Організація системи управління якістю послуг, що експортуються

Отже, відродження системи насінництва зернових набуває досить важливого значення у відновленні розвитку конкурентоспроможного виробництва зерна в Україні.

Підвищення урожайності озимої пшениці, кукурудзи, ячменю та інших зернових культур знаходиться, як правило, у прямій залежності від забезпеченості посівів поживними речовинами. В останні роки суттєве зменшення внесення під зернові культури мінеральних і органічних добрив стало причиною спаду виробництва зерна, зниження його якості, особливо насіннєвого фонду. Як відомо, значне збільшення виробництва мінеральних і органічних добрив у найближчій перспективі досить проблематичне завдання для України. Тому надійним джерелом підвищення родючості ґрунтів у нинішніх умовах можуть стати посіви багаторічних бобових і злакових трав та їх сумішок.

У цілому нарощування виробництва зерна для внутрішньодержавних потреб і збільшення його експортних поставок значною мірою залежить від застосування сучасних ресурсозберігаючих технологій, адаптованих до конкретних грунтово-кліматичних умов регіонів.

Розміщення посівів зернових культур за умов найповнішого використання економічних факторів при повному забезпеченні їх необхідними матеріально-технічними ресурсами стає основою для формування зон гарантованих урожаїв та сталих обсягів виробництва якісного зерна. Такими зонами для одержання високих і сталих урожаїв якісного зерна озимої пшениці в Україні є Північний і Центральний Степ і регіони Лісостепу. Тут також доцільно створити гарантовану зону виробництва кукурудзи для виготовлення повноцінних комбікормів для тваринницьких галузей й інших регіонів країни. Як показав досвід, у розвитку тваринництва все більшого значення набуває виробництво зерна ячменю, основною зоною розміщення якого в перспективі будуть Західний Лісостеп та Північно-західний степ.

Важливим організаційно-економічним заходом відновлення зернового виробництва в Україні в є Програма "Зерно України - 2006 рік". В ній визначені основні напрями та параметри розвитку зернового господарства, обсяги потреб у матеріально-технічних ресурсах, намічені канали реалізації зерна на внутрішньому ринку та можливості його експортних поставок.

Подальший розвиток зернового потенціалу України неможливий без створення відповідних умов розвитку економіки країни в цілому. Надходження інвестицій в зерновий під комплекс стримує відсутність ринку землі, механізмів, які б сприяли розширенню рентабельних і скороченню нерентабельних підприємств. Стримуючими факторами розвитку зернового під комплексу є уповільнення приватизації зерносховищ, монополізм держави на реалізаційні послуги та транспортування продукції тощо.

Нині в країні створилася ситуація, коли деякі підприємства-товаровиробники (колективні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, фермерські господарства), що мають в своєму розпорядженні незначні власні потужності для зберігання зерна, після збирання врожаю потрапляють у залежність від підприємств, які мають зерносховища. Заготівельні організації не узгоджують тарифів безпосередньо з товаровиробниками, а досить часто завищують їх. У свою чергу і торгівці, і покупці постійно відчувають залежність від транспортників. Якщо в регіоні є тільки одне зерносховище або єдина можливість транспортування зерна, то в цьому випадку його виробники можуть розраховувати на підвищену вартість реалізаційних послуг і відповідно низьку ціну від реалізації продукції. Якраз ця ситуація і спостерігається в Україні, де такі послуги, як зберігання та транспортування зерна, монополізовані.

В Україні плата за зберігання 1 т зерна протягом місяця становить у середньому 4 дол. США. Тому неважко підрахувати, що капіталовкладення в спорудження нових зерносховищ є дуже прибутковим і держава повинна зробити все можливе, щоб створити сприятливі умови для інвестування складських приміщень, збільшити їх місткості і знизити витрати на зберігання зерна. Не бажаючи втратити монопольне становище у цій сфері економіки держава сама "стимулює" більші реалізаційні витрати і низькі ціни виробників.

У серпні 2003 р. постановою Кабінету Міністрів України № 100 був створений державний холдинговий концерн "Хліб України", до складу якого ввійшло 550 підприємств, що займаються реалізацією зерна. Офіційно ця компанія не повинна користуватися ніякими привілеями при виконанні комерційних угод. Проте вона по суті здійснює майже повний монопольний контроль над зберіганням і розподілом зерна, суттєво впливає на торгівлю зерном в Україні. З точки зору ринкової економіки її створення являє собою значний крок назад у справі демонополізації зернового господарства [59].

Одним з компонентів реформи є приватизація державного концерну "Хліб України", що контролює зберігання і доставку зерна та хлібопродуктів протягом 2004 р. Здійснення запланованої реорганізації значно посилить ефективність маркетингу в сільському господарстві України, стимулюватиме виробництво, сприятливо позначиться на фінансових результатах сільськогосподарських виробників, дозволить з часом повернути країні статус потужного виробника сільськогосподарської продукції.

Аналітик Стефан фон Кремон Тобадель у звіті про стан сільського господарства в Україні зазначає, що недосконала та монополістичне зорієнтована система зберігання, переробки та збуту сільськогосподарської продукції 2003 p. коштувала її безпосереднім виробникам в Україні щонайменше 1,5 млрд. дол. Ці кошти могли хоча б частково задовольнити потребу в інвестиціях вітчизняних КСП та фермерів [59].

Економічні реформи в Україні, в тому числі і формування ринкових відносин у сільськогосподарському секторі економіки, підвищили інтерес науковців і практичних працівників до аграрної політики країн з розвинутою ринковою економікою.

Досвід розвитку ринкових відносин у більшості з них свідчить, що сучасна аграрна політика формується значною мірою під впливом державного регулювання. Воно стало складовою й атрибутивною ознакою аграрної політики в економічно розвинутих країнах світу. Так, практично у всіх розвинутих країнах розроблені і діють закони про ціни, що дозволяє державі у відповідних випадках регулювати рівень цін на окремі види сільськогосподарських та продовольчих товарів.

Основним завданням державного регулювання є забезпечення належного рівня накопичення капіталу й отримання доходів у фермерських господарствах чи сільськогосподарських виробників будь-якої іншої форми власності. Це є передумовою безперервності процесу розширеного відтворення в сільськогосподарському виробництві.

