Технічний розвиток підприємства і його форми в сучасних умовах на прикладі ЗАТ "Тернопільський молокозавод"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

Кафедра економічної кібернетики

Курсова робота

З дисципліни:

Економіка підприємства

на тему:

Технічний розвиток підприємства і його форми в сучасних умовах на прикладі ЗАТ «Тернопільський молокозавод»

Тернопіль 2011

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні засади технічного розвитку підприємства

1.1 Сутність, характеристика та класифікація напрямків технічного розвитку підприємства

1.2 Управління технічним розвитком підприємства

2. Аналіз результатів господарської діяльності ЗАТ «Тернопільський молокозавод» та системи управління його технічним розвитком

2.1 Загальна характеристика ЗАТ «Тернопільський молокозавод» та середовища його функціонування

2.2 Оцінка технічного розвитку ВАТ «Галактон»

3. Обґрунтування проекту впровадження нової лінії по виробництву продукції

3.1 Оцінка ефективності реалізації проекту

3.2 Формування системи управління проектом впровадження ПЕТ-лінії

Висновки

Перелік посилань

Додатки

Вступ

В умовах переходу до ринкової економіки орієнтація технічного й організаційного розвитку підприємства на кінцеві результати діяльності є однієї з найбільш важливих задач управління.

Однією з головних умов успішного функціонування будь-якого підприємства в умовах конкурентного ринку є впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу (НТП), тобто його матеріалізація у новітні види продукції, сучасні методи організації виробництва і менеджменту, застосування нової техніки та технологій.

Технічний розвиток підприємства представляє собою процес удосконалення техніки, технології, продукції і послуг, що виробляються, й професіональних можливостей кадрів з метою інтенсифікації виробництва, підвищення його ефективності й якості продукції.

Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробнича-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

Саме в цьому полягає мета моєї курсової роботи. Не менш важливе значення має аналіз впливу наявної структури основних виробничих фондів підприємства на темпи виробництва продукції. Прогресивна структура основних фондів з переважанням активної їх частини дозволяє максимізувати обсяги виробництва продукції.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи буде технічна база ЗАТ «Тернопільський молокозавод».

1. Теоретичні засади управління процесами технічного розвитку підприємства

1.1 Сутність, характеристика та класифікація напрямків технічного розвитку підприємства

Необхідність технічного розвитку підприємства (ТРП) є наслідком дій багатьох чинників, основними з них є:

ѕ зростання складності виробів і їх номенклатури;

ѕ необхідність підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності;

ѕ моральне старіння техніки й технології;

ѕ необхідність рішення задач соціального розвитку колективу;

ѕ потреба у заощадженні всіх видів ресурсів;

ѕ необхідність охорони навколишнього середовища;

ѕ зміни в організації виробництва, й в першу чергу тих, що є наслідком процесів спеціалізації й концентрації.

Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення основних засобів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з іншого - її безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва (рис. 1.1).

Розглянемо зміст окремих форм технічного розвитку підприємства.

Реконструкція означає зміну підприємства або окремих його виробництв. Причини, що викликають необхідність реконструкції, різноманітні. Головними з них є моральний й фізичний знос основних засобів, моральне старіння технології й продукції, що виробляється.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Форми технічного розвитку підприємства

Проведення робіт по реконструкції передбачає, що частина раніше створених й тих, що використовуються на діючому підприємстві елементів основних засобів зберігається у складі виробничого апарата після реконструкції. Приріст, що отриманий в результаті виробництва або економія витрат вимагає менших капітальних вкладень в порівнянні з новим будівництвом або розширенням на величину вартості використовуваних в проекті реконструкції елементів основних засобів раніше діючого підприємства.

Реконструкція може служити засобом подолання вузьких місць на виробництві й охоплює його як цілком, так й частково, зачіпаючи окремі його частині або види. Наприклад, в умовах діючого підприємства можливе проведення реконструкції допоміжного виробництва або транспортного господарства й т.д.

Проведення реконструкції може бути із зупинкою діючого виробництва і без неї. У останньому випадку об'єм виробництва, як правило, зменшується, хоча практика знає випадки реконструкції без зупинки виробництва й навіть без зниження об'ємів продукції, що випускається. Зазначена обставина вимагає при плануванні реконструкції враховувати разом з позитивним кінцевим результатом можливий збиток від зменшення об'ємів випуску продукції в період реконструкції. Звідси витікає ще одна особливість - необхідно одночасно планувати тривалість реконструкції, контролювати її виконання у ході проведення робіт.

Модернізація означає роботу по оновленню обладнання й інших елементів основних засобів. Так само, як й реконструкція, необхідність модернізації викликається моральним зносом устаткування або моральним старінням технології. Ефективність модернізації порівняно з іншими способами розвитку виробничої бази підприємства визначається можливістю економії витрат за рахунок використання пасивної частини устаткування.

Включенню в план технічного розвитку заходів по модернізації устаткування, споруд, технологічних процесів має передувати техніко-економічне обґрунтування її доцільності. Конкуруючим варіантом при цьому є заміна. Модернізація має перевагу перед заміною, якщо забезпечує мінімум приведених витрат при порівнянні об'ємів виробництва й якості продукції, тривалості проведення робіт по модернізації й заміні, періоду часу, протягом якого виявлятиметься тривалий ефект модернізації й заміни.

Технічне переозброєння -- це напрям технічного розвитку перш за все активної частини промислово-виробничих основних засобів. В ході технічного переозброєння проводиться заміна застарілого й зношеного устаткування новим, більш прогресивним й економічним. При цьому одночасно розв'язуються задачі соціального прогресу -- скорочується застосування важкої фізичної праці, ручної праці зі шкідливими умовами праці, з підвищеною небезпекою для життя й т.д. Заходи щодо технічного переозброєння сприяють також підвищенню якості продукції, коли традиційне устаткування й технологія вже не забезпечують збільшених вимог до надійності, довговічності, естетичним вимогам.

