Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Економіка підприємства та організація виробництва”

Використання сучасних технологій в економіці

2010

Зміст

Вступ

1. Теоретична частина

1.1 Використання сучасних технологій в економіці

2. Практична частина

2.1 Розробка комерційної ідеї та оцінка на предмет можливості її реалізації

2.2 Розробка і реєстрація знаку для товарів і послуг

2.3 Розробка установчих документів для створення орендного підприємства

2.4 Економічне обґрунтування доцільності створення орендного підприємства

2.5 Визначення потреби в капіталі, необхідного для початку підприємницької діяльності

2.6 Вибір оптимального місця розташування підприємства

2.7 Розрахунок основних видів податків

Висновки

Список використаної літератури

1. Теоретична частина

1.1 Використання сучасних інформаційних технологій в економіці

Доки тривали дискусії щодо того, яку схему економічного розвитку варто обрати Україні - капіталістичну чи соціалістичну (результатом яких, до речі, так і не стала виразна відповідь, куди ж ми йдемо?), час взагалі зняв цю проблему з порядку денного всіх країн.

Виходом стала поява інформаційних технологій, які і диктують сьогодні дедалі більшій кількості економік, корпорацій, окремих підприємців і споживачів, яким саме чином здійснювати економічні взаємодії всіх рівнів, що є головним ресурсом і цінністю, яким чином формується додаткова вартість продукту... Тож завдяки поширенню глобальної інформатизації нині активно йде формування так званої "мережевої економіки", основною характеристикою якої є громадсько-мережева форма управління. Ця економічна схема вже була колись задіяна - проте її витіснили капіталістичні відносини, що характеризувалися іншими, ринковими й ієрархічними формами управління. Ймовірно, що останні виникли, якщо слідувати логіці, у відповідь на нездатність громадської (мережевої) форми управління забезпечити ефективне обслуговування системи розподілу праці, коли ця система почала виходити за рамки громади.

Причиною цього були обмежені можливості тогочасних засобів комунікації та систем обміну інформацією. Вони вже не встигали забезпечити розширюваному колу людей той рівень обміну інформацією, який необхідний для нормальної роботи громадської економіки.

Як узагальнюючий, тут буде доречний вислів Нобелівського лауреата з економіки Фрідріха фон Хайєка, що становлення в процесі соціальної еволюції ринку капіталізму пов'язане з переходом від організованої маленької групи людей, що перебувають одне з одним в безпосередньому контакті, до розширеного економічного ладу. Певне, на початку ХХІ сторіччя соціальна еволюція завершує свій черговий виток, і сучасна економічна система може незабаром опинитися у тій точці, коли оцей "розширений економічний лад" базуватиметься саме на спільноті людей, що "перебувають одне з одним в безпосередньому контакті".

Виходячи з цих характеристик, термін "мережева економіка" може бути замінений на "громадська економіка" чи, у сучасніших термінах, на "економіка прямих рівноправних зв'язків". Цим питанням займається доктор філософії Сергій Паринов, голова департаменту Інституту економіки та організації промислового виробництва СО РАН, він же є автором терміну "економіка прямих рівноправних зв'язків". Загалом у доповіді, підготовленій Європейською Комісією, глобальна мережева економіка визначається як "середовище, в якому будь-яка компанія чи індивід, що перебувають у будь-якій точці економічної системи, можуть контактувати легко і з мінімальними витратами з будь-якою іншою компанією чи індивідом з приводу спільної роботи, для торгівлі, для обміну ідеями і ноу-хау, чи просто для задоволення".

Повертаючись до українських реалій, запитаємо: можливо, з самовизначенням щодо мережевої економіки ми можемо зволікати так само, як і з економікою капіталістичною чи соціалістичною? Чому б і тут не пустити все самопливом, мовляв, час знов усе вирішить?

І знов киватимем на багату й успішну Європу, яка, виявляється, так само шукає легших шляхів. Але ж Рада Європи таки знайшла аргументи на підтримку активної позиції та форсування подій.

"Чому не можна зволікати? Бо конкурентоспроможні постачальники мереж і послуг поза Європою дедалі активніші на наших ринках. Для тих компаній, що відставатимуть, ціною повільніших темпів лібералізації стане жорсткіший двобій з більш динамічними іноземними конкурентами й менший внутрішній ринок. Час вичерпується. Якщо не пришвидшити дій, вигоди від нової економіки ми матимем або пізно, або й ніколи".

Полем конкуренції в інформаційну добу є континентальні економічні регіони й світові ринки. Агресія, що її проявляють динамічніші компанії, які вже змінилися відповідно до нових умов ринку, зростає. Вже 1998 року зовнішня торгівля складала, порівняно з 1950-м, втричі більшу долю світового доходу. Проте, це привід зовсім не для розпачу. Країни, що мають сьогодні статус "розвинених" насправді є такими, але здебільшого в термінах Другої Хвилі. Масштабна індустріальна економіка надто глибоко вкоренилася в їхній лад. І сьогодні позиції всіх високорозвинених індустріальних країн похитнулись через зіткнення Третьої хвилі із застарілими економічними інститутами Другої.

І далі напруженість між цивілізацією Третьої Хвилі і двома більш ранніми цивілізаціями зростатиме. Нова цивілізація боротиметься за глобальну гегемонію так само, як це робили модернізатори Другої Хвилі. Чи буде Україна однією з лави модернізаторів? А чи через бездіяльність і непевність у власному виборі й потребах знов стане колонією, об'єктом впливу успішніших держав?

Саме свідомий вибір, що зумовить відповідну державну політику у сфері перш за все освіти й науки, є гарантом включення України до авангарду Третьої Хвилі. Але зовсім не величезні витрати на нові технології чи марш-кидки зі збільшення бюджету.

Адже саме гігантський стрибок в інтелектуальній сфері суспільства (який ми зробили разом з усім людством, і нам не треба нікого наздоганяти, слід лише не втратити здобуте) - а не комп'ютеризація і не фінансові маніпуляції - пояснює розвиток мережевої економіки.

Новітні комп'ютерні розробки дозволяють створювати безмежно різноманітну й недорогу продукцію. Ціну цього розмаїття фактично анулюють інформаційні технології.

