Витрати підприємства та їх вплив на фінансовий результат

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

фінансовий витрати підприємство

Вступ

1. Теоретичні аспекти витрат підприємства та їх вплив на фінансові результати

1.1 Сутність витрат та собівартості. Класифікація витрат виробництва

1.2 Підхід до поняття витрат з погляду економіста

1.3 Основні аспекти впливу витрат на фінансові результати підприємства

2. Аналіз витрат підприємства "Фірма Варіація"

2.1 Загальна характеристика підприємства "Фірма Варіація"

2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства "Фірма Варіація"

2.3 Аналіз витрат підприємства та впливу на фінансові результати

3. Шляхи зниження витрат на підприємстві

3.1 Джерела і чинники зниження витрат

3.2 Рекомендації щодо зниження витрат підприємства "Фірма Варіація"

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Як відомо, основна мета діяльності підприємства - отримання прибутку.

А прибуток, це по суті всі доходи за вирахуванням всіх витрат. Отже, фінансовий результат підприємства на пряму залежить як від доходів, так і від витрат (від їх різниці). Тому завдання підприємства - максимізувати доходи, і мінімізувати витрати.

Проблема мінімізації витрат на виробництві, при збереженні рівня обсягів, якості та підтриманні торгової марки, одна з найголовніших проблем сучасного економіста. Забезпечивши мінімальні витрати при сталому обсязі і якості, підприємство значно підвищить свої фінансові результати, а саме прибуток.

Об'єктом даної роботи є витрати підприємства, їх види та суть, вплив їх на фінансові результати підприємства.

Мета роботи, оцінити суть витрат на підприємстві, розглянути їх класифікацію та вплив на фінансовий результат підприємства, на прикладі діючого підприємства ТОВ «Фірма Варіація», розглянути їх структуру та динаміку на цьому підприємстві.

Курсова робота складається з вступу, трьох основних частин, висновку та списку використаної літератури.

1. Теоретичні аспекти витрат підприємства та їх вплив на фінансові результати

1.1 Сутність витрат та собівартості. Класифікація витрат на підприємстві

Процес виробництва завжди пов'язаний з використанням робочої сили та засобів виробництва, які вті люються в продукті. Останній характеризується корис ністю (споживною вартістю) та трудомісткістю, тобто затраченою певною кількістю праці. Чим продуктивніша праця, тим нижча трудомісткість одиниці створеного продукту.

Слід відрізняти витрати загальні й на одиницю продукції. Загальні витрати -- це витрати на весь обсяг продукції за певний період. ця сума залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто

де Сг -- граничні витрати;

C -- приріст загальних витрат;

N -- приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.

Якщо загальні витрати виразити певною функцією обсягу продукції, то граничний їх рівень є першою похідною цієї функції. Це витрати на останню за часом виготовлення одиницю продукції. Показник граничних витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу виробництва продукції.

При плануванні, обліку і аналізі витрати класифікуються за певними ознаками. Основними з них б ступінь однорідності витрат, спосіб обчислення на окремі різновиди продукції, зв'язок з обсягом виробництв.

За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні й комплексні. Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці , відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати. Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють декілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням при калькулюванні та організації внутрішнього економічного управління. Наприклад, витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати, втрати від браку та ін.

За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати поділяються на прямі й непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути обчислені на її одиницю прямо. Якщо виготовляється один різновид ,продукції, усі витрати -- прямі. Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити на окремі різновиди продукції, бо вони пов'язані з виготовленням різних виробів (зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання і експлуатація будов, споруд, машин тощо). Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, нормування і обліку. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення собівартості одиниці продукції, зміцнює економічні основи управління.

Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяються на постійні й змінні.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах. Лише при істотних змінах обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої і організаційної структури підприємства, стрибкоподібно міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання і експлуатацію будов і споруд, організацію виробництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва, тому їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати -- це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. В свою чергу їх можна розділити на пропорційні та порційні.

Пропорційні Витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Для них коефіцієнт пропорційності kп = 1. До пропорційних належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну зарплату робітників.

Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва, kп > 1. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції. Це, приклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, даткові рекламні та торгові витрати та ін. Дегресуючі витрати зростають менше, ніж обсяг виробництва, kп < 1. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машиин і устаткування, його ремонт, інструмент тощо.

В практичних обчисленнях загальну динаміку змінних витрат спрощують, вважаючи всю їх сукупність пропорційною. Це значно полегшує аналіз і прогнозування витрат.

В реальному житті існують об'єктивні причини, які зумовлюють формування витрат виробництва підприєм ства як самостійної категорії. В основі цього лежить економічна відособленість. Підприємства (виробники) відособлені як власники засобів виробництва та ство рюваного продукту. При цьому різноманітність форм власності відображає різний рівень усуспільнення ви робництва.

Щоб задовольняти вимоги різних користувачів бухгалтерською інформацією, витрати і прибутки повинні бути класифіковані. Для правильної класифікації треба визначити, до якого напряму обліку вони відносяться, або, іншими словами, які цілі їх обліку. Під напрямом обліку розуміється будь-який підрозділ (дільниця) виробництва, де потрібно самостійна калькуляція витрат.

