1.3 Методи аналізу виручки від реалізації та прибутку підприємства

Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб'єкта, робітників і власника підприємства.

Об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у вигляді податків та обов'язкових платежів. Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнення в обсязі прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку.

Прибуток є якісним показником, в його розмірі відображається зміна обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величин витрат обертання.

В процесі управління прибутком торговельного підприємства використовують різні класифікації (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація прибутку торговельного підприємства

1. Залежно від виду діяльності, завдяки якій отримано прибуток, виділяють:

- прибуток від реалізації товарів та платних торговельних послуг (прибуток від торговельної діяльності);

- прибуток від реалізації продукції неторгової діяльності (виробничої, транспортної, посередницької та інше);

- прибуток від реалізації майна, що є власністю підприємства (основних фондів, нематеріальних активів);

- прибуток від позареалізаційних операцій, у складі якого виділяють: прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від орендних операцій; прибуток від інших позареалізаційних операцій.

2. Залежно від порядку визначення розрізняють:

- балансовий прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відбивається на рахунку;

- оподаткований прибуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства - платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Розміри валових витрат та доходів з метою їх оподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового обліку на основі первинних облікових документів. Визначений таким чином обсяг прибутку, що оподатковується фіксується в Декларації про прибуток підприємства, яка подається в податкові органи та є підставою для визначення суми податкових зобов'язань підприємства;

- чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.

3. Залежно від методики оцінки визначають номінальний та реальний прибуток. Номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку. Реальний прибуток - це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством.

4. Залежно від мети визначення розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток відповідає обсягу балансового прибутку. Економічний прибуток являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей. Витратами втрачених можливостей (або альтернативними) в мікроекономіці прийнято називати втрати на споживання якогось ресурсу, які вимірені з точки вигоди, що “втрачена" через невикористання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом. Невірний вибір ресурсів, а також і нераціональне використання власних ресурсів, призводить до збільшення витрат обертання підприємства і зменшує потенційно можливий розмір отримання прибутку при даному обсязі діяльності.

5. Залежно від розмірів прибуток підприємства характеризується як мінімальний, цільовий або максимальний прибуток.

Такі види прибутку пов'язані з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких обумовлює знаходження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості. Підприємство може мати об'єми діяльності, при яких доходи від реалізації менше за витрати. Але сума збитків може бути по розміру менша, ніж постійні витрати. В такому разі підприємству вигідніше функціонувати, ніж нести збитки в розмірі постійних затрат.

Величина валового доходу і витрат обертання залежить від обсягу діяльності підприємства (товарообороту). Ця залежність може бути так:

ВД = (РВД * Т) /100, (1.1)

де ВД - валовий доход підприємства в абсолютній сумі;

РВД - рівень валового доходу підприємства у відсотках до товарообороту;

Т - обсяг товарообороту;

ВО = ВОзм + ВОпост = (ВОзм * Т + Вопост) /100, (1.2)

де ВО - загальна сума витрат обігу підприємства/

Возм, Вопост - змінна та постійна частина витрат обігу підприємства.

Якщо підставити вирази (1.1) і (1.2) у вихідне рівняння та зробити необхідні математичні переутворення, одержимо:

РВД * Т = ( (Рвозм * Т) /100) + Вопост, (1.3)

де Рвозм - рівень змінних витрат обігу у відсотках до товарообороту.

Т * (РВД - Рвозм)) /100 = Вопост, (1.4)

Т = (Вопост/ (РВД - РВО)) * 100. (1.5)

За точкою беззбитковості підприємство при умові зростання обсягів діяльності входить в зону прибутковості. Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Вона може бути: мінімальною, нормальною, необхідною.

Під мінімальним розуміється прибуток, розмір якого після уплати податків задовольняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал.

Кількістю мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої процентної ставки банків по депозитам, що склалася в теперішній період часу. Це обумовлюється тим, що власник підприємства не зацікавлений інвестувати кошти в створення (функціонування) підприємства, якщо чистий прибуток за результатами діяльності підприємства менший за суми процентів, які б він міг одержати від зберігання своїх грошових коштів у банку чи придбання на них цінних паперів інших підприємств.

