Удосконалення процесу управління фінансовими ресурсами підприємства
Теоретико-методичні основи управління фінансовими ресурсами підприємства. Побудова структурно-функціональної моделі удосконалення процесу управління фінансовими ресурсами підприємства. Розробка моделі оцінки впливу на прибуток абсолютних показників.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.02.2011 |
| Размер файла | 290,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Доцільно підкреслити, що в цілому ефективність управління фінансовими ресурсами багато в чому залежить від вибору елементів і структури суб'єкта й об'єкта управління. Це пов'язано з тим, що найбільш результативне управління здійснюється за допомогою виділення ключових його елементів і вироблення цілеспрямованих керуючих впливів залежно від сукупності різних факторів.
Однак необхідно враховувати й той факт, що суб'єкт управління фінансовими ресурсами підприємства якоюсь мірою може змінюватися (у сукупності елементів опосередкованого впливу на фінансові ресурси підприємства).
Така зміна визначається:
- рішенням певних завдань управління фінансовими ресурсами;
- сукупністю факторів, що роблять істотний вплив на прийняті рішення;
- складом і структурою конкретного типу виробництва;
- необхідністю розгляду функціональних зв'язків для конкретизації загальної стратегії управління ресурсами підприємства.
У той же час із метою найбільш повного й всебічного розуміння того, якою повинна бути стратегія управління фінансовими ресурсами підприємства, і варто приймати рішення в рамках такої стратегії і який оптимальний час зібрати для її здійснення, необхідно знати критерій оптимальності, покладений в основу реалізації обраної стратегії.
Оптимізаційні критерії, що перебувають в основі реалізації якої-небудь стратегії управління фінансовими ресурсами, можна розділити за критеріями: критерій максимізації, критерій мінімізації або критерій досягнення оптимуму певного параметра. Причому останній може ти представлений у вигляді деякої комбінації перших двох критеріїв, які становлять базис прийнятих рішень.
При виборі оптимізаційного критерію з метою побудови результативної стратегії управління фінансовими ресурсами підприємству необхідно виходити тільки з найбільш істотних факторів, що роблять вплив на систему управління фінансовими ресурсами підприємства, але й охопити якнайбільше елементів опосередкованого впливу на систему управління фінансовими ресурсами підприємства.
Таким чином, основними властивостями деякого критерію оптимальності, який сприяє створенню ефективної системи управління фінансовими ресурсами підприємства, повинні бути:
- по-перше, комплексність - врахування сукупності різних елементів, які впливають на ефективність загального управління фінансовими ресурсами підприємства;
- по-друге, адитивність - можливість розгляду кожного з елементів суб'єкта й об'єкта управління фінансовими ресурсами підприємства окремо;
- по-третє, критерій оптимальності повинен виступати як першооснова, відбивати оптимальність управління на нижчому рівні управління й взаємозв'язок з іншими критеріями оптимальності.
Таким критерієм необхідно вибрати критерій оптимізації доданої вартості. Обґрунтованість вибору доданої вартості в якості оптимізаційного визначається наступним:
- по-перше, додана вартість - це приріст вартості, що створюється в тому процесі виробництва товарів, робіт і послуг на кожному з окремих етапів;
- по-друге, додана вартість дорівнює виторгу, що містить у собі еквівалент заробітної плати, амортизації, орендної плати, відсотка й прибутку;
- по-третє, можливий вплив на фінансові ресурси підприємства за допомогою податку на додану вартість на кожному етапі виробництва, обміну або перепродажу;
- по-четверте, додана вартість є основою більшості розрахункових показників підприємства.
Отже, можна говорити, що додана вартість є основним елементом як у системі управління фінансовими ресурсами підприємства, так й у системі управління підприємством у цілому, тобто, інакше кажучи, додана вартість, з одного боку, є одним із ключових елементів у процесі відтворення капіталу; з другого боку - виступає і як елемент, за допомогою якого здійснюється опосередкований вплив на процес відтворення за допомогою таких важелів, як податок на додану вартість; податок на прибуток підприємства.
Виходячи із системи управління фінансовими ресурсами підприємства, додаток па додану вартість можна розглядати як регулюючий вплив, а податок на прибуток - стимулюючий. Поряд із цим, ці два податки можна розглядати як елементи суб'єкта управління фінансовими ресурсами, які впливають на фінансові ресурси підприємства з боку держави. Тоді сукупність заходів, спрямованих на максимізацію доданої вартості можна розглядати як елементи об'єкта управління фінансовими ресурсами з боку підприємства.
Разом з тим, виходячи з такого визначення елементів суб'єкта управління, основними елементами об'єкта управління в рамках поставленої задачі є фінансові ресурси підприємства й сукупність фінансових відносин, що виникають у процесі досягнення максимальної величини доданої вартості [67].
Таким чином, ми приходимо до структурування задач управління фінансовими ресурсами підприємства, де метою кожної певної області є рішення конкретної підзадачи:
- мінімізація витрат виробництва;
- підвищення якості й продуктивності праці;
- раціональне використання ресурсів виробництва;
- оптимізація податкових платежів.
При цьому суть стратегічного управління фінансовими ресурсами полягає в досягненні найбільшого значення величини доданої вартості на кожному етапі створення вартості в рамках різних напрямків діяльності господарюючого суб'єкта [53].
Таким чином, стратегія управління полягає у виборі й обґрунтуванні політики залучення й ефективного розміщення ресурсів (у тому числі фінансових коштів) підприємства, тактика управління - у конкретизації поставлених цілей у вигляді системи планів й їхнього ресурсного забезпечення різними параметрами (тимчасовий, матеріально-технічний, інформаційний, та ін.) [73].
Отже, можна зробити два основних висновки. По-перше, у тім або іншому ступеню роль фінансових ресурсів важлива на всіх рівнях управління (стратегічний, тактичний, оперативний), однак особливе значення вона добуває в плані стратегії розвитку підприємства. Таким чином, фінансовий менеджмент як одна з основних функцій апарата управління здобуває ключову роль в умовах ринкової економіки. По-друге, фінансові ресурси як основний компонент системи бухгалтерського обліку - це провідна ланка між обліком і фінансовим менеджментом, що й визначає їхній тісний взаємозв'язок.
2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Аналіз рентабельності, ліквідності та платоспроможності підприємства
Харківський державний приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка - колишній перший основ'янський машинобудівний завод був заснований в 1990 році.
Підприємство належить до об'єктів державної власності (за станом на 01.01.2007 року Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченко є підприємством з 100%-ною державною власністю) і які не підлягають приватизації. Також ДП ХПЗ імені Т.Г. Шевченко належить до підприємств України, які мають стратегічне значення відповідно до Постанови КМУ від 23.12.2005 р. № 1734 "Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави".
За період, який проаналізовано у даній дипломній роботі (з 01.01.2004 р. по 01.01.2007р.), виробнича діяльність підприємства складалася із чотирьох основних напрямків:
1. Спеціальна продукція: системи управління космічними апаратами, системи управління бронетанковою технікою.
