Резерви зростання прибутку та рентабельності П(ПО)СП "Іскра" Олевського району Житомирської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Житомирський національний агроекологічний університет

Кафедра економіки АПК

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з економіки підприємства на тему:

“ Резерви зростання прибутку та рентабельності П(ПО)СП «Іскра» Олевського району Житомирської області”

Виконала:

студентка 2 курсу 2 групи

ф-ту Аграрний менеджмент

спеціальності “Менеджмент ЗЕД”

Житомир 2011

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні аспекти дослідження прибутку і рентабельності виробництва

1.1 Сутність прибутку і рентабельності сільськогосподарського виробництва

1.2 Показники прибутку і рентабельності виробництва: суть і методика визначення.

1.3 Об'єктивна необхідність підвищення прибутку і рентабельності аграрного виробництва

РОЗДІЛ 2. Сучасний рівень рентабельності виробництва П(ПО)СП «Іскра»

2.1 Природна, організаційно-економічна та соціальна характеристика П(ПО)СП «Іскра»

2.2 Рентабельність основних галузей

2.3 Сучасний рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва П(ПО)СП «Іскра»

РОЗДІЛ 3. Резерви зростання рівня рентабельності виробництва

3.1 Визначення факторів, які впливають на рівень рентабельності виробництва в П(ПО)СП «Іскра»

3.2 Впровадження інтенсивних технологій вирощування продукції рослинництва

3.3 Удосконалення механізму ціноутворення на сільськогосподарську продукцію

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТИНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

прибуток рентабельність економічний фінансовий

Сільське господарство є однієї з найважливіших галузей народного господарства. Воно виробляє продукти харчування для населення, сировину для переробної промисловості, забезпечує й інші нестатки суспільства. Тому, актуальною проблемою в даний час є проблема подальшого підвищення рівня ефективності цієї галузі.

Ефективність - це складна економічна категорія, у якій виявляється найважливіша сторона діяльності підприємства - його результативність. Узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є показник рентабельності. Рентабельність означає прибутковість підприємства. Вона розраховується шляхом зіставлення валового доходу або прибутку з витратами чи використовуваними ресурсами.

На основі аналізу середніх рівнів рентабельності можна визначити, які види продукції і які господарські підрозділи забезпечують велику прибутковість. Це стає особливо важливим у сучасних, ринкових умовах, де фінансова стійкість підприємства залежить від спеціалізації і концентрації виробництва.

В даний час в Україні в умовах кризи спостерігається тенденція до значного зниження рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва, що означає збитковість багатьох господарств.

Мета курсової роботи - обґрунтування концептуальних засад щодо управління прибутком і рентабельністю виробництва та розробка на цій основі рекомендацій спрямованих на пошук шляхів їх підвищення.

Для досягнення зазначеної мети нами були поставлені і вирішені наступні завдання:

- визначення прибутку і рентабельності виробництва, як одного з найважливіших економічних показників діяльності підприємств і об'єднань, охарактеризувавши її види;

- аналіз методів формування рентабельності виробництва;

- аналіз факторів виробництва, які впливають на формування рентабельності виробництва;

- висвітлення проблемних питань формування і пошуку резервів підвищення рентабельності виробництва на прикладі сільськогосподарського підприємства П(ПО)СП «Іскра»;

- пошук шляхів та аналіз резервів зниження собівартості продукції.

Об'єктом курсової роботи є процес формування прибутку і рентабельності виробництва на П(ПО)СП «Іскра».

Предметом курсової роботи є сукупність теоретичних, методичних і практичних проблем напрямів забезпечення рентабельності виробництва.

Методологічною основою є сукупність принципів, загальнонаукових і спеціальних методів та прийомів досліджень, використання яких зумовлено метою та завданнями. Основою дослідження є базові принципи, наукові положення та сучасні здобутки в даному розділі науки.

Інформаційною базою є законодавчо-нормативна база України, праці вітчизняних і закордонних фахівців, періодичні видання, статистичні збірки, звітні матеріали, надані співробітниками П(ПО)СП «Іскра»

РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні аспекти дослідження прибутку і рентабельності виробництва

1.1 Сутність прибутку і рентабельності сільськогосподарського виробництва

В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, суб'єкти господарської діяльності незалежно від форми власності самі планують свою діяльність і перспективи розвитку виходячи з розроблених ними господарських і соціальних задач, попиту та пропозиції товарів і послуг.

Прибуток в загальному економічному розумінні - це додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва, або іншими словами - це вартість, створена в процесі підприємницької діяльності понад вартість виробничо спожитих ресурсів і робочої сили.

З прийняттям стандарту бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» підприємства, в тому числі й аграрні, визначають прибуток на різних стадіях його формування, а саме: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності після оподаткування і чистий прибуток.

Валовий прибуток - це економічний результат діяльності суб'єктів господарської діяльності, що визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції, робіт, послуг і виробничою собівартістю. Під чистою виручкою розуміють різновид кінцевого результату, що визначається вирахуванням із загальної виручки від реалізації продукції (робіт. послуг) наданих знижок, повернення проданих товарів, податку на додану вартість, акцизного збору. Якщо виробнича собівартість перевищує чисту виручку, то це означає, що підприємство замість валового прибутку отримує валовий збиток.

На другій стадії визначають операційний прибуток. Він являє собою фінансовий результат від операційної діяльності, що визначається відніманням від валового прибутку операційних витрат і додаванням до одержаного результату інших операційних доходів. До операційних витрат відносять адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, собівартість реалізованих виробничих запасів, визнані економічні санкції, втрати від операційних курсових різниць, безнадійні борги тощо. Джерелом інших операційних доходів можуть бути доходи від операційної оренди активів та операційних курсових різниць, дохід від реалізації оборотних активів, відшкодування раніше списаних активів тощо. Операційна діяльність підприємства - це його основна діяльність, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Як бачимо, за економічним змістом валовий прибуток і операційний прибуток істотно відрізняються між собою. Якщо перший з них характеризує, по суті, ефективність на стадії виробництва продукції, то другий дає змогу судити про ефективність використання всіх витрат. Чим менша різниця між сумою валового й операційного прибутку, тим вищою буде ефективність діяльності підприємства за інших однакових умов господарювання в даний звітний період.

