Організація виробничого процесу у часі (на базі ТзОВ "Компанія АІТА")

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Кафедра економіки підприємства

Організація виробничого процесу у часі

(на базі ТзОВ “Компанія АІТА”)

Курсова робота

студента ІV-го курсу

групи 401-к

економічного факультету

Поповича Ігоря

Чернівці 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1 Теоретичний аспект організації виробничого процесу у часі

1.1 Еволюція поглядів на організацію виробничого процесу у часі

1.2 Вітчизняний досвід використання тривалості виробничого циклу на промислових підприємствах

Розділ 2 Особливості організації виробничого процесу ТзОВ «Компанія АІТА»

2.1 Загальна характеристика базового підприємства

2.2 Аналіз організації виробничого процесу у часі на базовому підприємстві

Розділ 3 Шляхи організації виробничого процесу на ТзОВ «Компанія АІТА»

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Становлення ринкової економіки в Україні визначає необхідним створення відповідного середовища діяльності для підприємств. Появляється необхідність у створенні відповідних умов діяльності, покращення умов праці робітників, підвищення якості виробництва, введення нових технологій, нових виробничих процесів та ін. Вітчизняні підприємства повинні вийти на відповідний рівень у своїй діяльності, щоб бути конкурентноспроможними з іноземними виробниками.

Виробничий процес (англ. Manufacturing process) -- складний комплекс первинних процесів: основних, допоміжних і обслуговуючих підрозділів підприємства, що забезпечують своєчасний випуск заданої продукції.

Дослідження даної теми є досить актуальним на сьогоднішній час, оскільки економіка країни перебуває у тяжкому становищі, в ній відбуваються ряд змін. Виробничий процес посідає важливе місце в економіці, тому слід визначити шляхи його покращення на вітчизняних підприємствах.

Метою і основним завданням курсової роботи є визначення суті та значення виробничого процесу для економіки країни, розкриття болючих питань у цій галузі та визначення шляхів їх вирішення. Визначити яким чином відбуваються виробничі процеси у часі на вітчизняних підприємствах та порівняти наш досвід із досвідом іноземних підприємств.

Предметом дослідження є виробничий процес у часі на відповідному підприємстві.

Об`єктом дослідження є ТзОВ “ Компанія АІТА”, яке працює в деревообробній галузі та виготовляє різноманітну продукцію.

Основними обов'язковими принципами організації виробничого процесу є: спеціалізація, паралельність, безперервність, пропорційність, прямоточністю, ритмічність, інтегративність, гнучкість і адаптивність. Відповідність даним принципам дозволяє організаціям досягати високих економічних результатів у виробничій діяльності.

Курсова робота складається з трьох розділів, які характеризують організацію виробничого процесу у часі на базовому підприємстві.

Розділ 1 Теоретичний аспект організації виробничого процесу у часі

1.1 Еволюція поглядів на організацію виробничого процесу у часі

Організація виробничого процесу в часі характеризується способами поєднання операцій технологічного процесу, структурою та тривалістю виробничого циклу. Виробничий цикл -- це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію [2].

Виробничий цикл у різних галузях пройшов довгий шлях формування. По суті він існував із моменту зародження відносин між суб`єктами господарювання і зародженням виробництва. Значний вплив на еволюцію організації виробничого процесу мали матеріали та знаряддя праці, що використовувалися людьми у процесі виробництва.

У первісну добу розвиток суспільства залежав від матеріалів та технології виготовлення знарядь праці. Саме через ці фактори можна виділити кілька періодів, що називаються віками: кам`яний, мідно-кам`яний, бронзовий та залізний. Кожному з цих етапів світової історії були притаманні певні риси, особливості, здобутки матеріальної культури, заняття та знаряддя праці. У первісну добу поряд із традиційними формами ведення господарства мисливством, рибальством і збиральництвом -- зароджуються та поширюються нові -- скотарство і землеробство. Кількість типів знарядь праці зросла до 100. Почали виокремлюватися окремі люди, що виготовляли засоби праці. Зародилося ковальство, гончарство, ювелірна справа. Особливо високого рівня розвитку досягли кераміка, обробка каменю, будівельна справа, торгівля між першими цивілізаціями [15,с.19-21].

Стрімкий розвиток країн, виробництво ними великої кількості різноманітних товарів сильно залежав від рабів. Майже кожне виробництво включало рабську працю. Люди, переважно, не задумувалися про те, щоб покращити виробничий процес, ввести нові технології, знаряддя праці, адже всю чорну і важку роботу виконували раби, яких у будь-який час можна було замінити на нових.

На кінець античного періоду широко почала розвиватися реміснича діяльність. Ремісники працювали у невеликих майстернях по 3-12 чол., хоча в деяких кількість працюючих сягала 30-100 чол. Розвиток ремесла привів до спеціалізації виробників [15,с.25].

Господарство епохи Середньовіччя характеризується перш за все пануванням приватної власності на землю. Домінувало натуральне господарство. Обмін відігравав другорядну роль. Майже всі багатства суспільства створювалися ручною працею. Характерною особливістю цього періоду стала цехова організація ремесла, що залишило позитивний слід у вдосконаленні виробничого процесу. Вона сприяла виробництву високоякісної продукції, вихованню ремісничої молоді.

Згодом цехи стали стримувати розвиток продуктивних сил. Сувора регламентація виробництва і збуту привела до застою у розвитку науки, техніки і, як наслідок, до занепаду промисловості. У XIV - XV ст. у Європі виникла нова, вища форма виробництва -- мануфактура. На зміну кустарям-ремісникам прийшли більше організовані великі робітничі майстерні [15,с.42].

Мануфактура -- підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала великому машинному виробництву. Існували два типи мануфактур -- розсіяна (децентралізована) та централізована.

Розсіяна мануфактура грунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі. Робітники при даному типі виробництва, не зважаючи на їхню просторову відособленість, були пов`язані поділом праці: одні робили з сировини напівфабрикат, а інші доводили його до необхідної кондиції.

Централізована мануфактура характеризувалася територіальною єдністю виробництва.

