Сутність оборотних коштів підприємства

10

Размещено на http://www.allbest.ru/

10

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи ефективності використання оборотних коштів

1.1 Економічна суть оборотних коштів, їх класифікація

1.2 Показники ефективності використання оборотних коштів

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства ВАТ „Борисівський комбікормовий завод”

2.1 Організаційно-правовий статус

2.2 Економічна характеристика підприємства

2.3 Забезпеченість трудовими, матеріальними та фінансовими

ресурсами та ефективність їх використання

2.4 Аналіз фінансового стану підприємства

3. Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві

3.1 Аналіз оборотного капіталу Борисівського комбікормового заводу

3.2 Оцінка показників ефективності використання оборотних коштів підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Комбікормова промисловість України за часів існування адміністративно-командної форми економіки розвивалася відповідно до зростаючих потреб у комбікормах тодішніх колгоспів, радгоспів, у першу чергу великих тваринницьких комплексів -- відгодівельних, молочних, птахівницьких фабрик. Виробництво продукції в таких підприємствах базувалося на застосуванні індустріальних технологій передбачало регулярне одержання високопоживних концентрованих кормів. Значна частина відгодівельних свинарських комплексів та майже всі птахофабрики були безземельними або мали у власному користуванні порівняно невеликі площі земельних угідь.

Вимоги подальшої інтенсифікації тваринництва у багатогалузевих сільськогосподарських підприємствах також підсилювали стимули зростання комбікормової промисловості. В Україні було збудовано 90 великих комбікормових заводів з максимальною потужністю 21,8 млн. т. комбікормів за рік. Майже в кожному адміністративному районі діяли створені на кооперативних засадах міжгосподарські комбікормові підприємства, які виготовляли понад 40% загального обсягу комбікормів.

Завдяки відміченим заходам комбікормові підприємства працювали стабільно, не відчуваючи труднощів з реалізацією продукції. На міжгосподарських комбікормових заводах використовували давальницьку зерносировину, що здешевлювало кінцеву продукцію.

Важливе значення відігравав той факт, що ціни на тваринницьку продукцію дотувалися з державного бюджету. Навіть ще на початку 90-х років з бюджету виділялися значні кошти для покриття різниці між цінами переробних підприємств і цінами реалізації м'ясної й молочної продукції для підтримки споживчого попиту. Починаючи з 1992 року виділення коштів на покриття різниці між заготівельними цінами сировини та оптово-відпускними цінами відповідної продукції переробних підприємств припинилося. Сьогодні всі комбікормові заводи працюють на принципах самоокупності і самофінансування. В умовах ринкової економіки забезпеченість власними оборотними коштами підприємства має надзвичайно-важливе значення. Тому тема курсової роботи «Ефективність використання оборотних коштів підприємства» на сучасному етапі є актуальною.

Основна мета виконання курсової роботи - це теоретичне обґрунтування сутності оборотних коштів підприємства та вивчення методології розрахунків ефективності їх використання.

Об'єктом дослідження став Борисівський комбікормовий завод Запорізької області.

При виконанні курсової роботи були використанні законодавчі акти, спеціальна література, статистична і фінансова звітність підприємства.

1. Теоретичні основи ефективності використання оборотних коштів

1.1 Економічна суть оборотних коштів їх класифікація

Діяльність суб'єктів господарювання зі створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних коштів і праці.

Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення їх розширеного відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні кошти споживаються в одному виробничому циклі, і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (наприклад, паливо) [23, с.152].

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці є, з одного боку, сукупністю матеріальних цінностей, а з другого -- втіленням затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти -- це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти -- це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Дехто вважає, що оборотний капітал -- це кошти, що їх вкладено в оборотні активи підприємства і які використовуються або призначаються для використання у виробництві. Це свідчить про ідентичність понять -- оборотні кошти та оборотний капітал.

У зарубіжній економічній літературі певні автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення і власного оборотного капіталу.

Узагалі поняття «капітал» виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найширше, найзагальніше поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії грошовий капітал розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообороту: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й накопичування необхідних запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообороту оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації, яка триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на товарній стадії кругообороту, водночас є і початковою стадією наступного створення нової вартості.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г -- Т...В...Гп -- Г ', (1.1)

де Г -- кошти, що авансуються; Т -- предмети праці (товар);

В -- виробництво;

Гп -- готова продукція (товар);

Г' -- кошти, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + АГ, тобто коли відбудеться приріст грошей проти авансованої суми [34].

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообороту оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні кошти.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробничій, торгово-посередницькій, сфері послуг (у тім числі фінансових).

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу

До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу -- це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери [27, с.257].

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) -- це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Рис.1 Склад і розміщення оборотних коштів

Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків .

Склад оборотних коштів -- це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів -- це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них.

Структура оборотних коштів -- це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.

Організація оборотних коштів справляє значний вплив на результативність і ефективність роботи підприємства, його фінансову стійкість. Для глибшого розкриття основ організації оборотних коштів доцільно їх у певний спосіб класифікувати.