На третій стадії визначають прибуток або збиток від звичайної діяльності до оподаткування, який являє собою результат від фінансової діяльності, що визначається додаванням до операційного прибутку доходу від участі в капіталі, фінансових доходів у формі дивідендів, відсотків, отриманих від фінансових інвестицій, та інших доходів (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходу від неопераційних курсових різниць), і відніманням від одержаного результату фінансових витрат у формі процентів та інших витрат, пов'язаних із залученням позичкового капіталу, втрат (збитків) від участі в капіталі та інших витрат (собівартість фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, втрат від неопераційних курсових різниць, втрат від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів).

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення. Методика визначення прибутку від звичайної діяльності побудована таким чином, що нею враховуються фінансові результати від усіх видів діяльності. А це означає, що підприємство може мати операційний прибуток, але через неефективне господарювання за окремими напрямами звичайної діяльності воно може понести істотні втрати цього прибутку і навіть отримати збиток. Ефективне господарювання передбачає, що прибуток від звичайної діяльності повинен перевищувати операційний прибуток і чим вищий ступінь такого перевищення, тим за інших однакових умов буде кращим фінансово-економічний стан підприємства. Важливо також пам'ятати, що прибуток від звичайної діяльності, розрахований на даній (третій) стадії, є об'єктом оподаткування.

На четвертій стадії визначають прибуток (збиток) від звичайної діяльності після оподаткування як різницю між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків на прибуток. У 2001 р. підприємства, інші суб'єкти господарювання, крім аграрних підприємств, сплачували податок на прибуток у розмірі 30 % суми отриманого прибутку від звичайної діяльності, розрахованого на третій стадії. Що ж стосується аграрних підприємств, то вони звільнені від сплати цього податку, що дало змогу істотно зменшити на них податковий тиск.

На п'ятій стадії розраховують чистий прибуток (збиток) як алгебраїчну суму прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку. Надзвичайний прибуток (збиток) може бути отриманий від операції (події), яка не є характерною для звичайної діяльності і не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді. Чистий прибуток повністю залишається в розпорядженні підприємства. Цим і зумовлюється його велике значення.

Чим краще працює підприємство, тим більший воно одержує прибуток, тим міцніший його економічний стан і положення на ринку. Лише маючи достатню суму прибутку, підприємство може своєчасно, з урахуванням вимог ринку переорієнтувати виробництво, реконструювати його, придбати нові, більш продуктивні засоби виробництва, передовіші технології і завдяки цьому забезпечити істотне зростання обсягу виробництва продукції, значно поліпшити її якість, скоротити витрати і цим досягти високої конкурентної спроможності. Це, в свою чергу, є гарантом того, що підпри- ємство й надалі буде спроможним одержувати високі прибутки без загрози стати банкрутом. Саме тому прибуток розглядається як критерій ефективності діяльності підприємств в умовах ринку.

Незамінним показником при поточному плануванні виробництва, а також при визначенні фінансового положення підприємства є показник рентабельності.

Рентабельність - це найважливіша економічна категорія, що притаманна всім підприємствам, що працюють на основі господарського розрахунку. Вона означає прибутковість підприємства і визначається шляхом зіставлення одержуваних результатів (прибутку, валового доходу) з витратами або не використовуваними ресурсами. Будучи узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, рентабельність відображує ефективність використання спожитих виробництвом ресурсів галузі - трудових, земельних і матеріальних, рівень керування й організації виробництва і праці, кількість, якість і результати реалізації продукції, можливості здійснення розширеного відтворення й економічного стимулювання працівників. Таким чином, рентабельність знаходить своє вираження насамперед у наявності прибутку. Прибуток являє собою реалізовану частину чистого доходу і розраховується вирахуванням із грошового виторгу від реалізації продукції (Вг) комерційної (повної) собівартості (Ск) чи витрат виробництва (Вв):

П = Вг - Ск (ВВ) (1)

Прибуток характеризує кінцеві економічні показники не тільки в сфері виробництва сільськогосподарської продукції, але й у сфері обігу, реалізації. Вона є як би фокусом, у якому знаходять висвітлення усі доданки, що складаються ефективність виробництва. Зі зростанням прибутку нерозривно зв'язаний ріст рентабельності виробництва. У свою чергу коли мова йде про те, що те чи інше господарство рентабельне, це означає, що в цьому господарстві не тільки відшкодовують витрати, зв'язані з виробництвом і реалізацією продукції, але і дістають визначений прибуток, що дозволяє господарювати на розширеній основі.

У вітчизняній економічній науці рентабельність визнають двох видів:

- народногосподарську;

- госпрозрахункову.

Показник народногосподарської рентабельності необхідний, з одного боку, для всебічного наукового обґрунтування розвитку економіки країни в цілому, з іншого боку - для оцінки підсумків розвитку сільського господарства, аналізу і встановлення найважливіших пропорцій розвитку агропромислового комплексу. При визначенні народногосподарської рентабельності враховується весь прибавочний продукт, створюваний у сільському господарстві.

Госпрозрахункова рентабельність - це рентабельність окремого сільськогосподарського підприємства або окремого виду продукції. Вона залежить від кількості і якості продукції, рівня цін та розміру витрат на виробництво продукції. При численні госпрозрахункової рентабельності беруть до уваги розмір чистого доходу, безпосередньо реалізованого підприємством.

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності.

У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники - вони практично не підпадають під вплив інфляції.

Рентабельність - співвідношення прибутку з авансовою вартістю або поточних витрат.

Рентабельність - поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

1.2 Показники рентабельності виробництва: суть і методика визначення

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку. Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

(2)

де П - валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг); Вв - виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість). Для повнішої уяви про реальну ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник обчислювати з врахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.

