Ефективність відтворення і використання основних фондів підприємства

Метою виконання аналізу є роздрібна річного кошторису витрат на утримання та експлуатацію машин та обладнання цеху - виробника приладу та обгрунтування методу.

Метою виконання розділу є розробка річного кошторису витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання цеху-виробника приладу та обґрунтування методу і нормативу переносу цих витрат на собівартість продукції. Кошторис розробляється за формою табл.4.11, виходячи з планових нормативів цеху на рік початку виробництва нового приладу (табл.4.3).

Таблиця 4.11. Кошторис річних витрат на утримання та експлуатацію машин та обладнання цеху

Елементи витрат	Позначення	Сума,грн.
Оплата праці робітників	Фо.р.	41000
Нарахування на заробітну плату	К.с.з.	50320
Амортизацію	Аоб+Ав.ос.	159000
Електроенергія технологічна	Етех	148000
Ремонт та технологічне обслуговування	Роб+Рв.ос.	110000
Зношування малоцінного ташвидкозношувального інструменту та виробничого оснащення	Зв.ос.	58000
Послуги інших підрозділів та організацій	Поб	18000
Інші витрати на господарські потреби	Пг.п.	10000
Разом річних витрат	Воб.р.	554320

При розробці кошторису з таблиці 3 беруться всі ті показники, які стосуються витрат на утримання та експлуатацію машин, обладнання та оснащення. Нарахування на соціальні заходи здійснюється згідно з практикою виробничої діяльності, беруться в розмірі 2-3 відсотки від суми попередніх позицій кошторису.

Норматив переносу витрат на нормативи УЕМО зазначається, виходячи з різної суми цих витрат (В_об.р) і відповідних річних показників діяльності цеху.Норматив витрат розраховується за формулою:

,грн. (4.20)

Ноб.1=554,320/(290000+22000) = 1,77

Якщо береться метод переносу витрат на УЕМО на 1 нормо - годину:

,де (4.21)

Ноб.2=554,320/420000 = 0,001

Визначені нормативи будуть використовуватись при розробці планової калькуляції собівартості виготовленн виробу.

Розрахунок прямих матеріальних витрат

До прямих матеріальних витрат у собівартості продукції належать витрати на матеріальні та енергетичні ресурси,які безпосередньо використовуються при виготовленні саме цієї продукції(послуг) і для яких можна обгрунтувати норми витрат цих ресурсів на одиницю продукції.Це можуть бути сировина та матеріали.

Метою розробки цього розділу є обгрунтування таких витрат у собівартості приладу після його модернізації.Норми витрпат прямих матеріальних ресурсів на один виріб наведені у таблиці 4 та 5 вихідних даних.Ціни придбання матеріальних ресурсів визначаються згідно до додатку Д, розрахунки прямих матеріальних витрат визначаються за формою таблиці наведеної нижче.

