Умови праці та їх роль в забезпеченні високої ефективності праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

за темою:

“Умови праці та їх роль в забезпеченні високої ефективності праці”

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ УМОВ ПРАЦІ

1.1 Поняття умов праці

1.2 Класифікація чинників складових рівень і стан умов праці

1.3Загальна характеристика категорії тяжкості праці

РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧІЙ АСПЕКТ ЩО ДО УМОВ ПРАЦ В УКРАЇНІ

2.1 Галузь застосування та загальні положення

2.2 Основні поняття, що застосовуються в Гігієнічній класифікації

2.3 Класи умов праці

2.4 Винагорода праці в несприятливих умовах

РОЗДІЛ 3. РОЛЬ УМОВ ПРАЦІ В ЗАБЕСПЕЧЕННІ ЇЇ ВИСОКОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

3.1 Вплив умов праці на працездатність

3.2 Досвід управління умовами праці

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ДОПРАЦЮВАННЯ

ВСТУП

Умови праці -- це умови, які складаються в процесі праці людини -- головної продуктивної сили суспільства. Вони поділяються на соціально-економічні, які розглядаються у широкому розумінні і характеризують відношення до них суспільства, а також виробничі, або умови праці безпосередньо на робочих місцях, тобто у вужчому розумінні.

Учені Науково-дослідного інституту праці (НДІ праці) визначили умови праці як складне об'єктивне суспільне явище, яке формується в процесі виробничої діяльності під впливом взаємозв'язаних факторів соціально-економічного, техніко-організаційного та природно-кліматичного характеру, що суттєво впливає не тільки на здоров'я, працездатність людини та її ставлення до праці, на продуктивність праці й інші економічні результати виробництва, а й на рівень життя, всебічний розвиток людини.

У навчальному посібнику «економіка праці та соціально-трудові відносини» умови праці визначаються як сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізичних, естетичних і соціальних чинників конкретної праці, зумовлених розвитком продуктивних сил суспільства, що визначають стан виробничого середовища і вплив на здоров'я і працездатність людини.

В процесі праці людина перебуває в контакті з предметом праці, знаряддями праці, та іншими людьми . Крім цього, на людину діють різні фактори виробничого середовища, зокрема температура вологості, та швидкість руху повітря параметри яких не завжди відповідають нормативним значенням, надмірний шум, вібрація, шкідливі виділення, електромагнітне та радіоактивне випромінювання тощо.

Все це має вплив на організм людини, а отже і на її працездатність.

В сучасних умовах господарювання - все більшого значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом впровадження нової техніки, технологій, оздоровлення виробничого середовища, врахування вимог естетики праці.

Оцінка умов праці на робочих місцях -- це установлення ступеня шкідливості і небезпеки факторів виробничого середовища, вазі й напруженості праці на конкретному робочому місці.

Фактичний стан умов праці оцінюється в практиці роботи підприємств тільки на робочих місцях, передбачених галузевими переліками робіт з важкими й шкідливими, особливо важкими й особливо шкідливими умовами праці.

Оцінка умов праці виробляється на основі інструментальних вимірів рівнів, факторів виробничого середовища, або за результатами чергової атестації робочих місць.

На сьогоднішній день умови праці мають велике значення тому що вони на пряму пов'язані з працездатністю і продуктивністю праці.

Актуальність цієї теми полягає в тому, що у всі часи , а особливо зараз, людям не завадить знати як можна підвищити продуктивність праці, або довше зберігати працездатність.

У цій курсовій роботі я постараюся розкрити всі аспекти умов праці, їх законодавчі норми, історію розвитку та сучасні напрямки.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ УМОВ ПРАЦІ

1.1 Поняття умов праці

Виконання будь-якої роботи протягом тривалого часу супроводжується стомленням організму, що проявляється в зниженні працездатності людини. Разом з фізичною і розумовою роботою значну дію на стомлення надає і навколишнє виробниче середовище, тобто умови, в яких протікає його робота.

Умови праці - це сукупність чинників виробничого середовища, що роблять вплив на функціональний стан організму працюючих, їх здоров'я і працездатність в процесі праці. Вони визначаються вживаним устаткуванням, технологією, предметами і продуктами праці, системою захисту робітників, обслуговуванням робочих місць і зовнішніми чинниками, залежними від стану виробничих приміщень, створюючими певний мікроклімат. Таким чином, виходячи з характеру виконуваних робіт, умови праці специфічні як для кожного виробництва, цеху і ділянки, так і для кожного робочого місця. Існує і інше визначення поняття «умови праці».

Умови праці - це складне об'єктивне суспільне явище, що формується в процесі праці під впливом взаємозв'язаних чинників соціально-економічного, техніко-організаційного і природно-природного характеру і впливаюче на здоров'я, працездатність людини, на його відношення до праці і ступінь задоволеності працею, на ефективність праці і інші економічні результати виробництва, на рівень життя і всесторонній розвиток людини як головної продуктивної сили суспільства.

Дане визначення дає цілісну характеристику умов праці: їх єства як об'єктивного явища, механізму формування і основних напрямів дії на працюючу людину, ефективності, впливу на соціальний розвиток. Це визначення конкретизує терміни «виробниче середовище» і «умови праці», що є єдністю двох сторін. З одного боку, це чинники, що впливають на формування умов праці, а з іншою - елементи, що становлять умови праці. До елементів умов праці відносяться, наприклад, температура, загазованість і т. д., тобто все те, що безпосередньо впливає на працюючу людину, його здоров'я, працездатність і соціальний розвиток.