Оскільки коефіцієнт віддачі за товарною продукцією:

(3)

де ТП - вартість товарної продукції (робіт, послуг) за поточними цінами реалізації, то рівень рентабельності можна також визначити з виразу:

(4)

Даний показник характеризує економічну ефективність поточних витрат, ступінь їх окупності. Якщо, скажімо, рівень рентабельності становить 85 %, це означає, що підприємство за рахунок одержаної грошової виручки повністю відшкодувало витрати виробництва на реалізовану продукцію і додатково одержало на кожний карбованець цих витрат по 0,85 грн прибутку. У тих випадках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її виробництво, визначають показник рівня збитковості як процентне відношення суми збитку до собівартості цієї продукції.

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Н_n):

(5)

де Ф_ос і Ф_об - середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних фондів.

Для характеристики ступеня ефективності сільськогосподарського виробництва і подальших перспектив його розвитку цей показник надто важливий, оскільки однаковий рівень рентабельності для окремих видів сільськогосподарської продукції не створює ще рівних умов для забезпечення однакових темпів зростання обсягу виробництва цих видів продукції, що пояснюється їх різною фондомісткістю.

З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва. Важливо також зазначити, що фактично досягнута норма прибутку використовується як критерій для оцінки ефективності інвестицій за простими (недисконтованими) показниками.

Для оцінки ефективності виробництва в аграрних підприємствах важливе значення має і такий показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь. Як буде розкрито далі, цей показник набуває особливого значення для характеристики ефективності виробництва окремих видів продукції.

Рентабельність аграрних підприємств безпосередньо залежить від досягнутого рівня ефективності окремих видів виробництв. Щоб знати, які саме галузі в підприємстві найбільш рентабельні, а які низько ефективні, й на основі одержаної інформації розробити заходи щодо дальшого вдосконалення галузевої структури і підвищення прибутковості виробництва, визначають показники рентабельності (крім норми прибутку) в цілому по рослинництву і тваринництву, а також по тих галузях, продукція яких набула товарну форму.

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції. При цьому слід брати до уваги такі дві обставини. По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельних галузей зменшити на збитки нерентабельних (збиткових) рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на гектар посіву певної культури (М_к) необхідно визначати з обов'язковим урахуванням її рівня товарності за формулою:

₍₆₎

де П_к - прибуток, одержаний від реалізації певної культури; S - площа посіву культури; К_т - коефіцієнт товарності.

Значення такого підходу до визначення маси прибутку на гектар посіву культури дуже велике, оскільки дає змогу правильно оцінити доходність галузі.

По тваринництву в цілому визначають рівень рентабельності і приведену масу прибутку на гектар сільськогосподарських угідь. При цьому прибуток від рентабельних тваринницьких галузей зменшується на збитки нерентабельних. По окремих тваринницьких галузях розраховують рівень рентабельності, масу прибутку на середньорічну голову і масу прибутку на центнер реалізованої продукції.

При оцінці ефективності окремих галузей слід брати до уваги всі показники рентабельності, й особливо приведену масу прибутку. Якщо користуватися лише показником рівня рентабельності, може скластися неправильна уява про економічну ефективність, а значить, і про ступінь вигідності виробництва тієї чи іншої продукції в умовах господарства. Ця обставина пояснюється тим, що один і той же рівень рентабельності може бути досягнутий за різної маси прибутку на гектар посіву. Адже відомо, що економічний стан підприємства залежить не лише від рівня окупності поточних витрат, а й від маси прибутку в цілому по господарству і на одиницю земельної площі. Чим вищий останній показник, тим більше можливостей має підприємство для нових інвестицій і матеріального стимулювання працівників, тим кращі його шанси в прискоренні темпів розширеного відтворення і зміцнення своїх позицій на ринку.

З переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначати такий показник, як рентабельність продажу. Він розраховується за формулою:

, тобто (7)

В буквальному трактуванні цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової виручки від реалізації продукції. Зрозуміло, що з підвищенням рівня цього показника зміцнюється, за однакових інших умов, економічний стан підприємства, і навпаки. Проте показник рентабельності продажу має глибший економічний зміст, оскільки характеризує цінову конкурентоспроможність товару. Якщо, наприклад, показник рентабельності продажу становить 50 %, то це означає, що ціна, за якою реалізується продукція, може бути знижена навіть на 50 % і при цьому підприємство не нестиме збитків, досягаючи нульової рентабельності.

1.3 Об'єктивна необхідність підвищення рентабельності аграрного виробництва

Для виявлення резервів подальшого підвищення ефективності виробництва важливо здійснити всебічний аналіз показників рентабельності.

Із логіки побудови показника рівня рентабельності випливає, що його величина залежить від двох факторів - ціни реалізації центнера продукції і рівня її собівартості. Для визначення зміни рівня рентабельності від зміни ціни можна скористатися формулою:

(8)

де Ц₁ і Ц₀ - ціна реалізації 1 ц продукції відповідно у звітному і базовому роках; С₁ - собівартість 1 ц продукції у звітному році. Вплив собівартості на рівень рентабельності можна визначити, віднявши від рівня рентабельності звітного року показник або ж з виразу:

(9)

де Р₀ - рівень рентабельності у базовому періоді; С₀ - собівартість 1 ц продукції у базовому періоді.

При аналізі рівня рентабельності потрібно брати до уваги наступні закономірності зміни цього показника під впливом розглянутих факторів.

1. За умови, що собівартість центнера продукції нижча за ціну її реалізації, то за будь-якої величини собівартості кожний процент зростання ціни зумовлює підвищення рівня рентабельності більш ніж на один процентний пункт.

2. За одного і того ж рівня собівартості продукції кожний процент росту ціни зумовлює збільшення рівня рентабельності на одну і ту ж величину (процентних пунктів).

3. З підвищенням рівня рентабельності, досягнутого завдяки зниженню собівартості продукції, кожний процент зростання ціни забезпечує все більший приріст рівня рентабельності (процентних пунктів) порівняно з таким приростом за нижчого рівня рентабельності.