Сума мінімального прибутку може бути розрахована, виходячи з даного припущення:

Пмін = (К * МРР) / (100 - Сп), (1.6)

де Сп - частка прибутку, яка сплачується в бюджет і вигляді податків та обов'язкових платежів; МРР - мінімальний рівень рентабельності капіталу, відсотків; К - обсяг інвестованого капіталу.

Визначення обсягу діяльності, що забезпечує одержання мінімальної рентабельності здійснюється з формулою:

Т мрр = (ВО пост + (К * МРР) / (100 - Сп) * 100) / (Рвд-Рвозм), (1.7)

де Тмрр - обсяг товарообороту, що забезпечує одержання мінімального прибутку;

Тт/об - обсяг товарообороту, при якому досягається беззбитковість;

Тмрр - обсяг товарообороту, при якому досягається мінімальна рентабельность на вкладений капітал.

Під нормальним розуміється прибуток, котрий відповідає нормі прибутку на капітал (МПК), що в середньому склався на ринку.

Кількісно розмір нормального прибутку (Пнорм) розраховується наступним чином:

Пнорм = (К * МПК) / (100 - Сп), (1.8)

де К - капітал підприємства;

МПК - нормальний рівень прибутковості, відсотків.

Під необхідною розуміється сума прибутку, яка відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий та соціальний розвиток, що утворюються за рахунок прибутку після сплати податків.

Поняття “максимальний прибуток” пов'язане з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку. Підприємство, яке намагається максимізувати одержуваний прибуток, мусить, з одного боку, визначити доцільність нарощування обсягів діяльності, з другого - розрахувати обсяг діяльності, що дозволяє одержати максимально можливий прибуток.

Залежно від порядку відшкодування витрат підприємства виділяють маржинальний прибуток. Розмір маржинального прибутку визначається як різниця між валовим доходом і умовно-зміненими витратами. Маржинальний прибуток виступає джерелом покриття витрат і формування прибутку підприємства.

Важливим аспектом діяльності підприємства є процес визначення запасу фінансової міцності або інтервалу надійності в абсолютному виразі:

Зфм = Ттфм - Ттб, (1.9)

де Зфм - зона фінансової міцності (інтервал надійності);

Ттфм - обсяг діяльності в точці беззбитковості.

В відносних показниках:

Зфм = ( (Ттфм - Ттб) / Ттфм) * 100, (1.10)

Чим більша різниця між фактичним товарооборотом і товарооборотом в точці беззбитковості, тим вищий запас фінансової міцності підприємства, тобто вище його фінансова сталість.

Зниження запасу фінансової міцності означає зменшення платоспроможності підприємства й збільшення імовірності банкрутства.

В торгівлі, з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається як різниця між доходом і його поточними витратами.

Прибуток виконує ряд функцій:

- Оціночна функція. Прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

- Розподільча функція. Ії зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різних рівнів та залишається в розпорядженні підприємства.

- Стимулююча функція. Виконання цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонд заохочення, фонд виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивідендів, пайовий фонд, тощо).

Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності торговельного підприємства. Його одержання є обов'язковою умовою розширеного відтворення на підприємстві, забезпечення його самофінансування і змінення конкурентоздатності на ринку.

Абсолютна величина прибутку виступає узагальнюючим підсумковим показником, який характеризує обсяг фінансових коштів підприємства для розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, формування фондів підприємства, призначених для стимулювання і розширеного відтворення.

Прибуток торговельного підприємства як результативний показник його діяльності, залежить від співвідношення між розміром доходів торговельного підприємства і витратами на здійснення торговельно-фінансової діяльності.

Залежність прибутку від величини доходів і витрат може бути подана так:

П = Д - ПВ = (ВД Дінш.) - (Во Зінш.) =

= (Цреал. - Цзак.) * К - ВО Пінш, (1.11)

де Д - доход від усів видів діяльності;

ПВ - поточні витрати для здійснення усіх напрямків діяльності;

ВД - валовий дохід від реалізації товарів;

Дінш. - доход від інших видів діяльності;

ВО - витрати обігу;

Зінш. - витрати, пов'язані зі здійсненням інших видів діяльності;

Цреал., Цзак. - відповідно, ціна реалізації і закупівлі товарів;

К - кількість товарів, що реалізується;

Пінш. - прибуток від іншої діяльності (як різниця між доходами, витратами від іншої діяльності).

