Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Важливою складовою трансформаційних процесів, які відбуваються в нашій країні, є розвиток малого бізнесу, який є одним з найбільш ефективних видів підприємницької діяльності. Він справедливо займає одне із провідних місць у формуванні механізму саморозвитку ринку. До переваг малого бізнесу можна віднести: маневреність і гнучкість, здатність швидко реагувати на економічні реформи і легко пристосовуватися до коливань попиту, оперативно освоювати випуск нової продукції, сприяти зростанню рівня зайнятості в країні, розвивати конкурентне середовище та ін.

Досвід промислове розвинутих країн, зокрема США, Японії, країн ЄС ілюструє важливу роль малого бізнесу. На його долю в цих країнах припадає до 90 - 95 % всіх підприємств, 50 - 60 % виробництва валового національного продукту, МП виступає роботодавцем для більш ніж 50 % працездатного населення. В розвитку цього сектору зацікавлені всі верстви населення, розуміючи, що малий бізнес це фундамент, на якому формується вся економічна піраміда країни.

Розвиток і становище малого підприємництва є досить актуальним питанням не тільки для Вінниччини, але і для всієї України, яка перебуває на початковому етапі становлення ринкових відносин. Нині ця категорія бізнесу в нашій державі розвивається важко, адже існує чимало перешкод на шляху її процвітання. Однією з них є недосконала законодавча база, за допомогою якої не можливо створити відповідні умови для розвитку і самоуправління підприємництва в країні.

У даній роботі ми спробували з'ясувати роль малого бізнесу в становленні ринкової економіки України, дослідити способи підтримки його державою та проаналізувати особливості функціонування малого підприємництва на Вінниччині, виявити існуючі проблеми та перспективи його розвитку.

У четвертому розділі ми розглянули охорону праці як систему соціального захисту працюючої людини та дослідили шляхи покращення рівня безпеки умов праці на підприємстві.

У своїх працях проблемами малого бізнесу займалися наступні автори: Н. Полторак, Я. Литвиненко, О. Гордієнко, А. Жук, А. Базилюк, Г. Білоус та інші. Найкраще, на нашу думку, дану проблематику було висвітлено у статтях І. Копченка, В. Шпака та Н. Бондара. Ознайомившись з їхніми працями ми сформували власну думку, яку і намагатимемося викласти в даній роботі.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

1.1 Роль малого підприємництва в становленні ринкової економіки України

Сучасний стан економічного розвитку України ставить перед нами проблему пошуку таких форм господарювання, які б враховували інтереси як виробників, так і споживачів продукції. Однією з таких форм виступає мале підприємництво. Воно справедливо займає одне із провідних місць в формуванні механізму саморозвитку ринку. Тому в умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів, на сам перед, субєкти підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій, спроможні при певній підтримці, швидше і більш ефективно вирішити проблеми демонополізації, стимулювати розвиток ринкової конкуренції.

Внесок малого підприємництва у формування конкурентного середовища, де ринкові відносини набувають динамічності, бо вони пов'язані з економічною відповідальністю та ризиком підприємців, важко не помітити. З одного боку, малий бізнес через значну чисельність своїх складових та їх рухливість меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації і використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції масштабних корпорацій. Саме ця риса малого підприємництва ослаблювала, а іноді і допомагала подолати розвинутим країнам тенденції до монополізації.

В Україні термін "мале підприємництво" з'явився у Законі від 27 березня 1991 року "Про підприємництва в Українській РСР", статтею 2 якого визначено, що відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесене до категорії малих підприємств [26, 48]. Однак у цьому ж Законі малі підприємства визначено лише за кількістю працівників, а саме:

у промисловості та будівництві - до 200 чол.;

в інших галузях виробничої сфери - до 50 чол.;

у галузях невиробниче: ?фгри - до 25 чол.;

у роздрібній торгівлі - до 15 чол.;

у науці та науковому обслуговуванні - до 100 чол.

У процесі розвитку законодавства відбулася нормативна уніфікація трудового критерію. Так, на сьогодні в Україні відповідно до законів, що регулюють державну політику підтримки та розвитку малого підприємництва, застосована єдина гранична середньорічна кількість працюючих на підприємстві осіб для всіх суб'єктів малого підприємництва незалежно від видів їх господарської діяльності - не більше 50 чоловік.

Трудовий критерій, який ґрунтується на обмеженні максимальної кількості працюючих на підприємстві осіб, світова практика обрала одним з перших та основних критеріїв визначення малого підприємництва.

Ще одним критерієм визначення малого підприємництва є фінансовий. В його основу покладено фінансові результати протягом року. Фінансовий критерій менш поширений ніж трудовий, але від цього не менш значущий. При запровадженні фінансового критерію у регулюванні статусу малих підприємств використовуються, зокрема, такі економічні показники їх діяльності, як оборот (річшій, середній, за кілька років), вартість активів, розмір чистого інвестованого капіталу, обсяг річного валового доходу, обсяг реалізації продукції тощо.

Корпоративний критерій, застосування якого у визначенні суб'єкта малого підприємництва спирається на досвід світової господарської практики і має на меті усунення впливу передусім держави та великих підприємств на діяльність малого підприємництва та опосередкованого (через органи управління) примусу до невигідних для нього рішень.

Для України, яка перебуває на початковому етапі становлення ринкових відносин, створення і розвиток малих підприємств мають стати основою не тільки структурного трансформування виробництва, а й соціальної реструктуризації суспільства, що забезпечує підготовку всіх верств населення до реалізації своїх потенційних можливостей і потреб в умовах ринкової економіки.

Від розвитку малого бізнесу залежить відродження вітчизняного товаровиробництва, створення цивілізованого внутрішнього ринку товарів та послуг. Створення нових робочих місць сприяє якісному росту місцевих і державних бюджетів через розширення кола платоспроможних осіб. Мале підприємство (МП) оперативно реагує на зміни кон'юнктури. Ця гнучкість має особливе значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, розширення номенклатури промислових товарів та послуг.

За своєю природою мале підприємництво в своїй більшості має регіональне спрямування, орієнтується на локальні потреби й можливості місцевого ринку. Малі підприємства здатні активізувати структурну перебудову економіки, надати широку свободу вибору підприємницької діяльності та додаткові робочі місця, забезпечити швидку окупність витрат, оперативно реагувати на зміни споживчого попиту.

Мале підприємництво здійснює суттєвий вплив на вирішення проблеми зайнятості, бо воно спроможне створювати нові робочі місця та поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів і структурних зрушень економіки. Важлива функція малих підприємств полягає у пом'якшенні соціальної напруженості й демократизації ринкових відносин: адже саме воно слугує формуванню активного середнього класу суспільства, ослабленню майнової диференціації, розширенню соціальної бази реформ. Сприяючи соціально-політичній стабілізації суспільства, малий бізнес відкриває простір для вільного вибору громадянами шляхів і методів роботи для загального добра та забезпечення власного добробуту.

Мале підприємництво є невід'ємною складовою будь-якої ринкової господарської системи, без неї така економіка не може існувати.

Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основа розвитку країн з ринковою системою господарювання це малі підприємства як найбільш масова, динамічна, гнучка форма ділового життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує значна маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для середнього та малого підприємництва.