За даними Мінпраці і соціального розвитку, знос основних фундацій підприємств наблизився до 60%, частка використання застарілих технологій і устаткування в окремих галузях промисловості складає більш 80%. незадовільні умови праці часто є основною причиною високого рівня виробничого травматизму, загальної професійної обумовленої захворюваності.

Нещасні випадки на виробництві і професійні захворювання є не тільки людською трагедією, але і причиною найсерйозніших економічних втрат. За даними Держкомстату, частка зайнятих на роботах, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, а також кількість вперше виявлених професійних захворювань неухильно ростуть.

В 2007 р. порівняно з 2005 р. дещо зросла абсолютна кількість працюючих на устаткуванні, що не відповідає вимогам безпеки. При цьому протягом 2005 - 2007 рр. загальна чисельність працівників, що працюють на такому устаткуванні, змінювалася трохи і складала щорічно трохи більше 50 тис. чоловік. Про те, що більш третини працівників, серед яких значну частину складають жінки, зайнято на роботах з шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, свідчать показники за уявленням різних компенсацій за умови праці, які поки не знижуються. Щорічно на виробництві гине близько 5 тис. чоловік працездатного віку.

1.2 Класифікація чинників складових рівень і стан умов праці

Важливого значення набуває оцінювання стану умов праці й визначення ступеня їх шкідливості та небезпечності.

Оцінювання умов і характеру праці на робочих місцях здійснюється на основі гігієнічної класифікації праці з метою:

-контролю умов праці працівників на відповідність санітарним правилам і нормам;

-атестації робочих місць за умовами праці;

-санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;

-складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;

-розслідування випадків професійних захворювань;

-розробки рекомендацій по поліпшенню умов праці тощо.

Санітарно-гігієнічні умови формуються під впливом на людину навколишнього середовища (шкідливі хімічні речовини, забруднене повітря, вібрація, освітлення, рівень шуму, інфразвук, ультразвук, електромагнітне поле, лазерне, іонізуюче, ультрафіолетове випромінювання, мікроклімат, мікроорганізми, біологічні чинники). Приведення цих чинників у відповідність з сучасними нормами, нормативами і стандартами є передумовою нормальної працездатності людини.

Сприятливі санітарно-гігієнічні умови праці сприяють збереженню здоров'я людини і підтримці стійкого рівня його працездатності. Робота по поліпшенню умов праці припускає в першу чергу вдосконалення техніки, технології і фізико-хімічних властивостей сировини, та також подальше вдосконалення виробничих процесів з урахуванням комплексу санітарних норм, стандартів і вимог.

В поняття метеорологічні умови (мікроклімат) виробничого середовища входять температура, вогкість, рух повітря і його барометричний тиск. Підвищені або знижені проти норми температура і вогкість повітря викликають додаткові виробничі витрати енергії людини, знижують продуктивність праці. Систематичні охолоджування і прогрівання організму можуть привести до різних захворювань.

Холодними виробництвами вважаються такі, в яких тепловиділення від навколишніх предметів, людей, сонячного проміння не перевищує 20 ккал на 1 м3 в годину. При низькій температурі знижується рухливість кінцівок, притупляється увага, організм витрачає додаткову енергію на підтримку нормальної температури.

При високій температурі частішає дихання, порушується водний і сольовий баланс організму в результаті рясного виділення поту, температура тіла може підійматися до 39 °С. Потери води в гарячих виробництвах досягають 5-8 л в зміну, тобто 7-10% ваги людини.

Для створення сприятливого мікроклімату на робочих місцях і у виробничих приміщеннях необхідно герметизувати устаткування, укрити і ізолювати поверхню випаровування рідин, теплоізольованість джерела тепла, а також автоматизувати і механізувати процеси з надмірним виділенням тепла і вологи.

Шум і вібрація з фізичної точки зору багато в чому схожі, але один сприймається слухом, інша - дотиком. В даний час шум - один з найпоширеніших чинників зовнішньої, у тому числі виробничого середовища. Шум характеризується силою (рівнем) звуку, визначуваної в децибелах (дБ), частотою в герцах (Гц) і інтервалом частот в октавах. При цьому рівень інтенсивності звуку викликає у людини різні відчуття. Так, при 50-60 дБ виникає відчуття спокою і комфорту, при 60-80 - лише відчуття зручності, шум в 90 дБ - цілком прийнятний, 100 дБ - відчуття галасливості, 110 дБ - дискомфорт, 120 дБ - відчуття тривоги, 130 дБ - болісне відчуття. Найбільший вплив надають високочастотні звуки навіть при однаковій силі (рівні). Шкідлива дія шуму позначається на нервовій і серцево-судинній системах, на роботі органів травлення, підвищує кров'яний тиск, притупляє увагу і приводить до швидкого стомлення. При цьому рівень інтенсивності звуку викликає у людини різні відчуття.

Вібрація супроводжує багато виробничих процесів. Вона викликає захворювання суглобів, може порушити рухові рефлекси людини. Характеризується частотою (в Гц) і амплітудою (в мм).

Вібрації неоднаково впливають на людину, при цьому по характеру дії слід розрізняти місцеву і загальну вібрації. Загальна вібрація викликає струс підлоги, стін, місцева вібрація впливає на обмежену ділянку тіла.

Для зменшення шуму і вібрацій на робочих місцях, ділянках і в цехах необхідно перш за все усунути причини утворення вібрацій в самому їх джерелі. З цією метою застосовуються різні конструктивні рішення при модернізації устаткування і технологічних процесів. Зниження інтенсивності шуму і вібрації досягається: за допомогою облицьовування стін, стель звукопоглинаючим і звукоізолюючим покриттями; виключення або зменшення різкої зміни тиску, вихрових рухів в машинах і устаткуванні; вживання пружинних амортизацій; відведення «галасливих» цехів за межі приміщень, де працюють люди; точної підгонки всіх деталей і відладки їх роботи, вживання глушників і індивідуальних засобів захисту і т.д.

