Облік амортизації та ремонту основних засобів на підприємствах харчової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ АМОРТИЗАЦІЇ ТА РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

1.1 Нормативно-законодавча база з обліку амортизації та ремонту основних засобів на підприємствах харчової промисловості

1.2 Економічна сутність предмету дослідження

1.3 Теоретичні основи обліку амортизації та ремонту основних засобів на підприємствах харчової промисловості

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛІКУ АМОРТИЗАЦІЇ ТА РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТІ №6

2.1 Історична довідка ДП ВАТ «Київхліб» хлібокомбінату №6

2.2Аналіз техніко-економічних показників діяльності ДП ВАТ «Київхліб» хлібокомбінату №6 за 2009 - 2010 роки

2.3 Організація обліку на ДП ВАТ «Київхліб» хлібокомбінаті №6, його облікова політика

РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ АМОРТИЗАЦІЇ ТА РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТІ №6

3.1 Документальне оформлення операцій з обліку амортизації та ремонту основних засобів

3.2 Відображення обліку операцій з амортизації та ремонту основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку

3.3 Взаємозв'язок обліку основних засобів з фінансовою звітністю

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з найбільш важливих проблем сучасної економіки України є відновлення нормального відтворювального процесу в усіх його ланках, у тому числі на підприємствах харчової промисловості. В умовах гострого дефіциту інвестиційних ресурсів перед підприємствами постає першочергове завдання підвищення ефективності використання основних засобів, як важливого матеріального елементу виробництва, що в значній мірі визначає їх потенціал. Технічний рівень основних засобів прямо впливає на економічні результати господарської діяльності підприємства, швидкість товарообороту, забезпечує конкурентоспроможність продукції на ринку. Але у процесі експлуатації основні виробничі засоби зазнають фізичного і морального зносу, втрачаючи свої експлуатаційні якості. Саме тому підприємство повинно забезпечити їх відтворення найефективнішим способом.

Відтворення основних засобів являє собою нарахування амортизації, підтримка їх в робочому стані через здійснення ремонтів, технічне відновлення в процесі їх безпосереднього виробничого використання. Особливо важливе значення в механізмі відтворення основних засобів має амортизація, оскільки вона, з одного боку, є елементом виробничих витрат, що включається в собівартість продукції, а з іншого -- є джерелом коштів для реновації (відновлення) основного засобу, нерідко на якісно новій основі. Водночас вона відображає специфіку руху його вартості і розглядається як важливий важіль управління процесом відтворення. Тож актуальність теми значно зростає при подальшому розгляді амортизації як джерела проведення ремонтних робіт з підтримки основних засобів у робочому стані, а також при відбитті зазначених витрат в обліку.

Ремонт основних засобів в свою чергу є необхідною умовою виробничого процесу, від своєчасності та якості якого залежить ефективність використання основних виробничих засобів на підприємстві. Своєчасний ремонт запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.

Тож досягнення головної мети підприємства - отримання прибутку - може бути здійснено двома шляхами, або за рахунок збільшення капіталовкладень, або за рахунок більш раціонального використання уже наявних у розпорядженні підприємства засобів.

Отже метою курсової роботи є розгляд основних методик розрахунку амортизації основних засобів підприємства, визначення позитивних та негативних рис кожної, розподіл витрат на ремонт основних засобів, визначення порядку бухгалтерського обліку амортизації і ремонту основних засобів, вплив даних показників на фінансовий результат підприємства.

Об'єктом дослідження є порядок розрахунку та облік амортизації і ремонту основних засобів на загальних прикладах та на матеріалах підприємства ДП ВАТ «Київхліб» хлібокомбінат №6, виявлення основних напрямків удосконалення обліку амортизації основних засобів на досліджуваному підприємстві.

Інформаційною базою дослідження стали Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Міжнародні стандарти фінансової звітності, фінансова звітність та аналітичні дані підприємства ДП ВАТ «Київхліб» хлібокомбінат №6 за 2007-2009 рр.

Методологічною базою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених в сфері економічної теорії, обліку, довідково-інформаційні видання, матеріали науково - практичних конференцій.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ АМОРТИЗАЦІЇ ТА РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

1.1 Нормативно-законодавча база з обліку амортизації та ремонту основних засобів на підприємствах харчової промисловості

До основних умов правильної організації бухгалтерського обліку відносять не тільки повне та своєчасне відображення діяльності підприємства для внутрішніх і зовнішніх користувачів, а й суворе дотримання документації та здійснення обліку на основі державних правових актів, законів України, які періодично корегуються, доповнюються та змінюються.

За чинними раніше законодавчими нормами знос і амортизація нараховувалися за різними обґрунтованими нормами і обліковувалися на різних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22 травня 1997 року норми зносу і амортизації встановлені єдині за відповідними групами і обліковуються за діючим Планом рахунків бухгалтерського обліку на одному рахунку №13 «Знос (амортизація) необоротних активів».

