Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Роль економічного аналізу в обгрунтуванні управлінських рішень

Роль економічного аналізу в системі економічних дисциплін в умовах переходу до ринкових відносин можливо показати опосередковано через його місце в системі управління . Без глибоких економічних знань, без уміння науково обгрунтувати та правильно оцінювати ефективність рішень, що приймаються на основі данних аналізу, управління піприємством не може бути достатньо ефективним, понижується його роль як двигуна, прискорювача економічного розвитку.

На основі данних результатів аналізу розробляються і приймаються управлінські рішення. Економічний аналіз є функцією управління , що забезпечує науковість прийняття рішень. Управлінські рішення в сучасних умовах жорсткої конкуренції не можуть прийматись інтуїтивно, приблизно. Вони повинні бути засновані на точних розрахунах, глибокому ек. аналізі. Дані аналізу виконання планів за попередні періоди є базою для складання обгрунтованих та оптимальних бізнес-планів на майбутнє. Важливого значення е.а. набуває в умовах здійснення ринкових реформ, тобто сукупність способів впливу на підприємство, які забезпечують гармонійне сполучення інтересів різноманітних ланок нар. гос-ва та учасників вир-ва.

У цих умовах е. а. Забезпечує можливість об'ктивної оцінки ек. результатів діяльності трудових колективів,визначення їх місця в галузі, регіоні, а також частку кожного робітника в загальних економічних результатах діяльноств підприємства відповідно до кількості та якості його трудових затрат. Це створює основу для розробки обгрунтованої системи матеріального заохочення працюючих на підприємстві за рахунок фонду оплати праці . Е.а. сприяє розповсюдженню передового досвіду, прогресивних організаційних форм управління, впровадженню передової техніки і технології, забезпечує можливість розпізнати закономірності, прогресивні явищя, що мають місце в госп. житті. Як функція управління е.а. виходить за межі підприємства- стає функцією управління галузями та нар. госп. в цілому.

2. Зміст і завдання економічного аналізу

ЕА як наука є системою спеціальних знань, пов`язаних з дослідженням тенденцій госп-кого розвитку, науковим обгрунтуванням планів, управлінських рішень, контролем за їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, пошуком, вимірюванням та обгрунтуванням розміру госп-ких резервів підвищ-ня ефект-ті вир-ва і розробкою заходів щодо їх використання.

Зміст ЕА як наукової дисципліни випливає перед усім з тих функцій, які він виконує у системі ін. прикладних економ. наук. ЕА виконує наступні функцій:

1. вивчення характеру дії економ. законів, встановлення закономірностей і тенденцій економ. явищ і процесів в конкретних умовах підп-ва

2. наукове обгрунтування поточних і перспективних планів

3. контроль за викон-ням планів та управлінських рішень, за економним викор-ням ресурсів

4. пошук резервів підвищення ефективності вир-ва

5. оцінка рез-тів дія-ті підп-ва з виконання планів, досянутого рівня розвитку ек-ки, використання наявних можл-тей 6. розробка заходів з використання виявлених резервів Завдання економічного аналізу - це підвищення ефективності господарської діяльності, раціоналізація ефективності господарської діяльності, раціоналізація використання виробничого потенціалу, економія ресурсів, удосконалення системи управління підприємством.

3. Роль економічного аналізу в умовах ринкових відносин

В умовах ринкової економіки П. здійснює свою виробничо-торгівельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні П-ств за споживача їх продукції, змушує подавця (виробника) враховувати їх інтереси і запити, і виробляти ту продукцію, яка потрібна покупцеві. П -що програло у цій боротьбі стає банкрутом. Отже, щоб не стати банкрутом, П мусить постійно стежити за ситуацією на ринку і забезпечити високу конкурентоздатність своєї продукції.

Одним із інструментів з`ясування конкурентоздатності є аналіз фінансового стану підприємства, або більш узагальнено економічний аналіз.

Аналізувати фін. Стан будь-якого П є нагальною необхідністю, бо не можна вести господарства без міри ваги і рахунку, не добиваючись перевищення доходів над видатками. Це завжди було важливо, тим більш зараз, коли йде становлення і розвиток вільного підприємництва. Закони ринкової економіки вимагають відповідального способу мислення і поведінки всіх учасників.

На основі ек. аналізу розроблюються управлінські рішення. Аналіз передує прийняттю рішень і діям, обгрунтовує їх і є основою наукового управління виробництвом, забезпечує його об`єктивність та ефективність. Т. Ч. ек. Аналіз - це функція управління, яка забезпечує наукову обгрунтованість прийняття рішення.

4. Предмет ек.аналізу

Економічний аналіз - це наука, яка всебічно досліджує господарську діяльність в межах як окремого робочого місця, підприємства так і народного господарства вцілому.

Предметом ек.аналізу є звичайна діяльність підпр.,а саме операційна, інвест., фін. Предметом операц.діял. може виступати процес вир-ва і реалізації, ресурси, доходи, та витрати підпр., прибуток та фін.стан.

5. Зв`язок економ. аналізу з іншими науковими дисциплінами

Теоретичною основою ЕА є політична економія, а загальним методом пізнання. Економ теорія, яка вивчає економ закони, механізм їх дії, створює теоретичну основу для розвитку всіх економ. дисциплін. В свою чергу ЕА деяким чином впливає на розвиток ек.теорії. Багаточисельні аналітичні дослідження накоплюють інформацію про виявлення тих чи інших економ.законів. Вивчення цієї іформації дозволяю формулювати нові, раніше невідомі закони, робити глобальні прогнози розвитку економіки країни або світової економіки. ЕА тісно пов`язаний з галузевими економіками. Глибокий аналіз господарської діяльності підприємства неможливо провести, не знаючи економіко галузі і організації виробництва аналізованого підприємства. В свою чергу результати ЕА використовуються для вдосконалення організації виробництва, впровадження наукової організації праці. Аналіз сприяє підйому економіки окремих підприємств і галузі вцілому.

