тоді як джерелом простого відтворення основних виробничих фондів є амортизаційні відрахування. До основних невиробничих фондів належать фонди житлово-комукальних господарств, будинки відпочинку, спортивні табори, дошкільні установи, об'єкти соціально-побутового призначення.

У промисловості залежно від сфери функціонування основні виробничі фонди поділяються на промислово-виробничі та непромислово-виробничі.

До промислово-виробничих фондів належать засоби праці підприємства, призначені для виробництва промислової продукції. Непромислово-виробничі фонди -- це засоби праці непромислових підприємств (підприємства сільськогосподарського призначення, ремонтно-будівельні дільниці, транспортні цехи та ін.).

Основні фонди неоднорідні і різняться між собою натурально-речовим складом, термінами служби, призначенням і роллю у виробництві. Все це обумовлює необхідність їх класифікації.

Класифікують основні фонди за видами, функціональною ознакою, галузевою належністю, віковим складом.

Видова класифікація основних фондів, що застосовується в бухгалтерському обліку (згідно з П(С)БО 7), така:

*земельні ділянки;

*капітальні витрати на поліпшення земель;

*будинки, споруди та передавальні пристрої;

*машини та обладнання;

*транспортні засоби;

*інструменти, прилади, інвентар (меблі);

*робоча і продуктивна худоба;

*багаторічні насадження;

*інші основні фонди.

До групи "Капітальні витрати на поліпшення земель" відносять витрати неінвентарного характеру (не пов'язані зі створенням споруд) на культурно-технічні заходи щодо поверхневого поліпшення земель для сільськогосподарського користування, здійснювані за рахунок капітальних вкладень (планування земельних ділянок, корчування площ під ріллю, очищення полів від каменів і валунів, зрізування купин, осушення та ін.).

Група "Будинки, споруди та передавальні пристрої' охоплює будинки і будови, у яких відбуваються основні "допоміжні" та обслуговуючі процеси, адміністративні будівлі та господарські споруди; житлові будинки; споруди (інженерно-будівельні об'єкти -- нафтові та газові свердловини, стволи шахт, штольні, тунелі, мости, очисні споруди тощо); передавальні пристрої, лінії та мережі зв'язку, лінії електроживлення та ін.

До групи "Машини та обладнання" відносять насамперед робочі машини та устаткування, силові машини та устаткування (двигуни, генератори та трансформатори), пристрої розподілу електроенергії тощо.

До групи "Транспортні засоби"належать засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажів, а також магістральні трубопроводи, призначенням яких є транспортування рідких і газоподібних речовин від постачальника до місця їх перебування.

До групи "Інструменти, прилади та інвентар (меблі)"відносять: ріжучі, ударні, давлючі та ущільнюючі знаряддя праці, включаючи ручні механізовані знаряддя, які працюють за допомогою електроенергії, стисненого повітря тощо, а також будь-які пристрої для обробки матеріалу, здійснення монтажних робіт та ін. До виробничого інвентарю і приладдя належать предмети виробничого призначення, які використовуються для полегшення виробничих операцій під час роботи, обладнання для охорони праці, ємності для зберігання рідких та сипучих речовин. До цієї групи входять також меблі.

До групи "Робоча і продуктивна худоба"належать: робоча худоба -- коні, воли, верблюди, віслюки та інші робочі тварини, продуктивна худоба -- корови, бики-плідники, буйволи та яки, жеребці-плідники та племінні кобили та ін.

До групи "Багаторічні насадження"відносять усі штучні багаторічні насадження незалежно від їх віку.

До групи "Інші основні засоби"належать усі основні засоби, що не увійшли до зазначених вище груп.

До першої групивідносять будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої.

До другої групиналежать транспортні засоби, меблі, конторське (офісне) обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації.

До третьої групи відносять інші основні фонди, що не увійшли до першої та другої груп, включаючи сільськогосподарські машини й знаряддя, робочу і продуктивну худобу та багаторічні насадження.

Згідно з наведеною вище класифікацією та роллю, яку відіграють у процесі виробництва ті чи інші види основних фондів, розрізняють активну та пасивну частини. До активної частини відносять основні фонди що беруть безпосередню участь у процесі виробництва. Це машини та устаткування, інструменти, прилади та пристрої для вимірювання тощо. До пасивної частини (будівлі, споруди) належать основні фонди, що забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу, створюють умови для цього. Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості становить функціональну (технологічну) структуру основних фондів.

Чим більша питома вага активної частини основних фондів, тим прогресивніша їх структура.

Технологічна структура основних фондів залежить від багатьох факторів, і передусім від таких, як виробничі та матеріально-технічні особливості галузі; технічний рівень виробництва; форми відтворення основних фондів, форми суспільної організації виробництва; географічне розташування підприємства.

Поліпшення структури основних фондів досягається за рахунок: оновлення та модернізації устаткування; механізації та автоматизації виробництва; правильного розроблення проектів будівництва та високоякісного виконання планів будівництва підприємств; ліквідації неви-користовуваного або маловикористовуваного устаткування та встановлення устаткування, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами. Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням величини основних фондів різних галузей у їх загальній вартості. Вікова структура основних фондів являє собою співвідношення різних вікових груп основних фондів у їх загальній вартості.

Оцінка вартості основних фондів

Планування відтворення основних фондів, амортизації, використання резервів підвищення фондовіддачі зумовлюють необхідність організації обліку й оцінювання основних фондів. Облік основних фондів здійснюється у натуральних та вартісних показниках.

Кожний об'єкт основних фондів обчислюється у натуральних одиницях (штуках), які характеризують певні його параметри (продуктивність, вагу, габарити тощо). Натуральні показники основних фондів використовуються для розрахунку виробничих потужностей, складання балансів устаткування, визначення технічного стану основних фондів.

Вартісні показники основних фондів дають змогу визначити загальний їх обсяг, динаміку, знос, нарахувати амортизацію, розраховувати собівартість продукції, рентабельність підприємства.