2. Цивільна продукція: автоматичні цифрові телекомунікаційні системи, кросове обладнання, апаратури цифрових систем передачі, програмно-технічні засоби АСУТП енергоблоків України, Росії, Індії, Литви, Китаю, апаратури управління вітроелектростанціями.
3. Медичні апаратури: медичні інструменти, апарати хірургічні для кріодеструкції, апарати ультразвукові хірургічні.
4. Товари народо-господарського призначення: світлотехнічне обладнання, вироби для рухомого потягу залізниці, вироби для метрополітену, дорожні світлофори на світлодіодах, тепловентілятори, гучномовці, засоби для транспортної інфраструктури.
Один із напрямів діяльності підприємства - це тісна науково-технічна і виробнича співпраця із знаною в Україні компанією "Укртелеком". Останнім часом вона приділяє особливу увагу телефонізації сільської місцевості. За минулі три роки на заводі імені Т.Г. Шевченко виготовлено та введено в дію у мережах "Укртелеком" понад 500 автоматичних телефонних станцій нового покоління. Розроблені фахівцями особливого конструкторського бюро "Моноліту" 2 комутаційні системи "ЕС-11" та "Донець-5" з унікальним програмним забезпеченням добре стикуються з будь-якими телефонними цілями, що ґрунтуються на різних принципах кодування сигналів. Ці системи відповідають останнім світовим вимогам до дробового зв'язку.
Друге: використовуючи багатий досвід створення радіоелектронних систем управління для космічної галузі "Моноліт" нині активно опановує випуск аналогічної надточної апаратури для енергетики, причому для різних видів електростанцій: атомних і теплових, гідравлічних і вітрових. У ході реконструкції уславленої Дніпровської гідравлічної електростанції (Дніпрогес) заводчанам-шевченківцям було доручено виготовити головний щит управління. Техніка з маркою "Моноліт" здобула довіру енергетиків не тільки в Україні, зокрема на всіх її АЕС, але й у Росії, Білорусії, Литві, Болгарії, Китаї.
Прилади "Моноліту" - і це по-третє - служать також на транспорті. Підприємство виробляє спеціальну апаратуру зв'язку для рухомого складу і інших об'єктів залізниць і метрополітену. Дуже зручними як для автомобілістів і інспекторів ДАІ, так і для пішоходів є світлофори монолітівського виробництва, у яких замість звичних лампочок розжарювання застосовано світлодіоди.
Методики аналізу й оцінки фінансового стану державного підприємства основані на розрахунку показників рентабельності, ліквідності, платоспроможності й діловій активності [35]. Аналіз проводиться за даними додатку А. Рентабельність - це здатність отримувати прибуток від будь-яких видів діяльності або від активів підприємства [42].
Розрахунок показників рентабельності представлений у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Показники рентабельності
|
Показник |
2003 рік |
2004 рік |
2005 рік |
2006 рік |
2007 рік |
|
|
Рентабельність продажу (%) |
7,83 |
-1,46 |
5,00 |
4,14 |
4,45 |
|
|
Рентабельність сукупного капіталу |
2,60 |
-0,67 |
2,23 |
2,50 |
2,33 |
|
|
Рентабельність необоротних активів (%) |
3,98 |
-1,02 |
3,28 |
3,80 |
3,61 |
|
|
Рентабельність власного капіталу |
2,61 |
-0,67 |
2,23 |
2,62 |
2,47 |
|
|
Рентабельність оборотного капіталу (%) |
7,52 |
-1,96 |
6,94 |
7,31 |
6,52 |
|
|
Чиста рентабельність власних коштів |
1,73 |
-1,07 |
0,44 |
1,31 |
0,83 |
Показник рентабельності продажу характеризує здатність підприємства отримувати прибуток від продажу товару та визначає, який прибуток або збиток отримає підприємство з однієї одиниці реалізованої продукції [42].
З табл. 2.1 бачимо, що в 2003 році даний показник становить 7,83%. Він є найвищим в цьому році, тобто підприємство отримало найвищий прибуток за період, що реалізується. У 2004 році підприємство отримало збиток від своєї діяльності за рахунок високої собівартості продукції та інших витрат. Так у період з 2005-2007 рр. підприємство налагодило свою збутову політику, що сприяло збільшенню попиту на продукцію.
Показник рентабельності сукупного капіталу показує ефективність використання всього майна підприємства [42]. Даний коефіцієнт аналогічно оцінюється, як і коефіцієнт рентабельності продаж. Тобто ми бачимо збільшення в 2003 році та зниження даного показника в 2004 році через відсутність прибутку. За період 2005-2007 рр. коефіцієнт рентабельності всього капіталу є позитивним, що свідчить про попит на продукцію.
Показник рентабельності необоротних активів відображає ефективність використання основних засобів підприємства [42]. Зростання цього коефіцієнта у 2003 році до 3,98% та у 2006 році до 3,61 свідчить про інтенсивний шлях розвитку підприємства, наприклад, про збільшення віддачі від кожної одиниці устаткування. Зменшення коефіцієнту в 2004 році до - 1,02 % характеризує екстенсивний шлях розвитку підприємства, наприклад, збільшення кількості основних засобів, зменшення обсягів виробництва.
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу відображає ефективність власного капіталу в різні види активів [42]. Слід зазначити, що у період 2003 по 2007 рр. цей показник був практично однаковим, за винятком 2004 прибуткового року, що свідчить про стабільне функціонування підприємства. Збільшення даного коефіцієнту в 2003 році до 2,61% та у 2006 році до 2,62% свідчить про те, що спостерігається зріст вартості підприємства на вторинному ринку, що призвело до росту вартості акцій підприємства. Падіння коефіцієнту рентабельності власного капіталу в 2004 році до -0,67 % свідчить про зменшення вартості акцій.
Для розрахунку показника чистої рентабельності власних коштів використовується чистий прибуток, отриманий від виробничої, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства. Даний коефіцієнт свідчить, наскільки ефективно підприємство працювало не тільки у виробничій, а й у фінансових та інвестиційних напрямках [42]. Значення цього показника зазвичай нижче значення коефіцієнта рентабельності власного капіталу, але тенденції розвитку однакові. У 2004 році відбулося падіння даного показника до -1,07%, а у 2003 та 2006 роках цей показник зростав.
Коефіцієнт рентабельності оборотного капіталу відображає ефективність використання оборотного капіталу [42]. Зменшення цього показника у 2004 році свідчити про наявність браку в готовій продукції, зменшення обсягу виробництва, великих витрат. Зростання цього показника у 2003 та 2006 роках дорівнює 7,52% та 7,31 відповідно. Це призвело до зниження невиробничих витрат, отримання більшого обсягу виробництва готової продукції з одиниці сировини, матеріалів та ін.
Таким чином, можна зробити висновок, що підприємство в цілому отримує прибуток від своєї діяльності, за винятком 2004 року, хоча рентабельність використання ресурсів підприємства знижується. Щоб уникнути недоліків у діяльності підприємства, слід виявити причини неефективного використання наявних у розпорядженні підприємства ресурсів.