Оборотні кошти підприємств можна класифікувати за трьома ознаками:

1) залежно від участі їх у кругообігу коштів;

2) за методами планування, принципами організації та регулювання;

3) за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообороті коштів двох самостійних сфер -- сфери виробництва і сфери обігу. Зростання питомої ваги оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, свідчить про ефективніше використання оборотного капіталу [9, с.142].

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні кошти включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні фондів поділяються на:

1) власні та прирівняні до них;

2) залучені;

3) інші.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства [42, с.324].

1.2 Показники ефективності використання оборотних коштів

У зв'язку зі змінами, що сталися в бухгалтерському обліку і звітності, змінилися і підходи до відображення ресурсів підприємства й аналізу їх використання. Нині в балансі підприємства не наводяться показники наявності власних оборотних коштів, надлишку або нестачі їх, стійких пасивів, нормованих запасів та ін. Але це не означає, що в підприємства зникла потреба визначати ці показники.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 (ПБО 2) «Баланс» власні оборотні кошти підприємства становлять різницю між підсумковою сумою розділу І пасиву балансу Ф.1 «Власний капітал» з додаванням суми «Довгострокові кредити банків» та підсумком розділу І активу балансу.

Отже, із суми рядка 380 розділу І пасиву балансу «Власний капітал» та суми рядка 440 «Довгострокові кредити банків» вираховується сума показників розділу І активу «Необоротні активи» (рядок 080).

Порівняння наявності власних оборотних коштів з поточною потребою в них дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів. Поточна потреба в оборотних коштах дорівнює різниці суми всіх поточних активів (підсумок розділу II активу балансу, рядок 260) та грошових коштів (рядок 230 та рядок 240 розділу II активу) мінус короткострокові зобов'язання (підсумок розділу IV пасиву балансу, рядок 620).

Неможливість покрити поточну потребу в оборотних коштах власними засобами означає нестачу або й цілковитий брак власних оборотних коштів.

Це може статися з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту потреби у власних оборотних коштах), через стихійне лихо та з інших причин, зокрема: незадовільної роботи маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабкої відповідальності підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; наявності значної дебіторської заборгованості покупців.

Причиною цілковитого браку власних оборотних коштів може бути значне підвищення цін у результаті інфляційних процесів [17, с.215].

Надлишок власних оборотних коштів створюється в разі перевищення власних оборотних коштів над їхню потребу. Він може виникати внаслідок перевиконання плану прибутку, неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом.

Цей надлишок може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, причому тільки тоді, коли темпи зростання нормативних запасів не випереджають темпів зростання обсягу виробництва.

За сучасних умов господарювання в Україні (часта зміна цін, інфляція, спад виробництва) перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над їхню потребу -- явище в господарській діяльності підприємств досить рідкісне.

Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їхніх величин.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, можна віднести коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів умайні підприємства (Крв). Цей показник визначається як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства:

Крв = Фн / М, (1)

де Фн -- фактична наявність (вартість) оборотних коштів, грн;

М -- вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яка частка в майні підприємства їм належить. З огляду на тип виробництва, вид продукції та інші чинники ця частка може бути різною. Але бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, у разі необхідності, швидкої ліквідності оборотних активів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обороту, тобто період, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, проходячи всі стадії кругообороту на підприємстві (обчислюється в днях):

О = (С*Т) / Р, (2)

де О -- термін обороту оборотних коштів, днів;

С -- середня вартість оборотних коштів, грн;

Т -- тривалість періоду, за який обчислюється оборотність, днів;

Р -- обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як середню арифметичну або середню хронологічну, використовуючи дані того періоду (рік, півріччя, квартал тощо), щодо якого визначається оборотність. Звичайно вона дорівнюватиме сумі оборотних коштів на початок і кінець періоду, поділений на 2.

Тривалість обороту коштів -- це показник, здатний одночасно відображати результати процесу матеріального відтворення -- обсяг реалізації виробленої продукції і наданих послуг за певний період -- і ефективність використання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів. Оборот оборотних коштів обчислюється за планом і фактично [11, с.251].

З метою проведення поглибленого аналізу використання власних оборотних коштів показники оборотності можуть розраховуватись як у цілому щодо всіх оборотних коштів, так і щодо їхніх окремих елементів.

Термін обороту виробничих запасів відображає час перетворення товарно-матеріальних цінностей на готову продукцію:

Ов.з = (Св.з.*Т) / Рс, (3)

де Ов.3 -- термін обороту виробничих запасів, днів;

Св.з -- середня вартість виробничих запасів, грн;

Рс -- обсяг реалізованої продукції за собівартістю, грн.

Тривалість обороту дебіторської заборгованості відображає середній термін отримання платежу:

Од.з. = (Дз*Т) / Р, (4)

де Од з -- термін обороту дебіторської заборгованості, днів;

Дз -- дебіторська заборгованість, грн;

Р -- обсяг реалізованої продукції, грн.

Тривалість обороту кредиторської заборгованості відображає час, за який можна перекрити кредиторську заборгованість:

Ок.з. = (Кз*Т) / Р, (5)

де Ок.з -- термін обороту кредиторської заборгованості, днів;

Кз -- кредиторська заборгованість, грн.

