Розрахунки техніко-економічних показників роботи підприємства відповідно варіанту впровадження нової техніки

Технiко-економiчна робота промислового пiдприємства з урахуванням впровадження варiанту нової технiки. Формування i розрахунок собiвартості продукцiї, визначення розмiру прибутку. Підвищення якості послуг та конкурентоспроможності залізничного транспорту.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 24.01.2011
Размер файла 205,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мiнiстерсво освiти i науки України

Українська державна академiя залiзничного транспорту

Мiнiстерство транспорту i зв'язку України.

Донецький iнститут залiзничного транспорту

Кафедра: Економiка пiдприємства

Курсова робота

з дисциплiни: Економiка пiдприємства

Розрахунки техніко-економічних показників роботи підприємства відповідно варіанту впровадження нової техніки

Перевiрив : доцент

Стрiлець В. I.

Розробила: студентка III курсу

Спецiальностi: Економiка пiдприємства

Сутула I. I.

Реферат

Курсова робота: 59 сторiнки, 3 таблицi, 16 використаних джерел, 2 додаткiв.

Об'скт дослiдження курсової роботи -- технiко-економiчна робота промислового пiдприсмства з урахуванням впровадження варiанту нової технiки.

Предмет дослiдження -- сукупнiсть теоретичних i методичних проблем, пов'язаних з впровадженням нової технiки в виробництво.

Метою курсової роботи є закрiплення теоретичних положень дисциплiни i надбання практичних навичок з технiко-економiчних розрахункiв у сферi промислового виробництва.

Методи дослiдження: порiвняння, технiко-економiчнi розрахунки показникiв, зiставлення.

Вiдповiдно до завдання в курсовiй роботi розглянутi теоретичнi питания формування та розвиток ринкової економiки в сферi послуг залiзницi та визначенi напрямки пiдвищення конкурентоспроможностi продукцiї та послу. Визначена ефективнiсть використання основних фондiв та обiгових коштiв на пiдставi впровадження варiанту нової технiки № 23. За рахунок пiдвищення використання обiгових коштiв вивiльнено 3305,86 млн.грн.

В курсовiй роботi сформована i розрахована собiвартiсть продукцiї, визначено розмiр прибутку, який складає 1361,95 грн.

В роботi розрахована ефективнiсть виробництва в конкурентних умовах iнвестицiйної дiяльностi, дана оцiнка фiнансової стiйкостi та незалежностi пiдприємства.

ЕКОНОМIКА, ОСНОВНI ФОНДИ, ОБОРОТНI КОШТИ, ПРИБУТОК, IНВЕСТИЦIЙНI ФIНАНСИ, ЕФЕКТИВНIСТЬ, СОБIВАРТIСТЬ, НОВА ТЕХНIКА, КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНIСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНIСТЬ.

Зміст

Вступ

1. Розрахунки техніко-економічних показників роботи підприємства відповідно варіанту впровадження нової техніки № 23

1.1 Ефективність використання основних фондів і виробничих потужностей

1.2 Оборотні засоби підприємства, нормування, ефективність їх використання

1.3 Трудові ресурси та ефективність їх використання

1.4 Експлуатаційні витрати формування собівартості продукції

1.5 Оцінка фінансової стійкості та незалежності підприємства

1.6 Оцінка економічної ефективності інвестицій

2. Підвищення якості послуг та конкурентоспроможностi залізничного транспорту у порівнянні з iншим видом транспорта

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

промисловий підприємство собівартість конкурентоспроможність

Вступ

Процес виробництва на будь-якому пiдприємствi здiйснюється за належної взаємодiї трьох визначальних його факторiв: персоналу (робочої сили), засобiв працi та предметiв працi. Використовуючи наявнi засоби виробництва, персонал пiдприємства продукує суспiльно корисну продукцiю або надає виробничi й побутовi послуги. Це означає, що, з одного боку, мають мiсце затрати живої та уречевленої працi, а з iншого -- такi чи такi результати виробництва (дiяльностi). Останнi залежать вiд масштабiв застосовуваних засобiв виробництва, кадрового потенцiалу та рiвня його використання.

В останнi роки намiтився постiйний занепад в розвитку економiки нашої країни. Це пов'язано, передусiм, з її нестiйким полiтичним положенням. Майже кожнi два роки вiдбуваються змiни в парламентi, змiнюється Кабiнет Мiнiстрiв, тобто країна не має чiткого плану розвитку своєї економiки. Новообраний уряд постiйно пропонує якiсь новi проекти, пiдготовляє новi плани, iнформує про стабiльне зростання економiки, але насправдi економiка нашої країни вже досить тривалий час не може набути стабiльностi.

Бiльша частина пiдприємств збиткова, а тi пiдприємства, якi хоч i отримують прибуток, але мають досить низький рiвень рентабельностi - 5 - 10%. Частка зарплатнi у собiвартостi продукцiї становить лише 10 -- 15%, що свiдчить про нищiвну експлуатацiю робiтникiв. Наприклад, в країнах Європи її рiвень сягає 40 -- 60%. Тобто ми маємо в наявностi велику кiлькiсть проблем економiчного характеру, з якими нашiй країнi потрiбно боротися негайно, бо нестабiльна економiчна та полiтична ситуацiї дуже негативно впливають на психологiчний стан населення.

Впровадження нової технiки дозволяє визначити шляхи эростання продуктивностi працi i зниження собiвартостi продукцiї зниження фондомiсткостi та матерiаломiсткостi виробництва (економiя витрат уречевленої працi), а також рацiонального використання природних ресурсiв (економiя затрат суспiльної працi).

Отже, вищенаведене роэкриває актуальнiсть обраної теми курсової роботи.

Метою курсової роботи є закрiплення теоретичних положень дисциплiни i надбання практичних навичок у технiко-економiчних розрахунках у сферi промислового виробництва.