Крім того, як переконливо доводить світовий досвід, саме малий бізнес виступає головним джерелом інновацій. Більше 60 % нових розробок здійснюється незалежними винахідниками і невеликими компаніями. Це досягається специфічними організаційними умовами праці на малих підприємствах.

Справа в тому, що власники чи керівники малих підприємств, які беруть участь в розподілі прибутку і хочуть вистояти в конкурентній боротьбі, більше зацікавленні в нових розробках і використанні найсучасніший досягнень НТП, ніж керівники великого підприємства із значно більшою інертністю розвитку. Інновація - прямий шлях до істотного зменшення собівартості кінцевого продукту, а отже, і збільшення його конкурентноздатності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Сприяючи прискореній реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, мале підприємництво виступає провідником НТП [46, 87].

Щодо визначення оптимальної кількості МП для повноцінного функціонування національної ринкової системи то на сьогодні це є досить проблематичним. Цей показник залежить від конкретних потреб конкретних товарів та послуг, рівня розвитку ринкової трансформації, якісних характеристик підприємницьких структур.

Досвід промислове розвинутих країн, в тому числі США, Італія, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, економіці яких належить провідне місце в світі, ілюструє важливу роль малого і середнього бізнесу. На його долю в цих країнах приходиться 90 - 95 % всіх підприємств, 50 -60 % виробництва валового національного продукту. Так, найбільша кількість малих підприємств зосереджена в США; Японії та Італії (дивись таблицю 1.1). МП виступає роботодавцем більш ніж 55 % працездатного населення.

Таблиця 1.1 Розвиток малого підприємництва в зарубіжних країнах

Країна	К-стьМП	Чисельність зайнятих млн. чол.	Частка МП, %
	тис. од.	В розрахунку на 1 тис. населення		в заг. Чисельнсті зайнятих	У внутрішньому ВП
Великобританія	2930	46	13,6	49	50-53
Німеччина	2290	37	18,5	46	50-54
Італія	3920	68	16,8	73	57-60
Франція	1980	35	15,2	54	55-62
США	19300	74	70,2	54	50-52
Японія	6450	50	39,5	75	52-55

Одним з показників розвитку малого бізнесу є кількість малих підприємств (МП) на 1000 одиниць населення. На кінець 2007 року в Україні він становив біля 5 (або 53 підприємства на 10 тис. населення (Додаток А)), що в 9 разів менше, ніж в країнах ЄС (45), та майже в 15 разів менше, ніж в США (74). Головна перевага таких малих форм бізнесу - це їхня мобільність, націленість на оперативне і якісне виконання замовлень, гнучкість у виборі засобів вирішення проблем, а це в свою чергу економить час на оновлення серійного випуску продукції та забезпечується сучасний рівень науково-технічного прогресу [10,21].

Слід зазначити, що в багатьох країнах світу сприяють в створенні, розвитку і виживанні малого бізнесу. Йому приділяється багато уваги як з боку держави, так і збоку приватних організацій, адже якщо малий бізнес процвітає, то від цього багатіють і країна і народ. В розвитку цього сектору економіки зацікавленні всі верстви населення, розуміючи, що, доповнюючи інші форми господарювання, малі підприємства складають основу, на якій формується вся економічна піраміда, основу, що забезпечує зайнятість значної частини населення. І є досить очевидним, що чим швидше в нашій державі буде створено значний прошарок малих підприємств, тим швидше буде проходити формування ринкової економіки.

Нажаль в Україні ж розвиток малого бізнесу об'єктивно обмежений низьким рівнем продуктивних сил у виробничій сфері, дефіцитністю фінансових ресурсів, відсутністю платоспроможного попиту. А тому розраховувати на швидкі темпи зростання малих форм бізнесу не реально. Щоправда, в окремих галузях цей процес уже і зараз дуже активізувався - у сфері торгівлі, послуг. Проте така однобока активізація малого бізнесу загрожує деіндустріалізацією нашої економіки. Україна може опинитися серед країн, які мало виробляють, а багато продають, причому товари іноземного виробництва, перетворившись на ринок збуту розвинутих країн.

Насичення ринку товарною масою являється ціллю розвитку малого бізнесу. В умовах гострого дефіциту товарів масового вжитку, який є результатом економічної кризи, саме з малим підприємництвом пов'язані надії у відношенні стабілізації споживчого ринку. Малі підприємства завдяки своєму наближенню до споживачів в більшій мірі, ніж великі, здатні забезпечити випуск різних видів виробів малими серіями, заповнюючи на ринку пустоти потрібною продукцією, і задовольнити попит споживачів. Крім того, невеликі господарські організації здатні швидше обновляти асортимент продукції, освоювати виробництво модернізованих товарів, що задовольнить попит і бажання населення.

Для використання всіх наявних можливостей малого бізнесу в Україні потрібна продумана і послідовна державна політика.

Необхідно визначити найперспективніші напрями діяльності малого бізнесу, насамперед в сфері виробництва споживчих товарів, експорту продукції, і забезпечити для них систему державної підтримки і кредитко -фінансових гарантій.

Основними умовами розвитку підприємницької діяльності є ліквідація адміністративних законодавчих обмежень, активізація політики податкового і фінансового стимулювання підприємництва, підвищення зацікавленості в науково-виробничій кооперації, відкриття національних господарств для проникнення іноземного бізнесу, податкова і адміністративна реформи тощо.

При таких змінах мале підприємництво має можливість проявити свій потенціал саморозвитку, внести вагомий вклад і в гармонізацію соціальних відносин, і в економічне процвітання держави. До того ж, є очевидним, що підприємницька ініціатива в системі малого і середнього бізнесу здатна суттєво прискорити структурні зміни в народному господарстві, стимулювати цивілізовану конкуренцію, додаткові надходження в бюджет. При цьому відкриваються нові робочі місця, створюються умови для покращення соціально-економічного становища населення, отримання відповідної зарплатні, а значить - становлення середнього класу, - основи стабільної демократичної держави.

1.2 Державна підтримка малого бізнесу

Розвиток малого бізнесу - одне із пріоритетних напрямів в економічній політиці будь - якої держави з розвинутою економікою. По - перше, малий бізнес є найбільш гнучким в задоволенні потреб споживачів; по-друге, підприємства малого бізнесу можуть виступати головними постачальниками сировини і комплектуючих для великих підприємств; по - третє, наявність великої кількості підприємств покращує конкурентне середовище в державі, що, в кінцевому рахунку, відбивається на якості пропонованих товарів та послуг, а також середньому рівні цін. Отримання державним бюджетом доходів у вигляді податків і зборів від представників малого бізнесу також являється важливою причиною для розвитку підприємництва.

Створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва є одним з найважливіших завдань державної політики. Особливо важливою є всебічна підтримка малого підприємництва, яке сприяє збільшенню рівня зайнятості, економічній та соціальній стабільності в країні. В цьому контексті важливе значення для становлення і розвитку малого підприємництва в Україні має виважена регуляторна політика, під якою розуміють систему пріоритетів і механізмів впливу держави на забезпечення комплексного і ефективного розвитку малого підприємництва.

За останні роки ставлення малого бізнесу суттєво трансформувалось як з боку владних структур і самих підприємців, так і з боку безпосередніх споживачів відповідних послуг. Владні структури від суто декларативних заяв про підтримку і сприяння розвитку малому бізнесу перейшли до конкретних дій щодо створення сприятливого нормативно - правового режиму функціонування цих підприємницьких структур.

