1

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО освіти і НАУКИ УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Аналіз ефективності використання ресурсів підприємства

Запоріжжя 2010

Зміст

Вступ

1. Мета, етапи і зміст аналізу ефективності використання виробничих ресурсів

2. Аналіз використання трудових ресурсів підприємства

3. Аналіз ефективності використання основних засобів виробництва

4. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

5. Резерви підвищення виробничої діяльності

Висновки

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

Ціль аналізу полягає в оцінці рівня технічної озброєності виробництва, виявленні виробничих резервів зростання ефективності використання потужностей підприємства.

Аналізуючи питання забезпеченості робочою силою, потрібно пам'ятати, що в сучасних умовах внаслідок помітних скорочень обсягів виробництва підприємства більше стикаються не з проблемою недостачі, а з наявністю зайвої робочої сили, необхідністю скорочення робочих місць і водночас - збереження кваліфікованих кадрів на майбутнє.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів, ресурсів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, - дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Система показників, яка всебічно може характеризувати ефективність ресурсів, охоплює блоки: перший - показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий - показники рівня використання в цілому і окремих видів основних фондів.

Необхідність виокремлення у самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їх руху, технічний стан та структуру, обумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно і безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.

Необхідною умовою реалізації основної цілі підприємництва - отримання прибутку на авансований капітал - є планування відтворення капіталу, яке охоплює стадії інвестування, виробництва, реалізації і споживання.

Формування і використання різних грошових фондів для покриття витрат капіталу, його накопичення і споживання складає сутність механізму фінансового управління на підприємстві.

Для розуміння сутності господарських процесів, що відбуваються в промисловості, велике значення має оцінка виробничого апарату підприємств, представленого категорією основних виробничих фондів. Основні фонди слід розглядати як важливі ресурси, що визначають величину виробничої потужності підприємств, їх потенційну здатність виробляти максимальну кількість продукції у визначений відрізок часу.

Особливе місце основних фондів зумовлене усе зростаючою їх роллю в економічному розвитку промисловості. Ріст технічної будови виробництва, що представляє собою закономірний процес і є наслідком науково-технічного процесу, проявляється у збільшенні вартості основних фондів, що приходяться на одного робітника. Це викликає перегрупування сил між факторами виробництва, посилюючи роль і значення основних фондів серед інших факторів.

Виходячи з цього можна сказати, що питання ресурсів підприємства на сьогодні дуже актуальне і аналіз їх використання має важливе значення для ефективної роботи кожного підприємства.

1. Мета, етапи і зміст аналізу ефективності використання

виробничих ресурсів

трудовий матеріальний ресурс фонд виробничий

Цілеспрямованість аналітичного дослідження, вагомість його висновків та обґрунтованість пропозицій значною мірою залежать від добору виконавців та організації робіт. Під організацією взагалі розуміють створення злагодженої постійної системи для виконання якихось робіт або досягнення певної кінцевої мети.

Організація аналітичної роботи включає:

Ш розробку загальних засад і порядку проведення аналізу

Ш планування роботи в цілому, окремих її робіт та етапів;

Ш матеріальне, науково-методичне та кадрове забезпеченні

Ш загальне керівництво;

Ш прийом виконаних аналітичних робіт, порядок їх оформлення;

Ш контроль за впровадженням у виробництво розроблені заходів з метою поліпшення діяльності підприємства.

Аналітична робота підприємства розпочинається з планування. Розрізняють загальний план аналітичної роботи на підприємстві та план (програму) конкретних аналітичних робіт. Загальний план роботи складається на рік з розбивкою за кварталами. У плані зазначаються розділи господарської діяльності та об'єкти, що мають вивчатися, періодичність і терміни проведення робіт, відповідальні технічні виконавці, технічні засоби та джерела інформації, потрібні для здійснення аналізу.

У планах окремих робіт, які складаються відповідно до загального плану аналітичної роботи, передбачаються об'єкти етапи аналізу, терміни виконання й завдання робіт тощо.

Організація проведення окремих аналітичних робіт включають такі питання:

Ш призначення керівника роботи;

Ш підбір кваліфікованих виконавців;

Ш складання плану роботи;

Ш забезпечення необхідним інструктивним матеріалом;

Ш забезпечення технічними та іншими засобами;

Ш контроль роботи та реалізація пропозицій аналітиків;

Ш інші.

Організаційні питання можуть вирішуватися по-різному залежно від того, стосується це проведення аналітичних робіт працівниками підприємства та для власних потреб його колективу чи це пов'язано з вивченням діяльності підприємства сторонніми контролюючими установами. Це може обумовлювати зміни термінів і виконавців, а й змісту програми що використовується. Якщо аналіз виконують сторонні організації, то аналітиками можуть бути аудитори, працівники банків та наукових установ, відомчі ревізори та інші працівники контролюючих організацій. Аналіз проводять економічні підрозділи підприємства, але до виконання аналітичних робіт залучаються також працівники технічних, технологічних та інших служб.

Програмою аналізу може виступати розгорнутий та деталізований перелік питань, які передбачено вивчати, а також комплект таблиць, обов'язковий до опрацювання під час аналізу. Однак, треба мати на увазі, що старанне складання програми аналізу забезпечує необхідну зібраність і повноту проведення аналітичного дослідження. При цьому виключаються пропуск окремих питань та гаяння часу на вивчення другорядних або зайвих проблем. Визначаючи зміст аналітичної роботи і терміни її проведення, треба враховувати наявність готового матеріалу для аналізу, трудомісткість збору й опрацювання іншої інформації і, нарешті, часу, який потрібний для виконання окремих етапів робіт.

Рекомендується вирізняти три головні етапи: попередній, основний та заключний. На попередньому етапі здійснюється загальне ознайомлення із станом справ, визначається ступінь виконання плану за основними показниками, робиться попередня оцінка роботи або стану справ. На цьому етапі також складається докладна програма аналізу, готуються макети таблиць, збирається й перевіряється головна інформація, визначаються виконавці та вирішуються інші організаційні питання. Основний етап передбачає заповнення усіх таблиць, вивчення і опрацювання необхідної додаткової інформації, визначення Факторів і виконання розрахунків їх впливу на зміну величини показників, пошук резервів. З окремих питань, які вивчено, роблять оцінки і підраховують резерви виробництва.

