Аналіз механізму лізингових відносин в умовах ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

тема:

Аналіз механізму лізингових відносин в умовах ринкової економіки



ЗМІСТ

Реферат

Вступ

1. Теоретичні основи фінансового лізингу

1.1 Об'єкти та суб'єкти лізингових відносин

2.1 Класифікаційна характеристика видів лізингу

2. Стан та розвиток лізингових відносин в Україні

1.2 Етапи та загальна система лізингового процесу

2.2 Правові норми договору лізингу

3.2 Привабливість та переваги лізингу

3. Проблеми та шляхи розвитку лізингу на підприємстві "Полтавський турбомеханiчний завод"

3.1 Характеристика Полтавського турбомеханiчного заводу та інвестиційного процесу

3.2 Розрахунок платежів за умовами надання кредиту на основі розрахунків для Полтавського турбомеханiчного заводу

3.3 Розрахунок лізингових платежів на Полтавському турбомеханiчному заводі"

3.4 Стимулювання розвитку лізингових відносин на підприємстві

Висновок

Список використаної літератури



ВСТУП

Актуальність обраної теми викликана розвитком лізингових операцій на Україні й інтеграції вітчизняного лізингу у світову фінансову систему. Ряд головних українських лізингових компаній вдало адаптували в наші умови досвід країн із розвинутими лізинговими відносинами. В західних країнах протягом останніх сорока років склалася висока культура проведення лізингових операцій. Метою роботи є дослідження питань, що розкривають основні аспекти лізингових операцій для кращого розуміння сутності інвестицій у виді функціонуючого капіталу, визначення ступеня впливу тих або інших чинників на рентабельність лізингової угоди і ступінь розвитку лізингу в країні в цілому, аналіз світового досвіду в сфері лізингу з метою використання його в Росії. Проведене дослідження дозволяє виявити умови і намітити перспективи подальшого розвитку лізингу в Україні.

Рівень розвиненості лізингових відносин, як правило, є своєрідним показником розвиненості всієї економіки країни. У нас питома вага лізингу в загальному обсязі інвестицій у виробництво складає менше 1,5%, у той час як у країнах, що успішно розвиваються, цей показник досягає 25 - 30% і більше.

Задачами курсової роботи є:

Дослідити український ринок лізингових послуг, шляхи і форми його розвитку в багатоукладній економіці.

Проаналізувати нормативну базу по лізингу на Україні, виявити її плюси та мінуси.

Дослідити проблеми економічного регулювання, оподатковування, і фінансування лізингу.

Розглянути можливості і шляхи вдосконалення міжнародного лізингу на Україні.

Для структурної перебудови народного господарства Україна гостро потребує інвестицій. За розрахунками Міністерства економіки, обсяг інвестицій необхідно потроїти, але інвестиційна активність стримується високими відсотками комерційних банків і несприятливим інвестиційним кліматом на Україні. Сьогодні в промисловості приблизно 57% машин і устаткування експлуатується понад десять років, що вкрай багато для підтримки конкурентноздатності економіки. З іншого боку, в промисловому виробництві зберігається величезне число незагруженого основного капіталу, що постійно потребує великих витрат - як на поточне обслуговування й утримання на балансі підприємств, так і не менше значних витрат на консервацію.

Ефективним виходом з такого становища, добре опробуваним на Заході, - є лізинг - форма промислового інвестування, що дозволяє надавати додаткові гарантії інвесторам у порівнянні з традиційним кредитуванням.

Переваги лізингу в порівнянні з іншими засобами інвестування складаються в тому, що підприємствам даються не кошти, контроль за обгрунтованою витратою яких не завжди можливий, а безпосередньо засоби виробництва, необхідні для відновлення і розширення виробничого апарату.

Зацікавленість у лізингу виявляють представники малого бізнесу, що, не маючи достатніх засобів і не прибігаючи до притягнення кредитів, можуть в цьому випадку використовувати у виробництві нове прогресивне устаткування і технології.

У розвитку лізингу зацікавлені не тільки лізингоотримувачі, як споживачі устаткування, але і виробники, оскільки за рахунок лізингу розширюється ринок збуту виробленого ними устаткування.

Для інвесторів лізинг забезпечує, необхідний прибуток на вкладений капітал при більш низькому ризику (у порівнянні зі звичайним кредитуванням) за рахунок діючого захисту від неплатоспроможності клієнта.

Лізинг має високий потенціал активізації економічного співробітництва з закордонними країнами, в зв'язку з чим міжнародний лізинг одержує все більше поширення.



1. Теоретичні основи фінансового лізингу

1.1 Об'єкти та суб'єкти лізингових відносин

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесено до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. [1, 25]

Визначення об'єкта лізингу є суттєвою умовою, без якої угода вважається недійсною. Головною обов'язковою умовою лізингу є те, що об'єкти, які передаються в лізинг, можуть бути використані лише для підприємницьких цілей. З урахуванням цього можна виділити наступні групи об'єктів (предметів) лізингу:

а) рухоме майно:

обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);

транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери та т.ін.);

будівельна техніка;

засоби телевізійного та дистанційного зв'язку;

оргтехніка, конторське обладнання;

ліцензії, ноу-хау, комп'ютерні програми і т. ін.;

б) нерухоме майно:

будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;

споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).

Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке майно, що не заборонене до вільного обігу і не знищується в процесі виробничого циклу. [2, 38]

Суб'єктами лізингу можуть бути:

лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає у користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

Лізингодавцями можуть бути:

банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи, в яких передбачений цей вид діяльності;

лізингові компанії: фінансові, що спеціалізуються тільки на фінансуванні угоди (оплата майна), або універсальні, що надають не тільки фінансові, а й інші види послуг, які пов'язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання, консультації і т.ін.). Їхні переваги - оперативність, мобільність, добре знання ринку і ситуації на місцях;

брокерські лізингові фірми;

будь-яка виробнича або торгівельна фірма (товариство), для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансових засобів;

страхові та пенсійні фонди.

лізингоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу; це може бути юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.

продавець лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу. [3, 48]

1.2 Класифікаційна характеристика видів лізингу

Світова практика протягом понад тридцяти століть напрацювала багаточисельні варіанти лізингових угод. При розгляді видів лізингу виходять перш за все із ознак їх класифікації. До таких ознак відносять: склад учасників угоди, об'єкт лізингу, термін використання і пов'язана з ним амортизація майна, обсяг обслуговування, рівень окупності, кількість учасників угоди, сектор ринку, характер лізингових платежів і т. ін. [4, 21]

Термін використання лізингового майна виступає одним із критеріїв для розмежування фінансового й оперативного лізингу, що особливо поширені в сучасній діловій практиці.

Фінансовий лізинг (finance leasing) відрізняється найбільше тривалими термінами використання лізингового майна, що можуть складати 10 років і більш. Термін, на який майно передаєтся в тимчасове користування, як правило, збігається з його нормативним терміном служби і періодом повної амортизації. За час дії договору лізингодавець цілком окупає свої витрати на придбання майна. Тому саме для фінансового лізингу характерно надання лізингоотримувачу права на викуп майна у власність по його залишковій вартості по закінченні терміна дії договору лізингу.

При оперативному лізингу (operative leasing) майно дається в користування на період, що набагато менше його нормативного терміна служби (сезонне, разове, цільове використання майна). Тому предметом цього виду лізингу часто є високотехнологічне устаткування з високими темпами морального старіння. Визначними рисами оперативного лізингу є часткова амортизація лізингового майна і відповідно неповна окупність витрат на його придбання протягом терміна дії одного договору. Таким чином, лізингодавець змушений багаторазово надавати майно в тимчасове користування різноманітним лізингоотримувачам. У результаті істотно зростає ризик того, що лізингодавець не зуміє відшкодувати усі свої витрати на придбання майна, оскільки згодом попит на нього може скоротитися. З цієї причини розміри лізингових платежів при оперативному лізингу набагато вище, чим при фінансовому лізингу. Оперативний лізинг широко використовується в транспорті, сільському господарстві й інших галузях. [5, 21]

У залежності від кількості учасників угоди розрізняють прямий і непрямий лізинг. Прямий лізинг має місце в тому випадку, коли лізингодавець одночасно є постачальником майна, а сама угода носить двосторонній характер. При непрямому лізингу між постачальником майна і лізингоотримувачем виступає один або декілька фінансових посередників. Якщо посередник один, це - класична тристороння лізингова угода. При збільшенні числа посередників виникають складні багатосторонні угоди.

Також розрізняє ще такі три форми лізингу:

- зворотний лізинг, який можна розглядати як різновид фінансового лізингу. Це договір лізингу, який передбачає придбання лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг. Його перевага в тому, що він доступний підприємствам зі складним фінансовим станом. Якщо підприємство відчуває гостру потребу в коштах, але в силу яких-небудь причин в даний момент має фінансові труднощі, то йому вкрай вигідно “запродати" майно лізинговій компанії і одночасно фактично продовжити користуватися ним. Це не виключає і можливості наступного викупу майна після закінчення строку договору і відновлення права власності постачальника - користувача відносно майна.

- пайовий лізинг. Це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більш як 80% набутого для лізингу майна;

міжнародний лізинг. Це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Міжнародний лізинг може бути експортним та імпортним. При експортному іноземною стороною є лізингоодержувач, а при імпортному - лізингодавець. До цього ж виду лізингу відносять і угоди, здійснювані лізингодавцем і лізингоодержувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін здійснює свою діяльність і має капітал спільно з закордонною фірмою, тобто, наприклад, є спільним підприємством. [6, 125]

У світовій практиці найбільш поширеними вважаються чотири моделі міжнародних лізингових операцій.

Перша модель: лізингодатель однієї країни здійснює контакти по організації і реалізації лізингової операції з лізингоотримувачем, що знаходиться в іншій країні.

Друга модель: лізингодавач однієї країни здійснює контакти по організації і реалізації лізингової операції з лізингоотримувачем, що знаходиться в іншій країні, але через розташовану в країні лізингоотримувача дочірню фірму.

Третя модель: лізингодавач однієї країни здійснює контакти по організації і реалізації лізингової операції з лізингоотримувачем, що знаходиться в іншій країні, але через посередника - розташовану в країні лізингоотримувача лізингову фірму. Фірмі-посереднику поручається організація і проведення переговорів, підготування і висновок на узгоджених умовах договора лізингу, а також його виконання. Юридично відношення між двома лізинговими фірмами оформляються звичайною агентською угодою, а розрахунки здійснюються у формі або комісійній винагороді за послуги, або зустрічної операції, або поділу прибутку.

Четверта модель: лізингодавач однієї країни здійснює контакти по організації і реалізації лізингової операції з лізингоотримувачем, що знаходиться в цій же країні, а виконання укладеного лізингового договору передає посереднику - розташованої в іншій країні лізинговій фірмі - на зазначених вище умовах агентської угоди.*

Необхідно відзначити, що однієї з основних проблем, з якими стикається лізингодавач, є встановлення ділової репутації лізингоотримувача. Особливе значення ця обставина має при міжнародних лізингових операціях. Зрозуміло, що при угоді з іноземним партнером рівень комерційних ризиків істотно зростає в силу властивим різним країнам розходжень у цивільному і торговому законодавствах, податковому режимі, методах бухгалтерського обліку, практиці виконання контрактів.