Мануфактури виникли у тих галузях, де рівень спеціалізації та технічного розвитку створював умови для реорганізації виробництва. Такі умови в XIVст. були в сукняному виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні. Одночасно в промисловості зберігалося ремесло і дрібне товарне виробництво [15,с.48-49]. Щодо виробничого процесу у часі, то у мануфактурний період зменшилися терміни виробництва, покращилася якість продукції. На чолі мануфактури стояв керівник, який розприділяв роботу між ремісниками, тобто налагоджував технологічний процес.

Промисловий переворот -- це перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва. Важливою складовою промислового перевороту було впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей; парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі. Заходи, що відбулися у цей період привели до зменшення тривалості виробничого циклу товарів.

Промисловий переворот -- це світовий процес. Для нього були характерними як загальні закономірності, так і специфіка та особливості у кожній окремо взятій країні [15,с.62].

Після завершення промислового перевороту розвинуті країни світу вступають у добу індустріалізації. Вона характеризується структурними змінами в господарстві окремих країн. На основі науково-технічних і технологічних винаходів виникають нові галузі виробництва, модернізуються старі. Під час індустріалізації відбувається концентрація виробництва та капітальні зміни в організації та управлінні виробництвом -- виникають монополії, акціонерні товариства. Керівники підприємств намагаються покращити умови праці працівників, вводять нові машини, технології, що має безпосередній вплив на становлення виробничого процесу.

Індустріалізація в розвинутих країнах відбувалася на основі науково-технічної революції. Відкриття в галузі математики, фізики, хімії, інших наук сприяли технічному прогресові, створенню оригінальних машин, механізмів, приладів, які масово запроваджувалися у виробництво. Найважливішим винаходом останньої третини ХІХ ст. було створення технічної лінії з виробництва, передачі і споживання електричної енергії. Це стало можливим після винаходу динамо-машини, генератора електричного струму, трансформатора для передачі електричного струму на відстань, електродвигуна. Розпочалася електрифікація виробництва, транспорту, побуту. В цей період було відкрито і вдосконалено використання інших видів енергії.

Пізніше, великий вплив на еволюцію поглядів по організації виробничого процесу у часі мали світові війни, та прийняті у країнах курси на ліквідацію їх наслідків. Після Першої світової війни певний вплив мали план Дауеса у Німеччині (метою якого було вивести економіку країни із кризи спричиненої війною), план Юнга (передбачав зменшення розмірів щорічних репарацій та платежів, ліквідацію всіх форм і видів контролю над економікою і фінансами Німеччини), “Новий курс Ф.Рузвельта та ін. Після Другої світової війни таким був план Маршалла. У повоєнний період найбільш динамічно розвивалася промисловість, провідна галузь господарства. Після науково-технічного прогресу, що активізувався у середині 50-х років, відбулися істотні зміни у техніці, почали широко застосовуватися автоматичні системи машин. На ґрунті фундаментальних відкриттів виникли нові технології -- лазерна, плазмова тощо.

Велике значення на формування поглядів по виробничому процесу у часі мали думки, погляди та нововведення окремих науковців та підприємців.

Генрі Форд, США. Засновник відомої автомобільної компанії «Форд». Розробив концепцію побудови і використання безперервного (конвеєрного) виробництва, що дозволило знизити ціни і почати масове виробництво автомобілів, а також зменшити тривалість виробничого циклу.

Коли підприємства стали економічно організованими, з'явилася необхідність у менеджменті. XX століття стало століттям управління. Але щоб прийти до цього, на початку століття повинні були з'явитися такі учені, як Генрі Форд, який був визнаний журналом «Fortune» кращим бізнесменом XX століття.

Форд побудував найбільше індустріальне виробництво і заробив на ньому мільярд. (36 млрд. у сучасному еквіваленті), його принципи вплинули на громадське життя Сполучених Штатів. Він застосував стандартизацію й уніфікацію, створив нормальні умови для робітників, встановив 8-годинний робочий день і мінімальний рівень заробітної плати. Це дозволило йому не тільки збільшити продуктивність праці, значно підвищити надійність, а й знизити ціни.

Він став платити робітникам удвічі більше і тим самим створив клас «синіх комірців». Його робітники збирали гроші, щоб купити «свій» автомобіль - «Форд-Т». Форд не створював попит на автомобілі, він створив умови для цього.

Основоположники теорії менеджменту формулювали свої принципи в заочній суперечці з Фордом. У боротьбі з його принципами і народився американський менеджмент.

Вальтер Шухарт, США. Засновник теорії статистичного керування якістю. Шухарт першим застосував статистичні методи на підприємстві, запропонувавши статистичне пояснення поводження виробничого процесу в часі. Розробив і ввів у практику контрольні карти.

Шухарт був фанатиком використання статистичних методів. Прийшовши в 1923 році в компанію «Bell laboratories», в якій був винайдений телефон, він став застосовувати статистичні методи для боротьби з дефектами продукції і зменшенням тривалості виробничого циклу.

Лише значно пізніше стане зрозуміло, що Шухарт зробив революційний переворот у підході до процесів матеріального виробництва. Йому вдалося поєднати статистику, технологію й економіку і створити першу в історії людства теорію керування процесами матеріального виробництва.

1.2 Вітчизняний досвід використання тривалості виробничого циклу на промислових підприємствах

Сутність і види циклів

Просторове розташування об'єктів у певній послідовності один за одним передбачає, що операції процесу в часі мають виконуватися в тій самій послідовності. Часові зв'язки розглядаються як відрізки (моменти) часу здійснення окремих стадій сукупного чи часткового процесу або як його проміжні чи кінцеві результати. Таким чином, часові відношення між елементами процесу пов'язані з просторовими.

Системні властивості часових зв'язків виявляються в з'єднанні речових елементів процесу в просторі і в часі таким чином, щоб функціонування елементів системи (підрозділів підприємства) забезпечувало виготовлення кінцевого продукту в заздалегідь визначений час [5].

Усі види зв'язків елементів виробничої системи в часі забезпечують її життєдіяльність або роботу в запрограмованих параметрах і здійснюються через матеріальні, енергетичні та інформаційні потоки. Порушення будь-яких потоків між елементами системи виводять її з рівноваги, роблять неможливим досягнення кінцевого результату.