З всієї безлічі витрат одні безпосередньо пов'язані з виготовленням і випуском продукції, інші - з управлінням виробництвом, треті не мають відношення до виробництва, але по чинному законодавству включаються у витрати виробництва (відрахування в фонди і т. п.).

За змістом і призначенню всі витрати групуються по економічних елементах і калькуляційних статтях.

По періодичності виникнення витрати діляться на поточні і одноразові (освоєння нової продукції і т. д.).

Групування витрат за економічним змістом здійснюється незалежно від форми використання у виробництві того або іншого виду продукції і місця здійснення цих витрат. Це групування застосовується при складанні кошторису витрат на виробництво всієї продукції, що випускається. Складання кошторису необхідне для того, щоб не тільки знати величину собівартості, але і планувати зниження собівартості по елементах витрат. Кошторис потрібен також для складання матеріальних балансів, нормування оборотних коштів, розробки фінансових планів і т.п.

Положенням про склад витрат по виробництву і реалізації продукції встановлена єдина для всіх підприємств (організацій) незалежно від форм власності і організаційно-правових форм номенклатура економічних елементів витрат, створюючих собівартість продукції: матеріальні витрати (за вирахуванням вартості поворотних відходів); витрати на оплату праці; відрахування на соціальні потреби; амортизація основних фондів; інші витрати. Відношення кожного вказаного вигляду витрат до загальної величини відображає їх структуру за певний період. Аналіз показує, що структура витрат розрізнюється по галузях,ав галузях - по підприємствах (так, на підприємствах харчової промисловості частка матеріальних витрат становить 80-82 %,а в галузях, які виробляють технічно складні товари, - 50-55 % і т. п.).

Вказані витрати відбиваються в 6-м додатку до бухгалтерського балансу. Ці показники використовують для розрахунку частки витрат живого і матеріалізованого праці, встановлення кошторисних і фактичних витрат на виробництво по підприємству загалом - при визначенні фонду оплати праці, об'єму закупівель матеріальних ресурсів, амортизації як джерела вдосконалення основних фондів і т. д. Інформація про елементи витрат дозволяє виявити якісні показники діяльності підприємства, здійснювати контроль за витратами відповідно до їх цільового призначення в процесі виробництва продукції.

У Положенні про склад витрат велика увага приділена угрупуванню витрат, створюючих собівартість продукції відповідно до їх економічного змісту. Калькуляційною статтею витрат називається певний вигляд витрат, які утворять собівартість окремих видів продукції і продукції (робіт, послуг) підприємства загалом. Основою такого групування витрат є спосіб включення витрат в собівартість окремого виду продукції (прямо або непрямо, шляхом розподілу пропорціонально вибраній на підприємстві базі).

Визначення собівартості залежить від кількості видів продукції, що випускається. Підприємства діляться на спеціалізовані і багатономенклатурні. По перших собівартість одиниці продукції визначають шляхом розподілу фактичних витрат за звітний період на кількість випущеної продукції. При випуску різноманітної продукції по документах встановлюють прямі витрати, потім розподіляють непрямі витрати. Підраховані витрати ділять на кількість випущених виробів і так визначають фактичну собівартість окремого виду продукції.

Таким чином, розподіл витрат на прямі і непрямі здійснюється в залежності від того, як відносяться витрати на певний вид продукції або підрозділ підприємства - прямо або шляхом розподілу. Такий розподіл витрат спрощує їх аналіз і прийняття рішення на його основі.

Узагальнення досвіду промислових підприємств по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції, аналіз офіційних нормативних документів дозволяють визначити наступну номенклатуру статей витрат: сировина і матеріали (1); поворотні прибутки (віднімаються) (2); куповані вироби і напівфабрикати (3); паливо і енергія на технологічні цілі (4); основна заробітна плата виробничих робітників (5); відрахування на соціальні потреби (6); витрати на підготовку і освоєння виробництва (7); загальноцехові витрати (8); загальнозаводські (загальногосподарський) витрати (9); інші виробничі витрати (10); комерційні витрати (11).

Групування витрат по калькуляційних статтях витрат відображає їх склад в залежності від напряму (призначення) витрат (на виробництво або його обслуговування) і місць виникнення (основне виробництво, допоміжні служби, обслуговуюче господарства і інш.). Це групування витрат застосовується при калькуляції собівартості натуральної одиниці продукції.

Перші десять статей характеризують величину виробничої собівартості і з включенням комерційних витрат вони складають повну собівартість продукції.

При виробництві більше за один вид продукції перші шість статей звичайно складають прямі (основні) витрати, а інші відносять до накладних (непрямим) витрат. У простих виробництвах (при випуску одного виду продукції) всі витрати можна розглядати як прямі.

Метою даної кваліфікації, тобто розподілу витрат виробництва і звертання на прямі і непрямі, є розв'язання питання про спосіб віднесення витрат на собівартість окремих видів продукції і окремих підрозділів підприємства. Крім того, розподіл витрат на прямі і непрямі показує зв'язок конкретних видів витрат з окремими видами продукції або структурними підрозділами.

Накладні витрати підлягають розподілу при випуску декількох видів продукції. Базою для розподілу непрямих витрат між видами продукції можуть служити: заробітна плата виробничих робітників без доплат і преміальних (основна заробітна плата, без додаткової), машинний час (кількість машино-часів роботи обладнання; величина прямих витрат; обсяг виробленої продукції і інш.). Вибір способу розподілу повинен сприяти максимальному наближенню результатів розподілу до фактичних витрат на даний вид продукції. Цей спосіб повинен бути нетрудомістким і простим для розуміння.

