У загальному випадку концепція еластичності виражає міру чутливості зв'язку двох величин і визначається як співвідношення відсоткових змін залежної та незалежної змінних. Одне з ключових питань, що постає перед виробниками товарів і послуг, - як реагуватимуть споживачі на зміну ціни їхнього продукту, в якій залежності буде пропозиція товару внаслідок зміни його ціни, які чинники можуть безпосередньо впливати на еластичність товару? Відповідь на ці питання ви зможете знайте у цьому розділі курсової роботи.

Попит і пропозиція -- економічні категорії товарного виробництва, що виникають і функціонують на ринку, у сфері товарного обміну. У ринковій економіці ці категорії належать до фундаментальних. При цьому попит -- представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція -- товар, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Одним з економічних законів товарного виробництва є закон попиту і пропозиції, який полягає в єдності попиту і пропозиції і їх об'єктивному прагненні до відповідності. [12, c.178]

Попит -- це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.

Разом з цими узагальненими визначеннями попит характеризується рядом властивостей і кількісних параметрів, з яких перш за все слід виділити об'єм або величину попиту.

Але окрім ціни на величину попиту впливає і ряд інших чинників, які іноді називають неціновими. Це перш за все споживчі смаки, мода, величина доходів (купівельна спроможність), величина цін на інші товари, можливість заміщення даного товару іншими.

Закон попиту -- величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Математично це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернено пропорційна залежність (проте не обов'язково у вигляді гіперболічно представлена формулою y=a/x). [7, c.91; 16, c.360]

Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна і навпаки. Звичайно, реальна картина набагато складніша, оскільки покупець може залучити додаткові кошти, придбати замість даного товару інший -- товар субститут. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію -- згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.

Еластичність попиту -- це показник, що виражає коливання сукупного попиту, викликані пониженням цін на товари і послуг. Еластичним називається попит, що сформувався за умови, що зміна його об'єму (у %) перевищує відсотковий вираз зниження цін: Ed>1.

Якщо показники падіння цін і збільшення попиту виражені у відсотках, рівні, тобто зростання об'єму попиту лише компенсує зниження рівня цін, то еластичність попиту рівна одиниці: Ed=1.

У разі, коли ступінь пониження цін перевищує показник попиту на товари і послуги, попит нееластичний: Ed<1. Отже, еластичність попиту - показник ступеня чутливості (реакції) споживачів до змін ціни товару. [5, c.145]

Еластичність попиту може бути пов'язана не тільки із зміною ціни на товар, але і зі зміною доходу споживачів. Тому розрізняють еластичність попиту за ціною та еластичність попиту по доходах. Є і попит з одиничною еластичністю. Це ситуація, за якої і дохід, і величина попиту змінюються на однаковий відсоток, отже загальний дохід залишається постійним у міру зміни ціни.

Реакція споживачів на зміну ціни товару може бути сильною, слабкою, нейтральною. Кожен з них породжує відповідний попит: еластичний, нееластичний, одиничний. Можливі варіанти, коли попит виявляється абсолютно еластичним або абсолютно нееластичним.

Еластичність попиту вимірюється кількісно через коефіцієнт еластичності за формулою:

Ko -- коефіцієнт еластичності попиту

Q -- відсоток зміни кількості продажів

P -- відсоток зміни ціни

Як правило, існують товари з різною еластичністю за ціною. Зокрема, хліб та сіль є прикладами нееластичного попиту. Підвищення або зниження на них цін в цілому не впливає на кількість їх споживання.

Знання ступеня еластичності попиту на товар має велике практичне значення. Так, наприклад, продавці товару з високою еластичністю попиту можуть піти на зниження ціни з метою різко збільшити об'єм продажів і отримати прибуток більший, ніж якби ціна товару була вища.

Для товарів з низькою еластичністю попиту подібна цінова практика неприйнятна -- при зниженні ціни об'єм продажів зміниться слабо і не компенсує упущену вигоду.

За наявності великої кількості продавців попит на будь-який товар буде еластичним, бо навіть незначне підвищення ціни одним з конкурентів примусить споживачів звертатись за покупкою до інших продавців, що пропонують цей же товар дешевше.

Рис. 1.1 Крива попиту

Р -- ціна,

Q -- кількість товару.

Графік попиту (крива попиту) -- відношення між ринковою ціною товару і грошовим виразом попиту на неї.

Крива попиту показує вірогідну кількість товару, який вдається продати за певний час по цінах даного рівня. Що еластичніший попит, то вища ціна може бути встановлена на товар. Еластичність попиту -- це реакція ринку на відсутність товару, можливість його заміни, ціну конкурентів, пониження цін, небажання покупців міняти свої споживчі звички і шукати дешевші товари, підвищення якості товарів, природне зростання інфляції і на інші чинники. [13, c.211; 17, c.53]

Всіх виробників (продавців) на ринку об'єднує пропозиція: при низькій ціні продавець запропонує менше товару або може його притримати; при високій -- запропонувати більше товару; при дуже високій -- спробує максимально збільшити виробництво. Так утворюється ціна пропозиції -- гранично мінімальна ціна, за якої продавці готові реалізовувати свої товари.

Пропозиція характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації її на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція характеризується своєю величиною та об'ємом. Об'єм, величина пропозиції -- це кількість продукту (товару, послуг), яку продавець (виробник) бажає, може і здатний у відповідності з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни.

Як і об'єм попиту, величина пропозиції залежить не тільки від ціни, але і від ряду нецінових чинників, включаючи виробничі можливості (див. Крива виробничих можливостей), стан технології, ресурсне забезпечення, рівень цін на інші товари, інфляційні очікування.

Закон пропозиції -- при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.

Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при незмінних витратах на одиницю товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару. Реальна картина на ринку складніше за цю просту схему, але виражена у ній тенденція має місце.

Еластичність пропозиції -- показник, що відтворює зміни сукупної пропозиції, які відбуваються у зв'язку зі зростанням цін. У випадку, коли збільшення пропозиції перевершує зростання цін, останнє характеризується як еластичне (еластичність пропозиції більше одиниці -- E>1). Якщо приріст пропозиції дорівнює приросту цін, пропозиція називається одиничною, а показник еластичності дорівнює одиниці (E=1). Коли приріст пропозиції менше приросту цін, формується так звана нееластична пропозиція (еластичність пропозиції менше одиниці -- E<1). Таким чином, еластичність пропозиції характеризує чутливість (реакція) пропозиції товарів на зміни їх цін. [16, c.412]

Еластичність пропозиції обчислюється через коефіцієнт еластичності пропозиції за формулою:

Km -- коефіцієнт еластичності пропозиції

G -- відсоток зміни кількості пропонованого товару

F -- відсоток зміни ціни

Еластичність пропозиції залежить від таких чинників, як особливість виробничого процесу, час виготовлення продукту і особливість його до тривалого зберігання. Особливості виробничого процесу дозволяють виробникові розширити виробництво товару при підвищенні ціни, а при пониженні його ціни переходить на випуск іншої продукції. Пропозиція такого товару є еластичною.

Еластичність пропозиції залежить і від часового чинника, коли виробник не в змозі швидко реагувати на зміни ціни, оскільки для додаткового виробництва товару необхідний значний час. Наприклад, збільшити виробництво автомобілів за тиждень практично неможливо, хоча ціна на них може зрости в багато разів. У таких випадках пропозиція є нееластичною. Для товару, який не може зберігається тривалий час (наприклад, продукти, що швидко псуються), еластичність пропозиції буде низькою.

Багато економістів виділяють такі фактори, що змінюють пропозицію:

- Зміни в собівартості виробництва за рахунок цін на ресурси, зміни податків і дотацій, досягнень науки і техніки, нових технологій. Зниження собівартості дозволяє виробникові доставити на ринок більше товарів. Зростання собівартості призводить до протилежного результату -- пропозиція знижується.

- Зміни цін на інші товари, зокрема на товари субститути.

- Індивідуальні смаки споживачів.

- Перспективні очікування виробників. При прогнозах щодо зростання цін в майбутньому виробники можуть скоротити пропозицію, щоб незабаром продати товар за вищою ціною, і навпаки, очікування падіння цін змушує виробників позбавитись товару якнайскоріше, щоб не зазнати збитків в майбутньому. [7, c.99]

Кількість товаровиробників безпосередньо впливає на пропозицію, оскільки чим більше постачальників товарів, тим вище пропозиція і навпаки, при зменшенні числа виробників різко скорочується пропозиція.

Рис 1.2 Крива пропозиції

Р -- ціна,

Q -- кількість пропозиції.

Графік пропозиції (крива пропозиції) показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати.

Основний чинник, що впливає на рух кривої пропозиції -- це витрати виробництва. Як відомо товари виготовляються фірмами заради прибутку. Наприклад, фірми вирощують пшеницю. Вони вирощують пшениці більше, тому що на даний момент пшеницю вигідно продати, ніж іншу культуру. І навпаки.

Основний чинник, що впливає на рух кривої пропозиції -- це технічний прогрес. Новий посівний матеріал, більш ефективніший трактор, краща комп'ютерна програма сівозміни -- все це дозволяє фермерові понизити витрати виробництва і змінити пропозицію свого товару. Виробничі витрати -- ключовий елемент довготривалої дії на «криву пропозиції».

Конкретні параметри операцій залежать не тільки від співвідношення сил суб'єктів даного ринку, але і від багатьох інших чинників, наприклад, від рівня інформованості учасників або ступені залученості в ринкові відносини (у адміністративній економіці СРСР багато підприємств були парадоксально зацікавленими у високих витратах на закупівлю сировини і комплектуючих виробів, що збільшують у свою чергу їх звітні валові показники).

Такі ситуації типові для ринків країн з перехідною економікою, або відчутною ринковою владою, що дозволяє проводити дискримінацію покупця. Збіг цін і об'ємів попиту і пропозиції, що досягається при цьому, навряд чи можна назвати стійким, оскільки принаймні в однієї з сторін операції тут в наявності стимул змінити положення, що утворилося.

Такий стан ринку можливий коли його кон'юнктура характеризується на графіці точкою Е (рівновага), що лежить на перетині кривих попиту і пропозиції. Тоді при даній кількості товару Q* максимальна ціна, за якої можуть собі дозволити придбати його покупці (ціна попиту PD), співпаде з ціною, мінімально прийнятною для продавців (ціна пропозиції PS), що і означатиме встановлення на даному ринку єдиної стійкої рівноважної ціни P*, за якої і продаватиметься й купуватиметься рівноважна кількість товару Q*.

Рис. 1.3 Рівновага на ринку

P* - рівноважна ціна,

Q* - рівноважна кількість товару.

У аналітичному вигляді, використовуючи зворотні функції попиту і пропозиції, це можна записати так:

Важливо відзначити, що при цьому ні у тієї, ні у іншої сторони не буде бажання змінити дану ситуацію: спад цін нижче рівноважної стане невигідно не тільки продавцям, але і покупцям, оскільки скоротить кількість пропонованого товару, а зростання ціни вище за рівноважний рівень не влаштує ні покупців, ні продавців, оскільки зменшить об'єм товару, що є об'єктом купівлі. Виходить, що при вказаних відхиленнях ціни від рівноважного значення в самій ринковій системі виникнуть сили, що повертатимуть її до первинного стану. [12, c.191; 16, c. 378]

Як вже вказувалося, на попит впливає і ряд нецінових факторів, багато яких отримують ефект за досить довгий час порівняно з часом встановлення рівноваги. Коли число людей, що бажають придбати будь-який товар зростає, кількість товару, який буде проданий за тією ж самою ціною прагнутиме зрости. Збільшення попиту через нецінові фактори може бути представлена графічно як переміщення кривої попиту вправо, що вказує на більший попит для кожної ціни, на зображення від початкової кривої D1 до нової кривої D2. Цей процес підніме рівноважну ціну з P1 до P2 та рівноважну кількість товару на ринку з Q1 до Q2. У цій ситуації ми говоримо, що мало місце зростання попиту, який викликав розширення постачання.

Рис. 1.4 Переміщення попиту

D1 -- стара крива попиту,

D2 -- нова крива попиту,

S -- крива пропозиції.

Переміщення попиту -- змінює ціну та кількість товару

Як вже вказувалося, на попит впливає і ряд нецінових факторів, багато яких отримують ефект за досить довгий час порівняно з часом встановлення рівноваги. Коли число людей, що бажають придбати будь-який товар зростає, кількість товару, який буде проданий за тією ж самою ціною прагнутиме зрости. Збільшення попиту через нецінові фактори може бути представлена графічно як переміщення кривої попиту вправо, що вказує на більший попит для кожної ціни, на зображення від початкової кривої D1 до нової кривої D2. Цей процес підніме рівноважну ціну з P1 до P2 та рівноважну кількість товару на ринку з Q1 до Q2. У цій ситуації ми говоримо, що мало місце зростання попиту, який викликав розширення постачання.

Рис. 1.5 Переміщення кривої пропозиції

D - крива попиту,

S1 і S2 -- стара і нова криві пропозиції.

Переміщення пропозиції -- також змінює ціну та кількість товару

Коли витрати постачальників змінюються через чинники вказані вище, переміщається крива пропозиції. Наприклад, при покращенні засобів виробництва, виробники будуть готові забезпечувати більше товару за кожною ціною і це переміщає криву постачання S1 управо, до кривої S2 -- зростання пропозиції. Це збільшення пропозиції примушує рівноважну ціну зменшитися з P1 до P2. при цьому рівноважна кількість зростає з Q1 до Q2, оскільки кількість, яка може бути продана, збільшується за новими нижчими цінами. Відмітьте, що це у разі переміщення кривої постачання, рівноважна ціна і кількість рухаються у протилежних напрямках.

З іншого боку, якщо пропозиція зменшення, наприклад через виснажування родовищ сировини, трапляється протилежна ситуація. Якщо крива постачання спочатку була S2, а потім переміщається до S1, рівноважна ціна зросте, а кількість зменшиться. Відмітьте, що це виключно ефект заміни пропозиції. Кількість, потрібна за кожною ціною, така ж як і до переміщення постачання. Причина зміни рівноважних кількості і ціни -- зміна пропозиції.

Існує тільки 4 можливі напрямки руху на діаграмі кривих попиту/постачання. Крива попиту може рухатися вліво і вправо, також як і крива постачання.

Рис. 1.6 Нееластичність пропозиції

При попиті D1, ціна P1,

При попиті D2 ціна стане P2.

При обох цінах кількість товару Q залишається постійною через незмінність запропонованого товару.

Інколи зустрічаються випадки, що крива пропозиції вертикальна: кількість товару, що постачається постійна незалежно від ціни. Наприклад, кількість землі в світі може розглядатися постійною. В даному випадку байдуже, скільки б хто-небудь був готовий заплатити за шматок землі, додаткова територія не може бути створеною. Також, та ж територія існувала б і без попиту на неї. Якщо земля розглядається таким чином, це гарантує вертикальну криву постачання, надаючи їй нульову еластичність (тобто, байдуже, яка зміна в ціні, кількість не змінюватиметься).

Аналогічно зустрічається і вертикальна крива попиту, прикладом якої може розглядатися ціни на деякі екзотичні види сировини протягом короткого часу. У цьому випадку раптова зміна у ефективності добичі не зможе змінити необхідну кількість, через довгий час, потрібний для пристосування підприємств. [16, c.412]

Еластичність - це міра чутливості функціонально пов'язаних величин. Вона визначається як співвідношення процентних змін залежної і незалежної змінних.

У мікроекономіці застосовується багато різних показників еластичності в залежності від чинників, що викликають зміну досліджуваного явища - попиту, пропонування чи виробництва. Стосовно попиту розрізняють наступні види еластичності:

· еластичність попиту за ціною

· перехресну еластичність попиту

· дугова еластичність

· еластичність попиту за доходом

Еластичність попиту за ціною - це процентна зміна обсягу попиту, спричинена однопроцентною зміною ціни даного товару:

Величина цінової еластичності попиту, як правило, виражається від'ємним числом, тому що відображає різноспрямовані зміни: коли ціна зростає, обсяг попиту зменшується, і навпаки. В аналізі часто знак “мінус” відкидають і порівнюють лише абсолютні значення показника (за модулем). Наприклад, якщо підвищення ціни на взуття на 20% викликало зменшення обсягу попиту на 5%, то цінова еластичність попиту на взуття становить:

Застосовують два способи обчислення показника еластичності.

Показник лінійної еластичності визначає процентну зміну обсягу попиту у точці. Він обчислюється для випадку лінійної кривої попиту, заданої рівнянням:

,

або у випадку незначної зміни ціни для нелінійної кривої попиту:

Якщо зміни P і Q є значними, розраховують дугову еластичність. Показник дугової еластичності застосовується для вимірювання еластичності попиту в центральній точці інтервалу на певному відрізку кривої попиту і розраховується за середніми або мінімальними величинами ціни та обсягу:

або

Еластичність лінійної функції попиту не постійна. Кожна лінійна крива попиту має два відрізки: верхній, в межах якого попит є еластичним, і нижній, в межах якого попит стає нееластичним, вони розмежовуються точкою одиничної еластичності (рис. 1.7). Для нелінійної функції попиту ця закономірність може виконуватись, а може й не виконуватись.

Рис. 1.7 Цінова еластичність поопиту

Розрізняють наступні випадки цінової еластичності попиту.

Таблиця 1. Значення цінової еластичності попиту

[17, с. 51]

Попит еластичний, якщо однопроцентна зміна ціни призводить до більшої процентної зміни обсягу попиту. Попит нееластичний, коли однопроцентна зміна ціни спричиняє менш ніж однопроцентну зміну обсягу попиту. Попит з одиничною еластичністю має місце, коли однопроцентна зміна ціни веде до однопроцентної зміни обсягу попиту.

Існують також граничні випадки еластичності. Абсолютно еластичний попит має місце, коли , і означає, що споживачі купують товар у необмеженій кількості, але лише за однією ціною. Найменше зростання ціни зменшує попит до нуля, а будь-яке зниження ціни веде до безмежного його зростання. Крива попиту є горизонтальною лінією. Абсолютно нееластичний попит має місце, коли , і означає, що покупці зовсім нечутливі до зміни ціни, незалежно від її рівня попит пред'являється на одну й ту саму кількість товару. Крива попиту має вигляд вертикальної лінії.

Факторами цінової еластичності попиту виступають:

· наявність товарів - замінників: чим більше близьких і досконалих замінників має товар, тим більш еластичним є попит на нього, і навпаки;

· питома вага товару у видатках споживача: чим більшу частку займає товар у видатках споживача, тим більш еластичним є попит на нього, і навпаки;

· фактор часу у споживанні: у короткостроковому періоді попит менш еластичний, ніж у довгостроковому, оскільки для зміни смаків, уподобань і структури споживання потрібен час;

· важливість товару для споживача: попит на товари першої необхідності є нееластичним, на предмети розкоші - еластичним за ціною.

За неціновими чинниками попиту розрізняють перехресну еластичність попиту та еластичність попиту за доходом. Обидва показники вимірюють, на скільки процентів зміститься крива попиту під впливом даного нецінового чинника.

Якщо еластичність має позитивне значення, то із зростанням ціни на товар Y підвищується попит на товар X. Такий зв'язок характерний для товарів-субститутів. Чим краще субститут здатний замінити певний товар, тим тіснішим буде зв'язок між цінами на нього та попитом на досліджуваний товар, а отже, більшим значення еластичності. Скажімо, взаємозамінюваність двох сортів житнього хліба досить висока, тому навіть незначне підвищення цін на один з них спричинить різке збільшення попиту на інший.

Для комплементарних благ властиве від'ємне значення еластичності попиту. Чим більшою мірою наzвність одного блага визначає сенс придбання іншого, тим більшим за модулем буде значення еластичності (зв'язок між цінами на заправлення газових балонів та попитом на дорожні газові плити, цінами на плівку та попитом

На дорожні газові плити, цінами на плівку та попитом на фотоапарати тощо).

Для товарів - субститутів перехресна еластичність попиту додатна , тому що при зростанні ціни одного товару обсяг його продажу зменшується, а попит на товар-замінник зростає. Для товарів - комплементів перехресна еластичність попиту від'ємна, оскільки зростання ціни одного товару призводить до зменшення обсягу попиту і на цей товар, і на товар-доповнювач. У випадку, коли два товари є незалежними у споживанні, перехресна еластичність попиту рівна нулю.

Еластичність попиту за доходом - це процентна зміна обсягу попиту, викликана однопроцентною зміною доходу.

Еластичність попиту за доходом для нормальних благ є додатною, для нижчих - від'ємною, для нейтральних - нульовою.

Еластичність пропозиції характеризує чутливість продавців (виробників) до зміни ціни на продукцію. Якщо еластичність попиту описує реагування покупців на зміну ціни, то відповідно еластичність пропозиції описує реагування продавців на зміну ціни. Еластичність пропозиції (ES) за ціною визначається відношенням відсотка зміни величини пропозиції товару до відсотка зміни його ціни:

Концепцію еластичності пропозиції за ціною застосовують переважно у формах дугової та точкової еластичності пропозиції.

Дугова еластичність пропозиції характеризує спричинену зміною Ціни на товар у відсотках відсоткову зміну величини пропозиції на певній частині кривої пропозиції, тобто на дузі. Для визначення дугової еластичності пропозиції застосовуємо таку саму формулу, як для дугової еластичності попиту, з єдиною поправкою, що О -- це величина пропозиції, а не попиту:

Залежно від абсолютного значення дугової еластичності пропозиції розрізняють п'ять її видів.

Таблиця 2. Значення дугової еластичності пропозиції

Якщо дугова еластичність пропозиції дає нам середнє значення еластичності (на окремому відрізку кривої S, тобто на дузі), то точне значення ми отримуємо, застосовуючи точкову еластичність пропозиції.

Точкова еластичність пропозиції характеризує зміну величини пропозиції у відсотках, спричинену відсотковою зміною ціни на товар у характерній точці кривої пропозиції.

Для визначення точкової еластичності пропозиції використовуємо вже знайому формулу:

ES y точці А =ОР / РТ

О -- початок координат; Р-- ціна;

Т-- точка перетину кривої пропозиції з віссю ціни.

Точка Т-- це мінімальна ціна, якої вимагають виробники, перш ніж вони що-небудь запропонують на ринок.

За точкової еластичності пропозиції спостерігаємо три випадки :

1) ES >1 (крива S перетинає вісь ціни вище початку координат);

2) ES =1 (крива S проходить через початок координат);

3) ES <1 (крива S перетинає вісь ціни нижче початку координат).

Цінова еластичність пропозиції - це процентна зміна обсягу пропозиції, обумовлена однопроцентною зміною ціни товару. Оскільки крива пропозиції має позитивний нахил, то значення коефіцієнта еластичності пропозиції завжди є додатним, : зміни цін і обсягів пропозиції відбуваються в одному напрямку. Цінову еластичність пропозиції розраховують так:

Для пропозиції, як і для попиту, розрізняють декілька випадків еластичності: еластична пропозиція, нееластична пропозиція, пропозиція з одиничною еластичністю. Абсолютно нееластична пропозиція означає, що обсяг пропозиції не реагує на зміни ціни. Крива пропонування є вертикальною прямою, 0. Абсолютно еластична пропозиція має місце, коли пропозиція зовсім відсутня доти, доки ціна не досягне певного рівня, за якого продавці готові продати будь-яку кількість продукції. В цьому випадку крива пропозиція є горизонтальною лінією, а.

Продавці також можуть переключатись з виробництва одного товару на виробництво іншого, тому і для пропонування застосовується показник перехресної еластичності, значення якого є від'ємним.

Основним фактором еластичності пропозиції є фактор часу.

Часові періоди є найважливішою характеристикою в мікроекономіці, вони враховуються при аналізі всіх змін у ринкових процесах і в сфері виробництва. Особливості реакції попиту та пропозиції за часовими періодами ілюструють рис. 1.8 і 1.9.

Рис. 1.8 Рис. 1.9

Зміна еластичності попиту Зміна еластичності пропозиції

за часовими періодами за часовими періодами

Розрізняють три часових періоди:

- найкоротший (миттєвий) період - m- це період часу, протягом якого у попиті чи пропозиції не відбувається жодних змін: ні продавці, ані покупці не встигають відреагувати на зміну ціни. Попит і пропозиція є абсолютно нееластичними, відповідні криві є вертикальними прямими (Dm, Sm).

- короткостроковий період - s - це період часу, протягом якого відбувається часткова адаптація виробників і споживачів до зміни ціни, а попит і пропозиція стають більш еластичними. Виробничі потужності залишаються незмінними, але виробники можуть збільшити випуск продукції за рахунок більш інтенсивного їх використання. Споживачі можуть знайти замінники певного товару або обмежити споживання. Попит і пропозиція стають більш еластичними (криві DS, SS) [10, с.300; 12, с.192].

- довгостроковий період - l - це період, достатній для повної адаптації і покупців, і продавців до зміни ціни. За цей період виробники можуть розширити виробничі потужності. Споживачі можуть змінити смаки і уподобання. Попит і пропозиція стають надзвичайно еластичними (криві DL, SL ).

Рис. 1.10 Адаптація ринку до змін у пропозиції

Пристосування ринку до змін у пропозиції ілюструє рис. 1.10. Початкова рівновага встановлюється в точці E0, рівноважна ціна P0. При зменшенні пропозиції до S1 у короткостроковому періоді точка рівноваги поступово переміщується вздовж кривої попиту до E1. Оскільки короткострокова крива є досить стрімкою, попит нееластичний, ціна різко зростає з P2 до P1, а обсяг попиту знижується незначно, з Q2 до Q1. Різке зростання ціни спонукає споживачів до заміни дорогого товару дешевшим. З перебігом часу покупці змінюють свої смаки, знаходять все більше замінників. Довгострокова крива попиту стає пологішою, а попит - більш еластичним. Рівновага зміщується у точку вздовж кривої пропозиції. При цьому ціна знижується з P1 до P0, а обсяг попиту значно зменшується до Q0.

Рис. 1.11 Адаптація ринку до змін у попиті

Пристосування ринку до змін у попиті ілюструє рис. 1.11. Початкова рівновага встановлюється в точці на перетині кривих попиту і пропозиції, значна крутизна якої демонструє його нееластичність у короткостроковому періоді. Припустимо, що доходи населення зросли, крива попиту зміщується праворуч у положення. Точка рівноваги переміщується вздовж короткострокової кривої пропозиції до Е1, ціна стрімко зростає до Р1, а обсяг пропозиції збільшується незначно - до Q1, оскільки виробники можуть збільшити виробництво лише за рахунок його інтенсифікації.

Поступово виробники нарощують потужності, і крива пропозиції у довгостроковому періоді стає пологішою. Точка рівноваги переміщується до вздовж нової кривої попиту , рівноважна ціна знижується до Р2, а рівноважний обсяг продукції зростає до Q2. Отже, як і в попередньому випадку, в короткостроковому періоді в першу чергу відстежується реакція ціни, значне підвищення якої сигналізує виробникам, що нарощувати виробництво вигідно.

Загалом аналіз пристосування ринку до змін у попиті та пропонуванні показує, що у короткостроковому періоді на ці зміни найбільше реагує ціна, у довгостроковому періоді - обсяги продукції; а еластичність попиту і пропонування за ціною у довгостроковому періоді є значно вищою, ніж у короткостроковому. [12, с.197; 16, с.421]

Концепція еластичності має численні сфери практичного застосування. Однією з них є визначення цінової стратегії продавців: яку ціну призначити, щоб отримати найбільший виторг, чи варто її знижувати або підвищувати. Сукупний виторг продавців (TR=P·Q), одночасно є видатками покупців, тому зв'язок між показником еластичності і зміною видатків представляє інтерес для обох сторін. 

Рис. 1.12 Зв'язок між еластичністю попиту і видатками

На рис. 1.12 зміни видатків покупця (виторгу продавця) зображені прямокутниками (+,-). На верхньому відрізку кривої попиту, де попит на товар еластичний, зростання виторгу за рахунок збільшення обсягу продажу (+) перевищує його втрати від зниження ціни з до . У нижній частині кривої, де попит нееластичний, втрати виторгу від зниження ціни (-) перевищують приріст (+), отже, знижувати ціну нема сенсу.

Таким чином, якщо попит на товар еластичний, ціна і виторг змінюються у протилежних напрямках, якщо попит нееластичний, виторг і ціна змінюються в одному напрямку. У випадку одиничної еластичності видатки покупців і виторг продавців не змінюються зі зміною ціни. У точці одиничної еластичності (P3) виторг досягає максимальної величини, що ілюструє крива TR на рис. 1.13.

Теорія еластичності і пристосування ринку також має важливе практичне значення для аналізу і прогнозування наслідків зміни ринкових умов. Наприклад, якщо через посуху очікується скорочення пропозиції будь-якого сільськогосподарського продукту на світовому ринку, то для визначення впливу цієї події на світову ціну товару можна зобразити криві фактичного попиту і пропозиції, а потім розрахувати їх зміщення і визначити зміну рівноважної ціни.

Ще один важливий аспект застосування теорії еластичності - визначення наслідків державного втручання у ціноутворення. У разі відхилення цін від рівноважних внаслідок державного регулювання величини дефіцитів та надлишків, що виникають в результаті цього, прямо залежать від еластичності попиту та пропозиції. Чим менш еластичними є попит і пропозиція, тим меншими будуть величини дефіциту і надлишку, і навпаки.

Рис. 1.13 Еластичність попиту і динаміка виторгу

Необхідність державного регулювання виникає через недосконалість окремих ринків, так і у зв'язку з розв'язанням макроекономічних проблем. Основними інструменти державного впливу на ринок є: податки та субсидія, регулювання цін (встановлення верхньої та нижньої межі), регулювання кількості товарів на ринку (квоти). Найбільш поширеним інструментом впливу є податки, які не змінюють умов здійснення ринкових процесів і не обмежують свободу дій ринкових суб'єктів.[17, c.57]

Таким чином, попит і пропозиція є головними чинниками ринку, що формують ціну. Разом з тим, попит і пропозиція самі формуються під впливом багатьох факторів, насамперед - ціни даного товару. Під впливом попиту і пропозиції на певний товар встановлюється ринкова рівноважна ціна, яка балансує попит і пропозицію, забезпечуючи їхню узгодженість.

Ступінь чутливості споживачів до зміни ціни на товар економісти вимірюють, використовуючи концепцію цінової еластичності. Еластичність - це зміна величини однієї змінної в результаті зміни на одну одиницю величини другої змінної. Цінова еластичність попиту показує на скільки відсотків змінюється величина попиту при зміні ціни на 1 відсоток, а цінова еластичність пропозиції при зміні ціни показує на скільки відсотків змінюється попит чи пропозиція даного товару при зміні визначального для них фактора на 1 відсоток.

Знання та застосування закономірностей та показників еластичності попиту та пропозиції сприяє узгодженню інтересів головних сторін ринкової економіки - споживачів та виробників.

Розділ 2. Роль інформації про еластичність для створення та удосконалення податкового законодавства

Неузгодженість окремих принципів формування податкової системи не звільняє від необхідності осмислення та обізнаності з усім їх переліком, що є результатом надбань багатьох поколінь учених і практиків. Скоріше навпаки, наявність такої неузгодженості робить особливо актуальним їх вивчення, оскільки в практичній діяльності побудова податкової системи - це постійний пошук компромісу між окремими, не повною мірою узгодженими принципами.

Фундаментальні принципи оподаткування не піддаються кон'юнктурним коливанням, і стосовно них не може стояти питання про їх визнання. Воно може розглядатися лише щодо наслідків їх дотримання чи недотримання. Перспективне лише те реформування, яке розвивається в напрямі утвердження теоретичних принципів [14, с.281].

Досвід вітчизняного оподаткування переконує, що на всіх етапах його становлення практика не керувалася достатньою мірою такими положеннями економічної теорії. Система оподаткування підпорядковувалася вирішенню поточних питань, хоча й проголошувалися принципи, здатні забезпечити її ефективність. Достатньо простежити ті принципи побудови податкової системи, які закладалися у кожному новому Законі “Про систему оподаткування”. Так, у 1991 році були проголошені принципи стабільності, рівнонапруженості, обов'язковості та соціальної справедливості. Можна стверджувати, що жоден з них не знайшов своєї реалізації, навіть обов'язковість, з огляду на масштаби ухилень від сплати податків. Особливо різноманітними були форми прояву порушень принципу стабільності. Це часті зміни об'єктів оподаткування, податкових ставок, умов нарахування та стягнення окремих податків, внесення поправок до системи оподаткування, що порушували її цілісність, тощо. Щодо причин, через які проглядалась зневага до цього фундаментального принципу оподаткування, то в їх основі лежали господарські та політичні маневри. При доопрацюванні Закону “Про систему оподаткування” в 1994 р. він взагалі був вилучений із загального переліку принципів, які слід враховувати при побудові податкової системи. Однак визнання чи невизнання законодавцями фундаментальних принципів оподаткування не позбавляє систему того зв'язку, який об'єктивно існує між цими принципами та ефективністю системи в цілому. У подальших змінах, які торкнулися Закону “Про систему оподаткування” в 1997 р., цей принцип знову був проголошений, хоча можна з упевненістю сказати, що належної стабільності системи оподаткування в Україні так і не було. Подібні непослідовності характерні й для інших принципів, зокрема рівнонапруженості, поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян, економічної доцільності, які входили, а потім виключалися із загального переліку. У результаті ігнорування об'єктивних закономірностей оподаткування, відсутності їх прямого законодавчого закріплення виникав цілий ряд проблем, які негативно позначилися на ефективності податкової системи [4, с.89].

Сьогодні принципами побудови системи оподаткування в Україні проголошені:

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку; забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

- доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

На відміну від попередніх Законів “Про систему оподаткування”, цей Закон дає детальну характеристику кожному із наведених принципів, що сприяє їх зрозумілості, незважаючи на численність. Водночас привертає увагу відсутність чіткості при викладенні окремих принципів, що межує із схематизмом. Так, доступність, згідно з наведеним роз'ясненням, - це забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів. Не викликає сумніву, що доступність та дохідливість - не ідентичні поняття. Дохідливість (простота) викладення законодавчого акта не гарантує, що останній буде вчасно доведений до платника податків. Спостерігається також дублювання окремих принципів стосовно один одного та при викладенні інших положень. Зокрема, принцип компетенції, який, згідно з наведеним роз'ясненням, визначає порядок встановлення і скасування податків і зборів, знайшов своє відображення у ст. 1 Закону і присвяченій саме висвітленню цих питань. Проголошений принцип стабільності значною мірою повторюється у ст. 7 “Про порядок встановлення податкових ставок”. Викладення таких фундаментальних законодавчих актів потребує більшої лаконічності.

Принцип стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності має особливе значення. У той же час не може пройти поза увагою таке роз'яснення його змісту та механізму реалізації. У наведеному трактуванні вони обмежуються введенням пільг при оподаткуванні прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва. Таке розуміння є досить спрощеним та обмеженим. Досягнення нового рівня якості оподаткування неможливе при умові використання у таких цілях тільки системи пільг. Завдання полягає в їх узгодженні з усім арсеналом податкових важелів, здатних сприяти діловій активності господарюючих суб'єктів.

Взагалі, згідно з нормативно-правовим полем України, функціональне призначення податків трактується досить широко. Тут важливо зауважити, що до цього призводять такі обставини. По-перше, податки в перехідних економіках теоретично є найбільш дієвим інструментом регуляторної політики держави. Саме цей факт змушує вести мову про багатогранну роль податків.

По-друге, податки є найбільш антагоністичним елементом економічної політики держави. Соціально-економічні відносини, що їх представляють податки, мають різноспрямовані вектори. У перехідних економіках вони майже завжди є дуже загостреними. Саме тому в цей час формуванню та реалізації податкової політики важливо приділяти особливу увагу.

Функціонування будь-якої системи слід піддавати оцінці з метою визначення її відповідності зазначеній меті, реалізації покладених на неї функцій і завдань та ефективності. Мірилом такої оцінки є критерій (від грец. Kriterion) [4, с.84].

- засіб для судження), ознака, на підставі якої здійснюється оцінка. Мета розробки системи критеріїв оцінки та добору на цій основі пріоритетних напрямів розвитку вітчизняного оподаткування полягає в тому, щоб допомогти спеціалістам знайти саме необхідні рішення щодо такого розвитку, знизити рівень ризику, кваліфіковано визначити взаємозв'язок між прийнятими рішеннями та необхідними для їх реалізації витратами з їх майбутньою віддачею. Визначення та реалізація пріоритетних рішень - це механізм узгодження протиріч між інтересами держави та платника податків, що зумовлює усвідомлення суб'єктами податкових відносин мети податкової політики у безпосередньому підпорядкуванні реалізації його інтересам. Пріоритети розвитку оподаткування добираються як реакція на потреби держави для виконання її функцій.

Найбільш поширеною є економічна оцінка за критерієм ефективності. Слід зазначити, що цей критерій не є універсальним, бо він не враховує політичні та соціальні фактори, які впливають на функціонування системи в цілому. Так, наприклад, під впливом будь-якого фактора, найбільш важливого в даний момент часу та за конкретних умов, вимога досягнення економічної ефективності може бути порушена.

Однак при проведенні аналізу будемо вважати, що ефективність є ключовим критерієм у визначенні успішності процесу функціонування системи оподаткування та розвитку ринкових відносин у країні. Ефективність характеризується відношенням ефекту до витрат ресурсів, які забезпечили його отримання, досягнення результату. Інакше кажучи, ефективність - це ефект, який припадає на одиницю витрат ресурсів, що були використані з метою одержання досягнутого результату. Що стосується системи оподаткування, то дуже важко кількісно визначити цей критерій через те, що результатом її функціонування є не тільки наповнення дохідної частини бюджету, а також створення сприятливого інвестиційного клімату в країні, стимулювання розвитку пріоритетних галузей економіки, перерозподіл доходів між різними категоріями населення та багато іншого. Система оподаткування прямо чи опосередковано впливає практично на всі сфери суспільного життя як держави в цілому, так і окремої людини.

З метою визначення формалізованого виразу критерію ефективності економічна теорія пропонує використання таких індексів:

1. Індекс концентрації дає змогу визначити ті податки, за рахунок яких формується переважна частина доходів бюджету.

2. Індекс дисперсії визначає існування (або відсутність) податків з низьким обсягом надходжень, які ускладнюють систему оподаткування.

3. Індекс ерозії визначає ступінь відповідності фактичних баз оподаткування потенційним.

4. Індекс запізнення збору визначає своєчасність сплати податків платниками.

5. Індекс конкретності визначає простоту побудови системи оподаткування з мінімально можливою кількістю податків, які мають конкретні ставки оподаткування.

6. Індекс об'єктивності визначає наявність у більшості податків об'єктивно визначеної бази оподаткування.

7. Індекс витрат при зборі податків дає змогу виявити, наскільки при зборі податків зведені до мінімуму витрати.

Ключовим елементом оцінки ефективності чинної податкової системи є з'ясування ступеня її відповідності загальному стану економічної системи. В умовах відсутності достатнього рівня гнучкості податкової системи як головного дохідно-формуючого інструменту бюджету існує реальна загроза посилення економічної кризи. Для з'ясування такого стану оцінюють динаміку зміни величини доходів бюджету стосовно ВВП, використовуючи класичні коефіцієнти еластичності та динамічності податків.

Як відомо, коефіцієнт еластичності податкових надходжень відбиває відносні зміни їх обсягу при чинній податковій системі, яка залишається незмінною стосовно відносної зміни бази оподаткування.

Корисність визначення еластичності податкової системи не підлягає сумніву. Вона відбиває ступінь ефективності автоматичних стабілізаторів, притаманних фіскальній політиці уряду. Однак, зважаючи на нестабільність та постійні зміни, якими характеризується податкова система, фактичне обчислення коефіцієнта еластичності є дуже проблемним. Надто складно сформувати варіаційній ряд, в якому податкові надходження залежатимуть виключно від динаміки ВВП, тобто відділити автоматичні зміни від дискреційних.

Наступним критерієм для здійснення оцінки системи оподаткування є доцільність (відповідність зазначеній меті). При проведенні аналізу за цим критерієм слід враховувати, що перед будь-якою системою одночасно може стояти декілька цілей, які не можуть бути сформульовані одночасно. Крім того, досягнення визначеної мети може бути непотрібним на даному відрізку часу чи в найближчому майбутньому. Тому цей критерій також не є глобальним для оцінки системи, а лише доповнює інші. Якщо вважати, що головною метою системи оподаткування є акумулювання податкових платежів та формування на цій основі дохідної частини бюджету з метою виконання державою завдань економічної та соціальної політики, то оцінити цей критерій можна за допомогою таких показників.