Таким чином, розмір одержаного прибутку залежить від ціни реалізації і закупівлі товарів, кількості проданих товарів, різниці між доходами, витратами обігу і витратами від іншої (позареалізаційної) діяльності. Управління даними факторами та їх прогнозування дозволяє забезпечити отримання необхідного прибутку.

Важливим фактором, який впливає на величину прибутку, є рівень ціни закупівлі товарів. Підприємство при здійснені комерційних угод мусить намагатися закупити товар за якомога нижчою ціною. Це може бути досягнуто шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі товарів, використання цінових знижок при узгодженні ціни товару, закупки товарів в період їх сезонного розпродажу.

Зростання розмірів одержання прибутку пов'язане також із збільшенням рівня цін продажу товарів.

Управління цінами реалізації залежить від обґрунтованості вибору цінової політики підприємства на споживчому ринку, використання торговельної кон'юнктури в окремі періоди року.

Маса одержання прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства (товарообороту), кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової політики шляхом включення в перелік взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торговельних послуг, здійснення ефективних рекламних заходів.

Фактори, які ми розглянули, прямо впливають на величину доходів, а відповідно, і на прибуток підприємств.

Фактори, що впливають на реалізацію й підприємницький доход можна умовно підрозділити на три групи: виробничі, комерційні, фінансові.

Виробничі фактори пов'язані з обсягом виробництва, його ритмічністю, матеріальною, науково-технічною й організаційно-технічною оснащеністю, відповідно - якісними параметрами продукції, її асортиментами й структурою й т.д. і т.п.

Комерційні фактори як би підводять до фінансових факторів і охоплюють у широкому змісті поняття маркетингу: висновок господарських договорів на основі найпильнішого вивчення діючої й перспективної кон'юнктури ринку, цінове регулювання збуту, його напрямок і організаційно-економічне забезпечення.

Надежность прогнозу комерційних факторів опирається, з одного боку, на страхування ризиків (в основному, ризиків втрати майна, зриву поставок, віддалення або відмови від платежу), з іншого боку - на залучення солідних, платоспроможних клієнтів (замовників, покупців), що у свою чергу вимагає відомих внепроизводственных витрат (представницьких, на рекламу й ін.).

Нарешті, фінансові фактори, що охоплюють і виторг від реалізації продукції (послуг), і підприємницький доход від всіх видів діяльності, включають відповідно:

- форми розрахунків (передбача контрактом або обумовлені оперативно);

- цінове регулювання, у тому числі уцінку у випадку вповільнення реалізації; залучення кредиту банку або коштів із централізованих резервів; застосування штрафних санкцій;

- вивчення й стягнення дебіторської заборгованості, а також забезпечення ліквідності інших активів;

- стимулювання залучення грошових ресурсів на фінансових ринках - доходів від цінних паперів, внесків, депозитів, оренди й інших фінансових вкладень.

Тут немаловажний принцип `час - гроші: чим швидше й повніше надходження доходів, тим ефективніше вся діяльність. Тому не слід зневажати диференційованої залежно від строків реалізації й прогнозу насичення ринку уцінкою, у тому числі сезонне, періодичне або разової (тимчасове падіння доходів окупиться вивільненням коштів за рахунок прискорення їхнього обороту), кращим відвантаженням своєї продукції найбільш надійним і швидким платникам і іншим заходам впливу.

Формування й розподіл прибутку будується за наступною схемою:

1. Прибуток від випуску продукції (в оптових відпускних цінах) = (обсяг товарної продукції) - (собівартість).

2. Прибуток від реалізації продукції або послуг = (прибуток від випуску) + (прибуток у перехідних залишках нереалізованої продукції).

3. Прибуток валовий, або по звіту - балансовий прибуток (прибуток від реалізації) ± (результати від іншої реалізації) + (позареалізаційні результати).

4. Прибуток розрахунковий, або оподатковуваний прибуток = (прибуток валовий) - (рентні платежі) - (прибуток, не оподатковуваний податком або оподатковуваний в особливому порядку) - (резервний фонд підприємства).

5. Прибуток чистий = (прибуток валовий) - (податок на прибуток) - (відрахування в централізовані фонди).

Прибуток, що залишився у підприємства, витрачається за його розсудом на споживання й нагромадження й розвиток, у тому числі на інвестиції.

Відомі три методи формування прибутку.

