Організація торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОНЯТТЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

У науковій практиці немає цілісної теорії організації і, відповідно, бракує єдиного погляду на сутність організації. Тому важливо з'ясувати зміст терміну «організація».

Поняття «організація» походить від французького слова «organization», що означає «придаю стрункий вигляд, улаштовую». Це поняття багатозмістове. Воно трактується в різних джерелах по-різному: або як упорядкування складових елементів організаційної структури, або як організаційне забезпечення реалізації різних функцій, або як організаційна система, частіше соціальна.

У першому випадку організацію визначають як процес упорядкування і формування структури системи, забезпечення узгодженої і скоординованої взаємодії елементів системи, тобто взаємозв'язок між частинами цілого.

Другий випадок -- організація включає раціональне і цілеспрямоване використання методів, способів, прийомів, дій щодо реалізації функцій та процесів, спрямованих на досягнення цілей системи.

Зміст третього випадку полягає у тому, що організація розглядається як угруповання людей, діяльність яких свідомо координується й управляється.

Узагальнюючи різні трактування, можна визначити організацію як єдність внутрішньої впорядкованості, узгодженості і взаємодії автономних складників цілісної системи, з одного боку, та сукупність організуючих процесів, спрямованих на функціонування і розвиток такої системи -- з другого. Таке визначення організації носить загальний характер. Разом з тим воно дає можливість сформулювати дефініцію більш вузького змісту, прийнятного для такої соціально-економічної системи, як торгівля.

Організація торгівлі являє собою сукупність упорядкованих і взаємодіючих організаційних елементів (торговельних підприємств, організацій, підсистем), що створюють цілісну систему, а також комплекс цілеспрямованих організуючих дій, що забезпечують функціонування торгівлі. Отже, організація торгівлі охоплює організаційну структуру (організаційну побудову) і організаційну діяльність. Відповідно, організацію торгівлі можна розглядати у двох аспектах -^- статики і динаміки.

Статика характерна для структури, організаційної побудови, де сукупність порівняно стійких зв'язків і організаційних відносин забезпечують збереження основних характеристик організаційної структури при суттєвих змінах внутрішнього і зовнішнього середовища.

Динаміка властива організаційній діяльності, яка спрямована на реалізацію функцій торгівлі, забезпечення торгово-оперативних, торгово-технологічних, комерційних, інших процесів, характерних для торгівлі.

Для більш повного розкриття сутності організації торгівлі важливо визначити, що є об'єктом, а що -- предметом цієї науки з тим, щоб установити, чим вона займається і які явища і процеси вивчає.

Об'єктом вивчення організації торгівлі є сфера торгівлі як цілісна соціально-економічна система та складові її організаційної структури. Предметом організації торгівлі є відносини і зв'язки, що зумовлюють взаємодію внутрішніх елементів системи, а також процеси і дії організуючої спрямованості.

Зі врахуванням змісту і характеру об'єкта та предмета організації торгівлі доцільно розмежувати її призначення і функції відносно суміжних дисциплін, насамперед «Теорії організації» і «Теорії управління». Це дозволить уникнути підмін і змішування понять і категорій, що нерідко трапляється в науковій, навчальній літературі, а також на практиці.

Теорія організації-- фундаментальна наука. Вона вивчає закони, загальні принципи функціонування і розвитку організаційних відносин у природі та суспільстві і сумісна з будь-якою системою, яка має складну організацію. Організація ж торгівлі є похідною, прикладною наукою, яка базується на теоретичних засадах організації, використовуючи її загальні категорії для практичної організаційної діяльності.

Що стосується «Організації торгівлі» і «Теорії управління», то тут співвідношення інші.

Категорія «організація» використовується в теорії управління як процес моделювання і проектування структури управління. Крім того, з поняттям організації в «Теорії управління» тісно пов'язане впорядкування ієрархічних взаємозв'язків, поділ повноважень, відповідальності, розподіл обов'язків по вертикалі. Але найчастіше під організацією в контексті Теорії управління розуміють функцію управління щодо забезпечення виконання управлінських рішень. Таким чином, мета організації в управління полягає в тому, щоб підтримати систему в установлених значеннях конкретних параметрів. Організація ж є заходом упорядкованості системи і чинником взаємодії всіх структурних елементів для досягнення цілей системи. Отже, очевидно, що організація торгівлі є більш загальним і широким поняттям, ніж управління торгівлею.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА ТА ЇЇ ЕВОЛЮЦІЯ

Організація торгівлі як галузь знань пройшла кілька етапів у процесі формування і становлення. Ще 1939 році проф. В. Виноградов і Ю. Лівшиц сформулювали засади, обґрунтували теоретичні основи організації торгівлі і виклали їх у підручнику «Організація і техніка радянської торгівлі».

У 50-х роках В. Виноградов і Г. Орлов поглибили деякі аспекта організації у підручнику «Організаційна побудова радянської торгівлі». Пізніше (1956 р.) за редакцією проф. С. Серебрякова вийшла фундаментальна праця «Організація радянської торгівлі», де було відображено багато нових теоретичних положень і методологічних підходів. За цим підручникам навчалися кілька поколінь студентів торговельних вузів.

Особливості організації державної і кооперативної форм торгівлі обумовили появу підручника «Організація і техніка радянської кооперативної торгівлі» (1966 р.) за редакцією проф. С. Сіденко. У цій праці комплексно розглядалися питання організації кооперативної торгівлі та громадського харчування, заготівель, тому підручник широко використовувався у навчальному процесі кооперативних вищих навчальних закладів СРСР.

Спеціалізація організації торгівлі ще більше поглибилась з виходом підручників В. Бурмістрова «Організація торгівлі непродтоварами» (1982 р.) та «Організація торгівлі продтоварами» (1989 р.) за редакцією П. Г. Гончарова. В умовах глибокої спеціалізації державної торгівлі така диференціація організації виправдала себе. Однак для сільської торгівлі з величезною кількістю змішаних крамниць і універсальних оптових баз потрібен був інший підручник. І він з'явився 1974 року -- «Організація радянської кооперативної торгівлі» (автор -- проф. Ш. Опельбаум).