Інтелект планети, об'єднаний в мережу, прискорює розвиток технологій майбутнього у всіх наукомістких галузях, що раніше прогресували повільно через "неповороткість" великих масивів даних, які треба було обробити для отримання нових результатів.

Сьогодні єдиною причиною того, що ми й досі возимо величезну кількість сировини типу бокситів, міді чи нікелю через усю планету, - це відсутність технологій з переробки наявних у даній місцевості природних ресурсів на необхідні замінювачі. Тільки-но ми здобудемо таку можливість, відпаде необхідність цих перевезень. І в результаті - знов ж таки економія.

Загалом, в економіці Третьої Хвилі знання замінять і ресурси, і транспортування. Те ж можна сказати й про енергію. Найкращим доказом того, що знання замінюють будь-які ресурси, стали нещодавні винаходи у галузі надпровідників, які, як мінімум, зменшують кількість енергії, так необхідної для випуску кожної одиниці продукції.

Інформаційні технології уможливили розміщення виробництв віддалік міських центрів. І при цьому, тим не менш, значно скорочуються видатки на транспорт і енергію.

Все вищеперераховане означає, що навіть небагата країна може за наявності мережевої економіки опинитись на висоті. Тобто, Україна справді має непогані перспективи щодо виходу в авангард світової економіки. Нам слід лише залучити до нового способу здійснення економічних стосунків щонайбільшу кількість економічних агентів та споживачів. Рада Європи і щодо цього має дієвий рецепт. Згідно з її рекомендаціями, найбільш ефективними засобами подолання повільного збільшення інформатизованого сектору економіки є ініціативи у прикладній сфері. Вони здійснюють функцію демонстрації можливостей інформаційних технологій, котра допомагає поширенню їх використання.

Ще однією особливістю, що її несуть інформаційні технології в економіці, є масове індивідуальне виробництво. Якщо промислова економіка створила масове виробництво, то нова, цифрова економіка створює, так би мовити, масову індивідуалізацію - масове виробництво індивідуальних (настроюваних) продуктів і послуг - включаючи дані.

Ця нова схема вимагає більшого, значно більшого обсягу знань - навіть "побутових", повсякденних. Що казати, якщо вже й "Макдональдс" утворив Університет гамбургерів.

Знання зменшують потребу у сировині, праці, часі, просторі, капіталі й інших ресурсах. Вони стають незамінним засобом - основним ресурсом сучасної економіки, цінність якого постійно зростає. Відбувається, якщо так можна сказати, "коґнітивна революція", що геть змінює серед іншого й економіку, національну чи світову. Саме так, революційною економіку Третьої хвилі робить той факт, що коли земля, праця, сировина й, можливо, навіть капітал можуть розглядатися як обмежені ресурси, то знання фактично невичерпні. На відміну від доменної печі чи заводської лінії, знання можуть використовуватись одночасно безмежною кількістю учасників ринку. І останні можуть використати їх, аби створити ще більше знань.

Знання - єдине, що взагалі являє цінність за кіберпросторової економіки. Робітник розумової праці - це головне надбання будь-якої організації. Праця - більше не товар. Це дедалі більшою мірою уділ автоматизованих ліній. Головне - знання й творчі здібності. Головний засіб виробництва - інтелект самого трудящого. Компаніям у нових перегонах єдину суттєву перевагу надає навчання, що триває протягом усього життя. Людям треба отримувати інформацію тоді, коли вона їм знадобилась, причому не відходячи від робочого місця. "Навчання без відриву від виробництва" набуло нового змісту. Тепер це навчання, що є невід'ємною часткою виробництва. "Робоче місце" і "місце учнівське" сьогодні визначають те саме поняття. Це надзвичайно важливо для виживання виробництв, адже інноваційна природа інформаційної економіки диктує принцип "Зроби сам так, аби твоя продукція застаріла". Сьогодні це один з девізів фірми "Майкрософт". Продукція все одно застаріє, ось лише головну роль в цьому відіграють конкуренти.

Саме так, ця формула діє і для найміцніших гігантів економіки. З технологічним прогресом, який щодня відкриває нові способи обслуговувати вчорашні ринки, монополії "раз і надовго" замінюються конкурентними полями битви. Навіть якщо монополії утворюються, темп технологічних перетворень загрожує їм недовговічністю. Динамічне змагання - сутність того, що австрійський економіст першої половини ХХ сторіччя Йозеф Шумпетер назвав "творчою руйнацією", - є природою кіберпросторової економіки. Це породжує необхідність у постійному збільшенні обсягів знань, що також стимулює економічний розвиток, появу нових компаній і нових продуктів у цій галузі. Але інформаційні потреби економіки вже не задовольняють традиційні навчальні заклади.

Тож виникають величезні і постійно зростаючі можливості створення нових товарів і послуг у сфері навчання. Адже кількість "білих комірців", високопрофесійних службовців, вже перевищила 60% від загального обсягу робочої сили (на 1900 рік вони становили 20%). Саме вони найбільше зацікавлені у збереженні й підвищенні свого фаху, а отже - у знаннях.

При цьому кожен почуває серйозну відповідальність за те, аби навчатися до кінця своїх днів. Найбільші вимоги у цьому плані виникають до менеджерів, до тих, хто керує процесами у будь-якій економічній організації. З цього приводу Кен Альварес, віце-президент з кадрів фірми "Сан", каже: "В процесі прийняття нових технологій менеджерам потрібні нові знання й вміння, аби розробляти нові системи організації праці. Це мають бути соціотехнічні системи, які оптимізують і соціальні, і технологічні складові нової роботи. Кінцева мета полягає в тому, щоб, з одного боку, значно підвищити продуктивність виробника, а з іншого - підвищити рівень його мотивації, задоволення якістю професійного життя.

Сьогодні це справді серйозні показники будь-якого виробництва. Зростаюча спеціалізація й швидка зміна кваліфікаційних вимог знижують взаємозамінність праці. Горизонтальна мобільність в межах однієї професії, скажімо, "інженер" чи "лікар", стала дуже проблематичною, оскільки вимагає чи не докорінної перепідготовки й зміни професійних навичок, суто спеціалізованих для кожної економічної ніші. Таким чином, і безробіття перейшло з кількісного в якісне: аби знайти роботу, доводиться засвоювати величезний масив знань. І це справедливо для дедалі більшої кількості професій. Але це зовсім не означає, що представники "робітничих" професій витісняються з ринку праці. Вони лише весь час підвищують власну кваліфікацію. Тобто, пролетаріат стає "коґнітаріатом". Однак самим знанням справа не обмежується. Службовці заохочуються не лише за свої раціональні здібності, але й за використання в роботі своїх емоцій, інтуїції та уяви. Ось чому маркузіанські критики вбачають у цьому ще більш пагубну "експлуатацію" службовців.