До недавнього часу процесу ухвалення державних рішень в Україні були притаманні такі риси:

непрозорість та непередбачуваність самого процесу;

ігнорування можливостями залучення громадськості до процесу ухвалення рішень та відсутність шституціональної бази для регуляторного публічного діалогу між громадянами та органами державної влади;

відсутність попереднього економічного аналізу наслідків реалізації державних рішень з точки зору різних груп інтересів, а також перевірки результативності таких рішень.

Початковим процесом формування державної регуляторної політики у сфері малого підприємництва України стало прийняття Закону України "Про підприємництво" та утворення Державного комітету України щодо сприяння малим підприємствам і підприємництву (травень 1991 р.) [29, 60].

У березні 1993 р. Кабінетом Міністрів України була схвалена Програма державної підтримки підприємництва в Україні, яка розглядалась як складова комплексу заходів щодо сприяння розвитку ринкових відносин та виходу України з економічної кризи, а також входження у світові господарські зв'язки. Основні заходи держави на підтримку розвитку малого підприємництва здійснювалися згідно з Комплексним планом реалізації вищезазначеної Програми (щоправда, такі комплексні плани було розроблено лише у 1993 таї994рр.)

Основною метою Програми 1993 р. визначалась реалізація державної політики щодо підтримки і захисту підприємництва, створення правових та організаційно-економічних умов для його розвитку і формування механізму державного регулювання й координації підприємницької діяльності.

Роль і значення малого підприємництва у вирішенні питань усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, у створенні додаткових робочих місць і скороченні безробіття, у насиченні ринку товарами та послугами обумовили необхідність розробки проекту Концепції державної політики розвитку малого підприємництва. Вона покликана забезпечити формування у межах дійової державної політики здорового макроекономічного середовища, створити надійні, сприятливі умови для становлення та розвитку малого підприємництва. Відповідну концепцію і в квітні 1996 року схвалено Кабінетом Міністрів України.

Серед основних напрямків державної підтримки та регулювання розвитку малого бізнесу, розроблених у Концепції, можна виділити такі:

удосконалення механізму сплати податків суб'єктами малого підприємництва, переведенням юридичних осіб на єдиний сукупний податок, що обчислювався за результатами фактичної діяльності і встановлення його граничного розміру, а також запровадження системи патентів для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю; стимулювання експортної діяльності малих підприємств шляхом організації пільгового кредитування експортної продукції; створення сприятливих умов для страхування кредитів з експортних операцій; запровадження митних пільг для експортної продукції з підвищеним ступенем переробки; надання відповідних рекомендацій та необхідної інформації про зовнішньоекономічну діяльність, зовнішні ринки, тенденції їхнього розвитку, потенційне партнерство, а також проведення конференцій, семінарів, консультацій для суб'єктів малого підприємництва з метою забезпечення їх ефективної діяльності на зовнішніх ринках;

стимулювання інноваційної діяльності малих підприємств та забезпечення їх інформацією про новітню техніку і технологію через надання консультацій та допомоги у проведенні досліджень і впровадженні інновацій, а також створення мережі технопарків і технополісів;

створення розвинутої системи інформаційного забезпечення та інфраструктури, що підтримує діяльність малого підприємництва через запровадження мережі регіональних інформаційно-аналітичних центрів;

створення системи підготовки і перепідготовки кадрів для малого бізнесу з використанням можливостей міжнародних організацій та фондів і з урахуванням досвіду іноземних держав у питаннях підприємництва та налагоджування ділових контактів. Визначено також, що ці напрямки стимулювання розвитку та забезпечення ефективної діяльності малих підприємств, а також інші основні положення Концепції повинні враховуватися державними органами управлення при формуванні щорічних державних і регіональних програм економічного та соціального розвитку.

Найголовнішою передумовою ефективного розвитку малого підприємництва Концепція визначала формування стабільної нормативно-правової бази. Законодавство у цій сфері має становити єдину правову систему як за взаємною узгодженістю норм, так і за цілісністю нормативного регулювання підприємницької діяльності.

Формування нормативно-правової бази передбачає:

розробку законодавчих та інших нормативних актів, спрямованих на правове забезпечення розвитку ринкових відносин;

встановлення чітких правових гарантій, що забезпечували б свободу і захист підприємницької діяльності; удосконалення чинних правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність з метою усунення внутрішніх суперечностей і скасування положень, які гальмують розвиток приватної ініціативи та підприємництва.

Одним із механізмів підтримки малого підприємництва , а також вирішення широкого кола проблем на шляху його розвитку стала державна

Програма розвитку малого підприємництва в Україні на 1997 - 1998 рр., розроблена Міністерством економіки України відповідно до положень Концепції державної політики розвитку малого підприємництва і затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 86 від 29 січня 1997р. Головним завданням програми визначено забезпечення сталого розвитку малого підприємництва як невід'ємного сектора ринкової економіки та головного чинника створення нових робочих місць. Подальше забезпечення його державної підтримки супроводжуватиметься як формуванням відповідної правової бази, так і сприянням розвиткові малих підприємств у виробничій, інноваційній та соціальній сферах, стимулюванням інвестиційної активності та обмеження монополізму у підприємницькій діяльності, формування розвинутої інфраструктури малого підприємництва на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.

З огляду на те, що становлення малого підприємництва в Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах - процес довготривалий, Концепцією державної політики розвитку малого підприємництва встановлено три основних його етапи.

На першому етапі в умовах обмежених інвестиційних ресурсів, незацікавленості фінансової системи у довгостроковому кредитуванні та відсутності інституційних інвесторів найактуальнішим визначено завдання реалізації заходів, спрямованих на удосконалення нормативно-правової бази, забезпечення інформаційних та консультаційних послуг, розвиток мережі бізнес-інкубаторів, технопарків тощо.

Другий етап пов'язаний з формуванням "критичної маси" (10-12 малих підприємств на 1000чол.) малого підприємництва в умовах переходу до сталих ринкових відносин, коли утверджується вплив результатів підприємницької діяльності на стан економіки, розвивається система фінансових установ, що обслуговують суб'єкти малого підприємництва.

Третій етап характеризується значним збільшенням обсягів виробництва товарів і послуг, що надаються малими підприємствами, які діють та розвиваються переважно за рахунок власних можливостей. Державна підтримка і захист малого підприємництва повинна передбачати забезпечення соціально-економічних і правових умов для їхньої ефективної діяльності в ринковому середовищі.

В Україні внаслідок реалізації Програми розвитку малого підприємництва на 1997 - 1998 рр., розроблена Мінекономіки, а також відповідних програм, прийнятих на обласному, міському, районному рівнях, кількість діючих малих підприємств'зросла на 55 тис. од., тобто у 1,5 рази; засновано понад 760 нових спільних, з прямими іноземними інвестиціями підприємств, понад 130 фермерських господарств, поліпшились умови для діяльності фізичних осіб [12, 36].

Процес становлення і розвитку малого підприємництва неможливий без відповідного організаційно - правового забезпечення. Тому Згідно Указу Президента України від 29 липня 1997 року було створено Державний Комітет України з питань розвитку підприємництва, а у грудні 1999 р. цей Комітет було перейменовано у Державний Комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Основним завданням Комітету є: формування та реалізація державної політики у сфері розвитку і підтримки підприємництва, ліцензування підприємницької діяльності; координація органів виконавчої влади щодо розробки та реалізації заходів з питань розвитку та підтримки підприємництва в Україні; сприяння розвиткові малого підприємництва та системи його консультативної й інформаційної підтримки.

