Главная
Коллекция "Otherreferats"
Экономика и экономическая теория
Господарсько-правовий статус холдингових компаній
Господарсько-правовий статус холдингових компаній
Значення та проблеми холдингових компаній у сфері господарювання, основні переваги та недоліки їх конструкцій. Правовий статус холдингових компаній за законодавством Європи та США. Аналіз вживання поняття "холдингова компанія" в законодавстві Україні.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.05.2011 |
| Размер файла | 81,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
33
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ І. Загальна характеристика правової природи холдингових компаній
- 1.1 Значення холдингових компаній у сфері господарювання
- 1.2 Основні переваги конструкції холдингових компаній
- 1.3 Основні недоліки конструкції холдингових компаній
- 1.4 Переваги створення холдингових компаній в Україні
- Висновки до розділу І
- Розділ ІІ. Правовий статус холдингових компаній за законодавством європи та сша
- 2.1 Правовий статус холдингових компаній за законодавством країн англосаксонської системи права
- 2.2 Проблеми законодавчого регулювання діяльності холдингових компаній в Європейському Союзі
- Висновки до розділу ІІ
- Розділ ІІІ. Проблеми законодавчого та теоретичного визначення поняття господарсько-правового статусу холдингової компанії
- 3.1 Причини різного визначення поняття "Холдингова компанія"
- 3.2 Наукові визначення поняття холдингової компанії
- 3.3 Поняття холдингової компанії в законодавстві зарубіжних країн
- 3.4 Аналіз вживання поняття "холдингова компанія" в законодавстві України
- Висновки до розділу ІІІ
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми. Становлення ринкових відносин в Україні супроводжується пошуком альтернативних організаційно-правових форм суб'єктів господарювання та нових способів управління господарськими процесами, одним з яких є створення групи підприємств на чолі з холдинговою компанією.
У законодавстві України та наукових дослідженнях, що торкаються проблем господарсько-правового становища холдингових компаній, немає єдиного підходу до визначення поняття холдингової компанії та її правової природи, часто конструкція холдингової компанії виводиться під іншими поняттями.
Окремі аспекти правового господарсько-правового статусу холдингових компаній досліджувалися у роботах І.В. Бейцун, О.М. Вінник, О.А. Воловик, С.М. Грудницької, М.Г. Ісакова, О.Р. Кібенко, В.М. Кравчука, Н.С. Кузнєцової, В.Г. Пєскова, М. Потюка, В.Д. Примака, О.С. Семерака, Ю.В. Хахуліної, С.М. Хєди, Б.В. Шуби. Зокрема, О.М. Вінник вперше досліджено проблему залежних підприємств та запропоновано порядок субсидіарної та солідарної відповідальності контролюючого підприємства. Російські вчені К.Я. Портной, І.А. Лаптєв, С.І. Мармазова, О.Е. Молотніков, І.С. Шиткіна, В.А. Федчук досліджували проблеми правового становища та корпоративного управління холдингових компаній.
Відмітимо, що більшість досліджень стосувалися правового становища дочірніх підприємств та проблем відповідальності холдингової компанії (контролюючого підприємства). В українській юридичній науці комплексного дослідження правовідносин у холдинговій групі не здійснювалося. Зокрема, поза межами наукового пошуку залишилися проблеми визначення критерію відмежування холдингових компаній, їх видів, поняття контролю в холдинговій групі. Немає досліджень проблем управління в холдинговій групі та особливостей правового становища державних холдингових компаній. Недостатньо досліджено поняття холдингових правовідносин та їх місце в системі правовідносин. На жаль, прийняття Закону України "Про холдингові компанії в Україні" не розв'язало проблем регулювання холдингових відносин. Вищезазначені обставини визначають актуальність і практичну доцільність проведення комплексного дослідження правового становища холдингових компаній в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є комплексний аналіз нормативно-правових актів, що регулюють господарсько-правове становище холдингових компаній; виявлення проблем у створенні та діяльності холдингової групи, а також розробка науково-теоретичних та практичних рекомендацій щодо діяльності холдингових компаній та внесення пропозицій щодо удосконалення їх правового становища.
Відповідно до мети дослідження було визначено такі основні завдання:
1. визначити поняття холдингової компанії, її основні ознаки та здійснити їх класифікацію;
2. з'ясувати на підставі порівняльного аналізу правове становище холдингових компаній за законодавством України та інших країн;
3. визначити поняття холдингових відносин та з'ясувати їх місце в системі правовідносин;
4. виявити проблеми та обмеження в діяльності холдингових компаній з метою врахування інтересів дочірніх підприємств та акціонерів/учасників останніх;
Об'єктом дослідження є комплекс правовідносин, пов'язаних з діяльністю холдингових компаній.
Предметом дослідження є господарсько-правове становище холдингових компаній за законодавством України.
Теоретичну основу курсової складають наукові праці вітчизняних та зарубіжних правознавців та економістів, а саме: І.В. Бейцун, О.А. Беляневич, А.В. Венедиктова, О.М. Вінник, О.А. Воловик, Р. Гамільтона, В. Голдмана, С.М. Грудницької, М.Г. Ісакова, О.І. Камінки, О.Р. Кібенко, М.І. Кулагіна, В.М. Кравчука Н.С. Кузнєцової, В.К. Мамутова, О.Е. Молотнікова, Т.В. Пашаніної, В.Г. Пєскова, К.Я. Портной, М. Потюка, В.Д. Примака, Г.В. Пронської, Н.О. Саніахметової, О.С. Семерака, Г.В. Уманців, В.А. Федчук, Ю.В. Хахуліної, С.М. Хєди, І.С. Шиткіної, Ф. Шольца, Б.В. Шуби, В.С. Щербини, М. Юстуса та інших.
Емпіричну основу дослідження склали законодавство України, зарубіжних країн та міжнародно-правові норми, що регулюють правове становище холдингових компаній; практика застосування законодавства, що регулює холдингові відносини, статистичні матеріали. Також використані матеріали з практики діяльності холдингових компаній в Україні.
Розділ І. Загальна характеристика правової природи холдингових компаній
1.1 Значення холдингових компаній у сфері господарювання
Дослідження ролі інституту господарського права необхідне для того, щоб зрозуміти, чи зумовлена поява такого інституту об'єктивними економічними процесами, які відбуваються в країні. В іншому разі інститут стає не тільки нежиттєздатним, а й перетворюється на своєрідний баласт у системі підприємництва. Зрозуміло, що будь-який інститут господарського права не може існувати у відриві від економіки, а тому наука права має досліджувати вплив правових норм та інститутів на господарське життя, буття цього впливу, шляхи подальшого вдосконалення правового регулювання будівництва господарства [37, с.433].