Дуже часто на підприємствах різні види витрат розподіляють по різній базі. Так, зарплату невиробничих робітників розподіляють пропорціонально зарплаті основних виробничих робітників, витрати на зміст обладнання за машинним часом, зарплату цехового апарату управління - по прямих витратах, зарплату апарату управління підприємства - по частці в об'ємі реалізації, послуги допоміжних цехів - за машинним часом і т.д.

Підприємствам необхідно знати, що не існує ідеальної бази розподілу накладних витрат, але існує більш коректна база розподілу для кожного підприємства. Некоректний розподіл накладних витрат може привести до невідповідності ринкового попиту співвідношенню цін на окремі вироби, необґрунтованому зниженню обсягів випуску деяких продуктів, невірній оцінці діяльності підрозділів підприємства. Вибір бази розподілу накладних витрат визначається з урахуванням специфіки підприємства, його галузевих особливостей, співвідношень окремих статей витрат в структурі загальних витрат підприємства. Порядок розподілу накладних витрат повинен враховуватися при прийнятті управлінських рішень про оцінку рентабельності підрозділів.

По досвіду західних країн можна на собівартість продукції відносити прямі виробничі витрати. Виділивши із загального об'єму витрат постійні невиробничі витрати, що не залежать від обсягу виробництва, підприємства можуть розглядати їх як витрату звітного періоду з віднесенням після закінчення кожного місяця на фінансові результати (з урахуванням їх в складі собівартості реалізованої продукції).

На практиці загальновиробничі і загальногосподарський витрати спочатку розподіляються по прийнятій підприємством базі між структурними підрозділами, що займаються виготовленням продукції, а потім цехові і частина вказаних загальних витрат (обчислені для даного цеху) розподіляються по видах продукції.

На основі викладеного можна зробити висновок про те, що розподіл накладних витрат по видах продукції і по місцю виникнення дає об'єктивну інформацію про рентабельності окремих видів продукції і структурних підрозділів. Все це необхідне для поглибленого аналізу і визначення шляхів пошуку зниження витрат.

Важливо і розподіл витрат по відношенню до обсягу виробництва на постійні, змінні і граничні.

До постійних відносяться такі витрати, сума яких в даний період часу не залежить безпосередньо від величини і структури виробництва і реалізації. Разом з тим, середні постійні витрати на одиницю продукції мають чітко виражену тенденцію до зниження в міру збільшення виробництва і реалізації одиниць продукції.

Змінними називаються витрати, величина яких знаходиться в безпосередній залежності від обсягу виробництва і реалізації і від їх структури при виробництві і реалізації декількох видів продукції. Звідси очевидно, що середні змінні витрати на кожну одиницю продукції залишаться незмінними.

Метою класифікації витрат по відношенню до обсягу виробництва (їх розподілу на постійні і змінні) є використання цієї інформації при проведенні аналізу беззбитковості (по окремих продуктах і по всьому асортименту продукції, що випускається ) і пов'язаних з ним показників, а також при оптимізації продукції, що випускається.

Всі види витрат з точки зору аналізу необхідно розглядати з урахуванням розподілу на прямі - непрямі і постійні - змінні. Це значно спрощує сам аналіз і прийняття рішень на його основі.

Потрібно звернути увагу на деякий нюанс розподілу витрат виробництва і звертання на постійні і змінні. Так, в статті «Заробітна плата основних виробничих робітників» є частина витрат, яка носить постійний характер. У країнах з ринковою економікою до постійної відносять дві третини від часової тарифної ставки основного виробничого робітника. Звідси доцільно дві третини від фонду заробітної плати основних виробничих робітників відносити до постійних витрат. По такій же схемі необхідно розподілити витрати по статті «Відрахування на соціальні страхування» (дві третини віднести до постійних витрат і одну третину до змінних).

Підприємства повинні продумано вирішувати питання розподілу непрямих витрат на змінні і постійні. Велику частину цехових витрат відносять до постійних витрат. Виключення складають послуги допоміжних цехів періодичного характеру (оснащення, ремонт обладнання, виготовлення тари). Загальнозаводські витрати також відносять в основному до постійних витрат (за винятком податку на користувачів доріг, який нараховується з урахуванням об'єму реалізації).

Комерційні витрати є переважно змінними. У кожному конкретному випадку ці питання треба ретельно вивчати і на цій основі підприємства повинні приймати рішення про розподіл витрат по вказаній класифікації.

Загальна величина витрат визначається як сума постійних і змінних витрат. При розв'язанні питань про розширення або скорочення виробництва і реалізації на перший план вийде уміння визначити характер зміни витрат звертання. Подібні витрати приросту і скорочення називаються власне граничними витратами.

Величина власних граничних витрат являє собою зміну величини загальних витрат, подію внаслідок зміни величини виробництва і реалізації продукції на одну одиницю. У книзі І. Ворст і П. Ревентлоу «Економіка фірми» (М., Вища школа. 1994. З. 66) вказано: «Під граничними витратами розуміється середня величина витрат приросту або витрат скорочення на одиницю продукції, виниклих як наслідок зміни обсягів виробництва і реалізації більш ніж на одну одиницю». При розрахунку приріст (зменшення) загальних витрат в сумі ділиться на розмір збільшення (зменшення) обсягу зробленої і реалізованої продукції.