На заключному етапі узагальнюються наслідки аналізу і підраховуються зведені резерви виробництва, дається заключна розгорнута оцінка діяльності підприємства; розробляються конструктивні заходи з метою поліпшення роботи та використанні знайдених резервів виробництва. Із цих трьох етапів найбільш тривалим і трудомістким є другий. Але терміни проведення аналізу залежать від затвердженої програми, вміння використовувати готові аналітичні матеріали, що є в справах підприємства (акти ревізій та перевірок, накази, виробниче листування тощо). Однак при цьому слід завжди критично оцінювати матеріали, що залучаються, вміло відрізняти об'єктивні показники від суб'єктивного, тенденційного їх тлумачення.

Зібрані під час аналізу матеріали, заповнені таблиці, розрахунки впливу факторів і резервів на останньому етапі узагальнюють та письмово оформляють у вигляді довідок, актів, аналітичних та доповідних записок, пояснювальних записок до звітів. Працівники зовнішніх установ полюбляють оформлювати наслідки аналізу у вигляді висновку.

Самостійним або додатковим документом, у якому відображаються наслідки аналізу і необхідні заходи для впровадження у виробництво, є проект наказу. Цей документ, якщо він скріплюється підписом керівника підприємства, має обов'язковий характер для виконання запропонованих аналітиком заходів. За виконанням заходів слід установлювати дійовий і повсякденний контроль, інакше одні й ті самі недоліки в роботі будуть знов повторюватися в наступних матеріалах перевірок і аналітичних висновках.

Обов'язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Цими питаннями на підприємстві займається спеціальний підрозділ - відділ матеріально-технічного постачання, складські й транспортні служби. Значну увагу приділяють цьому плановий і технічний відділи, головні адміністратори підприємства. У процесі аналізу необхідно дати оцінку, наскільки підприємство було в цілому забезпечене необхідними основними й допоміжними матеріалами, комплектуючими виробами, паливом та електроенергією тощо. Слід з'ясувати причини і визначити винних осіб, якщо у будь-яких позиціях викривалися факти недопостачання, які шкодили процесу виробництва. Однією з причин може бути недбале складання плану постачання, внаслідок чого мають місце пропуски потрібних матеріалів, а отже, не робляться відповідні замовлення постачальникам. Водночас допускаються прорахунки в обсягах потреби і термінах постачання. За допомогою аналізу слід з'ясувати, де провина постачальників матеріалів, а де недогляд якогось працівника підприємства.

Після цього треба проаналізувати якість придбаних матеріалів, комплектність постачання і дотримання передбачених угодами термінів виробництва та ритму. Треба взяти до уваги, що повне та якісне постачання значною мірою залежить від своєчасності укладання договорів і старанного відпрацювання всіх умов і зобов'язань. Це дає змогу уникнути багатьох непорозумінь і прикростей. Вибір постачальників і перехід на довгостроковий характер співробітництва з найбільш відповідальними і надійними є також важливим фактором нормального забезпечення підприємства матеріальними ресурсами. Мета аналізу - показати, як на підприємстві налагоджено контроль за виконанням договірних умов постачальниками, які заходи вживались у разі затримок чи інших порушень у поставках, наскільки оперативно реагує підприємство на ті чи інші відхилення.

Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, але й передачу певної їх частини з балансу одного підприємства на баланс іншого. Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нових: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період часу); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнту вибуття до нормативного).

Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення і охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них зрозуміла за їх назвою. Показники, зміст яких нечітко відображений у їх назві, характеризують ось що:

Ш коефіцієнт змінності роботи устаткування - відношення загальної кількості відпрацьованих машино змін за добу до числа встановленого устаткування;

Ш напруженість використання устаткування (виробничих площ) - випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);

Ш коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування - відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.

Серед показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки не враховує внутризмінні втрати робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше обчислювати виходячи з коефіцієнту використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом при восьмигодинній тривалості зміни. Отже при коефіцієнті використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявному розмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин і устаткування протягом доби, місяця або року, тобто їх екстенсивного завантаження, а з другого, - від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства за їх змістом та призначенням умовно можна поділити на дві групи: перша - збільшення екстенсивного завантаження; друга - підвищення інтенсивного навантаження. Виділені групи складають головні напрямки більш ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства, кожний з яких охоплює певну кількість конкретизованих заходів, або шляхів

При цьому треба відзначиш дві важливі обставини. По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин і устаткування можна підвищувати до певного рівня, обмеженого календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими вичерпними. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко скуплюються за рахунок одержуваного внаслідок

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутризмінні простої складають 10-15% робочого часу. Це спричинюється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; відсутністю робітників тих чи інших професій; перебоями у забезпеченні виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.

Для підприємств ряду галузей індустрії і перш за все машинобудування надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнту змінності роботи виробничого устаткування. Зокрема на машинобудівних підприємствах України цей показник впродовж останніх років практично не змінюється і по металообробному устаткуванню становить в середньому 1,45 (з урахуванням внутризмінних простоїв ще менше - всього 1,25), що свідчить про наявність достатньо великих резервів кращого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7-1,8), то можна було б збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%.

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження діючих засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, розміри якого є значними (декілька десятків тисяч одиниць) лише на промислових підприємствах України, а також виведення З експлуатації" зайвого та неефективно використовуваного устаткування і організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше відсотків.

До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, відносяться запровадження новітньої технології, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві свої специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавляння сталі у чорній металургії; різних каталізаторів, високих температур і тиску - у хімічній промисловості; обробки металу тиском, точних методів литва - у машинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття і тиску під колошником домни зумовлює зростання виробництва чавуну майже на третину.

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що дозволяють використовувати високопродуктивне автоматизоване устаткування. За результатами спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно і технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20-30%.

