Удосконалення процесу управління фінансовими ресурсами підприємства
Теоретико-методичні основи управління фінансовими ресурсами підприємства. Побудова структурно-функціональної моделі удосконалення процесу управління фінансовими ресурсами підприємства. Розробка моделі оцінки впливу на прибуток абсолютних показників.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.02.2011 |
| Размер файла | 290,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
5.2 Вимоги до стійкості функціонування промислових підприємств
Основним керівним документом, згідно з яким повинні плануватися та здійснюватися інженерно-технічні заходи (ІТЗ) цивільної оборони є "Будівельні норми і правила", що зберігають свою чинність на всій території України. Інженерно-технічні заходи ЦО - це комплекс заходів, спрямованих на: захист населення та зниження можливих втрат і збитків від наслідків великих виробничих аварій, катастроф та стихійних лих, а також застосування засобів озброєної боротьби під час конфліктних ситуацій; підготовку галузей промисловості та об'єктів господарювання до стабільної роботи при загрозі і виникненні великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та під час розгортання конфліктних ситуацій; створення умов для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР), ліквідації наслідків виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та застосування засобів озброєної боротьби.
Відповідно до вимог, проектування ІТЗ ЦО здійснюється зонування території, на якій розташовані категорійовані міста та об'єкти господарювання. Територія, де може виникнути надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі Рф =10 кПа і більше, складає зону можливих руйнувань. Частина території зони можливих руйнувань, у межах якої надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі Рф = 30 кПа і більше, складає зону можливих сильних руйнувань. Вимоги до планування і забудови міст спрямовані, головним чином, на захист населення і зменшення масштабів можливих зруйнувань і втрат, створення кращих умов для успішної ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф та застосування противником зброї, в тому числі ядерної.
При будівництві необхідної транспортної мережі потрібно вирахувати ширину магістралі в метрах
L = Hмакс + H2 + 15, м, (5.1)
де Н - висота найвищого будинку на магістралі, крім висотних громадських будівель каркасної конструкції.
Розміщення об'єктів повинно здійснюватись з урахуванням зон можливих руйнувань. Нові важливі промислові підприємства, основні склади і бази мають розміщуватись за межами зони можливих руйнувань.
За зонами можливих сильних руйнувань повинні розміщуватись: бази, склади з продовольчими і промисловими товарами першої необхідності; базові склади легкозаймистих і горючих матеріалів, головні споруди водозабезпечення; насосні компресорні станції магістральних трубопроводів; міжміські кабельні магістральні мережі та інші важливі об'єкти. В зоні можливих сильних зруйнувань дозволяється розміщувати комунальні гаражі, тролейбусні депо, трамвайні парки, склади поточного забезпечення, підземні магістральні трубопроводи, одну з груп головних споруд системи водопостачання та інші підприємства обслуговування населення міста [79].
Промислові підприємства (об'єкти) повинні будуватися з урахуванням вимог, виконання яких сприяє підвищенню стійкості інженерно-технічного комплексу об'єкта. Будівлі і споруди на об'єкті необхідно розміщувати розосереджено. Відстань між будівлями має забезпечувати протипожежні розриви. Ширина протипожежного розриву визначається за формулою:
L = H1 + H2 + 15, м, (5.2)
де H1 і H2 - висота сусідніх будинків.
Будівлі адміністративно-господарського і обслуговуючого призначення розміщують окремо від основних цехів. Найбільш важливі виробничі споруди треба будувати заглибленими або пониженої висоти, прямокутної форми. Це зменшить парусність будівлі і збільшить опір ударній хвилі будь-якого вибуху. Висока стійкість до дії ударної хвилі властива залізобетонній будівлі з металевими каркасами в бетонній опалубці.
Для підвищення стійкості до пожеж в будинках застосовують вогнестійкі конструкції, а також вогнезахисну обробку горючих елементів будівлі. В кам'яних будинках перекриття повинно бути виготовлене з армованого бетону або з бетонних плит. Велика за розмірами будівля поділяється на секції незгораючими стінами. В ряді випадків при проектуванні та будівництві промислових будівель і споруд має бути передбачена можливість герметизації приміщень від проникнення радіоактивного пилу. Це особливо важливо для підприємств харчової промисловості і продовольчих складів. В складських приміщеннях планують якомога менше вікон та дверей. Складські приміщення для зберігання легкозаймистих речовин (бензин, нафта, мазут та ін.) повинні розміщуватись в окремих блоках заглибленого або напівзаглибленого типу біля або за межами об'єкта. Деякі унікальні види технологічного устаткування потрібно розміщувати в більш міцних спорудах (підвалах, підземних спорудах) або будівлях з легких незгоряючих конструкцій павільйонного типу, під навісом або відкрито. Це обумовлюється тим, що в багатьох випадках устаткування може витримати набагато більший надлишковий тиск ударної хвилі, ніж будівля, в якій воно знаходиться. При зруйнуванні будівлі внаслідок падіння конструкції розміщене в них устаткування буде виходити з ладу.
