Якість та конкурентоспроможність продукції підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЯКІСТЬ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 ПОНЯТТЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ, НЕОБХІДНІСТЬ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

1.2 ПОКАЗНИКИ І МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ПРОДУКЦІЇ

1.3 КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ: ЧИННИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ ЇЇ РІВНЯ

1.4 УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

1.5 СТАНДАРТИЗАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ: ПОНЯТТЯ, ЕЛЕМЕНТИ ТА ПРИНЦИПИ ЗДІЙСНЕННЯ

1.6 ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

1.7 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ: РОЗРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ОБЛАСТІ

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Одна з найважливіших задач розвитку підприємства і країни в цілому,

нерозривно пов`язана з ефективністю виробництва, забезпечення випуску необхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягнення конкурентоспроможності продукції на ринку.

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на ринку) поміж фірмами-виробниками змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Одним з таких шляхів є створення товарів покращеного рівня якості.

Передовий закордонний досвід свідчить , що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою конкурентоспроможності, але разом з тим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на підприємство, фірму і навіть країну.

Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції в умовах подальшого розвитку економіки пов'язана, насамперед, з розробкою системи управління конкурентоспроможністю. Завоювання й утримання конкурентних переваг -- ключові фактори успіху підприємства в конкурентній боротьбі. Особливої гостроти ця проблема досягає в умовах посилення iнтенсивностi конкуренції на окремих ринках, де від виробників продукції потрібно постійно вiдслiдковувати зміни попиту, покращення якості, вартості сировинних ресурсів, а питання рентабелъностi активiв прямо залежить від ступеня використання новiтнiх пiдходiв у сфері стратегічного маркетингу. Формування конкурентних відносин сприяє створенню розвиненого, цивiлiзованого ринку, що включає сферу виробництва й товарообмiну. Завдяки активному інтересу до проблем підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, що виник внаслідок розвитку ринкових відносин, з'явилася велика кiлькiсть розробок, спрямованих на вирішення цієї проблеми.

Для сформованих концептуальних пiдходiв до управління конкурентними перевагами характерна безліч вiдмiнностей, що стосуються не тільки понятійного апарату, а й постановки цілей, теоретико-методологічної практичної бази процесу дослідження й аналізу ринку. Незважаючи на значні досягнення в теорії й практиці управління конкурентоспроможністю підприємства, є ряд проблем, якi залишаються предметом дискусій i обговорень вчених-економiстiв. Так, у бiльшостi наукових праць вітчизняних i закордонних учених використовується універсальний пiдхiд при розгляді ролі конкурентних переваг підприємства в процесах збільшення присутності на ринку, з урахуванням посилення інтенсивності галузевої конкуренції. При цьому недостатньо систематизовані поняття й методологія для вивчення рівня конкурентоспроможності підприємства як найважливішого інструмента посилення позицій підприємства в конкурентній боротьбі, слабко дослiдженi питання розробки практичного використання кiлькiсного підходу для оцінки результатів управління конкурентними перевагами. Особливості конкуренції на різних ринках диктують специфічний пiдхiд до вивчення конкуренції в галузі. Реалізація цього підходу можлива шляхом розроблення маркетингової стратегії з урахуванням результатів конкурентного аналізу, також результатів оцінки сильних i слабких сторін підприємства, послідовного моніторингу діяльності ключових конкурентних гравців у рамках конкретної галузі.

В умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, усіх окремих підприємств та галузей економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністю залежить від того, наскільки їх продукція або послуги відповідають стандартам якості. На кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

З розвитком науково технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю. Відомий американський спеціаліст Едвард Демінг ще в 1950 р. Писав, що на 85% вирішення проблеми якості залежить не від людей, а від системи управління якістю.

Значну роль в підвищенні якості продукції відіграють стандарти, які є організаційно-технічною основою систем якості. На перших порах мала місце практика внесення в контракти вимог до систем якості, що доповнювали вимоги до продукції, а також до перевірки систем якості на підприємстві у виробника. Для регулювання процесу перевірки систем якості в ряді країн (США, Канада, Великобританія та інших) були створені національні стандарти, що встановлюють вимоги до систем якості, а в 1987 р. Міжнародною організацією із стандартизації ISO були розроблені і впроваджені міжнародні стандарти серії 9000, доповнені в подальшому стандартами 10000, які сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були впроваджені як національні.

В останні десятиліття одним із важливих механізмів гарантії якості стала сертифікація, яка переросла в норму торгових відносин будь-якого рівня. Якщо на ранніх етапах появи і розвитку сертифікації в її проведенні був зацікавлений головним чином виробник (з метою одержання гарантій відповідності певних характеристик виробів) і споживач, то зараз до вирішення задач сертифікації залучені громадські і приватні виробники, споживачі та науково-технічні організації, уряди більшості країн і навіть міжурядові організації. При цьому сертифікація з продукції поширилась на системи якості. Сертифікація продукції пов'язана з оцінкою показників її якості, тобто вимірюванням їх з використанням певних засобів вимірювання, достовірність і точність яких вивчає метрологія. Тому значно зростає роль метрологічного забезпечення якості продукції. Проблема забезпечення якості продукції є комплексною: науковою, технічною, економічною і соціальною, і у вирішенні її повинні приймати участь висококваліфіковані спеціалісти, які вільно володіють сучасними методами управління якістю, незалежно від того, в якому секторі вони працюють: державному чи приватному, на великих підприємствах чи в малому і середньому бізнесі, тому що загальні принципи організації і забезпечення високої якості продукції та послуг не залежать від розміру підприємства. Зараз виготовляється багато продукції яка б могла стати конкурентноспроможною на світовому ринку, але їй не вистачає забезпечення якості. Це може бути обумовлено тим, що підприємці не знають як досягти більш високої якості без великих витрат, або допускаються деяких помилок при забезпеченні якості своєї продукції. Тому я вважаю що ця тема потребує детального обговорення. Актуальність даної теми полягає в тому, що проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення в значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції - задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Мета даної роботи - проаналізувати шляхи підвищення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства за рахунок підвищення якості продукції та всіх процесів, що можна оцінити за допомогою параметрів якості. Завданнями, які необхідно виконати в процесі написання даної роботи, є:

-поняття якості продукції, необхідність її підвищення в сучасних умовах;

-показники і методи оцінювання продукції;

-конкурентоспроможність продукції: чинники забезпечення та методика оцінювання її рівня;

-управління якістю продукції;

-стандартізація продукції: поняття, елементи та принципи здійснення;

-підтвердження відповідності якості продукції;

-шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності.

РОЗДІЛ 1. ЯКІСТЬ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 ПОНЯТТЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ, НЕОБХІДНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ В СУЧЕСНИХ УМОВАХ

Під якістю продукції розуміють сукупнiсть властивостей, що зумовлюють придатнiсть продукцiї, вiдповiдно до її призначення задовольняти певнi потреби споживачiв.

Якiсть продукцiї пов'язана iз споживною вартiстю товару, але ці поняття не тотожнi. Споживна вартiсть характеризує задоволення певної потреби споживачiв це -- кориснiсть речей. Але одна i та ж сама споживна вартiсть може рiзною мiрою задовольнити потребу споживача. Тому якiсть характеризує мiру задоволення потреби, ступiнь придатностi i корисностi товару, яка може бути виявлена тiльки в процесi споживання (експлуатацiї)[4,c.205]. Наприклад, комп'ютерна технiка задовольняє одну iз потреб споживача у швидкому одержаннi та обробцi рiзномаiiiтної iнформацii, але якiсть цієї технiки характеризується цiлим рядом показникiв (надiйнiсть, довговiчнiстъ, швидкодiя та iн.), якi можуть бути оцiненi лише в процесi використання технiки. Слiд розрiзняти поняття якостi продукцiї та поняття її технiчного рiвня. Поняття технiчного рiвня виробiв за змiстом вужче вiд поняття якостi, оскiльки охоплює сукупнiсть лише технiко-експлуатацiйних характеристик. Показники технiчного рiвня встановлюються при проектуваннi нових знарядь працi (транспортних засобiв, машин, приладiв). Необхiднiсть полiпшення якостi продукцiї в сучасних умовах диктується такими обставинами:

* Потребами науково-технiчного прогресу. Сучаснi технологiї породжують критичнi режими роботи (високi швидкостi, тиск, температури, умови вакууму тощо). Це викликає необхiднiсть пiдвищення якiсних характеристик сировини, матерiалiв, приладiв, обладнання, а також пошук i використання нових джерел енергії.

* Змiною споживчих запитiв населения. При кiлькiсному насиченнi ринку рiзноманiтними товарами зростають вимоги споживачiв до їх якiсних характеристик. Життя породжує також виникнення цiлком нових потреб споживачiв, а це зумовлює розширення номенклатури i асортименту товарiв, появу продукцiї з новими якiсними параметрами.

* Нестачею або обмеженiстю природшiх ресурсiв. За сучасних масштабiв виробництва пiдвищення корисної дії, довговiчностi машин i обладнання, зрiст коефiцiєнта використання сировини є рiвноцiнним збереженню значної кiлькості матерiалыиих i природних ресурсiв, економії суспільної працi. Наприклад, в Українi останнім часом загострилась проблема забезпечення енергоносiями; це викликало необхiднiсть пошуку альтернативних шляхiв енергозабезнечення, розроблення енергозберiгаючих технологiй тощо, тобто необхiднiсть пошуку сировини, обладнання з новими якiсними характеристиками.

* Зростанням значення матерiального стимулювання в ринкових умовах. Зростання доходiв населення спричиняє «активізацію» споживчого попиту щодо високоякiсної продукції. Нестача товарів високої якостi знижує дiєвiсть принципу матеріальної заінтересованості, оскiльки підприємець, працiвник повинен бути впевнений у можливостi придбання за свою платню бiльш якiсних товарiв.

* Розвитком зовнішньої торгiвлi. Цей аспект особливо важливий для України в контекстi намірів вступу нашої держави у Свiтову органiзацiю торгiвлi (СОТ) i пiдготовкою до вступу у Європейський Союз (ЄС). Членство в цих органiзацiях вимагає виробництва високоякiсної продукції, здатної конкурувати на зовнiшньому ринку.

Для забезпечення цього розроблено План невiдкладних заходiв щодо забезпечення вступу України до Свiтової органiзації торгiвлi, затверджений Указом Президента України 15 травня 2005 року, а також прийнятий Указ Президента Украiни «Про рiшення Ради нацiональної безпеки i оборони Украни вiд 20 травня 2005 року «Про заходи щодо забезпечення вступу України до Свiтової органiзації торгiвлi». Цi документи передбачають необхiднiстъ внесення змiн до законiв України «Про якiсть та безпеку харчових продуктiв та продовольчої сировини», Про розвиток автомобiльної промисловостi України», «Про захист прав споживачів» та ряду iнших, а також адаптацiю iнших нормативно-правових актів України до законодавства Європейського Союзу.