Дотримання комплексу принципів раціональної організації виробничого процесу вможливлює виконання всіх часткових процесів у найкоротший строк з мінімальними витратами живої праці, а також матеріальних ресурсів і коштів. Проте не завжди скорочення часу на виконання окремої операції веде до скорочення тривалості всього процесу, оскільки виникають великі перерви між операціями або частковими процесами. Однією з найважливіших вимог до раціональної організації є забезпечення найменшої тривалості виробничого процесу, тобто циклу виготовлення продукції [3].

Під виробничим циклом розуміється календарний проміжок часу з моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво до повного виготовлення готової продукції або період від початку до закінчення якогось виробничого процесу. Тривалість виробничого циклу розраховується в одиницях календарного часу (години, дні, місяці). Так, для простого процесу виробничий цикл починається з запуску у виробництво заготовки (партії заготовок) і закінчується випуском готової деталі (партії деталей). Виробничий цикл складного процесу складається із сукупності простих процесів і також починається з запуску у виробництво першої заготовки деталі, а закінчується випуском готового виробу або складальної одиниці.

Важливими складовими виробничого циклу є технологічний і операційний цикли, кожний з яких має свої особливості. Операційний цикл являє собою час виконання однієї операції, протягом якого виготовляється одна деталь, партія деталей або кілька різних деталей. Під технологічним циклом розуміється час виконання технологічних операцій у виробничому циклі [16].

Виробничий цикл виготовлення всіх видів продукції (від виготовлення заготовок, деталей до складання виробів) використовується при: розробленні виробничих програм підприємства та його підрозділів; визначенні нормальних розмірів незавершеного виробництва, побудові графіків матеріального забезпечення виробництва; оперативній підготовці виробництва; установленні термінів запуску деталей у виробництво, виходячи з термінів випуску готової продукції; випередженні в роботі цехів (дільниць), а також для здійснення контролю за діяльністю виробничих підрозділів. Таким чином, основою організації виробничого процесу в часі є виробничий цикл.

Тривалість виробничого циклу залежить від: трудомісткості виготовлення готового виробу, що визначається технічно обґрунтованими нормами часу; часу виконання допоміжних операцій; часу природних процесів; тривалості перерв у виробничому процесі; кількості предметів праці, які одночасно запускаються у виробництво (розміру партії); виду руху оброблюваного предмета по операціях виробничого процесу.

Структура виробничого циклу

Структура виробничого циклу виготовлення будь-якої продукції складається з часу виробництва й часу перерв.

Затрати часу, що входять до складу виробничого циклу, відображені на рис. 1.1.

Час виробництва складається з тривалості виконання технологічних операцій (Ттех); допоміжних операцій: підготовчо-завершальних (tпз), транспортно-складських (tт), контрольних (tк); природних операцій (tпр).Час перерв ділиться на перерви в робочий час і в неробочий час. Останні так звані регламентовані перерви (між змінами, на обід, святкові та вихідні дні). Перерви в робочий час складаються з перерв партіонності, міжопераційного (tмо), міжцехового (tмц) і міжзмінного очікування. Перерви партіонності виникають під час оброблення деталей партіями, коли кожна деталь, що надходить на робоче місце у складі партії аналогічних деталей, пролежує двічі: один раз до початку оброблення, а другий раз до закінчення оброблення всієї партії перед її транспортуванням на наступну операцію. Ці перерви розраховуються разом із тривалістю технологічних операцій і складають операційний цикл (То) [4].

Перерви міжопераційного очікування виникають через неузгодженість тривалості суміжних операцій технологічного процесу, що зумовлює простої предметів праці до моменту звільнення робочих місць (устаткування) для проходження обробки на черговій операції.

Перерви міжцехового очікування виникають за різночасного виготовлення деталей, що входять до одного комплекту. Їх іноді називають перервами очікування комплектації, вони можуть бути внутрішніми та міжцеховими. Як правило, такі перерви виникають під час переходу продукції від однієї стадії виробництва до іншої або з одного цеху в інший. Тривалість цих перерв багато в чому залежить від якості оперативно-виробничого планування.

Перерви в неробочий час зумовлені режимом роботи підприємства, їх тривалість залежить від кількості вихідних, святкових днів і робочих змін, тривалості перерв між ними, а також перерв на обід.

Перерви також бувають вимушеними з таких причин: незадовільна організація виробництва на даному підприємстві (неналежна організація робочих місць, невчасна подача матеріалів або інструменту, низька якість технічної документації або затримка її підготовки, недоліки ремонту); випадкові обставини, наприклад, затримка надходження матеріалу від постачальника, вимикання електроенергії, аварії устаткування і т. д [9].

Структура виробничого циклу, тобто склад і співвідношення його елементів, залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва, рівня організації виробничого процесу та інших чинників. У безперервних виробництвах (хімічне, металургійне та ін.) найбільша частка у виробничому циклі припадає на час виробництва. У дискретних виробництвах (наприклад, у машинобудуванні) перерви становлять 70--75 % загальної тривалості виробничого циклу. Зі збільшенням серійності виробництва частка перерв знижується.

Чинники виробничого циклу

У більшості випадків у простому виробничому процесі деталі (заготовки) виготовляються партіями, які послідовно обробляються на всій сукупності операцій. Процес виготовлення партій деталей, що просувається через багато операцій, складається із сукупності операційних циклів.

Сукупність операційних циклів, а також спосіб сполучення в часі суміжних операційних циклів та їх частин створюють часову структуру багатоопераційного технологічного циклу.

Тривалість багатоопераційного технологічного циклу істотно залежить від способу сполучення в часі операційних циклів та їх частин, а також від виду руху партії деталей по операціях. Вибір виду руху визначає ступінь безперервності та паралельності виробничого процесу, що обумовлює тривалість виробничого циклу виготовлення партій деталей [10].

Визначення тривалості виробничого циклу в машинобудуванні характерне для чотирьох типових варіантів: обробка однієї деталі якогось найменування; обробка кількох деталей одного найменування; виготовлення виробу якогось найменування; виготовлення кількох виробів того самого найменування.