Тож для ефективного функціонування економічної організації потрібне повноцінне забезпечення основним ресурсом нової економіки - знанням, та відповідна "якість робітника", що виражається не лише працездатністю й продуктивністю, але й інтелектом, здатністю до творчості. Але для організацій бодай одного сектора економіки існує ще додаткова умова виживання на ринку. Принаймні так вважає Рон Зоммер, голова Ради директорів "Дойче Телеком". Він говорить про виникнення нового супер-сектора, іменованого TIMES. Ця абревіатура розшифровується у перекладі з англійської як Телекомунікації, Інформаційні технології, Мультимедіа, Розваги та послуги Безпеки. Зокрема, Зоммер зазначає: "досвід США свідчить, що на крупному ринку інновації можуть бути запроваджені швидше й економічніше. Нам в Європі необхідний крупний ринок для того, аби повністю скористатися можливостями, що їх надають нові технології, зокрема наступний стрибок технології - мобільна комерція. Потрібен дуже великий обсяг інвестицій. Їх повернення напряму пов'язане з розміром ринку, який і виграє від запровадження інновацій. Для інвестування мільярдів в інноваційні технології потрібні підприємства, що мають суттєвий фінансовий базис. Можливість утримувати взятий темп є такою ж важливою, як і інфраструктурні інвестиції, оскільки такий рівень розвитку може окупатись лише на довгострокові основі. Це є однією з причин, через яку розмір компанії - ключовий фактор в умовах виживання ринку, що швидко розвивається".

Проте Зоммер не наполягає на універсальності застосування цього принципу. Він звужує сферу його дії до TIMES-сегменту ринку: Позиція "не велика компанія змітає малу, але швидка випереджає повільну" більше не є правдою, принаймні не в нашій галузі, - каже він. Сьогодні для того, щоб вижити, компанія має бути і крупною, і швидкою.

Початок процесу злиття компаній було покладено першим об'єднанням, здійсненим згідно законів доби Інтернету. Time Warner, найбільший і найвідоміший у світі медіа-конгломерат, фактично був поглинений компанією AOL, постачальником послуг Інтернету, якому всього кілька років. Це свідчить, наскільки різко баланс корпоративної влади зсунувся під впливом інформатизації. Якщо ж говорити про виробництво загалом, а не лише про TIMES, слід зазначити ще кілька особливостей, що їх принесла Мережева Доба економіки. Ще у 80-ті роки західні дослідники економічної ефективності впровадження інформаційних технологій виявили "парадокс продуктивності", який означає, що в результаті цього впровадження продуктивність на об'єкті зростає дуже мало.

Нові дослідження, проведені 1996-97 року дали пояснення цьому парадоксу. Ефект від впровадження проявляється здебільшого в іншій якості - наприклад, у збільшенні споживчої вартості вироблюваного продукту, у пришвидшенні економічного зростання тощо.

Більш точно специфічні параметри гіперпросторової економіки описані економістом і футуристом Кевіном Келлі, одним з редакторів журналу Wired. Келлі звів ці параметри до дванадцяти нових особливостей (чи правил) сучасного економічного середовища. Наведемо найбільш значущі. По-перше, поява в мережі небагатьох нових додаткових об'єктів може суттєво збільшити позитивний ефект для всіх користувачів. Ця риса мережевої економіки прямо суперечить двом з найфундаментальніших аксіом доби індустріальної економіки: Цінність пов'язана з рідкісністю, і велика кількість речей знижує їх вартість. По-друге, організаціям доводиться повсякчасно видозмінюватись, аби не опинитися в становищі "найкращого у світі експерта у швидко відмираючій технології".

По-третє, старе швидко руйнується й виникає нове, і так знову й знову. Генезис ширяє над хаосом (поетичне формулювання шумпетерівської творчої руйнації).

Що ж до парадоксу продуктивності, то Келлі не переобтяжує себе і читача зайвим клопотом. "Не варто зациклюватись на продуктивності, про це мають піклуватись роботи. В епоху, коли машини забезпечуватимуть виробництво і робити "чорну" роботу, для людини питання "як зробити цю роботу правильно і добре" зміниться питанням "яка робота, що її слід робити, є правильною й доброю". Виміряти традиційними мірками продуктивність відкриттів і творчості неможливо. Не вирішуйте проблеми, шукайте нові можливості. Мережева економіка грає на руку людським устремлінням: повтори, копіювання, автоматизація знецінюються, а оригінальність, уява, здатність до творчості зростають в ціні".

Нові можливості і нова вартість з'являються і в стосунках між компанією та особою. Основний вид взаємин між виробником і споживачем в Епоху Мережевого Інтелекту - навчання. Акт покупки у дедалі більшій кількості випадків означає виникнення довгострокових стосунків між продавцем і покупцем. Поряд з цим, споживач вже не той: він очікує від фірм товарів високої якості, екологічно чистих, що постачаються без зволікань, за низькими цінами, з щонайкращим обслуговуванням, з повним усвідомленням відповідальності перед суспільством. Більше того, з переміщенням до гіперпростору торгівля позбавляється потреби як у посередництві, так і практично повністю - у фізичній торгівельній інфраструктурі. Будівлі з цегли й цементу, котрі залишаться, муситимуть стати дуже принадними, аби туди бодай хтось заходив.

Але з труднощами зіткнуться не лише ті, хто не зумів переміститися до гіперпростору, але й модернізовані віртуальні учасники ринку. Досі не встановлено юрисдикції щодо оподаткування оборудок в Інтернеті. І хоча мережеві організації можуть боротися проти ідеї оподаткування в Інтернеті, мабуть, цього все ж не уникнути. Дійсно, якщо суттєва частка економіки переміститься до Інтернету, уряди змушені будуть наполягати на доступі до оборудок, аби наповнювати бюджет.