Залежно від часу оцінювання, характеру і стану основних фондів розрізняють:

*балансову вартість основних фондів на рівні їх первісної (реальної) вартості;

*балансову вартість основних фондів на рівні їх первісної вартості.

Первісна вартість основних фондів -- це фактична собівартість основних фондів, сплачена (передана) на дату їх придбання (створення). Первісна вартість складається з таких витрат:

*суми, що сплачують постачальникам засобів праці (продавцям) та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;

*реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкти основних фондів;

*суми ввізного мита;

*суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних фондів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

*витрати зі страхування ризиків доставляння основних фондів;

*витрати на установлення, монтаж, налагодження основних фондів;

*інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних фондів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість основних фондів, придбана в обмін, дорівнює їх справедливій вартості.

Справедлива (реальна) вартість об'єкта основних фондів дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бути обмінений у разі здійснення угоди між компетентними, обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами. Справедлива вартість основних фондів визначається також при їх переоцінці.

Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об'єктів, тобто використання для ведення одного й того самого або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається професійними оцінювачами. У разі неможливості отримання інформації про ринкову вартість яких-небудь об'єктів через їх специфічний характер вони переоцінюються за відновленою вартістю з урахуванням фактичного зносу.

Сума коштів (їх еквівалентів) або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити для придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складення звітності, називається відновленою вартістю.

Залишкова вартість основних фондів визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готової продукції. Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, обумовленого зношенням, називається ліквідаційною вартістю.

Ліквідаційна вартість -- це сума коштів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) основних фондів після закінчення періоду їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних із реалізацією (ліквідацією).

Показники ліквідаційної вартості є розрахунковими, оскільки вони визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості дає змогу більш обгрунтовано визначити ту частину вартості об'єкта, яка має бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості).

Підприємство здійснює переоцінку об'єктів основних фондів, якщо їх залишкова вартість значно (більше як на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату складення балансу. Під час переоцінки об'єкта основних фондів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних фондів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних фондів визначаються множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних фондів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки обчислюється діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Знос та амортизація основних фондів

Основні фонди в процесі експлуатації піддаються зносу. Знос основних фондів -- це втрата ними своєї вартості. Розрізняють два види зносу -- фізичний та моральний.

Фізичний знос -- це поступова втрата основними фондами своєї первісної споживної вартості, яка обумовлена не тільки їх функціонуванням, а й їх бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферного впливу, корозії). Унаслідок фізичного зносу основних фондії погіршуються їх техніко-економічні та соціальні характеристики -знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо. На фізичний знос впливають якість основних фондів, їх технічна досконалість (конструкції, вид і якість матеріалів); особливості технологічного процесу (величина швидкості та сили різання, подання тощо), режим роботи, організація догляду, якісті і своєчасність ремонту, якість перероблюваної сировини, ступінь захи щеності від зовнішніх умов (вологості, кислотності, атмосферних опадів) тощо.

Розрізняють фізичний частковий та фізичний повний знос основних фондів. Частковий зносможна усунути. Це означає, що споживні вар тості основних фондів відновлюються за рахунок ремонту. Повний зносне можна усунути, він зумовлює необхідність ліквідації зношених фондівта заміни їх новими. Рівень зносу основних фондів та оцінку їхньої придатності визначають під час інвентаризації та переоцінки основних фондів

Моральний знос, як правило, настає раніше фізичного зносу, тобто основні фонди, які ще можуть бути використані, економічно вже не ефективні. Моральний знос -це зменшення вартості основних фондів під впливом підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби праці (скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення), а також у результаті створення нових, більш продуктивних і економічно вигідних машин та устаткування, ніж ті, що перебувають в експлуатації.

Таким чином, моральний знос виявляється у двох формах. Перша полягає в обезціненні старих засобів у результаті зниження вартості їх відтворення, друга -- як наслідок обезцінення старих основних фондів через створення нових, більш ефективних.

У сучасних умовах дедалі більшого значення набуває врахування морального зносу. Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби.

Моральному зносу другої форми підлягає в основному активна частина основних фондів.

Характерною особливістю застосовуваних основних фондів у процесі виробництва є їх відновлення. Для відновлення засобів праці у натуральному виразі необхідне їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється шляхом амортизації. Об'єктом амортизації є всі основні фонди (крім землі). Амортизація -- це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу (фізичного та морального), які включають до собівартості новоствореної продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними. Після реалізації створеної продукції частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартості основних фондів, відокремлюється і накопичується до повної величини, яка в основному відповідає первісній вартості основних фондів. Накопичені амортизаційні відрахування і є джерелом відновлення основних фондів

Амортизаційні відрахування здійснюють за певними нормами відносно балансової вартості об'єкта основних фондів. Норма амортизації -- це встановлений річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів.

Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві, мають бути економічно обгрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкодування основних фондів. Під час їх розрахунку дуже важливо правильно визначити термін використання (експлуатації) основних фондів, який установлюється підприємством при зарахуванні об'єктів основних фондів на баланс.

Термін використання (експлуатації) об'єкта основних фондів переглядається в разі зміни очікуваних підприємством економічних вигод від його експлуатації. У такому разі відповідно до нового терміну використання і будуть визначатись норми амортизації об'єкта основних фондів.

Важливими у системі амортизації є методи її нарахування, які дають змогу активно впливати на обсяг амортизаційних відрахувань, ступінь концентрації ресурсів у різні періоди функціонування фондів, що дає змогу динамічно підходити до створення основних фондів, ураховувати вплив чинника часу.

Вибір методу амортизації визначається низкою об'єктивних чинників залежно від специфіки виробництва, темпів технічного прогресу, складності та особливостей розрахунків тощо.

Відомі такі основні методи амортизації.

Прямолінійний (рівномірний) метод полягає в тому, що кожного року на собівартість виготовленої продукції переноситься однакова частина вартості основних фондів.