Психофізіологічні умови - величина фізичної, динамічної і статичної навантажень, робоча поза, темп роботи, напруженість уваги, напруженість функцій аналізаторів, монотонність, нервово-емоційна напруга, естетичний (прибирання туалетів, робота з гноєм, екскрементами і т.д.) і фізичний дискомфорт (використання індивідуальних засобів захисту, змінність). Обмеження і регламентація фізичних зусиль, оптимальне поєднання фізичної і розумової роботи надають значний вплив на зниження стомлюваності робітників.

Естетичні умови (колірне оформлення інтер'єрів приміщень і робочих місць, озеленення виробничих і побутових приміщень, прилеглих територій, забезпечення спецодягом і ін.). Всі ці чинники надають дію на працюючого через створення емоційного виробничого фону. Приємно, легше і продуктивний працюється на робочому місці, оснащеному сучасним устаткуванням, в конструкції якого враховані ергономічні вимоги, коли дотриманий естетично виразний зовнішній вигляд устаткування, механізмів, інструменту, приміщень, робочого одягу.

Виробничий інтер'єр є естетично оформленим архітектурно-художнім внутрішнім простором промислових будівель. Створення виробничого інтер'єру вимагає:

* чіткої композиції внутрішнього простору і раціонального планування робочих місць;

* систематизованого розміщення основного технологічного устаткування і доцільної прокладки внутрішніх проходів, проїздів, санітарно-технічних і технологічних комунікацій.

* оптимальної системи освітлення і «колірного клімату», тобто забарвлення поверхонь і предметів в приміщенні;

* загального впорядкування приміщення (зон відпочинку, візуальної інформації і т.д.).

При створенні виробничого інтер'єру слід враховувати: призначення будівлі, його об'єм і площа; особливості технологічного процесу; режим праці і відпочинку; характер устаткування; психологічна і естетична дія різних поєднань композицій і кольорів на людину; кліматичні особливості і т.д.

Колірне оформлення грає важливу роль в створенні сприятливої виробничої обстановки. Умовно воно виконує дві функції, будучи засобом інформації і засобом психологічного комфорту.

Як засіб інформації колір використовується для орієнтації працюючих у виробничому середовищі і при експлуатації устаткуванні. Орієнтація у виробничому середовищі припускає вживання кольору для позначення маршрутів руху, маркіровки комунікацій і забезпечення безпеки працюючих. Відповідно до призначення кольорів (червоний - забороняючий, жовтий - застережливий, зелений - приписуючий, синій - вказуючий) встановлюються і відповідні знаки.

Орієнтації робітника при експлуатації устаткування сприяє правильне забарвлення елементів останнього залежно від ролі в трудовому процесі. При цьому доцільно використовувати не більше трьох кольорів: один - для органів управління (жовтий, приглушений оранжевий); інший - для частин, що створюють фон оброблюваної деталі (сталь і чавун - кремовий, бронза і мідь сіро-голубої і т.д.) і третій - для решти офарблюваних поверхонь (корпуси устаткування - салатний і зелено-голубий).

Кольори забарвлення допоміжного устаткування рекомендується вибирати близькими до кольору основного устаткування, а забарвлення оргоснастки повинне бути таким, щоб не відволікати увагу робітника від основних елементів праці.

При забарвленні травмонебезпечних засобів рекомендується застосовувати кольори близькі до жовтого і оранжевого. Самі небезпечні з погляду травматизму частини транспортних засобів слід офарблювати в жовто-оранжевий колір з чорними смугами.

Озеленення підприємства відноситься до естетичних чинників виробничого середовища. Воно сприяє оздоровленню повітря, впливає на тепловий режим, зменшує шум, знижує запорошену, прикрашає і створює затишок, заспокійливо діє на нервову систему. При озеленення враховуються властивості рослин, кліматичні і грунтові умови, а також характер виробництва. Асортимент рослин, їх розташовує у виробничих приміщеннях визначаються на підставі рекомендацій санітарних служб, архітекторів і дендрологів.

Той, що розташовує зелених бар'єрів в інтер'єрах, різноманітний: уздовж віконних отворів, сходів, в поєднанні з меблями. З їх допомогою розмежовують простір, виділяють певні зони і т.д. Для озеленення території промислового підприємства рослини підбирають з урахуванням їх гігієнічних властивостей. Так, з метою пониження температури посадки проводять груповим способом без чагарника. Для зменшення шуму застосовують посадки дерев і чагарника з густою і дрібнолистою кроною, з великою кількістю гілок.

В місцях відпочинку робочих, виконуючих монотонні операції, висаджують квіти з теплим, збудливим, активним забарвленням.

соціально-психологічні чинники, характеризують взаємостосунки в трудовому колективі і створюють у працівників відповідний психологічний настрій.

На людину постійно впливають як чинники зовнішнього середовища, так і подразники, створювані самою людиною. Це знаходить віддзеркалення в трьох функціях центральної нервової системи: рефлекторної; координаційної; інтегральної.

Перераховані функції мають відношення до дієздатності і працездатності людини.

Працездатність характеризує трудову діяльність з кількісної сторони і пов'язана з ефективністю праці. Вона має свою межу, обмежену кількістю енергії, яка може бути витрачена без збитку організму. Названі функції обмежують витрату енергії людини, що зовні виражається в стомленні, т.е в упадку сил унаслідок втрати енергії. Стомлення пов'язано з гальмуванням і в цілому з координаційною функцією.

