Теоретико-методологічні засади управління прибутком на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-методологічні засади управління прибутком на підприємстві



Вступ

Актуальність теми

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхної господарської діяльності. Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни , тому від них залежить фінансовий стан країни у цілому. Фiнансовий стан підприємств, в свою чергу характеризується низкою фiнансово-економiчних показникiв , де однiєю з головних виступає прибуток пiдприємства.

За сучасних умов трансформування економiки України, iнтегрування її у свiтову економiку, вiдбуваються значнi змiни i по вiдношенню до прибутку як одного з найважливіших показників, що свідчить про результати господарської діяльності підприємств, джерела фінансування витрат розширеного відтворення та формування доходів бюджету - його роль у економiцi держави посилюється. Ринковий устрiй господарського механiзму держави робить бiльш жорсткими економiчнi умови в яких вiдбувається формування прибутку на мiкрорiвнi, в свою чергу на бiльш високий рiвень пiдiймаються вимоги до самого показника прибутку підприємства.

Від зростання прибутку в значному ступені залежать темпи економічного розвитку країни, окремих регіонів, збільшення суспільного багатства та, у кінцевому рахунку, підвищення життєвого рівня населення.



1.Економічна сутність і значення прибутку в економічній системі

Перехід до ринкової економіки вимагає здійснення нової фінансової політики, підсилення її впливу на прискорення соціально-економічного розвитку України, передбачає зростання ефективності виробництва та зміцнення фінансів держави. Важлива роль у забезпеченні всебічної інтенсифікації виробництва та збільшення його ефективності належить прибутку.

Прибуток - це форма грошових накопичень, економічна категорія , яка характеризує фінансовий результат виробництва та господарської діяльності підприємства.[33.,с.45]

Категорія прибутку досліджувалася економістами з давніх часів. По мірі розвитку економічної теорії зміст поняття «прибуток» постійно змінювався та ускладнювався. Прибуток у всіх економічних формаціях виступав однією з основних економічних категорій товарного виробництва. Вона уособлює у собі сукупність складних економічних відносин. Зазвичай еволюцію поглядів на природу прибутку починають аналізувати з меркантилістів, хоча окремої теорії прибутку в них не було. Вони просто розраховували його як різницю між продажною та покупною цінами товару. Меркантилісти представляли прибуток як різницю між продажною й покупною ціною товару, тобто бачили джерело прибутку в сфері обертання. Так меркантилісти, найбільш яскравими з яких були Томас Манн та Жан Батіст Кольбер стверджували, що виникнення прибутку пов'язано з торгівлею .[90,с.79]. Але вже у XVIII ст. з'явилися три концепції щодо походження прибутку. Німецькі та італійські економісти вважали його результатом використання капіталу, і прибуток тому відображав його продуктивність. У Англії, яка зберігала традиції В.Петті та Дж. Локка, прибуток розглядався як продукт праці. У Франції у цей час набула розквіту школа фізіократів, вони вбачали джерело багатства країни у сільскому господарстві і пов'язували прибуток лише з продуктивністю саме хліборобської праці.[25,с.5]

З виходом у світ роботи А. Сміта «Дослідження про природу й причини багатства народів» вчення фізіократів втрачає свого значення. А. Сміт вважав, що джерело прибутку у виробництві. Розвиваючи теорію трудової вартості, А. Сміт вказував, що прибуток - це продукт праці, що привласнюється капіталістом. «Вартість, яку робітники додають до вартості матеріалів, розпадається сама на дві частини, з яких одна йде на оплату їх заробітної плати, а інша на оплату прибутку їх підприємця на весь капітал, який він авансував у виді матеріалів і заробітної плати» [97, с. 46]. А Сміт відмічав, що заробітна плата, прибуток і рента є трьома першоджерелами всякого доходу. Спочатку у політичній економії, а потім і у фінансовій науці усі джерела доходів поділялися на фундирувані й нефундирувані, тобто пов'язані й не пов'язані з капітальним майном. Доходи, пов'язані з капітальним майном, включали земельну ренту і дохід від капіталу, що являли собою підприємницький прибуток і відсоток. Головна відмінність між прибутком і відсотком полягала у тому, що :

1) прибуток - це дохід, величина якого коливається залежно від успіху підприємства, тим часом як відсоток є заздалегідь визначеною величиною доходу;

2) прибуток одержує підприємець, що більш чи менш особисто або безпосередньо бере участь у розпорядженні своїм (підприємницьким) капіталом, а відсоток отримує особа, що віддає свій (позичковий) капітал у чуже відплатне користування, за раніше визначену винагороду.

Розглянемо еволюцію концепції прибутку починаючи з економістів класиків до XX століття (табл.1.1)[17,c.345].



Табл. 1.1 Теорії формування прибутку

Вчений	Концепція
1.Девид Рикардо	Прибуток - це відрахування з продукту праці робітника. Різниця між ціною та витратами(враховуючи оплату праці)
2.ЖанБатіст Сей	Згідно з теорією трьох факторів прибуток - це доход підприємця. Утворюється як доход одного з факторів при розподілі.
3.Карл Маркс	Джерело прибутку - додаткова вартість. Прибуток - незароблений доход капіталіста.
4.І.Тюнен	Винагорода за виконання підприємницької функції.
5.Й.Шумпетер	Прибуток - це винагорода за нововведення, впровадження інновацій.
6.Ф.Найт	Компенсація за ризик, можливі втрати в умовах ринкової невизначеності.
7.А.Маршал	Доход, який отримується четвертим фактором(організаторським).
8.Л.Вальрас	В умовах вільної конкуренції прибуток відсутній.
9.Сучасний економікс	Функція підприємницької діяльності.
10.Кон'юнктурна теорія	Прибуток - це результат діяльності підприємця в умовах сприятливої кон'юктури або монопольного положення

Продовжувачем теорії А. Сміта став Д. Риккардо. Однак прибуток і заробітна плата у Д. Риккардо не джерела, а складові частини вартості, що створюється лише працею. Він писав: «Підвищення вартості праці неможливе без відповідного падіння прибутку» [88 , с. 43]. Дєвід Рікардо пов'язував прибуток із заробітною платою, стверджуючи, що її зростання призводить до зменьшення прибутку і, навпаки, прибуток зростає коли зарплата знижується.