Еа також пов`язаний із менеджментом, маркетингом, фінансовими дисциплінами, банківською справою і кредитуванням. Без знань про діючий порядок фінансування і кредитування галузей економіки, взаємозв`зків з фінансовими і кредитними установами неможливо кваліфіковано проводити ЕА господ. д-ті. З іншої сторони, ставки виплат у бюджет, умови отримання кредиту, проценти за використання кредиту постійно вдосконалюються з урахуванням результатів аналізу. Особливу роль для ЕА відіграють бухоблік і статистика.знання БО є головним джерелом інформації при аналізі господ. д-ті. Не знаючи методики БО важко підібрати необхідні матеріали і перевірити їх якість. Вони не тільки постачають йому необхідну інформацію, а й надають деякі свої методи для її вивчення. Особливо плідно у цій справі склалися стосунки між ЕА і статистикою, внаслідок чого методика аналізу збагатилась багатьма статистичними методами і прийомами дослідження.

Серед наук не економ.напряму потрібно виділити математичні й технологічні.За допомогою матем.методів аналіз проводиться більш оперативно, охоплюють більшу кількість об`єктів.Не можна аналізувати процес виробництва не знаючи особливостей технології.

Таким чином, ЕА є синтезованою наукою, яка сформувалася шляхом інтеграції ряду наук і об`єднала окремі їх елементи. В свою чергу результати ЕА використовуються іншими науками при вивченні тих чи інших сторін господ.діяльності.

6. Об'єкт економічного аналізу

Об'єкт економічного аналізу - це передусім окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники. Всі об'єкти аналізу у своїй сукупності складають предмет економічного аналізу. Об'єктами аналізу, наприклад, можуть бути виробнича та комерційна діяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції і прибуток, ритмічність виробництва тощо. Об”єктами аналізу господарської діял. є економ.результати господарської діял. Напр..,на промисловому підпр.до об”єктів аналізу віднос.вир-во та реаліз. Продукції,її собівартість,використ. матер.,труд.,фін. ресурсів,фін. результати вир-ва та ін. Систематизований перелік об'єктів чи питань аналізу, що вивчаються в курсі, утворюють його зміст.

7. Оперативный анализ

Оперативный(ситуационный)анализ является одним из видов ретроспективного анализа. Проводится сразу после совершения хозяйсвенных операций или изменения ситуации за короткие отрезки времени(смену,сутки и т.д.). Цель его - оперативно выявлять недостатки и воздействовать на хозяйственные процессы. Рыночная экономика характеризуется динамичностьюситуации и в этих условиях оперативный анализ особо важен.

Следует отметить, что поскольку рестроспективный и перспективный анализы тесно связаны между собой, то и оперативный анализ зависит от результатов перспективного анализа.

8. Метод економічного аналізу

Метод ЕА в широкому розумінні- це способи і прийоми вивчення явищ природи і суспільства.

Всеохоплюючим способом вивчення законів природи і суспільстває діалектичний метод пізнання процесів та явищ у взаємозв'язку, взаємообумовленості,русі,зміні і розвитку.

Діалектичний метод пізнання законів природи та суспільства слугує теоретичною і методологичною основою методів усіх наук .у тому числі і економічного аналізу.

Економічний аналіз базується на політичній економії, розкриває економічні закони розвитку суспільства, допомагає оцінити тенденції розвитку господарської діяльності.

Метод еконовічного аналізу- це система прийомів і способів комплексного, взаємопов`язаного та беспреривного дослідження динамічного розвитку виробничих відносин у нерозривній єдності з продуктивними силами , розкриття факторів, тенденцій і закономірностей цього розвитку , обгрунтовання і прийняття оптимальних управлінських рішень , виявлення і мобілізації внутришньогосподарських резервів.

Метод економічного аналізу базується на дедукції та індукції.

Дедукція - це розклад (аналіз) загального на частки, індукція - узагальнення (синтез) часток у загальне.

Аналіз і синтез завжди знаходяться в діалектичній єдності, доповнюють одне одного.

Метод економічного аналізу направлений на: розчленування предметів і явмщ на частини; вивчення і виявлення внутрішніх зв'язків предметів і явищ; узагальнення і підведення підсумків гоподарської діяльності.

В основі методу економічного аналізу лежить система способів і прийомів аналізу господарської діяльності як єдиного цілого та формалізованoгo описання результатів аналізу у вигляді системи показників.

9. Сутність системного підходу в економічному аналізі

Системний підхід - це напрям у методології вивчення. Він базується на вивченні об`єктів як складних систем, які складаються з окремих елементів з чисельними внутрішніми і зовнішніми зв`язками. Системний підхід дозволяє глибшн вивчити об`єкт, отримати більш повне уявлення про нього, виявити причинно-наслідкові зв`язки між окремими частинами цього об`єкта. Головні особливості сист. підходу - це динамічність, взаємодія, взаємозалежність і взаємозв`язок елементів системи, комплексність, цілісність, співпідпорядкованість, виділення ведучого звена. У самому процесі сист. аналіза можна виділити декілька послідовних етапів. На першому етапі дослідження об`єкт аналізу уявляється як певна система. Для цього спочатку виділяють окремі частини об`єкту, які можуть розглядатися як елементи системи. Окрім цього, на першому етапі аналізу повинна бути сформульована мета розвитку системи, задачі, які вона вирішує, зв`язок з ін. системами, взаємозв`язки між окремими елементами, ф-ціонування кожного елемента і системи в цілому. Основна мета другого етапу сист. а-зу - підбір показників, які здатні дати найбільш повну і якісну оцінку всім без виключення елементам, взаємозв`язкам (внутрішнім і зовнішнім), а також умовам, в яких існує система. На третьому етапі розробляється загальна схема системи, що вивчається. Графічно вона зазвичай представляється у вигляді блочного малюнку, де кожному елементу відповідає певний блок. Увесь наступний, четвертий етап аналізу присвячується побудові у загальному вигляді економіко-математичної моделі системи. При цьому на основі якісного аналізу визначаються математичні форми, коефіцієнти усіх рівнянь і нерівностей системи та параметри обмежень. У результаті за підсумками виконаної роботи буде отримана економіко-математична модель. Останній, п`ятий етап аналізу назив. "робота з моделлю". Його краще робити на ЕОМ у формі діалогу. Шляхом заміни окремих параметрів ек.-матем-ї моделі (коеф-тів, обмежень), які хар-ть ті чи ін. фактори вир-ва, визначають значення ф-ції. Порівняння цих показників з фактичними, плановими та ін. дозволяє оцінити рез-ти госп-ня, вплив факторів на величину результативних показників, визначити джерела та об`єм невикористаних внутрішньогосп-ких резервів. Описаний підхід до аналізу має суттєві переваги у порівнянні з іншими: він забезпечує комплексність і цілеспрямованість дослідження; методологічно обгрунтовану схему пошуку резервів підвищення ефект-ті вир-ва; об`єктивну оцінку рез-тів госп-ня; оперативність, дієвість, обгрунтованість, точність аналізу та його висновків.