Наступним важливим моментом для фінансового аналізу підприємств є визначення його ліквідності.
Коефіцієнти ліквідності несуть в собі інформацію про фінансову стійкість підприємства. Так, коефіцієнт проміжної ліквідності в значній мірі цікавить банківські установи та інші кредитні організації, а коефіцієнт абсолютної ліквідності важливий для постачальників товарів (робот, послуг) та фінансових аналітиків підприємства [24]. Розрахунок показників ліквідності представлений табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Показники ліквідності
|
Показники |
2003 рік |
2004 рік |
2005 рік |
2006 рік |
2007 рік |
|
|
Коефіцієнт абсолютної ліквідності |
0,05 |
0,08 |
0,33 |
0,60 |
0,34 |
|
|
Коефіцієнт проміжної ліквідності |
0,52 |
0,89 |
0,71 |
1,21 |
0,69 |
|
|
Коефіцієнт загальної ліквідності |
2,67 |
3,59 |
5,66 |
7,74 |
6,32 |
|
|
Чистий оборотний капітал |
27323 |
28218 |
27681,5 |
29816,5 |
30286 |
|
|
Поточні фінансові потреби |
26481,5 |
27282,5 |
25705,5 |
27145,5 |
28297,5 |
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство зможе погасити за рахунок своїх грошових коштів. Стосовно даного підприємства бачимо, що значення цього показника у 2003 році становить 0,05, в 2004 році - 0,08 і не відповідають нормативному значенню, який дорівнює 0,25, тобто 25% своєї заборгованості підприємство повинно покривати грошовими коштами. У період з 2005 по 2007 рр. ситуація покращилась і показники становлять 0,33, 0,6 і 0,34 відповідно, тобто невелику частину короткострокової заборгованості підприємство зможе погасити за рахунок своїх грошових коштів.
Коефіцієнт проміжної ліквідності відображає ступінь покриття поточних зобов'язань за рахунок дебіторської заборгованості та грошових коштів [24]. Даний показник характеризується тенденцією зростання (з 0,89 у 2004 до 1,21 у 2006 роках), тобто за рахунок грошових коштів та дебіторської заборгованості може бути погашена поточна заборгованість. А в 2007 році спостерігається падіння даного показника, що негативно характеризує підприємство перед кредиторами, тому що коефіцієнт проміжної ліквідності повинен перевищувати 1,а він становить 0,69.
Коефіцієнт загальної ліквідності показує, в якій мірі оборотні активи, що знаходяться у розпорядженні підприємства, достатні для задоволення поточної заборгованості. Логіка, яка стоїть за розрахунком даного коефіцієнту, полягає в тому, що оборотні активи повинні бути повністю переведені в грошові кошти протязі одного року, а поточні обов'язки також необхідно сплатити за той же період [24].
На даному підприємстві величина даного показника збільшується на протязі чотирьох років: в 2003 році він становить 2,67, в 2004 році - 3,59, в 2005 році - 5,66, а в 2006 - 7,74. Високий рівень цього показника є позитивним фактором для кредиторів та інвесторів. А якщо значення вище трьох, то на підприємстві надлишкові фінанси перетворюються у надлишкові оборотні засоби. В даному випадку на підприємстві імені Т.Г. Шевченка оборотний капітал фінансується за рахунок власного капіталу, тому такий високий рівень ліквідності.
Динаміка чистого оборотного капіталу та поточних фінансових потреб представлена на рис. 2.1.
Рисунок 2.1 - Динаміка показників ліквідності (чистого оборотного капіталу, поточних фінансових потреб)
Для оцінки наявності у підприємства коштів, достатніх для сплати боргів по всіх короткострокових зобов'язаннях й одночасно безперебійного здійснення процесу виробництва й реалізації продукції визначають показники платоспроможності.
Показники структури капіталу характеризують співвідношення власних та залучених коштів підприємства, тобто за допомогою цього аналізу визначається ступінь захищеності кредиторів та інвесторів.
Структура капіталу, використовуваного підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної й інвестиційної його діяльності, активно впливає на кінцеві результати діяльності.
Дуже важливим є питання визначення оптимальної структури капіталу. В фінансовій літературі оптимальною вважається така структура капіталу, яка дає змогу покривати усі залучені кошти та відсотки за рахунок власних коштів [35]. розрахунок коефіцієнтів структури капіталу представлений.
Коефіцієнт автономії відображає, яку частину ресурсів займають власні кошти підприємства. Характеризує здатність підприємства виконати свої зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів [24].
Коефіцієнт автономії підприємства на протязі п'ятьох років перевищує нормативне значення 0,5. Це свідчить про те, що покращилась фінансова незалежність, підприємство працює стабільно та не залежить від кредиторів, також зменшився ризик фінансових труднощів в майбутньому.
Тобто збільшився рівень фінансової незалежності підприємства при прийнятті тих чи інших фінансових рішень, оскільки, чим більше власний капітал, тим в меншій залежності підприємство знаходиться перед кредиторами.
У нашому випадку значення коефіцієнта фінансової залежності мінімальні (відповідають нормативному, тобто менше 1). Це означає, що підприємство не залежить від зовнішніх позик та за рахунок своїх грошових коштів має змогу погасити не тільки короткострокову фінансову заборгованість, але й виплатити проценти по ній.
Коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат власними коштами допомагає визначити частину власних коштів, які підприємство виділило на придбання оборотних активів [24]. У 2003 та 2004 рр. цей показник свідчив про те, що підприємству не вистачає власних коштів на придбання оборотних активів та основних засобів. Хоча його зріст з 2005 по 2007 рр. свідчить про позитивні тенденції у розвитку підприємства.
2.2 Аналіз ділової активності та структури майна підприємства
В широкому розумінні ділова активність означає весь спектр зусиль, які спрямовані на просування підприємства на ринках продукції, капіталу. В контексті аналізу фінансово-господарської діяльності таке поняття розуміють в конкретному розумінні - як поточна виробнича та комерційна діяльність підприємства.
Ділова активність підприємства проявляється у динамічності її розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту.
Ділову активність підприємства можна оцінити як на якісному, так і на кількісному рівні [24].
Показники ділової активності дозволяють оцінити ефективність використання ресурсів (власних коштів) підприємства й виражаються в оцінці оборотності активів компанії. Показник оборотності відображає, скільки разів за період обертається капітал, вкладений в підприємства [54].
Основним джерелом отримання коштів для будь-якого підприємства є виручка від реалізації. Чим швидше (частіше) підприємство отримує суму виручки від реалізації, тим менше грошових коштів залучається до кругообігу.
Показники ділової активності дозволяють проаналізувати, наскільки ефективно підприємство взаємодіє з зовнішнім середовищем (споживачами чи постачальниками продукції), а також дані показники дозволяють виявити резерви для підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок скорочення термінів обігу окремих елементів капіталу [24].
Результати розрахунку показників ділової активності слід звести до табл. 2.3.