За 2005 рік всі суб'єкти малого підприємництва, які перейшли на спрощену систему оподаткування, реалізували продуктів, виконали робіт і надали послуг на суму більш ніж 7731,9 млн. грн..

Спрощена система оподаткування була більш ефективною не тільки для суб'єктів малого бізнесу, які перейшли на неї, але і для держави. Тільки за 2005 рік до бюджету надійшло сплаченого єдиного податку суб'єктами малого підприємництва 619,8 млн. грн. Якщо порівнювати ці показники з попереднім 2004 роком, то кількість платників єдиного податку збільшилась в 1,4 рази, а надходження єдиного податку до бюджету збільшились майже в два рази (з 348 млн. грн. у 2004 році до 619,8 млн. грн. в 2005 році) [32, 18].

В Указі "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" була закріплена ідея дерегулювання у сфері підприємницької діяльності як один із пріоритетних напрямків реформування державного управління економікою. Під дерегулюванням, зокрема, розуміється сукупність заходів, спрямованих на послаблення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку підприємництва [5].

Це однин важливий етап державної регуляторної політики у сфері малого підприємництва розпочався з видання Указу Президента України від 22 січня 2004 р. "Про затвердження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва" [8].

У цьому указі визначено засіб здійснення регуляторної політики -упорядкування нормативного врегулювання підприємницької діяльності. Цей процес зобов'язує центральні та місцеві органи виконавчої влади додержуватись у своїй діяльності таких принципів:

доцільність, достатність та відповідність нормативного регулювання вимогам ринкових відносин;

ефективність і забезпечення досягнення позитивних економічних та соціальних результатів впровадження регуляторних актів;

системність, послідовність і координованість дій щодо розробки, видання та виконання регуляторних активів;

обов'язковість та своєчасність доведення регуляторних актів до суб'єктів підприємницької діяльності тощо.

Гарною базою для розвитку підприємництва є закон "Про державну підтримку малого підприємництва", прийнятий 19 жовтня 2004 року [1]. В законі визначається система державної підтримки через формування торгово-промислових палат, центрів підтримки підприємництва, інкубаторів підприємництва, інноваційних центрів, фондів фінансової підтримки підприємців, державні програми підтримки малого підприємництва [37, 13].

Для підвищення ефективності сприяння розвитку підприємницької діяльності Верховною Радою України у 2004 р. ухвалено Закон України "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва".

У законі визначено такі основні напрямки Національної програми:

Удосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності.

Формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва.

Активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва.

Сприяння створення інфраструктури розвитку малого підприємництва.

Розповсюдження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва [2].

Зазначені законодавчі документи стали дієвим засобом у реалізації основних положень Послання Президента України до Верховної Ради України на 2004 - 2008 рр., які передбачали низку додаткових заходів, спрямованих на стимулювання малого підприємництва, зокрема, такі:

створення за участю держави кредитно-гарантійні установи стимулювання малого підприємництва, механізмів іпотеки, пільгового кредитування новоутворених малих підприємств; залучення малих підприємств до участі у держзамовленнях, у тому числі для потреб збройних сил та правоохоронних органів; застосування механізмів пільгової оренди малими підприємствами виробничої (у тому числі інноваційної) сфери вільних (не завантажених) виробничих потужностей та обладнання державних підприємств;

державний захист малих підприємств від кримінального рекету і бюрократичного тиску;

спрощення системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.

Висновки до 1 розділу

Таким чином можна зробити певні висновки. Для України, яка перебуває на початковому етапі становлення ринкових відносин, створення і розвиток малих підприємств мають стати основою не тільки структурного трансформування виробництва, а й соціальної реструктуризації суспільства, що забезпечує підготовку всіх верств населення до реалізації своїх потенційних можливостей і потреб в умовах ринкової економіки.

Від розвитку малого бізнесу залежить відродження вітчизняного товаровиробництва, створення цивілізованого внутрішнього ринку товарів та послуг. Створення нових робочих місць сприяє якісному росту місцевих і державних бюджетів через розширення кола платоспроможних осіб. Мале підприємство (МП) оперативно реагує на зміни кон'юнктури. Ця гнучкість має особливе значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, розширення номенклатури промислових товарів та послуг.

За своєю природою мале підприємництво в своїй більшості має регіональне спрямування, орієнтується на локальні потреби й можливості місцевого ринку. Малі підприємства здатні активізувати структурну перебудову економіки, надати широку свободу вибору підприємницької діяльності та додаткові робочі місця, забезпечити швидку окупність витрат, оперативно реагувати на зміни споживчого попиту.

Для використання всіх наявних можливостей малого бізнесу в Україні потрібна продумана і послідовна державна політика.

Необхідно визначити найперспективніші напрями діяльності малого бізнесу, насамперед в сфері виробництва споживчих товарів, експорту продукції, і забезпечити для них систему державної підтримки і кредитко -фінансових гарантій.

Створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва є одним з найважливіших завдань державної політики. В цьому контексті важливе значення для становлення і розвитку малого підприємництва в Україні має виважена регуляторна політика, під якою розуміють систему пріоритетів і механізмів впливу держави на забезпечення комплексного і ефективного розвитку малого підприємництва.

Формування регуляторної політики у сфері малого бізнесу в Україні, створення цілісної системи державного регулювання підприємницьких відносин - складний і тривалий процес, однак уже сьогодні можна й необхідно закласти організаційно-правові засади відповідної державної політики.

РОЗДІЛ 2. СТАН РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА НА ВІННИЧЧИНІ

2.1 Особливості функціонування та розвитку малих підприємств на Вінниччині

Мале підприємництво - багатогранне соціально-економічне явище, де кожен з безпосередніх учасників процесу, підприємець і підприємство, мають можливість знайти своє місце, а зовнішні учасники процесу -отримати позитивні результати: держава - приріст ВВП, збільшення числа робочих місць, зниження соціального напруження, насичення споживчого ринку товарами та послугами; місцеві органи влади - динамічних партнерів з низьким рівнем накладних витрат.