10. Евристичні прийоми дослідження

Прийоми дослідження у економічному аналізі поділяють на дві загальні групи: якісні і кількісні. Одним із видів якісних технічних прийомів є евристичні.

Евристичні прийоми економічного аналізу являють собою сукупність логічних прийомів і методичних правил теоретичного дослідження та пошуку прийнятного рішення, що спирається у певній мірі на винахідливість та творчий пошук і активно використовує методику "наводящих" питань. Евристичні прийоми можна поділити на 3 групи:

методи індивідуального творчого пошуку;

методи колективного творчого пошуку;

методи активізації творчого пошуку.

Розглянемо першу групу. До неї відносяться метод аналогій, метод інверсії, метод ідеалізації. Метод аналогії полягає у використанні вже відомого рішення, яке було застосоване у подібній ситуації, або підказане технічною, економічною, художньою літературою, або "подсмотренно" в природі. Метод інверсії полягає у застосуванні таких підходів як перевернути "до гори ногами", поміняти місцями, "вивернути навиворіт". Метод ідеалізації спрямований на отримання уявлення про ідеальний варіант вирішення проблеми. Розглядати ідеальні рішення корисно (навіть коли присутня фантазія), бо вони можуть наштовхнути на нову ідею.

Розглянемо другу групу. До них відносяться: "мозковий штурм", конференція ідей, метод колективного блокноту. "Мозковий штурм" - це найбільш ефективний метод генерування нових ідей шляхом творчого співпрацювання спеціалістів.

Конференція ідей - відрізняється від методу мозкового штурму тим, що допускає добре критику у формі реплік та коментарів. Вважається, що критика може підвищити цінність ідеї, яка пропонується.

Метод колективного блокноту - поєднує індивідуальне висування ідей кожним членом робочої групи з колективною їх оцінкою. Кожний учасник групи отримує блокнот, в якому у доступній формі викладено суть проблеми, що вирішається.

До методів активізації творчого пошуку відносяться: метод контрольних питань, метод фокальних об`єктів, метод морфологічного аналізу.

Метод контрольних питань полягає у знаходженні рішення проблеми за допомогою "наводящих" питань.

Сутність методу фокальних об`єктів полягає в перенесенні ознак випадково обраних об`єктів на об`єкт, що вдосконалюється, який знаходиться ніби-то у фокусі переносу - тому і називається фокальним.

Метод морфологічного аналізу базується на комбінаториці та систематичному вивченні всіх теоретично можливих варіантів, що випливають із закономірностей будови (морфології) об`єкту, який вивчається.

11. Використання в ек.аналізі рядів динаміки

В аналізі господарської діял. використ. різні види відносних величин:планового завдання,виконання плану, динаміки,структури,координації, інтенсивності,ефективності. Для характеристики зміни показників за який-небудь проміжок часу використовують відносні величини динаміки. Їх визначають шляхом ділення величини показника поточного періоду на його рівень в попередньому періоді(місяці,кварталі,році). Називаються вони темпами росту(приросту) і виражаються у % або коефіцієнтах. Відносні величини динаміки можуть бути базисними і ланцюговими.

У першому випадку кожний наступний рівень динамічного ряду порівнюється з базисним роком,а в другому -рівень показника наступного року відноситься до попереднього. Такий прийом як динамічні ряди можливо використовувати на підготовчому етапі ек.аналізу.

12. Поняття стохастичного зв`зку і задачі кореляційного аналізу

Взаємозв`зок між досліджувальними факторами і результативним фактором проявиться, якщо взяти для дослідження велику кількість спостережень і порівняти їх значення.Тоді вплив інших факторів на результативний показник нейтралізується. Це дає можливість встановити зв`зок, співвідношення між вивчаємими явищами.

Значить, кореляційний зв`зок-це неповна, ймовірна залежність між показниками, яка проявляється тільки в масі спостережень. Відрізняють парну і множинну кореляцію.

Парна кореляція-це зв`зок між двома показниками, один з яких є факторним, а інший-результативним.

Множинна кореляція виникає при взаємодії декількох факторів із результативним показником.

Необхідні умови використання кореляційного анлізу:

наявність досить великої кількості спостережень про величину досліджуваних факторних і результативних показників

досліджувальні фактори повинні мати кількісний вимір.

Задачі кореляційного аналізу:

визначити зміну результативного показника під впливом одного або декількох факорів( в абсолютному вимірі), це означає, визначити на скільки одиниць зміниться величина результативного показника із зміною факторного на 1.

Встановити відносний ступінь залежності результативного показника від кожного фактору.

Вивчення кореляційних співвідношень має важливе значення в ЕА. Це проявляється в тому, що значно поглиблюється факторний аналіз, встановлються місце і роль кожного фактору у формуванні рівня досліджувальних показників, поглиблюються знання про вивчаємі явища, визначаються закономірності їх розвитку і внаслідок точніше обгрунтовуються управлінські рішеня, об`єктивніше оцінюються результати дщіяльності підприємства і точніше визначаються внутрішньогосподарські резерви.