Іншою особливістю міжнародних лізингових операцій є валютні ризики, велику частину яких також несе лізингодавач. Висновок довгострокової угоди, розрахунки по якій ведуться в різноманітних валютах, потребує надійних гарантій проти можливих коливань валютних курсів, змін у національних режимах валютного регулювання, виснаження запасів валюти в партнера й інших негативних явищ. Умови кожної угоди специфічні, і, як показує практика, забезпечити високий рівень захисту від валютних ризиків можна лише при ретельному урахуванні всіх її нюансів. [7, 98]

В залежності від обсягу майна, що передається в лізинг, розрізняють:

чистий лізинг - це лізинг, при реалізації якого основні зобов'язання по обслуговуванню майна бере на себе лізингоодержувач. Він сплачує всі податки і збори, здійснює страхування і несе всі інші витрати, пов'язані з використанням обладнання;

“мокрий лізинг” - це лізинг з повним набором послуг, угоди за яким передбачають обов'язкове повне технічне обслуговування обладнання, його ремонт, страхування та інші операції, які бере на себе лізингодавець. Крім цього, можуть бути запропоновані послуги по підготовці кваліфікованого персоналу, по маркетингу і рекламі готової продукції, доставці сировини, необхідної для роботи обладнання. [9, 256]

В залежності від типу майна розрізняють:

лізинг рухомого майна - лізинг транспортних засобів, що не мають жорсткої прив'язки до нерухомих об'єктів і майна, що легко переміщується;

лізинг нерухомості - лізинг будівель, споруд, залізничного транспорту та іншого майна, що має жорстку територіальну прив'язку;

лізинг обладнання - лізинг окремих машин і механізмів, що не є замкнутим виробничим циклом;

лізинг “секондхенд” або лізинг майна, що було у користуванні;

груповий лізинг, або “біг-тікет-лізинг” застосовуться при оренді майнових комплексів або дорогого майна (заводів, літаків, суден).

За цільовим призначенням лізинг може бути:

дійсний, при проведенні угоди отримання податкових і амортизаційних пільг не є головною і визначальною метою. Цей вид лізингу називають ще нормативним лізингом;

фіктивний (спекулятивний) лізинг полягає в тому, що угода переслідує мету одержати високий прибуток за рахунок отримання необгрунтованих податкових і амортизаційних пільг. [10, 189]

В залежності від способу фінансування розрізняють такі види лізингу:

за рахунок власних коштів,

за рахунок злучених коштів,

роздільний, або лізинг з частковим фінансуванням лізингодавцем.

Мається на увазі перш за все спосіб фінансування придбання об'єкта лізингу, який збираються здавати в оренду. В останніх двох випадках ризик за угодами несуть кредитори - банки, страхові компанії, інвестиційні фонди або інші фінансові установи, в повернення позики забезпечують тільки лізингові платежі і майно, що здається в лізинг. [11, 234]

На Заході понад 85% угод побудовані на основі роздільного лізингу. В зв'язку з тим, що в нашій країні лізинг робить лише перші кроки і лізингові компанії ще фінансово слабкі, є всі підстави для застосування роздільного лізингу. Крім того, тут можуть бути вигоди для банків, оскільки можна скоротити базу оподаткування за рахунок віднесення відсотків за надану позику на витрати своєї діяльності. [12, 16]

За характером лізингових платежів розрізняють:

лізинг з грошовим платежем, коли всі платежі здійснюються в грошовій формі;

лізинг з компенсаційним платежем, коли платежі здійснюються у вигляді поставки товарів, вироблених на лізинговому обладнанні або у вигляді надання зустрічних послуг;

лізинг із змішаним платежем, коли поєднуються перераховані вище форми платежів. [13, 345]

В залежності від наміру учасників лізинг може бути:

терміновий (одноразовий, на один строк)

поновлювальний (револьверний) - продовжується по закінченню першого строку контракту.

В залежності від тривалості розрізняють такі види лізингу:

короткостроковий - до 1 року;

середньостроковий - від 1 до 3 років;

довгостроковий - більше 3 років. [14, 152]

Лізингова угода в силу прямої вказівки ст.6 полягає в писемній формі.

Термін договору фінансової оренди залежить від властивостей предмета лізингу (наприклад, від того, наскільки швидко воно морально застаріває, від потреб орендаря (дороге устаткування для ведення ремонтних робіт необхідно підрядчику лише на місяць) і погоджується сторонами при висновку договори. [15, 93]



2. Стан та розвиток лізингових відносин в Україні

2.1 Етапи та загальна система лізингового процесу

Як згадувалось вище, класичній лізинговій угоді відповідає як мінімум два договори:

договір купівлі-продажу, між лізингодавачем і постачальником;

безпосередньо договір фінансової оренди між лізингодавачем і лізингоотримувачем.

Крім цього, якщо лізингодавач використовує позикові засоби для купівлі майна, він укладає кредитний договір із банком, для страхування лізингового майна - договір страхування, технічне обслуговування забезпечується договіром на технічне обслуговування.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Схема механізму багатосторонньої лізингової угоди. [16, 423]:

2-оплата устаткування; 3-продаж устаткування; 4-лізинговий договір; 5-лізингові платежі; 6-постачання устаткування; 7-страхування устаткування.

Не зупиняючись на договорі купівлі-продажу відзначимо, що в ньому обов'язково повинні бути присутнім такі положення:

майно купується з метою наступної передачі його лізингоотримувачу (вказується його найменування) у рамках договору лізингу;

замовник передає всі свої зобов'язання лізингоотримувачу за винятком платіжних, надає йому право безпосередньо пред'явити всі претензії до постачальника;

Основним документом лізингової угоди, є договір фінансової оренди (лізингу). Він укладається між власником майна (лізингодавачем) і користувачем (лізингоотримувачем) про надання останньому в тимчасове володіння і користування для підприємницької діяльності об'єкта лізингу. [17, 147]

У договорі фінансової оренди повинні бути присутні такі положення:

Предмет договору

Порядок поставки і прийому майна

Права й обов'язки сторін

Використання майна, ремонт і модифікації

Страхування

Термін лізингу

Лізингові платежі і штрафні санкції

Відповідальність сторін

Порядок вирішення суперечок

Умови дострокового розірвання договору

Дії сторін по завершенню угоди

Інші умови

Форс-мажор

Юридичні адреси і банківські реквізити

Паралельно з підготуванням договору купівлі-продажу лізингодавач і лізингоотримувач майна підписують договір фінансової оренди (лізингу).