Таблиця 2.4
Показники ділової активності
|
Показник |
2003 рік |
2004 рік |
2005 рік |
2006 рік |
2007 рік |
|
|
Коефіцієнт загальної оборотності капіталу |
0,33 |
0,46 |
0,45 |
0,60 |
0,52 |
|
|
Коефіцієнт оборотності основних засобів |
0,51 |
0,70 |
0,66 |
0,92 |
0,81 |
|
|
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів |
0,96 |
1,35 |
1,39 |
1,77 |
1,47 |
|
|
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів |
3,45 |
3,56 |
2,66 |
3,63 |
3,72 |
|
|
Коефіцієнт оборотності власного капіталу |
0,38 |
0,51 |
0,47 |
0,63 |
0,55 |
|
|
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості |
5,49 |
6,02 |
6,37 |
6,43 |
4,17 |
|
|
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості |
2,56 |
4,85 |
7,88 |
13,69 |
9,31 |
Аналізуючи діяльність підприємства за 2003-2007 роки (табл. 2.4) можна виявити наступні тенденції:
- коефіцієнт загальної оборотності активів відображає кількість оборотів, які здійснюються капіталом підприємства за рік. За допомогою даного коефіцієнту оцінюється ефективність використання підприємством усіх ресурсів, які знаходяться в його розпорядженні, незалежно від джерел їх залучення [24]. Так, даний показник з 2003 по 2006 роки збільшується, а в 2007 падає. Зростання даного показника свідчить про прискорення кругообігу коштів підприємства;
- коефіцієнт оборотності основних засобів характеризує, який обсяг товару (готової продукції) припадає на одиницю основних фондів [24]. Даний показник на протязі 5 років постійно зростає. Це свідчить про ефективність використання основних засобів на підприємстві;
- коефіцієнт оборотності оборотних коштів показує кількість оборотів оборотного капіталу підприємства за рік [24]. Цей коефіцієнт постійно зростає з 2003 року по 2006 рік (окрім 2007 року). Зростання цього коефіцієнту може характеризувати здатність підприємства до вчасного виконання своїх зобов'язань (погашати заборгованість);
- коефіцієнт оборотності матеріальних запасів відображає скільки оборотів рік зробили запаси, тобто скільки разів вони перенесли свою вартість на вартість готової продукції. У більшості сфер діяльності необхідно підтримувати певний обсяг запасів для забезпечення відповідного обсягу продаж. З іншого боку надлишкові запаси відволікають грошові кошти, які можуть бути використані більш прибутково для інших цілей. В управлінні запасами існує підхід, який має назву "точно в строк", тобто підтримування запасів на можливо низькому рівні, достатньому для реалізації відповідного обсягу продаж [24]. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів повільно збільшується, тобто запаси на підприємстві обертаються повільними темпами. А в 2005 році він падає, що свідчить про збільшення виробничих запасів, зниження попиту на готову продукцію;
- відносно коефіцієнта оборотності власного капіталу спостерігається така ситуація: в 2003 - 2004 роках та у 2006 році даний показник зростає, а в 2005 та 006 роках - падає. Підвищення коефіцієнта може означати збільшення обсягу продажу, а зниження - незалучення частини власних коштів;
- коефіцієнт оборотності готової продукції вказує на швидкість реалізації готової продукції [24]. Він постійно зростає на протязі 5 років і становить в 2006 році 11,34. Це свідчить про збільшення попиту на продукцію. А в 2007 році даний коефіцієнт зменшився порівняно з 2006 роком і становить 7,87 (продукція залежується на складі).
У процесі господарської діяльності підприємство надає товарний кредит для споживачів своєї продукції. Тобто існує розрив між реалізацією продукції та надходженням сплати за неї, в результаті чого виникає дебіторська заборгованість [24].
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує скільки разів в середньому на протязі звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється в грошові кошти. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості свідчить про збільшення товарного кредиту, який надає підприємство, оскільки даний показник постійно зростає, а його зменшення до 4,17 в 2007 році - про зменшення можливості щодо надання товарного кредиту.
Кредиторська заборгованість, на відміну від дебіторської, свідчить про наявність грошових коштів, які тимчасово залучені підприємством і які підлягають поверненню.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує, скільки оборотів необхідно підприємству для сплати заборгованості, що існує на підприємстві [24]. Цей показник постійно зростає, і в 2006 році становить 13,69. Його підвищення означає зменшення фактичного обсягу заборгованості, а падіння даного коефіцієнта в 2007 році свідчить про зростання закупівель в кредит.
В цілому, підприємство працює стабільно, збільшується обсяг продажу продукції та попит на неї, ефективно використовуються основні засоби. Підприємство здатне до вчасного виконання своїх зобов'язань (погашати заборгованість).
Проаналізуємо структуру майна підприємства та його джерел. Даний вид аналізу використовується для визначення стратегії фінансування капіталу підприємства, а саме визначення джерел придбання активів [20].
Аналіз структури майна підприємства та його джерел представлений в табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Аналіз структури майна та його джерел
|
Показники |
2003 рік |
2004 рік |
2005 рік |
2006 рік |
2007 рік |
||||||
|
на початок |
на кінець |
на початок |
на кінець |
на початок |
на кінець |
на початок |
на кінець |
на початок |
на кінець |
||
|
Необоротні активи |
89221 |
76554 |
76554 |
74397 |
74397 |
67981 |
67981 |
64147 |
64147 |
66641 |
|
|
Запаси та витрати |
35619 |
32765 |
32765 |
23925 |
23925 |
23766 |
23766 |
20341 |
20341 |
21588 |
|
|
Грошові кошти та дебіторська заборгованість |
7887 |
11327 |
11327 |
10191 |
10191 |
9359 |
9359 |
15013 |
15013 |
14998 |
|
|
Власні кошти |
113900 |
105760 |
105760 |
100708 |
100708 |
96585 |
96585 |
94753 |
94753 |
96237 |
|
|
Довгострокові кредити |
222 |
709 |
709 |
210 |
210 |
238 |
238 |
185 |
185 |
185 |
|
|
Короткострокові кредити банків |
1561 |
1666 |
1666 |
49 |
49 |
799 |
799 |
637 |
637 |
0 |
|
|
Кредиторська заборгованість |
17044 |
12511 |
12511 |
7546 |
7546 |
3484 |
3484 |
3926 |
3926 |
6805 |
З табл. 2.5 бачимо, що на протязі 2003-2007 років простежуються тенденції у використанні власного капіталу на фінансування необоротних активів, запасів і дебіторської заборгованості
Власні кошти підприємства повністю покривають витрати на придбання необоротних активів, запасів та інших оборотних активів.
Короткострокова кредиторська заборгованість підприємства повністю направляється на придбання запасів для здійснення його виробничої діяльності. Рівень довгострокової заборгованості мінімальний.
Схема фінансування оборотних активів на початок 2003 року представлена у табл. 2.6.