Технічне переозброєння -- це не тільки й не стільки засіб вдосконалення техніки й технології, але й перш за все спосіб формування необхідних значень показників ефективності виробництва. Виникаючі іноді диспропорції в динаміці цін й продуктивності машин й устаткування не відміняють попереднє положення. Показники ефективності господарської діяльності після проведення технічного переозброєння повинні бути не гірше за показники в умовах до виконання відповідних робіт.

Серед задач по розвитку виробництва технічне переозброєння розглядається до реконструкції, розширення й нового будівництва. Це пов'язане з тим, що технічне переозброєння проводиться в рамках наявних будівель й споруд, використовуючи їх резерви. Якщо ж таких резервів немає, то може бити сформований варіант, що поєднує в собі й реконструкцію, й технічне переозброєння, показники якого порівнюються з показниками варіанту нового будівництва й розширення.

При обґрунтуванні варіантів технічного переозброєння доцільно використовувати ідеї функціонально-вартісного аналізу з метою уникнути витрат, що не виправдовують збільшення виробничої потужності підприємства або виробничих можливостей його підрозділів (як цільової функції витрат). При проведенні технічного переозброєння слід дотримувати вимоги послідовної економії всіх видів ресурсів («ресурсозберігаючий» тип технічного переозброєння), причому не повинно збільшуватися число робочих місць.

Розширення виробництва й нове будівництво -- ці заходи, хоча й називаються разом, мають різний зміст: розширення виробництва, виходячи з вимог швидкості задоволення потреб в додатковій продукції, може бути досягнуто на базі вже наявної техніки й технології. Розширення виробництва, що проводиться таким чином, означатиме екстенсивний шлях розвитку виробництва. Його можливість визначиться наявністю додаткових «вільних» ресурсів всіх видів для випуску додаткового об'єму продукції. При розширенні виробництва на екстенсивній основі його ефективність може збільшитися хоча б за рахунок економії на умовно-постійній частині витрат. Проте розміри такого зростання вельми незначні й не можуть задовольняти сучасним вимогам кратного (по відношенню до бази) зростання ефективності за період, що планується.

Якщо розширення виробництва здійснюється на новій технічній (прогресивній) основі, то в цьому випадку варіант розширення виробництва практично співпадає з новим будівництвом.

Перед новим будівництвом висувається як мінімальна вимога використання ресурсозберігаючої техніки, технології й організації виробництва (порівняно із станом до його проведення). Максимальна ж полягає в тому, щоб показники ефективності об'єкта капітального будівництва були б вище, ніж показники кращого раніше здійсненого варіанту або проекту. Таким чином, нове будівництво повинне служити засобом інтенсифікації виробництва. При його обґрунтуванні слід також використовувати функціонально-вартісний аналіз, розглядаючи його як засіб пошуку резервів зниження кошторисної вартості будівництва, з однієї стороні, а з другої -- як засіб об'єктивізації її величини (при спробах заниження з метою забезпечити узгодження проектів), тобто запобігання невиправданому заниженню з суб'єктивних причин.

Крім вище зазначених форм технічного розвитку підприємства, наукові видання виділяють ще й такі підтипи як: впровадження нової техніки; застосування нової прогресивної технології; впровадження засобів механізації і автоматизації; забезпечення охорони навколишнього середовища; використання прогресивних матеріалів, сировини, енергії; оптимізація структури „основне-допоміжне виробництво”; розвиток технічної бази управління на основі ЕОМ; підвищення кваліфікаційного рівня і удосконалення структури кадрів робочих.

Впровадження нової техніки є одним з напрямів реалізації технічного переозброєння. Поняття «нова техніка» -- досить змістовне і включає в себе більш досконалі технологічні процеси, знаряддя й предмети праці, при використанні яких забезпечується досягнення високих техніко-економічних показників.

До нової техніки відносять також створення й використання прогресивнішої організації виробництва й управління, результати розвитку винахідництва й раціоналізації, що приводять до підвищення техніко-економічних показників. Обов'язковою ознакою нової техніки є позитивний її вплив на ефективність виробництва, за умови праці.

Плануючи технічний розвиток, в сучасних умовах не можна залишати осторонь вимогу комплексного рішення задач створення й використання нової техніки, так як оснащення нею якоїсь однієї ланки або навіть технологічної операції не призведе до бажаного ефекту, якщо не супроводжуватиметься відповідними заходами на паралельних процесах й виробництвах.

Особливу увагу при підготовці плану технічного розвитку необхідно приділяти новій техніці, яка забезпечує скорочення ручної праці, упровадження сучасної прогресивної технології, наприклад порошкової, плазмових й лазерних методів обробки, біотехнології й т.д.

Застосування нової прогресивної технології -- це напрям технічного розвитку, заснований перш за все на використанні нової техніки як знарядь й предметів праці.

В умовах стабільної номенклатури продукції, що випускається застосування нової прогресивної технології покликане забезпечити зниження собівартості виробів за рахунок економії трудових й матеріальних витрат. Крім того, можливе зростання прибутку завдяки підвищенню якості продукції.

Для того щоб віднести аналізовану технологію до прогресивної, необхідне дотримання наступних умов :

ѕ безвідходність;

ѕ замкнутість (по відношенню до навколишнього середовища);

ѕ мінімум міжопераційних переходів (а при їх наявності -- обробка без проміжного складування й очікувань);

ѕ гнучкість по відношенню до предмету праці, способам й режимам його обробки;

ѕ безпека обслуговуючого персоналу;

ѕ більш висока ефективність відносно аналогів.

Заходи щодо використання нової прогресивної технології здійснюються практично одночасно з переходом на нову техніку, що необхідно враховувати при плануванні технічного розвитку виробництва.

Впровадження засобів механізації і автоматизації як задача плану технічного розвитку пов'язане з необхідністю зниження частки ручної ^:праці, особливо тяжкої.