У преамбулі вказуються найменування сторін і прізвища осіб уповноважених підписувати договір.

У предметі договори вказується майно, що буде куплено і передано користувачу в тимчасове користування, його вартість, місце і терміни постачання. Як правило, транспортні витрати по доставці майна виділяються окремою сумою, тому що оплачуються лізингоотримувачем. Тут же згадується, що постачальник знає мету придбання майна. Також варто зазначити, чи брав участь лізингодавач у виборі майна і постачальника. [18, 287]

Обов'язковою умовою договору лізингу є вказівка термінів його дії, причому датою початку числення терміна договору є дата приймання майна лізингоотримувачем.

Окремий розділ у договорі лізингу присвячений порядку постачання і прийняття лізингового майна. У ньому відбивається, які сторони приймають устаткування. Як правило, це постачальник, лізингодавач і лізингоотримувач. У деяких випадках лізингодавач може передати свої права по прийняттю устаткування лізингоотримувачу. Обов'язково вказується термін, протягом якого майно повинно бути прийнято.

Передача майна оформляється актом передачі, що підписується всіма сторонами, які беруть участь у передачі майна. В акті засвідчується, що поставлене майно відповідає усім вимогам, записаним у заявці, цілком укомплектовано, дієздатне та готово до використання. З моменту підписання акта-передачі починається не тільки формальний відлік терміну договору лізингу, а до лізингоотримувача переходять всі права як звичайного одержувача (за винятком права власності) і всі ризики. У випадку виявлення переборних дефектів, що не впливають на нормальне функціонування устаткування, лізингоотримувач вказує їх в акті передачі, і узгоджує із постачальником терміни їхній усунення. Якщо постачальник не усуне недоліки в зазначений в акті термін, то лізингодавач або в його особі лізингоотримувач може зажадати заміни об'єкта лізингу. Невиконання постачальником вимог лизингодавача дає останньому можливість розірвати договір купівлі-продажу. [19, 201]

При відмові лізингоотримувача прийняти майно через дефекти, що виключають його нормальне використання, робиться відповідний запис в акті передачі. Крім цього, лізингоотримувач повинний у письмовій формі довести до відома лізингодавача з докладним описом виявлених недоліків. Зазначена рекламація дає лізингодавачу право розірвати договір купівлі-продажу і зажадати заміни майна.

Підписання акта передачі майна є важливим моментом лізингової угоди, тому що з цього моменту на лізингоотримувача переходить багато прав й обов'язків лізингодавача і додаткової відповідальності, а саме:

- починається термін відліку лізингового договору;

лізингодавач звільняється від відповідальності перед лізингоотримувачем за якість і придатність майна, гарантійних зобов'язань постачальника, збиток, що виникає в результаті його використання;

ризик випадкової загибелі, втрати, псування, розкрадання майна переходить до лізингоотримувачу;

лізингоотримувач приймає усі права лізингодавача стосовно постачальника, пов'язані з можливістю щиро висунути претензії по якості майна, ремонту і гарантійному обслуговуванню. [20, 342]

У договорі лізингу повинно бути відбите положення, що право власності на майно протягом його терміна належить лізингодавачу. Лізингоотримувач має виключне право володіння і користування предметом лізингу. Прибутки, отримані користувачем на лізинговому майні, належать лізингоотримувачу.

Лізингоотримувач повинний використовувати майно по прямому призначенню, зазначеному в договорі і не має права вносити в нього зміни і модифікації без згоди лізингодавача. У випадку якщо лізингоотримувач за згодою лізингодавача, вираженого в письмовій формі, зробив за свій рахунок поліпшення предмету лізингу, без шкоди для предмету лізингу, лізингоотримувач має право після припинення договору лізингу на відшкодування вартості таких покращень, якщо інше не передбачено договором лізингу. Якщо ж лізингоотримувач без згоди в письмовій формі лізингодавача зробив за рахунок власних коштів поліпшення предмета лізингу, без шкоди для нього, лізингоотримувач не має права на відшкодування вартості цих поліпшень. У будь-якому випадку поліпшення є власністю лізингоотримувача.

У процесі використання майна лізингоотримувач зобов'язаний підтримувати його в робочому стані, експлуатувати відповідно до інструкції, використовувати з метою, передбачених у договорі, здійснювати поточний і профілактичний ремонт, а в обговорених випадках і капітальний. [21, 69]

Лізингодавач має право в будь-який час провести інспекцію і перевірити, чи за призначенням використовується майно. Крім цього, на першу вимогу лізингодавача лізингоотримувач зобов'язаний надати інформацію про свій фінансовий стан за формою, що може бути передбачена в лізинговому договорі.

У договорі може бути спеціальний розділ, де перераховані права й обов'язку сторін, або ці питання можуть бути відбиті в спеціалізованих розділах.

Основним обов'язком лізингоотримувача є своєчасна виплата лізингових платежів. Цьому питанню присвячується окремий розділ договору.

У залежності від форми платежу розрізняють:

- грошові платежі, коли платежі провадяться за рахунок коштів;

- компенсаційні платежі, коли розрахунок проводяться або товарами, або шляхом надання зустрічної послуги лізингодавачу;

змішані платежі, коли поряд із грошовими виплатами припускаються платежі товарами або послугами.

У залежності від застосовуваного методу нарахування лізингових платежів розрізняють:

платежі з фіксованою загальною сумою. Лізингова плата в цьому випадку містить у собі амортизаційні відрахування від вартості арендованого устаткування, плата за користування позиковими засобами, суму комісійної винагороди лізингодавачу і плату за надані їм додаткові послуги згідно з угодою;

платежі з авансом (депозитом), коли лізингоотримувач майна спочатку надає лізингодавачу аванс у момент підписання угоди у встановленому розмірі, а потім після підписання акта приймання решту виплачує періодично внесками загальну суму лізингового платежу (за мінусом авансу);

мінімальні платежі, що складають суму всіх лізингових платежів, які повинний зробити лізингоотримувач за весь період лізингу, а також суму, що він повинний сплатити, якщо має намір придбати майно у власність після закінчення терміна лізингу.