Проаналізувавши отриману схему фінансування можна зробити висновок, що за рахунок власного капіталу підприємства повністю були профінансовані необоротні активи (89221 тис. грн.).
Решта суми власного капіталу була спрямована на фінансування оборотних активів (24679 тис. грн.).
Таблиця 2.6
Модель фінансування оборотних коштів на початок 2003 року, тис. грн.
|
Актив |
Пасив |
|
|
1. Необоротні активи 89221 |
1. Власний капітал 113900 |
|
|
2. Запаси 35619 |
2. Довгострокова кредиторська заборгованість 222 |
|
|
3. Грошові кошти 7887 |
3. Кредити банків 1561 |
|
|
4. Кредиторська заборгованість 17044 |
||
|
Баланс: 132727 |
Баланс: 132727 |
Короткострокова кредиторська й довгострокова заборгованості повністю направляються на фінансування недостатньої суми грошових коштів і запасів (7887 тис. грн. і 9379 тис. грн. відповідно).
Схема фінансування оборотних активів на кінець 2003 та початок 2004 років представлена у табл. 2.7.
Таблиця 2.7
Модель фінансування оборотних активів на кінець 2003 початок 2004 років,тис. грн.
|
Актив |
Пасив |
|
|
1. Необоротні активи 76554 |
1. Власний капітал 105760 |
|
|
2. Запаси 3276 |
2. Довгострокова кредиторська заборгованість 709 |
|
|
3. Грошові кошти 11327 |
3. Кредити банків 1666 |
|
|
4. Кредиторська заборгованість 12511 |
||
|
Баланс: 120646 |
Баланс: 120646 |
Аналізуючи дану модель фінансування слід зазначити, що за рахунок власного капіталу підприємства повністю були профінансовані необоротні активи (76554 тис. грн.) та оборотні активи (запаси становлять 3276 тис. грн.). За рахунок короткострокової кредиторської заборгованості профінансовані запаси 184 тис. грн.) і грошові кошти (11327 тис. грн.), а 1666 тис. грн. кредитів банку пішли на фінансування грошових коштів.
Схема фінансування оборотних активів на кінець 2004 та початок 2005 років представлена у табл. 2.8.
Таблиця 2.8
Модель фінансування оборотних коштів на кінець 2004 та початок 2005 років, тис. грн.
|
Актив |
Пасив |
|
|
1. Необоротні активи 74397 |
1. Власний капітал 100708 |
|
|
2. Запаси 23925 |
2. Довгострокова кредиторська заборгованість 210 |
|
|
3. Грошові кошти 10191 |
3. Кредити банків 49 |
|
|
4. Кредиторська заборгованість 7546 |
||
|
Баланс: 108513 |
Баланс: 108513 |
Проаналізувавши схеми фінансування за кінець 2004 початок 2005 років, можна зробити висновок, що підприємство продовжує здійснювати фінансування необоротних активів (74397 грн.) повністю за рахунок власного капіталу.
Решта суми власного капіталу була спрямована на фінансування оборотних активів (запасів) у сумі 23925 тис. грн., залишок суми власного капіталу спрямовується на поповнення грошових коштів (2386 тис. грн.).
До того ж фінансування грошових коштів було підкріплено за рахунок довгострокової кредиторської, короткострокової заборгованості та кредитів банку.
Схема фінансування оборотних активів на кінець 2005 та початок 2006 років представлена у табл. 2.9.
Проаналізувавши отриману схему фінансування бачимо, що за рахунок власного капіталу підприємства повністю були профінансовані необоротні активи (67981 тис. грн.). Решта суми власного капіталу була спрямована на фінансування оборотних активів (запаси - 23766 тис. грн.).
Таблиця 2.9
Модель фінансування оборотних коштів на кінець 2005 та початок 2006 років, тис. грн.
|
Актив |
Пасив |
|
|
1. Необоротні активи 67981 |
1. Власний капітал 96585 |
|
|
2. Запаси 23766 |
2. Довгострокова кредиторська заборгованість 238 |
|
|
3. Грошові кошти 9359 |
3. Кредити банків799 |
|
|
4. Кредиторська заборгованість 3484 |
||
|
Баланс: 101106 |
Баланс: 101106 |
Залишок власного капіталу на фінансування грошових коштів в сумі 9359 тис. грн. Короткострокова кредиторська й довгострокова заборгованості, а також кредити банків повністю направляються на фінансування недостатньої суми грошових коштів.
Схема фінансування оборотних активів на кінець 2006 та початок 2007 років представлена у табл. 2.10.
Таблиця 2.10
Модель фінансування оборотних коштів на кінець 2006 та початок 2007 років, тис. грн.
|
Актив |
Пасив |
|
|
1. Необоротні активи 64147 |
1. Власний капітал 94753 |
|
|
2. Запаси 20341 |
2. Довгострокова кредиторська заборгованість 185 |
|
|
3. Грошові кошти 15013 |
3. Кредити банків 637 |
|
|
4 Кредиторська заборгованість 3926 |
||
|
Баланс: 99501 |
Баланс: 99501 |
З даної схеми можна сказати, що необоротні активи були профінансовані за рахунок власного капіталу в сумі 64147 тис. грн. Залишок власного капіталу спрямовується на фінансування запасів (20341 тис. грн.), решта - на поповнення грошових коштів в сумі 10265 тис. грн.
Довгострокова кредиторська та короткострокова заборгованості, а також кредити банків були спрямовані на фінансування грошових коштів в сумі 4748 тис. грн.
Схема фінансування оборотних активів на кінець 2007 року представлена в табл. 2.11.
Таблиця 2.11
Модель фінансування оборотних коштів на кінець 2007 року, тис. грн.
|
Актив |
Пасив |
|
|
1. Необоротні активи 66641 |
1. Власний капітал 96237 |
|
|
2. Запаси 21588 |
2. Довгострокова кредиторська заборгованість 185 |
|
|
3. Грошові кошти 14998 |
3. Кредити банків 0 |
|
|
4. Кредиторська заборгованість 6805 |
||
|
Баланс: 103227 |
Баланс: 103227 |
Слід зазначити, що на кінець 2007 року політика підприємства щодо фінансування оборотних коштів залишалася незмінною, тобто за рахунок власного капіталу підприємства були профінансовані необоротні активи (66641 тис. грн.), решта власного капіталу спрямована на фінансування оборотних активів (запасів) і грошових коштів (21588 тис. грн. і 8008 тис. грн. відповідно), при цьому фінансування коштів було підкріплено за рахунок кредиторської короткострокової заборгованості (6805 тис. грн.) та довгострокової заборгованості (185 тис. грн.).
Таким чином, характер розподілу коштів на підприємстві свідчить про те, що підприємству властива агресивна модель фінансування капіталу.
Для даної моделі характерно мінімальний ризик, оскільки мінімальний гарантований обсяг виробництва забезпечується за рахунок більше стабільного власного капіталу. Чистий оборотний капітал у такій моделі дорівнює постійної частини оборотних активів. Головна перевага цієї моделі - мінімальний ризик.