Що стосується ремонту,то починаючи з 1996 року витрати, пов'язані із закінченим капітальним ремонтом основних засобів , відносяться на збільшення балансової вартості відповідних основних засобів після індексації з подальшою їх амортизацією за встановленими нормами на повне їх відновлення (Постанова Кабінету Міністрів України №523 від 16.05.96р.; Листи Головної державної податкової інспекції України №10-114/10-3180 від 07.06.96р. №16-1101/10-385 від 20.01.97р.; Закон україни №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»)

Таблиця 1.1

Нормативно-законодавча база з обліку амортизації та ремонту основних засобів на підприємствах харчової промисловості

Документ	Зміст	Використання в обліковому процесі
1	2	3
Господарський Кодекс України, від 16.01.2003р. №436-IV, затверджений Верховною Радою України	Встановлює правові основи господарської діяльності	Особливості правового регулювання в окремих галуззях господарства
Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, від 16.07.1999 р. №996-XIV (зі змінами та доповненнями)	Визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні	Основні принципи, порядок організації і ведення бухгалтерського обліку
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999р. №291, затверджений Наказом Міністерства фінансів України	Встановлює порядок відображення в бухгалтерському обліку господ. операцій установ та організацій, порядок його застосування	Використовується для правильного ведення бухгалтерського обліку та відображення господарський операцій
Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, від 30.11.99р. № 291, затверджений Наказом Міністерства Фінансів України	Перелік рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності у бухгалтерському обліку	Правильне використання рахунків бухгалтерського обліку для відображення господарських Операцій
Наказ «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.1995 р. №352, затверджений Міністерством статистики України	Затверджує типові форми первинної облікової документації	Використовується для правильності ведення первинного обліку
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР, №349-IV від 24.12.2002р., затверджений Верховною Радою України	Визначення об'єктів оподаткування і порядок врахування доходів і витрат підприємства до результатів діяльності підприємства.	Відображення в бухгалтерському обліку витрат, пов'язаних з поточним, капітальним ремонтами, реконструкцією та іншими видами поліпшення основних засобів.
Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» № 92 від 27.04.2000р.	Визначення методологічних засад формування інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи	Відображення в бухгалтерському обліку надходження, ремонту, списання основних засобів, нарахування амортизації та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
Податковий Кодекс України	Визначення і регламентація правил, нормативів ведення податкового обліку, затверджені законами України, постановами, листами.	Є теоретичною основою для розрахунку і здійснення амортизаційних відрахувань , обліку ремонту (в даному випадку).

1.2 Економічна сутність предмету дослідження

Просте і розширене відтворення основних виробничих засобів відбувається у безперервному процесі здійснення взаємозв'язаних різних його форм -- ремонту, модернізації та заміни окремих елементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції і розширення діючих цехів, виробництв і підприємств в цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів.

Основні засоби протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння.

Під фізичним (матеріальним) спрацюванням основних виробничих засобів розуміють явище втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості -- економічного спрацювання. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних засобів впливають їх надійність та довговічність, рівень екстенсивного і інтенсивного використання, особливості технологічних процесів, якість технічного догляду і ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників та інші організаційно-технічні фактори.

Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини, одну з яких періодично усувають шляхом проведення ремонтів.

Ремонт основних засобів -- це усунення ушкоджень, поломок, вад основних засобів з метою відновлення їх експлуатаційних якостей. Розрізняють поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів.

Поточний ремонт -- це ремонт, при якому заміняються зношені деталі машин, устаткування, ліквідуються незначні дефекти, несправності і поломки з метою підтримки в робочому стані машин, устаткування тощо.

Середній ремонт -- це ремонт, при якому заміняються зношені деталі, вузли, конструкції обмеженої номенклатури без повного розбирання об'єкта, що ремонтується.

Капітальний ремонт -- це ремонт, що передбачає повне розбирання об'єкта, що ремонтується, заміну всіх зношених вузлів, деталей, конструкцій тощо з метою відновлення робочого ресурсу, поліпшення експлуатаційних показників об'єкта, що ремонтується.

Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.

Економічна доцільність капітального ремонту основних виробничих засобів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно.

Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.

Підприємства (незалежно від підпорядкування і форм власності) протягом звітного періоду мають право віднести витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) до валових витрат у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції.

Усі витрати на ремонт, у тім числі й ті, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості основних засобів, але вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних груп основних засобів.

Якщо ж за допомогою ремонту неможливо відновити виробничу потужність об'єкта, то настає момент його повного фізичного спрацювання, тобто коли подальше використання основного засобу у виробництві стає неможливим, воно в такому випадку вимагає заміни такого знаряддя праці новим екземпляром аналогічного призначення. У зв'язку з цим виокремлюють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних засобів.

Техніко-економічне старіння основних засобів -- це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується втрачанням засобами праці своєї споживчої вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, впровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції. Старіння властиве перш за все знаряддям праці та транспортним засобам, зв'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку. Ступінь техніко-економічного старіння того чи іншого засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта (відносного показника) Ктес, розрахованого за формулою:



де В0, В1 - повна вартість (ціна) застосовуваного і нового засобу праці;

П0, П1 - відповідно продуктивність тих же засобів праці або витрати на їх експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник).

Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10,15 або 20 років. Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення.

Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення засобів праці є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

Амортизація (від лат. amortisatio - погашення або amortization - сплата боргів) основних засобів - систематичний розподіл вартості основних засобів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Систематично може розподілятися первісна чи переоцінена вартість необоротних активів за мінусом їх ліквідаційної вартості протягом строку їх корисного використання.

Згідно з п. 144.1 ПКУ із внесеними змінами, які починають діяти з 01.04.2011 року амортизації (відносно основних засобів) підлягають:

- витрати на придбання основних засобів для використання в господарській діяльності;

- витрати на самостійне виготовлення основних засобів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

- витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

- витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

- сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до ст. 146. Кодексу.

- вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на:

- утримання основних засобів, що знаходяться на консервації;

- ліквідацію основних засобів;

- придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами - платниками податку.

Також не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

- витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

- витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

- витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;

- вартість гудвілу;

- витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Визначення вартості, що амортизується:

АВ = ПВ - ЛВ, (1.1)

де АВ - вартість, що амортизується;

ПВ - первісна або переоцінена вартість;

ЛВ - ліквідаційна вартість.

Первісна вартість визнається П(С)БО 7 як історична (фактична) собівартість об'єкту основних засобів у сумі грошових коштів, витрачених для придбання (створення) основних засобів.

Переоцінена вартість - як вартість необоротних активів після переоцінки.

Ліквідаційна вартість - це сума грошових коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації, ліквідації) основних засобів при закінчені строку їх корисного використання за вирахуванням витрат, що пов'язані з вибуттям. Ліквідаційна вартість визначається у момент отримання об'єкту основних засобів. Якщо визначити її неможливо або важко, або якщо вона незначна, тоді її прирівнюють до нуля. Відповідно до формули у цьому випадку первісна (переоцінена) вартість об'єкту буде дорівнювати вартості що амортизується.

Амортизацію розраховують:

- на капітальний ремонт основних засобів;

- на реновацію (повне оновлення) основних засобів.

Знос і амортизація - взаємообумовлені категорії обліку. Якщо знос показує, наскільки змінилась вартість основних засобів у результаті їх участі у виробничому процесі, то амортизація - яка вартість включена у витрати за певний звітний період. Сума зносу завжди визначається в сумі амортизаційних відрахувань.

Амортизаційні відрахування - це щорічне списання частини вартості основного капіталу. Амортизаційні відрахування є частиною валових витрат підприємства. Водночас вони виступають джерелом відшкодування зношування основних засобів, утворюючи фінансові передумови інвестування. Саме тому система амортизаційних відрахувань є важливим чинником підвищення ефективності суспільного виробництва.

Амортизаційний фонд - грошовий фонд, призначений для відновлення вартості спожитих елементів основного капіталу, які вибувають із виробничого процесу в міру свого фізичного або морального зношування.

Концепції амортизації

Розглядаючи економічну природу амортизації доцільно виділити три концепції амортизації: класичну, економічну та фіскальну.

Класична концепція базується на принципах теорії вартості та об'єктивних закономірних процесах обігу засобів праці. В її основі лежить ідея постійної заміни основних засобів, їх відтворення в новій натуральній формі, яка б відображала досягнення науково-технічного прогресу, а не забезпечення повернення авансованої вартості на створення засобів праці. Характерною рисою класичної амортизації є відсутність технічного прив'язання заново створених основних засобів з їх попередньою натуральною формою. Згідно цієї концепції амортизація повинна забезпечити відтворення основних засобів по вартості, яка б відображала сучасні суспільно-необхідні затрати праці на їх створення. Амортизаційний фонд формується в залежності від потреб відтворення засобів праці. Тому нарахування амортизаційних відрахувань, в даному випадку, здійснюється з відтворювальної вартості основних засобів, базою для визначення якої являється балансова вартість. Остання приводиться у відповідність грошовим потребам відтворення засобів праці у новій натуральній формі шляхом періодичних переоцінок. Це може бути як дооцінка так і уцінка.

На перший погляд, негативним моментом класичної концепції амортизації можна вважати те, що у випадку зменшення початкової вартості основних засобів, внаслідок морального зносу (проведення уцінки) буде мати місце недонарахування амортизації. Таке явище не дає змоги акумулювати в амортизаційному фонді такий обсяг фінансових ресурсів, який би за своєю величиною відповідав розміру раніше авансованих грошових коштів. Це в свою чергу змушує виробника до прискорення обороту основних засобів та інтенсифікації процесу їх відтворення, що характеризується вже позитивно. Отже, класична концепція амортизації передбачає необхідність відтворення зношених засобів праці за однаковою відновлювальною вартістю.