1. Прямий метод, або метод прямого рахунку. Пункт 1 наведеної схеми показує дві основні границі прибутку як підприємницького доходу й одночасно характеризує прямий метод його планування й формування. Цей метод припускає як глобальний розрахунок прибутку - по всьому обсязі випуску (реалізації) продукції або послуг, так і локальний - по кожному виді товару або асортиментній групі з наступним підсумовуванням відповідно до обсягу виробництва.

2. Нормативний метод, що оцінює масу прибутку за коефіцієнтом рентабельності (незамінний для оптимізації асортиментів за критерієм рентабельності продукції).

3. Контрольний, або економічний, або аналітичний (факторний) метод, застосовний і як контрольний, і як самостійний, кращий в умовах інфляційної нестабільності, що дозволяє врахувати індекси інфляції по мінімум чотирьом факторам:

1) відпускним цінам,

2) покупним цінам і тарифам на компоненти виробництва,

3) заробітній платі,

4) нормам амортизації, вартості встаткування й інших основних коштів.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку й рівнем рентабельності. Прибуток підприємства одержують головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності. Прибуток - це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва й реалізованого в сфері обігу, що безпосередньо одержують підприємства. Тільки після продажу продукції чистий доход приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різниця між виторгом (після сплати ПДВ, акцизного податку й інших відрахувань із виторгу в бюджетні й позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше одержить прибутки, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності варто вивчати в тісному зв'язку з використанням і реалізацією продукції.

Обсяг реалізації й величина прибутку, рівень рентабельності залежить від виробничої, постачальницької, збутової й комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують всі сторони господарювання. Основними джерелами інформації при аналізі реалізації продукції й прибутку є накладні на відвантаження продукції, дані фінансової звітності форма №2 `Звіт про фінансові результати', а також відповідні таблиці плану економічного й соціального розвитку підприємства.

В аналізі використаються наступні показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати, фінансові результати від позареалізаційних операцій, оподатковуваний прибуток, чистий прибуток.

У процесі аналізу необхідно вивчити склад балансового прибутку, її структуру, динаміку й виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку враховуються інфляційні фактори зміни її суми. Для цього виторг коректують на середньозважений індекс росту цін на продукцію підприємства в середньому по галузі, а витрати по реалізованій продукції зменшують на їхній приріст у результаті підвищення цін на спожиті ресурси за аналізований період.

Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції й послуг. У процесі аналізу вивчаються динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції й визначаються фактори зміни її суми. Прибуток від реалізації в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів: обсягу реалізації продукції (УРП); її структури (УД); собівартості (З) і рівня середньореалізаційних цін (Ц).

Обсяг реалізації продукції може робити позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збиткової, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції може робити як позитивне, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більше рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість продукції й прибуток перебувають у зворотній пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного росту суми прибутку й навпаки. Зміна рівня середньореалізаційних цін і величина прибутку перебувають у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає й навпаки.

При тій же величині доходів підприємство може мати різний розмір прибутку, що залежить від величини витрат обігу. Розмір витрат обігу формується під впливом таких факторів, як: обсяг товарообороту, його склад та асортиментна структура, джерела надходження товарів, ступень використання ресурсів, структура капіталу - ці фактори впливають на прибуток від реалізації товарів.

Джерелом зростання прибутку підприємства можуть бути також доходи від позареалізаційних операцій за мінусом витрат на ці операції.

Зростання доходів від позареалізаційних операцій підприємства може бути забезпечено за рахунок вкладення вільних грошових коштів у різноманітні цінні папери; продажу їх на фінансовому ринку; відкриття в банку депозитних рахунків; здачі в оренду основних фондів; урахування суми витрат від інфляції і втраченої (недоотриманої) вигоди.

Прибуток від позарелізаційних операцій буде більший, якщо не допускати непродуктивних витрат і збитків.

Функціонування підприємства в умовах ринку визначається його спроможністю приносити достатній доход та прибуток.

Прибуток - це кінцевий результат діяльності підприємства, який характеризує абсолютну ефективність його роботи.

Діяльність підприємства пов'язана з визначенням головної мети, яка формулюється як досягнення повного рівня рентабельності на вкладений капітал і одержання прибутку.

Розділ 2. Аналіз реалізації продукції на підприємстві "Гран-При 77"