1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Запорізька державна інженерна академія

Курсовий проект

З дисципліни «Планування діяльності підприємства»

Спеціальність 6.050107 «Економіка підприємства»

на тему: «Планування матеріально-технічного забезпечення»

Запоріжжя 2010

Реферат

Обсяг роботи: 51 стор, 13 таблиць, 23 джерела літератури.

Метою дослідження є планування матеріально-технічного забезпечення.

Завданнями дослідження можна вважати:

1. Зробити літературний теоретичний огляд питання планування матеріально-технічного забезпечення підприємств.

2. Проаналізувати ефективність планування матеріально-технічного забезпечення конкретного підприємства.

3. Запропонувати заходи покращення ефективності планування матеріально-технічного забезпечення на підприємстві.

Предметом дослідження є планування матеріально-технічного забезпечення.

Об'єктом дослідження є матеріально-технічне забезпечення.

підприємство, виробництво, планування, організація, ефективність, запас, склад, облік, постачання, персонал, МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ забезпечення, матеріал, сировина, виріб, програма,

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи планування матеріально-технічного забезпечення підприємств

1.1 Поняття матеріально-технічного забезпечення

1.2 Планування матеріально-технічного забезпечення

1.3 Раціональне використання матеріально-технічного забезпечення

2. Аналіз та оцінка ефективності планування матеріально-технічного забезпечення підприємства

2.1 Планування виробничої програми підприємства

2.2 Планування потреби в матеріально-технічних ресурсах

2.3 Баланс матеріальних ресурсів підприємства

3. Шляхи удосконалення планування матеріально-технічного забезпечення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність роботи. Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) - це спосіб організації діяльності підприємства, що дозволяє об'єднати зусилля різних одиниць, які виготовляють та реалізовують товари і послуги, з метою оптимізації фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, що використовує фірма для реалізації своїх економічних цілей. В процесі свого функціонування підприємству потрібен цілий комплекс матеріально-технічних засобів. Процес матеріально-технічного забезпечення виробництва направлений на своєчасне постачання на склади підприємства або відразу на робочі місця потрібних відповідно до бізнес-плану матеріально-технічних ресурсів. До складу матеріально-технічних ресурсів входять: сировина, матеріали, що комплектують вироби, технологічне устаткування і технологічне оснащення (пристрої, ріжучі та вимірювальні інструменти), нові транспортні засоби, навантажувально-розвантажувальне устаткування, обчислювальна техніка і інше устаткування, а також паливо, енергія, вода. Іншими словами, все, що поступає на підприємство у формі речей і у вигляді енергії, відноситься до елементів матеріально-технічного забезпечення виробництва.

Успішне рішення цих питань покликана забезпечити служба матеріально-технічного забезпечення підприємства, яка займається розрахунком потреб підприємства в різних матеріалах, а також визначає джерела їх покриття.

Для безперебійного функціонування виробництва необхідне добре налагоджене матеріально-технічне забезпечення (МТО), яке на підприємствах здійснюється через органи матеріально-технічного постачання.

Головним завданням органів постачання підприємства є своєчасне і оптимальне забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами відповідної комплектності і якості. У зв'язку з цим тема економічної і своєчасної закупівлі сировини, матеріалів і напівфабрикатів актуальна.

Мета курсової роботи: розкрити суть, структуру і функції процесу організації матеріально-технічного забезпечення як підприємства в цілому, так і підрозділів (цехів і ділянок) підприємства.

Для виконання даної курсової роботи були використані підручники, навчальні посібники для студентів економічних спеціальностей вузів.

Об'єкт дослідження - матеріально-технічне забезпечення підприємства.

Предмет дослідження - планування матеріально-технічного забезпечення.

1. Теоретичні основи планування матеріально-

технічного забезпечення підприємств

1.1 Поняття матеріально-технічного забезпечення

Матеріально-технічне забезпечення як одна з галузей сфери товарного обігу, що виконує функції обігу засобів виробництва, виконує велику роль у підвищенні ефективності виробництва. Воно виступає в якості опосередкованого зв'язку між виробництвом та виробничим споживанням продукції виробничо-технічного призначення та його діяльність з розширенням масштабів виробництва непреривно зростає.

Забезпечуючи міжгалузеві зв'язки по поставках продукції, структури матеріально-технічного забезпечення сприяють скороченню часу виробництва, підвищенню його ефективності та якості продукції за рахунок ритмічного, своєчасного забезпечення підприємств, економічними партіями різних видів сировини, матеріалів та обладнання.

На основі вивчення потреби в продукції виробничо-технічного призначення та умов її раціонального використання структури матеріально-технічного забезпечення безпосередньо впливає на промисловість та будівництво з метою поліпшення використання матеріальних ресурсів, впровадження у виробництво прогресивних матеріалів та ефективних технологічних рішень. Вплив структур матеріально-технічного забезпечення на режим використання ресурсів в народному господарстві проявляється практично через усі сторони їх діяльності: розподіл продукції, координацію процесів виробництва та споживання, оптимальне розміщення замовлень у промисловості, організацію збуту продукції виробничо-технічного призначення та її рух від виробника до споживача.

Отже економічне значення матеріально-технічного забезпечення підприємства полягає в тому, щоб забезпечити:

- безперебійне забезпечення підприємства необхідними засобами виробництва;

- оптимізацію господарських зв'язків між підприємством та постачальником;

- створення економічно обґрунтованих матеріальних запасів та маневрування матеріальними ресурсами;

- застосовування прогресивних шляхів та засобів транспортування вантажів з метою прискорення та здешевлення процесу обміну;

- раціональне і економічне використання засобів виробництва у виробництві;

- зменшення витрат щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства.

Постійне збільшення використовуваних у виробництві знарядь праці, розширення обсягів виробництва, запровадження в дію нових основних фондів і капітальне будівництво вимагають все більшої і більшої кількості сировини, матеріалів, палива і енергії.

Перехід до ринкової системи економіки, вимагає наукового нормування матеріальних ресурсів. Об'єктивною розрахунковою базою як планів социально-экономического розвитку, так і планів галузей народного господарства і промислових підприємств є научнообоснован-ные нормативи і розраховані на їхній основі норми витрат матери-альных ресурсів.

Норма - лат. norma - керівний початок, правило, зразок

Норма - величина, перемінна в часі. Її зміна обумовлена змінами в розвитку тієї області людської діяльності, для якого вона встановлена.

Нормування являє собою процес установлення норми. Нормування витрати матеріальних ресурсів - це регламентація використання предметів праці. Даний процес припускає глибоке знання економічної сутності, ролі і значення різних видів норм і нормативів у плануванні виробництва і його матеріально-технічного забезпечення.

Нормування використання матеріальних ресурсів припускає:

- розробку норм їх споживання у виробництві при ви-пуску продукції;

- коректування діючих норм;

- твердження і доведення норм до виробничих участків і бригад.

Нормування витрати матеріальних ресурсів включає:

- вивчення впливу умов виробництва, що визначають витрату матеріальних ресурсів на одиницю продукції, що випускається, з метою оп-тимального вибору матеріалів, упровадження прогресивної технології, вибору найбільш раціональної організації виробництва;

- визначення витрати матеріальних ресурсів, необхідного для виконання оп-ределенной роботи, виходячи зі сформованого организацион-ного і технічного рівня виробництва;

- забезпечення максимальної економії матеріальних ресурсів (при обов'язковому дотриманні необхідної якості продукції і робіт) за рахунок використання сучасного устаткування і инстру-мента.

Нормування матеріальних ресурсів є вкрай необхідним завданням для успішного функціонування підприємства будь-якого рівня. Від нормування залежать фінансові результати діяльності, оскільки через нього визначається потрібна кількість матеріальних ресурсів для виробництва тощо.

Визначення потреби підприємства у сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрати. Ці норми розробляються самими підприємствами або ж на їх замовлення галузевими науково-дослідними організаціями. Застосовувана система норм витрати матеріальних ресурсів охоплює велику кількість різноманітних норм; забезпечення зручності практичного користування ними досягається шляхом їх класифікації за певними ознаками (табл. 1.1).

Нормування витрати окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних його наукових принципів. Найважливішими з цих принципів мають бути: прогресивність, технологічна і економічна обгрунтованість, динамічність і забезпечення зниження норм.

Таблиця 1.1 - Класифікація норм витрати матеріальних ресурсів

Класифікаційні ознаки	Види норм витрати
Призначення	Норми витрати за видами матеріальних ресурсів - сировини, матеріалів, палива тощо.
Масштаб дії	Групові (на однакові види продукції) Індивідуальні
Період дії	Річні (для поточного планування) Перспективні
Ступінь деталізації об'єктів нормування	На деталь (вузол) На виріб в цілому
Ступінь деталізації нормованих ресурсів	Специфіційовані (на вид ресурсів з конкретними їх параметрами) Зведені (на вид ресурсів за звуженою номенклатурою)

Норма витрати його чи іншого виду матеріальних ресурсів являє собою гранично допустиму величину витрати на виготовлення продукції в умовах конкретного виробництва з урахуванням необхідності застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого гатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у своїй сукупності утворюють загальну величину витрати -певного виду матеріальних ресурсів на одиницю вироблюваної продукції. Для більшості матеріалів структура норми витрати

де R_ч - корисна або чиста витрата матеріалу;

Q - технологічні відходи і втрати;

q - інші організаційно-технічні відходи і втрати, що виникають у процесі транспортування, зберігання тощо. Якість норми витрати тим вища, чим менші в її складі неминучі технологічні та інші відходи і втрати сировини (матеріалів).

У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрати матеріальних ресурсів:

- аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний. Найбільш прогресивним вважається аналітично-розрахунковий метод, що базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обгрунтуванні усіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва. Дослідно-лабораторний метод зводиться до визначення норм витрати шляхом проведення низки дослідів і досліджень;

- його використовують головним чином для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту. Суть звітно-статистичного методу нормування полягає у встановленні норм витрати виходячи зі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) деякого зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування допустиме як виняток для приблизних розрахунків, а також у процесі нормування витрати малоцінних і рідко використовуваних матеріалів.

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів щодо цих запасів визначається з формули:

H = О*N,

де Н - норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів (тис. грн.);

О - одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (тис. грн.);

N- норма оборотних коштів (днів).

Одноденне витрачання сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового року без відрахування поворотних відходів. Розмір одноденних витрат за номенклатурою сировини, що споживається, матеріалів і покупних напівфабрикатів розраховується діленням суми їх витрат у IV кварталі планового року на 90.

Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів включає такі елементи: транспортний запас; час для прийняття, розвантаження, сортування, складування Матеріалів; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний (страховий)запас.

Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача.

1.2 Планування матеріально-технічного забезпечення

Існують різні форми забезпечення споживачів матеріальними ресурсами: транзитна, складська, через гуртові бази, за прямими тривалими зв'язками.

Основними формами матеріально-технічного забезпечення підприємства є транзитна та складська.

Транзитна форма забезпечення вигідна у тих випадках, коли матеріал надходить до споживача у кількостях не менше транзитної норми відвантаження. Ця форма забезпечення матеріальними ресурсами дає найбільший (економічний) ефект у відношенні рівномірності постачання, дотримання асортименту, комплектності, якості продукції та інших параметрів при встановленні прямих тривалих зв'язків між споживачами та постачальниками. Такі зв'язки повинні бути встановлені для споживачів з тими постачальниками, від яких вони отримують велику частку матеріальних ресурсів.

Складська форма постачання матеріальними ресурсами передбачає відпуск цих ресурсів споживачам із складів підприємств-постачальників. Ця форма постачання забезпечує підвищення мобільності матеріальних ресурсів.

Організаційно-складська форма забезпечення може здійснюватися різними шляхами, з яких найбільше значення має гуртова торгівля.

Гуртова торгівля збуту забезпечує мобільність матеріальних ресурсів і можливості маневрування ресурсами при забезпеченні ними багатьох споживачів продукцією різноманітної номенклатури. Характерні риси гуртової торгівлі:

а) забезпечення безпосередніх споживачів матеріально-технічними ресурсами здійснюється через гуртові бази (магазини);

б) забезпечення споживачів необхідними їм видами продукції здійснюється на основі попередніх замовлень самих підприємств;

в) споживачі можуть купляти на гуртових базах необхідні їм матеріальні ресурси без попередніх замовлень.

Однією з прогресивних форм матеріально-технічного забезпечення підприємства різними видами ресурсів є система постачання точно в термін - система поставки матеріальних ресурсів до місця виробничого споживання у певній кількості та у потрібний час.

Ця система постачання матеріальних ресурсів точно в термін у світовій практиці є однією із найсучасніших і найпопулярніших виробничих розробок.

В процесі матеріально-технічного забезпечення підприємства матеріальними ресурсами здійснюється комплекс заходів з управління матеріальними потоками в межах служби постачання.

Одним із варіантів організації матеріально-технічного забезпечення підприємства є зосередження усіх функцій постачання підприємства в одних руках, тобто у підрозділу з матеріально-технічного забезпечення підприємства.

При закупівлі матеріальних ресурсів першочергове значення має використання інструментів маркетингу у процесі оцінки кон'юнктури ринку сировини, матеріалів, палива та енергії, визначення цінової політики.

При закупівлі матеріальних ресурсів можна використати один із двох альтернативних рішень:

- самостійне формування асортименту матеріальних ресурсів і закупівля цих ресурсів безпосередньо у виробництві;

- закупівля матеріальних ресурсів у посередника, який спеціалізується на окремих видах ресурсів та формуванні широкого асортименту і поставках його споживачам у скомплектованому вигляді.

Слід відмітити, що закупівля матеріальних ресурсів у посередника може бути більш вигідною ніж безпосередньо у виробників. Це зумовлено такими обставинами:

1. Закуповуючи матеріальні ресурси у посередника, підприємство, як правило, має можливість придбати широкий асортимент продукції відносно невеликими партіями. В результаті чого зменшується потреба у запасах, складах, зменшується обсяг договірної роботи з виробниками окремих видів ресурсів.

2. Ціна товару (ресурсу) у посередника може бути нижчою ніж у виробника.

3. Виробник матеріальних ресурсів може розміщуватися територіально на більш віддаленій відстані ніж посередник. Додаткові транспортні витрати у цьому випадку можуть перевищувати різницю у цінах виробника і посередника.

1.3 Раціональне використання матеріально-

технічного забезпечення

матеріальний технічний забезпечення сировина

Раціональне та економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.

Для вимірювання ступеня ефективності використання оборотних фондів існує відповідна система техніко-економічних показників.

На підприємствах тих галузей, що переробляють первинну сировину, застосовують показник (коефіцієнт) виходу або видобутку готової продукції з вихідної сировини. Наприклад, на підприємстві кольорової металургії таким показником служить коефіцієнт видобутку міді з руди, а на цукровому заводі - вихід цукру з буряків. На підприємствах окремих галузей народного господарства показником ефективності використання сировинних ресурсів є витрата сировини на одиницю готової продукції. Так, на комбінатах (заводах) чорної металургії застосовується показник витрати сировини (залізної руди, вугільного коксу, флюсів) на одну тонну чавуну, а на підприємстві з виробництва мінеральних добрив - витрати сірчаної кислоти на тонну суперфосфату тощо.

На підприємствах обробної промисловості для цієї мети застосовують коефіцієнт використання матеріалів, тобто відношення чистої ваги (маси) виробу до норми або фактичної витрати конструкційного матеріалу. Для окремих видів матеріалів розраховують такі показники, як коефіцієнт використання площі матеріалу (листовий прокат, тканина, шкіра), коефіцієнт використання об'єму матеріалу (деревина) тощо.

Ефективніше використання оборотних фондів передбачає передовсім розв'язання конкретних завдань з економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Заведено розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів. Джерела економії показують, за рахунок чого можна досягти економії ресурсів, а шляхи економії - як саме, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи ті види матеріальних ресурсів. З усієї сукупності можливих заходів щодо економії матеріальних ресурсів слід виокремлювати виробничо-технічні та організаційно-економічні.

Найбільші резерви підвищення рівня ефективного використання важливих видів матеріальних ресурсів зв'язано з комплексною переробкою сировини та широким застосуванням вторинних ресурсів.

Комплексна переробка сировини - це процес її промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних компонентів та їх повне використання, включаючи й технологічні відходи. Економічна доцільність комплексної переробки сировини зумовлена великою цінністю так званої попутної продукції, що міститься у вихідній сировині. Наприклад, за добування природного газу побіжними продуктами є конденсати, гелій, сірка; нафти - горючий газ, сірка, йод, бром; мідної, мідно-колчеданової та мідно-цинкової руди - цинк (до 7%), залізо (понад 30%), сірка (до 45%), а також свинець, кобальт, молібден, золото, срібло та інші метали в кількості, яка забезпечує їхнє рентабельне видобування.

Значна частка побіжних продуктів у загальному обсязі продукції, що виробляється, свідчить про економічну доцільність комплексної переробки вихідної сировини на підприємствах відповідних галузей народного господарства. Наприклад, понад 30% виробництва різних видів хімічної продукції зосереджено на підприємствах кольорової та чорної металургії, 10% - на підприємствах целюлозно-паперової промисловості.

Незважаючи на достатній рівень ефективності такого методу переробки вихідної сировини досягнутий ступінь комплексності її використання на більшості підприємств України не відповідає сучасним вимогам. Коефіцієнт використання багатьох видів комплексної сировини протягом останніх років тримається на рівні не більше 50-60%.

Вторинні матеріальні ресурси - це залишки сировини (матеріалів), відходи виробництва і споживання, які можуть бути повторно використані для виготовлення продукції. За ознакою утворення вони поділяються на дві основні групи - відходи виробництва та відходи споживання.

До відходів виробництва включають: залишки сировини й матеріалів, що значною мірою втратили свою первісну споживну вартість (обрізки матеріалів, металева стружка, відпрацьовані каталізатори, технічне масло, жом, меляса, макуха, костриця тощо); побічні та побіжні продукти переробки вихідної сировини, які технологічно неминучі (різні види шлаку, лігнін, побіжні гази, пуста порода тощо). Відходи споживання охоплюють відходи: виробничого споживання (різні цілком зношені елементи засобів виробництва - брухт, гума, тара тощо) і побутового споживання (непридатні речі домашнього вжитку, зношені взуття та одяг, макулатура тощо).

За обсягом і цінністю найбільш важливе значення для промислового виробництва мають різноманітні вторинні метали, що утворюються у вигляді амортизаційного брухту і так званого оборотного металу (металева стружка, відходи ливарного виробництва), їхня частка в загальному матеріально-сировинному балансі сталеплавильного виробництва становить понад 45%. Проте масштаби використання вторинних матеріальних ресурсів на підприємствах відповідних галузей промисловості України аж ніяк не можна визнати задовільними. Особливо це стосується побутових відходів. Наприклад, частка паперової макулатури у загальному обсязі сировини для виготовлення паперу й картону становить нині трохи більше 20%, що майже в 2-2,5 рази нижче за технологічно можливий та економічно доцільний рівень.

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший - показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий - показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.

Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття - відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів - екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.

Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).

Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:

- коефіцієнт змінності роботи устаткування - відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;

- напруженість використання устаткування (виробничих площ) - випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);

- коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування - відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.

З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрішньозмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого - від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи:

1) збільшення екстенсивного завантаження;

2) підвищення інтенсивного навантаження.

Однак треба наголосити на двох важливих обставинах.

По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.

По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10-15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.

Для підприємств ряду галузей індустрії, і передовсім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7-1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%.

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше відсотків.

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавляння сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску - у хімічній промисловості; обробка металу тиском, точні методи литва - у машинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колошником домни забезпечує зростання виробництва чавуну майже на третину.

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20-30%.

Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих об'єктів становить 5-6 років. Проте технічно та економічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної - за один рік і навіть швидше.

За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку. Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.

2. Аналіз та оцінка ефективності планування

матеріально-технічного забезпечення підприємства

2.1 Планування виробничої програми підприємства

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає товарній номенклатурі, якості, вимогам плану продажу. Вона обґрунтовує завдання по введенню нових виробничих потужностей, потребу в матеріальних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті.

Виробнича програма складається з двох розділів: плану виробництва продукції в натуральних показниках, плану виробництва у вартісному виразі.

План виробництва продукції в натуральному виразі приводить показники випуску продукції визначеної номенклатури, асортименту, якості в фізичних одиницях виміру (тонах, м², м³, шт.).

План виробництва продукції у вартісному виразі містить наступні показники: реалізована продукція (валовий дохід); товарна продукція; валова продукція.

Реалізованою рахують продукцію, яка оплачена покупцем або збутовою організацією.

Плановий обсяг реалізованої продукції Q_Р^ПЛ визначається за формулою:

Q^пл _Р = (101473,68+26700+16700)=144873,68

де Q_Tі^ПЛ - обсяг товарної продукції і-го виду в оптових цінах підприємства.

?Q_Пзі^ПЛ - сальдо залишків готової продукції і-го виду на складі підприємства на початок і кінець планового періоду.

?Q_Пві^ПЛ - сальдо залишків готової продукції і-го виду, відвантаженої, але не оплаченої споживачем на початок і кінець планового періоду;

n - кількість видів товарної продукції.

Розрахуємо план випуску продукції в натуральних показниках в плановому році (Q_Ві^ПЛ). Її величину приймаємо рівною на 10…15% відсотків більшою за плановий обсяг реалізації продукції (N):

,

Q^пл_Ві = 5320*1,1=5852

де N - плановий обсяг продажу продукції в натуральних показниках,

n - кількість видів товарної продукції (приймаємо 1).

Товарна продукція включає вартість: запланованих до випуску готових одиниць товару (прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих, відправлених на склад готової продукції підприємства), призначених для капітального ремонту підрозділів підприємства власними силами, інструментів та оснасток власного виробництва.

Плановий обсяг товарної продукції розраховується за формулою:

,

Q^пл_Ті = (5852*43,35)+(5852 *43,35)*0,2= 101473,68

де Q_Ві^ПЛ - план випуску і-го виду продукції в натуральних показниках,

Ц_і - оптова ціна одиниці і-го виду продукції,

n - кількість видів товарної продукції;

Q_П.Р.і - обсяг послуг та робіт промислового характеру, грн. Приймаємо рівним 20...25% від плану випуску продукції у вартісних показниках (Q_Ві^ПЛ * Ц_і);

m - кількість видів робіт промислового характеру.

Валова продукція включає вартість всієї виготовленої продукції і виконаних робіт чи послуг, в тому числі незавершеного будівництва. Вона оцінюється в порівняних цінах. Обсяг валової продукції розраховується за формулою:

Q_ВАЛ = Q_Ті + (Q_З.К-Q_З.П) + (Q_І.К-Q_І.П)

Q_вал = 101473,68+(1600-11700)+(6000-8700)= 88673,68

де Q_З.К., Q_З.П - залишки незавершеного виробництва у вартісному виразі на кінець і початок періоду;

Q_І.К., Q_І.П. - залишки інструментів і оснастки власного виробництва на кінець і початок періоду.

На основі приведених розрахунків складаються форми:

Таблиця 2.1 - План виробництва і реалізації продукції підприємства в натуральному виразі

Найменування продукції	Кількість продукції в натуральному виразі	Базисний період (на 5% менше за план)
	очікуване виконання (факт)	План	в тому числі по кварталах
			1	2	3	4
1. Державне замовлення (5% від QВПЛ)292,6
Виробництво профілюючих видів продукції, всього	292,6	292,6	73,15	73,15	73,15	73,15	277,97
в тому числі: - експорт		29,26	7,31	7,31	7,31	7,31	27,8
- нова продукція		58,52	14,67	14,67	14,67	14,67	55,59
2. Продукція, план продажу якої формується підприємством (95% від QВПЛ)5559,4
2.1. Готові вироби, всього в тому числі: - експорт - нова продукція	400,28	4447,5 444,75 444,75	1111,88 111,19 111,19	1111,88 111,19 111,19	1111,88 111,19 111,19	1111,88 127,908 127,908	4225,14 442,51 442,51
2.2. Продукція із давальницької сировини	500,35	555,94	138,99	138,99	138,99	138,99	528,14
2.3. Роботи промислового характеру і послуги на сторону	100,07	111,19	27,8	27,8	27,8	27,8	105,63
2.4. Вироби і напівфабрикати власного виробництва, які включені в товарну і валову продукцію	250,17	277,97	69,49	69,49	69,49	69,49	264,07
2.5. Інші види продукції	155,1	166,78	41,7	41,7	41,7	41,7	158,44
Всього	5266,8	5852	1463	1463	1463	1463	5559,4