Під час трудової діяльності відбуваються не тільки фізичні, але і психологічні зсуви: поліпшення і погіршення стану, сприйняття запам'ятовування, уявлення, уяви і т.д. Всі ці поняття є психічними категоріями, які разом з фізіологічними функціями формують, визначають особу людини, його фізичні і нервово-емоційні здібності і можливості, придатність до виконання тієї або іншої діяльності.

Фізичні і психологічні функції необхідно враховувати при здійсненні технічних, організаційних, соціальних і інших заходів щодо вдосконалення організації праці. Крім того, необхідно враховувати і емоції людини, які викликаються не тільки власне трудовою діяльністю, але також виробничими і особистими взаємостосунками, естетичним оформленням навколишнього середовища.

Ослаблення несприятливого впливу психофізичних чинників в процесі роботи досягається:

- зменшенням фізичних зусиль;

- оптимізацією темпу і ритму роботи;

- вибором раціональної пози, зниженням нервово-психічною напругою, попередженням монотонності і ін.

Обмеження фізичних зусиль відповідно до фізіологічних рекомендацій повинне забезпечуватися як за рахунок дозування ваги вантажу, що піднімається, так і з урахуванням загального вантажообігу за зміну. Беруться до уваги спосіб перенесення або пересування вантажу, характер поверхні вантажів. Так, для жінок разовий підйом тяжкості не повинен перевищувати 20 кг, для чоловіків - 50 кг.

Регламентувати підняття і перенесення тяжкості слід з обліком не тільки висоти підняття вантажів, але також розмірів і форми предметів. При дозуванні фізичної праці робітників слід керуватися фізіологічно обґрунтованою вимогою: витрати енергії за одну годину роботи не повинен перевищувати 250 ккал. Якщо ця кількість калорій за рахунок більш інтенсивної роботи витрачається за менший час, то в даному випадку треба пропорційно збільшувати час на відпочинок. Наприклад, якщо 250 ккал витратив за 50 мін, то після такої роботи слід представляти щогодини відпочинок по 10 мін. Для більш інтенсивної роботи встановлюється режим праці і відпочинку, що передбачає не тільки переривши в роботі, але і перемикання на інший вид діяльності, що не вимагає великих фізичних зусиль. Усунення негативного впливу великого статистичного навантаження можна добитися оптимальним поєднанням динамічної і статистичної роботи.

При оптимізації темпу і ритму роботи слід мати у вигляді, що завишений і занижений темпи, ослабляючи увагу і знижуючи точність руху і ритмічність роботи, негативно позначаються на працездатності людини. Тому темп слідує встановлювати залежно від ступеня фізичної і нервово-психічної навантажень: меншим навантаженням винен відповідати більш високий темп, а із збільшенням нервово-психічних або фізичної навантажень темп роботи повинен знижуватися. Стосовно окремих ланок рухового апарату людини оптимальний темп - не більш 20% від максимальних можливостей людини, які складають: для пальців - 6 рухів в секунду, для долоні - 3 рухи в секунду, для руки - 80 рухів в хвилину, для ноги - 45 рухів в хвилину, для корпусу - 3 рухи в хвилину.

Враховуючи, що відмінності в індивідуальному темпі у людей складають зверху 30%, комплексні бригади робітників доцільно комплектувати з людей з приблизно рівними природними темпами.

Порушення ритму трудової діяльності викликає напругу нервової системи, приводить до втрати засвоєного ритму, а це вимагає вироблення нового стереотипу, що приводить до уповільнення виконання трудових операцій. Ще більш утомлива для людини аритмічність, коли малі фізичні і нервово-розумові зусилля і низький темп несподівано зміняються в процесі праці форсованими зусиллями і швидким темпом. Ритмічність праці протягом зміни сприяє організації роботи по годинному графіку, коли розподіл денного навантаження планується з урахуванням фізіологічних закономірностей розвитку працездатності людини. В перші і останній годинник навантаження повинне бути на 10-15% менше ніж в середині першої і другої половини робочого дня.

Ритмічність праці робітників протягом зміни, тижні, місяця, роки досягається поліпшенням оперативно-виробничого планування, яке дозволяє погоджувати роботу всіх окремих його частин, забезпечити рівномірне завантаження робітників протягом даного періоду і виключити штурмівщину.

При організації праці на робочому місці доставку деталей, матеріалів необхідно здійснювати партіями відповідно до графіка обслуговування. При роботі на конвейєрі темп роботи регулюється шляхом програмування швидкості руху конвейєрної стрічки або створення лінії з вільним темпом роботи. При варіюванні темпу роботи коливання швидкості руху стрічки не повинне перевищувати середнього темпу більш ніж на 10-15%. Раціональна робоча поза з фізіологічної точки зору забезпечується в тому випадку, якщо працівник на свій розсуд може трудитися як сидячи, так і стоячи. Робота стоячи більш утомлива і вимагає великих енергетичних витрат, ніж робота сидячи. Тривала робота стоячи може привести до органічних змін. При виборі робочої пози повинна враховуватися також величина зусиль, необхідна для виконання роботи. Якщо, наприклад, під час виконання роботи вимагається розвивати зусилля більше 10 кг, то неминуча поза стоячи. При менших зусиллях робоча поза може мінятися. Точні роботи повинні виконуватися переважно в позі сидячи.

Оптимальне нервово-психічне навантаження забезпечується дотриманням вимог і рекомендацій, що розробляються інженерною психологією і ергономікою, щодо об'єму поступаючої і переробляється інформації, норм обслуговування устаткування і інших об'єктів. Сьогодні кількість інформації, що поступає до виконавця, постійно росте, що позначається на нервово-розумовій напрузі.