Електрозабезпечення є основою будь-якого виробництва. Порушення нормальної подачі електроенергії на об'єкт або окремі ділянки виробництва може призвести до повної зупинки роботи об'єкта. Для надійного електрозабезпечення в умовах надзвичайних ситуацій при його проектуванні і будівництві враховують основні вимоги, які випливають із завдань цивільної оборони. Електрозабезпечення повинно здійснюватись від енергосистем, до складу яких входять електростанції, що працюють на різних видах палива. Великі електростанції потрібно розміщував ти одна від одної і від великих міст на відстані, не меншій двох радіусів зон можливих руйнувань. Районні понижуючі станції, диспетчерські пункти енергосистем і мережі електропередач належить розташовувати за межами зон можливих сильних руйнувань [79].
Постачання електроенергію великих міст і об'єктів, які не перестають працювати в надзвичайних умовах, необхідно передбачити від двох незалежних джерел. При електропостачанні об'єкта від одного джерела повинно бути не менше двох вводів з різних напрямів. Трансформаторні підстанції необхідно надійно захищати, їх стійкість повинна бути не нижчою від стійкості самого об'єкта. Електроенергію на ділянки виробництва належить подавати по електрокабелях, прокладених в землі на глибині 0,8-1,2 м. Крім цього, необхідно створювати автономні резервні джерела електропостачання. Для цього можна використовувати пересувні електростанції на залізничних платформах, автопричепах та інші електростанції, не включені в енергосистему. В містах, розміщених на берегах морів та річок, необхідно створювати берегові пристрої для прийому електроенергії з корабельних електроустановок. Система електропостачання повинна мати захист від впливу електромагнітного імпульсу ядерного вибуху.
Нормальна робота багатьох підприємств залежить від безперервного їх забезпечення технічною і питною водою. Потреба промислових підприємстві у воді порівняно велика. Так, витрати води на виробництво тонни хімічного волокна становлять близько 2000 куб. м.
Порушення у постачанні водою промислових об'єктів може призвести до їх зупинки і викликати труднощі в проведенні рятувальних робіт в районі стихійного лиха, аварії, катастрофи або застосування сучасної зброї. Для підвищення стійкості постачання об'єктів водою необхідно, щоб система водопостачання здійснювалась не менше, ніж від двох незалежних джерел, одне з яких бажано підземне.
На промислових об'єктах трубопроводи водопостачання в усіх випадках закільцьовують. Водопровідне кільце об'єкта повинне наповнюватись від двох різних міських магістралей. Постачання об'єктів водою з відкритих водойм (рік, озер) має виконуватись системою головних споруд, розташованих поза зоною можливих сильних зруйнувань. Стійкість мережі водопостачання підвищується при заглибленні в грунт усіх ліній водопроводу і розташування належних гідрантів і відключаючих пристроїв на території, яка не буде заваленою, а також пристроїв перемичок, які дозволять відключити пошкоджені ланки і споруди. На підприємствах треба передбачити оборотне використання води для технічних цілей, що зменшує загальну потребу у воді і, відповідно, підвищує стійкість водозабезпечення.
При порушенні мережі газ може стати причиною вибуху, пожежі. Для більш надійного постачання газ повинен подаватися в місто і на промислові об'єкти двома незалежними газопроводами. Газорозподільні станції необхідно розташовувати за межами міста з різних сторін. Газова мережа закільцьовується і прокладається під землею на глибині 0,6-1,7 м. На газовій мережі у визначених місцях встановлюють автоматичні відключаючі пристрої, які спрацюють від надлишкового тиску ударної хвилі. Крім того, на газопроводах слід встановлювати відключаючу апаратуру з дистанційним управлінням і крани, які автоматично перекривають подачу газу при розриві труб, що дозволяє відключити газові мережі певних ділянок і районів міста.
Виконання вимог, норм проектування, інженерно-технічних заходів цивільної оборони сприяє нормальному функціонуванню промислових підприємств і забезпеченню робітників, службовців не тільки в надзвичайних умовах мирного і воєнного часу, але покращує умови праці і проживання людей.
5.3 Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об'єкта
Дослідження стійкості роботи об'єкта господарської діяльності (ОГД) - це всебічне вивчення обстановки, яка може скластися під час надзвичайної ситуації та визначення її впливу на виробничу діяльність підприємства. Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити слабкі місця в роботі об'єкта та виробити найбільш ефективні пропозиції, спрямовані на підвищення його стійкості.
Дослідження стійкості роботи ОГД проводиться силами інженерно-технічного персоналу із залученням спеціалістів науково-дослідних та проектних організацій. Організатором та керівником досліджень є керівник підприємства. Увесь процес планування і проведення досліджень поділяється на три етапи: підготовчий; оцінка стійкості роботи ОГД; розробка заходів, які підвищують стійкість роботи, ОГД в умовах надзвичайних ситуацій [79].
На першому етапі розробляються керівні документи, які вивчають склад учасників досліджень та організовується їх підготовка. Основними документами для організації досліджень стійкості роботи ОГД є: наказ керівника підприємства щодо проведення дослідження; календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень; план проведення досліджень. Наказ керівника підприємства розробляється на підставі вказівок старшого начальника з урахуванням умов, пов'язаних з виробничою діяльністю об'єкта. В наказі вказується: мета і завдання дослідження; терміни проведення робіт; склад учасників досліджень; склад і завдання дослідницьких груп;термін готовності облікової документації.
Календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень визначає: основні заходи; терміни їх виконання; відповідних виконавців; сили та засоби, які залучаються для виконання завдань. План проведення досліджень є основним документом, який визначає зміст роботи керівника дослідження і груп головних спеціалістів. В плані вказується: тема дослідження; мета дослідження; тривалість дослідження (1,5-3 місяці); склад дослідницьких груп та зміст їх роботи; порядок проведення дослідження.
На другому етапі проводиться безпосереднє дослідження стійкості роботи об'єкта. В ході дослідження визначаються умови захисту робітників та службовців від уражаючих факторів, проводиться оцінка вразливості виробничого комплексу від різних уражаючих факторів, оцінюється характер можливих пошкоджень від вторинних уражаючих факторів, вивчається стійкість роботи системи забезпечення та кооперативних зв'язків з іншими об'єктами, з'ясовуються вразливі місця в системі управління виробництвом.
Кожна група оцінює стійкість відповідних елементів виробничого комплексу та робить необхідні розрахунки. До складу групи комплексних досліджень (керівник головний інженер) входять керівники всіх груп.
Група досліджень стійкості будівель та споруд (керівник начальник відділу капітального будівництва) на основі аналізу характеристик і стану виробничих будинків та споруд: визначає ступінь їх стійкості до дії вражаючих факторів ядерного вибуху; оцінює розміри можливих пошкоджень від дії вторинних вражаючих факторів; здійснює розрахунки сил і засобів, необхідних для відновлення виробничих споруд при різних ступенях руйнування. Крім того, група досліджує та оцінює захисні властивості захисних споруд, визначає необхідну кількість захисних споруд на території об'єкта та в заміській зоні.
Група досліджень стійкості виробничого обладнання (керівник - головний механік) оцінює стійкість технологічних ліній, верстатів та механізмів і визначає: можливі втрати станків, приладів і систем автоматичного управління при різних ступенях пошкодження; способи збереження і захисту особливо цінного обладнання; потребу в силах і засобах, терміни та обсяги відновлюючих робіт; можливість створення резерву обладнання та порядок його використання.
Група дослідження стійкості технологічного процесу (керівник - головний технолог) оцінює стійкість технологічного процесу, для чого: уточнює заходи переведення ОГД на режим роботи в умовах НС; визначає найбільш вразливі ділянки технологічної лінії; розробляє варіанти зміни технологічного процесу (за необхідності); оцінює можливості і терміни безаварійної зупинки виробництва за сигналом "Повітряна небезпека" або при раптовому припиненні подачі електроенергії.
Група дослідження стійкості систем енергозабезпечення (керівник - головний енергетик) оцінює: стійкість системи електро-, газо-, водопостачання, каналізації та переведення котелень на інші види палива; нормативно-необхідні та мінімальні потреби з кожного виду енергії; основні та додаткові джерела енергопостачання, можливості внутрішніх та зовнішніх джерел; стійкість заводських комунікацій; наявність та можливості автономних джерел енергопостачання; характер можливих аварій і можливість виникнення вторинних факторів та їх наслідки; можливі варіанти підвищення стійкості систем енергопостачання; варіанти відновлення систем енергопостачання при різних ступенях ураження об'єкта; можливість підключення до сусідніх трансформаторних підстанцій.
Група досліджень стійкості матеріально-технічного постачання і транспорту (керівник - начальник відділу матеріально-технічного постачання): аналізує систему забезпечення робочого процесу всім необхідним для випуску продукції в умовах надзвичайної ситуації; оцінює умови відправки продукції і стійкості роботи транспорту; обґрунтовує необхідність і створює додаткові запаси сировини, обладнання, комплектуючих виробів, а також визначає місця їх зберігання; вивчає стійкості існуючих зв'язків з поставникам та користувачами; складає розрахунки на потрібну кількість будівельних та інших матеріалів для відновлення виробництва і будівництва сховищ на об'єкті та ПРУ в заміській зоні (на підставі заявок інших груп).
Служба оповіщення і зв'язку вивчає і оцінює стійкість зв'язку з органами ЦО, виробничими підрозділами і формуваннями ЦО. Оцінює надійність системи зв'язку і оповіщення, повноту обладнання пунктів управління.
Служба сховищ і укрить оцінює інженерний захист робітників і службовців, правильність експлуатації сховищ і укрить, готовність їх до використання за прямим призначенням. Розраховує час на оповіщення робітників і службовців, збір і укриття їх в захисних спорудах.
Служба радіаційного та хімічного захисту оцінює можливості роботи об'єкта в умовах радіації і дає пропозиції щодо захисту робітників і службовців від радіоактивного зараження, визначає типові режими радіаційного захисту людей, розробляє графік робочих змін для проведення РІНР. Аналізує забезпеченість робітників та службовців засобами індивідуального захисту, умови зберігання і порядок їх видачі. Готує пропозиції щодо організації і ведення радіаційної і хімічної розвідки, організації санітарної обробки людей, знезараження одягу, транспорту, техніки і споруд.