У підприємства є в наявності всі активи, які необхідні для ведення нормальної і безперервної виробничої діяльності, однак для розширення виробництва підприємству треба залучати довгострокові позики, що спричинить зміні моделі фінансування капіталу підприємства.
2.3 Аналіз ефективності використання джерел фінансування діяльності підприємства
В процесі здійснення фінансово-господарської діяльності наявний у підприємстві капітал зазнає постійних змін. Відбувається постійний кругообіг з однієї стадії в другу:
Капітал - Товар... - Виробництво... - Товар' - Капітал'
Несвоєчасність з певних причин руху фінансових ресурсів на будь-якій стадії спричиняє зменшення оборотності наявного у підприємства капіталу і нестачу коштів, що потребує відповідних вкладень та залучень (позики банку, цільове фінансування та інші кредитні залучення). Тому виникає важлива умова управління фінансовими ресурсами сучасного підприємства - вибір оптимального співвідношення наявного власного і можливого залученого капіталу для здійснення ефективної фінансово-господарської діяльності в умовах зовнішніх та внутрішніх факторів.
Постійну увагу у напрямку вдосконалення аналізу і дослідження структурних змін фінансових ресурсів підприємства приділяють у своїх працях ряд вчених, а саме Крейніна М.Н., Ізмайлова О.В., Ковалев В.В., Сайфулин Р.С., Шеремет А.С. та ін.
Вирішення питань залучення капіталу, їх розміру, напрями використання й прийняття відповідних фінансових рішень є можливим на основі використання добре відомого в економічній науці фінансового левериджу, який характеризує використання підприємством залучених засобів та їх вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Для реалізації передбаченого є доцільним проведення детального аналізу на основі моделювання ефекту фінансового левериджу та його основних параметрів.
Для прийняття рішення про збільшення (зменшення) величин власного капіталу і, відповідно, розміру одержаного прибутку необхідно визначити граничні межі ефекту фінансового левериджу, які залежать від ставок податків, відсотків за кредит, рентабельності виробництва [5].
Фінансовий леверидж є об'єктивний фактор, який виникає з моменту використання залучених ресурсів в загальному обсязі використання підприємством капіталу, що дозволяє одержати додатковий дохід (рентабельність) з власного капіталу [22].
Показник, що відображає рівень додаткового доходу з власного капіталу в умовах використання залучених ресурсів, називається ефектом фінансового левериджу (ЕФЛ). Він визначається за наступною формулою:
ЕФЛ = (1 - Пп) (Квра - ПК) , (2.1)
де ЕФЛ - ефект фінансового левериджу, який відображає приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %;
Пп - ставка податку на прибуток, у вигляді десяткового дробу;
Квра - коефіцієнт валової рентабельності активів, %;
ПК - розмір середнього відсотку за кредит, що підлягає сплаті підприємством за використання запозиченого капіталу, %;
ЗК - середня сума запозиченого капіталу;
ВК - середня сума власного капіталу підприємства.
Наведена формула розрахунку ефекту фінансового левериджу включає три основні складові:
1. Податковий аспект фінансового левериджу (1 - Пп), який показує величину ЕФЛ у зв'язку з впливом податку на прибуток підприємства.
2. Диференціал фінансового левериджу (Квра - ПК), характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів та середньою величиною відсотка за кредит. Диференціал фінансового важеля є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового важеля.
Чим вище позитивне значення диференціалу фінансового важеля, тим вище за інших рівних умов буде його ефект. У зв'язку з високою динамічністю цього показника він вимагає постійного моніторингу. Цей динамізм зумовлений дією ряду факторів.
3. Коефіцієнт фінансового левериджу (ЗК/ВК), характеризує суму залученого капіталу, що використовує підприємство, в розрахунку на одиницю власного капіталу.
Використовуючи фінансову звітність можна вирішити поставлену задачу на основі балансових даних, як рішення задачі оптимізації і:
ЕФЛ = (1 - Пп) (Квра - ПК) > max, (2.2)
Величина Пп є зовнішнім фактором впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства, тому в даній задачі є умовно-постійною.
Коефіцієнт валової рентабельності активів визначається за формулою 2.3:
Квра = , (2.3)
де ВП - розмір валового прибутку;
А - вартість активів підприємства.
Згідно балансової інформації валовий прибуток розраховується за формулою 2.4:
ВП = ЧВ - СР, (2.4)
де ЧВ - чистий дохід (виручка);
СР - собівартість реалізації.
Вартість активів підприємства розраховується за формулою 2.5:
А = НА + ОА, (2.5)
де НА - необоротні активи;
ОА - оборотні активи.
Тоді коефіцієнт валової рентабельності активів дорівнює:
Квра = (2.6)
Складова ПК визначається за формулою 2.7:
ПК = , (2.7)
де ФВ - фактичні витрати по заборгованості;
ЗК - загальна сума залученого капіталу.
Таким чином, збільшення або зменшення фактичних витрат по заборгованості та загальної суми залученого капіталу призводять до зміни величини середньорічної ставки за кредит по даному підприємству. Щодо чисельника формули (2.7), то вихідними даними є величина сплачених відсотків.
Згідно балансових даних сума залученого капіталу дорівнює:
ЗК = ДЗ +ПП, (2.8)
де ДЗ - довгострокові зобов'язання;
ПП - поточні пасиви.
Тоді важіль фінансового левериджу буде у вигляді:
(2.9)
Для моделювання ефекту фінансового левериджу будемо використовувати формулу 2.10:
ЕФЛ = (1 - Пп.) (2.10)
Здійснюючи аналіз за даними заводу імені Т.Шевченко, проведено розрахунок ефекту фінансового левериджу в динаміці 2003-2007 рр. (табл. 2.12).
Таблиця 2.12
Розрахунок ефекту фінансового левериджу за 2003-2007 рр.