Значения пiдвищення якостi продукцiї полягає в тому, що недостатнiй рiвень якостi має негативнi екокомiчнi, соцiальнi та екологiчнi наслiдки.

Економiчнi наслiдки полягають у втратах матерiальних i трудових ресурсiв, затрачених на виготовлення, транспортування i збереження недоброякiсної продуiкції; додатковi витрати на ремонт технiки; втрати у виробничiй iнфраструктурi (дороги, сховища, комунiкацiї) тощо.

Соцiальнi наслiдки проявляються у зниженнi темпiв зростання добробуту населения, падiннi престижу вiтчизняних товарiв, зменшеннi прибуткiв пiдприсмств та iн.

Екологiчнi наслiдки -- це додатковi витрати на очищення земельних ресурсiв, водного i повiтряного басейнiв, на оздоровлення населення, втрати продуктивностi сiльськогосподарського виробництва через складну екологiчну ситуацiю i т. ін[10,c.226].

1.2 ПОКАЗНИКИ І МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

прибутковість конкурентоспроможність якість продукція

Оцiнювання якостi передбачає визначення її абсолютного, вiдносного, перспективного i оптимального рiвнiв. Абсолютний рiвень якостi визначають обчисленням певних показникiв без їх порiвняння з вiдповiдними показниками аналогiчних виробiв. Встановлення вiдносного рiвня якості полягає у зiставленнi абсолютних показникiв якостi продукції з вiдповiдними показниками аналогiчних кращих зразкiв. Прiоритетнi напрями розвитку науки i технiки мають вiдображатись у перспективному рiвнi якостi продукції. Оптимальний рiвень якостi вiдповiдає мiнiмальнiй величинi загальних суспiльних витрат на виробництво та експлуатацiю продукцiї. Залежно вiд кiлькостi властивостей, якi характеризуються, показники якостi, подiляються на: (рис.1.)

- одиничнi, що характеризують окремi властивостi виробу;

- комплексні, за допомогою яких вимiрюється група властивостей виробу;

- узагальнюючi, якi характеризують якiсть усiєї сукупностi продукцiї пiдприємства.

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Рис. 1. Показники якості продукції

Показники призначення характеризують пристосованість виробiв до використання, сферу їх використання та корисний ефект. Для продукції виробничо-технiчного призначення такими показниками можуть бути продуктивнiсть, вантажопiдйомнiсть, мiсткiсть та ін. [15,c.306].

Показники надiйностi i довговiчностi. Надiйнiсть -- властивiсть виробу виконувати свої функції протягом певного часу iз збереженням технiчних параметрiв i експлуатацiйних характеристик. До таких показникiв можна вiднести частоту вiдмов, ймовiрнiсть вiд мови, безвiдмовнiсть та iн.

Довговiчнiсть властивiсть виробу тривалий час у певних умовах i режимах експлуатації зберігати свою роботоздатнiсть (наприклад, ресурс роботи, строк служби тощо).

Показники технологiчностi характеризують ефективність конструкцій машин i технології їх виготовлення; забезпечується висока продуктивність праці при виробництві продукції та її ремонті, раціональний розподіл матеріалів, праці, часу при пiдготовцi виробництва, виготовленні та експлуатації продукції [13,c.39].

Показники стандартизації та уніфікації характеризують ступінь використання при виготовленні продукції стандартних, уніфікованих та оригінальних деталей, блоків, вузлів. Чим менша кiлькiсть оригінальних складових частин у виробiв, тим краще як для виробника, так i для споживача продукції.

Ергономiчнi показники відображають взаємодію людини з виробом i враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних i психологічних властивостей людини, якi проявляються у виробничих та побутових умовах. До таких показників віднесено: запиленість, вібрація, освітлення, шум, вологiстъ, температура, розташування пульту управління, викиди шкідливих речовин та ін. [19,c.155].

Естетичні показники характеризують раціональність i красу форми виробу, цілісність його сприйняття, досконалість виконання, виразність, оригінальність, вiдповiднiстъ стилю та моді, гармонійність.

Економiчнi показники відображають витрати на розроблення, виготовлення, експлуатацію i споживання продукцii, економічну ефективність й використання, тобто, яким чином спiввiдносяться ціна придбаного товару покупцем виробу i набір його експлуатаційних характеристик. Патентно-правовi показники характеризують патентну захищеність i патентну чистоту продукції. Ці показники є важливими при визначенні и конкурентоспроможності. При обчисленні таких показників слід враховувати наявність у виробі нових технічних рішень, а також захищених патентами рішень, наявність реєстрації промислового зразка, товарного знака. Комплексні показники характеризують кілька властивостей продукції. Згідно з цими показниками, продукцію поділяють на сорти, марки, класи. У процесі господарської діяльності важливо не тільки правильно оцінити якість окремих виробів, а й визначити загальний рівень якостi продукції підприємства. Для цього використовується система загальних показників, основними з яких є:

- коефіцієнт оновлення асортименту;

- частка сертифікованої продукції;

- частка продукції, призначеної для експорту;

- обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезонного розпродажу;

- коефіцієнт сортності;

- питома вага браку в загальному випуску товарної продукції.