Проте ми наполягаємо на тому, що про будь-який зиск для держави може йтись лише по тому, як віртуальна економіка стане на ноги. Наразі ж єдиним правильним підходом є протекціонізм, що діятиме протягом формування нової економіки. Показовою в цьому плані є позиція Всесвітньої торгової організації, яка на початку 1998 року ухвалила рішення звільнити від обкладання митом дані й програмні продукти, придбані й доставлені за допомогою Інтернету.

Щодо національних економічних рішень та їх результатів для країни та окремих компаній, то досвід Ірландії, як на нас, дуже придався б українській економіці. Не гаятимем місця на системний економічний аналіз - це значно краще вийде у фахових економістів. Ми лише хочемо подати такий собі калейдоскоп подій, мозаїку фактів, що є найбільш показовими і цікавими для української аудиторії. Головною темою всіх ілюстрацій є створення сприятливого інвестиційного клімату. Можливо, ірландський уряд таки несповна розуму і зовсім не турбується про державну безпеку та захист національних інтересів, проте зиск Ірландія від такої легковажності, як побачите самі, отримує чималий. Почнемо з того, що створення підприємства в Ірландії не потребує спеціального дозволу з боку державних органів. Іноземний інвестор має ті ж права, що й ірландська компанія. Обов'язковим є лише підкорення інвесторів розпорядженням стосовно будівництва. Центральний банк Ірландії контролює і затверджує всі іноземні інвестиції. Перерахунок закордон дивідендів і прибутку, а також репатріація капіталу теж повинні здійснюватись через попередній дозвіл Центрального банку, який, проте, є формальністю. Дозволи надаються звичайним чином і виконують, швидше, функцію моніторингу, але в жодному разі не є способом контролю за рухом капіталів.

Прибуток компаній, отриманий від виробництва і відповідних послуг у сфері введення нових інформаційних продуктів та пропозиції рішень з використанням технологій Інтернету, підлягає оподаткуванню за ставкою 10% до 31 грудня 2002 року, в той час як стандартна ставка податку на прибуток складає 28%. Це і є впровадження на практиці політики розвитку стратегічних галузей. І, здається, вона таки не розорює бюджет, якщо з 1 січня 2003 року діятиме єдина корпоративна ставка податку в розмірі 12,5%, застосовувана до отриманого торгового прибутку у всіх секторах, включно з виробництвом і міжнародними послугами. Така політика дозволила невеличкій , що ніколи не відрізнялась особливими науковими досягненнями, стати другим у світі експортером програмного забезпечення після США. Найбільші 10 міжнародних компаній з виробництва програмного забезпечення здійснюють значну частку своєї діяльності саме в Ірландії. Зауважте, це не перенесення брудних чи небезпечних виробництв у треті країни. Це дуже "чиста" наукомістка галузь з надзвичайно високим відсотком утворюваної додаткової вартості, яка, до того ж, сприяє підвищенню інтелектуального рівня населення. Більше того, цей сектор створює перспективи кар'єри для наступних поколінь. Вже протягом більш як десяти років уряд, система освіти і підприємства об'єднують свої зусилля, аби забезпечити адекватну пропозицію фахівців в галузі інформаційних технологій. Це означає, що зростає кількість вступників до коледжів та випускників за спеціальностями, пов'язаними з комп'ютерами, що сприяє подальшому розвитку в цій галузі. І з часом ситуація навряд чи стане менш привабливою. Адже в невеличкій Ірландії лише на 1998 рік вже більш як 300 компаній розробляли та випускали широке коло передових продуктів. На ці компанії припадала третина всього експорту країни. Працювало на них більш як 35 000 осіб. Але поступ триває, бо йому є на чому ґрунтуватися. За період з 1980 року 40% всіх американських інвестицій (а не кредитів!) у європейську електронну промисловість було спрямовано саме до Ірландії. А тепер біжіть і гляньте на карту - скільки від Європи становить ця Ірландія. Значно менше від 40, ба навіть від 10 відсотків, чи не так? (Точніше, 0,7%, якщо брати за загальну площу Європи 10 млн. кв. км. Україна за такою схемою складає 6% / 70 тис. кв. км і 603 тис. кв. км відповідно).

Скільки ж відсотків світових інвестицій може мати Україна за ефективної політики щодо як інвестування, так і інформатизації? Саме ефективність політики, вірно обрана стратегія, а не наповнення бюджету, ідеальність всієї законодавчої бази, пріоритет відповідних галузей промисловості чи навіть рівень освіченості населення є гарантією економічного прогресу країни. Це справді працює. І уряд понад мільярдної, здебільшого голодної і неписьменної Індії вжив серйозних заходів для створення TIMES-сектору як експортної некапіталомісткої галузі, яка могла б розвиватися без масштабного імпорту, створювати робочі місця й підняти рівень освіченості в країні. З метою розвитку, наприклад, офшорного програмування уряд пішов на суттєву лібералізацію зовнішньої торгівлі (зокрема експортного й імпортного контролю), створення технопарків та інші значні кроки. І коли в Америці сьогодні йдеться про "віртуальних робітників", здебільшого маються на увазі саме індійські програмісти. Україна з її кадровим та науковим потенціалом має не упустити свій шанс на "міжнародну кар'єру". Зростання світового попиту відкриває можливості для країн, що мають базисні передумови, створити чи розвинути інформаційні технології для власних потреб та на експорт за рахунок інвестицій. Адже, згідно оцінок експертів, сьогоднішні промислово розвинені країни фізично не зможуть забезпечити підготовку необхідної кількості фахівців відповідного профілю у потрібний термін. Отже, слід очікувати подальшого поширення практики на зразок офшорного програмування у третіх країнах. Уряду, а особливо тим, хто надто вболіває за державну безпеку, слід зважати, що відставання у галузі інформаційних технологій, які працюють одночасно і для внутрішніх потреб країни, і на експорт, означатиме поступове зростання імпорту таких технологій. Тож, якщо ми не запросимо до себе інвесторів в інформаційні технології, це означатиме згодом навалу імпортерів. Окрім того, стратегічними державними інтересами є і розширення зайнятості освіченого населення (середнього класу), і особливо - забезпечення національної промисловості вітчизняною ж програмною продукцією. [50] Зважаючи на все вищесказане, підсумок буде таким: гаслом української економіки на найближчі кілька десятиріч необхідно має стати "Віртуалізація та Інформатизація".

