Моделі управління запасами

Мета створення товарно-матеріальних запасів, системи управління ними і визначення рівня резервних ресурсів. Опис моделей з фіксованими обсягом замовлення та періодом. Регулювання товарообороту ТОВ "Варт" і ефективність адміністративних бізнес-процесів.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 01.02.2011
Размер файла 1,7 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Для успішної діяльності ТОВ "Ритм" має гарні виробничі можливості, маючи досить торговельних і виробничих площ, висококваліфікований персонал зі здоровим соціально-психологічним кліматом. Компанії вдається зберегти основних постачальників товарів і сировини на основі прямих договорів з підприємствами-виробниками, хоча багато партнерів із ближнього зарубіжжя, по незалежним від компанії причинам, надовго, якщо не назавжди, загублені для Запоріжжя.

Як бачимо, економічні умови ускладнені, компанія постійно функціонує в умовах високої невизначеності і її підприємницька діяльність пов'язана з високою ступеню ризику. Способи попередження ризиків пов'язані з маркетинговою, фінансовою стратегією і юридичними кроками.

ТОВ "Ритм" складається з магазинів різного профілю, розмірів і місця розташування. Серед 38 магазинів: 50% - великих, 29,5% - середніх, 20,5% - дрібних підприємств.

Для досягнення головної мети ТОВ "Ритм" здійснює наступні функції:

Ш активно шукає партнерів-виробників продукції з метою укладення договорів поставки товарів;

Ш організує комерційну й закупівельну діяльність із метою підтримки товарних запасів на необхідному рівні;

Ш проводить відбір товарів, їхнє сортування при складанні необхідних асортиментів;

Ш надає споживачам інформацію про реалізовані товари;

Ш проводить різні операції по зберіганню, маркуванню товарів, установленню цін;

Ш здійснює оплату товарів, прийнятих від постачальників;

Ш задовольняє потреби населення в торговельних послугах шляхом здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.

Структура підприємства ТОВ " "Варт":.

Ш Апарат управління

o Дирекція

§ генеральний директор

§ заступник генерального директора

§ головний бухгалтер

§ заступник директора з комерційних питань

§ заступник директора з економічних питань

§ заступник директора з правових питань

§ заступник директора з підбору персоналу

o Відділи

§ юридичний відділ

§ фінансовий відділ

§ відділ організації торгівлі і маркетингу

§ комерційний відділ

§ центральна бухгалтерія

§ бухгалтерія

§ відділ обліку товарів в роздріб

§ відділ праці і зарплати

§ відділ цін

§ відділ цінних паперів і канцелярії

§ матеріальний відділ

§ відділ кадрів

§ контрольно-ревізійний відділ

§ інженерна служба

§ служба безпеки

Ш Магазини

Ш Складське господарство

Ш Соціально-культурний побут

§ База відпочинку "Блакитна затока"

§ База відпочинку "Кирилівка"

Ш Будівельна дільниця

Ш Автотранспорт

Комерційний відділ

Аналізує попит, виявляє найбільш раціональні способи його задоволення, інформує потенціальних постачальників про вимоги і попит споживачів за певними групами товарів, заключає договори з постачальниками, забезпечує експертизу товарів, його розробку, організує гарантійне обслуговування складно-технічних товарів, забезпечує ритмічність поставок, приймання товарів за кількістю і якістю.

Передбачається посилення ролі маркетингових функцій з метою більш детального вивчення ринку, його розширення, за рахунок активізації рекламної діяльності.

Відділ організації торгівлі та маркетингу

Розробляє рекомендації для структурних підрозділів по найбільш ефективним і раціональним методам торгівлі, по удосконаленню організації торгівлі, розвитку додаткових сервісних послуг і супутніх видів діяльності. Забезпечує інформаційно-методичною і нормативною документацією.

Централізовано вирішує питання техніки безпеки, протипожежної і охоронної сигналізації, забезпечує взаємозв'язок і співробітництво з відомчої охорони, а також з органами виконавчої влади, органами " Товариства захисту прав споживачів".

Важливою функцією цього відділу є забезпечення зворотного зв'язку покупець-торгівля, саме у цьому відділі зосереджується інформація про якість обслуговування, претензіях і скаргах клієнтів. Ця інформація постійно аналізується, і на основі аналізу виробляються рекомендації з покращення основної діяльності.

Відділ цін

В умовах ринку виробляє цінову стратегію і політику організації таким чином, щоб виконання її місії і у той же час супроводжувалося збільшенням доходів. Відділ надає методичну допомогу магазинам у розрахунках торгової націнки, визначенні вартості інших видів послуг, аналізує торгові витрати і визначає напрямки їх зниження.

Юридичний відділ

Забезпечує юридичну і правову основу договорів о постачанні товарів і оренді приміщень, займається претензійною і позовною роботою, захищає інтереси магазинів і компанії у цілому в арбітражному суді.

Важливою функцією юридичного відділу є постійне " відстеження" нових законодавчих і інших нормативних актив, що дуже актуально зараз.

Фінансовий відділ

Здійснює аналіз фінансового стану окремих магазинів і акціонерної компанії в цілому, на основі даних аналізу виробляє міри по підтриманню фінансових показників в оптимальному співвідношенні, готує оперативну економічну інформацію для зовнішніх організацій, так і для статистичних органів.

Бухгалтерський відділ

Забезпечує обробку первинних бухгалтерських облікових документів, облік руху основних і обігових коштів, витрат обігу, проведення фінансово-розрахункових операцій, роботу з банками, інкасаторськими службами і т.п., складає річний баланс.

Основним напрямком удосконалення діяльності цієї служби - подальша комп'ютеризація, впровадження нових форм і стандартів бухгалтерського обліку і сприяння на цій основі підвищенню ефективності діяльності.

Служба управління персоналом.

Основні функції - розробка і реалізація політики, яка включає:

- планування, наймання, вибір, розміщення робочої сили;

- навчання і підготовка робітників;

- сприяння просуванню по службі;

- вироблення умов наймання, методів і стандартів оплати праці;

- переговори про заробітну плату й умови роботи.

Служба управління персоналом об'єднує функції традиційних відділу кадрів і відділу праці і заробітної плати. Це об'єднання забезпечує досягнення, як мінімум, двох цілей:

- забезпечення відповідного рівня оплати;

- спонукання людей до більш ефективної діяльності, і кар'єрі у середині організації, додаткової відповідальності, удосконаленню навичок.

У кінцевому підсумку, діяльність служби управління персоналом буде успішною, якщо кожний робітник буде правильно розуміти і приймати місію організації, направляти свої зусилля на її виконання.