Особлива роль в цьому належить промисловим роботам (маніпуляторам), ефективність яких тим вище, чим менш перервний процес й чим більше відповідності параметрів роботи основного технологічного устаткування й обслуговуючих промислових роботів. Проте це не виключає можливості у ряді процесів ефективного застосування й інших, зокрема простіших засобів економії живої праці.

Одна з особливостей процесів механізації й автоматизації виробництва полягає у тому, що вони можуть відбуватися без збільшення об'ємів продукції, що виробляється (наприклад, в умовах насиченої потреби). У цьому випадку обґрунтування включення тих або інших варіантів в план ґрунтується на зниженні сукупних витрат праці (живої й уречевленої).

Використання прогресивних матеріалів, сировини й енергії передбачається в плані технічного розвитку в цілях забезпечення зниження матеріаломісткості продукції, скорочення у ряді випадків загальної трудомісткості обробки предмету праці, наближення заготівок по формах й властивостям до готового виробу. Застосування нових матеріалів різноманітне -- знижується вага, а отже, скорочується об'єм обробки, що виражений не тільки в трудомісткості, але й в машиноємкості. Але машина з меншою власною вагою вимагає менших енергоустановок для застосування в дії й виконання своїх функцій, отже, з'являється можливість економії енергії при експлуатації техніки. Прогресивність матеріалів означає також наявність у нього властивостей, завдяки яким знижується питома витрата або відпадає додаткова обробка, забезпечуючи надійну й тривалу експлуатацію (наприклад, відносно корозії). Іноді застосування нового матеріалу або сировини може викликати зміни й в знаряддях праці, й в технології, як, наприклад, у разі переходу до широкого використання металевих порошків для виготовлення деталей машин, замість обробки металу різанням. Забезпечення охорони навколишнього середовища -- це порівняно новий напрям планування технічного розвитку підприємства. Тут є одна особливість, пов'язана з взаємодією колективу працівників й кінцевим результатом: якщо відносно продукції, що випускається воно не пряме, а через систему міжгалузевих зв'язків й розподілів, то шкідливі викиди в навколишнє середовище впливають прямо й безпосередньо на працівників підприємства й всіх, хто проживає поблизу від нього.

Вже в даний час суспільство витрачає (через свої підприємства головним чином) значні суми на охорону природи й раціональне використання природних ресурсів й далі ці витрати зростатимуть. Тому, важливе економічне ставлення до ресурсів, що наявні. Необхідно, щоб в процесі проектування техніки й технології виробництва закладалися такі рішення, які виключать взаємодію з навколишнім середовищем у формі, яка відрізняється від замкнених циклів. Все це слід мати на увазі при плануванні технічного розвитку підприємства.

Оптимізація структури «основне-допоміжне виробництво». У плані технічного розвитку оптимізація співвідношення між основним й допоміжним виробництвом має свій аспект: по-перше підвищення організаційно-технічного рівня допоміжного виробництва до рівня основного, по-друге забезпечення збалансованого резервування виробничих можливостей й, по-третє, підвищення якості продукції й послуг допоміжного виробництва. Співвідношення між основним й допоміжним виробництвом слід рахувати оптимальним у разі досягнення мінімуму сукупних приведених витрат на одиницю продукції. При цьому в якості основного фактора служить співвідношення виробничих потужностей обох підрозділів й виробництва, прогнозуючи тут можливість вираження її в допоміжному виробництві також методом вузької ланки.

Розвиток технічної бази управління на основі ЕОМ й засобів оргтехніки. Через план технічного розвитку можуть проходити роботи по формуванню програмного забезпечення системи забезпечення й ЕОМ. Дуже важливо в ньому передбачати також впровадження машинних носіїв інформації й системи неперервного введення даних зі всіх центрів відповідальності, заходів по забезпеченню надійності й збереженню інформації.

Підвищення кваліфікаційного рівня й удосконалення структури кадрів робочих, інженерів й техніків -- ця задача плану по праці й підвищенню кваліфікації. У плані технічного розвитку одночасно з постановкою задач, розглянутих раніше, повинні формулюватися цільові установки в області кваліфікації й структури кадрів для відповідних спеціалізованих розділів плану підприємства.

Задачі плану технічного розвитку можуть бити згруповані в розділи відносно до об'єктів:

1. Розвиток промислово-виробничих засобів з виділенням активної й пасивної частин основного і допоміжного виробництва.

2. Вдосконалення виробів й підвищення технологічності й якості продукції.

3. Вдосконалення технології виробництва.

4. Вдосконалення технічної бази системи управління.

5. Розвиток кадрової складової потенціалу підприємства.

З метою інтенсифікації використання матеріально-технічних і трудових ресурсів, постійного підвищення технічного рівня виробництва, оновлення продукції та забезпечення її конкурентоздатності на ринку, на підприємствах розробляють систему планів науково-технічного розвитку та планів удосконалення організації виробництва і управління.

Для планування технічного та організаційного розвитку підприємства важливе значення має оцінка досягнутого рівня організації виробництва та продукції, яка випускається. Оцінка здійснюється на основі системи показників, які в комплексі характеризують продукцію, обладнання, технологію, технічну та енергетичну оснащеність праці, механізацію й автоматизацію, організацію виробництва і праці, управління підприємством.

Оцінку технічного рівня різногалузевих підприємств треба проводити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва.

Найбільш важливі й типові для всіх підприємств (незалежно від галузевої належності) показники наведено в таблиці 1.1.

Об'єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах.

Таблиця 1.1

Основні показники технічного рівня підприємства

Ознаки групування показників	Показники
Ступінь технічної оснащеності праці	Фондоозброєність праці Енергоозброєність праці
Технічний рівень устаткування	Продуктивність Надійність, довговічність Питома металомісткість Середній строк експлуатації Частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості Частка технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку
Рівень прогресивності технології	Структура технологічних процесів за трудомісткістю Частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції Середній вік застосовуваних технологічних процесів Коефіцієнт використання сировини й матеріалів
Рівень механізації та автоматизації виробництва	Ступінь охоплення робітників механізованою працею Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці

Для поглибленої аналітичної оцінки рівня технічного розвитку підприємства, необхідність у проведенні котрої, як правило, виникає за розробки спеціальної перспективної програми, треба застосовувати також інші показники, включаючи ті з них, що характеризують галузеві особливості виробництва, а саме:

ѕ Механоозброєність праці;

ѕ Коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;

ѕ Коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва;

ѕ Рівень утилізації відходів виробництва;

ѕ Рівень забруднення навколишнього середовища;

Показники технічного та організаційного рівня виробництва повинні знайти своє відображення в узагальнюючих економічних показниках і, в першу чергу, у збільшенні прибутку, зниженні собівартості та зростанні продуктивності праці.