На підприємствах при зупинці їх діяльності або в процесі її поновлення необхідно враховувати поняття «залишкові витрати» і «стартові витрати». До залишкових відносяться витрати, які продовжують нести підприємства і після повної зупинки виробництва і реалізації продукції. А до стартових відносяться витрати, які виникають при поновленні виробництва і реалізації.

Підприємства в процесі вибору видів діяльності або віддачі переваги виробництву одного з декількох видів продукції стикаються з необхідністю оцінити свої втрачені можливості. У цих випадках проводяться розрахунки витрат втрачених можливостей. Для цього визначають прибутки і величину витрат по вибраному варіанту і по тому, від якого відмовилися. На основі їх порівняння і оцінюють, що втратило або виграло підприємство внаслідок втрати інших можливостей.

Певне значення має класифікація і по ряду інших ознак. Так, в залежності від участі у виробничому процесі розрізнюють виробничі витрати і внутрішньовиробничі (комерційні). Перші (виробничі) пов'язані з виготовленням товарної продукції (виробів, робіт, послуг) підприємства, визначають її виробничу собівартість. Це має значення і при оцінці запасів готової продукції. Що стосується другого вигляду витрат (комерційних), то вони в сукупності з виробничою собівартістю утворять, як це було вказанно вище, повну собівартість.

Витрати необхідно вивчати і з позиції доцільності витрачання - доцільні, виробничі витрати для даного виробництва і невиробничі, які утворюються в зв'язку з недоліками, що є в технології і організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв та ін.).

Є і інші підходи до класифікації. Але детально розглядати їх тут немає необхідності. Їх використовують при рішенні різних задач розвитку діяльності підприємств. Так, статті витрат можна розділити на одноелементні (що мають в своєму складі один вигляд витрат) або комплексні. Це має важливе значення при прийнятті рішень по підсумках аналізу витрат, здійсненні заходів по їх економії і т. п. Всі види витрат можна розділити на ті, які можна планувати, і ті, що не повинні плануватися (непродуктивні витрати). З приведених вище положень видно, що по періодичності виникнення витрати діляться на поточні і одноразові (освоєння нової продукції і т. д.).

Особливе значення при поточному плануванні витрат і собівартості продукції має економічне обгрунтування рішень про виробництво нових виробів і зняття з виробництва застарілих, про облік ефективності використання всіх видів ресурсів, нової техніки, організаційно-технічних заходів, впровадження нової технології і т. д.

1.2 Підхід до поняття витрат та собівартості з погляду економіста

Економічне розуміння витрат базується на проблемі обмеженості ресурсів і можливості їхнього альтернативного використання. Застосування ресурсів у одному виробничому процесі виключає можливість їхнього використання за іншим призначенням. Наприклад, деревина, використовувана в будівельній справі, не може бути застосована, скажімо, у виробництві меблів, сірників і інших товарів. Вибір конкретних ресурсів для виробництва якогось товару означає неможливість виробництва альтернативного товару. Економічні витрати будь-якого ресурсу, що застосовується у виробничому процесі, рівні його цінності при найкращому з усіх можливих варіантів використання.

З позицій бухгалтерського підходу до виробничих витрат варто відносити всі реальні, фактичні витрати, що здійснюються в грошовій формі. Такими можуть бути: заробітна плата робітників; плата за оренду будинків, споруджень, верстатів, устаткування; оплата транспортних витрат; оплата послуг банків, страхових компаній і т.д.

З позицій економічного підходу до витрат виробництва варто відносити не тільки фактичні витрати, здійснювані в грошовій формі, але і не оплачувані фірмою витрати, витрати, пов'язані з упущеною можливістю самого оптимального застосування своїх ресурсів.

І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати (заробітна плата робітників, оклади службовців, оренда приміщень та вартість матеріалів). Для бухгалтерів фактичні витрати важливі, оскільки вони включають прямі виплати підприємства іншим юридичним особам, з якими воно має справу. Ці витрати повинні знати і економісти, фактичні витрати це ті кошти, які могли би бути використанні десь в іншому місці з більшою ефективністю.

В переважній більшості випадків алтернативне використання коштів є прихованим. Тому досить важливо вміти визначити, в якому напрямку використовувати наявні грошові фонди підприємства для прийняття правильних економічних рішень. Для безповоротних витрат стверджується протилежне твердження--вони звичайно фактичні, проте, приймаючи рішення, їх треба завжди ігнорувати. Безповоротні витрати--це ті витрати, які вже зроблені і які неможливо повернути назад. Оскільки їх неможливо повернути назад, вони не повиннічинити жодного впливу на процес прийняття фірмою рішень.

Основним напрямком діяльності кожної комерційної організації є отримання максимального прибутку. Припустимо, що підприємство-виробник закуповує усі фактори виробництва (сировину, устаткування, робочу силу, і т.д.) і перетворює їх у кінцевий продукт призначений для продажу. Кількість товару, що буде продаватися на ринку залежить від рівня витрат, які фірма здійснила протягом усього виробничого циклу, і реального попиту на готову продукцію (ціна, за якою товар буде продаватися). З цього можна зробити висновок, що розмір витрат виробництва є однією з умов успіху на ринку, оскільки, чим менші витрати виробництва, тим більший прибуток отримує підприємство з врахуванням рівня ринкових цін.