Механізм державної підтримки фермерів і відповідного забезпечення умов для розширеного відтворення діє в різних формах, проте найпоширенішими засобами та важелями впливу на нормальне функціонування сільськогосподарських виробників є такі: пільги по оподаткуванню, надання банківських кредитів під низький процент, дотації, субсидії, регулювання цін. Наприклад, у Канаді (а географічно-кліматичні умови її дуже схожі з умовами України) частка державних субсидій по окремих видах товарної продукції у вартості продукції становить: по пшениці -- 43,2%, яловичині й телятині -- 46,4, молоку -- 79,6, кормовому зерну -- 37,6, свинині -- 7,8% [55].

Державне, включаючи і наднаціональне, регулювання аграрного сектора та спільного аграрного ринку країни повинно передбачати збалансування попиту й пропозиції сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів. Справа в тому, що нестача, або як звикли говорити, дефіцит сільськогосподарської продукції, в умовах ринкових відносин завжди спричиняє підвищений попит на таку продукцію, внаслідок чого ціни на продовольчі товари зростають. Це спричиняє виникнення інфляційних явищ з усіма їх негативними наслідками для виробництва (воно стає збитковим) і для населення (споживання скорочується, рівень життя знижується).

Крім того, будь-яке затоварювання сільськогосподарської продукції, яке має місце в умовах надвиробництва, вимагає додаткових витрат на зберігання, а також інвестицій на будівництво та утримання в належному стані складських приміщень.

У таких провідних експортерів сільськогосподарської продукції, як США та Канада, фермери завдяки кооперації здійснюють певний контроль над збутом своєї продукції, і конкуренція в цьому секторі є відчутною. Подібну схему запропоновано втілити і в Україні. Однак впровадити її в життя і здійснювати ефективний контроль за зберіганням та збутом сільськогосподарської продукції в сучасних умовах -- справа надзвичайно складна. Це підтверджує досвід Росії, де було з тих же міркувань ухвалено ідентичний у концептуальному плані закон, однак акції переробних підприємств опинилися не в руках селян, а керівників КСП.

Приватизація в деяких обслуговуючих галузях АПК України ("Сільгоспхімія", "Сільгосптехніка") проводилася за схожим сценарієм. Спроба розширити базу приватизації зазнала невдачі. Ці організації обмінялися акціями, зберігши за собою монопольний стан "перехресного власника".

Ще один приклад того, як держава не тільки не бажає ліквідувати свою монополію на зерновому ринку, а й створює додаткові штучні перепони. До 2003 р. на реалізацію зерна діяли експортні квоти і ліцензії. Під тиском міжнародних кредитних установ держава дещо пом'якшила ці вимоги, але утримала експорт зерна під адміністративним контролем і комерсанти змушені були "купувати" дозвіл на його експорт. Деякі обласні адміністрації (без відповідної законодавчої основи) заборонили експорт зерна, мотивуючи свої дії необхідністю виконання державного замовлення. Президент країни попередив регіональні адміністрації про перевищення своїх повноважень з цього питання, а в травні 2003 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову, згідно з якою обласним адміністраціям надавалося право обмежувати експорт продукції за межі відповідних регіонів, чим деякі з них керувалися і керуються донині.

Для експортування зерна з України іноземним фірмам і окремим експортерам необхідно заручитися підтримкою багатьох державних служб (місцевих держадміністрацій, власників транспортних засобів, адміністрацій портів, митниць тощо). Це вигідно як вищенаведеним службам, так і хлібоприймальним пунктам. Вони отримують значні прибутки і заінтересовані у збереженні існуючих монополій.

Першочергове завдання аграрної реформи, складовою якої є реформування зернового господарства, полягає в лібералізації ринку землі і ліквідації існуючих монополій. Ці два фактори насамперед стримують надходження іноземних інвестицій в зернове господарство України.

Крім того, необхідно ліквідувати штучні адміністративні перепони в реалізаційному ланцюгу: отримання дозволу, розподіл транспортних засобів тощо.

Нині аграрні біржі функціонують недостатньо ефективно і суттєво не впливають на ціноутворення. Угоди на внутрішньому ринку зерна не гарантуються незалежними і недержавними структурами. З метою поліпшення роботи аграрних бірж Кабінет Міністрів України постановою від 5 серпня 2003 р. № 848 схвалив Концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції, в якій чітко окреслені основні напрями і етапи вдосконалення її роботи. Потребує вдосконалення процедура допуску учасників торгів до участі в біржовій діяльності, а також практика проведення аукціонів і умови укладання угод [47].

Заслуговують на увагу рекомендації Всесвітнього банку реконструкції та розвитку про доцільність у майбутньому закупівлі зерна в підприємствах всіх форм власності, приватного сектора, що підвищило б ліквідність бірж, стимулювало б зростання цін на продукцію виробників.

Для створення гарантованого запасу зерна, враховуючи стан економіки країни і безпосередніх товаровиробників, держава після збирання врожаю закуповує необхідну його кількість, зберігає в зерносховищах, страхуючи себе від непередбачених випадків. З точки зору інтересів країн ринкової економіки зберігання зерна містить елемент спекуляції. Скуповуючи зерно після збирання врожаю, держава переплачує товаровиробникам, компенсуючи 30-40 дол. за 1 т. Однак з точки зору макроекономічного рівня така спекулятивна діяльність держави не завжди виправдана. Тому відмова від державного замовлення, починаючи з 2004 p., доцільна і економічно обґрунтована [33].

В аграрному секторі розрізняють загальне та спеціальне регулювання організації сільськогосподарського ринку. Світовий досвід дозволяє окреслити основні напрями державної політики в організації та функціонуванні ринку аграрної продукції, а саме: захист внутрішнього ринку митними важелями та переведення імпорту продовольства на конкурсні засади; підтримка доходів товаровиробників ринковими засобами та прямими інноваційними субсидіями; активна допомога товаровиробникам у проведенні експортних операцій. За існуючими оцінками, близько 75% обсягів сільськогосподарської продукції, що реалізується на внутрішніх ринках Європейського Союзу, перебуває у сфері дії державних заходів підтримки доходів товаровиробників та захисту від конкуренції з боку інших країн. Загальна сума дотацій з державних бюджетів на розвиток сільського господарства у світі щорічно перевищує 100 млрд. дол. При цьому сільське господарство формує близько 2% валового національного продукту, а одержує 2,6% коштів державних бюджетів [13].

Отже, навіть загальна оцінка зарубіжного досвіду дозволяє зробити висновок, що політика регулювання сільськогосподарського (зокрема, зернового) ринку в розвинутих країнах має чітко виражений характер державного аграрного протекціонізму У результаті її реалізації стимулюється розвиток національного аграрного сектора і забезпечується продовольча безпека країни.