13. Використання способів парної кореляції

Метод кореляційного аналізу використовується для визначення тісноти зв'язку між показниками, які не знаходяться у функціональному зв'язку. Зв'язок між кореляційним фактором і результативним показником характеризується насамперед коефіцієнтом кореляції, що може змінюватися від нуля до одиниці. Чим ближче він до одиниці, тим тісніший зв'язок між аналізованими показниками. Коефіцієнт кореляції з плюсом указує на прямий зв'язок, із мінусом - на обернений. Коефіцієнт кореляції обчисляють за ф-лою:

R=

де n - число спостережень;

у - результативний показник;

х - факторний показник.

Наприклад, якщо коефіцієнт кореляції між продуктивністю праці і коефіцієнтом змінності дорівнює 0,55, то ступінь зв'язку між цими показниками вважають досить високим. Тісним прийнято вважати зв'язок з коефіцієнтом більше 0,5.

За допомогою методів кореляції при економічному аналізі визначають конкретні розміри впливу окремих факторів на результати господарювання. Залежність досліджуваного показника від одного фактора в найпростішому вигляді можна представити формулою y = а + bx. Для визначення параметрів (a і b) цього рівняння користуються засобом найменших квадратів, вирішуючи таку систему рівнянь:

Розмір впливу фактора на результат оцінюють по параметру b (його називають коефіцієнтом регресії), що показує, на скільки одиниць змінюється господарський результат при зміні розміру фактора на одиницю.

14. Спосіб ланцюгових підстановок і його роль в економічному аналізі

Спосіб ланцюгових підстановок-послідовна заміна базової величини одних і тих же факторів фактичною, з подальшим відніманням від результату кожної наступної підстановки попереднього результату. Кількість підстановок=кількості факторів,+1. Різниця результатів показує величину впливу окремого фактора на узагальнюючий показник.

Розмір відхилення фактичної величини результативного показника (Yф) від базової (Yп) установлюють шляхом послідовного порівняння комбінації факторів, формалізованих у такому вигляді:

Y= F(X1п,х2п,х3п,…хпn)

Y1= F(X1ф,х2п,х3п,…хпn) Ух1=У1-Уп

Y2= F(X1ф,х2ф,х3п,…хпn) Ух2=У2-У1

Y3= F(X1ф,х2ф,х3ф,…хпn) Ух3=У3-У2

Уф= F(X1ф,х2ф,х3ф,…хфn) Ух4=Уф-У3

Використовуя спосіб ланцюгових підстановок необхідно в першу чергу враховувати зміни кількісних, а потім вже якісних показників. Якщо є декілька кількісних та декілька якісних показників, то спочатку необхідно змінити величину першого рівня підпорядкування , а потім більш низького. Такмм чином , використання способу ланцюгових підстановок потребує знання взаємозвязку факторів, їх підпорядкованості, вміння правильно їх класифікувати та систематизувати.

15. Суть використання способу абсолютних різниць

Спосіб абсол-х різниць є однією з модифікацій елімінування. Як і спосіб ланцюгових підстановок, він застосовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в детермінованому аналізі, але тільки в мультиплікативних та змішаних моделях типу: Y=(a-b)c i Y=a(b-c). І хоча його використання обмежене, проте завдяки своїй простоті він отримав широке застосування в ЕА. Особливо ефективно застосовується цей спосіб у тому випадку, коли вихідні дані вже містять абсолютне відхилення по факторним показникам. При його використанні величина впливу факторів розраховується множенням абсолютного приросту фактора, що вивчається на базову (планову) величину факторів, які знаходяться праворуч від нього, та на фактичну величину факторів, розташованих ліворуч від нього в моделі. Або: для того, щоб підрахувати вплив першого фактору необхідно абсол. відх-ня по першому фактору помножити на базисне значення другого фактору. Для того, щоб підрахувати вплив другого фактору (якісного) необхідно абсол. відх-ня по другому фактору помножити на фактичнне значення першого фактору або всіх попередніх факторів. Розглянемо алгоритм розрахунку для мультиплікативної факторної моделі типу

Y=a*b*c*d.

Маємо планові та фактичні значення по кожному факторному показнику, а також їх абсолютні відхилення:

a=Aф-Апл; b=Bф-Bпл; c=Cф-Cпл; d=Dф-Dпл.

Визначаємо зміну величини результативного показника за рахунок кожного фактора:

Ya=a*Bпл*Спл*Dпл;

Yb=Aф*b*Спл*Dпл;

Yc=Aф*Вф*c*Dпл;

Yd=Aф*Вф*Cф*d.

Як видно з наведеної схеми, підрахунок грунтується на послідовній заміні планових значень факторних показників на їх відхилення, а потім на фактичний рівень цих показників. Т. чином, спосіб абсол. різниць дає ті ж результати, що й спосіб ланцюгових підстановок. Тут же також необхідно слідкувати за тим, щоб алгебраїчна сума приростів результативного показника за рахунок окремих факторів дорівнювала загальному його приросту.

16. Використання в економічному аналізі інтегрального способу

Елімінування як спосіб детермінованого факторного аналізу має істотний недолік. При його використанні виходять з того, що фактори змінюються незалежно один від одного. Насправді вони змінюються взаємопов`язано і від цієї взаємодії отримуємо додатковий приріст, який при застосуванні способу елімінування приєднується до одного з факторів. Як правило до останнього. У зв`язку з цим величина впливу факторів на зміну результативного показника змінюється залежно від місця, на яке поставили той, чи інший фактор у детермінованій моделі. Щоб позбутися цього недоліку, у детермінованому факторному аналізі використовується інтегральний метод, який застосовується для визначення впливу факторів у мультиплікативних, кратних та змішаних моделях кратно-адитивного виду

У=А/?SХ_і.

Використання цього способу дозволяє отримувати більш точні результати обчислення впливу факторів у порівнянні зі способами ланцюгової підстановки, абсолютних та відносних різниць та уникнути неоднозначної оцінки впливу факторів тому, що у даному випадку результати не залежать від місця розташування факторів у моделі, а додатковий приріст результативного показника .який виник від взаємодії факторів, розподіляється між ними порівну. Може здатися, що для розподілу додаткового приросту достатньо взяти його половину або певну частину, що відповідає кількості факторів. Але це зробити найчастіше важко, так як фактори можуть діяти у різних напрямках. Тому в інтегральному методі користуються певними формулами. Наведемо основні з них для різних моделей:

1.F=XY

D?F_x=DXY₀ +1/2DXD;?або?DF_x=1/2DX(Y₀+Y₁)

D?F_y=DXY₀ +1/2DXD;?або?DF_y=1/2DY(X₀+X₁)

Для розрахунків впливу факторів у кратних та змішаних моделях використовують наступні робочі формули:

Вид факторної моделі: F=X/Y

DFx=; DFy= DF_общ -DFx.

