Вдосконалення формування та використання основних засобів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми курсової роботи полягає в розвитку потреб соціально-культурної сфери і наукового прогресу держава щорічно виділяє з бюджету величезні фінансові ресурси, витрачає значні обсяги матеріальних цінностей. І важливо, щоб ці ресурси та цінності використовувались на місцях з максимальним ефектом, і при цьому повністю задовольнялися потреби українського народу в культурному розвитку, освіті, медичному обслуговуванні, забезпечувалися всі інші соціальні потреби суспільства та вміло використовувався науковий потенціал.

Об'єктом досліджень курсової роботи є підприємство ТОВ «Амарант».

Предмет досліджень курсової роботи - фінансове забезпечення формування та використання основних засобів підприємства., методика фінансового аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства.

Головним джерелом інформації для аналізу є дані бухгалтерського обліку і звітності: бухгалтерський баланс та фінансова звітність підприємництва за 2007-2009 роки, звіт про продаж запасів і товарів в оптовій торгівлі з 2007 по 2009 роки.

Метою курсової роботи вивчення фінансового забезпечення та використання основних засобів підприємства на прикладі ТОВ «Амарант», оцінка позитивних та негативних рис застосовуємої системи розрахунків, розробка пропозицій по удосконаленню формування та використання основних засобів підприємства.

Відповідно до поставленої мети в курсовій роботі вирішуються наступні завдання:

- вивчити закономірності та принципи побудови фінансового забезпечення та використання основних засобів, їх суть, значення, основні принципи, методику проведення;

- виконати аналіз системи розрахунків на підприємстві ТОВ «Амарант» та її вплив на ліквідність, платоспроможність та фінансову стійкість підприємства;

- розробити пропозиції по удосконаленню контролю за процесом виконання бюджету, ефективним і економним використанням бюджетних коштів.

На сучасному етапі розвиток суспільного виробництва забезпечує безперервне зростання національного доходу країни, і на цій основі відбувається щорічне зростання обсягу доходів та видатків Державного бюджету, який не може бути забезпечений без правильної організації бюджетного обліку.

Установи для здійснення своєї діяльності забезпечені основними засобами, які є частиною національного багатства країни. Тому правильна організація обліку використання основних засобів бюджетними організаціями має важливе народногосподарське значення у справі подальшого економічного підйому країни та збереження великої кількості коштів, що спрямовуються на капітальне будівництво.

Основними літературними джерелами курсової роботи є підручники: «Фінанси підприємств» під редакцією Філімоненкова О.С. за 2004 рік, «Економіка підприємства» під редакцією Гетьмана О.О. за 2006 рік, «Фінансовий аналіз і планування» під редакцією Крамаренко Г.О. за 2003 рік, Фінансовий менеджмент: Підручник/Кер. кол. авт. і наук. ред проф.А.М. Поддєрьогін.- К.: КНЕУ, 2005.- 536 с., Пушкар М.С. Фінансовий облік: підр. - Тернопіль: Карт-Бланш, 2002. - 628 с., Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2000. Ткаченко Н.М. Бухгалтерській фінансовий облік. Оподаткування і звітність, підручник - Київ, Алерта, 2007 р., 2 видання. Податковий облік основних засобів регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 2833/97-ВР зі змінами та доповненнями.

1. Фінансове забезпечення та використання основних засобів підприємства

1.1 Сутність основних засобів та їх відтворення

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці. Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:

A. Будівлі і споруди.

Б. Передавальні пристрої.

B. Машини та устаткування, у тім числі:

робочі машини та устаткування;

вимірювальні та регулюючі прилади;

лабораторне устаткування;

обчислювальна техніка;

транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський інвентар.

Д. Інші основні засоби.

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства. На рис. 1.1. наведено склад основних виробничих засобів підприємства. Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи:

Група 1 - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої:

Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя;

Група 3 - інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства.

Рис. 1.1. Склад основних виробничих засобів підприємств

Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства.

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність. Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

У процесі господарської діяльності кругооборот основних виробничих засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообрроту основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів. Оборот основних виробничих засобів показано на Рис. 1.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Оборот основних виробничих засобів на підприємстві

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах:

1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів;

2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

1.2 Показники стану та ефективності використання основних засобів

Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства. У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують:

1) забезпечення підприємства основними засобами;

2) стан основних засобів;

3) ефективність використання основних засобів (Рис. 1.3.).

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення.

Рис. 1.3. Показники забезпечення, стану та ефективності використання основних засобів

Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.

Кз = Зо/Фк (1.1)

де Кз - коефіцієнт зносу основних засобів;

Зо - сума зносу основних засобів;

Фк - балансова вартість основних засобів.

Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів. Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами:

Кп=1-Кз або Кп=100%-Кз

де Кп - коефіцієнт придатності основних засобів;

Кз - коефіцієнт зносу основних засобів.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:

Ко = Фу / Фк; (1.2)

Кв = Фв / Фк, (1.3)

де Ко - коефіцієнт оновлення основних засобів;

Фу - вартість введених основних засобів за звітний період;

Кв - коефіцієнт вибуття основних засобів;

Фв - вартість виведених основних засобів за звітний період.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Таблиця 1.1.

Показник	Формула розрахунку	Характеристика
1. Фондомісткість	Фк/Вп	Характеризує забезпеченість підприємства основними засобами
2. Фондоозброєність	Фк/ч	Показує величину основних засобів на одного працівника
3. Коеф. Реальної вартості основних засобів у майні підприємства	Фз/М	Відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства
4. Коеф. Зносу основних виробничих засобів	Зо|Фк	Показує ступінь зносу виробничих засобів
5. Коеф. Придатності основних виробничих запасів	1 - Кз	Відображає частину основних засобів, придатну для експлуатації
6. Коеф. Оновлення основних виробничих засобів	Фв/Фк	Показує частку введених основних засобів у загальній вартості основних засобів
7. Коеф. Вибуття основних виробничих засобів	Фу/Фк	Характеризує інтенсивність вибуття основних виробничих засобів
8. Коеф. Приросту основних виробничих засобів	(Фн - Фу)/Фк	Показує ступінь збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого періоду
9. Фондовіддача	Вп/Фк	Характеризує ефективність використання основних виробничих засобів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих засобів
10. Рентабельність основних виробничих засобів	Пз/Фк * 100%	Визначає ступінь використання основних виробничих засобів

Фк - балансова вартість основних виробничих засобів;

Вп - вартість виробленої продукції;

Фз - залишкова вартість основних виробничих засобів;

М - вартість майна підприємства;

Зо - сума зносу основних виробничих засобів;

ч - середньооблікова чисельність працівників;

Фу - вартість уведених основних виробничих засобів;

Фв - вартість виведених основних виробничих засобів;

Кз - коефіцієнт зносу основних виробничих засобів;

Пз - загальний прибуток підприємства.

Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання. Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних засобів перевищує вартість вибулих основних засобів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів.

Кр = (Фу-Фв)/Фк (1.4)

До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Найбільш загальним показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача.

Фв = Вп / Фк (1.5)

де Фв - фондовіддача основних засобів;

Вп - вартість виробленої продукції за звітний період;

Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність.

Цей показник визначається за формулою:

Рф = (Пз/Фк) х 100% (1.6)

де Рф - рентабельність основних засобів;

Пз - загальний прибуток за звітний період;

Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Абсолютним показником ефективності використання основних засобів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.

До показників ефективності використання основних засобів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних засобів у їх загальній сумі. Формули розрахунку показників забезпечення стану й ефективності використання основних засобів та їхню характеристику наведено в таблиці 1.1.

1.3 Амортизація основних засобів

У процесі виробництва основні виробничі засоби зношуються фізично (матеріально) та економічно (морально). Розрізняють дві форми фізичного і морального зношення. Перша форма фізичного зношення виникає в процесі використання засобів праці, коли їх робочі органи внаслідок тертя втрачають свої якості, деформуються та руйнуються. Друга -- пов'язана з недовикористанням засобів праці, коли під дією природних і часового факторів металеві вузли і механізми машин і знарядь іржавіють, а пластмасові частини і гума «старіють». Внаслідок фізичного зношення знижується продуктивність засобів праці і зрештою вони стають непридатними для використання.

Моральне зношення першого роду має місце тоді, коли вартість виробництва засобів праці, а отже, і їх ціна знижуються в результаті зростання продуктивності праці в промисловості. Тому раніше придбані за вищими цінами аналогічні засоби праці ніби втрачають частину своєї вартості, а їх власники через це вироблятимуть дещо дорожчу продукцію, ніж ті, хто придбав цей засіб праці за нижчу ціну. Ступінь морального зношення першого роду кількісно можна визначити за формулою:

(1.7)

де Пр -- переоцінена вартість засобу праці;

Пв --первісна вартість засобу праці.

Моральне зношення другої форми виявляється в умовах, коли замість існуючих засобів праці, промисловість починає постачати нові, більш продуктивні, а тому перші використовувати стає економічно не вигідно. Підприємства нерідко змушені замінювати існуючі засоби праці ще до завершення строку їх корисного використання. При цьому втрачається якась частка суспільного багатства, але дані втрати з надлишком компенсуються завдяки запровадженню більш ефективних нових знарядь праці.

Ступінь морального зношення другої форми можна визначити за формулою:

(1.8)

Де -- продуктивність застарілого засобу праці; -- продуктивність сучасного (нового) засобу праці.

У результаті зношення виробничих засобів втрачається їх вартість і споживна вартість. Цим і зумовлюється необхідність їх відтворення.