Наприкінці 80-х років позначився новий поворот у розвитку організації торгівлі як галузі знань -- її інтеграція з іншими науками, передусім з економікою та управлінням. Було випущено кілька «комбінованих» підручників та посібників: «Економіка, організація і планування кооперативної торгівлі» за редакцією проф. А. Фрідмана, «Торговельна справа: економіка і організація» за редакцією проф. JI. Брагіна та проф. Т. Данько. У цих працях в різних співвідношеннях співіснували фрагменти різних наук, мало пов'язаних теоретично і практично між собою.

Такі конгломерати не збагатили ні економіку, ні управління, не кажучи вже про організацію торгівлі, яка «розчинилася» у середовищі невластивих їй законів, принципів, правил, підходів. Тому були потрібні нові пошуки, які привели до створення сучасного, ринково спрямованого підручника «Організація торгівлі» (автор В. Єгоров), де розглядаються питання суто організації торгівлі.

Важливо зауважити, що зарубіжна сучасна наука про організацію торгівлі має інший вектор розвитку. Відбувається поглиблення теоретичних положень, методичних підходів, практичних аспектів у розрізі підсистем торгівлі: «Основи оптової торгівлі» -- В. Даненбург, Р. Манкриф, В. Тейлор; «Основи роздрібної торгівлі» -- М. Леви, Б. Вейтц. Надзвичайний інтерес викликає «Роздрібна торгівля» проф. Б. Бермана і проф. Дж. Єванса, яка витримала вісім перевидань. На базі окремих розділів організації торгівлі формуються нові дисципліни. Ідеться насамперед про відокремлення курсів «Торговельна логістика», «Марчендай- зинг»

Таким чином в Україні на сучасному етапі організація торгівлі як галузь знань має фрагментарний характер. Її елементи розпилені по різних навчальних дисциплінах і малопомітні у теоретичному та практичному плані. Отже, не викликає сумніву потреба оформлення цілісної системи знань у фундаментальному фаховому підручнику.

Між тим організація торгівлі є самостійною галуззю знань, має власні специфічні закономірності й автономний характер. Засвоєння глибинних теоретичних засад організації торгівлі і вивчення узагальненого вітчизняного і зарубіжного досвіду в сучасних умовах ринкової орієнтації національної економіки стає гострою необхідністю для майбутніх фахівців торговельної сфери.

По-перше, організація відіграє провідну роль в структурній перебудові сфери торгівлі і формуванні сучасної організаційної моделі, адекватної ринковій економіці.

По-друге, тільки в процесі організації можуть бути успішно реалізовані функції торгівлі, її практичні завдання і стратегічні пріоритети.

По-третє, організація забезпечує стійкість організаційних структур у торгівлі, узгодження взаємодій складових елементів і, відповідно, ефективну торговельну діяльність.

По-четверте, фактор організації є визначальним у диверсифікації торгових процесів, оптимізації структур, активізації суб'єктів торгівлі, посиленні конкурентної боротьби.

По-п'яте, без науково обґрунтованої організації неможливий прогрес у торгівлі, інноваційний розвиток, інтеграція торгівлі в міжнародні зв'язки, співробітництво національної торгівлі у межах ГАТТ/СОТ.

ФУНКЦІЇ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ»

«Організація торгівлі» як сучасна, ринково орієнтована дисципліна виконує три основні функції: пізнавальну, методичну і практичну.

У пізнавальному плані вона вивчає і пояснює явища, процеси, закономірності, тенденції, структурні зміни, які зумовлені ринковим характером розвитку системи торгівлі.

Тому в теоретичному аспекті дана дисципліна виконує такі завдання:

* пояснює терміни, поняття, категорії, розкриває сутність, зміст організації торгівлі, її науково-теоретичні засади, вивчає нові теорії, методологічні підходи;

* аналізує закономірності, тенденції, явища характерні, для організації торгівлі як вітчизняної, так і зарубіжної;

* вивчає організаційні системи, структури, форми і методи організаційної діяльності;

* науково обґрунтовує принципи, правила, засоби організації, перспективні моделі, організаційні побудови, пріоритети організаційного розвитку;

* визначає зміст організаційних дій, способи посилення організаційного впливу для підвищення ефективності торговельної діяльності і реалізації функцій торгівлі.

Методична функція даної дисципліни полягає в розробленні методик, підходів, алгоритмів організаційних систем, структур, моделей.

Основні завдання в межах цієї функції такі:

* організаційне проектування і побудова організаційних систем, оптимізація організаційних структур, диверсифікація процесів;

* організаційний аналіз, оцінка організаційного потенціалу, виявлення організаційних резервів;

* оцінка і вимір різних параметрів організації, ефективності організаційної діяльності.

Дана дисципліна безпосередньо пов'язана з практикою, тому їй притаманна практична функція, яка полягає у формуванні вмінь і навичок майбутніх фахівців. У межах цієї функції можна відокремити такі завдання:

* формування раціональної організаційної структури, впорядкування складових елементів систем, упровадження ефективних організаційних відносин і зв'язків;

* організація ефективної взаємодії складових елементів організаційних систем у торгівлі, оптимізація їх структури;

* налагодження організаційної діяльності, використання сучасних форм, методів, засобів організаційного впливу на функціонування торгівлі, утримання торговельних об'єктів у межах доданих значень основних параметрів;

* організаційне забезпечення реалізації планів, програм, стратегій розвитку торгівлі;

* зосередження організаційного потенціалу на здійснення реформ, перебудови, радикальних змін, диверсифікації процесів, видів діяльності.

Отже, основне завдання дисципліни «Організація торгівлі» -- це формування в майбутніх фахівців системи сучасних знань з організації, а також умінь і навичок, необхідних для професійної діяльності у сфері торгівлі.

У межах своїх функцій «Організація торгівлі» вирішує чітко окреслене коло завдань. Вони не розповсюджується на види діяльності поза межами сфери торгівлі, визначеної «Класифікатором видів економічної діяльності» (КВЕД).