Об'єкт дослiдження курсової роботи -- технiко-економiчна робота промислового пiдприємства з урахуванням впровадження варiанту нової технiки.

Предмет дослiдження курсової роботи -- сукупнiсть теоретичних i методичних проблем, пов'язаних з впровадженням нової технiки у виробництво.

Завданнями курсової роботи є:

1. Ознайомлення з роботою в сферi виробництва;

2. Придбання навикiв по розрахунку основних показникiв дiяльностi пiдприємства: по роздiлах 1.1 - 1.6 курсової роботи;

3. Визначення основних причин i доцiльностi впровадження нової технiки у виробництво, та напрямкiв пiдвищення ефективностi роботи та якостi послуг залiзничного транспорту.

Вiдповiдно до завдань курсовоiї роботи побудована її структура, яка складається з вступу, шости роздiлiв, висновкiв, списку використаної лiтератури.

Вихiдної iнформацiєю для технiко - економiчних розрахункiв по роздiлам 1 - 6 є приведенi показникi роботи пiдприємства. Алгоритм розрахункiв аналiтичних показникiв приведено у методичних вказiвках до курсової роботи з дисциплiни «Економiка пiдприємства».

1. Розрахунки техніко-економічних показників роботи підприємства відповідно варіанту впровадження нової техніки 23

1.1 Ефективність використання основних фондів і виробничих потужностей

Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їхня вартість переноситься на вартість продукції (платні послуги), що виробляється, частинами в міру спрацювання у вигляді амортизаційних відрахувань.

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі й невиробничі основні засоби. Перші включають основні засоби основного виду діяльності (промисловості) та інших галузей народного господарства. Основні засоби основної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування, інструменту та інших основних фондів.

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, їх слід поділити на активні й пасивні, визначивши частку кожної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин - нагальна мета кожного підприємства.

Обсяг випуску продукції безпосередньо пов'язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе і непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.

Однак виробнича потужність залежить і від таких факторів:

· якості й складу сировини;

· трудової дисципліни та кваліфікації працівників;

· інструментів і пристосувань, які використовують на виробництві;

· асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;

· кількості та якості ремонтів устаткування;

· рівня організації праці й управління;

· інших причин.

При аналізі використання виробничих потужностей треба розрізняти проектну ( планову ) і фактично діючу потужність. Остання може бути вищою за проектну у зв'язку з обставинами, названими вище, однак фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства.

У процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менший як 0,5 - 0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку. Більш того, резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. Насамперед це стосується підприємств енергопостачання, зв'язку, транспорту.

Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей - особливо важлива справа. При цьому вивчають не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, а й темпи і терміни згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі:

· неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

· конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякісний монтаж;

· не комплексний пуск (за тимчасовими схемами);

· недостача кваліфікованої робочої сили;

· недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;

· відсутність належного обсягу попиту на ринку;

· інші неузгодження й помилки в організації та управлінні.

Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою зумовлене незбалансованістю окремих ланок підприємства, які перебувають у єдиному технологічному ланцюгу. Тому реальна виробнича потужність підприємства визначається величиною найбільш “вузького” місця на виробництві . Виявлення та усунення таких місць - важливе завдання аналізу.

Резерви, пов'язані з недовантаженням виробничих потужностей, лише частково можна використати завдяки зусиллям колективу самого підприємства, щодо інших потрібні злагоджені дії та співробітництво багатьох підприємств і навіть галузей господарства країни. Розшивка “вузьких” місць на підприємстві, як правило, потребує значних капітальних вкладень і часу.

ЗАВДАННЯ ДО 1 РОЗДIЛУ

Завдання 1.1.

На пiдставi вихiдних даних, наведених в таблицi 1.1 визначити:

1. повну балансову (первiсну) вартiсть основних фондiв за формулою 1.1 .

Первiсна вартiсть основних фондiв показує витрати пiдприємства при створеннi нових основних фондiв.

Для машин, транспорту, iнструмента вона дорiвнює:

( 1.1.)

де Ц - цiна обладання, грн.;

Зтр - витрати на транспортування, грн.;

Змон - витрати на монтаж, грн.

Первiсна вартiсть необхiдна для створення нових основних фовдiв.

Пiдставляємо у формулу 1.1 чiсловi значення:

= 122,7 + 6 + 6 = 134,7 (тис. грн.)

2. визначемо норму рiчну амортiзацiйних вiдрахувань за формулою 1.9 .

Амортизацiя -- це процес планового погашення вартостi основних

фондiв шляхом перенесення її вартостi на собiвартiсть продукцiї, що випускається.

Виражена в грошовiй формi вартiсть зносу, що включається в

собiвартiсть продукцiї, називається амортизацiйними вiдрахуваннями.

Iснують наступнi види амортизацiї:

1) рiвномiрна;

2) прискорена;

З) уповiльнена.

Рiчна норма амортизацiйних вiдрахувань визначається:

(1.9 )

де Л -- лiквiдацiйна вартiсть основних фондiв, грн.;

Тн -- нормативний строк служби устаткування, роки.

Пiдставляємо у формулу 1.9 чiсловi значення:

3. Рiчна сума амортизацiйних вiдрахувань при рiвномiрному вiдрахуваннi амортизацiї розраховується за формулою 1.8 .

(1.8.)

Пiдставляємо у формулу 1.8. чiсловi значення:

4. Знос основних фондiв за вiдпрацьований перiод визначається за формулою 1.4 .

= Ар * Тф (1.4.)

де Тф -- фактичний термiн використанкя основних фовдiв.

Пiдставляємо у формулу 1.4 чiсловi значення:

= 15,756 * 8 = 126,048 (тис. грн.)

5. Залишкова вартiсть основних фондiв розраховується за формулою 1.5. з урахуванням зносу усподкування.

Залишкова вартiсть показує дiйсну вартiсть основних виробничих

фондiв у конкретний момент часу з урахуванням зносу.

(1.5.)

де Взн. t - вартiсть зносу на момент часу t, грн.

На цих базових оцiнках будуються iншi вартiснi оцiнки.

Пiдставляємо у формулу 1.5 чiсловi значення:

= 134,7 - 126,048 = 8,652 (тис.грн.)

6. Вiдновлення вартостi основних фондiв визначається за формулою 1.3 .

(1.3.)

де Тн1,Тн2 -- нормативнi строки служби старого устаткуваныя та нового

аналога;

g1, g2 -- нормативна продуктивнiсть старого устаткування та нового

аналога.

Пiдставляємо у формулу 1.3 чiсловi значення:

Завдання 1.2.

На пiдставi вихiдних даних, наведених в таблици 1.2 визначити:

1 вартiсть основних фондiв на кiнець базового року.

= 3130 + 225 + 185 - 185 - 230 = 3125 (тис.грн.)

2 вартiсть основних фондiв на початок та кiнець звiтного року.

= 3125 + 105 + 255 - 125 - 200 = 3160 (тис.грн.)

3 середньорiчну вартiсть основних фондiв у базисному та звiтному роцi.

Середньорiчна вартiсть основних виробничих фондiв показує середнiй обсяг основних фондiв, що функцiонують на пiдприємствi протягом року, розрахований на основi основних фондiв, що вводяться й вибувають у поточному роцi.

( 1.6 )

де-середньорiчна вартiсть оновних фондiв, грн.; - вiдбудовна вартiсть основних фондiв на початок року, грн.; - вiдбудована вартiсть введених та вибулих основних фондiв, грн.; - кiлькiсть повних мiсяцiв екснлуатацiї введених та вибулих фондiв по кожному факту введення та вибуття впродовж аналiзованого року; nвв , nвиб - кiлькiсть введень та вибуття основних фондiв в аналiзованому роцi; i, j - введенi та вибулi основнi фонди.

Пiдставляємо у формулу 1.6 чiсловi значення:

4 показники руху основних фондiв у базовому та звiтному роцi:

- коефiцiєнт оновлення

Коефiцiєнт оновлення ( Кон ) визначається вiдношенням вартостi введених впродовж року основних фондiв ( ) до вартостi основних фондiв на кiнець року ( )

(1.17)

де - вартiсть основних фондiв на кiнець року, грн.; - вартiсть введених впродовж року основних фондiв, грн.

Пiдставляємо у формулу 1.17 чiсловi значення:

- коефiцiєнт вибуття.

Коефiцiєнт вибутгя ( Квиб ) визначається вiдношенням вартостi вибулих впродовж року основних фондiв ( ) до вартостi основних фондiв на початок року ( )

(1.18)

де - вартiсть основних фондiв на початок року, грн.; - вартiсть виведених вародовж року основних фондiв, грн.

Пiдставляємо у формулу 1.18 чiсловi значення:

5 узагальнюючi та частковi показники ефективностi використання основних фондiв у базовому та звiтному роцi.

- фондовiддача.

Показники фондовiддачi характеризує випуск продукцiї чи послуг на одиницю основних фондiв.

(1.10 )

де Qp - рiчний обсяг продукцiї, що випускається, грн./рiк;

- середньорiчна вартiсть оновних виробничих фондiв, грн.

Пiдставляємо у формулу 1.10 чiсловi значення:

- фондомiсткiсть.

Розраховувається за формулою:

(1.15 )

Пiдставляємо у формулу 1.15 чiсловi значення:

- фондоозброєнiсть

Розраховувається за формулою:

( 1.16 )

де - середньооблiкова чисельнiсть промислово - виробничого персоналу, осiб.

Пiдставляємо у формулу 1.16 чiсловi значення:

-коефiцiєнт екстенсивного використання: (1.19) (1.20) (1.21)

де ТФ - час фактичного використання устаткувания (годин на мiсяць, рiк) ТК - календарний фонд часу роботи устатковання, год. ТР - режимний фонд часу роботи устаткування, год. ТПЛ - плановий фонд часу роботи устаткування, год.

Пiдставляємо у формулу 1.19 чiсловi значення:

Пiдставляємо у формулу 1.20 чiсловi значення:

Пiдставляємо у формулу 1.21 чiсловi значення:

Для одиницi устаткування протягом року: ТК = 365 * 24 = 8760 часов; ТР = ДРОБ * ТЗМ * nЗМ Тпл = ТР *( 1 - kРЕМ ).

де ДРОБ - число робочих днiв у роцi;

ТЗМ - тривалiсть змiни в годинах, год;

nЗМ - число змiн на добу;

kРЕМ - коефiцiєнт, що враховує втрати робочого часу на ремонт.

Пiдставляємо чiсловi значення:

- коефiцiєнт iнтенсивного використання.

Розраховувається за формулою:

( 1.22 )

де РФ - фактична потужнiсть на одиницю часу, одиниць продукцiї/год;

РМАХ - максимально можлива потужнiсть, од./год.

Пiдставляємо у формулу 1.22 чiсловi значення:

- iнтегральний коефiцiєнт використання устаткування.

Розраховувається за формулою:

Кiнт = КЕ * КI ( 1.23 )

Пiдставляємо у формулу 1.23 чiсловi значення:

Кiнт = 0,028 * 0,956 = 0,026

Висновок. Для характеристики вартості основних фондів підприємства в курсовій роботі розраховано повну балансову вартість - 134,7 тис. грн., норму амортизаційних відрахувань - 11,7%, річну суму амортизаційних відрахувань - 15,756 тис. грн., знос основних фондів за відпрацьований період - 126,048 тис. грн., залишкову вартість основних фондів - 8,652 тис. грн., відновлену вартість основних фондів - 117,749 тис. грн.. Для підприємства розраховані показники вартості основних фондів на кінець базового року - 3125 тис. грн. та вартість основних фондів на кінець звітного року - 3160 тис. грн.; середньорічна вартість основних фондів у базовому році - 3212,5 тис. грн. та у звітному році - 3335,02 тис. грн.. Розраховані показники руху основних фондів у базовому та у звітному роках: коефiцiєнт оновлення - 0,131%; коефiцiєнт вибутгя - 0,132%. Для аналізу використання вартості основних фондів розраховані фондовіддача у базовому році - 1,114 тис. грн., у звітному році - 1,088 тис. грн.; фондомісткість у базовому році - 0,897 тис. грн., у звітному році - 0,918 тис. грн.; фондоозброєність у базовому році - 4,45 грн./осiб, у звітному році - 4,63 грн./осiб. Внаслідок цього коефіціент екстенсивного використання основних фондів у базовому році - 0,029, у звітному році - 0,028.; коефiцiєнт iнтенсивного використання дорiвнює - 0,956; - iнтегральний коефiцiєнт використання устаткування у базовому році - 0,026.

1.2 Оборотні засоби підприємства, нормування, ефективність їх використання

Оборотні засоби - частина засобів виробництва у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому процесі (циклі) і переносять свою вартість на вартість продукції, що виробляється (на вартість платних послуг).

Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину оборотних фондів. До них відносяться запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентаря (реманенту) та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко спрацьовуються.

Незавершене виробництво -- це предмети праці, обробка (переробка) яких не завершена у тому або іншому виробничому підрозділі підприємства. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що повністю оброблені (перероблені) у даному виробничому підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовчого виробництва).

Між виробничими запасами і незавершеним виробництвом в цілому існує певний технологічний зв'язок. Сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, які за величиною становлять переважну частину виробничих запасів, у процесі свого кругообороту з самого початку використання переходять у фазу незавершеного виробництва. Інші ж види виробничих запасів цю фазу обминають.

Видатки майбутніх періодів являють собою грошові витрати, що мають місце у даному періоді часу, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них відносяться витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.

Співвідношення оборотних фондів у розтині окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, видатки майбутніх періодів) характеризує їх виробничо-технологічну (стадійну) структуру. Вона формується під впливом ряду факторів (типу виробництва, особливостей продукції та технології її виготовлення, умов забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється у часі (порівняно повільно, без різких коливань). Наприклад, на промислових підприємствах України у загальному обсязі оборотних фондів частка виробничих запасів становить у середньому впродовж останніх років приблизно 70%, незавершеного виробництва -- 25%. Спостерігається така тенденція у динаміці структури оборотних фондів: відносні розміри виробничих запасів в цілому зменшуються, а незавершеного виробництва і видатків майбутніх періодів, навпаки, збільшуються.

Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені застосовуваними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо. Зокрема, найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси -- на електростанціях та підприємствах легкої промисловості (до 90%);

Незавершене виробництво -- на підприємствах машинобудування (біля 40%, у зв'язку з великою тривалістю виробничого циклу); видатки майбутніх періодів -- на підприємствах видобувної індустрії (40-50% і більше).

Нормування оборотних коштів.

Визначення потреби підприємства у сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або ж на їх замовлення галузевими науково-дослідними організаціями. Застосовувана система норм витрат матеріальних ресурсів охоплює велику кількість різноманітних норм; забезпечення зручності практичного користування ними досягається шляхом їх класифікації за певними ознаками.

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних його наукових принципів. Найважливішими з цих принципів мають бути: прогресивність, технологічна і економічна обгрунтованість, динамічність і забезпечення зниження норм.

Норма витрат того чи іншого виду матеріальних ресурсів являє собою гранично допустиму величину витрат на виготовлення продукції в умовах конкретного виробництва з урахуванням необхідності застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого гатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у своїй сукупності утворюють загальну величину витрат - певного виду матеріальних ресурсів на одиницю вироблюваної продукції.

У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів: аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний. Найбільш прогресивним вважається аналітично-розрахунковий метод, що базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обгрунтуванні усіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва. Дослідно-лабораторний метод зводиться до визначення норм витрати шляхом проведення низки дослідів і досліджень; його використовують головним чином для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту. Суть звітно-статистичного методу нормування полягає у встановленні норм витрати виходячи зі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) деякого зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування допустиме як виняток для приблизних розрахунків, а також у процесі нормування витрати малоцінних і рідко використовуваних матеріалів.

Ефективності використання оборотних коштів підприємства

Раціональне і економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має непересічне економічне значення. Це зумовлюється всезростаючими масштабами абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції у різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної і питомої витрати окремих видів, дозволяє з однієї і тієї ж кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному і підприємстві.

Для вимірювання ступеня ефективності використання оборотних фондів існує певна система техніко-економічних показників. Причому ці показники є диференційованими у залежності від особливостей виробництва на тих чи інших підприємствах і окремих видів предметів праці.

На підприємствах тих галузей, що переробляють первинну сировину, застосовують показник (коефіцієнт) виходу або добування готової продукції з вихідної сировини. Наприклад, на підприємстві кольорової металургії таким показником слугує коефіцієнт добування міді з руди, а на цукровому заводі -- вихід цукру з буряків. На підприємствах окремих галузей народного господарства показником ефективності використання сировинних ресурсів є витрата сировини на одиницю готової продукції.

На підприємствах обробної промисловості для цієї мети застосовують коефіцієнт використання матеріалів, який являє собою відношення чистої ваги (маси) виробу до норми або фактичної витрати конструкційного матеріалу. Стосовно окремих видів матеріалів розраховують такі показники, як коефіцієнт використання площі матеріалу (листовий прокат, тканина, шкіра), коефіцієнт використання об'єму матеріалу (деревина) тощо.

Більш ефективне використання оборотних фондів передбачає перш за все вирішення конкретних завдань по економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Прийнято розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів. Джерела економії показують, за рахунок чого може бути досягнута економія ресурсів, а шляхи економії -- яким чином, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи інші види матеріальних ресурсів. Зі всієї сукупності можливих заходів щодо економії матеріальних ресурсів слід виокремлювати виробничо-технічні та організаційно-економічні .

Найбільші за величиною резерви підвищення рівня ефективного використання найважливіших видів матеріальних ресурсів пов'язані з комплексною переробкою сировини та широким застосуванням так званих вторинних ресурсів.

ЗАВДАННЯ ДО 2 РОЗДIЛУ

Завдання 2.1.

Визначити норматив оборотних коштiв (формула 2.6). Для цього необхiдно розрахувати:

· норматив оборотних коштiв у виробнкчих запасах, грн. (формула 2.13).

Транспортний запас необхiдний на вигiадок трчвалого транспортування матерiалу.

Нпз i = Po?i * ( ДПоm i + ДCm i + ДПi? I + ДTp i) = Po?i * Дi (2.13.)

де Дi - норма виробничого запасу i-го матерiалу в днях запасу.

Пiдставляємо у формулу 2.13 чiсловi значення:

Нпз i =2602 * 8 = 20816 (тис.грн.)

· норматив оборотних коштiв у незавершеному виробництвi, грн. (формула 2.15).

Нормування незавершеного виробництва

Ннвj = Sвj * Tпр j * Кнв j (2.15.)

де Sвj - виробнича (операцiйна) собiвартiсть одноденного випуску продукцiї, грн/день;

Tпр j - тривалiсть виробничого циклу виготовлення j-го виду продукцiї в календарних днях;

Кнв j - коефiцiєнт наростання витрат по j-му виду продукцiї.

Пiдставляємо у формулу 2.15 чiсловi значення:

Ннвj = 3569 * 7 * 0,68 = 15239,63 (тис.грн.)

Норматив оборотних коштiв у витратах майбутнiх перiодiв i у готовiй продукцiї надається у вихiдних даних (таблиця 2.1).

Завдання 2.2.

Розрахувати показники ефективностi використання оборотних засобiв:

· коефiцiєнт оборотностi оборотних коштiв.

Коефiцiєнт оборотностi оборотних коштiв -- це кiлькiсть оборотiв, якi здiйснюють оборотнi засоби за аналiзований перiод.

(2.18)

де - обсяг реалiзованої продукцiї в оптових цiнах пiдприємства за одиницю календарного часу, грн/перiод;

- середнiй залишок оборотних коштiв за розглянутий перiод, грн.

Пiдставляємо у формулу 2.18 чiсловi значення:

· коефiцiєнт завантажения або закрiплення оборотних засобiв.

Коефiцiєнт завантаження або закрiплення оборотних засобiв характеризує суму оборотних засобiв, якi припадають на одиницю реалiзованої продукцiї. Величина зворотна Коб розраховується за формулою

(2.19)

Пiдставляємо у формулу 2.19 чiсловi значення:

· тривалiсть одного обороту оборотних засобiв.

Тривалiсть одного обороту оборотних засобiв визначається як вiдношення тривалостi аналiзованого перiоду до коефiцiєнту обертання оборотних засобiв

(2.20)

де ТПЕР - число днiв у розглянутому перiодi.

Пiдставляємо у формулу 2.20 чiсловi значення:

Завдання 2.3.

На пiдставi вихiдних даних (таблиця 2.3) розрахувати:

· коефiцiєнт оборотностi оборотних коштiв i тривалостi одного обороту

в днях у першому кварталi.

Коефiцiєнт оборотностi оборотних коштiв:

Тривалiсть одного обороту в днях у першому кварталi:

· коефiцiєнт оборотностi оборотних коштiв та iх абсолютку величину у другому кварталi;

· вивiльнення оборотник коштiв за рахунок скорочення тривалостi одного обороту оборотних коштiв на 2 днi в другому кварталi.

Вивiльнення оборотних коштiв при скороченнi тривалостi одного обороту ( ?О ) визначається за формулою:

(2.21)

де - обсяг реалiзованої продукцiї в другому перiодi;

- коефiцiєнт обертання оборотних коштiв у першому i другому перiодi.

Пiдставляємо у формулу 2.21 чiсловi значення:

Висновок. Для характеристики оборотних коштів підриємства в курсовій роботі розраховано норматив оборотних коштів у виробничих запасах - 15239,63 грн. та норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві - 20816 грн.. Для підприємства розраховані показники ефективності використання оборотних засобів. Коефіціент оборотності оборотних коштів - 1,63 коефіціент завантаження або закріплення оборотних засобів - 0,61; тривалість одного обороту оборотних засобів - 18 днів. Для аналізу використання оборотних коштів розрахован коефіціент оборотності оборотних коштів у першому кварталі - 11,0; тривалість одного обороту в першому кварталі - 8 днів; коефіціент оборотності оборотних коштів у другому кварталі - 9,93; обсяг реалізованої продукції у другому кварталі - 25562. Внаслідок цього вивільнення оборотних коштів за рахунок скорочення тривалості обороту на 2 дні склав - 263 тис. грн..

1.3 Трудові ресурси та ефективність їх використання

Трудові ресурси (персонал) підприємства -це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку і (або) мають практичний досвід і навички роботи та вкладають їх в проведення господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Промислово-виробничий персонал -працівники, які прямо чи побічно пов'язані з виробництвом продукціїх чи послуг на підприємстві.

Непромисловий персонал -працівники, що числяться в штаті підприємства, особистої участі у виробництві продукції не приймають, але обслуговують потреби трудового коллективу.

Керівники - це працівники, що займають посади керівників підприємства або його підрозділів і їхніх заступників.

Робітники - працівники, що безпосередньо впливають на оброблювані предмети праці, з яких буде виготовлена продукція (основні), а також працівники, що посередньо забезпечують умови роботи для основних робітників (допоміжні робочі).

Спеціалісти - працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та інші роботи; виконують окремі функції управління виробництвом.

Службовці - працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документів, облік і контроль, господарське обслуговування (чисто технічну роботу), зокрема - діловиробники, обліковці, секретарі, креслярки …

Персонал підприємства характеризують 3 групи показників:

· кількісні (облікова чисельність, явочна чисельність, середньооблікова чисельність за місяць);

· якісні (економічні, особові, організаційно-технічні);

· структурні (питома вага працівників окремих підрозділів у загальній чисельності працівників, темпи зростання чисельності працівників за визначений період, співвідношення основних та допоміжних робітників).

ЗАВДАННЯ ДО 3 РОЗДIЛУ

Завдання 3.1.

Розрахунок показникiв характеристики руху персоналу пiдприємства

1. Виконати аналiз руху працiвникiв пiдприємства на пiдставi вихiдних даних таблицi 3.1.

Методичнi вказiвки до розрахунку показникiв:

· коефiцiєнт загального обороту ( Коб ):

(3.6)

де -- чисельнiсть звiльнених працiвникiв, осiб;

-- чисельнiсть прийнятих працiвникiв, осiб;

-- середньооблiкова чисельнiсть працiвникiв, осiб.

Пiдставляємо у формулу 3.6 чiсловi значення:

· коефiцiєнт обiгу по вибутгю ( Коб. в ):

(3.7)

де n -- кiлькiсть звiльнених працiвникiв з усiх видiв звiльнення i.

Пiдставляємо у формулу 3.7 чiсловi значення:

· коефiцєнт обiгу по прийому ( Коб. пр ):

(3.8)

Пiдставляємо у формулу 3.8 чiсловi значення:

· коефiцiєнт поточностi кадрiв ( Коб. пр ):

(3.9)

де -- чисельнiсть працiвникiв, звiльнених за власним бажанням, осiб;

-- чисельнiсть працiвникiв, звiльнених за порушення трудової дисцигiлiни, осiб.

Пiдставляємо у формулу 3.9 чiсловi значення:

Завданни 3.2.

3.2.1 Виконати розрахунки з продуктивностi працi на пiдставi вихiдних даних таблицi 3.2

Методичнi вказiвки до розрахунку показникiв за минулий та звiтний роки:

· продуктивнiсть працi (виробiток в одиницю часу) розраховується за формулою 3.1;

( 3.1 )

де Q - обсяг виготовленої продукцiї за одиницю часу;

Т - витрати часу.

Пiдставляємо у формулу 3.1 чiсловi значення:

· трудомiсткiсть продукцiї на 1 млн. грн. розраховується за формулою 3.2;

( 3.2 )

Пiдставляємо у формулу 3.2 чiсловi значення:

· виробiток продукцiї на одного працiвника розраховується за формулою 3.4;

( 3.4 )

де - рiчний обсяг товарної продукцiї, грн./ рiк.

- середньооблiкова чисельнiсть працiвникiв промислово - виробничого персоналу, осiб.

Пiдставляємо у формулу 3.4 чiсловi значення:

· визначити темпи зростання продуктивностi працi у звiтному роцi порiвняно з минулим роком;

( 3.5 )

де , - це рiчнi виробiтки на одного працюючого вiдповiдно у звiтному та базовому роцi.

Пiдставляємо у формулу 3.5 чiсловi значення:

визначити вiдсоток пiдвищення продуктивностi працi ?ПП за рахунок зниження трудомiсткостi

(3.11)

де Тмин.. -- трудомiсткiсть продукцiї у минулому роцi;

Тзв. -- трудомiсткiсть продукцiї у звiтному роцi.

Пiдставляємо у формулу 3.11 чiсловi значення:

3.2.2. Визначити виробiток на одного працюючого в плановому роцi та його зрiст у % до базового року за даними таблицi 3.3. Обсяг продукцiї планового року дорiвнює базовому

Методичнi вказiвки до розрахунку показникiв:

· економiя чисельностi працюючих за рах унок зниження трудомiсткостi виробничої програми у плановому роцi

(3.12)

де ?t -- зниження трудомiсткостi у плановому роцi, осiб/день;

Фн -- номiнальний фонд робочого часу у плановому роцi, днiв.

Пiдставляємо у формулу 3.12 чiсловi значення:

· чисельнiсть працiвникiв у базовому роцi

(3.13)

де ППб -- продуктивнiсть працi (виробiток) у базовому роцi, тис. грн. / особу;

Qб -- обсяг випуску продукцiї у базовому роцi, тис. грн. / рiк.

Пiдставляємо у формулу 3.13 чiсловi значення:

· зростання продуктивностi працi у плановому роцi за рахунок економiї чисельностi, %

(3.14)

Пiдставляємо у формулу 3.14 чiсловi значення:

· виробiток на одного працюючого у плановому роцi

(3.15)

Пiдставляємо у формулу 3.15 чiсловi значення:

Висновок. Для характеристики трудових ресурсів підприємства в курсовій роботі розраховано: коефiцiєнт загального обороту - 0,188, коефіціент обігу по вибуттю - 0,08 %; по прийому - 0,09 %; поточність кадрів - 0,06 %. Для підприємства розраховані показники продуктивності праці. Виробітка за 2 роки, що свідчить що у звітному році продуктивність - 44,04 тис. грн. / осiб збільшилась. Розрахована трудомісткість праці у звiтному роцi зменшилась - 0,022 норма-часи/одиницю, виробiток продукцiї на одного працiвника у звітному році збільшилась - 7,71 одиниця/осiб, темпи зростання продуктивностi працi у звiтному роцi порiвняно з минулим роком дорiвнює 0,043%, пiдвищення продуктивностi працi ?ПП за рахунок зниження трудомiсткостi - -7,14% . Економiя чисельностi працюючих за рахунок зниження трудомiсткостi виробничої програми у плановому роцi - 17 осiб, чисельнiсть працiвникiв у базовому роцi - 152 осiб, зростання продуктивностi працi у плановому роцi за рахунок економiї чисельностi - 13,23%, виробiток на одного працюючого у плановому роцi - 35,89%.

1.4 Експлуатаційні витрати формування собівартості продукції

Собівартість продукції - один з найважливіших показників економічного аналізу. У ньому фокусуються у грошовому вираженні витрати матеріально - технічних, трудових та фінансових ресурсів у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції. Собівартість належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємств і показники рентабельності.

Класифікація витрат:

§ собівартість реалізації;

§ загально виробничі витрати;

§ адміністративні витрати;

§ витрати на збут;

§ інші операційні витрати;

§ втрати від участі в капіталі;

§ інші витрати.

Такий розподіл витрат не має аналогів у вітчизняній практиці. Істотна особливість наведеної класифікації полягає в тому, що, оскільки „собівартість реалізованої продукції” не включає адміністративних витрат і витрат на збут, з'являється можливість визначити витрати на виробництво без перекручень та застосування штучних методів розподілу накладних витрат за видами продукції. Витрати за наведеними статтями відображають у розд.І форми №2 „Звіту про фінансові результати”.

Класифікація за економічними елементами операційних витрат: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні борги та втрати від знецінення запасів, визнані економічні санкції тощо). Витрати за цією ознакою визначають по підприємству в цілому з метою аналізу структури витрат (вертикальний аналіз), порівняння її зі структурою економічних елементів витрат інших підприємств галузі, а також аналізу динаміки зміни економічних витрат у часі (горизонтальний аналіз), виявлення тенденцій змін (трендовий аналіз).

Класифікація за калькуляційними статтями собівартості на одиницю продукції (робіт, послуг).

До виробничої собівартості продукції включаються:

§ прямі матеріальні витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до оплати праці;

§ прямі витрати на оплату праці;

§ інші прямі витрати;

§ загальновиробничі витрати.

Перелік статей калькулювання виробничої собівартості продукції встановлює підприємство.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Основна мета калькулювання собівартості на одиницю продукції - проаналізувати витрати за калькуляційними статтями у часі, порівняти витрати на виробництво продукції з ринковими цінами, визначити її прибутковість або збитковість, оцінити власну конкурентоспроможність і в разі потреби скоригувати структуру виробничої програми.

Класифікація витрат за ознакою їх розміру від обсягів виробництва: змінні і постійні.

Класифікація витрат за способом віднесення на собівартість продукції: прямі та непрямі. Використовують її для складання калькуляцій на одиницю продукції. а також для розподілу непрямих витрат за економічними елементами. До прямих належать технологічні витрати матеріалів та заробітна плата працівників, до непрямих - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта економічно доцільним шляхом: загальновиробничі витрати. адміністративні витрати і витрати на збут.

Класифікація витрат за місцями виникнення: цехи, дільниці бригади, функціональні підрозділи (використовують для відповідного контролю та аналізу собівартості).

Аналіз собівартості продукції за наведеними класифікаційними ознаками має на меті підвищити ефективність підприємства завдяки виявленим резервам зниження витрат.

ЗАВДАННЯ ДО 4 РОЗДIЛУ

Завдання 4.1

На підставі даних таблиці 4.1 визначити:

1.) питомі витрати на виробництво одиниці продукції за варіантом нової техніки №23 складуть:

Сi = 499 + 709 = 1208 ( грн / вироб )

2.) визначимо загальні змінні витрати на весь обсяг продукції:

Зз = 4300 * 709 = 3048 ( тис. грн )

3.) загальні постійні витрати на продукцію складуть:

Зп = 4300 * 499 = 2145 ( тис. грн )

4.) сумарні витрати на продукцію складуть:

Зоб = 3048 + 2145 = 5193 ( тис. грн )

5.) прибуток від реалізації продукції складе:

Пр = 4300 * 170 = 7310 ( тис. грн )

6.) ціна продукції без ПДВ визначається за формулою 4.15:

Ц = С + П

Ц = 1208 + 170 = 1378 ( тис. грн )

7.) розмір виручки від реалізації продукції складе:

Вр = 4300 * 1378 = 5925 ( тис. грн )

8.) рентабельність продукції визначається за формулою 4.14:

де Рi - рентабельність i - го виробу, %;

Цi , Ci - вiдповiдно цiна та повна собiвартiсть продукцiї.

Пiдставляємо у формулу 4.14 чiсловi значення:

Завдання 4.2

Розрахувати:

· повну собівартість виробленої продукції:

С = 2145 * 2815,75 = 6039,78 (тис. грн.)

· ціну продукції:

Ц = 2815,75 * 1,25 = 3519,68 (тис. грн.)

· прибуток від реалізації продукції:

П = 2145 * 0,902 * ( 3519,68 - 2815,75 ) = 1361,95 (тис. грн.)

Скласти калькуляцію собівартості одиниці продукції.

Визначити до яких наслідків призведе зниження ціни на ринку на дану продукцію.

Розряд роботи - 4-й, годинна тарифна ставка - 11,8 грн., норматив рентабельності 25%.

Ціна 1 кВт*год. електроенергії,0,7 грн.

Результати розрахунків калькуляції собівартості продукції представлені в таблиці 4.1

Таблиця 4.1- Калькуляція собівартості одиниці продукції

Елементи витрат

Питомі витрати на одиницю продукції

Ціна, грн./од.

Сума, грн..

Матеріальні витрати:

- матеріал, кг

27,0

3,5

94,5

- чиста вага матеріалу, кг

23,7

-

-

- відходи матеріалу, кг

3,3

1,3

4,29

Витрати на матеріал, кг

-

-

90,21

Покупні напівфабрикати, одиниць

5,5

96,6

513,3

Витрати електроенергії, кВт*год

21,5

0,7

15,05

Заробітна плата, грн..:

- основна заробітна плата

505,04

- відрахування:

- на соціальне страхування (1,4%)

7,07

- в пенсійний фонд (33,2%)

167,6

- фонд зайнятості (1,6%)

8,08

Амортизаційні відрахування, грн..

53,7

Інші витрати (21,5% від з/п), грн..

108,58

Загальновиробничі витрати (187,8%), грн..

946,95

Цехова собівартість, грн..

2415,85

Загальногосподарські витрати (75,1%), грн..

379,2

Виробнича собівартість, грн.

2795,05

Позавиробничі витрати (4,1%), грн..

20,7

Повна собівартість, грн..

2815,75

Зниження ціни на ринку на дану продукцію призведе до зменшення прибутку від реалізації продукції та рентабельності виробництва.

Висновок. Для характеристики витрат та собівартості продукції підприємства в курсовій роботі розраховано питомі витрати на виробництво продукції - 1208 грн./ вироб; загальні змінні витрати - 3048 тис. грн. та загальні постійні витрати - 2145 тис. грн.; сумарні витрати - 5193 тис. грн.; прибуток - 7310 тис. грн.; ціна виробу - 1378 тис. грн.; обсяг виручки від реалізації продукції - 5925 тис. грн. та рентабельність продукції - 140,7 %. Для аналізу використання витрат та собівартості продукції розрахована повна собівартість виробленої продукції - 6039,78 тис. грн.; ціна продукції - 3519,68 тис. грн.. Внаслідок цього прибуток від реалізації продукції складе 1361,95 тис. грн.

1.5 Оцінка фінансової стійкості та незалежності підприємства

Під фінансовим станом розуміють можливість підприємства фінансувати свою діяльність.

Вона характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами-активами, які необхідні для нормального функціонування підприємствами, цілеспрямованістю їх розміщення, ефективністю використання фінансових взаємовідносин з юридичними і фізичними особами, платіжністю спроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим.

Можливість підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність не тільки на відтворення але і розширення виробництва - свідоцтво стабільного фінансового стану.

Фінансовий стан залежить від результатів виробничої, операційної, фінансової діяльності.

Якщо використовуються всі показники виробництва і підприємство має достатній валовий дохід і достатній прибуток від звичайної діяльності і надзвичайної діяльності, воно має стійкий фінансовий стан і успішно розраховується з усіма контрагентами.

В свою чергу стійкий фінансовий стан позитивно впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрат грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позичкового капіталу і найбільш ефективного розвитку діяльності.

А тому бухгалтер повинен знати такі поняття ринкової економіки як ділова активність, ліквідність, платіжна спроможність, фінансова стійкість, знати сучасні методики визначення банкрутства підприємства і вміти відпрацьовувати заходи по санації підприємства.

Джерела інформації - фінансова звітність.

Мета аналізу - своєчасно виявити і усувати недоліки в фінансовій діяльності і знаходити резерви підвищення рівня платоспроможності і фінансовій стійкості.

Аналіз структури активів і капіталу.

Активи - ресурси, які контролюються підприємством у результаті минулих подій, використання котрих, як очікується, приведе до отримання економічних вигід у майбутньому.

Капітал втілюється в активах, інвестованих учасниками і засновниками, і представляє собою вартість майна підприємства. Власний капітал це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування зобов'язань. Здійснюючи діяльність, підприємства використовують залучені кошти в результаті чого виникають борги. Боргові зобов'язання підтверджують правові вимоги кредиторів щодо активів і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Структура активів і джерел їх утворювання досліджуються за допомогою порівняльного аналітичного балансу. При складанні та аналізі порівняльного балансу використовують прийоми горизонтального та вертикального аналізу.

Оцінюючи активи підприємства необхідно:

· Виділити зростання активів, зімну оборотних активів, спрямованих на розвиток підприємства (запаси).

· Врахувати, що чим більше амортизуємо активи, тим менше прибуток.

· Майно підприємства формується за рахунок власного капіталу і залученого капіталу.

· Співвідношення власного і залученого капіталу свідчить про фінансову незалежність підприємства.

Завдання аналітика виділити види фінансування активів в залежності від терміну погашення зобов'язань.

Оцінка ділової активності.

На фінансовий стан підприємства суттєвий вплив має ефективність використання оборотних активів - швидкість (термін) повернення авансових коштів у вигляді чистого доходу (виручки від реалізації, продукції, робіт, послуг). Визначення поточної платіжної спроможності. Аналіз балансу починається з експрес-аналізу, метою якого є поточна і достатньо швидка оцінка фінансового стану і динаміки розвитку підприємства.

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану необхідно встановити співвідношення динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва, реалізації продукції, а також прибутку підприємства. Прискорений темп зростання обсягу виробництва, реалізації продукції і прибутку проти темпу зростання валюти балансу свідчить про поліпшення використання засобів підприємства. Відставання темпу зростання цих показників від темпів зростання суми балансу свідчитиме про погіршання використання засобів підприємства. Для розрахунку темпів зростання використовуються звіти про виробництво продукції, про прибутки і збитки, складений баланс.

Отже в цілому баланс є позитивним, виходячи з того, що відбувається:

1. Збільшення валюти балансу порівняно з попереднім роком;

2. Спостерігається зростання темпів приросту усіх активів над темпами приросту необоротних активів;

3. Значне перевищення власного капіталу над позичковим і збільшення темпів його зростання порівняно з попереднім роком;

4. Спостерігається перевищення частки власних оборотних коштів.

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств унаслідок їх банкрутства, одним з найважливіших показників фінансового стану є ліквідність.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.