Досить істотні за величиною резерви кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей мають бути реалізовані шляхом освоєння у стислі строки проектних потужностей, введених в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження декількох сотень підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить 5-6 років. Разом з тим технічно і економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників нових потужностей і виробничих об'єктів на підприємствах видобувної промисловості за півтора-два роки, а обробної - за один рік і навіть швидше.

В умовах ринкової економіки діюча система господарювання в цілому повинна містити в собі достати економічні стимули ефективного використання основних фондів, виробничих потужностей, усього наявного майна функціонуючих підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що знаходиться на стадії свого становлення і розвитку. Цьому сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їх оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика, державна підтримка здійснюваних підприємствами великих інвестиційних проектів, підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності тощо.

2. Аналіз використання трудових ресурсів підприємства

Основні показники щодо трудових ресурсів підприємства можна представити у вигляді таблиці 2.1

Основний плановий і звітний вартісної показник продуктивності праці - обсяг чистої продукції розраховуючи на один середньосписочного працівника промислово-виробничого персоналу в плановому році у відсотках до базисного року.

Аналізуючи показники по праці й заробітній платі за поточний рік з наведених даних у таблиці 2.2 видно, що обсяг виробництва товарної продукції виконаний на 100%, незважаючи на те, що чисельність працівників ППП у порівнянні із планом зменшилася на 34 чоловік. При цьому слід зазначити, що продуктивність праці за поточний рік збільшилася на 100.9%, а ріст середньої заробітної плати склав 100.7%.

Аналізуючи звітний період з відповідним періодом минулого року, темпи приросту продуктивності праці склали 100.9%, а темп росту середньої заробітної плати склав 100.2%, що є позитивним чинником.

Таблиця 2.1 ? Трудові ресурси підприємства

Показники	2008 р. факт	2009 р.	Виконання, %
		План	Факт	План 2009р до факту 2008 р.	За 2009 р
					До плану	До факту 2008 р
Середньосписочна чисельність:
- промислово-виробничого персоналу (ППП), чол.	1041	1071	1037	102.88	96.83	99.62
- робітників, чол.	1003	1003	965	100.0	96.21	96.21
Питома вага робітників у загальній чисельності ППП,%	96.4	93,6	93,1	97.1	99.47	96.58
Відпрацьовано днів одним робітником за рік	245	250	240	102.04	96.0	97.96
Середня тривалість робочого дня, ч.	7.3	8	7,2	109.6	90	97.56
Загальна кількість відпрацьованого часу:
- всіма робітниками за рік, чол. ч.	1861829	2142007	1791936	115.04	83.66	96.25
- у т.ч. одним робітником, чол. ч.	1788	2007	1728	11.86	86.4	96.64
Середньорічне виробки:
- одного працюючого тис. грн.	83.9	84.7	87.5	100.95	103.31	104.29
- одного робітника, тис. грн.	87.1	90.8	94	104.25	103.52	107.92
Середньоденне виробки робітника, грн.	343	339	365	98.83	107.67	106.41
Середньогодинна виробка робітника, грн.	47	42	51	89.36	121.43	108.51
Непродуктивні витрати часу, ч.	-	-	15	-	-	-

Таблиця 2.2 ? Аналіз показників по праці й заробітній платі 2008-2009 р.

Показники	2008 р. факт	2009 р.	Виконання, %
		План	Факт	План 2009 р до факту 2008 р.	За 2009 р
					До плану	До факту 2008р
Средньоспис. чисельн. ППП, чіл.	1041	1071	1037	102.9	96.8	99.6
Річний ФОТ, тис. грн.	8869.3	9189.2	9084.1	103.6	98.8	102.4
Продуктивність праці 1 робітником, тис. грн.	83.9	84.7	87.9	100.9	103.8	104.8
Середньомісячна ЗП одного робітника, грн.	710	715	730	100.7	102.1	102.8

Для оцінки співвідношення розраховують коефіцієнт випередження темпів росту продуктивності праці над темпами росту середньої заробітної плати, а також приріст середньої заробітної плати на 1% приросту продуктивності праці.

Коефіцієнт випередження являє собою співвідношення індексів продуктивності праці й середньої заробітної плати.

Кіп_.пл. = IW / I_ср.зп.

де IW - індекс продуктивності праці

I_{ср.зп. -} індекс середньої заробітної плати.

Кіп_.пл. = 100.9/ 100.7 = 1.002

Кіп_.факт. = 104.8/ 102.8 = 1.019

Коефіцієнт випередження продуктивності праці в порівнянні з минулим роком склав 0.2, а за звітний рік 1.9.

Показник приросту заробітної плати на 1% приросту продуктивності праці визначається відношенням темпів приросту заробітної плати до темпів приросту продуктивності праці.

Аналізуючи звітний період показник приросту заробітної плати на 1% приросту продуктивності праці склав за звітний період 98.1%. Темпи приросту продуктивності праці в порівнянні з минулим звітним періодом склали: +0.9 і +4.8

84.7 / 83.9= 100.9

87.9 / 83.9= 104.8

Темпи росту середньомісячної заробітної плати в порівнянні з минулим звітним періодом склали:

715/ 710 = 100.7%

730/ 710 = 102.8%

До факторів росту продуктивності праці ставляться:

- Підвищення технічного рівня виробництва: впровадження нової техніки, технології, механізації й автоматизації виробничих процесів, поліпшення використання сировини, матеріалів, палива, енергії, підвищення якості продукції.

- Удосконалювання керування, організації виробництва й праці: підвищення норм виробітку й норм обслуговування, скороченню втрат робочого часу, впровадження заходів щодо НОП.

- Зміна обсягу й структури виробництва: визначення відносної зміни чисельності трудящих у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, частки окремих видів продукції або виробництв, частки покупних напівфабрикатів і кооперованих поставок.

Галузеві фактори включають зміна гірничо-геологічних умов і способів видобутку корисних копалин; зміна фізико-хімічних властивостей сировини, що переробляє; зміна робочого періоду в сезонних галузях. Число факторів усередині груп і їхній зміст можуть змінюватися залежно від того або іншого фактору для конкретного виду виробництва.