Медична служба розробляє заходи щодо організації медичного обслуговування робітників та службовців на об'єкті і в заміській зоні, а також при проведенні РІНР. Визначає сили і засоби для надання першої медичної допомоги потерпілим. Виробляє рекомендації з організації дозиметричного контролю при перебуванні людей у зоні радіоактивного зараження і рекомендації по захисту продуктів харчування і джерел водопостачання.
Служба охорони громадського порядку розробляє заходи з підсилення пропускного режиму, охорони матеріальних цінностей, забезпечення громадського порядку.
Штаб цивільної оборони ОГД в цей період оцінює загальний стан ЦО і визначає заходи для забезпечення захисту робітників ї службовців. До цієї роботи залучається ряд начальників служб. Які виконують відповідні функції.
На третьому етапі підводяться підсумки проведених досліджень. Групи спеціалістів за підсумками досліджень готують підсумки і пропозиції з захисту робітників та службовців і підвищенню стійкості елементів виробництва, які досліджуються.
Група комплексних досліджень на основі доповідей інших груп складає загальний план, в якому визначаються: можливості щодо захисту робітників і службовців в захисних спорудах; загальна оцінка стійкості об'єкта, найбільш слабкі (вразливі) ділянки виробництва; практичні заходи, терміни та обсяги робіт, які виконуються при повсякденній діяльності та при загрозі НС; порядок та приблизні строки відновлювальних робіт при різних ступенях руйнування.
За результатами досліджень розробляються плани, в яких визначаються відповідні заходи, необхідні кошти на їх проведення, терміни і відповідальні особи за їх виконання.
В зв'язку з тим, що заходи щодо підвищення стійкості роботи виконуються завчасно (в мирний час), з оголошенням загрози нападу ворога та в умовах НС, відповідні плануючі документи для зручності користування ними складаються на кожну можливу ситуацію: перспективний план заходів щодо підвищення стійкості роботи ОГД, які проводяться завчасно; план-графік нарощування заходів з підвищення стійкості роботи ОГД при загрозі виникнення НС (нападу противника); графік безаварійної зупинки виробництва.
Правильність проведених розрахунків та реальність пропозицій і рекомендацій перевіряються на спеціальних навчаннях під керівництвом начальника ЦО об'єкта.
Завчасно плануються і проводяться в основному заходи, які потребують значних матеріальних витрат та часу на їх виконання. Економічна ефективність цих заходів може бути досягнута при їх коригуванні із завданнями щодо безаварійної роботи об'єкта, у поліпшення умов праці, удосконалення виробничого процесу, реконструкції виробництва та ін.
Головну небезпеку для наземних об'єктів становлять ударна хвиля, світлове (теплове) випромінювання, вторинні вражаючі фактори і радіоактивне зараження місцевості. Проте іноді доводиться враховувати і вплив проникаючої радіації та електромагнітного імпульсу.
Оцінка стійкості об'єкта включає визначення: видів вражаючих факторів, які можуть впливати на об'єкт, та їх параметрів; впливу ударної хвилі на елементи об'єкта; можливості виникнення пожеж; впливу вторинних вражаючих факторів.
Дослідження стійкості роботи об'єкта господарювання (ОГ) полягає у всебічному вивченні умов, які можуть скластися у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу, та у визначенні їх впливу на виробничу діяльність.
Мета дослідження стійкості об'єкта господарювання полягає в тому, щоб виявити вразливі місця в роботі ОГ у надзвичайних ситуаціях і виробити найефективніші рекомендації, спрямовані на підвищення стійкості.
Критерії стійкості ОГ до впливу вражаючих факторів надзвичайних ситуацій:
1. До впливу повітряної ударної хвилі (ПУХ). За кількісний показник стійкості до ПУХ приймається значення надлишкового тиску, при якому будівлі, споруди, обладнання і комунально-енергетичні мережі (КЕМ) об'єкта зберігаються або зазнають слабких чи середніх руйнувань - це значення надлишкового тиску прийнято вважати межею стійкості об'єкта до ударної хвилі - Рф lim (мінімальна межа стійкості досліджуваних елементів, які входять до його складу). Об'єкт стійкий, якщо
Рф lim Рф max.
2. До впливу теплового (світлового) випромінювання. За показник стійкості об'єкта до впливу теплового (світлового) випромінювання береться мінімальне значення теплового (світлового) імпульсу, при якому може статися загоряння матеріалів чи конструкцій будівель і споруд, у результаті чого виникнуть пожежі на об'єкті. Це значення світлового імпульсу прийнято вважати межею стійкості об'єкта до впливу теплового (світлового) імпульсу - Uсв lim . Об'єкт стійкий, якщо
Uсв lim = Uсв max.
3. До впливу радіоактивного зараження. За критерій стійкості об'єкта в умовах радіоактивного зараження беруть критичне значення рівня радіації на об'єкті, при якому ще можлива виробнича діяльність у звичайному режимі (двома повними змінами, повний робочий день і при цьому персонал не дістане дозу випромінювання, більшу встановленої) - Р1 lim (Р/год.).
Об'єкт стійкий, якщо Р1 lim Р1 max .
