Аналіз показників планування, формування й використання доходу ТОВ "Позитив"

На рівні підприємства в умовах товарно_грошових відносин чистий дохід приймає форму прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виторг із витратами на виробництво й реалізацію, які приймають форму собівартості продукції. Коли виторг перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про одержання доходу. Підприємець завжди ставить за мету дохід. Якщо виторг дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво й реалізацію продукції. Реалізація відбулася без збитків, але відсутній і дохід як джерело виробничого, науково_технічного й соціального розвитку. При витратах, що перевищують виторг, підприємство одержує збитки - негативний фінансовий результат, що ставить його в досить складне фінансове становище.

В умовах ринку орієнтація на одержання доходу є невід'ємною ознакою підприємницької діяльності, критерієм вибору оптимальних напрямків і методів цієї діяльності, показником досягнутого підприємством комерційного ефекту. Балансовий дохід комплексно характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства за звітний період.

Одержання доходу як надлишкового доходу, з одного боку, не може, як правило, мати тривалого характеру, тому що конкуренція зрештою веде до вирівнювання умов господарювання, повсюдному поширенню технічних нововведень і т.д. Але з іншого боку, умови, що породжують дохід, постійно з'являються знову й відтворюються, і із цього погляду ми вправі розглядати дохід як постійне явище в ринковій економіці, що відіграє величезну стимулюючу роль.

Прагнення дістати економічний дохід, обійти конкурентів, зміцнити свої позиції на ринку - постійно діючий мотив підприємницької діяльності, що штовхає економіку вперед, до постійного розвитку. З одного боку, очікування економічного доходу стимулює найбільш ефективне використання ресурсів. Розраховуючи на одержання економічного доходу, підприємець прагне так організувати виробництво й збут продукції, щоб домогтися зниження витрат, підвищення віддачі від використовуваних факторів виробництва, і із цією метою він здійснює технічні нововведення, освоює нові виробництва. В остаточному підсумку це сприяє економічному росту й більш повному задоволенню потреб.

З іншого боку, існування економічного доходу сприяє ефективному розподілу ресурсів між альтернативними способами їх застосування. Наявність у якій-небудь галузі доходу, що перевищує середній нормальний її рівень, сигналізує про більшу привабливість даної сфери ресурсів. Це сигнал про те, що на даний вид продукції існує високий попит, і що товариство зацікавлене в розширенні її виробництва. У відповідь на отриманий сигнал, у цю галузь направляються ресурси з інших галузей, де їх використання приносить менший дохід. Але дохід не тільки створює стимули для розширення виробництв, продукція яких користується попитом, але й виступає джерелом фінансування такого розширення.

Підприємства, що одержують більш високий дохід, мають можливість, принаймні, частина цього доходу направити назад у виробництво як інвестиції, - причому не тільки на розширення масштабів виробництва, але й на його вдосконалювання, на розробку й впровадження нової техніки й т.д. Інакше кажучи, одержання фірмою економічного доходу сьогодні створює не тільки стимули для підприємця, але й реальні можливості для одержання такого доходу й у майбутньому.

Дохід - це грошове вираження основної частини грошових нагромаджень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності. Як економічна категорія вона характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства. Дохід є показником, що найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виготовленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Разом з тим дохід впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності.

Дохід - один з основних фінансових показників плану й оцінки господарської діяльності підприємств. За рахунок доходу здійснюються фінансування заходів щодо науково-технічного й соціально-економічного розвитку підприємств, збільшення фонду оплати праці їхніх працівників. Він є не тільки джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, але здобуває все більше значення у формуванні бюджетних ресурсів, позабюджетних і благодійних фондів.

Багатоаспектне значення доходу підсилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. Дохід як важлива категорія ринкових відносин виконує певні функції.

По-перше, дохід характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства. Значення доходу полягає в тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат. Поза сферою впливу підприємства перебувають кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально _ сировинні й паливно _ енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань. Певною мірою не залежать від підприємства рівень цін на реалізовану продукцію й зарплату.

До факторів, що залежать від підприємства, відносяться рівень господарювання, компетентність керівництва, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва й праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого й фінансового планування. Ці фактори впливають на дохід не прямо, а через обсяг реалізованої продукції й собівартість, тому для виявлення кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції й вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві.

По-друге, дохід має стимулюючу функцію. Його сутність полягає в тому, що дохід одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого доходу, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.

По-третє, дохід є одним з джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить у бюджети у вигляді податків.

Поряд з іншими дохідними надходженнями, дохід використовується для фінансування задоволення спільних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, науково _ технічних і соціальних програм.

В умовах ринкової економіки значення доходу величезне. Прагнення до одержання доходу орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачеві, зниження витрат на виробництво, цим досягається не тільки мета підприємництва, але й задоволення суспільних потреб. Для підприємця дохід є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери.

Провідне значення доходу як фінансовий показник підприємницької діяльності підприємства разом з тим не означає його унікальності. Аналіз стимулюючої ролі доходу показує, що в окремих господарюючих суб'єктах переважає прагнення витягти високий дохід з метою збільшення фонду оплати праці на шкоду виробничому й соціальному розвитку колективу. Більш того, виявлені факти одержання доходу, тобто утвориться не в результаті ефективної господарської діяльності, а шляхом зміни, наприклад, структури випускаємої продукції, що не є в інтересах споживачів. Замість виробництва низькорентабельної продукції, що має великий попит, підприємства збільшують виробництво більш вигідної для них і більш дорогою високорентабельною продукцією.

Дохід застосовується як розрахунково-аналітичний показник з метою поглибленого аналізу ефективності роботи організації її підрозділів. Він становить основу економічного розвитку підприємства. Одержання доходу - головна мета діяльності будь-якого підприємства.

Зростання доходу створює фінансову основу для самофінансування, здійснення розширеного відтворення й задоволення зростаючих соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. У практиці господарської діяльності застосовуються різні показники доходу (балансовий, від реалізації, чистий).

Дохід - це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва й реалізованого в сфері обігу, що безпосередньо одержують підприємства. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму доходу. Кількісно він являє собою різницю між виторгом (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку й інших відрахувань із виторгу в бюджетні й позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше одержить прибутки, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності варто вивчати в тісному зв'язку з використанням і реалізацією продукції.

Дохід як головний результат підприємницької діяльності забезпечує потреби підприємства й держави в цілому. Тому насамперед важливо визначити склад доходу підприємства. Загальний обсяг доходу підприємства являє собою валовий дохід. На величину валового доходу впливає сукупність багатьох факторів, що залежать і не залежних від підприємницької діяльності.

Важливими факторами зростання доходу, що залежать від діяльності підприємств, є: ріст обсягу виробленої продукції відповідно до договірних умов; зниження її собівартості; підвищення якості; поліпшення асортиментів; підвищення ефективності використання виробничих фондів; ріст продуктивності праці.

До факторів, що не залежать від діяльності підприємств, відносяться: зміни державних регульованих цін на реалізовану продукцію; вплив природних, географічних, транспортних і технічних умов на виробництво й реалізацію продукції й ін.

Під впливом як тих, так і інших факторів складається валовий дохід підприємств.

У складі валового доходу враховується дохід від всіх видів діяльності.

Насамперед валовий дохід включає дохід від реалізації товарної продукції, обчислену шляхом відрахування із загальної суми виторгу від реалізації цієї продукції (робіт, послуг) податку на додану вартість, акцизів і витрат на виробництво й реалізацію, що включаються в собівартість. Дохід від реалізації товарної продукції - основна частина валового доходу.

По-друге, до складу валового доходу включається дохід від реалізації іншої продукції й послуг нетоварного характеру, тобто дохід (збитки) підсобних сільських господарств, автогосподарств, лісозаготівельних і інших господарств, що перебувають на балансі основного підприємства. До складу валового доходу входить також дохід від реалізації основних фондів і іншого майна. Нарешті, у складі валового доходу відображаються позареалізаційні доходи й видатки, тобто результати позареалізаційних операцій.

У зв'язку з тим що основну частину валового доходу ( 95-97%) підприємства одержують від реалізації товарної продукції, цій частині доходу повинна бути приділена головна увага. Відзначені вище фактори, що залежать і не залежні від діяльності підприємства, впливають головним чином на дохід від реалізації продукції. Основні із цих факторів підлягають детальному вивченню й аналізу.