|
Показники |
Періоди |
|||||
|
2003 рік |
2004 рік |
2005 рік |
2006 рік |
2007 рік |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
|
Ставка податку на прибуток (Пп), % |
25 |
25 |
25 |
25 |
25 |
|
|
Чиста виручка (ЧВ), тис. грн. |
42113 |
52860 |
46808 |
60590 |
52920 |
|
|
Собівартість реалізованої продукції (СР), тис. грн. |
29352 |
41170 |
33590 |
51983 |
45309 |
|
|
Необоротні активи (НА), тис. грн. |
82882,5 |
75442 |
71151,5 |
65977,5 |
65209 |
|
|
Оборотні активи (ОА), тис. грн. |
43804 |
39137,5 |
33658 |
34326 |
36155 |
|
|
Фактичні витрати по заборгованості (ФВ), тис. грн. |
168 |
124 |
44 |
186 |
74 |
|
|
Довгострокові зобов'язання (Д3), тис. грн. |
465,5 |
459,5 |
224 |
211,5 |
185 |
|
|
Поточні пасиви (ПП), тис. грн. |
16391 |
10886 |
5939 |
4423 |
5684 |
|
|
Загальна сума залученого капіталу (ЗК), тис. грн. |
16856,5 |
11345,5 |
6163 |
4634,5 |
5869 |
|
|
Розмір середнього відсотку за кредит, який необхідно сплатити підприємству (ВК), % |
0,996648 |
1,092944 |
0,713938 |
4,013378 |
1,260862 |
|
|
Середня сума власного капіталу підприємства (ВК), тис. грн. |
109830 |
103234 |
98646,5 |
95669 |
95495 |
|
|
Ефект фінансового левериджу (ЕФЛ), % |
-10,31% |
-8,17% |
-2,75% |
-14,27% |
-5,47% |
|
|
Питома вага собівартості в структурі одержаної виручки |
0,70 |
0,78 |
0,72 |
0,86 |
0,86 |
|
|
Рентабельність активів |
0,10 |
0,10 |
0,13 |
0,09 |
0,08 |
|
|
Диференціал фінансового левериджу |
0,0908 |
0,0911 |
0,1190 |
0,0457 |
0,0625 |
|
|
Коефіцієнт фінансового левериджу |
0,153478 |
0,109901 |
0,062476 |
0,048443 |
0,061459 |
Ефект фінансового левериджу показує ефект, який полягає в підвищенні рентабельності власного капіталу за допомогою збільшення частки позикового капіталу в загальній сумі капіталу підприємства.
Для прийняття рішення про збільшення (зменшення) величин залученого та власного капіталу і, відповідно, розміру одержаного прибутку необхідно визначити граничні межі ефекту фінансового левериджу, які залежать від ставок податків, відсотків за кредит, рентабельності виробництва та ін. [78].
Як свідчить діаграма, наведена рис. 2.2, на підприємстві простежується від'ємний ефект фінансового левериджу впродовж періоду, що аналізується.
Найнижчого рівня крива ефекту фінансового левериджу досягнула в 2006 році і становить - 14,27%. Від'ємний ефект свідчить про значно низькі розміри одержаних прибутків від основної діяльності та, відповідно, низьку рентабельність використання наявних у підприємства активів (господарських засобів). Також негативним є те, що за весь період аналізу простежується негативна тенденція величини ефекту фінансового левериджу.
Згідно формули 2.1, одним із параметрів ефекту фінансового левериджу виступає податковий аспект його розрахунку. Параметр Пп є проявом впливу зовнішніх факторів середовища фінансово-господарської діяльності, виявляє ступінь ефекту фінансового левериджу у зв'язку з різним рівнем оподаткування прибутку.
Рисунок 2.2 - Динаміка ефекту фінансового левериджу за 2003-2007 рр.
Даний параметр є умовно-простійний, проте визначення його впливу на узагальнюючий показник для управління підприємством, в т.ч. фінансовими ресурсами, є необхідним. Оскільки альтернатива вибору діяльності підприємства, виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг різного характеру вимагають диференціації ставки податку на прибуток, що передбачено діючим законодавством України.
Як свідчить аналіз даних, вплив ставки податку на прибуток є обернено пропорційним до величини ефекту фінансового левериджу, тобто кожне збільшення ставки податку зменшує розмір ефекту фінансового левериджу.
Наступним параметром розрахунку ефекту фінансового левериджу є діференціал фінансового левериджу (ЧВ - СР)/(НА + ОА) - ПК , який характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів та середньорічним процентом за кредит. Вказаний параметр є головною умовою, яка формує позитивний ефект фінансового левериджу. Даний ефект проявляється у випадку, коли рівень валового прибутку, створений активами підприємства перевищує середній розмір відсотків за використання запозиченого капіталу. Чим вище позитивне значення диференціалу фінансового левериджу, тим вище в умовах інших незмінних даних буде його ефект. В аспекті визначення впливу вказаного параметру на результатний показник виділимо фактори в розрізі впливу зміни питомої ваги собівартості в структурі одержаної виручки та зміни розміру рентабельності наявних активів. Для вирішення першого підходу визначення впливу необхідно параметр (ЧВ -СР)/(НА + ОА) - ПК структурувати з метою відображення питомої ваги собівартості в структурі одержаної виручки від реалізації:
(2.11)
Вплив зміни питомої ваги собівартості реалізованої продукції в структурі одержаної виручки на величину ефекту фінансового левериджу зображений на рис. 2.3. Розмір собівартості в структурі одержаної виручки відіграє вирішальну роль у формуванні фінансових результатів діяльності.
Рисунок 2.3 - Вплив зміни питомої ваги собівартості в структурі одержаної виручки на величину ефекту фінансового левериджу
Як свідчить рис. 2.3, збільшення собівартості в структурі виручки призводить до зменшення ефекту фінансового левериджу. За період 2003-2007 рр. у підприємства питома вага вартості коливається у межах 0,7-0,86. Це свідчить про високий її рівень, потребує розробки і прийняття керівництвом заходів щодо зменшення величини собівартості реалізованої продукції та, відповідно, збільшення рентабельності виробництва [78].
У даному випадку при розрахунках враховується лише величина собівартості реалізованої продукції, а не враховуються адміністративні, сбутові і інші операційні витрати.
Вплив зміни величини рентабельності наявних у підприємства активів на величину ефекта фінансового левериджу є визначальним у розрахунку ЕФЛ. Розмір одержаного прибутку та рентабельність формують позитивне або від'ємне значення ефекту. В даному випадку рентабельність активів є меншою розміру середньорічного проценту за кредит, в результаті чого було одержано від'ємне значення ефекту фінансового левериджу.
У відповідності до графіка (рис. 2.4), рівень рентабельності активів, який становить 15 і вище відсотків в умовах інших незмінних величин, впливає на формування позитивного значення ефекту фінансового левериджу.
Рисунок 2.4 - Вплив зміни розміру рентабельності на величину ефекту фінансового левериджу
Рентабельність активів підприємства за 2003-2005 рр. характеризується тенденцією росту, хоча їх рівень є дуже низький і коливається в межах 0,1-0,13%.
Як вияснилось, у розрахунку рівня рентабельності вплинула сума наявних активів, яка на даному підприємстві у балансі обліковується, проте не використовується у виробничій діяльності з певних причин (на консервації, розкомплектовані та тимчасово не використовуються).
Так, у 2003-2004 рр. рентабельність активів підприємства становила 0,1%, у 2005 році спостерігається незначний зріст до 0,13%. Це вплинуло на збільшення величини ефекту фінансового левереджу. У 2006-2007 рр. даний показник падає до 0,08%, що також відобразилось на падінні ефекту фінансового левериджу.
Для повного аналізу, який зображений на рис. 2.5, є також визначення взаємозв'язку зміни розміру запозиченого капіталу та зміни величини рентабельності активів підприємства.
Рисунок 2.5 - Вплив питомої ваги запозиченого капіталу на величину рентабельності активів
Виходячи з формули 2.11, визначимо рентабельність активів підприємства:
(2.12)
Як показує рис. 2.5, залучення позикового капіталу підвищує рентабельність активів. Так в 2003 році підприємство залучило позикового капіталу в розмірі 16856,5 тис. грн. та рентабельність активів становило 0,10%.