ЗВ'ЯЗОК З ІНШИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ

«Організація торгівлі» є самостійною прикладною дисципліною професійного спрямування. Тому вона тісно пов'язана як із загальнотеоретичними, так і прикладними науками.

Методологічно найбільш помітно впливає на «Організацію торгівлі» фундаментальна дисципліна «Теорія систем». Саме під впливом цієї дисципліни формуються філософія організації, закони, загальні принципи, механізми організаційної діяльності.

Теоретичним фундаментом «Організації торгівлі», безперечно, є «Теорія організації», яка формує теоретичні засади даної дисципліни, визначає терміни, категорії, наукові інструменти, формулює найважливіші теоретичні положення.

Нова прогресуюча дисципліна, яка посилює вплив на характер і зміст «Організації торгівлі» є «Синергетика». Вона збагачує «Організацію торгівлі» ідеями нестійкої нелінійної динаміки в організаційних системах, самоорганізації, методологічними підходами створення кумулятивного позитивного ефекту, новими теоретичними положеннями, надзвичайно цінними в умовах структурної перебудови і диверсифікації торгівлі.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Визначити поняття і сутність організації'торгівлі.

2. Сформулювати предмет і об'єкт «Організаціїторгівлі».

3. Яка роль організації торгівлі в професійній діяльності майбутніх

фахівців?

4. Які завдання і функції виконує «Організація торгівлі»?

5. З якими суміжними дисциплінами найбільш тісно пов'язана «Ор-

ганізація торгівлі»?

Об'єкт і предмет даної дисципліни зумовлює переважно її економічний зміст, тому «Організація торгівлі» базується на економічних теоріях, використовує економічні методи, економічні механізми і важелі впливу, зіставляє організаційну та економічну ефективність. У цьому плані «Організація торгівлі» пов'язана з «Економічною теорією», «Економікою підприємства», іншими економічними дисциплінами.

Із суміжних дисциплін «Організація торгівлі» найбільш тісно пов'язана з «Комерційною діяльністю на ринку товарів та послуг» та «Технологією торгових процесів». Організаційна діяльність, організаційні дії переважно спрямовані на активізацію комерційної діяльності, прискорення процесу товарно-грошового обміну, вдосконалення й оптимізацію комерційних та торгово-технологічних процесів, підвищення ефективності комерційної діяльності.

Слід особливо наголосити на взаємозв'язку «Організації торгівлі» з «Теорією управління» і «Менеджментом». Ці дисципліни не тільки взаємопов'язані, а й взає- мообумовлені внаслідок інтеграції знань. «Організація торгівлі» широко використовує принципи і методи управління, управлінські схеми і моделі, специфічні механізми управління організаційною діяльністю. Ще ширшим є діапазон інструментів, позичений управлінням у організації. Варто особливо підкреслити, що відносно управління організація є основою для реалізації управлінських рішень.

«Організація торгівлі» у своїй практичній діяльності потребує відповідних умов -- правових, фінансово-економічних, соціальних. Тому дана дисципліна тісно пов'язана з такими дисциплінами, як «Цивільне право», «Господарське право», «Комерційне право», «Фінанси і кредит».

Традиційно «Організація торгівлі» пов'язана з «Математикою», «Статистикою», «Економетрією» в тій частині, де потрібний математичний апарат для моделювання, оптимізації, аналізу, оцінки рівня організаційної діяльності.

Таким чином, «Організація торгівлі» взаємопов'язана і взаємообумовлена вельми широким колом дисциплін.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

Організація торгівлі як галузь знань, науковий напрямок базується насамперед на фундаментальних положеннях теорії організації, теорії управління, а також економічної теорії. Разом з тим організація торгівлі має власні категорії, особливості, принципи і зміст, які поки мало розроблені і потребують теоретичного обґрунтування.

У підґрунтя теорії організації покладено низку категорій, які визначають загальні і фундаментальні поняття цієї науки. Сутність і зміст основних категорій важливо і необхідно вивчати, оскільки вони відображають суттєві, загальні властивості та відносини в структурі організації й організаційної діяльності.

Категорія «система» -- надзвичайно складна, тому існують численні визначення її поняття. Найбільш точно відповідає сучасним вимогам (у контексті організації) визначення, відповідно до якого система с впорядкованою сукупність взаємозв'язаних та взаємодіючих підсистем, елементів, компонентів, які закономірно створюють цілісну організацію, спрямовану на досягнення заданої мети.

Для системи характерні такі ознаки:

* наявність множини елементів, тобто таких об'єктів, які в межах системи спроможні виконувати функції підпорядкованих загальній меті;

* взаємозв'язки і відносини між елементами, причому стійкі й цілеспрямовані;

* цілісний характер організації завдяки об'єднанню і взаємодії внутрішніх елементів, різнорідних, але в системі сумісних.

* інтегративність якостей, тобто наявність у системи властивостей, яких не мають окремі елементи;

* еволюційний розвиток, який поєднує циклічні і хаотичні форми розвитку;

* синергізм.

Різноманіття систем надзвичайно широке, проте єдиного підходу до їх класифікацій ще не вироблено. У літературі частіше зустрічається поділ систем на три класи: природні, ідеальні (гуманітарні, наукові), штучні. До останнього класу належать також соціально-економічні системи, до яких примикає і сфера торгівлі з її підсистемами.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ КАТЕГОРІЙ ТЕОРІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Організаційну систему слід розглядати як агреговану цілісність, що включає організаційні елементи, організаційні відносини, виконує організаційні функції і цілі. Реально така система виявляється як організаційна модель, організаційна побудова.

Елементами організаційної системи в торгівлі є підсистеми, елементи (роздрібні підприємства, оптові організації, об'єкти торговельно-посередницької діяльності, а також підрозділи цих організаційних формувань).

Сукупність різноякісних, але порівняно однорідної діяльності підприємств та організацій формують різні підсистеми, насамперед роздрібної, оптової, державної, кооперативної торгівлі. Підсистеми у сфері торгівлі мають ступінчастий характер, тобто вони ієрархічні. Наприклад, для системи споживчої кооперації характерні такі ступені організації: Укоопспілка -- облспоживспілка -- райспоживспілка --- споживче товариство-- торговельне об'єднання-- торговельне підприємство -г філія торговельного підприємства. Така ієрархічна побудова вказує на надмірну централізацію організації споживчої кооперації. В інших підсистемах ієрархічна структура більш, спрощена включаючи два-три рівня.