Таблиця 4.12. Розрахунок прямих матеріальних виплат

Найменування матеріалу	Одиниця виміру	Ціна одиниці, грн.	Норма одиниць виплат	Витрати грн/виріб
Базовий варіант
Матеріали основні Мо
1.Сталь листова	Кг.	11	12	132
2.Латунь листова	Кг.	17	3	51
3.Прокат стальний	Кг.	5	5	25
4.Прокат латунний	Кг.	12	2	24
5.Полістирол	Кг.	27,6	4	110,4
6.Стеклотекстоліт	Кг.	18	2	36
7.Припій	Кг.	16	0,7	11,2
8.Гетинакс	Кг.	14	3	42
9.Дюраль листова	Кг.	21	7	147
10.Алюмінієве литво	Кг.	25	2	50
11.Капрон	Кг.	13,6	1	13,6
12.Лаки та фарби	Кг.	2,5	1	2,5
13.Дріт	М.	6,68	80	534,4
14.Кабель	М.	6,68	6	40,08
Всього основних матеріалів				1219,18
Матеріали допоміжні технологічні Мд.т.
1.Розчинники	Кг.	6	1	6
2.Кислоти	Кг.	0,66	2	1,32
3.Луги	Кг.	4,5	1	4,5
Всього допоміжних матеріалів				11,82
Покупні вироби Пв
1.Конденсатори	Шт.	5	10	50
2.Резистори	Шт.	1	30	30
3.Діоди	Шт.	3	45	135
4.Транзистори	Шт.	1,5	10	15
5.Мікросхеми	Шт.	1,3	12	15,6
6.Роз`єднувачі	Шт.	64	10	640
7.Перемикачі	Шт.	3,4	2	6,8
8.Реде	Шт.	6	4	24
9.Датчики	Шт.	55	8	440
10.Індикатори	Шт.	8	1	8
11.Трансформатори	Шт.	180	8	1440
12.Вимірювальні прилади	Шт.	970	0	0
13.Електродвигуни	Шт.	525	0	0
14.Кріплення	Кг.	20	3	60
Покупних виробів				2864,4
Енергія технологічна	Вт	0,18		12672
Разом				15536,4
Новий варіант
Матеріали основні Мо
1.Сталь листова	Кг.	11	17	187,00
2.Латунь листова	Кг.	17	2	34,00
3.Прокат стальний	Кг.	5	12	60,00
4.Прокат латунний	Кг.	12	4	48,00
5.Полістирол	Кг.	27,6	4	110,40
6.Стеклотекстоліт	Кг.	18	4	72,00
7.Припій	Кг.	16	0,5	8,00
8.Гетинакс	Кг.	14	4	56,00
9.Дюраль листова	Кг.	21	3	63,00
10.Алюмінієве литво	Кг.	25	2	50,00
11.Капрон	Кг.	13,6	2	27,2
12.Лаки та фарби	Кг.	2,5	3	7,5
13.Дріт	М.	6,68	90	601,20
14.Кабель	М.	6,68	10	66,80
Всього основних матеріалів				1391,1
Матеріали допоміжні технологічні Мд.т.
1.Розчинники	Кг.	6	3	18
2.Кислоти	Кг.	0,66	2	1,32
3.Луги	Кг.	4,5	1	4,5
Всього допоміжних матеріалів				23,82
Покупні вироби Пв
1.Конденсатори	Шт.	5	40	200
2.Резистори	Шт.	1	90	90
3.Діоди	Шт.	3	16	48
4.Транзистори	Шт.	1,5	14	21
5.Мікросхеми	Шт.	1,3	20	26
6.Роз`єднувачі	Шт.	64	6	384
7.Перемикачі	Шт.	3,4	6	20,4
8.Реде	Шт.	6	0	0
9.Датчики	Шт.	55	2	110
10.Індикатори	Шт.	8	8	64
11.Трансформатори	Шт.	180	2	360
12.Вимірювальні прилади	Шт.	970	2	1940
13.Електродвигуни	Шт.	525	2	1050
14.Кріплення	Кг.	20	3	60
Покупних виробів				4035,4
Енергія технологічна	Вт	0,18	400	6336
				10371,4

До прямих витрат на енергію технологічну у даному випадку слід віднести витрати на випробування готового приладу під навантаженням.

,грн/виріб (4.22)

Базовий період Ет= 700*(11+77)*0,18 = 11088

Звітний період Ет= 300*(11+77)*0,18 = 4752

де П_с - потужність споживання приладу, В (табл. 4.2);

Т_рег, Т_вип - норми часу відповідно на регулювання та випробування приладу, нормогодин (табл. 4.6);

Ц_ел - ціна 1 кВтгод. електроенергії (за тарифом, який діє на момент виконання роботи). У собівартість продукції прямі матеріальні витрати включаються з урахуванням вартості відходів, що повертаються - утилізують ся або використовуються на інші потреби.При виконанні даної роботи вартість таких відходів (В_в) береться в розмірі 2 - 5 % від суми витрат на М_о. При розрахунках собівартості продукції величина В_п віднімається від загальної суми витрат на Мо - основні матеріали та Пв - покупні вироби.

Розрахунки прямих витрат на оплату праці

До прямих витрат на оплату праці в собівартості продукції та послуг належать витрати на основну і додаткову оплату праці виробничого персоналу та обов'язкові нарахування на соціальні заходи, що нараховуються на цю оплату праці. До виробничого персоналу належать робітники, які безпосередньо виготовляють товарну продукцію або надають товарні послуги підприємства. В даному випадку - це робітники цеху-виробника, що безпосередньо виробляють прилади. Метою розрахунків розділу є обґрунтування планової величини зазначених витрат у собівартості модернізованого приладу. Розрахунки витрат на оплату праці за виготовлення приладу здійснюються, виходячи з даних про види, планову трудомісткість і складність (розряди) робіт. Ці дані за варіантами наведені в табл.. 6 вихідних даних. На базі цих даних розраховується величина витрат на оплату праці виробничого персоналу згідно з діючим на момент розрахунків нормативами тарифної оплати. Розрахунки ведуться за формою таблиці 4.13. Величина годинних ставок (Т_с.с) для оплати робіт різних тарифних розрядів можуть бути взяті ті. що діють на будь-якому підприємстві на момент розрахунків.В табл. 4.6 наведені середньостатистичні розряди робіт, які на практиці часто мають дрібне значення.

Таблиця 4.13 Розрахунок трудомісткості й тарифної оплати робіт по виготовленню приладу

Види робіт	Середній розряд	Годинна тарифна ставка,грн/год	Планова трудомісткість,нормо-годин	Оплата за тарифом, грн/виріб
1.Розкрійні	2,3	4,884	4	19,53
2.Штампувальні	4	3,4	1	3,4
3.Ливарні	3	3,067	2	6,13
4.Зварювальні	3	3,067	3	9,20
5.Термічні	4,5	5,71	8	45,68
6.Слюсарні	3	4,544	11	49,98
7.Механообробні	3,7	5,398	7	37,78
8.Монтажні	4	3,4	12	40,8
9.Складальні	4	3,4	10	34
10.Регульовані	5	3,862	8	30,89
11.Випробовуванні	4	3,4	55	187
Всього			121	464,39

В цьому випадку в планово - економічних розрахунках використовуються розрахункові (умовні) годинні тарифні ставки дрібних розрядів.Величина такої ставки вираховується за формулою :

грн.за годину (4.23)

де та - відповідні годинні тарифні ставки меншого та більшого цілих розрядів;

Д - дрібна частина нестандартного розряду.

Годинна тарифна ставка буде визначатися для наступних видів робіт,які мають декілька розрядів для їх виконання.

Розрахуємо значення параметру для приведених робіт

Розкрійні = 2,499+(3,067 - 2,272)*3 = 4,884

Термічні = 3,40+(3,862 - 3,40)*5 = 5,71

Механообробні = 3,067(3,4 - 3,067)*7 = 5,398

Витрати з основної заробітної плати робітниками за виготовлення приладу складуть :

, грн./виріб (4.24)

Зо = 379,19*((1=7,59)/100)=32,57грн./виріб

де Ндп - норматив доплат за відпрацьований час (%), що враховує середній рівень широкого кола передбачених законодавством доплат за відпрацьований робітниками час.

Для цеху виробника приладу цей норматив на плановий рік складає :

, % (4.25)

Розрахуємо значення показника :

Ндп = 22/290=0,07 або у відсотковому значенні 7%

де Ф_т.р і Ф_д.п - планові річні фонди оплати виробничого персоналу цеху, відповідно тарифний і доплат за відпрацьований час, тис. грн. (табл.4.3).Додаткова заробітна плата робітникам за виготовлення приладу, що враховує оплату відпусток та інших доплат за невідпрацьований час, передбачених законом, складає:

, грн. (4.26)

Зд = 32,57*13/100 = 4,39 грн./виріб

де Н_д.з - норматив додаткової заробітної плати (%), величина якого на плановий рік складає

, %

Ндз = (35/(290+22))*100% = 0,11*100% = 11%

де Ф_д.з - річний фонд доплат за невідпрацьований час виробничого персоналу цеху, т. грн. (табл. 4.3).

Обов'язкові нарахування на оплату праці виробничого персоналу для формування фондів соціальних заходів у собівартості приладу складуть:

, грн./виріб (4.27)

де Н_с.з - державний норматив відрахувань на соціальні заходи, що діє на момент виконання розрахунків.

Вс.з. = (32,57+4,39)*10/100 = 88,30

Розрахунки інших прямих витрат

У ситуації, що моделюється, при виконанні даної роботи до інших прямих витрат слід віднести витрати, пов'язані з підготовкою процесів виробництва нового (в даному випадку модернізованого) приладу. Загальна величина цих витрат була знайдена при виконанні п. 4.3 - підсумок розробки кошторису витрат на підготовку виробництва нового приладу (величина К_н в т. тис.грн.,табл. 4.10).

На практиці такі одноразові витрати передвиборчого характеру можуть бути дуже великими і відігравати значну роль у формуванні собівартості продукції. У таких випадках при калькулюванні собівартості продукції виділяється окрема стаття - „Витрати на підготовку продукції”. На собівартість одиниці продукції вони переносяться прямим методом - пропорційно обсягу продукції:

, грн./виріб

Розрахуємо значення показника виходячи з того,що у даному випадку

Тн = 3 роки

Вр = 75 одиниць

Кп.в. = 44949,26 грн.

Вп.в. = річний випуск продукції,одиниць,п.4.2;

Т_ам - термін погашення (амортизації) витрат, років.

При незначних сумах К_п.в вони погашаються протягом одного року випуску продукції, а при значних - за більш довгостроковий період, але не більше очікуваного терміну виробництва продукції (норматив Т_н у табл. 4.1).

До інших прямих витрат у собівартості продукції (послуг) відносять витрати, що прямо пов'язані з виробництвом якогось конкретного виду продукції і не стосуються процесів виробництва інших видів продукції, а також не ввійшли до складу прямих матеріальних витрат і витрат на оплату праці. На практиці ці витрати можуть бути пов'язані з підготовкою виробництва окремих видів продукції, з утриманням спеціальних служб, обладнання або оснащення та інші витрати, які стосуються виробництва окремих видів продукції і які доцільно відокремлювати від загальних виробничих витрат. Метою виконання цього розділу роботи є освоєння методики розрахунків подібних витрат у собівартості продукції та послуг.

Розрахунки непрямих витрат

Усі інші витрати підприємств, що не ввійшли до прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та інших прямих витрат, належать до категорії непрямих витрат. Сюди належить широке коло витрат загально виробничого та загальногосподарського характеру, що мають рівноцінне непряме (посереднє) відношення до всіх видів продукції або послуг підприємства. Це, насамперед, витрати, пов'язані з утриманням системи управління підприємством, обслуговуванням його території, виробничих площ, охорони праці та майна підприємства, витрати на утримання загально-господарських підрозділів та послуг. Такі витати переносяться непрямими методами - пропорційно визначеним прямим ознакам продукції (послугам, замовленням) з використанням спеціальних нормативів переносу непрямих витрат.

У практиці багатьох підприємств непрямі витрати мають дуже багато різноманітних елементів, що пов'язані з різними сторонами виробничо-господарської діяльності і мають складну ієрархічну структуру, а також визначають значну частину собівартості продукції та послуг. Тому для конкретного відображення виробничих витрат важливе значення мають методи переносу непрямих витрат на собівартість кремих видів продукції та послуг. Метою виконання цього розділу роботи є освоєння цієї методології та її конретне застосування для обґрунтування непрямих витрат у собівартості нового приладу.

На підприємстві серед непрямих витрат найчастіше виділяють:

- витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання - В_об;

- загально цехові витрати - В_ц;

- загально виробничі (заводські) витрати - В_з.в;

- адміністративні витрати - В_ад;

- збутові витрати - В_зб.

Витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання в собівартості приладу найчастіше визначаються через норматив переносу цих витрат або пропорційно витратам на основну оплату праці виробничого персоналу, або пропорційно трудомісткості його виготовлення. Як перший так і другий варіанти планового нормативу були розглянуті в п. 4.4. Якщо студент прийняв перший підхід (норматив )

, грн./виріб (4.29)

Воб = 32,57*1,77/100 = 1,05

де Зо - витрати основної заробітної плати робітникам за виготовлення приладу (визначений в п. 4.7).

При використанні другого варіанта нормативу (величина ) витрати на УЕМО складатимуть

, грн./виріб (4.30)

де Т_вир - загальна планова трудомісткість виготовлення приладу, нормо годин (визначена в п. 4.7,табл. 4.14).

Для обчислення методу перенесення витрат було орано перший метод.

Виробнича собівартість одиниці виробу для цеху - виробника,складові якої визначено в попередніх пунктах обчислюється за формулою :

(4.31)

Базовий варіант вибору

Св = 12081,48 - 552,52 + 32,57 + 4,39 + 88,30 + 548,12 + 335,22 + 68,25 = 12605,81 грн./виріб

Новий варіант виробу

Св = 12081,48 - 552,52+32,57+4,39+88,30+548,12+335,22+68,25 = 12979,69 грн./виріб.

Сумарна величина загально виробничих витрат в господарській практиці розподіляється пропорційно цеховій собівартості продукції підприємства. Тому в собівартості окремих видів продукції загально виробничі витрати складають:

, грн./виріб (4.32)

Вз.в. = 32,57*34/100 = 11,07

де Н_з.в - норматив переносу (плановий або фактичний) загально виробничих витрат у відсотках до цехової собівартості (в табл. 4.3).

Адміністративні витрати в собівартості окремих видів продукції розподіляються пропорційно виробничої собівартості продукції продукції. Планова величина нормативу переносу цих витрат наведена в табл.4.3 (норматив Н_ад, %). Планова величина адміністративних витрат в собівартості приладу складе:

, грн./виріб (4.33)

Старий варіант

Вад = 12605,81*0,16 = 2016,90

Новий варіант

Взб = 12979,69*8/100 = 1038,38

З урахуванням позавиборчих витрат визначається повна собівартість приладу:

, грн./виріб (4.34)

Старий варіант

Сп = 12979,69+1038,38+2016,90=16035

Новий варіант

Сп = 12979,69+2076,75+1038,38=16094,82

Розробка планової калькуляції собівартості приладу

Метою цього розділу роботи є розробка стандартного економічного документа - калькуляції, згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»,затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.01.200 р.Документ розробляється за формою табл. 4.14.

Таблиця 4.14 Калькуляція собівартості виготовлення виробу(планова)

Статті витрат	Позначення	Сума, грн.	Питома вага,%	Посилання на розрахунки формули
Сировина та основні матеріали	Мо	1526,60	10,43	Таблиця 4.12
Матеріали допоміжні,технологічні	Мд.т.	18,48	0,13	Таблиця 4.12
Покупні вироби,напівфабрикати	П.в.	4200,4	28,70	Таблиця 4.12
Енергія паливо - технолоічна	Ет	6336	43,30	Таблиця 4.12
Відходи(вираховуєть-ся)	Вз	76,33	0,52	Таблиця 4.12
Прямі витрати на оплату праці
Основна заробітна плата виробничого персоналу	Зо	32,57	0,22	Пункт 4.6
Додаткова заробітна плата виробничого персоналу	Зд	4,39	0,03	Пункт 4.6
Нарахування на оплату праці	Вс.з.	13,68	0,09	Пункт 4.6
Інші прямі витрати
Витрати на підготовку виробництва приладу	В.п.в.	88,30	0,60	Пункт 4.7.
Непрямі витрати
Витрати на утримання експлуатацію обладнання	Воб	54,39	0,37	Пункт 4.9
Разом цехова вартість	Сц	12605,81	86,14	Пункт 4.9
Загальновиробничі витрати (цехові)	Вз.в.	11,07	0,08	Пункт 4.9
Разом виробнича собівартість	Св	12616,88	86,22	Пункт 4.9
Адміністративні витрати	Вад	2016,90	13,78	Пункт 4.9
Витрати на збуд	Взб	1008,50	6,89	Пункт 4.9
Разом повна собівартість	Сц	14633,78	100	Пункт 4.9
Вартість товару без ПДВ	Цнж	16975,18		Розрахунок,норма прибутковості на собівартість 16%

Аналогічно розрахуємо собівартість та ціну виробу за новим варіантом

Таблиця 4.15 Калькуляція собівартості виготовлення виробу (нова)

Статті витрат	Позначення	Сума, грн.	Питома вага,%	Посилання на розрахунки формули
Прямі матеріальні витрати
Сировина та основні матеріали	Мо	1526,6	9,49	Таблиця 4.12
Матеріали допоміжні,технологічні	Мд.т.	18,48	0,11	Таблиця 4.12
Покупні вироби,напівфабрикати	П.в.	4200,4	26,10	Таблиця 4.12
Енергія паливо - технолоічна	Ет	6336	39,37	Таблиця 4.12
Відходи(вираховуєть-ся)	Вз	362,44	2,25	Таблиця 4.12
Прямі витрати на оплату праці
Основна заробітна плата виробничого персоналу	Зо	200,73	1,25	Пункт 4.6
Додаткова заробітна плата виробничого персоналу	Зд	20,03	0,12	Пункт 4.6
Нарахування на оплату праці	Вс.з.	88,3	0,55	Пункт 4.6
Інші прямі витрати
Витрати на підготовку виробництва приладу	В.п.в.	548,12	3,41	Пункт 4.7
Непрямі витрати
Витрати на утримання експлуатацію обладнання	Воб	335,22	2,08	Пункт 4.9
Разом цехова вартість	Сц	12911,44	80,22	Пункт 4.9
Загальновиробничі витрати (цехові)	Вз.в.	68,25	0,42	Пункт 4.9
Разом виробнича собівартість	Св	12979,69	80,65	Пункт 4.9
Адміністративні витрати	Вад	2076,75	12,90	Пункт 4.9
Витрати на збуд	Взб	1038,38	6,45	Пункт 4.9
Разом повна собівартість	Сц	16094,82	100	Пункт 4.9
Вартість товару без ПДВ	Цнж	18669,99		Розрахунок,норма прибутковості на собівартість 16%

Обгрунтування встановлення

Загальновідомо, що в умовах ринкової економіки ціни на товари формуються під впливом конкретних факторів на ринках збуту цих товарів. На етапах створення нового товару, що моделюється в даній роботі, можна лише вести мову про прогнозну (проектну, розрахункову) ціну товару, з якого товаровиробник виходить на ринки збуту.

При встановленні ринкової ціни товару насамперед треба враховувати,що вона має об`єктивні обмеження - нижню та верхню межі.

Нижня межа визначається з умови дотримання інтересу підприємства виробника. Ціна товару повинна забезпечувати йому беззбитковість господарської діяльності.

Нижня межа проектної ціни модернізованого приладу складає:

, грн./виріб (4.35)

Верхня межа (Цвр) ринкової ціни товару не повинна бути вище,ніж ціни товарів конкурентів (Цкон).Ця умова може бути представлена так :

Цвр = Ц*Кон (4.36)

Ціну конкурентів пропонується приймати на 15-20% вище повної собівартості модернізованого приладу.

В деяких випадках ринкова ціна може перевищувати ціни конкурентів,однак встановлення такої ціни пропонує ретельного аналізу змін споживчих властивостей модернізованого приладу,порівняння економічного ефекту виробника та споживача.

Рішення про встановлення ринкової ціни нового приладу (Цр) приймається,виходячи з співвідношення :

Сп < Цр < Цкон (4.37)

Зміна споживчих властивостей модернізованого приладу в порівнянні з його варіантом до модернізації насамперед залежить від співвідношення витрат споживача на одиницю кінцевого ефекту - в даному випадку витрат на 1 вимір (В_од).

Для визначення величин витрат споживачів приладу на його застосування розробляється порівнювальний кошторис витрат на експлуатацію варіантів приладу за формою таблиці 15.

Таблиця 4.16. Кошторис річних витрат на експлуатацію приладу

Елементи витрат	Позначення	Величина
		Базовий	Новий
Оплата праці оператора по обслуговуванню приладу	Воп	584,11	584,11
Нарахування на оплату праці (40%)	Внар	233,64	233,64
Амортизація приладу	Ван	3034,84	2053,70
Електроенергія	Вел	292,61	146,30
Поточні ремонти(регламенті роботи)	Впр	9000	7650
Витратно - експлуатаційні матеріали	Вен	659,1	659,1
Разом витрат	Век	13804,3	11326,9

Витрати на оплату праці оператора по обслуговуванню приладу:

, грн./рік (4.38)

де Г_тс - годинна тарифна ставка оператора відповідного розряду, грн./годину;

Ф_р - річний ефективний фонд часу використання приладу, години на рік (визначений в п. 4.1);

К_дн - коефіцієнт доплат за відпрацьований час (дивитися п. 4.3)

Базовий період Воп = 2,89*175,75*1,15 = 584,11

Звітний період Воп = 2,89*175,75*1,15 = 584,11

Нарахування на заробітну плату оператора:

, грн./рік (4.39)

Нсз - 40%

Базовий період 584,11*0,4 = 233,64

Звітний період 584,11*0,4 = 233,64

Величина річної амортизації приладу складає:

, грн./рік, (4.40)

Базовий рік

Ван = (27589,45+27589,45*10/100)*10/100 = 3034,84 гн./за рік

Звітний рік

Ван = (18669,99+18669,99*10/100)*10/100 = 2053,70 грн./за рік

де

В_б - балансова вартість приладу, що визначається ціною його придбання з урахуванням транспортно-монтажних витрат (на 10-15 % більше величини Ц_нж), грн.

Н_ам - річна норма амортизації приладу (10%)

, грн./рік (4.41)

Базовий варіант Вел = 800/1000*2032*0,18 = 292,61

Новий варіант Вел = 400/1000*2032*0,18 = 146,30

де

П_с - потужність споживання варіанта приладу, Вт (таблиця 4.2);

Ц_ел - ціна 1 кВт години електроенергії (0,18 грн.)

Витрати на поточні ремонти ( періодичні регламентні процедури):

, грн./рік (4.42)

Старий варіант 25540 = 9000

Новий варіант 255*30 = 7650

Ч_р - число регламентних процедур за рік (визначено в п. 4.1);

В_р.п - витрати на одну регламентну процедуру

Витрати на витратно-експлуатаційні матеріали:

, грн./рік (4.43)

Старий варіант 5*131,82/100 = 659,1

Новий варіант 3*219,70/100 = 659,1

Н_ем - норматив витрат на експлуатаційні матеріали, грн. на 100 вимірів (табл. 2);

П_р.е - річна експлуатаційна продуктивність варіанту приладу, вимірів за рік (визначено в п. 4.1).

В підсумку, витрати споживача на один вимір за варіантом приладу визначається:

, грн./вимір (4.44)

Старий варіант 13804,3/131,82 = 104,72 грн.

Новий варіант 11326,9/300 = 37,76

Ве.к. - рчні витрати на експлуатацію приладу,за варіантом

Коефіцієнт зміни витрат споживача на один вимір

(4.45)

Кз.вт. = 104,72/37,76 = 2,77

Коефіцієнт зміни строку служби нового прибору в порівнянні з базовим зразком визначається на підставі даних про нормативні строки служби, що наведені в таблиці 2.

 (4.46)

Кзсл = 6/8 = ? = 0,75

В цілому величина інтегрованого коефіцієнту підвищення споживчих властивостей нового зразку в порівнянні з базовим (на практиці може бути і зниження споживчих властивостей, коли пропонується більш примітивний і дешевий виріб в порівнянні з базою), в ситуації, що розглядається, може бути визначена за наступною формулою:

(4.47)

Кзв = 2,77*0,75*1,05 = 2,18

де К_д - експертна оцінка поліпшення дизайну та ергономічних властивостей нового приладу в порівнянні з базою (табл. 4.2).

Аналіз ефективності нового приладу

Визначення конкретної величини проектної ціни модернізованого приладу дозволяє зробити аналіз очікуваного ефекту від переходу на випуск і використання нового варіанту приладу замість базового зразка як для сфери виробництва, так і для сфери споживання.

Для підприємства-виробника порівняльний ефект від переходу на випуск нового приладу замість базового проявляється в одержанні фактичної величини прибутку (П_ф) :

, грн./виріб (4.48)

Пф = 18669,99 - 16094,82 = 2575,17

де С_п - повна собівартість нового приладу, грн.

Річний економічний ефект від зростання прибутку виробника:

, грн. (4.49)

Еф.л. = 2575,17*75 = 2575,17 грн.

де - річний випуск нових приладів (п. 4.2).

Для споживачів нового товару порівняльний ефект має місце у формі зниження поточних витрат на один вимір. Річний економічний ефект від використання річного обсягу випуску нових приладів у сфері споживання складає:

, грн. (4.50)

Еф.с.= (104,72 - 37,76)*300 = 1506600

де - річна експлуатаційна продуктивність нового приладу, вимірів на рік (п. 4.1).

Аналіз співвідношення величини Е_ф.в і Е_ф.с дозволяє зробити висновок про „справедливість” встановлення проектної ціни нового приладу. Значне перевищення ефекту в одній із сфер (у виробника або споживачів) дає підставу для перегляду Ц_пр для забезпечення більш справедливого перерозподілу ефектів.

Виходячи з даних розрахунків можна сказати,що економічний ефект для споживачів нового приладу є позитивним 1506600,за іншими показниками для підприємств виробника даний фактор є позитивним,що свідчить про правильність встановлення визначеної ціни на товар та її справедливості для покупців та продавців товару.

Підсумки виконання роботи

Підсумком виконання всього комплексу розрахунків є розробка порівняльної таблиця основних техніко-економічних показників базового і модернізованого варіантів приладу й висновків щодо доцільності та ефективності реалізації проекту модернізації приладу.

Таблиця 4.17 - Порівняльна таблиця основних техніко - економічних показників

№ п/п	Показники	Варіанти
		Базовий	Модернізований
1	Річна експлуатаційна продуктивність варіанту приладу	175,75	175,75
2	Загальна потреба ринку в варіантах приладу	455,17	273,10
3	Витрати споживача на один вимір за варіантом приладу	104,42	37,76
4	Повна собівартість варіанту приладу	18669,99	23784,01
5	Нижня межа ціни без ПДВ	16094,82	27589,45

Оскільки річна експлуатаційна продуктивність приладу у порівнянні зі старим варіантом однакова,а витрати споживача є меншими,то споживачеві доцільно купувати новий прилад,незважаючи на те,що ціна приладу та його собівартість є більшою.

Висновки

Рівень цін визначають перш за все, виходячи з цілей досягнення певного спланованого рівня прибутку ( звідси і назва «цільове ціноутворення). Слід додати, що цінова норма прибутку встановлюється на плановий період диференційовано за кожним товаром чи групою товарів, а скоріше всього за окремим підрозділом, який виступає центром прибутку. Проводження такої політики передбачає надання виробничим відділам і закордонним компаніям самостійності у встановленні цін, які зазвичай прирівнюються до рівня ринкових. Сам же метод даного ціноутворення часто використовується при укладанні угод із зовнішніми контрагентами та внутрішньофірмовими поставками. Але оскільки цей метод орієнтується на збереження самих цін протягом певного планового періоду, він слабо стимулює діяльність управлінців , які керують закордонними філіалами та дочірніми підприємствами. Тому деякі компанії вносять корективи до цільової норми прибутку, роблячи її рухомою в певних межах, щоб краще враховувати попит і умови конкуренції на зовнішньому ринку. Також даний метод використовується при визначенні розрахункових цін в поєднанні з методом рухомої ціни. Але, слід додати, що в цілях перерозподілу чи викачування прибутків використовуються не лише завищені ціни на товарні поставки, але й встановлюються високі ставки відрахувань за представленими патентами та ліцензцями , технічними послугами та ноу- хау. Тому, як вже наголошувалось в основній частині, потрібно проводити гнучку систему цін, яка спрямовується на встановлення в рамках фірми таких цін, що мають здатність призводити до мінімальних витрат виробництва, при чому не за кожним відокремленим підрозділом, а по підприємству вцілому. Проведення глобальної політики передбачає, що вище керівництво розробляє методологічні принципи побудови цін, визначає їх структуру і рівень як у відносинах з зовнішніми контрагентами , так і у внутрішньофірмових поставках. Гнучкість цінової політики в батьох аспектах визначається поєднанням в управлінні принципів централізації і децентралізації. На деяких підприємствах керівництво саме розробляє стандарти ціноутворення і єдині базиси цін на кожен виріб у загальних масштабах. Відхилення від них допускаються лише у ситуаціях, спричинених занадто жорсткою конкуренцією. В таких випадках гнучкість цін досягається за допомогою знижок відносно прейскурантної ціни.

В залежності від цілей і стратегії, що розробляються у виробничому відділенні, визначаються основні напрямки цінової політики, а саме : орієнтація на забезпечення рентабельності виробництва, на рівень якості товару, на ринкові умови та конкуренцію, на збереження чи збільшення ринкової частки, на стабільність цін в наступному плановому періоді. Таким чином, звідси випливає, що ціна як економічна категорія відображає умови або економічні відносини реалізації товарів. Вона є груповим виразом вартості, оскільки відображає рівень господарювання. Крім того, рівень цін на підприємстві може носити як обліково- аналітичний характер так і стимулюючий, що в свою чергу відіграє немаловажливу роль. Адже, це є прямим сприянням пошуку резервів для зниження собівартості, зменшенню конкурентної боротьби за ринки збуту та переливу капіталу з однієї галузі в іншу. А це в свою чергу призводить до численних змін ( як в позитивну так і негативну сторону ) загального становища підприємства та його становища на ринку.На мою думку в наш час було б варто прилити більше уваги ціноутворенню на підприємствах. Адже зазвичай підприємство опиняється в скрутному становищі аналізуючи всі фактори ціноутворення та власні витрати при встановлення ціни.

Список використаної літератури

1.Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 3 січня 1990 р. (Із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1990, N 52, ст.650

2. Економіка виробничого підприємства. -- Львів: Оксарт, 1996. -- 416с.

3. Економіка підприємств:. Підр.:У 2 т./За ред. С.Ф.Покропивного.--К.: Хвиля- Прес,1995.- Т. 1--400 с; Т. 2 -- 280 с.

4. Покропивний С.Ф.,Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефекти вність: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 1998. -- 352 с.

5. Агафонова Н.С. “Ціноутворенння”, К.: 1999. - 216 с.

6. Бойчак І. М.,Харів Н.С.,Хопчан М.І. Економіка підприємств.- Л.: Сполом.

7.Варга В.У. Гроші і ціни.Світова економіка і міжнародні відносини. Економіка України -№ 12- 2005.

8. Калиніченко І.В. Імпульсивні явища в економіці: природна поведінка цін. Економіка України.- № 11- 2007

9.Калита Н.С.,Спицына Т.Ю., Кожуховский К.Л., Цены и ценообразование. Состояние, проблемы, перспективы.- К.: Выща школа, 1999.

10.Примак Т. О. Економіка підприємств.-К.: МАУП,1999.

11.Безкоровайна С. В. Урахування факторів, що впливають на рівень цін при управлінні ціновою політикою підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - №2. - С. 36-38.

12.Безкоровайна С. В. Дослідження цілей цінової політики підприємств // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - №11. - С. 38-40.

13. Литвиненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення : Навч. посіб. - Київ: МАУП, 2001. - 152 с.

14. Тормоса Ю.Г. Ціни та цінова політика : Навч. посібник. - Київ: КНЕУ, 2001. - 247 с.

15. Чорна Л.О. Ціни і ціноутворення в ринковій економіці: Навчальний посібник. - Вінниця: державне вид-во «Вінниця», 1999. - 164 с.

Размещено на Allbest.ru