У загальному вигляді тривалість виробничого циклу розраховується для окремих деталей, вузлів, виробів, а також для їх партій:

(2.1)

де:

То, tпр, tп-з, tтр, tк, tмо, tмц -- час технологічних операцій, природних процесів, підготовчо-завершальних, транспортних операцій, контрольних операцій, міжопераційної і відповідно міжцехової (міжзмінної) паузи в обробленні деталей;

m, i, п, j, х, у, z -- кількість технологічних, природних, підготовчо-завершальних, транспортних, контрольних операцій і перерв відповідно [4].

У деяких випадках час виконання підготовчо-завершальних, транспортних і контрольних операцій може частково або повністю збігатись із часом перерв. Час перекриття окремих елементів виробничого циклу в його тривалість не включається, тому тривалість циклу звичайно менше суми всіх його складових.

Міжцехові перерви визначаються дослідним шляхом, виходячи з конкретних умов виробництва і прийнятої системи оперативного планування.

Перерви, що виникають унаслідок незадовільної організації виробництва і випадкових обставин, у тривалість виробничого циклу не включаються.

Величина Тц для різноманітних об'єктів може коливатися від кількох хвилин (простіші деталі) до кількох місяців чи років (унікальне устаткування, великі технічні комплекси тощо), тому розраховується у хвилинах, годинах, змінах, робочих і календарних днях. Якщо Тц розраховується в календарних днях, беруться до уваги всі складові, які показані на рис. 1.1, якщо -- в робочих днях, то вихідні та святкові дні не враховуються; у разі розрахунку Тц в годинах не враховуються також перерви між робочими змінами.

Тривалість структурних складових виробничого циклу залежить від чинників конструкторського, технологічного й організаційного характеру (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Чинники, що впливають на тривалість виробничого процесу

№ п/п	Структурні складові циклу	Чинники
		Конструкторські	Технологічні	Організаційні
1	Час технологічних операцій	Структура виробу, його кількісний склад габарити, маса виробу матеріаломісткість рівень стандартизації та уніфікації	Складність технологічного процесу,відповідність його типу та обсягу виробництва. Технічний рівень знарядь праці. Ступінь прогресивності і технологічного оснащення	Рівень організації робочого місця і система його обслуговування система планування та контролю форми і системи оплати праці
2	Час транспортних операцій	Габарити і маса деталей та виробу в цілому кількість деталей та складальних одиниць	Ступінь прогресивності застосування транспортних засобів та операцій	Рівень організації транспортування наявність засобів транспортування та їх відповідність предметам праці, що переміщуються маршрутизація перевезень
3	Час технологічного контролю	Структура виробу габарити та маса складність деталей та вимоги до їх якості	Ступінь технологічності процесів контролю технічний рівень контрольно-вимірювальної апаратури та пристроїв	Раціональність системи технічного контролю та її організаційне забезпечення

На тривалість виробничого циклу істотно впливають розмір партій деталей і вид руху предметів праці в процесі їх обробки.

Партією називається кількість деталей, які безперервно обробляються на кожній операції виробничого процесу з однократною витратою підготовчо-завершального часу.

Робота партіями організується в серійному і великосерійному виробництві. Розмір партії впливає на багато сторін виробничої діяльності підприємства. Чим більша партія, тим рідше здійснюється переналагодження устаткування, забезпечується краще його використання, підвищується продуктивність праці, знижується собівартість продукції. Проте великі партії збільшують незавершене виробництво, скорочують оборотність оборотних коштів, збільшують тривалість циклу виробництва.

На розмір партії впливають: кількість закріплених за кожною одиницею устаткування деталей; складність і трудомісткість виготовлення деталей; тривалість циклу виробництва окремих деталей; співвідношення між часом на налагодження устаткування і часом на виготовлення партії на головній (тривалій) операції; співвідношення між місячною програмою й розміром партії; габарити деталей; характер міжцехових зв'язків [3].

В основі визначення розміру партії залежно від конкретних умов виробництва лежать такі чинники, як трудомісткість, рівень використання устаткування, продуктивність праці та ін. Для цього всі деталі, що обробляються, класифікуються за розмірами, трудомісткістю обробки, періодичністю запуску, місячною потребою в них. Розмір партії простих деталей установлюється з урахуванням їх місячної, квартальної потреби. Для складних і великогабаритних деталей розмір партії встановлюється з огляду на наявність площ для їх збереження. Оптимізація розміру партії з урахуванням таких умов полегшує планування, створює передумови для організації рівномірної роботи.

Для розрахунку розміру партії застосовується кілька методів. Найпростіший і найпоширеніший -- метод визначення розміру партії деталей за співвідношенням підготовчо-завершального на партію часу до штучного часу найтрудомісткішої операції.

Розмір партії коректується з урахуванням змінної продуктивності устаткування, стійкості оснащення, оперативних графіків виробництва, ємкості тари і т. д.

У випадках, коли дільниця або цех працюють безпосередньо на споживача, розмір партії деталей має дорівнювати або бути кратним денній (тижневій) потребі споживачів і забезпечувати їх рівномірну роботу.

У загальному вигляді економічно оптимальний розмір партії (n_опт) обробки деталей (виробів) визначається за формулою:

(2.2)

де: N -- річна програма випуску предметів (заготовок деталей);

B_н.уст -- загальні витрати на здійснення одного налагодження устаткування для обробки партії предметів;

В -- затрати та витрати, що пов'язані зі створенням і збереженням деталей (заготовок) у заділі в частках від СД;

СД -- вартість обробки деталей (заготовок).

Виробничий цикл на промислових підприємствах

В Україні немає чітко сформованих методів використання тривалості виробничого циклу на промислових підприємствах. Усім зрозуміло, що для кращої ефективності виробництва необхідно, щоб виробничий цикл був якомога коротшим, включав менше перерв, лишніх операцій і т.п. Щоб вирішити цю проблему вітчизняні підприємства часто користуються зарубіжним досвідом.

На основі різних поглядів та сформованих історично норм, тепер виробничий цикл обчислюється для одного виробу або для певної кількості виробів, що виготовляються одночасно. Він є важливим календарно-плановим нормативом організації виробничого процесу в часі. Виходячи з його тривалості, визначають термін запуску продукції у виробництво, складають календарні плани її виготовлення на всіх стадіях виробничого процесу, узгоджують роботу суміжних підрозділів (дільниць, цехів). На підставі виробничого циклу обчислюється величина незавершеного виробництва -- важливого елемента оборотних коштів підприємства.