Кадрова політика будь-якого підприємства вважає своєю метою забезпечення зараз і у майбутньому кожного робочого місця кожної спеціальності, персоналом відповідної кваліфікації. Реалізація даної цілі здійснюється через виконання наступних функцій:

1) підбір кадрів;

2) підготовка персоналу;

3) оцінка персоналу;

4) мотивація діяльності;

5) контроль і дотримання правил техніки безпеки, гігієни і т. п.;

6) забезпечення зв'язків між керівництвом і колективом;

7) реалізація соціальних функцій.

Розрізнюють внутрішні і зовнішні джерела набору кадрів. До зовнішніх відносяться:

1) державне і регіональне бюро з працевлаштування;

2) комерційні структури з працевлаштування, у тому числі і за кордоном;

3) система контрактів між фізичними особами і учбовими закладами;

4) оголошення у ЗМІ і розклеювання афіш.

До внутрішніх відносяться:

1) підготовка робітників через учнівство безпосередньо на робочому місці;

2) стажування, переміщення по службі своїх робітників;

3) пряме звертання до своїх робітників з проханням рекомендацій на роботу;

4) регулярне інформування свого колективу про вакансії.

Значну роль у кадровій політиці займає колективний договір. Він регулює виробничі, економічні, соціальні відносини між адміністрацією і колективом. Основним офіційним юридичним документом фізичної особи з підприємством при працевлаштуванні є контракт, який передбачає права і обов'язки двох сторін, форми і системи оплати праці, режим роботи, відпочинку і т. п.

Методи стимулювання праці, удосконалення умов праці тощо.

У теперішній час на підприємстві існують наступні методи стимулювання праці:

- економічні прямі (грошові методи);

- економічні непрямі;

- моральні (не грошові).

Економічні прямі методи включають у себе: відрядну оплату праці, погодинну оплату праці, усі види премій, оплату усіх видів навчання, виплати по лікарняним листам.

Економічні непрямі включають: пільгове харчування, забезпечення спеціальною одежею, доплати за стаж роботи, пільгове використання транспорту, медичне обслуговування.

Моральні включають: облагороджування праці, гнучкий робочий графік, охорона праці, просування по службі, моральні заохочення.

Прогрес будь-якого суспільства і конкретних суб'єктів підприємництва реалізується насамперед через удосконалення системи стимулювання праці. Найбільшу роль у цій системі займає оплата праці. Це будь-який заробіток, розрахований, як правило, у грошовому вираженні, яки по трудовому договору власник чи уповноважена ним особа виплачує у відповідності з кількістю і якістю праці.

Загальний фонд оплати праці складається з двох частин:

- основна заробітна плата (70 -80%);

- додаткова оплата праці (20-30%). Основна оплата включає:

1) по відрядним розцінкам;

2) оплата праці по тарифним ставкам;

3) надбавки і доплати у відповідності з законодавством. До надбавок і доплат відносяться:

- оплата у натуральному виді;

- за кваліфікацію;

- усі види відпусток;

- святкові, вихідні зміни.

Додаткова оплата праці включає:

- премії;

- винагороди;

- заохочення і компенсаційні виплати.

Під терміном основні фонди розуміють матеріальні засоби, які використовуються у діяльності підприємства на протязі періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх введення в експлуатацію і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним і моральним зносом. Таким чином характерними особливостями є:

- використання у натуральному виді на протязі тривалого часу (не менше року);

- схильність до зносу, яка виявляється у поступовій втраті можливої подальшої експлуатації у зв'язку зі старінням, закінченням резерву потужності чи з втратою доцільності подальшої експлуатації у зв'язку виникненням основних фондів, які мають кращі характеристики (моральний знос);

- специфічний характер кругообігу і відшкодування вартості через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства і відповідно на вартість продукції.

Основні фонди підприємства забезпечують належні матеріальні умови для здійснення господарської діяльності торгового підприємства, збереження необхідного обсягу товарних запасів, проведення транспортних, вантажно-розвантажних і інших підготовчих операцій, які пов'язані з отриманням і реалізацією товарів, наданням послуг, підвищенням продуктивності праці і ефективністю управління всім підприємством.

До групи показників оцінки основних фондів торгівлі, які характеризують ефективність їх використання, відносяться:

1) фондовіддача показує розмір реалізації продукції, який приходиться на 1 грн. основних фондів.

Фв = Sрп(тп) / Sоф

Фв = 14180904,8 / 4383426 = 3,24

Фв - фондовіддача

Sрп (тп) - вартість реалізованої продукції за певний періоду, грн

Sоф - середньорічна вартість основних фондів, грн

2) фондомісткість показує розмір вартості основних фондів, який забезпечує реалізацію продукції за певний період.

Фм = Sоф / Sрп(тп)

Фм = 4383426 / 14180904,8 = 0,31

Фм - фондомісткість

3) фондорентабельність показує скільки прибутку приходиться на 1 грн. основних фондів.

Фр = Пр / Sоф = 2651135,7 / 4383426 = 0,6

Фр - фондорентабельність

Узагальнена оцінка основних фондів дається на основі комплексного інтегрального показника фондовіддачі. Інтегральний показник розраховується за формулою:

Іфв =

Іфв =

Іфв - інтегральний показник фондовіддачі

Цей показник відображає умовний середній рівень узагальненого економічного ефекту у виді товарообігу і прибутку, які приходяться на кожну грн. коштів, вкладених в основні фонди.

Обігові кошти - це матеріальні цінності з терміном служби менше 1 року.

У відповідності з діючою класифікацією включають наступні елементи:

1) оборотні фонди:

- сировина;

- основні матеріали;

- комплектуючі вироби;

2) допоміжні:

- тара і тарні матеріали;

- паливо і енергія на технологічні потреби;

- запасні частини для ремонту;

- інструмент, виробничо-господарський інвентар;

4) незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва;

5) витрати майбутніх періодів:

- виробничі;

- наукові.

Основними джерелами формування і поповнення обігових коштів є:

- власні обігові кошти;

- кредити банків;

- бюджетні кошти;

- прибуток підприємства

Для оцінки ефективності використання обігових коштів на підприємстві використовують ряд показників:

1) Коефіцієнт оборотності фондів

(Коб.ф)= Sрп / Sоб.ф. =

(Коб.ф)= 14180,9 / 3283,2 = 4,32

К об.ф - коефіцієнт оборотності фондів

Sрп - вартість реалізованої продукції за певний період, тис.грн..

Sоб.ф. - вартість обігових нормованих фондів за цей же період, ти.грн.

Цей показник показує величину реалізованої продукції, яка приходиться на 1 грн вартості обігових коштів.

2) Тривалість одного обороту

(Тоб) = Тпер / Коб.ф.

(Тоб) = 365 / 4.32 = 84,49 дн.

Тпер - кількість днів в періоді, днів

Тоб - тривалість обороту, днів

Показує тривалість одного обороту.

