Глобальна економіка

В умовах вкрай жорсткої конкуренції між регіональними торговими блоками Європейський Союз з метою підвищення своєї конкурентоспроможності у змаганні з НАФТА й країнами АТР зацікавлений у прийомі економічно сильних та підготовлених до конкуренції країн-кандидатів.

Україна на сучасному етапі її розвитку необхідно ще багато чого зробити, щоб досягти бажання рівня. Так, у відповідності з угодою про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, з 1998 р. розпочато практичні дії по формуванню між ними зони вільної торгівлі.

Значною проблемою є перспективи економічних відносин з країнами СНД і особливо з Росією. Єдиний народногосподарський комплекс, що існував раніше і у якому Україна була периферією, сьогодні сприймається досить критично. Але, між тим, не слід відкидати те, що було корисним і що може бути корисним нині й у майбутньому. Мова йде про економічні зв'язки та паростки кооперації, які ще можливо зберегти й розвинути. Існує декілька моделей економічних взаємовідносин з новими державами, що виникли на теренах колишнього СРСР. Не всі інтеграційні пропозиції сьогодні відповідають потребам й інтересам України, та й можливості України зараз вкрай обмежені. Досвід підказує, що тепер у взаємовідносинах з країнами СНД неможливо будувати будь-яку однорідну систему.

Договір про створення Економічного союзу в СНД від 24 вересня 1993 р. ставив за мету послідовне й погоджене економічне зближення колишніх радянських республік через створення системи вільного переміщення товарів, послуг, капіталів та робочої сили, а також погодження бюджетної, грошово-кредитної, зовнішньоекономічної, митної та податкової політики. На основі договору було підписано велику кількість угод, які неможливо було реалізувати, оскільки вони не відповідали новим національним законодавчим актам молодих держав.

Після ухвалення договору про створення Економічного союзу було складено план інтеграційного розвитку, у межах якого передбачалося створення Платіжного та Митного союзів країн СНД. Через проблеми, що виникли у платіжно-розрахункових та митних відносинах, повноцінної реалізації цих ідей досягнуто не було. Нездатність і неможливість реалізувати інтеграційні плани у рамках СНД пояснювалися не лише внутрішніми труднощами кожної з держав СНД, але й недостатніми обґрунтуванням та відпрацьованістю концепцій створення нових механізмів. Саме тому взаємовідносини України з державами СНД упродовж 1990-х років складалися раніше і дотепер на основі двосторонніх торгово-економічних угод.

Для України її майбутнє насамперед пов'язане з відтворенням державності й оформлення загальнонаціональної ідеї. Молода держава ще має виробити стійку й динамічну модель власної економіки. Її політична система досить переконливо обумовлена специфікою, що випливає з географічного положення держави у межах Центральної, Східної та Південно-Східної Європи.

Європейський вибір України не передбачає її однозначного тяжіння до Європи, а припускає створення системи взаємовідносин України у просторі Росія - Європа - Північна Америка - Чорномор'я - СНД. Саме ця система у глобальному контексті передбачає набір стратегій і перспектив шляхів розвитку України у ХХІ ст..

Найперше місце у даній системі займає Росія. Після багатьох місяців підготовчої роботи президенти двох країн 27 лютого 1998 р. підписали договір про економічне співробітництво до 2007 р. Договір передбачає координацію економічного та соціального розвитку обох країн, співробітництво у сфері торгівлі, створення міцної й вільної бази для стратегічного партнерства у глобальному масштабі. Практично в обмін на визнання Росією повного суверенітету України та її територіальної цілісності Україна відкрила двері для проникнення російського капіталу на українські ринки. Цей договір став яскравим прикладом компромісу в ім'я руху вперед.

В основу розвитку економічних зв'язків у рамках «Північ-Південь» може бути покладене зручне географічне положення України між технологічно розвиненою північчю та півднем Європи, який швидко розвивається, та прилеглим до нього Близьким Сходом і північно африканськими країнами. У розвиткові й підтримці цих зв'язків зацікавлені як північні країни Європи, а також країни зони Чорноморського економічного співробітництва, так і практично весь регіон Середземномор'я. Чорноморсько-Балтійський стратегічний вектор набуває ще більшої актуальності у рамках пріоритетів, визначених ЄС при розвиткові транспортної інфраструктури у напрямку «Північ-Південь», який включає у себе декілька транспортних коридорів, будівництво трубопроводів та інші інвестиційні проекти.