Економічна (бухгалтерська) концепція амортизації ґрунтується не на потребах відтворення, а на необхідності перенесення частини вартості основних засобів на вартість продукції, виробленої за їх допомогою у такій величині, яка б точно відображала втрату вартості засобів праці в процесі виробництва та внаслідок морального зносу. Економічна концепція менш вимоглива стосовно критеріїв ефективності використання амортизаційного фонду. Її завданням є покриття затрат понесених на виготовлення продукції.

Фіскальна (податкова) концепція амортизації передбачає звільнення від оподаткування частини прибутку на суму нарахованої амортизації. Норми амортизаційних відрахувань та методика їх нарахування встановлюється податковим законодавством. Як правило, в такому випадку норми амортизаційних відрахувань перевищують економічно обґрунтовані норми. Даній концепції більш притаманний регулюючий характер.

Таким чином, враховуючи наявність різних точок зору, розкритих в економічній літературі, та узагальнюючи велику кількість поглядів на окремі сторони амортизації, можна відмітити наступні її риси:

1. Амортизація являється найбільш важливішим моментом кругообігу основних засобів.

2. Одні автори ототожнюють поняття "амортизації" з поняттям "амортизаційні відрахування". Але ж амортизація представляє собою процес перенесення вартості засобів праці на заново створений продукт, а амортизаційні відрахування являються вартісним вираженням втраченої вартості основних засобів в процесі виробництва продукції та внаслідок їх морального зносу.

3. Амортизація одночасно поєднує риси статей витрат, які зменшують балансовий прибуток та риси статей доходу і при цьому не впливає на рух грошових засобів. В першому випадку амортизація виступає елементом витрат на виробництво не пов'язаних з відтоком грошових засобів у вигляді амортизаційних відрахувань, які включаються у собівартість виробленої продукції. В другому випадку амортизація представляє собою частину виручки від реалізації продукції, яка не приносить додаткового притоку грошових засобів.

4. Завдячуючи амортизації як економічному процесу, втрачена вартість основних засобів в процесі виробництва продукції, не втрачається, а зберігається, акумулюючись в амортизаційному фонді.

5. Теорія амортизації не повинна протиставляти одну концепцію амортизації іншій. Кожна з них є важливою з точки зору забезпечення ефективної заміни засобів праці.

Функції амортизації

У сучасній економічній літературі немає єдиного трактування сутності функцій амортизації. Так, Т. Д. Косова розглядає чотири функції амортизації: відтворювальну, розподільчу, стимулюючу та фіскальну. Вона дуже стисло характеризує кожну з цих функцій. Відтворювальну та розподільчу функції амортизації вона розглядає стосовно до амортизаційного фонду. На думку деяких економістів поняття «амортизаційного фонду» залишилось у тому періоді часу, коли діяла тільки державна форма власності. Стимулююча функція амортизації проявляється, на її погляд, як «створення умов для прискорення темпів науково-технічного прогресу», а фіскальна функція визначена як «елемент податкової політики держави».

Автори В.К. Орлова, С.В. Сенчішак говорять про дві функції амортизації. Вони, нажаль, не дають назву цим двом функціям амортизації, а лише визначають їх зміст:

- першої функції -- як «виведення з оподаткування витрат, понесених на придбання необоротних активів» у податковому обліку,

- другої функції -- як перетворення необоротних активів в оборотні внаслідок нарахування амортизації у фінансовому обліку.

У сучасних умовах перехідної економіки амортизація виконує дві узагальнюючі функції: податкову (фіскальну) та економічну.

Податкова (фіскальна) функція виявляється через податкову амортизацію, яка є елементом податкової політики держави. Ця функція амортизації реалізується завдяки нормам статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств". Основні засоби й амортизація виділяються у контексті самого закону про прибуток, їм присвячена окрема стаття - стаття 8 «Амортизація». Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 цієї статті під терміном «амортизація» основних засобів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Причому сума податкової амортизації, нарахованої відповідно до норм цієї статті, не включається в загальну суму валових витрат, а є самостійним показником, що бере участь (на рівні з валовими витратами) в розрахунку оподатковуваного прибутку. Тобто поступово зменшується скоригований валовий дохід у межах сум нарахованої амортизації. Нараховується податкова амортизація згідно з цим законом щокварталу.

Економічна функція амортизації виявляється через механізм економічної амортизації і полягає я тому, що завдяки амортизації кошти з необоротних активів перетворюються в оборотні. Ця функція амортизації безпосередньо витікає з бухгалтерського (фінансового) обліку. У цьому обліку з початку липня 2000 р. відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" під терміном амортизація слід розуміти систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Також потрібно відмітити думку деяких економістів, які відзначають, що на сучасному етапі економічного розвитку амортизація повинна виконувати не дуалістичну функцію - відображати реальні витрати засобів праці на виробництво продукції и відшкодувати авансовані вкладення в основні засоби, а як пише Шудра, амортизація повинна розглядатись не як функція простого відшкодування вартості зношених основних засобів, а як основа їх інтенсивного розширеного відтворення, заміни на якісно нову технічну основу, тобто сприяти оновленню засобів праці. Сучасна теорія амортизації повинна розглядати набагато більшу кількість функцій. До них можна віднести інвестиційну, відтворювальну, стимулюючу, інноваційну, науково-технічну, калькуляційну, податкову.