2. Практична частина

2.1 Розробка комерційної ідеї та оцінка на предмет можливості її реалізації

Майбутні засновники підприємств, які мають необхідні навички створення підприємств, значно частіше потерпають від відсутності перспективних комерційних ідей, ніж від відсутності фінансових ресурсів. Життєздатні комерційні ідеї потрібні не тільки для того, щоб почати свою власну справу, але й для успішного функціонування бізнесу на всіх його етапах. Нові комерційні ідеї потрібні:

- для розробки нових видів продукції, послуг, диверсифікації існуючого виробництва;

- для захоплення нових ринків та залучення нових клієнтів;

- для зменшення рівня витрат;

- для підвищення прибутковості бізнесу тощо.

Нові ідеї генерувати важко. Але потрібно пам'ятати, що ще до того, як буде робитись оцінювання висунутої комерційної ідеї, існують традиційні висловлювання, які можуть “згубити” висунуту ідею “на корінні”. До таких висловлювань належать: “Це не буде працювати”, “Це вже використовували або випробували”, “Хто буде за це платити”, “Це дурниця”, “Це надто просто”, “А чому це не зробив хтось раніше?” тощо.

Існує багато методів генерування ідей. Зупинимося на найпоширенішому методі - методі, основаному на використанні так званої карти ідей. Використання карти ідей - це удосконалений варіант методу розумового штурму. Суть його полягає в тому, що послідовно виконується ряд дій, які можна об'єднати у наступні етапи:

1) Заповнення карти ідей та вибір приоритетної позиції.

2) Формування потенційної ідеї з урахуванням задуму виробника.

3) Уточнення потенційної комерційної ідеї з урахуванням можливих змін в потребах споживачів.

4) Удосконалення потенційної комерційної ідеї з метою надання їй більш привабливих рис.

5) Удосконалення комерційної ідеї за рахунок внесення в неї спеціальних знань, навичок самого робітника.

6) Оцінювання комерційної ідеї на предмет можливості її реалізації.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1.1 Карта ідей

Формулювання комерційної ідеї:

Таблиця 2.1.1

Потенційна комерційна ідея (виробництво, торгівля, послуги)	Яка проблема вирішується?
1. Виробництво лазерних трансіверів - обладнання для реалізації відкритих лазерних каналів зв'язку.	1. Збільшення попиту на продукцію вітчизняного товаровиробника. 2. Виробництво високоякісної продукції з використанням нових технічних рішень, таких як адаптація до різних погодних умов. 3. Використання висококваліфікованих працівників
2. Торгівля обладнанням та комплектуючими для нього.	1. Забезпечення вітчизняного ринку даним видом продукції. 2. Незалежність вітчизняного ринку від іноземних виробників. 3. Вихід на міжнародний ринок даної продукції.
3. Встановлення та повне сервісне обслуговування обладнання для відкритих лазерних каналів зв'язку.	1. Проведення ліній зв'язку в районах, де з різних причин неможливо прокласти кабель. 2. Забезпечення аварійного зв'язку в на місця аварій, будівництв, та інші, де є потреба в тимчасовому зв'язкові. 3. Покращення відношення до вітчизняного виробника шляхом надання повного якісного сервісного обслуговування обладнання.

З наведених комерційних ідей я обираю виробництво. Враховуючи наступні фактори визначаю проблеми та вношу корективи в свою комерційну ідею. Результати цього аналізу наведені в таблиці.

Таблиця 2.1.2

Зміни	Конкретні зміни	Нові можливості, які відкриваються при врахуванні змін
1.Стилю життя	Здешевіння таких послуг, як Інтернет, телефон, тощо. Забезпечення відносно дешевих та надійних рішень для створення корпоративних інформаційних мереж на підприємствах. Надання таких послуг, як телебачення та телефонія в райони, де за різних причин це не вдалося зробити традиційними методами.	Покращення якості та розширення інформаційного оточення населення. Використання усіх можливостей корпоративних інформаційних мереж на підприємствах. Нові можливості для спілкування серед населення за рахунок зменшення цін на користування послугами передачі інформації.
2. Вікові структури	Створення нових робочих місць. Залучення вітчизняних. спеціалістів різного профілю. Створення пенсійного фонду.	1. Збільшення кількості працевлаштованих людей як молодого, так і середнього віку 2. Працевлаштування спеціалістів, як молодого віку, так і середньої вікової категорії. 3. З часом буде забезпечено пенсійними виплатами працівників, що досягли пенсійного віку.
4. Технології	1. Виробництво сервісного обладнання. 2. Виробництво комплектуючих. 3. Виробництво відповідного програмного забезпечення.	1. Надійність та висока якість сервісних послуг. 2. Індивідуальний підхід з боку конфігурації обладнання до кожної ситуації, де потрібний даний вид обладнання.

На основі усіх цих змін формується кінцева уточнена комерційна ідея.

Виробництво високоякісного обладнання для реалізації відкритих лазерних каналів зв'язку, а також комплектуючих, сервісного обладнання, програмного забезпечення.

Забезпечення відносно дешевими та надійними технічними рішеннями для передачі інформації корпоративних мереж у підприємствах і банках, місцях аварій та стихійних лих, а також інших ситуацій, що вимагають рішень т. зв. “останньої милі”.

2.2 Розробка та реєстрація знаку для товарів і послуг

Згідно з чинним законодавством кожен суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа повинен мати знак для товарів і послуг, так званий товарний знак.

Знак для товарів і послуг - це позначення, за яким товари і послуги одних юридичних осіб відрізняються від товарів і послуг інших юридичних осіб. Завдяки товарному знаку будь-який товар може мати свій образ, і якщо цей образ позитивний, товар одержує додаткові переваги порівняно з конкурентами. Аби досягти такого ефекту, товарному знаку мають бути притаманні деякі особливості, не властиві товару.

Першою з них є його від чуттєва складова: як він виглядає, можливо, навіть пахне чи звучить. Далі товарний знак має вказувати на переваги даного товару над аналогічним “безіменним” товаром, а також цілеспрямовано впливати на емоції, настрій потенційного споживача. Отже товарний знак - це своєрідна аура, “душа” товару, яку необхідно створити і закласти в свідомість покупця. Якщо це вдається, то товарний знак надає продукту додаткової привабливості, а подекуди - набуває неабиякої “самостійної” цінності.