Витрати виробництва знаходять своє вираження в показниках собівартості продукції , що в грошовому виразі характеризує всі матеріальні витрати і витрати на оплату праці, необхідні для виробництва і реалізації продукції.

Проте до складу витрат підприємства входять не тільки ті, що пов'язані з купівлею ресурсів, крім них підприємство несе витрати на збут та просування продукції на ринок. Сюди відносяться витрати пов'язані з транспортування виробів споживачу, на проведення маркетингових досліджень та організацію реклами тощо. Виражені в грошовій формі вони являють собою витрати реалізації продукції.

Крім того підприємство сплачує податки, збори, робить відрахування в різноманітні цільові і позабюджетні фонди, що також відносяться на собівартість продукції. Сума витрат виробництва і реалізації, податків, зборів і обов'язкових відрахувань становить витрати підприємства або повну собівартість продукції.

У собівартість продукцій включаються :

· витрати на освоєння виробництва ;

· витрати , які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і обумовлені технологічними й організаційними чинниками

виробництва ;

· витрати на оплату праці ;

· витрати , пов'язані з використанням природної сировини ;

· витрати некапітального характеру , пов'язані з удосконалюванням технологій і організацією виробництва , а також з покращенням якості продукції ;

· витрати, пов'язані з винахідницькою діяльністю, технічним удосконаленням і раціоналізаторськими пропозиціями ;

· витрати на обслуговування виробничого процесу (поточний, середній і капітальний ремонти ) ;

· витрати на забезпечення нормальних умов праці і техніки безпеки ;

· витрати, що пов'язані з кадровою політикою підприємства ;

· поточні витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією фондів природоохоронного призначення ;

· витрати, пов'язані з процесом управління виробництвом ;

· витрати по транспортуванню робітників до місця роботи;

· виплати, передбачені законодавством про працю (оплата відпусток, компенсацій і т.д.);

· відрахування на державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення та у фонд зайнятості;

· відрахування на обов'язкове медичне страхування ;

· платежі на страхування майна підприємств ;

· витрати на оплату відсотків по короткострокових позичках банків, оплата банківських послуг ;

· витрати на гарантійне обслуговування продукції;

· витрати, пов'язані зі збутом продукцій ;

· витрати на відтворення основних виробничих фондів ( амортизація ) ;

· втрати від простоїв за внутрішньовиробничими причинами .

Розмір цих витрат залежить від цін на ресурси необхідних для виробництва товару, а також від технологій їхнього використання. Ціна , за якою купляються ресурси, не залежить від фірми-виробника. Вона визначається взаємодією попиту і пропозиції на ці ресурси. Отже, для підприємця є дуже важливим технологічний аспект формування витрат виробництва, що визначає, з одного боку, кількість ресурсів, що залучаються, та якість їхнього використання , з іншого. Причому, підприємство повинно використовувати такі методи виробництва, що були б ефективні , як з технологічного , так і з економічного погляду. Тобто кожне підприємство намагається вибрати такий технічно ефективний процес виробництва , що забезпечував би найменші витрати виробництва. У рішенні цієї проблеми використовується виробнича функція Кобба - Дугласа , що задає випуск продукцій ( Y ) як функцію витрат капіталу ( K ) і праці (L).

Y = f ( AKL )

- де і - позитивні сталі .

В залежності від розміру витрат, які несе фірма в процесі виробничої діяльності, існують різні методи їх розрахунку. Але з огляду на те, що виробництво будь-якого виду товару або послуги пов'язано з використанням різноманітних видів ресурсів, то необхідною є класифікація витрат.

1.3 Основні аспекти впливу витрат на фінансові результати підприємства

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств. Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою ринковою економікою 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включали (рис. 1.1):

? виручку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

? виручку від іншої реалізації;

? доходи від фінансових інвестицій;

? доходи від інших позареалізаційних операцій.

В основному доходи від позареалізаційних надходжень формувались за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленого у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, яка вважалася безнадійною, але котру, проте, було погашено у звітному періоді. Однак за ринкової економіки, коли функціонує і розвивається фінансовий ринок, а підприємства здійснюють фінансові інвестиції, стало доцільним ввести в класифікацію грошових надходжень "Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності", відокремивши їх від "Доходів від позареалізаційних операцій".

З 2000-го року в Україні введене положення (стандартів), щодо грошових надходжень підприємства, які тепер включають:

? доходи від основної (операційної) діяльності - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

? доходи від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання кредиторської заборгованості; одержані гранти, субсидії, інші доходи);

? доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, одержані дивіденди, одержані відсотки за облігаціями, інші доходи;

? доходи від іншої звичайної діяльності: реалізації фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів; ліквідації необоротних активів; не операційних курсових різниць; безоплатно отриманих оборотних активів; уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

? доходи від надзвичайних подій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.

Зміна соціально-економічного розвитку держави в період переходу до ринкових стосунків наводять до якісних структурних зрушень у бік інтенсифікації виробництва, що обумовлює незмінне зростання грошових накопичень і, головним чином, прибутки підприємств різних форм власності.