Прямолінійний метод амортизації є простим, наочним, забезпечує рівномірні, стабільні амортизаційні накопичення протягом усього терміну служби. Водночас цей метод має низку недоліків.

По-перше, цей метод передбачає рівномірний знос основних фондів протягом усього терміну їх використання, але в реальному виробництві устаткування зношується нерівномірно (простої, поломки, неповне завантаження за зміну) і вартість основних фондів на вартість продукції переноситься нерівномірно.

По-друге, прямолінійний метод амортизації не враховує морального зносу основних фондів, який зменшує вартість машин та устаткування або зменшує можливу їх вартість за рахунок введення в експлуатацію нових, більш досконалих, ефективних машин та устаткування. Це обумовлює дострокове виведення застарілої техніки з експлуатації, а значить, і недоамортизацію цієї техніки.

Збитки від недоамортизації відбиваються на результатах діяльності підприємства.

Методи прискореної амортизації. Ці методи дають змогу протягом першої половини корисного строку використання основних фондів відшкодувати до 60--70% їх вартості завдяки застосуванню в цей період підвищених норм амортизації.

Прискорена амортизація означає щорічне зниження суми амортизаційних відрахувань, тому методи прискорення амортизації - це методи дегресивної амортизації.

Доцільність застосування методів прискорення амортизації пояснюються такими обставинами:

*найбільша інтенсивність використання основних фондів припадає на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично і морально ще є новими;

*накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується, у разі його швидкого морального старіння та інфляції.

Найпоширенішими методами прискореної амортизації є метод зменшення залишкової вартості та методу суми чисел (кумулятивний метод).

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації на річну норму амортизації (у відсотках).

Кумулятивний метод (метод суми чисел) характеризується також більш високими нормами амортизації в першій половині строку використання і поступовим їх зниженням у другій половині. Норма амортизації тут -- величина змінна і розраховується діленням числа років (що залишились до кінця амортизаційного строку служби) на кумулятивне число, що являє собою суму чисел членів арифметичної прогресії (від 1 до 7, якщо строк служби сім років). Кумулятивне число розраховується як сума числових значень років служби устаткування. При семирічному терміні служби це дорівнюватиме: 1 + 2 + 3 + 4 + 5 +6 + 7 = 28,або (1 + 7) : 2 * 7 = 28.

Норма амортизації для першого року (коли залишилось сім років строку служби) дорівнюватиме

(7 : 28)100% = 25%,

для другого року (коли залишилось шість років служби)

(6:28)100% = 21,43%.

При використанні цього методу в перші три роки замортизовано буде понад 64% вартості основних фондів, а через п'ять років -- майже 90%.

Досвід показує, що застосування методів прискореної амортизації основних фондів зумовлюється їх узгодженістю з конкретним механізмом ринкових відносин. Ці методи слугують для підприємств гарантією від втрат унаслідок знецінення основних фондів, посилюють роль амортизації як джерела нагромадження.

Виробничий метод амортизації грунтується на передбаченні, що функціональна корисність основних фондів залежить не від часу, а від результатів їх використання. При цьому термін корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати, використовуючи наявні засоби праці.

Виробничий метод амортизації застосовується на промислових підприємствах з нерівномірним випуском продукції по періодах.

Підприємства України можуть застосовувати норми й методи нарахування амортизації основних фондів, передбачені податковим законодавством, згідно з яким амортизаційні відрахування обчислюються окремо за кожною з трьох груп основних фондів, визначених за функціональним призначенням. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норми амортизації на балансову вартість групи основних фондів на початок звітного періоду.

Річні норми амортизації для кожної з груп основних фондів установлені такі:

*група 1-- 5% (квартальна 1,25%);

*група 2-- 25% (квартальна 6,25%);

*група 3 --15% (квартальна 5,75%).

Ремонт основних фондів

У процесі використання основні фонди піддаються фізичному зносу. Різниця в умовах їх експлуатації призводить до того, що окремі об'єкти основних фондів, їх складові елементи зношуються нерівномірно. Звідси виникає необхідність заміни або відновлення зношених конструктивних елементів засобів праці з метою відтворення їх споживних вартостей та підтримування у робочому стані до закінчення строку корисної експлуатації. Здійснюється все це за допомогою ремонтних робіт.

Ремонт це комплекс робіт щодо підтримування основних фондів у робочому стані протягом усього строку їх служби. Залежно від ролі у відтворенні та оновленні основних фондів усі види ремонту поділяються на поточні та капітальні. З допомогою поточного ремонтуусуваються дрібні неполадки, ушкодження, замінюються окремі деталі, попереджується прогресуючий фізичний знос. Отже, поточний ремонт не відновлює основних фондів, а лише підтримує їх у робочому стані.

Капітальний ремонтзумовлений нормальним закономірним зносом основних фондів. Під час капітального ремонту об'єкти основних фондів повністю демонтуються, замінюються або відновлюються зношені конструктивні елементи, вузли; максимально відновлюються їх первісні техніко-експлуатаційні параметри. Цей вид ремонту веде до оновлення основних фондів і на відміну від поточного набагато складніший за обсягом виконуваних робіт, потребує значних одноразових витрат і здійснюється один раз на кілька років.

Особливим видом найскладніших ремонтів є відновний ремонтосновних фондів, спричинений їх зруйнуванням унаслідок стихійних лих (пожежі, повені, землетрусу), досить тривалою бездіяльністю.

У міжремонтний період працездатність основних фондів підтримується за допомогою таких профілактичних заходів, як усунення незначних поломок, чищення, змащування, регулювання тощо. Усі організаційні та технічні заходи з догляду, обслуговування та ремонту здійснюються в певній послідовності відповідно до типових систем технічного обслуговування та ремонту основних фондів, що застосовуються на підприємствах.

Протягом усього фактичного періоду експлуатації устаткування капітально ремонтують кілька разів, у зв'язку з цим виникає необхідність економічної оцінки доцільності капітальних ремонтів, особливо наступних після першого.