Для більшості підприємств фактори росту продуктивності праці виражаються через зміну наступних показників: використання встаткування за часом і потужністю, кількість і якість вихідної сировини, ступінь і повнота використання корисних компонентів у сировину, якість одержуваної продукції, чисельність трудящих і ступінь використання фонду робочого часу.

Планування чисельності працівників підприємства пов'язане з показником використання робочого часу протягом року, вимірюваних у чіл.-днях і чіл.-годинниках. Середнє число годин і днів роботи одного робітника в рік визначається на основі балансу робочого часу. Баланс робочого часу складається по підприємству, цеху, ділянці й іноді окремо для кожної групи робітників, що мають однаковий графік роботи й одну й тугіше тривалість чергової відпустки. Число робочих днів у році для одного робітника менше режимного числа днів роботи цеху (ділянки), тому що по трудовому законодавству трудящим надається відпустка; крім того, неминучі невиходи на роботу, пов'язані з виконанням державних і суспільних обов'язків, хворобами, навчанням і т.д.

У цехах, на ділянках і в службах підприємств застосовують режими робіт з безперервним і перериваним виробничим тижнем. Безперервність роботи підприємств обумовлюється в основному технологічною необхідністю. Більшість основних цехів підприємств й частина допоміжних цехів (энергоцех, транспортний) працюють по безперервному режимі, але окремі ділянки цих цехів можуть працювати й за графіком з перериваним виробничим тижнем. Баланс робочого часу становлять роздільно для робітників з перериваним і безперервним режимом роботи, а також для робітників з різною тривалістю робочого дня.

На підставі балансу робочого часу визначають:

- календарний

- номінальний

- максимальний-можливий

- фактичний фонд робочого часу

Календарний фонд робочого часу це число календарних днів планового періоду (365 днів).

Номінальний фонд робочого часу визначається шляхом вирахування вихідних і святкових днів з календарного фонду робочого часу.

Максимально можливий фонд робочого часу визначається шляхом вирахування з номінального часу роботи чергових відпусток.

Ефективний або фактичний робочий час визначається шляхом вирахування з номінального фонду робочого часу неявок на роботу з поважних причин.

Розрізняють фактичний і плановий баланс робочого часу. Його становлять для аналізу використання робочого часу й визначення чисельності робітників. При розрахунку балансу робочого часу дні свят включають тільки у виробництвах з перериваним режимом роботи. Число днів відпустки для окремих груп робітників у балансі робочого часу приймають на основі чинного законодавства (тривалість відпустки для всіх груп робітників становить 24 робочі дня, число відпускних днів додається залежно від умов праці). Невиходи через хворобу визначають на підставі звітних даних з урахуванням заходів по поліпшенню умов праці й техніки безпеки. Також на снуванні звітних даних приймають число днів неявок, пов'язаних з виконанням державних і суспільних обов'язків, відпустками у зв'язку з родами. Прогули, приводи в міліцію, простої й інші втрати робочого часу в плановий баланс робочого часу не включають.

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. З ростом продуктивності праці створюються реальні передумови для підвищення рівня його оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використати таким чином, щоб темпи росту продуктивності праці обганяли темпи росту його оплати. Тільки за таких умов створюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення.

У зв'язку із цим аналіз використання коштів на оплату праці на кожному підприємстві має велике значення. У процесі його варто здійснювати систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати (оплати праці), виявляти можливості економії коштів за рахунок росту продуктивності праці й зниження трудомісткості продукції.

Приступаючи до аналізу використання фонду заробітної плати, у першу чергу необхідно розрахувати абсолютне й відносне відхилення фактичної його величини від планової.

Абсолютне відхилення (ФЗП_абс) визначається порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці (ФЗПф) із плановим фондом заробітної плати (ФЗПпл).

Вихідні дані для аналізу фонду заробітної плати представлені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 ? Вихідні дані для аналізу фонду заробітної плати за

2009 р.

Вид оплати	Сума зарплати, грн.
	план	факт	відхилення
1. Змінна частина оплати праці робітників 1.1 За відрядними розцінками 1.2 Премії за виробничі результати	4459600 4119021 340579	4407050 4034351 372699	-52550 -84670 +32120
2. Постійна частина оплати праці робітників 2.1 Погодинна оплата праці по тарифних ставках 2.2 Доплати 2.2.1 за понаднормовий час роботи 2.2.2 за стаж роботи 2.2.3 за простої з вини підприємства	4443315 4439200 2062 236 1817 -	4388073 4383360 2357 328 2028 -	-55242 -55840 +295 +91 +211 -
3. Усього ВІД робітників без відпускних	1490019	1582939	+92920
4. Оплата відпусток робітників 4.1 стосовна до змінної частини 4.2 стосовна до постійної частини	20400 17256 3144	23690 20165 3525	+3289 +2908 +380
5. Оплата праці службовців	270000	270000	-
6. Загальний ФЗП У т.ч.: змінна частина (п. 1+п. 4.1) постійна частина (п. 2+п. 4.2+п. 5)	9189200 8919200 270000	9084100 8814100 270000	-105100 -105100 -
7. Питома вага в загальному ФЗП, %: змінної частини постійної частини	97.1 2.9	97.3 2.7	+0.2 -0.2

де - абсолютне відхилення по фонду зарплати;

- фонд зарплати фактичний;

- фонд зарплати плановий;

Однак потрібно мати на увазі, що абсолютне значення відхилення саме по собі не характеризує використання ФЗП, тому що цей показник визначається без обліку ступеня виконання плану по виробництву продукції.

Постійна частина оплати праці не змінюється при збільшенні або спаді обсягу виробництва (зарплата робітників по тарифних ставках, зарплата службовців по окладах, всі види доплат, оплата праці працівників непромислових виробництв і відповідна їхня сума відпускних):

При розрахунку відносного відхилення по фонду зарплати можна використати так звану питому вагу змінної зарплати в загальному фонді. Він показує, на яку частку відсотка варто збільшити плановий фонд зарплати за кожний відсоток перевиконання плану по випуску продукції ():

де - відносне відхилення по фонду зарплати;

- фонд зарплати фактичний;

- фонд зарплати плановий, скоректований на коефіцієнт виконання плану по випуску продукції;

- відповідно змінна й постійна сума планового фонду зарплати;

- коефіцієнт виконання плану по випуску продукції.