З нього видно, що виробничий цикл складається з власне виробничого часу і перерв. Час виробництва особливих пояснень не потребує. Час перерв включає перерви в робочий час, тобто тоді, коли підприємство працює, і неробочий час, який визначається режимом роботи (вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами.

Перерви в робочий час поділяються на перерви партіонності та чекання. Перерви партіонності виникають тоді, коли предмети праці обробляються партіями. Партія предметів -- це певна кількість однакових предметів, які обробляються на кожній операції безперервно з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Предмети партії обробляються не одночасно, а по одному або кілька одразу. Кожний предмет праці чекає спочатку своєї черги на обробку, а потім -- кінця обробки всієї партії. Перерви партіонності обчислюються не окремо, а разом із тривалістю технологічних операцій, утворюючи технологічний цикл. Перерви чекання виникають унаслідок несинхронності операцій виробничого процесу: предмети праці нема де обробляти, бо робочі місця зайнято іншими операціями. Перерви чекання виникають також тоді, коли деталі, що входять до одного комплекту, виготовляються в різний час.

Конкретна структура виробничого циклу залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва та деяких інших факторів. У безперервних виробництвах (хімічному, металургійному і т. п.) найбільшу частку у виробничому циклі займає час виробництва. У дискретних виробництвах істотну частку виробничого циклу становлять перерви. Особливо тривалими є перерви в одиничному виробництві, меншими -- в серійному й мінімальними -- у масовому.

Висновок:

Виробничий процес існував, напевне із моменту зародження відносин між суб`єктами господарювання і зародженням виробництва. Виробничий цикл, структура та тривалість якого характеризує виробничий процес у часі, у різних галузях пройшов довгий шлях формування. В різні періоди історії були люди, які мали свої погляди на виробництво, висували свої думки і уводили їх у дію. Зменшення тривалості виробничого циклу є пріоритетним і у сьогоднішні дні. Майже всі підприємства працюють над вирішенням цієї проблеми.

Розділ 2 Особливості організації виробничого процесу на ТзОВ “Компанія АІТА”

2.1 Загальна характеристика базового підприємства

ТзОВ „Компанія АІТА” засновано на приватній власності його власника з правом найму працівників. Підприємство веде свою діяльність у деревообробній галузі.

Метою діяльності підприємства є ведення виробничо-господарської та іншої діяльності, спрямованої на створення нових робочих місць, на отримання прибутку на вкладений капітал; а також на задоволення на її основі соціально-економічних інтересів власника та членів трудового колективу підприємства, участь у благодійницькій діяльності, виконання, у випадках передбачених законодавством, державних програм і замовлень, здійснення посередницької діяльності.

Предметом діяльності підприємства згідно з Статутом є:

закупівля, купівля, переробка та реалізація сировини;

виробництво будівельних матеріалів та їх реалізація;

закупівля, купівля, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, у тому числі продуктів народного споживання, рослинництва і тваринництва;

ремонтно-будівельні роботи в усіх галузях народного господарства;

надання транспортно-експедиційних послуг, у тому числі вантажні та пасажирські перевезення на замовлення населення і підприємств по Україні та за її межами;

оптова торгівля, у тому числі продуктами харчування, добавками до продуктів харчування, горілчаними, тютюновими виробами, промисловими виробами, будівельними матеріалами, устаткуванням машинобудування;

роздрібна торгівля, у тому числі: продуктами харчування, добавками до продуктів харчування, горілчаними, тютюновими виробами, промисловими виробами, будівельними матеріалами.

Штат працівників підприємства складається з 13 осіб, які зайняті в діяльності на основі трудового договору.

Діяльністю підприємства управляє його засновник - генеральний директор та його заступники: комерційний директор, фінансовий директор, менеджер по збуту.

Організаційна структура підприємства є лінійно-функціональною. Лінійному керівнику в розробці відповідних рішень, програм, планів допомагають його функціональні замісники. Вони проводять свої рішення через вище керівництво і доводять їх до виконавців нижчого рівня, їх роль на підприємстві дуже значна, оскільки вони здійснюють технічну підготовку діяльності, розробляють варіанти рішення питань, пов`язаних з керівництвом діяльності, звільняють генерального директора від планування фінансових розрахунків, матеріально-технічного забезпечення і т.п.

Таблиця 2.1 Загальна характеристика підприємства

Назва підприємства	ТзОВ „Компанія АІТА”
Форма власності	Приватна
Вид підприємства	Підприємство деревообробної промисловості
Адреса	Адреса офісу - м. Коломия, вул.. Мазепи 303; Адреса виробничих приміщень - Снятинський р-н, с. Тулуків, вул. Головна 16
Засновники	Попович Т.А., Терехов О.А.
Директор	Терехов О.А.
Реквізити	р/р26006489874001 в ІФФ Приватбанк МФО 336677 код 31889324; телефон дирекції 8(03433)55052.

Історія підприємства

ТзОВ „Компанія АІТА” засноване у м. Коломия 2 квітня 2002 року. Спочатку воно працювало як підприємство по заготівлі металобрухту. Через деякий час у с. Тулуків було придбане державне підприємство загальною площею 0.96 га. Тепер паралельно із заготівлею металобрухту ТзОВ „Компанія АІТА” займалася виробництвом олії (на придбаному підприємстві була олійниця), столярних виробів, перемоткою електродвигунів та ливарною справою (виготовляли з алюмінію форми для подальшого виробництва).

Після того, як заготівля металобрухту не приносила доходу, підприємство сконцентрувало свою діяльність на обробці деревини. Для того, щоб підприємство було рентабельним і конкурентноспроможним було збудовано сушку власної конструкції, побудовано кран-балку, закуплено стрічкову пилораму та станок повздовжньої обрізки деревини. У цей період підприємство виготовляло різну продукцію.