4. За однієї і тієї ж ціни кожний процент зниження собівартості продукції забезпечує прогресуюче зростання рівня рентабельності (процентних пунктів).

Тепер стає очевидним, що основним напрямом підвищення рівня рентабельності є зниження собівартості продукції, оскільки це забезпечує більший приріст досліджуваного показника. Цей висновок набуває ще більшої актуальності в зв'язку з тим, що підприємство має реальні важелі впливу на собівартість продукції, тоді як на ціну його вплив в більшості випадків обмежений або взагалі неможливий.

Ми уже зазначали, що для підприємства дуже важливо одержувати більшу масу прибутку як основного джерела розширеного відтворення. У зв'язку з цим необхідно визначити, які фактори вплинули на масу прибутку у звітний період порівняно з минулим і якою мірою цей вплив зумовив зміну його абсолютної величини. Економічний механізм утворення прибутку дозволяє вичленити три найважливіші фактори, що впливають на масу прибутку підприємства або його окремої галузі: обсяг реалізації, рівень повної собівартості центнера реалізованої продукції, середню ціну реалізації центнера продукції.

Кількісний вплив кожного з названих факторів на зміну прибутку можна визначити, розклавши його загальний індекс на три взаємозв'язаних часткових індекси:

(10)

де g₁ і g₀ - обсяг реалізації продукції відповідно у звітний і базовий роки; Ц₁ і Ц₀ - середня ціна реалізації 1 ц продукції у звітний і базовий роки; С₁ і С₀ - собівартість 1 ц продукції у виділених роках.

Перший індекс правової частини формули фіксує відносну зміну прибутку залежно від зміни обсягу реалізованої продукції, другий - від зміни середньої ціни реалізації і третій - від зміни собівартості продукції. Абсолютний вплив кожного фактора на зміну прибутку у звітний рік визначається відніманням знаменників індексів від їх чисельників. Чим більший загальний індекс прибутку, тим більшу масу цього ефекту одержало підприємство, і навпаки. Слід пам'ятати, що співвідношення і спрямованість дії розглянутих факторів можуть бути в кожному конкретному випадку різними. Тому потрібно з'ясувати причини, які зумовили зміни в обсязі реалізації, а також у рівнях ціни та собівартості центнера продукції, і прийняти обґрунтоване рішення з підвищення прибутковості виробництва.

Водночас, застосовуючи індексний прийом дослідження, кожне підприємство може проаналізувати зміну маси прибутку в розрахунку на центнер продукції. На цей показник впливають такі два укрупнених фактори, як середня реалізаційна ціна і собівартість центнера продукції. Кількісний вплив цих факторів на даний показник можна визначити за формулою:

(11)

де М₁ і М₀ - маса прибутку в розрахунку на 1 ц продукції відповідно у звітний і базовий роки.

Перший частковий індекс дає змогу визначити вплив ціни на масу прибутку в розрахунку на центнер продукції, а другий - вплив собівартості. Підприємства заінтересовані в тому, щоб цей показник зростав за рахунок обох факторів. Хоч можливості використання першого фактора більш обмежені, ніж другого, все ж підприємства в умовах ринкової економіки повинні постійно створювати передумови для економії витрат, збільшення обсягу продажу за максимально можливими цінами.

Одним з узагальнюючих показників економічної ефективності виробництва є показник норми прибутку на авансований капітал (рентабельність активів). Рівень його безпосередньо залежить від рентабельності продажу і числа оборотів авансованого капіталу (Ч_ак), що визначається за формулою:

(12)

де ЧП - чистий продаж продукції; АК - авансований капітал підприємства (активи).

Звідси:

(13)

де ОП - операційний прибуток.

Скоротивши в правій частині рівності ЧП, досягаємо її тотожності з лівою частиною. Як бачимо, рівень загальної рентабельності підприємства формується як добуток рентабельності продажу на число оборотів капіталу. Тепер стає очевидним, що досягти досить високого рівня загальної рентабельності можна навіть при низькому рівні рентабельності продажу за рахунок прискорення обороту всіх активів підприємства.

Нерідко підприємства вкладають багато коштів у виробничі фонди і тому знижують число оборотів капіталу. Але такі вкладення супроводжуються підвищенням рівня механізації й автоматизації виробництва, забезпечення його безперервності, що приводить до одержання високих прибутків, які з надлишком компенсують зниження рівня загальної рентабельності, спричиненого дією першого фактора (зменшення числа оборотів капіталу). Викладене дозволяє зробити висновок, що один і той же рівень загальної рентабельності може бути досягнутий за різного співвідношення двох розглянутих факторів. Тому кожне підприємство, виходячи з конкретних умов, акцентує увагу на тому з них, де є більше невикористаних можливостей.

В умовах інфляції та гіперінфляції на підприємствах формуються інфляційний прибуток та інфляційна рентабельність. Характерними ознаками їх є одержання підприємствами згідно зі звітними даними великих сум прибутків і досягнення надвисоких рівнів рентабельності виробництва продукції за майже повної або повної відсутності в них грошових коштів на розрахункових рахунках у банках. Таке парадоксальне, на перший погляд, явище виникає тому, що спожиті оборотні фонди включалися до собівартості продукції не проіндексованими відповідно до темпів інфляції, а за фактичними, значно нижчими цінами придбання в минулий період порівняно із значно вищими цінами на ці ж ресурси, які потрібно відшкодовувати для здійснення чергового циклу відтворення. Собівартість продукції, таким чином, істотно занижується, і як результат, - зростає прибуток і рентабельність. Але насправді цей прибуток штучний, інфляційний, він не має для підприємства реального наповнення, оскільки саме він стає основним джерелом для згаданого відшкодування оборотних засобів. Інфляційний прибуток створюється також і за рахунок основних виробничих фондів, якщо їх індексація відстає від темпів інфляції.

РОЗДІЛ 2. Сучасний рівень рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції П(ПО)СП «Іскра»

2.1 Природна, організаційно-економічна та соціальна характеристика П(ПО)СП «Іскра»

П(ПО)СП «Іскра» розміщене в с. Лопатичі Олевського району. Клімат помірно-континентальний з тривалим прохолодним літом і м'якою короткою зимою. Середньорічна температура повітря становить 7,1?С, середня температура повітря січня -6,9?С, а липня - +19,9?С.