Тривалість обороту грошових коштів підприємства відображає час їхнього функціонування, починаючи з авансування в предмети праці і завершуючи отриманням виручки від реалізації продукції. При цьому враховуються терміни обороту виробничих запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості:

Огк = Овз + Одз + Окз, (6)

де Ог.к -- термін обороту грошових коштів, днів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт оборотності (Ко), що визначається за формулою:

Ко = Р/С, (7)

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів (Кз) є оберненим до коефіцієнта оборотності показником і визначається за формулою:

Кз = С/Р, (8)

Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн обороту, то ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами:

Ке = П/С, (9)

Р = П/С * 100%, (10)

де С -- середня вартість оборотних коштів;

П -- прибуток від реалізації продукції.

Всі перелічені показники дають можливість визначити рівень ефективності використання оборотних коштів та його вплив на фінансовий стан підприємства.

Практика господарювання підтверджує, що найліквіднішими є кошти в касі, на поточних і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери [7, с122].

Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах, у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів є найвіддаленішою від моменту реалізації і більше залежить від змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає рівень ризику вкладання оборотних коштів.

Ліквідність оборотних активів у цілому і кожної їхньої групи окремо визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов'язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

-- коефіцієнт швидкої ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття балансу) -- Кш л;

-- коефіцієнт покриття балансу (поточної ліквідності Кп);

-- коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л)-

Перший показник (Кш л.) відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (ПБО2) «Баланс» визначається як відношення грошових коштів, короткострокових цінних паперів, коштів у розрахунках та інших активів (II розділ активу балансу) до суми короткострокових зобов'язань (IV розділ пасиву балансу):

Кшл = (Гк + Кв + Гк.розр.) / ? к.з. (11)

де Кш л. -- коефіцієнт швидкої ліквідності;

Кв -- короткострокові фінансові вкладення, грн;

Гк.розр. -- грошові кошти у розрахунках, інші активи, грн.

Вказаний показник характеризує платоспроможність підприємства. Його прийнятне значення має бути більшим за одиницю.

Коефіцієнт покриття (Кп) -- це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів підприємства (підсумок II розділу активу балансу) до суми короткострокових зобов'язань (підсумок IV розділу пасиву балансу).

Кп = ?п.а. / ?к.з (12)

де Кп -- коефіцієнт покриття;

?п.а -- сума всіх поточних активів, грн;

?к.з -- сума короткострокових зобов'язань, грн.

Цей коефіцієнт характеризує платоспроможні можливості підприємства, достатність оборотних коштів для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0--2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Коли Кп стає меншим за одиницю, структура балансу визнається незадовільною, а підприємство -- неплатоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л) визначається як відношення суми коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (II розділ активу балансу) до короткострокових зобов'язань (IV розділ пасиву балансу).

Кабс.л. = (Гк + Кв) / ?к..з. (13)

де Кабс.л -- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

к -- грошові кошти, грн;

Кв -- короткострокові фінансові вкладення, грн;

? к.з.-- сума короткострокових зобов'язань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства погасити певну частину короткострокових зобов'язань. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25--0,35. За значення меншого, ніж 0,2, підприємство вважається неплатоспроможним.

Отже, фінансове стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи для зниження можливого ризику та отримання найвищого прибутку. Організація оборотного капіталу полягає у знаходженні компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи [43, с.212].

2. Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Борисівський комбікормовий завод»

2.1 Організаційно-правовий статус підприємства

Відкрите акціонерне товариство " Борисівський комбікормовий завод" засновано на підставі Установчого договору про створення відкритого акціонерного товариства " Борисівський комбікормовий завод" від 15.12.98 і наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 30.12.98 №1618 шляхом перетворення Борисівського міжгосподарського комбікормового заводу у відкрите акціонерне товариство відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про господарські товариства", "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", Положення про приватизацію державних часток (паїв, акцій) у майні міжгосподарських підприємств, затвердженого наказом ФДМУ від 07.02.96 № 124, постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.96 № 1099 "Про затвердження порядку перетворення в процесі приватизації державних, ; орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства".

Повне найменування - відкрите акціонерне товариство „ Борисівський комбікормовий завод". Скорочене найменування - ВАТ "БКЗ".

Місцезнаходження товариства: 71600, Запорізька обл., Приморський р-н, с. Борисівка.

Товариство є юридичною особою з дати його державної реєстрації.

Товариство має цивільні права та обов'язки, здійснює свою діяльність відповідно до Статуту та чинного законодавства.

Товариство є правонаступником всіх прав і обов'язків Борисівського міжгосподарського комбікормового заводу.

Товариство має самостійний баланс, рахунки в банках, печатку та кутовий штамп зі своїм найменуванням, знак для товарів і послуг.

Майно товариства формується з джерел, не заборонених чинним законодавством України.

Товариство є власником:

* майна, переданого йому засновниками та акціонерами у власність як вклад до статутного капіталу;

* продукції, виробленої Товариством у результаті господарської діяльності;

* одержаних доходів;

* іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Товариство має право продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим шляхом, якщо це не суперечить чинному законодавству України та Статуту.

Товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном.

2.2 Економічна характеристика підприємства

Товариство створено з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів товариства, максимізації добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій товариства, а також отримання акціонерами дивідендів.

Предметом діяльності Товариства є:

- виробництво комбікормів;

- надання послуг сільгоспвиробникам з дообробки та сушіння зерна, олійних культур і насіння;

- зберігання зерна, насіння, комбікормів;

- виробництво борошна та крупи;

- виробництво макаронних виробів;

- виробництво масла рослинного;

- надання послуг громадського харчування та виробництво продуктів харчування;

- виробництво товарів народного споживання, а також продукції виробничо-технічного призначення;

- організація складських приміщень та надання складських навантажувально-розвантажувальних послуг;

- оптова, роздрібна, комісійна торгівля;

- здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

- посередницькі послуги при купівлі-продажу продукції сільського господарства та товарів народного споживання;

- закупівля у фізичних та юридичних осіб сільгосппродукції за готівку.

Дане підприємство, виходячи з його назви повинно бути одногалузевим і спеціалізуватись на виробництві комбікормових кормів. Проте відсутність попиту на продукцію даного підприємства внаслідок занепаду галузі тваринництва примушує підприємство створювати додаткові галузі, виходячи з його реальних можливостей та умов функціонування

Структура доходів даного підприємства за останні роки свідчить, що найбільшу питому вагу займають доходи від надання послуг сільгоспвиробникам з дообробки та сушіння зерна, олійних культур і насіння - 29,6%, зберігання зерна, насіння, комбікормів - 23,7%, виробництво комбікормів - 16,5%, виробництво борошна та крупи - 11,9%.

Що стосується головної направленості діяльності даного підприємства, як свідчать дані табл. 1, питома вага доходів від виробництва комбікормів поступово зменшується і в звітному році склала лише 16,5%. Поясненням даного явище є, як відмічалось раніше, незабезпеченість підприємства сировиною та зниження попиту на даний вид продукції внаслідок скорочення поголів'я тварин та занепаду галузі тваринництва.

Таблиця 1. Динаміка структури доходів ВАТ „БКЗ”

Вид доходу	Базовий рік	Попередній рік	Звітний рік	Відхилення звітного в % до базового
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	п.п
Надання послуг сільгоспвиробникам з дообробки та сушіння зерна, олійних культур і насіння	77,6	26,1	70,2	23,9	93,8	29,6	16,2	+8
Зберігання зерна, насіння, комбікормів	87,1	29,3	77,2	26,3	75,1	23,7	-12	-5,6
Виробництво комбікормів	66,6	22.4	63,7	21.7	52,3	6,5	-14,3	-5,9
Виробництво борошна та крупи	14,6	4,9	22,3	7,6	37,7	11,9	23,1	+7
Організація складських приміщень	33,3	11,2	30,2	10,3	31,1	9,8	-2,2	-1,4
Інші доходи	18.1	6,1	29,9	10,2	26,9	8,5	+8,8	+2,4
Разом	1297,2	100	1293,6	100	1317,0	100	+19,8	х

Слід відмітити, що поряд з головними галузями діяльності підприємства з 2005 року на підприємстві поступово розширюється додаткова галузь - виробництво борошна та крупи. Так, в звітному році доход від реалізації борошна та крупи склав 37,7 тис. грн. що в перевищує даний показник за базовий рік на 23,1 тис. грн. і займає 11,9% питомої ваги в загальній сумі доходів даного підприємства.

В цілому ж дані табл.1 свідчать також, що протягом останніх років на даному підприємстві відсутня стабільність отримання доходів, оскільки в звітному році розмір отриманого доходу склав 317 тис.грн., що на 19,8 тис.грн. перевищує даний показник за базовий рік і на 23,4 тис.грн - показник попереднього року.

Таким чином, приходимо до висновку, що головною галуззю даного підприємства є виробництва комбікормових кормів, поряд з якою функціонують додаткові галузі, такі як надання послуг по до обробці та сушці зерна, а також виробництво борошна та круп.

Додаткові галузі виробництва дають можливість знизити вплив сезонності виробництва, яка є наслідком в свою чергу існуючої сезонності виробництва в сільському господарстві, а також підвищити ефективність використання ресурсів підприємства на протязі всього року.

За своїми розмірами дане підприємство відноситься до числа середніх за розміром підприємств району. Розміри господарської діяльності підприємства характеризують дані табл.. 2

Таблиця 2. Показники розмірів ВАТ „ Борисівський комбікормовий завод”

Показники	Роки	Відхилення звітного в % до базового
	Базовий рік	Попередній рік	Звітний рік
Залишкова вартість основних фондів, тис. грн.	6592	6443	5992	90,9
Середньорічна кількість працівників, чол.	66	64	59	89,4
Вартість товарної продукції, тис. грн.	1192,2	1167,6	1204,0	106,2
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	1297,2	1293,6	1317,0	105,2
Фонд оплати праці, тис. грн.	138,7	159,8	165,4	119,3

Аналізуючи дані табл.2, приходимо до висновку, що вартість основних фондів даного підприємства протягом аналізуємого періоду зменшилась та склала в звітному році 5992 тис. грн., що на 9,1% нижче даного показника за базовий рік. Зменшення вартості основних фондів пояснюється в першу чергу тим, що підприємство абсолютно не здійснює поновлення основних засобів та модернізацію виробництва, а лише нараховує знос та списує поступово основні засоби, термін корисного використання яких закінчився. Власних коштів підприємство не має, а залучити кредити банку не має можливості, оскільки перебуває в скрутному фінансовому становищі і місцеві банки не ризикують надавати позики.