Оцінюючи ефективність капітального ремонту, порівнюють два варіанти витрат: перший -- капітальний ремонт зношеного устаткування, другий - придбання нового устаткування, що замінить старе, яке потребує ремонту. Витрати за першим варіантом будуть складатись: з витрат на ремонт (Рк) -- вартість замінюваних елементів, витрати на заробітну плату при проведенні ремонтних робіт тощо та експлуатаційних витрат (Ср) протягом одного ремонтного циклу на капітально відремонтовану машину. Ремонтний цикл охоплює період від початку експлуатації до першого капітального ремонту або період між двома капітальними ремонтами.

Витрати за другим варіантом охоплюють вартість придбання та встановлення нової машини (К11),експлуатаційні витрати по новій машині (Сн) та втрати від недоамортизації діючої машини (Са). Крім цього, необхідно врахувати відмінність у продуктивності і тривалості ремонтного циклу капітально відремонтованого та нового устаткування.

Капітальний ремонт устаткування найчастіше поєднується з його модернізацією -- удосконаленням засобів з метою повного або часткового усунення морального зносу (другої форми) та підвищенням тех-ніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.

Витрати на поточний ремонт є постійними і відносно рівномірними протягом експлуатаційного періоду, а тому їх відносять до поточних витрат, що включаються до собівартості продукції (наданих послуг). Проведення капітального ремонту потребує значно більших одноразових витрат, які визначають заздалегідь і відносять на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу. Витрати на капітальний ремонт, що забезпечують поліпшення стану основних фондів (продовжується строк корисного використання, підвищується продуктивність засобів праці), входять до балансової вартості основних фондів.

Відновний ремонт фінансується з державного резервного фонду. За характером та обсягом робіт, що виконуються, його відносять до капітального будівництва.

Характеристика основних фондів та обігових коштів

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підпри ємства багато в чому залежать від забезпеченості основними засобами та від їх використання. Основні засоби -- це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Термін корисного використання (експлуатації) основних засобів перевищує один рік (операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік). Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих засобів. Основні засоби підприємства -- це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом. Для науково обґрунтованого планування відтворення основних засобів необхідні дані про їхній стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності засобів праці. Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності -- частку не перенесеної на створюваний продукт вартості. Дані по використанню основних засобів зображено в таблиці 1.6

Таблиця 1.6 Аналіз наявності та зносу основних засобів

Показник	Од. виміру	2003 р.	2004 р.	2005 р.	Відхилення 2004 р. від 2003 р., %	Відхилення 2005 р. від 2004 р., %
1.Первісна вартість ОЗ	Тис.грн	21968,0	26969,0	32563,0	122,8	120,7
2.Залишкова вартість	Тис.грн	10406,9	12774,8	17536,5	122,7	137,3
3.Знос	Тис.грн	11561,1	14194,2	15026,5	122,8	105,9

Аналізуючи отримані результати, можна зробити висновки, що знос ОЗ збільшився на 22,8% у 2004 році і на 5,9% у 2005 році. Загальними показниками ефективності використання основних засобів є фондовіддача -- виробництво продукції на 1 гривню основних засобів. Розраховується показник фондовіддачі (ФВ) за формулою:

ФВ = ОП/Ф (1.1)

Фондомісткість -- показник, обернений до фондовіддачі: він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню.

Аналіз фондовіддачі наведено в таблиці 1.7

Таблиця 1.7 Аналіз фондовіддачі

Показник	2003 р.	2004 р.	2005 р.	Відхилення 2004 р. від 2003 р., %	Відхилення 2005 р. від 2004 р., %
1.Товарна продукція,тис.грн	101121,6	126222,0	145998,7	124,8	115,7
2.Середньорічна вартість ОФ , тис .грн	21968	26969	32563	122,8	120,7
3.Фондовіддача	4,6	4,7	4,5	102,2	95,8
4.Фондомісткість	0,22	0,21	0,22	95,4	104,8

Зниження фондовіддачі на 4,2% і відповідне зростання фондоміскості на 4,8% у 2005 році є наслідком збільшення обсягів виробництва.

До оборотних фондів відносять виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Фонди обігу - це готова продукція, товари, гроші (кошти) та їх еквіваленти, розрахунки з підприємствами та організаціями. Аналізуючи стан оборотних коштів за умов ринкової економіки, необхідно розглядати всі конкретні причини, виявити ті, що негативно впливають на стан цих коштів і розробляти конкретні заходи для усунення таких причин. Визначають та аналізують такі показники оборотних коштів :

1. Оборотність у днях (Од) -- час повного кругообігу оборо тних коштів.

Визначається за формулою:

Од=(СЗхД)/Р, (1.2)

де СЗ -- середній залишок оборотних коштів; Д-- кількість днів у періоді, що аналізується; Р -- виручка від реалізації.

Середній залишок оборотних коштів у цілому (або будь-якого з їх видів) обчислюється за формулою середньої хронологічної. Для цього беруть підсумки залишків 2-го розділу активу балансу і за формулою середньої арифметичної визначають середньоріч ний залишок.

2. Коефіцієнт оборотності (Ко) -- це кількість оборотів, що їх роблять оборотні кошти за період, який аналізується.

Цей коефіцієнт характеризує розмір обсягу виручки від реалі зації в розрахунку на одну гривню оборотних коштів. Він визна чається за формулою:

Ко ⁼ Р/СЗ, (1.3)

де Ко -- коефіцієнт оборотності; Р -- виручка від реалізації;

СЗ -- середній залишок оборотних коштів за період, що аналі зується. Коефіцієнт оборотності засобів -- це фондовіддача обо ротних коштів.

3. Тривалість одного обороту в днях (То) -- визначається за формулою:

То=Д/Од, (1.4)

де То -- тривалість одного обороту в днях; Д -- кількість днів періоду, що аналізується (90, 360); Од -- оборотність оборотних коштів у днях.

4. Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз). Він показує суму оборотних коштів, що авансуються на 1 грн. виручки від реалізації, і визначається за формулою:

Кз=[СЗ/Р] 100, (1.5)

де Кз -- коефіцієнт завантаження коштів в обороті; СЗ -- середній залишок оборотних коштів, грн..; Р -- виручка від реалізації продукції, грн.; 100 -- переведення грн.. у коп.

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз) -- величина, обернена до коефіцієнта оборотності оборотних коштів (Ко).

Що менший коефіцієнт завантаження коштів, то ефективніше, вико ристовуються оборотні кошти.

Аналіз оборотності оборотних коштів наведено в таблиці 1.8

Таблиця 1.8 Аналіз оборотності оборотних коштів

Показник	2003 р.	2004 р.	2005 р.	Відхилення 2004 р. від 2003 р., %	Відхилення 2005 р. від 2004 р., %
1.Чиста виручка від реалізації, тис. грн..	74227,3	106832,7	153456,4	143,9	143,6
2.Кількість днів періоду, що аналізується	360	360	360	100	100
3.Одноденна виручка, тис. грн	206,2	296,8	426,3	143,9	143,6
4.Середній залишок оборотних коштів, тис. грн	1006,8	3818,4	5427,1	379,3	142,1
5.Оборотність оборотних коштів, днів	5	13	13	260	100
6.Коефіціент оборотності обор. коштів, кількість оборотів	73,7	28,0	28,3	38	101,1
7.Коефіціент завантаження коштів в обороті, грн..	1,4	3,6	3,5	257,1	97,2

Виходячи з наведених у таблиці даних, можна сказати, що оборотність оборотних коштів стала більш повільною у 2004 і 2005 роках у порівнянні з 2003 р. Це привело до зменьшення коефіціента оборотності та до збільшення коефіціента завантаження засобів в обороті. Це сталося як результат збільшення обсягів реалізації. Проведемо аналіз стану дебіторської заборгованості .Це можна зробити за допомогою показників. До цих показників належать:

1. Оборотність дебіторської заборгованості:

Од = В/Д, (1.6)

де Од -- оборотність дебіторської заборгованості; В -- виручка від реалізації продукції; Д -- середня дебіторська заборгованість.

2. Період погашення дебіторської заборгованості:

Пд = 360 днів/Од, (1.7)

де Пд -- період погашення дебіторської заборгованості; Од -- оборотність дебіторської заборгованості.

3. Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів:

Да=[Дз/Па] 100, (1.8)

де Да -- частка дебіторської заборгованості в поточних активах; Дз -- дебіторська заборгованість; Па -- поточні активи (2+3 розділ активу балансу).

У таблиці 1.9 наведені дані для аналізу

Таблиця 1.9 - Аналіз стану дебіторської заборгованості

Показник	Од. виміру	2003 р.	2004 р.	2005 р.	Відхилення 2004 р. від 2003 р., %	Відхилення 2005 р. від 2004 р., %
1.Дебіторська заборгованість	Тис.грн	4500,9	8561,7	9657,3	190,2	112,8
2.Чиста виручка від реалізації	Тис.грн	74227,3	106832,7	153456,4	143,9	143,6
3.Коефіціент оборотності дебіт. заборгованості	Кількість оборотів	16,5	12,5	15,9	75,7	127,2
4.Період погашення	днів	22	29	23	131,8	79,3
5.Частка деб. заборгов.впоточних активах		31,5	17,9	16,8	56,8	93,8

У 2004 році основне збільшення заборгованості відбулося по авансовим платежам у сумі 532,4тис. грн. У 2005 році значне збільшення дебіторської заборгованості в частині розрахунків з бюджетом (з 3,3 тис. грн. на початок звітного року до 547,2 тис. грн. на кінець). За станом на 01.01.2005 року зобов'язання бюджету перед підприємством складають 547,2 тис. грн.

Практична частина

Таблиця 1 - Дані про сферу застосування та витрати на модернізацію приладу

Показники	Позначення	Сума грн.
Прогнозована кількість суб`єктів,де можливе застосування приладу,одиниць	Чо	500
Прогноз обсягів вимірювань аналізів на одному об`кті тис. вимірювань на рік	Чв	120
Прогнозований період насиченя ринку,років	Тн	3
Витрати на модернізацію приладу(капітального характеру),тис.грн.
Науково-дослідні роботи	Кн.д.	18
Конструкторські роботи	Кк.р.	20
Технологічне проектування	Кт.п.	14
Придбання додаткового обладнання (спеціального)	Кс.об.	40
Створення нових робочих місць	Кр.м.	22
Рекламні заори	Кр.з.	5
Технологічне оснащення	Кс.ос.

Таблиця 2. - Порівняльні експлуатаційні характеристики приладів

Показники	Позначення	Базовий період	Звітний період
Годинна продуктивність приладу,вимірів за добу	Пгт	13	16
Витрати часу на щоденне(щозмінне) технічне обслуговування,хвилин	Тто	12	5
Витрати часу на перодині регламентовані роботи,годин	Трр	4	2
Тривалість між регламентованого періоду,годин	Тпр	500	600
Вартість регламентова- ної процедури	Врп	80	60
Розряд оператора-аналітика	Ро	5	3
Потужність електроспоживання	Пс	700	300
Нормативна вартість експлуатаційних матеріалів(хімічні речовини,папір) на 100 вимірів	Нем	40	35
Нормативний строк служби приладу,років	Тс	6	6
Коефіцієнт поліпшення дизайну та ергономічних властивостей приладу в порівнянні з базовим періодом	Кд	1,1	1,0

Таблиця 3. - Планово-еконмічні нормативи діяльності підприємства на рік початку виробництва нового приладу