Відтворення основних засобів -- це процес їх виробничого використання, зносу, амортизації, підтримки в робочому стані через здійснення ремонтів і відновлення в натурі. Особливо важливе значення в механізмі відтворення основних засобів має амортизація, оскільки вона, з одного боку, є елементом виробничих витрат, що включається в собівартість продукції, а з іншого -- є джерелом коштів для реновації (відновлення) основного засобу нерідко на якісно новій основі. Водночас вона відображає специфіку руху його вартості і розглядається як важливий важіль управління процесом відтворення.

Амортизація -- це економічний процес , що кількісно відображає втрату основними засобами своєї вартості, яка амортизується, та її систематичний розподіл (перенесення) на заново створений продукт (виконану роботу, надану послугу) протягом строку їх корисного використання. При цьому під вартістю, що амортизується, розуміють первісну або переоцінену вартість основного засобу за вирахуванням його ліквідаційної вартості. Коли йдеться про те, що амортизація є важливим важелем управління процесом відтворення основних засобів, то мається на увазі, що вона залежно від вибраного методу нарахування амортизації, встановленого строку корисного використання основного засобу, а також способу використання амортизаційних відрахувань може неоднаково виконувати регулюючу і відтворювальну функції. Остання в кінцевому рахунку зводиться до простого відтворення основного засобу через відшкодування його зносу і придбання нового екземпляра подібного роду. Регулююча функція амортизації проявляється через прискорення чи уповільнення темпів формування грошових потоків, що врешті решт впливає на темпи і пропорції відтворення основних засобів. Важливо при цьому пам'ятати, що характер формування вказаних грошових потоків залежить від вибраного методу нарахування амортизації.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності установлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” для підприємств усіх форм власності (крім бюджетних установ) зі змінами і доповненнями. Це положення не поширюється на відтворені природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

ПСБО 7 “Основні засоби” регламентує питання обліку надходження та вибуття, оцінки, переоцінки, амортизації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.

На рахунку 10 “Основні засоби” обліковують наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів. У цьому класі рахунків виділено окремий рахунок 11 для обліку інших необоротних активів з метою спрощення обліку окремих видів основних засобів.

Облiкова полiтика у звiтному перiодi (метод нарахування амортизацiї, метод оцiнки вартостi запасiв, метод облiку та оцiнки вартостi фiнансових iнвестицiй тощо) здiйснювалась згiдно з дiючими на вказаний перiод вимогами Положення про проведення бухгалтерського облiку на пiдприємствах. Бухгалтерський облiк ведеться за журнально-ордерною формою рахiвництва. Фiнансова звiтнiсть складається в повному обсязi та своєчасно у вiдповiдностi до вимог Закону України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi" i затверджених стандартiв бухгалтерського облiку. Принципи, методи та процедури облiкової полiтики затвердженi наказом по пiдприємству i були використанi при складаннi фiнансових звiтiв за 2004 рiк. Бухгалтерський облiк основних засобiв ведеться згiдно ПСБО 7. Нарахування амортизацiї проводиться згiдно з п.8.3 Закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств". Облiк запасiв та первинна оцiнка запасiв, придбаних за кошти, визначається по собiвартостi згiдно ПСБО 9. Облiк зобов'язань ведеться згiдно до вимог ПСБО 11.

Метою нарахування податкової амортизації є створення додаткового фінансового джерела для відшкодування основних засобів за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку. При цьому мається на увазі, що застосування фіскальної амортизації забезпечує в перші роки експлуатації основних засобів нарахування більших сум амортизації порівняно з економічною амортизацією, завдяки чому зменшується сума прибутку для оподаткування, а отже, зменшується і податок на прибуток. Підприємства, таким чином, мають змогу швидше нагромадити фінансові ресурси і направити їх на відтворення основних засобів. Щоб визначити економію коштів на відрахуваннях до бюджету в результаті застосування податкової амортизації, необхідно різницю між сумами податкової й економічної амортизації помножити на ставку податку на прибуток (коефіцієнт). Зазначимо, що нарахування економічної і податкової амортизації застосовується в багатьох розвинутих країнах Заходу.

Амортизація основних засобів (економічна амортизація) нараховується, згідно з П(С)БО7, із застосуванням таких методів:

Прямолінійного. Річна сума амортизації (Ар) цим методом визначається з виразу:

Ар = ВА : Т, (1.9)

де ВА -- вартість, яка амортизується; Т -- очікуваний строк корисного використання основного засобу. Частка щорічного погашення вартості, яка амортизується, називається нормою амортизації (На). Її можна визначити так:

(1.10)

Величина норми амортизації залежить від встановленого строку корисного використання основного засобу і вибраного методу нарахування амортизації. Як видно, за прямолінійного методу вартість, що амортизується, переноситься щорічно на заново створюваний продукт (роботу, послуги) однаковими частками протягом усього строку корисного використання основного засобу;

Методу зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації, згідно з цим методом, визначається за формулою:

Ар(3) = ЗВ · (1.11)

де ЗВ -- залишкова вартість основного засобу на початок звітного періоду; ЛВ -- ліквідаційна вартість основного засобу;

ПВ -- його первісна вартість.