Через деякий час було створено бізнес-план по виготовленню євро-бруса. При цьому виникла необхідність у збільшенні виробничих приміщень та удосконаленні засобів виробництва. Наприкінці 2003 року було збудовано нові цехи загальною площею 1300 кв.м та взято у кредит нове сучасне обладнання.

Через погано вивчені характеристики карпатської смереки та зміни у державі (кошти на закупку сировини виросли у 2 рази) виготовлення євро-бруса стало нерентабельним.

ТзОВ „Компанія АІТА”, відмовившись від виготовлення євро-бруса, почала займатися обробкою бука - виготовляти корпус для щіток в асортименті.

На даний момент ТзОВ „Компанія АІТА” спеціалізується на виготовленні погонажних виробів (дошка для підлоги, плінтуси, оздоблювальні рейки, вагонка та ін.) та столярних виробів, які користуються особливим попитом у споживачів, клеєних щитів, дитячих стільців та частково починає займатися виготовленням меблів.

Підприємство виготовляє продукцію в залежності від попиту на неї. Замовлення приймаються не лише на місцевому рівні. За останні два роки продукція ТзОВ ”Компанія АІТА” стала відомою на державному та міжнародному ринках. Зараз вона активно співпрацює з австрійською компанією „Goltz”, а також веде переговори з іншими зарубіжними підприємствами.

У даному регіоні є багато підприємств, які працюють в деревообробній промисловості. Наявність великої кількості підприємств зумовлена близькістю до сировинної бази. ТзОВ „Компанія АІТА” виготовляє свою продукцію із урахуванням дій своїх конкурентів. Продукція виготовлена на даному підприємстві відзначається своєю високою якістю та помірними цінами. Особливу популярність на ринку займають виготовлені ним столярні вироби.

На сьогоднішній день асортимент продукції, яка виготовляється ТзОВ ”Компанія АІТА” є досить широким. Це пов`язано із тим, що ефективніше використовується сировина (при виготовленні погонажних виробів), задовольняються різні потреби клієнтів, а також збільшується прибуток.

Номенклатура продукції

l столярні вироби (вікна, двері.). Виготовляються під замовлення клієнтів.

l буковий клеєний щит - 470Ч512 мм

l роздільні дошки за умовами замовника

l дошки для виготовлення тіста за умовами замовника

l дитячі стільці згідно контракту

l меблі під замовлення

l погонажні вироби:

· плінтус - товщина до 16 мм., ширина до 90 мм., довжина 2000мм., і 3000 мм., (6000 мм.) за умовами замовника.

· штапик - до 12Ч14мм, довжина - до 3000 мм. За умовами замовника.

· вагонка - товщина до 16мм., ширина - до 90 мм., довжина - 2000 мм., і 3000 мм., (6000 мм.) за умовами замовника.

· оздоблювальні рейки - за умовами замовника

· фальш-брус - 72Ч68 мм., довжина за умовами замовника

· дошка для підлоги - товщина до 42 мм., ширина - до 120 мм., довжина - 2000 мм., і 3000 мм., (6000 мм.) за умовами замовника.

· Наличник - товщина до 16 мм., ширина - до 90 мм., довжина - 2000 мм., і 3000 мм., (6000 мм.) за умовами замовника.

Таблиця 2.2 Таблиця техніко-економічних показників підприємства

Кількісні	Якісні
№ п/п	Найменування показника	Од-ці виміру	Роки	№ п/п	Найменування показника	Од-ці виміру	Роки
			2007	2008				2007	2008
1	Обсяг товарної продукції	грн.	1977540	2653780	1	Рентабельність виробництва (загальна)	%	1.01	1.27
2	Обсяг реалізованої продукції	грн.	1867681	2437220	2	Рентабельність виробництва (розрахункова)	%	1.36	1.54
3	Собівартість товарної продукції	грн.	435821	524920	3	Рентабельність товарної продукції	%	-1.36	1.24
4	Собівартість реалізованої продукції	грн.	0	489530	4	Рентабельність реалізованої продукції	%	-1.16	1.43
5	Балансовий прибуток	грн.	2145680	2437220	5	Рентабельність окремих видів продукції	%	0.87	0.93
6	Прибуток від реалізації	грн.	1867681	2437220	6	Рентабельність основних фондів	%	1.16	1.15
7	Середньорічна вартість основних фондів	грн.	2460280	2604610	7	- фондовіддача - фондомісткість - фондоозброєність	%	1.24 0.84	0.98 1.01
8	Загальна величина обігових коштів, в т.ч. - оборотних фондів; - фондів обігу	грн.	1240630	1560420	8	- Рентабельність оборотних фондів; - Коефіцієнт оборотності - коефіцієнт завантаження - тривалість обороту	%	1.25	1.43
9	Виробнича потужність	грн.			9	Коефіцієнт використання виробничої потужності
10	Чисельність ПВП	чол	48	32	10	- трудомісткість - виробіток
11	Річний фонд зарплати	грн.	126100	156950	11	Зарплатомісткість	грн.	9700	10463

Таблиця 2.3 Характеристика підприємств за класифікаційними ознаками

Класифікаційні ознаки	Вид підприємства
Мета і характер діяльності	Комерційне
Форма власності	Приватне
Національна належність капіталу	Національне
Правовий статус і форма господарювання	Господарське товариство
Галузево-функціональний вид діяльності	Промислове
Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування	Головне
Рівень концентрації (розмір)	Мале
Характер сировини, що споживається	Обробне
Економічне призначення готової продукції	Що випускає предмети споживання
Рівень спеціалізації	Змішане
Рівень механізації та автоматизації	Механізоване
Технологічна спільність	З перервним процесом виробництва
Час роботи протягом року	Цілорічне
Спосіб конкуренції	Відмінні особливості продукції (дизайн, ціна, якість)

Ринкове середовище

ТзОВ ”Компанія АІТА” веде свою діяльність на ринку виробів із деревини. Підприємство розміщене далеко від промислових центрів регіону, тому основними клієнтами підприємства є населення прилеглих сіл, смт. Заболотів та частково м. Коломия. Протягом останніх років підприємство намагається вийти на державний та міжнародний рівні діяльності. Про це свідчать укладені контракти та договори з українськими, польськими та австрійськими фірмами.