Отже, на даному підприємстві є й відносна перевитрата у використанні фонду заробітної плати в розмірі 105100 тис. грн.

Важливе значення при аналізі використання фонду зарплати має вивчення даних про середній заробіток працівників підприємства, його зміні, а також факторах, що визначають його рівень. Тому наступний аналіз повинен бути спрямований на вивчення причин зміни середньої зарплати одного працівника по категоріях і професіям, а також у цілому по підприємству. При цьому необхідно враховувати, що середньорічна зарплата залежить від кількості відпрацьованих днів робітником за рік, тривалості робочої зміни й середньогодинної зарплати:

ГЗП = Д * П * ЧЗП

Розрахунок впливу цих факторів на зміну рівня середньорічної зарплати по категоріях працівників здійснюється за допомогою прийому абсолютних різниць.

У таблиці 2.4 проведений аналіз рівня оплати праці.

З таблиці 2.4 видно, що зменшення середньорічної зарплати викликано в основному зниженням середньогодинної зарплати, що у свою чергу залежить від рівня кваліфікації працівників і інтенсивності їхньої праці, переглядом норм виробітку й розцінок, зміною розрядів робіт і тарифних ставок, різними доплатами й преміями. У процесі аналізу необхідно вивчити виконання плану заходів щодо зниження трудомісткості продукції, своєчасного перегляду норм вироблень і розцінок, правильність оплати по тарифах, правильність нарахування доплат за стаж роботи, понаднормові годинники, час простою з вини підприємства й ін.

У процесі аналізу варто також установити відповідність між темпами росту середньої заробітної плати й продуктивністю праці. Як ми вже відзначали, для розширеного відтворення, одержання необхідного прибутку й рентабельності потрібно, щоб темпи росту продуктивності праці випереджали темпи росту його оплати. На підприємстві ВАТ “СателБуд” темпи росту продуктивності праці випереджають темпи росту оплати праці.

Таблиця 2.4 ? Аналіз рівня оплати праці

Категорія працівників	Кількість відпрацьованих днів одним працівником	Середня тривалість робочої зміни, ч	Середньогодинна зарплата, грн.	Середньорічна зарплата, грн.	Відхилення від планової середньорічної зарплати працівника, грн.
	план	факт	план	факт	план	факт	план	факт	усього	У тому числі за рахунок зміни
										кільк. відпрац. днів	тривал. змін	Серед. денної зарплати
Робітники - відрядники	250	240	8	7,2	1,59	1,38	3180	2649,6	-530,4	-427	-245,6	+922,6
Робітники - повременщики	250	240	8	7,2	1,27	1,11	2540	2131,2	-408,8	-360	-207,5	+392,3

Облік відпрацьованого часу здійснюється в табелі, що відкривається щомісяця на працюючих кожного підрозділи. Для ведення обліку робочого часу кожному працівникові привласнюється табельний номер, що вказується у всіх документах по обліку праці і його оплаті.

Проводячи аналіз використання робочого часу представлений у таблиці 2.10, видно, що згідно балансу робочого часу було відпрацьовано на 18870 чіл.-днів менше ніж заплановано. Втрати робочого часу були за рахунок хвороб (120 чіл.-днів), а також цілоденних простоїв і збільшення кількості відпусток. При запланованих 250 робочих днів у році кожний робітник відробив усього 240 днів. Крім цього тривалість робочого дня також була неефективно використана й склала всього 7.2 години, при запланованих 8 годинниках. При цьому було недопрацьовано за звітний рік 350064 чіл.-години.

Все це є внутрішніми схованими резервами поліпшення використання робочого часу й відповідно джерелом підвищення продуктивності праці. Підвищення ефективності організації стимулювання праці, а також будуть розроблені заходи щодо використання резервів робочого часу.

Таблиця 2.5 ? Аналіз використання часу

Показник	За планом	По звіті	Відхилення
1. Баланс робочого часу 1-го робітника, днів	365	365	-
2. Календарний фонд часу, чіл.-днів	390915	378505	-12410
3. Вихідні й святкові дні	117810	114070	-3740
4. Неявки на роботу: Усього у т.ч. відпустки: - щорічні - по навчанню - через хворобу	5355 5355 - -	15555 15360 60 120	+10200 +10005 +60 +120
5. Неявки, дозволені законом	-	-	-
6. Неявки, дозволені адміністрацією	-	-	-
7. Цілоденні простої	-	15	15
8. Прогули	-	-	-
9. Відпрацьовано всіма робітниками, чіл.-днів	267750	248880	-18870
10. Відпрацьовано всіма робітниками, чіл.-годин	2142007	1791936	-350064
11. Відпрацьовано днів 1 робітником за рік	250	240	10
12. Середньоспискове число робітників, чіл.	1071	1037	-34
13. Число явок на роботу, годин	267750	248880	-18870
14. Тривалість робочого дня, ч.	8	7.2	-0.4

У цехах підприємства ВАТ «СателБуд» ведеться систематичний облік трудових показників (чисельності працівників, продуктивності праці, заробітної плати й ін.). Це дає можливість періодично аналізувати виконання плану по праці, зіставляючи звітні показники із плановими, а при необхідності з показниками минулого року, кварталу або місяця.

Планова середньосписочна чисельність промислово-виробничого персоналу (ПВП) склала 1071 чол., а фактична 1037 чол. Планова середньосписочна чисельність робітників склала 1003 чол., фактична - 965 чіл. Планова середня тривалість робочого дня 8 годин, фактична - 7,2. Загальна кількість відпрацьованого часу всіма робітниками за плановий рік склало 2142007 чол.-год., а фактично - 1791936 чол.-год. Зміна частки робітників у загальній чисельності ППП склало - 0.54.