1.2 Управління технічним розвитком підприємства

У зв'язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, а також у зв'язку з його складністю важливе практичне значення має постійно здійснювана та збалансована за всіма елементами система економічного управління цим процесом на підприємстві. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства зазвичай включає такі основні етапи:

ѕ установлення цілей - визначення, ранжирування, виокремлення пріоритетів;

ѕ підготовчий - аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;

ѕ варіативний вибір рішень - розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варіантів;

ѕ програмування (планування) робіт - узгодження вибраних і прийнятих рішень, їхнє інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу;

ѕ супроводження реалізації програми - контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програми.

Цілі та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи тому етапі його функціонування. Так, для одних підприємстві пріоритетним напрямом може бити перехід на ресурсозберігаючі технології, для інших -- увага може бути сконцентрована на скороченні ручної праці. Відповідно програма технічного розвитку буде складовою частиною комплексної господарської програми підприємства по ресурсозбереженню або зменшенню ручної праці. Стратегія розвитку підприємства може бути спрямована й на підвищення ефективності виробництва й якості продукції. Варіантний вибір рішень по технічному розвитку припускає розгляд можливих варіантів, оцінку їх реальної ефективності й розробку на цій основі взаємопов'язаного комплексу заходів.

Важливо підкреслити, що при оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки локальний ефект, в окремому підрозділі, але й вплив рішень, що приймаються, на кінцеві результати виробництва. Тільки такий підхід дозволить виключити вірогідність створення й використовування дорогої високопродуктивної виробничої системи, працюючої «на склад».

З переходом до більш складних видів технічного розвитку (технічному переозброєнню, реконструкції й розширенню) зростає складність об'єднання окремих рішень в єдиний комплекс. Недостатня увага до цього питання може привести до посилення диспропорцій (між основними й допоміжними виробництвами, окремими цехами й т. д.). Ефективним інструментом для ув'язки окремих рішень й оцінки впливу розробленого комплексу заходів на кінцеві результати підприємства є моделювання.

Супровід реалізації програми дозволяє оперативно оцінювати її виконання й, при необхідності, вносити відповідні корективи. Цей етап, що забезпечує зворотний зв'язок в управлінні технічним розвитком промислового підприємства, особливо важливий у зв'язку з відносно новими проблемами, специфічними для теперішнього перехідного етапу до ринку, що регулюється.

Однією з таких проблем є небезпека прийняття невдалого або малоефективного рішення, в результаті можливості передбачити директивно задані напрямки, об'єктів або варіантів інвестицій (наприклад, прямі вказівки вищих органів), відсутності або низької якості прогнозної інформації галузевого й загальноекономічного характеру про стан вітчизняного й світового ринку.

Інша проблема полягає у відстроченні або відмові від ухвалення ефективних рішень по технічному розвитку у зв'язку з браком фінансових ресурсів. Основні причини цієї нестачі полягають у відсутності чіткої політики залучення запозичених засобів.

Нарешті, третя проблема -- це відстрочка або відмова від ухвалення інвестиційного рішення через складності отримання ресурсів на проектування й підряд, малої потужності й більш низької ефективності власної проектно-конструкторської й будівельної бази.

Таким чином, особливості теперішньої господарської ситуації зумовлюють особливу значущість відпрацювання комплексної програми технічного розвитку, створення механізму побудови й корегування політики підприємства у цій області.

Ключовими етапами в процесі управління технічним розвитком підприємства є варіантний вибір рішень й програмування робіт. Від узгодженості прийнятих на цих етапах рішень головним чином залежить ефективність технічного розвитку.

Аналіз практики планування технічного розвитку показав, що проекти планів і програм здебільшого формуються на основі пропозицій, що подаються підрозділами й службами підприємства. Надалі проект корегують, виходячи з можливостей його реалізації (наявності фінансових ресурсів, тощо). Скорегований проект обговорюється на технічній раді підприємства й затверджується керівництвом.

Такий типовий порядок для більшості підприємств відображає їх відому незацікавленість в технічному розвитку. Основний недолік подібного підходу -- механічне «підсумовування» різних пропозицій, відсутність їх реальної ув'язки в єдиний комплекс.

Виключити вказаний недолік дозволяє попередній аналіз програми технічного розвитку в режимі групової роботи. Мета такої роботи -- перегляд й узгодження пропозицій, представлених у програмі спеціалістами різних служб й підрозділів.

В режимі групової роботи обговорюється проект програми технічного розвитку, узгоджуються окремі заходи, посилюється цільова спрямованість програми. При цьому до певної міри реалізується конкурсний відбір об'єктів й напрямів технічного розвитку.

Підхід, що пропонується, дозволяє детально врахувати конкретну ситуацію на підприємстві, позиції й інтереси представників різних підрозділів й служб. Реалізація спільно розробленого плану технічного розвитку полегшується за рахунок побудови єдиної стратегії й попереднього узгодження можливих конфліктних ситуацій між підрозділами, повної інформованості працівників підприємства про проблеми технічного розвитку й шляхах їх вирішення.

Комплексну програму технічного розвитку об'єднання (підприємства) розробляє група фахівців. У неї входять представники наукових й проектно-конструкторських підрозділів, планово-економічних й технічних служб. Важливо мати в групі спеціаліста по методології програмно-цільового методу планування. Зазвичай роботу групи очолює головний інженер підприємства.