Погляди А. Сміта і Д. Риккардо стали основою створення концепції продуктивності капіталу, за якою прибуток є результатом заміни людської праці капіталом і здійснення ним такої роботи, що не може бути виконана людською працею. Надалі концепція продуктивного капіталу переростає в теорію трьох факторів виробництва, у якості яких виступають праця, капітал і земля. Засновником цієї теорії був Ж. Б. Сей. Він говорив, що дія виробляючих фондів надає користі продуктам; ця користь дає продуктам цінність, а ця цінність надає дохід власникам виробляючих фондів[141., с.9].

У середині XIX ст. К. Маркс починає розвивати свою економічну теорію, у центрі якої вчення про додаткову вартість. У якості її перетвореної форми при капіталізмі виступає прибуток, тобто надлишок виручки над витратами капіталу, який безкоштовно привласнюється власниками засобів виробництва. Перетворення додаткової вартості на прибуток пов'язане з тим, що капіталіст авансує свій капітал не лише на наймання робочої сили, але і на придбання засобів виробництва, без яких неможливі виробничий процес і створення додаткової вартості. Тому «додаткова вартість, представлена як породження всього авансованого капіталу, набуває перетворену форму прибутку» [63 с. 43]. Відповідно до Маркса, джерелом прибутку є не весь капітал, а лише та його частина, яка витрачається на робочу силу. Таким чином, джерело прибутку - додатковий продукт, створений у сфері виробництва і реалізований у сфері обертання. У марксистськiй теорії прибуток визначався за нею як перетворена форма додаткової вартості (поряд із процентом, рентою), яка створена лише найманою працею.

Історичний розвиток теорії прибутку здійснювався за двома напрямами: компенсаційним та функціональним. Компенсаційні теорії прибутку стверджують, що прибуток є плата підприємцю за його послуги та ризик, а також за виконання економічних та управлінських функцій. Згідно функціональних теорій прибуток зобов'язаний своїм існуванням вдачі, недосконалості ринку, слабкій конкуренції і здатності фірм втримувати монопольні переваги. Таким чином, сформована у ХХ ст. самостійна теорія прибутку включає три головні джерела його походження, а саме:

- винагороду за передбачений і непередбачений ризик;

- послідовне введення в економічний процес технічних, комерційних і організаційних інновацій;

- існування монополії - обмеженої конкуренції у різних їх видах.

Дуже великий інтерес складає така точка зору, згідно з якою, прибуток перш за все пов'язаний з невизначеністю майбутніх економічних явищ, які ніколи не можна передбачити з достовірністю, а лише з тим чи іншим ступенем імовірності. Цей погляд поділяв професор Чикагського університету Ф.Найт (1885 - 1974), який стверджував, що весь дійсний прибуток пов'язаний з невизначеністю, а він у процесі прийняття того, чи іншого рішення завжди має у собі ризик. Таким чином, прибуток можна розглядати як своєрідну плату за ризик.[ 12,С.168]

Iснують концепцiї згiдно яких доходи , які отримують з допомогою нових технічних винаходів та нововведень і складають прибуток. У зв'язку з цим заслуговує на увагу точка зору австро-американського економіста Й. Шумпетера (1883 - 1950).На його думку, саме надія на отримання монопольного прибутку є найважливішим стимулом підприємців та конкуренції, а цього можна досягти лише тоді коли певна фірма становиться власником нових винаходів та технологічних інновацій. Прибуток розглядається як монопольний доход. Крупна фірма може отримати його шляхом встановлення більш високих цін на ринку. Коли підприємство використовує нововведення, інновації, змінює технологічний процес, вона отримує монопольну владу на ринку і за рахунок цього отримує більш високі доходи, ніж її конкуренти. Прибуток можливо розглядати тут як монопольний доход - доход, який забезбечується встановленням бiльш високої цiни на новi технологiї в порiвняннi з конкурентами, якi не володiють винаходами даного рiвня i не можуть конкурувати з даним пiдприємством. [12,С.169]

Економіст А. Бабо [13, с. 40 - 41] виводить три види прибутку:

1. Прибуток, зароблений завдяки ініціативі;

2. Прибуток, одержаний при сприятливих обставинах;

3. Прибуток, одержання якого можливе за рахунок його визнання суспільними інститутами, серед яких важливу роль відіграють органи державної влади.

Часто прибуток компанії є результатом збігання всіх трьох ситуацій. Але основне полягає в тому, що на думку А. Бабо, ця класифікація виділяє чинники формування прибутку і дає змогу їх проаналізувати.

В основі прибутку, заробленого завдяки ініціативі, можуть знаходитися чотири групи факторів:

1. введення інновацій;

2. відсутність страху перед ризиком;

3. розумне використання коштів, одержаних від економії на масштабах виробництва;

4. далекоглядна політика у відношенні заборгованості.

Сучасні західні економісти (П.Самуельсон, Е.Нiкбахт, А.Гропеллi), як правило, розвивають теорії прибутку економістів ХІХ і початку ХХ століть, пристосовуючи їх до нових умов. Серед них можна виділити п'ять основних концепцій:

1.теорія "продуктивності капіталу";

2.психологічні теорії прибутку;

3.теорія прибутку як трудового доходу або доходу від підприємницької

діяльності в будь-яких її проявах.;

4.теорія прибутку як результату існування монополії;

5.концепція революції в доходах.