Проводячи аналіз використання робочого часу представлений у таблиці 2.4, видно, що згідно балансу робочого часу було відпрацьовано на 18870 чіл.-днів менше ніж заплановано. Втрати робочого часу були за рахунок хвороб (120 чіл.-днів), а також цілоденних простоїв і збільшення кількості відпусток. При запланованих 250 робочих днів у році кожний робітник відробив усього 240 днів. Крім цього тривалість робочого дня також була неефективно використана й склала всього 7.2 години, при запланованих 8 годинниках. При цьому було недопрацьовано за звітний рік 350064 чіл.-години. Все це є внутрішніми схованими резервами поліпшення використання робочого часу й відповідно джерелом підвищення мотивації праці.

На підставі цього були розроблені заходи щодо поліпшення використання робочого часу. Внаслідок чого ріст продуктивності праці збільшиться на 5.8%, при цьому збільшиться випуск товарної продукції на 76858 грн. Відносне зменшення чисельності робітників у зв'язку зі збільшенням продуктивності праці складе 34 чоловік, що приведе до зменшення виплат з ФОТ на 297840 грн. Загальний економічний ефект від поліпшення використання робочого часу складе 374698 грн. При цьому витрати на 1 грн. товарної продукції скоротяться на 0.01 грн.

3. Аналіз ефективності використання основних засобів

виробництва

Будівництво є важливою галуззю матеріального виробництва. Характерні риси, властивому будівництву, залежать від часу, своєрідності його продукції й особливостей виробничого процесу. Вони виникають із того, що продукція будівництва (будинку, спорудження) нерухома, велика по розмірах. Різноманітна, складна, має велика вага, багатодетальна, зв'язана з безліччю інших галузей народного господарства.

Це приводить до великого різноманіття умов виробництва будівельних робіт. Будівельне виробництво є рухливим, а не стаціонарним. Роботи провадяться на відкритому повітрі й піддані впливу погоди. Процес будівництва займає тривалий період часу. Будівельне виробництво складається з безлічі різноманітних видів робіт.

Всі ці особливості будівництва приводять до серйозних економічних наслідків і позначаються на методах і прийомах економічної роботи. Виникає специфіка планування будівельного виробництва, особлива система визначення ціни будівельної продукції за допомогою кошторисів, з'являються специфічні форми заробітної плати й преміювання.

Одним із представників будівельної індустрії є ВАТ «СателБуд». ВАТ «СателБуд» займається будівельною діяльністю. Виконує будівельно-монтажні роботи, самостійно забезпечує всі споруджувані об'єкти механізмами й автотранспортом, провадить ремонт малої механізації, займається виготовленням замовлень для всіх підрозділів, забезпечує експлуатацію високо вольтових мереж, підстанцій на будівельних ділянках, низько вольтових мереж для енергопостачання; виготовляє бетон і залізобетонні конструкції для споруджуваних об'єктів, а також інші матеріали.

У розпорядженні ВАТ «СателБуд» є: бетонний завод, цех залізобетонних конструкцій, арматурний цех, склад готової продукції, цех деревообробки, полігон, автомобільний транспорт, токарський цех, зварювальний цех, цех по виготовленню нестандартного встаткування, ремонтні цехи, парк будівельних машин.

Таблиця 3.1 ? Баланс підприємства «СателБуд» на 01.01.2010 р.

Актив	Сума
1. Фінансові активи: всього в тому числі: - основні фонди - амортизаційні відрахування - нематеріальні активи - інше майно	11060 14800 4740 --- 1000
2. Поточні активи: всього в тому числі: - гроші на р/р - цінні папери - дебіторська заборгованість - запаси продукції - запаси матеріалів і НЗВ - виплати наступних періодів	12200 1300 1700 2100 1500 5200 400
Всього активів	23260
Пасив	Сума
1. Власний капітал: всього в тому числі: - статутний фонд - нерозподілений прибуток - інші джерела	14500 10000 4500 ---
2. Довгострокові зобов'язання: всього в тому числі: - довгострокові кредити - облігації	4000 3200 800
3. Короткострокові зобов'язання: всього в тому числі: - короткострокові кредити - кредиторська заборгованість - інша короткострокова заборгованість	4760 1460 2150 1150
Всього пасивів	23260

Таблиця 3.2 ? Наявність, рух і структура основних фондів

Група основних	Наявність на початок року	Надійшло за рік	Вибуло за рік	Наявність на кінець року
	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%
Промислово-виробничі основні фонди	13200	91.0	2500	92.6	900	64.3	14800	93.7
Невиробничі основні фонди	13000	9.0	200	7.4	500	35.7	1000	6.3
Всього основних фондів В тому числі : активна частина	14500 7650	100.0 52.75	2700 2250	100.0 83.3	1400 750	100.0 53.6	15800 9150	100.0 57.9

Таблиця 3.3 ? Наявність основних фондів по повній балансовій вартості (тис. грн.)

На початок звітного періоду На 1 лютого На 1 березня На 1 квітня На 1 травня На 1 червня На 1 липня	14500 14600 14700 14800 14900 14700 15000	На 1 серпня На 1 вересня На 1 жовтня На 1 листопада На 1 грудня На кінець звітного періоду	15100 15300 15500 15700 15800 15800

Визначимо вартість основних фондів на кінець року:

ОФ к(вир) = 13200 + 2500 - 900 = 14800 млн. грн.

ОФ к(невир) = 13000 + 200 - 500 = 13000 тис. грн.

ОФ к(всього) = 14500 + 2700 - 1400 = 15800 тис. грн.

ОФ к(акт) = 7650+ 2250 - 750 = 9150 тис. грн.

Дані з табл. 3.2 показують, що за звітний період відбулися суттєві зміни в наявності та структурі основних фондів. Вартість основних фондів зросла на 1300 тис. або на 9%, в тому числі основних виробничих фондів на 1600 тис. грн., або на 12%. Збільшилась доля ОВФ в загальній сумі основних фондів на 1,1% і відповідно зменшилась доля невиробничих фондів в зв'язку з приватизацією житлового фонду. Значно зросла питома вага активної частини фондів з 52.75 до 57.9%, що варто оцінити позитивно.