Кількісний склад групи залежить від складності вирішуваної задачі, числа необхідних для її реалізації науково-технічних напрямів, а також підготовки членів групи в області планування. Для формування програми по досягненню запланованого техніко-економічного показника на перспективу 8--12 років достатньо 12--15 чоловік. Проте серед них повинні бути спеціалісти по плануванню науки й техніки, будівництва й виробництва, наукові працівники й інженери по конкретним напрямкам досліджень й розробок. Окремі спеціалісти можуть притягуватися до роботи групи в процесі розробки цього планового документа при розгляді специфічних питань.

Виконавцями заходів комплексних програм технічного розвитку підприємств можуть бути як їх структурні підрозділи, так й сторонні організації, зокрема інших міністерств й відомств.

Після визначення послідовності процесу управління технічним розвитком підприємства та відповідальних осіб і виконавців, визначаються строки виконання і вартість робіт окремих етапів, заходів і програми в цілому.

Терміни завершення робіт й їх кошторисна вартість визначаються на основі тривалості циклу виконання аналогічних робіт й діючих нормативних документів (методик, інструкцій, порядків й т. п.). Важливий момент -- збалансованість термінів з урахуванням безперервності проведення робіт без поділу між всіма заходами різних рівнів програми.

У випадку, якщо сумарний час виконання робіт за програмою в цілому перевищує установлений термін досягнення генеральної мети або не відповідає задачам підвищення ефективності діяльності підприємства, здійснюється оптимізація тривалості виконання окремих заходів. Із цією метою виявляють критичний шлях ходу реалізації завдань. Іншими словами, обирають підпрограму, яка визначає (лімітує) термін досягнення генеральної мети, й в ній визначають найбільшу за тривалістю робіт ціль.

Досягнення заданого технічного рівня матеріально-виробничої бази підприємств в економічно оптимальні терміни неможливо без формування необхідних організаційно-економічних механізмів й структур управління, що ефективно реалізують методи програмно-цільового планування й господарсько-розрахункові відносини, адекватні новим умовам господарювання.

Головна мета організаційної структури управління технічним розвитком виробництва -- забезпечення оптимальної відповідності системи управління, вимогам безперервного підвищення ефективності використання ресурсів на основі удосконалення матеріально-виробничої бази. Ця організаційна структура повинна сприяти вирішенню перспективних виробничих задач, бути здатною охопити аналізом підготовку виробництва, саме виробництво по переділах; забезпечити компонентну й нормативну повноту планів, організовувати, координувати й аналізувати процеси відтворення основних засобів, випуску продукції, розвитку виробництва.

Структура управління технічним розвитком органічно включається в загальну структуру організації виробництва, відтворення основних засобів й управління. Головним елементом в ній повинні стати відділи перспективного розвитку підприємства, а головним технічним інструментом -- інтегрована автоматизована система управління виробництвом, заснована на використанні оперативної техніко-економічної інформації й системи нормативів.

Об'єктами управління служби перспективного розвитку підприємства є процеси удосконалення продукції, розвитку матеріально-виробничої бази, організаційної й виробничої структур. Управління технічним розвитком матеріально-виробничої бази підприємства повинне виходити з оптимальної відповідності технічного рівня основних засобів цілям, що змінюються, й умовам виробництва. Це може бути досягнуто при отриманні достовірних результатів аналізу техніко-економічного рівня підприємства, визначенні перспективи технічного розвитку, поєднанні цього рівня з необхідною виробничою потужністю, встановлення бажаних варіантів технічного оснащення перспективного виробництва, розробці проектів програми технічного розвитку й планів, що конкретизують її, координація роботи всіх підрозділів, що беруть участь у виробничому процесі. Тільки в цих умовах керівництво підприємства матиме економічні опрацьовані документи технічного розвитку матеріально-виробничої бази.

Невід'ємним елементом даної організаційної структури, що дозволяє забезпечити якісно новий рівень її функціонування, є інтегрована система управління оптимальним розвитком техніки, технології й організації виробництва підприємства.



2. Аналіз результатів господарської діяльності ЗАТ «Тернопільський молокозавод»

2.1 Загальна характеристика ЗАТ «Тернопільський молокозавод» та середовища його функціонування

Закрите акціонерне товариство „Тернопільський молокозавод” засноване навесні 1995 року.

ЗАТ „Тернопільський молокозавод” працює на українському ринку як потужний виробник молочної продукції. Зараз на підприємстві випускається 4 стратегічно важливих продуктових групи: біо-лінія, десертна група, цільномолочна продукція, молоко тривалого зберігання. Асортимент налічує близько 70 найменувань товарів, серед них - молоко, кефір, ряжанка, сметана, масло, які випускаються з перших днів роботи підприємства, до них додалися йогурти, сиркові маси, десерти, молочні суміші.

Сьогодні „Тернопільський молокозавод” переробляє в середньому близько 300 тонн молока в добу при потенційній потужності переробки - 500 тонн. Компанія представляє торгову марку: ТМ "Молокія". У 2011 році чистий дохід „Тернопільський молокозавод” склав більше 4 млн. грн. У 2011 році показник чистого прибутку підприємства скоротився до цифри 25,7 тис. грн. Такий стрибок, керівництво підприємства пояснює тим, що в 2011 р. сумарна дебіторська заборгованість підприємства складала 132,2 тис. грн. проти 256 тис. грн. в 2010 р.

На заводі продовжуються процес інвестування в сфері технічної модернізації та реконструкції виробництва. На кінець 2011 року було заплановано будівництво автоматичної мийки молочних цистерн, реконструкція торкнеться також складських приміщень у відношенні запуску нових установок промислового холоду, нещодавно було запущено ділянку по виробництву зерненого творогу. Дані процеси дозволяють провести комплексну модернізацію компресорних станцій, що дозволить очікувати зниження витрат електроенергії в 2 рази.

Основне виробництво розбито на 5 секторів: цех молочного білка, цех незбираного молока, цех плавлених сирів, цех стерилізованого молока та дільниця фасованої сметани.