Підвищення продуктивності праці здійснюється за рахунок удосконалювання знарядь праці, технології і впровадження нової техніки і прогресивної технології, а також за рахунок відповідної підготовки кадрів для праці на цій новій техніці, підвищення кваліфікації працівників. Тобто на підприємстві проводяться два види роботи з кадрами:

- підготовка кваліфікованих кадрів у відповідності з рівнем розвитку техніки і технології виробництва;

- підвищення кваліфікації.

Перше направлення має своєю метою навчити робітників використовувати надані їм засоби.

Друге направлення має своєю метою підвищення професійних знань і навичок з ціллю виконання більш складних робіт і підвищення продуктивності праці. У ТОВ "Варт" при кількості робітників магазинів у еквіваленті повної зайнятості 642 і при торговій площі 1388,25 м2 фактичний товарообіг складає 1098414, 9 грн. За місяць, 14180904,8 грн за рік

Фонд оплати праці складає 311370 грн., при цьому середня заробітна платня складає 485 грн.

Продуктивність праці на 1 робоче місце розраховується за формулою:

ПТч = То / (Ч*Д*С) = 14180904,8 / (642*365*8) = 7,56 грн/год.

де ПТч - продуктивність праці, грн./год.

Т - товарообіг, грн.

Ч - чисельність робітників, чол.

Д - кількість відпрацьованих днів, днів.

С - тривалість робочого дня, год.

Прибуток у відповідності з усіма законодавчими і нормативними актами України є обов'язковим фінансовим результатом господарської діяльності будь-якого підприємства. У теперішній час прибуток підприємства виконує наступну основну роль - є основним джерелом поповнення особистих оборотних коштів; основним джерелом розвитку підприємства; джерелом мотивації праці; основним джерелом прибуткової частини бюджету; джерелом розвитку регіонів (області, міста).

У загальному вигляді прибуток визначається як різниця між ціною продажу і повними витратами на виробництво.

Основними джерелами формування прибутку є:

1) направлення:

- від реалізації основної продукції;

- від реалізації побічної продукції;

- від реалізації продукції широкого споживання

2) направлення - від реалізації зайвої продукції, робіт, послуг:

- реалізація залишків матеріальних цінностей;

- зайвої продукції, техніки, транспорту;

- здача в оренду автотранспорту;

- від підсобного господарства;

- від продажу акцій.

4) направлення - від позареалізаційних операцій:

- від житлово-комунального господарства;

- від об'єктів соцкультпобуту;

- пеня, штрафи, неустойки;

- списання безнадійних боргів.

2.2 Аналіз діяльності підприємства

У загальному контексті під товарообігом розуміють продаж товарів масового споживання населенню і надання платних торгових послуг для задоволення приватних потреб. Для характеристики товарообігу підприємство у процесі обліку, аналізу і планування використовує наступні показники:

1) обсяг товарообігу у вартісному вираженні, який характеризує обсяг виручки від реалізації товарів у плані окремих видів товарообігу;

2) фізичний обсяг товарообігу, який визначає кількість реалізованих товарів у порівнянних цінах;

3) состав товарообігу, який характеризує обсяг товарообігу за окремими формами, а також видами питомої ваги у загальному обсязі товарообігу;

4) Структура товарообігу оцінює товарно-груповий склад реалізації товарів відповідно затвердженій формі звітності (№3-торг.) чи по спеціально розробленій номенклатурі (переліку товарів).

Проведення економічного аналізу дозволяє:

- вивчити стан планів товарообігу;

- ритмічність і сезонність реалізації товарів у ретроспективному періоді;

- виявити стан товарообігу за формами, видами, методами продажу, асортиментної структури;

- знайти основні тенденції і закономірності у реалізації товарів;

- проаналізувати, кількісно оцінити вплив окремих факторів на обсяг, состав і структуру товарообігу.

Аналіз обсягу і структури товарообігу підприємства передбачає проведення наступної аналітичної роботи:

1) визначення загального обсягу товарообігу підприємства за звітний період і оцінка виконання плану товарообігу. На цьому етапі аналізу визначається загальний обсяг реалізації товарів і платних послуг у вартісному вимірі, а за деякими товарними групами і видом товару також у натуральному вимірі. Оцінка ступеня виконання плану товарообігу здійснюється шляхом оцінки абсолютного і відносного розміру відхилень у зв'язку з негативним впливом факторів, які не були враховані у процесі планування.

2) аналіз динаміки загального товарообігу. Для досліджень динамічних змін в обсязі товарообігу підприємства будується порівнянний динамічний ряд товарообігу. Приведення фактичного товарообігу у порівнянний вид здійснюється за площею торгової мережі підприємства, тривалості його роботи, а також за цінами реалізації товарів. Коректування фактичного товарообігу у зв'язку з введенням (вибуттям) торгової мережі і змінами у графіці реалізації товарів здійснюється методом прямого розрахунку. Визначення товарообігу здійснюється за наступною формулою:

Тсці = Тфі / Іці

Тсці = 1098414,9 / 1,073 = 1023685,83 грн.

Тцсі - коректований товарообіг за і-тий період, грн

Тфі - фактичний товарообіг за і-й період, грн

Іці - середній індекс зміни цін реалізації товарів за і-й період у порівнянні з базовим.

Середній індекс зміни цін розраховується безпосередньо підприємством з обліком структури товарообігу і інформації про зміни цін реалізації на окремі товари.

На базі побудованого динамічного ряду порівнянного товарообігу розраховуються абсолютні зміни у реалізації товару, а також темпи росту і приросту відносно попереднього і базового періоду.

3) аналіз товарно-групової структури товарообігу. На цьому етапі аналітичної роботи вивчаються темпи росту і приросту, абсолютний обсяг змін товарообігу за окремими товарними групами. Визначається питома вага окремих товарних груп у загальному обсязі товарообігу підприємства. Інформація, яка використовується у процесі проведення цієї роботи, дає можливість визначити об'єктивні (зміни обсягу і структури попиту, спеціалізація підприємства, обсяг структури товарної пропозиції, податкове регулювання) і суб'єктивні ( недоліки у організації закупівлі і продажу товарів, прорахунки у плануванні, недбалість персоналу) фактори обігу.

Вивчення сутності механізму формування і обґрунтування заходів з управління витратами обороту підприємства потребує їх системної класифікації. За економічними характеристиками витрати поділяють на:

- матеріальні;

- витрати на оплату труда;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

- інші витрати.

З метою обліку і планування використовують єдину номенклатуру витрат обороту, у якій виділяють такі статті витрат:

- витрати на перевезення;

- витрати на оплату труда;

- витрати на оренду і утримування основних фондів;

- амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів і нематеріальних активів;

- витрати на поточний ремонт основних фондів;

- знос і утримання малоцінних предметів, що швидко зношуються;

- витрати на паливо, газ і електроенергію для потреб підприємства;

- витрати на зберігання, підсортування, обробку, упаковку і передпродажну підготовку товарів;

- витрати на рекламу;

- процент за кредит;

- утрати товарів у межах норм природного зменшення при перевезенні, зберіганні і реалізації;

- витрати на тару;

- відрахування на соціальні заходи;

- витрати на обов'язкове страхування майна;

- інші витрати.