Тривалість періоду зі середньорічною температурою вище 11?С, яка відповідає періоду активної вегетації складає 158 днів. Вегетаційний період в середньому складає 200 днів. Перші заморозки припадають на 2 декаду вересня, а весняні приморозки закінчуються в кінці квітня, або на початку травня.

По забезпеченості рослин теплом господарство відноситься до полоси середньоранніх і пізніх культур помірного теплового поясу. Така забезпеченість теплом дає можливість вирощувати середні і пізні сорти зернових, зернобобових та інших районованих культур. По забезпеченості рослин вологою господарство відноситься до вологої зони. На території господарства волога розподіляється нерівномірно. На значних ділянках надмірне перезволоження призводить до оглеєння ґрунтів.

Територія господарства розміщена на слабо хвилястій рівнині. Мікрорельєф виражений слабо й не створює труднощів механізованій обробці ґрунту. Ґрунтовий покрив господарства типовий як для зони Полісся, так і для зони Лісостепу. Він представлений в основному дерново-підзолистими ґрунтами, опідзоленими і типовими чорноземами різними за складом та станом зволоження.

Розглянувши грунтово-кліматичні умови господарства можна зробити висновок, що вони дають можливість вирощувати всі сільськогосподарські культури, районовані в даній зоні, з високим рівнем агротехніки та правильним внесенням органічних та мінеральних добрив. В таблиці 2.1 наведено дані по складу та структурі земельних угідь П(ПО)СП «Іскра»

Таблиця 2.1

Склад і структура земельних угідь в П(ПО)СП «Іскра»

Найменування	2008	2009	2010	Відношення 2010 до 2008, у %
	га	%	га	%	га	%
Загальна земельна площа	1243,00	100,00	1243,00	100,00	1049,00	100,00	84,39
Сільськогосподарських угідь	1242,00	99,92	1242,00	99,92	1048,00	99,90	84,38
в тому числі:
рілля	840,00	67,58	840,00	67,58	650,00	61,96	77,38

В підприємстві за 2008-2010 рр. загальна земельна площа зменшилась на 194,00 га або 15,61 % і на таку ж величину зменшилась площа сільськогосподарських угідь. Нині в розпорядженні підприємства знаходиться 1048 гектарів сільськогосподарських угідь, з них в структурі земельних угідь 61,96 % становить рілля площею 650 гектарів. Вся земля, що знаходиться у власності підприємства починаючи з 2008 року є орендованою. Така структура земельних угідь пояснюється тим, що П(ПО)СП «Іскра» спеціалізується на виробництві не лише рослинницької продукції, а також є свідченням того, що керівники і власники підприємства ставлять собі на меті забезпечення лише своєї економічної вигоди, а не соціальних чи екологічних вигод селян.

На підприємстві протягом 2008-2010 рр. підвищилась продуктивність використання земельних ресурсів та поліпшились результати виробництва. Про це свідчать дані таблиці 2.2

В 2010 році урожайність зернових культур спала на 8,3 центнери з гектара або на 42,47%. Рівень розораності земель знизився, що свідчить про стабільне використання наявних земельних ресурсів. Валова продукція на 100 га сільськогосподарських угідь зросла на 11,10 % або на 11,45 тис. грн.

Таблиця 2.2

Ефективність використання земельних ресурсів в П(ПО)СП «Іскра»

Показник	2008	2009	2010	Відношення 2010 до2008, у %
1.Натуральні:
Урожайність, ц/га
Зернових	15,0	8,5	8,7	57,53
Вироблено на 100га ріллі,ц:
Зернових	707,62	609,64	500,77	70,77
2.Рівень розореності земель,%	67,63	67,63	62,02	91,71
3.Вартісні:
Одержано на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн:
валоваї продукції	103,14	103,14	114,59	111,10
товарної продукції	151,78	110,25	190,71	125,65
прибутку (+), збитку (-)	44,36	20,77	18,51	41,73

Позитивним фактором є те, що зросло виробництво товарної продукції в розрахунку на 100 гектарів сільськогосподарських угідь і склало 190,71 тис. грн. Збільшення ефективності використання земельних ресурсів проте не збільшило прибутковість підприємства на 100 га сільськогосподарських угідь на 172,35 тисяч гривень на 100 гектарів сільськогосподарських угідь.

Підприємство займається виробництвом не лише рослинницької продукції про що свідчить структура посівних площ. В таблиці 2.3 наведемо дані по структурі посівних площ підприємства за останніх 3 роки.

З даних таблиці ми бачимо, що загальна площа посівів підприємства зменшилась на 31 гектар або на 7,47%. На підприємстві в 2009 році відмовились від вирощування ріпаку; площа посіву зернових та зернобобових спала на 19 гектар або на 4,81 % за рахунок зменшення площ озимих на 40 гектарів або на 13,33 % відповідно; змінилась частка озимих та ярих зернових культур : так озимих зменшилась на 5,58 %, а ярих - зросла на 5,24%.

Таблиця 2.3

Структура посівних площ в П(ПО)СП «Іскра»

Культури	2 008р.	2 009р.	2 010р.	Відношення 2010 до 2008, у %
	га	%	га	%	га	%
Зернові і зернобобові, всього, в т.ч.:	395,00	95,18	602,00	98,69	376,00	97,92	95,19
озимі;	300,00	72,29	200,00	32,79	260,00	67,71	86,67
ярі;	95,00	22,89	86,00	14,10	108,00	28,13	113,68
зернобобові;	0,00	0,00	0,00	0,00	8,00	2,08	-
Ріпак	12,00	2,89	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Хміль	8,00	1,93	8,00	1,31	8,00	2,08	100,00
Всього посівів	415,00	100,00	610,00	100,00	384,00	100,00	92,53

Ріпак взагалі перестали вирощувати починаючи з 2009 року, а в 2010 році почали вирощувати і зернобобові. Площа хмелю протягом досліджуваного періоду не змінилась

Ми вже прослідкували, що підприємство спеціалізується на виробництві не лише продукції рослинництва, підтвердимо ці спостереження з'ясувавши спеціалізацію підприємства на прикладі товарної продукції за останні три роки. В таблиці 2.4 наведено дані по структурі товарної продукції П(ПО)СП «Іскра»

З даних таблиці ми бачимо, що в цілому по підприємству спостерігається тенденція до збільшення обсягу товарної продукції.