Вираз 1 ---- це річна норма амортизації, що розраховується згідно з вимогами даного методу;

Метод прискореного зменшення залишкової вартості основного засобу. Річна сума амортизації, за даним методом, визначається з виразу:

Ар(П) = ЗВ · На · Кп,

де На -- річна норма амортизації, розрахована прямолінійним методом;

Кп -- коефіцієнт прискорення, який дорівнює двом.

В США коефіцієнт прискорення також дорівнює 2.

В країнах Західної Європи він встановлюється залежно від строку експлуатації основного засобу. Якщо останній становить три-чотири роки, то лінійна норма амортизації збільшується в 1,5 раза, якщо п'ять-шість років -- у 2 рази, більше шести років -- у 2,5 раза;

Кумулятивний метод. Річна сума амортизації за цим методом (АР(К)) визначається за формулою:

(1.12)

де і -- рік, на який нараховується амортизація;

Кч -- кумулятивне число, що розраховується як сума натурального ряду чисел корисного строку використання основного засобу;

ВА -- вартість основного засобу, що амортизується. Якщо, скажімо, цей строк становить вісім років, то кумулятивне число дорівнюватиме

1 + 2 + 3 + 4+ 5 + 6 + 7 + 8 = 36; 1-рік, на який нараховується амортизація. Вираз (Т +1 - і) вказує на ту кількість років, що залишається до кінця очікуваного строку корисного використання основного засобу. Якщо, наприклад, розраховується річна сума амортизації на другий рік експлуатації основного засобу, то кількість років, що залишається до кінця використання основного засобу, становитиме 8 + 1 - 2 = 7. Норму амортизації за цим методом можна визначити з виразу:

(1.13)

Виробничий метод. Ним передбачається розрахунок місячної суми амортизації (Ам). Для цього можна скористатися формулою:

(1.14)

де Оф -- фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг), вироблений (виконаний) основним засобом; Оз -- загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням основного засобу. Вираз називають виробничою ставкою амортизації.

Підприємства самостійно обирають метод амортизації, беручи при цьому до уваги очікуваний спосіб отримання економічних вигод від використання основного засобу, а також об'єктивні закономірності руху його вартості і споживної вартості.

За сукупністю всіх основних засобів, що використовуються на підприємстві, може бути розрахована середня норма амортизації . Вона визначається діленням річної суми амортизації по всіх основних засобах на їх балансову (первісну або переоцінену) вартість. В аграрних підприємствах вона коливається в межах 2--5,5 % залежно від структури основних засобів і, насамперед, частки їх так званої пасивної частини (будівель, споруд, передавальних пристроїв). На основі показника визначають період обороту основного капіталу з виразу:

Ток = (1.15)

Необхідно пам'ятати, що при застосуванні методів зменшення залишкової вартості та її прискореного зменшення не вся вартість основного засобу за строк його корисного використання амортизується.

Згідно з П(С)БО 7 підприємство самостійно визначає вказаний строк при визнанні об'єкта основного засобу активом і зарахуванні на баланс. При цьому береться до уваги потужність, продуктивність та інтенсивність використання основного засобу, очікувана швидкість його фізичного і морального зносу, різні правові обмеження. Слід враховувати і ту важливу обставину, що від строку використання основного засобу значною мірою залежать витрати на його утримання. При збільшенні строку експлуатації зменшуються постійні витрати, насамперед за рахунок амортизаційних відрахувань, що в свою чергу сприяє зниженню собівартості виконаних робіт, а отже, і виробленої продукції. Але при цьому зростають ремонтно-експлуатаційні витрати, що призводить до підвищення собівартості продукції (робіт, послуг). І навпаки, при скороченні строку експлуатації зростають постійні і зменшуються ремонтно-експлуатаційні витрати в розрахунку на одиницю виконаних робіт.

Підприємства можуть переглядати метод амортизації основного засобу у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод. Як правило, нарахування амортизації незалежно від вибраного методу (крім виробничого) проводиться щомісячно. Для визначення місячної суми амортизації потрібно річну суму амортизації поділити на 12. Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, що настає за місяцем введення основного засобу в експлуатацію, а припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем його вибуття. Втрати від зменшення корисності основного засобу включаються до складу витрат звітного періоду, і водночас на їх величину збільшується сума його зносу.

З введенням П (С)БО7 аграрні підприємства стали нараховувати амортизацію на продуктивну худобу -- корів, бугаїв-плідників, свиноматок, кнурів. Доцільно на вказані види продуктивної худоби використовувати прямолінійний метод нарахування амортизації відповідно до корисного строку їх використання.