Саме тому ми почнемо аналіз правового становища холдингових компаній України з дослідження ролі холдингових компаній у сфері господарювання.
На сьогодні, за даними Фонду державного майна України, налічується 31 холдингова компанія, в яких держава має корпоративні права [50]. Кількість холдингових компаній у приватному секторі економіки невпинно зростає. Зрозуміло, що цей процес спостерігається не тільки в Україні. Конструкція холдингової компанії популярна як у США, так і в Європі. У США на 2000 р. було зареєстровано 40% холдингових компаній у питомій вазі всіх господарюючих суб'єктів США [68]. Згідно зі статистичними даними, більше 70% підприємств Європи є учасниками різних господарських об'єднань [23, с.62] (під об'єднаннями тут слід розуміти групи підприємств та концерни).
Треба наголосити на тому, що холдингові компанії створюються переважно в межах великого і середнього бізнесу, що зумовлено тим, що холдингові компанії, як правило, акумулюють великий капітал, а тому основні переваги створення холдингових і дочірніх компаній пов'язані з ефектом масштабу виробництва. Об'єднуючи виробничий потенціал різних підприємств і господарських організацій, холдингові компанії можуть досягти за рахунок зменшення витрат і перерозподілу прибутку більшої ефективності у своїй діяльності. Створення холдингової групи також дозволяє консолідувати значні кошти, а отже, полегшити проведення деяких бізнесових процесів фірми (наприклад рекламної компанії). Однак це не означає, що малі підприємства не можуть створювати холдинг. Наприклад, для зменшення витрат та залучення нових інвестицій малі підприємства можуть створювати дочірні підприємства.
Українські економісти визначають специфіку холдингових компаній таким чином:". вона є формою централізованого розподілу капіталу і прибутку найчастіше на цілі розвитку за одночасної організаційної самостійності головних одиниць, якими є підприємства зі статусом акціонерних товариств чи товариств з обмеженою відповідальністю" [26, с.149].
Причини створення холдингових компаній можуть бути найрізноманітнішими. Одні прагнуть певною мірою пом'якшити наслідки кризи, інші шукають шляхи формування гнучкої ринкової системи управління підприємствами, а треті намагаються під новими вивісками зберегти існуючі об'єднання, що вперто борються за своє збереження [6]. Не треба забувати й про те, що часто холдингові групи створювалися, щоб розподілити ризики і відповідальність між господарюючими суб'єктами.
З одного боку, ця мета є позитивною для підприємств, оскільки за диверсифікації ризиків відповідальність знімається з головної (холдингової) компанії і переноситься на дочірні підприємства, якими подекуди можна і пожертвувати для блага холдингової групи. Але, з іншого боку, страждають інтереси третіх осіб і держави, оскільки такі дочірні підприємства, фактично виконуючи волю холдингової компанії, у випадках невиконання зобов'язання іноді не мають достатнього майна для відшкодування збитків. У цьому аспекті (до прийняття ГК) інтереси третіх осіб взагалі не були захищені.
Додамо, що існує небезпека створення дочірніх підприємств задля покриття незаконної діяльності головної компанії (наприклад ухилення від податків). У такий спосіб як треті особи, так і дочірні підприємства стають "жертвою" свавілля холдингової компанії. І хоча Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за такі дії (наприклад, його ст. 206 встановлює кримінальну відповідальність за фіктивне підприємництво), однак, наголосимо ще раз, до останнього часу господарюючим суб'єктам було важко реалізувати право на відшкодування збитків через відсутність норм прямої дії щодо правового статусу холдингових компаній.
Окремо зазначимо, що вимогою часу для суб'єктів господарювання стає оперативна активність, пов'язана із стратегією розвитку, з фінансовою самостійністю, маркетинговою політикою тощо, з одного боку, а з іншого - для ефективного планування діяльності групі компаній необхідно мати єдиний центр загального управління.
1.2 Основні переваги конструкції холдингових компаній
Враховуючи викладене, виділимо серед економічних переваг конструкції холдингових компаній найбільш типові:
консолідація діяльності групи підприємств з метою зменшення податкових платежів, що досягається шляхом укладення угод між підприємствами, відповідно до яких їх прибутки чи збитки переводяться безпосередньо до головної компанії, що дає можливість враховувати збитки одного підприємства та прибутки іншого для сплати податків з решти частини прибутку [56, с.107];
зростання обсягу продажу товарів. Проведений компанією "Mercer Management Consulting" аналіз діяльності великих компаній, прибуток і валовий доход яких зростали вище середніх темпів, показав, що у 31% з них зростання обсягу продаж стало наслідком створення груп компаній [62, с.23-24];
диверсифікація ризиків [45, с.129]. Збитки або навіть банкрутство одного з членів холдингової групи, хоч і мають негативні економічні наслідки для інших членів, але, як правило, не призводять до великих збитків чи банкрутства групи в цілому. Це досягається за рахунок розмежування сфер економічної діяльності і створення у цих сферах юридичних осіб. Наприклад, уже у XVI ст. Медичі створювали філіали (відділення, що були повноцінними суб'єктами права і укладали угоди від свого імені) з метою зниження ризику банкрутства для підприємства в цілому [53, с.182];
створення додаткових виробничих потужностей в результаті специфічного об'єднання підприємств;
проникнення через дочірні підприємства на нові ринки продукції;
проведення загальної технічної, економічної, кадрової політики та здійснення контролю за дотриманням спільних інтересів підприємств;
зниження рекламних витрат, оскільки рекламна кампанія поширюється, як правило, на всіх членів групи;
відокремлення ліцензійних видів діяльності (банківська, страхова) [39, с.36];
зниження собівартості продукції за рахунок єдиного підходу до маркетингової політики (вироблення єдиних ноу-хау, франчайзингових договорів);
створення іміджу великої компанії та впливової інтегрованої структури [25];
можливість встановлення контролю над іншими підприємствами.