Середньорічна чисельність працівників в звітному році склала 59 чоловік, що на 10,6% менше показника базового року. Скорочення чисельності працюючих пояснюється, як зменшенням обсягів виробництва, так і низьким рівнем оплати праці, яка до того ж в більшості випадків виплачується продукцією підприємства.

Обсяг виручки практично збільшився лише на 5,2%, проте фонд оплати праці збільшився на 19,3% і склав 165,4 тис. грн. Збільшення фонду оплати праці обґрунтовується не збільшенням обсягів виробництва та підвищенням рівня продуктивності праці, а підвищенням протягом останніх років рівня мінімальної оплати праці, яка в свою чергу має вплив на підвищення розцінок з оплати праці, збільшення собівартості продукції та зниження показників результативності господарської діяльності.

Таким чином, приходимо до висновку, що дане підприємство має незначні розміри і на сучасному етапі працює за стратегією виживання. До того ж на підприємстві протягом останніх років склалась тенденція до зменшення обсягів господарської діяльності внаслідок відсутності реального споживача на продукцію даного підприємства та відсутності коштів на його технологічну реорганізацію з метою зміни спеціалізації.

2.3 Забезпеченість трудовими, матеріальними, та фінансовими ресурсами та ефективність їх використання

Матеріально-технічною базою будь-якого підприємства, фундаментом його вдосконалення і розвитку є основні засоби.

Основні засоби - це такі засоби виробництва, що використовуються у виробничому процесі тривалий час, зберігаючи початкову речовинну форму. Свою вартість вони переносять на готову продукцію частинами, по міру зносу (у вигляді амортизації). До них відносяться будівлі і спорудження, машини й устаткування, худоба, багаторічні насадження і т.д.

Досвід свідчить, що успіх діяльності підприємств значній мірі залежить від ефективності використання основних виробничих фондів. Тож, виникає потреба проаналізувати наявність і рух основних фондів, визначити їх динаміку, рівень забезпеченості та ефективності використання. Забезпеченість основними засобами характеризується такими показниками, як фондозабезпеченість (вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 1 га сільськогосподарських угідь) та фондоозброєність (вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на одного середньорічного працівника) [25, с. 221]. Про рівень використання основних засобів свідчать фондовіддача (вихід валової продукції сільського господарства на 1 гривню основних фондів) та фондомісткість (вартість фондів на 1 гривню валової продукції). Результати проведених розрахунків вищезазначених показників узагальнено в табл.3.

Таблиця 3. Аналіз динаміки забезпеченості і ефективності використання основних фондів в ВАТ „ Борисівський комбікормовий завод”

Показники	Р о к и	Відхилення звітного в % до базового
	Базовий рік	Попередній рік	Звітний рік
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	6592	6443	5992	90,9
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	1297,2	1293,6	1317,0	105,2
Середньорічна кількість працівників, чол.	66	64	59	89,4
Фондоозброєність, тис. грн.	99,9	100,7	101,6	101,7
Фондовіддача, грн.	0,20	0,20	0,22	110,0
Фондомісткість, грн.	5,08	4,98	4,54	89,4

Аналізуючи дані табл.. 3, приходимо до висновку, що протягом аналізуємого періоду на підприємстві склалась тенденція до зниження вартості основних виробничих фондів. Так, в звітному році вартість основних фондів склала 5992 тис. грн., що в порівнянні з показником базового року складає лише 90,9 %. Зниження вартості основних виробничих фондів пояснюється тим, що дане підприємство із-за відсутності власних коштів не має практично можливості оновлювати основні засоби виробництва, а кредити банку не залучає із-за існуючого ризику скорочення обсягів господарської діяльності, внаслідок відсутності попиту на продукцію та незабезпеченості необхідними сировинними ресурсами.

Зміна вартості основних виробничих фондів викликало і відповідні зміни показників фондоозброєності, фондовіддачі та фондомісткості. Проте на показник фондоозброєності працівників підприємства вплинули і зміни чисельності працівників. Так, фондоозброєність в звітному році склала 101,6 тис. грн. в розрахунку на 1 середньорічного працівника, що на 1,7 відсотка перевищує показник базового року. оборотні кошти капітал

Разом з тим, на 10,0% зросла фондовіддача і на 9,6% знизилася фондомісткість. Зміна показників фондовіддачі та фондомісткості є штучним показником підвищення ефективності використання основних засобів, оскільки зміна даних показників є не скільки наслідком росту обсягу виручки, як наслідком зменшення вартості основних засобів. Так, виручка від реалізації продукції в звітному році в порівнянні з показником базового року збільшилась лише на 5,2%, а вартість основних засобів зменшилась на 9,1%.