Проте у даному регіоні ТзОВ ”Компанія АІТА” не є єдиним підприємством яке займається обробкою деревини. Основними конкурентами підприємства по виготовленню погонажних та столярних виробів є ПП Іваньків Микола Васильович та ТзОВ «Скіф».

У процентному співвідношенні конкуренти ТзОВ «Компанія АІТА» займають таку кількість ринку:

ПП Іваньків Микола Васильович - 12%

ТзОВ «Скіф» - 25%

ТзОВ «Компанія АІТА» - 63%

Щодо інших видів продукції, що виробляються ТзОВ ”Компанія АІТА", то підприємство у даному регіоні немає серйозних конкурентів, тому, що підприємства які випускають аналогічну продукцію не займаються масовим виробництвом і працюють із своїми клієнтами. Клеєні букові щити виготовляють в Івано-Франківську, а дитячі стільці та меблі на мебельному підприємстві ”Тиса".

Оскільки підприємство є молодим у деревообробній промисловості, то керівництвом проводяться відповідні маркетингові дії. Проводиться реклама серед місцевого населення. Також продукція ТзОВ ”Компанія АІТА” виставляється на виставках деревообробників.

В основу будь-якого промислового виробництва покладено технологічний процес як логічно упорядкований набір операцій в ході яких з вихідних матеріалів отримують проміжну або кінцеву продукцію, яка має певні властивості. Кожен технологічний процес складається з типових технологічних ланок або операцій і зображуються у вигляді технологічної схеми: це послідовний опис операцій, які проходять у відповідних апаратах, машинах або обладнанні.

Для того, щоб вести нормальну діяльність у галузі і бути конкурентноспроможним підприємству потрібно виготовляти різну продукцію. При цьому, відповідно існують різні технологічні процеси. Оскільки ТзОВ „Компанія АІТА” веде свою діяльність лише у деревообробній промисловості, то технологічні процеси є досить схожими.

Основний (загальний) технологічний процес

Для будь-якого виробництва необхідна сировина. В даній ситуації сировиною виступає кругляк дерева. Підприємство закуповує його у державних структурах, які займаються реалізацією деревини та лісових господарствах даного регіону. На підприємство сировину перевозять на вантажних автомобілях (лісовозах).

За допомогою кран-балки проводиться розгрузка та подача кругляка в приміщення, де розміщена стрічкова пилорама. За її допомогою виконується горизонтальний (повздовжній) розріз кругляка. Розпилені на стрічковій пилорамі матеріали (товщина встановлюється виробником) подаються на вертикальну пилораму.

Слід зазначити, що при підготовлені сировини для столярного цеху вертикальна пилорама не використовується.

З стрічкової пилорами матеріали потрапляють на станок повздовжньої торцовки, де їх обробляють по необхідній довжині.

Будь-яка деревина є вологою, що є негативним явищем у процесі виробництва. Тому для покращення цієї якості використовують сушки.

Доведені до відповідних розмірів пиломатеріали складаються у піддони і за допомогою автонавантажувача заповнюють сушильну камеру. В залежності від виду сировини та її характеристики встановлюються різні терміни процесу сушіння.

Після того, як процес сушіння закінчується, пиломатеріали подаються у цехи, де з них виготовляється кінцева продукція. Основний технологічний процес характеризує процес підготовки сировини для виробництва. Оскільки, ТзОВ „Компанія АІТА” виготовляє різну продукцію, то відповідно подальші технологічні процес є різними.

Технологічний процес виготовлення столярних виробів

Деревину призначену для виготовлення столярних виробів обрізують за необхідними розмірами. Після чого дошки одразу проходять процес сушіння. Для виготовлення столярних виробів як сировину використовують карпатську смереку. Цей тип деревини є м`якішим, тому процес сушіння проходить швидше, ніж під час сушіння букової сировини. Матеріали, які пройшли процес сушіння потрапляють у столярний цех.

Тут під замовлення покупця виготовляються вироби (вікна або двері). Готові вироби проходять процес шліфування - доведення поверхні виробу до гладкості.

Останнім у процесі виготовлення столярних виробів є встановлення в них завісів та замків. Готова продукція доставляється до замовника.

Технологічний процес виготовлення погонажних виробів

На основі основного технологічного процесу просушені заготовки постачають у цех. У цеху за допомогою чотирьохстороннього станка виготовляються вироби. Вигляд, вид та розмір виробів залежить від обраної фрези. Погонажні вироби також виготовляють із карпатської смереки. Готову продукцію видають замовнику, а також використовують для виготовлення столярних виробів (штапик).

Технологічний процес виготовлення букового щита

В основі технології виготовлення букового щита також лежить загальний технологічний процес. Просушену букову заготовку доставляють у цех, де над нею виконують наступні дії:

відправляють на торцювальний станок, де букову заготовку обрізують від дефектів.

Торцовані заготовки склеюють та надають їм необхідної довжини за допомогою преса повздовжнього склеювання. Заготовки пропускають через чотирьохсторонній станок.

із заготовок формують щит.

сегменти намащують клеєм та ставлять у гідравлічний прес.

готові щити обробляють та складають у піддони і відправляють у Польщу.

Технологічний процес виготовлення дитячих стільців

Дитячі стільці виготовляються по розмірах згідно стандартів. Заготовки під стільці не є великими за розмірами, тому їх виготовляють із деревини 4-го ґатунку. Це є досить позитивним, тому що продукція фактично виготовляється із відходів.

Після розпилювання на пилорамі заготовки доводять до відповідних розмірів за рахунок обробки на торцювальних станках. Після цього заготовки потрапляють на шипорізний, свердлильний та шліфувальні верстати. Заготовки доведені до кінцевої стадії обробки поставляють у столярний цех, де проводиться їхня збірка та склеювання. Готові стільці намащують олією для надання природного кольору деревині.

Технологічний процес виготовлення меблів

Для виготовлення меблів відбирається найкраща сировина. Після проходження основного технологічного процесу заготовки потрапляють у виробничі цехи, де над ними проводять необхідні операції. Потім заготовки потрапляють у столярний цех, де з них формують відповідні деталі меблів. Після того як деталі готові на них наносять покривний шар (фарба, кольоровий чи прозорий лак, олія і т.п.) відповідно до замовлення. Додається гарнітура і проводиться упакування готових виробів.