Таким чином, використання інтегрального методу не потребує знання всього процесу інтегрування. Достатньо лише в робочі формули підставити необхідні числові дані в зробити підрахунки.

17. Використання математичних методів в ек.аналізі

Ек.аналіз тісно пов”язаний з математичними науками.Необхідність розв”язання важких економ.задач послужило міцним стимулом для розвитку математики.При використанні математичних методів аналіз став більш змістовним та обґрунтованим.За допомогою цих методів він може проводитися більш оперативно,охоплювати більшу кіл-ть об”єктів.Математичні методи відносяться до способів оптимізації показників.Так наприклад, при виявленні резервів математ.програмування дозволяє оптимізувати величину показників з урахуванням умов господарювання та обмежень на ресурси і тим самим виявити допоміжних і невикористаних резервів вир-ва шляхом порівняння величини досліджуваних показників по оптимальному варіанту з фактичним або плановим їх рівнем.

При використанні математичних методів говорять про застосування мат. прийомів та способів. До них належать - кореляційно-регресійні, динамічні ряди, лінійне та динамічне програмування, теорія ігор і масового обслуговування, графічні та матричні порівняння тощо.

18. Інтеграція застосування засобів моделювання і економіко-математичних методів в сучасних інформаційних системах управління виробництвом на підприємстві

Моделювання - це один з найважливіших методів наукового пізнання, за допомогою якого створюється модель об`єкта дослідження. Сутність його полягає в тому, що взаємозв`язок досліджувального показника із факторними передається у формі конкретного математичного рівняння.

В сучасних інформаційних системах управління виробництвом широко застосовуються такі методи моделювання, як моделювання аддитивних факторних систем-воно здійснюється за рахунок розбиття одного з факторних показників на його складові елементи. Приклад: відомо, що об`єм реалізації продукції дорівнює: Vрп= Vвп -Yи, де Vвп- об`єм виробництва, Yи-об`єм господ. використання продукції. Також застосовують такий спосіб, як моделювання мультиплікативних факторних систем-застосовуються, коли результативний показник представляється у вигляді добутку декількох факторів, відображає процес деталізації вихідної факторної сис-ми і розширення її за рахунок розбиття одного з факторних показників на елементи. До класу кратних моделей застосовують наступні способи: спосіб подовження, формального розподілу, розширення та скорочення.

Для аналізу господ. діяльності застосовують також такі економіко-математичні методи:

1 порівняння

2 елімінування

3 прийоми балансових співвідношень

4. балансовий і сальдовий прийоми

5. спосіб аналітичних групувань

6. прийом відносних та середніх величин

7. прийоми кореляційного аналізу

8. Динамічні ряди

9 Динамічне програмування

Взагалі, матем.прийоми надають можливість одержувати наближене відображення дійсності. Вони використов. У випадку, коли немає можливості формально описати ті чи інші явища і процеси при оцінці плану вир-ва, визначенні ефективності нової техніки, виявленні економії ресурсів, при розробці оптимальних рішень.

19. Головні етапи аналітичної роботи та їх характеристика

Вирізняють три головні етапи аналітичної роботи: попередній, основний та заключний.

На попередньому етапі здійснюється загальне ознайомлення із станом справ, робиться попередня оцінка роботи. На цьому етапі також складається докладна програма аналізу, збирається інформація, визначаються виконавці.

Основний етап - вивчення і опрацювання необхідної додаткової інормації, визначення факторів і виконання розрахунків їх впливу на зміну величини показників, пошук резервів. З окремих питань, які вивчено, роблять оцінки і підраховують резерви виробництва.

На заключному етапі узагальнюються наслідки аналізу і підраховуються зведені резерви виробництва, дається розгорнута оцінка діяльності підприємства; розробляються заходи, щодо поліпшення роботи та використання знайдених резервів.

20. Система і види економічної інформації в екон аналізі. Види екон інф-ії

Інформація - це сукупність відомостей, що характеризують діяльність підприємства.

Зовнішня інформація - це економічна, соціальна, ділова і т.ін. Внутрішня - це результати діяльності (кінцеві і проміжні) підприємства, прогнози, завдання і напрямки діяльності (маркетингові дослідження) і виробничо-постачальницькі можливості, що визначаються технічним рівнем підприємства.

Інформація повинна бути:

об'єктивною,

конкретною,

комплексною,

оперативною,

систематичною.

Аналізу повинна передувати перевірка інформації, що здійснюється в 3-х видах:

1. По суті напрямку аналізу.

2.Технічна перевірка (наявність підпису на документах, повнота звітних даних, відповідність звітних форм - порівнянність).

3. Рахункова перевірка - на правильність підсумків (вибіркова).

Інформаційне забезпечення аналізу включає різноманітні види інформації:

1. Правове, господарське і фінансове законодавство.

2. Нормативно-планову (торгово-фінансові дані, виробничо-планові).

3. Облікову інформацію:

а) дані бухгалтерського обліку;

б) поточний облік: журнали-ордера, машинограми по балансових рахунках, головна книга;

в) звітність - різні баланси;

г) статистичне облік і його інформація;

д) оперативне облік (усілякі зведення, довідки).

4. Позаоблікову інформацію (матеріали ревізій, аудиторських перевірок, матеріали преси, виробничих нарад, матеріали лабораторного і лікарсько-санітарного контролю, доповідні записки).

Економічний аналіз базується на системі, що спирається на такі принципи:

а) об'єктивність відображення всіх сторін господарської діяльності;

б) єдність інформації;

в) виявлення споживачів в інформації і засобів їх задоволення;

г) усунення дублювання в первинній інформації;

д) оперативність інформації.