Показник	Позначення	Сума,тис.грн.
Показник цеху виробника
1.Фонд оплати праці виробничого персоналу,грн.
Тарифний фонд	Фт.р.	344
Доплати на відпрацований час	Фд.п.	37
Доплати за невідпрацьований час	Фд.з.	39
2.Фонд оплати праці забезпечуючого персоналу,тис.грн.
Робітники з обслуговування обладнання	Фо.р.	41
Інших робітників	Фі.р.	33
Адміністративно-управлінського персоналу	Фа.уп.	52
3.Амортизація тис.грн.
Будинки та споруди	Аб.	33
Обладнання	Аоб.	135
Цінне виробниче оснащення	Ав.ос.	24
4.Енергія тис.грн.
Електроенергія технологічна	Етех	148
Електроенергія для освітлення і опалення	Ег.п.	39
Вода для господарських потреб	Вг.п.	11
5.Ремонт та технологічне обладнання,т.грн.
Будинки та споруди	Рб.с.	48
Обладнання	Роб	152
Цінного виробничого оснащення	Рв.ос.	25
Цінного господарського інвентарю	Рг.ін.	7
6.Зношування малоцінних та швидкозношувальних предметів,т.грн.
Інструментів та виробничого оснащення	Зв.ос.	51
Господарського призначення	Зг.пр.	9
7.Послуги інших підрозділів та організацій,т.грн.
Щодо забезпечення роботи обладнання	Поб	23
На господарські потреби	Пг.п.	21
8.Трудомісткість річної програми робіт,т. нормо-годин	Тр.п.	490
Нормативи діяльності підприємства в цілому
1.Норматив загально виробничих витрат,відсотків,пропорційно витратам на основну заробітну плату	Нв.з.	34
2.Норматив адміністративних витрат,відсотків до виробничої собівартості продукції	На.д.	16
3.Норматив збутових витрат,відсотків до виробничої собівартості продукції	Нзб	8

Таблиця 4. - Норми витрат матеріалів

Матеріали	Од.виміру	Значененя
Матеріали основні
1.Сталь листова	Кг.	21
2.Латунь листова	Кг.	4
3.Прокат стальний	Кг.	8
4.Прокат латунний	Кг.	4
5.Полістирол	Кг	4
6.Стекло текстоліт	Кг.	3
7.Припій	Кг.	0,6
8.Гетинакс	Кг.	7
9.Дюраль листова	Кг.	5
10.Алюмінієве литво	Кг.	2
11.Капрон	Кг.	1
12.Лаки та фарби	Кг.	4
13.Дріт	М.	90
14.Кабель	М.	10
Матеріали допоміжні
1.Розчинники	Кг.	2
2.Кислоти	Кг.	3
3.Луги	Кг.	1

Таблиця 5 - Застосування покупних виробів

Назви виробів	Одиниця виміру	Значення
1. Конденсатори	шт.	7
2. Резистори	шт.	50
3. Діоди	шт.	70
4. Транзистори	шт.	20
5. Мікросхеми	шт.	18
6. Роз'єднувачі	шт.	24
7. Перемикачі	шт.	2
8. Реле	шт.	8
9. Датчики	шт.	7
10. Індикатори	шт.	1
11. Трансформери	шт.	3
12. Вимірювальні при лади	шт.	3
13. Електродвигуни	шт.	-
14.Кріплення	кг.	3

Таблиця 6 - Дані про складність та трудомісткість робіт з виготовлення приладу

Вид робіт	Середній розряд	Значення
1.Розкрійні	2,3	5
2.Штампувальні	4	1
3.Ливарні	3	2
4.Зварювальні	3	8
5.Термічні	4,5	9
6.Слюсарні	3	12
7.Механообробні	3,7	7
8.Монтажні	4	10
9.Складальні	4	18
10.Регульовані	5	11
11.Випробувальні	4	70

Таблиця 7 - Дані про спеціальне обладнання

Вид оснащення	Кількість одиниць(Чо) за варіантами
Ливарні форми	5
Штампи	1
Пресс-форми	2
Монтажне оснащення	8

Таблиця 8. - Норматив трудових та матеріальних витрат на одиницю оснащення

Вид оснащення	Трудомісткість процесу,нормо-годин	Витрати матеріалів,грн.	Трумісткість виготовлення нормо-годин
1. Ливарні форми	16	30	12
2. Штампи	20	40	10
3. Пресс-форми	12	20	8
4. Монтажне оснащення	4	10	2

Аналіз продуктивності варіантів приладу

Одними з основних категорій сфери використання товарів-засобів виробництва є поняття „технічна” і „експлуатаційна” продуктивність засобу. Можна створити технічно досконалу і продуктивну конструкцію, але якщо вона потребує багато часу на технічне обслуговування і ремонти або використовується з низьким завантаженням у часі, то всі переваги високої технічної продуктивності можуть бути втрачені.

Мета аналізу - об'єктивно оцінити ступінь підвищення експлуатаційної продуктивності модернізованого приладу порівняно з базовим зразком, і тому всі показники розраховуються для двох видів приладу: нового (н) і базового (б). Коефіцієнт підвищення експлуатаційної продуктивності приладу після модернізації (К_с.п.) визначається як інтегральна величина, що враховує два фактори - коефіцієнт підвищення технічної продуктивності (інтенсивний фактор) - К_т.п. і коефіцієнт підвищення фонду робочого часу використання приладу (екстенсивний фактор) - К_ф.ч..

Ке.п.=Кт.п.*Кф.ч. (4.1.)

Ке.п.=14*0,8125=11,375

Коефіцієнт підвищення технічної продуктивності приладу

Кт.п.=Пг.т.(н)/Пг.т.(б) (4.2.)

Кт.п.=13/16=0,8125

де П_г.т. - годинна технічна продуктивність варіанта приладу (таблиця 2).

Коефіцієнт підвищення робочого часу використання приладу:

Кф.п.=Фр.г.(н)/Ф р.г.(Б) (4.3.)

Кф.п.=1081 /1560,75=0,69

де Фр - річний розрахунковий (ефективний) фонд робочого часу використання приладу, годин.