Товарний знак виконує такі функції:

- фіксує відмінні від інших особливості виробу (послуги);

- дає виробу ім'я;

- допомагає споживачам впізнавати виріб і запам'ятовувати його;

- вказує джерело походження;

- символізує гарантію якості;

- доносить до споживача максимально повну інформацію про виріб;

- стимулює бажання купити виріб тощо.

Для того, щоб товарний знак успішно виконував своє основне завдання стимулятора продажу, він повинен бути досить оригінальним, новим, не надто складним, легко запам'ятовуватись, мати розпізнавальну здатність.

Згідно з чинним законодавством України об'єктами правової охорони можуть бути такі знаки:

- словесні у вигляді слів або сполучень літер, що мають словесний характер;

- зображення у вигляді графічних композицій будь-яких форм на площині;

- об'ємні у вигляді фігур або їх композицій у трьох вимірах;

- комбінації вищезгаданих знаків.

Світова практика свідчить, що найчастіше застосовуються словесні товарні знаки. Адже:

- словесний знак завжди легше вимовити, ніж передати словами його зображення;

- словесний знак легше створити, ніж намалювати малюнок;

- його простіше пов'язати з фірмовим найменуванням підприємства;

його можна використовувати в будь-якій рекламі.

Заява До Держпатенту України

Про реєстрацію знаку для 01133, Київ, вул. Л. Українки, б. 26

товарів і послуг в Україні

Науково-дослідний центр патентної експертизи (НДЦПЕ)

Подаючи заявку і вказані нижче документи, прошу зареєструвати зазначене в заявці позначення як знак для товарів і послуг на ім'я заявника.

Заявник Білан Сергій Степанович, 21030, Україна, м. Вінниця, пр. юності, 24. UA .

Прошу встановити пріоритет даного знака за датою подання заявки до Держпатенту.

Повна поштова адреса для листування, прізвище або найменування адресата:

Білан Сергій Степанович, 21021, Україна, м. Вінниця, пр. Юності, 24. .

Зображення знака:

Зазначення кольору знака: чорно-білий

Перелік товарів і послуг, для яких просять охорону знака: виробництво обладнання для відкритих лазерних каналів зв'язку.

Додаткові відомості:

Білан С. С. 10.12.2003

(Підпис заявника) (Прізвище, ініціали) (Дата підпису)

Опис знаку:

Колір знаку - чорно-білий. Знак являє собою вісьмикінечну зірку. В центрі дві букви ЛЗ - абревіатура назви підприємства - “Лазерний Зв'язок” .

2.3 Розробка установчих документів для створення орендного підприємства

Для створення суб'єкта бізнесу - юридичної особи необхідно підготувати та подати до державного органу реєстрації, який знаходиться за місцем розташування офісу суб'єкта бізнесу, такі документи:

1. Реєстраційну картку встановленого зразка.

2. Рішення власника про створення суб'єкта бізнесу. Якщо засновників два або більше, то подаються протокол зборів засновників та установчий (засновницький) договір.

3. Статут.

4. Документи про сплату реєстраційного мита (7 н.м.з.п.).

5. Документи, які підтверджують сплату внесків до статутного фонду (для акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю).

Реєстраційна картка заповнюється заявником і має встановлений вигляд.

Установчий (засновницький договір) - це угода між засновниками суб'єкта бізнесу, в якій регламентуються питання створення суб'єкта бізнесу, формування статутного фонду, даються відомості про засновників, обумовлюються майнові, фінансові, організаційні умови взаємодії між засновниками, порядок розподілу прибутку та покриття збитків тощо. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним із різновидів згоди про спільну діяльність. Його зміст - порядок об'єднання майна, капіталів і підприємницьких зусиль засновників з метою отримання прибутку. Договір, зазвичай, має такі розділи:

- Преамбула.

- Предмет, загальні положення договору.

- Юридичний статус підприємства, що створюється.

- Види діяльності.

- Статутний фонд і вклади засновників (учасників).

- Права та обов'язки засновників (учасників).

- Управління підприємством.

- Розподіл прибутку та відшкодування збитків.

- Відповідальність за порушення договору.

- Умови розірвання договору.

- Умови та строки набуття договором чинності тощо.

При формуванні договору особливу увагу слід звернути на конкретні розміри, строки і порядок участі партнерів у формуванні майнової бази, умови участі у розподілі прибутків та ризиків, потрібно розписати конкретні права і обов'язки учасників, порядок передавання прав на об'єкти промислової власності (винаходи, промислові зразки тощо) та їх комерційне використання тощо.

Статут - це основний документ, який регламентує діяльність суб'єкта бізнесу. Завдання статуту - дати повне уявлення про правовий статус підприємства як самостійного суб'єкта господарювання, що має права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління. У цьому розумінні статут - нормативний документ підприємства, що доповнює та конкретизує більшість положень установчого (засновницького) договору.

Статут пишеться в довільній формі та повинен містити такі обов'язкові відомості: засновники (власники) суб'єкта бізнесу; повна назва та повне найменування суб'єкта бізнесу; місцезнаходження суб'єкта бізнесу (повна адреса); мета та предмет діяльності; порядок утворення майна; органи управління, порядок їх створення та компетенція; повноваження трудового колективу та його виборних органів; умови реорганізації та ліквідації.

Чинне законодавство не містить спеціальних вимог щодо змісту та розмежування окремих положень установчого (засновницького) договору та статуту. Разом з тим, як правило, статут складається з таких розділів:

- Загальні положення. Тут подаються відомості про найменування та повну назву суб'єкта бізнесу, форму власності, засновників, нормативні акти, за якими буде діяти суб'єкт бізнесу; юридичну адресу офісу суб'єкта бізнесу тощо.

- Предмет, основні цілі та напрями діяльності. Тут дається докладний перелік видів діяльності суб'єкта бізнесу та мета його створення.

- Майно (фонди) суб'єкта бізнесу. Даються відомості про порядок формування майна, статутного та інших фондів суб'єкта бізнесу, питому вагу в статутному фонді кожного із засновників тощо.