Теорія "продуктивності капіталу" має досить широке розповсюдження в сучасних умовах. Проте якихось суттєвих змін проти ХІХ століття в неї не внесено. Вона лише доповнилась новими "факторами виробництва": технічним прогресом, наукою і державою. Так П. Самуельсон у своїй книзі "Економіка" прибуток визначає, як "безумовний" дохід від факторів виробництва, а також як винагороду за підприємницьку діяльність і введення технічних удосконалень [73, с. 62 ,83]. Е. Нікбахт і А. Гропеллі зазначають, що «дохід - зиск чи збиток, який має власник активів за певний період».

Згідно з "психологічною" теорією прибуток начебто створюється дією психологічних факторів або часом, який сам по собі породжує прибуток. Ці теорії є суб'єктивно-ідеалістичними, оскільки повністю ігнорують той факт, що прибуток - це об'єктивне економічне явище, яке веде своє походження з виробництва й не може бути пояснене суто психологічними мотивами, хоча їх опосередкований вплив на поведінку суб'єктів виробничих відносин заперечувати не можна.

До найбільш активних пропагандистів концепції революції в доходах належать американські економісти Д. Голбрейс, А. Берлі, Е. Хансен. Основна ідея концепції полягає в тому, що з розвитком корпоративної власності підприємці відходять від керівництва господарством, передаючи управління найманим менеджерам. Тому змінюється й мета підприємництва. Рушійним мотивом виробництва стає не прибуток сам по собі, а задоволення потреб усього суспільства. На цій основі прибуток зникає як економічна категорія, відбувається вирівнювання доходів різних соціальних верств населення. Всі отримують справедливі доходи відповідно до участі кожного у виробництві [57, с. 252].

Виникає питання: яка точка зору найбільш повно і точно пояснює походження прибутку? Певної, однозначної відповіді дати неможливо, оскільки кожна точка зору пояснює якийсь конкретний аспект цього питання. Але необхідно знати, яким чином сучасні підприємства можуть отримувати свої прибутки, використовуючи різні фiнансовi методи та засоби , починаючи з об'єктивних, пов'язаних наприклад з зниженням витрат виробництва, і закінчуючи суб'єктивними, які базуються на особливих здібностях підприємців та талантах новаторів.

Також прибуток можна визначити наступним чином: прибуток (збиток) - це приріст (зменшення) капіталу власників ,який мав місце у звітному періоді. Прибуток , розрахований за даним алгоритмом можна назвати економічним.[46,с.362]

Розглянемо наступне тлумачення прибутку. Прибуток - це частина додаткової вартості , виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того , як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми[80,с.64].

Звичайно, що проблема трактування прибутку підприємства, методологія й методика його визначення та оподаткування є проблемою не тільки загальноекономічною, але й бухгалтерською, як у практичному так і в науковому плані.

Визначення прибутку у рамках бухгалтерського підходу має наступний вигляд : прибуток це сума на яку доходи комерційної організації перебiльшують її витрати. Доходи - це збiльшення економiчних вигiд у виглядi збiльшення активiв або зменшення зобов'язань, якi призводять до росту власного капiталу (крiм збiльшення капiталу за рахунок внескiв засновникiв). Витрати розумiють як зменьшення активiв або збiльшення зобов'язань, якi призводять до зменшення власного капiталу (за винятком вилучення капiталу або його розподiлу власниками).

До 2000 року фінансовий результат на підприємствах України визначався як алгебраїчна сума прибутку від реалізації та позареалізаційних фінансових результатів. Прибуток від реалізації товарів, робіт, послуг обчислювався як різниця між виручкою від реалізації і повною собівартістю продукції. В основі такого підходу до фінансового результату була покладена теорія додаткової вартості Карла Маркса. При цьому і трактування предмета бухгалтерського обліку пов'язувалося із процесами господарської діяльності як складовими процесу розширеного відтворення.

Вивчення усіх аспектів , пов'язаних з прибутком, призвело до розуміння того, що прибуток , розрахований у бухгалтерському обліку не відображає дійсного результату господарської діяльності. Це й було причиною розмежувань понять бухгалтерського та економічного прибутку. Перша - результат реалізації товарів та послуг, друга - результат «праці» капіталу.

Ідея двох тлумачень прибутку (бухгалтерського та економічного) отримала розвиток завдяки Девіду Соломону. Він виходив з того, що концепція прибутку потрібна для трьох цілей. : 1)для розрахунку податків; 2)для захисту кредиторів;3)для вибору розумної інвестиційної політики.

Девід Соломон розробив формулу, яка визначає зв'язок між бухгалтерським та економічним прибутком( рис. 1.1.)[49,.с.48].

Прибуток, як економічна категорія відображає частину додаткової вартості ,створеної у реальному секторі економіки. Він є формою прояву вартості додаткового продукту.

Перетворення додаткової вартості у прибуток пов'язано з категорією видатків капіталістичного виробництва та з їх господарською класифікацією по різним критеріям, які визначаються рівнем теоретичного відображення виробництва[11.с.311].

Бухгалтерський прибуток - це і є фактичний приріст власного капіталу протягом звітного періоду, який визначається за даними бухгалтерського обліку.

Методика його розрахунку відпрацьована десятиріччями і спрямована на те, щоб власники які відлучені від управління підприємством, могли отримати правдиву інформацію про прибуток на частку якого вони мають право, а достовірність цієї інформації могли б підтвердити зовнішні аудитори без ретельного вивчення самого підприємства. Наголосимо на тому, що в бухгалтерському обліці відображаються саме ті доходи і витрати, які можуть бути точно визначені і обчислені.