Вимірювальний метод - передбачає використання при оцінюванні якостi продукції технічних засобів контролю.

Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні i підрахунку кiлькостi предметів, випадків.

Органолептичний метод передбачає аналіз сприймань органами чуття людини споживчих властивостей товару.

Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якостi новостворених виробів; різновидом цього методу є комплексний метод, який полягає у визначенні інтегрованого показника якостi продукції шляхом порівняння корисного ефекту від використання виробу i загальних витрат на його створення i споживання.



Рис.2. Методи оцінювання якості

1.Традицiйний (оцінка якостi продукції у спеціалізованих пiдроздiлах);

2.Експертний (використовується для оцінки естетичних показників якостi);

З.Соцiальний (ґрунтується на визначенні якостi продукції на основі вивчення думки споживачів про неї). В окрему групу виділяються статистичні методи оцінювання якостi продукції, якi ґрунтуються на використанні методів математичної статистики i мають вибірковий характер.

1.З КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ: ЧИННИКИ ЗАБАЗПЕЧЕННЯ ТА МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ ЇЇ РІВНЯ

У тісному взаємозв'язку з якістю продукції перебуває її конкурентоспроможність. Загалом поняття конкурентоспроможності характеризує властивiсть об'єкта задовольняти певну конкретну потребу як порівняти з аналогічними об'єктами даного ринку. Конкурентоспроможність можна розглядати стосовно найрiзноманiтнiших об'єктів: проектно-конструкторської документації технології виробництва продукції, окремого проекту, окремої фірми (підприємства, організації), галузі, регіону, країни в цілому. Конкурентоспроможність - це характеристика товару, що відображає її відмінність від товару-конкурента як за ступенем задоволення конкретної потреби, так i за витратами на його забезпечення [16,c.267]. Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи, конкурентоспроможність підприємства -- це здатність забезпечувати випуск i реалізацію конкурентоспроможної продукції.

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває мру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогiчної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників. Перший чинник відображає рівень якостi продукції, її стиль, унікальність, гарантії та рівень обслуговування, зручність у використанні; другий чинник -- рівень ціни порівняно з іншими конкурентами, систему знижок, форми оплати та можливість відстрочки у платежах тощо; третій чинник -- канали збуту -- характеризує форми збуту, стан ринку, систему транспортування та складування; четвертий чинник відображає ефективність діяльності маркетингових служб, дiєвiсть реклами, використання систем просування товару на ринок тощо; п'ятий чинник -- квалiфiкацiйний рівень персоналу підприємства, ефективність використання кадрового потенціалу, прогресивність управлінської структури та й мобільність тощо.

Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матерiалiзуються найважливiшi (визначальні) елементи конкурентоспроможності виробів: якість i витрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на вiдповiдному ринку [20,c.496].

Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції має обов'язково знати вимоги потенційних покупців та оцінки споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчих властивостей (потреб покупців), за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на вiдповiдному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб i цін реалізації.

Беручи загалом, для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати:

* конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;

* можливі розмири та динаміку попиту на продукцію;

* розрахунковий рівень ринкової ціни товару;

* очікуваний рівень конкуренцiї на ринку вiдповiдних товарів;

350 визначальні параметри продукції основних конкурентів,

* найбільш перспективні ринки для вiдповiдного товару та етапи закріплення на них;

* термін окупності сукупних витрат, зв'язаних з проектуванням, продукуванням i просуванням на ринок нового товару.

Конкурентоспроможність конкретного об'єкта бажано вимірювати кількісно, що уможливить управління її рівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект даного об'єкта та об'єктiв-конкурентiв за нормативний строк їхньої служби й сукупні витрати протягом життєвого циклу об'єктів.

Корисний ефект -- це віддача об'єкта, інтегральний показник, що розраховується на пiдставi окремих об'єктивних показників об'єкта, котрі задовольняють ту чи ту конкретну потребу. Його можна вимірювати в натуральних одиницях (наприклад продуктивність одно параметричних машин та устаткування), грошовому виразі або в умовних балах (для об'єктів з кількома важливими параметрами, що доповнюють один одного).

Сукупні витрати протягом життєвого циклу -- це ті витрати, якi обов'язково потрібно зробити, щоб одержати від об'єкта вiдповiдний корисний ефект.

Конкурентоспроможність об'єктів, для яких неможливо розрахувати корисний ефект чи сукупні витрати, можна визначити з результатів експериментально перевірки за конкретних умов споживання, за результатами пробного продажу, експертних та інших методів [13,c.354]. Методика оцінювання рівня конкурентоспроможності товару -- як інтегрального результату дії широкого спектру чинників передбачає проведення розрахунків у декілька етапів:

1. Аналіз ринку i вимог споживачів з метою визначення номенклатури параметрів (нормативних, технічних, економічних), вибір найбільш конкурентоспроможного товару -- зразка для порівняння.

2. Обчислення одиничних показників за окремими параметрами та визначення сукупності параметрів двох товарів для порівняння.

З. Розрахунок групових показників на основі одиничних, що у кiлькiсному виразі відображають відмінність між характеристиками аналізованої продукції та потребами скоживачiв окремої групи параметрів.

4. Визначення інтегрального показника з усіх груп параметрів у цілому, який вказує на рівень конкурентоспроможності аналізованого виробу.