Велике значення для управління витратами має групування їх за торгово-технологічними операціями:

- закупівля товарів;

- складування;

- зберігання;

- передпродажна підготовка;

- реалізація;

- надання додаткових послуг.

Одним з найбільш складних та важливих етапів роботи з обґрунтування стратегії діяльності торговельного підприємства є оцінка сучасного стану та визначення основних тенденцій розвитку його зовнішнього середовища.

У сучасній економічній літературі зовнішнє оточення підприємства розглядається як складна багаторівнева структура, елементи кожного рівня якої формуються під впливом власних (специфічних) факторів та інших чинників (за силою та напрямком) впливають на діяльність підприємства.

Взаємодія підприємства із зовнішнім середовищем відбувається у двох зонах:

1) Загальне оточення (макросередовище), яке включає в себе глобальні фактори, що відображають соціально-економічні відносини в суспільстві.

До таких факторів відносять:

- економічні фактори - тенденції розвитку населення, загальне становище та рівень насиченості ринків збуту, рівні цін на сировину, енергоносії, безробіття, інфляція та інше;

- технологічні, що обумовлюють зміни в продуктах, процесах їх виробництва, способах використання продукту споживачами та інше;

- політичні фактори - стан державної влади, ступінь державного контролю, втручання в економіку та інше;

- соціально-культурні фактори - потреба участі робітників в управлінні, їх соціальні запити, вимоги до організації праці, гуманізація робочих місць та інше.

Ця група факторів, по-перше, визначає загальні умови підприємницької діяльності, по-друге, впливає на фактори мікросередовища та через них (опосередковано) - на розвиток підприємництва.

2).Оперативне середовище (мікросередовище), яке охоплює фактори, які безпосередньо впливають на конкретне торговельне підприємство.

На відміну від глобального середовища ці фактори більше піддаються впливу з боку підприємства, причому ступінь їх впливу залежить від стабільності становища підприємства на ринку.

Як правило, з метою аналізу виділяють 5 груп факторів, які найбільш суттєво впливають на успіх конкретного підприємства:

- покупці продукції (товарів, робіт, послуг);

- власники капіталу;

- постачальники товарів (матеріальних ресурсів);

- конкуренти;

- державні установи.

Для характеристики ефективності господарської діяльності, ступеня використання його ресурсів, раціональності здійснених витрат набуло поширення застосування показників відносної прибутковості, які в економічній практиці одержали назву рентабельність.

Рівень рентабельності може бути визначений як процентне відношення суми одержаного прибутку до будь-якого показника: обсягу товарообігу, величини витрат обертання, середнього розміру основаних фондів і оборотних коштів, суми коштів фонду оплати праці тощо.

В умовах ринкової економіки та різноманітних форм власності виникає потреба в оцінці рентабельності капіталу.

Рентабельність характеризується системою показників:

1) Рентабельність товарообігу (продажу):

Рто = Пр / РТО * 100

Рто = 2651,1 / 14180,9 * 100 = 18,7%

Рто - рентабельність товарообороту, %;

Пр - прибуток, тис.грн.;

РТО - роздрібний товарообіг, тис.грн.;

Цей показник використовується для оцінки результатів господарської діяльності торговельних підприємств. Він показує розмір прибутку на одиницю товарообігу або частку торговельного прибутку в ціні товару.

2) Рентабельність витрат обертання:

Рво = Пр / ВО * 100

Рво = 2651,1 / 4503* 100 = 58,9%

Рво - рентабельність витрат обертання, %;

ВО - величина витрат обігу, тис. грн.;

Цей показник використовується при оцінці ефективності поточних витрат підприємства, їх окупності та показує розмір прибутку на 100 одиниць витрат обертання підприємства.

3) Рентабельність виробничих фондів підприємства:

Рф = Пр / (Sоф + Sоб.ф.)*100

Рф = 2651,1 / (4383,4 + 3283,2)*100 = 34,6%

Рф - рентабельність виробничих фондів, %;

Sоф - середня вартість основних фондів, тис.грн.;

Sоб.ф. - середня вартість оборотних активів, тис.грн.;

Цей показник використовується для оцінки ефективності виробничих фондів підприємства та показує розмір прибутку в розрахунку на 100 одиниць фондів і оборотних активів.

4) Рентабельність вкладень у підприємство (активів):

РА = Пр / А * 100

РА = 2651,1 / 8735,1 * 100 = 30,3%

РА - рентабельність активів, %;

А - вартість майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства, тис.грн.;

Цей показник характеризує прибуток в розрахунку на одиницю майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства.

2.3 Управління товарно-матеріальними запасами на підприємстві

Забезпеченість безперервності процесу реалізації товарів і обслуговування покупців потребує створення на торговельному підприємстві певного обсягу товарних запасів.

Товарний запас являє собою масу товарів, які призначені для наступного продажу, які знаходяться у сфері обігу, у процесі переміщення від підприємства до споживачів.

Необхідність утворення товарних запасів обумовлюється такими причинами:

- невідповідністю ритму споживання (реалізації) і виробництва товарів;

- сезонністю виробництва і споживання окремих видів товарів;

- нерівномірність розміщення виробництва і районів споживання товарів;

- необхідність перетворення виробничого асортименту у торговий;

- необхідність утворення страхових резервів для згладжування коливань у попиті і пропозиції товарів, обумовлених різними факторами.

Для характеристики стану процесів утворення і розробки стратегії управління товарними запасами торгівельних підприємств їх класифікують за наступними ознаками:

- запаси поточного зберігання;

- сезонного зберігання;

- цільового призначення.

Товарні запаси поточного зберігання (приблизно 80-85 % усієї суми запасів) і призначені для забезпечення безперервного продажу товарів. їх розмір обумовлений обсягом реалізації товарів і інтервалом поставки.

Товарні запаси сезонного зберігання необхідні для формування торгової пропозиції у періоди сезонних змін попиту і пропозиції товарів (ялинкові прикраси, гумове взуття).

Товарні запаси цільового призначення створюються за розпорядженнями органів влади для виконання певних цілей, які не пов'язані з поточною діяльністю підприємства.

Для обліку, аналізу і планування товарних запасів використовуються різні показники змін: абсолютні (у натуральних і вартісних одиницях) і відносні (у днях, в % до товарообігу, в разах).

Показники натурального виміру товарних запасів використовуються для планування товарних ресурсів, отримання товарів, організації роботи складської мережі, для розрахунку потреб матеріально-технічної бази підприємства, для оперативного обліку залишків товарів.