БУХАЛТЕРСЬКИЙ ПРИБУТОК

ПОЗАРЕАЛІЗАЦІЙНІ ЗМІНИ ВАРТОСТІ(ОЦІНКИ )АКТИВІВ У ЗВІТНОМУ ПЕРІОДУ

-

ПОЗАРЕАЛІЗАЦІЙНІ ЗМІНИ ВАРТОСТІ(ОЦІНКИ)АКТИВІВ У ПОПЕРЕДНІ(МИНУЛІ)ЗВІТНІ ПЕРІОДИ

+

ПОЗАРЕАЛІЗАЦІЙНІ ЗМІНИ ВАРТОСТІ(ОЦІНКИ) АКТИВІВ У МАЙБУТНІ (НАСТУПНІ)ЗВІТНІ ПЕРІОДИ

=

ЕКОНОМІЧНИЙ ПРИБУТОК

Рис 1.1. Взаємозв'язок економічного та бухгалтерського прибутку

Доходи і витрати, які мають альтернативний характер і могли б бути наслідком прийняття різних варіантів управлінських рішень, у сукупності з доходами і витратами, які є визнаними у бухгалтерському обліці, використовуються у визначенні економічного прибутку. Отже, економічний прибуток відображає максимальні вигоди використання вкладеного капіталу, а також кадрового потенціалу підприємства.

Прагматичне розуміння прибутку пов'язано з використанням його у прогнозуванні майбутної діяльності підприємства. При створенні прогнозних моделей прибутку на наступні звітні періоди враховується прибуток від звичайної діяльності, отриманий у попередні періоди, і коригуються всі його складові відповідно до очікуваних змін у наступних періодах. При цьому постає проблема оцінок, які необхідно використати у моделях. Наголосимо, що оцінку можна обрати за трьома можливими варіантами: оцінка за історичною собівартістю, оцінка за теперішньою вартістю, та оцінка за майбутньою вартістю.

Підкреслимо, що взагалі існує три методи визначення фінансового результату. Головний із них - метод «витрати-випуск», що базується на моделі В.Леонтьева. Другий метод спирається на формулу балансу: актив дорівнює сумі власного капіталу і зобов'язань. Третій визначає фінансовий результат, як зміну вартості чистих активів на початок і кінець звітного періоду. Для розрахунку фінансового результату за кожним з методів передбачені певні моделі у планах рахунків, які в свою чергу пов'язані зі структурою фінансових звітів. Якщо зіставити фінансовий результат обчислений за кожним із трьох методів, то результати розрахунків можуть суттєво відрізнятися.

На підприємствах зарубіжних країн головним способом визначення фінансового результату є спосіб, що грунтується на зіставленні доходів і витрат. Останні два способи використовуються для підприємств малого бізнесу в умовах спрощеного оподаткування.

Порядок визначення фінансового результату на підприємствах України та відображення його у звітності регламетується у таких Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку: П(С)БО2 «Баланс», П(С)БО3 «Звіт про фінансові результати», рахунки класiв «7» та «9», П(С)БО17 «Податок на прибуток». Впровадження зазначених нормативних документів на практиці має надзвичайне велике значення, оскільки трансформує систему обчислення фінансового результату відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Суб'єкти господарювання в Україні розраховують фінансовий результат за методом «витрати-випуск». План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій побудований за модульним принципом і поєднує в собі позитивні аспекти англо-американської і континентальної систем обліку. Він передбачає визначення фінансового результату за видами діяльності (континентальна система) і функціями підприємства (англо-американська система).

Нагальною проблемою зараз у бухгалтерський науці постає питання впровадження у практику бухгалтерського обліку підприємств України визначення фінансового результату різними методами, а не тільки методом «витрати-випуск». Саме з концепції прибутку як приросту власного капіталу випливає можливість його розрахунку як приросту чистих активів, або як різниці суми залишків активних і пасивних рахунків.

Прибуток як фінансова категорія відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-який формі власності. Прибуток є не лише основою забезпечення внутрішніх господарських потреб підприємств, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави [44, стор.144].

У фінансовому словнику прибуток - це перевищення сукупних доходів над сукупними витратами. Розраховують його як різницю між валовим виторгом (без податку на додану вартість і акцизного збору) та витратами на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг). Прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів виробничо - господарської діяльності підприємства.[44,стор.86]

Фінанси , кредит, ціни, собівартість та інші економічні важелі прямо або опосередковано пов'язані з прибутком, тому він займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів та важелів управління національною економікою. Тому прибуток - це одна з основних форм грошових нагромаджень ,яка створюється у галузях економіки. Вона уособлює собою частину національного доходу, містить вартість додаткового продукту та окремі елементи необхідного продукту.

Прибуток характеризує реальний економічний результат у грошовій формі, отриманий на підприємствах. Прибуток представляє собою підсумок його діяльності, який залежить від рівня собівартості, якості та кількості продукції, що виробляється, продуктивності праці, ступеня використання виробничих фондів, організації управління, матеріально-технічного постачання та інших доходів, а головне - від того, наскільки ця продукція вдовольняє потреби споживача, тобто чи має вона попит. Величина прибутку складається під впливом багатьох факторів і відображає практично усі сторони діяльності господарюючого суб'єкту. [107,с.19-21 ]

Прибуток забезпечує підприємству можливості самофінансування ,задовольняє соціальні та матеріальні потреби власника капіталу та робітників підприємства. Прибуток - кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, яке може виробити великий об'єм продукції. Але якщо продукція буде не реалізована, або реалізована за ціною, яка не забезпечує отримання прибутку, то підприємство опиниться у тяжкому фінансовому стані. Показник прибутку найбільш повно відображає ефективність виробництва. Прибуток - один з важливіших складових частин аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.[93,с.72 - 80].

Прибуток як бухгалтерська категорія це частина додаткової вартості, яка створена в результаті реалізації продукції (товарів), виконання робот, надання послуг. Реалізація інших активів, надходження від позареалізаційних операцій та інші надходження формують доход.

