Розрахунки техніко-економічних показників роботи підприємства відповідно варіанту впровадження нової техніки

Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприємства -- це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів. Найліквіднішою є готівка. Наступним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у разі необхідності їх швидко можна реалізувати. Дебіторська заборгованість -- теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим є цей період, то вищою буде ліквідність даного виду активів. Короткострокові зобов'язання - це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у підприємства має бути достатньо грошей для сплати. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення.

Ознаками платоспроможності є:

* наявність грошей у касі, на поточних рахунках;

* брак простроченої кредиторської заборгованості.

Однак наявність тільки незначних залишків грошей на поточних рахунках знову ж таки не означає неплатоспроможності підприємства, бо кошти на поточні рахунки можуть надійти протягом кількох днів.

Беручи загалом, можна сказати, що вправність фінансового менеджера підприємства виявляється в тому, щоб на розрахунковому рахунку та в касі грошей було б не менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання поточних платежів, а решта їх має бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи. Досягненню такого стану, крім усього іншого, сприяє грамотне складання платіжних календарів. Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Водночас надійний фінансовий стан залежить також і від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому за умов ринкової економіки здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів балансу, а й поглиблений щоденний аналіз стану й використання господарських засобів. Інформаційною базою для такого аналізу є дані управлінського обліку.

Після ретельного аналізу доходів та витрат необхідно запропонувати методику для покращення фінансових результатів діяльності даного підприємства.

Узагалі проблема визначення покращення фінансових результатів та пошуку шляхів її підвищення є складною і такою, що важко формалізується. Адже будь-яке підприємство -- це складна система, яку важко спростити, не втративши при цьому її суттєвих характеристик. Тому сподіватися, що можна дістати просту й легко зрозумілу схему аналізу, яка давала б змогу отримувати бажаний результат в усіх випадках, було б не зовсім правильно.

Аналіз ймовірності банкрутства.

Оцінка ймовірності банкрутства проводиться за даними експрес-діагностики фінансового стану.

Фінансовий аналіз має широкий арсенал засобів для прогнозування можливого банкрутства підприємства і дає можливість заздалегідь обґрунтувати та реалізувати заходи щодо забезпечення виходу підприємства з кризової ситуації.

Аналіз і оцінка структури балансу підприємства проводяться на основі коефіцієнта ліквідності і коефіцієнта забезпеченості власними і оборотними коштами.

Структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, якщо задовольняється одна з таких умов:

1. Коефіцієнт покриття (ліквідності) на кінець звітного періоду є меншим за 1

2. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами є меншим за 0,1.

Треба, проте, наголосити на тому, що визнання підприємства неплатоспроможним зовсім не означає його негайної ліквідації. Це тільки попередня фіксація стану фінансової нестійкості, а відповідно -- потреби забезпечення оперативного контролю за фінансовим станом підприємства і своєчасного вжиття заходів для виведення його з кризи.

Щоб дати оцінку ймовірності банкрутства підприємства, треба побудувати певний інтегральний показник, який би включав у себе найважливіші характеристики фінансової стійкості. Для цієї мети можна рекомендувати такий набір показників фінансової стійкості підприємства:

1) рентабельність капіталу за «чистим прибутком»;

2) рентабельність продукції;

3) оборотність коштів, вкладених в оборотні активи;

4) коефіцієнт фінансової незалежності;

5) ліквідність (коефіцієнт покриття поточних пасивів).

За основу розрахунку інтегрального показника береться порівняння кожного з перерахованих параметрів за достатньо тривалий період роботи підприємства з найвищими досягненнями підприємства за цими параметрами протягом аналізованого періоду. Такий прийом дає змогу проаналізувати у динаміці фінансову стійкість підприємства й оцінити її з точки зору відхилення фактичних результатів від максимальних, досягнутих у минулі періоди. Цей прийом може бути проілюстрований розв'язком аналітичної задачі на прогнозування банкрутства заводу металовиробів.

Задачу доцільно розв'язувати за допомогою персонального комп'ютера і підтримувати автоматизовану базу даних (як вихідних, так і розрахункових за кожний наступний квартал або інший період, узятий для аналізу). Спочатку в електронну таблицю вводяться вихідні дані, необхідні для аналізу наявності тенденції до банкрутства у базовому і звітному роках (у розрізі кварталів), і визначаються показники умовно-оптимального кварталу (тобто дається команда машині «вибрати» найкращий з показників із восьми кварталів).

ЗАВДАННЯ ДО 5 РОЗДIЛУ

Провести оцінку фінансового стану підприємства. Показники фінансової незалежності і стійкості. Характеристика ступеня фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування. Фактори, що впливають на фінансовий стан організації. Основні заходи зі стабілізації фінансового стану підприємства.

Визначимо фінансову стійкість та незалежність підприємства, на підставі розрахованого комплексного коефіцієнту. Вихідна інформація для розрахунків представлена в додатках.

1. Визначимо коефіцієнт автономії за формулою 5.1

К акт.= Джерела власних коштів/ Джерела всіх коштів підприємства = розд.1 пас.бал. + розд.2 пас.бал./ валюту баланс [>=0,5]

На 01.01.08 коефіцієнт автономії складе:

На 01.01.09 коефіцієнт автономії складе:

На 01.01.10 коефіцієнт автономії складе:

2. Визначимо коефіцієнт фінансової стійкості підприємства за формулою 5.2 на підставі інформації аналітичного балансу підприємства:

Коеф. фін.стійкості співпадає з коефіцієнтом автономії за 3 роки.

3. Визначимо коефіцієнт маневреності підприємства, який характеризує питому вагу власного оборотного капіталу у загальному обсязі власного капіталу. Розраховується за формулою 5.3:

К маневр.= Власний оборотний капітал/ Власний капітал =

2р.акт.бал. - 4 р.пас.бал./ 1 р.пас.бал. [0,4-0,6]

К маневр. на 01.01.08 складе:

К маневр. на 01.01.09 складе:

К маневр. на 01.01.10 складе:

4. Коефіцієнт заборгованості характеризує співвідношення позикових коштів до власних коштів підприємства. Він розраховується за формулою 5.4

К заборг. = Позикові кошти/ Власні джерела коштів =

3р.пас.бал.+ 4 р.пас.бал./ 1 р.пас.бал. + 2 р.пас.бал. [від 0,5 до 1]

К заборг. на 01.01.08 складе:

К заборг. на 01.01.09 складе:

К заборг. на 01.01.10 складе:

5. Питома вага залучених джерел коштів не повинна перевищувати 0,5. Вона свідчить про долю активів, які фінансуються за рахунок позичених коштів. Доцільним є фінансування за рахунок власних активів 50% та позикових 50%. Розраховується за формулою 5.4:

K= 1р.пас.+ 2 р.пас/ баланс актива

K на 01.01.08 складе:

K на 01.01.09 складе:

K на 01.01.10 складе:

Підприємство має 80% запозичених засобів та власних засобів 20%, що свідчить про незадовільний стан підприємства.

6. Коефіцієнт інвестування основних засобів теж вважається доцільним, якщо основні та необоротні активи на 50% фінансуються за рахунок власних джерел та 50% за рахунок кредитів у банку. Розраховується за формулою 5.5:

К інвест. = Сума необоротних активів/ Джерела власних коштів = 1 р.акт.бал./ 1 р.пас.бал. + 2 р.пас.бал. [1-2]

К інвест. на 01.01.08 складе:

К інвест. на 01.01.09 складе:

К інвест. на 01.01.10 складе:

Аналіз фінансової стійкості та незалежності приводиться в таблиці 5.1:

Таблиця 5.1 - Аналіз фінансової стійкості та незалежності

Показники	На початок 2008 р.	На кінець 2009 р.	Нормативне значення	Відповідність нормативу
1. Коефіцієнт автономії	0,8	0,7	>=0,5	Відповідає
2. Коефіцієнт фінансової стійкості	0,8	0,7	>=0,7	Відповідає
3. Коефіцієнт заборгованості	0,2	0,3	0,5-1,0	Не відповідає
4. Коефіцієнт інвестування	0,73	0,78	1-2	Не відповідає
5. Коефіцієнт маневреності	0,4	0,3	0,4-0,6	Відповідає Не відповідає
6. Питома вага залучених джерел коштів	0,8	0,7	<0,5	Не відповідає
Показники	На початок 2009 р.	На кінець 2010 р.	Нормативне значення	Відповідність нормативу
1. Коефіцієнт автономії	0,7	0,7	>=0,5	Відповідає
2. Коефіцієнт фінансової стійкості	0,7	0,7	>=0,7	Відповідає
3. Коефіцієнт заборгованості	0,3	0,3	0,5-1,0	Не відповідає
4. Коефіцієнт інвестування	0,78	0,63	1-2	Не відповідає
5. Коефіцієнт маневреності	0,3	0,6	0,4-0,6	Відповідає Не відповідає
6. Питома вага залучених джерел коштів	0,7	0,7	<0,5	Не відповідає

Висновок. Для характеристики фінансової стійкості підприємства в курсовій роботі розраховано коефіцієнт автономії в першому розділі - 0,8, коефіціент автономії у другому розділі - 0,7, коефіцієнт автономії у третьому розділі - 0,7; коефіцієнт фінансової стійкості першому розділі - 0,8, у другому розділі - 0,7, в третьому розділі - 0,7; коефіцієнт маневреності в першому розділі - 0,4. у другому розділі - 0,3, в третьому розділі - 0,6. Для підприємства розрахован коефіціент заборгованості у першому розділі - 0,2, у другому розділі - 0,3, в третьому розділі - 0,3. Для аналізу використання фінансової стійкості підприємства розрахована питома вага залучених джерел коштів у першому розділі - 0,8, у другому розділі - 0,7, в третьому розділі - 0,7. Внаслідок цього коефіцієнт інвестування у першому розділі - 0,73, у другому розділі - 0,78, в третьому розділі - 0,63.

1.6 Оцінка економічної ефективності інвестицій

Iснує дві основні групи методів оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів: статичні та динамічні. Статичні методи передбачають розрахунок показників на основі недисконтованих грошових потоків, тобто вони не враховують зміну вартості грошей в часі. Такі методи здебільшого використовувались в умовах командно-адміністративної системи. Динамічні ж методи, навпаки, враховують зміну вартості грошей в часі і передбачають приведення вартостей усіх грошових потоків до одного й того ж самого періоду шляхом їх дисконтування чи компаундингу (нарощування). Саме динамічні методи набули широкого застосування в більшості країн світу. Вони виявились найбільш концептуально правильними та загальнопридатними для застосування в ринкових умовах.

До динамічних методів, оцінки ефективності інвестиційних проектів слід віднести такі основні методи, як чиста теперішня вартість грошових потоків (ЧТВ), внутрішня ставка доходності (ВСД), період окупності інвестицій (ПО) та індекс прибутковості проекту (ІП).

Використання методу чистої теперішньої вартості передбачає визначення чистих грошових потоків за кожним періодом, визначення теперішньої вартості кожного чистого грошового потоку відповідного періоду, розрахунок чистої теперішньої вартості проекту шляхом сумування всіх дисконтованих чистих грошових потоків.

Внутрішня ставка доходності - це таке значення норми дисконту, при якому теперішня вартість грошових потоків від реалізації проекту дорівнює теперішній вартості інвестиційних витрат. Іншими словами, це значення норми дисконту, при якому чиста теперішня вартість проекту дорівнює нулю.

Доцільно інвестувати лише ті проекти, для яких внутрішня ставка доходності більша чи дорівнює нормі дисконту, яку необхідно приймати в розрахунках при визначенні чистої теперішньої вартості проекту.

Одним із найпростіших методів оцінки ефективності інвестицій, який досить часто використовується на практиці, є період окупності інвестицій. Він визначається як час, необхідний для того, щоб дисконтовані грошові потоки від інвестиційного проекту зрівнялись з початковими інвестиціями в даний проект. Інакше кажучи, це час, коли ЧТВ проекту змінює знак з від'ємного на додатний.

Проект вважається ефективним, якщо термін його окупності є меншим за період його реалізації, тобто життєвий цикл.

Індекс прибутковості показує, у скільки разів сума дисконтованих грошових потоків проекту за весь період його реалізації перевищить теперішню вартість інвестиційних витрат.

Кожному із описаних вище методів оцінки ефективності інвестиційних проектів притаманні певні недоліки. Так, метод ЧТВ не показує рівень прибутковості проекту. Метод ВСД не враховує масштабу інвестицій. Крім того, окремий проект може мати кілька значень ВСД, наприклад, коли отримані від реалізації проекту грошові потоки знову реінвестуються в даний проект.

На сучасному етапі господарювання існує багато методів, які дозволяють здійснити аналіз ризику того чи іншого проекту, проте більшість з них не дають відповіді на запитання щодо доцільності вкладання коштів в окремий проект, не дозволяють визначити економічну ефективність проекту з урахуванням ступеня його ризикованості. Серед методів, які дозволяють визначити економічну ефективність інвестиційних проектів з урахуванням ступеня їх ризику, можна виділити два: метод еквівалента певності та метод поправки на ризик норми дисконтування. Перший метод передбачає коригування очікуваної вартості грошових потоків шляхом їх множення на коефіцієнт ймовірності їх виникнення. Отримані таким чином грошові потоки називаються еквівалентами певності, що означає їх безпечну чи безризикову вартість. В основі другого методу лежить додавання премії за ризик до безпечної (безризикової) ставки дисконту.

Тому, при розрахунку теперішньої вартості грошових потоків ризик можна врахувати двома шляхами: зменшити сподівані грошові потоки на премію за ризик або збільшити відповідним чином дисконтну ставку.

Досліджуючи реалізований проект і маючи по ньому фактичні дані щодо прогнозованих грошових потоків, величин недоотриманих грошових потоків та безризикової ставки, яка приймалася в розрахунках при оцінці ефективності проекту, можна знайти дисконтну ставку, яка враховує ризик, для кожного року реалізації проекту, а також виділити в ній премію ризик шляхом віднімання від неї безризикової ставки .

Знайшовши значення премій за ризик в нормі дисконту для кожного року, які необхідно було б застосовувати під час проведення оцінки економічної ефективності даного інвестиційного проекту для отримання точних значень теперішньої вартості грошових потоків, їх (премії за ризик) можна застосувати для визначення норми дисконту, необхідної для оцінки економічної ефективності нового проекту, оскільки, як було припущено вище, обидва проекти є типовими для підприємства і мають аналогічний рівень ризику.

Знайдені премії за ризик можна застосувати для дисконтування грошових потоків нового проекту двома шляхами:

- приймати премію за ризик для кожного року на рівні знайденого значення премії за ризик для відповідного року по реалізованому проекту;

- приймати однакове значення премії за ризик для всіх років реалізації проекту на рівні середньоарифметичного значення премій за ризик по реалізованому проекту.

Таким чином, визначення економічної ефективності інвестиційних проектів є найважливішим і найскладнішим етапом доінвестиційних досліджень. Від того наскільки об'єктивно і всесторонньо здійснена ця оцінка, а отже, й правильно визначені подальші дії щодо того чи іншого проекту, залежать терміни повернення інвестованих коштів. В свою чергу об'єктивність і всебічність забезпечують сучасні методи здійснення оцінки ефективності інвестиційних проектів. Розглянуті нами методи є досить точними, базуючись на простих розрахунках, вони дозволяють достатньо швидко здійснити оцінку економічної ефективності інвестиційних проектів, їх можна використовувати при вирішенні таких питань, як прибутковість проекту; визначити переваги різних варіантів розглянутого проекту; з'ясувати наскільки один проект ефективніший за інший.

ЗАВДАННЯ ДО 6 РОЗДIЛУ

Підприємство розглядає інвестиційний проект, який передбачає виготовлення нового виду продукції.

Необхідно визначити критерії оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів (NPV, PI, PP). За результатами проведених розрахунків необхідно зробити висновок щодо ефективності вкладення коштів в аналізований проект виходячи з різних критеріїв.

Для розрахунку показників (NPV, PI, PP) доцільно скористатися таблицею за формою, наведенною в таблиці 6.2.

Розв'язання

Підприємство розглядає інвестиційний проект, який передбачає виготовлення нового виду продукції. Сума інвестицій у нульовий рік - 142 тис.грн., грошові потоки за проектом: 1 рік - 46.5 тис.грн., 2 рік - 49.5 тис.грн., 3 рік - 51.5 тис.грн., 4 рік - 52.5 тис.грн., 5 рік - 54.5 тис.грн. Безризикова ставка дисконтування - 16%, середньорічний темп інфляції - 5%, ступінь ризику - 4%.

Коефіцієнт дисконтування розраховується за формулою 6.2:



де r - безризикова проектна ставка дисконтування;

I - середньорічний темп інфляції, прогнозований на період

здійснення проекту;

R - середньорічна ставка, що враховує ступінь ризику, пов'язаного зі здійсненням проекту;

t - тривалість життєвого циклу проекту ( частіше за все в роках).

Пiдставляємо у формулу 6.2 чiсловi значення:

Таблиця 6.2 - Розрахунок показників економічної ефективності проекту

Показники	Проект 1
	0 рік	1 рік	2 рік	3 рік	4 рік	5 рік
Інвестиції, тис.грн.	142
Грошові потоки, тис.грн.		46,5	49,5	51,5	52,5	54,5
Коефіцієнт дисконтування	1	0,7894	0,6231	0,4919	0,3883	0,3065
Дисконтовані інвестиції, тис.грн.	142
Дисконтовані грошові потоки, тис.грн.		36,7	30,8	25,3	20,3	16,7
Дискон. грошові потоки наростаючим підсумком, тис.грн.	-	46,5	96	147,5	200	254,5
Чиста приведена вартість наростаючим підсумком, тис.грн.	- 142	- 95,5	- 46	5,5	58	112,5
Чиста приведена вартість, тис.грн.	112,5
Індекс прибутковості, частка	1,79(254,5/142)=1,79
Термін окупності, років	6,85(4+58/20,3)=6,85

Вихідні дані для розрахунку наведені в таблиці 6.3

Висновок. Для характеристики економічної ефективності інвестицій підприємства в курсовій роботі розраховано коефіціенти дисконтування для п'яти років. Коефіціент дисконтування у нульовому році - 1, у першому році - 0,7894, у другому році - 0,6231, в третьому році - 0,4919, в четвертому році - 0,3883, у п'ятому році - 0,3065. Для підприємства розраховані показники економічної ефективності інвестицій. Інвестиції в нульовому році - 142 грн.; грошові потоки у першому році - 46,5 тис. грн., у другому році - 49,5тис. грн., в третьому році - 51,5 тис. грн., в четвертому році - 52,5 тис. грн., у п'ятому році - 54,5 тис. грн.; дисконтовані інвестиції у нульовому році - 142 тис. грн.; дисконтовані грошові потоки у першому році - 36,7, у другому році - 30,8, в третьому році - 25,3, в четвертому році - 20,3, в п'ятому році - 16,7; дисконтовані грошові потоки наростаючим підсумком у першому році - 46,5, у другому році - 96. в третьому році - 147,5, в четвертому році - 200, у п'ятому році - 254,5; чиста приведена вартість наростаючим підсумком у нульовому році - -142 тис. грн., у першому році -

-95,5 тис.грн., у другому році - -46 тис. грн., в третьому році - 5,5 тис. грн., в четвертому році - 58 тис. грн., у п'ятому році - 112,5; чиста приведена вартість - 112,5 тис. грн.. для аналізу використання економічної ефективності інвестицій підприємства розрахован індекс прибутковості - 1,79. Внаслідок цього термін окупності - 6,85 років.

2. Підвищення якості послуг та конкурентоспроможностi залізничного транспорту у порівнянні з iншим транспортом

Залізничний транспорт України забезпечує потреби у внутрішніх та міжнародних перевезеннях. Його питома вага в загальному вантажообігу всіх видів транспорту складає 88,7%, у загальному пасажирообігу -- 47,3%.

Починаючи з 2000 р., залізничний транспорт нарощує обсяги перевезень, що мало б позитивно позначатися на результатах його діяльності, але існує багато невирішених проблем, які перешкоджають подальшому розвитку залізничної галузі. Так, залізничний транспорт втрачає свої позиції на ринку пасажирських перевезень (з 45% у 1998 р. до 39% у 2005 р.) через недостатню ефективність організації перевізної діяльності, уступаючи свої позиції автомобільному транспорту, частка якого збільшилась з 24% у 1998 р. до 39% у 2005 р. За винятком міського транспорту, автомобільний транспорт охоплює близько 90% ринку перевезень пасажирів, а залізничний лише 10%. Мала частина залізничного транспорту відображає побажання пасажирів до комфортного та швидкого пересування. З цього виходить, що заохочення платоспроможних пасажирів для поїздок залізничним транспортом має стати одним з пріоритетних напрямків роботи для налагодження функціонування пасажирського залізничного транспорту.

Серед перешкод є також конкурентна боротьба, яка визначає стійкі позиції розвитку автомобільного транспорту, який серед обсягів перевезення вантажів займає на ринку частку до 62%, залишаючи залізничному транспорту трохи більше 25%. Цьому є об'єктивні причини більшого збереження вантажів при транспортуванні, швидка доставка вантажів, можливість мобільного перевезення на короткі відстані (у місцевому та міжміському сполученні).

Залізничні пасажирські станції в Україні є центрами притягання ділового світу, бізнесу, торгівлі, інших видів транспорту, тобто стають великими пасажирськими вузлами, що використовуються пасажирами для поїздок узагалі, незалежно від того, їдуть вони залізницею, літаком, автобусом або таксі. Департамент "Укрзалізниця" ставить за мету по своїх технічних можливостях, організаційним формам і якостям транспортного обслуговування грузо - і пасажиропотоків адаптуватися до нових вимог клієнтів. На перший план він висуває якість транспортного обслуговування, у той час як витрати відходять на другий план. Ці нові вимоги зв'язані з посиленням диференціації відправлень, зусиллями підвищити ефективність перевезень через ріст транспортних витрат шляхом залучення державних інвестицій, з необхідністю пристосування до зміни структури економічних зв'язків у ринкових умовах, забезпеченням регулярності і ритмічності пасажирських і вантажних перевезень, підвищенням рівня схоронності і темпу доставки вантажів, необхідності дотримання безпеки руху при збільшенні її інтенсивності, з необхідністю враховування екологічного аспекту розвитку галузі, а також зниження її енергоємності.

Розвиток конкуренції між різними видами транспорту не тільки робить актуальними питання ціни, комфортності, а також в нашу епоху науково-технічного прогресу, виводить на перший план проблему швидкості. Тому одним з основних напрямків розвитку залізничного транспорту є будівництво високошвидкісних залізниць.

Для підвищення конкурентоспроможності галузі першочерговим завданням є модернізація інфраструктури і рухомого складу, впровадження новітніх технологій, підвищення якості обслуговування населення і суспільного виробництва.

Зростання попиту на залізничні перевезення продовжується тому, що тарифи на залізницях залишаються досить прийнятними. Оскільки проблема полягає в тому, що передбачається зростання обсягів перевезень та підвищуються вимоги замовників до якості та швидкості перевезень, то розвиток високошвидкісних залізничних сполучень являє собою ефектне її рішення. Використання на залізницях потягів збільшеної довжини покращить ситуацію, але реальний прорив можливий лише з введенням в експлуатацію високошвидкісної лінії. Це буде не просто ще одна залізнична схема, а засіб розвитку економіки України.

В недалекому майбутньому високошвидкісні залізниці віднімуть у автотранпорту близько 6 % ринку перевезень пасажирів. А у порівнянні з повітряним транспортом високошвидкісні залізниці можуть завоювати:

1. Більш, ніж 80 % ринку перевезень пасажирів, при умовах, що час поїздки складе близько 2 годин;

2. Більш, ніж 50 % ринку перевезень при умовах, що час поїздки складе не більше 4 годин;

3. 20-30 % ринку перевезень, якщо час поїздки складе 4 - 5 годин.

В конкуренції повітряного, високошвидкісного залізничного та автомобільного транспорту ринок перевезень розподілиться приблизно так:

· в поїздках до 300 км перевага віддається автомобільному транспорту;

· в поїздках більш ніж на 1400 км - повітряному транспорту;

· в поїздках 300 - 900 км - високошвидкісним залізницям;

· в поїздках 900 - 1400 км - високошвидкісні залізниці конкурують з повітряним транспортом.

Високошвидкісні залізниці в Україні повинні використовуватися не тільки для перевезення пасажирів. Її необхідно проектувати змішаною, тобто як для пасажирського руху, так і для вантажного, що повинно забезпечити її окупність. Або проектувати будівництво високошвидкісних залізниць поряд з існуючими лініями і таким чином використовувати їх тільки для пасажирського руху.

Високошвидкісні залізниці дають унікальну можливість вирішити проблеми, що виникають, оскільки вони забезпечують:

1. Поступове покращення умов перевезень;

2. Суттєве збільшення пропускної спроможності існуючих магістральних ліній, паралельно котрим будуть прокладені високошвидкісні лінії з переводом на них основного обсягу перевезень;

3. Підвищення мобільності населення і створення тим самим динамічних та стійких стимулів комерційного розвитку регіону.

Доведено, що високошвидкісні магістралі є оптимальним рішенням для підтримання необхідної мобільності населення при виконанні вимог захисту навколишнього середовища, включаючи проблеми зміни клімату. Високошвидкісні магістралі забезпечують збереження енергії та високу безпеку перевезення пасажирів, сприяють соціальному та економічному розвитку.

Успіх будь-якого крупного проекту залежить від того, наскільки чітко будуть поставлена мета та задача. Конкретною метою створення в Україні системи високошвидкісних залізниць можна визначити таким чином:

1.Забезпечення додаткових можливостей для перевезень між важливими міськими сполучення країни;

2.Забезпечення ефективних міжнародних зв`язків;

3.Підвищення надійності транспортної системи в довгостроковому плані;

4.Сприяння стійкому розвитку всіх регіонів країни.

Висновки

Застосування заходів по впровадженню нової техніки у виробництво повинно забезпечити конкурентоспроможність підприємства та зростання його прибутку. Виконавши роботу по 23 варіанту нової техніки можна зробити наступні висновки:

1. Основні фонди використовуються не досить ефективно. Середня

вартість основних виробничих фондів становить у базовому році - 3212,5 тис. грн. та у звітному році - 3335,02 тис. грн.., коефіцієнт оновлення фондів складає лише 0,131%, що в умовах ринку є недоступним.

2. Оборотні фонди підприємства використовуються більш ефективно, так як в результаті прискорення оборотності відносно вивільнення склало 263 тис.грн.

3. Для характеристики трудових ресурсів підприємства в курсовій роботі розраховано рух персоналу 18,8%, коефіцієнт обігу по прийняттю 9%, по вибуттю 8%, поточність кадрів 6%.

Для підприємства розраховані показники продукції праці виробітки за два роки, які свідчать, що продуктивність праці у звітному році збільшилась 44,047 тис.грн./осiб. Розрахована трудомісткість праці; визначили темпи зростання продуктивності праці.

Для аналізу ефективного використання трудових ресурсів у зв'язку із зниженням трудомісткості розрахована економія чисельності персоналу для підприємства, яка склала 17 осiб. Внаслідок чого ріст продуктивності праці складає 13,23%.

4. В курсовому проекті сформована калькуляція собівартості за вихідними даними. Собівартість продукції складає - 6039,78 тис.грн., у наслідок зростання рентабельності ціна складає - 3519,68 тис.грн. Для підвищення конкурентоспроможності підприємства на ринку товарів та послуг пропонується впровадити наступні дії:

· впровадження інновацій;

· залучення додаткових інвестицій;

· впровадження системи керування якістю;

· проведення маркетингових досліджень;

· підвищення продуктивності праці за рахунок додаткової мотивації працівників;

· застосування безвідходних та ресурсозберігаючих технологій.

5. Підприємство відносно коефіцієнту автономії відповідає нормативному значенню >=0,5, за коефіцієнтом фінансової стійкості також відповідає нормативному значенню. Коефіцієнт заборгованості не відповідає нормативному значенню ні на початку року, ні на кінець. Коефіцієнт інвестування не відповідає нормативному значенню, а коефіцієнт маневреності відповідає нормативному значенню тільки у 2008 роцi i у 2010 роцi. Питома вага залучених джерел коштів підприємства не відповідає нормативному значенню.

6. Інвестиційний проект доцільний, тому що термін окупності інвестицій складає 6,85 при нормативному строку окупності 5 років.

Список використаної літератури

1. Примак Т.О. "Економіка підприємства": Навч.посіб. - 4-те вид, стер. - К.: Вікар, 2006.-219с.

2. Покропивний С.Ф. "Економіка підприємства": Підручник .. - В 2т. - К.: Хвиля - Прес, 1995. - 280 с. З

. Должанський І.З., Загорна Т.О. "Конкурентоспроможність підприємства": Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 384 с.

4. Жиляев И.Б. "Моє малое предприятие: основьі успешного предпринимательства." - К.:Венчур, 1995. - 134 с.

5. Иванов Г.П. "Антикризисное управление: от банкротства к финансовому оздо-ровлению." - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1995.

6. Котлер Ф., Армстронг И., и др. "Основы маркетинга": Пер. с англ. - 2-е изд. - К., М., СПБ.:Издат. Дом "Вильянс", 1998. - 105 с,

7. Ландина Т.В. "Организационно-зкономические механизмьі адаптации предприятия к условиям рьнка". - К.: Наук, думка, 1994.

8. Крылова Г.Д. "Зарубежный опыт управлением качеством". - М.: Изд-во стандартов, 1992.

9. Пересада А.А. "Інвестиційний процес в Україні". - Київ: Ліра, 1998. - 338с.

10. Петрович Й.М. "Економіка виробничого підприємства". - Львів: Оксарт, 1996.

11. Покропивний С.Ф. "Економіка підприємства". - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

12. Пилипенко А.Я. "Господарське право". - К.: Вентурі, 1996. - 782 с.

13. Покропивний С.Ф., Колот В.М. "Підприємництво: стратегія, організація, ефективність".: Навч. Посібник. - К.:КНЕУ,1998. 352 с. Н.Пруссова Л.Г."Основы рьшочной зкономики". - К.:РПО "Полиграфкнига", 1993.

14. Ревуцкий Л.Д. "Потенциал и стоимость предприятия". - М.: - Перспектива, 1997.-124с. 16. Самуельсон П. "Економіка". - Львів: Світ, 1993. - 495 с.

Додатки

Таблиця А.1 - Аналітичний баланс підприємства.

Розділ по статті балансу	Bapiaнт 3 ВАТ"ХБФ"
	на 01.01.08	на 01.01.09	на 01.01.10
Актив 1 розділ Позаобігові активи	13499,3	15218	20629,5
2 розділ Обігові активи у т.ч.	8868,7	9659,96	20624,1
2.1 Запаси у т.ч.	6262,1	6664,4	12609,2
- виробничі запаси	4880,4	5776,8	9768,1
- готова продукція	1146,4	624,4	1737,3
2.2 Дебіторська заборгованість	2463,3	2929,2	7531,8
2.3 Грошові кошти та їх еквіваленти	143,3	66,36	483,1
3 розділ Витрати майбутніх періодів			9,4
Баланс	22368	24877,96	41263

Продовження таблиці А.1

Розділ по статті балансу	Bapiaнт 3 ВАТ"ХБФ"
	на 01.01.08	на 01.01.09	на 01.01.10
Пасив 1 розділ Власний капітал	11000,7	13932	20165,8
2 розділ Забезпечення майбутніх витрат та платежів	7271,5	5370,8	12141,2
3 розділ Довгострокові обов'язки	0	0	0
4 розділ Поточні обов'язки у т.ч. - короткострокові кредити банків - кредиторська заборгованість по розрахунках	4095,8 266 3829,8	5575,2 1200 4375,2	8956 31,4 8924,6
5 розділ Доходи майбутніх періодів
Баланс	22368	24878	41263

Размещено на Allbest.ru