Інвестиційна функція амортизації передбачає акумулювання в амортизаційному фонді амортизаційних відрахувань як фінансового ресурсу відтворення основних засобів, тобто забезпечення процесу кругообігу засобів праці грошовими засобами, необхідними для їх відтворення. Інвестування може бути як на просте відтворення так і на розширене.

Відтворювальна функція регулює відповідність нарахованої амортизації рівню зношення основних засобів. Вона виникає внаслідок втрачання засобами праці в процесі виробництва своєї вартості і має за ціль забезпечення подальшого процесу виробництва. Відтворювальна функція амортизації повинна враховувати розвиток науково-технічного прогресу, оскільки останній збільшує розрив між фактично перенесеною вартістю на заново створену продукцію та моральним зносом.

Стимулююча функція амортизації проявляється в створенні умов для прискореного оновлення основних засобів. Ця функція базується на тому, що амортизаційний фонд являється власним джерелом грошових засобів підприємства, яке має своє цільове призначення -- відтворення основних засобів. Крім цього, на величину нарахованої амортизації зменшується розмір отриманого прибутку, що підлягає оподаткуванню. Стимулююча функція знаходить свій прояв у застосуванні прискорених методів амортизації та наданні державою різного роду податкових пільг. Це дає змогу підприємствам акумулювати в своєму розпорядженні більше грошових ресурсів, що покращує їх фінансове становище та посилити виробничо-технічний потенціал.

Інноваційна функція амортизації забезпечує відтворення засобів праці на новому технічному рівні у відповідності із розвитком науково-технічного прогресу. На сьогоднішній день, реалізація цієї функції вимагає, прискореного кругообігу основних засобів, оскільки за останні роки суттєво зросли темпи розвитку науково-технічного прогресу.

Науково-технічна функція полягає в сприянні розвитку та прискорення темпів науково-технічного прогресу. Ефективний амортизаційний механізм та раціональна амортизаційна політика забезпечують відтворення основних засобів на новій, більш досконалій основі, що в свою чергу сприяє подальшому розвитку виробничо-технічного потенціалу як окремих підприємств, так і держави в цілому.

Калькуляційна функція полягає у визначенні витрат на виробництво та реалізацію продукції. У собівартість виробленої продукції включається частина вартості засобів праці, яка була втрачена в процесу виробництва цієї продукції.

Правильне розуміння економічної природи, концепцій і функцій амортизації та усвідомлення її значення дозволить обґрунтовано вирішувати проблеми, які пов'язані з оцінкою засобів праці, встановленням оптимальних строків використання основних засобів, визначенням методів нарахування амортизації, розробленням норм амортизаційних відрахувань, формуванням та використанням амортизаційного фонду, тобто дозволить проводити ефективну амортизаційну політику.

1.3 Теоретичні основи обліку амортизації та ремонту основних засобів на підприємствах харчової промисловості

Перш за все слід зауважити, що з набранням чинності розділу ІІІ Податкового кодексу України (далі - Кодекс) з 1 квітня 2011 року змінився порядок нарахування амортизації основних засобів.

Зміни обумовлені тим, що у податковому та бухгалтерському обліках застосовуватимуться однакові методи нарахування амортизації.

Крім того, відповідно до норм Кодексу як в бухгалтерському так і в податковому обліках застосовуватиметься термін "основні засоби", замість "основних засобів".

Згідно з новими правилами основні засоби - це матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання яких з дати введення в експлуатацію становить понад 1 рік.

Але слід звернути увагу на те, що на 2011 рік вартісна межа основних засобів залишиться в розмірі 1000 грн.

Нормами Кодексу розширена класифікація основних засобів у податковому обліку, яка передбачає 16 груп основних засобів, замість 4 у діючому законодавстві:

Таблиця 1.2

Групи	Міn строки корисного викор-ня, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них: електронно-обчислювальні машини, ін. машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), ін. інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500грн	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

Тому для визначення переліку об'єктів основних засобів за новими групами з метою нарахування амортизації необхідно провести інвентаризацію основних засобів станом на 1 квітня 2011 року.

Амортизація основних засобів нараховуватиметься щомісяця починаючи з місяця, наступного за місяцем введення об'єкта основного засобу в експлуатацію. Припиняється нарахування амортизації з місяця, наступного за місяцем вибуття, або переведення на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання або консервацію об'єкта основних засобів.

Облік балансової вартості основних засобів кожної з груп вестиметься за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи, включаючи вартість поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або в оренду, та в цілому по групі як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.

Нарахування амортизації основних засобів у податковому обліку здійснюватиметься за одним із методів, передбаченим положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7, визначеним наказом про облікову політику підприємства.