Еталон для порівняння має належати до однієї групи товарів з аналізованим виробом, мати визначені умови використання i функціональне призначення, бути характерним для обраного ринку i мати максимальну кiлькiсть переваг для покупців. Товар-еталон повинен повнiстю вiдповiдати нормативним вимогам майбутнього ринку. Розрахунок нормативних параметрів для оцінювання конкурентоспроможності забезпечується за допомогою альтернативного методу, i застосовуваний показник має лише два значення:

І -- якщо товар вiдповiдає нормі;

О -- якщо не вiдповiдає.

Визначення групового показника, що характеризує відповідність ринковим потребам технічних параметрів (Iтп), здійснюється за формулою

Iтп = Рі Оі,

деРі - одиничний показник i-го технічного параметра;

Оі - вага i-го параметра в загальній їх сукупності;

п - кiлькiсть параметрів, що підлягають оцінюванню.

Аналогiчнi розрахунки здійснюються щодо товару-конкурента (товару-еталону), i порівняння двох групових показників дозволяє визначити рівень конкурентоспроможності аналізованого товару за технічними параметрами. Такі розрахунки здійснюються за формулою

Ктп = Iтм1/ Iтп2

де Ктп - показник конкурентоспроможності товару за технічними параметрами;

Iтм1, Iтп2 - відповідні групові показники технічних параметрів порівнюваних товарів.

Груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами (Iеп) обчислюється за формулою

Iеп = Zi Oi

де Zі - одиничний показник i-го економічного параметра. Спiввiдношення групових економічних показників аналізованого товару i товару-еталона визначається за формулою

Кеп = Іеп1/ Іеп2

де Кеп - показник конкурентоспроможності товару за економічними параметрами; Іеп1, Іеп2 - вiдповiднi групові показники економічних параметрів порівнюваних товарів.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару (Ікс) обчислюється так:

Ікс = Ктп / Кеп

Якщо Iкс> 1, то вирiб, що аналізується, має конкурентна переваги щодо товару-еталона;

якщо Iкс < 1, то він «програватиме» товару-конкуренту [10,c.133].

1.4 УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

Управління якістю - це дії, спрямовані на встановлення, забезпечення i підтримку необхідного рівня якостi продукції в процесі її проектування, виробництва та експлуатації.

Система управління якістю продукції має багаторівневий i багато аспектний (комплексний) характер. Вона охоплює галузь, об'єднання, підприємство, цех i забезпечує єднiсть i взаємозв'язок технічного, організаційного, економічного, соціального i правового аспектів.

Управління охоплює основні елементи виробництва, якi впливають на якість продукції: засоби праці, предмети праці, саму працю.

На пiдприємствi система управління якістю продукції є організаційною структурою, яка чітко розподіляє відповідальність, процедури, процеси i ресурси, необхiднi для управління якістю.

Прогнозування виробництва високоякісної продукції має ґрунтуватись на передбаченні досягнень НТП, структурних зрушень у виробництві i споживанні товарів, змін у купiвельнiй спроможностi населення, спiввiдношення попиту i пропозиції.

Механізм управління якістю продукції

Складові елементи

1. Прогнозування планування виробництва 2. Стимулювання виробництва продукції високої якостi З. Контроль за виробництвом 4. Стандартизація i сертифікація продукції

Рис.3. Механізм управління якістю продукції

Планування якостi продукції -- це процес розробки i встановлення завдань щодо поліпшення споживчих властивостей продукції , а також заходів, якi забезпечують можливість досягнення визначеного рівня якостi продукції. Цей процес тісно пов'язаний з роботою науково-дослідних i проектно-конструкторських пiдроздiл, впровадженням прогресивних технологій, нових стандартів продукції та ін..

Стимулювання поліпшення якостi продукції здійснюється встановленням більш високих цін на продукцію високої якостi, матерiального стимулювання працівників за досягнення високих якісних результатів роботи та ін..

Контроль за виробництвом продукції повинен включати систему заходів, якi дозволяють забезпечити випуск високоякісної продукції на основі дотримання вимог до виробництва на всіх, без винятку, стадіях створення продукції -- від проектування до реалізації конкретним споживачам [11,c.302].

Досягнення конкурентного рівня вітчизняної продукції сьогодні неможливе без застосування стандартів isо серія 9000, в яких відображений міжнародний досвід управління якістю продукції на пiдприємствi. Вiдповiдно до цих стандартів життєвий цикл самої продукції визначається як петля якостi складається з 11 етапів:

1.Маркетиг

2.Проектування і розробка продукції

3.Матеріпльно-технічне постачання

4.Підготовка до виробництва продукції

5.Виготовлення продукції

6.Контроль якості і випробування

7.Упаковка і збереження

8.Реалізація

9.Монтаж і експлуатація

10.Технічне обслуговування

11. Утилізація.

Сучасна стратегія управління якістю продукції має характеризуватися такими основними моментами:

-- якість повинна бути орієнтована на задоволення потреб споживачів, а не виробників;

-- забезпечення якостi слід розуміти не як технічну функцію, виконувану певним пiдроздiлом, а як систематичний процес, який пронизує всю організаційну структуру фірми;

-- питання якостi не слід розглядати лише в рамках виробничого циклу, а й в процесі маркетингу, розробок, конструювання, після продажного обслуговування продукції;

-- підвищення якостi продукції вимагає застосування нових технологій виробництва, починаючи з автоматизацій процесів проектування i завершуючи автоматичними вимірюваннями в процесі контролю якостi;

-- підвищення якостi можна досягти лише заінтересованою участю працівників підприємства i вiдповiдною його організаційною структурою.