- Виробничо-господарська діяльність. Даються відомості про права та обов'язки суб'єкта бізнесу в усіх сферах виробничо-господарської діяльності.

- Управління суб'єктом бізнесу та його трудовий колектив. Даються відомості про керівні органи суб'єкта бізнесу, порядок їх формування, права та компетенцію. Визначаються повноваження трудового колективу та його виборних органів.

- Організація та оплата праці. Визначається механізм оплати праці керівного складу та найманих працівників, форми та системи оплати праці, порядок преміювання тощо.

- Розподіл прибутку та відшкодування збитків. Даються відомості про те, як буде розподілятись прибуток, отриманий суб'єктом бізнесу в ході здійснення своєї діяльності.

- Облік, звітність та контроль. Даються відомості про організацію обліку, звітності та контролю за роботою суб'єкта бізнесу (підприємства), роботу ревізійної комісії тощо.

- Зовнішньоекономічна діяльність. Визначається порядок та напрямки організації зовнішньоекономічної діяльності суб'єкта бізнесу.

- Припинення діяльності (реорганізація та ліквідація). Визначається, яким чином буде робитись реорганізація суб'єкта бізнесу та його ліквідація.

Крім зазначених, до статуту та установчого договору можуть бути включені й інші положення, які не суперечать чинному законодавству.

Статут та установчий договір підписують усі засновники, тиражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом (для фізичних осіб) або печатками (для юридичних осіб) та подають на реєстрацію. Тільки після державної реєстрації суб'єкт бізнесу вважається створеним і дістає право на своє функціонування.

Завершується створення суб'єкта бізнесу видачею йому свідоцтва про державну реєстрацію. Новоствореному суб'єкта бізнесу присвоюється 8-ми значний ідентифікаційний код, який слугує для ідентифікації суб'єкта бізнесу в ринковому просторі. За цим кодом суб'єкт бізнесу - юридична особа до Державного реєстру підприємств та організацій України.

ПОГОДЖЕНО		СТАТУТ ЗАРЕЄСТРОВАНО
________________________ “ 10 ” грудня 2003 р.		реєстраційний номер 220386 Ухвалено на загальних зборах трудового колективу, Протокол № 308654 від 10.12.2003

СТАТУТ

приватного підприємства

“Лазерний Зв'язок”

1. Загальні положення

1.1 Приватне підприємство (далі Підприємство) діє згідно з законом України “Про підприємництво” і цим Статусом.

1.2 Для забезпечення діяльності товариства, за рахунок внеску його засновника, створюється статутний фонд у розмірі 21000 грн.

1.3 Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, круглу печатку і штамп, рахунки у банках.

1.4 Дирекція Підприємства знаходиться у

м. Київ, 21006, вул. Хрещатик, 36. .

2. Мета і завдання Підприємства

2.1 Метою Підприємства є надання високоякісних послуг в сфері розваг з використанням сучасного високотехнологічного обладнання .

організація зовнішньоекономічної діяльності;

організація інформаційно-комерційної діяльності;

підвищення ефективності діяльності і прибутку.

3. Виробничо-господарська діяльність

3.1 Підприємство діє на основі цього Статуту згідно з договорами, що укладені з господарськими партнерами.

3.2 Підприємство самостійно розробляє і затверджує план виробничо-господарської діяльності згідно із зобов'язаннями, що їх воно взяло за договорами, і скеровує його у встановлені терміни до відповідних організацій і планових органів.

3.3. Для виконання своїх статутних завдань Підприємство:

створює госпрозрахункові і негоспрозрахункові підприємства, дільниці, служби зберігання і продажу продукції, інші виробничі, торговельні, заготовці, транспортні, інформаційні підрозділи і пункти обслуговування, а також філії;

використовує у своїй діяльності транспорт, приміщення, устаткування, інструменти членів Підприємства з відповідним поверненням власникам видатків за їх використання;

самостійно розпоряджається власним майном і коштами, використовуючи їх відповідно до Статутних завдань;

здійснює зовнішньоекономічну діяльність;

здійснює іншу господарську діяльність, використовуючи всі права, надані законом юридичним особам.

3.4. Робота на підприємстві виконується працею його членів і працівників, найманих за договорами підряду і трудовими договорами. На осіб, що не є членами Підприємства, що працюють за трудовими договорами, повністю поширюється дія законодавства про працю. Трудові стосунки членів Підприємства регулюються цим Статутом і законодавством, що регламентує орендні відносини в Україні. На кожного члена Підприємства ведеться трудова книжка в установленому порядку за винятком, коли місцем основної роботи члена Підприємства є інше підприємство (організація).

3.5. Підприємство веде бухгалтерський і статистичний облік у тому порядку, що його визначено для кооперативів (у системі споживчої кооперації - в порядку, що діє в системі споживчої кооперації).

3.6. Ціни на продукцію Підприємства і його послуги визначаються Підприємством самостійно, якщо інше не визначено в договорі оренди.

3.7. Підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями у межах власних коштів.

4. Утворення і використання коштів

4.1. За рахунок прибутків від господарської діяльності, а також за рахунок кредитів і позик, коштів, що надійшли від продажу цінних паперів, без сплатних надходжень, підприємство формує і розвиває власну матеріально-технічну базу. Власністю Підприємства є майно і фінансові ресурси, створені, придбані або ті, що перейшли у власність Підприємства у зв'язку з настанням умов, передбачених у договорах оренди, а також на інших підставах, передбачених законодавством. Кошти Підприємства можуть також формуватися за рахунок пайових (фінансових і матеріальних) внесків членів Підприємства. Ухвали про залучення пайових внесків для формування коштів Підприємства, про порядок їх внесення і використання, нарахування дивідендів приймаються загальними зборами членів Підприємства. Ухвали з цих питань вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало більше, ніж 75 відсотків членів Підприємства.

4.2. З виторгу, що його отримало Підприємство від реалізації послуг і продукції, насамперед вноситься орендна плата, повертаються матеріальні витрати і ті, що до них прирівнюються. З виторгу, що лишився, сплачуються податки і вносяться інші платіж! до бюджету, а також сплачуються проценти за кредит. Госпрозрахунковий прибуток, що лишився у розпорядженні Підприємства, використовується у його власних інтересах.