Величина річного фонду часу використання приладу в даній ситуації може бути визначена за наступною формулою:

Фр=Фр.н.-Вд-Вн,годин за рік (4.4.)

Базовий період 2032-51-900=1081

Звітний період 2032-21,25-450=1560,75

де Ф _р.н. - річний норматив робочого часу;

В_д - витрати робочого часу щоденного характеру на технічне обслуговування засобу праці;

В_п - витрати робочого часу на періодичне регламентне обслуговування приладу.

Режим роботи визначається кількістю робочих днів у році,кількістю робочих днів у тижні(безперервний чи перервний робочий тиждень)змінною тривалістю робочого дня.

Величину Ф_р.н. можна визначити так:

Фр.н.=(8*Чр.д.-Чс.св.)*Чз,де (4.5.)

де 8 - тривалість робочого дня (зміни);

Ч_р.д. - число робочих днів за рік, днів.Це номінальни річний фонд робочого часу підприємства та розраховується він за формулою:

Чр.д.=Чк-Чв-Чс.в.,де (4.6.)

Чр.д.=365-102-8=255 днів

Чк - кількість календаоних днів у році(прийняти 365)

Чв - кількість вихідних днів у році(прийняти 102)

Чс.в. - кількість святкових днів(8)

Чс.св. - число скорочених на одну годину днів,що не співпадають з суботи та неділями(5-8 днів)

Чз - кількість змін на добу (прийнята 1)

Витрати часу на щоденне(щозмінне обслуговування) Тт.о. наведені у таблиці 4.,величина витрат за рік складає?

Вд=Тт.о./60*Чр.д.,година на рік (4.7.)

Базовий період 12/60*225=51 година

Звітний період 5/60*225=21,25годин

Річні витрати часу на періодичний регламент варіанту прикладу складе

Вп=Тр.р.*Чр,годин за рік (4.8.)

Базовий період 4*255=1020 годин

Звітний період 2*255=510годин

де Т_р.р - втрати часу на одну регламентну процедуру, годин (таблиця 4.2.);

Чр=Фр.н./Тп.р.,регламентів за рік (4.9.)

Базовий період 2032/500=4,06

Звітний період 2032/600=3,39

Річна експлуатаційна продуктивність варіанту приладу:

Пр.е.=Пг.т.*Фд аналізів за рік (4.10)

Базовий період 13*1081=14040 аналізів

Звітний період 16*1560,75=24972аналізів

Пд.т. - добова технічна продуктивність приладу(кількість годин роботи на добу,в добах)

Фр.д.=Фр.г./8 (4.11.)

Фр.д.=1081/8=135,125 - базовий рік

Фр.д.=1560,75/8=195,094 - базовий рік

8 годин - тривалість робочої зміни(час роботи на добу)

Маркетинговий аналіз ситуації

Метою маркетингового аналізу є обґрунтування найважливіших підприємницьких рішень, а саме: прогнозування ємкості ринку продажу товару та стратегії насичення ринкового сегмента, що визначає темпи та обсяги виробництва товару.

В даній ситуації сегментом ринку (споживачами товару) є лабораторії і організації екологічного напрямку, які потенційно можуть купувати модернізований прилад. Прогноз кількості таких об'єктів (Ч_о) наведений в таблиці 4.1. Але ситуаційно ємкість ринку логічно пов'язувати не з кількістю таких об'єктів, а з обсягом вимірювань - інтенсивністю потоку аналізів за рік (Ч_в) по кожному потенційному об'єкту, що задані в таблиці 4.1.

Ємкість національного ринку (обсяг аналізів за рік)

Ов=Чо*Чв,аналізів за рік (4.12.)

Ов=500*120000=60000000 аналізів на рік

Загальна потреба ринку у базовому та модернізованому варіантах приладу складає

Рп=Ов/Пр.е.,екземплярів(одиниць) (4.13)

Рп=60000000/14040=4273,04274- для базового варіанту

Рп=60000000/24972=2402,691- для нового варіанту

Якщо величина Рп менше кількості потенційних об`єктів Чо,то до подальших розрахунків береться

(4.14)

Виходячи з запланованої стратегії насичення ринку (величина Тп задана у таблиці1) середньорічний випускприладів визначається

Для модернізованого варіанту

(4.15)

Вн.р.= 4273,04274/3=14243,348 одиниць

Для базового періоду

Вб,р= Вн.р.*Ке.п,одиниць

Вб,р=2402,691*11,375=27330,6 одиниць

Виходячи з розрахунку можна сказати,що у модернізованого варіанту немає переваги перед базовим,оскільки потреба у новому варіанті менша у 10520 одиниць,оскільки технічні та вартісні характеристики даного варіанту розраховані у попередньому розділі є кращими ніж у базовому варіанту.

Розрахунки виплат на підготовку виробництва приладу

При виробництві багатьох видів продукції та послуг мають місце значні витрати перед виробничого характеру, пов'язані з підготовкою підприємства та випуску саме цього виду продукції або послуг. Сюди належать: витрати на науково-дослідні, конструкторські або технологічні розробки, направлені на створення нового виду продукції; витрати на обладнання і оснащення для процесів її виробництва;витрати на створення нових робочих місць, на придбання об'єктів права (патентів, авторських прав, товарних знаків або зразків і т. ін.) та інформації („ноу-хау”) на оплату консультацій, організаційних зусиль та інші витрати. На практиці такі витрати перед виробничого характеру можуть бути дуже значними, і тому доцільно їх виділяти в окрему підсистему обліку та нарахування, з тим, щоб ці витрати можна було „адресно” списувати на собівартість саме того виду продукції або послуг, заради якого вони були здійснені. Такий спеціальний (цільовий) характер їх використання є обов'язковою ознакою подібних витрат. Метою виконання даного розділу роботи є засвоєння методів розрахунку загальних витрат перед виробничого характеру, пов'язаних з розробкою, підготовкою та освоєнням виробництва нових видів продукції.