Унікальність географічного положення України дає їй можливість виконувати роль однієї з найважливіших ланок на осі Схід-Захід», або іншими словами на шляху «Європа-Тихоокеанський регіон». На полюсах цієї стратегічної осі розміщуються два головних світових регіональних торговельних блоки. Про важливість східного напрямку у зовнішньоекономічній діяльності України говорить і те, що у державах АТР нині проживає майже половина людства, виробляється більше 55% товарної продукції світу й зосереджено приблизно 40% обсягів світової торгівлі. Це - один з найбагатших і найбільш передових регіонів у галузі розробки новітніх технологій та їх впровадження у життя, який сьогодні генерує майже половину всіх світових інвестицій.

Крім економічного значення, АТР відіграє одну з ключових ролей у глобальній політиці, оскільки тут перетинаються інтереси США, Китаю, Японії, Росії, Індії. Швидке перетворення АТР у зону високої інтеграційної активності, економічного та політичного динамізму передрікає йому лідерство у ХХІ сторіччі.

Все це обумовлює необхідність розширення присутності України у цьому регіоні. Сьогодні більш активна орієнтація України на Захід, пов'язано з можливістю отримання інвестицій, переданням технологій, досвіду управління, проте це не виключає тих широких можливостей, які відкриваються перед Україною на Сході. Саме східні країни здатні поглинути майже всю номенклатуру українського машино-технічного експорту, а також могли б завантажити роботою її науково-технічний потенціал. Україна має великі можливості для участі в реалізації значних енергетичних відносин з державами АТР, що вимагає вирішення багатьох економічних та політичних проблем, певного часу на адаптацію українського законодавства до вимог та специфіки регіону.

Магістральним шляхом розвитку економіки України ХХІ ст.. є створення економіки відкритого типу, тобто такої економічної системи, яка останнім часом зібрала найбільшу кількість прибічників у світі. Це, з одного боку, дасть можливість Україні, яка відкрилася світові, бути зрозумілою для країн-партнерів і розмовляти з ними однією мовою бізнесу, а з другого боку, відкриє для ТНК шлях в Україну.

Таким чином, з метою входження у світовий економічний простір Україна має впровадити у практику принципи вільної торгівлі й сповідувати відкритість економіки, послідовно й неухильно проводити приватизацію й формувати ефективну, віддану справі, скорочену до ефективного мінімуму державну адміністрацію.

На ці процеси в Україні впливатимуть також і ТНК, які поділили між собою світовий простір і використовують національні уряди в своїх інтересах, диктуючи їм умови й визнаючи коло пільг, що необхідні для їхньої діяльності у країні. Практика роботи ТНК на національних ринках розкриває методику використання ними політичних кіл окремих держав, а також зацікавленість ТНК у використанні їхньої інфраструктури, національної системи інновацій й захисту авторських прав, у результаті допомоги з боку національної держави, якій, у свою чергу, потрібні ТНК для досягнення своїх цілей.

Рекомендована література для ознайомлення з курсом «ГЛОБАЛЬНА ЕКОНОМІКА»

1. Бауман З. Глобализация. Последствия для человечества и общества: Перевод с англ. - М., 2004.

2. Білорус О.Г., Лук'яненко Д.Г. та ін. Глобалізація та безпека розвитку. - К.: КНЕУ, 2001.

3. Білорус О.Г. Економічна система глобалізму. - К.:КНЕУ, 2000.

4. Білорус О.Г., Лук'яненко Д.Г. та ін. Глобальні трансформації та стратегії розвитку. - К.: ВІПОЛ, 1998.

5. Бжезинский З. Великая шахматная доска. - Bagic Book, 1997.

6. Гальчинський А.С. Суперечності реформ у контексті цивілізаційного процесу. - К.: Українські пропілеї, 2001.

7. Дергачов В. Геополітика. - К., 2000.

8. Заграва Є. Глобалізація і нації. - К., 2002.

9. Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації: соціокультурний розвиток людства. - М.: Логос, 2000.

10. Павловський М.А. Стратегія розвитку суспільства. Україна і світ. - К., 2001.

11. Панарин А.С. Глобальное прогнозирование. - М., 2000.

12. Пахомов Ю.Н. и др. Цивилизационные модели современности. - К., 2002.

13. Пахомов Ю.Н. Глобальное прогнозирование. - М., 2001.

14. Портер М. Международная конкуренция. - М.: Международные Отношения, 1999.

15. Практика глобализации: игры и правила новой епохи / Под редакцией М.Г. Делягина. - М.:ИНФРА, 2000.

16. Сікора В., Роціос Дрогобич. Глобалізація технологій та адаптація національних систем інновацій. - К., 2001.

17. Скаленко О.К. Глобальні резерви поступу: інформація, інтелект, інновації. - К.: Основи, 2000.

18. Соколенко С.И. Производственные системы глобализации. - К., 2002.

19. Соколенко С.И. Глобалізація і економіка України. - К.: Логос, 1999.

20. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За редакцією Д.Г. Лук'яненка. - К.:КНЕУ, 2001.

Размещено на Allbest.ru