Одним з показників розвитку малого бізнесу є кількість малих підприємств на 10 тисяч населення (таблиця )

Таблиця 2.1 Кількість малих підприємств на 10 000 населення за 2005 - 2007 роки та її динаміка

Регіони Вінниччини	Кількість підприємств на 10 000 осіб наявного населення, одиниць	Абсолютне відхилення (одиниць)
	2005	2006	2007	2006 від 2005	2007 від 2006
А	1	2	3	4	5
Барський	11,7	14,6	20,7	2,9	6,1
Бернадський	7,5	7,3	12,7	-0,2	5,4
Вінницький	30,2	31,8	39,4	1,6	7,6
Гайсинський	12,3	12,3	20,5	0	8,2
Жмеринський	10,3	9,7	11,2	-0,6	1,5
Іллінецький	16,3	16,7	23,0	0,4	6,3
Капинівський	14,3	17,1	22,2	2,8	5Д
Козятинський	16,3	5,7	9,1	-10,6	3,4
Крижопільський	21,0	22,6	25,2	1,6	2,6
Літинський	12,6	11,6	18,1	-1,0	6,5
Липовецький	15,4	17,6	25,3	2,2	7,7
Мог-Подільський	20,2	13,5	и,з	-6,7	-2,2
Мур-Куриловецький	12,8	15,6	24,1	2,8	8,5
Немирівський	12,6	13,3	18,7	0,7	5,4
Оратівський	11,9	15,0	22,9	ЗД	7,9
Піщанський	14,6	15,9	17,0	1,3	1,1
Погребищенський	14,5	16,2	19,6	1,7	3,4
Теплиць кий	18,5	24,4	37,8	5,9	13,4
Томашпільський	23,9	22,3	27,0	-1,6	4,7
Тростянецький	33,9	14,4	19,9	-19,5	5,5
Тульчинський	18,4	18,0	22,8	-0,4	4,8
Тиврівський	16,6	20,5	27,2	3,9	6,7
Хмільницький	16,5	14,7	12,4	-1,8	-2,3
Чернівецький	12,1	12,5	13,8	0,4	1,3
Чечельницький	9,2	9,6	15,2	0,4	5,6
Шаргородський	9,9	8,0	17,8	-1,9	9,8
Ямпільський	14,2	13,9	19,7	-о,з	5,8
м. Вінниця	75,7	82,1	91,9	6,4	9,8
м. Жмеринка	14,2	16,1	25,3	1,9	9,2
м. Мог-Подільський.	23,8	26,8	35,5	3,0	8,7
м. Хмільник	35,9	43,4	59,1	7,5	15,7
Середня кількість
Підприємств на	29,0	29,9	36,7	0,9	6,8
10000 осіб по
Регіону

Найбільша кількість МП зосереджена у Вінницькому районі (39,4 одиниць). У місці Вінниця на 10 тисяч осіб припадає 91,9 одиниць. Далі йдуть Тульчинський (27,2), Липовецький (25,3), Крижопільський (25,2) та Мурованокуриловецькому (24,1) районах.

Найменшу кількість малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення зафіксовано в наступних регіонах: Козятинському (9,1), Жмеринському (11,2), Могилів-Подільському (11,3) та Хмільницькому (12,4) районах.

Динаміка зміни кількості малих підприємств згідно таблиці 2.1 свідчить, що 2005 рік був для малого підприємництва досить складним. В деяких районах Вінницької області їх кількість різко скоротилась порівняно з 2004 роком. Було зафіксоване зменшення підприємств в Тростянецькому (на 19,5 одиниць), Козятинському (на 10,6 одиниць), Могилів-Подільському (на 6,7 одиниць) та Шаргородському (на 1,9 одиниць) районах і хоча в 2006 році відбулось невеличке зростання, все ж їх кількість відстає від показників 2004 року.

Найбільше у 2007 році кількість малих підприємств на 10 тис. населення зросла в Теплицькому (на 13,4 одиниці), Мурованокуриловецькому (на 8,5 одиниць) та Гайсинському (на 8,2 одиниці) районах, а також в м. Хмільник (на 15,7 одиниць) та м. Вінниця (на 9,8 одиниць).

Загальна кількість підприємств, що припадає на 10 тис. населення у Вінницькій області складає 36,7 одиниць (дивись рисунок 2.1), а в цілому по Україні цей показник становить 53.

Слід зазначити, що на Вінниччині розвиток малого підприємництва демонструє стійку тенденцію росту, але він проходить повільно та нерівномірно. Регіонам Вінницької області суб'єкти малого бізнесу найбільше розміщенні у Вінницькому районі (3575 підприємств) та складають 55,33 % від загальної кількості зареєстрованих малих підприємств у цій області (з них 3282 підприємства знаходяться у Вінниці) (таблиця 2.2)

Далі по кількості підприємств іде Хмільницький регіон - 219 підприємств або 3,39 % від загальної кількості (з них у Хмільнику 165 підприємств); Тростянецький регіон - 189 підприємств або 2,93 % та Могилів-Подільський - 162 підприємства або 2,51 %

Така зосередженість підприємств зумовлена цілим рядом факторів. Одним з них є історико-економічні передумови.

Так, Вінниця є обласним центром, тому тут концентрується велика кількість населення і місто весь час росте. А великі міста завжди "притягували" виробництво до себе. Зосередженість у містах науково-дослідних закладів, ВУЗів, великого контингенту висококваліфікованих фахівців сприяє розміщенню в них наукоємних виробництв, а це в свою чергу підштовхує до розвитку допоміжних підприємств, тобто малого бізнесу.

Таблиця 2.2 Кількість малих підприємств по регіонах та її динаміка 2004 - 2007 роках

Регіони Вінниччини	Кількість підприємств, одиниць	Відхилення (в пунктах)
	2004	2005	2006	2007	2005 від 2004	2006 від 2005	2007від 2006
	Кількість	пит. вага	Кількість	пит. вага	кількість	пит. вага	Кількість	пит. вага
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Барський	71	1,47	74	1,42	91	1,72	128	1,98	-0,05	0,30	0,26
Бернадський	49	1,02	53	1,02	52	0,98	90	1,39	0	-0,04	0,41
Вінницький в тому числі: м. Вінниця	3039 2879	63 59,69	3167 2958	60,66 56,66	3162 2926	59,63 55,18	3575 3282	55,34 50,8	-2,34 -3,03	-1,03 -1,48	-4,29 -4,38
Гайсинський	71	1,47	81	1,55	80	1,51	132	2,04	0,08	-0,04	0,53
Жмеринський в тому числі: м. Жмеринка	92 60	1,91 1,24	103 58	1,97 1,11	103 60	1,94 1,13	143 94	2,21 1,46	0,06 -0,13	-0,03 0,02	0,27 0,33
Іллінецький	52	1,08	67	1,28	71	1,34	97	1,5	0,20	0,06	0,16
Калинівський	83	1,72	92	1,76	111	2,09	143	2,21	0,04	0,33	0,12
Козятинський	97	2,01	109	2,09	100	1,89	124	1,92	0,08	-0,20	0,03
Крижопільський	84	1,74	88	1,69	92	1,73	102	1,58	-0,05	0,04	-0,15
Літинський	43	0,89	51	0,98	49	0,92	76	1,16	0,09	-0,06	0,24
Липовецький	67	1,39	68	1,3	78	1,47	111	1,72	-0,09	0,17	0,25
Мог. Подільський в тому числі: м. Могилів Подільський	127 73	2,63 1,51	162 86	3,1 1,65	143 89	2,3 1,68	162 117	2,51 1,81	0,47 0,14	-0,8 0,03	0,21 0,13
Муровано-Куриловецький	ЗО	0,62	44	0,84	51	0,96	78	1,21	0,22	0,12	0,25
Немирівський	53	ІД	72	1,38	79	1,49	110	1,7	0,28	0,11	0,21
Оратівський	26	0,54	32	0,61	41	0,77	62	0,96	0,07	0,16	0,19
Піщанський	38	0,79	37	0,71	40	0,75	42	0,65	-0,08	0,04	-0,1
Погребищенський	54	1,12	56	1,07	61	1,15	73	1,13	-0,05	0,08	-0,02
Теплиць кий	44	0,91	64	1,23	86	1,62	132	2,04	0,32	0,39	0,42
Томашпільський	78	1,62	95	1,82	91	1,72	109	1,69	0,2	-од	-0,03
Тростянецький	129	2,67	136	2,6	141	2,66	189	2,93	-0,07	0,06	0,27
Тульчинський	122	2,53	118	2,26	117	2,21	147	2,28	-0,27	-0,05	0,07
Тиврівський	63	1,31	78	1,49	98	1,85	129	2	0,18	0,36	0,15
Хмільницький в тому числі: м. Хмільник	178 108	3,69 2,24	182 108	3,49 2,09	186 121	3,51 2,28	219 165	3,39 2,55	-0,2 -0,15	0,02 0,19	-0,12 0,27
Чернівецький	28	0,58	35	0,67	36	0,68	39	0,6	0,09	0,01	-0,08
Чечельницький	25	0,52	26	0,5	26	0,49	41	0,63	-0,02	-0,01	0,14
Шаргородський	37	0,77	65	1,24	52	0,98	115	1,78	0,47	-0,26	0,8
Ямпільський	43	0,89	66	1,26	66	1,24	93	1,44	0,37	-0,02	0,2
ВСЬОГО	4823	100	5221	100	5303	100	6460	100	0	0	0