Слід зазначити, що багатоступінчастість характерна для підсистем з глибокою спеціалізацією торгівельної діяльності, а при універсальному характері торгівлі це є ознакою надмірної централізації господарських функцій, координації, регулювання, контролю.

Організаційні елементи в системі взаємодіють через організаційні відносини і зв'язки. Сукупність відносин в організаційних системах структурно різниться залежно від призначення самої системи. В організаційних системах торгівлі наявні такі відносини: організаційно-економічні, соціальні, технологічні і, безперечно, організаційно-правові. Що стосується зв'язків, які підтримують взаємодію складників системи і стійкість її як цілісної структури, то вони відображають зміст організаційних відносин. Форми ж зв'язків набагато ширше і складніше.

Характеристика організаційної системи буде неповною без розкриття її функцій і цілей. Функція є об'єктивною складовою організаційної системи, оскільки саму організацію можна розглядати як сукупність здійснення функцій. Функції притаманні організації на всіх без винятку рівнях ієрархії. Головною функцією організаційної системи є організаційна функція, тобто забезпечення досягнення таких цілей, як розвиток (зростання), стійкість і взаємодія.

Організаційні системи належать до складних систем, їм властиві особливості і характерні ознаки:

* складна внутрішня організація;

* наявність підсистем з функціональним характером діяльності;

* складні організаційні відносини і форми зв'язків;

* внутрішня і зовнішня взаємодія елементів системи;

* ієрархічна структура, або багатоступінчаста побудова;

* переміщення значних потоків товарів, коштів, інформації всередині системи.

Отже, складність структур пояснюється не тільки складом елементів, а й у значною мірою зв'язками, функціями та різноманіттям цілей.

? Сутність структури ?

Структура виступає об'єктивно необхідною складовою організаційної системи.

Вона зумовлює основні властивості й організаційні характеристики системи. Структура залишається незмінною в процесі функціонування систем, тобто вона забезпечує їй стійкість і цілісність.

Інтуїтивно структури часто уявляються як сукупність зв'язків і відносин між ними, продиктованими функціями і завданнями системи. Тому під структурою розуміють сукупність організаційних об'єктів і взаємозв'язків, що визначаються змістом функцій і цілей системи. Однак більш точно -- структура є стійка впорядкованість у просторі і часі організаційних елементів і зв'язків.

Для організаційних систем найхарактернішими є три типи структур:

1) сітьова;

2) скелетна;

3) централізована.

Сітьова Скелетна Централізована

У сучасних теоріях організації виділяють екстенсивні та інтенсивні структури. У першому випадку спостерігається зростання елементів у часі, в другому-- зростання видів зв'язків та їх інтенсивності при незмінній чисельності елементів.

Отже, зв'язки в структурі відіграють суттєву роль. До основних можна віднести такі види зв'язків структури: економічні, господарські, соціальні, технологічні, інтеграційні, коопераційні. У структурі зв'язки мають пряму і зворотну спрямованість. Важливе значення для системи мають таки характеристики зв'язків, як тривалість, стійкість, інтенсивність та ефективність.

ЗМІСТ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

Глибина, сутність організації торгівлі може бути розкрита через її зміст, який виявляється в єдності структури й організаційних процесів.

Структура торгівлі містить елементи, організаційні відносини, зв'язки і взаємодію. Крім того, структура торгівлі як соціально-економічна система багатогранна і включає господарську, функціональну, управлінську, технологічну, соціальну, територіальну та інші види структур. При цьому модель системи формують три структури: господарська, функціональна й управлінська. Зовнішньо така модель виражається в організаційній побудові, точніше, в організаційній структурі торгівлі.

Основними елементами організаційної структури слід вважати:

* торговельні об'єкти, торговельні підприємства, (їх підрозділи), об'єднання, організації;

* підсистеми торгівлі: галузеві, функціональні, відомчі, територіальні та ін.;

* управлінські органи, підрозділи, служби.

Органічними компонентами організаційної структури торгівлі виступають також сукупність відносин і зв'язків. Найбільш характерними для торгівлі є:

> організаційні, управлінські, економічні, соціальні та технологічні відносини;

> господарські, економічні, зовнішньоекономічні, інтеграційні та коопераційні зв'язки;

Система відносин й зв'язків підтримує постійну взаємодію елементів структури торгівлі. При цьому взаємодія елементів може бути пряма і опосередкована.

Організаційну структуру торгівлі становлять чисельні об'єкти торгівлі, різні підсистеми, структура управління і контролю. До організаційної структури слід віднести також об'єкти інфраструктурного обслуговування, які належать безпосередньо торгівлі. Усі елементи організаційної структури взаємопов'язані і взаємодіють між собою.

Організаційна структура виступає важливою, але не єдиною складовою організації торгівлі. До її змісту належать також організаційні процеси, або організаційна діяльність. Під організаційною діяльністю слід розуміти сукупність форм, методів, прийомів та засобів організаційного характеру, які використовуються для організаційного забезпечення функціонування та розвитку торгівлі.

Жодна функція торгівлі не може бути ефективно реалізована без належної організації. Тому за своїм змістом організаційна діяльність в торговлі складна і багатоаспектна. Вона охоплює як прості торгівельні операції, так і складні процеси оперативного, торгово-технологічного, комерційного, економічного, управлінського характеру.

Сукупність організаційних дій на всіх ієрархічних рівнях у торгівлі може бути зведена до такого переліку укрупнених напрямків:

* створення нової організаційної структури;

* перебудова, реформування, вдосконалення існуючої організаційної структури;

* організаційне забезпечення успішного функціонування організаційної структури та її гармонійного розвитку;

* вдосконалення організаційних відносин і зв'язків;

* підвищення ефективності взаємодії елементів організаційної структури;

* організація операцій, процесів, робіт та їх оптимізація;

* диверсифікація торговельної діяльності;

* організаційний аналіз і організаційне проектування;

* організація взаємодії елементів організаційної структури з суб'єктами поза межами системи;

* інтеграція організаційної структури торгівлі на різних рівнях у зовнішнє середовище.