Вартісні одиниці змін дозволяють оцінити рівень забезпеченості запасами в цілому по підприємству. Вони використовуються в обліку, звітності, в аналізі і плануванні товарних запасів, а також у інших показниках діяльності.

Відносні показники використовуються для оцінки забезпеченості товарообігу товарними запасами, аналізу періоду і швидкості обігу товарних запасів.

Асортимент товарів - сукупність їх видів, різновидів і сортів, об'єднаних за певними ознаками. Основними групувальними ознаками товарів є виробничі, сировинні і споживчі.

Формування асортименту товарів у магазині має свою специфіку. При цьому необхідно враховувати вплив багатьох факторів.

На побудову асортименту товарів у роздрібних торгових підприємствах оказує вплив наступні фактори: тип і розмір магазину і його технічне оснащення; умови товаропостачання роздрібної торгової мережі (у першу чергу наявність стабільних джерел); чисельність населення, яка обслуговується; транспортні умови, наявність мережі магазинів-конкурентів і т.п.

Відомо, що однією із важливих ознак, визначаючих тип магазину, є його асортиментний профіль. Тому перше, що треба враховувати при формуванні асортименту товарів - тип роздрібного торгового підприємства.

Для того, щоб забезпечити постійну наявність у продажу певних товарів, необхідно, щоб магазин забезпечувався із стабільних джерел і бажано у централізованому порядку.

На формування асортименту товарів у роздрібних торгових підприємствах сильний вплив оказують соціальний склад населення, яке обслуговують, і характер його трудової діяльності, рівень розвитку культури, соціальне забезпечення і рівень доходів населення.

Дуже істотним фактором є рівень цін на товари. Крім цього треба враховувати віковий, професійний і національний склад населення, його традиції і звички, а також кількість і структуру сімей, які обслуговуються.

При формуванні асортименту товарів не можна не враховувати наявність мережі магазинів-конкурентів, представленого у них асортименту товарів, рівня цін на товари, методів продажу, запропонованих послуг і т.п.

Реалізації у магазинах повинні підлягати товари належної якості.

Треба враховувати, що асортимент товарів постійно оновлюється. На роздрібних підприємствах постійно повинна проводитися робота по формуванню попиту шляхом активного включення нових товарів у запропонований асортимент. Крім того, у період сезонної торгівлі роздрібні торгові підприємства повинні розширювати асортимент відповідних товарів, що саме і робить ТОВ "Ритм".

Серед непродовольчих товарів виділяють наступні товарні групи: взуття, панчішно-шкарпеткові вироби, галантерейні товари, парфюмерно-косметичні товари, канцелярські товари, іграшки, господарські товари, електроні товари, посуд, побутова техніка.

Таким чином побудова асортименту товарів у магазинах, торгуючих непродовольчими товарами, виходить з розподілу усієї номенклатури товарів на комплекси, мікро-комплекси і найменування.

Основою комерційної діяльності у торгівлі є закупівельна робота. Її основною задачею є вигідне придбання товарів з метою задоволення споживчого попиту. Робота по закупівлі товарів включає комплекс взаємозв'язаних комерційних операцій, до числа яких відносяться:

- вивчення і прогнозування споживчого попиту з метою обґрунтування комерційних рішень по закупівлі товарів;

- визначення потреби у товарах;

- виявлення і вивчення джерел закупівлі, вибір постачальників і каналів просування товарів;

- встановлення господарських зв'язків з постачальниками;

- контроль виконання договорів і ходу поставки товарів. Вивчення і прогнозування споживчого попиту необхідно для обґрунтування комерційних рішень по закупівлям товарів.

Попит населення на товари формується під впливом багатьох економічних, соціальних, демографічних, природно-кліматичних і інших факторів. Тому тільки за допомогою методів маркетингу комерційні робітники можуть отримати необхідну інформацію про товари, про ціни, які споживачі готові заплатити, про місткість ринку у окремих регіонах.

ТОВ "Ритм" використовує наступні методи вивчення і прогнозування попиту: оперативний облік продажу товарів і руху товарних запасів за певний період.

Для розрахунку потреби у товарах використовуються різні методи. У кожному конкретному випадку вибір методики диктується умовами, у яких працює торгове підприємство, умовами прогнозу, інформаційним забезпеченням і іншими факторами.

Одним із важливих елементів закупівельної роботи є виявлення і вивчення джерел закупівлі, вибір постачальників і каналів просування товарів..

З цією метою комерційні робітники постійно аналізують рекламні оголошення у ЗМІ, слідкувати за іншою інформацією про виробництво і вироблення товарів. Вони повинні відвідують виробничі підприємства, які виробляють товари, ознайомлюються з їх виробничими можливостями, асортиментом і якістю товарів, які випускаються.

Господарські зв'язки з постачальниками товарів включають економічні, організаційні, комерційні, адміністративно-правові, фінансові і інші відносини, які складаються між покупцями і постачальниками товарів у процесі поставок товарів.

Таким чином можна зробити висновки по другому розділу дипломної роботи. Для успішної діяльності ТОВ "Варт" володіє хорошими виробничими можливостями, маючи достатньо торгових і виробничих площ, висококваліфікований персонал зі здоровим соціально-психологічним кліматом. Компанії вдається зберегти основних постачальників товарів і сировини на основі прямих договорів з підприємствами-виробниками, хоча багато партнерів з ближнього зарубіжжя, по незалежним від компанії причинам, надовго, якщо не назавжди, втрачені для Запоріжжя.

Як видно, економічні умови ускладнені, компанія постійно функціонує в умовах високої невизначеності і її підприємницька діяльність пов'язана з високою ступеню ризику. Способи попередження ризиків пов'язані з маркетинговою, фінансовою стратегією і юридичними шагами.

У минулому 2004 році у ТОВ "Ритм" стали простежуватися тенденції збільшення росту товарообігу. Так ріст товарообігу по діючій мережі у 1 кварталі склав 150 %, в 2 - 152%, у 3 кварталі - 145 %, у 4 кварталі - 125% по відношенню до тих же показників 2003, року.

Ріст товарообігу здійснюється за рахунок розширення товарного асортименту традиційних для ТОВ "Ритм" товарних груп: тканини, товари для шиття, побутову техніку, посуд та ін.

Для фінансового забезпечення нормальної діяльності ТОВ "Ритм" використовує кредити, власний прибуток, притягнуті кошти партнерів. Для покращення фінансового стану передбачається зменшити витрати за рахунок відмови від оренди чужих приміщень і збільшити доходи зі рахунок здачі в оренду власних площ, розширення сфери наданих послуг (складування, транспортування, ремонт і збільшення товарообігу).

Звідси видно, що метою діяльності підприємства є використання комбінації "ринок-товар", орієнтація на географічні ринки, можливість інвестицій, технічні розробки. Цілями також є рентабельність, частка участі у ринку, технологія.