Під доходами розуміють збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Доходами організації (крім кредитних та страхових організацій) визнається збільшення економічних корисностей у результаті надходження активів (грошових коштів, іншого майна ) та (або) погашення зобов'язань, яке призводе до збільшення капіталу цієї організації, за винятком вкладів-учасників (власників майна).[91, с.74]

Рис.1.2. Визнання доходів у фінансових звітах

У міжнародній і вітчизняній практиці бухгалтерського обліку щодо визнання доходу і визначення фінансового результату існують дві моделі. Одна заснована на касовому методі (доход визнається після надходження коштів від продажу продукції або послуг). Друга - на методі нарахування (дохід визнається після переходу права власності на виготовлену продукцію або надані послуги). Фінансовий результат в умовах методу нарахування визнається на підставі відповідності доходів і витрат, незалежно від надходження виручки від реалізації. Порядок визнання доходу у фінансових звітах відображено на рис.1.2

Історично касовий метод передував методу нарахування. Його безумовні переваги пов'язані з повною відповідністю визнаного в бухгалтерському обліку доходу його грошовому еквіваленту на поточному рахунку у банку. Цей метод є дуже ефективним в умовах приватної або державної одноосібної власності.

Акціонерна форма власності вимагає від бухгалтерського обліку показника прибутку, який відображає ефективність діяльності підприємства. Прибуток господарського товариства, з одного боку, характеризує інвестиційну привабливість суб'єкта господарювання, а з іншої - є частиною доходу, що розподіляється між власниками. При цьому треба пам'ятати, що це показник який підлягає оподаткуванню. Його розрахунок може забезпечити лише використання методу нарахування.

Необхідно підкреслити, що метод нарахування є одним із принципів, на яких базується система бухгалтерського обліку. Існує певна невідповідність з економічної точки зору при реалізації цього методу визнання доходу, так як наслідком даного принципу є відокремлення між рухом коштів і процесом формування фінансового результату на підприємстві. Для вирішення даного питання, а саме для реальності показника фінансового результату в умовах його відокремлення від грошового забезпечення до системи бухгалтерського обліку вводяться принципи обачності, превалювання змісту над формою.

Принцип обачності говорить про те, що оцінка зобов'язань і витрат не повинна бути заниженою, а оцінка активів і доходів завищеною. Принцип превалювання змісту над формою трактується як вимога відображати в обліку операції згідно з їх сутністю, а не тільки виходячи з їх юридичної форми.

На думку вчених та фахівців бухгалтерського обліку проблематика визначення показника фінансового результату в умовах методу нарахування зумовлена не тільки його відокремленістю від касового забезпечення. Іншим аспектом цієї проблеми є використання так званої історичної вартості, яка при певних умовах може спричинити спотворення реальної вартості доходів і витрат. Для подолання даної неузгодженності у господарську практику підприємств вводиться звіт про рух коштів. Згідно міжнародних стандартів він може складатися двома методами.

Перший метод - прямий метод, в основі якого є відображення загального надходження і відтік капіталу протягом звітного періоду. Але він не дає можливість побачити чому чиста сума залишку коштів відрізняється від суми прибутку.

Другий метод - непрямий метод, згідно з яким існує і встановлюється залежність між рухом грошових потоків за різними видами діяльності і сумою чистого прибутку. За даним методом з початку визначають суму чистого прибутку і розраховують різницю між грошовими доходами і надходженнями та витратами і відпливом коштів. Даний метод використовують при складанні звіту про рух коштів підприємства України.

Прибуток, це показник, який формується на мікро-рівні. Намагання отримати прибуток орієнтує товаровиробників на випуск продукції , яка необхідна споживачу, на зниження виробничих видатків, на режим економії, на оновлення виробництва та конкурентну боротьбу. Прибуток висвітлює помилки та прорахунки у використанні грошових коштів, організації труда, виробництва та збуту продукції. Прибуток у значній мірі визначає імідж підприємства.

Роль прибутку у економіці та фінансах підприємства визначається наступним чином. Прибуток характеризує реальний економічний результат у грошовій формі, отриманий на підприємствах. Він відображає ефект у вигляді доходу, отриманого суб'єктом господарювання. На формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати його фінансово-господарської діяльності, сфера діяльності, галузь господарства, встановлені законодавством умови обліку фінансових результатів.[80с.65]

Прибуток, як економічна категорія, виконує певні функції як на мікро так і на макрорівні.

По-перше, прибуток характеризує економічний ефект, отриманий у результаті звичайної та надзвичайної діяльності підприємства. Його значення полягає у тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат.

По-друге, прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства, які необхідні для забезпечення розширення фінансової діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників, тощо.

По-третє, прибуток є одним з джерел формування доходної бази бюджетів різних рівнів. Він надходить до бюджету у вигляді податків та платежів.

Прибуток - складна економічна категорія, яка визначається як в економічній теорії, фінансах підприємств, так і в бухгалтерському обліку. Прибуток формується на мікро-рівні - рівні окремого підприємства, потім на мезорівні - рівні окремої галузі, і у кінцевому рахунку на макрорівні - рівні національного господарства.

Розглянемо динаміку фінансового результату за галузями економіки України по окремих циклах. Перший цикл являє собою динаміку фінансового результату з 1995 по 2000 рік, що представлен у таблиці 1.2 [98, с. 245]. За цими даними можна зробити деякі висновки. Взагалі за поточні роки (1995 - 2000) спостерігається коливання значення прибутку. З 1995 по 1998 роки значення обсягів прибутку в цілому характеризувалось зменшенням, але починаючи з 1999 року йде позитивна тенденція - збільшення загальної суми прибутку. Аналізуючи фінансовий результат кожної окремої галузі можна констатувати щодо зменшення у галузі будівництва, транспорту та зв'язку, збитковим стає постачання та збут. Такі галузі як, торгівля і громадське харчування, сільське господарство стають прибутковими, що позитивно характеризує ефективність господарювання.



Щодо таких секторів економіки як, промисловість, фінанси, кредит, страхування то в них відбувається помірне, незначне коливання показника прибутку, що характеризує ці галузі як досить стабільні.

Всі зміни які відбуваються в обсягах прибутку різних галузей відображають складне формування ринкового середовища ,міграцію капіталу з однієї галузі у іншу та трансформаційні зміни економіки України протягом 1995 - 2000 років.

