Умови праці та їх роль в забезпеченні високої ефективності праці

Здатність очі роздільно сприймати два об'єкти залежить не тільки від відстані між ними, але також від освітленості видимих об'єктів. Наприклад, щоб прочитати сто слів при освітленості 5 лк потрібно 20 с, а при освітленості 200 лк - набагато менше (13 с). У випадку не достатньою освітленості відбувається мобілізація очі, і тим більша, чим менше ступінь освітленості.

Значну напругу м'язового апарату очі, пов'язане з недостатньою освітленістю, є причиною розвитку стомлення.

Стомлення зорового аналізатора тісно пов'язане з центрами мозку, які пригнічують, гальмують його діяльність, а за тим викликають сон. З цієї причини стомлення, викликане напругою зорового аналізатора, розвивається як загальне стомлення, як зниження працездатності всього організму.

З інших факторів, що впливають на функцію зору, необхідно відзначити якість освітлення, яке визначається рівномірністю та особливостями джерела освітлення. Рівномірне освітлення у виробничому приміщенні скорочує час, необхідний для того, щоб побачити і розрізнити предмет і його деталі. Справа в тому, що при нерівномірно освітленні поля зору змінюється світлочутливість очі. При перекладі погляду з одних точок і зон поля зору на інші включається фізіологічний механізм. Пристосування світлочутливості очі до наявного там рівня освітленості. Щоб спрацював цей механізм, потрібно певний час. Тому весь зоровий процес розрізнення предметів та їх деталей стає більш тривалим. Підраховано, що за 7 год роботи людина, маніпулюючи з яскраво освітленій деталлю на темному тлі, витрачає на процес пристосування до 30 хв робочого часу.

Щоб забезпечити рівномірне освітлення, потрібно знайти оптимальне співвідношення загального та місцевого освітлення у виробничому приміщенні. Для вивчення цього питання порівнювали ефективність зорово-моторної діяльності людини при трьох варіантах. Перший варіант - співвідношення загального та місцевого освітлення 1:10, другий - 3:7, третій - одне загальне інтенсивне освітлення. Виявилося, що найбільша ефективність була при третьому варіанті.

Встановлено, що при однакових умовах освітленості продуктивність праці ручних складачів в умовах люмінесцентного освітлення була на 17% вище ніж при освітленні лампами розжарювання.

Нарешті, важливе значення має напрямок світлового потоку від джерела світла. Залежно від того, куди спрямований світловий потік, ефективність зору різна. Так, при порівнянні трьох варіантів розподілу одного і того ж кількості світла (перший варіант - вниз 70% світлового потоку, а вгору - 30%; другий варіант - порівну вниз і вгору; третій варіант - вниз 30%, а вгору - 70% потоку ) виявилося, що найбільшу ефективність зорової роботи дає останній варіант, при якому за рахунок відбитого світла створюється рівномірність освітлення. Ефективність третього варіанту на 15 - 20% вище в порівнянні з першим варіантом.

За даними спеціальних досліджень, інтенсивність освітлення, рівна 20 тис. лк в умовах високої якості освітлення (рівномірність, відсутність засліплення і т.д.), не викликає стомлення зорового апарату.

Зарубіжним та вітчизняним досвідом доведено можливість підвищення продуктивності праці і його ефективності в результаті поліпшення освітлення. Серед інших факторів, що впливають на умови праці, освітлення відрізняється тим, що воно безпосередньо впливає на показники роботи. Поліпшення освітлення підвищує вироблення, знижує шлюб на виробництві. Встановлено, що за цей рахунок продуктивність праці зростає на 5 - 6% для робіт малої точності, на 15% - для точних робіт і до 40% - для надточних робіт.

Раціональне освітлення, крім того, є важливим чинником загальної культури виробництва. Не можна собі уявити і забезпечити чистоту і порядок у приміщенні, в якому панує напівтемрява, освітлювальні прилади перебувають у занедбаному стані.

Вимоги, що пред'являються до раціонального освітлення, наступні:

a) Достатній рівень освітленості робочого місця;

б) Забезпечення рівномірного освітлення;

в) відсутність тіней, особливо рухомих, на робочій поверхні;

г) Захист від сліпучої дії джерел світла;

д) Забезпечення необхідного спектрального складу світла в тих випадках, коли за характером роботи потрібно тонка різниця кольорів і відтінків (наприклад, сортування волокон вовни, льону та ін);

е) Правильний вибір напрямку світла, особливо при необхідності розрізняти рельєфні предмети.

Дотримання цих основних вимог до раціонального висвітлення сприяє підтримці високого рівня працездатності.