3. Перспективні напрямки розвитку управління товарно-матеріальними запасами на підприємстві ТОВ ""Варт"

3.1 Вирішення проблем пов'язаних з управлінням товарно-матеріальними запасами

Визначення реальних величин витрат на розміщення замовлення, витрат на пуско-наладочні роботи, транспортних витрат і витрат, пов'язаних з дефіцитом виробів на складі, - досить важке, а іноді й неможливе завдання. Іноді навіть вихідні передумови бувають нереальними. Наприклад, на мал. 3.1 рівняються витрати на розміщення замовлень, які, по припущенню, підкоряються лінійному закону, з реальним випадком, коли додавання кожного нового замовлення приводить до стрибкоподібного росту витрат, а не до лінійного.

Малюнок 3.1 Порівняння витрат на розміщення замовлень від кількості розташовуваних замовлень: передбачувана лінійна й реальна залежності

Для всіх систем керування товарно-матеріальними запасами характерна наявність двох серйозних проблем - здійснення належного контролю над кожним елементом запасу й гарантування точного супроводу й відстеження стану наявних запасів. для вирішення цих проблем необхідно використовувати на підприємстві одну з цих систем: система з необов'язковим поповненням, однобункерна система й двобункерна система, ABC-аналіз (метод аналізу запасів, заснований на значимості елементів) і циклічний переоблік.

1. Система з необов'язковим поповненням передбачає примусове визначення рівня запасу з фіксованою частотою (наприклад, щотижня) і розміщення замовлення на поставку для поповнення запасу, якщо цей рівень упав нижче певної величини. Максимальний рівень запасу, що позначимо М, можна обчислити, ґрунтуючись на потребі, витратах на розміщення замовлення й втратах, пов'язаних з відсутністю виробів у запасі. Оскільки розміщення замовлення пов'язане з певними витратами часу й грошей, можна встановити деякий обсяг замовлення Q, що забезпечує мінімальні витрати на створення запасу. Щораз, коли перевіряється рівень запасу I, його величина віднімається з максимального рівня М. Якщо отримана різниця q буде дорівнює або більше Q, замовляємо обсяг q. У противному випадку нічого не вживаємо до наступної перевірки. Говорячи формально, q = М - І . Якщо q > Q, замовити q. У противному випадку не замовляти нічого.

2. У випадку двобункерної системи повний (піковий) запас розміщається у двох бункерах і матеріал спочатку споживається із другого, а перший бункер містить така кількість матеріалу, що гарантує своєчасне поповнення запасу. В ідеалі, перший бункер повинен містити кількість матеріалу, рівне обчисленої заздалегідь крапці чергового замовлення R. Як тільки запас у другому бункері закінчиться, оформляється нове замовлення. На практиці ці бункери можуть розміщатися поруч або навіть може бути лише один бункер, розділений перегородкою на дві частини. Суть двобункерної системи складається в такому поділі запасу, при якому одна його частина виконує роль резерву, що витрачається тільки протягом періоду виконання чергового замовлення.

3. У випадку однобункерної системи запас поповнюється періодично (наприклад, щотижня) незалежно від рівня, до якого він знизився. При цьому запас поповнюється до заздалегідь установленого максимального рівня, тобто до заповнення бункера. У цьому відмінність такої системи від системи з необов'язковим поповненням, чергове замовлення в якій розміщається лише тоді, коли рівень запасу знижується до певного мінімального значення.

Підтримка запасу на необхідному рівні (контроль рівня, виконання розрахунків, розміщення чергових замовлень, одержання замовлених матеріалів і т.д.) вимагає певних витрат праці персоналу й грошових витрат. Ці ресурси завжди обмежені, тому з'являється природне бажання використати наявні ресурси для керування запасами оптимальним образом. Іншими словами, зосередитися на найбільш важливих елементах матеріального запасу.

В XIX сторіччі Вільфредо Парето (Villefredo Pareto) у своєму дослідженні розподілу матеріальних багатств виявив, що 20% людей контролюють 80% всіх матеріальних багатств. Закономірність, відповідно до якої менша частина суспільства має найбільший вплив, у той час як більшість задовольняється лише мінімальною роллю, Парето поширив на безліч інших ситуацій. Згодом цей підхід одержав назву принципу Парето.

Цей принцип дотримується всюди в нашому повсякденному житті (більшість наших рішень не можна назвати значними, однак деякі з них визначають наше майбутнє) і тим більше він дотримується в системах керування запасами, де буквально кілька позицій номенклатури товарів відіграють визначальну роль при розрахунку суми необхідних коштів для створення запасів.

Будь-яка система керування запасами повинна вказувати, у який момент варто розміщати замовлення на той або інший матеріал і скільки його варто замовляти. У більшості випадків керування запасами номенклатура матеріалів настільки широкий, що моделювання й ретельний аналіз кожної позиції номенклатури просто не реальні. Щоб спростити цю проблему, проводиться ABC-аналіз всієї номенклатури матеріалів, у результаті якого передбачається розподіл елементів запасу на три групи: високий грошовий обсяг (А), помірний грошовий обсяг (В) і низький грошовий обсяг (З). Грошовий обсяг є мірою значимості: відносно дешевий виріб, але маючі високий грошовий обсяг, може виявитися більше важливим, чим невелика кількість дорогих виробів (низький грошовий обсяг),

ABC-аналіз. Якщо річна потреба в запасах товарів указується відповідно до грошового обсягу, то виявляється, що невелика кількість найменувань становить вагомий грошовий обсяг, а велика кількість найменувань має незначний грошовий обсяг. Цей взаємозв'язок ілюструє табл. 3.1.

Таблиця 3.1 - Значимість річних запасів

Код товару

Назва товарів

Річна потреба в грошовому вираженні

Відсоток від загальної вартості

1

Електротовари

29543

23

2

Посуд

23121

18

3

Канц.товари

28901

22,5

4

Галантерея

12203

9,5

5

Госп.товари

11561

9

6

Текстиль

7065

5,5

7

Меблі

6422

5

8

Світлове обладнання

5138

4

9

Трикотаж

4496

3,5

Разом

128450

100%

У процесі ABC-аналізу весь перелік товарів підрозділяється на три групи, що відрізняються своєю вартістю: товари групи А становлять приблизно 15% "верхніх" позицій запасу, групи В - наступні 35% і З - останні 50%. З аналізу даних, наведених у табл. 3.1 магазину №75 "Віраж", бачимо, що, з вартісної точки зору, весь перелік товарів, можна розділити на групи таким чином, що А буде включати 12,5%, В - 24%, а С - 63,5%. Ці величини визначають границі груп А, В и С. Результат такого групування представлений у табл. 3.2, а його графічна інтерпретація - на мал. 3.2.

Таблиця 1.6 - Групування товарів при АВС-аналізі запасу

Група

Коди товарів

Річна потреба в грошовому вираженні

Відсоток від загальної вартості

А

1,2,3

81565

63,5

В

4,5,6

30829

24

С

7,8,9

16056

12,5

Разом

128450

100%

Дійсне положення границь між групами залежить від конкретних запасів, які ми аналізуємо, і трудових ресурсів, якими ми розташовуємо. (Маючи у своєму розпорядженні більші ресурси, фірма може розширити групи А або В.)

Рис. 3.2 - Залежність внеску кожної групи в загальну вартість запасу товарів від частки відповідної групи в загальній номенклатурі (за результатами АВС - аналізу)

Ціль класифікації товарів (позицій запасу) по групах складається у встановленні відповідного ступеня контролю над кожним виробом. Можна, наприклад, на періодичній основі встановити більше чіткий контроль над елементами групи А, замовляючи їх щотижня, позиції групи В можна замовляти раз у два тижні, а для С - раз на місяць або навіть у два місяці. Зверніть увагу, що ціна одиниці товару не пов'язана із цією класифікацією. Елемент групи А може мати високий грошовий обсяг за рахунок сполучення або низкою ціни й великої потреби, або високої ціни й малої потреби. Аналогічно, вироби С можуть мати низький грошовий обсяг через невисоку потребу в цих виробах або низкою вартості.

Іноді той або інший виріб може виявитися критичним для системи, якщо його відсутність приводить до відчутних втрат. У такому випадку, незалежно від приналежності цього виробу до тієї або іншої групи, доводиться підтримувати достатній його запас і, у міру можливості, запобігати повному вичерпанню цього запасу. Одним зі способів забезпечення більше твердого контролю за підтримкою запасу таких виробів, є включення їх у категорію А або В - навіть у випадку, якщо їхній грошовий обсяг не виправдує такого включення.

Дані про стан запасів часто відрізняються від реальної, фізичної кількості відповідних виробів. Тому виникає питання про організації точного обліку запасів. ТОВ " "Варт" усвідомлює важливість точності обліку запасів і вживають чималі зусилля, спрямовані на її підвищення. При цьому необхідно вирішувати питання про припустиму помилку в обліку. Якщо, наприклад, система обліку запасів вказує на наявність 683-х виробів X, хоча фактично їх 652, чи можна говорити про допустимість такої помилки? А чи краще, якщо, наприклад, фактична кількість виробів - 750, тобто на 67 штук більше кількості, що вказує системою обліку запасів?

У кожній виробничій системі повинне забезпечуватися відповідність (у певному діапазоні) між даними системи обліку запасів і фактичним станом запасів. Існує безліч причин неузгодженості цих показників. Наприклад, доступність складських приміщень дозволяє вільно вилучати відтіля виробу як на законних підставах, так і незаконним шляхом. Навіть законне вилучення виробів не завжди фіксується належним чином, якщо, наприклад, воно виконується в поспіху. Іноді вироби просто поміщають не туди, куди треба, і ці помилки зауважують лише через місяці. Вироби часто зберігаються в декількох місцях, але відповідні записи можуть бути загублені або неправильно зазначене місце зберігання. Іноді замовлення на поповнення запасу реєструються як виконані, хоча насправді відповідні вироби так і не були отримані замовником. Буває й так, що група виробів реєструється як вилучена із запасу, однак замовлення споживача анулюються й вироби повертаються на склад, а запис про їхнє вилучення не виправляється. Для того щоб виробнича система працювала чітко й ефективно, не спотикаючись періодично об дефіцит або надлишок виробів у запасі, записі в системі обліку запасів повинні бути точними.

Як домогтися, щоб ці записи були точними й своєчасними? Найважливіше правило - тримати склад на замку. Якщо доступ на склад мають тільки складські працівники, і одним з головних показників якості їхньої роботи (коли мова йде про оцінку їхньої праці й матеріальній винагороді) є точність ведення записів, у них з'являється досить сильна мотивація до неухильного виконання цих вимог.

Другий спосіб - роз'яснити важливість точного ведення записів кожному співробітникові й сподіватися на те, що вони зроблять усе від них залежне, щоб ця вимога виконувалася.

Ще одним способом забезпечення точності обліку запасів є частий підрахунок фактичного запасу й порівняння отриманого результату з даними системи обліку запасів. Широко використовуваний для цього метод є циклічний переоблік.

Циклічний переоблік -- це метод фізичного перерахування запасів, при якому підрахунок запасів виконується часто й періодично, а не один-два разу в рік, як звичайно. Головне для забезпечення ефективності циклічного переобліку, а отже, і точності ведення записів складається в тому, щоб прийняти правильне рішення, які саме елементи варто підраховувати, коли й хто це повинен робити.

Цей метод також додатково можна застосовувати в наступних випадках.

1. Коли запаси знижуються до низького або нульового рівня. (Легше підрахувати невелика кількість елементів.)

2. Коли виникають розбіжності між даними документованого обліку й фізичним обліком, а також у випадку появи невиконаних замовлень.

3. Після виконання певних дій по істотній зміні запасів.

4. Щоб сигналізувати про необхідність чергового переобліку, ґрунтуючись на значимості елемента (як в ABC-аналізі).

Самий зручний час для переобліку запасу, коли на складі або в магазині спостерігається відносний затишок, коли виробничий процес або взагалі припиняється, або, принаймні, знижується його інтенсивність. Якщо це неможливо, потрібно більш чітка система реєстрації й поділу елементів запасу, щоб запас можна було підраховувати по ходу виробничого процесу й видачі виробів зі складу.

Питання про припустиму розбіжність між фізичним і документально фіксованим запасом обговорюється вже давно. У той час як деякі фірми прагнуть домогтися 100%-ній точності, інші припускаються помилки близько 1, 2 або 3%. Рівень точності, що рекомендує Американським суспільством контролю виробництва й товарно-матеріальних запасів, становить ±0,2% для елементів запасу А, ±1% - для елементів запасу В и 5% - для елементів запасу С. Незалежно від того, на яких показниках точності зупиниться вибір, важливо пам'ятати, що цю неточність завжди можна компенсувати резервним запасом. Точність скоріше важлива для забезпечення рівномірного ходу виробничого процесу, що дозволяє вчасно виконувати замовлення споживачів і не допускати збоїв, викликаних відсутністю необхідних товарів.

Щоб продемонструвати процес керування запасами розглянемо його на прикладі магазина №75 "Віраж".

Керування запасами в магазині на основі одиниці обліку запасів. Найпоширенішою характеристикою, використовуваної для ідентифікації елементів запасу є одиниця обліку запасів (ООЗ). ООЗ ідентифікує кожний елемент запасу, його виробника й вартість. Кількість ООЗ стає значним навіть у відносно невеликих магазинах або відділах. Якщо, наприклад, рушник поставляються трьома виробниками й бувають трьох рівнів якості, трьох розмірів і чотирьох кольорів, то неважко підрахувати, що всього може бути 108 різних елементів цього типу (3 " 3 х 3 " 4 = 108). Навіть якщо рушники продаються комплектами із трьох предметів, ООЗ, необхідних для ідентифікації таких комплектів рушників, становить З х З х 1 х 4 = 36. У відділі госптоварів різних магазинів може продаватися від 300 до 4000 ООЗ.

Настільки значні кількості означають, що показники найбільш економічного розміру замовлення для кожного елемента запасу неможливо обчислити вручну. Як же в такому випадку цьому магазині управляти своїми запасами й розміщати замовлення на їхнє поповнення?

Відділ госптоварів звичайно купує товари не безпосередньо у виробників, а у дистриб'юторів. Звертання до дистриб'ютора, що найчастіше має справа з багатьма виробниками, для магазина вигідніше, оскільки в цьому випадку доводиться оформляти меншу кількість замовлень, а час виконання замовлення у дистриб'ютора, як правило, менше, ніж у виробника. Більш того, торговельні представники дистриб'ютора навідуються у відділ госптоварів універмагу щотижня. Таким чином, відповідно до рівня запасу, установленим магазином, торговельний представник дистриб'ютора сам розмішає замовлення для нього. Такий підхід заощаджує відділу госптоварів час на розміщення замовлень. Звичайно період виконання замовлення дистриб'ютором госптоварів становить два-три дня. Таким чином, резервний запас може бути досить низьким, а поповнення запасу встановлюється магазином на такому рівні, що відповідав би не більш ніж двох-триденному періоду виконання замовлення (плюс очікувана потреба протягом періоду до наступного візиту торговельного представника дистриб'ютора).

Формальний метод оцінки можливості вичерпання запасу й визначення величини резервного запасу звичайно не застосовується, оскільки кількість позицій запасу занадто велика. Замість цього у відділі госптоварів відслідковується загальна вартість запасів і рівні запасів установлюються в грошовому вираженні.

На етапі планування кожний відділ магазину встановлює для себе місячну вартість запасу. Становлячи у вигляді таблиці баланс місячної вартості запасу, місячних продажів і товарів, замовлених у дистриб'юторів, можна визначити "суму на чергові закупівлі", тобто це сума, який магазин або відділ розташовує на закупівлі в наступному місяці. У тих випадках, коли очікується ріст потреби, відділу виділяються додаткові фонди, відповідно зростає "сума на чергові закупівлі" і слідом за ростом попиту по категоріях товарів зростають рівні поповнення, що створює більший запас наявних товарів.

У той час як деякі дилери як і раніше користуються традиційними "ручними" системами керування запасами, більшість перейшло до використання комп'ютерів і програмних пакетів. Як у ручних, так і в комп'ютеризованих системах з успіхом застосовуєте; ABC-аналіз. Дорогі поставки, а також поставки з високою оборотністю підраховуються й замовляються досить часто; дешеві запаси замовляються в більших кількостях і досить рідко. Типовий недолік частого розміщення замовлень - більші втрати часу, пов'язані з необхідністю фізичного розподілу товарів по полицях і їхній реєстрації.

Перспективними для підприємства є перехід до комп'ютеризованих систем. Наприклад, у системі із щомісячними повторними замовленнями елементи, які необхідно замовити, підраховуються, а потім величина їхнього наявного запасу вводиться в комп'ютер. Віднімаючи цю величину із запасу за попередній місяць і додаючи замовлення, виконані протягом цього місяця, можна визначити коефіцієнт використання. У деяких комп'ютерних програмах використаються прогнози з експонентним згладжуванням, а в інші використається метод зваженого середнього. При використанні методу зваженого середнього комп'ютерна програма запам'ятовує коефіцієнт використання за, наприклад, чотири попередні місяці. Таким чином, при використанні певної сукупності вагових факторів виконується прогноз.


Подобные документы

  • Поняття товарно-матеріальних запасів. Моделі їх нормування та планування. Керування товарно-матеріальними запасами підприємства на прикладі ЧНПП “Електроюгмонтаж”. Основні техніко-економічні показники діяльності. Структура запасів і майна підприємства.

    дипломная работа [381,8 K], добавлен 01.02.2011

  • Фінансово-економічна характеристика підприємства та організація управління виробничими запасами СТОВ "Урожай". Аналіз динаміки та оборотності виробничих запасів підприємства. Розробка стратегії управління товарно-матеріальними запасами на наступний рік.

    курсовая работа [267,3 K], добавлен 29.05.2012

  • Сутність та склад виробничих запасів підприємства згідно стандартів обліку. Чинники впливу на формування та використання виробничих запасів. Оцінка та розробка системи управління виробничими запасами на підприємстві, аналіз їх складу та структури.

    курсовая работа [232,4 K], добавлен 25.09.2011

  • Інноваційний розвиток торговельного підприємства. Механізм управління, групи бізнес-процесів. Дослідження та основні елементи концепції управління інноваційною діяльністю підприємства. Об'єкт, механізм управління, основна мета діяльності інновацій.

    статья [241,3 K], добавлен 31.01.2011

  • Мета створення ринку засобів виробництва: перехід від фондового розподілу матеріальних ресурсів до застосування широкого спектру товарно-грошових відносин. Функції ринку засобів виробництва. Вивчення ринку матеріальних ресурсів та його інфраструктура.

    реферат [52,5 K], добавлен 24.02.2011

  • Сутність та організація роздрібної торгівлі на прикладі підприємства ПП Сисоєв М.С. (продовольчий магазин "Ітака"). Управління товарними запасами як складова комерційної діяльності: законодавча база; формування запасів, зберігання товарів в магазині.

    курсовая работа [137,3 K], добавлен 27.04.2014

  • Методологічний підхід до стратегічного управління підприємством. Етапи стратегічного управління. Аналіз ресурсів підприємства та ефективність їх використання. Економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції та канали її реалізації.

    курсовая работа [110,1 K], добавлен 21.12.2008

  • Характеристика плану матеріально-технічного забезпечення та вплив зовнішнього середовища підприємства на його формування. Вибір постачальника та планування поставок матеріальних ресурсів і системи управління запасами. Визначення потреби цехів у сировині.

    курсовая работа [119,1 K], добавлен 16.11.2010

  • Структура управління матеріально-технічним забезпеченням та основні функції комерційних служб підприємства. Аналіз управління збутом та комунікаційну політику організації. Організація закупок матеріальних ресурсів. Управління комерційним персоналом.

    курсовая работа [1008,8 K], добавлен 18.05.2014

  • Економічний зміст та класифікація запасів підприємства. Організаційно-інформаційна модель аналізу запасів. Методика аналізу матеріальних ресурсів та ефективності їх використання на прикладі базового підприємства Добротвірської ТЕС ВАТ "Західенерго".

    курсовая работа [238,8 K], добавлен 22.02.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.