Другий цикл динаміки фінансового результату від звичайної діяльності представлен у таблиці 1.3. [104 ,с.22]

Таблиця 1.3 Динаміка фінансового результата від звичайної діяльності до оподаткування в Україні (2001-2004р.р.)

Показник	2001	2002	2003	2004
Фінансовий результат від звичайної діяльності	18,7	14,6	19,9	42,5

Динаміка фінансового результату набуває за 2001-2002 спадної тенденції з 18,7 до 14,6 млрд. грн. Але вже з 2003 року даний показник починає зростати. Даний ріст по роках пояснюється наступними даними.

Фінансовий результат суб'єктів господарювання (крім малих, сільськогосподарських підприємств та установ, що утримуються за рахунок бюджету) за 2003 р.становив 19,9 млрд.грн., загальна сума прибутку - 33,7млрд.грн., збитків - 13,8 млрд.грн.).

Найбільших обсягів фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування у 2003 році досягли підприємства промисловості (44,7%) та транспорту і зв'язку (26,6%). Основна частина фінансового результату і промисловості Україні в 2003 році сформована в обробній промисловості (84,8%).

Протягом 2003 року збитково працювало 39 % підприємств. Найбільше таких підприємств у транспорті і зв'язку (50%) та у промисловості (47%).

Фінансовий результат суб'єктів господарювання до оподаткування (крім малих, сільськогосподарських підприємств та установ, що утримуються за рахунок бюджету) за 2004 рік становив 42,5 млрд. грн. (сума прибутку 55,7 млрд. грн., збитків - 13,2 млрд. грн.)

Найбільших обсягів фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування у 2004 році досягли підприємства промисловості (20,5 млрд.грн., або 48,3%).

Впродовж 2004 року збитково працювало 34% підприємств. Найбільше таких підприємств у галузі транспорту та зв'язку (43,1%) та у промисловості (40,1%) (за даними Державного Комітету Статистики України).

Від росту прибутку залежить розвиток ринку засобів виробництва, створення товарів народного споживання, діяльність ринку цінних паперів, здолання кризових явищ у економіці країни, наявність бездефіцитного бюджету. Держава дуже зацікавлена у прибутку, тому що прибуток у значній частині вилучається до бюджету для фінансування загальнодержавних видатків. Прибуток є головним джерелом фінансування заходів по науково-технічному та соціальному розвитку підприємств та об'єднань. Крім того, оподаткування прибутку підприємств є засобом з допомогою якого держава впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Податок на прибуток є інструментом регулювання прибутків по галузям і різним видам підприємств. Таким чином, необхідно роззглянути розмір податку на прибуток у загальній сумі доходів бюджету (таблиця 1.4).

Проаналізуємо показник податку на прибуток у загальній сумі доходів бюджету України за 1995 - 2004 роки.



Таблиця 1.4 Питома вага податку на прибуток у загальній сумі доходів державного бюджету (1995-2004р.р.)

Роки	Доходи (млн. грн)	Сума податку на прибуток (млн. грн.)	Питома вага прибутку у сумі доходів(%)
1995	20689,9	4860,6	23,49
1996	30218,7	5496,6	18,19
1997	28112,0	5792,1	20,6
1998	28915,8	5694,4	19,69
1999	32876,4	6352,5	19,32
2000	49117,9	7698,4	15,67
2001	53993,0	8273,4	15,32
2002	60812,1	9398,3	15,42
2003	49000,2	16709	34,1
2004	61000,5	21350,1	35,0

За поточні роки (1995 - 2004)спостерігається позитивна тенденція росту доходів бюджету (рис 1.3.).Особливо збільшуються темпи росту доходів бюджету з 1999 року по 2002 (з 32876,4 млн. грн. до 60812,1 млн. грн. відповідно).Податок на прибуток має тенденцію постійного збільшення (рис.1.4.).Але його питома вага у загальній сумі доходів знижується, це може пояснюватися тим, що всі інші податки збільшуються більш високими темпами, ніж податок на прибуток, це зумовлює структурні зрушення у загальній сумі доходів бюджету України.

Доходи Зведеного Бюджету за 2003 рік (за даними Державного Казначейства України) становили 66,9 млрд.грн.(26,9% до ВВП), що складає 89,0% від річних призначень. В основному доходи були сформовані за рахунок податкових надходжень (72,8% від загальної суми доходів).

Державний Бюджет по доходах виконано у сумі 49,2 млрд. грн.(87,8% річних призначень), або 21,7% до ВВП (з урахуванням взаємовідносин з місцевими бюджетами) і на 65,5% сформовано за рахунок податкових надходжень, з яких податок на додану вартість займає 37,9%, податок на прибуток підприємств - 34,1%.

Доходи Зведеного бюджету за 2004 рік становили 81,4 млрд.грн.(27,2% до ВВП), що складає 89,1% від річних призначень. В основному доходи були сформовані за рахунок податкових надходжень (68,8% від загальної суми доходів).

Державний бюджет по доходах 2004 року виконано у сумі 61,5 млрд.грн.(87,7% річних призначень), або 20,7% до ВВП і на 63,9% сформовано за рахунок податкових надходжень, з яких податок на додану вартість склав37,8%, податок на прибуток підприємств - 35%.

Важливою ланкою системи оподаткування України як сукупності взаємопов'язаних між собою податків і зборів є підсистема оподаткування юридичних осіб, основною функцією якої є фіскальна.

Підсистемі оподаткування юридичних осіб, крім фіскальної функції властива і регуляторна, яка реалізується через механізм підтримки ділової активності суб'єктів господарювання, стимулювання росту виробництва матеріальних благ, ефективне використання основного і обігового капіталу та ін.[46,с.205]

Рис.1.3 Діаграма доходів бюджету за поточні роки

Податок на прибуток визначають за ставкою 25 % .Зменшивши податок на прибуток на загальну суму податкового зобов'язання, визначають податок на прибуток ,що підлягає сплаті до бюджету . Згідно статті 10 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлюється єдина ставка податку на прибуток у розмірі 25%.,включаючи підприємства , засновані на власності окремої фізичної особи.