Розрахуємо середню річну вартість основних фондів. При розрахунку за формулою середньої хронологічної отримаємо середню річну вартість основних фондів, яка дорівнює :

При використанні ж спрощеного способу отримаємо:

За допомогою табл. 3.2 проведемо аналіз руху й технічного стану ОВФ, для цього розрахуємо такі показника:

коефіцієнт поновлення:

коефіцієнт вибутку:

коефіцієнт приросту:

коефіцієнт зносу:

коефіцієнт придатності:

Таблиця 3.4 ? Початкова інформація для аналізу фондовіддачі

Показник	План	Факт	+, -
Об'єм випуску продукції (ВП) тис. грн..	96000	100800	+4800
Середньорічна вартість тис. грн.: - основних виробничих фондів (ОВФ) - активної частини (ОВФ@) - одиниці обладнання (Ц)	12715 7680 120	14000 8400 127.27	+1285 +720 +7.27
Питома вага, коефіцієнт: активної частини фондів (ПВ@)	0.604	0.60	-0.004
Фондовіддача, грн.: активної частини (ФВ@)	7.55 12.5	7.20 12.0	-0.35 -0.50
Середньорічна кількість технологічного обладнання (к)	64	66	+2
Відроблено за рік усім обладнанням(Т), тис. год.	240	226.51	-13.49
В тому числі одиницею обладнання : - годин (Тод) - змін (ЗМ) - днів (Д)	3750 500 250	3432 470.4 245	-318 -29.6 -5
Коефіцієнт змінності роботи обладнання (К зм)	2	1.92	-0.08
Середня тривалість змін (Тр), год.	7.5	7.3	-0.2
Виробка продукції за 1 машино-год. (середнього. виробка) (СВ), тис. грн.	400	445	+45

Розрахуємо вплив зміни питомої ваги активної частини фондів в їх загальній сумі і зміни фондовіддачі активної частини фондів способом абсолютних різниць:

Розрахуємо вплив факторів на приріст фондовіддачі обладнання способом ланцюгових підстановок:

В результаті зміни структури обладнання рівень фондовіддачі зменшився на 0.7143 грн. (11.7857 - 12.5).

Зниження фондовіддачі на 0.2357 грн. (11.55-11.7857) є результатом понадпланових цілоденних простоїв обладнання (в середньому по 5 днів на кожну одиницю).

За рахунок зменшення коефіцієнту змінності роботи обладнання його фондовіддача зменшилась на 0.462 грн. (11.088 - 11.55)

В зв'язку з тим, що фактична тривалість зміни нижче планової на 0.2 год., річна виробка одиниці обладнання зменшилась на 37.6 тис. грн., а фондовіддача - на 0.2957 грн.

При фактичній виробці обладнання фондовіддача складає:

що на 1.2077 грн. вище, ніж при плановій.

Зміна фондовіддачі ОВФ за рахунок:

- структури обладнання - 0.7143 * 0.60 = - 0.42858 ;

- цілоденних простоїв - 0.2357 * 0.60 = - 0.14142 ;

- коефіцієнта змінності - 0.4620 * 0.60 = - 0.27720 ;

- внутризмінних простоїв - 0.2957 * 0.60 = - 0.17742 ;

- середньогодинної виробки +1.2077 * 0.60 = +0.72462.

Разом - 0.50 - 0.30

Розрахуємо вплив факторів третього порядку на рівень фондовіддачі:

Зміну фондовіддачі за рахунок соціальних факторів визначимо сальдовим методом :

Щоб дознатися, як зміниться об'єм виробництва продукції, необхідно зміну фондовіддачі ОВР за рахунок кожного фактора помножити на фактичні середньорічні залишки ОВР. Результати розрахунку приведені в табл. 3.5.

Таблиця 3.5 ? Результати факторного аналізу фондовіддачі

Фактор	Зміна фондовіддачі, грн.	Зміна виробництва продукції, тис. грн.
	активної частини ОВФ	ОВФ
Першого рівня: Середньорічна вартість ОВФ Доля активної частини фондів Віддача активної частини фондів	+ 1285 * 7.55 = + 9700 - 0.05 * 14000 = - 700 - 0.30 * 14000 = - 4200
Разом	- 0.35 +4800
Другого рівня: Структура обладнання Цілоденні простої Коефіцієнт змінності Внутризмінні простої Середньогодинна виробка	- 0.7143 * 0.60 = - 0.42858 * 14000 = - 6000 - 0.2357 * 0.60 = -0.14142 * 14000 = -1980 - 0.4620 * 0.60 = - 0.27720 * 14000 = - 3881 - 0.2957 * 0.60 = - 0.17742 * 14000 = - 2484 +1.2077 * 0.60 = +0.72462 * 14000 = +10145
Разом	- 0.50 - 0.30 * 14000 = - 4200
Третього рівня: Заміна обладнання Упровадження заходів НТП Соціальні фактори	+0.707 * 0.60 = +0.4242 * 14000 = +5936 +0.414 * 0.60 = + 0.2484 * 14000 = +3478 +0.0867 * 0.60 = +0.05202 * 14000 = +728
Разом	+1.2077 +0.72462 +10145

З таблиці видно, що негативний вплив на рівень фондовіддачі і об'єм виробництва продукції чинять зменшення долі активної частини фондів, збільшення долі дорогого обладнання, понадпланові цілоденні і внутризмінні простої техніки. В процесі наступного аналізу потрібно визначити причини простоїв і знайти резерви їх скорочення. За рахунок цього випуск продукції може збільшитись на 8345 тис. грн. (1980 + 3881 + 2484).

Розрахуємо вплив К _і, Д _і, К _{зм і}, Тр _і, СВ _і на зміну об'єму виробництва продукції способами ланцюгової підстановки, абсолютних і відносних різниць за допомогою даних з табл. 3.4.