5.4 Шляхи і способи підвищення стійкості роботи об'єктів
Підвищення стійкості об'єкта досягається: посиленням найбільш слабких (вражаючих) елементів і ділянок об'єкта. Для цього на кожному ОГД завчасно на основі досліджень планують і проводять відповідні організаційні й інженерно-технічні заходи. Досягнення науки і техніки дозволяють реалізувати такі рішення, за яких підприємство буде стійким до впливу дуже значних надлишкових тисків, однак це пов'язано з великими витратами засобів і матеріалів і може бути виправдано лише при захисті особливо важливих елементів об'єкта. Заходи будуть економічно обґрунтовані, якщо вони максимально узгоджені із завданнями, які розв'язуються в мирний час для забезпечення безаварійної роботи, поліпшення умов праці, удосконалення виробничого процесу. Особливо велике значення має розробка інженерно-технічних заходів при новому будівництві, бо у процесі проектування у багатьох випадках можна домогтися логічного поєднання загальних інженерних рішень із захисними заходами цивільної оборони, що знизить витрати на їх реалізацію.
На існуючих об'єктах заходи щодо підвищення стійкості доцільно проводити в процесі реконструкції чи виконання інших ремонтно-будівельних робіт.
Підвищення стійкості роботи промислових об'єктів передбачає: захист робітників та службовців у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу; підвищення міцності і стійкості найважливіших елементів і вдосконалення технологічного процесу; підвищення стійкості матеріально-технічного постачання; підвищення стійкості управління об'єктом; розробку заходів щодо зменшення імовірності виникнення; вторинних факторів ураження і збитків від них; підготовку до відновлення виробництва після ураження об'єкта.
ВИСНОВКИ
У системі управління підприємством аналіз формування і використання фінансових ресурсів один із найсуттєвіших елементів. Формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві - це процес створення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.
Комплексне дослідження управління фінансовими ресурсами підприємства стало підставою для отримання наступних результатів, а саме:
- розкрита сутність та представлена класифікація фінансових ресурсів; визначено особливості формування фінансових ресурсів на підприємстві напрямки їх використання;
- виявлені проблеми стратегії та тактики в управлінні фінансовими ресурсами;
- побудована структурно-функціональну модель удосконалення процесу управління фінансовими ресурсами;
- запропонована методика обґрунтування показника прибутковості підприємства.
Формування фінансових ресурсів здійснюється, як правило, за рахунок різних джерел фінансування: власних, позикових та залучених. Власні джерела фінансування активів підприємств постійно знаходяться в їхньому обігу й строк користування ними не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тої частини капіталу в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. Позикові кошти - це кошти, які отримує підприємство на визначений термін, за плату на умовах повернення. Формуються вони переважно за рахунок довгострокових та короткострокових кредитів банку. Залучені кошти - це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в їх обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості.
Ефективне використання фінансових ресурсів підприємств визначається при досягненні збалансованої структури активів (тобто при збереженні пропорції між обсягами наявних коштів, товарно-матеріальних запасів, дебіторською заборгованістю та внесками в основні засоби) існує потенційна можливість підприємства успішно господарювати і формувати прибуток. Одним із завдань ефективного управління підприємством є вибір й обґрунтування методів і підходів до управління його фінансовими ресурсами та в конкретизації заданих цілей.
Усі види перерахованих джерел беруть участь як у формуванні активів підприємства, так і в здійсненні його виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку.
На думку автора, фінансові ресурси підприємства у контексті проведення економічного аналізу - це кошти, за рахунок яких формуються власний і позиковий капітал, що використовується для придбання активів і здійснення звичайної діяльності з метою забезпечення економічної вигоди, а також застосовується у випадку виникнення надзвичайних подій.
Наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів, їхнє ефективне використання визначають добрий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найефективніше їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.
У дипломній роботі запропоновано класифікацію фінансових ресурсів підприємства та їх групування за такими ознаками: по тривалості використовуваних коштів фінансування; по утворенню фондів на підприємстві; за формою власності фінансових ресурсів; по напрямкам використання фінансових ресурсів; по походженню використовуваних коштів.
Для успішної діяльності підприємства необхідно визначити стратегію та тактику управління підприємства. Правильне обґрунтування й вибір певної стратегії та тактики управління фінансовими ресурсами підприємства сприяє розвитку як понятійного апарата теорії стратегічного управління, так і розширює базу ефективного управління підприємством у цілому; виявленню окремих підзадач й їхньому ефективному рішенню.
В роботі проаналізовано фінансовий стан підприємства за 2003-2007 роки. Аналіз фінансового стану суб'єктів господарської діяльності не тільки дозволяє оцінити використання їхніх ресурсів на даний момент, але й служить передумовою для вироблення стратегічних напрямків їхнього розвитку.
Методики аналізу й оцінки фінансового стану державного підприємства засновані на розрахунку показників рентабельності, ліквідності, платоспроможності й діловій активності.
Фінансова звітність підприємства є одним з джерел інформаційної бази аналізу формування і використання фінансових ресурсів, де головне місце відводиться Балансу.