Слід визначити, що сьогодні тема впливу податку на прибуток на підприємницьку діяльність залишається не досить дослідженою проблемою. Підходи, які використовуються на Заході, не завжди ефективні в умовах трансформації економіки України. Тому актуальним є науково обґрунтоване адаптування досвіду функціонування зарубіжним фірм і дослідження та впровадження вітчизняних механізмів впливу податків на формування й використання прибутку підприємств.

Система оподаткування прибутку значно впливає на прийняття багатьох фінансових рішень на підприємстві. Це, зокрема, рішення про спрямування прибутку на споживання чи нагромадження, вибір методів фінансування підприємства, вибір тієї чи іншої правової форми організації бізнесу, розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності, галузями й територіями. [101, с.81].

Рис.1.4Динаміка податку на прибуток за поточні роки

Прибуток - є основним джерелом фінансування заходів по науково-технічному та соціальному розвитку підприємств та об'єднань. За рахунок платежів з прибутку до бюджету формується основна частина фінансових ресурсів держави, регіональних та місцевих органів влади ,і за рахунок від їх збільшення у значній мірі залежать темпи економічного розвитку України, окремих регіонів, ріст суспільного добробуту і , у кінцевому рахунку , підвищення рівня життя населення.

Прибуток - це показник, який формується на мікро-рівні. Але якщо показник фінансового результату (прибутку чи збитку) кожного підприємства зіставити і проаналізувати з господарським суб'єктом у тієї ж галузі ми зможемо побачити тенденцію, яка буде притаманна для кожної певної галузі, і таким чином, показник що формується на мікро-рівні дасть нам змогу побачити економічний результат на макрорівні.

Для дослідження сучасних тенденцій формування цінової політики фірми економісти-дослідники одного з крупніших університетів Німеччини здійснили всебічне обстеження близько 300 фірм, які функціонують на європейському ринку. Дослідження підтвердило, що основною матеріальною метою європейського бізнесу ,яка закладена в його цінову політику є отримання прибутку. Інші цілі, які спрямовані на ринкову експансію, такі як максимально можливий обіг та максимально можливий збут мали підпорядковане значення.

На нашу думку, з огляду на вище розглянуті характеристики показника прибутку підприємства, вважаємо доцільним дати наступне тлумачення цієї складної економічної категорії: прибутком називається такий кінцевий фінансовий результат суб'єкта господарювання за якого сума отриманих економічних вигід та благ у вигляді доходів підприємства є за своїм значенням більшою в порівнянні з сумою витрат, які понесло підприємство в процесі свого господарського циклу, та являє собою оплату за доцільну, ефективну, та далекоглядну фінансову політику підприємства (собівартість, ціноутворення, заборгованість) та понесений підприємством ризик створення і господарювання його при певних ринкових умовах на певному економічному просторі.



1.1 Теоретичні засади формування i використання прибутку cуб'єктiв господарювання

Для того щоб повніше розкрити зміст формування фінансового результату на підприємстві, спочатку розглянемо класифікацію діяльності підприємства згідно положень бухгалтерського обліку, потім проаналізуємо види прибутку, які отримує підприємство у процесі своєї господарської діяльності, зазначимо усі основні фактори впливу на формування прибутку підприємства і наведемо, грунтуючись на викладеному матеріалі, основні методики визначення прибутку підприємства і основні особливості кожної з них. Звичайна діяльність у свою чергу поділяється на операційну , фінансову та інвестиційну.(рис 1.5)

Рис. 1.5 Схема видів діяльності підприємства відповідно П(С)БО України



Порядок формування фінансового результату на підприємстві відбувається у відповідності з вищезазначеними видами його діяльності та утворює наступні види прибутку: прибуток від операційної діяльності, прибуток від фінансової діяльності та прибуток від інвестиційної діяльності, а також прибуток від надзвичайних подій. (рис.1.6)Необхідно підкреслити, що показник прибутку завжди утворюється завдяки перевищенню певних доходів над певними витратами. З огляду на це, необхідно розглянути економічний зміст кожного з них.

Витратами згідно положень бухгалтерського обліку визнається зменьшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменьшення власного капіталу (за виключенням зменьшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Доходами визнається збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів, або зменшення зобов'язань, які призводять до збільшення власного капіталу (за виключенням збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Прибуток від звичайної діяльності, згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до форми й змісту звітності про фінансові результати, що визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, процедура розрахунку фінансового результату (прибутку, збитку) від операційної діяльності включає три етапи (рис 1.7 ):



Рати

Рис. 1.6 Формування прибутку підприємства за видами діяльності

1) визначення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

2) визначення валового прибутку;

3) визначення фінансового результату - прибутку (збитку) від операційної діяльності як алгебраїчної суми валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу та вирахування адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат .

Рис. 1.7 Схема послідовності визначення прибутку від операційної діяльності

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку ПСБО 3 «Звіт про фінансові результати», валовий прибуток - це різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо. А під собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) мається на увазі виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) або собівартість реалізованих товарів.

До прибутку(збитку)від іншої звичайної діяльності входять: реалізація фінансових інвестицій, реалізація основних засобів, реалізація нематеріальних активів, реалізація інших необоротних активів, ліквідації необоротних активів, дохід(втрати)від не операційних курсових різниць, дохід від безоплатно не отриманих оборотних активів, уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій, інші доходи (втрати) від звичайної діяльності. Прибуток(збиток)від фінансової операції складається з доходів(втрат) від інвестицій в асоційовані дочірні підприємства, дохід(втрати)від спільної діяльності, дивіденди одержані, відсотки одержані за облігаціями та іншими цінними паперами, інші доходи від фінансових операцій.

Щодо прибутку(збитку)від надзвичайних подій, то сюди відносять втрати від стихійного лиха, втрати від техногенних катастроф і аварій, відшкодування збитків від надзвичайних подій, інші надзвичайні доходи та витрати.

Розглядаючи теоретичнi аспекти прибутку пов'язанi з його утворенням необхiдно дати характеристику такiй економiчнiй категорiї як механiзм формування прибутку пiдприємства, розглянути основнi складовi данного механiзму.

Економiчна наука трактує фiнансовий механiзм пiдприємства як систему управлiння фiнансами, що включає органiзацiю взаємодiї фiнансових вiдносин та грошових фондiв з метою оптимiзацiї їхнього впливу на кiнцевi результати його дiяльностi. Оптимальна взаємодiя фiнансових вiдносин досягається використанням усiх фiнасових категорiй (виручка, прибуток, амортизацiя, оборотнi кошти, кредит , бюджет, податки), нормативiв, рiзного роду стимулiв, пiльг, санкцiй та iнших фiнансових важелiв.Загальний фiнансовий механiзм представляють як сукупнiсть наступних складових: фiнансовi методи, фiнансовi важелi, правове забезпечення, нормативне забезпечення, iнформацiйне забезпечення. Прибуток в межах загального фiнансового механiзму виступає як його складова у виглядi фiнансового важелю [80c.20].

Якщо уявити механiзм утворення прибутку як складову загального фiнансового механiзму, тодi можна надати йому наступне тлумачення: Фiнансовий механiзм формування прибутку пiдприємства представляє собою систему поступового утворення додаткової вартостi пiдприємства в постiйнiй вiдповiднiй узгодженостi мiж фiнансовими методами, фiнансовими важелями (амортизацiя, цiна, податки та iн.) та правовим, нормативним та iнформацiйним забезпеченням.

Для більш повного уявлення процессу утворення прибутку наведемо класифікацію прибутку І. Бланка, який систематизує види прибутку, але доповнимо її такими класифiкацiйними ознаками як : ознака характеру витрат, що впливають на формування прибутку пiдприємства ; ознака форми власностi пiдприємства; ознака методики планування його формування; за характером положення пiдприємства на ринку товарiв та послуг. (таблиця 1.5)

Таблиця 1.5 Класифiкація видів прибутку підприємства за основними класифікаційними ознаками

№ п/п	Ознака класифікації прибутку підприємства	Вид прибутку за відповідними ознаками класифікації
1	2	3
1	Джерела формування прибутку, що використовуються в його обліку	а) прибуток від реалізації продукції б) прибуток від реалізації майна в) прибуток від позареалізаційних операцій
2	Джерела формування прибутку за основними видами діяльності підприємства	а) прибуток від операційної діяльності б) прибуток від інвестиційної діяльності в) прибуток від фінансової діяльності
3	Склад елементів, які формують прибуток	а) маржинальний прибуток б) чистий прибуток
4	Характер оподаткування прибутку	а) прибуток що оподатковується б) прибуток, що не оподатковується
5	Характер інфляційної «очистки» прибутку	а) прибуток номінальний б) прибуток реальний
6	Період формування прибутку	а) прибуток попереднього періоду б) прибуток звітного періоду в) прибуток планового періоду
7	Регулярність формування прибутку	а) прибуток, що регулярно формується б) прибуток від надзвичайних подій
8	Характер використання прибутку	а) капіталізований (нерозподілений) прибуток б) спожитий (розподілений) прибуток
9	Значення підсумкового результату господарювання	а) позитивний прибуток (відповідно прибуток у звичайному його розумінні) б) від'ємний фінансовий результат (збиток)
10	За характером витрат, що впливають на формування прибутку пiдприємства	а)Бухгалтерський прибуток (явнi, достовiрнi витрати; б) Економiчний прибуток (загальнi витрати, сума явних та альтернативних витрат) в)Нормальний прибуток пiдприємства( альтернативнi витрати)
11	За формою власностi пiдприємства	а) Прибуток державного пiдприємства б)Прибуток приватного пiдприємства
12	За методикою планування формування прибутку	а) Ресурсний (прибуток сформований виходячи з ресурсних можливостей пiдприємства) б)Цiльовий (прибуток сформований виходячи з суми необхiдних пiдприємству обсягу внутришнiх фiнансових ресурсiв для фiнансування виробничого розвитку вiдповiдно до фiнансової стратегiї пiдприємства)
13	Характер положення пiдприємства на ринку товарiв та послуг	а)Монопольний прибуток б)Прибуток як результат конкурентних переваг

Треба прокоментувати класифiкацiю прибутку пiдприємства за ознакою положення пiдприємства на вiдповiдному ринку товарiв та послуг. Справа в тому, що монопольний прибуток пiдприємство формує тiльки у тому випадку, коли воно має монопольну владу на ринку завдяки володiнню винятковими та унiкальними технологiями та не має взагалi конкурентiв данного рiвня. В рештi випадкiв пiдприємство отримує прибуток завдяки вдалiй фiнансовiй полiтицi в напрямках скорочення собiвартостi продукцiї, визначення обсягу реалiзацiї продукцiї в межах необхiдних для вдоволення вiдповiдного рiвня попиту на даний вид товару, тобто формує бiльш ефективнi умови для реалiзацiї своєї продукцiї в порiвняннi з конкурентами данного рiвня.

Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток. Це була загальна сума прибутку від усіх видів діяльності за звітній період, отримана підприємством як на території України так і за її межами, що відображена у його балансі і включала прибуток від реалізації продукції(робіт, послуг),в тому числі продукції допоміжних обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних(лізингових) операцій роялті, а також позареалізаційних операцій.[80, с.66].

Рис. 1.8 Структурно-логічна схема формування прибутку від реалізації продукції

Формування прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності до введення національних стандартів бухгалтерського обліку мало такий вигляд. Прибуток підприємства(на той час балансовий прибуток)визначався як сукупність прибутку(збитку)від основної діяльності: реалізації продукції(товарів, робіт послуг),прибутку(збитку)від іншої реалізації, прибутку від фінансових інвестицій, прибутку(збитку) від позареалізаційних операцій.