По періодичності виплат виділяють:

періодичні платежі (щорічні, щоквартальні, щомісячні), що сплачуються по узгодженому сторонами графіку, який додається до лізингової угоди;

одночасні платежі, застосовувані в сполученні з періодичними внесками випадках, якщо угоді передбачена виплата авансу.

З урахуванням фінансового стану і платіжних можливостей лізингоотримувача в договорі можуть встановлюватися різноманітні засоби сплати лізингових платежів, у відповідності з якими розрізняють платежі:

рівними частками;

із розмірами, що збільшуються; такі платежі застосовувані в основному лізингоотримувачами з нестійким фінансовим становищем, коли на початковому етапі лізингу користувачу зручніше вносити лізингову плату невеличкими внесками, а потім у міру освоєння устаткування і нарощування темпів випуску виробленої на ньому продукції збільшувати їх;

с розмірами, що зменшуються, (прискорені платежі); використовуються лізингоотримувачами зі стійким фінансовим становищем, коли в початковий період лізингу користувач віддає перевагу погасити велику частину своєї заборгованості лізингодавачу. У випадку затримки виплати лізингових платежів у договорі повинні бути передбачені штрафні санкції за порушення термінів виплат періодичних платежів. [22, 321]

У окремому розділі визначається порядок страхування майна і ті дії, що повинні бути початі при настанні страхового випадку. Як правило, усі ризики по доставці майна несе лізингодавач, а всі ризики після підписання акта передачі приймає на себе лізингоотримувач. З настанням страхового випадку лізингоотримувач зобов'язаний відповідно до договору фінансового лізингу почати ряд обов'язкових дій:

довести до відома лізингову компанію про настання страхового випадку;

відремонтувати за свій рахунок пошкоджене устаткування і привести його в робочий стан;

замінити за свій рахунок його іншим устаткуванням, якщо воно не може бути відремонтовано, або було викрадено або знищено;

виплатити суму розрива угоди в тому випадку, якщо він не може відремонтувати або замінити майно;

забезпечити своєчасність і повноту сплати лізингових платежів і по закінченні терміна дії лізингового договору викупити майно на домовлених раніше умовах. [23, 103]

У лізинговому договорі обов'язково повинні бути присутні умови, при яких угода може бути розірвана достроково з ініціативи як лізингоотримувача, так лізингодавача.

Основною причиною, по якій лізингоотримувач може розірвати угоду, є недоліки, виявлені при прийомі устаткування і такі, за наявності яких неможливо його нормальне використання.

У лізингодавача таких причин набагато більше. Вони можуть бути розбиті на дві групи:

умови, що звільняють сторони від виконання договору лізингу і від якоїсь відповідальності. В основному ці умови пов'язані з реалізацією договору купівлі-продажу, що був анульований до постачання майна лізингоотримувачу, або коли продавець виявився не в змозі його поставити;

умови, що пов'язані з неналежним виконанням своїх обов'язків лізингоотримувачем. Ними можуть бути: використання майна не по призначенню, невиконання зобов'язань по виплаті лізингових платежів або погашенню заборгованості по платежам і штрафам, ліквідація лізингоотримувача, анулювання договору купівлі-продажу з вини лізингоотримувача. [24, 508]

У даному випадку лізингоотримувач повинний заплатити лізингодавачу так названу суму покриття угоди, що включає:

невиплачену суму лізингових платежів із пенею;

залишкову суму майна на момент закінчення терміна договору, якщо в ньому передбачений викуп майна;

неустойку.

Права лізингодавача на дострокове розірвання договору лізингу можуть бути гарантовані введенням у господарську практику механізму опціону, при якому лізингоотримувач одержує за визначену плату право вибору, або продовжити договір до витікання нормативного терміна служби устаткування, або викупити устаткування. Механізм опціонів у таких країнах, як США, Німеччина, Франція ставиться до обов'язкових вимог. У той час як у Нідерланд опціон носить рекомендаційний характер, а в Японії взагалі не застосовується.

При цьому в Японії передбачена передача лізингоотримувачу об'єкта лізингу за нульову або номінальну винагороду. [25, 275]

Справа в тому, що лізингоотримувачу по умовах виробництва, що змінилися, може виявитися непотрібним устаткування, узяте в лізинг, або його експлуатація за якимись причинами стають нерентабельної. У цьому випадку підприємству буде вигідно викупити устаткування до витікання нормативного терміна служби, щоб продати його, здати в оренду або передати в сублизинг. Все це значно розширює права лізингоотримувача і надає йому нові можливості в реалізації інвестиційної стратегії.

У однім з останніх розділів договору описуються дії сторін по завершенню угоди в зв'язку з витіканням його терміна. Можливі три варіанти:

Лізингоотримувач:

повертає майно лізингодавачу;

укладає новий договір лізингу;

придбає майно у власність.

Майно повертається лізингодавачу в працездатному стані з урахуванням фізичного зносу. При поверненні лізингового майна користувач повинний доставити його в місце, зазначене лізингодавцем і передати його згідно акту передачі, що буде свідчити про виконання сторонами всіх зобов'язань за договором і його завершенням. Всі витрати по доставці майна лізингодавачу і відповідальність за його цілісність несе лізингоотримувач.

Як правило, у фінансовому лізингу реалізуються другий і третій варіанти, тому що лізингодавач цілком не зацікавлений у поверненні майна. Йому вигідніше укласти новий договір, на пільгових для лізингоотримувача умовах, або продати майно за чисто символічну плату.