В цілому можна сказати, що підприємство за період, який аналізується, працює прибутково. З кожним роком покращуються усі показники, що характеризують фінансову діяльність даного підприємства, а саме коефіцієнти рентабельності, ліквідності, показники фінансової стійкості та ділової активності.
Проведений аналіз показав, що на протязі п'ятьох років підприємство працює стабільно та не залежить від кредиторів, також зменшився ризик фінансових труднощів в майбутньому. Тобто збільшився рівень фінансової незалежності підприємства при прийнятті тих чи інших фінансових рішень.
Підприємство ефективно використовує усі грошові ресурси, основні засоби, оборотні кошти, що свідчить про їх раціональне використання. Але матеріальні запаси повільними темпами обертаються на підприємстві, що супроводжується збільшенням виробничих запасів, зниженням попиту на готову продукції. Для вирішення цієї проблеми підприємству необхідно прискорити оборот матеріальних запасів, розширити ринки збуту та підвищити якість та продуктивність праці.
Власні кошти підприємства повністю покривають витрати на придбання необоротних активів, запасів та інших оборотних активів. Короткострокова кредиторська заборгованість підприємства повністю направляється на придбання запасів для здійснення його виробничої діяльності
Для аналізу ефективності використання джерел фінансування на підприємстві було запропоновано розрахунок ефекту фінансового левериджу, який показує ефект в підвищенні рентабельності власного капіталу за допомогою збільшення частки позикових коштів в загальній сумі капіталу підприємства. В даному випадку на підприємстві ефект фінансового левериджу є від'ємний, що свідчить про значно низькі розміри одержаних прибутків від основної діяльності та, відповідно, низьку рентабельність використання наявних у підприємства активів (господарських засобів). Також негативним є те, що за весь період аналізу простежується негативна тенденція зменшення величини ефекту фінансового левериджу. Це означає, що підприємству не раціонально використовувати запозичені кошти, тому що йому достатньо власного капіталу для здійснення своєї виробничої діяльності.
Отже, ефективність використання фінансових ресурсів підприємств значною мірою залежить від раціонального перебігу процесу розроблення та реалізації управлінських рішень у сфері взаємовідносин суб'єкта підприємницької діяльності з навколишнім економічним середовищем, тобто від досконалості управління. В цих умовах особлива увага повинна бути преділина пошуку напрямків використання фінансових ресурсів з метою визначення їх ефективності та забезпечення фінансової стійкості підприємницьких структур.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ:
1. Конституція від 28.06.1996 №254к/96-ВР // www.rada.ua.
2. Хозяйственный кодекс Украины. Комментарий. - Харьков: Одиссей. - 2005.
3. П(С)БУ 2 - Положение (стандарт) бухгалтерского учета 2 "Баланс", утвержденное приказом Министерства финансов Украины от 31.03.99 г., №87 (с изменениями й дополнениями).
4. П(С)БУ 3 - Положение (стандарт) бухгалтерского учета 3 "Отчет о финансовых результатах", утвержденное приказом Министерства финансов Украины от 31.03.99г., №87 (с изменениями й дополнениями).
5. Андрійчук В., Галузинський С. Власний та позичковий капітал підприємств і критерії їх раціонального співвідношення // Економіка України. - 1999. - №6. - С. 15-23.
6. Ареф'єва О.В. Реструктуризація системи управління фінансовими ресурсами підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2001. - №11-12. - С. 17-19.
7. Бойчик І.Фінансова стратегія // Наук. зап. Терноп. держ. пед. ун-ту. - Сер.: Економіка. - 2003. - №10. - 151-153.
8. Большаков С.В. Финансы предприятий: Теория и практика: учеб. (для студентов вузов). - М.: Книжный мир. - 2006 . - 617 с.
9. Боронос В.М., Пархоменко Л.Л. Ефективність управління фінансовими ресурсами підприємств // Механізм регулювання економіки. - №1/2. - С.118-121.
10. Бубенко С.П., Бубенко И.В. Финансовая стратегия // Экономика, общество, рынок: Науч. зап. - X.: ХНУ. - 1999. - Вып. 2. - С.25-32.
11. Гуцаленко Л.В. Прибуток: економічна сутність та еволюційні процеси формування // Агроінком. - 2006. - №7. - С.26-32.
12. Давиденко Н.І. Фінансовий менеджмент підприємств // Фінанси України. - 2005. - №6. - С.90-95.
13. Деєва Н.М. Фінансовий аналіз: навч. посіб. для вищ. навч. закл. за освіт. - проф. прогр. бакалавра зі спец. "Фінанси" та освіт. - проф. програмою спеціаліста зі спец. "Облік та аудит". - Дніпропетр. держ. фінансове, акад. - Дніпропетровськ: ДДФЕІ. - 2006 . - 322 с.
14. Епіфанов А.О., Москаленко В.П, Шипунова О.В. Обґрунтування фінансового механізму підприємства // Фінанси України. - 2005. - №1. - С.3-11.
15. Заров К.Т. Операционный леверидж как универсальный інструмент принятия управленческих решений // Финансовьш менеджмент. - 2007. - №1. -С. 14-19.
16. Зятковський І.В. Теоретичні засади фінансів підприємств // Фінанси України. - 2000. - №4. - С.25.