На підприємстві масове виробництво, що підтверджується великим обсягом випуску виробів - 82077,6 т (станом на 2009р.), що виготовляються безперервно протягом тривалого часу.

Рівень спеціалізації підприємства визначаємо за питомою вагою продукції у загальному обсязі виробництва (таблиця 2.1).

Чіткої спеціалізації на підприємстві не прослідковуються, наявний досить широкий асортимент, проте виявляються два профільні сектори, питома вага яких у загальному обсязі виробництва помітно зростає - молоко пастеризоване (15,5%) та біо-продукція (23,4%).

Таблиця 2.1

Питома вага окремих видів продукції у загальному обсязі виробництва ЗАТ „Тернопільський молокозавод”, 2011 рік

Продукція	Питома вага тис. грн., %
- молоко пастеризоване	15,5
- молоко ”Т”	7,9
- суміші	3,7
- кисломолочна продукція	5,9
- біо-продукція	23,4
- йогурти	5,6
- вершки	1,2
- сметана	9,6
- творог	9,6
- творожні вироби	5,1
- сири плавлені	6,0
- сири тверді	0,6
- масло вершкове	5,3
- інше	0,5
Всього	100



ѕ Рівень кооперації доволі високий, підприємство співпрацює з такими організаціями як: ТОВ „Тетрапак - по забезпеченню упаковкою; „Аграна Фрут Україна” - по забезпеченню наповнювачами; „Арома” - по забезпеченню ароматизаторами. Завод співпрацює з більш ніж 10 фермерськими господарствами.

На підприємстві діє 11 функціональних підрозділів. Організаційна структура підприємства наведена в Додатку А.

Станом на кінець 3-го кварталу 2011 року на підприємстві працює 855 чол.

До вищих органів управління підприємством належать:

ѕ Загальні збори акціонерів;

ѕ Наглядова рада товариства;

ѕ Ревізійна комісія;

ѕ Генеральний директор товариства.

Функції вищих органів управління визначенні чинним законодавством

Підприємство діє на основі статуту, що був укладений, при реорганізації товариства в 1995 році, згідно вимог чинного правового законодавства.

Проведемо аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності ЗАТ „Тернопільський молокозавод”

Крім приведеної загальної характеристики підприємства, необхідно в процесі експрес-аналізу з'ясувати, як підприємство розвивалося в попередні періоди. Нижче приведені результати господарської діяльності підприємства.

В таблиці 2.2 наведені аналіз структури доходів корпорації за 2010-2011 роки.



Таблиця 2.2

Структура доходів ЗАТ „Тернопільський молокозавод”, тис. грн.

Показник	За минулий рік 2010	За звітний рік 2011	Відхилення	Темпи зростання, %
	сума	питома вага, %	сума	питома вага, %
Дохід (виручка) від р/п	17858	80,53	5054,8	39,77	-12803,2	38
Інші операційні доходи	4263,1	19,22	6264,2	49,28	2001,1	147
Дохід від участі в капіталі	0	0	0	0	0	0
Інші фінансові доходи	6,9	0,03	6,9	0,05	0	-
Інші доходи	47,5	0,22	1384,6	10,9	1337,1	2915
Надзвичайні доходи	0	0	0	0	0	-
Усього доходів	22175,5	100,0	12710,5	100,0	-9465	57

Дані таблиці свідчать, що найбільшу питому вагу має дохід від реалізації продукції 80,53% в 2010 році, а у 2011р. інші операційні доходи 49,28%. Усі інші доходи становлять незначну частку загальних доходів підприємства. Зокрема, темпи зростання не є позитивними, так як доходи 2011 року зменшилися на 43% на рівні з доходами 2010 року.

В таблиці 2.3 представлений аналіз структури витрат і відрахувань за 2010-2011 роки.

В процесі аналізу випливає, що з-поміж витрат найбільшу питому вагу має собівартість реалізованої продукції - 54,18% у 2010 році, інші операційні доходи - 48,44% у 2011 році. Дані таблиці показують, що найбільшу частку відрахувань становлять податки на додану вартість (15,08% і 6,6%). У 2011 році збільшилася сума адміністративних витрат - до 18% проти 9,15% у 2010 році. Витрати за 2010 рік скоротилися на 31%.

Дані таблиці показують, що найбільшу абсолютну суму має прибуток від операційної діяльності, він зріс на 2943,1 тис. грн.. У результаті чистий прибуток у звітному році становив 25,7 тис. грн.



Таблиця 2.3

Структура витрат і відрахувань ЗАТ „Тернопільський молокозавод”, тис. грн.

Показник	За минулий рік 2010	За звітний рік 2011	Відхилення	Темпи зростання, %
	сума	питома вага, %	сума	питома вага, %
ПДВ	2776,5	15,08	837,1	6,6	-1939,4	30,15
Акцизний збір	0	0,0	0	0,0	0	-
Інші відрахвання	0	0,0	0	0,0	0	-
Собівартість р/п	9975,1	54,18	2941	23,2	-7034,1	29,5
Адміністративні вит-ти	1684,1	9,15	2283,4	18	599,3	135,6
Витрати на збут	7,5	0,04	8,3	0,07	0,8	110,7
Інші операційні вит-ти	3839,8	20,86	6144,2	48,44	2304,4	160
Фінансові витрати	7,2	0,04	22,6	0,18	-4,6	314
Втрати від участі в кап.	0	0,0	0	0,0	0	-
Інші втрати	31,3	0,17	288,2	2,25	256,9	921
Податок на прибуток	88,5	0,48	160	1,26	71,5	181
Надзвичайні витрати	0	0,0	0	0,0	0	-
Усьго витрат і від-нь	18410	100,0	12684,8	100	-5725,2	69

Виходячи з наявних доходів і витрат прибуток підприємства має такий склад (таблиця 2.4):

Таблиця 2.4

Прибуток ЗАТ „Тернопільський молокозавод”, тис. грн.