До того ж, слід додати, що не дивлячись не те, що показник фондовіддачі протягом аналізуємого періоду постійно підвищується, він все ж таки залишається досить низьким. Так, за звітний рік рівень фондовіддачі по підприємству склав лише 0,22, що є свідченням того, що на кожну гривну вкладену в основні виробничі засоби підприємство отримало лише 0,22 грн. доходу.

Окрім основних виробничих фондів, суттєвий вплив на ефективність господарської діяльності має і забезпеченість підприємства трудовими ресурсами. Потреба підприємств в трудових ресурсах залежить від структури виробництва. Окремі галузі за трудомісткістю істотно відрізняються одна від одної, тому рівень забезпечення господарств трудовими ресурсами визначається відношенням їх наявності до потреб виробництва [40, с. 112]. Ступінь забезпечення підприємства робочою силою та раціональне її використання значною мірою визначають організаційно-технічний рівень виробництва, характеризують використання техніки та технології, предметів праці, створюють умови високої конкурентоспроможності та фінансової стабільності.

Тож, за даними табл.4 проаналізуємо показники чисельності працівників підприємства за останні три роки.

Таблиця 4. Чисельність робочої сили та її використання.

Показники	Р о к и	Відхилення звітного в % до базового
	Базовий рік	Попередній рік	Звітний рік
Середньорічна кількість працівників, зайнятих в основному виробництві, чол.	66	64	59	89,4
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	4850	5078	1317,0	100,9
Фонд оплати праці, тис. грн.	138,7	159,8	165,4	119,3
Припадає виручки на 1 працівника, грн. - всього	73,4	79,3	86,5	117,8
Середня зарплата одного працівника в місяць, грн.	175	208	257	146,8

Як зазначалось раніше, в складі працівників підприємства протягом останніх років відбулись суттєві зміни в кількісному, якісному і структурному відношенні. Тож, аналізуючи дані таблиці 4, приходимо до висновку, що в складі трудових ресурсів даного товариства відбулися суттєві зміни в кількісному відношенні. При зменшенні загальної кількості працівників на 10,6%, спостерігається зростання виручки на 0,9%, тобто продуктивність праці збільшилась на 17,8%. Завдяки цьому та завдяки росту рівня мінімальної заробітної плати визначеного урядом країни, середньомісячна зарплата одного працівника зросла на 46,8%, тобто підвищившись з 175 грн. до 257 грн.

Не дивлячись на те, що заробітна плата в звітному році підвищилась на 46,8% в порівнянні з показником базового року, вона все ж таки залишається досить низькою, що й призводить до потоку кадрів на підприємстві, зменшенню їх продуктивності внаслідок відсутності навиків та досвіду роботи, а також зниження ефективність використання трудових ресурсів. Зниження рівня ефективності використання трудових ресурсів підприємства свою чергу негативно впливає як на зміну собівартості, так і на зміну показників результативності діяльності підприємства.

2.4 Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить також і від стану грошових коштів, які є наймобільнішою частиною оборотних засобів. Сума грошових коштів повинна бути такою, щоб її вистачило для покриття всіх першочергових платежів. Збільшення коштів на рахунках у банку свідчить, як правило, про зміцнення фінансового стану підприємства. Але якщо великі залишки коштів тривалий час не використовуються, то це свідчить про неефективне використання оборотного капіталу. Для одержання прибутку кошти слід використовувати для розширення власного виробництва або вкладати в акції інших підприємств [14, с.144].

Аналіз передбачає визначення змін питомої ваги найбільш мобільної частини оборотного капіталу (грошові кошти в касі та на рахунках) до суми поточних активів та змін складу і структури грошових коштів

Таблиця 5. Аналіз змін складу і структури грошових коштів та їх питомої ваги у поточних активах

Грошові кошти	Базовий рік	Попередній рік	Звітний рік	Відхилення звітного в % до базового
	тис. гри	%	тис. гри.	%	тис. гри.	%	тис. грн.	%
Каса	-	-	3	4,0	7	3,8	+7	+ 0,8
Розрахунковий рахунок	54	84,4	72	-	176	96,2	+ 122	+11,8
Валютний рахунок	-	-	-	-	-	-	-	-
Інші грошові кошти	10	15,6	-	-	-	-	-10	-І5,6
Усього	64	100,0	75	100,0	183	100,0	+119	х
Загальна сума поточних активів (тис грн.)	9796	х	13329	Х	15375	х	+5579	х
Питома вага грошових коштів у загальній сумі поточних активів	х	0,7	х	0,6	х	1,2	х	+0,5

Дані табл. 5 свідчать про те, що загальна сума грошових коштів збільшилася на 119 тис. грн. - із 64 до 183 тис. гри., або на 185,9%, тобто майже втричі. Найбільше зростання відбулося за рахунок коштів на розрахунковому рахунку - із 54 до 176 тис. грн., або на 225,9%. Грошові кошти в касі зросли на 7 тис. грн., а інші грошові кошти зменшилися на 10,0 тис. грн.