17. Иваниенко В.В. Финансовый анализ: Уч. пос. - 2-е изд. - X.: Издательский дом "ИНЖЕК", 2004. - 176 с.
18. Іонін Є.Є. Розв'язання питань методологічного обґрунтування понять "Платоспроможність" і "ліквідність" // Актуальні проблеми економіки. - 2005. -№6. - С. 30-42.
19. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. - К.: Знання. - 2000. - 267 с.
20. Костирко Л. Методологічні основи стратегії фінансово-економічної діяльності підприємства // Вісн. Терноп. акад.. нар. госп-ва. - 2001. - Вип. 18. - С.39-42.
21. Краснова В.В. Фінансовий менеджмент підприємства: Навч. посіб. для вищ. навч. закл. - Донецьк: Альфа-Прес. - 2006. - 207 с.
22. Кривицька О.Р. Теоретична інтерпретація прибутку як економічної категорії // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім.. Л.Українки. - 2004. - №12. - С.54-58.
23. Лизина Е.В. Управление финансовыми ресурсами предприятия на основе обоснованных критериев оценки его платежеспособности и финансовой устойчивости // Труды Донецкого гос-го технич. универ-та. - 2000. - №19. -С.21-27.
24. Ляшко В.П. Впровадження прогресивних методів управління фінансовими ресурсами підприємств у зовнішньо - економічній діяльності. Автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. екон. наук. - К., 2005. - 21 с.
25. Манухина М.Ю. Исследование процесса управления прибылью предприятия // Бізнес-информ. - 2007. - №1/2. - С. 35-39.
26. Марченко А. Формування та використання фінансових ресурсів суб'єктів господарювання в умовах трансформації економіки України. Автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. екон. наук. - К., 2004. - 10 с.
27. Ніколаєнко Л.П., Ніколаєнко Л.Ф. Методи управління прибутком на підприємстві // Вісн. між нар. слов'ян, ун-ту. Харків. Сер. "Економічні науки". - 2005. - Т.7. - №2. - С.31-34.
28. Олійник О.В. Фінансовий менеджмент: Харк. над. аграр. ун-т їм. Докучаєва В.В. - X.: ХНАУ. - 2007. - 158 с.
29. Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення //Вісник НЕУ. - 2000. - №5. - С. 11-26.
30. Панкевич Л. Напрями вдосконалення управління фінансовими ресурсами регіону // Регіональна економіка. - 2000. - №1. - С.34-43.
31. Петленко Ю.В. Оптимізація джерел формування фінансових ресурсів підприємств // Фінанси України. - 2000. - №6. - С.91-94.
32. Петленко Ю.В. Фінансові ресурси підприємницьких структур та ефективність їх використання. Автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. екон. наук. - X., 1999. - 18 с.
33. Познанский В.И. Факторные модели показателей прибыльности // Репоналып перспективи. - 2004. - №2/3. - С. 39-42.
34. Пойда-Носик Н.Н., Грабарчук С.С. Фінансові ресурси підприємства // Фінанси України. - 2004. - № 1. - С. 96-103.
35. Путятин Ю.А. Формирование финансовой стратегии предприятия // Вестник Харьк. гос. политехн, ун-та. - X. - 1999. - Вып.27. - С. 26-30.
36. Ревва К.Г. Оценка производственно-финансового левериджа // Прометей. - 2006. - №3. - С. 281-287.
37. Савчук В. Стратегии в управлении финансами предприятия // Менеджмент и менеджер. - 2004. - №10. - С. 37-44.
38. Семенов Г.А. Оцінка ділової активності підприємства // Держава та регіони. - Сер. Економіка та підприємництво. - 2007. - №1. - С. 227-231.
39. Семенов Г.А. Удосконалення управління підприємством за допомогою бюджетів // Економіка та держава. - 2007. - № 1. - С. 49-53.
40. Семенов Г.А., Бондар А.В. Удосконалення організації управління фінансовою діяльністю на підприємстві // Екон. вісн. Нац. гірн. ун-ту. - 2005. - №1. - С. 65-73.
41. Ситник Л.С. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. - Донец. Над. ун-т. - Донецьк.: ДонНУ. - 2006. - 367 с.
42. СНіП 2.01.02-85. Строительные нормы и правила. Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений . - М.: Стройиздат, 1986.
43. Толстикова О. Финансовые ресурсы в управлении предприятием // Бізнес-информ. - 2003. - №11/12. - С. 107-109.
44. Управление финансами (Финансы предприятий): Учеб. (для вузов по спец. "Менеджмент организации") - М.: Инфра - М. - 2005. - 553 с.
45. Федоренок В.Г., Якушев Е.Р., Гаврилова. Т.В. Оцінка та діагностика фінансового стану підприємства // Економіка та держава. - 2005. - №1. - С. 26-29.
46. Финансовая стратегия предприятия: Учеб. пособие (для вузов) / Ю.Н. Воробьёв, Е.И. Воробьёва, Н.В. Ильиных. - Симферополь: Таврия. - 2007. - 117 с.
47. Финансы организаций (предприятий): (Учеб. для вузов по экомическим специальностям) / Под ред. Колчиной Н.В., Поляка Г.Б. и др. - 3-е изд. перераб. и доп. - М: ЮНИТИ - ДАНА. - 2005. - 368 с.
48. Финансы предприятий: Учеб. пособие / Под ред. Остапенко В.В. - 2-е изд. испр. и доп. - М.: Омега - 2005. - 303 с.
49. Фінанси підприємств (навч. посіб.) / Під ред. Рогового Г.К., Воробйової І.А. - Миколаїв: УДМТУ. - 2005. - 148 с.
50. Фінанси підприємств: навч. метод, посіб. для самост. вивч. пліни / Під ред. Партин Г.О., Біленької Н.П., Тимощук М.Р.; Львів, банк. ін.-т. - Львів: ЛБІ НБУ. - 2006. - 111 с.
51. Фінанси підприємств: підруч. для студентів вузів / Під ред. Лайко П.А., Мних М.В.; Акад.. муніцип. упр. - К.: Знання Укр. - 2005. - 427 с.
52. Химяк В. Выбор финансовой стратегии деятельности предприятия // Бізнес-Информ. - 1999. - №5/6. - С. 90-92.
53. Череп А.В. Фінансовий менеджмент як необхідна передумова ефективного управління підприємством // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - №3. - С. 13-16.
54. Шеремет А.Д. Финансы предприятий: менеджмент й анализ: Учеб. пособие (для студентов вузов). - Моск. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова, экон. факт. - М: Инфра-М. - 2005. - 537 с.
55. Школьник І.О., Мельник Т.М. Фінансовий менеджмент як необхідна складова фінансової системи управління підприємством // Вісн. Укр. акад. банк. справи. - 2004. - №1. - С. 29-32.
56. Шкромида В.В. Механізм управління фінансовими ресурсами підприємства. Автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. екон. наук. -Хмельницький, 2006. - 19с.
57. Шкромида В.В. Фінансовий леверидж як ефективний засіб управління фінансовими ресурсам підприємства // Вісник Хмельницького національного університету. - №3. - С.270-215.
58. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. - Київ: "Центр навчальної літератури", 2004. - 439 с.
59. Ястремська О.М., Гриньов А.В. Якість формування фінансової стратегії підприємства // Фінанси України. - 2007. - №6. - С. 121-128.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Теоретичні аспекти формування, розподілу і управління прибутком підприємства. Аналіз фінансово-економічних показників підприємства вугільної промисловості. Політика оперативного управління фінансовими ресурсами підприємства, охорона праці та безпека.
дипломная работа [606,4 K], добавлен 05.11.2011Особливості функціонування та економічна сутність переробного підприємства. Ресурсний потенціал, обсяги виробництва. Розрахунок економічної ефективності переробки молока. Шляхи удосконалення управління фінансовими ресурсами для розвитку підприємства.
курсовая работа [188,1 K], добавлен 26.03.2014Поняття та структура інтелектуального капіталу підприємства. Можливості, створенні інтелектуальними ресурсами різних рівнів. Методичні підходи до оцінки інтелектуального капіталу підприємства. Рівень оснащеності сучасними засобами комунікації та зв’язку.
реферат [75,8 K], добавлен 07.03.2011Роль оборотного капіталу підприємства. Зміст процесу управління оборотним капіталом. Вдосконалення методів планування показників та аналіз процесу управління оборотним капіталом на підприємстві. Відмінності між основним та оборотним капіталом за Смітом.
дипломная работа [125,7 K], добавлен 14.11.2011Сутність та класифікація активів підприємства, методи управління та показники ефективності даного процесу. Формування та управління необоротними та оборотними активами підприємства. Шляхи підвищення ефективності управління активами в організації.
дипломная работа [1,8 M], добавлен 20.06.2012Поняття та класифікація нематеріальних активів, оцінка вартості та амортизація. Аналіз структури та динаміки нематеріальних ресурсів на підприємстві, показників ефективного використання. Покращення управління нематеріальними ресурсами підприємства.
курсовая работа [65,2 K], добавлен 27.07.2011Теоретико-методичні засади і практичні рекомендації з удосконалення механізму управління формуванням капіталу виноробних підприємств Південного регіону України. Економіко-математична модель оптимізації управління капіталом виноробного підприємства.
автореферат [49,9 K], добавлен 11.04.2009Сутність прибутку як економічної категорії, його значення у фінансово-господарській діяльності підприємства. Роль прибутку у розвитку підприємства в сучасних ринкових умовах. Принцип безперервності, системності, комплексності, динамічності управління.
статья [202,6 K], добавлен 24.04.2018Економічна сутність, аспекти інвестицій та їх класифікація. Умови залучення і використання фінансових інвестицій. Основні проблеми управління інвестиційною діяльністю підприємства та шляхи їх вирішення. Розробка організаційно-економічної моделі.
курсовая работа [271,2 K], добавлен 16.01.2011Сутність фінансового капіталу підприємства та його роль в забезпеченні ефективної діяльності підприємства. Методичні підходи до управління капіталом підприємства та його структурою. Критерії та показники оцінки ефективності управління капіталом.
курсовая работа [401,2 K], добавлен 10.06.2002