Одним з шляхів забезпечення оптимальної нервово-розумової напруги служить науково обґрунтоване визначення норм праці. Норми повинні встановлюватися з урахуванням об'єму інформації, яку людина може достатньо швидко сприйняти, переробити і на цій основі своєчасно ухвалити правильне рішення.

Встановлено, що якщо об'єм простої інформації на пульті управління близький до оптимального, то людина може працювати протягом всієї зміни, не напружуючи нервової системи, і правильно реагувати на сигнали. Якщо потік інформації збільшується на 30-40%, то через 2-3 ч втрачається здатність розрізняти сигнали і відповідати на них правильними діями.

Іншим засобом зниження нервово-розумової напруги є чергування різних видів навантаження. Зокрема рекомендується чергувати: роботи, що вимагають обов'язкової участі органів зору або слуху, з роботами, що не вимагають участі цих аналізаторів; роботи різної складності і інтенсивності, нервово-розумову роботу з фізичною.

Перемикання на новий вид діяльності можна розглядати як різновид відпочинку лише за умови, що при цьому відбувається передача функцій регуляції з одних нервових кліток на інші.

При перемиканні на іншу діяльність необхідно дотримувати правильне співвідношення величини робочого навантаження під час перемикання. Перемикання буде ефективним тільки при навантаженнях, близьких до середньої інтенсивності (як фізичної, так і розумової). При цьому необхідно враховувати ступінь навантаження на увагу при виконанні різних робіт і ступінь засвоєння інформації залежно від її вигляду. Велике значення для зменшення нервово-психічного навантаження має формування і підтримку серед членів виробничих колективів сприятливого психологічного клімату.

Нормальні умови праці при розробці норм праці -- це такі умови які є оптимальними, при проектуванні структури виробничого та трудового процесу на підставі раціоналізації трудових рухів та витрат робочого часу. Враховуючи нерозривний зв'язок виробничого та трудового процесів як при проектуванні норм, так і при їх застосуванні на конкретному підприємстві можна вважати за нормальні умови праці такі організаційно-технічні умови, які забезпечують науково обґрунтованим матеріально-технічним обслуговуванням. [ 5. 43-45 ]

1.3 Загальна характеристика категорії тяжкості праці

Оскільки виробничі умови праці розглядаються з погляду їх впливу на організм працюючого, оцінка їх фактичного стану повинна ґрунтуватися на обліку наслідків такого впливу на здоров'я людини. При цьому дуже важливо врахувати все різноманіття чинників, що формують умови праці.

Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні фактори виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва:

* Фізичне зусілля (Переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні, зусілля, пов'язані з утримування вантажів, натісненням на предмет праці або важіль управління механізмом Протягом Певного годині). * фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні, зусилля, пов'язані з утриманням вантажів, натисканням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом певного часу). Розрізняють Такі види фізичного зусілля: незначне, Середнє, сильнішою і дуже сильне, Розрізняють такі види фізичного зусилля: незначне, середнє, сильне і дуже сильне.

* нервова напруженості (складність розрахунків, особливі вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратів, приладдя, небезпека для життя і здоров'я людей під час виконання робіт, особлива точність виконання). * нервове напруження (складність розрахунків, особливі вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям, небезпека для життя і здоров'я людей при виконанні робіт, особливу точність виконання. Є Такі види напруженості: незначне, Середнє, підвіщене; Є такі види напруги : незначне, середнє, підвищене;

* робоче положення (положення тіла людини і його органів відносно засобів виробництва).

* робоче положення (положення тіла людини і його органів відносно засобів виробництва. Розрізняють робоче положення обмежень, незручне, незручно-стіснене і дуже незручне; Розрізняють робоче положення обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне.

* монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітніх, короткочасніх операцій, дій, ціклів). Монотонність може бути незначна, середня, підвіщена;

* монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів). Монотонність може бути незначна, середня, підвищена;

* температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (градуси за Цельсієм, відсоток вологості, калорії на 1см 2 за хвилину).

* температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (градуси за Цельсієм, відсоток вологості, калорії на 1см 2 за хвилину). Стадії впливу зазначених ФАКТОРІВ поділяються на: незначні, підвіщені або зніжені, середні, вісокі, дуже вісокі; Стадії впливу зазначених факторів поділяються на: незначні, підвищені або знижені, середні, високі, дуже високі;

* забруднення повітря (вміст домішок в 1м 3 або літрі повітря і їх вплив на організм людини).

* забруднення повітря (вміст домішок в 1 м 3 або літрі повітря і їх вплив на організм людини. Ступінь забруднення повітря може бути незначній, середній, підвіщеній, сильний, дуже сильний; Ступінь забруднення повітря може бути незначний, середній, підвищений, сильний, дуже сильний;

* виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах).

* виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах). Розрізняють помірній, підвіщеній і сильний шум; Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

* вібрація, обертання, Поштовх (амплітуда на хвилину, градуси і кількість обертів або поштовхів за хвилину). Є Такі рівні значень вказівкою ФАКТОРІВ: підвіщені, Сильні, дуже Сильні;

* вібрація, обертання, поштовхи (амплітуда на хвилину, градуси і кількість обертів або поштовхів за хвилину). Є такі рівні значень вказаних факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

* освітленість у робочій зоні (в люксах). Освітленість може бути нормальна, недостатньої або осліплююча.

* освітленість у робочій зоні (в люксах). Освітленість може бути нормальна, недостатня або сліпуче. [6. с. 49-52]

Під впливом конкретних умов праці формуються три якісно певні основні функціональні стани організму.

Кожне з них має свої відмітні ознаки. Ступінь дії умов праці на організм характеризують категорії тяжкості праці. Відповідно до розробленої НДІ праці «Медико-фізіологічною класифікацією робіт по тяжкості» (М., НДІ праці, 1974) всі роботи можна розділити на 6 категорій.

До першої категорії тяжкості відносяться роботи, виконувані в комфортних умовах зовнішнього виробничого середовища при допустимих величинах фізичної, розумової і нервово-емоційної навантажень. У практично здорових людей такі умови підвищують тренованість організму і його працездатність. Стомлення в кінці зміни (тижні) незначне. В цих умовах реакції організму є оптимальним варіантом нормального функціонального стану.

До другої категорії тяжкості відносяться роботи, виконувані в умовах, що не перевищують гранично допустимих значень виробничих чинників, встановлених діючими санітарними правилами, нормами і ергономічними рекомендаціями. У практично здорових людей, що не мають медичних протипоказань до таких робіт, до кінця зміни (тижні) не виникає значного стомлення. Працездатність істотно не порушується. Відхилень в стані здоров'я; пов'язаних з професійною діяльністю, протягом всього трудового періоду життя не спостерігається.

До третьої категорії тяжкості відносяться роботи, при виконанні яких, унаслідок не цілком сприятливих умов праці (у тому числі підвищене м'язове, психічне, нервово-емоційне навантаження), у практично здорових людей формуються реакції, характерні для прикордонного стану організму. Погіршуються деякі показники фізіологічних функцій в міжопераційних інтервалах, особливо до кінця роботи, в порівнянні з доробочим початковим станом; погіршуються функціональні показники в процесі виконання виробничих операцій, перш за все функції центральної нервової системи; подовжується відновний період; дещо погіршуються виробничі техніко-економічні показники. Подібні негативні зсуви можуть бути порівняно швидко усунені при поліпшенні режимів праці і відпочинку.

До четвертої категорії тяжкості відносяться роботи, при яких несприятливі умови праці приводять до реакцій, характерних для більш глибокого прикордонного (передпатологічного) стану у практично здорових людей. При цьому більшість фізіологічних показників погіршується як в міжопераційних інтервалах (і особливо в кінці робочих періодів), так і у момент трудового зусилля. Змінюються співвідношення періодів в динаміці працездатності і продуктивності праці. Знижуються і інші виробничі показники. Підвищується рівень захворюваності, з'являються типові виробничо-обумовлені професійні захворювання, збільшується кількість і тяжкість виробничих травм.

До п'ятої категорії тяжкості відносяться роботи, при виконанні яких в результаті вельми несприятливих (екстремальних) умов праці в кінці робочого періоду (зміни, тижні) формуються реакції, характерні для патологічного функціонального стану організму у практично здорових людей. Спостерігається відносна, а іноді і абсолютна функціональна недостатність життєзабезпечуюючих вегетативних підсистем; сильні, іноді спотворені реакції з боку центральної нервової системи (її вищих відділів), особливо при підвищеній нервово-емоційній і інтелектуальній напрузі і ін. У більшості працюючих патологічні реакції зникають після достатнього і повноцінного відпочинку. Проте у деяких працівників з різних причин, у тому числі і у зв'язку з індивідуальними особливостями організму, з часом скороминущі патологічні реакції можуть стабілізуватися і перейти в більш менш розвинене захворювання. Тому для п'ятої категорії тяжкості характерний високий рівень виробничо-обумовленої і професійної захворюваності. Значно погіршуються техніко-економічні показники, змінені і нерідко хаотичні криві працездатності і продуктивності праці.

До шостої категорії тяжкості відносяться роботи, при виконанні яких в результаті надзвичайних, часто раптових перевантажень, як правило, при стресових психічних (нервово-емоційних) ситуаціях, виникають гострі патологічні реакції, що нерідко супроводжуються важкими порушеннями функцій життєво важливих органів. Іноді психічний або емоційний стрес усугубляє іншими, також несприятливими умовами праці. Це знижує загальну опірність організму шкідливим і небезпечним виробничим умовам. [9. с 178-192]

РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧІЙ АСПЕКТ ЩО ДО УМОВ ПРАЦ В УКРАЇНІ

2.1 Галузь застосування та загальні положення

Міністерством охорони здоров'я України від 27.12.2001 м. Київ був виданий наказ N 528 “Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.”

Цей документ був розроблений у відповідності до законів України "Про охорону праці", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку".

Давайте розглянемо основні положення цього наказу:

1. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу призначена для:

- гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці на робочих місцях;

- атестації робочих місць;

- санітарно-гігієнічної експертизи виробничих об'єктів;

- санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;

- встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;

- розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності;

- створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни.

2. Застосування Гігієнічної класифікації з іншою метою можливо виключно за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України.

3. Гігієнічна класифікація заснована на принципі диференціації умов праці в залежності від фактично визнаних рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами (далі - гігієнічні нормативи), а також можливим впливом їх на стан здоров'я працюючих.

4. Робота зі збудниками інфекційних захворювань, з речовинами, для яких повинно бути виключеним вдихання та потрапляння на шкіру (протипухлинні лікарські засоби, гормони-естрогени, наркотичні анальгетики), дає право віднесення умов праці до певного класу шкідливості за потенційну небезпечність.