1.5 СТАНДАРТІЗАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ: ПОНЯТТЯ, ЕЛЕМЕНТИ ТА ПРИНЦИПИ ЗДІЙСНЕННЯ

Важливим елементом системи управління якістю i конкурентоспроможністю продукції є стандартизація, тобто діяльність зi створення норм, правил i вимог до якостi продукції та їх закріплення у вiдповiдних нормативних документах.

Правові та органiзацiйнi засади стандартизації в Україні встановлює Закон України "Про стандартизацію" (2001 р). Згідно з цим Законом, нормативним документом є такий, який встановлює правила, загальні принципи та характеристики різних видів діяльності або їх результатів i може бути представлений у вигляді стандарту, кодексу усталеної практики або технічних умов.

Стандарт -- це затверджений уповноваженим органом документ, який встановлює загальні правила, інструкції, характеристики певної діяльності, процесів, продукції, послуг, включаючи й ті, дотримання яких не є обов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, якi застосовуються до певної продукції, процесу чи послуг.

Стандарти можуть бути:

-мiжнароднi (прийняті міжнародними органами стандартизації); -регiональнi (прийняті на вiдповiдному регіональному рiвнi уповноваженими органами країни певного географiчиого або економічного простору, наприклад, азійського, європейського та ін..);

-нацiональнi (державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації).

Кодекс усталеної практики (звіт правил) -- документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкції чи виробів.

Технiчнi умови -- документ, який встановлює технічні вимоги, що їм має вiдповiдати продукція, процеси чи послуги.

Кодекс усталеної практики i технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку i міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгiвлi товаром i послугами.

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси, послуги, зокрема, матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал i органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

Суб'єктами стандартизації є:

1) центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації

2) рада стандартизації i технічного регулювання;

3) технічні комітети стандартизації;

4) інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації уповноважений встановлювати знак відповідності продукції національним стандартам [18,c.298].

Національний знак відповідності продукції національним стандартам -- це знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції всім вимогам стандартів, якi поширюються на цю продукцію. Знак відповідності зазначається у сертифiкатi відповідності на продукцію i проставляється на i маркувальному ярлику.

Державна політика у сфері стандартизації базується на таких

принципах:

*вiдповiднiсть стандартів законодавству;

* участь фізичних i юридичних осіб у розробленні стандартів i вільний вибір ними видів стандартів при виробництві i постачанні продукції, якщо інше не передбачене законодавством;

* відкритість i прозорість процедур розробки i прийняття стандартів з врахуванням інтересів всіх заінтересованих сторiн, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

* доступнiстъ стандартів та інформації про них для користувачів;

* адаптації до сучасних досягнень науки i техніки з урахуванням стану національної економіки;

* пріоритетність прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів, дотримання міжнародних та європейських правил i процедур стандартизації, участь у мiжнароднiй (регiональнiй) стандартизації та ін..

1.6 ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Дiяльнiсть щодо підтвердження відповідності якостi продукції в Україні регламентується Законом України "Про підтвердження відповідності".- (2001 р.) [16,C.308].

Пiдтвердження відповідності -- це видача документа на основі рішення, яке приймається після проведення необхідних процедур оцінювання відповідності продукції, послуг тощо.

Видачі згаданих документів передують процедури декларування відповідності та сертифікація.

Декларування відповідності - це процедура, за допомогою якої виробник під свою повну відповідальність документально засвідчує, що його продукція вiдповiдає встановленим вимогам.

Документально оформлена в установленому порядку заява виробника, в якій дається гарантія відповідності продукції законодавчо встановленим вимогам, називається декларацiєю відповідності. Цей напрям підтвердження відповідності набирає все більш значного поширення в Україні.

Сертифiкацiя -- це процедура, за допомогою якої уповноважений орган документально засвідчує відповідність продукції, системи якостi (механізмів, процедур, відповідальних i ресурсів для керівника якістю), системи управління довкіллям, персоналу, встановленим законодавством вимогам.

Сертифiкацiя завершується видачею документа -- сертифіката, який підтверджує відповідність вимогам конкретного стандарту або іншого нормативного документа якостi продукції, системи якостi, системи управління якістю тощо.

Сертифікат може видаватися на продукцію, відповідність якої встановлена не лише стандартам, а й технічним регламентам [15,C.402].

Технічний регламент -- це закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Мiнистрiв України, який визначає характеристики продукції або пов'язана з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, дотримання яких є обов'язковим. Він також може містити вимоги до термінологій, позначень, лакування, маркування, етикетування, якi застосовуються до певного процесу, способу виробництва, продукції.

На продукцію іноземного походження вітчизняним законодавством передбачена видача свідоцтва про визнання відповідності -- документа, що засвідчує підтвердження іноземних документів відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством України.

Об'єктами підтвердження відповідності є продукція, системи якостi, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал. Суб'єктами підтвердження відповідності є:

1) Кабінет Мiнiстрiв України, який забезпечує здійснення державної політики у сфері підтвердження відповідності, визначає центральні органи виконавчої влади з питань технічного регулювання та ін..;

2) центральні органи виконавчої влади з питань оцінки відповідності (Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики);

З) територіальні органи виконавчої влади з питань оцінки відповідності (регiональнi центри стандартизації, метрологiї та сертифікації);

4) випробувальні лабораторії, якi проводять технічні операції, що полягають у визначенні однієї чи кількох характеристик продукції згідно iз встановленою процедурою;

5) аудитори з сертифікації -- особи, якi мають вiдповiдну кваліфікацію, теоретичну i практичну підготовку, необхідну для проведення певних робіт з сертифікації, є атестованими у встановленому порядку i занесенi до вiдповiдного реєстру.