У Хмільницькому регіоні свої переваги. Місто Хмільник одним із центрів санаторного відпочинку і приваблює до себе значну кількість населення України і країн близького зарубіжжя. Завдяки цьому збільшується чисельність споживачів продукції, робіт, послуг, які їм пропонують малі підприємства даного регіону, а це створює умови для подальшого розвитку даного виду бізнесу.

Могилів-Подільський відомий своїми торгівельними зв'язками. Він має вигідне географічне розташування: межує з багатьма регіонами. Його територія слугує транзитом для перевезень, а це в свою чергу приваблює представників малого та середнього бізнесу, які пропонують свої послуги щодо обслуговування цих шляхів.

Найменше підприємств розміщено в основному в невеликих, за своїми розмірами та чисельністю, регіонах. Це Чернівецький, Чечельницький, та Піщанський райони, в яких розміщено 39, 41 та 42 підприємства відповідно. Також різке зниження кількості МП зафіксовано у Козятинському регіоні. Там, у 2007 році зафіксовано 43 підприємства. Це у 2 рази менше, ніж у 2004 році, коли кількість підприємств сягала 97 одиниць. Слід зазначити, що у 2006 році у Козятинському районі було найменше підприємств, їх кількість становила 27 (це в 1,6 рази менше , ніж 2006 році і в 3,6 рази менше, ніж в 2004 році).

Можливо, на таке скорочення вплинуло ряд факторів. Серед них:

обмеженість джерел фінансування підприємницької діяльності;

відсутність реальних знань і досвіду у нових підприємців у вибраній ними сфері діяльності;

неспроможність малих підприємств витримати конкурентну боротьбу з великими підприємствами;

достатньо висока забюрократизованість підприємницької діяльності;

недосконалість нормативно-правової бази тощо.

У комплексі передумов розміщення малих підприємств демографічні передумови є однією із найважливіших складових частин, так як трудові ресурси є головною продуктивною силою. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок і ринок праці, який залежить від чисельності населення регіону, його розміщення на території, щільність населення, динаміки трудових ресурсів та рівня їх кваліфікації.

Згідно з даними таблиці 2.3, найбільше працюючих зосереджено у Вінницькому районі (25599 чоловік чи 44,77 % від загальної чисельності всіх працівників малих підприємств області). З них, у Вінниці працює 23023 чоловіка. Результати розрахунків свідчать про зменшення кількості працівників у Вінниці та Вінницькій області у загальній кількості всіх працівників на 0,55 та 0,33 пункти відповідно.

Далі йде Жмеринський регіон, де в малому бізнесі зайнято 2124 чоловіка чи 3,72 % від загальної кількості працюючих у Вінницькій області. Після них ідуть Могилів-Подільський та Хмільницький райони, в яких середня кількість працюючих на МП складає 1913 та 1859 осіб відповідно. Найвищий ріст чисельності працівників на малих підприємствах в 2006 році зафіксовано в Гайсинському районі, де зростання відбулось на 0,98 пункти чи на 620 чоловік.

Найменше людей зайнято у малому бізнесі в наступних регіонах: Чечельницький - 519 чоловік, Чернівецький - 587 чоловік, Оратівський - 593 чоловіка та Пішанський - 629 чоловік.

На таке становище, в свій час, вплинула внутрішня міграція. Люди, у пошуках роботи та прагнучи комфорту, переїжджали до великих міст і цим самим зменшували ринок робочої сили на селі та у районах. Серед факторів, які здійснюють значний вплив на міграцію є: рівень оплати працівників, своєчасність виплат й інші, які в більшій мірі сприяють соціальній захищеності людини.Найвищу оплату працівників малих підприємств ми спостерігаємо у Вінницькому (199,52 грн.), Жмеринському (187,04 грн.), Липовецькому (178,48 грн.) та Тростянецькому (176,79) регіонах.

Таблиця 2.3 Динаміка середнньої чисельності всіх працівників малих підприємств по регіонах у 2004-2007 роках

Регіони Вінниччини	Середня чисельність працівників	Відхилення (в пунктах)
	2004	2005	2006	2007	2005 від 2004	2006 від 2005	2007 від 2006
	к-сть осіб	пит. вага	к-сть осіб	Пит. Вага	к-сть осіб	пит. вага	к-сть осіб	пит. вага
Барський	1100	2,34	1172	2,25	1712	3,17	1814	ЗД7	-0,09	0,92	0
Бернадський	883	1,87	941	1,81	892	1,65	939	1,64	-0,06	-0,16	-0,01
Вінницький в тому числі: м. Вінниця	23544 21697	49,99 49,07	23963 21841	46,08 42,00	24492 21942	45,32 40,6	25599 23023	44,77 40,27	-3,91 -7,07	-0,76 -1,40	-0,55 -0,33
Гайсинський	819	1,74	1016	1,95	1039	1,92	1659	2,90	0,21	-0,03	0,98
Жмеринський в тому числі: м. Жмеринка	1301 588	2,76 1,25	1470 625	2,83 1,20	1728 689	3,2 1,27	2124 1058	3,72 1,85	0,07 -0,05	0,37 0,07	0,52 0,58
Іллінецький	814	1,73	1066	2,05	961	1,78	1048	1,83	0,32	-0,27	0,05
Калинівський	1251	2,66	1251	2,41	1578	2,92	1383	2,42	-0,25	0,51	-0,5
Козятинський	945	2,01	1069	2,06	923	1,71	1178	2,06	0,05	-0,35	0,35
Крижопільський	966	2,05	1241	2,39	1038	1,92	831	1,45	0,34	-0,47	-0,47
Літинський	663	1,41	667	1,28	770	1,42	854	1,49	-0,13	0,14	0,07
Липовецький	697	1,48	919	1,77	1384	2,56	1418	2,48	0,29	0,79	-0,08
Мог-Подільський в тому числі: м. Могилів-Подільський	1526 786	3,24 1,67	2062 836	3,97 1,61	1733 801	3,21 1,48	1913 1271	3,35 2,22	0,73 -0,06	-0,76 -0,13	0,14 0,74
Муровано-Куршювецький	523	ЇДІ	1100	2,12	1172	2,17	1330	2,33	1,01	0,05	0,16
Немирівський	814	1,73	1145	2,2	1218	2,25	1348	2,36	0,47	0,05	0,11
Оратівський	509	1,08	606	1Д7	739	1,37	593	1,04	0,09	0,2	-0,33
Піщанський	544	1,15	508	0,98	644	1,19	629	1,1	-0,17	0,21	-0,09
Погребищенський	703	1,49	836	1,61	953	1,76	725	1,27	0,12	0,15	-0,49
Теплицький	664	1,41	892	1,72	1052	1,95	1180	2,06	0,31	0,23	0,11
Томашпільський	774	1,64	928	1,78	882	1,63	817	1,43	0,14	-0,15	-0,2
Тростянецький	1520	3,23	1625	3,12	1631	3,02	1761	3,08	-0,11	-0,1	0,06
Тульчинський	1196	2,54	1197	2,3	1114	2,06	1529	2,2	-0,24	-0,24	0,14
Тиврівський	1092	2,32	1316	2,53	1488	2,75	1381	2,42	0,21	0,22	-0,33
Хмільницький в тому числі: м. Хмільник	1825 870	3,87 1,85	1821 841	3,5 1,62	1834 1005	3,39 1,86	1859 1511	3,25 2,64	-0,37 -0,23	-0,11 0,24	-0,14 0,78
Чернівецький	533	1,13	724	1,39	658	1,22	587	1,03	0,26	-0,17	-0,19
Чечельницький	508	1,08	563	1,08	515	0,95	519	0,91	0	-0,13	-0,04
Шаргородський	649	1,38	951	1,83	920	1,7	1356	2,37	0,45	-0,13	0,67
Ямпільський	737	1,56	952	1,83	972	1,8	799	1,4	0,27	-0,03	-0,4
ВСЬОГО	47100	100	52005	100	54042	100	57173	100	0	0	0