5. Гігієнічна класифікація умов праці за радіаційним фактором (іонізуючі випромінювання) поширюється виключно на роботи з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань. На роботи, що виконуються на територіях, забруднених радіоактивними викидами ЧАЕС, поширюються положення Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1991 р.) з подальшими змінами та доповненнями.

6. Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів можлива при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом).[2.]

2.2 Основні поняття, що застосовуються в Гігієнічній класифікації

До основних понять, що застосовуються в Гігієнічній класифікації можна віднести такі категорії як:

УМОВИ ПРАЦІ - сукупність факторів виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

ШКІДЛИВИЙ ВИРОБНИЧИЙ ФАКТОР - чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини за умови недотримання гігієнічних нормативів може стати причиною зниження працездатності та погіршення здоров'я аж до появи професійного захворювання.

НЕБЕЗПЕЧНИЙ ВИРОБНИЧИЙ ФАКТОР - чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров'я.

ВАЖКІСТЬ (ТЯЖКІСТЬ) ПРАЦІ - характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м'язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.

НАПРУЖЕНІСТЬ ПРАЦІ - характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему.

БЕЗПЕЧНІ УМОВИ ПРАЦІ - умови праці, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих факторів на працюючих виключений або їх рівні не перевищують гігієнічні нормативи.[2.]

2.3 Класи умов праці

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас - ОПТИМАЛЬНІ умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас - ДОПУСТИМІ умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

3 клас - ШКІДЛИВІ умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

• 1 ступінь - умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

• 2 ступінь - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології (передпатології);

• 3 ступінь - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань;

• 4 ступінь - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, які здатні призводити до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

4 клас - НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Приклади такої класифікації наведені в додатках.

умова праця гігієнічний

2.4 Винагорода праці в несприятливих умовах

Охорона здоров'я працівників, забезпечення сприятливих умов праці, ліквідація професійних захворювань і виробничого травматизму є однією з основних задач уряду України. Це виявляється в комплексі економічних, технічних, санітарно-гігієнічних і правових заходів, спрямованих на прискорення технічного прогресу, автоматизацію та механізацію виробничих процесів, заміну ручної праці машинами, подальше поліпшення умов праці.

Разом з тим, рівень розвитку техніки поки що не може забезпечити створення в усіх випадках і всім працівникам належних умов праці, що виключають вплив шкідливих умов праці на людський організм. Тому для таких працівників законодавством передбачено різні пільги і компенсації. Серед цих пільг -- лікувально-профілактичне харчування для працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими умовами праці, для зміцнення їх здоров'я і попередження професійних захворювань згідно з Переліком виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безкоштовне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці.

Витрати, пов'язані з безплатною видачею такого харчування працівникам, повинні проводитися за рахунок собівартості продукції, а в бюджетних організаціях -- за рахунок асигнувань з бюджету. Працівникам, які зайняті на роботах із шкідливими умовами праці, передбачено видачу молока. Основна мета видачі молока -- підвищення опору організму людини несприятливим факторам виробничого середовища. Таким працівникам надається додаткова відпустка до основної і встановлюється скорочений робочий день згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку та скорочений робочий день.

При скорочені робочого дня людина працює і відчуває на собі вплив шкідливих речовин не повний нормований робочий день (вісім годин), а на певний визначений час менше. Завдяки цьому часу відпочинку їй легше повернутися до нормального самопочуття. Такий вид компенсації, як додаткові відпустки, скорочений робочий день спрямовані на те, щоб людина, яка працює в умовах, небезпечних для її здоров'я та життєдіяльності, мала більше часу на відтворення своїх життєвих сил.

Усі види компенсації (скорочений робочий день, додаткова відпустка, пенсії за віком на пільгових умовах ) спрямовані на збільшення часу відпочинку від небезпечної, напруженої праці. Грошовою компенсацією працівникам за роботу у шкідливих умовах є доплати за несприятливі умови праці, які можуть здійснюватися шляхом підвищення тарифних ставок та посадових окладів, урахування дійсного стану умов праці при їх встановленні.

Традиційний підхід до побудови тарифної системи передбачає використання кількох рівнів тарифних ставок першого розряду, що було введено в тарифну систему 1986 р. і в різних модифікаціях застосовується багатьма підприємствами, зокрема за умови праці передбачалися різні рівні тарифних ставок залежно від умов праці . У більшості ж галузей відхилення умов праці компенсується встановленням доплати.

З прийняттям Законів України «Про підприємства в Україні», «Про оплату праці» встановлені раніше обмеження з боку держави щодо застосування доплати і надбавок втратили чинність. Так, Законом України «Про підприємства в Україні» (ст. 19), введеним в дію з 1 квітня 1991 р., передбачено, що підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників. Закон України «Про оплату праці» (ст. 15) конкретизує цю норму й передбачає, зокрема, що умови впровадження й розміри надбавок, доплат, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних, включають доплати:

-за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці;

-за інтенсивність праці;

-за роботу у нічний час;

-за перевезення небезпечних вантажів.

Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць та оцінки фактичних умов зайнятості робітників на цих місцях. На підприємствах установлюють розміри доплат: від 4 до 24 % тарифної ставки (посадового окладу). Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Власник за свої кошти (з прибутку) може додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) додаткові пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством (відпустки більшої тривалості, надбавки за особливі умови праці, додаткові перерви, безплатні обіди).

