Зводиться до класифікації П. Зо ступенем ризику виходячи із фактичного рівня показників фін. Стабільності та їх рейтингової оцінки у балах. Умовно виділяють 5 класів - від П. З хорошим запасом фін стабільності до П з дуже високим ступенем ризику.

Ринкові критерії фінансової стабільності оцінюються за шкалою у балах, а потім порівнюються, можна використати багатомірний порівняльний аналіз.

(5) В західних країнах використовують показник Z-рахунок (счёт) Альтмана, який розраховується на базі балансу, звітності про фінансові результати, ринкової вартості звичайних та привілейованих акцій.

31. Методи прогнозування можливого банкрутства

У відповідності до діючого законодавства про банкрутство підприємств для прогнозування їх неспроможності використовується обмежене коло показників:коефіцієнти поточної ліквідності, забезпеченості власним оборотним капіталом і відновлення(втрата) платоспроможності.Основою для визнання стр-ри баланса незадовільною,а підпр.неплатоспроможним є наявність однієї з умов:

1. коеф.поточної ліквідності на кінець звітного періоду має знач. нижче нормативного;

2. коеф.забезпеченості власними оборотними засобами на кінець звітного періоду має знач. нижче нормативного.

Коеф.поточної ліквідності розрах. за формулою:

Клік=

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами:

Кз.в.з.=

Якщо Клік нижче нормативного, а частка власного оборотного капіталу в формуванні поточних активів менше нормативного,але намітилась тенденція росту цих показників,то визнач.коефіцієнт відновлення платоспроможності за період рівний 6 міс.:

Кв.п.=

Якщо Кв.п.>1,то у підпр. Є реальна можливість відновити свою платоспроможність,і навпаки.

32. Вплив інфляції на прийняття рішень фінансового характеру

Важливою проблемою при прогнозуванні ефективності капітальних вкладень є зростання цін у зв`язку з інфляцією, який суттєво впливає на рівень реального доходу. Для того, щоб зрозуміти методику врахування інфляції, необхідно виявити різницю між реальною та грошовою ставками доходу.

Приклад: при темпі інфляції 60% за рік. Інвестор бажає вкласти 3000 тис.грн. таким чином, щоб вони зростали на 20% щорічно і щоб через рік він міг купити товарів на 20% більше, ніж тепер. Якщо інвестор бажає отримати на свій капітал 20% реального доходу, то йому потрібно додатково отримати 60% грошей на вклад і 60% для захисту від інфляції реального річного доходу. Фактичний дохід, який хоче отримати інвестор через рік у грошовому вимірі повинен бути вищим за першочерговий, тобто реальний річний дохід. Таким чином грошова ставка, яка потрібна інвестору для отримання реального доходу в 20% і захисту від інфляції в 60% знаходиться за формулою: ЧТ=(1+Ч)*(1+Т)-1, де Ч-необхідна реальна ставка доходу (до врахування інфляції), Т-темп інфляції, ЧТ-необхідна грошова ставка доходу.

У випадку, коли витрати і ціни ростуть однаковими темпами з індексом інфляції, у розрахунках можна не враховувати інфляцію. Якщо витрати і ціни ростуть різними темпами, то не можна здійснювати дисконтування грошових надходжень, вирахованих у постійних цінах за реальною ставкою доходу. Обгрунтування управлінського рішення щодо впровадження проекту у виробництво потребує визначення перш за все величини грошової ставки, виручки від реалізації, витрат і доходу, а також потрібно враховувати реальний рівень інфляції, тому що рішення без цього врахування рішення буде не вірним. Тільки дисконтування дає можливість вірно враховувати вартість капіталу та рівень інфляції і реально оцінити доходність інвестиційних проектів на майбутнє.

Важливим етапом ефективності управлінських рішень слугує аналіз рентабельності інвестиційногокапіталу. При цьому, враховуючи вартість капіталу та рівень інфляції можна досить реально оцінити прибутковість інвестиційних проектів у перспективі.

33. Загальна оцінка реалізації продукції маркетингової діяльності підприємства

Якщо обсяги реалізації продукції мають тенденцію до постійного зниження через відсутність належного попиту на неї, то слід уважно проаналізувати всі обставини та фактори, що формують цей попит. Необхідно також з'ясувати основні засади маркетингової політики підприємства: чи достатньо вона гнучка та активна, чи практикуються відмінні підходи на різних ринках тощо.

Аналізуючи обсяг реалізації, треба вивчити її динаміку за кілька років, а також по кварталах і місяцях звітного року. Необхідно дати оцінку виконанню плану з обсягу реалізації в цілому, по окремих групах видів продукції, зонах реалізації тощо.

Обов'язково слід зіставити обсяги виробництва, відвантаження та реалізації, визначити основні причини можливих розбіжностей цих показників.

Після вивчення цих найбільш загальних факторів слід перейти до детального розгляду конкретних факторів, які можуть впливати на кінцевий обсяг реалізації продукції. Систематизуючи фактори, що впливали на реалізацію продукції, необхідно відокремити фактори внутрішньої та зовнішньої дії.

Далі слід зосередити увагу на виконанні плану відвантаження продукції споживачам. Якщо під час аналізу встановлюють неритмІчнІсть відвантаження продукції, варто ретельно з'ясувати причини такого становища і виявити винних.

Останні роки зростає значення зовнішньоекономічної діяльності підприємств, оскільки вона дає можливість використовувати значні за обсягом світові ринки збуту продукції і заробляти валюту. Тому обсяги поставок на експорт, строки виконання, види продукції, а також ефективність цих операцій мають бути одними з першочергових завдань аналізу реалізації продукції. Особливо важливо виявити можливі недоліки в цій діяльності і навіть зловживання, спланувати заходи щодо використання резервів зростання обсягів експорту і поліпшення відповідних економічних показників.

Закінчуючи аналіз показників реалізації продукції, необхідно визначити резерви і здійснити підрахунок їх величин.

34. Аналіз асортименту продукції

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчання його в асортиментному розрізі. Під асортиментом розуміють перелік вироблюваних видів продукції із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість, різноманитність продукції, що виробляється. Структура- це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, виравженому здебільшого у відсотках. Зміна асортименту в порівняні з планом призводить до асортиментних, а в структурі випуску- структурних зрушень. Взагалі ці явища тісно пов'язані один з одним і тому ми маємо єдині асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Розрахунок показників виконання плану асортименту здійснюють трьома способами. Перший має назву “спосіб найменьшого числа”,суть якого - у виборі меньшої із двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума. Але за умови, якщо вона не перевищує планове завдання. Другий спосіб вимагає брати як загальний показник найменьший процент виконання плану серед усіх виробів.

Третій спосіб попонує знаходити співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану і кількості позицій

Причини недовиконання плану по асортименту можуть бути зовнішні та внутрішні.До зовнішніх відносяться: кон'юктура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально-технічного забезпечення і т.д.; до внутрішніх -недоліки технічного стану обладнання, його простої , аварії,недостатність електроенергії,низька культура виробництва, недоліки у системі управління і матеріального стимулювання.

35. Аналіз структури випуску продукції

У практичній роботі підп-в рівні виконання плану з виробництва окремих видів продукції найчастіше не співпадають. Це призводить до порушення планової структури вир-ва(співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску). Виконати план структури вир-ва означає зберегти питому вагу кожного виробу у загальному обсязі продукції. При цьому, структурні зміни можуть мати місце лише при повному виконанні плану з асортименту. Зміна структури вир-ва справляє великий вплив на всі економічні показники: об`єм випуску у вартісній оцінці, матеріаломісткість, собівартість товарної продукції, прибуток, рентабельність. Якщо збільшується питома вага більш дорогої продукції, то об`єм її випуску у вартісному виразі зростає і навпаки. Те ж відбувається з розміром прибутку при збільшенні питомої ваги високорентабельної і відповідному зменшенні частки низькорентабельної продукції. Аналіз виконання плану за структурою проводиться кількома способами: при першому - планове вир-во кожного виду продукції у грошовому виразі множимо на середній відсоток виконання плану випуску продукції в цілому по підп-ву(всього звіт/всього план); при другому - фактичне вир-во продукції(усього звіт) розподіляється за (множиться на) плановою питомою вагою виробів у загальному обсязі(план/всього план). Результати, що отримали, записуємо у графу "Фактичний випуск продукції за плановою структурою" і порівнюємо з фактичним вир-вом кожного виду продукції. У залік виконання плану вир-ва кожного виробу береться найменша величина показника. Залікові суми підраховуються у цілому по підп-ву. Отриманий результат(загальний) по графі "Зараховується до виконання плану за структурою" ділиться на величину фактичного вир-ва і визначається коефіцієнт структури або відсоток виконання плану з урахуванням структури.

36. Аналіз ритмічності виробництва

При вивченні діяльності підприємства важливе місце займає аналіз ритмічності виробництва.

Ритмічності виробництва - це насамперед чітка, стійка та збалансована діяльність підприємства, яка дає змогу рівномірно випускати продукцію і виконувати зобов`язання перед споживачами. Ритмічно робота - це випуск продукції рівними частками за будь-які однакові проміжки робочого часу. Ритмічна робота є основною умовою своєчасного випуску та реалізації продукції. Неритмічність погіршує всі економічні показники: знижує якість продукції, збільшує обсяг незавершеного виробництва та понадпланові залишки готової продукції на складах, як наслідок, сповільнює оборотнісь капіталу, не виконуються поставки зо договорами, підприємство платить штрафи за несвоєчасну відвантаження продукції; несвоєчасно надходить виручка; перевитрачається фонд заробітної плати (на початку місяця робітникам платять за простої, а в кінці - понаднормові). Все це призводить до підвищення собівартості продукції, зменшенню суми прибутку, погіршення фінансового стану підприємства.

Розрізняють два поняття ритмічності:

ритмічність випуску продукції (товарної);

ритмічність виробництва (як завершеного, так і незавершеного).

Для оцінки ритмічності використовують прямі та непрямі показники. Прямі показники - коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації, коефіцієнт аритмічності, питома вага виробництва продукції за кожну декаду, питома вага виробництва продукції за кожний місяць до квартального випуску, питома вага виробництва продукції за кожний квартал до річного випуску, питома вага продукції, випущеної у першу декаду звітного місяця до третьої декади попереднього місяця. Непрямі показники - наявність виплат за понаднормові роботи, виплати за простої через з вини господарюючого суб`єкту, втрати від браку, сплата штрафів за недопоставку та несвоєчасне відвантаження продукції, наявність понаднормативних залишків незавершеного виробництва і готової продукції на складах.

Коефіцієнт ритмічності розраховується шляхом сумування фактичних показників питомої ваги випуску за кожний період, але не більше планового їх рівня. Коефіцієнт варіації (Кв)- визначається як відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду, місяць, квартал) до середньодобового (середньодекадного, середньомісячного, середньоквартального) планового випуску продукції:

Коефіцієнт аритмічності розраховується як сума додатних і від`ємних відхилень фактичного випуску продукції від планового показника зо кожний день (декаду, місяць). Чим більший показник аритмічності тим менш ритмічно працює підприємство.

37. Загальна оцінка ефективного використання трудових ресурсів

Велике значення для оцінки ефективного використання трудових ресурсів на підпр. в умовах ринкової економіки має показник рентабельності персоналу(співвідношення прибутку до середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу).Оскільки прибуток залежить від рентабельності продажів,коефіцієнта обертає мості капіталу і суми функціонуючого капіталу,факторну модель даного показника можна представити таким чином:

=,або

де П-прибуток від реалізації продукції;ЧР-середньосписочна чисельність робітників;В-виручка від реаліз.прод.;KL-середньорічна сума капіталу;ТП-вартість випуска товар.прод. у діючих цінах;П/ЧР-рентабельність персонала;П/В-рентабельність продажів;KL/ЧР-капіталозабезпеченість праці;В/ТП-доля виручки у вартості виготовленої продукції;ТП/ЧР-середньорічний виробіток продукції одним робітником у діючих цінах.За першою моделю можна визначити як змінився прибуток на одного працівника за рахунок зміни рівня рентабельності продажів,коефіцієнта обертаємості капітала і капіталозабезпеченості праці.Друга модель дозволяє встановити як змінився прибуток на одного працівника за рахунок рівня рентабельності продажів.питомої ваги виручки в загальному обсязі виробленої продукції та продуктивності праці.Друга модель зручна тим,що дозволяє ув”язати фактори роста продуктивності праці з темпами роста рентабельності персонала.Для цього зміна середньорічного виробітку продукції за рахунок і-го фактора треба помножити на фактичний рівень прибутку на гривню товарної продукції.Від”ємний результат впливу окремих факторів можна розцінювати як невикористаний резерв підвищення ефективності використання трудових ресурсів на підпр.

38. Значення, завдання і джерела інформації аналізу використання трудових ресурсів

До трудових ресурсів відноситься та частина населення, яка володіє необхідними фізичними даними, знаннями і навичками праці у відповідній галузі. Від забезпечення підп-ва трудовими ресурсами та ефективності їх використання залежить об`єм і вчасність виконання всіх робіт, ефективність використання обладнання,машин і як результат- об`єм вир-ва продукції,її собівартість,прибуток.

Основними задачами аналізу використання трудових ресурсів є:

1 вивчення і оцінка забезпеченості підп-ва та його структурних підрозділів трудовими ресурсами вцілому, а також за категоріями і професіями;

2 визначення і вивчення показників плинності кадрів;

3 виявлення резервів трудових ресурсів, більш ефективного і повного їх використання.

Джерела інформації для аналізу: план економічного і соц.розвитку підп-ва, статистична звітність по результатам праці ф №1 “отчет по труду”, додаток до ф №1 “отчет о движении робочей силы, рабочих мест”, ф №2 “Отчет о количестве работников в аппарате управления и оплате их труда”, дані табельного обліку і відділу кадрів.

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів та годин одним працівником за аналізуємий період часу,а також за ступенем використання фонду робочого часу.Такий аналіз проводиться по кожній категорії робітників,по кожному виробничому підрозділу і в цілому на підприємстві.

39. Аналіз чисельності, складу та руху роб сили

Під час аналізу фактичну середньооблікову кількість працюючих у цілому і по окремих категоріях порівнюють з плановими показниками та даними за попередній період, визначають абсолютні відхилення та їх причини.

Персонал підпр-ва поділ-ся на парц-в осн д-ті (роб-ки, учні, інж-техн персонал, службовці, молодш обсугов персонал і персонал охорони), прац-в обслуговуючої д-ті та ін госп-в. Наявність надпотрібної кіл-ті персоналу з усіх категорій (крім учнів) розцінюється як порушення штатної дисципліни, яке веде до зниження ПП на одного працюючого. Вивчення складу персоналу потребує також дослідження його структури - порівняння факт питомої ваги кожної категорії персоналу у його заг кіл-ті з необхідною, та у динаміці за кілька років. Підвищення питомої ваги роб-в у заг кіл-ті персоналу хар-єроботу підпр-ва з позит сторони, оскільки супроводжується зр-ням ПП.

За хар-ром участі у процесі вир-ва роб-ки діляться на основні та допоміжні. Зміна співвід-ня між осн та допом роб-ками призводить до зміни ПП (порівнюється факт з план та зфакт замин період).

Рух роб сили хар-ть такі коеф-ти:

Коеф-т прийому (в норм умовах =0,03-0,04):

Кпр=

Коеф-т звільнення (в норм умовах =0,03-0,04):

Кзв=

Коеф-т плинності (в норм умовах =0):

Кплин=

40. Значення завдання та джерела інформації для аналізу використання матеріальних ресурсів

Обов'язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне його забезпечення необхідними матеріальними ресурсами.

Потреба підприємсва в матеріальних ресурсах може бути забезпечена екстенсивним шляхом ( купівля або виготовлення більшої кількості матеріалів та енергії) або інтенсивним шляхом (більш економним використанням наявних запасів в процесі виробництва продукції)

Перший шлях веде до збільшення питомих матеріальних затрат на одиницю продукції,хоча собівартість її може при цьому знизитись за рахунок збільшення обсянів виробництва та зменшення долі постійних витрат. Другий шлях забеспечує зниження питомих матеріальних витрат та зниження собівартості продукції. Економне використання сировини, матеріалів та енергії рівнозначно збільшенню їх виробництва.

Задачи аналізу забезпечення та використання матеріальних ресурсів:

А) оцінка реальності планів матеріально- технічного забезпечення міра їх виконання та впливання на обсяги виробництва продукції, їх собівартість та інші показники;

Б)оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів;

В)виявлення внутривиробничих резервів економії матеріальних ресурсів та розробка конкретних заходів по їх використанню.

Джерела інформації для аналізу матеріальних ресурсів: план матеріально- технічного постачання,заявки, договори на постачання сировини та матеріалов, форми статистичної звітності про забезпеченість та використання матеріальних ресурсів, про затрати на виробництво, оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання, складських та транспортних служб, данні аналітичного бухгалтерського обліку про постачання, використання та залишки матеріальних ресурсів і т.п.

41. Програма та методика аналізу матеріальних ресурсів

Аналіз матеріальних ресурсів включає в себе: 1.загальну оцінку виконання плану матеріально-технічного постачання(У процесі аналізу необхідно дати оцінку забезпечення підп-ва необхідними основними та допоміжними матеріалами, комплектуючими виробами, паливом та електроенергією тощо. Слід з`ясувати причини і виявити винних осіб, якщо по будь-яких позиціях викривались факти недопостачання, які шкодили процесу вир-ва. Аналіз повинен виявити, де провина постаачальників матеріалів, а де недогляд якогось працівника підп-ва. Далі необхідно проаналізувати якість придбаних матеріалів, комплектність постачання, дотримання передбачених угодами термінів і ритму вир-ва. Аналіз мусить показати, як на підп-ві налагоджено контроль за виконанням договірних умов постачальниками, які заходи вживались у разі затримок чи ін. порушень у поставках, наскільки оперативно реагує підп-во на ті чи ін. відхилення); 2. аналіз складських запасів матеріальних ресурсів(У процесі аналізу дається оцінка загальної величини складських запасів, динаміці їх залишків, комплектності, наявності непотрібних і зіпсованих матеріалів і сировини. Як критерій при аналізі використовують нормативи, розраховані по групах і окремих видах сировини або матеріалів. Нормативи мають не тільки грошовий вираз, а й натуральний(днів запасу). Аналіз завершують розробкою заходів щодо оптимізації рівня складських запасів, поліпшення стану їх зберігання і ліквідації понаднормативних запасів); 3. аналіз використання матеріальних ресурсів і розрахунок впливу факторів на обсяг випуску продукції(Аналіз використання матеріалів здійснюється за допомогою узагальнюючих показників матеріаломісткості (витрати основних матеріалів/товарна продукція) або оберненого до неї показника матеріаловіддачі. Ці показники можна розрахувати в цілому по всій товарній продукції, а також по окремих виробах. Слід вивчити зміну цього показника в динаміці та порівняно з ін. підп-вами, врахувати галузеві особливості формування витрат і зконцентрувати увагу на з`ясуванні причин зміни цих показників і можливих резервів економії. У процесі аналізу використовують як допоміжні показники рівня відходів і браку продукції, коефіцієнт корисного використання сировини, норми витрат матеріалів(їх обгрунтованість, своєчасність їх перегляду), палива, енергії на окремі вироби).

42. Основні напрямки зниження матеріаломісткості продукції

Матеріаломісткість продукції - це відношення суми матеріальних затрат до собівартості виробленої продукції. Цей показник показує, скільки матеріальних затрат фактично припадає не виробництво одиниці продукції.

Зниження матеріаломісткості продукції може відбуватися за двома загальними напрямками:

зменшення обсягу, кількості спожитих матеріалів - структурні зміни;

зниження ціни матеріалів, що потрібні для виробництва продукції - вартісні зміни.

Серед структурних змін матеріальних затрат, що сприятимуть зниженню матеріаломісткості можна назвати такі:

зменшення норми витрати,

збільшення питомої ваги сировини вищої якості;

зниження відходів і втрат сировини і матеріалів;

застосування у виробництві більш сучасної технології і техніки.

Ці заходи мають підвищити матеріаловіддачу , що у свою чергу знизить матеріаломісткість.

Серед вартісних змін матеріальних затрат, що сприятимуть зниженню матеріаломісткості, можна виділити такі:

зниження ціни придбання сировини;

зниження заготівельних витрат;

зменшення транспортних витрат;

зменшення експлуатаційних витрат та інші.

43. Загальна оцінка ефективності використання основних засобів

Основні засоби-сукупність засобів,які слугують більше 1 року(виробничого циклу),поступово переносять свою вартість на створювальний продукт,приносять економ.вигоду.Вартісну оцінку підприємства визначають самостійно.Строк корисного використання основних засобів підпр.також визначає самостійно.По своєму складу ОЗ поділ.на : пром.-виробничі,виробничі фонди ін.галузей,невиробничі.Аналіз забезпеченості ОЗ проводиться шляхом порівняння фактичної наявності обладнання,виробничих площ,машин, і т.д. з необхідними основними фондами для виконання виробничої програми.Одним з показників забезпеченості є показник фондоозброєності,який розрах. шляхом ділення вартості ОФ на середньоспискову чисельність робітників в найдовшу зміну.Для розрахунку потреби в обладнанні необхідно мати дані:номенклатура та асортимент випускаємої продукції,трудомісткість окремих видів прод. в машино-годинах,дійсний фонд часу роботи обладнання за якийсь період(потужність).Щоб підрахувати необх. кіл-ть обладнання необхідно трудомісткість по кожному виду обробки поділити на дійсний фонд часу роботи обладнання.Потреба в вироб.площах розрах. шляхом множення норми площі на 1 верстат на факт. кіл-ть обладнання та необхідну кіл=ть для виконання необхідної програми.Аналіз стр-ри ОФ проводиться за допом. показників:технолог.стр-ру ОФ хар-ть частка активної частини ОФ в заг. кіл-ті;вікова стр-ра ОФ(групи ОФ за віком:до 5 років,5-10, 10-15,15-20,більше 20).Ступінь оновлення ОФ хар-ся:

Квибуття= Кнадходження=

СтанОФхар-ся:Кзносу=Кпридатності=,Кприд=1-Кзносу

44. Значення,завдання та джерела інформації аналізу використання основних засобів

Одним з найважливіших факторів зростання ефективності виробництва на промислових підп-вах є забезпеченість основними засобами в необхідній кількості й асортименті та більш повне їх використання.

Задачі аналізу-визначити забезпеченість підп-ва і його структурних підрозділів основними засобами і рівень їх використання, визначити причини їх змін, розрахувати вплив використання ОЗ на об`єм виробництва продукції та інші показники, вивчити ступінь використання виробничої потужності обладнання, виявити резерви зростання ефективності використання ОЗ.

Джерела даних для аналізу: план підприємства, план технічного розвитку, ф.№1 “Баланс підприємства”, ф.№3 “Додаток до балансу підприємства” розділ 1 “Склад і рух основних засобів”, ф.11 “Звіт про наявність і рух ОЗ”, ф. “Баланс виробничої потужності”, данні про переоцінку ОЗ( ф.№1-переоцінка), інвентарні картки обліку ОЗ, проектно-сметна, технічна документація. Для характеристики ефективності використання ОЗ слугують показники фондовіддачі (відношення вартості товарної продукції до середньорічної вартості ОЗ), фондоємкості, рентабельності (відношення прибутку до середньорічної вартості ОЗ), капітальних вкладень на грошову одиницю приросту продукції.

45. Аналіз складу, динаміки, стр-ри і техн стану ОФ

Аналізуючи основні фонди, насамперед треба визначити їх середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому корисно зіставити темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному виразі. Останній показник повинен мати вищі темпи зростання порівняно з основними фондами. Але економічні труднощі, які мають місце в нашій країні, можуть спричинити і зворотні тенденції.

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, необхідно поділити їх на активні та пасивні, визначивши питому вагу кожної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин -- мета кожного підприємства.

У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка основних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу підприємство займає і наскільки доцільно використовує її.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років:

Кзн=

Коефіцієнт вибуття основних засобів:

Квиб=

Коефіцієнт оновлення основних засобів:

Конвл =

Коефіцієнт приросту основних засобів:

Кприр=

Коефіцієнт придатності основних засобів:

Кприд=

46. Значення, завдання та джерела інформації собівартості продукції

Важливим показником, характеризуючим роботу промислових підприємств є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємств, темпи розширенного відтворення, фінансовий стан господарських суб'єктів.

Аналіз собівартості продукції, робіт та послуг має виключно важливе значення. Він дозволяє з'ясувати тенденції зміни данного показника, виконання плану по його рівню,виявити вплив факторів на його збільшення і на цій основі дати оцінку роботи підриємства по використанню можливостей та встановити резерви зниження собівартості продукції.

Об'єкти аналізу собівартості продукції є наступні показники:

-повна собівартість товарної продукції в цілому та по елемнтам затрат;

-затрати на 1 гривню товарної продукції;

-собівартість порівнянної товарної продукції;

-собівартість окремих видів продукції

-окремі елементи та статті витрат

Аналізуючи собівартість продукції розв'язують такі основні задачі:

1)оцінка виконання плану за собівартістю продукції в цілому по підприємству, а також по окремих видах прдукції;

2)вивчення причин відхилення фактичних затрат від планових у розрізі статей, а також за окремими видами та групами продукції;

3)пошук резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання.

Джерела інформації:дані звіту по собівартості продукції,звіту про фінансово-майновий стан підприємства і звіту підприємства з праці. Залучаються також планові й звітні калькуляції по окремих видах продукції та відповідні дані бухгалтерського обліку.

47. Показники собівартості продукції

Собівартість продукції - це основний якісний показник роботи підп-ва. Її рівень характеризує роботу підп-ва і структурних підрозділів, дає змогу оцінити величину прибутку на кожну гривню витрат. Собівартість продукції - це грошова форма вартості спожитих видів праці, засобів праці та прдметів праці. Виділяють виробничу собів-ть та повну собів-ть(включає виробничу собів-ть і позавиробничі витрати). Узагальнюючими показниками собів-ті продукції слугують: собівартість одиниці продукції; виконання плану зниження собів-ті порівнянної продукції; витрати на 1грн. товарної продукції. Показник собів-ті одиниці продукції на підп-вах планується та обліковується лише за основними видами. Для цього витрати на вир-во сновних видів прдукції співвідносять до обсягу всієї продукції. Собівар-ть одиниці окремих видів проодукції вільна від впливу побічних структурних факторів. Це надає можл-ть оцінити вплив факторів на прямі витрати. Собів-ть одиниці окремих видів продукції незамінна для порівняльного аналізу, слугує відправним пунктом дослідження шляхів знниження витрат за рахунок змін в конструкції та технології виробів. Показник виконання плану зниження собів-ті порівнянної продукції вираховується у відсотках і абсолютній сумі економії. На продукцію, що виробляється вперше на підп-ві, затверджується планова величина цього показника в цілому і за статтями калькуляції. В поточній та річній звітності фактичний випуск продукції перераховують за плановою і за середньорічною собів-тю минулого року. Шляхом порівняння фактичних витрат із витратами, перерахованими за рівнем плану і минулого року, виявляють економію або перевитрати. Витрати на 1 крб. Продукції. Визначення планового рівня собів-ті продукції потребує також даних про залишки нереалізованої продукції на початок і на кінець року. При зниженні собів-ті продукції, витрати на 1 грн. нереалізованої продукції на кінець року мають бути нижчі від середньорічних, а на одну гривню товарної продукції - нижчі ніж на одну гривню реалізованої продукції. Розробка плану організаційно-технічних заходів, зниження собів-ті продукції базується на оцінці результатів аналізу. В умовах ринкової економіки використовують показники собівартості залежно від потреби.

48. Аналіз витрат за економ.елементами

Групування витрат по елементах необхідно для того,щоб вивчити матеріаломісткість,трудо- та енергомістксть і т.д. та встановити вплив техн.прогресу на структуру витрат.При цьому виділяють наступні елементи витрат: матер.витрати,витрати на оплату праці. на соц.заходи, амортизація,ін.операц.витрати,ін.витрати. Аналіз витрат за елементами здійсн. у послідовності: 1.Визнач.питома вага окремих елементів витрат.2.Визнач.відхилення факт.стр-ри і планової.3.Визнач. абс.відхилення витрат за окремими елементами на 1грн.4.Здійсн.факторний аналіз причини відхил. по окремих елементах за рах. факторів норм та цін.

Групування витрат по статтям показує куди, на які цілі і в яких розмірах витрачені ресурси, а саме чи на вир-во чи на збут.

Аналіз матер.затрат полягає в порівнянні факт.обсягу їх з плановим чи базовим і в обчисленні дії окремих факторів на виявлені відхилення.Завжди слід виявляти вплив таких факторів:

1. зміни питомих затрат сировини та матеріалів на одиницю продукції-фактор “норм”;

2. зміни с/в заготовлення одиниці сировини та матеріалів-фактор”цін”

Аналіз матер.затрат завжди завершується підрахунком резервів зниження затрат.Аналіз викор. Фонду оплати праці починають з визначення абс.відхилення від планового фонду або фактичного за базовий період.При дослідженні причин відхилення виявляють вплив двох факторів:зміни середньо облікової чисельності і зміни середньої зар.плати.Для розрахунку можна викор. Спосіб абс.різниць,згідно з яким вплив 1-го фактору визнач. Множенням відхилення від плану за кіл-тю на планову середню зар.плату,а вплив 2-го-множенням відхилення від плану з середньої зар.плати на факт.чисельність.

За затратами на обслуговування вир-ва та управління розрах. Також відносне відхилення,порівнюючи факт. Затрати з даними кошторису,перерахованими на % виконання плану випуску товарної продукції.

49. Аналіз прямих матеріальних витрат

Прямі матер витрати відносяться на собівартість виробів за прямою ознакою і утворюють одноелементні статті.

Непрямі матер витрати (напр, ТЗВ) попередньо групуються в кошторис по кожній статті; утворюють комплексні статті витрат, які після розподілення за певною ознакою вкл-ся в соб-ть виробів пропорційно.

Отже, прямі матер витрати оцінюють шляхом співставлення факт витрат з плановими, перерахованими на факт обсяг виробленої продукції.

На зміну величини прямих матер витрат впливає:

Обсяг вир-ва:

МВпрямі=МВпряміпл*%Викон-ня ПлануВипускуПр-ії

МВпрямі=(МВпряміфакт-МВпряміпл)*ВипускПр-іїфакт

Рівень прямих матер витрат у соб-ті одиниці пр-ії, який залежить від:

Зміни норм витрат:

МВпрямі=(МВпрямііфакт-МВпрямііпл)*Ціпл

Зміни цін придбанняодиниці кожного виду матер ресурсів:

МВпрямі=(Ці1-ціфакт- Ці1-ціпл)*МВіфакт

50. Аналіз факторів норм в собівартості продукції

Фактор “норм” - це фактор питомих витрат сировини й матеріалів на одиницю продукції.

Аналіз фактора “норм” застосовують при аналізі матеріальних витрат у собівартості продукції. Суть його полягає у визначенні величини впливу цього фактору на величину матеріальних витрат,або на відхилення цих витрат шляхом порівняння планових показників з фактичними чи базовими.

Зміна питомих витрат сировини й матеріалів може відбуатися під впливом таких причин: пов'язаних із виконанням плану технічного розвитку в заходах, спрямованих на зниження норм витрачання; зумовлених різними іншими відхиленнями від поточних норм витрат.

51. Аналіз інших комплексних витрат

До інших комплексних витрат самостійно відносять: втрати від браку, позавиробничі витрати. У статті “Втрати від браку” враховують:вартість остаточно забракованих деталей, вузлів та виробів, вартість сировини та матеріалів, зіпсованих понад встановлені норми при налагодженні устаткування,витрати на виправлення браку,витрати на гарантійний ремонтза вирахуванням вартості браку,за ціною можливого використання, утримань з осіб- винуватців браку і постачальників недоброякісних матеріалів. Аналіз “Втрат від браку” проводять шляхом співставлення вартості остаточно забракованих виробів чи деталей , витрат на виправлення браку, сум повернень і утримань від браку за ряд звітних періодів( в абс.% до собівартості тов. Продукції),напрямків усунення браку і його складових частинах. Джерелами аналізу слугують дані аналітичного обліку та позаоблікова інф-ція: акти ,повідомлення, відомості на брак, рекламації споживачів,звіти майстерень з гарантійного ремонту,звіти відділів технічного контролю за якістю матеріалів, дні якості та інше.Скорочення втрат від браку є резервом зниження собівартості продукції.

“Позавиробничі витрати “ включають витрати на: тару та упаковку ,транспортування до станції відправлення, вантаження у вагони,кораблі, авто, збут та реалізацію продукції,підтримку стабілізації оптових цін. Аналіз цих витрат проводять шляхом співставлення за статтями кошторису факт. Планових величин,пеерахованих на фактичний обсяг реалізації. Визначають абс. і відносне відхилення(економію чи перевитрати). Джерелами такого аналізу слугують аналітичні розрахунки кошторису, облікові бух. данні,показники бізнес-плану.Скорочення позавиробничих витрат є резервом зниження собівартості продукції.

52. Зведений підрахунок резервів зниження собівартості продукції

Основними джерелами резервів зниження собів-ті промислової продукції (РС) є: збільшення обсягу її вир-ва (РVВП); скорочення витрат на її вир-во (РЗ) за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економного використання сировини, матеріалів, електроенергії, топлива, обладнання, скорочення невиробничих витрат, виробничого браку і т.д. Величина резервів може бути визначена за формулою:

РС = Cм - Сф = (Зф - РЗ + ДВ)/(VВПф + РVВП) - Зф/VВПф,

де Cм,Сф - відповідно можливий та фактичний рівень собів-ті виробу; ДВ - додаткові витрати, необхідні для освоєння резервів збільшення випуску продукції. Резерви збільшення вир-ва продукції виявляються у процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу вир-ва продукції зростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати та ін.), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті знижується собівартість виробів. Резерви скорочення витрат виявляються по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів (впровадження нової більш прогресивної техніки і технології вир-ва, покращення організації праці та ін.), які будуть сприяти економії зарплати, сировини, матеріалів, енергії і т.д. Додаткові витрати на освоєння резервів збільшення вир-ва продукції визначаються окремо по кожному його виду. Це в основному зарплата за додатковий випуск продукції, витрати сировини, матеріалів, енергії та ін. змінних витрат, які змінюються пропорційно обсягу вир-ва продукції. Для визначення їх величини необхідно резерв збільшення випуску продукції і-того виду помножити на фактичний рівень питомих змінних витрат.

53. Функціонально-вартісний аналіз собівартості продукції

Функціонально-вартісний аналіз продукції - це метод знаходження варіанту виконання функцій, заданих для данної конструкції, найбільш економного з точки зору як виробника, так і споживача. Послідовність ФВА можна викласти так: розкласти (расчленить), знайти, розробити (развить). Це означає, що необхідно розкласти функції виробу та системи, знайти за допомогою творчого, колективного обговорення альтернативні варіанти здійснення (втілення) цих функцій, розробити і втілити в життя найбільш економічні з цих варіантів. Т. ч. ФВА є концентрованою атакою на надмірну вартість, точніше на ту її частину, яка пов`язана з недосконалістю конструкцій. Функціонально-вартісний аналіз собівартості продукції - полягає в аналізі складових собівартості та пошуку можливостей її зменшення. Перелік витрат, що відносять на собівартість, регламентований законодавством. Відповідно до положень (стандартів) бух.обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням Бух.обліку № 9 "запаси") собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції включають:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

За цими елементами проводять ФВА, попередньо розклавши їх, шукають можливі варіанти зниження собівартості. Щоб структурувати та систематизувати пошук нових рішень складають спеціальні опитники.

54. Методика виявлення впливу обсягу і стр-ри прод. на собівартість(с/в) прод

На зміну виробничої с/в впливають:

§ зміна обсягу випущеної продукції.Розрах.шляхом множення планової с/в на відсоток перевиконання плану по обсягу випущеної продукції; При збільшенні обсягу вир-ва продукції зростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати та ін.), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті знижується собівартість виробів.

§ зміна структури випуску продукції.Розрах.таким чином:

планова с/в в перерахунку на фактичний обсяг та асортимент-планова с/в*%виконання плану по обсягу випущеної продукції.

Размещено на Allbest.ru