Показник	За 2010 рік	За 2011 рік	Відхилення
Прибуток від реал. прод.(валовий дохід)	7882,9	2113,8	-5769,1
Прибуток від опер. діял.	3838,1	-895	2943,1
Прибуток від звич. діял-ті	3854	185,7	-3668,3
Усьго приб. до оподатк.	15575	1404,5	-14170,5
Податок на прибуток	88,5	160	71,5
Усього приб. від звич. діял.	3765,5	25,7	-3739,8
Прибуток від надзв. подій	0	0	0
Чистий прибуток	3765,5	25,7	-3739,8

Прибуток від реалізації товарної продукції визначається як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції і складає у 2011 році 2113,8 тис. грн. ( 5054,8-2941). Чистий дохід розраховується як різниця між доходом від реалізації продукції і податком на додану вартість, акцизним збором і іншими відрахуваннями з доходу і складає у 2011році 5054,8 тис. грн. Проведений аналіз показників рентабельності, результати представлені у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Основні показники рентабельності ЗАТ „Тернопільський молокозавод” на кінець 2011 року

Показник	Значення показника
Рентабельність усіх активів за чистим прибутком	0,01
Рентабельність власного капіталу за чистим прибутком	0,03
Рентабельність фінансових інвестицій	0,04
Рентабельність необоротного капіталу	0,02
Рентабельність капіталу, що функціонує	0,93
Рентабельність реалізованої продукції за валовим прибутком	0,18
Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком	0,18
Показник чистого доходу	0,007

По результатам проведених розрахунків отримуємо дані, які дещо відрізняються від нормативних показників. Для прикладу, коефіцієнт покриття є нижчим від нормативного показника, що може свідчити про те, що підприємство має значну частку кредиторської заборгованості у власних активах, що не є позитивним для господарської діяльності. Проте загальна картина стану підприємства урівноважується за рахунок коефіцієнтів загальної ліквідності та рентабельності. Крім приведених показників діяльності підприємства, представлена структура основних засобів, приведена у таблиці 2.6. Крім приведеної структури основних засобів визначимо коефіцієнт зносу основних засобів, що допоможе доповнити інформацію про стан підприємства. Визначаємо коефіцієнт зносу основних засобів станом на кінець 2011 року.



Коефіцієнт зносу (економічного спрацювання) = Ф.№1 (ряд 032)/Ф.№1 (ряд 031) = 15098,8/25034,3 = 0,6

Таблиця 2.6

Структура основних фондів ЗАТ „Тернопільський молокозавод”

Найменування основних засобів	на початок періоду 2010р	на кінець періоду 2011р.	Відхилення
	Сума, тис. грн..	% до підсумку	Сума, тис. грн..	% до підсумку	Сума, тис. грн..	% до початку року
1. Виробничого призначення:
- будівлі та споруди	15800,3	66,5	15800,3	63	-	-
- машини та обладнання	6327,1	26,7	7450,2	29,8	1123,1	1,18
- транспортні засоби	852,6	3,6	971,5	4	118,9	1,14
- інструменти, прилади, інвентар (меблі)	367,2	1,5	362,2	1,4	-5	0,99
- малоцінні необоротні активи	211,2	0,9	246,2	1	35	1,17
- тимчасові нетитульні споруди	26	0,1	21,1	0,1	-4,9	0,81
- інші	164,5	0,7	182,9	0,7	18,4	1,11
2. Невиробничого призначення:	0.000	0	0.000	0	0	0
- будівлі та споруди	0.000	0	0.000	0	0	0
- машини та обладнання	0.000	0	0.000	0	0	0
- транспортні засоби	0.000	0	0.000	0	0	0
- інші	0.000	0	0.000	0	0	0
Усього	23748,9	100	25034,4	100	1285,5	-

На теперішній період на підприємстві встановлене здебільшого новітнє обладнання (за виключенням деяких підрозділів допоміжного господарства).

Останніми роками молочна галузь України розвивається достатньо динамічно. Товарна номенклатура наближається до європейських стандартів, на ринку з'являється все більше вітчизняних брендів, виробники розвивають високотехнологічні виробництва, вводять нові види продуктів. Лідери на ринку почали активно впливати як на попит, стимулюючи підвищення потреб споживачів до якості продукції, так і на постачальників і роздрібні точки, вимагаючи більш якісної сировини, кращих умов транспортування і зберігання товару.

На вітчизняному молочному ринку зберігається тенденція концентрації виробництва і скорочення чисельності конкурентів. Сьогодні з 440 зареєстрованих підприємств фактично працюють не більше 300 (річний оборот яких в цілому складає $ 600 млн. - 1 млрд.).

Перспективи розвитку ринку молочних продуктів в Україні залежать від рівня доходів населення та можливостей підприємств розв'язувати проблеми оновлення основних засобів. Це призведе до розширення ринку молочних продуктів та підвищенню їх якості.

Зокрема, процес модернізації і впровадження нових технологій на українських молочних підприємствах проходить більш активно, ніж на російських. В Україні із загальної кількості молокопереробних заводів модернізовано приблизно 30% підприємств. В оновлення українських підприємств-виробників „цільномолочки” в 2009-2010 рр. було інвестовано $ 30-50 млн. В результаті асортимент молочної продукції на внутрішньому рину сьогодні більш широкий.

Споживчий ринок молока і молоко продукції формують підприємства переробної промисловості, ринки міські та населених пунктів, видача продукції в рахунок оплати праці, продаж безпосередніми товаровиробниками і посередниками.

В минулому році близько 30% молока пішло на виробництво цільномолочної продукції, 23% - на масло, сухе молоко, молочні консерви, казеїн і 44% - на тверді сири.

Позитивним моментом на ринку молочних продуктів є поліпшення їх якості та упаковки. Це у перспективі може стати однією із передумов виходу на закордонні ринки і досягнення позитивного сальдо в закордонній торгівлі.