Як уже зазначалося, податкова амортизація покликана створити додаткове джерело для інвестування в основний капітал. Досягти цього можна за умови, коли застосування методів податкової амортизації забезпечує збільшення амортизаційних відрахувань у перші роки експлуатації основного засобу порівняно з їх величиною при застосуванні методів економічної амортизації. Саме за цих умов досягається економія по податку на прибуток.

Балансова вартість основних засобів на початок звітного кварталу визначається так: до балансової вартості відповідної групи основних засобів на початок звітного періоду (кварталу) додається вартість придбаних основних засобів протягом періоду, що передує звітному, а також додаються витрати на здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних засобів протягом періоду, який передує звітному (за умови, що ці витрати перевищують 5 % балансової вартості основних засобів на початок року); потім віднімається вартість виведених із експлуатації основних засобів протягом періоду, що передував звітному, а також віднімається сума амортизації, нарахована у період, що передував звітному.

Цей метод нарахування податкової амортизації піддається критиці в економічній літературі через надмірне укрупнення основних засобів, що мають абсолютно різне функціональне призначення, а також через неможливість відшкодувати первісну вартість основних засобів за строк їх корисного використання. Спричиняє таку неможливість зменшення балансової вартості на суму амортизації, нарахованої у період, що передує звітному.

Крім викладеного методу нарахування амортизації, підприємствам дано право для третьої групи основних засобів застосовувати прискорену амортизацію. Зокрема передбачено, що за перший рік експлуатації основного засобу погашається 15 % первісної вартості, другий -- 30, третій -- 20, четвертий -- 15, п'ятий -- 10 і за шостий і сьомий роки -- по 5 %. Аналіз цих методів показує, що при застосуванні першого з них в перші роки експлуатації основного засобу накопичується менша сума амортизації порівняно з методами прискореної амортизації, якими визначається економічна амортизація. І лише порівняно з прямоліній­ним методом досягається бажаний результат.

2. Аналіз фінансової стійкості підприємства ТОВ «Амарант»

2.1 Фінансово-економічна характеристика товариства

Об'єктом дослідження даної курсової роботи обрано підприємство ТОВ «Амарант», яке розташоване в центральній частині Ленінського району Полтавської області на відстані 4 кілометра від обласного центру. Компанія ТОВ «Амарант» є ексклюзивним представником словацької інжинірингової компанії «BIORAFINERIA SK» в Україні, а також на території країн СНД, яка проводить розробку й впровадження обладнання з виробництва рослинної олії з різних видів олійних культур та біодизельного палива з різних видів рослинної олії, засноване в 2002 році. Загальна площа складських будівель, споруд становить 9305 кв. м. На підприємстві працює 54 працівника.

Головними напрямками виробничої діяльності є: торгівля; ремонт автомобiлiв, побутових виробів та предметів особистого вжитку, оптова торгівля i посередництво в оптовій торгiвлi, оптова торгівля сільськогосподарською сировиною та живими тваринами, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

На ринку дане підприємство є одним із багатьох виробників аналогічної продукції, а тому політика цін підприємства формується на основі ринкової кон'юнктури на ринку торгівлі.

Товариство має добре налагоджені господарські зв'язки із постачальниками матеріально-технічних засобів, що дозволяє мати певні переваги при отриманні більш якісних засобів виробництва та дозволяє підприємству здійснювати придбання матеріальних засобів із відстроченням розрахунку. Більш детальну економічну характеристику підприємства розглянемо в наступних розрахункових таблицях.

Таблиця 2.1. Виробництво та реалізація продукції (тис. грн..) ТОВ «Амарант»

Види продукції	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Відхилення 2009-2007 (+/-)
	Виручка, тис.грн	Пит. вага, %	Виручка, тис.грн	Пит. вага, %	Виручка, тис.грн	Пит. вага, %	Виручка, тис.грн	Пит. вага, %
пшениця	16512,3	38,8	34889,6	28,8	21434,8	19,5	4922,5	7,3
ячмінь	9002,9	21,2	15871,6	13,1	12311,3	11,2	3308,4	4,9
кукурудза	1040,7	2,4	28578,5	23,6	27930,8	25,4	26890,1	39,9
насіння соняшника	13381,2	31,4	9843,3	8,1	28862,6	26,3	15481,4	23,0
Всього по рослинництву	39937,1	93,8	89183,0	73,6	90539,5	82,4	50602,4	75,2
інша продукція	2619,7	6,2	32024,1	26,4	19333,1	17,6	16713,4	24,8
Всього по господарству	42556,8	100,0	121207,1	100,0	109872,6	100,0	67315,8	100,0

Аналізуючи данні поданої таблиці слід зазначити , що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції в середньому за 3 роки займає кукурудза - 39,9%. Найменша частка припадає на таку продукцію, як ячмінь. Виходячи з цього можна стверджувати, що господарство має спеціалізацію продукції ячменю, частка якої в середньому за три останні роки становить - 4,9%.

Інша продукція, така як: дизпаливо, інші непродовольчі товари, інші продовольчі товари в структурі виручки в цілому по підприємству складає 24,8%. Виручка від реалізації майже всіх видів продукції збільшилася за 2007-2009 роки на 67315,8 тис. грн. Причинами цього стало збільшення закупівельних цін на продукцію при одночасному збільшенні їх обсягів. Це в основному відбулось в наслідок зростання виручки від реалізації продукції. Причиною цього є більш сприятлива ринкова кон'юнктура, зростання попиту на кукурудзу та соняшник, поглиблення спеціалізації, концентрація на виробництві основної продукції. Таким чином, слід зазначити, що спеціалізація, яка фактично склалася в господарстві відповідає раціональній організації виробництва та природно кліматичним умовам.

В наступній таблиці розглянемо використання та забезпеченість основними засобами в період 2007 по 2009 рік.

Таблиця 2.2. Забезпеченість та використання основних засобів

Показники	Роки	Відхилення 2009/2007 (+\-)
	2007	2008	2009
Виручка, тис. грн.	53058,7	148433,0	142647,0	89588,3
Середньоспискова чисельність працівників, чол.	35	52	90	55
Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.	1582,5	3675,5	6149,5	4567,0
Фондоозброєність праці, тис. грн.	34,6	54,0	28,7	-5,9
Фондовіддача основних фондів, грн.	35,8	81,3	22,6	-13,2
Фондомісткість продукції, грн.	0,7	0,2	0,4	-0,3

Провівши аналіз забезпеченості та використання підприємством основних засобів, робимо висновок, що виручка від реалізації продукції у 2009 році збільшилася на 89588,3 тис. грн. ніж у 2007 році, показник фондоозброєності у 2009 р. порівняно з 2007 р. зменшився на 5,9. Характеризуючи фондовіддачу, слід зазначити, що цей показник має тенденцію до зменшення. Так фондовіддача в звітному році порівняно з базисним зменшилась на 13,2.

Зменшення показника фондоозброєності вплинуло на зменшення рівня продуктивності праці, а отже ми робимо висновок що фонди підприємства використовуються неефективно. В свою чергу показник фондомісткості знизився, що є позитивним для підприємства результатом. Цей показник показує частку вартості основних фондів, що припадає на кожну гривню продукції, що випускається. За період 2007-2009 рік чисельність всього персоналу активно збільшувалась і на кінець 2009 року склала на 55 штатних працівників більше чим на кінець 2007 (28,1%).

Розглянемо та проаналізуємо фінансові результати діяльності ТОВ «Амарант» в період з 2007 по 2009 роки.

Таблиця 2.3.

Показники	Роки	Відхилення (+/-) 2009/2007
	2007	2008	2009
Дохід(виручка)від реалізації продукції та послуг	53058,7	148433,0	142647,0	89588,3
Податок на додану вартість	8843,1	24739,0	23774,0	14930,9
Інші вирахування з доходу	-	-	152,0	152,0
Чистий дохід(виручка)від реалізації продукції та послуг	44215,6	123694,0	118721,0	74505,4
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт та послуг)	42446,2	118317,0	107438,0	64991,8
Валовий прибуток	1769,4	5377,0	11283,0	9513,6
Адміністративні витрати	1137,4	2991,0	7210,0	6072,6
Інші операційні витрати	308,4	108,0	270,0	-38,4
Фінансові результати від операційної діяльності	323,6	2278,0	3803,0	3479,4
Інші фінансові доходи	-	1,0	6,0	6,0
Інші доходи	-	34,0	-	-
Фінансові витрати	-	2134,0	2521,0	2521,0
Інші витрати	-	30,0	4,0	4,0
Фінансові результати до оподаткування	323,6	149,0	1284,0	960,4
Податок на прибуток	38,0	22,0	32,0	-6,0
Фінансові результати від звичайної діяльності	285,6	127,0	1252,0	966,4
Чистий прибуток	285,6	127,0	1252,0	966,4
Матеріальні затрати	129,5	328,0	3163,0	3033,5
Витрати на оплату праці	227,8	352,0	762,0	534,2
Відрахування на соціальні заходи	85,0	131,0	281,0	196,0
Амортизація	195,3	339,0	862,0	666,7
Інші операційні витрати	808,2	1949,0	2412,0	1603,8
Разом витрати (090+100+110+120+130+ +140+150+080+160+170)	955,6	4734,0	7888,0	6932,4
Рівень рентабельності виробництва, %	0,7	0,1	1,2	0,5