Майже всі вчені, які займались або займаються дослідженням проблем нарахування амортизації, виділяють наступні дані, що необхідні для цього (П. Буніч, А. Додонов, А. Степанков та інші):

а) первісна (або відновлювальна) вартість основних засобів;

б) строк експлуатації;

в) залишкова (або ліквідаційна) вартість, що передбачається;

г) обраний метод амортизаційних відрахувань.

М.Р. Лучко додає до наведеного переліку ще такі фактори, як:

а) існуючий досвід роботи з активами;

б) сучасний стан об'єкту;

в) питання ремонту і догляду за обладнанням;

г) сучасні тенденції в сфері технології та виробництва;

д) місцеві погодні умови.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» амортизація основних засобів нараховується із застосуванням наступних методів :

1. Прямолінійний метод. За цим методом для розрахунку річної суми амортизації вартість об'єкта основних засобів, що підлягає амортизації ділиться на строк його корисної експлуатації.

2. Метод зменшення залишкової вартості.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

4. Кумулятивний метод амортизації.

5. Виробничий метод.

Прямолінійний метод.

Цей метод амортизації полягає у тому, що «річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного методу можна подати у вигляді двох простих формул:

Річна сума амортизації визначається так:

(1.2)

де А - річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

- вартістьРазмещено на http://www.allbest.ru/

, що амортизується, грн.;

Т - очікуваний період корисного використання об'єкту.

Місячна сума амортизації:

; (1.3)

де В- місячна сума амортизації, грн.;

А- річна сума амортизаційних відрахувань, грн.

Приклад 1.

Підприємством придбано об'єкт основних засобів. Вартість такого об'єкту - 30000 грн. Період корисного використання - 4 роки. Очікується, що цей об'єкт буде мати ліквідаційну вартість, що дорівнює 2000 грн.

В даному випадку вартість об'єкту основних засобів, що амортизується, є вартість , що дорівнює 28000 грн. (30000 грн.-2000 грн.)

Річна норма амортизації - 28000 грн. : 4 роки = 7000 грн.;

щомісячна сума амортизації - 7000 грн. : 12 місяців = 583.33 грн.

Амортизаційні відрахування за 4 роки відображені в таблиці 1.3:

Таблиця 1.3

Рік	Сума амортизаційних відрахувань	Сума накопиченої амортизації	Балансова (остаточна) вартість об'єкту основних засобів
1	7 000	7 000	23 000
2	7 000	14 000	16 000
3	7 000	21 000	9 000
4	7 000	28 000	2 000

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість об'єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об'єкта основних засобів.

При застосуванні цього методу:

річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об'єкта;

сума зносу накопичується рівномірно;

залишкова вартість об'єкта основних засобів рівномірно зменшується до рівня ліквідаційної вартості.

Недоліком такого методу є те що при його використанні не враховується моральний знос, а також він не дає реальної оцінки виробничої потужності основних засобів в різні роки експлуатації.

Практика показує, що знос машин збільшується в перші роки експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а останні роки експлуатації знос машин знову збільшується. Що стосується морального зносу машин, то також не рівномірний.

Застосування цього методу не завжди відображає повне перенесення вартості основних засобів не створену продукцію, в результаті чого створюється недоамортизована частина вартості основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

Методами прискореної амортизації основних засобів є наступні: метод зменшення залишкової вартості; метод прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний метод амортизації.

Вартістю, що амортизується є первісна або переоцінена вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням його ліквідаційної вартості.

Метод зменшення залишкової вартості.

За ПБО-7 це метод, «за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.»

; (1.4)

де А - річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

- Размещено на http://www.allbest.ru/

залишкова вартість об'єкта основних засобів, грн.;

- річна норма амортизації, частин.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою:

(1.5)

де На - річна норма амортизації (в частинах);

n - термін корисного використання об'єкта основних засобів, років;

Сл - ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

Сп- початкова (залишкова) вартість об'єкта основних засобів, грн.

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. В протилежному випадку об'єкт основних засобів буде повністю „замортизований” протягом року.

Тому, починаючи з дати введення в експлуатацію об'єкта основних засобів до кінця звітного року, у якому був введений цей об'єкт, базою для нарахування амортизації буде первісна вартість такого об'єкта. Іншими словами, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію в липні, то з серпня по грудень (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної вартості об'єкта на норму амортизації. З січня наступного звітного року сума амортизації такого об'єкта основних засобів буде визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об'єкта на норму амортизації.

Даний метод нарахування амортизації базується на припущенні, що амортизація починає нараховуватися з початку звітного року, хоча практично це буває далеко не завжди. Тому у всіх випадках, коли амортизація нараховується не з початку звітного року, залишкова вартість наприкінці запланованого строку експлуатації не досягає ліквідаційної вартості. У зв'язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації й доамортизувати частину вартості, що залишилася, або ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційною вартістю.