2.2 Аналіз організації виробничого процесу у часі на базовому підприємстві

Однією з важливих вимог, які стосуються раціональної організації виробництва являється забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу виготовлення продукції.

Виробничий цикл - це календарний час з моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво до повного виготовлення продукції.

Тривалість виробничого циклу використовується при розробці виробничих програм, визначенні величини незавершеного виробництва, розробка графіків матеріального забезпечення виробництва і оперативна підготовка виробництва.

Тривалість виробничого циклу залежить від:

· трудомісткості об'єму тобто робочого часу необхідного для отримання готового виробу, визначеного технічно обгрунтованими нормами часу;

· кількості одночасно запущених у виробництво предметів праці (розмір партії);

· тривалості нетехнологічних операцій;

· тривалості переривів у виробничому процесі;

· прийнятого виду руху оброблюваного предмету в процесі виробництва.

Операції - час технологічного процесу на одному робочому місці одним робочим при незмінному знарядді праці.

Тривалість виробничого циклу виготовлення будь-якої продукції складається з:

· робочого часу;

· часу природних процесів;

· часу переривів.

Робочий період складається з:

· часу технологічних операцій (підготовчо-заключний час, штучний час);

· часу нетехнологічних операцій (час транспортних, контрольних операцій);

· тривалості природних процесів.

Перерви у виробничому процесі:

· обумовлені режимом роботи підприємства і залежать від числа робочих змін, тривалості перерви між ними, кількість вихідних і неробочих днів;

· викликані зайнятістю робочого місця (обладнання) в результаті чого деталі лежать в очікуванні звільнення від інших робіт (перерва очікування);

· виникаючі при обробці деталей партіями із-за їх очікування перед транспортуванням на іншу операцію (перерва партійності);

· викликані незадовільною організацією виробництва - погана організація робочих місць, несвоєчасна подача матеріалів, інструментів, затримка або погана якість технологічної документації - все це (змушені перерви) в ході роботи;

· викликані випадковими обставинами, а саме затримкою поступлення матеріалів від поставщика, відключення електроенергії, аварія обладнання, брак деталей.

Підприємство ТзОВ “Компанія АІТА” виготовляє різноманітну продукцію і тому виробничий процес для кожної із них є іншим. Так як виробничий цикл є головним показником організації виробничого процесу у часі, то на даному підприємстві різним для кожної продукції буде і його тривалість.

Тривалість виробничого циклу на ТзОВ “Компанія АІТА” формується на основі:

· робочого часу, який включає той період, що робітники працюють, технологічний процес без перерв. На даному підприємстві середній час зайнятості працівниками у 8-ми годинному робочому дні становить близько 7 год 40 хв.;

· час природних процесів. Оскільки базове підприємство діє у деревообробній галузі, то природним процесом тут є сушіння деревини. Але сушіння деревини природним шляхом триває протягом кількох років (в залежності від типу деревини). Тому підприємство використовує сушильні камери. Тривалість сушильного процесу залежить від типу деревини та початкової/кінцевої вологості;

· Перериви на ТзОВ “Компанія АІТА” присутні практично всі вище зазначені. Особливо велика частка переривів припадає на перерви очікування, бо підприємство виготовляє багато різноманітної продукції одночасно і не вистачає обладнання яке могло б задовольняти усі операції. Так, для прикладу, на підприємстві під час виготовлення стільців використовується “довбальний верстат (за допомогою якого роблять у заготовках потаї під шип). Заготовки на ньому обробляються партіями, тому і великі перерви очікування. Також цей верстат потрібно часто перелаштовувати на різні розміри заготовок та різні типи потаїв.(Приклад: стілець має чотири ніжки, дві довші, дві коротші. У кожній із ніжок потрібно зробити 4 отвори (потаї) під шип. Відповідно станок, при виготовленні кожної партії однакових за розміром стільців, необхідно налаштовувати 4 рази, а це і призводить до збільшення перерв очікування та партійності). Так само цей верстат використовують при виготовленні столярних виробів, меблів. Схожа ситуація з шипорізним станком, який використовують при виробництві багатьох видів продукції і дотого ж потребує модернізації.

Взагалі на даному підприємсті працюють над тим, щоб зменшити тривалість виробничого циклу. Для цього проводять різні заходи:

· намагаються працювати згідно термінів контрактів (виготовляти спочатку ту продукцію, яку за умовами укладених договорів потрібно швидше відправити до покупців);

· будують виробничий процес таким чином, щоб операції не накладалися (зменшення перерв очікування);

· підприємство працює так, щоб зменшити незавершене виробництво. Унаслідок зменшення незавершеного виробництва економиться площа, зайнята зберіганням предметів праці, а це забезпечує економію витрат;

· на ТзОВ “Компанія АІТА” весь час (по можливості) закуповують нове обладнання, ручні засоби праці. Це робиться для того, щоб скоротити час виробництва;

· Також працюють над скороченням часу перерв та проводять інші заходи, результатом яких є скорочення виробничого циклу.

Приклад обчислення тривалості виробничого циклу

Для прикладу нижче наведено розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення 1000 стільців.

Час на сушіння букової сировини становить 22 дні (якщо початкова вологість 50%, а нам треба довести сировину до 8-10%). При цьому сушильна камера буде заповнена сировиною і на інші типи продукції, що призведе до скорочення тривалості виробничого циклу виготовлення інших типів продукції. На розпилювання матеріалів на стрічковій та вертикальній пилорамі потрібно 0.5 роб. дня. Для обробки на чотиристоронньому профільному верстаті та торцувальному верстаті необхідно також 0.5 роб. дня (операції можна виконувати паралельно).Для шліфування заготовок потрібно 1 день. Для того, щоб прошипувати заготовки і продовбати в них отвори під шип, необхідно 2 дні. Для збору готових каркасів -- 2 дні, а також 0.5 дня для прикріплення фанерних частин (спинок та сидінь). Необхідний час для пакування готової продукції 0.5 дня. Перерви та паузи виробництва враховані у технологічні операції.