Організація виробничого процесу у часі (на базі ТзОВ "Компанія АІТА")

Тц = 22+0.5+0.5+1+2+2+0.5+0.5=29 (днів)

Висновок

Підприємство ТзОВ “Компанія АІТА” довгий час працює у деревообробній галузі та виготовляє різноманітну продукцію. Відповідно цикли виготовлення товарів мають різну тривалість. Тривалість виробництва стільців наведена прикладом у підпункті 2.2. Проте на даному підприємстві існують деякі недоліки у організації виробничого процесу. Шляхи вирішення цих недоліків наведені у наступному розділі.

Розділ 3. Шляхи організації виробничого процесу на ТзОВ “Компанія АІТА”

Шляхи організації виробничого процесу на ТзОВ “Компанія АІТА” частково розглядалися у попередньому розділі. Знову слід зазначити, що важливим є скорочення виробничого циклу.

Важливість скорочення виробничого циклу визначається економічними інтересами продуцентів. Чим менша тривалість виробничого циклу, тим більше продукції за одиницю часу при інших рівних умовах можна випустити на підприємстві, у цеху або на дільниці; тим вище використання основних фондів підприємства; тим менша потреба підприємства в оборотних коштах за рахунок прискорення їх обертання; тим більше скорочується незавершене виробництво; тим вища фондовіддача і т. д.

У практичній діяльності підприємств скорочення тривалості виробничого циклу здійснюється одночасно за трьома напрямами: зменшення часу робочого періоду (трудових процесів), скорочення часу природних процесів, усунення та зведення до мінімуму різних перерв. Це забезпечується двома шляхами:

а) удосконалюванням техніки й технології;

б) підвищенням рівня організації виробництва.

Розроблення заходів із скорочення виробничого циклу ґрунтується насамперед на принципах пропорційності, паралельності та безперервності.

Технологічний час і час перерв значно скорочуються в результаті удосконалювання конструкцій продукції, що випускається, підвищення рівня її технологічності, упровадження найбільш раціональних високоефективних технологічних процесів.

Під удосконаленням технологічних процесів розуміють їх комплексну механізацію та автоматизацію, упровадження швидкісних режимів різання, концентрацію операцій, яка передбачає багатоінструментальну й багатопредметну обробку або суміщення в одному робочому циклі кількох різних технологічних операцій.

Підвищення технологічності конструкцій виробів полягає у максимальному наближенні їх параметрів до вимог технологічного процесу та технічних і організаційних можливостей підприємства. Наприклад, раціональне розчленування конструкції виробу на вузли та дрібні складальні одиниці є важливою умовою для паралельного складання і, відповідно, скорочення тривалості виробничого циклу.

Скорочення трудомісткості технологічних операцій досягається шляхом використання досконалішого інструменту, заміни металу пластмасами, застосування ефективного спеціального та універсального оснащення, використання ПЕОМ, що дають змогу вибирати оптимальні режими обробки деталей.

Підготовчо-завершальний час також підлягає зменшенню, особливо в частині переналагодження устаткування, яке доцільно виконувати в неробочі зміни, в обідні та інші перерви. У сучасній практиці скорочення періоду такої роботи досягається завдяки груповій обробці деталей, типовим і універсальним налагодженням.

Зменшення тривалості транспортних і складських операцій може бути досягнуто в результаті перепланування устаткування на основі принципу прямоточності, механізації й автоматизації підйому та переміщення продукції за допомогою різних засобів.

Скорочення часу на контрольні операції досягається впровадженням передових методів і прийомів їх здійснення, використанням засобів механізованого та автоматизованого контролю, які вмонтовуються в устаткування, суміщенням із часом виконання технологічних, транспортних і складських операцій. Використання статистичних методів контролю якості продукції і регулювання технологічних процесів дає можливість перейти від суцільного контролю до вибіркового, знижуючи тим самим час контрольних операцій.

Скоротити виробничий цикл можна шляхом штучної інтенсифікації природних процесів. Наприклад, прискоренням охолодження деталей, упровадженням примусової циркуляції повітря, заміною природного сушіння фарбованих деталей індукційним сушінням у полі струмів високої частоти, застосуванням штучного старіння відповідальних деталей у термічних печах.