Для продовження оренди лізингового майна лізингоотримувач виходить із цією пропозицією до лізингодавача, як правило, не пізніше 30-ти днів до закінчення договору (конкретний термін повинний бути зазначений у договорі). При виконанні всіх зобов'язань лізингоотримувача по лізингових платежах сторони укладають новий договір. [26, 89]

У випадку якщо в договорі лізингу був передбачений викуп майна, та після сплати останніх лізингових платежів, сторони укладають договір купівлі-продажу лізингового майна, ціна якого визначена в лізинговому договорі. Право на викуп майна лізингоотримувач має незалежно від того, чи є даний пункт у договорі або немає (фінансовий лізинг). Він може вийти з цією пропозицією до лізингодавачу до закінчення договору, узгодити з ним ціну, укласти договір купівлі-продажу, оплатити його і стати власником майна. [27, 167]

2.2 Правові норми договору лізингу

Умовно можна виділити три етапи лізингової угоди. На першому (попередньому) етапі здійснюється підготовча робота, що передує заключенню ряду юридичних договорів, проведення якої зумовлено складним характером багатосторонніх відносин при лізингу, необхідністю детального вивчення всіх умов і особливостей кожної угоди; вирішується питання фінансування угоди. На даному етапі оформлюються заявки майбутнього лізингоодержувача, готуються заключення про кредитоздатність клієнта і розраховується єфективність лізингового проекту. Все це відображається в направляємому постачальнику замовленні-наряді. [28, 527]

Головну роль в організації управління лізингом відіграє другий етап. На цьому етапі проводиться юридичне закріплення лізингової угоди. Оформлюються наступні документи:

договір про купівлю-продаж об'єкта лізингу в експлуатацію;

акт про прийняття об'єкта лізингу в експлуатацію;

лізингова угода;

договір на технічне обслуговування передаваємого в лізинг майна;

договір на страхування об'єкта лізингу.

Третій етап лізингового процесу - період використання об'єкта лізингу. Він супроводжується відображенням лізингових операцій в бухгалтерському обліку і звітності. На даному етапі проводиться виплата лізингодавцю лізингових платежів і після закінчення строку лізингу оформлюються відносини по подальшому використанню об'єкта лізингу. [29, 45]

Розподіл прав і обов'язків арендодавця й орендаря визначаються особливостями механізму лізингових відносин. Класичний лізинг зв'язує трьох осіб: виробника устаткування, його споживача (арендодавця) і орендаря. Проте учасники лізингових відносин пов'язані між собою не одним а двома окремими договорами.

Арендодавач укладає договір купівлі - продажу з виробником або постачальником обраного орендарем устаткування і договір фінансової оренди (лізингу) з орендарем.

Договори купівлі продажу і лізингу взаємозалежні. У договорі купівлі-продажу, арендодавець вказує, що устаткування купується з метою віддачі його в оренду. Майно, що є предметом договору фінансової оренди (лізингу), безпосередньо передається орендарю виробником (продавцем) у місці перебування орендаря, якщо інше не передбачено договором фінансової оренди. У договорі купівлі-продажу вказується термін надання майна орендарю, а якщо такий термін не зазначений, у розумний термін, орендар вправі, якщо прострочення відбулося по обставинах, за які відповідає арендодавець, зажадати розірвання договору фінансової оренди (лізингу) і відшкодування збитків. [30, 28]

У імперативній формі можна визначити такі основні обов'язки учасників лізингового договору.

Лізингодавець повинен:

купити майно;

повідомити продавця про те, що одержано майно, призначене для передачі його в лізинг визначеній особі;

надати майно в тимчасове володіння і користування лізингоотримувачу.

Лізиногоотримувач зобов'язаний:

використовувати лізингове майно тільки в підприємницьких цілях відповідно до його призначення і вимоги договору;

робити лізингові пла

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

тежі в порядку і терміни, установлені договором.

Так, при здійсненні фінансового лізингу, лізингоотримувач вправі пред'явити вимогу якості і комплектності, термінам постачань і інші вимоги, установлені договором купівлі-продажу, безпосередньо до продавця. При здійсненні оперативного лізингу відповідає за недоліки переданого в лізинг майна сам лізингодавець. При виявленні таких недоліків, лізингоотримувач вправі зажадати від лізингодавця безоплатного усунення недоліків предмета лізингу, зменшення лізингових платежів або відшкодування своїх витрат, пов'язаних з усуненням недоліків даного предмета лізингу. Лізингодавач не відповідає за недоліки переданого в тимчасове володіння і користування майна, якщо вони були заздалегідь обговорені при скаладанні договору лізингу, або були заздалегідь відомі лізингоотримувачу, або могли бути виявлені лізингоотримувачем під час огляду предмета лізингу, або перевірки його справності. Крім прав, прямо передбачених. Цивільним кодексом, що регулює права орендаря й арендодавця в частині фінансової оренди, вони мають комплекс прав, властивих їм і при інших видах орендних відношень. [31, 51]

Так орендар (лізингоотримувач) має право за згодою арендодавця здавати майно, що складає предмет договору фінансової оренди в суборенду. Сублізинг - особливий вид відношень, що виникають у зв'язку з передачею права користування предмета лізингу третій особі. Не припускається лише передача лізингоотримувачем третій особі своїх зобов'язань по виплаті лізингових платежів.

Орендар може також, за згодою арендодавця, передати в заставу предмет лізингу. Застава повинна бути оформлена окремим договором, між орендарем (лізингоотримувачем) і його кредитором. Лізингодавач може також використовувати свої права у відношенні предмета лізингу в якості застави третій особі, як учаснику лізингової угоди, так і не учаснику лізингової угоди. При цьому ризик вилучення застави на користь третьої особи розглядається як явне порушення умов договору лізингу з боку лізингодавця. Якщо предмет лізингу є придбаним за рахунок притягнутих засобів і є предметом застави за договором на притягнення засобів, його повторна застава не провадиться.