Зробивши аналіз даних про фінансові результати підприємства, можна побачити, що у звітному періоді дохід від реалізації продукції збільшився на 89588,3 тис. грн. у попереднім з 2007 роком, але якщо поглянути на 2008 рік, то бачимо, що у порівнянні з ним у 2009 році спостерігається зниження виручки від реалізації, що пояснюється кризовим становищем в країні. Також зберігається тенденція до зростання податку на додану вартість на 14930,9 тис. грн. Загальна сума чистого доходу у 2009 році дорівнює 118721 тис. грн., що на 74505,4 тис. грн. більша ніж у 2007 році. Беручи до уваги собівартість реалізації продукції, ми отримали валовий прибуток у 2007 році у розмірі 1769,4 тис. грн., а у 2009 році - 11283 тис. грн., що на 9513,6 тис грн. збільшився ніж у попередньому році. Також прослідковується тенденція до зменшення інших операційних витрат, податку на прибуток, а також зростання адміністративних витрат, фінансових витрат від операційної діяльності.

До матеріальних затрат ми відносимо: затрати на матеріали за цінами придбання та відсотки за кредит, який дає постачальник цієї продукції, націнки, надбавки, комісійні винагороди, виплачені постачальниками, витрати на транспортування, зберігання й доставку продукції силами сторонніх організацій. В 2007 році матеріальні витрати складали 129,5 тис грн., а в 2009 році склали - 3163 тис. грн.

Основними чинниками на збільшення витрат стали: матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соц. заходи, та інші операційні витрати, що й стало основним фактором прибутковості в 2009 році.

Сума щорічних амортизаційних відрахувань зросла майже в 4 раза, в 2007 вона була 195,3 тис. грн., а на 2009 рік вона склала 862 тис. грн. Все це зумовлене тим, що амортизаційні відрахування використовувалися для повного відтворювання зношених основних фондів або для їх часткового відшкодування (на капітальний ремонт і модернізацію).

Показник рентабельності зріс на 0,5%, у 2007 р він становив 0,7%, у 2008р - 0,1% і у 2009р - 1,2%.

2.2 Оцінка фінансового стану підприємства

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально і всебічно характеризують фінансовий стан підприємства.

Отже необхідно здійснити розрахунку комплексу основних оцінних показників, що з них залежно від конкретної мети аналізу можна вибрати відповідну кількість та види за такими ознаками: майновий стан підприємства, його прибутковість; ліквідність, платоспроможність та кредитоспроможність; фінансова стійкість та стабільність; рентабельність; ділова активність.

Таблиця 2.4. Оцінка складу активу балансу підприємства

Показники	Роки	Відхилення
	2007	2008	2009	(2009/2007) (+/-)
I.Необоротні активи:
Незавершене будівництво	-	1037,0	-	-
Основні засоби:
залишкова вартість	1498,1	4854,0	5148,0	3649,9
первісна вартість	1823,9	5527,0	6772,0	4948,1
знос	325,8	673,0	1624,0	1949,8
Довгострокові фінансові інвестиції:
які опубліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	-	2,0	2,0	2,0
інші фінансові інвестиції	1,0	-	-	-
Відстрочені податкові активи	37,0	-	-	-
Усього за розділом I	1	5893,0	5150,0	5149,0
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	-	122,0	19,0	19,0
Товари	1440,9	6264,0	4205,0	2764,1
Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги:
Чиста реалізаційна вартість	3882,4	3370,0	5533,0	1650,6
первісна вартість	3882,4	3370,0	5533,0	1650,6
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	92,5	193,0	-	-
Інша поточна дебіторська заборгованість	1161,1	4261,0	13853,0	12691,9
Інші оборотні активи	-	651,0	3719,0	3719,0
Усього за розділом II	6576,9	14861,0	27329,0	20752,1
Баланс	8113,0	20754,0	32479,0	24366,0

Після розрахунку ми бачимо,що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 24366 грн.. В складі майна доля основних засобів та інших необоротних активів зменшилась на 5149 тис. грн.. Оборотні активи за звітний період збільшились на 20752,1 тис. грн.. Але не слід розглядати це збільшення як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулось головним чином за рахунок виробничих запасів, які збільшилась на 19 тис. грн..

Важлива увага при аналізі поточних активів має приділятися дебіторській заборгованості. При наявності конкуренції та складності збуту підприємства продають її, використовуючи форми послідуючої оплати. Тому дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотного капіталу. Якщо в 2007 році розрахунки з покупцями та замовниками складали 1161,1 тис. грн.., то на кінець 2009 року цей показник дорівнював 13853 тис. грн., а в загальному підсумку за два роки він збільшився на 12691,9 тис. грн., а це є не дуже позитивним результатом для будь якого підприємства оскільки дебіторська заборгованість за товари та послуги з кожним роком збільшується. Зміни, що відбулись в структурі дебіторської заборгованості, свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік погіршення платоспроможності.