Законодавство України щодо підтвердження відповідності поширюється на виробників i постачальників продукції незалежно від форми власності i видів діяльності, на органи з сертифікації, випробувальні лабораторії, а також вiдповiднi органи державної влади.

Процедура підтвердження відповідності для окремих видів продукції, яка може становити небезпеку для життя i здоров'я людей, тварин, рослин i довкілля, запроваджується технічними регламентами i є обов'язковою.

Виробник також може добровільно складати декларацію про відповідність i при цьому несе відповідальність за включення недостовірних відомостей у декларацію згідно iз законом України.

Сертифiкацiя на добровільних засадах може проводитися тими ж органами iз сертифікації, якi уповноважені проводити роботи з обов'язкової сертифікації у законодавчо регульованій сфері.

Державний нагляд за дотриманням законодавства щодо стандартизацій та підтвердження відповідності здійснює Державний Комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України).

Об'єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення i товари народного споживання, експортна продукція щодо вимог контрактів, імпортна продукція щодо діючих в Україні стандартів, атестовані виробництва.

На місцях державний нагляд за якістю продукції здійснюють територіальні органи Держспоживстандарту України -- регіональні.

1.7 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Можливі шляхи підвищення якостi та конкурентоспроможності продукції поділяються на:

- виробничо-технічні (вдосконалення проектування, використання найсучасніших техніки i технології, вхідний контроль якостi сировини, матеріалів i комплектуючих, поліпшення стандартизації);

- органiзацiйнi (вдосконалення організації виробництва i праці, методів технічного контролю, підвищення кваліфікації кадрів, дотримання технологічної виробничої дисципліни, забезпечення загальної культури виробництва);

- економічні (система прогнозування i планування якостi, встановлення прийнятних для виробника i споживача цін, економічне стимулювання виробництва високоякісної продукції);

- соціальні (правильна кадрова політика, створення належних умов праці i відпочинку, мотивація праці, активізація людського чинника).

Умови ринку вимагають комплексного використання перелічених можливостей забезпечення виробництва якісної конкурентоспроможної продукції.

Соцiально-економiчне значення підвищення якостi й конкурентоспроможності продукції полягає в тім, що заходи такого спрямування сприяють формуванню ефективнішої системи господарювання за умови ринкових відносин. Соцiально-економiчна ефективність підвищення рівня якостi та конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємствами, полягає передовсім у такому:

1) високоякісна й конкурентоспроможна продукція завжди повніше та ліпше задовольняє суспiльно-соцiальнi потреби в ній;

2) підвищення якостi продукції є специфічною формою виявлення закону економії робочого часу: загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якостi, навіть якщо досягнення такої зв'язане з додатковими витратами, істотно зменшується;

3) конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стiйкiсть фірми, а також одержання нею максимально можливого прибутку;

4) багатоаспектний вплив підвищення якостi та, як наслідок, конкурентоспроможності продукції не тільки на виробництво та ефективність господарювання, а й на імідж i конкурентоспроможність підприємства в цілому

На рівень якостi й конкурентоспроможності продукції впливає багато різнопланових чинників. Досягти необхідного рівня якостi та конкурентоспроможності реалiзовуваних на вiдповiдних ринках товарів можна різними способами, скоординованими в часі i просторі. Сукупність найважливіших конкретних способів (чинників) підвищення якостi та конкурентоспроможності всіх видів продукції:

Технічні:

1. Використання досягнень науки і техніки в процесі проектування виробів

2. Запровадження новітньої технології виробництва і суворе дотримання технологічної дисципліни

3. Забезпечення належної технічної оснащеності виробництва

4. Удосконалення застосовуваних стандартів і технічних умов

Організаційні :

1. Запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління

2. Удосконалення методів контролю й розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції

3. Розширення прямих господарських зв'язків між продуцентами та покупцями (споживачами)

4. Узагальнення й використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду в галузі підвищення конкурентоспроможності продукції

Економічні та соціальні:

- Застосування узгодженої системи прогнозування і планування необхідного рівня якості виробів

- Установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів

- Використання ефективної мотивації праці всіх категорій персоналу підприємства

- Усебічна активізація людського чинника та проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання.

За змістом і спрямуванням їх можна об'єднати в чотири взаємозв'язані групи: технічні, організаційні, економічні та соціальні. З-поміж технічних способів (чинників) підвищення якості продукції визначальне місце належить постійному вдосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства. Це зумовлюється тим, що належні підвалини технічного рівня та якості виробів, як було вже сказано, формуються в процесі їхнього проектування. Саме в цьому циклі здійснюється комплекс лабораторію дослідних і конструкторських робіт, спрямованих на забезпечення необхідних (бажаних) техніко-економічних параметрів зразків продукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досягнення рівня якості згідно з вимогами ринку, свідчить хоча б той факт, що понад 50% відмовлень технічних пристроїв спричиняють дефекти, допущені за проектування виробів. Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни. До важливих і ефективних способів цілеспрямованого підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому й раціональному ринках цілком підставне відносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандарти й технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів до технічного рівня та інших Якісних характеристик виробів, відбивають тенденції розвитку науки і техніки. Ринкові умови господарювання передбачають активне й широке використання організаційних чинників підвищення якості продукції на всіх підприємствах. До пріоритетних належать: запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточної техніки і прогресивної (бездефектної) технології; удосконалення Методів технічного контролю та розвиток масового самоконтролю На всіх стадіях виготовлення продукції.