Організаційна діяльність має чітку спрямованість і свої особливості, які полягають у специфіці цілей, організаційних механізмів, характері дій, їх масштабності, кінцевих результатах. Разом з тим на практиці вона перетинається і доповнюється з управлінською діяльністю, зберігаючи при цьому свій зміст і характер як самостійний від діяльності.

СИНЕРГЕТИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ

Синергетику можна вважати порівняно новим науковим напрямком, який являє собою універсальну теорію. Суть синергетики в контексті організації складних соціально-економічних систем полягає в тому, що вона вивчає їх спроможність до самоорганізації і становлення, підтримки розвитку і розпаду систем. Ця теорія акцентує увагу на нестійкості, нерівновазі, нелінійності в еволюції систем.

Предметом вивчення синергетики є в основному процес упорядкування частин та елементів системи у просторі і часі за рахунок їх внутрішньої і зовнішньої взаємодії в умовах чергування циклічної й хаотичної фаз динамічного розвитку. На відміну від існуючих методологічних наук, синергетика досліджує різні рівні порядку і хаосу і розкриває конкретні механізми взаємодії елементів, що приводить до їх упорядкування і формування стійких структур.

Отже, ключем до розуміння сутності синергетики є самоорганізація, тобто спроможність систем до саморозвитку, самозародження з використанням при цьому переважно внутрішнього потенціалу. Таким внутрішнім потенціалом є глибинні зв'язки і відносини між підсистемами, складовими частинами, елементами та їхніми підрозділами.

Усю сукупність внутрішніх зв'язків організаційних систем поділяють на матеріальні і нематеріальні. Інколи згадується і третій тип-- конкурентні зв'язки, але відомо, що вони переважно характеризуються як зовнішні зв'язки.

Матеріальні взаємозв'язки опосередковані речовим предметом у процесі взаємодії структурних одиниць у межах організації. Таким предметом можуть бути матеріали, сировина, засоби виробництва, товари, послуги, грошові засоби.

Для виконання своїх функцій відносно матеріального предмета складові елементи взаємодіють на базі внутрішніх економічних і господарських зв'язків. Причому залежно від стану системи зв'язки можуть мати просту форму або бути коопераційними, інтеграційними.

Синергетика передбачає отримання позитивного ефекту взаємодії складових елементів організаційної системи (бізнес-одиниць, їхніх підрозділів) саме за рахунок змін дій, інколи незначних, на структуру, форми зв'язків, механізми їх функціонування.

Другий тип зв'язків -- нематеріальні. Цей тип зв'язків має неречовий характер, точніше нетоварний і поза системами зустрічається рідко. У соціально-економічних системах при спільності інтересів і цілей організаційних елементів нематеріальні зв'язки посідають помітне місце. Ідеться про зв'язки, які опосередковують обмін професійним досвідом, кадрами, діловою інформацією, результатами експериментів, знаннями, ноу-хау та ін.

Нематеріальні зв'язки формують конкретні переваги і створюють синергічний ефект за рахунок інтенсифікації обміну між організаційними елементами, які здійснюють схожі, але специфічні види діяльності.

Отже, способом впливу на матеріальні і нематеріальні зв'язки можна одержувати позитивний (синергічний ефект). Зазначимо, що перший тип взаємозв'язків зумовлюють більш тривалий і масштабний ефект, а другий тип -- швидкоплинний.

У цілому синергетика допомагає виявити ті місця в структурі зв'язків, де через відповідний незначний вплив можна достати суттєвий позитивний ефект, тобто конкурентну перевагу в будь-якій ланці системи.

Синергічний ефект - це позитивний результат діяльності системи відносно результатів її складових. Такий ефект описується формулою «2 + 2 = 5». Це означає, що сумарний результат діяльності будь-якої системи більше, ніж сума результатів окремих організаційних елементів цієї системи. За своєю природою синергічний ефект є організаційним ефектом, тому завдання полягає в тому, щоб знайти набір елементів і так з'єднати їх між собою, використовуючи прогресивні форми організації, при якому синергія забезпечувала б якісне і кількісне збільшення як потенціалу, так і результатів функціонування системи і складових частин.

Якщо виходити з критерію прибутку, що є однією з головних цілей торгівлі, то можна виділити такі види синергізму:

* комерційний визначає, наприклад, кумулятивний синергічний ефект при створенні оптово-роздрібних об'єднань з загальними службами організації комерційної діяльності, маркетингу, реклами, логістики тощо;

* операційний синергізм є результатом закупівель великих партій товарів, раціонального використання торговельних площ, нових методів продажу;

* інвестиційний синергізм як наслідок сумісного використання площ, потужностей, торговельних машин і обладнання, приміщень;

* управлінський синергізм (за критерієм прибутку) виявляється у с критій формі внаслідок використання ефективних стратегій, управлінських схем та ін.

Синергія виявляється в особливих, обумовлених процесом самоорганізації, умовах. Основні з них такі:

* складність системи, яка характеризується значною кількість елементів, зв'язків, їх різноманітними, а також ієрархічними рівнями;

* відкритість системи -- ідеться не про абсолютну, а відносну відкритість, де постійно здійснюється введення і вихід цінностей, елементів, інформації в середовищі;

* нелінійність системи, що означає можливість її переходу з одного стійкого стану в інший з відповідними змінами ентропії;

* порівняно тривала еволюція системи;

* цілеспрямована організація системи.

Перелічені умови дозволяють системі оптимально змінювати свої параметричні характеристики, структуру функціональних відносин. При цьому ентропія зменшується або залишається незміною. У гіршому випадку -- якщо зростає, то надзвичайно повільно.

Таким чином, за наявності відповідних умов для отримання синергічного ефекту потрібні організаційні дії. Синергія може виражатись у формі збільшення прибутку, скорочення витрат, економії грошових засобів, часу, зростання продуктивності праці, активізації діяльності тощо. Розглянемо організаційні дії, механізми, спрямовані на одержання синергічного ефекту.