Вагомою частиною витрат, пов'язаних з освоєнням виробництва нових видів продукції, є витрати на технологічне забезпечення нових виробничих процесів. У даному випадку перехід підприємства на випуск модернізованого варіанта приладу потребує значних одночасних витрат, пов'язаних з проектуванням і виготовленням нових засобів технологічного оснащення виробництва: литтєвих форм, штампів, пристосувань для механічної обробки, складання, монтажу і т. ін. Для оцінки необхідних (або вже втрачених) для цього коштів розробляється відповідний кошторис грошових витрат.

Кошторис ви трат на проектування і виготовлення спеціального оснащення, необхідного для виробництва модернізованого приладу, розробляються за формою таблиці 4.9. Дані щодо застосування спеціального оснащення наведені в таблиці 4.7, щодо нормативів трудових і матеріальних витрат на виготовлення одиниці оснащення - в таблиці 4.8.

Таблиця 4.9.Кошторис витрат на проектування та виготовлення спеціального оснащення

Вид оснащення	Кількість одиниць	Витрати на оснащення, грн..
		Проектування Впр	Матеріали Вм	Оплата на виготовлення Воп	Накладні витрати виробника Вн	Разом
Ливарні форми	5	43,68	150	13,67	20,50	232,85
Штампи	1	10,92	200	12,659	18,99	242,57
Пресс-форми	2	13,104	100	4,103	6,1549	125,36
Монтажне оснащення	8	17,472	60	5,47	8,205	99,147
Разом:Кс.ос.		85,176	510	35,902	53,84	684,918

Затрати на проектування включають витрати на оплату праці конструкторів, відрахування на соціальні заходи та накладні витрати проектних підрозділів. З урахуванням цих чинників величина витрат на комплект певного виду оснащення складає:

, грн. (4.16)

Проведемо розрахунок значення для кожного з видів виробів

Ливарні форми = 16*5*0,4*1,3*1,05=43,68

Штампи = 20*1*0,4*1,3*1,05=10,92

Пресс-форми = 12*2*0,4*1,3*1,05=13,104

Монтажне оснащення = 4*8*0,4*1,3*1,05=17,472

де Т_п.о - трудомісткість проектування одиниці оснащення, нормо годин (табл.. 8)

Ч_о.д - число одиниць оснащення, одиниць (табл.. 7);

П_г - середнього динна оплата праці конструктора, грн.;

К_дп - коефіцієнт доплат при оплаті праці конструкторів (1,05 - 1,15);

К_дз - коефіцієнт додаткової оплати праці конструкторів (1,10 - 1,15);

К_с.з - коефіцієнт відрахувань на соціальні заходи за нормативом, що діє на момент виконання розрахунків;

К_н. - коефіцієнт накладних витрат проектних підрозділів (1,3 - 1,6).

Сутність величини коефіцієнтів К_дп і К_дз детально розглянуті в пункті 4.7.

Витрати на матеріали на комплект певного виду оснащення

, грн. (4.17)

Ливарні форми = 5*30=150

Штампи = 1*40=40

Пресс-форми =2*20=40

Монтажне оснащення =8*10=80

Вм - матеріальні витрати на комплект певного оснащення

де В_м.о - витрати на матеріали на одиницю певного оснащення (табл. 4.8).

Витрати на оплату праці робітникам за виготовлення комплекту певного виду оснащення, грн.

, грн. (4.18)

Ливарні форми = 16*5*0,4*1,05*1,1*0,37=13,67

Штампи = 20*1*0,4*1,05*1,1*0,37=12,659

Пресс-форми = 12*2*0,4*1,05*1,1*0,37=4,103

Монтажне оснащення = 4*8*0,4*1,05*1,1*0,37=5,47

де Т_в.о - трудомісткість виготовлення одиниці оснащення, нормо годин (табл.4.8); П_р - середнього динна оплата праці робітника інструментального виробництва, грн. У діяльності виробничих підрозділів має місце високий рівень накладних витрат. Для підрозділів інструментального типу вони досягають до 200 % і більше, тому норматив цих витрат можна прийняти Н_н.в=150-250%. Накладні витрати на комплект певного виду оснащення:

, грн. (4.19.)

Проведемо розрахунок,за кожним видом обладнання:

Ливарні форми = 13,67*150/100=20,50

Штампи =12,659 *150/100 = 18,99

Пресс-форми = 4,103*150/100 = 6,1545

Монтажне оснащення =5,47 *150/100 = 8,205

Підсумком розробки кошторису витрат на проектування та виготовлення спеціального кошторису.Кошторис розробляється за формулою.

Таблиця 4.10. Кошторис витрат на модернізацію та підготовку виробництва нового приладу

Елемент витрат	Позначення	Сума,грн.
Науково-дослідні роботи	Кн.д.	18000
Конструкторські розробки	Кк.р.	20000
Технологічне прогнозування	Кт.п.	14000
Придбання додаткового обладнання	Кс.об.	40
Створення нових робочих місць	Кр.м.	22000
Рекламнеі заходи	Кр.з.	5000
Поектування та виготовлення спеціального обладнання	Кс.ос.	0
Всього	Кп.в.	79040

У даному випадку елементами витрат є витрати, передбачені п.4 Табл.4.1 (величини К_н.д., К_к.р., К_т.п., К_с.об, К_р.м, К_р.з) та витрати на проектування і виготовлення спеціального технологічного оснащення (К_с.ос.). Підсумком розробки кошторису витрат на підготовку виробництва нового приладу є загальна сума зазначених елементів - величина К_н.в.,у даному випадку він становитие 69,000 грн.

Норматив витрат на утримання та експлуатацію машин та обладнання

На багатьох підприємствах різних сфер діяльності вагома частина виробничих витрат пов'язана з витратами на утримання і експлуатацію машин та обладнання (УЕМО). Саме така ситуація насамперед має місце в машино- і приладобудуванні. Велика питома вага цих витрат у собівартості продукції та складний (комплексний) характер обумовлюють необхідність виділення обліку і нарахування виробничих витрат.