Нагальною потребою є розробка й використання різноманітних форм і методів дійового соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування й забезпечення виробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції. Формами та методами економічного впливу на ці процеси є передовсім узгоджена система прогнозування й планування якості продукції, установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів, достатньо потужна мотивація праці всіх категорій працівників підприємства, а формами впливу соціального--усебічна активізація людського чинника, проведення ефективної кадрової політики, створення належних умов праці та життєдіяльності.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ: РОЗРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ОБЛАСТІ

6 березня 2008 року на базі Івано-Франківської ОДА проведено засідання круглого столу на тему "Стратегія підвищення конкурентоспроможності територій". Участь у засіданні взяли представники органів державної влади ( Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Центру інвестиційно-інноваційних програм Національного інституту стратегічних досліджень), заступники голови Івано-Франківської ОДА та обласної ради, науковці, представники обласного центру зайнятості, ДП "Івано-Франківськстандартметрологія", громадських організацій області.

Метою проведення круглого столу стало формування світогляду представників органів влади, наукових, освітянських та ділових кіл області щодо необхідності визначення ідеї конкурентоспроможності в якості стратегічного напрямку формування економічної і соціальної політики регіону, вироблення позицій щодо механізмів та інструментів забезпечення конкурентоспроможності області.

Проведення такого заходу зумовлено пожвавленням інтеграційних процесів України до Європейської та Євроатлантичної спільноти та СОТ. Адже такі інтеграційні процеси супроводжуватимуться значним впливом на економіку нашої країни і на рівень життя більшої частини населення. Такий вплив призведе до різкого підвищення рівня пропозицій товарів та послуг закордонних виробників, що і є основним чинником для впровадження діючих заходів для підвищення конкурентоспроможності підприємств області. Їх метою є втримання своїх позицій на внутрішньому ринку та можливість виходу на європейський та міжнародний ринок товарів, робіт та послуг місцевого товаровиробника.

На засіданні були представлені конкурентні переваги та пріоритети розвитку відповідно до "Стратегії економічного та соціального розвитку територій Івано-Франківської області до 2015 року". Проводився аналіз бізнес-портфелю та бізнес-клімату регіону, світового досвіду досягнення високого рівня конкурентоспроможності. Розглядались питання впливу технічного регулювання на підвищення конкурентоспроможності продукції регіону та роль людського ресурсу та його інтелектуальної складової для досягнення цієї мети. Також, приділено увагу і питанню якості управління інноваційними процесами. Крім цього, одними з елементів конкурентоспроможності регіону визначили розвиток туризму, якість надання туристичних послуг та екологічний потенціал регіону.

Слід зазначити, що на території Івано-Франківської області підвищенню конкурентоспроможності місцевих товаровиробників увага приділяється постійно. Зокрема, діє "Регіональна програма підвищення якості, конкурентоспроможності продукції, впровадження систем управління якістю, навколишнім середовищем та безпекою харчових продуктів підприємствами Івано-Франківської області на 2007-2009 роки", основними розробниками і виконавцями якої стали ДП "Івано-Франківськстандартметрологія", головні управління промисловості та розвитку інфраструктури; економіки; з питань євро інтеграції, зовнішніх зв'язків та інвестицій, обласне управління у справах захисту прав споживачів. В рамках реалізації регіональної програми здійснюється адаптація підприємств до нових умов господарювання при вступі України до СОТ, створюються умови для подолання технічних бар'єрів при просуванні товарів та послуг підприємств області на зарубіжні ринки шляхом впровадження систем управління якістю, систем екологічного керування, систем управління безпечністю харчових продуктів.

ВИСНОВКИ

На підставі розглянутого в курсовій роботі можна зробити наступні висновки:

Конкуренція - процес управління суб'єктами своїми конкурентними перевагами для утримання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об'єктивних або суб'єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах. Конкуренція є рушійною силою розвитку суб'єктів і об'єктів керування, суспільства в цілому.

Конкурентоспроможність об'єкта визначається стосовно конкретного ринку, або до конкретної групи споживачів, формованої по відповідних ознаках стратегічної сегментації ринку. Якщо не зазначений ринок, на якому конкурентоспроможний об'єкт, це означає, що даний об'єкт у конкретний час є кращим світовим зразком. В умовах ринкових відносин конкурентоспроможність характеризує ступінь розвитку суспільства. Чим вище конкурентоспроможність країни, тим вище життєвий рівень у цій країні.

Українське законодавство, що регулює економічну конкуренцію, зароджувалося насамперед як антимонопольне законодавство. Його основу становили прийнятий у лютому 1992 р. Закон України „Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності ” та Закон України „Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 р. Відповідні норми закріплено в Конституції України (ст.42): „Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом”.

Конкурентні переваги показують, у яких областях (у даному випадку в рамках комплексу маркетингу) підприємство досягло більш високих результатів, чим конкуренти. Конкурентні переваги дозволяють правильно виробити стратегію позиціонування товарів і послуг на ринку, вибравши цільові ринкові сегменти і сконцентрувати там фінансові ресурси підприємства.