Наведемо декілька прикладів для ілюстрації. Кіпрська компанія Sparotin Limited придбала українське товариство "Оптима Телеком" та її дочірні підприємства "Фірма "Альтек" (Херсон), "ОРТ-ЮГ" (Херсон), "Телефонна компанія ЕЛС" (Одеса), "Світ" (Запоріжжя), "ЛюЗа" (Запоріжжя), "Оптима-Сервис-Связь" (Севастополь), "АТ-связь" (Кривий Ріг), "Білоцерківська телефонна компанія" (Біла Церква, Київська область), "Све-тон" (Херсонська область), а також низку провайдерів та компанії, що здають в оренду і реалізують нерухомість та обладнання зв'язку [36]. Таким чином було створено різнопрофільний телекомунікаційний холдинг, що дозволив об'єднати різні аспекти бізнесу і вибудувати струнку систему управління.
Ще один приклад: компанія "БІБІУС Україна" керує всім циклом поставки товару до замовника. Для доставки продукції в межах країни компанія використовує власний автотранспорт, налагоджено партнерські відносини з вітчизняними компаніями-перевізниками. "БІБУС Україна" має можливість скористатися перевагами масштабу міжнародних операцій всього холдингу [48].
На нашу думку, можливість встановлення контролю над іншими підприємствами є одним з ключових моментів при створенні холдингової компанії, тому цей аспект заслуговує на більшу увагу. Контроль - важлива складова економічного життя суб'єктів господарювання. Через встановлення контролю одного підприємства над іншим досягається можливість централізованого управління і реалізації всіх тих позитивів, про які йшлося вище. Холдингові компанії "дозволяють використовувати різні форми корпоративного контролю над декількома акціонерними товариствами" [57].
Підкреслимо, що найголовнішою перевагою конструкції холдингової групи є те, що вона дозволяє вступати в правовідносини двом або більше формально юридично незалежним юридичним особам, які, у свою чергу, можуть контролюватися головною компанією як економічно, так і юридично.
1.3 Основні недоліки конструкції холдингових компаній
Необхідно наголосити, що, попри позитивні особливості і об'єктивні умови функціонування інститут холдингових компаній, як і будь-яке явище, має певні суперечності і проблеми, що випливають як з економічної, так і юридичної сутності холдингових компаній, а тому їх дослідження є важливим фактором, оскільки дозволить уникнути деяких з них за допомогою законодавчого закріплення регулювання діяльності холдингових компаній. Основними з цих проблем, на нашу думку, є:
суперечності у взаємовідносинах між акціонерами-власниками і менеджерами, що відображають особливості формування структури власності в акціонерних товариствах [52, с.30];
проблеми управління розгалуженою структурою підприємств, які мають проводити єдину, узгоджену з центром, політику (в іншому разі економічного ефекту, заради якого створювалися асоційовані особи, не буде);
високі витрати на висококласний менеджмент, який повинен керувати і, головне, контролювати всі господарські та фінансові процеси в групі підприємств;
загроза створення монопольної групи на ринку у разі якщо законодавством недостатньо чітко визначена залежність між підприємствами [27, с. 19];
відсутність конкуренції всередині холдингової групи, яка потребує постійного поліпшення якості продукції, що виробляється [64, с.70];
підпорядкування діяльності дочірніх підприємств інтересам холдингової компанії, через що подекуди має місце ігнорування інтересів перших;
державне управління холдинговими компаніями не завжди є ефективним і високопрофесійним, що призводить до збитків як підприємства, так і держави (оскільки остання не доодержує дивіденди і податки);
в Україні відбувається подвійне оподаткування холдингових компаній. Тобто спочатку дочірнє підприємство сплачує податок на прибуток, а потім передає холдинговій компанії дивіденди;
усередині холдингової групи часто укладаються угоди із заінтересованістю між холдинговою компанією та дочірніми підприємствами або між самими дочірніми підприємствами;
за вказівкою холдингової компанії дочірні підприємства можуть укладати невигідні для них угоди і/або здійснювати невигідні операції, від чого може потерпати як дочірнє підприємство, так і треті особи [13, с.250].
Попри вищезазначені негативні риси, холдингові компанії тим не менше залишаються привабливою формою ведення бізнесу через їх численні позитиви. Слід також відмітити, що суб'єктивні (притаманні українській економіці) негативні риси холдингових компаній можуть бути усунуті шляхом внесення відповідних змін до податкового, корпоративного законодавства та законодавства про захист економічної конкуренції.
1.4 Переваги створення холдингових компаній в Україні
Щодо українського варіанта переваг створення холдингових компаній, то тут, можливо, слід виділити деякі передумови становлення інтегрованих груп, що склалися в силу об'єктивних історичних причин і відрізняються від тих, що виникли у більшості зарубіжних країн:
по-перше, інтенсивне формування ринкової економіки, де холдинги є водночас і наслідком, і розвитком підприємницьких відносин [20, с.663];
по-друге, необхідність пристосування до нових умов управління підприємствами старої вертикалі в особі міністерств, відомств і трестів через їх модифікацію. Однак особливості побудови деяких галузей народного господарства (наприклад вугільної та важкої промисловості) об'єктивно потребують створення єдиного центру управління, який пов'язував би підприємства єдиного виробничого циклу, а також підприємства, які входили за різними причинами в об'єднання підприємств у СРСР (не дивно, що вперше термін "холдингова компанія" було застосовано саме щодо об'єктів, які перебували в державній власності [12]);
по-третє, створення великої кількості малих підприємств, які без об'єднання зусиль або без кооперації з більшими суб'єктами господарюювання не можуть вижити у жорсткій конкуренції;
по-четверте, у країнах з перехідною економікою, де правовий захист інвесторів у межах національної моделі управління є слабким, спостерігається високий рівень концентрації та інтеграції капіталів [65], одним із проявів яких є створення холдингових компаній;
по-п'яте, збереження великих, стратегічно важливих для економіки підприємств в умовах економічної кризи [43, с.34].
Типовою схемою української холдингової групи є "Індустріальний союз Донбасу", що функціонує як холдинг і контролює повний виробничий ланцюжок "вугілля - кокс - руда - метал - трубний завод" [46, с.128].
З аналізу динаміки створення холдингових компаній за річним звітом АМК випливає, що активізація створення цих суб'єктів припадає на 2000-2001 pp. (250 і 274 холдингові компанії відповідно), тоді як у 1995 р. їх було створено 42, у 1997 р. - 79, а у 1998 і 1999 pp. - жодної [28, с.27]. На нашу думку, така статистика свідчить про те, що холдингові компанії створюються тоді, коли у певній галузі народного господарства вже відбулася концентрація капіталу у одного суб'єкта господарювання і він хотів би розширити сфери свого впливу. Саме тому у 2000-2001 pp. спостерігалася найбільша активізація утворення холдингових груп.
В останні роки зростає частка холдингових компаній з наявністю контролюючих власників, що свідчить про перехід від розпорошеної структури капіталу до "оптової" [54].
На нашу думку, подальшого активного збільшення кількості холдингових компаній (принаймні на ринку великих капіталів) поки що не буде з таких причин. По-перше, первісне утворення корпоративних груп підприємств металургійної, транспортної, нафтопереробної галузей вже відбулося. По-друге, при створенні холдингової групи проводяться попередні складні як економічні, так і юридичні підрахунки, а ініціатори створення їх розраховують на те, що такі групи працюватимуть не один десяток років. Наприклад, у США комунікаційний холдинговий гігант "AT&T" засновано у 1860 р. [66] (щоправда, тоді він мав іншу назву - "American Bell Telephone").
Зрозуміло, що в процесі свого існування холдингові компанії можуть часто змінювати власників, проходити процеси злиття, виділення, перейменування тощо. Наприклад, в авіакосмічній галузі США за останні кілька років у результаті злиття та поглинання із 140 компаній цієї галузі залишилося всього чотири. Причому зазначена тенденція є до такої міри стійкою, що могло взагалі залишитися три компанії, але Конгрес США, керуючись антимонопольним законодавством, цього не допустив [19, с.28].
Створення холдингових компаній (інтегрованих груп) не раз підтримували провідні вчені-юристи і економісти: С. Жулинський [21, с.662], Т. Пасічник [47, с.123], В. Мамутов.В. Мамутов вважає за необхідне створення "великих регіональних господарських структур типу промислово-фінансових груп, холдингів, корпорацій тощо (за рахунок ліквідації неефективного регіонального апарату Фонду держмайна, Антимонопольного комітету, які наглядають за господарською діяльністю, але не несуть відповідальності за її результати), здатних забезпечити раціональну систему господарських зв'язків" [42, с.35].
Діяльність державних холдингових компаній в Україні була не завжди успішною. З одного боку, ми бачимо приклад "Дніпровського машинобудівного холдингу", який не тільки зберіг унікальний науково-технічний і виробничий комплекс, а й поліпшив економічний і фінансовий стан холдингової компанії та дочірніх підприємств. Якщо у 1995 р. його платежі (не тільки дивіденди, а й інші платежі) до бюджету становили 2 млн. грн., то вже у 1999 р. вони досягли 10 млн. грн. [55, с.1-17]. З іншого боку, на кінець 2000 р. державними холдинговими компаніями було перераховано до бюджету всього 428,3 тис. грн. дивідендів, тоді як вартість переданого державою майна і пакетів акцій становила близько 10 млрд. грн. Для того, щоб холдингові компанії стали прибутковими, безумовно, потрібні економічні зміни в менеджменті, при цьому керівники холдингових груп повинні отримати юридичні інструменти впливу на діяльність своїх залежних підприємств. Саме тому в дослідженні пропонуються певні юридичні моделі управління холдинговими компаніями.
Висновки до розділу І
Економічні переваги організації суб'єкта господарювання у формі холдингових компаній зробили цю юридичну конструкцію популярною у більшості зарубіжних країн.
Поява холдингових компаній в Україні зумовлена низкою причин економічного характеру і привабливістю їх організаційно-правових форм. Однак холдинговим компаніям притаманні і деякі негативні риси.
Холдингові компанії в Україні мали свої прототипи у формі об'єднання підприємств, трестів та синдикатів у дореволюційній Росії та в СРСР.
Розділ ІІ. Правовий статус холдингових компаній за законодавством європи та сша
2.1 Правовий статус холдингових компаній за законодавством країн англосаксонської системи права
Виникнення інституту холдингових компаній в США пов'язане з прийняттям антитрестівського закону Шермана "Акт, що має на меті захист торгових і комерційних інтересів від незаконних обмежень та монополій", і можливості його обходу, оскільки дочірні підприємства і холдинг були формально самостійними особами, що не входили до єдиного об'єднання - тресту.
Інститут холдингів у США розвивався досить стрімко, і вже наприкінці 20-х рр. ХХ ст. з 513 найбільш крупних американських компаній, акції яких котирувалися на Нью-Йоркській фондовій біржі, 487 характеризувалися наявністю холдингових зв'язків [49, с.37].
Американські юристи визначають поняття холдингових компаній (holding company) так: "Корпорація, яка володіє акціями іншої корпорації, може мати такий процент акцій іншої корпорації, що дозволяє одній корпорації контролювати іншу корпорацію в період здійснення операцій. У такому випадку перша компанія називається холдинговою, а інша - дочірньою або тією, що управляється" [76].
У США поділ асоційованих підприємств на види відбувається залежно від процентної участі в статутному капіталі холдингової компанії, яка визначається в кожному штаті в Акті про бізнес корпорації штату по-різному. Слід виокремити такі види залежних від холдингової компанії підприємств у США: афілійована особа (affiliate) - будь-яка особа, що прямо чи опосередковано (через одного чи двох посередників) контролюється обумовленою особою; асоційована особа (associate) - будь-яка особа, 10% голосуючих акцій якої прямо чи опосередковано контролюється чи тримається іншою особою; дочірня особа (sudsidiary) - будь-яка особа, більшість голосуючих акцій якої прямо чи опосередковано володіє інша особа (пункти 1, 3, 16 ст.912, ст.2554 Акта про бізнес корпорації Нью-Йорку [69], і, як правило, для цього необхідно володіти 50% голосуючих акцій такої компанії [82].
Голосуючий пакет акцій (voting stock) в законодавстві США є кількістю акцій, що у своїй сукупності можуть брати участь у виборах директорів (ст.912. В.17 Акта Нью-Йорку "Про бізнес корпорації"). Повністю залежною дочірньою компанією визнається компанія, 95% голосуючих акцій якої прямо чи опосередковано контролюється чи утримується іншою особою, яка визнається батьківською (parent corporetion), якщо це банк, то ця кількість дорівнює 75%.
Слід наголосити, що в США поняття дочірньої компанії, як правило, пов'язано з володінням контрольним пакетом акцій, тоді як, наприклад, в Німеччині чи Англії застосовуються і інші механізми при визначенні цього поняття [73]. У США банківськими холдинговими групами визнається корпорація; якій належить 25% голосуючих акцій одного чи більше банків, яка контролює у будь-який спосіб вибори більшості ради директорів банку чи піклувальника банку; Рада керуючих Федеральної резервної системи США встановила (після повідомлення та надання можливості для слухання), що корпорація здійснює контроль над менеджментом чи органами банку [40].
Для того щоб визначити фактичну залежність в українських банках останню функцію міг би виконувати Національний банк України, для чого його в законодавчому порядку слід наділити відповідними повноваженнями.
Цікавим і корисним надбанням англосаксонської системи права є інститут "піднімання корпоративної завіси" (lifting the veil) або як ще називають цю процедуру - "свердлення корпоративної завіси" (piercing the corporate veil). Суть її полягає в тому, що дві самостійні юридичні особи знаходяться ніби "під завісою" [29, с.4]. В деяких випадках компанії, що належать до групи, тобто холдингова компанія та дочірні, мають визнаватися як одне, тобто відбувається процедура "піднімання завіси" і з'ясування справжньої сутності юридичної особи, але слід зазначити, що таке визнання може бути лише за рішенням суду [67].
Визнання групи компаній одним суб'єктом господарських (комерційних) відносин має наслідком, наприклад, відповідальність холдингової компанії за боргами дочірньої. Однак як американські, так і англійські суди не обрали шлях безумовного притягнення до відповідальності холдингів за боргами їх дочірніх компаній [71]. В цьому випадку в американській моделі застосовується індивідуальний підхід. "Підняття корпоративної завіси" є феноменом прецедентного права в США, оскільки, як правило, законами штатів передбачена абсолютність обмеженої відповідальності холдингових компаній [72].
З огляду на викладене, ми не згодні з тим, що потрібно вилучити ч.6 ст.126 ГК України [32. с.422]. Як відомо, вітчизняний законодавець обрав шлях закріплення відповідальності холдингових компаній перед дочірніми підприємствами. Частиною 6 ст.126 ГК України передбачає, якщо з вини холдингової компанії дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то холдингова компанія повинна компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки. Однак в українському законодавстві відшкодування таких збитків проводиться лише дочірньому підприємству, над яким здійснюється прямий контроль (на підставі переважної участі в статутному капіталі або органах управління товариства ч.3 ст.126 ГК України). Однак випадки непрямого контролю (коли, наприклад, на підставі договору про підпорядкування встановлюється контроль над господарюючим суб'єктом і підприємства перетворюються на холдингову компанію та дочірнє підприємство, відповідно, ст.126 ГК України не передбачає. Проблема такої відповідальності вже порушувалася в українській юридичній літературі [60, с.30-31].
Пропонуємо до ч.3 ст.126 ГК України додати таке: "Відносини контролю-підпорядкування можуть бути встановлені в судовому порядку, якщо між асоційованими підприємствами фактично виникли відносини контролю-підпорядкування". Це дасть змогу в судовому порядку захистити інтереси підприємств, які, наприклад, на підставі договору фактично перетворилися на дочірні. Питання про відшкодування збитків, зумовлених непрямим контролем, є швидше риторичним, оскільки вирішити його за законодавством повинен контролюючий суб'єкт [17, с.11].
Сучасне англійське законодавство щодо групи компаній порівняно з початковим варіантом (який з'явився в Акті про компанії 1948 р.) істотно змінилося під впливом європейського законодавства (у бік розширення випадків визнання компанії дочірньою) [58, с.113]. Згідно зі змінами, які були внесені до Акта про компанії в 1985 р., 1989 р. з метою приведення англійського законодавства у відповідність до вимог Європейського Співтовариства, під терміном дочірньої компанії тепер розуміють (ст.144 Акта про компанії 1989 р.) дочірню компанію S іншої компанії H, яка є холдингом по відношенню до неї, якщо виконується хоча б одна з умов: а) компанія H утримує будь-яку більшість голосів в компанії S; б) компанія H здійснює контроль над процесом голосування на засіданні ради директорів компанії S; в) компанія H є одним зі членів компанії S та контролює самостійно чи спільно з іншими акціонерами чи членами, відповідно до укладеної з ними згоди, будь-яку більшість голосів компанії S; г) компанія S є дочірньою компанією іншої компанії, яка в свою чергу є дочірньою компанією іншої компанії H, яка і є холдинговою і має право визначати діяльність компанії S.
Таке визначення холдингової компанії є одним із найбільш повних у законодавстві зарубіжних країн. Українському законодавцю варто було б запозичити останній випадок виникнення холдингових зв'язків, передбачений Актом про компанії 1985 р. При створенні групи компаній нормальним явищем є контроль холдингової компанії над дочірньою, яка у свою чергу контролює інше дочірнє підприємство. Тому пропонуємо впровадити такий випадок виникнення відносин контролю між підприємствами і в практику господарювання в Україні, відповідно, внести зміни до ч.3 ст.126 ГК України.
Крім того, в Додатку 10а Акту про компанії 1985 є положення п.4.2 щодо змісту "договору про контроль" ("control contract"), під яким розуміється "контракт у письмовій формі, який підтверджує такі права: а) авторизований будь-яким способом статут чи договору дочірнього підприємства, відповідно до якого це право може бути здійснено, б) дозволено правом, за яким дочірнє підприємство зроблено утворено" (це не належить до випадків, коли є фактичний переважний вплив). За допомогою такого контракту холдингова компанія може здійснити вплив на управлінські та фінансові органи дочірнього товариства (п.4.1 Додатку 10а). Такий приклад є ще одним свідченням необхідності включення до переліку випадків утворення дочірнього підприємства випадок, про який уже йшлося в літературі [31, с.254].
Англійському праву відомий і такий інститут, як 100-відсоткова дочірня компанія. Більше того, господарські відносини з такою компанією для холдингової мають деякі пріоритети. Наприклад, не вважається угодою з майном, що має велику ціну (і не потребує згоди членів холдингової компанії на її укладення), угода між холдинговою компанією та однією з її дочірніх компаній зі 100-відсотковою участю або між дочірніми компаніями 100% акцій яких належить одній і тій же холдинговій компанії (ст.321 (2) Акта про компанії 1985 р). Оскільки в цій ситуації холдингова компанія має у власності корпоративні права на всю дочірню компанію, а отже, фактично така компанія перетворюється у щось на зразок філіалу, але зберігає статус юридичної особи. Такий досвід варто застосувати в майбутньому Законі України "Про акціонерні товариства".
Згідно зі ст.23 Акта про компанії 1985 р. дочірня компанія не може бути членом холдингової компанії (тобто забороняється взаємна участь асоційованих підприємств). Серед інших питань Акта про компанії Англії є порядок видачі позик між холдинговою та дочірніми компаніями (статті 330, 336 (а)) та порядок проведення фінансового та виробничого контролю холдингової компанії над дочірньою.
Щодо проблеми відповідальності холдингової компанії за боргами дочірніх підприємств, то англійське законодавство і доктрина керується тим, що: кожна компанія є відокремленою юридичною особою; її акціонери несуть обмежену відповідальність, незалежно від того, який процент акцій їм належить; кредитори цієї компанії мають право подавати позови лише проти цієї компанії, а директори компанії мають діяти лише в інтересах цієї компанії [78].
2.2 Проблеми законодавчого регулювання діяльності холдингових компаній в Європейському Союзі
У країнах Європи, наприклад, 70% підприємств належать до різних груп компаній [24, с.35]. Правова система ЄС поділяється на дві складові: національне законодавство країн - учасниць ЄС і загальноєвропейське законодавство. Рівень розвитку національного законодавства про групи компаній чи про холдингові компанії різний. Наприклад, у Німеччині концерне право добре розроблене, що пояснюється і власними історичними традиціями, і ґрунтовною науковою розробкою проблеми [41]. В інших європейських країнах право про групи компаній не набуло такого розвитку (у всякому разі порівняно з німецьким) [77] через певні причини, у тому числі через порівняно низький рівень концентрації капіталу.
З 70-х рр. і до початку 90-тих рр. точилися тривалі дискусії з приводу прийняття Дев`ятої директиви ЄС про групи компаній, яка мала за основу німецьку модель. Головні ідеї цього нормативного акта полягали в такому: через вжиття певних формальних дій можна було б управляти групою як єдиним цілим; захищалася меншість у групі; група як єдине ціле має бути відповідальна за борги всіх компаній, що належать до її складу [79]. Право деяких європейських країн, наприклад Англії, не може сприйняти такий status quo, а тому європейське право про компанії поки що перебуває в стані становлення. Слід зазначити, що захист інтересів меншості не вигідний для європейських гігантів, тому вони не поспішають з лобіюванням відповідної директиви.
Основним спеціалізованим актом ЄС про групи компаній є Сьома директива "Про консолідовану звітність" від 13 червня 1983 р. № 83/349 [81], в якій встановлюються особливості ведення бухгалтерської звітності та оформлення компаній, що належать до так званих груп компаній порівняно з правилами, що встановлені Четвертою директивою ЄС "Про річну звітність, яка регулює питання бухгалтерської звітності для всіх інших компаній" від 25 липня 1878 р. № 78/660. Важливим є визначення терміна група компаній. Під групою компаній розуміється ситуація, коли одна компанія (материнське товариство) має більшість голосуючих акцій в установчому капіталі іншої компанії (дочірнього товариства); або має право призначати чи припиняти повноваження більшості членів органів дочірнього товариства; або має можливість здійснювати переважний вплив на діяльність дочірнього товариства в результаті положень контракту чи установчих документів. Головною відмінною рисою сьомої директиви "Про консолідовану звітність" є те, що в бухгалтерській консолідованій звітності не дублюються активи і пасиви, що припадають на господарські операції, які відбуваються в межах групи компаній. Це досягається за рахунок того, що в консолідованій звітності відображаються виключно операції з трьома особами.
Серед перспектив регулювання статусу груп компаній в ЄС можна виокремити:
1) створення механізмів, які б забезпечували максимальне розкриття фінансової та нефінансової інформації про діяльність групи;
2) розробка спеціальної Директиви з питань менеджменту компаній, які належать до складу групи;
3) обмеження можливості компаній, які пройшли лістинг, брати участь у пірамідах [30].
Різноманітні види об'єднання капіталів підприємства є досить поширеними в Німеччині. Хоч поняття "холдингова компанія" не вживається в законодавстві Німеччини, однак конструкція пов'язаних підприємств є близькою за змістом. У німецькій юридичній літературі підприємницькі групи - це види об'єднань, в яких одні суб'єкти є залежними від іншого і можуть впливати на діяльність такого суб'єкта [74]. Це такі "монстри бізнесу", як Фольксфаген група, Мерседес Бенц, Сіменс. У Німеччині такі підприємницькі об'єднання називаються пов'язаними підприємствами (особами), чільне місце серед яких займають концерни (Konzern).
Згідно зі ст.15 Акціонерного закону Німеччини, пов'язані підприємства - самостійні в правовому значенні підприємства, в управлінні власників яких знаходиться більшість частки долі участі, а також підприємствами, що беруть участь з більшістю голосів, а також залежними та головними підприємствами, що належать до концерну або сторонами в підприємницькому договорі. Відповідно до ст.18 зазаначеного Закону концерн є єдиним зв'язком одного головуючого підприємства над іншим чи кількома підпорядкованими підприємствами, який встановлюється або внаслідок укладання договору про підкорення (Beherrschungsvertrag, ст.291), або без його укладання (ч.2ст.18).
Головуюче підприємство є Концерном-матір'ю (Konzernmutter) або його ще називають Материнським підприємством (Muttergesellschaft), а підпорядковане - Дочірнім товариством (Tochtergesellschaft). З юридичним статусом груп в німецькій науковій літературі пов'язана така правова категорія, як конфлікт концерну [75]. Оскільки через появу між підприємствами концерних зв'язків, дочірні підприємства не повністю є автономними, і не можуть всі свої інтереси задовольнити, бо вони мають підкорятися загальному інтересу концерну. До того ж участь у діяльності дочірнього підприємства повністю вирішується материнським підприємством, але в рамках підприємницького договору.
Існує два види концерну.
Першим видом є договірний концерн (Unternehmensvertrag), в якому дочірнє товариство передає материнському товариству частину свого прибутку для управління, в свою чергу від материнського товариства йому надаються певні привілеї (наприклад рекламні, маркетингові або знижки) чи проценти від прибутку. В такому концерні відбувається обмін взаємними привілеями, що робить таку конструкцію привабливою як для дочірнього, так і материнського підприємства. У певні строки має бути надана інформація акціонерам дочірнього товариства, що їх товариство підписало такий договір, який можна укласти лише у випадку, коли за нього проголосувало 3/4 від більшості голосів акціонерів (ст.293 акціонерного закону Німеччини).
Другим видом є фактичний концерн (faktisch Konzern) створюється не згідно з договором, а на підставі належності переважного пакета акцій дочірнього товариства материнському товариству. В такому концерні не потрібно укладати договор, оскільки відносини контролю-підпорядкування між підприємствами складаються на основі фактичних обставин.
У Німеччині, договір про створення концерну складається зі: балансу концерну, розрахунки доходу і збитків і фактично сам договір про створення концерну. На цих складових відповідно до ч.1 ст.290 Німецького торговельного уложення заснована фінансова і господарська діяльність учасників концерну. Перелічені вище документи можна було би застосовувати у формі локальних нормативних актів для організації господарської діяльності групи холдингових компаній.
Слід зазначити, що на відміну від англосаксонської системи права, де відповідальність холдингових компаній за боргами дочірніх підприємств законодавчо не визначена, в Німеччині передбачені випадки, коли така відповідальність можлива. Борги дочірнього підприємства відшкодовуються на основі вимог закону материнським підприємством. Материнським товариством дочірньому підприємству мають бути щорічно відшкодовані збитки, спричинені з вини материнського підприємства в договірному концерні (ст.302 Акціонерного закону Німеччини), а збитки у фактичному концерні відшкодовуються лише у випадку інтенсивного втручання материнського товариства у справи дочірнього (ст.311), і у такому випадку повністю застосовується принцип договірного концерну і ст.302 Акціонерного закону Німеччини. Український законодавець застосував подібні випадки відповідальності холдингової компанії в ч.6 ст.126 ГК України.
Таким чином, статус холдингових компаній у зарубіжних країнах регулюється по-різному і окремі положення цього законодавства було б доцільно застосовувати в Україні, беручи до уваги національну специфіку. Одним з таких запозичень є доповнення ряду критеріїв визнання суб'єкта господарювання холдинговою компанією. Наприклад, як для англосаксонської, так і для європейської системи права характерним критерієм при визначенні поняття холдингової компанії є не тільки контроль над статутним фондом чи органами дочірнього підприємства, але і інші випадки (підписання договору про створення концерну; якщо одна компанія є дочірньою компанією іншої компанії, яка в свою чергу є дочірньою компанією іншої компанії, яка і є холдинговою і має право визначати діяльність першої компанії і т.д.).
Певний інтерес для практики правозастосування в Україні становлять договори про створення концернів, які застосовуються в Німеччини. Разом з тим українському законодавцю слід звернути увагу на напрями реформування Європейського законодавства груп компаній. Подальше вивчення досвіду зарубіжних країн необхідне для реформування національного законодавства про холдингові компанії.
Висновки до розділу ІІ
Проаналізувавши світовий досвід, доходимо висновку, що головним при визначенні поняття холдингової компанії є не організаційно-правова форма суб'єкта господарювання, а ті еконо-міко-правові зв'язки, що утворюються між підприємствами і обумовлюють контроль одного суб'єкта господарювання над іншим.
Пропонуємо в законодавстві всіх суб'єктів господарювання, що контролюють інші підприємства, називати холдинговими компаніями, а підконтрольні підприємства - дочірніми.
Особливості правового становища холдингових груп зумовлюють особливу форму ведення бухгалтерського обліку - консолідовану фінансову звітність. Необхідно привести нормативні акти про цей вид звітності у відповідність до законодавства ЄС.
Розділ ІІІ. Проблеми законодавчого та теоретичного визначення поняття господарсько-правового статусу холдингової компанії
3.1 Причини різного визначення поняття "Холдингова компанія"
Зауважимо, що холдингова компанія - складне поняття. У першу чергу складність узагальнення цієї конструкції полягає в тому, що в юридичну площину втручаються певні економічні інтереси, які різняться залежно від держави, економічних та інших передумов. Саме тому єдиного підходу до визначення поняття холдингових компаній немає ні в законодавстві, ні в правничій науці. Різнобій у підході до цього поняття пояснюється низкою причин.
По-перше, становлення поняття холдингових компаній у світі проходило неоднаково. Так, у США перші холдингові акціонерні компанії, які були засновниками іншого акціонерного товариства, виникли ще у 1830 p., і традиційно у США - це акціонерні холдингові компанії та банки. У Німеччині терміна "холдингова компанія" немає, а натомість існують так звані пов'язані підприємства, які згідно із ст.15 Акціонерного закону Німеччини [14] є: самостійними в правовому аспекті підприємствами, більшість частки участі яких перебуває в управлінні власників; підприємствами, що беруть участь в іншому підприємстві з більшістю голосів; залежним і головним підприємством, що входить до концерну або є стороною в підприємницькому договорі [22].
По-друге, у світовій практиці поки відсутній єдиний підхід до розуміння поняття холдингової компанії, оскільки це поняття і досі переживає процес становлення і кожна країна на законодавчому рівні закріплює різні ознаки холдингових компаній.
По-третє, в Україні законодавчого визначення холдингових компаній тривалий час не було, а його закріплення в різних підзаконних нормативних актах не уніфіковано.
По-четверте, до недавнього часу в Україні не було комплексних теоретичних досліджень цього інституту господарського права.
3.2 Наукові визначення поняття холдингової компанії
У російській та українській правовій науці існують, щонайменше, три підходи до розуміння поняття холдингу і холдингової компанії:
холдингова компанія і холдинг - це одне і те саме поняття, яке визначає групу підприємств (об'єднання підприємств без створення юридичної особи), в якому головне підприємство здійснює контроль над учасниками в силу переважної участі в капіталі або іншим чином може впливати на прийняття рішення дочірніми товариствами [18, c.56].
холдингова компанія і холдинг - одне і те саме поняття, що визначає юридичну особу, яка здійснює контроль над дочірнім (ми) підприємством (ами);
холдингова компанія - юридична особа, яка здійснює контроль над дочірнім (ми) підприємством (ами), а холдинг - сукупність холдингової та дочірніх компаній, пов'язаних відносинами контролю [16, с.371].
Поняття "холдинг" (від англійського holding - щось, що особа має/контролює) ні в англійському, ні в американському праві немає, а є поняття "холдингова компанія", тобто компанія, яка щось утримує. У вітчизняну і російську літературу даний термін увійшов як скорочений та спрощений варіант від англійського "холдингова компанія" (holding company). Хоч вживання терміна "холдинг" з морфологічної точки зору є не зовсім правильним, проте, оскільки він уже досить активно застосовується у правовій науці, вважаємо, що його можна вживати для спрощення виключно в юридичній літературі (але не в законодавстві - з метою запобігання плутанині) і лише як синонім терміна "холдингова компанія".
Холдингова компанія за своєю суттю не може бути об'єднанням підприємств, оскільки в американському і англійському праві - це компанія, яка здійснює контроль над дочірніми компаніями. Більше того, компанія в англосаксонській системі права - це юридична особа, а група підприємств на чолі з холдинговою компанією не є юридичною особою, але відсутність такого статусу є однією з її переваг. Отже, за основу дослідження ми беремо розуміння холдингової компанії як головного суб'єкта господарювання в групі підприємств, яку позначимо як "холдингова група".
3.3 Поняття холдингової компанії в законодавстві зарубіжних країн
Щоб дослідити доцільність вживання поняття "холдингова компанія" у вузькому чи широкому значенні, звернемося до законодавства деяких зарубіжних країн. У США холдинговими компаніями, як правило, є інвестиційні компанії, що володіють більшістю акцій однієї чи більше компаній [34, с.456]. Узагальнене законодавче визначення цього поняття у США відсутнє. В англійському Акті про компанії 1989 року будь-яка компанія визнається дочірньою компанією стосовно іншої, її холдингової компанії, якщо остання: а) тримає більшість голосуючих акцій; б) є членом першої і має право призначати і звільняти більшість ради її директорів; в) є членом першої і контролює сама або через угоду з іншими членами більшість голосів на її загальних зборах; г) є дочірньою компанією іншої дочірньої компанії, яка, у свою чергу, також є дочірньою компанією іншого товариства.
Сьома директива Європейського співтовариства "Про консолідовану звітність" від 13 червня 1983 р. № 83/349 встановлює особливості ведення бухгалтерської звітності та оформлення компаній, що входять до так званих груп компаній, порівняно з правилами, встановленими Четвертою директивою ЄС "Про річну звітність" від 25 липня 1978 р. № 78/660, яка стосується оформлення бухгалтерської звітності для всіх інших компаній. Важливим для нас у зв'язку з цим є визначення терміна "група компаній". Під групою компаній розуміється група, в якій одна компанія (материнське товариство) має: більшість голосуючих акцій у статутному капіталі іншої компанії (дочірнього товариства); або право призначати чи припиняти повноваження більшості членів органів дочірнього товариства; або можливість здійснювати переважний вплив на діяльність дочірнього товариства в результаті положень контракту чи установчих документів.
У Німеччині поняття холдингової компанії існує лише в юридичній літературі [80], натомість конструкція, яка в Англії розуміється як "група компаній на чолі з холдинговою", в Німеччині має назву "пов'язаних підприємств", про що йшлося вище.
Проаналізувавши світовий досвід, доходимо висновку, що головним при визначенні поняття холдингової компанії є не організаційно-правова форма суб'єкта господарювання, а ті економіко-правові зв'язки, що утворюються між підприємствами і зумовлюють контроль одного суб'єкта господарювання над іншим. Тому, на нашу думку, окреме виділення холдингових компаній з-поміж інших контролюючих підприємств фактично є недоречним з юридичного погляду, оскільки особливої різниці у правовідносинах із справляння контролю над AT чи ТОВ немає. З цього випливає, що вузький підхід до визначення холдингової компанії в українському законодавстві застосовувати недоцільно. За потреби є сенс вести мову про деякі особливості в законодавчому регулюванні, які зумовлює акціонерна форма господарського товариства (наприклад, порядок придбання контрольного пакета акцій в AT відрізняється від переходу частки в статутному капіталі ТОВ до іншої особи).
3.4 Аналіз вживання поняття "холдингова компанія" в законодавстві України
Якщо проаналізувати українське законодавство стосовно тлумачення терміна "холдингові компанії", то його можна умовно поділити на дві групи: нормативні акти першої групи презюмують, що холдингові компанії є виключно акціонерними товариствами, а нормативні акти другої групи - що вони можуть бути будь-якими юридичними особами - суб'єктами господарювання. Проведемо короткий аналіз цих двох груп.
Подобные документы
Поняття холдингових компаній, їх основні ознаки та класифікація. Правове становище холдингових компаній за законодавством України та інших країн. Особливості управління в холдинговій групі. Правове становище та недоліки холдингових компаній в Україні.
курсовая работа [51,6 K], добавлен 15.02.2011Розкриття економічної сутності холдингових компаній. Дослідження типів та особливостей холдингових компаній, методів їх створення. Аналіз господарської діяльності ХК "Київміськбуд". Визначення основних напрямків ефективного управління холдингом.
курсовая работа [79,2 K], добавлен 20.12.2015Специфіка управління державними холдингами. Утворення, реєстрація та діяльність холдингових структур, їх класифікація та організація. Особливості правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні, їх звітність та процедура ліквідації.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 20.10.2019Холдингова компанія як акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій двох або більше корпоративних підприємств. Опис діяльності та історії розвитку відомих холдинговий компаній України.
презентация [4,2 M], добавлен 26.09.2013Характеристика вертикально інтегрованих компаній в промисловості, а саме в гірничо-металургійній, целюлозно-паперовій, нафтово-газовій промисловості, в підприємствах по виробництву цукру. Приклади формування кластерів. ЗАТ "Західна компанія "ДАКОР".
курсовая работа [6,0 M], добавлен 06.09.2010Поняття, економічна сутність, учасники, види і функції лізингу, його порівняння з орендою. Аналіз діяльності та джерел фінансування українських лізингових компаній упродовж 2005-2006 рр. Стан та напрями вдосконалення системи лізингових відносин в Україні.
реферат [92,9 K], добавлен 06.03.2010Підприємництво як сучасна форма господарювання, його сутність, значення та організаційно-правові форми здійснення. Типологія, середовище та активізація підприємства. Головні проблеми та перспективи конкурентоздатності даної діяльності в Україні.
курсовая работа [31,5 K], добавлен 10.06.2011Правовий статус безробітного. Не можуть бути визнані безробітними громадяни. Допомога по безробіттю. Особливі гарантії. Матеріальна допомога по безробіттю. Оплачувані громадські роботи.
реферат [11,1 K], добавлен 27.10.2003Спільне підприємство як форма інвестування в економіку. Правовий статус спільного підприємства в Україні. Загальна характеристика еволюції у сфері іноземних інвестицій та діяльності спільних підприємств. Проблеми розвитку спільних підприємств в Україні.
курсовая работа [275,9 K], добавлен 10.11.2014Сутність та значення бізнесу в стилі шоу. Стильові характеристики бізнесу в стилі шоу маркетингових відділів компаній. Значення бізнесу в стилі шоу в сучасному житті. Основні завдання діяльності бізнесу в стилі шоу. Бізнес в стилі шоу в Україні.
курсовая работа [53,3 K], добавлен 09.11.2007