У місті Вінниці середня заробітна плата складає 230,82 грн. (що на 44,66 грн. вище, ніж у попередньому році) (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 Динаміка середньомісячної заробітної плати по регіонах за 2004-2007 роки

Регіони Вінниччини	Середньомісячна заробітна плата працівників
	2004	2005	2006	2007	Абсолютне відхилення
	Грн.	грн.	грн.	грн.	2005 від 2004	2006 від 2005	2007 від 2006
Барський	95,38	97,17	124,73	141,47	1,79	27,56	16,74
Бершадський	113,75	128,83	147,04	171,31	15,08	18,21	24,27
Вінницький	123,33	160,34	200,58	199,52	37,01	40,24	-1,06
Гайсинський	81,27	102,66	144,54	155,67	21,39	41,88	11,13
Жмеринський	71,16	114,33	147,03	187,04	43,17	32,7	40,01
Іллінецький	89,91	98,08	107,21	164,08	8,17	9,13	56,87
Калинівський	81,17	112,38	132,00	171,07	31,21	19,62	39,07
Козятинський	88,34	112,29	127,26	164,55	23,95	14,97	37,29
Крижопільсь-кий	75,98	96,11	130,43	160,84	20,13	34,32	30,41
Літинський	92,76	108,73	136,36	152,29	15,97	27,63	15,93
Липовецький	104,21	125,44	94,78	178,48	21,23	-30,66	83,7
Мог-Поділь-ський	90,79	103,37	132,12	169,87	12,58	28,75	37,75
Мур. Курило-вецький	81,89	74,80	118,33	114,64	-7,09	43,53	-3,69
Немирівський	107,39	151,35	148,21	160,60	43,96	-3,14	12,39
Оратівський	81,26	100,48	186,08	149,49	19,22	85,60	- 36,59
Піщанський	71,25	102,02	123,58	160,35	30,77	21,56	36,77
Погребищен-ський	93,72	114,50	143,07	150,20	20,78	28,57	7,13
Теплицький	93,90	97,08	114,65	123,81	3,18	17,57	9,16
Томашпіль-ський	95,56	96,25	126,13	133,47	0,69	29,88	7,34
Тростянець-кий	104,65	111,09	130,37	176,59	6,44	19,28	46,22
Тульчинський	91,12	116,39	133,39	141,24	25,27	17,0	7,85
Тиврівський	93,03	96,95	127,90	158,34	3,92	30,95	30,44
Хмільницький	76,04	87,24	108,52	121,38	11,20	21,28	12,86
Чернівецький	102,23	113,86	125,60	143,74	11,63	11,74	18,14
Чечельниць-кий	101,39	105,05	126,94	145,50	3,66	21,89	18,56
Шаргородсь-кий	84,58	86,77	122,37	166,45	2,19	35,6	44,08
Ямпільський	90,13	107,44	150,68	168,67	17,31	43,24	17,99
м. Вінниця	120,90	146,30	186,16	230,82	25,40	39,86	44,66
м. Жмеринка	85,51	110,87	123,45	167,90	25,36	12,58	44,45
м. Мог-Поділ.	71,27	117,07	132,63	166,77	45,8	15,56	34,14
м. Хмільник	81,23	94,84	118,49	150,29	13,61	23,65	31,8
Середня з/п по регіону	105,32	125,28	156,78	189,11	19,96	31,50	32,33

Найнижчий рівень заробітної плати працівники отримують в таких районах: Мурованокуриловецькому - 114,64 грн., Хмільницькому та Тешшцькому- 123,81 грн., Томашпільському - 133,47 грн.

Хочеться відмітити той факт, що незважаючи на скорочення кількості малих підприємств у 2006 році, величина середньої заробітної плати зросла. Найбільший ріст відбувся в Оратівському (на 85,6 грн.), Мурованокуриловецькому (на 43,53 грн.) та Ямпільському (на 43,24 грн.) районах. Зменшення зафіксовано лише в Липовецькому (на 30,66 грн.) та Немирівському (на 3,14 грн.) районах.

В 2007 році найбільший ріст спостерігався в Іллінецькому районі, де середня заробітна плата зросла на 56,87 грн. і становила 164,08 грн., проте вона на 35,44 грн. менша ніж у Вінницькому районі, в якому в тому ж році зареєстровано скорочення на 1,06 грн. На 36,59 грн. зафіксоване зменшення розміру середньої заробітної плати в Оратівському районі, де на кінець 2007 року вона становила 149,49 грн.

Слід відзначити, що рівень доходів населення впливає на загальний рівень розвитку регіону в цілому. Так, якщо доходи населення зростають, то це спричиняє масове виробництво широкого вжитку, а це в свою чергу стимулює інвестиції і сприяє розвитку малого бізнесу. Щодо обсягів виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг на малих підприємствах, то тут спостерігається така ж сама тенденція, а саме: найбільша кількість продукції (робіт, послуг) належить Вінницькому району. Тут вироблено продукції (виконано робіт і надано послуг) на суму 324681,9 тис. грн. (з них у самій Вінниці обсяг склав 294410,5 тис. грн.) (таблиця 2.5).

Далі йде Жмеринський район (20604,7 тис. грн.), Хмільницький (15733,5 тис. грн.) та Тростянецький (15533,6 тис. грн.) регіони. Найменше вироблено продукції (робіт, послуг) в наступних районах: у Чернівецькому - на суму 4058Д тис. грн., Чечельницькому - на суму 4551,9 тис. грн. та Оратівському - 4580 тис. грн.