Поряд з висвітленням велике значення для створення сприятливих умов на виробництві має забарвлення виробничих приміщень, верстатів, устаткування, транспортних засобів тощо. Колір надає активну дію на людину:

а) фізіологічний - на органи зору, так як правильне світлове рішення на робочому місці і в цілому в цеху зменшує напругу зору, знижує втому очей;

б) психологічне - темні, брудно-сірі тони, похмура забарвлення викликають пригнічений стан (був проведений такий експеримент: ящики однакового розміру і ваги пофарбували: частина в чорний світло а частина - світлими фарбами. Робітники, які переносили ці ящики, заявили, що чорні ящики значно важче світлих);

в) фізична-темний світ поглинає теплові промені, тоді як світлий відображає їх.

3.2 Досвід управління умовами праці

Проблема створення безпечних і нешкідливих умов праці в Україні існувала завжди, про що свідчить статистика нещасних випадків: ще 10 років тому на виробництві щорічно травмувалося 125 000 працівників, з них гинуло майже 3 000. Проте, справжній стан охорони праці та рівень виробничого травматизму на той час замовчувались. З цих причин багато важливих невідкладних наукових і виробничих завдань з питань умов і праці зовсім не вирішувалось. Наслідками такого становища стали:

. Відставання від світових досягнень на 15-20 років вітчизняної науки з питань охорони праці.

. Зростання в 5-8 разів рівня виробничого травматизму порівняно з такими же показниками в інших промислово-розвинених країнах.

. Перевищення майже в 2 рази в розрахунку на одного працюючого виплат на пільги і компенсації за роботу в шкідливих умовах над витратами на профілактику нещасних випадків і професійних захворювань.

В 1992 р. Україна прийняла Закон “Про охорону праці”.

Цей закон визначив пріоритетні напрямки реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, проголосив основні принципи державної політики в галузі охорони праці За роки, що минули з часу прийняття Закону, зроблено для реалізації цих принципів:

. створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів України. Вона розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві, організовує контроль за виконанням відповідних законодавчих актів і рішень Уряду України, координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади з цих проблем;

. створено Державний комітет по нагляду за охороною праці, якому передано від профспілок державний нагляд за дотриманням законодавства про охорону життя і здоров'я працівників в усьому народному господарстві, доручено комплексне управління охороною праці на державному рівні.

. У 1994-1995 рр. В Україні були розроблені і, в основному, виконані перші Національна галузеві, регіональні і виробничі програми поліпшення стану умов, безпеки праці і виробничого середовища.

У теперішній час йде реалізація Національної, галузевих та інших програм з охорони праці, розроблених до 2000 року.

Фінансування програм здійснювалось із спеціально створених відповідних фондів охорони праці. Такі фонди були запроваджені Законом “Про охорону праці” вперше. Зазначені фонди певною мірою стали економічною основою для поліпшення стану безпеки і гігієни праці.

Створено Національний науково-інформаційнийі навчальний центр охорони праці, виходить щомісячний науково-виробничий журнал “Охорона праці”. Завершується створення єдиної автоматизованої інформаційної системи охорони праці, яка спрямована на підвищення ефективності управління охороною праці в масштабі всієї країни.

Створюється національне законодавство про охорону праці. Здійснюється заходи щодо використання в ньому конвенцій і рекомендацій МОП, директив Європейського Союзу, налагоджується більш тісні контакти з питань нормотворчої діяльності з Росією, Німеччиною, великобританією, іншими країнами. [1.]

Незадовільний стан охорони праці важким тягарем лягає на економіку підприємтсв, організацій, всієї держави. Щорічно майже 17 000 осіб стають інвалідами внаслідок травм і профзахворювань. Чисельність пенсіонерів по трудовому каліцству торік перевищіла 150 000, а пенсіонерів у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку -- 50 000 осіб. Загальна сума витрат на фінансування пільгових професійних пенсій і пенсії по трудовому каліцтву, вишкодування шкоди потерпілим на виробництві та інших витрат, пов'язання з цим, сьогодні становить від 10-15 відсотків фонду оплати праці в промисловості, а в окремих галузях і регіонах -- від 15-30 відсотків. Особливо гостро ці проблеми відчуваються на підприємтсвах галузей з високим рівнем професійного ризику. Викликає занепокоєння стан охорони праці та забезпечення соціальних гарантій на підприємствах недержавного сектору економіки, який все збільшується. Тут порушення правил безпеки носять масовий характер, допускається приховання нещасних випадків, свавілля роботодавців в додержанні тривалості робочого часу, відпочинку, ухилення від виплат і компенсацій за заподіяну шкоду від нещасних випадків. Приоритети в роботі з охорони праці, як і раніше, спямовані не на здійснення профілактичних заходів, а на надання різних компенсацій та пільг. У значній мірі це пов'язано нестраховим характером механізму соціального захисту від професійних ризиків, а також із відсутністю організаційного зв'язку меж системами охорони праці і соціального страхування.

Нові умови господарювання вимагають і нових, ефективніших форм та методів профілактичної роботи. Мається на увазі перехід на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.

Задачі :

- Ввести такий механізм управління охороною праці, коли роботодавцям буде економічно не вигідно мати шкідливи і небезпечні умови виробництва (встановлення диференційованих страхових тарифів залежно від стану охорони праці на підприємствах).