Щоб досягнути цілі: Україна - "житниця" Європи необхідно вирішити такі основні задачі і тоді Україну реально можна так називати:

- спрямувати надходження приватного прямого іноземного капіталу в АПК України;

- модернізувати і обновити парк сільгосптехніки (максимально використовувати національних виробників техніки, комплектуючих виробів);

- надати можливість українському фермеру вільно працювати на землі - використовувати лізинг, створювати власну міні техніку;

- підняти агро науку шляхом фінансування та інвестування;

- забезпечити виконання законів і законодавчих актів для реформування АПК;

- надати прерогативу АПК в зовнішньоекономічній політиці України - експортувати готову продукцію, зерно продукти;

- створювати сприятливі умови для виробництва (закупівлі) мінеральних добрив;

- відновити виробництво елітного посівного фонду.

1.3 Характерні види посередницької діяльності в

агропромисловому комплексі України

Фірми і організації, що сприяють обміну товарів па світовому ринку між виробниками і споживачами, відносяться до торгових посередників. В АПК України функції посередників виконують акціонерне товариство «Украгробізнес», фірми «Агроимпекс», «Агровнешнаука» і інші.

Звертання до посередників передбачає мета підвищення ефективності зовнішньоторгових угод за рахунок кращого знання кон'юнктури ринку, скорочення обороту товару, а також зниження витрат. Звертаються до посередників АПК багато хто - колективні власні і державні господарства, що не завжди готові безпосередньо вести торгові операції на світовому ринку. Тому таким суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності варто вдаватися до допомоги посередників, які мають досвід роботи на міжнародних ринках.

Між підприємствами й організаціями АПК, з одного боку, і посередниками України, з іншої, можуть бути укладені такі види договорів:

- договори комісії, за умовами яких посередники укладають контракти від свого імені, і за рахунок постачальників-експортерів або одержувачів-імпортерів. За такі послуги посередники одержують комісійну винагороду;

- договори постачання, по яких посередники здобувають у постачальників і передають їх від свого імені і за свої рахунок. За такі операції посередники одержують погоджені відрахування;

- договори доручення, за умовами яких постачальники експортних і замовники імпортних товарів довіряють посередникам укладати експортні й імпортні контракти від імені і за рахунок самих постачальників і замовників. За такі послуги посередникам виплачуються винагороди;

- договори на надання посередниками різного роду послуг (дослідження ринків, визначення цін, реклама, консультації, пошук іноземних покупців і продавців). За такі послуги посередники одержують винагороду в погоджених розмірах [38].

Відносини підприємств і організацій, самостійно здійснюючі експортно-імпортні операції па зовнішньому ринку, з іноземними посередниками можуть будуватися на підставі таких видів договорів:

- договори з простими посередниками (представниками), по яких іноземні обличчя і фірми здійснюють пошук зацікавлених партнерів і зводять їх для підписання контрактів. За такі послуги посередники одержують винагороду;

- договори доручення, по яких поручителі довіряють іноземним особам і фірмам підписувати контракти від їхнього імені і за їхній рахунок. Такі договори звичайно містять межі повноважень. Оригінали підписаних контрактів повірники висилають поручителям для виконання. За надані послуги але договорам доручення повірники одержують винагороду;

- договори комісії, по яких комісії посередники-комісіонери укладають контракти від свого імені, але за рахунок українських постачальників-комітентів (замовників). Такі договори містять межі повноваженні комісіонерів. За ці послуги комісіонери одержують комісійні винагороди у передбачених договором розмірах;

- договори консигнації є різновидом договорів комісії, але по ним постачальники (консигнанти) поставляють товари на склади посередників (консигнаторів), що збувають їх покупцям;

- агентські угоди полягають з посередниками, що сприяють висновку чи угод укладають їх від імені експортерів і імпортерів. За свої послуги агенти одержують агентські винагороди.

Експортери і посередники можуть передбачити в угодах наступні права - невиняткове право продажу не обмежує право продавця самому збувати на обговореної території товари, аналогічні вихідної в угоду з посередником; виняткове (монопольне) право продажу товарів позбавляє експортерів права самостійно збувати на обговореній території товари; переважне право продажу (право першої руки) зобов'язує продавця в першу чергу запропонувати товар посереднику з удачею першої руки.

Розмір винагороди простим посередникам і повірникам звичайно визначається як відсоток до суми за участю угод. Комісіонерам і дистриб'юторам -- як відсоток до суми чинених з їхньою участю угод або як різниця між цінами реалізації товарів на ринку і експортними цінами.

Діяльність посередницьких фірм представлено на мал. 1.З.

зовнішньоекономічний агропромисловий посередницький експорт

		Умовні позначення:
1.	Сільгосппродукти	8. Всі необхідні документи для перевірки,
2.	Гроші	виплата штрафів
3.	Замовлення, гроші	9. Сільгосппродукція
4.	Сільгосппродукти,	10. Замовлення, гроші
	сировина	11 .Майнове доручення, виплата відсотків
5.	Умови договорів	за кредит, гроші
	страхування	12. Збереження готівки, кредити
6.	Договір страхування,	13. Митний контроль, митні документи
	страхові внески	14.Виплата мита, митного збору
7.	Акти перевірки

Мал.. 1.З. Типова схема механізму здійснення комерційних операцій оптової фірми посередника на ринку сільгосппродукції.

2. УПРАВЛІННЯ ПОСЕРЕДНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

ТОВ "ЄВРО ТРЕЙД"

2.1 Коротка характеристика ТОВ «Євро Трейд»

ТОВ «Євро Трейд» є юридичною особою, створеним на основі участі приватного капіталу і фактично керує проектом. У діяльності створених підприємств бере участь на основі засновницького договору - Статуту підприємств. Одночасно веде сільськогосподарське виробництво і посередницьку діяльність в експорті сільгосппродукції. На створеному підприємстві; на території раніше існували КСП імені Карла Маркса, КСП "Україна", КСП "Росія". Структура керування ТОВ «Євро Трейд» показана на мал. 2.1.

Діяльність ТОВ «Євро Трейд» спрямована на створення сприятливих умов ведення сільськогосподарського виробництва з метою одержання максимального доходу. За минулий виробничий рік було вкладено засобів і матеріальних витрат 5039.1 тисяч гривень, в оплату праці - 53.0 тисяч гривень, у послуги агентів 980 тисяч гривень, що в цілому склало 6118.8 тисяч гривень.

Для ефективної і постійної діяльності товариства поставлена місія -надання якісних послуг посередництва, для досягнення якої є постановка цілей і рішення багатьох задач. Цілі, які ставить ТОВ - це забезпечення прибутку за рахунок посередницької діяльності, ефективно використовуючи кадровий потенціал, творчу активність і лояльність кожного працівника.

До основних задач ТОВ відносять організація посередницьких послуг, виконання робіт враховуючи матеріальні, грошові та людські ресурси; забезпечення рентабельності діяльності ТОВ і його стабільного положення як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках, використання робітників з високим кваліфікаційним рівнем, стимулювання їх до роботи покращуючи їм умови праці; контроль за ефективністю посередницької діяльності товариства; постійний пошук та освоєння нових ринків збуту.

Мал. 2.1. Структура керування ТОВ «Євро Трейд»

Даючи характеристику організаційній структурі товариства необхідно зауважити, що це функціональна організаційна структура переваги, якої є в стимулюванні ділової і професійної спеціалізації, а також активності (що особливо важливо для посередницької діяльності), зменшення дублювання функцій та споживання матеріальних ресурсів в функціональних областях, що покращує їх координацію.

Вивчивши помилки 2006 року, у 2007 році підприємство принципове змінило підхід до роботи на землі. Так географія роботи з 24 учасників звузилася до 2, земля узята в оренду безпосередньо на ТОВ «Євро Трейд», здійснена оцінка стану озимих, проведений ряд агротехнічних, організаційних і економічних профілактичних заходів. Крім цього, на підрядні роботи укладені договори з підрядчиками, що гарантують виконання своїх обов'язків по одержанню мінімального запланованого врожаю, і у випадку недоодержання запланованої врожайності компенсують різницю в натуральному вираженні зі своїх ресурсів. Налагоджено стосунки з іноземним партнером

На даний момент ТОВ «Євро Трейд» має на рахунку 5223 гектарів орних земель, на яких будуть вирощуватися:

- озима пшениця - 2026 гектар;

- озимий ячмінь - 162 гектара;

- яровий рапс - 50 гектар;

- кукурудза зернова - 221 гектар;

- озимий рапс - 867 гектар;

- соняшник - 541 гектар;

- соя - 645 гектар;

- гарбуз - 647 гектар.

На цій землі працюють підрядчики, що технічно і технологічно забезпечені для сільськогосподарського виробництва на землях в обсязі до 30 тисяч гектар.

2.2 Зовнішньоекономічна діяльність ТОВ "Євро Трейд"

Середовище фірми - сукупність активних суб'єктів і сил, що діють за межами фірми і впливають на можливості керівництва службою маркетингу встановлювати і підтримувати з цільовими клієнтами відносини успішного співробітництва. Середовище складається з мікро середовища і макро середовища. Мікро середовище представлене службами, що мають безпосереднє відношення до самої фірми і її можливостей по обслуговуванню клієнтури, тобто постачальниками, маркетинговими посередниками, клієнтами, конкурентами і контактними аудиторами. Макро середовище представлене силами більш широкого соціального плану, такими, як фактори демографічного, економічного, природного, екологічного, технічного і культурного характеру, що впливають на мікро середовище.

Розглянемо суб'єкти мікро середовища ТОВ «Євро Трейд».

Вищим органом керування ТОВ «Євро Трейд» є рада засновників, у функції якого входить:

- розробка і твердження стратегічних планів спрямованих на основну та зовнішньоекономічну діяльність;

- контроль за фінансовою діяльністю;

- розподіл прибутку.

Усі вказівки і розпорядження направляються директору. Директор здійснює загальне оперативне керівництво підприємством, у його компетенцію входить:

- детальна розробка планів на рік;

- наймання працівників;

- розподіл обов'язків між працівниками;

- виступ від імені підприємства у всіх державних установах;

- висновок договорів;

- визначення рівня заробітної плати;

- контроль за виконанням виробничо-фінансових планів;

- відповідальність перед засновниками за фінансово-господарську діяльність.

Директор безпосередньо керує фінансово-економічною а також зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. Для керування він наймає фахівців, кожний з який відповідає за свою ділянку роботи.

На підприємстві створені:

- юридична служба;

- фінансово-економічна;

- відділ обслуговування;

- відділ маркетингу.

Утілення загальних питань доручено секретарю-референту. Розробка економічних і фінансових заходів покладено на фінансово-економічну службу, у якій працює 2 чоловік. Ця служба:

- розробляє оперативні фінансові й економічні плани спрямовані на зовнішньоекономічну діяльність;

- створює нормативну економічну базу;

- веде бухгалтерський і оперативний облік;

- взаємодіє з податковими, статистичними й іншими фінансово-контрольними органами;

- підписує договори;

- бере участь у створенні цінової політики.

Виробничий відділ виконує свої задачі виробничої програми. Його очолює заступник директора, у його підпорядкуванні два агрономи. Діяльність підприємства спрямована на вирощування сільськогосподарських культур, виходячи з цього в задачі відділу входить виконання всіх робіт, зв'язаних з вирощуванням сільськогосподарської продукції. Цей відділ складає виробничі плани, контролює хід виконання цієї програми підрядчиками, дотримання технологічної дисципліни. Виробничий відділ працює, в основному на виїздах.

Відділ по обслуговуванню і транспорту виконує функції по обслуговуванню центрального офісу:

- дотриманню офісної гігієни;

- виконання транспортних поїздок;

- обслуговування оргтехніки.

До складу цього відділу входить одна людина. Він створює умови для роботи фахівців, дивиться за потребою офісного устаткування.

Відділ маркетингу складається з відділу збуту і відділу реалізації. До складу відділу входить сім чоловік. У його функції входить:

1. Складання планів і їхнє виконання по матеріально-технічному обслуговуванню виробництва.

2. Контроль за виконанням зовнішньоекономічних договорів, договорів постачання.

3. Розробка і висновок договорів.

4. Контроль за якістю продукції, що поставляється.

5. Розробка ринку продукції, отриманої в наслідку виробництва.

6. Відвантаження продукції.

7. Вивчення ринків.

8. Розробка перспективних планів.

Виходячи з поставлених задач, підприємство працює з наступними постачальниками:

Насіння:

- Одеський інститут селекції;

- Французька фірма "Рустина Женетик";

- Херсонський Укрнііоз;

- ОАО "Сортсеменовощ";

- З AT "Україна". Гербіциди:

- Німецька компанія "БАСФ";

- Швейцарська компанія "Новартис";

Дочірнє підприємство американської компанії "Фридом Фарм Интернешнл ИНК" Техніка:

- Мінський тракторний завод;

- Американська компанія "Джон Дир";

- Кіровоградський завод ОАО "Червона зірка".

Паливно-мастильні матеріали:

- ТОВ "Нафта Херсон";

- ТОВ "Енеїда";

- ВАТ "Укртатнафта". Експедиція вантажу:

- СП "Астрал".

Основними постачальниками є великі виробники, але частину МТЗ приходиться закуповувати через посередників. Ролі цих посередників виконують херсонські невеликі фірми, а за межами Херсона матеріально-технічне постачання здійснюється через НП "Поліекспо".

У 2006 році підприємство виростило: соняшник, озиму пшеницю, ячмінь і насіння гарбуза. По цьому спектр ринку був невеликим.

Зерно озимої пшениці і соняшника було відправлено на експорт компанії "Солтик Компотис". Ячмінь був перероблений на крупу і проданий на внутрішньому ринку:

1. База Облпотребсоюза.

2. Центральний ринок.

3. Магазини.

Насіння гарбуза в даний час продане не все, через насиченість ринку і надвиробництва. Це наочний приклад наслідків нерозумної організації маркетингу реалізації цієї продукції. Підприємство не займалося вивченням ринку і зібрало врожай на 100 тон насінь гарбуза. Крім того, 40 тон закупило, і в даний час надлишок привів до залежання товару.

Конкурентами у виробництві насіння стали дрібні фермерські господарства й орендні структури. У даний момент у Херсонській області збереглося цієї продукції на суму один мільйон доларів США. Раніше вона вивозилася українськими трейдерами на експорт, а сьогодні ринок перенасичений, тому що пропозиція перевищує попит.

Конкурентами на ринку соняшника стали:

- НІГ'Долия";

- АИПО"Санта";

- концерн "Співдружність";

- СП "Астра Л".

На ринку пшениці підприємство конкурує з:

- "ДОКОЮ Хліб України";

- компанією "Киянин";

Українською зерновою компанією. На ринку сої:

- ДП "Фридом Фарм Интернешнл";

- ЗАТ"Укрсоя".

Розглядаючи територіальні принципи Херсонської області можна сказати, що:

1. Омивається двома морями - Азовським і Чорним.

2. Має п'ять морських і три річкових порти.

3. Сільськогосподарські угіддя складають біля двох мільйонів гектар.

4. Зрошення складає більш п'яти тисяч гектар.

5. Розгалужено залізничну мережу.

6. Високо розвите елеваторне господарство.

З огляду на ці обставини, дійсний регіон має у своєму розпорядженні високий потенціал в інтенсивному землеробстві, де вирощуються практично всі основні сільськогосподарські культури й існують всі умови для експорту сільськогосподарської продукції. Так до традиційних культур озимої пшениці, ячменя, кукурудзи останнім часом додалася соя. В деякі роки в області убиралося більш двох мільйонів тонн зерна, тридцять тисяч тонн сої.

Центр Херсонської області, як території, є Н. Каховка, відкіля до будь-якої окраїни в межах 100-120 км.

З огляду на ці обставини, Новокаховський комбінат хлібопродуктів (КХП) стосовно транспортних відстаней і комунікацій, є оптимальним хлібоприймальним підприємством для наступної переробки зернової продукції, як основний у Херсонській області.

З огляду на, це одноразового збереження не може задовольнити річну потребу в переробці зерна на КХП, навколо маються наступні елеватори:

- Каховський водяний елеватор - 15 км;

- Яновський автомобільний елеватор - 40 км;

- Дніпрянський водяний елеватор - 10 км;

- Бериславський водяний елеватор - 25 км;

- Братолюбовський залізничний елеватор - 35 км.

Загальна місткість цих елеваторів складає більш 300 тисяч тонн зерна одноразового збереження.

В області дуже могутня Каховська і Нижньосірогозька зрошувальні системи, що дозволяють одержувати гарантований врожай сільськогосподарських культур.

Таким чином, вибір території дозволяє здійснювати вирощування, переробку і реалізацію продукції на внутрішні зовнішні ринки як річковим, морським, автомобільним транспортом так і залізничним.

Наявність у місті Нова Каховка митної посади створює сприятливі умови для експорту продукції.

2.3 Аналіз виробничо-господарської діяльності

ТОВ «Євро Трейд» має такі показники виробничо-фінансової
діяльності:

- рентабельність інвестиційного капіталу - 0,26

- рентабельність власного капіталу - 26,2

- рентабельність сукупного капіталу - 0,4

- рентабельність обороту - 0,4

- ступінь покриття постійних витрат - 0,4

- частка власного капіталу - 1,6

- ступінь заборгованості - 6092

- ліквідність - 111,5

- рівень фінансування основних фондів - 1010

- продуктивність - 509,9

Розрахунки показані в таблиці 2.1.

Планується здійснити послуги по відвантаженню на суму 50 тис. гривень. ТОВ «Євро Трейд» орендує землі на території трьох колишніх КСП -КСП «Росія», Голопристанського району КСП «Україна», Горностаївського району та КСП К. Маркса Каховського району, для роботи на яких засновані три самостійні госпрозрахункові підрозділи. Витрати ТОВ «Євро Трейд» формуються на підставі існуючих договірних відносин, побудованих виходячи з оренди землі, підрядних послуг і інших з гарантованим одержанням продукції від підрядчиків. Це програма вирощування.

Орендна плата за 1 га землі в залежності від кадастрової оцінки складає близько 115 гривень. ВАТ «Н.Каховський КХП» є учасником проекту як переробне підприємство (по цьому закладені два принципових положення):

1. Завантажити виробництво КХП, унаслідок чого буде здешевлена
вартість витрат на переробку.

2. Переробити продукцію сільськогосподарського товаровиробника на давальницьких умовах, при цьому мінімізувати податковий прес.

З проектування виробничого процесу видно, що на КХП буде вести виробництво комбікормів - борошномельне виробництво, калібрування кукурудзи, переробка сої. Унаслідок завантаження виробництва зменшиться ціна переробки, що буде створювати конкурентноздатне виробництво для завантаження цього підприємства. послуги і змінювати їх при умовах падіння курсу гривні стосовно долара США, що діє в межах дійсного проекту:

Таблиця 2. 1. Економічні показники діяльності підприємства

1. Приймання зернових на переробку - 4.20 грн. за 1 тонну

2. Сушіння зерна - 2.40 грн. за 1 тонн відсоток

3. Збереження зерна - 0.10 грн. 1 тонна збереження в добу

4. Відвантаження продукції- 3.5грн. за 1 тонну

5. Виготовлення комбікорму-28.15 грн. за 1 тонну

6. Помел зерна - 65.00 грн. за 1 тонну прийнятого зерна.

7. Калібрування кукурудзи - 483.83 грн. за 1 тонн.

Послуги по переробці сої необхідно прийняти умовно, що діють на комбікормових заводах області; отриманий шрот 145 грн. за 1 тонну переробка сої з урахуванням ПД отримане борошно 175 грн. за 1 тонну, переробленого сої в борошно з урахуванням ПДВ.

Передбачуваний проект має сезонний характер. І по цьому нам необхідно розглянути баланс коштів, який представлений в таблиці 2.2. ОАО Н.Каховський КХП - 479.9 тисяч гривень і НП «Полиэкспо» -53.5 тисяч гривень.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд» початок здійснювати свою програму реалізації аграрного сектора, а також розвиває і планує свою зовнішньоекономічну діяльність у цьому напрямку і далі. Використовуючи досвід роботи в сільському господарстві основною задачею фірми в 2006 році є створення сировинної бази для виробництва:

1. Соєвого шроту	3 000 тонн;
2. Соєвого борошна	500 тонн;
3. Соєвої олії	400 тонн;
4. Гарбузових насінь	200 тонн;
5. Гарбузового порошку	900 тонн;
6. Часникового порошку	60 тонн;
7. Порошку цибулі	400 тонн;
8. Порошку буряка	300 тонн;
9. Порошку моркви	340 тонн.

Таблиця 2. 2. Загальний бюджет коштів

№ п/п	Найменування	Компанія «Євро-газ»	Комерційний банк	ТОВ «Євро Трейд»	ОАО «Н.Каховське КХП»	НП «Полиекспо»
1	2	3	4	5	6	7
1	Виторг від реалізації	7200.0	9168.0	13540.0	2736.2	5854.8
2	Витрати усього:	6700.0	8767.7	11536.0	1917.3	4542.6
	Матеріальні ресурси			3418.0	520.0	4242.6
	Послуги			6719.7	750.0	100.0
	Оренда землі			198.0
	Внутрівиробничі витрати	6700.0	8267.0	300.0	647.3	200.0
	Відсотки банку, депозит		500.0	800.3
3	Постійні витрати:
	1. вихідний ПДВ			688.4	202.0	127.8
	2. податок на прибуток	150.0	120.0	681.6	109.0	100.9
	3. інші податки			111.6	28.0	30.0
4	Капвкладення			500.0	400.0
5	Залишок засобів (чистий прибуток)	350.0	280.3	522.4	79.9	53.5

Для виконання цієї програми створюються:

1. Адмінуправлінський модуль;

2. Сільськогосподарський модуль;

3. Модуль переробки;

4. Модуль закупівлі і заготівель;

5. Модуль постачання, збуту і маркетингу;

6. Економіко-фінансовий модуль.

Виробнича програма повинна складати:

- соя - 4 500 тонн;

- гарбуз у плодах - 17 000 тонн,

- часнику - 300 тонн,

- моркви - 2 000 тонн,

- цибулі - 2 000 тонн,

- буряка - 3 000 тонн.

Таким чином, виробнича програма і робота ТОВ «Євро Трейд» спрямована на збільшення частки переробки в цілісному комплексі.

1. Доцільність проекту позначена:

2. Територіальною перспективою;

3. Наявність земельних ресурсів;

4. Наявністю переробних потужностей;

5. Перспективою ринку продуктів переробки;

6. Наявність підрядчика.

Розгортання програми виробництва буде в основному на території с Іванівна , що зв'язано в основному переробними потужностями в м. Каховка. Таким чином, дана територія має вихід на морські і водяні елеватори, залізничні елеватори, наближеність до залізничних станцій, розвиток зрошувальної системи, розвиті автомобільні й електричні комунікації, що дає можливість здійснювати посередницьку діяльність по експорті сільгосппродукції.

При наявності вищезгаданих факторів зменшується кількість ризиків виробництва сільськогосподарської продукції і її реалізацій не тільки на внутрішні, але і на зовнішні ринки. Дійсні земельні ресурси узяті в оренду на 20 років у конкретних власників земельного паю. Наявність договірних відносин протягом 20 років дозволяє вкладати кошти в поліпшення родючості ґрунтів, впровадження інтенсивної системи землеробства, відновлення зрошувальної системи - і інші перспективні довгострокові програми. Виходячи з поставлених цілей необхідна наявність виробничих потужностей по переробці сільськогосподарської продукції. В даний час мається лінія по сушінню і підготовці насінь гарбуза, лінія по переробці сої. Однак, продукція вирощування гарбуза використовується на 10%, сої на 60-70%. У такий спосіб необхідно вкладення на переробку гарбуза й інших сільськогосподарських продуктів на концентрати , а соєвого шроту на борошно. Ринок передбачуваної продукції характеризується макро і мікро факторами маркетингу. Розглядаючи макро середовище ринку можна відзначити, що суспільно-економічна, законодавча бази, оподатковування сільськогосподарських товаровиробників супроводжує розвитку агро сектора економіки. Вкладення капіталу, супроводжується державною підтримкою, створення робочих місць на тлі існує зайнятості населення сприятливо впливає на морально-економічний клімат. Таким чином, макро фактори ринку супроводжують ефективному поверненню вкладених коштів.

Мікро сфера - наявність кадрів, виробничих фондів, конкурентів споживачів основних видів продукції, рівня цін, підрядчиків для виконання робіт і ін., також не створюють значимих перешкод по поверненню вкладених коштів. Необхідність переробки обумовлена цінами на продукти переробки. Якщо розглядати сою, то в кожнім новому етапі переробки, ціни піднімаються на 30-40% і вкладення окупаються при рентабельності 100%.

Така ж сама ситуація з переробкою інших видів сільськогосподарських продуктів. Крім того, продукти переробки відкривають перспективу експорту, що ще раз створює привабливість цих процесів.

Для виконання робіт наймаються підрядчики. Основним підрядчиком є ТОВ «Славутич». Можуть залучатися для виконання робіт фермери й інші господарські структури.

Характерна риса аграрного виробництва - це його сезонність. І по цьому, вкладені кошти розділяються на три етапи:

1. Посів і підготовка ґрунту в осінній період.

2. Весняний посів і відхід за культурами у весняно-літній період.

3. Збирання і збереження продукції.

Виходячи, з передбачуваного виробничого процесу, грошові та матеріальні потоки будуть розподілені в такий спосіб: матеріально - кошти замовника, обчислювальні як витрати.

Матеріально - грошові витрати «підрядчика», що формуються на підставі вкладених засобів за виконані роботи. До витрат відносяться:

- Насіння;

- Засоби захисту;

- ГСМ;

- Оплата за підрядні роботи;

- Запчастини на ремонт засобів;

- Накладні витрати;

- Плата за оренду землі;

- Податки;

Інші витрати.

Матеріально - кошти підрядчика формуються на підставі отриманих засобів за виконані роботи і розподіляються самостійно виходячи з господарської доцільності.

Проектування витрат і виходу продукції буде здійснено в натуральній грошовій одиниці і переведені в умовні грошові одиниці - дол. США.

Усі взаємини між учасниками проекту здійснюються на підставі договорів, до яких обумовлені терміни і штрафні санкції.

а) Планування структури посівних площ.

У загальній структурі посівних площ 34.9% займають іернош. 46,7% технічні, а інші - кормові культури. Таким чином, спеціалізація -зерно технічний напрямок.

б) Планування валового збору продукції.

Планування валового збору буде здійснюватися виходячи з забур'яненості земель, що по обстеженню складає 70-80%).

в) Планування руху продукції. Рух продукції власником буде
здійснюватися самостійно виходячи з господарської доцільності і найбільшої
економічної вигоди.

По русі продукції передбачається продаж насінного фонду озимої пшениці і репродукції й озимого ячменя в кількості 500 тонн.

г) Планування витрат виробництва.

1. Витрати виробництва плануються в три етапи й у трьох напрямках.

2. Витрати власного виробництва на осінній період.

3. Витрати на посів ярових культур.

4. Витрати на доведення врожаю до товарного виду і її збереження.

Напрямку:

1. Витрати власного характеру.

2. Витрати підрядного характеру.

3. Витрати незавершеного виробництва на осінній період.

Виробнича програма забезпечується фінансуванням сільськогосподарське виробництво і переробці в сумі - 1094 тис. дол. США , що припускає виторг від реалізації без обліку залишків товарно-матеріальних цінностей у сумі - 1 563 тис. дол. США, з рентабельністю 43%>. Однак. наявність власних оборотних коштів, не дозволяє підприємству здійснювати капітальні вкладення, виражені в придбанні сільськогосподарське техніки і сезонні витрати в рослинництві, зв'язані з вирощуванням сільськогосподарських культур.

Основні техніко-економічні показники ТОВ "Євро Трейд" представлено в таблиці 2. 3.

Таблиця 2. 3. Основні техніко-економічні показники ТОВ «Євро Трейд» на 2006 рік.

12 № п/п	Найменування	Сума	У т.ч. по кварталах
			І кв.	II кв.	III KB.	IV кв.
3.	Власні засоби	106	20	86
4.	Виторг від реалізації	1563	100	24	107	1332
5.	РАЗОМ:	1669	120	ПО	107	1332
6.	ПДВ до сплати	160				160
7.	Витрати виробництва	482	185	149	148	30
8.	Закупівля с/г продукції	380	100	100	20	160
9.	Накладні витрати	72	20	20	20	12
10.	РАЗОМ витрат	1094	305	239	188	362
11.	Сезонний недолік засобів		185	314	395
12.	Залишок коштів	575				575
	Графік одержання кредиту	395	185	129	81
	Погашення кредиту	-				3951

Усі розрахунки здійснені в перерахуванні на еквівалент дол. США, станом на 11.01.2006 року.

За результатами управлінського обстеження було розроблено SWOT -аналіз ТОВ "Євро Трейд" сильних слабких сторін, обмежень та можливостей фірми(мал.2. 2).

Слабкі сторони		Сильні сторони
1. Відсутність в	1.	1. Налагоджені тісні зв'язки з
організації системи		постачальниками та
стимулювання до		контакти із споживачами.
роботи (нагородження, бонуси, премії). 2. Цінова залежність від	2	2.Широкий спектр наданих послуг та робіт. 3.Сфера діяльності на
постачальника. 3.Недостача власних засобів.	4. 5.	внутрішньому та зовнішньому ринку. Імідж фірми. 5.Легальність фірми.
	6.	6.Енергійна кваліфікована команда.
Можливості		Обмеження
1. Самостійність у виборі	1.	1Залежність продажу та
ціни на деякі види		закупки від урожаю, тобто
товарів, робіт, послуг.		основна діяльність
2. Розширення свого товарообігу. 3. Удосконалення системи	2.	ведеться посезонно. 2. Нестабільність на світовому ринку
послуг. 4. Багатий сировинний ринок. 5. Завоювання нових сегментів ринку.	3.	сільгосппродукції і АПК України. 3.Державне регулювання (торгові бар'єри, обмеження вивозу).
6. Вихід на зовнішній	4.	4.Диктування цін.
ринок.	5.	5.Високі податки.

Мал. 2. 2. SWOT- аналіз ТОВ "Євро Трейд".

3. ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ТОВАРІВ

ТА ПОСЛУГ, ЩО ЕКСПОРТУЮТЬСЯ

3.1 Загальні положення системи управління якістю послуг

Сучасна система управління якістю передбачає перебудову свідомості керівників фірм та підприємств. У сучасних промислових стандартах дане таке визначення якістю: "Система методів виробництва, що сприяє економічному випуску якісних товарів або наданню якісних послуг, що задовольняють вимогам споживачів. Управління якістю засноване на використанні статистичних методів та часто називається статистичним контролем якості. Займатися управлінням, якістю - значить розробляти, проектувати, випускати та обслуговувати якісну продукцію, що є найбільш економічною, найбільш корисною для споживача та завжди задовольняє його потребам"

Займатися управлінням якості означає:

1. якісне виконання всіх технологічних операцій;

2. використовувати контроль - якості як основу;

3. комплексно регулювати витрати, ціну та прибутки;

4. контролювати кількість (обсяг виробництва, реалізації і запасів) та терміни постачання.

Однією з сучасних класифікацій чинників якості є її групування, що виховує маркетинговий підхід в управлінні та охоплює п'ять груп чинників [17]:

1. Стратегія організації. Системи управління якістю мають особливості при реалізації стратегій диференціації, цінового лідерства, фокусування.

2. Проектно-конструкторські роботи. Дослідження доводять, що 70% рівня конкурентноздатності продукції забезпечується саме в сферах проектуванню та конструюванню.

3. Обладнання. Технічний ста обладнання, його якісні параметри, віковий склад, суттєво впливають на рівень якості продукції.

4. Персонал. Один з найбільш відомих менеджерів сучасності Лі Якокка писав: "Всі господарські операції можна врешті-решт звести до визначення трьома словами: люди, продукт, прибуток. На першому місці - люди. Якщо у вас немає надійності команди, то з решти факторів мало, що вдається зробити" [23].

Матеріально технічне забезпечення. Своєчасність, якість, надійність системи постачання є важливим чинником якості продукції.

Якість часто трактують, як суб'єктивне поняття. Так Філіп Кросбі визначає його як "відповідність вимогам". У. Демінг вважає, що "управління якості не означає досягнення досконалості. Воно означає тримання такого рівня якості, на який розраховує ринок". Дж. М. Джуран визначає якість як: "відповідність призначенню". А. В. Фегенбаум називає якість "сукупність складних ринкових, технічних, виробничих та експлуатаційних характеристик виробу, завдяки яким виріб відповідає очікуванням споживача" [67].

ДЖ. X. Харінгтон визначає якість, як "задоволення або перевищення вимог споживача за прийнятою для нього ціною" [68].

З розвитком науково-технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому, вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю.

Якість продукції і НТП взаємопов'язані між собою:

- в якості продукції сконцентровано виражається рівень розвитку науки і техніки, а також ступінь їх використання в виробництві.

- від рівня якості продукції залежить подальший хід НТП.

В ринкових умовах ніякі інвестиції не допоможуть підприємству, якщо воно не зможе забезпечити конкурентноздатність продукції чи послуг.

В основу конкурентноздатності входить ціна, строки поставки, гарантії, сервісне обслуговування та інше, і, саме якості віддають перевагу споживачі і замовники при виборі продукції.

Для забезпечення якості необхідна не тільки відповідна матеріальна база та зацікавленість кваліфікованого персоналу, але і чіткий підхід до управління якістю. Звідси, такий підвищений інтерес до управління якістю серед підприємств, які усвідомили істину: "Неможливо розраховувати на стабільне забезпечення якості продукції, без впровадження системи в роботі по якості, що відповідала б сучасному у правлінню організації робіт в даній сфері."[51].

Кожному підприємству для успішної і стійкої роботи необхідно забезпечити випуск запланованого обсягу продукції, дотримуватися встановлених строків, добитись низької собівартості виробів і при цьому забезпечити необхідний рівень якості. Щоб досягти успіху в своїй діяльності, компанія повинна забезпечити конкурентноспроможну якість і конкурентноспроможні ціни своїх товарів.

Таким чином, проблема забезпечення якості продукції є комплексною: науковою, технічною, економічною, соціальною, і у вирішенні її повинні приймати участь висококваліфіковані спеціалісти, які вільно володіють сучасними методами управління якістю, незалежно від того, в якому секторі вони працюють: державному чи приватному, на великих підприємствах чи в малому і середньому бізнесі, тому що загальні принципи організації і забезпечення високої якості продукції не залежить від розміру підприємства.

3.2 Впровадження процесу управління якістю послуг в

ТОВ "Євро Трейд"

Коли в комплексному управлінні якістю беруть участь усі підрозділи та всі робітники фірми, вони займаються управлінням якістю в широкому значенні цього слова, включаючи регулювання витрат та контроль кількості. Управління якістю варто організовувати на основі шести комплексів заходів, що вже довели свою ефективність [23].

1. Визначення цілей та задач.

2. Визначення засобів досягнення цілей.

3. Навчання та підготовка кадрів.

4. Виконання робіт.

5. Перевірка результатів виконання робіт.

6. Здійснення відповідних керуючих впливів.

1. Визначення цілей та завдань можна на основі стратегії фірми. Для виробітки стратегії необхідно чітко визначити її відправні моменти та інформаційне забезпечення. Директор розпорядник є тою людиною, що визначає головну політику фірми, але збором даних, їхнім аналізом та створенням необхідних умов для реалізації цієї стратегії повинні займатися його підлеглі та робітники апарату. Щоб не потрапити в пастку у зв'язку з непередбаченим питанням президента, співробітники фірми повинні старанно збирати та постійно аналізувати всю необхідну інформацію. При визначенні стратегії керівникам підрозділів або начальниками ділянок аналогічну роботу повинні проводити їхні помічники та референти. Після визначення стратегії очевидними стануть і завдання. Ці завдання повинні бути виражені в конкретних цифрах. Для цього необхідне логічне обґрунтування. Завдання також повинні переслідувати визначену, ясну всім ціль. Визначити завдання, необхідно встановити кінцевий термін їх виконання. Крім того, необхідно визначити верхні і нижні межі виконання завдань. Наприклад, повинні бути завдання, що варто вирішити будь-що-будь, а також інші завдання, до рішення яких варто прагнути.

Завдання варто визначити на основі вартих перед фірмою проблем. Це набагато краще, чим ставити окремого завдання перед різноманітними підрозділами та службами. Завдання повинні визначатися таким чином, щоб забезпечити спільні дії усіх підрозділів. Політика та її завдання повинні бути зафіксовані на папері та доведені до працівників. Чим нижче рівень працівників в організаційній структурі фірми, яких стосується вироблена стратегія і поставлене завдання, тим у більш чіткій формі вони повинні одержувати інформацію і тим вище повинна бути ступінь визначеності та конкретності поставлених перед ними завдань.

2. Визначення засобів досягнення цілей. Нормалізація діяльності. Якщо цілі та завдання встановлені, але не визначені засоби їхнього досягнення та вирішення, управління якістю так і залишиться голою теорією. Без визначення наукових та раціональних засобів досягнення цілей нічого домогтися не можна. Коли людина визначає засіб, він повинен стандартизувати його і перетворити в норму, а потім упровадити цей засіб у теорію та практику фірми. Встановлюваний засіб повинний бути корисний для усіх і не бути перешкодою на шляху розвитку. Тому він повинен бути стандартизований.

Докладні нормативні документи непотрібні якщо вони розробляються керівним персоналом та інженерами-спеціалістами, що не вивчили безпосереднього робочого місця і який ігнорують бажання людей, що користуються цими нормативними документами. Одержання визначених показників якості є метою реалізації систем.