Оптимізація організаційної структури. Оптимальний склад організаційних одиниць, оптимізація їх взаємовідносин і системи зв'язків досягається способом правильного набору організаційних елементів відповідно до цілей і головної функції торговельної організації, раціоналізації зв'язків між ними. У процесі оптимізації зміни відбуваються як у системі матеріальних, так і параметричних зв'язків, тому синергічний ефект має сталий характер. Як правило, він виражається в скороченні витрат, часу і водночас збільшення обсягів товарообігу.

Реструктуризація означає глибокі трансформації структури торговельної організації та її управлінської системи. Реструктуризація характерна для перехідних періодів, кризових етапів, реформених стратегій. Наочним прикладом реструктуризації є сучасна широкомасштабна структурна перебудова торгівлі. У результаті з'являються якісно нові організаційно-економічні, соціальні і територіальні форми організації.

У процесі реструктуризації частіше зустрічаються дві помилки, які зводять до мінімуму синергічний ефект. Перша помилка полягає у скороченні підрозділів, служб, відділів, управлінського персоналу замість формування елементів, тісно пов'язаних з майбутніми функціями, або їх стабілізації. Ця помилка характерна для невеликих і середніх організацій. Вона призводить до анорексії, перевантажень підрозділів, персоналу, зниження активності, надмірного напруження.

Друга помилка спостерігається у великомасштабних організаціях. Замість продуманої реструктуризації ліквідуються підсистеми, об'єкти інфраструктурного забезпечення, соціального призначення. Так, у процесі структурної перебудови вітчизняної торгівлі, по суті, було ліквідовано оптову торгівлю як підсистему, причому життєво важливу не тільки для торгівлі, а й для товарного виробництва. Негативний ефект такої реструктуризації виявився негайно -- у подорожчанні системи товарного забезпечення роздрібної торгівлі, послабленні взаємодії торгівлі і виробництва.

Посилення спільної діяльності досягається завдяки усуспільненню ресурсів, поліпшенню координації взаємодії, широкому обміну нематеріальними активами між суміжними елементами. Співробітництво сприяє досягненню ефекту масштабу, тобто скороченню функціональних витрат при розширенні масштабів діяльності. Щоправда, в організації торгівлі скорочуються не стільки перемінні, скільки відносно постійні витрати. Ці обставини слід ураховувати й спрямувати процес співробітництва на таки служби, як організація торгівлі, маркетингу, логістики, управління.

Інтеграція -- це об'єднання функціонально взаємозв'язаних організаційних одиниць для забезпечення єдиного завершеного технологічного процесу. Інтеграція базується на інтеграційних зв'язках, які забезпечують ефективну взаємодію організаційно самостійних, але економічно і технологічно взаємопов'язаних організаційних елементів. Синергічний ефект в умовах інтеграції досягається за рахунок скорочення витрат на всіх стадіях спільної діяльності.

Інтеграція може бути горизонтальна або вертикальна. Горизонтальна інтеграція характерна для оптово-роздрібних об'єднань, торговельно-заготівельних комплексів тощо. Вертикальна широко розповсюджена в таких організаційних формуваннях, як виробничо-торговельні об'єднання, агропромислово-торговельні комплекси таін.

Кооперація як форма співробітництва широко використовується для досягнення синергічного ефекту. Суть кооперації полягає в об'єднанні зусиль, ресурсів, коштів суб'єктами торговельної діяльності для створення і спільного використання об'єктів, служб, технологій. Найбільш поширена практика кооперації торговельних підприємств зі створення товарних складів, сховищ, транспортних підрозділів, маркетингових служб, інформаційних центрів, кредитних спілок.

Особливо широке розповсюдження отримує кооперація на аграрному ринку. Тут виникають збутові, маркетингові, постачальницькі та інші види кооперативів.

Життєдіяльність і соціально-економічну ефективність довела споживча кооперація, яка широкомасштабно функціонує на сільському ринку.

Диверсифікація -- багатопланове явище. Її суть полягає у вторгненні торговельних суб'єктів у нові галузі і сфери діяльності. На практиці диверсифікація виявляється переважно у двох формах:

* перша -- і - універсалізація асортименту товарів, упровадження принципово нових методів обслуговування, різке розширення переліку послуг у власній галузі та ін.;

* друга - проникнення у нові суміжні або більш віддалені галузі діяльності через поглинання об'єктів нової галузі, злиття або створення. Ідеться про комбінування торговельної і виробничої, банківської, страхової, інвестиційної діяльності, поєднання торгівлі з громадським харчуванням, готельним господарством, ігровим бізнесом і т. п. Диверсифікація потребує значних витрат, при цьому практика доводить, що вони виправдовуються і виявляться в численних вигодах і конкурентних перевагах.

Перелік механізмів і способів одержання синергічного ефекту можна продовжити за рахунок таких організаційних дій, як спеціалізація, комбінаторика, децентралізація, конверсія, перехрестний продаж та ін. Головне, що всі вони мають організаційний характері і спрямовані на досягнення кумулятивного позитивного ефекту, тобто синергічного.

ЗАКОНИ ОРГАНІЗАЦІЇ

Теоретичними підвалинами організації є закони, які характеризують стійкі зв'язки і суттєву взаємообумовленість організаційних систем як об'єктивних явищ. Теорія організації базується на групі специфічних законів: самозбереження, впорядкування, синергії, композиції і пропорційності розвитку. Крім того, важлива роль відводиться загальновідомому закону єдності аналізу і синтезу відносно організації. Розглянемо суть і роль основних законів.

Закон самозбереження закладає теоретичну базу для аналізу і характеристики загального стану організації. Річ у тім, що організація постійно відчуває внутрішні і зовнішні збурення, що призводить до зростання ентропії і міри безладу. Відповідно до закону самозбереження організація повинна зберегти стан динамічної рівноваги. Отже, сутність закону самозбереження полягає в тому, що організаційна система намагається зберегти себе як цілісне формування, використовуючи для цього весь свій потенціал.