На зміну прибутку впливають дві групи чинників: зовнішні і внутрішні. Внутрішні чинники зміни прибутку діляться на основні і неосновні. Найважливішими в групі основних є: валовий прибуток і дохід від продажу продукції (об'єм продажів), собівартість продукції, структура продукції і витрат, величина амортизаційних відрахувань, ціна продукції. До неосновних чинників відносяться чинники, пов'язані з порушенням господарської дисципліни, такі як цінові порушення, порушення умов праці і вимог до якості продукції, інші порушення, що ведуть до штрафів і економічних санкцій.

К зовнішнім чинникам, що впливають на прибуток підприємства, відносяться: соціально-економічні умови, ціни на виробничі ресурси, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, транспортні і природні умови .

Важливими чинниками зростання прибутку є зростання обсягу виробництва і продажу продукції, впровадження науково-технічних розробок, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції.

Основним джерело грошових накопичень підприємств ? дохід підприємства від продажу продукції, а саме та його частина, яка залишається за вирахуванням витрат на матеріальних, трудових і інші грошові витрати, пов'язані з виробництвом і продажем цій продукції . В умовах радикальної зміни управління економікою показник доходу від продажу продукції стає одним з найважливіших показників діяльності підприємств. Даний показник створює зацікавленість трудових колективів не стільки в зростанні кількісного об'єму продукції, що випускається, скільки в збільшенні об'єму проданої продукції. А це означає, що вироблятися повинні такі вироби і товари, які відповідають вимогам споживачів і мають попит на ринку.

В цих цілях необхідно вивчати ринкові умови господарювання і можливості впровадження вироблюваної продукції на ринок шляхом розширення об'ємів її продажу. З розвитком підприємництва і підвищенням конкуренції зростає відповідальність підприємств за виконання перейнятих на себе зобов'язань. Таким чином, показник доходу від продажу продукції відповідає вимогам комерційного розрахунку і, у свою чергу, сприяє розвитку виробничо-господарської діяльності.

На рис.1.2. детально зображені чинники, котрі впливають на зміну прибутку.

Розмір прибутку як кінцевого фінансового результату роботи підприємства залежить і від другої, не менш важливої величини ? об'єму валового доходу підприємства. Розмір валового доходу підприємства і відповідно прибутку залежить не лише від кількості і якості виробленої і проданої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), але і від рівня вживаних цін.



Рис. 1.2. Чинники, що впливають на зміну прибутку

Склад і структура витрат залежать від характеру і умов виробництва при тій або іншій формі власності, від співвідношення матеріальних і трудових витрат і інших чинників.

Одним з чинником, що впливає на величину прибутку, ? це амортизація основних фондів і нематеріальних активів. Сума амортизаційних відрахувань визначається на підставі балансової вартості основних фондів і норм амортизації і амортизації нематеріальних активів, що діють, виходячи з терміну корисного використання таких нематеріальних активів, але не більше 10 років безперервної експлуатації. При цьому враховується прискорена амортизація активної частини основних виробничих фондів, що виражається у встановлених законодавством вищих нормах амортизації на відповідні види основних фондів.

Таким чином, прибуток підприємства формується під впливом наступних основних чинників: валових доходів підприємства, доходу підприємства від продажу продукції, валових витрат підприємства, рівня цін, що діють, на продукцію, що продається, і величини амортизаційних відрахувань.

Важливим з них є величина валових витрат. Кількісно в структурі ціни витрати займають значну питому вагу, тому зниження витрат дуже помітно позначається на зростанні прибутку за інших рівних умов.

2. Аналіз витрат підприємства "Фірма Варіація"

2.1 Загальна характеристика підприємства "Фірма Варіація"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Варіація", в подальшому Товариство, засноване фізичними особами шляхом об'єднання їх майна та коштів для діяльності з метою одержання прибутку, а також має Статутний (складений) капітал, поділений на частки. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Варіація" є правонаступником усіх правовідносин спільного українсько-нідерландського підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Варіація".

Офіційним найменуванням Товариства є:

повне українською мовою: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Варіація" скорочене українською мовою: TOB "Фірма Варіація";

повне російською мовою: Общестство с ограниченной ответственностью "Фнрма Вариация"; скорочене російською мовою: ООО "Фирма Вариация". англійською мовою: "Firm Variatsiya" LTD

Юридичною адресою Товариства є:

08300, Україна, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 52.

Товариство є юридичною особою за законодавством України і має право від свого імені укладати угоди (контракти), що прямо і виключно не заборонені чинним законодавством, зокрема угоди (контракти) купівлі-продажу, застави, позики, підряду. страхування, перевезень, зберігання, доручення, коміссії, надання послуг, депозитні, кредитні, інші, набувати майнові і особисті немайнові права і виконувати обов'язки, пов'язані з його діяльністю, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному суді та третейскому суді.

Товариство має право у встановленому діючим законодавством порядку:

1. Створювати на території України та за її межами свої філії та представництва, а також дочірні підприємства та інші відокремлені підрозділи, наділяючи їх за рішенням загальних зборів Засновників основними засобами та оборотними коштами (формуючи статутні фонди дочірніх підприємств) за рахунок Товариства. Відокремлені підрозділи Товариства діють на підставі Статутів та Положень, які, у передбачених законодавством випадках, проходять державну реєстрацію та затверджені у встановленому порядку. Керівництво відокремленими підрозділами здійснюється особами, які призначаються у встановленому порядку.