Аналізуючи зміни структури розміщення грошових коштів, можна зробити висновок, що частка коштів на розрахунковому рахунку зросла на кінець року на 11,8% і становить 96,2%, частка грошових коштів в касі збільшилася на 3,8%.

Як бачимо, питома вага грошових коштів у загальній сумі поточних активів збільшилася на 0,5 і становить 1,2%. Збільшення в структурі оборотних активів грошових коштів свідчить про підвищення рівня більш ліквідних активі, які мають позитивний вплив на оборотність оборотних активів, на підвищення рівня платоспроможності та зниження заборгованості перед кредиторами.

Суттєвий вплив на фінансовий стан має і стан розрахунків з дебіторами.

Дебіторська заборгованість - це відволікання оборотних коштів діяльності підприємства (заборгованість підприємств, організацій, осіб даному підприємству). Це - як безпроцентна позика клієнтам.

Відвернення коштів у дебіторську заборгованість призводить до фінансових ускладнень, підприємство відчуває брак коштів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати, розрахунків із бюджетом, постачальниками. Окрім того, заморожування коштів призводить до сповільнення оборотності капіталу, тому кожне підприємство повинне бути зацікавленим у скороченні термінів погашення платежів шляхом удосконалення розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, передоплати, упровадження вексельної форми розрахунків тощо.

Аналізуючи дебіторську заборгованість, насамперед необхідно вивчити, які зміни відбулися в її складі та структурі на кінець звітного періоду порівняно з початком, а також у питомій вазі дебіторської заборгованості в загальній сумі поточних активів

Таблиця 6. Аналіз змін складу та структури дебіторської заборгованості

Показники	Базовий рік	Попередній рік	Звітний рік	Відхилення звітного в % до базового
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Розрахунки з дебіторами - за товари, роботи і послуги, строк оплати за якими настав - за товари, роботи і послуги, строк оплати яких не нестав - з іншими дебіторами	2139,0 422,0 20,0	82,9 16,3 0,8	2434,2 443,2 19,6	80,0 15.3 0,7	2930,0 517,0 20,0	84,5 14,9 0,6	+791,0 +95,0	+1,6 -1,4 -0,2
Усього	2581,0	100	2897,0	100	3467,0	100	+886,0	х
Поточні активи	9796,0	х	13329,0	х	15375,0	х	+5579,0	х
Питома вага дебіторської заборгованості в загальній сумі поточних активів (%)	х	26,3	х	21,7	х	22,5	х	-3,8

Аналізуючи табл.6, приходимо до висновку, що загальна сума дебіторської заборгованості в звітному збільшилася на 886,0 тис. грн.. і склала 3467 тис. грн., що на 34,3% перевищує даний показник за базовий рік.

Негативної оцінки заслуговує зростання заборгованості за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк, на 791,0 тис. грн. Слід зазначити, що питома вага цієї заборгованості в загальній сумі дебіторів досить висока: в звітному році вона становить 84,5%, в той час як в базовому році складала - 82,9%. Тобто таким чином з обороту підприємства на кінець звітного року було вилучено 84,5% коштів від загальної суми поточних активів. Вилучення такої значної суми з обороту негативно впливає на фінансовий стан підприємства і спричиняє йому фінансові труднощі.

В подальшому вважаємо доцільним визначити та проаналізувати темпи зростання дебіторської заборгованості, а також порівняти їх з попередніми періодами. Більш високі темпи зростання порівняно з попередніми періодами, пов'язані з неплатежами, свідчать про погіршення платоспроможності підприємства. За даним підприємства дебіторська заборгованість в звітному році порівняно з базовим роком зросла на 34,4% тобто майже на 1/3.

Після загального ознайомлення зі складом та структурою дебіторської заборгованості потрібно дати оцінку щодо реальної її вартості, вірогідності повернення, оскільки не всю заборгованість може бути стягнуто з дебіторів.

Важливо дати також оцінку показникам якості та ліквідності дебіторської заборгованості. Під якістю дебіторської заборгованості слід розуміти вірогідність одержання цієї заборгованості в повній сумі. Показником цієї вірогідності є термін утворення заборгованості, а також питома вага простроченої заборгованості. Практика свідчить: що чим більший строк дебіторської заборгованості, то нижча вірогідність її одержання [22, с.235].

Тому в ході аналізу згрупуємо заборгованість за термінами її виникнення. Наявність такої інформації за тривалий період дозволяє виявити як загальні тенденції розрахункової дисципліни, так і конкретних покупців, котрі найчастіше виявляються у числі ненадійних платників.

Тривалість дебіторської заборгованості БКЗ характеризується даними наведеними в табл.. 7.

Як бачимо з таблиці 7, значну питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості, а саме 90,5% становить заборгованість за строками виникнення до одного року, у тому числі за товари і послуги, строк оплати яких настав, - 84,5%.