Розрахунок способом ланцюгової підстановки:

ВП _пл = 64* 250 * 2 * 7.5 * 0.4 = 96000 тис. грн.,

ВП _ум1 = 66* 250 * 2 * 7.5 * 0.4 = 99000 тис. грн.,

ВП _ум2 = 66* 245 * 2 * 7.5 * 0.4 = 97020 тис. грн.,

ВП _ум3 = 66* 245 * 1.92 * 7.5 * 0.4 = 93139 тис. грн.,

ВП _ум4 = 66* 245 * 1.92 * 7.3 * 0.4 = 90655 тис. грн.,

ВП _ф = 66* 245 * 1.92 * 7.3 * 0.445 = 100800 тис. грн.,

ВП _к = 99000 - 96000 = +3000 тис. грн.,

ВП _д = 97020 - 99000 = - 1980 тис. грн.,

ВП _{к зм} = 93139 - 97020 = - 3881 тис. грн.,

ВП _тр = 90655 - 93139 = -2484 тис. грн.,

ВП _св = 100800 - 90655 = +10145 тис. грн.,

Розрахунок способом абсолютних різниць :

ВП _к = (66 - 64) * 250 * 2 * 7.5 * 0.4 = +3000 тис. грн.,

ВП _д = 66 * (245 - 250) * 2 * 7.5 * 0.4 = - 1980 тис. грн.,

ВП _{к зм} = 66 * 245 * (1.92 - 2) * 7.5 * 0.4 = - 3881 тис. грн.,

ВП _тр = 66 * 245 * 1.92 * (7.3 - 7.5) * 0.4 = -2484 тис. грн.,

ВП _св = 66 * 245 * 1.92 * 7.3 * (0.445 - 0.4) = +10145 тис. грн.,

Результати факторного аналізу показують, що план випуску товарної продукції перевиконаний за рахунок збільшення кількості обладнання і виробки продукції за одну машино-годину. Понадпланові цілоденні, внутризмінні простої обладнання й зниження коефіцієнту змінності викликали зменшення об'єму товарної продукції на суму 8345 тис. грн., або на 8.7% відносно до плану. Отже, більш повне використання обладнання на даному підприємстві можна розглядати як можливий резерв збільшення виробництва продукції.

4. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів спричиняється скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції, зниження її собівартості й зростання прибутку.

Всі матеріальні витрати на виробництво складаються із прямих матеріальних витрат і матеріальних витрат у комплексних статтях витрат, тобто в загальновиробничих і загальногосподарських витратах. Таким чином, на зміну загальної матеріалоємності продукції, насамперед, впливають два фактори:

Ш матеріалоємність продукції по прямих матеріальних витратах;

Ш співвідношення всіх матеріальних витрат і прямих матеріальних витрат:

МЕ = МЗ / ВП = (Мзпр / ВП) * (МЗ / Мзпр) = Мепр * Ксоотн.

Дамо оцінку виконання планового завдання по використанню матеріалів на підприємстві. Розрахуємо основні показники, необхідні для аналізу використання матеріалів у звітному періоді:

- матеріалоємність: МЕ = МЗ / ВП;

- матеріаловіддача: МО = ВП / МЗ;

- коефіцієнт співвідношення загальних і прямих матеріальних витрат:

Ксоотн. = МЗ / Мзпр.

Отримані в результаті розрахунків по наведеним вище формулах дані оформимо в таблиці, розрахувавши при цьому відхилення в абсолютному й відносному вираженні:

Таблиця 4.1 ? Аналіз виконання планового завдання по використанню

матеріалів

№ п/п	Показники	План	Факт	Відхилення
				абс.	%
1	Обсяг зробленої продукції, тис. грн.	822 858,5	811 428,5	-11 430,0	-1,39%
2	Матеріальні витрати, тис. грн.	674 034,0	655 927,0	-18 107,0	-2,69%
3	З них прямі матеріальні витрати, тис. грн.	638 728,9	620 717,4	-18 011,5	-2,82%
4	Матеріалоємність загальна	0,819	0,808	-0,011	-1,32%
5	Матеріалоємність по прямих матеріальних витратах	0,776	0,765	-0,011	-1,45%
6	Матеріаловіддача загальна	1,221	1,237	0,016	1,33%
7	Матеріаловіддача по прямих матеріальних витратах	1,288	1,307	0,019	1,47%
8	Коефіцієнт співвідношення загальних і прямих витрат	1,0553	1,0567	0,0015	0,14%

У розглянутому періоді не виконані планові показники використання матеріалів у виробництві:

- загальна матеріалоємність у звітному періоді в порівнянні із плановим показником знизилася на 0,011 або на 1,32%;

- загальна матеріаловіддача - збільшилася на 0,016 або на 1,33%.

Проаналізуємо, за рахунок яких факторів відбулися дані зміни.

Як уже було сказано раніше, факторами першого порядку, що впливають на зміну матеріалоємності, є матеріалоємність по прямих матеріальних витратах і коефіцієнт співвідношення загальних і прямих матеріальних витрат. Проілюструємо їхній вплив на зміну узагальнюючого показника за допомогою методу абсолютних різниць.

МЕ = Мепр * Ксоотн.

Д МЕ (Ксоотн.) = 0,776 * 0,0015 = 0,0012

Д МЕ (Мепр) = -0,011 * 1,0567 = -0,012

Баланс відхилень: 0,0012 + (-0,012) = -0,0108

Результати аналізу показують, що зниження загальної матеріалоємності відбулося внаслідок більше раціонального й ефективного використання матеріальних ресурсів безпосередньо в цехах основного виробництва. За рахунок зменшення прямих матеріальних витрат загальна матеріалоємність знизилася на 0,012. Однак збільшення коефіцієнта співвідношення всіх матеріальних витрат і прямих матеріальних витрат у порівнянні із планом свідчить про зміну структури всіх матеріальних витрат, про зменшення частки прямих і відповідному збільшенні непрямих матеріальних витрат, а також частки матеріальних витрат у залишках незавершеного виробництва. Це обумовило збільшення загальної матеріалоємності на 0,0012.