21. Джерела інформації економічного аналізу

Глибина і результативність ЕА залежать від обсягу, своєчасності та якості використовуваної інформації. Інформація - це впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та ін. символів. В економіці інф-ція відображає процеси та явища госп-кої дія-ті людей, закономірності ф-ціонування ринку і його складових тощо. Джерела інф-ції, що використ-ся під час аналізу:

1) планово-нормативна інф-ція (матеріали бізнес-планів, норми витрат і нормативи, прейскуранти цін і тарифів, законодавчі акти, інструкції, договори, технологічна документація тощо);

2) дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку й звітності; 3) внутрішня позаоблікова інф-ція (накази, виробниче листування, довідки про перевірки та акти ревізій (аудиту), протоколи виробничих нарад, доповідні записки тощо); 4) зовнішня інф-ція (звітні дані споріднених підп-в і матеріали галузевих видань, збірники статистичних матеріалів як вітчизняних, так і іноземних установ, дані переписів та анкетних обстежень);

5) дані особистих спостережень аналітика (виробничі екскурсії, хроннометраж робочого дня, опитування працівників підп-ва).

22. Формування доходів, витрат та прибутків підприємства

Доходи підприємства включають:

доходи від основної (операційної) діяльності - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

доходи від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання дебіторської заборгованості; одержані гранти, субсидії та інші доходи);

доходи від фінансових операцій : від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, одержані дивіденди, одержані відсотки за облігаціями, інші доходи;

доходи від іншої звичайної діяльності: реалізації фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів; неопераційних курсових різниць; безоплатно отриманих оборотних активів; уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

доходи від надзвичайних подій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.

Витрати підприємства включають:

матеріальні витрати;

амортизаційні відрахування;

оплата праці;

відрахування на соціальні заходи;

податки та інші платежі до бюджету;

інші операційні, фінансові, адміністративні і надзвичайні витрати.

Прибуток підприємства складається з:

прибуток (збиток) від звичайної діяльності:

Прибуток (збиток) від операційної діяльності:

Прибуток (збиток) від фінансових операцій

Прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності:

Прибуток (збиток) від надзвичайних подій: втрати від стихійного лиха, втрати від техногенних катастроф і аварій, відшкодування збитків від надзвичайних подій, інші надзвичайні доходи та витрати.

Чистий прибуток підприємства: прибуток підприємства мінус податок на прибуток.

Під час аналізу прибутків або збитків від ін.реалізації необхідно зіставляти фактичні дані з планом або аналогічними сумами за попередній період.Далі визначають причини їх появи або відхилень.Особливу увагу слід приділяти незапланованим збиткам.У більшості випадків ці суми доцільно включати до складу резервів зростання прибутку підприємства.

23. Аналіз доходів від ціних паперів

економічний прибуток кореляційний аналіз

Виконання плану прибутку в значній мірі залежить від фінансових результатів д-ті, не пов`язаної з реалізацією продукції. Особливої уваги потребують доходи від цінних паперів (акціям, облігаціям, векселям, сертифікатам).

Підприємства-тримачі цінних паперів отримують відповідні доходи у вигляді дивідендів. В процесі аналізу вивчається динаміка дивідендів, курса акцій, чистого прибутку, що приходиться на одну акцію, визначаються темпи їх росту або спаду. Сума отриманих дивідендів залежить від кількості придбаних акцій і рівня девіденда на одну акцію, величина якого визначається рівнем рентабельності акціонерного підп-ва, податковою та амортизаційною політикою держави, рівнем відсоткової ставки за кредит, тощо.

Не досить високий рівень кваліфікації економ.кадрів,неволодіння законами ринку,невміння оцінити коньюнктуру ринкових законів можуть призвести до великих збитків підприємства.

При аналізі результатів фінансової д-ті велику користь можуть принести міжгосподарські порівняння, вивчення досвіду роботи інших підприємств на ринку цінних паперів.

24. Аналіз резервів збільшення прибутку

Основні резерви збільшення прибутку(РП):

Збільшення об'єму реалізації продукції(VРП). Резерв зростання прибутку за рахунок зр-ня об'єму реал-ії розраховується по формулі:

РПvрп=РVРПі*Пфі

де Пфі - факт прибуток в розрахунку на одиницю продукції.

Резерв зростання прибутку за рахунок зниження собівартості товарів або послуг (РС) розраховується по формулі:

РПс= ( РС(VРПф+РVРП))

Резерв зростання прибутку за рахунок покращення якості товарної продукції розраховується по формулі:

РПякість=(УДі*Ці)/100(VРПфі+ РVРП)

де УДі - питома вага кожного сорта продукції,

Ці - відпускна ціна відповідного сорта продукції.

Реалізація продукції на більш вигідних ринках збуту.