У тих випадках, коли предметом договору лізингу є складне спеціалізоване устаткування (комп'ютери, обчислювальні машини і т.д.) укладають договір лізингу з додатковим умовами. Це породжує виникнення нового комплексу обов'язків у лізингодавця по наданню додаткових послуг лізингоотримувачу, що робляться як до початку користування, так і в процесі користування предметом лізингу. Комплекс, наданих додаткових послуг, як і багато інших питань, сторони можуть врегулювати в договорі фінансової оренди самостійно. [32, 21]

Як правило, лізингодавець робить додаткові послуги по здійсненню монтажних, пусконалагоджувальних робіт, навчанню персоналу, післягарантійному обслуговуванню, ремонту предмета лізингу і виконання інших робіт, без котрих неможливо використовувати предмет лізингу. [33, 27]

2.3 Привабливість та переваги лізингу

Широке розповсюдження в світовій практиці лізинг отримав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди. Розглянемо основні з них. З точки зору лізингоодержувача (орендаря) ці переваги такі:

-- можливе використання нової, дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат, оскільки при лізингу виробниче обладнання передається в користування без попереднього викупу, тобто є можливість налагодити виробництво при обмежених витратах фінансових (а при міжнародному лізингу -- валютних) засобів;

-- лізинг припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів; при використанні звичайного кредиту підприємство повинно було б частину вартості покупки оплатити за рахунок власних коштів;

-- лізинг також дозволяє спочатку випробувати машини, а потім закупити їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на час його фактичної експлуатації;

-- лізинг дозволяє підприємству запобігти витратам, пов'язаним із моральним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоодержувача;

-- лізингові платежі в повному обсязі відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізингоодержувачем, і відповідно знижують оподатковуваний прибуток;

-- майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс лізингоодержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно; його вартість не включається в залишок кредитної заборгованості. Це поліпшує фінансові показники підприємства-орендаря і відповідно дозволяє йому залучити додаткові кредитні ресурси (у зв'язку з цим сучасний лізинг часто класифікують як «позабалансове фінансування»);

у багатьох країнах законодавче встановлені податкові пільги для лізингових операцій (так, прискорена амортизація дозволяє суттєво знизити оподатковуваний прибуток і термін лізингової угоди;

-- порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розрахувати надходження своїх доходів і разом із лізингодавцем розробити зручну схему платежів; платежі можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.п.; сума платежів може бути постійною або ковзкою; при її визначенні може бути врахована сезонність використання предмета лізингу; платежі можуть здійснюватися із виручки від реалізації продукції, що вироблена на отриманому в лізинг обладнанні; при використанні компенсаційного лізингу лізингоодержувач здійснює платежі в товарній формі, використовуючи продукцію, що вироблена на лізингованому обладнанні;

-- лізинг доступний малим і середнім підприємствам, в той час як отримання банківських кредитів на сприятливих умовах для них проблематичне; деякі лізингові компанії не вимагають від лізингоодержувача ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме устаткування (при невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія забирає своє майно);

-- лізинг на відміну від кредиту дає змогу створити надійніші умови господарювання;

-- підвищується ліквідність підприємств-лізингоодержувачів, тобто покращується такий важливий для ринкової економіки показник, як здатність своєчасно сплатити майбутні борги;

-- перевагою лізингу є також можливість придбання лізин-гоодержувачем устаткування за залишковою вартістю після завершення лізингової угоди;

-- при укладанні лізингової угоди орендар може розраховувати на отримання від лізингодавця додаткових інформаційних, консультативних і юридичних послуг;

-- Міжнародний валютний фонд не враховує суму лізингових угод у підрахунку національної заборгованості, тобто є можливість перевищити фактичні ліміти кредитної заборгованості, встановлені Фондом для окремих країн (при застосуванні імпортного лізингу).

В умовах ринкових відносин лізинг дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам. Підприємству-виробнику лізинг вигідний тим, що за його допомогою підтримується тісний зв'язок між виробниками і споживачами техніки. Вся інформація про недоліки використовуваного устаткування надходить до підприємства-виробника, яке усуває їх, підвищуючи конкурентноспроможність своєї продукції та розширюючи можливості її збуту. Збуваючи продукцію за лізингом, виробник вирішує проблему отримання плати за неї, що зміцнює його фінансове становище. [34, 25]

Лізингові фірми від проведення лізингових операцій отримують досить високий прибуток. Крім того, якщо лізингодавцем виступає банк, то він також має свої вигоди:

-- розширюється коло банківських операцій, росте число клієнтів і відповідно збільшуються отримувані доходи;

-- знижується ризик втрат від неплатоспроможності клієнтів. При здій-сненні лізингових операцій банк (або його дочірня лізингова компанія) залишається власником майна, що передано в оренду, і, якщо порушуються умови угоди, може вимагати повернення майна. Дана обставина забезпечує можливість проведення лізингових операцій з клієнтами, у яких нестійке фінансове становище (малі підприємства, фермерські господарства, кооперативи, особи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю і т.ін.);

-- банк має право нараховувати на майно, що передається в оренду, амортизаційні відрахування, які не підлягають оподаткуванню і можуть бути джерелом засобів для придбання нового майна;

банк отримує доходи у вигляді комісійних за лізингом. Величина лізингових платежів може бути «вища, ніж процентна ставка за кредитами. Але в умовах економічної кризи, коли практично відсутнє середнє та довгострокове кредитування, лізинг може бути успішно використаний для вирішення питань капіталовкладень. Дане положення виправдовується також наданням клієнтові, крім позики, машин і устаткування, а також іншого майна, що особливо актуально в умовах існуючого в Україні великого морального і фізичного зносу практично всіх основних фондів. [35, 9]

Як бачимо, лізингові операції мають великі переваги. Традиційне уявлення про лізинг як примітивну довгострокову оренду майна безнадійно застаріло. В той же час слід відмітити ряд недоліків, що притаманні лізингу:

-- кількість учасників лізингової угоди більша, ніж при купівлі майна за рахунок позики, тому операції відрізняються досить складною організацією;