В середньому за 3 роки на підприємстві було вироблено і реалізовано товарної продукції на суму 1751,00 тисяч гривень. Підприємство має яскраво виражену спеціалізацію по тваринництву. Так у тваринництві виготовляють відповідно 81,98 % обсягу товарної продукції(в середньому за останніх 3 роки). На частку реалізації іншої продукції, робіт і послуг 1,24 %. В рослинництві найбільшу частку має реалізація зернових (7 %), друге місце посідає хміль 5,12%, третє - інша продукція рослинництва 4,66%. Серед зернових найбільшу частку займає жито 5,02%.

Таблиця 2.4

Структура товарної продукції в П(ПО)СП «Іскра»

Вид продукції	Валова виручка	В середньому за 3 роки
	2008	2009	2010
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Зернові і зернобобові	181,40	9,62	127,20	9,29	59,20	2,96	122,60	7,00
пшениця	22,30	1,18	10,40	0,76	2,10	0,11	11,60	0,66
жито	140,80	7,47	77,80	5,68	45,00	2,25	87,87	5,02
овес	18,30	0,97	39,00	2,85	11,10	0,56	22,80	1,30
інші зернові та зернобобові	0,00	0,00	0,00	0,00	1,00	0,05	0,33	0,02
Хміль	188,00	9,97	34,80	2,54	46,20	2,31	89,67	5,12
Інша продукція рослинництва	122,90	6,52	70,10	5,12	51,90	2,60	81,63	4,66
Разом по рослинництву	492,30	26,12	232,10	16,95	157,30	7,87	293,90	16,78
М'ясо ВРХ	658,30	34,92	347,40	25,37	677,70	33,91	561,13	32,05
Молоко	420,90	22,33	592,40	43,26	966,00	48,33	659,77	37,68
Інша продукція тваринництва	268,50	14,24	188,70	13,78	186,30	9,32	214,50	12,25
Разом по тваринництву	1347,70	71,49	1128,50	82,41	1830,00	91,56	1435,40	81,98
Реалізація іншої продукції робіт і послуг	45,10	2,39	8,70	0,64	11,30	0,57	21,70	1,24
Всього по підприємству	1885,10	100,00	1369,30	100,00	1998,60	100,00	1751,00	18,02

В тваринництві найбільшу частку займає молоко 37,68 %, за ним йде м'ясо ВРХ 32,05 %. Тобто підприємство має виробничий напрямок на молочно- м'ясному скотарстві. Ще у 2008 році підприємство займалось м'ясо-молочним скотарством. По наведеним даним ми можемо зробити висновок, що при даній структурі товарної продукції підприємство може добитись позитивних економічних результатів.

В таблиці 2.5 наведемо дані по рівню товарності основних видів продукції підприємства. Дані таблиці 2.5 свідчать про те, що на підприємстві рівень товарності зернових становить 20,71 %, а решта йде на власні потреби. Рівень товарності хмелю у 2010 році складав 169,7% - це пояснюється тим, що підприємство реалізовувало запаси які залишились з минулих років, а також продукцію скуплену у місцевого населення. У 2009 році частка продукції на власні потреби не перевищує 6%, лише для овочів відкритого ґрунту рівень товарності складає 43,97%.

Таблиця 2.5

Рівень товарності основних видів продукції П(ПО)СП «Іскра»

Види продукції	2008	2009	2010	Абсолют на зміна показника (у %)
	Товарна продук ція, ц	Валова продук ція, ц	Рівень товарності, %	Товарна продук ція, ц	Валова продук ція, ц	Рівень товарності, %	Товарна продук ція, ц	Валова продук ція, ц	Рівень товарності, %
Зернові	1531,00	5944,00	25,76	1529,00	5121,00	29,86	674,00	3255,00	20,71	-5,05
Хміль	59,00	77,00	76,62	20,00	76,00	26,32	56,00	33,00	169,70	93,07
М'ясо ВРХ	765,00	665,00	115,04	515,00	429,00	120,05	748,00	530,00	141,13	26,09
Молоко	3046,00	3794,00	80,28	4908,00	5487,00	89,45	4573,00	5353,00	85,43	5,14

Порівнюючи показники товарності, можна зробити висновок, що він спав на 5,05 % у зернових, у хмелю зріс на 93,07%, підвищився також на 26,09 % у м'яса ВРХ, на 5,14 % у молока.

Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від ефективності використання трудових ресурсів, продуктивності праці та належного використання матеріально-технічної бази. Ці дані наведені в таблиці 2.6

Дані таблиці 2.6 свідчать про середню продуктивність праці робітників підприємства, незважаючи на середній рівень відпрацьованих днів і годин(263 та 2000,00) одним працівником. На підприємстві зростає виробництво товарної продукції, що є позитивною тенденцією. Навантаження сільськогосподарських угідь на одного середньорічного працівника протягом 2008-2010 років зменшується на 6,39 % при значній зміні кількості відпрацьованих годин (на 22,410%) і навантаження ріллі також зменшилось на 14,16 %. Коефіцієнт використання трудових ресурсів протягом даного періоду збільшився з 0,59 до 0,72. Таке значення коефіцієнта використання трудових ресурсів свідчить про неповне його завантаження працівників і може розглядатись як резерв людських ресурсів в подальшій діяльності підприємства.