25. Загальні положення аналізу балансу

Аналіз балансу починається з визначення зміни суми валюти балансу, а також побудови балансу в агрегованому вигляді, тобто побудови балансу за основними розділами і деякими важливими групами статей Актив(на початок і кінець звітного періоду): 1. Необоротні активи; 2. Оборотні активи, у тому числі: запаси, векселі одержані, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторська заборгованість за розрахунками та інша, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та ін. активи; 3. Витрати майбутніх періодів. Пасив(на кін. і поч.) 1. Власний капітал; 2. Забезпечення наступних витрат і платежів; 3. Довгострокові зобов`язання; 4. Поточні зобов`язання, у тому числі: короткострокові кредити банку, поточна заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, векселі видані, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, поточні зобов`язання за розрахунками та інші; 5. Доходи майбутніх періодів). За такими даними, порівнюючи валюту балансу на кінець звітного періоду з початком періоду, бачимо, чи вона зросла, чи зменьшилась. Таке зіставлення дає змогу визначити загальний напрям зміни руху суми балансу. Найбільш повну і глибоку інформацію про фінансовий стан та його динаміку можна одержати за допомогою побудови на базі балансу підп-ва спеціального порівняльного аналітичного балансу, який будується на основі бухгалтерського балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки вкладень і джерел засобів підп-ва. Ця аналітична таблиця дає загальну картину всіх змін в абсолютних і порівняльних величинах статей і груп. Аналітичні таблиці складаються таким чином. У графі 1 показуються статті та розділи активу і пасиву балансу підп-ва. Залежно від рівня деталізації показники таблиць можуть бути представлені окремими статтями або підсумками розділів активу і пасиву. У графах 2 та 3 відображаються абсолютні величини статей активу і пасиву балансу на початок і кінець звітного періоду. У графах 4 та 5 відображається питома вага величини статтей у підсумках балансу на початок та кінець звітного періоду. У графі 6 показуються зміни абсолютних величин статей за звітний період (3-2). У графі 7 наводиться зміна питомої ваги величин статей за звітний період (5-4). У графі 8 показуються зміни абсолютних величин статей у відсотках до величин на початок періоду (6/2*100). У графі 9 відображаються зміни абсолютних величин статей у відсотках до зміни підсумку балансу(6/підсумок графи 6*100). Порівняльний аналітичний баланс зводить в одне ціле і систематизує ті розрахунки і прикидки, які звичайно виконує кожен аналітик, вивчаючи баланс. Схемою порівняльного аналітичного баалансу охоплено більшість важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану.

26. Аналіз ліквідності підприємства

Ліквідність та платоспроможність підприємства є критеріями оцінки його фінансового стану у короткостроковій перспективі. Ліквідність підприємства - це його спроможність перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів у міру настання їх строку.

Ліквідність підприємства визначається на основі ліквідності його балансу.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем спадання ліквідності з зобов'язаннями по пасиву, об'єднаними за ступенем срочності їх погашення.

Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності:

Поточний коефіцієнт ліквідності. Показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Коефіцієнт, схожий на поточний, але він не містить важкореалізовувані активи.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Відношення найбільш ліквідних активів до всієї суми короткострокових зобов'язань. Показує, що частина короткострокових позикових зобов'язань може бути погашена негайно.

27. Аналіз фін.стабільності

Фін.стабільність підпр.-здатність суб”єкта господарювання функціонувати і розвиватися,зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у внутр. та зовн. середовищі яке змінюється,гарантуюча його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість в межах допустимого рівня ризику.Одним із важливих показників,що характеризують фін.стійкість підпр.,є коефіцієнт незалежності(питома вага власного капіталу в його загал.сумі),який розрах. на поч. і кінець року:

Кн.=

Оптимальним для цього показника є його знач.0,5.Фін.стійкість визнач. коеф. фін.стійкості на поч.. і кінець року:

Кфін.стійк.=

Цей коеф.показує,яка питома вага у заг.вартості майна всіх джерел засобів,які підпр.може викор.у своїй поточній діял.без збитку для кредиторів.Чим вище цей коеф.тим краще для підпр.Наступним показником фін.стійкості є коеф.маневреності,який розрах.на поч.. та кінець року:

Кман=

Коеф.маневреності показує,яка частина власних засобів не закріплена у коштовностях мобільного хар-ру і дозволяє вільно маневрувати цими засобами.Оптимальне для цього показника знач.-у межах від 0,4 до 0,6.Важливим показником є коеф. заборгованості,розрах.на поч.. та кін. року:

Кзаб=

Оптимальним знач. є коливання його в межах 0,5-1,0

Ккор..заб=

Це пояснюється тим,що власних засобів повинно вистачати підпр.для погаш. всієї заборгованості,а токож відсотків по банківських позиках.

Коеф.інвестування розрах. Теж на поч..і кін. Року:

Кінвест=

Цей коеф. показ.,наскільки осн.засоби та ін. немобільні засоби покриваються джерелами власних коштів.Оптимальним знач. є знач. більше 1.

Виділяють чотири типа фін.стабільності:

1. Абс.стабільність фін.стану,якщо запаси і затрати(З) менше суми планових джерел їх формування (Дпл),а коеф. забезпеченості запасів і затрат плановими джерелами засобів(Кз..з.) більше 1

2. Нормальна стаб.,при якій гарантується платоспроможність підпр.,якщо З=Дпл, Кз.з.=Дпл/З=1

3. Нестабільне (передкризове) фін.становище:

З=Дпл+Дт.з., Кз.з.=

4. Кризове фін.становище:

З>Дпл+Дт.з.,Кз.з.=<1,

де Дт.з.-тимчасово вільні джерела засобів

28. Аналіз ефект-ті використання оборотного капіталу

Ефективність використання оборотних коштів характеризується насамперед їхньою оборотністю. Під оборотністю коштів розуміється тривалість проходження коштами окремих стадій виробництва й обігу. Час, протягом якого оборотні кошти знаходяться в обороті, тобто послідовно переходять з однієї стадії в іншу, складає період обороту оборотних коштів.

Оборотність оборотних коштів обчислюється:

Z=

де Z - оборотність оборотних коштів у днях;

Зок.сірий - середній залишок оборотних коштів, грош. од.;

Кдн - число днів аналізованого періоду (90, 360);

Вреал - виручка від реалізації продукції за аналізований період, грош. од. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів характеризує розмір розміру виручки від реалізації в розрахунку на одну грош. од. оборотних коштів:

Ко= або Ко=

Важливим показником ефективності використання оборотних коштів є також коефіцієнт завантаження коштів в обороті. Він характеризує суму оборотних коштів, що авансуються на 1 грош. од. виручки від реалізації продукції:

Кз=

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз) - величина, обернена коефіцієнту оборотності оборотних коштів (Ко). Чим менше коефіцієнт завантаження засобів, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

29. Методика порівняльного аналізу альтернативних інвестиційних проектів

Оцінюючи ефективність капітальних вкладень слід враховувати, що цей вид інвестицій відрізняється від поточних видатків тривалістю часу, протягом якого підп-во отримує економічний ефект (збільшення обсягу випуску продукції, продуктивності праці, прибутку і т.д.). Він передбачає сплату за крупний капітальний елемент, після чого його неможливо швидко перепродати з прибутком; капітал заморожується на декілька років; дане капітальне вкладення буде приносити прибуток протягом декількох років; наприкінці періоду капітальний об`єкт буде мати деяку ліквідну вартість або не буде мати її зовсім. При прийнятті рішень у бізнесі про довгострокові інвестиції виникає потреба прогнозувати ефективність кап. вкладень. Для цього потрібен довгостроковий аналіз доходів і витрат. Основними методами оцінки програми капітальних вкладень є методи окупності інвестицій; розрахунку віддачі на вкладений капітал; дисконтування грошових надходжень (ДГН); чистої поточної вартості (ЧПВ). Перший метод оцінки кап. вкладень міститься у визначенні строку, необхідного для того, щоб інвестиції окупили себе. Розглянемо наступний приклад: Машини А і Б коштують по 100 млн.грн. кожна. Машина А забезпечує прибуток 50 млн.грн. у рік, а машина Б - 25 млн.грн. З цього випливає, що машина А окупиться за два роки, а машина Б - за чотири роки. Виходячи з окупності, машина А більш вигідна, аніж машина Б. Не дивлячись на свою простоту метод окупності має свої недоліки: він не враховує строки служби машин і те, що машина Б забезпечує значно більшу суму прибутку за весь період експлуатації. Отже, оцінюючи ефективність кап. вкладень, слід враховувати не тільки строки окупності інвестицій, але й дохід на вкладений капітал (ДВК) або прибутковість (рентабельність) проекту: ДВК=Очікувана сума прибутку/Очікувана сума інвестицій. З нашого прикладу видно, що необхідно придбати машину Б, оскільки для машини А ДВК=120/100*100%=120%, а для машини Б ДВК=150/100*100%=150%.

Однак і цей метод має свої недоліки: він не враховує розподіл надходжень та зменшень грошових засобів по рокам. Зазвичай керівництво підп-ва надає перевагу більш високим грошовим доходам у перші роки, тому воно може обрати машину не зважаючи на її низьку норму прибутку. Більш науково обгрунтованою є оцінка ефективності кап. вкладень методом дисконтування грошових надходжень, який враховує зміну вартості грошей у часі Дисконтування - розрахунок складних відсотків за формулою:

де S - майбутня вартість інвестицій через n років; Р - початкова(первісна) сума інвестицій; r - відсоткова ставка у вигляді десяткового дробу; n - кількість років у розрахунковому періоді. . Інакше кажучи, ДГН використовується для визначення суми інвестицій, які необхідно вкласти зараз, щоб довести їх вартість до потрібної величини при заданій відсотковій ставці. ДГН покладено в основу метода чистої поточної вартості, за допомогою якого оцінюється ефективність кап. вкладень. Метод чистої поточної вартості полягає у наступному: 1. Визначається поточна вартість затрат (С), тобто вирішується питання, скільки інвестицій потрібно зарезервувати для проекту. 2. Розраховується поточна вартість майбутніх грошових надходжень від проекту, для чого доходи за кожен рік приводяться до поточної дати. Результати розрахунків показують, скільки засобів треба було б вкласти зараз для отримання запланованих доходів, якщо б ставка доходів дорівнювала відсотковій ставці банку або дивідентній віддачі капіталу.

30. Аналітична діагностика можливого банкрутства

Банкрутство (фінансовий крах, розорення) - документально підтверджена неспроможність суб`єкта господарювання сплатити за своїми борговими зобов`язаннями і фінансувати поточну основну діяльність через відсутність коштів. Основною ознакою банкрутства є нездатність підприємства забезпечити вимоги кредиторів на протязі зазначеного часу з дня настання строків платежів. По закінченню цього строку кредитори отримують право на звернення до арбітражного суду про визнання підприємства-боржника банкрутом. Для діагностики вірогідності можливого банкрутства використовуються такі підходи:

трендового аналізу широкої системи критеріїв та ознак;

обмеженої кількості показників;

інтегральних показників;

рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стабільності підприємства;

факторних регресійних та дискримінантних моделей.

Ознаки банкрутства можна поділити на дві групи. До першої відносяться показники, які свідчать про можливі фінансові труднощі і вірогідність банкрутства у недалекому майбутньому: (Вагомі втрати в основній діяльності, що повторюються; хронічний спад виробництва, скорочення обсягів продажу, хронічна збитковість; тощо) До другої групи відносять показники, негативні значення яких не дають підстав до оцінки поточного фінансового стану підприємства як критичне, але сигналізують про можливе його різке погіршення у майбутньому. (типу обладнання, виду активів, ринку збуту або сировини; втрата ключових контрагентів; недооцінка оновлення техніки і технології; тощо) Перевага - системність та комплексність. Недолік - складність прийняття рішення в умовах багатокритерності, суб`єктивність.

У відповідності з чинним законодавством застосовують обмежену кількість показників:

Коефіцієнт поточної ліквідності, забезпеченості власними оборотними коштами і відновлення (втрати) платоспроможності.

Коефіцієнт поточної ліквідності розраховується :

Поточні активи - витрати майбутніх періодів

Поточні пасиви - Доходи майбутніх періодів

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами:

Поточні активи - Поточні пасиви

Поточні активи

Якщо Коефіцієнт поточної ліквідності нижче нормативного, а частка оборотного капіталу у формуванні поточних активів менше нормативу, то визначається

Коефіцієнт відновлення платоспроможності за період 6 місяців:

Клік1+6/(звітний період)(Клік1-Клік0)

Клік(норм)

Клік1-Клік0 - фактичні значення в кінці та на початку звітного періоду

Клік(норм) - нормативне значення К. поточної ліквідності

Якщо Клік більше 1 , то у П. Є можливість відновлення платоспроможності, якщо менше - ні.

Якщо Коефіцієнт поточної ліквідності та частка оборотного капіталу у формуванні поточних активів дорівнюють або вище нормативного, то визначається

Коефіцієнт втрати платоспроможності за період 3 місяці:

Клік1+3/(звітний період)(Клік1-Клік0)

Клік(норм)

Якщо Клік більше 1 , то у П. Є можливість зберігти свою платоспроможність, якщо менше - ні.