4.3. За погодженням із місцевими фінансовими органами Підприємство має право змінити форму господарського роз рахунку, наведену у п. 4.2 цього Статуту, на форму, засновану на формуванні прибутку, якщо в діючому договорі оренди не передбачено інше. Ухвала загальних зборів про зміну форми господарського розрахунку погоджується з місцевими фінансовими органами і оформлюється як доповнення до цього Статуту.

4.4. Підприємство самостійно розподіляє госпрозрахунковий прибуток по фондах.

Відшкодування Підприємством збитків, заподіяних державі і іншим підприємствам, оплата штрафів, неустойок і інших санкцій, установлених законодавством, виконуються за рахунок госпрозрахункового прибутку.

Підприємство самостійно визначає форми і системи оплати праці, тривалість і розпорядок робочого дня. При цьому щорічно оплачувані відпустки надаються членам організації тривалістю не меншою ніж та, що встановлена для відповідних категорій робітників і службовців державних організацій.

4.7. Члени Підприємства і особи, що не є його членами і працюють за трудовими договорами, підлягають державному страхуванню у визначеному законом порядку.

5. Створення і використання пайового фонду

5.1. Пайовий фонд створюється для підвищення зацікавленості членів Підприємства у формуванні і розвитку власних виробничих фондів. До пайового фонду членів Підприємства щорічно зараховується відсотків знову створюваних власним коштом фондів. Кошти цього фонду розподіляються між членами Підприємства і зараховуються на їх особистий рахунок у відповідності до трудового внеску, що визначається як паї окремих членів Підприємства у фонді оплати праці членів Підприємства, сплаченого їм торік.

5.2. Щорічно на особисті рахунки членів Підприємства як "комерційний процент" розподіляються відсотків річного фонду оплати праці працівників підприємства. Цей розподіл здійснюється пропорційно з розміром коштів, що їх внесли члени Підприємства до пайового фонду. "Комерційні проценти" використовуються членами Підприємства на власний розсуд.

5.3. При виході орендаря із членів Підприємства (якщо це не пов'язане з ліквідацією Підприємства) протягом трьох місяців після виходу з Підприємства йому сплачується 20 відсотків його пайового фонду. При виключенні орендаря з членів Підприємства за порушення Статуту виплата цих коштів не здійснюється.

6. Членство у підприємстві

Членами Підприємства (орендарями) можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, виявили бажання і підтвердили свою здатність брати участь у його діяльності, пропрацювавши на Підприємстві не менше двох місяців.

Питання про вступ до членів Підприємства розв'язується Правлінням Підприємства протягом місяця після подання письмової заяви про вступ до Підприємства. Вступники до Підприємства мають право бути присутнім на засіданні Правління під час розгляду питання про їх вступ до членів Підприємства.

Відмову у вступі до членів Підприємства має бути мотивовано і її може бути дано лише за браку вакантних робочих місць, браку у вступника потрібної кваліфікації, відсутності письмової згоди вступника з положенням цього Статуту, наявності законної заборони на зайняття вступником посаді на яку він претендує. Приводом для відмови може бути також негативна характеристика вступника бригадою (підрозділом де він працює).

Суперечки з питань прийняття до членів Підприємства розв'язуються загальними зборами орендарів.

У випадках, коли на Підприємстві діє положення про оплату членами Підприємства пайових внесків, членство у підприємстві настає після ухвали Правлінням (а у спірних випадках - загальними зборами) прийняття вступника до членів Підприємства і сплати цим останнім пайових внесків, випадках, коли сплачувати пайові внески не треба, членство настає з моменту відповідних ухвал Правління або загальні зборів орендарів.

Орендар зобов'язаний:

дотримуватися цього Статуту і правил внутрішнього розпорядку;

сумлінно працювати і дотримуватися трудової дисципліни;

підвищувати свою кваліфікацію;

брати участь в управлінні справами Підприємства;

вивчати і удосконалювати навички самоуправління.

6.7. Орендар має право:

на отримання роботи відповідно до своєї кваліфікації і можливостей Підприємства;

на отримання від службових осіб Підприємства інформації про його діяльність у порядку, ухваленому загальними зборами;

на участь в управлінні справами Підприємства (на загальних зборах, у виборчих органах управління і контролю, внесенням пропозицій і зауважень до органів управління і контролю, окремим службовим особам Підприємства);

на відпочинок, культурно-побутове обслуговування і на задоволення інших потреб у порядку, ухваленому загальними зборами;

на користування пільгами, передбаченими для членів Підприємства ухвалами загальних зборів орендарів; на вихід з Підприємства у порядку, установленому цим Статутом.

7. Відповідальність працівників

За збитки, завдані Підприємству, працівники, з виші яких завдано збитків, несуть матеріальну відповідальність у порядку, визначеному загальними зборами трудового колективу!

8. Організація самоврядування Органи самоврядування

8.7. Найвищим органом самоврядування Підприємства є загальні збори трудового колективу (орендарів). У період між загальними зборами працівників управління справами Підприємства виконує Дирекція (замість Дирекції колектив може сформувати Правління або Раду - це його право), а у період між засіданнями Дирекції -- директор.

8.7. При необхідності загальні збори орендарів можуть формувати і інші органи самоврядування і контролю, повноваження яких мають визначитися з урахуванням п. 8.1 цього Статуту.

Права і обов'язки загальних зборів трудового колективу (орендарів)

8.7. Загальні збори орендарів відбуваються не рідше, ніж 4 разів на рік. Позачергові загальні збори можуть скликатися за рішенням директора, Дирекції або за письмовою вимогою не менше ніж однієї третини орендарів.

8.7. Питання, що підлягають розглядові загальних зборів, термін і місце їх проведення визначає Дирекція, вона ж доводить їх до відома всіх працівників Підприємства не пізніше ніж за 30 днів до проведення зборів.

8.7. Загальні збори правосильні, якщо присутня більш ніж половина членів трудового колективу за винятком коли ухвали мають прийматися більшістю голосів (див. пп. 8.31-8.34 Статуту). У загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть брати участь представники орендодавця. Порушення процедури скликання загальних зборів, викладеної у п. 8.5, може правити за підставу для визнання їх ухвал неправосильними.

8.6. До виняткових прав загальних зборів орендарів належать:

прийняття Статуту підприємства, внесення до нього доповнень, змін;