За результатами маркетингового дослідження, споживчі потреби виходять на новий рівень, який вимагає від виробників не лише якісної продукції, а й виставляє ряд критеріїв до її упаковки. Останнім часом досить широкого поширення набула ПЕТ- упаковка саме в молочній галузі.

Проводячи жорстку маркетингову політику, ЗАТ „Тернопільський молокозавод” має проводити відповідні заходи, які сприятимуть освоєнню сегменту ринку продукції в ПЕТ- упаковці.

На даний момент на підприємстві функціонує різнотипне обладнання, проте не має відповідних технологічних машин, які б дозволяли виготовляти продукцію в ПЕТ- упаковці. Вузьким місцем в даному сегменті для підприємства є відставання в технічному розвитку від основних конкурентів. Виходячи з вищезазначених чинників є необхідність обґрунтування пропозицій по удосконаленню управління технічним розвитком ЗАТ „Тернопільський молокозавод”.

2.2 Управління процесами технічного розвитку ЗАТ „Тернопільський молокозавод”

Чітко регламентованої системи управління технічним розвитком підприємства не існує. На початковому етапі процесу управління технічним розвитком підприємства, вищим керівництвом підприємства розробляється стратегія (програма) технічного розвитку підприємства, яка розділена на блоки, які є окремими напрямами удосконалення того чи іншого обладнання, технологічного процесу тощо.

В першу чергу приймаються рішення щодо реалізації тих блоків, які є критичними за встановленими параметрами: аварійність обладнання, підвищення ефективності, продуктивності роботи обладнання, необхідність введення обладнання для виготовлення нової чи модифікованої продукції, покращення умов праці робітників, наявні інвестиційні ресурси для реалізації відповідних заходів тощо.

Вибір одного з напрямів технічного розвитку підприємства здійснюється загальними зборами акціонерів.

Особливістю прийняття рішень є їх масштабність і необхідність значних капіталовкладень. Згідно Рішення державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 123 від 8.04.2007 р., рішення щодо реалізації проектів, вартість яких складає більше 50% балансової вартості активів, приймається виключно загальними зборами акціонерів. В усіх інших випадках, рішення може прийматися або спостережною радою товариства, або виконавчим органом - генеральним директором.

Обравши один з напрямів технічного розвитку підприємства, вищим керівництвом формулюється мета дослідження даного напряму технічного розвитку.

Після визначення мети, керівництво підприємства, в особі генерального директора, призначає виконавців реалізації проекту (керівника проекту та співвиконавців), при попередній консультації з керівниками функціональних підрозділів, за участі яких відбуватимуться зміни.

Обравши керівника проекту, генеральний директор разом з технічним чи операційним директором (так як питання стосується саме технічного розвитку підприємства), пояснюють концепцію реалізації даного проекту.

Керівник проекту має, в узгоджений з керівником підприємства час, представити інформацію щодо кошторису затрат по реалізації проекту технічного розвитку підприємства, визначення постачальників обладнання, умови його використання (купівля, оренда, лізинг тощо). Керівником проекту також розраховуються строки початку і закінчення проектних робіт. Всі перелічені дані, перед остаточним затвердженням, потрапляють на розгляд загальних зборів акціонерів, де затверджуються усі положення реалізації проекту, або вносяться пропозиції чи висуваються вимоги щодо зміни умов, які можуть бути не досить ефективними або доцільними для реалізації проекту.

На початку реалізації будь-якого технічного проекту, на підприємстві формується пакет документів, до складу якого входять: положення про проект, в якому чітко прописуються усі умови реалізації проекту (виконавці, мета, фази реалізації проекту, структура затрат по проекту, перелік робіт, що виконуються сторонніми організаціями, умови співпраці зі сторонніми організаціями, терміни виконання).

Особливу увагу слід приділити політиці фінансування великих проектів, що вимагають значних капіталовкладень.

Керівництвом підприємства, а саме загальними зборами акціонерів, оцінюється кількість власних коштів підприємства і шляхи їх розподілу. У разі наявності власних коштів у вигляді прибутку (також використовуються амортизаційні відрахування) у достатній кількості, підприємство має змогу фінансувати власні капітальні вкладення щодо технічного розвитку підприємства. У разі недостатнього об'єму, підприємство може використовувати різні методи залучення позичкових коштів. Для ЗАТ „Тернопільський молокозавод” оптимальними є: кредитування з боку комерційних банків, інвестування з боку головної компанії - власника контрольного пакету акцій.

Для інвестування великих капіталовкладень доцільним є також поєднання декількох шляхів фінансування, що зменшить витрати підприємства на оплату процентних платежів.

Для управління процесом залучення фінансових ресурсів на підприємстві може виділятися окрема трудова одиниця для координації інвестиційних вкладень, або призначатися один з працівників фінансової служби, до функціональних обов'язків якого включається тимчасова координація проекту технічного розвитку з фінансових питань.

Важливою функціональною одиницею при реалізації проекту технічного розвитку є головний інженер, під координацією якого проходить технічна частина проекту (формування вимог до необхідного обладнання, оцінка можливих варіантів обладнання по технічним характеристикам, координація процесу монтажу обладнання та його запуску).

Важливим в управлінні процесами технічного розвитку є організаційна структура проекту, яка побудована з врахуванням загальної організаційної структури підприємства, що дозволяє підвищити ефективність використання ресурсів на основі удосконалення матеріально-виробничої і трудової бази.



3. Обґрунтування проекту впровадження нової лінії по виробництву продукції

3.1 Оцінка ефективності реалізації проекту

Після проведення маркетингового дослідження, яке показало, що попит споживачів спрямований на якісну продукцію в зручній упаковці, керівництво підприємства має прийняти рішення щодо впровадження проекту по виробництву продукції в ПЕТ- пляшці. Даний проект буде розповсюджений на декілька товарних позицій, які в даний час виробляються на одному з видів обладнання - Tetra Top TT/1 RS, - яке виробляє продукцію в картонні харчові пакети місткістю 1000 і 500 мл, потужністю 3400 пакетів за годину.