Таблиця 2.5 Зміна обсягу виробленої продукції (робіт, послуг) на малих підприємствах по регіонах за 2004 - 2007 роки

Регіони Вінниччини	Обсяг виробленої продукції (робіт, послуг)	Відхилення (в пунктах)
	2004	2005	2006	2007	2005 від004	2006 від 200511	2007 від 2006
	Тис. грн.	пит. вага	тис. грн.	пит. вага	тис. грн.	пит. вага	Тис. грн.	пит. вага
Барський	12381,7	3,26	6358,9	1,52	10271,5	2	10029,2	1,78	-1,74	0,48	-0,22
Бершадський	6059,6	1,6	6795,1	1,62	5928,2	1Д5	6791,5	1,21	0,02	-0,47	0,06
Вінницький в тому числі: м. Вінниця	250018,9 234873,2	65,89 61,89	242374 220174,2	57,87 52,57	296560,6 262323	57,7 51,04	324681,9 294410,5	57,67 52,3	-8,02 -9,32	-0,17 -1,53	-0,03 1,26
Гайсинський	3808,1	1	5487,9	1,31	8598,4	1,67	11821,8	2,1	0,31	0,36	0,43
Жмеринський в тому числі: м. Жмеринка	5364,8 2954,9	1,41 0,78	9005,9 3646,8	2Д5 0,87	12223,2 4026,2	2,38 0,78	20604,7 7405,9	3,66 1,32	0,74 0,09	0,23 -0,09	1,28 0,54
Іллінецький	3955,3	1,04	6045,3	1,44	4585,9	0,89	7550,9	1,34	0,40	-0,55	0,45
Калинівський	8088,4	2,13	9484,8	2,26	14944	2,91	12817,7	2,28	0,13	0,65	-0,63
Козятинський	4227,7	1,11	8164,2	1,95	9180,2	1,79	11164,9	1,98	0,84	-0,16	0,19
Крижопільський	3395	0,89	7907,7	1,89	9920,7	1,93	6939,3	1,23	1,00	0,04	-0,70
Літинський	4022,9	1,06	7177,7	1,71	6696	1,3	5968,8	1,06	0,65	-0,41	-0,24
Липовецький	4066,7	1,07	4704,7	1,12	6233,8	1,21	11775,3	2,09	0,05	0,09	0,88
Мог-Подільський в тому числі: м. Мог-Подільський	7025,6 2523,7	1,85 0,67	12557,6 4972,6	3 1,19	13503,8 4837,4	2,63 0,94	14061,9 9128,3	2,5 1,62	1,15 ^0,52	-0,37 -0,25	-0,13 0,68
Муровано-Куриловецький	1564,7	0,41	3359,2	0,8	6471,4	1,26	5600,5	0,99	0,39	0,46	-0,27
Немирівський	8979,5	2,37	13245,6	3,16	11075,2	2,15	11058,7	1,96	0,79	-1,01	-0,19
Оратівський	1508	0,4	2870,2	0,69	5645,3	1,1	4580	0,81	0,29	0,41	-0,29
Піщанський	3443,3	0,91	2599,7	0,62	3812,3	0,74	5800,6	1,03	-0,29	0,12	0,29
Погребищенський	3017,9	0,8	5864,5	1,4	6801,6	1,32	4058,1	0,72	0,6	-0,08	-0,6
Теплицький	4062,9	1,07	7886,8	1,88	6401,1	1,25	6257,7	1,11	0,81	-0,63	-0,14
Томашпільський	4594,2	1,21	4629,1	1,11	6885,5	1,34	5875,1	1,04	-0,1	0,23	-0,3
Тростянецький	8116,9	2,14	9631,7	2,3	15891	3,09	15533,6

Подобные документы

• Особливості розвитку малого підприємництва в Україні

  Аналіз впливу законодавчого регулювання діяльності малих підприємств та його наслідків. Етапи формування малого підприємництва в Україні. Основні проблеми процесу розвитку малого підприємництва та шляхи їх подолання. Малі підприємства в сфері обігу.
  
  статья [203,7 K], добавлен 22.02.2018
  

• Сучасні тенденції розвитку малого аграрного підприємництва в Україні

  Структура та особливості малого підприємництва в аграрній сфері. Його сильні й слабкі сторони, можливості й загрози розвитку. Аналіз сучасного стану, а також тенденції розвитку малого підприємництва в аграрному секторі економіки України, проблеми.
  
  статья [265,7 K], добавлен 19.09.2017
  

• Особливості стратегії розвитку підприємництва в Україні

  Обґрунтування необхідності затвердження стратегії розвитку малих та середніх підприємств. Необхідні заходи для оптимізації даного процесу, використання зарубіжного досвіду. Фінансовий стан малих та середніх підприємств, рівень бізнес-клімату країни.
  
  статья [58,8 K], добавлен 19.09.2017
  

• Проблеми та перспективи розвитку малого бізнесу в Україні

  Аналіз стану розвитку малого підприємництва в Україні на сучасному етапі, проблеми та можливі шляхи їх вирішення, підвищення ефективності функціонування. Вирішення питань зайнятості населення як одне із головних завдань розвитку малого підприємництва.
  
  статья [16,1 K], добавлен 13.11.2011
  

• Державна політика розвитку малого та середнього підприємництва

  Основи малого та середнього підприємництва. Суть і система організації та принципи діяльності підприємств. Форми державної і недержавної підтримки підприємництва. Проблеми, які потребують вирішення у сфері підтримки малого і середнього підприємництва.
  
  курсовая работа [124,0 K], добавлен 20.03.2009
  

• Малі підприємства та їх роль у ринкових умовах господарювання

  Роль і місце малих підприємств в національній економіці, їх державна підтримка. Аналіз показників функціонування малих підприємств в Україні, проблеми і перспективи їх розвитку. Характеристика та оцінка діяльності малих підприємств Миколаївської області.
  
  курсовая работа [692,6 K], добавлен 06.09.2015
  

• Мале підприємництво в умовах ринку

  Мале підприємництво, сутність та еволюція розвитку. Роль малого підприємництва в умовах ринкової економіки. Механізм оподаткування, проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва в Україні. Зарубіжний досвід функціонування малого підприємництва.
  
  курсовая работа [107,5 K], добавлен 20.03.2011
  

• Малий бізнес: характерні ознаки та проблеми становлення в Україні

  Роль малого підприємництва у структурі перехідної та розвиненої ринкової системи. Статистична оцінка діяльності підприємств малого бізнесу. Шляхи забезпечення позитивного розвитку, форм державної та регіональної підтримки малого підприємництва в Україні.
  
  научная работа [182,3 K], добавлен 18.05.2014
  

• Світовий досвід розвитку малого підприємництва

  Суть, роль та функції малих підприємництв у різних моделях змішаної економіки. Особливості встановлення сектору малого підприємництва у Азії. Економічний розвиток країн Америки. Малі приватні підприємства в економіці держав Європи.
  
  курсовая работа [159,1 K], добавлен 27.07.2003
  

• Роль малого підприємництва в умовах ринкових відносин

  Підприємство малого бізнесу. Аналіз малого підприємництва. Організаційно-правові форми підприємства. Поняття малого підприємництва. Досвід малого підприємництва в зарубіжних країнах. Сучасне підприємництво. Роль жінок в розвитку малого підприємництва.
  
  курсовая работа [47,4 K], добавлен 27.09.2008
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам