Проблеми бюджетних витрат в умовах перехідного періоду

3.3 Бюджетна система і бюджетний пристрій

1.1 Державний бюджет як економічна категорія

Бюджет є важливою ланкою фінансової системи країни. Відбиваючи зміст процесів виробництва і розподіли суспільного продукту і національного прибутку, бюджет являє собою економічну форму утворення і використання основного централізованого фонду коштів держави.

У бюджеті щорічно централізується частина грошових прибутків підприємств і населення. Засоби розподіляються і використовуються на фінансування витрат по здійсненню функцій держави. За рахунок бюджетних засобів задовольняються загальнодержавні потреби, фінансуються окремі сфери діяльності - оборона, керування, охорона суспільного порядку і безпеки держави, фундаментальні науки й ін. Крім того за рахунок бюджету задовольняються і колективні потреби, охорону здоров'я, культуру і мистецтво.

Структура бюджету країни залежить, насамперед, від її державного устрою. У країнах які мають унітарний пристрій, бюджетна система має як би двох ярусну побудову - державний і місцевий бюджети. У країнах з федеративним державним устроєм мається проміжна ланка - бюджет штатів, земель і відповідних їм адміністративних утворень.

Державний бюджет - це централізований фонд грошових ресурсів, яким користується уряд країни для фінансування державного апарата, збройних сил, виконання необхідних соціально-економічних функцій. Бюджет є також могутнім важелем державного регулювання економіки, їм можна впливати на господарську кон'юнктуру, здійснювати антикризові заходи. Бюджет сучасної держави являє собою складний документ, що відбиває все різноманіття його функцій.

Бюджет - складна економічна категорія. Як економічна категорія, державний бюджет являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу і використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Іншими словами державний бюджет це грошові відносини, що виникають у держави з фізичними і юридичними особами в зв'язку зі створенням централізованих фінансів, а також з розподілом і перерозподілом національного прибутку, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів і установ, керування державою, зміцнення обороноздатності країни й ін. Фінансові відносини, що складаються в державі з підприємствами, організаціями, установами і населенням називаються бюджетними.

Бюджетним відносинам властивий об'єктивний характер. Це обумовлено тим, що в руках держави постійно повинна концентруватися частина національного прибутку, необхідна для забезпечення розширеного відтворення в масштабах суспільства, задоволення економічних і соціально-культурних потреб громадян, покриття суспільних витрат керування, підвищення обороноздатності країни. Бюджетні відносини це частина економічної структури суспільства; їхнє функціонування визначається тим, що для здійснення державою його функцій об'єктивно необхідна матеріально-фінансова база. У процесі відтворення бюджетні відносини одержують відповідну їм матеріально-речовинну форму: вони упредметнюються в бюджетному фонді країни, що включає державний бюджет і місцеві бюджети. Виступаючи центральною ланкою в загальній системі державного регулювання економіки, бюджет як категорія відбиває інтереси конкретних класів і шарів населення, оскільки на ньому лежить печатка соціальної й економічної політики.

Будучи частиною фінансових відносин, державний бюджет як категорія характеризується тими ж рисами, що властиві фінансам у цілому, але в теж час має свої особливості, що відрізняють його від інших сфер і ланок фінансових відносин. До числа таких особливостей варто віднести те, що:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, зв'язаної з відокремленням частини національного прибутку в руках держави і її використанням для суспільних потреб;

2) за допомогою бюджету здійснюється перерозподіл національного прибутку між найважливішими сферами суспільного виробництва (промисловістю, сільським господарством, транспортом, будівництвом і т.д.), усередині галузей народного господарства, між сферами суспільної діяльності, між регіонами країни і територіями;

3) область бюджетного розподілу займає центральне місце в складі державних фінансів, що визначено ключовим положенням бюджету в порівнянні з іншими ланками фінансової системи.

У величезному різноманітті фінансових зв'язків можна виділити відособлені сфери, що відрізняються окремими загальними рисами. Так, особливу область вартісного розподілу валового суспільного продукту утворять фінансові відносини, що складаються в державі із суб'єктами, що хазяйнують, і населенням. Цим відносинам властиве те загальне, що виникають вони в розподільному процесі, неодмінним учасником якого є держава, і зв'язані з формуванням і використанням централізованого фонду коштів, призначеного для задоволення суспільних потреб. Дана сукупність фінансових відносин складає економічний зміст поняття, що носить назву «державний бюджет».

Державний бюджет як сукупність економічних відносин має об'єктивний характер. Його існування як самостійну сферу розподілу об'єктивно визначено самим суспільним виробництвом, розвиток якого має потребу у відповідних централізованих ресурсах. Централізація коштів необхідна для організації безперебійного кругообігу в масштабах усього національного господарства, для забезпечення функціонування економіки в цілому. Існування специфічної бюджетної сфери вартісного розподілу обумовлено також природою і функціями держави. Держава має потребу в централізованих засобах для фінансування пріоритетних галузей, для проведення соціально-культурних заходів у масштабах усього суспільства, рішення задач оборонного характеру, покриття загальних витрат державного керування. Таким чином, існування державного бюджету аж ніяк не результат суб'єктивного бажання (волі) людей, а об'єктивна необхідність, обумовлена потребами розширеного відтворення, природою і функціями держави.

На сучасному етапі розвитку економіки централізовані фінансові ресурси дозволяють державі забезпечувати необхідні темпи і пропорції суспільного виробництва, домагатися удосконалювання нею галузевої і територіальної структури, формувати в необхідних розмірах засобу для першочергових програм розвитку галузей економіки, проводити великі соціальні перетворення. Завдяки фінансовій централізації грошові кошти зосереджуються на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку, підготовляючи умови для успішної реалізації економічної і соціальної політики держави.

Таким чином, як особлива частина вартісного розподілу державний бюджет виконує специфічне суспільне призначення - служить задоволенню загальнодержавних потреб. Будучи економічною формою існування об'єктивних розподільних відносин, виконуючи специфічне суспільне призначення, державний бюджет виступає як економічну категорію.

Державному бюджетові як визначеної сукупності фінансових відносин властиві, насамперед, ті ж риси, що відрізняють категорію фінансів у цілому: бюджетні відносини мають розподільний характер, здійснюються завжди в грошовій формі, супроводжуються формуванням і використанням цільових грошових фондів. Разом з тим бюджетним відносинам властива визначена специфіка, що, однак, не виходить за рамки загальних з фінансовими рисами.

Державний бюджет як специфічна сфера вартісного розподілу характеризується наступними рисами:

1) представляє особливу економічну форму розподільних відносин, зв'язану з відокремленням частини вартості валового суспільного продукту в держави і її використанням на задоволення суспільних потреб;

2) призначені для перерозподілу вартості між галузями національного господарства, територіями, секторами економіки, сферами суспільної діяльності на відміну від фінансів матеріального виробництва;

3) виражає таку стадію вартісного розподілу, що безпосередньо не зв'язана з рухом суспільного продукту в його товарній формі і здійснюється у відомому відриві від неї, у той час як у матеріальному виробництві і невиробничій сфері фінансові відносини тісно переплітаються з товарно-грошовими.

Державний бюджет, як і будь-яка інша економічна категорія, виражає виробничі відносини і має відповідне їм матеріально-речовинне втілення: бюджетні відносини матеріалізуються в централізованому фонді коштів держави - у бюджетному фонді.

Бюджетний фонд - це об'єктивно обумовлена економічна форма руху тієї частини суспільного продукту і національного прибутку, що пройшла відомі стадії вартісного розподілу і надійшов державі для задоволення потреб по розширеному відтворенню, соціально-культурному обслуговуванню населення, обороні і керуванню. Формування і використання бюджетного фонду виражає процес руху вартості в зв'язку з її розподілом і перерозподілом.

Як економічна категорія державний бюджет виражає грошові відносини, що виникають між державою й іншими учасниками суспільного виробництва в процесі розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту шляхом утворення централізованого фонду коштів держави і його використань на меті розширеного відтворення і задоволення суспільних потреб [4].

Державний бюджет як економічна категорія виконує функції, що відповідають категорії фінансів у цілому - розподільну і контрольну. Дія даних функцій визначається розглянутою специфікою бюджетних відносин. Разом з тим, як основна ланка державних фінансів, державний бюджет у рамках розподільної функції виконує характерні під функції, як: розміщення (ресурсів), перерозподільну, стабілізації.

Бюджет впливає на економіку через бюджетний механізм. У цьому виявляється роль бюджету як інструмента впливу на економіку в цілому. Бюджетний механізм - це сукупність форм і методів утворення і використання централізованого фонду коштів держави. Регулювання економіки здійснюється шляхом установлення кількісних розмірів централізованого фонду коштів, регламентації форм і методів його утворення і використання, перерозподіли фінансових ресурсів у процесі становлення і виконання бюджету.

Розмаїтість форм власності припускає прогнозно-планове ведення господарства. Стабільний характер бюджетних зв'язків, планова форма руху централізованого фонду коштів держави приводять до того, що бюджетні зв'язки відбиваються у відповідному фінансовому документі -- основному фінансовому плані країни. У ньому передбачені ті розподільні процеси, що складають економічний зміст бюджету; специфічні статті прибутків і витрат основного фінансового плану показують джерела формування і напрямку використання централізованого фонду коштів держави. Основний фінансовий план є продуктом планової діяльності держави; у ньому виражена воля держави, яка показує інтереси всіх членів суспільства. Показники основного фінансового плану країни підлягають безумовному виконанню відповідно до щорічно прийнятого Державного бюджету країни [17].

Таким чином, різноманіття поняття «державний бюджет» зводиться до його трактування в наступних складовим:

- як відносно самостійна економічна категорія;

- як централізований фонд коштів держави;

- як інструмент впливу на економіку (через бюджетний механізм);

- як основний фінансовий план держави;

- як юридичний закон, положення якого обов'язкові для виконання всіма учасниками відносин і членами суспільства.

Роль державного бюджету в суспільному відтворенні визначається в першу чергу тим, що за допомогою державного бюджету (видаткової частини) розподіляється і перерозподіляється близько 30% національного прибутку, 20% - валового внутрішнього продукту, 10% - валового суспільного продукту. Він розподіляє грошові кошти між різними галузями національного господарства, секторами виробництва, сферами суспільної діяльності, економічними районами і територіями країни.

Державний бюджет активно впливає на економіку в цілому, тому що він виступає як бюджет усього національного господарства. Велику роль грає державний бюджет у сфері матеріального виробництва виступаючи як стимулятор його росту. Засоби бюджету використовуються для забезпечення як індивідуального, так і суспільного кругообігу фондів.

Бюджетні асигнування у виробничій сфері є основним джерелом її функціонування і подальшого розвитку. Основна частина установ і організацій цієї сфери не має власних джерел прибутків і знаходиться на бюджетному фінансуванні. Витрати держави на освіту й охорону здоров'я, соціальне страхування і соціальне забезпечення, науку, культуру і мистецтво є тією фінансовою базою, без якої неможливе проведення соціально-культурних заходів загальнодержавного масштабу. Велике значення має бюджет у формуванні раціональної структури галузей невиробничої сфери. Забезпечуючи фінансовими ресурсами функціонування невиробничої сфери, держава через бюджет може формувати остаточні розміри фонду споживання, випливати на територіальні пропорції в його використанні.

1.2 Роль бюджету в розподілі сукупного суспільного продукту і національного доходу

У бюджеті країни акумулюється значна частина знову створеної вартості ( національного прибутку, що розподіляється і використовуваного відповідно до ринкових законів суспільного розвитку (закону вартості, попиту та пропозиції, що підвищується продуктивності праці, зростання потреб) для забезпечення розширеного відтворення і задоволення загальнодержавних потреб. В умовах ринкових відносин розподіл національного доходу виробляється за допомогою утворення, розподілу і використання грошових доходів і нагромаджень. До числа таких доходів відносяться, насамперед, державні прибутки, прибутки підприємств і об'єднань, різних комерційних структур, фінансових груп, банків, а також прибутки населення. Значна частина національного доходу надходить у бюджет шляхом прямого розподілу ( оподатковування державних, приватних і комерційних підприємств. Частина чистого прибутку населення перелічується в бюджет у порядку перерозподілу.

Розподіл частини національного прибутку через державний бюджет обумовлено необхідністю створення централізованого фонду коштів для розширеного відтворення і задоволення інших сукупних потреб суспільства, шляхом перерозподілу засобів між галузями виробничої і невиробничої сфер життєдіяльності суспільства, а також між економічними районами країни. Перерозподіл національного прибутку між галузями, об'єднаннями і фірмами через державний бюджет обумовлено головним чином необхідністю передачі частини чистого доходу з однієї галузі в іншу відповідно до планів економічного і соціального розвитку країни, для здійснення перебудови структури суспільного виробництва і т.д. Такий перерозподіл у значній мірі викликано різним рівнем технічного оснащення, електро і фондо озброєності об'єднань, підприємств і галузей; нерівномірністю розміщення і виявлення нових природних багатств; діючою системою ціноутворення. Перерозподіл національного прибутку як між галузями, так і усередині галузей відбувається за допомогою державних інвестицій і пріоритетного фінансування окремих видів виробництв, високих технологій, інноваційних процесів. Важливим напрямком перерозподілу національного доходу є виділення частини засобів, що йдуть на розвиток невиробничої сфери. В умовах ринкових відносин це насамперед відноситься до підтримки державою таких сфер життєдіяльності суспільства, як охорона здоров'я, освіта, наука і культура. Значне місце в структурі частини національного доходу, що перерозподіляється, приділяється змістові апарата керування, правоохоронних органів і т.д. Напередодні періоду індустріалізації через державний бюджет перерозподілялася приблизно одна четверта частина національного доходу. В роки, що передують Великій Вітчизняній війні, і в післявоєнний період частка національного доходу, що перерозподіляється через бюджет складала більш 60% його величини, причому відбувався його інтенсивний перерозподіл між підрозділами суспільного виробництва, між галузями виробництва, колгоспним і державним секторами економіки. При переході до ринкових відносин істотно міняється роль бюджету в регулюванні суспільного виробництва і розподілі національного доходу. Напрямку цих перетворень ( зосередження головних ресурсів державного бюджету на пріоритетних галузях економіки, визначення найбільш загальних пропорцій розвитку суспільного виробництва і необхідних темпів розвитку економіки в цілому. Логіка таких трансформацій полягає в тому, що повинна дотримуватися загальна тенденція розвитку економіки в умовах ринкових відносинах перенос центра ваги з централізованих на децентралізовані фінанси країни. На підставі цього можливо більш обґрунтоване рішення питань раціонального розподілу і перерозподілу національного доходу і формування бюджету. Виробництво, розподіл і перерозподіл сукупного суспільного продукту і національного доходу є передумовою і метою розвитку суспільства в цілому і кожної людини окремо. У цьому зв'язку, розглядаючи роль бюджету в розподілі сукупного суспільного продукту і національного доходу, важливо відбити вплив бюджетної політики на процес відтворення особистісного елемента виробництва робочої сили. Вивчаючи першу фазу цього відтворення - (ця фаза включає бюджетні витрати на охорону здоров'я, культуру, загальноосвітню підготовку, професійну підготовку і перепідготовку кадрів, підвищення ділової кваліфікації і майстерності працівників), необхідно відзначити, що ця фаза відтворення робочої сили органічно зв'язана з видатковою частиною бюджету. Сюди ж відносяться так названі трансферні платежі такі види платежів, що потім ні в якій формі не повертаються в бюджет. Це платежі з бюджету у виді пенсій, посібників, стипендій і .т. д.

Друга фаза відтворення особистісного елемента виробництва розподіл працівників по галузях виробництва і сферам діяльності, у значній мірі зв'язана з видатковою частиною бюджетних засобів. Мова йде про зміст за рахунок бюджетних засобів бірж праці і центрів зайнятості, зміст тимчасово не працюючих осіб, що знаходяться в статусі безробітних, про витрати по працевлаштуванню незайнятої робочої сили і т.д.

Третя фаза фаза споживання (використання) робочої сили безпосередньо зв'язана з фазою виробництва суспільного виробництва. Тут відбувається процес створення матеріальних благ, сукупного суспільного продукту і національного доходу з одного боку, і процес споживання робочої сили з іншої. Це виражається в тім, що частина знову створеної працівниками матеріального виробництва вартості (прибутку, що надходить у бюджет у виді податків, частини необхідного продукту прибуткових податків з населення) надходить у дохідну частину бюджету для подальшого перерозподілу між галузями, сферами суспільного виробництва, різними групами і шарами населення і т.д.

1.3 Функції бюджету

Сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через його функції: розподільну, контрольну і функцію по забезпеченню існування держави. Прояв розподільної функції обумовлене тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва. Основним об'єктом бюджетного розподілу і перерозподілу є чистий доход, одержуваний у суспільстві. Тим часом, це не виключає можливості перерозподілу через бюджет і частини вартості необхідного продукту (прибутковий податок із громадян), а іноді і національного багатства. Завдяки розподільній функції бюджету відбувається концентрація коштів у руках держави і їхнє подальше використання з метою задоволення суспільних потреб. У результаті розподілу і перерозподілу здійснюється формування різних фондів грошових ресурсів державного і місцевого бюджетів, фондів соціального страхування, фондів пенсійного забезпечення.

Розподільна функція бюджету використовується для втручання держави в процес суспільного виробництва регулювання господарської діяльності підприємств, прискорення темпів економічного росту, посилення господарської активності підприємців. За допомогою бюджету держава впливає не тільки на перерозподіл національного доходу, але і на його виробництво, нагромадження коштів, сферу споживання, процеси демонополізації економіки й усуспільнення виробництва, а також його роздержавлення.

Істотно, що зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових засобів між різними підрозділами суспільного виробництва і шарами населення. Важливо відзначити, що жодне з ланок фінансової системи не здійснює такого багатовидового і багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет.

Контрольна функція полягає в тім, що бюджет об'єктивно через формування і використання коштів держави відбиває економічні процеси, що протікають у структурних ланках економіки. При формуванні державних доходів фінансовий контроль здійснюється за правильністю стягування різних видів податків, мобілізації інших джерел доходів, дотриманням установлених пропорцій між ними, визначенням податкової бази, формами пільгового оподатковування, термінами надходження доходів. При витраті бюджетних засобів контролюються ефективність їхнього використання, їхня відповідність цільовому призначенню.

Функція забезпечення існування держави ставить своєю задачею створення матеріально-фінансової бази функціонування держави; зміст апарата керування країною, президентської влади, законодавчої і виконавчої влади, правоохоронних і митних органів, податкової служби.

2. Проблеми незбалансованості і збалансованості державного бюджету

Одним з найважливіших питань державних фінансів є проблема бюджетного дефіциту і державного боргу. Дефіцит бюджету і величина державного боргу - це термометр стану економіки, тому даній проблемі приділяється традиційно великий вплив, як з боку фахівців економістів, так і всього населення в цілому.

2.1 Теоретичні підходи до проблеми бюджетного дефіциту і бюджетної політики.

В економічній теорії розрізняють кілька концептуальних підходів до проблеми бюджетного дефіциту і бюджетної політики.

Перша концепція базується на тім, що бюджет повинний бути щорічно збалансований. Донедавна щорічно збалансований бюджет вважався метою фінансової політики. Однак при більш ретельному розгляді цієї проблеми стає очевидним, що такий стан бюджету в основному виключає або зменшує в значній мірі ефективність фіскальної політики держави, анти циклічну, стабілізуючу спрямованість. Розглянемо наступний логічний ланцюжок, допустимо, що економіка зіштовхується з тривалим періодом безробіття. Прибутки населення падають. При таких обставинах податкові надходження автоматично скорочуються. Прагнучи неодмінно збалансувати бюджет, уряд повинний: або підвищить ставки податків, або скоротити державні витрати, або використовувати сполучення цих двох мір. Однак наслідок усіх цих заходів буде ще більше скорочення сукупного попиту [7].

Розглянемо інший приклад, що показує як прагнення щорічно балансувати бюджет, може стимулювати інфляцію. В умовах інфляції при підвищенні грошових доходів автоматично збільшуються податкові надходження. Для запобігання майбутнього перевищення доходів над витратами уряд повинний ужити наступних заходів: або знизити ставки податків, або збільшити урядові витрати, або використовувати сполучення цих двох мір. Наслідком цих мір буде посилення інфляції.

Друга концепція базується на тім, що бюджет повинний бути збалансований у ході економічного циклу, а не щорічно. Дана концепція припускає, що уряд здійснює анти циклічний вплив і одночасно прагнути збалансувати бюджет. Логічне обґрунтування цієї концепції бюджетної політики просто, розумно і привабливо. Для того щоб протистояти череді, уряд знижує податки і збільшує витрати, тобто свідомо викликає дефіцит бюджету. У ході наступного інфляційного підйому уряд підвищує податки і знижує урядові витрати. Виникаюче позитивне сальдо бюджету може бути використане на покриття дефіциту, що виник у період спаду. Таким чином, уряд проводить позитивну анти циклічну політику й одночасно балансує бюджет, але не обов'язково щорічно, а за період у кілька років [7].

Особлива проблема, що виникає в даній концепції - це те, спади і підйоми в економічному циклі можуть бути неоднаковими по глибині і тривалості. Наприклад, тривалий і глибокий спад може перемінитися коротким періодом підйому. Поява більшого дефіциту в період спаду в цьому випадку не покриється невеликим позитивним сальдо бюджету періоду процвітання, отже, буде мати місце циклічний дефіцит бюджету.

Третя концепція зв'язана з ідеєю так званих функціональних фінансів. Відповідно до цієї концепції, метою державних фінансів є забезпечення збалансованості економіки, а не бюджету, при цьому досягнення макроекономічної стабільності економіки може супроводжуватися як стійким позитивним сальдо, так і стійким бюджетним дефіцитом. Таким чином, збалансованість бюджету є по даній концепції другорядною проблемою, тому що:

1. Податкова система така, що податкові надходження в бюджет автоматично зростають у міру економічного росту і процвітання, а макроекономічна збалансованість стимулює цей ріст, отже, дефіцит бюджету буде автоматично самоліквідуватися.

2. При визначених правах уряду у встановленні податків і створення грошей здатність його фінансувати дефіцит бюджету майже безмежна.

3. Вважається, що проблеми, породжені значним державним боргом, не настільки обтяжні для нормальної економіки. Можна змело затверджувати, що багата нація має велику можливість витримати відносно безболісно бюджетний дефіцит значних розмірів у порівнянні з бідною нацією.

Друга і третя концепції лежать в основі фінансової політики, орієнтованої на бюджетний дефіцит і країни, що спирається на потенціал грошового господарства. Така політика припускає:

Наявність чіткої програми фінансових заходів у рамках грошового потенціалу країни;

Контроль за розвитком бюджетного дефіциту і пошук джерел його покриття;

Виділення бюджетних засобів на заходи, що дають значний економічний ефект.

Оволодіння цією політикою дозволяє суспільству знаходити оптимальну величину бюджетного дефіциту.

Дефіцит бюджету - ця сума, на яку в даному році витрати бюджету перевершують його прибутки. Бюджетний дефіцит відбиває визначені зміни в процесі національного відтворення, фіксує результати цих змін.

В економічній теорії розрізняють структурний і циклічний бюджетний дефіцит. Структурний дефіцит - це різниця між федеральними доходами і витратами при визначеній фіскальній політиці (діючий рівень оподатковування і поточних витрат уряду) і постійно заданому рівні безробіттю (базовий рівень безробіття складає 6%). Якщо рівень безробіття починає перевищувати базовий (коли економічна система входить у стан спаду), реальний бюджетний дефіцит стає більше рівня структурного дефіциту бюджету. Це відбувається частково за рахунок скорочення податкових надходжень. Різниця між дефіцитом бюджету, що спостерігається реально, і структурним дефіцитом одержала назву циклічного дефіциту.

Зміна структурного і циклічного дефіцитів знаходяться в залежності від стану економіки. Так, у природі відновлення економіки після економічного спаду супроводжується циклічним дефіцитом. У той же час може наростати структурний дефіцит, якщо податки, наприклад, залишаються на тім же рівні, а витрати уряду збільшуються.

Причин бюджетного дефіциту може бути багато, наприклад:

спад суспільного виробництва

ріст граничних витрат суспільного виробництва

масовий випуск «порожніх» грошей

зайво, невиправдано роздуті соціальні програми

зрослі витрати на фінансування ВПК

оборот «тіньового» капіталу у величезних масштабах

можливою причиною бюджетного дефіциту є величезні непродуктивні витрати, приписки, розкрадання, утрати зробленої продукції

Джерела покриття бюджетного дефіциту добре відомі.

В економічних системах з фіксованою кількістю грошей у звертанні уряд розташовує лише двома традиційними способами покриття дефіциту бюджету - це державні позики і посилення оподатковування. Для економічних систем з нефіксованою кількістю грошей є і третій спосіб - це друкування грошей. Безсумнівно, бюджетний дефіцит відноситься до так названого «негативним» економічним категоріями типу інфляції, кризи, безробіття, банкрутства, однак вони є невід'ємними елементами економічної системи. Більш того, без них економічна система втрачає здатність до саморуху і поступального розвитку. Слід зазначити що, бездефіцитність бюджету зовсім не означає здоров'я економіки. Треба чітко представляти які процеси протікають усередині самої фінансової системи, які зміни відтворювального циклу відбиває дефіцит бюджету.

2.2 Особливості державного боргу

Наростання бюджетного дефіциту в економіки приведе до появи і росту державного боргу.

Державний борг - це сума накопичених у країні за визначений період бюджетних дефіцитів за винятком наявних за цей же час позитивних сальдо бюджету. Розрізняють зовнішній і внутрішній державний борг.

Зовнішній державний борг, тобто борг іноземним державам, організаціям і особам лягає на країну найбільшим тягарем, тому що країна повинна віддавати які-небудь коштовні товари, робити визначені послуги, щоб оплатити відсотки і сплатити борг. Треба пам'ятати і те, що кредитор звичайно ставить визначені умови, після виконання яких і надається кредит.

Внутрішній борг держави, тобто борг своєму населенню, приводить, насамперед, до перерозподілу доходів усередині країни. Витоку товарів і послуг звичайно не відбувається, але виникають визначені зміни в економічному житті, наслідку яких можуть бути досить значними.

Бюджетний дефіцит і державний борг тісно зв'язані. По-перше, державні позики - найважливіше джерело покриття бюджетного дефіциту. В- других, наскільки небезпечний той або інший розмір дефіциту бюджету визначити неможливо без аналізу величини державного боргу. Необхідно так само з іншого боку, для оцінки величини державного боргу дослідження росту бюджетного дефіциту.

Існує багато різних думок у відношенні до бюджетного дефіциту і державного боргу. Кейнсіанці, наприклад, ризикнули заявити, що збільшення державних витрат, що приводять до дефіциту бюджету, у період спаду виробництва може привести до стабілізації економіки. Але і зараз багато економістів вважають ріст державного дефіциту і боргу неприпустимим при будь-яких умовах [23].

2.3 Надлишок бюджету

Надлишок бюджету - це перевищення доходів федерального уряду над його загальними витратами. Збільшення в доходах збільшує бюджетний надлишок і скорочує бюджетний дефіцит. Бюджетний надлишок і бюджетний дефіцит залежать не тільки від державної політики, що стосується витрат і оподатковування, але також і від рівня активності в економіці. І державні витрати і прибуткові податки роблять не тільки безпосередній вплив на бюджетний надлишок, але і непрямий вплив, впливаючи на обсяг виробництва і прибутки.

,

де BS - бюджетний надлишок G - державні закупівлі

t - податкова ставка TR - трансферні платежі

Y - випуск (виробництво, доход)

З цієї формули ми бачимо, що збільшення державних витрат скорочує бюджетний надлишок на суму витрат, але воно часто компенсує це скорочення ростом податків, що випливає зі збільшення в доходах, викликаного збільшенням у сукупному попиті.

Хоча цілком імовірно, що збільшення податкової ставки, що зберігає державні витрати на постійному рівні, може збільшити бюджетний надлишок, можливо, що кінцевий результат буде набагато меншим, чим спочатку запланований, тому що збільшення податкової ставки веде до зниження рівня доходів.

Надлишок бюджету при допущенні повної зайнятості - це такий надлишок бюджету, що може утворитися у випадку, якщо економіка знаходиться в стані повної зайнятості. Це важливе поняття і кращий метод керування фіскальною політикою, чим облік бюджетного надлишку і бюджетного дефіциту при будь-якому рівні економічної активності. Бюджетний надлишок при допущенні повної зайнятості передбачає засобу оцінки політики, що не залежать від конкретного стану циклу ділової активності. Застосовуючи такий підхід, що виробляють політику можуть оцінювати рівень надлишку або дефіциту, викликаного фіскальною політикою в умовах повної зайнятості. Формула для надлишку бюджету при допущенні повної зайнятості має такий вигляд:

,

де BS^* - це надлишок бюджету в умовах повної зайнятості

Y^* - доход при повній зайнятості

Різниця між фактичним бюджетним надлишком і бюджетним надлишком при повній зайнятості надає собою податок. Різниця вказує на присутність економічного спаду. Якщо виробництво нижче рівня повної зайнятості, бюджетний надлишок при повній зайнятості буде перевищувати фактичний надлишок (можливо також, що при обсягах виробництва нижче рівня повної зайнятості буде мати місце дефіцит бюджету).

2.4 Мультиплікатор збалансованого бюджету

Багато економістів вивчали питання, який міг би бути результат об'єднання ефектів збільшення податків і збільшення державних витрат. Перша і, як здається, найбільш очевидна відповідь полягає в тому, що рівний по величині приріст і державні закупівлі і податки не повинні робити якого-небудь впливу на рівень доходів. Однак цей висновок є помилковим.

Припустимо, що обсяг державних закупівель збільшується від нуля до 100 і на таку ж величину зростають податки. Інвестиції рівні 250, а показник MPC складає 0,75. Приріст урядових витрат майже відразу викликає збільшення сукупного попиту на 100 одиниць. І одночасно приріст податків скорочує величину розташовуваного доходу на 100 одиниць. Однак - і цей пункт є тут ключовим - скорочення розташовуваного доходу на 100 одиниць зменшує сукупний попит тільки на 75 (0,75 * 100), тобто на величину рівну добуткові MRC і суми скорочення розташовуваного доходу. Таким чином, попит на товари при первісному рівноважному рівні доходів виріс на 100 одиниць (через збільшення державних закупівель) і одночасно знизився на 75 (через збільшення податків). Отже, при вихідному рівні доходів рівному 1000, сукупний попит показує чистий приріст у 25 одиниць. Отже, випуск продукції збільшився. І цей приріст рівноважного випуску продукції дорівнює величині мультиплікатора 4, помноженої на суму приросту попиту при вихідному рівні випуску продукції в 1000 одиниць.

Державні витрати зростають з нуля до 100, і одночасно на 100 одиниць збільшуються податки. Крива АД переміщається нагору на 25 пунктів. Нова крива сукупного попиту АД¹ перетинає бісектрису системи координат у крапці Е¹. Це означає, що рівноважний рівень доходів тепер вище, ніж він міг би бути при повній відсутності державних витрат і оподатковування. Новий рівноважний рівень доходів дорівнює 1100(1000 +4*25). Наші міркування припускають, що величина приросту рівноважного рівня доходів може бути вирахувана за допомогою стандартної формули мультиплікатора: мультиплікатор - приріст витрат при вихідному, первісному рівні доходів.

Даний приклад є гарною ілюстрацією особливого варіанта фіскальної політики: фіскального розширення збалансованого бюджету, коли і податки й урядові витрати збільшуються на однакову величину. У цьому випадку ми одержуємо знаменитий ефект дії мультиплікатора збалансованого бюджету [6].

Мультиплікатор збалансованого бюджету встановлює, що приріст урядових витрат, супроводжуваний рівними по величині приростом податків - має своїм результатом збільшення випуску продукції.

Причина того, чому обсяг випуску продукції збільшується (замість того, щоб залишатися незмінним), полягає в тому, що приріст державних витрат приводить до негайного збільшення сукупного попиту на величину цього приросту, у той час як приріст податків, як тільки що могли бачити в приведеному прикладі, скорочує рівень споживчого попиту на набагато меншу величину. Ці два ефекти узяті разом, дійсно приводять до збільшення сукупного попиту і, отже, є причиною росту випуску продукції.

При незмінному даному рівні інвестицією результат дії мультиплікатора збалансованого бюджету буде ще більш специфічний. Як і передбачалося в приведеному вище прикладі, величина мультиплікатора збалансованого бюджету в цьому випадку буде в точності дорівнює 1. А це означає, що обсяг випуску продукції буде збільшуватися рівно на величину приросту урядових витрат.

3. Сучасний стан державного бюджету України

3.1 Баланс бюджету і дефіцит бюджету

У кожнім бюджеті бажано збалансувати, дохідну і видаткову частини. Баланс - це рівновага, і при складанні бюджету основним питанням є досягнення рівноваги надходженні і витрат держави. Перевищення доходів над витратами утворить бюджетний надлишок - профіцит. Він направляється на погашення державного боргу або може скласти вільні залишки бюджетних засобів. Вільні залишки бюджетних засобів, що утворилися на кінець бюджетного періоду по завершеному бюджетному році, зараховуються на спеціальні рахунки уряду і місцевих виконавчих органів і використовуються на приріст оборотної касової готівки і на покриття державного боргу відповідного органа влади. При відсутності такої необхідності рішення про використання даних засобів приймаються відповідними адміністраціями. Перевищення витрат над доходами викликає дефіцит державного бюджету. Наявність значного і постійного дефіциту характеризує кризовий стан фінансів. Припустимим рівнем дефіциту вважається 2-3% від величини валового внутрішнього продукту країни. У таких випадках дефіцит може бути порівняно легко покритий за допомогою випуску державних позик або емісії паперових грошей. При значному і хронічному дефіциті бюджету позики не покривають потреб держави, що забезпечуються додатковою емісією грошей, що веде до розвитку інфляції, порушенню законів грошового обігу, знеціненню грошей, зниженню реальних доходів і падінню життєвого рівня населення.

Бюджетний дефіцит відбиває стан економіки, а його наявність викликається наступними причинами:

1) загальним спадом виробництва в економіці країни;

2) ростом витрат суспільного виробництва;

3) надмірним випуском у звертання грошей, покрива не товарними масами;

4) перевагою у витратах бюджету значних соціальних витрат, що не відповідають рівневі розвитку економіки;

5) великими обсягами фінансування військових витрат на зміст військово-промислового комплексу, на керування;

6) великомасштабним оборотом «тіньової» економіки;

Існують наступні способи покриття бюджетного дефіциту:

а) державні позики; б) збільшення оподатковування;

в) емісія грошей.

У свою чергу емісія грошей може виражатися як у прямому випуску грошових знаків у звертання, так і побічно - шляхом випуску державних цінних паперів і реалізації їхнім комерційним банкам.

Фіскальна політика у відношенні бюджетного дефіциту ґрунтується на трьох концепціях.

Подібний бюджет до останнього часу вважався метою фіскальної політики. Однак такий стан бюджету зменшує стабілізуючу спрямованість фіскальної політики. При наявності безробіття і падінні доходів населення податкові надходження автоматично скорочуються. У цьому випадку для збалансування бюджету державі необхідно або підвищити ставки податків, або скоротити державні витрати, або здійснити обоє ці дії. Підсумком буде скорочення сукупного попиту і ще більше падіння виробництва.

Політика збалансування бюджету може також підсилити інфляцію. При наявності інфляції підвищення грошових доходів автоматично збільшує податкові надходження. Для ліквідації бюджетного надлишку держава повинна вжити наступних заходів: або знизити ставки податків, або збільшити державні витрати, або використовувати сполучення цих двох мір. У кожнім з цих випадків підсилиться інфляція.

Відповідно до цієї концепції бюджет балансується в ході економічного циклу, а не щорічно. Для запобігання спаду виробництва держава знижує податки і збільшує витрати, навмисно створюючи дефіцит. При наступному підйомі економіки держава збільшує податки і скорочує витрати, а виникаючі бюджетні надлишки направляються на погашення дефіцитів у роки спаду. Слабкою ланкою цієї концепції є те, що спади і підйоми можуть бути неоднакові по глибині і тривалості, що може порушити циклічну збалансованість бюджету.

Концепція фіскальних фінансів полягає в тому, що їхньою метою є балансування економіки в цілому для досягнення макроекономічної стабільності, забезпечення не інфляційної повної зайнятості. Балансування бюджету при цій концепції є другорядною задачею, допускається як наявність дефіцитів бюджету і державного боргу, так і бюджетних надлишків. У даному випадку передбачається, що податкова система забезпечить надходження в бюджет автоматично в міру економічного росту, а макроекономічна стабільність буде стимулювати цей ріст, у результаті чого дефіцит буде само фінансуватися. Крім цього, держава практично необмежена може маніпулювати податками і покривати дефіцити бюджету.

Фіскальна політика, орієнтована на концепції бюджету, балансіруємого на циклічній основі і функціональних фінансах, припускає розробку обґрунтованої програми фінансових заходів, що враховує стан грошового обігу, що забезпечує контроль за формуванням бюджетних дефіцитів, фінансування ефективних заході щодо напрямків державних витрат.

Функціонування бюджету, зв'язане з формуванням і використанням централізованого фонду коштів держави, відбувається за допомогою особливих економічних форм - доходів і витрат бюджету. Вони виражають окремі етапи вартісного розподілу. Обидві категорії об'єктивні, як і сам бюджет, і мають специфічне суспільне призначення: прибутки забезпечують держава необхідними коштами, витрати розподіляють централізовані ресурси відповідно до загальнодержавних потреб. Склад і структура доходів і витрат залежать від напрямків здійснення бюджетної і податкової політики держави, здійснюваної в конкретних соціально-економічних і історичних умовах. При цьому держава використовує прийнятні у визначених умовах форми і методи формування доходів і здійснення витрат.

Як правило, джерелом доходів є податки або платежі, адекватні ім. Склад і структура доходів державного бюджету України визначаються діючою системою податкових платежів і надходженнями неподаткових .

Структура державного бюджету будується на основі бюджетної класифікації і включає сімох частин:

I. Прибутки.

II. Отримані офіційні трансферти (гранти).

III. Погашення кредитів, виданих з бюджету.

IV. Витрати.

V. Кредитування.

VI. Дефіциту (профіциту) бюджету.

VII. Фінансування (дефіциту (використання профіциту) бюджету).

У свою чергу прибутки підрозділяються на: 1. податкові надходження; 2. прибутки від операції з капіталом. 3. неподаткові надходження;

Ці три основні категорії бюджетних надходжень доповнюються частиною отриманих офіційних трансфертів.

Категорія погашення кредитів, виданих з бюджету являє собою надходження коштів з боку державних суб'єктів, що хазяюють, по бюджетних кредитах (наданим на поворотній основі - кредитування в попередні періоди (роки).

В другій частині - витрати відбивають витрати по основних функціональних групах: державні послуги загального характеру; оборона; суспільний порядок і безпека; утворення; охорона здоров'я; соціальне забезпечення і соціальна допомога; житлово-комунальне господарство; культура; спорт і інформаційний простір; галузі економіки: інші витрати; обслуговування боргу; офіційні трансферти нижчестоящим бюджетам.

Витрати по обслуговуванню державного боргу проводяться по функціональній групі - «обслуговування боргу» з виділенням державних установ адміністраторів бюджетних програм - Міністерства фінансів по підпрограмах - виплата винагород (інтересів) по позиках і виплати комісійних за розміщення позик.

Засоби, призначені для кредитування інших економічних одиниць, що підлягають у наступному поверненню в бюджет у виді погашень, показуються у відповідній частині - кредитуванні, що є функціональною групою.

Шоста частина - дефіцит бюджету - являє собою негативну різницю між надходженнями і витратами, включаючи кредитування: позитивна різниця між цими величинами означає профіцит бюджету.

Сьома частина (і одночасно функціональна група) фінансування дефіциту (використання профіциту) бюджету відбиває витрати на погашення внутрішнього і зовнішнього державного боргу. Вона має подвійне призначення:

1) у випадку дефіциту - залучення засобів із внутрішніх джерел (від Національного банку, комерційних банків) і від зовнішніх позик;

2) при профіциті - використання надпланових надходжень, у першу чергу на погашення державних зобов'язань або додаткове фінансування першочергових бюджетних програм.

Перелік і угруповання доходів і витрат визначаються бюджетною класифікацією. Бюджетна класифікація - це систематизоване угрупування прибутків і витрат бюджету по однорідних ознаках, закладене в основу всієї бюджетної діяльності фінансових органів держави.

Бюджетна класифікація забезпечує тісний зв'язок бюджету з планами, прогнозами і програмами економічного і соціального розвитку держави, з фінансовими планами міністерств і відомств, організацій і установ; дозволяє об'єднати індивідуальні кошториси і фінансові плани в зведені кошториси і плани, забезпечує ув'язування між зведеними планами і бюджетним розписом.