Приклад 2

Підприємством придбано об'єкт основних засобів й введений в експлуатацію 01.12.07. Первісна вартість такого об'єкту - 30 000 грн. Період корисного використання - 4 роки. Очікується, що цей об'єкт буде мати ліквідаційну вартість, що дорівнює 2 000 грн.

Норма амортизації складе:

1 - (2 000 : 30 000)1/4 = 1 - 0,5081 = 0,4919.

Застосувавши цю норму, одержимо розрахунок амортизаційних

відрахувань у розрізі років, представлений у таблиці 1.4:

Таблиця 1.4

Рік	Розрахунок	Сума амортизаційних відрахувань, грн	Сума накопиченої амортизації, грн	Залишкова (первісна) вартість, грн.
0	--	--	--	30 000,00
1	30 000 * 0,4919	14 757,00	14 757,00	15 243,00
2	15 243 * 0,4919	7 498,03	22 255,03	7 744,97
3	7 745 * 0,4919	3 809,75	26 064,78	3 935,22
4	3 935 * 0,4919	1 935,73	28 000,51	1 999,49

Наведений приклад на практиці зустрічається досить рідко: наприкінці строку експлуатації, а саме наприкінці четвертого року, величина залишкової вартості дорівнює ліквідаційній вартості, що була визначена підприємством.

Приклад 3

Підприємством придбано об'єкт основних засобів. Вартість такого об'єкту - 30000 грн. Період корисного використання - 4 роки. Об'єкт основних засобів введений в експлуатацію у квітні. Очікується, що цей об'єкт буде мати ліквідаційну вартість, що дорівнює 2000 грн.

Норма амортизації вже розрахована в минулому прикладі і складає:

1 - (2000/30 000)1/4 = 0,4919

Об'єкт основних засобів введений в експлуатацію у квітні, а отже нарахування амортизації почнуться з наступного місяця, після введення в експлуатацію - з травня. Сума амортизаційних відрахувань за 8 місяців першого року експлуатації складе:

30 000 * 0,4019/12 * 8 = 9 838 (грн)

Розрахунок амортизаційних відрахувань наведений у табл. 1.5

Таблиця 1.5

Рік	Залишкова (первісна) вартість	Норма амортизації	Сума амортизаційних відрахувань	Сума накопиченої амортизації
1	30 000	0,4919	9 838,00	9 838,00
2	20 162	0,4919	9 917,69	19 755,69
3	10 244,31	0,4919	5 039,18	24 794,87
4	5 205,13	0,4919	2 560,40	27 355,27
5	2 644,73	0,4919	2 644,73(0,4919:12*4)=433,65	27 788,92

Залишкова вартість об'єкта основних засобів наприкінці п'ятого року експлуатації дорівнює 30000-27 788,92=2 211,08 (грн.)

При застосуванні даного методу місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12. В даному прикладі місячна сума амортизації за перший рік складе:

9 838:8 = 819,83 (грн.);

за другий рік: 9 917,69:12 = = 826,47 (грн.) і т.д.,

за останній 433,65:4 = 108,41 (грн.)

Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

У західній практиці цей метод відомий як «метод подвійного скорочення балансу» (double declining-balance method).

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

Норма амортизації в цьому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання. При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна представити як:

На = А/Са; (1.6)

де А - річна сума амортизационних відрахувань за рік, грн.;

Са - вартість об'єкта, що амортизується, грн.

Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається:

(1.7)

Даний метод нарахування амортизації не припускає обов'язкової «наявності» ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкта в кінці експлуатаційного періоду була не менша його ліквідаційної вартості.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

Приклад 4

Підприємством придбаний об'єкт основних засобів. Первісна вартість такого об'єкта - 30 000 грн. Строк корисного використання - 4 роки. Очікується, що цей об'єкт буде мати ліквідаційну вартість 2 000 грн. Норма амортизації складе 0,5 (2:4 роки), або 50% річних.

Розрахунок амортизації представлений у табл. 1.6

Таблиця 1.6

Рік	Залишкова (первісна) вартість	Норма амортизації	Сума амортизаційних відрахувань	Сума накопиченої амортизації
1	30 000,00	0,5	15 000,00	15 000,00
2	15 000,00	0,5	7500,00	22 500,00
3	7 500,00	0,5	3 750,00	26 250,00
4	3 750,00	0,5	1 875,00	28 125,00

Кумулятивний метод амортизації.

На Заході цей метод відомий як «метод суми чисел» (sum-of-the-years-digits method, SYD).

Річна сума амортизації за цим методом, визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта.

;

де Кк -- кумулятивний коефіцієнт;

Сп -- первісна вартість;

Сл -- ліквідаційна вартість.

Цей коефіцієнт визначається як частка від ділення кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта, на суму числа років його корисного використання (тобто на суму арифметичної прогресії всіх років терміну корисного використання конкретного активу).

;

де Кл - кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;

Сл - сума чисел років корисного використання об'єкта основних засобів.