Дочірні підприємства Товариства, що є юридичними особами, не відповідають по зобов'язанням Товариства, а Товариство не відповідає по зобов'язаннях дочірніх підприємств.

1. Здійснювати спільну діяльність та створювати спільні підприємства і господарські товариства разом з іншими суб'єктами господарської діяльності.

2. Засновувати об'єднання та брати участь в об'єднаннях, асоціаціях підприємств, тощо.

Товариство має самостійний баланс, розрахункові та валютні рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням і символікою, кутовий та інші штампи, фірмовий бланк, торгову марку . фірмовий знак та інші реквізити.

Товариство має право відкривати в установах банків України будь-які види рахунків в національній та іноземній валютах. Товариство має право відкривати рахунки в закордонних банках у відповідності з чинним законодавством України та законами зарубіжних держав.

Товариство керується у своїй діяльності діючим законодавством України. Установчим договором Статутом, внутрішніми положеннями Товариства, затвердженими загальними зборами Засновників.

Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями у межах Статутного (складеного) капіталу. Майно та кошти Товариства не можуть бути реквізовані, націоналізовані або конфісковані в адміністративному порядку.

Товариство не відповідає за зобов'язаннями держави, а держана не відповідає за зобов'язаннями Товариства. За власними зобов'язаннями Товариство відповідає тільки майном, яке належить йому на правах власності.

Товариство не відповідає за зобов'язаннями Засновників Товариства. Засновники Товариства відповідають за зобов'язаннями Товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю Товариства, лише в межах вартості своїх вкладів, внесених ними до Статутного (складеного) капіталу

Засновники Товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного із Засновників.

Товариство має право чинити інші дії, що не суперечать чинному законодавству та Статуту.

Основним предметом діяльності Товариства є деревообробне та лісопильне виробництво, в тому числі виробництво і реалізація виробленої продукції, а саме: розпиловка, обробка, вироблення, сушіння деревини та реалізація деревини та різних виробів з деревини, а також

здійснення іншої виробничої, торгівельної, консультаційної, проектної, будівельної, науково-виробничої. постачальницької, маркетингової, комерційної, представницької, зовнішньоекономічної, рекламної, брокерської, дилерської, холдінгової, комісійної, агентської, посередницької, орендної, лізингової, транспортної, добродійної та інших видів діяльності, а також надання всіх видів послуг та виконання робіт, які прямо і виключно не заборонених діючим законодавством.

Метою діяльності Товариства є ефективне використання власного майна та отримання прибутку за рахунок організації виробничої, комерційної та інших видів діяльності, оптимізації виробництва та іншої господарської діяльності, надання послуг населенню, підприємствам, організаціям та установам, отримання прибутку на вкладений капітал, а також задоволення, на підставі одержаного прибутку, соціально-економічних інтересів Засновників та членів трудового колективу Товариства, задоволення по треб народного господарства і громадян в продукції та послугах Товариства, сприяння насиченню ринку України товарами і по слугами, надходження валютної виручки у разі експорту продукції.

Види діяльності Товариства:

- деревообробне та лісопильне виробництво і реалізація його продукції:

- виробництво та реалізація різних виробів з деревини;

- виробництво та реалізація теслярських та столярних виробів:

- лісопильне, стругальне виробництво та просочування деревини;

- виробництво та реалізація дерев'яної тари:

- виробництво та реалізація дерев'яних панелей;

- виробництво та реалізація інших виробів з деревини,корка,плетених виробів;

- виробництво та реалізація меблів та інших виробів з натуральної деревини та її замінників;

- сушіння деревини;

- інші види виробництва з деревини;

- вантажні перевезення;

- здійснення зовнішньоекономічної діяльності згідно з метою та предметом діяльності Товариства та чинним законодавством;

- оптова та роздрібна торгівля в Україні та за кордоном лісом, кругляком, пиломатеріалами, теслярськими виробами, столяр ними виробами, меблями та іншою продукцією з натуральної деревини та сучасних замінників деревини;

- оптова, роздрібна та консигнаційна торгівля матеріалами, обладнанням та технікою, а також їх оренда та лізінг;

- інші види оптової торгівлі;

- здавання під найм власних машин та устаткування:

- здавання під найм власної нерухомості;

- купівля-продаж власних машин,механізмів,обладнання та устаткування;

- купівля-прожаж власної нерухомості;

- здійснення експортно-імпортних операцій, в тому числі за дорученням інших юридичних осіб для їх виробничих потреб і з метою використання коштів, що їм належать;

- виконання проектних робіт, будівництво нових об'єктів, проведення ремонтів, реконструкція діючих об'єктів житлового, промислового, загальногромадянського призначення, здійснення інформаційних функцій по об'єктах будівництва та реконструкції;

- купівля-продаж земельних ділянок, об'єктів нерухомості, будівництво за власний рахунок об'єктів нерухомості з метою отримання прибутку від їх реалізації;

- купівля-продаж машин,механізмів,обладнання та устаткування з метою отримання прибутку від їх реалізації;

- створення станцій технічного обслуговування автомобілів (фарбування, риштовка, ремонт, зварювальні роботи);

- організація автостоянок;

- надання транспортно-експедиційних послуг;

- створення власної мережі крамниць та реалізація товарів як власного виробництва так і отриманих від українських та іноземних юридичних та фізичних осіб;

- відкриття власних та спільних з вітчизняними та зарубіжними партнерами кафе, ресторанів, здійснення відповідної комерційної діяльності;

-організація роздрібної, комісійної торгівлі, виїздної торгівлі;

- виробництво та реалізація продукції громадського харчування;

- створення мереж торгівлі за національну валюту України та ВКВ;

- виконання посередницьких послуг в оптовій торгівлі та матеріально-технічному постачанні;

- торгівля мисливською та іншою зброєю, згідно чинного законодавства:

- транспортні послуги;

- вантажні перевезення різними видами транспорту ( в т.ч. автомобільним) грузів та вантажів по території України,в т.ч. за кордон;

- посередницька діяльність на ринку цінних паперів та приватизаційних паперів громадян, згідно чинного законодавства;

- здійснення інвестицій за рахунок власних, позикових та залучених коштів;

- розробка, експертиза та реалізація інвестиційних проектів, що направлені на прискорення національного прогресу:

- туризм;

- створення спортивно-туристичних та оздоровчих баз відпочинку;

- впровадження новітніх технологій складування промислових та продовольчих товарів:

- впровадження, організація та виконання науково-дослідних, проектно-конструкторських, виробничих і технологічних робіт, установок та матеріалів;

- надання послугу галузі готельного господарства;

- виробництво товарів народного споживання та екологічно чистих продуктів харчування;

- організація, навчання та підготовка фахівців у межах відповідних галузей, проведення семінарів, конференцій по модернізації, реконструкції підприємств та організацій;

- закупівля у населення та підприємств, виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

- розведення товарної риби та її реалізація;

- здійснення будівельно-монтажних робіт та виробництво будматеріалів, включаючи капітальне будівництво та реконструкцію промислових споруд, будівель і споруд торгівлі, зв'язку, матеріально-технічного постачання і заготівель, транспортних

споруд для наукових, навчальних, культурно-масових, лікувальних та інших громадських установ, центрів технічного обслуговування, комунікаційних споруд та інших;

- надання юридичним та фізичним особам платних послуг:

а) в галузі реклами, лізингу, інжинірингу, маркетингу, факторингу, консалтінгу, брокерських, дилерських, експедиціних, складських, облікових, сервісних, оздоровчих, лікувально-профілактичних, профілактичних, спортивних, бухгалтерських, інформаційних, консультаційних та інших послуг:

б) у галузі підготовки кадрів;

в) по оренді машин та обладнання;

г) по оренді нерухомості;

д) по заготівлі, переробці вторинної сировини та відходів виробництва;

е) по організації та проведенню концертів, фестивалів, конкурсів, виставок-продажу, аукціонів та інших масових заходів;

ж) послуг зберігання:

з) послуг розпилювання деревини: і) послуг сушіння деревини:

й) вантажних перевезень та транспортних послуг;

- біржова діяльність;

- видавнича діяльність;

- виготовлення, придбання та реалізація предметів художніх та народних промислів;

- виробництво продукції промислового призначення, харчових продуктів, товарів народного споживання;

- виготовлення та реалізація виробів з використанням технологій традиційних народних промислів, предметів прикладного мистецтва;

- товарообміни (бартерні операції) та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;

- спільна підприємницька діяльність, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

- здійснення інвестиційної діяльності за рахунок власних і позикових коштів;

- пошук потенційних партнерів серед закордонних та українських організацій та фірм:

- збір, попереднє погодження, обробка комерційних пропозицій українських та іноземних партнерів;

- вивчення ринку та ринкових відносин для реалізації та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків;

- капітальне будівництво, монтажні і будівельні роботи та реконструкція промислових, житлових і комунальних споруд;

- сервісне обслуговування, ремонт і пуско-налагоджувальні роботи;

- організація та експлуатація станцій автосервісу, реалізація запчастин і автомобілів вітчизняного та зарубіжного виробництва;

- ведення готельного господарства;

- побутові послуги населенню та організаціям;

- рекламна діяльність;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, фестивалів, гастролей, тематичних виставок, ярмарок, конкурсів, тендерів, в тому числі міжнародних:

- маркетингові дослідження;

- орендні, в тому числі лізингові операції:

- транспортно-комерційна, транспортно-експедиційна та інша (в т.ч. посередницька) діяльність в галузі вантажних перевезень:

- здійснення операцій в галузі обміну, купівлі та продажу ліцензій, ноу-хау та інших видів інтелектуальної діяльності, контроль за їх використанням;

- організація міжнародних, ділових обмінів, сприяння в проведенні переговорів, забезпечення ділових і культурних програм для громадян;

- дизайн;

- організація навчального процесу з підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, в тому числі за межами України;

- операції по придбанню, продажу, обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;

- оптова та роздрібна торгівля в Україні та за кордоном будівельними матеріалами, сантехнічними виробами, металевими конструкціями;

- виробництво та реалізація художніх виробів з чорних та кольорових металів;

- залучення та надання на договірних засадах фінансових коштів, майна і окремих майнових та немайнових прав, інших об'єктів власності, у тому числі інтелектуальної, що належать фізичним та юридичним особам;

- організація та утримання митних ліцензійних складів, надання митних брокерських та інших відповідних послуг в порядку, що встановлений чинним законодавством.

Товариство може займатися іншими напрямками і видами діяльності, які необхідні для досягнення поставленої мети і не заборонені діючим законодавством України.