Скорочення часу між операційних перерв забезпечується переходом від послідовного до паралельно-послідовного і далі до паралельного руху предметів праці. Такому скороченню часу також сприяє організація цехів та дільниць за принципом предметної спеціалізації, яка територіально наближує різні стадії виробництва, спрощує й скорочує внутрішньозаводські та внутрішньо цехові маршрути руху заготовок і виробів. Підвищення паралельності виконання робіт скорочує технологічну трудомісткість і час на транспортування.

Час перерв може бути скорочений шляхом збільшення змінності роботи, раціоналізації відпочинку робітників, застосування ефективних систем оперативно-календарного планування.

Скорочення часу перерв, що зумовлені аваріями устаткування, недостачею матеріалів, оснащення та іншими причинами незадовільної організації виробництва, також позитивно впливає на тривалість виробничого циклу.

З метою виявлення резервів скорочення тривалості виробничого циклу проводяться маршрутні фотографії. У результаті аналізу тривалості виробничого циклу можна виявити такі шляхи його скорочення, як зменшення розміру партії деталей, визначення порядку запуску деталей в обробку, розширення змінності роботи устаткування, оптимізація виробничого циклу під час обробки деталей кількох найменувань за рахунок визначення черговості їх запуску. Останнє завдання може вирішуватися методами лінійного й динамічного програмування, послідовного конструювання за допомогою гілок і меж у вигляді дерева, матричними методами моделювання виробничого процесу.

Отже, якщо метою організації процесу виробництва в часі є забезпечення узгодженого й планомірного протікання виробничого циклу виготовлення виробу, то підприємству ТзОВ “Компанія АІТА” потрібно працювати саме над скороченням тривалості виробничого циклу. Як уже зазначалося тривалість виробничого циклу виготовлення будь-якої продукції складається з робочого часу, часу природних процесів та часу переривів (Див. Підпункт 2.2.). На даному підприємстві, у тривалості виробничого циклу велика частка припадає на час переривів. Тому підприємству слід сконцентрувати увагу на зменшення переривів під час виробництва. Для цього необхідно:

· покращити організацію виробничого процесу таким чином, щоб зменшити перерви;

· вкласти кошти у придбання та модернізацію станків. Для початку придбати “довбальний” верстат, а потім шипорізний (або модернізувати уже існуючий);

На мою думку, якщо на ТзОВ “Компанія АІТА”, проводити всі вищезазначені заходи, то можна добитися суттєвого результату. Скорочення виробничого циклу великою мірою бо впливає на роботу підприємства - дасть змогу виробляти більший обсяг продукції, що призведе до збільшення прибутків від реалізації, зменшення витрат (на заробітну плату, електроенергію і т.п.) і відповідно до збільшення ефективності даного підприємства.

Приклад зменшення тривалості виробничого циклу

На даному підприємстві використовується різноманітне обладнання. Проте велика частка з них морально застаріла. Наприклад, для виробництва стільців та меблів заготовки необхідно обробляти на шипорізному станку. На даному підприємстві такий станок використовується на Ѕ. Це пов`язано з поломкою та необхідністю придбання непрацюючої деталі. Якщо провести капітальний ремонт цього станка, його продуктивність зросте у 2 рази.

Також підприємство використовує сушку власного виробництва. Якщо б придбати сучасну комп`ютеризовану сушильну камеру, то можна скоротити витрати сушіння сировини та зменшити тривалість виробничного циклу.

Висновок

ТзОВ “Компанія АІТА” на даному етапі успішно веде свою діяльність. Проте ефективність його діяльності може бути покращена за рахунок зменшення тривалості виробничого циклу. Для цього необхідно провести ряд заходів та зробити відповідні інвестиції.

виробничий цикл тривалість

Висновки

Погляди на організацію виробничого процесу у часі формувалися протягом довгого періоду.

Виробничий процес - це сукупність взаємозв'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції. Основними елементами виробничого процесу є процес праці як свідома діяльність людини, предмети та засоби праці.

Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес - сукупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці. На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють передусім за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, ступінь автоматизації. Виробничий процес та окремі його операції мають бути раціонально організовані в просторі і часі. Для цього за проектування та організації виробничого процесу слід дотримуватися певних принципів. До таких принципів належать: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність.

Особливості діяльності підприємства, специфіка конкретних технічних та організаційних рішень істотно залежать від типу виробництва. Тип виробництва - це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи виробництва: одиничне, серійне й масове. Організація виробничого процесу в часі характеризується способами поєднання операцій технологічного процесу, структурою та тривалістю виробничого циклу. Виробничий цикл - це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію.

Однією з важливих вимог, які стосуються раціональної організації виробництва являється забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу виготовлення продукції.

Виробничий цикл можна обчислювати як для окремих предметів (деталей, вузлів, виробів), так і для цілих партій. Визначення циклу здійснюється за складовими його елементами. Для виробів із тривалим циклом величина останнього обчислюється в календарних днях, у цьому разі враховуються всі перерви. Короткі цикли (до 5 днів) обчислюються в робочих днях без урахування вихідних.

Важливими складовими виробничого циклу є технологічний і операційний цикли, кожний з яких має свої особливості. Операційний цикл являє собою час виконання однієї операції, протягом якого виготовляється одна деталь, партія деталей або кілька різних деталей. Під технологічним циклом розуміється час виконання технологічних операцій у виробничому циклі.

Виробничий цикл є важливим показником рівня організації виробничого процесу, що істотно впливає на його ефективність. Скорочення виробничого циклу зменшує незавершене виробництво і відповідно оборотні кошти підприємства. Унаслідок зменшення незавершеного виробництва економиться площа, зайнята зберіганням предметів праці, а це забезпечує економію витрат.

Список використаних джерел

1. Нормування праці: Підручник / За ред. В.М. Данюка і В. М. Абрамова. -- К.: 1995. -- 208 с.

2. Стивенсон В.Дж. Управление производством: Пер. с англ. -- М.: Лаборатория базовых знаний: БИНОМ, 1998. -- 928 с.

3. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія, ефективність. -- К.: Вища шк., 1995. -- 265 с.

4. Гупалов В.К. Управление рабочим временем. -- М.: Финансы и статистика, 1998. -- 240 с.

5. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 200 с.

6. Економіка підприємства: Зб. практ. задач і конкретних ситуацій: Навч.

посібник / За ред. С. Ф. Покропивного. -- К.: КНЕУ, 1999. -- 328 с.

7. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. -- 2-ге вид., перероб. та доп. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 528 с.

8. Казанцев А.К., Подлесных В.И., Серова Л.С. Практический менеджмент: В деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. Пособие. -- М.: ИНФРА-М, 1998 -- 367 с.

9. Кожекин Г.Я., Синица АМ. Организация производства: Учеб. Пособие. -- Минск: Экоперспектива, 1998. -- 334 с.

10. Курочкин А.С. Организация производства: Учеб. пособие. -- К.: МАУП, 2001 -- 216 с.

11. Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. Та доп. - К.: КНЕУ, 2005. - 528 с., іл..

12. Основи підприємницької діяльності: Підруч. Для учнів 10-11 кл. загальноосвіт. Шк.., ліцеїв та гімназій / З.С. Варналій, В.О. Сизоненко. - К.: Знання України, 2003. - 407 с.

13. Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С.І.: Основи підприємницької діяльності: Навчальний посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2005. - 280 с. (Альма-матер)

14. Економіка підприємства: Опорний конспект лекцій для модульно-рейтингової системи навчання„Крок за кроком”, /Укл.: Ксьондз С.В., Осадца З.І. - Чернівці: Рута, 2005.- 108 с.

15. Лановик Б.Д., Лазарович М.В.: Економічна історія: Курс лекцій. - 6-те вид., стер. - К.: Вікар, 2006. - 405с. - (Вища освіта ХХІ століття)

16. Петрович Й.М., Захарчин Г.М.: Організація виробництва: Підручник. - Львів: “Магнолія плюс”, 2006. - 400 с.

17. Єгупов Ю.А.: Організація виробництва на промисловому підприємстві. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 488 с.

Размещено на Allbest.ru