Механізм дії закону самозбереження виявляється через стійкість та адаптивність організації.

Стійкість -- це спроможність систем ефективно функціонувати під впливом негативних факторів. Ідеться про спроможність системи підтримати функціональну, елементну і структурну стійкість. Але така спроможність небезпечна, тому стійкість має свої порогові значення, за межами яких система деградує.

Компенсуючим важелем нерівноваги є адаптація, суть якої полягає у пристосуванні структурної, функціональної та елементної складових до глибоких змін, трансформацій нових умов. Адаптація має велике значення в умовах екстремальних умов ринкового середовища. Закон самозбереження націлює сферу торгівлі на постійне якісне оновлення структурних елементів, активізацію організаційної діяльності та її спрямування на диверсифікацію торгівлі.

Закон синергії породжений новою теорією, відповідно до якої організація постійно перебуває у стані порядку і хаосу. У результаті одночасно виникають дві тенденції: організуюча (створювальна) і руйнівна (дезорганізуюча). Характерним процесом такого стану є самоорганізація, тобто формування впорядкованих структур з хаосу. При цьому самоорганізація і позитивна динаміка структури досягається за рахунок порівняно малих дій впливу організаційного або управлінського характеру.

Отже, закон синергії стверджує, що для будь-якої організації існує такий набір елементів, при якому її потенціал буде або суттєво більше від простої суми потенціалів складових елементів або суттєво менше. Інакше кажучи, сума властивостей цілісної організації повинна бути більше, ніж сума властивостей усіх складових елементів. Одержаний організаційний сумарний ефект є синергічним.

В основі механізму реалізації закону синергії лежить глибока інтеграція всіх видів діяльності системи і складна структура взаємозв'язків, що забезпечує взаємодію елементів, спрямовану на досягнення єдиної мети.

Закон синергії потребує системного підходу до організації торгівлі, перегляду організаційних відносин, інтеграції взаємозв'язків елементів системи, уміння забезпечити стійкість організації торгівлі в умовах критичного середовища.

Закон розвитку відносно організації має своє визначення. Його можна трактувати так: глибока структурна, функціональна й елементна перебудова об'єкта, яка підвищує потенціал організації і сприяє її самозбереженню і самоорганізації є розвиток. Організаційний розвиток супроводжується збільшенням розмірів системи і розширенням масштабів діяльності.

У сучасних умовах дія цього закону виявляється у випереджальних порівняно з іншими системами темпах економічного зростання у сфері торгівлі внаслідок її комерціалізації, демонополізації й організаційної перебудови ще на ранніх етапах трансформацій, коли інші галузі пасивно функціонували в межах старих структур.

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ В ТОРПВЛІ

Складність і багатогранність організації торгівлі зумовлює сукупність принципів, які доцільно поділити на загальні, або загальносистемні, принципи організації, принципи побудови організаційних систем у торгівлі, а також принципи організації процесів (рис. 2.4 ).

Принцип зовнішнього доповнення стверджує, що будь-яка система (організаційна, управлінська) потребує резервів. Цей принцип ґрунтується на постійному впливі на організаційні системи випадкових чинників, які часто дестабілізують функціонування системи. В організаційних системах торгівлі резерви об'єктивно необхідні у вигляді запасів товарів, торгових та складських площ, потужностей роздрібних та оптових підприємств, страхових грошових фондів тощо.

Принцип зворотного зв'язку вказує на те, що без зворотного зв'язку між елементами, що взаємодіють, неможливе належне організаційне забезпечення їх функціонування і системи в цілому. Реалізація цього принципу в торгівлі виявляється в організації інформаційних каналів, системі контролю, координації, регулюванні і корекції. У цілому організаційне забезпечення потребує не лише прямого впливу, прямих зв'язків, але й зворотних.

Принцип цілісності системи передбачає необхідність розгляду організації як єдиного цілого. Тому він потребує так званої потрійної цілісності -- взаємозв'язку, єдності і взаємодії всіх функціональних сторін, компонентів і частин. Досягти на практиці таку комплексну єдність складно -- необхідний глибокий аналіз організації й обов'язково синтез. У торгівлі цілісності організаційних систем слід досягати не тільки за рахунок складових елементів і системи відносин, а також їх оптиміза- ції, концентрації, якісного рівня, однорідності та ін.

Закономірні дії у організації в сфері торгівлі відображають принцип побудови організаційних систем. На їх основі здійснюється не тільки побудова, а й функціонування і розвиток систем і підсистем у торгівлі.

Принцип необхідного різноманіття передбачає, що багатоманітність складної системи потребує організації й управління, які характеризувалися б достатньою різноманітністю. На основі цього принципу при розробці організаційних систем у торгівлі необхідно орієнтуватися на оптимальне різноманіття складових. Разом з тим надзвичайно важливо, щоб такій системі відповідала адекватна організаційна структура. Узгодженість структури і системи організаційного забезпечення її функціонування має величезне практичне значення при проектуванні, трансформації, вдосконаленні організаційних систем у торгівлі.

Принцип емерджентності полягає в тому, що властивості цілісної системи дедалі більше відрізняються від властивостей складових у мірі збільшення розриву між розмірами цілого і складових. Цей принцип вказує на необхідність всебічного узгодження не тільки структури елементів системи, але і їх цілей і порядку взаємодії. Неузгодженість може призвести до створення малоефективних конгломератів замість упорядкованих організаційних систем у сфері торгівлі. Виходячи з цього принципу важливо враховувати також, що об'єднані в системі елементи можуть загубити притаманні їм властивості поза межами системи. Відповідно до включення елементу в систему потрібно глибоко проаналізувати його організаційно- управлінську структуру.

Принцип ієрархічної впорядкованості виходить з того, що більшість організацій мають ієрархічну природу. Зміст цього принципу полягає в чіткому впорядкуванні структурних елементів по ієрархічних рівнях. Ступінчастість ускладнює організацію, проте при виключенні дублювання і паралелізму, суперечливості функцій елементів різних рівнів вона спроможна забезпечити ефективну організацію.

Реалізація цього принципу в торгівлі може забезпечити сучасну організаційну побудову в торговельній сфері, скеровану й ефективно функціонуючу.