На нашу думку,щоб скоротити хоч трішечки та припинити ріст дебіторської заборгованості, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться.

Причини збільшення чи зменшення майна підприємства визначають, вивчаючи зміни в складі джерел його формування. Надходження, купівля, формування майна може відбуватися за рахунок власних і позичених коштів (капіталу), характеристика співвідношення яких відкриває сутність фінансового стану підприємства. Так, збільшення долі позичених коштів, з однієї сторони, свідчать про загрозу фінансової нестабільності підприємства і збільшення рівня фінансового ризику, а з іншої про активний перерозподіл прибутку від кредитів по відношенню до підприємства-боржника.

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів приведений в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Аналіз складу пасиву балансу підприємства

Показники	Роки	Відхилення (2009/2007) (+/-)
	2007	2008	2009
Власний капітал:
Статутний капітал	14,5	15,0	15,0	0,5
Нерозподілений прибуток	341,4	468,0	1720,0	1378,6
Усього за розділом I	355,9	483,0	1735,0	1379,1
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	-	3917,0	6664,0	6664,0
Усього за розділом III.	-	3917,0	6664,0	6664,0
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	5360,4	2553,0	75,0	-5285,4
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	2176,9	2612,0	16808,0	14631,1
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з бюджетом	-	-	2645,0	2645,0
зі страхування	1,6	33,0	45,0	43,4
з оплати праці	18,9	32,0	83,0	64,1
Інші поточні зобов'язання	199,3	11124,0	4424,0	4224,7
Усього за розділом IV	7757,1	16354,0	24080,0	16322,9
Баланс	8113,0	20754,0	32479,0	24366,0

З таблиці 2.5. бачимо що, статутний капітал підприємства збільшився на 0,5%. Також збільшився розмір власних коштів на 1378,6 тис. грн... Збільшення залучених коштів відбулось за рахунок збільшення кредиторської заборгованості по всіх статтях.

Короткострокові кредити банків порівняно з 2007 року по 2009 рік значно зменшився на 5285,4 тис. грн..

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла на 14631,1 тис. грн.. Тобто підприємство використовує кошти, які йому не належать. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану підприємства, але якщо вони не затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно повертаються.

В свою чергу інші поточні зобов'язання теж зросли на 4224,7 тис. грн., що теж є не позитивним результатом для підприємства.

Баланс підприємства збільшився по пасиву на 24366 тис. грн..

Далі пропонуємо розрахувати показники майнового стану ТОВ «Амарант» в період з 2007 по 2009 рік.

фінансовий баланс амортизація актив

2.3 Оцінка фінансової стійкості та ліквідності товариства

Фінансову стійкість підприємства тісно пов'язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

2) нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;

3) нестійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

4) кризовий фінансовий стан - коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства. Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

Тому наступними, пропонуємо розрахувати показники фінансової стійкості ТОВ ”Сумський Амарант” в період з 2007 по 2009 рік.

Таблиця 2.6. Оцінка фінансової стійкості

№	Показники	Формула	Роки	Відхилення 2009/2007 (+/-)
			2007	2008	2009
3.1	Коефіцієнт фінансової автономії		0,04	0,2	0,05	0,01
3.2	Коефіцієнт залучених власних коштів		22,8	43,0	18,7	-4,1
3.3	Коефіцієнт маневреності власного капіталу		-3,3	-11,2	-2,0	-2,8
3.6	Коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел		1,0	0,1	0,2	-0,8

В порівнянні з 2007 роком, то в 2008 коефіцієнт фінансової автономії збільшився на 0,16%, що є позитивним показником, але в 2009 - він знизився на 0,15%, що є негативним, так як цей показник визначає залежність підприємства від зовнішніх чинників.

Коефіцієнт залучених власних коштів на 2007 рік складав 22,8 і станом на 2008 рік - він збільшився на 43,0, але в 2009 році - він спав до 18,7, що є негативним показником, так як цей коефіцієнт показує яка сума загальної вартості майна припадає на 1 грн. власних коштів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу зменшився в 2009 році на 2,8 порівняно з 2007, що є негативно, так як цей показних характеризує мобільність власних засобів підприємства.

Коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел в 2008 та в 2009 роках зменшився на 0,8 в порівнянні з 2007, в якому складав 1.0. Це не є позитивним результатом діяльності підприємства, але все одно 0,2 є не достатньо високим показником і свідчить про не високий ступінь фінансової стійкості підприємства.

Отже, за допомогою розрахованих в таблиці коефіцієнтів, можна зробити висновок, що ТОВ ”Амарант” на період з 2007 по 2009 роки було достатньо-самостійним та мало високий ступінь фінансової стійкості.

Ліквідність підприємства - це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим є цей період, то вищою буде ліквідність даного виду активів.