Прострочена заборгованість становить 2830 тис. грн., або 81,6% до загальної суми дебіторської заборгованості. З них заборгованість із часом прострочення до одного місяця становить 207 тис. гри., або 6,0%; від одного до трьох місяців - 138 тис. грн., або 4,0%; від трьох до шести місяців -112 тис. гри., або 3,2%; від шести до дев'яти місяців -39 тис. гри., або 1,1%.

Таблиця 7. Аналіз тривалості дебіторської заборгованості

Статті дебіторської заборгованості	Усього	У межах строку (до 20 днів)	Час після прострочення заборгованості
			До 1 міс.	Від 1 до 3 міс.	Від 3 до 6 міс.	Від 6 до 9 міс	Від 9 міс до 1 року	Більше 1 року
Розрахунки з дебіторами - за товари, роботи і послуги, строк оплати за якими настав - за товари, роботи і послуги, строк оплати за якими не настав - з іншими дебіторами	2930 517 20	130	207	138	112	39	21	2830 20
Усього	3467	2930	207	138	112	39	21	2850
Питома вага дебіторської заборгованості в загальній заборгованості, %	15,5
Питома вага сумнівної щодо повернення заборгованості до загальної суми дебіторської заборгованості , %	0,6

Таким чином, приходимо до висновку, що наявність тривалий час дебіторської заборгованості має негативний вплив на платоспроможність підприємства та своєчасність проведення розрахунків з кредиторами.

Фінансова служба БКЗ повинна організовувати систематичний контроль за станом оплати покупцями відвантаженої чи відпущеної на місці продукції. У разі виникнення дебіторської заборгованості застосовувати заходи щодо припинення подальшої поставки продукції боржникам, якнайшвидшої оплати відвантаженої продукції і накладення штрафних санкцій на боржників. У разі виникнення господарських спорів з приводу оплати рахунків підприємства за відвантажену продукцію, а також щодо інших фінансових проблем у взаємовідносинах із партнерами, вирішення яких вимагає правових знань, спільно діяти з юридичною службою підприємства [37, с.235].

Зокрема, виконання таких загальних рекомендацій дозволить підприємству управляти дебіторською заборгованістю:

- контролювати стан розрахунків із покупцями (прострочену) заборгованості;

- по можливості орієнтуватися на більшу кількість покупців для зменшення ризику несплати одним або кількома великими покупцями;

- вивчати фінансовий стан покупців для набуття впевненості щодо його подальшої платоспроможності;

- слідкувати за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованостей (значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства);

- застосовувати попередню оплату, вексельну форму оплати;

- використовувати метод надання знижок у разі довгострокової оплати та інше. Якщо підприємство не використовує знижки у разі довгострокової оплати рахунків, то воно втрачає частину прибутку.

3. Ефективність використання оборотних коштів підприємства ВАТ „ Борисівський комбікормовий завод”

3.1 Аналіз оборотного капіталу Борисівського комбікормового заводу

Склад і структуру оборотного капіталу Борисівського комбікормового заводу можна проаналізувати по активу балансу.

Таблиця 8. Аналіз змін складу, структури та динаміки оборотного капіталу

Показники	Базовий рік	Попередній рік	Звітний рік	Відхилення звітного в % до базового
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн	%	тис. грн.	%
Оборотний капітал (поточні активи)	9796	І00,0	13329	100,0	15375	100,0	+5579	-
з них: виробничі запаси	5212	53,2	4808	36,1	5839	38,0	+627	-15.2
незавершене виробництво	38	0,4	146	1,1	179	1,2	+141	+0,8
готова продукція	1569	16	5039	37,8	5286	34,4	+3717	-15,6
грошові кошти	64	0,7	75	5,6	183	1,2	+119	+0,5
короткострокові фінансові вкладення	220	2,3	245	1,8	300	1,9	+80	-0,4
дебіторська заборгованість	2581	26,3	2897	21,7	3467	22,5	+886	-3,8
витрати майбутніх періодів	112	1,1	119	0,1	121	0,8	+9	-0,3

Аналізуючи таблицю 8, ми бачимо що загальна вартість оборотного капіталу на початок звітного року склала 15375 тис. грн., що на 5579 тис.грн. проти базового року.

3.2 Оцінка показників ефективності використання оборотних коштів підприємства

Як відомо, якість дебіторської заборгованості визначається також і її оборотністю. Оборотність характеризується такими показниками, як:

- тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості, або період інкасування (кількість днів перебування коштів у дебіторській заборгованості);

- коефіцієнт оборотності (швидкість обороту дебіторської заборгованості).

Тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості відображає середню кількість днів, необхідних для її повернення, й обчислюється за формулою:

Т.об.дт. = (С з.дт.зб. * Д) / В (1)

де Т об.дт. - тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості;

С з.дт.зб.- середній залишок дебіторської заборгованості;

Д - кількість днів у періоді, за який проводиться аналіз;

В - виторг від реалізації.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Коб.дт. ) показує, скільки разів заборгованість утворюється і надходить підприємству за період, який аналізується.

Коефіцієнт оборотності обчислюється за формулою: -

Коб.дт. = В/Сз.дт.зб (2)

Визначимо і такий показник, як відношення середнього розміру дебіторської заборгованості до виторгу від реалізації продукції.