Таблиця 2.2 - План виробництва і реалізації продукції у вартісному виразі

Найменування продукції	Кількість продукції в грошовому виразі
	В цінах базисного року	В цінах планового року	в т. ч. по кварталах
			1	2	3	4
1. Державне замовлення (5% від QВПЛ)
Виробництво профілюючих видів продукції, всього в тому числі: - експорт - нова продукція	15221,05 1522,11 3044,21	12684,21 1268,42 82536,84	3171,05 317,11 634,21	3171,05 317,11 634,21	3171,05 317,11 634,21	3171,05 317,11 634,21
2. Продукція, план продажу якої формується підприємством (95% від QВПЛ)
2.1. Готові вироби, всього в тому числі: - експорт - нова продукція	231359,04 28919,88 28919,88	192799,2 24099,9 24099,9	48199,8 6024,98 6024,98	48199,8 6024,98 6024,98	48199,8 6024,98 6024,98	481,99,8 6024,98 6024,98
2.2. Продукція із давальної сировини	28919,88	24099,9	6024,98	6024,98	6024,98	6024,98
Роботи промислового характеру і послуги на сторону	5783,98	4819,98	1205	1205	1205	1205
Вироби і напівфабрикати власного виробництва, які включені в товарну і валову продукцію	14459,94	12049,95	3012,49	3012,49	3012,49	3012,49
Інші види продукції	8675,96	7229,97	1807,49	1807,49	1807,49	1807,49
Всього	304421,04	253684,2	6342,05	6342,05	6342,05	6342,05

Виробнича потужність підприємства - це потенційно максимально можливий випуск продукції необхідної якості в номенклатурі, передбаченій на плановий період при повному використанні обладнання та виробничих площ при заданому режимі роботи, прийнятій технології та організації праці.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії) відображає потенційну здатність виготовити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбачену планом номенклатури.

Діючу потужність характеризують декілька показників: потужність на початок планового періоду (вхідна); потужність на закінчення планового періоду (вихідна); середньорічна потужність.

Середньорічна потужність (М_С.Р.) обчислюється як середньозважена величина, додаванням до вхідної потужності середньорічного приросту і відніманням середньорічного вибуття потужностей, тобто за формулою:

,

М _С.Р. = 9330+1/12*(570*(12-1)+470*(12-2)+770*(12-3)+970*(12-4) + +170*(12-5)+20*(12-6)+470*(12-7)+170(12-8)+420*(12-9)+320*(12-10)+270 (12-11)+280*(12-12)) = 12010,83 од.

де М_П - вхідна виробнича потужність.

?М_і - приріст (“+”) або вибуття (“-”) виробничих потужностей в і-му місяці.

і - номер місяця.

При цьому вихідна потужність (яка буде вхідною в наступному році) розраховується за формулою:

М_к = 9330+(570+470+770+970+170+20+470+170+420+320+270-80) = =13870 од.

На виробничу програму в основному впливає фонд часу роботи виробничого обладнання, який залежить від режиму роботи підприємства. Планування фонду робочого часу (ФРЧ) здійснюється з метою визначення кількості робочих днів (годин), що будуть фактично відпрацьовані одним працівником або одиницею обладнання протягом планового року. Визначення планового ФРЧ здійснюється у табличній формі (таблиця 2.3).

Після розрахунку цехових планів виробництва визначають ступінь відповідності виробничій програмі кожного робочого місця та його виробничої потужності. Вирішення цієї задачі складається з розрахунку дійсного фонду часу роботи обладнання та часу, необхідного для виконання запланованої для цеху виробничої програми. В результаті порівняння цих величин визначають: коефіцієнт завантаження обладнання; пропускну спроможність обладнання; резерв або дефіцит обладнання.