Попередньо варто врахувати, що на дохід від реалізації товарної продукції впливає зміна залишків нереалізованої продукції. Чим більше цих залишків, тим менше доходу підприємство одержить від реалізації продукції. Величина нереалізованої продукції залежить від ряду причин, обумовлених умовами реалізації продукції. Підприємство може виготовити продукції більше, ніж її реалізувати.

Найважливішим фактором, що впливає на величину доходу від реалізації продукції, є зміна обсягу виробництва й реалізації продукції. Чим більший обсяг реалізації в остаточному підсумку, тим більше доходу одержить підприємство, і навпаки. Залежність доходу від цього фактору за інших рівних умов прямо пропорційна.

Падіння обсягу виробництва при нинішніх економічних умовах, не вважаючи ряду протидіючих факторів, як, наприклад, росту цін, неминуче тягне скорочення обсягу доходу. Звідси висновок - необхідності вживання невідкладних заходів по забезпеченню росту обсягу виробництва продукції на основі технічного його відновлення й підвищення ефективності виробництва. У свою чергу, удосконалювання розрахунково-платіжних відносин між підприємствами буде сприяти поліпшенню умов реалізації продукції, а отже, зростання доходу.

Не менш важливим фактором, що впливає на величину доходу від реалізації товарної продукції, є зміна рівня собівартості продукції. Якщо зміна обсягу реалізації впливає на суму доходу прямо пропорційно, то зв'язок між величиною доходу й рівнем собівартості зворотна. Чим нижче собівартість продукції, обумовлена рівнем витрат на її виробництво й реалізацію, тим вище дохід, і навпаки. Цей фактор є під впливом багатьох причин. Тому при аналізі зміни рівня собівартості повинні бути виявлені причини її зниження або підвищення для того, щоб розробити заходи щодо скорочення рівня витрат на виробництво й реалізацію продукції, а отже, збільшенню доходу.

Фактором, що прямо визначає величину доходу підприємства від реалізації продукції, служать застосовувані ціни. Вільні ціни в умовах їх лібералізації встановлюються підприємствами залежно від конкурентоспроможності даної продукції, попиту та пропозиції аналогічної продукції іншими виробниками. Тому рівень вільних цін на продукцію є чинником, що залежить від підприємства.

Не залежним від підприємства фактором виступають державні регульовані ціни, установлювані на продукцію підприємств-монополістів. Очевидно, що рівень цін визначається насамперед якістю виробленої продукції, що залежить від технічного вдосконалювання її виробництва, проведення робіт з модернізації й т.д.

Крім відзначених факторів на величину доходу від реалізації, безумовно, впливають зміни в структурі виробленої й реалізованої продукції. Чим вище частка більш рентабельної продукції (обчислювальної як відношення доходу до повної собівартості цієї продукції), тим більше доходу одержить підприємство. Збільшення частки малорентабельної продукції спричинить скорочення доходу.

Таким чином, розглянуті основні фактори, що впливають на обсяг прибутки від реалізації товарної продукції як убік збільшення, так і зменшення, повинні з'явитися предметом ретельного аналізу.

Крім доходу від реалізації продукції до складу валового доходу включається, як відзначено раніше, дохід від реалізації іншої продукції й послуг нетоварного характеру. На частку цього доходу доводиться кілька відсотків валового доходу. Результати від іншої реалізації можуть бути позитивними й негативними. Підприємства транспорту, підсобних сільських господарств, торговельних організацій, що перебувають на балансі підприємства, можуть мати від реалізації своєї продукції, робіт, послуг не тільки дохід, але й збитки, що відповідно відіб'ється на обсязі валового доходу.

Окремою складовою частиною валового доходу виділений дохід від реалізації основних фондів і іншого майна. У підприємств можуть утворюватися зайві матеріальні цінності в результаті зміни обсягу виробництва, недоліків у системі постачання, реалізації й інших причин. Тому від реалізації непотрібних товарно-матеріальних цінностей утворюються не тільки дохід, але й збитки.

Що стосується реалізації зайвих основних фондів, то дохід від цієї реалізації обчислюється як різниця між продажною ціною й первісної (або залишкової) вартістю фондів, що збільшується на відповідний індекс, законодавчо встановлений залежно від темпів росту інфляції.

Останнім елементом валового доходу є позареалізаційні доходи й видатки, тобто такі, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. У складі цих позареалізаційних результатів ураховуються наступні доходи (видатки): доходи від участі на паях у діяльності інших підприємств; доходи від здачі майна в оренду; дивіденди, відсотки по акціях, облігаціям і іншим цінним паперам, що належать підприємству; суми отриманих і сплачених економічних санкцій (штрафи, пеня, неустойки й ін.). У тих випадках, коли суми санкцій вносяться в бюджет, вони не включаються до складу видатків від позареалізаційних операцій і відшкодовуються за рахунок доходу, що залишається в розпорядженні підприємства.

Можуть мати місце й інші позареалізаційні доходи (видатки), не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг). Так, ураховуються курсові різниці (позитивні й негативні) по валютних рахунках, а також по операціях в іноземній валюті.

У цей час в умовах переходу до ринкової економіки в складі позареалізаційних результатів крім сум сплачених і отриманих штрафів, пенею, неустойок і інших санкцій, з'явилися нові елементи, пов'язані з підприємницькою діяльністю. Це доходи від участі на паях у діяльності інших підприємств, доходи від здачі майна в оренду, дивіденди й відсотки по акціях, облігаціям і іншим цінним паперам, що належать підприємству. Надходження цих доходів обумовлено процесом роздержавлення й утворення підприємств різних форм власності - орендних, акціонерних, спільних і інших типів.

Коли одні підприємства беруть участь на пайових початках у діяльності інших підприємств, то при успішному функціонуванні останніх вони мають певний пайовий дохід, що враховується в складі позареалізаційних результатів.

З розвитком орендних відносин багато підприємств із метою одержання доходів здають частину свого майна, включаючи приміщення, спорудження, устаткування й т.д., в оренду на більш-менш тривалий строк. Здача майна в оренду може приймати в результаті форму оренди з викупом. У підсумку підприємство одержує дохід, що збільшує позареалізаційні доходи, отже, і валовий дохід.

З розвитком акціонерної форми власності підприємства випускають акції, облігації й інші цінні папери, що сприяють підвищенню прибутковості, рентабельності підприємств. Рівень прибутковості на випущені акції, облігації приймає форму дивідендів і відсотків. Залежно від типу акцій складається рівень дивідендів на них.

При випуску простих (звичайних) акцій розмір дивідендів залежить від суми отриманого доходу, від можливості напрямку на виплату дивідендів частини цього доходу з урахуванням інших витрат із доходу, від частки привілейованих акцій у загальній їхній кількості й оголошеного по них рівня дивідендів, від величини статутного капіталу й загальної кількості акцій, випущених в обіг.

Традиційно включаються в склад позареалізаційних доходів і видатків штрафи, пені й неустойки, які мають непостійний характер. При цьому штрафи, пені й неустойки сплачені можуть перевищувати отримані. Тоді утворюються збитки, що скорочують позареалізаційний дохід.

Якщо ж сума економічних санкцій, отриманих даним підприємством, перевищує сплачені, то позареалізаційні доходи збільшуються. Усе буде залежати від характеру діяльності даного підприємства, дотримання розрахунково-платіжної дисципліни, виконання зобов'язань із постачання, платежам у бюджет, постачальникам і банкам.

Отже, аналіз складу валового доходу підприємства показав провідне значення доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), порівняно невелику роль доходу від іншої реалізації, а також від реалізації основних фондів і іншого майна й значення, що підсилюється в умовах розвитку підприємництва, позареалізаційних доходів і видатків.

Дохід як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємств являє собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво й реалізацію продукції з урахуванням збитків від різних господарських операцій. Таким чином, дохід формується в результаті взаємодії багатьох компонентів як з позитивним, так і негативним знаком.

2. Методи планування доходів підприємства

Найважливіша роль доходу, що підсилюється з розвитком підприємництва, визначає необхідність правильного його обчислення. Від того, наскільки вірогідно визначений плановий дохід, буде залежати успішна фінансово-господарська діяльність підприємства.

Методики максимізації доходу шляхом зміни частки змінних і постійних витрат відкривають можливість підприємцям планувати на перспективу розміри приросту доходу залежно від господарських успіхів у виробництві конкурентоспроможної продукції й завчасно вживати відповідних заходів.

Орієнтовні розрахунки доходу важливі не тільки для самих підприємств, що виробляють і реалізують продукцію, але й для акціонерів, інвесторів, постачальників, кредиторів, банків, пов'язаних з діяльністю даного підприємця, що беруть участь своїми коштами у формуванні його статутного капіталу. Тому планування оптимального розміру доходу в сучасних економічних умовах є найважливішим чинником успішної підприємницької діяльності.

Дохід - одна з форм чистого прибутку товариства. Є найважливішим показником діяльності підприємства, джерелом його розвитку й стимулювання праці працівників. Планованим показником доходу є балансовий дохід. Він являє собою суму доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), від іншої реалізації (включаючи непотрібні основні фонди, інше майно), а також від позареалізаційних результатів господарської діяльності.

Основний (по питомій вазі) частиною балансового доходу є дохід від реалізації продукції. Він розраховується виходячи із планованого виторгу від реалізації продукції і її собівартості. Можливе використання двох методів розрахунку балансового доходу: методу прямого рахунку й аналітичного методу.

Метод прямого рахунку полягає в тому, що дохід обчислюється по кожному виді виробів або групам однорідних виробів як різниця між обсягом їх реалізації у відпускних цінах (за винятком податку на додану вартість, акцизного збору й інших податків з виторгу) і повною собівартістю:

(2.1)

де Пр - дохід від реалізації продукції, тис. грн.;

п - кількість видів реалізованої продукції;

Орi - плановий обсяг реалізації i-й продукції, грн.;

Сi - повна собівартість i-й продукції, грн.

Метод прямого рахунку доходу відрізняється високою точністю, але є досить трудомістким.

Другим методом розрахунку доходу від реалізації продукції є аналітичний метод. Цей метод застосовується в галузях з різноманітними асортиментами продукції, а також на додаток до прямого методу (у якості перевірочного).

Існують наступні способи розрахунку доходу аналітичним методом:

* на основі показника витрат на кожну гривню виготовленої продукції;

* на основі базової рентабельності.

Використовуючи перший спосіб розрахунку, спочатку проводиться розрахунок доходу від планованого обсягу виробництва продукції по наступній формулі:

(2.2)

де ОП - планований обсяг виробництва продукції, робіт, послуг, тис. грн.;

Зоп - витрати на гривню планованого обсягу продукції.

Далі для визначення загальної суми доходу від реалізації (Пр) Дохід по планованому обсязі виробництва продукції коректується на зміну доходу в перехідних залишках готової продукції.

Другий спосіб розрахунку доходу - розрахунок на основі базової рентабельності (базова рентабельність - це відношення доходу по зробленій або реалізованій продукції до її повної собівартості за звітний рік). Розрахунок доходу цим способом наступний:

* розраховується дохід по порівнянній продукції, виходячи з базової рентабельності;

* аналізується вплив на дохід (у порівнянні зі звітним роком) зниження собівартості, зміни структури випускаємої продукції, її якості, зміни відпускних цін;

* визначається дохід на весь обсяг порівнянної продукції;

* перебуває зміна величини доходу в перехідних залишках готової продукції;

* розраховується прямим рахунком дохід по непорівнянній продукції;

* визначається загальна величина доходу від реалізації продукції.

З огляду на високу трудомісткість розрахунків, другий спосіб планування доходу від реалізації продукції аналітичним методом використовується рідко.

Для розрахунку суми балансового доходу до доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) додають дохід від іншої реалізації, а також фінансові результати від позареалізаційних операцій.

Дохід від іншої реалізації розраховується як різниця між виторгом від реалізації не використовуваних підприємством основних фондів і іншого майна, з одного боку, і балансовою вартістю цих основних фондів і майна, а також видатками, пов'язаними з їх реалізацією, податками, включеними у відпускні ціни, з іншої сторони.

Перелік позареалізаційних прибутків і видатків досить широкий. Зокрема, до позареалізаційних прибутків відносяться доходи від фінансових вкладень, доходи від здачі майна в оренду, отримані штрафи, пені, неустойки й ін., а до позареалізаційних видатків - збитки від уцінки товарів, від недостач матеріальних цінностей, списання дебіторської заборгованості, судові витрати, сплачені штрафи, пені, неустойки й т.д.

При плануванні доходу джерела, що включаються в план, одержання доходу від іншої реалізації й позареалізаційних прибутків повинні мати відповідне обґрунтування (договору, рішення господарських судів, аналіз динаміки за попередні періоди й т.д.).