Таблиця 2.6

Ефективність використання трудових ресурсів та продуктивність праці в П(ПО)СП «Іскра»

Показник	2008	2009	2010	Відношення 2010 до2008, у %
Відпрацьовано за рік 1 працівником, год	1633,80	1771,43	2000,00	122,41
Відпрацьовано за рік 1 працівником, днів	214,97	233,08	263,16	122,41
Коефіцієнт використання трудових ресурсів	0,59	0,64	0,72	122,41
Навантаження на 1 середньорічнього працівника,га
сільськогосподарських угідь	17,49	17,74	16,38	93,61
ріллі	11,83	12,00	10,16	85,84
Вироблено товарної продукції на 1 середньорічного працівника, тис, грн
по підприємсву	26,55	19,56	31,23	117,62
по рослинництву	9,85	6,11	7,49	76,08
по тваринництву	64,18	35,27	42,56	66,31
Вироблено товарної продукції на 1 люд-год, грн
по підприємсву	16,25	11,04	15,61	96,08
по рослинництву	6,93	3,87	3,75	54,01
по тваринництву	29,95	17,63	21,28	71,05

Високим показником є виробництво товарної продукції на 1 середньорічного працівника, який складає 31230 гривень по підприємству, та 7490 грн. в рослинництві і 42560 грн. в тваринництві. А виробництво товарної продукції на 1 люд.-год. складає лишу 15,61 грн. по підприємству і 3,75 грн. в рослинництві і 21,28 грн. в тваринницві.

Виробництво товарної продукції на 1 середньорічного працівника зросло по підприємству на 17,62 %, а виробництво товарної продукції на 1 люд.-год. знизилось на 3,92 %.

Для поліпшення використання трудових ресурсів та підвищення продуктивності праці на підприємствах необхідно забезпечувати високоефективне використання виробничих фондів та сільськогосподарських машин та обладнання.

Таблиця 2.7

Забезпеченість та ефективність використання виробничих фондів в П(ПО)СП «Іскра»

Показник	2008	2009	2010	Відношення 2010 до 2008, у %
Вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис. грн	4408,10	4731,95	4658,00	105,67
Фондозабезпеченість на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн	354,92	380,99	444,47	125,23
Фондоозброєність на 1 середньорічного працівника,тис.грн	62,09	67,60	72,78	117,23
Фондовіддача, грн	0,43	0,29	0,43	100,33
Фондоємкість,грн	2,34	3,46	2,33	99,67
Ступінь зносу основних виробничих фондів, %	41,74	40,48	41,42	99,24
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	0,91	0,67	0,95	104,24
Тривалість 1 обороту оборотних засобів, днів	395,88	536,99	379,80	95,94
Норма прибутку (збитку), %	12,50	5,45	4,16	33,32

Проаналізувавши дані таблиці 2.7 можна зробити висновок, що протягом 2008 - 2010рр на підприємстві збільшилась кількість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 250 тисяч гривень і в 2010 році становили 4658,00 тис. грн. проти 4408,1 тис. грн. в 2008 році. Фондозабезпеченість на 100 гектарів сільськогосподарських угідь на підприємстві в 2010 році склала 444,47 тис. грн., а фондоозброєність на 1 середньорічного працівника - 72,78 тис. грн. Позитивним фактором є те, що на підприємстві зріс ступінь зносу основних виробничих фондів на 0,33 %, що свідчить про незначне поліпшення використання основних виробничих фондів і значне зменшення кількості основної техніки.

Це свідчить про те, що на підприємстві досить застаріла техніка та обладнання, які потребують негайної заміни або капітального ремонту. Коефіцієнт обороту оборотних засобів та тривалість 1 обороту оборотних засобів є недостатніми, проте можна покращити ці результати. У 2010році ці показники відповідно склали 0,95 та 379,8 днів. Норма прибутку зменшилась на 66,68 %.

Забезпеченість та ефективність використання основних та оборотних виробничих фондів на підприємствах значною мірою впливає на інші економічні показники, наприклад на трудомісткість виробництва, економічну ефективність виробництва сільськогосподарської продукції.

Хороше керівництво підприємством, продуктивні ґрунти, відносно застаріла матеріально-технічна база та ефективна праця працівників господарства зумовлюють стабільні зростаючі показники господарської діяльності П(ПО)СП «Іскра», які наведені в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Ефективність господарської діяльності в П(ПО)СП «Іскра»

Показник	2008	2009	2010	Відношення 2010 до 2008, у %
Вироблено валової продукції всього, тис.грн	1281,00	1281,00	1200,89	93,75
в тому числі
на 1 га сільськогосподарських угід	1,03	1,03	1,15	111,10
на 1середньорічного працівника	18,04	18,30	18,76	104,00
Отримано валового доходу, тис.грн.	1282,00	1282,00	1201,83	93,75
в тому числі
на 1 га сільськогосподарських угід	1,03	1,03	0,97	93,75
на 1середньорічного працівника	18,06	18,31	18,78	104,00
Отримано прибутку (збитку), тис.грн.	551,00	258,00	194,00	35,21
в тому числі
на 1 га сільськогосподарських угід, грн	443,64	207,73	185,11	41,73
на 1середньорічного працівника, грн	7760,56	3685,71	3031,25	39,06
Середньорічна оплата праці 1 працівника, грн	9366,20	9714,29	9484,38	101,26
Норма прибутку ,%	12,50	5,45	4,16	33,32
Рівень рентабельності,%	38,42	22,16	10,78	28,07

Підприємство протягом періоду з 2008 по 2010 рр. показало себе як рентабельне, ефективне та продуктивне підприємство. Показники ефективності підтверджують це. Лише в 2010 році було вироблено валової продукції на 1200 тис. грн. менше ніж у 2008 р. на 6,25 %. В 2010 році було отримано чистого прибутку на суму 194 тис. грн. Рівень рентабельності в різні роки становив 38,42%, 22,16 %, 10,78 %. На підприємстві зменшилась норма прибутку на 66,68%. Зросла оплата праці на 1,26%. Проте рівень заробітної праці на підприємстві залишає бажати кращого, середньомісячна заробітна плата в 2010 році склала 790, 36 грн.