- Забезпечити надійне фінансування витрат, повМязаних з виплатою компенсацій працівникам при втраті працездатності, а також пенсій по інвалідності і у випадку смерті годувальника.

- Організувати надійну систему медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих на виробництві.

- Значно підвищити рівень усієї профілактичної роботи щодо запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

МОП (міжнародна організація праці) була створена у 1919 р. як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 р. -- як перша спеціалізована установа ООН (організацій об'єднаних націй).

Штаб-квартира МОП-МБП (міжнародне бюро праці у Женеві, Швейцарія. Вищим органом МОП є Генеральна Конференція праці, виконавчий орган -- Адміністративна рада. За станом на 1 липня 1997 р. членами МОП є 174 держави, прийнято 181 конвенція і 1881 рекомендацій. Ураїна є членом МОП з 1954 р. Головною метою МОП, згідно з її Статутом, є сприяння встановленню миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці і життя працівників усіх країн. До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розроблення та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці і життя працівників; Розроблення та здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятість, умови праці та ін.),

Надання допомоги державам-членам МОП в удосконаленні національного трудового законодовства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшення умов праці тощо шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності.

Закон України “Про охрону праці”

. прийнято Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року.

. Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я.

. Він регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, і гігєни праці та виробничого середовища.

. Він встановлює єдиний порядок порядок, організації охорони праці в Україні.

Закон характеризують численні нововведення:

1. впровадження економічних методів управління охороною праці на зміну адміністративно-командних,

2. створення спеціальних фондів охорони праці на державному, галузевому, регіональному рівнях і на госпрозрахункових підприємствах,

3. застосування ряду додаткових штрафних санкцій, а також пільг щодо оподаткування,

4. створення чіткої системи органів державного управління і нагляду за охороною праці та системи організації цієї роботи юезпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності,

5. суттєве розширення прав і соціальних гарантій працівників, насамперед осіб, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та сімей загиблих,

6. визначення місця і ролі колективного договору підприємства у вирішення завдань щодо поліпшення умов і безпеки праці, забезпечення встановлених законом прав і соціальних гарантій працівників, у тому числі на пільги й компенсації,

7. визначення правового статусу служб охорони праці на підприємствах і в органах державного управління всіх рівнів,

8. Забезпечення навчання населення з питань охорони праці,

9. Введення цього спеціального курсу в усіх навчальних закладах системи освіти України, започаткування підготовки фахівців зохохрони праці у вищих технічних учбових закладах,

10. Забезпечення активної участі профспілок та інших громадських формувань, широких кіл трудящих у вирішенні проблем охохрони праці,

11. створення необхідних передумов для започаткування нових громадських інститутів і можливості обрання комісій охорони підприємства та уповноважених трудового колективу з цих питань тощо.

В Законі враховано основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної Організації Праці щодо безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, регулювання відносин охорони праці передових промислово-розвинених країнах, досвід охорони праці в Ураїні в попередні роки.

ВИСНОВКИ

Проаналізував умови праці я зрозуміла, що вони мають дійсно високий вплив на забезпечення високої ефективності праці.

Наприклад встановлено, що при однакових умовах освітленості продуктивність праці ручних складачів в умовах люмінесцентного освітлення була на 17% вище ніж при освітленні лампами розжарювання.

Або що для робіт, які не потребують помітних фізичних зусиль, сприятливою є температура повітря в межах від 10 до 23 С, а для фізичних робіт - у межах від 10 до 16 С. Дотримання цих санітарних норм - гарантія високої продуктивності праці та збереження здоров'я трудящих.

Ці, та багато інших даних, дуже важливі та корисні не лише для працівників, які бажають захистити своє здоров'я та самопочуття. А і для працедавця, який завдяки дотримуванню певних норм та установ зможе підвищити продуктивність свого працівника.

Отже, слід зазначити, що на перший погляд така формальна категорія як “умови праці” має найпряміший, та найважливіший вплив на продуктивність праці.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Закон України “Про охорону праці” //Закони України.- Т.7.-- К.: Ін-т законодавства, 1999.

2. Міністерство охорони здоров'я України Наказ N 528 “Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» від 27.12.2001.- К.,2001

3. "Санітарні норми допустимих рівнів шуму на робочих місцях " N 3223-

4. Списки "Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони", затверджені МОЗ України.

5. Богиня Д., Грішнова О. Основи економіки праці: Навч. Посібник. - К.: Знання-Прес, 2001. - 312

6. Ковальов В.М. Рижиков В. С. Єськов О. Л. та ін Мін-во освіти і науки України Донбаська державна машинобудівна академія. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури 2006. - 255

7. Макушин В. Полежаев Е. .Основи фізіології і психології праці: навчальний посібник.- Москва.: Економіка 1974р. - 240

8. Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 215

9. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: Підручник.-Київ: КНЕУ, 2003.-367

Размещено на Allbest.ru