Далі на протязі 2004-2007 рр. спостерігається тенденція поступового зниження загальної суми запозиченого капіталу, що призводить до зменшення рентабельності активів до 0,08% (табл. 2.12 ). Особливо залучення позикового капіталу є ефективним до рівня 50% питомої ваги, оскільки рентабельність до вказаного рівня характеризується порівняно високим темпом росту.
У зв'язку з цим, при необхідності керівництво підприємства може залучати позиковий капітал до 50% його питомої ваги в структурі всіх наявних джерел фінансування. Отже, для аналізу ефективності джерел фінансування на підприємстві було запропоновано розрахунок ефекту фінансового левериджу, який показує ефект в підвищенні рентабельності власного капіталу за допомогою збільшення частки позикових коштів в загальній сумі капіталу підприємства. В даному випадку на підприємстві ефект фінансового леверіджу від'ємний. Це означає, що підприємству не раціонально використовувати запозичені кошти, тому що йому достатньо власного капіталу для здійснення своєї виробничої діяльності.
Таким чином, використання розрахунку фінансового леверіджу сприяє проведенню поглибленого аналізу та вибору оптимального співвідношення наявного власного і залученого капіталів для здійснення ефективної фінансово-господарської діяльності в умовах впливу зовнішніх та внутрішніх факторів. Дослідження і визначення впливу залученого капіталу на рівень прибутковості наявних активів та рівень фінансового ризику дозволяє оперативно та впевнено управляти як вартістю (розміром), так і структурою капіталу підприємства.
3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Побудова структурно-функціональної моделі удосконалення процесу управління фінансовими ресурсами підприємства
Від перших років незалежності в основі державної політики України, що визначала напрям перебудови її економічної системи, було уявлення про неефективну діяльність виробничих підприємств. Вважалося, що підприємства знаходилися під тягарем адміністративно-командної системи і їхні можливості залишилися нереалізованими. Панувала думка, що створення належного макроекономічного середовища - достатня умова для "самоперебудови" підприємств із неповоротких і неефективних економічних господарських одиниць періоду централізованого управління економікою, орієнтованих переважно на виконання заданих ззовні планів, у мобільні й ефективні ринкові інститути, здатні сприймати організаційні й технологічні інновації, зорієнтовані на задоволення потреб та побажань споживачів.
Тим часом структура наявних підприємств і далі занепадала. До багатьох мікроекономічних проблем минулого (застарілі технології та слабкий попит на інновації, зношеність обладнання, низька трудова й контрактна дисципліна) долучилися нові - зниження якості, комплексності й раціональності управління: пріоритетність короткотермінових цілей на шкоду стратегічному розвитку і, як наслідок, гальмування відтворювальних процесів на підприємствах, втрата кваліфікації кадрів тощо.
Однією з важливих проблем, розв'язання яких необхідно для визначення ефективності розвитку підприємств, їх збалансованості, є вдосконалення методів та механізмів управління фінансовими ресурсами підприємства. В Україні за роки незалежності чимало зроблено щодо вирішення цієї проблеми. Створена мережа інституційних структур з обслуговування руху фінансових ресурсів, зокрема, органи податкової адміністрації, банківська мережа, органи Державного казначейства тощо [56].
Слід зазначити, що проблема вдосконалення методів управління процесами формування і використання фінансових ресурсів на підприємстві постійно перебуває у центрі уваги вітчизняної економічної науки [46].
Рішенням цієї проблеми є побудова структурно-функціональної моделі на підприємстві (IDEF0 - модель).
Метою даної роботи є розробка методичного підходу до визначення вдосконалення процесу управління фінансовими ресурсами підприємства з використанням структурно-функціональної моделі, яка дозволяє як нормалізувати послідовність системи розрахунків, так і спостерігати за допоміжними результатами [10].
IDEF0 - методологія й стандарт функціонального моделювання, при тому за допомогою графічного зображення, вивчаєма система представлена у вигляді набору функціональних блоків, які пов'язані між собою. Як правило, моделювання засобами IDEF0 є першим етапом вивчення будь-якої системи.
Подобные документы
Теоретичні аспекти формування, розподілу і управління прибутком підприємства. Аналіз фінансово-економічних показників підприємства вугільної промисловості. Політика оперативного управління фінансовими ресурсами підприємства, охорона праці та безпека.
дипломная работа [606,4 K], добавлен 05.11.2011Особливості функціонування та економічна сутність переробного підприємства. Ресурсний потенціал, обсяги виробництва. Розрахунок економічної ефективності переробки молока. Шляхи удосконалення управління фінансовими ресурсами для розвитку підприємства.
курсовая работа [188,1 K], добавлен 26.03.2014Поняття та структура інтелектуального капіталу підприємства. Можливості, створенні інтелектуальними ресурсами різних рівнів. Методичні підходи до оцінки інтелектуального капіталу підприємства. Рівень оснащеності сучасними засобами комунікації та зв’язку.
реферат [75,8 K], добавлен 07.03.2011Роль оборотного капіталу підприємства. Зміст процесу управління оборотним капіталом. Вдосконалення методів планування показників та аналіз процесу управління оборотним капіталом на підприємстві. Відмінності між основним та оборотним капіталом за Смітом.
дипломная работа [125,7 K], добавлен 14.11.2011Сутність та класифікація активів підприємства, методи управління та показники ефективності даного процесу. Формування та управління необоротними та оборотними активами підприємства. Шляхи підвищення ефективності управління активами в організації.
дипломная работа [1,8 M], добавлен 20.06.2012Поняття та класифікація нематеріальних активів, оцінка вартості та амортизація. Аналіз структури та динаміки нематеріальних ресурсів на підприємстві, показників ефективного використання. Покращення управління нематеріальними ресурсами підприємства.
курсовая работа [65,2 K], добавлен 27.07.2011Теоретико-методичні засади і практичні рекомендації з удосконалення механізму управління формуванням капіталу виноробних підприємств Південного регіону України. Економіко-математична модель оптимізації управління капіталом виноробного підприємства.
автореферат [49,9 K], добавлен 11.04.2009Сутність прибутку як економічної категорії, його значення у фінансово-господарській діяльності підприємства. Роль прибутку у розвитку підприємства в сучасних ринкових умовах. Принцип безперервності, системності, комплексності, динамічності управління.
статья [202,6 K], добавлен 24.04.2018Економічна сутність, аспекти інвестицій та їх класифікація. Умови залучення і використання фінансових інвестицій. Основні проблеми управління інвестиційною діяльністю підприємства та шляхи їх вирішення. Розробка організаційно-економічної моделі.
курсовая работа [271,2 K], добавлен 16.01.2011Сутність фінансового капіталу підприємства та його роль в забезпеченні ефективної діяльності підприємства. Методичні підходи до управління капіталом підприємства та його структурою. Критерії та показники оцінки ефективності управління капіталом.
курсовая работа [401,2 K], добавлен 10.06.2002