Сума чисел років -- це результат сумування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Приклад 5

Підприємством придбано об'єкт основних засобів. Первісна вартість такого об'єкту - 30 000 грн. Період корисного використання - 4 роки. Очікується, що цей об'єкт буде мати ліквідаційну вартість, що дорівнює 2 000 грн.

Розрахуємо річну суму амортизації кумулятивним методом.

Так як очікуваний строк корисного використання об'єкта основних засобів 4 років, то сума чисел дорівнює:

1 + 2 + 3 + 4 = 10.

Кумулятивний коефіцієнт дорівнює:

у перший рік експлуатації - 4/10;

у другий рік експлуатації - 3/10;

у третій рік експлуатації - 2/10;

у четвертий рік експлуатації - 1/10.

Виходячи з того, що вартість, що амортизується дорівнює:

30 000- 2 000=28 000 (грн.), розрахуємо суму амортизації і відобразимо в таблиці 1.7

Таблиця 1.7

Рік	Амортизуюча вартість	Кумулятивний коефіцієнт	Сума амортизаційних Відрахувань	Сума накопиченої амортизації
1	28 000	4/10	11 200	11 200
2	28 000	3/10	8 400	19 600
3	28 000	2/10	5 600	25 200
4	28 000	1/10	2 800	28 000

Якщо об'єкт введений в експлуатацію в грудні минулого року, а нарахування амортизації почалося в січні поточного року, то відповідно до умов даного прикладу місячна сума амортизації буде розраховуватися таким чином:

за перший рік: 11 200:12 = 933,34 (грн.),

за другий: 8 400:12 = 700 (грн.) і т.д.

Припустимо в нашому прикладі об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію у квітні 2005 року, а нарахування амортизації почалося в травні (виходить, цього року об'єкт експлуатувався 8 місяців).

Таким чином, сума амортизації, що приходиться на 2005 рік, складе:

11 200 : 12 * 8 = 7 466,67 (грн.) або 933,34 (грн.) на місяць.

В 2006 році необхідно доамортизувати залишок суми за перший повний рік експлуатації, тобто 3 733,34 грн. (11 200 - 7 466,67), у січні - квітні 2006 року по 933,34 грн. на місяць, а в травні - грудні 2006 року суму рівну 8 400 : 12 * 8 = 5 600 (грн.) або 700 (5 600 : 8) (грн.) на місяць, і т.д.

Якщо строк експлуатації об'єкта досить довгий, суму чисел років визначають по формулі кумулятивного числа:

де N -- строк корисного використання об'єкта основних засобів, роки.

Визначення суми амортизації методом зменшення залишкової вартості та кумулятивним методом є найбільш прогресивними з точка зору методології бухгалтерського обліку наведена нижче:

у перші роки, коли інтенсивність використання об'єкту максимальна, амортизується більша частина його вартості ;

у перші роки накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується;

забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт об'єктів, що амортизуються, що приходиться на останні роки експлуатації без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума нарахування амортизації в ці роки зменшується.

Виробничий метод

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарної кількості виробленої продукції об'єктом за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виробленої продукції, відпрацьованих годинах, кілометрах пробігу та ін.).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням вартості об'єкта основних засобів, що амортизується, і плануючого обсягу продукції (робіт, послуг) за весь строк корисного використання такого об'єкта основних засобів. Як ми вже відзначали, вартістю об'єкта основних засобів, що амортизується, є первісна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації за цим методом можна розрахувати за формулою:

де Нп -- норма амортизації, частка;

Сп -- первісна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

Сл -- ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

Оп -- розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці.

Розглянемо застосування виробничого методу нарахування амортизації на прикладах.

Приклад 9

Припустимо, об'єкт основних засобів був придбаний для виготовлення 90 000 одиниць продукції. Первісна вартість об'єкта становить 30 000 грн. Ліквідаційна вартість - 2 000 грн. Тоді виробнича ставка амортизації складе:

(30 000 - 2 000) : 90 000 = 0,31 грн./од.

У перший місяць експлуатації виготовлено 2 500 одиниць продукції.

При цьому сума амортизаційних відрахувань за цей місяць складе:

0,31 грн./од. * 2 500 одиниць = 775 грн.

Приклад 10

Припустимо, придбано автомобіль вантажопідйомністю більше 2 тонн з очікуваним пробігом до 400 000 км. Первісна вартість автомобіля становить 30 000 грн., ліквідаційна - 2 000 грн. У звітному періоді пробіг становить

5 000 км.

Виходячи з наведених даних, сума амортизаційних відрахувань у звітному періоді складе:

5000 км * (30 000 грн. - 2 000 грн.) : 400000 км = 350 (грн.).

Зверніть увагу, що на відміну від вищенаведених методів амортизації, при яких визначалася річна сума амортизації, виробничий метод припускає визначення місячної суми амортизації.

Відзначимо, також що при використанні даного методу сума амортизації, що визнається витратами звітного періоду, і балансова вартість об'єкта при використанні даного методу змінюються в порівнянні з попереднім періодом прямопропорційно обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг).