1. Коефіцієнт виконання планових податкових надходжень. Він розраховується як відношення фактичних надходжень до планових.

2. Коефіцієнт “якості” сплати податків, тобто сплата податків у грошовій формі та з визначених джерел. Він розраховується як відношення фактичних податкових надходжень за вирахуванням надходжень у негрошовій формі та надходжень від штрафів і фінансових санкцій до запланованих.

3. Коефіцієнт своєчасності, який характеризує своєчасність надходження коштів до бюджету.

Наведені показники дозволяють охарактеризувати систему з точки зору її фіскальної спрямованості. Для аналізу системи оподаткування з точки зору відповідності меті, що розкриває її регулюючу функцію, тобто спроможність регулювати грошові доходи, процес накопичення, функціонування національного ринку, можна застосувати такі показники:

- питома вага податку на прибуток підприємств у загальному обсязі податкових надходжень;

- питома вага прибуткового податку з громадян у загальному обсязі податкових надходжень;

- питома вага коштів, що йдуть на заощадження, у структурі грошових доходів населення;

- питома вага валових приватних внутрішніх інвестицій у структурі ВВП, розрахованого за методом кінцевого використання.

Для аналізу відповідності системи оподаткування меті, що розкриває стимулювання інвестиційного процесу, прискорення темпів економічного розвитку, доцільно використати такі показники:

- питома вага валових інвестицій у ВВП, що характеризує, зокрема, активізацію інвестиційної діяльності в країні;

- темпи зміни реального ВВП, за допомогою яких можна визначити вплив системи оподаткування на прискорення темпів економічного розвитку.

Стимулюючий вплив системи оподаткування на інвестиційний процес у країні можна визначити також за допомогою оцінки ділової активності через:

- показник “продуктивності праці”, який розраховується як відношення сумарних надходжень прибуткового податку з громадян до чисельності працюючих у народному господарстві;

- показник “фондовіддачі”, який розраховується як відношення сумарних надходжень зі сплати податку на прибуток підприємств до середньої вартості основних фондів в цілому по народному господарству.

Оцінку системи оподаткування, з точки зору її відповідності розподільчій ролі (розподіл і перерозподіл доходів між соціальними прошарками та групами, між сферами та галузями економіки) доцільно здійснювати за допомогою таких показників:

- коефіцієнт розшарування суспільства, що визначається як співвідношення між доходами багатих та бідних людей в країні;

- показник зубожіння населення - питома вага субсидій та дотацій у структурі доходів населення або частка населення, що одержує соціальну допомогу в загальній кількості населення;

- питома вага субсидій (пільг), які надані з бюджету, на одиницю виробленої продукції в різних галузях народного господарства.

Оцінка, крім кількісного визначення параметрів системи оподаткування, має ще й якісне, яке значною мірою визначається суб'єктивним фактором, а саме: ставленням людини до цієї системи, яке, в свою чергу, визначається соціальною позицією, світоглядом, рівнем культури, інтелектуальним і моральним рівнем розвитку людини тощо.

Ще одним важливим критерієм оцінки системи оподаткування слід вважати довіру населення до органів податкової служби і до держави взагалі.

Розкрити цей критерій можливо за допомогою його складових елементів:

1) правомочність норм:

- застосування санкцій у випадку порушення зазначених норм (законів). Без цього ніякої довіри взагалі не може бути. Ще гіршою є ситуація, коли норма буде в основі неправильною. Це стосується існування хибної практики поширення податкових пільг та неоднакових ставок або суб'єктивного трактування закону податковими інспекторами;

- додержання співробітниками державних органів податкової служби норм етичних і моральних кодексів, належного виконання своїх службових обов'язків; еластичність ціна попит пропозиція

- відновлення легітимності держави шляхом поліпшення послуг, які вона надає громадянам і підприємствам. Сплату податків фізичними та юридичними особами слід розглядати як плату за користування суспільними благами, які надає держава;

2) довіра до інших суб'єктів, які безпосередньо стосуються податкового процесу. Це включає зменшення кількості та поліпшення якості процедур державного (податкового) нагляду. Процедури, які встановлені органами нагляду, повинні забезпечувати своєчасний та дієвий захист від обману і зловживання довірою за допомогою судових процедур, безпосередніх чи опосередкованих перевірок агентів фінансового ринку та швидкого реагування на проблемні питання;

3) прозорість інформації.

Податкові органи повинні докласти зусиль для формування серед населення та ділових кіл усвідомлення позитивної ролі держави шляхом надання достовірної інформації про свої дії та запровадження прозорого механізму стягнення податків.

Для кількісного виразу цього критерію доцільно застосовувати соціологічні опитування, анкетування платників податків тощо.

Таким чином, довіра, а особливо “вертикальна” довіра, є важливим критерієм у пошуках ефективних рішень у податковій сфері. Вона дозволяє здійснити загальну і, що найважливіше, логічно послідовну оцінку функціонування податкової системи та діяльності органів податкової служби. Довіра є підставою для класифікації та встановлення пріоритетності розв'язання проблем, з якими стикається Україна на своєму шляху до ринкової економіки та європейської інтеграції. Вона також є абсолютно необхідною передумовою відновлення економічного зростання, а тому важливо мати таку податкову систему, яка ефективно діє в якості важеля, що регулює економіку.

Обираючи, які з товарів і послуг оподаткувати акцизом, уряд бере до уваги еластичність попиту на них. Припустимо, що на якийсь продукт встановлено податок у 1 $., а обсяг продажів складає 10 000 одиниць.Прибуток від оподатковування, очевидно, дорівнює 10 000 $. Тепер, якщо податок буде підвищений, скажемо, до 1,5 $, і відповідно більш висока ціна призведе до скорочення продажів до 5000 одиниць у силу еластичності попиту, прибуток від оподатковування впаде до 7500 $. Підвищення податку на продукт, попит на який є еластичним, спричинить за собою скорочення прибутку від оподатковування. Це змушує законодавців, встановлюючи акцизні податки, шукати такі продукти, попит на який нееластичний, наприклад, алкогольні напої і сигарети.

Рис. 1.14 Розподіл податкового тягаря між покупцем і продавцем в залежності від попиту та пропозиції

Відносна еластичність попиту і пропозиції визначає розподіл податкового тягаря між покупцями і продавцями (рис 1.14). Якщо попит на товар відносно нееластичний порівняно з пропозицією (рис. 1.14 а), більшу частину податкового тягаря будуть нести покупці (площа А), меншу частину будуть сплачувати продавці. І навпаки, якщо попит на товар еластичніший за його пропозицію (рис. 1.14 б), з встановленням податку більшу частину податкового тягаря будуть нести продавці (площа В), а меншу частину - покупці.

В основі формування ринкового попиту лежать рішення споживачів. Модель поведінки споживача будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання і включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір.

Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимізації корисності.

Обмеження - це всі обставини, які не дозволяють споживачу отримати все, що забажається, найважливішими з них є ціни товарів і послуг та доход споживача.

Вибір полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб.

Таким чином, фундаментальні принципи податкової системи повинні базуватися на вивченні та застосуванні об'єктивно існуючих принципів ринкової економіки. Але досвідвітчизняного оподаткування показує, що практика недостатньо керувалася положеннями економічної теорії, особливо часто порушувались принципи стабільності рівнонапруженості та інші. В результаті законодавчого закріплення таких порушень виникає ряд проблем, які негативнопозначалися на ефективності податкової системи.

Закон «Про систему оподаткування», 1997 рік, намагався бльш чітко визначити головні принципи побудови системи оподаткування в Україні, а також розробити систему критеріїв оцінки і добору пріорітетних напрямів вітчизняного оподаткування я к механізму узгодження між інтересами держави та платників податків.

До таких критеріїв належить критерій ефективності податкової системи - з'ясування її відповідності загальному стані економічної системи, для оцінки якого використовують класичні коефіцієнти еластичності та динамічності податків. Ці коефіцієнти відбиваютьвідносні зміни обсягу податкових надходжень при чинній податковій системі.

Відносна еластичність попиту і пропозиції визначає розподіл податкового тягаря між споживачами і виробниками. Корисність визначення еластичності податкової системи не підлягає сумніву, бо вона відбиває ступінь ефективності автоматичних стабілізаторів, притаманних фіскальній політиці уряду.

Розділ 3. Аналіз рівня еластичності пропозиції на ринку мобільних терміналів

Аналіз рівня еластичності пропозиції на ринку мобільних терміналів є дуже актуальним питанням, яке потребує вирішення. Пропозиція мобільних телефонів залежить від дуже багатьох факторів, зокрема і від швидкості реагування виробників на зміну потреб споживачів. Наші смаки, доходи і вподобання змінюються кожен день і виробник повинен оперативно реагувати на них. Ринок мобільних терміналів має тенденцію до росту і виробники повинні застосовувати заходи щоб зберегти і збільшити свою частку на ринку в умовах жорсткої конкуренції.

Виробництво мобільних терміналів нажаль відбувається не в Україні. Їх ввозять з різних країн, наприклад, з Кореї, Фінляндії, Великобританії, Франції та інших. Цей ринок має уже котрий рік незмінних лідерів виробників: Nokia, Samsung та Sony Ericsson. Також відомими виробниками телефонів є LG, Motorola, Fly, Philips, віднедавна Apple, а комунікаторів - Asus, Acer, Htc та інші. На кінець 2008 року виробники мали такі частки на ринку в Україні: Nokia - 45%, Samsung - 32% та Sony Ericsson - 14%, їх сукупна частка становила 91% (див. рис 3.1).

Рис. 3.1 Частка основних виробників на ринку телефонів у 2008 р.

Та за підсумками минулого року відбулись деякі зміни. Nokia збільшила свою частку до 51%, Samsung зменшив свою присутність на ринку до 26%, залишив трійку лідерів Sony Ericsson - 9% ринку у 2009 році. Його місце посіла LG, збільшивши свою частку з 3% у позаминулому році до 10% у 2009 році. Motorola отримала 2% ринку. Решта - менше 2%.(див. рис. 3.2)

Рис. 3.2 Частка основних виробників на ринку телефонів у 2008 р.

Розглянемо короткий опис основних виробників мобільних телефонів:

1) Nokia - найдавніша компанія, заснована у 1865 р. Розміщується у Фінляндії. Сьогоднішня структура компанії складається з чотирьох бізнес-груп: мобільні телефони, мультимедія, корпоративні рішення, мережеве обладнання. Всі чотири напрямки об'єднані двома спільними підрозділами Customer and Market Operation (продажі, маркетинг, логістика) і Technology Platforms (технологічні розробки).

2) Компанія Samsung була утворена в 1969 році. Через рік співпрацю з Sanyo Electric призвело до злиття компаній і утворення корпорації Samsung Electronics. У серпні 1973 року головний офіс корпорації переїхав в Сувон (Південна Корея), а до грудня було завершено будівництво заводу з виробництва побутової електроніки. Пізніше до корпорації приєдналася корейська компанія Semiconductor Co., поклавши початок масовому виробництву пральних машин і холодильників. З 2000-2002 років позиції Samsung Electronics в світовому рейтингу піднялися на 8 пунктів, а вартість бренду збільшилася на 30%. Чистий прибуток корпорації за 2002 рік склав 5,8 млрд доларів США.

3) Sony Ericsson Mobile Communications (Великобританія) була заснована в 2001 р. компанією Ericsson, яка є лідером у галузі мобільного зв'язку, і Sony Corporation - одним з провідних світових виробників побутової електроніки. Загальний обсяг продажів мобільних телефонів компанії, якій у рівних частках володіють Ericsson і Sony, досяг 50 мільйонів одиниць на суму 7,2 мільярда доларів США в 2000 р.

4) Компанія LG Electronics Inc. (Штаб-квартира - Сеул, Південна Корея) заснована в 1958 році і на сьогоднішній день є визнаним світовим лідером у сфері електроніки, інформаційних і телекомунікаційних технологій.

5) Компанія Motorola, Inc. - Світовий лідер в області телекомунікацій, що входить до списку FORTUNE 100 найбільших компаній у світі. Вона пропонує своїм замовникам продукти та рішення, покликані забезпечити безмежну мобільність в таких областях, як широкосмуговий зв'язок, вбудовані системи та бездротові сеті. Об'єм продажів компанії Motorola в 2004 році склав 31,3 мільярда доларів США.

Ринок мобільних терміналів виявився одним із найбільш постраждалих від кризи. Тенденція зменшення попиту, що розпочалася в четвертому кварталі 2008 року, знайшла своє продовження і в 2009 році.

У І кварталі 2009 року продажі мобільних терміналів (телефонів, смартфонів і комунікаторів) на 58% були менші від першого кварталу 2008 року, та на 52,2% - від попереднього четвертого кварталу 2008 року, що у кількісному вигляді становили приблизно 860 тис. пристроїв. Середня собівартість реалізованих мобільних терміналів склала $ 127, тоді як у першому кварталі 2008 року вона дорівнювала $ 188, зазначають експерти. В грошовому виразі за підсумками першого кварталу 2009 року ринок склав $ 109,2 млн. (перший квартал 2008 року - $ 385 млн.), тобто зниження склало 71,6%. Найзначніше зріс сегмент "до $ 70", його частка склала 30% (перший квартал 2008 року - 20%). Бо у кризових умовах бюджетні термінали стали найбільш популярним. А ось кількість споживачів готових віддати понад $ 200 на придбання нового мобільного терміналу, скоротилася із 39% роком раніше, до 27% у першому кварталі поточного року.

За результатами першого півріччя 2009 р. продажі мобільних телефонів, смартфонів і комунікаторів в Україні у грошовому вираженні склали 227,5 млн. дол., що на 69,8% менше ніж за аналогічний період 2008 року. У кількісному вираженні ринок знизився, порівняно з I півріччям 2008 р., на 53,3% і склав 1,82 млн. пристроїв. При цьому середня собівартість реалізованих мобільних терміналів склала 125 дол., тоді як у першому півріччі 2008 р. вона дорівнювала 193 дол.

У III кварталі 2009 р. продажі мобільних телефонів в Україні зросли на 30%, в порівнянні з II кварталом 2009 р. За липень-вересень 2009 р. на українському ринку було продано 1,21 млн. стільникових телефонів.

Перша половина минулого року показала падіння ринку мобільних терміналів відносно продажів 2008 року в кількісному вираженні на 53%, у грошовому - на 70%. Друге півріччя 2009 року охарактеризувалося зростанням продажів і показало приріст у кількісному вираженні до першого півріччя 2009 року на 37%, у грошовому - на 45%. Зростання продажів мобільних терміналів у другій половині 2009 року пов'язане, як із відновленням споживчого кредитування, так і з активним оновленням лінійки пристроїв провідними виробниками. (див. табл. 3)

Таблиця 3. Порівняльна характеристика даних огляду ринку мобільних терміналів за кварталами 2008-2009 років

Рік	Квартал	Q (тис. шт.)	TR (млн. $)	P ($), середня ціна
		к-сть мобільних терміналів за рік	к-сть мобільних терміналів щоквартально	дохід від мобільних терміналів за рік	дохід від мобільних терміналів щоквартально
2008	І	7900	2050	1460	385	188
	ІІ		1850		367,8	199
	ІІІ		2200		411,2	187
	IV		1800		296	164
2009	І	4390	860	557	109,2	127
	ІІ		960		118,3	123
	ІІІ		1210		153,79	127
	IV		1360		175,71	129

Для зручності дані подані у вигляді діаграми (рис.3.3)

Рис. 3.3 Дохід та кількість проданих пристроїв поквартально у 2008-2009 рр.

Однією з яскравих тенденцій 2009 року стало зростання частки мобільних терміналів з підтримкою функції Touch Screen (сенсорний екран). Якщо раніше, у 2008 році їх частка сягала близько 1% загальної кількості продажів, то у 2009 році вона склала 6%. За підсумками 2009 року, частка смартфонів і комунікаторів у структурі продажів мобільних терміналів збільшилася незначною мірою, у зв'язку з переходом українських споживачів на пристрої бюджетного сегменту, і склала 11% проти 10% у позаминулому році.

Перехід українців у 2009 році на недорогі мобільні термінали призвів до того, що середня собівартість пристроїв знизилася за підсумками року на 30% і склала 129 доларів США (2008 р. - 185 доларів США).

Так, на мобільні термінали нижнього цінового сегменту (до 130 доларів США) у 2009 році припало близько 58% усіх продажів (2008 р. - 42%). Частка середнього цінового сегменту (130 - 300 доларів США) знизилася до 34% (2008 р. - 41%). Також зменшилася до 8% частка верхнього цінового сегменту (від 300 доларів США) проти 17% у 2008 році. (див. рис. 3.4)

Рис. 3.4 Сегментація ринку мобільних терміналів у 2008-2009 рр.

Якщо брати до уваги за рік, щоб вирахувати еластичність пропозиції потрібно використати формулу еластичності пропозиції за ціною:

Спочатку дізнаємось скільки відсотків займає кількість пропозиції у 2009 порівняно з 2008 роком. Тобто 7,9 млрд. пристроїв ми беремо за 100%. За х назначаємо відсотки від обсягу пропозиції за 2009 рік. Отримуємо таке відношення:

7,9 млрд. шт. - 100%

4,39 млрд. шт. - х %, знаходимо х:

Для продовження аналізу еластичності пропозиції потрібно дізнатись середні ціни за 2 роки, для 2008 року маємо:

Аналогічно розраховуємо ціни 2009 року:

Так як дані за 2008 рік ми беремо за 100%, а відсоток ціни 2009 року за х, маємо таке співвідношення:

$ 184,5 - 100%

$ 126,5 - х %, знайдемо х:

Так як у 2009 році і ціна і кількість зменшувалась, потрібно знайти різницю між двома роками.

100%-55,57%=44,43%, на стільки % зменшився обсяг у 2009 році;

100%-68,57%=31,43%, на стільки % зменшились ціни у 2009 році.

Тепер підставляємо дані у формулу:



ЕS>1, тобто пропозиція еластична. У цьому випадку QS(%)>P(%).

Отримані нами результати показують, що пропозиція мобільний терміналів, тобто їх виробники чутливі до зміни ціни на їх товар: якщо ціна зросте на 1%, пропозицію можна збільшити. За такої еластичності пропозиції виробники можуть збільшити кількість вироблених терміналів, не знижуючи їх ціни чи навіть незначно її знизивши не певний часовий період.

Але для цього також треба, щоб на даний час нецінові чинники не змінювались, а саме: не змінилась ціна на трудові, капітальні та природні ресурси і матеріали; не підвищилась конкуренція на ринку за рахунок відкриття нових підприємств з виготовлення мобільних телефонів; держава не збільшила податки та не встановила адміністративну нищу ціну; була спокійна політична ситуація, не було кризи, щоб покупці не знизили попит.

З часом закони ринкового ціноутворення в умовах вільної конкуренції автоматично вирівняють ціну мобільних телефонів і настане ринкова рівноваго, за якої за певний час будуть задоволені і покупці, і виробники. Для подальшого розвитку виробництва виробники мобільних телефонів вже зараз мусять займатися інновацією і вдосконалювати технологію їх виробництва

За попередніми оцінками, у 2010 році в Україні буде реалізовано кінцевим споживачам близько 5,1 мільйонів мобільних терміналів. У структурі продажів продовжить поступово збільшуватися частка смартфонів і комунікаторів, і за підсумками року перевищить 12%. Очікується активне розширення асортименту і збільшення частки терміналів з сенсорним екраном.

Висновки

У загальному випадку концепція еластичності виражає міру чутливості зв'язку двох величин і визначається як співвідношення відсоткових змін залежної та незалежної змінних.

Попит і пропозиція -- економічні категорії товарного виробництва, що виникають і функціонують на ринку, у сфері товарного обміну. У ринковій економіці ці категорії належать до фундаментальних. При цьому попит -- представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція -- товар, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Одним з економічних законів товарного виробництва є закон попиту і пропозиції, який полягає в єдності попиту і пропозиції і їх об'єктивному прагненні до відповідності.

Еластичність - це ступінь відсоткової зміни (чутливості) залежної змінної Y при зміні залежної змінної Х на один відсоток. Теорія мікроекономіки виділяє наступні коефіцієнти еластичності: 1) цінової еластичності попиту, 2) цінової еластичності пропозиції, 3) перехресної еластичності попиту, 4) еластичності попиту по доходу. Концепція цінової еластичності попиту має важливе практичне значення. Так, виробники використовують її для ціноутворення та проведення цінової дискримінації споживачів різних сегментів ринків. Державні органи застосовують положення даної концепції при встановленні ставок непрямих податків і для обліку розподілу податкового тягаря між учасниками ринку.

Разом з цими узагальненими визначеннями попит характеризується рядом властивостей і кількісних параметрів, з яких перш за все слід виділити об'єм або величину попиту.

Але окрім ціни на величину попиту впливає і ряд інших чинників, які іноді називають неціновими. Це перш за все споживчі смаки, мода, величина доходів (купівельна спроможність), величина цін на інші товари, можливість заміщення даного товару іншими.

Фундаментальні принципи оподаткування не піддаються кон'юнктурним коливанням, і стосовно них не може стояти питання про їх визнання. Воно може розглядатися лише щодо наслідків їх дотримання чи недотримання. Перспективне лише те реформування, яке розвивається в напрямі утвердження теоретичних принципів.

Досвід вітчизняного оподаткування переконує, що на всіх етапах його становлення практика не керувалася достатньою мірою такими положеннями економічної теорії. Система оподаткування підпорядковувалася вирішенню поточних питань, хоча й проголошувалися принципи, здатні забезпечити її ефективність.

Концепція еластичності знаходить практичне застосування в різних сферах економіки: у визначенні цінової стратегії продавців; в аналізі і прогнозуванні наслідків зміни ринкових умов; у визначенні наслідків державного втручання в ціноутворення; у державній політиці оподаткування.

Застосування теорії еластичності в побудові системи оподаткування є особливо важливим, оскільки у розробці системи критерії оцінки ефективності податкової системи використовують класичні коефіцієнти еластичності та динамічності податків. Ці коефіцієнти відбивають відносні зміни обсягу податкових надходжень при чинній податковій системі.

Відносна еластичність попиту і пропозиції визначає розподіл податкового тягаря між споживачами і виробниками. Визначення еластичності податкової системи на основі знання концепції еластичності та механізмів вимірювання її показників є обов'язковим і корисним, оскільки дозволяє оцінювати ступінь ефективності стабілізаційних заходів фіскальної політику уряду, що має не тільки економічне, а й соціально-політичне значення.

Податки є одним із ключових інструментів економічної політики уряду. Для аналізу ринкової рівноваги важливу роль відграють так звані непрямі податки які складають на товари та послуги. Фірми розглядають ці податки як свої витрати і включають їх ц ціну товару. Зі збільшенням величини податку податкові надходження зростають, але тільки до певної межі. Запровадження високого податку призведе до особливо значних незворотних втрат і зменшення податкових надходжень. Чим еластичніша пропозиція товару і попит на нього, тим вагоміший вплив податків на поведінку учасників ринку. Проте більшість фахівців погоджуються, що достовірний прогноз наслідків зміни податкових ставок на величину податкових надходжень є надзвичайно ускладненим.

Аналіз ринку мобільних терміналів показав його високу еластичність, що означає наявність можливості збільшення їх виробництва на даний час, за умови незмінності нецінових детермінант та одночасної інноваційної роботи виробників мобільних терміналів.

Зараз в Україні, уряд часто втручається у функціонування ринку, визначаючи межі зростання або зниження цін. Запровадження максимальних або мінімальних цін призводить до порушення нормальної функції ціни. Уряд змушений брати на себе вирішення проблеми нормування дефіциту бюджету чи закупівлі надлишку. Водночас негативні побічні наслідки такого втручання у функціонування ринкового механізму можуть виявитися вагомішими за прогнозовані вигоди споживачів чи виробників.

Список використаних джерел

Білицька Л. В., Савич В.І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник/-К. Центр навчальної літератури, 2009, 2-е видання, - 684 с.

Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М., Островерх П.І. Економіка. Навч. Посібник / за ред. З.Г. Ватаманюка. -К: Либідь, 2004 - 384 с.

Гальперин В.М.,Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика. - В 3-х т. - СПб.: Экономическая школа, 2007.

Дзюбик С.Д., Ривак О.С. Основи економічної теорії: Навч. посібник.-К.: Знання, 2006 - 481 с.

Економічна теорія. Політекономія. Підручник / за ред. В. Базилевича. 7-е вид. -К.: Знання - Прес, 2008. - 719 с.

Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Сучасна економіка: навч.посібник. -К.: Вища школа, 2005 - 527 с.

Загальна економіка. Підручник для 10-11 кл. середніх загальноосвітніх закладів / за ред.. І.Ф. Родіонової - 5-е вид. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2007. - 367 с.

Карагодова О.О., Черваньов Д.Н. Мікроекономіка.-К, 1997. - 236 с.

Макконнелл К.Р., Брю. С.Л. Экономикс: принципи, проблемы и политика: Пер. с англ. 14-го изд. -М: ИНФРА - М., 2005 - 972 с.

Макроекономіка: Метод. рек. До самостійного вивчення курсу / Чернівецький нац. Університет / П.О. Нікіфоров.-Чернівці: ЧНУ, 2003. - 257 с.

Мантів Грегори Н. Макроекономіка. Підручник для України: Пер. з англ.-К: Основи, 2000. - 249 с.

Мочерний С.В., Мочерна Я.С. Політична економія. Навч. посібник, 2-е вид.-К: Знання, 2007. - 684 с.

Мікроекономіка і макроеноміка: Підручник / за ред. С.М. Будаговської.-К: Основи, 2001. - 517 с.

Основи економічної теорії: політ економічний аспект / за ред. Г.Н. Климко, 5-е вид.-К: Знання-Прес, 2004. - 432 с.

Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Український контекст.-К., 1999. - 332 с.

Політична економія. Навч. посібник / за ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова.-К: Академ. видав., серія Альма-Матер, 2007. - 671 с.

Ткаченко Н.О. Політична економія. Економічна теорія: Навчально-методичний посібник для студентів економічних спеціальностей коледжу. -К.: ун-т «КРОК», 2009. - 355 с.

Щомісячне видання Міжнародного центру перспективних досліджень. / Економічна статистика -К., 2008. - №1-12

www.economics.unian.net - УНІАН - економіка

www.proit.com.ua - світ ІТ технологій

www.ukrstat.gov.ua - державний комітет статистики в Україні

Размещено на Allbest.ru