Отже, проаналізувавши господарську діяльність підприємства можна зробити висновки, що П(ПО)СП «Іскра» досягло високих результатів і позитивних економічних показників. У товаристві спостерігається тенденція до зростання всіх економічних показників. Проте підприємству багато в чому необхідно удосконалюватись. Для кращого розвитку сільськогосподарського виробництва треба створити більш сприятливі умови. А саме: пільгове кредитування, забезпечення новою сільськогосподарською технікою. Потребує удосконалення і оподаткування виробників сільськогосподарської продукції. За даних умов можна добиться підвищення врожайності всіх культур, що вирощуються на підприємстві.

2.2 Рентабельність основних галузей

Досягнутий рівень господарської діяльність підприємства визначається для того щоб в кінцевому результаті проаналізувати всі галузі, які є на підприємстві і оінити взагалі в якому стані воно знаходиться, тому доцільно розглянути економічну ефективність виробництва продукції тваринництва в П(ПО)СП «Іскра», рослинництва та взагалі економічну ефективність підприємства.

В таблиці 2.9 наведено, дані по ефективності виробництва продукції тваринництва П(ПО)СП «Іскра».

З даних таблиці 2.9 ми спостерігаємо покращення ефективності вирощування продукції тваринництва. Так у 2010 році приріст ВРХ на відгодівлі зріс на 0,09 центнерів або на 4,90%, надій молока на 1 корову зріс на 630,26 кг або на 45,35 %.

Таблиця 2.8

Економічна ефективність виробництва продукції тваринництва в П(ПО)СП «Іскра»

Показник	2008	2009	2010	Відношення 2010 до2008, у %
Продуктивність тварин:
Середньорічний надій молока від 1корови, кг	1389,74	2094,27	2020,00	145,35
Середньорічний приріст на 1 голову ВРХ на відгодівлі,ц	1,86	1,42	1,95	104,90
Виробнича собівартість 1 ц, грн
молока	125,25	108,95	136,26	108,79
м'яса ВРХ	1077,59	1826,34	1542,83	143,17
Отримано прибутку (збитку) від реалізації продукції тваринництва всього, тис.грн	274,10	158,70	225,70	82,34
в тому числі з розрахунку:
на 1 га сільськогосподарських угідь, грн	0,22	0,13	0,22	97,58
на 1 середньорічного працівника в тваринництві, грн	13,05	4,96	5,25	40,21
на 1люд-год відпрацьовану в тваринництві,грн	6,09	2,48	2,62	43,09
Рівень рентабельності галузі,%	25,53	16,36	14,07	55,10

Виробнича собівартість 1ц молока збільшилась на 11,01 гривень за центнер або на 8,79 %, м'яса ВРХ - на 465,24 гривень на центнер або на 43,17 %. Галузь з кожним роком знижує свою прибутковість завдяки не ефективному веденню господарства. Прибутки, які отримало підприємство від галузі тваринництва у 2010 році склали 225,70 тисяч гривень Рівень збитковості галузі у 2010 році склав 14,07%.

Щоб покращити становище на підприємство варто завести нові, більш продуктивні і менш вимогливі до клімату і умов догляду тварин, удосконалити кормову базу, скорегувавши її відповідно до пір року і до виду худоби. Застосовувати механізовані засоби для догляду за худобою, виробництва, зберігання і транспортування їх продукції.

Зважаючи на те, що підприємство виробляє ще й продукцію рослинництва у таблиці 2.10 представлена економічна ефективність виробництва продукції рослинництва.

Таблиця 2.10

Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва в П(ПО)СП «Іскра»

Показник	2008	2009	2010	Відношення 2010 до 2008, у %
Урожайність, ц/га
Зернових	15,0	8,5	8,7	57,53
Виробнича собівартість 1 ц, грн
Зернових	71,15	65,20	79,72	112,05
Отримано прибутку (збитку) від реалізації продукції рослинництва, тис.грн	171,00	20,40	-44,00	-
в тому числі з розрахунку:
на 1 га сільськогосподарських угідь, грн	137,68	16,43	-41,98	-
на 1 середньорічного працівника в рослинництві, грн	3420,00	536,84	-2095,24	-
на 1люд-год відпрацьовану в рослинництві , грн	2,41	0,34	-1,05	-
Рівень рентабельності галузі, %	53,22	9,64	-21,86	-
Приведенна маса прибутку, тис. грн.	0,20	0,02	-0,07	-

Протягом періоду з 2008 по 2009 роки підприємство відзначилось прибутковістю галузі рослинництва, але у 2010 році отримало збитки. Урожайність зернових і зернобобових культур в 2010 році становила 8,7 центнерів з гектара проти 15,0 центнерів з гектара в 2008 році. Значною мірою на зниження урожайності у підприємстві сприяли такі чинники як природнокліматичні умови, погіршення техніки і обладнання на підприємстві, відсутність заохоченості праці робітників підприємства, зниження використання мінеральних та органічних добрив, пестицидів. Негативною тенденцією по підприємству є підвищення собівартості зернових на 12,05 %. В результаті збиткової господарської і організаційної діяльності підприємства у 2010 році рівень збитковості склав на 21,86 %. В 2010 році знзилась прибутковість галузі більш як в 5 разів, в тому числі з розрахунку на 1 гектар сільськогосподарських угідь на 179,66 грн., на 1 середньорічного працівника рослинництва на 5515,24 грн., на 1 людино-годинну відпрацьовану в рослинництві на 3,46 грн..

Приведена маса прибутку по рослинництву з кожним роком спадає. Так вона зменшилась у 2010 році порівняно з 2008 роком на 0,27 тис. грн.. Із зменшенням маси прибутку на 1 га угідь звужуються можливості підприємства щодо прискорення темпів відтворення і зміцнення матеріального добробуту працюючих. Тобто завдяки розвиненій галузі рослинництва на П(ПО)СП «Іскра» є можливість розширювати діяльність підприємства.

2.3 Сучасний рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва П(ПО)СП «Іскра»

Показник рентабельності показує, скільки копійок прибутку одержує підприємство при понесених витратах в його господарську діяльність в розмірі 1 гривні.