Слід зазначити, що застосування на виробництві застарілих технологій та матеріалів, нестача технічних засобів захисту працівників і відповідних коштів у підприємств для оптимізації умов праці спричиняють надання майже третині працівників промисловості, будівництва, транспорту, сільськогосподарського виробництва пільг та компенсацій за роботу в шкідливих і важких умовах праці. Щорічно витрати на ці потреби становлять понад 700 млн грн . [8. c 26-29]

РОЗДІЛ 3. РОЛЬ УМОВ ПРАЦІ В ЗАБЕСПЕЧЕННІ ЇЇ ВИСОКОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

3.1 Вплив умов праці на працездатність

Між важкістю праці і втомою працівника існує залежність, яка виражається рівнянням:

B = lE - 15.6

0,64

де В -- показник втоми, відн. одиниць; 15,6 і 0,64 -- коефіцієнти регресії.

Знаючи показник важкості праці і показник втоми, можна обчислити працездатність за конкретних умов праці:

Чим вища категорія важкості праці, тим більша втома і менша працездатність. Остання впливає на продуктивність праці, хоча ця залежність не є прямолінійною.

Експериментально було встановлено, що підвищення продуктивності праці на одиницю приросту працездатності міститься в межах 0,15--0,4 і становить в середньому 0,2.

Можливе підвищення продуктивності праці, %, за рахунок підвищення працездатності можна визначити за формулою

Р1 -- показник працездатності до поліпшення умов праці, відн. одиниць; Р2 -- показник працездатності після поліпшення умов праці і зниження категорії важкості, відн. одиниць; 0,2 -- коефіцієнт, який враховує частку підвищення продуктивності праці в зв'язку з підвищенням працездатності.

Скорочення важкості праці і поліпшення умов виробничого середовища є одним з важливих резервів підвищення продуктивності праці, фактором підвищення працездатності і збереження здоров'я працівників. [9. c. 186-187]

У попередніх розділах ми вже розглядали санітарно-гігієнічні умови праці, однак я пропоную вникнути в цю проблему трохи глибше.

Сучасне технічне озброєння виробництва різко прискорює технологічні процеси і значно полегшує працю. Але разом з тим воно неминуче робить деякий негативний вплив на людину як виконавця роботи. Зокрема, збільшується питома вага таких несприятливих факторів, як шум і вібрація. Зараз важко знайти галузь промисловості, де не було б цих фізичних факторів. Джерелом шуму можуть бути різні верстати, агрегати, двигуни та інше обладнання. Шум складається з багатьох хаотичних звуків різної частоти, безладного поєднання окремих тонів, що викликають неприємний суб'єктивне відчуття. Інтенсивність шуму, вимірюється в децібеллах (дБ), а його частота - в герцах (Гц).

Нормативи шуму та його класифікація

Таблиця 1

Ступінь напруженності	Гучність, дб	Частота, гц
Стандартна	65-75	300
Підвищена	75-88	800
Висока	88-100	800-1000
Дуже висока	105-110	1200-1500
Максимальна	Более 110	1500 и вище

Залежно від переважання тих чи інших частот у спектрі шумів їх поділяють на 3 класи:

- I клас - низькочастотні шуми, найбільші рівні яких розташований у спектрі нижче 350 гц;

- II клас -- середньочастотні шуми з найбільшими рівнями в межах 350 - 800 гц;

- III клас - високочастотні шуми, найбільші рівні яких розташовані вище частоти 800 гц.

Нормативи шуму і його класифікація приведені в табл. 4

Вплив шуму на організм різноманітно і пов'язане з широким спектром складових його механічних коливань, газоподібного, рідкої і твердої середовища. Суб'єктивно шум розцінюють як заважає звук. І дійсно, шум має великий маскує (заглушають) дія, іншими словами, ускладнює розбірливість мови, звукових сигналів, спостереження за правильністю роботи машин за допомогою органів слуху. При тривалому впливі шуму і недостатньо відпочинок органів слуху виникає стомлення цих органів.

Малюнок 1

вплив шуму на концентрацію уваги.

На осі абцісс-час вимірів уваги: 1 - до впливу шуму, 2 - відразу після початку дії шуму; 3 - через 30 хв після початку дії шуму; 4 - через 1 год після початку дії шуму; 5 - через 2 год після початку дії шуму; а - контроль б - інтенсивність шуму 60 дб; в - інтенсивність шуму 70 дб; г - інтенсивність шуму 80 дБ; д - інтенсивність шуму 90 дб; е - інтенсивність шуму 100 дБ.

За певних умов можуть відбутися стійкі патологічні зміни в слуховому апараті і, як наслідку, їх - необоротне зниження слухової чутливості, тобто приглухуватість.

Дія шуму не обмежується впливом тільки на слух. Шум викликає помітні несприятливі зміни у багатьох фізіологічних і психічних функціях. Наприклад, шум справляє помітний вплив на увагу, зокрема на його концентрацію (мал. 1)

Шум, постійно діючий протягом тривалого часу, постійно порушує сприймають прилади органів слуху і викликає потік нервових імпульсів, які спрямовуються в головний мозок, в його спеціальний орган, яких називають ретикулярної формацією. Функціональне призначення ретикулярної формації полягає в множенні кількості нервових імпульсів, що надходять до цього утворення від периферичних сприймаючих приладів (наприклад, органів слуху, вестибулярного апарату і т.д.).

Також дуже важливим є освітлення виробничих приміщень, воно на пряму має вплив на працездатність.

Людське око - це основні ворота, через які в мозок поступає розташована на відстані, тобто дистантних, інформація.

Найважливішим фактором, що впливає на діяльність зорового аналізатора, є ступінь освітлення, освітленість. Світло для людини тісно пов'язаний з історично сформованим біологічним ритмом неспання і сну. Тому обмеження зорових подразнень знижує рівень збудження в мозку і може призвести до розвитку гальмування центральної нервової системи, тобто до стану сонливості або сну.