Принцип інтегрованості є похідним від загальносистемного принципу емерджентності. Його зміст зводиться до того, що інтегративні якості притаманні лише системі в цілому і не властиві жодному відокремленому елементу. Практичний висновок такий: систему не можна розглядати й оцінювати за сукупністю характеристик складових елементів.

Принцип оптимальності передбачає вибір найкращого варіанта побудови структури з урахуванням обмеженого складу організаційних елементів та ресурсів. Оптимізувати організацію за принципом оптимальності означає не лише побудувати її раціонально, а й забезпечити ефективну організаційну діяльність з меншими витратами ресурсів--матеріальних, трудових, грошових та ін. Реалізація принципу оптимальності у сфері торгівлі має величезне значення, оскільки він потребує науково обґрунтованих розмірів організаційних систем, раціональності складу компонентів, оптимальності ресурсів.

Адаптивність як принцип організації виражає спроможність організаційних механізмів і системи взаємозв'язків пристосовуватися як суб'єктам торгівлі до умов зовнішнього середовища, які постійно змінюються.

Обов'язковою умовою реалізації цього принципу на практиці є свобода дії суб'єктів ринку, гнучкі механізми функціонування, децентралізація управління. У сфері торгівлі виконуються численні процеси (оперативні, комерційні, технологічні, управлінські), які мають бути побудовані на відповідних принципах.

Принцип системності характеризує процес як комплекс вибірково залучених елементів (праця, предмет праці, засоби праці), в яких взаємозв'язки та взаємовідносини набувають характер взаємодії, спрямованої на отримання корисного результату, позитивного ефекту. Відповідно до принципу системності всі процеси в торгівлі мають будуватися так, щоб всі внутрішні складові взаємодіяли узгоджено і цілеспрямовано. Порушення цього принципу призводить до перекосів у структурі процесу, деформацій у його організаційному забезпеченні.

Принцип раціональності припускає науковообґрунтовану, розумну й економну організацію, до якої складові процесу підібрані за критеріями оптимальності, а ор-

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОРГІВЛІ ЯК СИСТЕМИ

Торгівля як сфера національної економіки за своєю формою і змістом належить до складних соціально-економічних систем і виконує життєво важливі завдання і функції.

Торгівля посідає особливе місце в структурі національної економіки та в системі економічних відносин. Вона опосередковує товарно-грошовий обмін у величезних розмірах -- більше ніж 450 млрд грн щороку, формує не менш як 12 % ВВП і, безперечно, є важливим чинником економічного зростання. Крім того, торгівля відіграє неабияку роль у реалізації соціальної політики, ринкової орієнтації національної економіки, формуванні конкурентного середовища.

Особливістю сучасного розвитку внутрішньої торгівлі є позитивна і стійка динаміка її результативних показників. Середньорічні темпи зростання товарообігу починаючи з 2000 року перевищують 15 %, що вдвічі вище від темпів зростання ВВП. Спостерігаються позитивні тенденції в структурі товарообігу, кон'юнктурі ринку, розвитку матеріально-технічного потенціалу.

Для торгівлі як соціально-економічної системи характерна низка функцій.

Провідною функцією торгівлі є обмін результатів праці (продукції, послуг) на гроші, тобто реалізація виробленої споживчої вартості. При цьому масштаби, структура обміну стають дедалі складнішими за рахунок складності величезних мас товарів, продукції, послуг, у тому числі іноземного походження.

Розрахунки показують, що тільки для задоволення потреб населення в споживчих товарах і послугах у межах мінімальних норм необхідно довести товарообіг до 220 млрд грн у рік при сучасних обсягах -- 55 млрд грн. Це означає, що в перспективі ця функція розширюватиметься, відповідно, зростатимуть масштаби торгівлі.

Важливо підкреслити ще один момент. Оскільки в умовах соціалістичної економіки лише обмін товарів народного споживання вважався моментом відтворення, то штучно звужувалися відносини обміну передусім у сфері обігу засобів виробництва. У нових умовах відносини обміну реалізуються в повнішому обсязі. Поряд зі споживчими товарами об'єктом обміну стає продукція, засоби виробництва, нерухомість, об'єкти інтелектуальної власності, цінні папери і т. ін.

Як відомо, обмін пов'язує виробництво та споживання і тим самим замикає відтворювальний процес. Тому важливо, щоб товарно-грошовий обмін, тобто період процесу обміну, був мінімальним. А це залежить від умов реалізації іншої функції торгівлі -- товаропросування.

Друга важлива функція торгівлі -- доведення товарів зі сфери виробництва у сферу споживання. Сутність аналізованої функції необхідно розглядати з позиції прискореного доведення товарів до сфери споживання з максимальним збереженням їх споживних властивостей. У такому ракурсі дана функція набуває особливої актуальності в умовах роздробленості і географічної розосередженості товаровиробників і споживачів.

За підрахунками у сфері обігу вже тепер товари проходять у середньому 4--5 організаційних ланок. Тому і тривалість проходження товару до споживача є значною. Якщо товар у виробництві перебуває 5--6 днів, у дорозі -- до 10 днів, то в кінцевих ланках товарного обігу -- 35--40 днів.

У нових умовдй міру інтеграції торгівлі України в міжнародні зв'язки тривалість товаропросування зростатиме, причому суттєво. Відповідно, підвищиться рівень витрат обігу, сповільниться оборотність.

Надзвичайно важливою в нових умовах функцією торгівлі є функція активного впливу на виробництво і споживання. Ідеться про підпорядкування виробничих програм підприємств потребам і вимогам ринку, реалізації маркетингових стратегій товаровиробників, а також про активний вплив торгівлі на структуру споживання, організацію післяпродажного обслуговування.

У зв'язку з цим можна очікувати прагнення товаровиробників заручитися гарантією з боку торгівлі відносно збуту продукції з тим, щоб знизити ризик і небезпеку банкрутства. Відповідно подорожчають послуги торгівлі, розшириться апарат товарного обігу, з'являться принципово нові функціональні організації в торговельній сфері.