-- на підготовку фінансової лізингової угоди може знадобитися більше часу, ніж на підготовку контракту на купівлю; вищі можуть бути і адміністративні витрати, тому вважається, що ціна лізингу може бути нижчою або дорівнювати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг. [36, 38]

Законодавством США, наприклад, передбачається, що для отримання податкових пільг необхідно довести відповідність угоди до ряду ознак, які б свідчили про її належність до дійсної угоди. Податковим законодавством Німеччини, Франції та Італії не передбачаються додаткові пільги для лізингодавців чи лізингоодержувачів. У 1986--1987 рр. в Англії та США почали діяти нові податкові законодавства, які фактично відмінили багато податкових пільг, пов'язаних з лізингом. [37, 45]

На лізингодавця лягає ризик морального старіння майна і отримання лізингових платежів, а вартість лізингу є вищою, ніж позики, оскільки ризики зносу устаткування лягають на лізингодавця; відповідно останній закладає це у вартість лізингу. Якщо науково-технічний прогрес робить об'єкт лізингу застарілим, при фінансовому лізингу орендні платежі не припиняються до закінчення угоди.

Таким чином, розглянуті переваги і недоліки лізингових операцій дають можливість зробити висновки, що позитивних моментів, притаманних лізингові, набагато більше, і при державній підтримці, хоча б на період становлення, лізинговий бізнес стане ще більш привабливим.

фінансовий лізинг правовий договір



3. Проблеми та шляхи розвитку лізингу на підприємстві "Полтавський турбомеханiчний завод"

3.1 Характеристика підприємства та інвестиційного проекту

Полтавський турбомеханiчний завод - одне з найстарiших пiдприємств м. Полтави, був заснований у 1899 роцi. Згiдно з наказом Мiнiстерства енергетики та електрифiкацiї України за № 55 вiд 04.03.94 р. державне пiдприємство було перетворено у Вiдкрите акцiонерне товариство "Полтавський турбомеханiчний завод". Скорочена назва Товариства - ВАТ “ПТМЗ”. Місце знаходження Товариства: Україна 36029, м. Полтава, вул. Зіньківська, 6.

Завод розташований на двох промислових майданчиках, загальною площею 26,9 га. Перший майданчик знаходиться в центральнiй частинi Київського району м. Полтава i має повне iнженерне забезпечення. Другаий майданчик знаходиться в с. Затурино (Затуринський промвузол), де розмiщено ливарне виробництво з усiма допомiжними службами. До стуктурних пiдроздiлiв заводу входять чотири основних цехи по виготовленню запасних частин для турбiнного устаткування теплових електростанцiй вiтчизняного i зарубiжного виробництва, а також виробництво серiйної продукцiї. Пiдприємтво має допомiжне виробництво: ливарне, ковальсько-пресове, iнструментальне, деревообробне, термiчнi i гальванiчнi вiддiлення, склад готової продукцiї.

Основними видами дiяльностi товариства є виробництво продукцiї технiчного призначення. Основними видами продукцiї на заводi є повiтрянi компресори та компресорнi станцiї, вони становили у 2008 роцi 61% та запаснi частини до енергоустаткування - 20,9% загального обсягу. Навiть в умовах наростаючої конкуренцiї завод залишається одним з основних виробникiв запасних частин до парових турбiн. Використовуючи технiчнi можливостi, завод виготовляє як складну одиничну продукцiю так i серiйну продукцiю на достатньо високому рiвнi.

Залежнiсть виробництва вiд сезонних змiн вiдсутня, але можливе збiльшення реалiзацiї серiйної продукцiї у лiтнiй перiод, пов'язане з ростом сезонного попиту на неї. Виготовлення та реалiзацiя запасних частин до енергетичного обладнання в основному випускається пiд замовлення покупця, а компресори, компресорнi станцiї, маслоочиснi, зварювальнi агрегати, насоси та товари народного вжитку реалiзуються шляхом вiльного продажу замовнику. Продукцiя заводу має конкурентну цiну на деякi види продукцiї цiна значно нижча, нiж на аналогiчну продукцiю iншiх виробникiв. При реалiзацiї продукцiї застосовуються рiзнi види оплати як попередня, так i наступна, в термiни узгодженими iз замовником. На заводi дiє гнучка система торговельних знижок, а також своєчасно оперативна вiдправка продукцiї. Пiдприємство не є монополiстом по випуску своєї продукцiї на внутрiшньому ринку України. Оптово-вiдпускнi цiни на заводську продукцiю вiльнi i затвердженi правлiнням. Основними споживачами продукцiї заводу є електростанцiї України та країн СНД, пiдприємства, у яких експлуатуються паровi турбiни.

Вiдсутнiсть стабiльного українського ринку, митна i економiчна полiтика колишнiх радянських республiк впливають на дiяльнiсть пiдприємства. Щоб продукцiя заводу могла продаватися за межами України, вона повинна бути значно дешевше аналогiчної росiйської, тому що транспортнi, митнi i iншi витрати значно пiдвищують її кiнцеву цiну. За останнi роки в Росiї значно виросло компресорне виробництво, з'явились новi виробники i розширилась номенклатура, особливо гвинтових компресорiв, що значно вплинуло на конкурентноспроможнiсть продукцiї на ринку.

Фiнансова дiяльнiсть пiдприємства здiйснюється в порядку передбаченому чинним законодавством України та затверджується щорiчними загальними зборами акцiонерiв. За 2008 рiк прибуток, який пiдлягає оподаткуванню, склав 9530,5 тис. грн., податок на прибуток - 1236,9 тис. грн., що на 58,8 тис. грн. бiльше у порiвняннi з минулим роком. Чистий прибуток склав 8263,6 тис. грн. Аналiз показникiв фiнансового стану показує, що пiдприємство має достатнiй рiвень фiнансової усталеностi. Платоспроможнiсть, враховуючи всi оборотнi активи, перебуває у задовiльному станi.