Таблиця 2.3 - Баланс робочого часу на 2009 рік

№ п/п	Показник	Фонд часу
		працівника	підприємства
1.	Загальна кількість календарних днів	365	365
2.	Кількість неробочих днів: в т. ч. святкових вихідних	10 104	10 104
3.	Кількість календарних робочих днів (номінальний фонд робочого часу)	251	251
4.	Невиходи на роботу, всього: чергові і додаткові відпустки відпустки по вагітності виконання державних обов'язків через хворобу навчання неявка з дозволу адміністрації прогули простої	38 26 - - 12 - - - -	1 1 -
5.	Корисний ФРЧ	213	250

Для галузей з безперервним процесом виробництва коефіцієнт завантаженості машин, обладнання визначається як відношення річного обсягу випуску продукції до суми добутків добової продуктивності роботи одиниці обладнання на річний фонд часу роботи одиниці обладнання:

К _ЗАВ = 5852/12010,83*0,996 = 0,485

де Q_В^ПЛ - виробнича програма по і-му агрегату в натуральних показниках або річний обсяг випуску продукції,

М_С.Р. - середньорічна потужність,

- коефіцієнт використання фонду робочого часу, розраховується як відношення корисного фонду робочого часу підприємства до номінального,

= 250/251=0,996

2.2 Планування потреби в матеріально-технічних

ресурсах

Основне виробництво - потреба в сировині та матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їх витрат розраховують методом прямого рахунку. Якщо один і той самий вид матеріалу використовується для виготовлення декількох виробів, то потреба в ньому обчислюється за формулою:

де Н_Qi - норма витрати матеріалу на виготовлення одиниці і-ї продукції,

Q_В^ПЛ - обсяг виробництва і-го виду продукції в плановому періоді,

n - кількість видів продукції, для виготовлення якої використовують даний матеріал.

Незавершене виробництво - потреба в матеріалах для виконання плану незавершеного виробництва розраховується з врахуванням тривалості виробничого циклу і планового випуску продукції визначається за формулою:

,

де Q_З.К.^ПЛ - обсяг незавершеного виробництва на кінець планового періоду в натуральних показниках;

Q_З.П.^ПЛ - очікуваний обсяг незавершеного виробництва на початок планового періоду в натуральних показниках;

n - кількість найменувань продукції незавершеного виробництва.

Потреба в мастильних матеріалах на плановий період обчислюється з врахуванням специфіки їх використання за формулою:

де Н_м - норма витрат мастильних матеріалів на одну станко-годину роботи даного обладнання.

N_о - кількість працюючих одиниць обладнання,

ФРЧ_КОР.П.^ПЛ - корисний фонд робочого часу підприємства в плановому році, днів,

k_з - коефіцієнт змінності обладнання або кількість змін роботи підприємства,

t_з - тривалість робочої зміни, год.,

При розрахунку потреби в інструменті спочатку визначається їх номенклатура, а потім по кожному виду необхідний час роботи.

Річна потреба в інструменті обчислюється за формулою:

,

де t_м - машинний час роботи даним інструментом для виготовлення одиниці продукції, годин,

Q_В^ПЛ - річна програма випуску продукції, шт.,

L - довжина робочої частини інструменту, мм,

l - довжина частини інструменту, яка сточується за одну заточку, мм,

t_ЗАТ - час роботи інструменту між двома заточками, годин.

Потреба в матеріалах на ремонт обладнання залежить від виду і кількості обладнання, яке необхідно ремонтувати, та виду ремонтних робіт і обчислюється за формулою:

де k_М.Р. - коефіцієнт, який враховує витрату матеріалів на міжремонтне обслуговування обладнання,

Н_к - норма витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю при капітальному ремонті обладнання,

R₁, R₂, R₃ - сума ремонтних одиниць обладнання, які підлягають капітальному, середньому і малому ремонтам,

k_с.к - коефіцієнт, що показує співвідношення між нормами витрат матеріалу при середньому та капітальному ремонтах,

k_{м. к} - аналогічно k_с.к, тільки при малому та капітальному ремонтах.

Потреба в матеріалах на ремонт будівель на плановий період в натуральних показниках визначається виходячи з питомої ваги матеріальних витрат в загальній вартості ремонтних робіт за формулою:

де Q_рем - обсяг ремонтних робіт, грн.,

У_з - питома вага матеріальних витрат в ремонтних роботах, %,

У_м - питома вага даного матеріалу в загальних матеріальних затратах,%,

Ц_М.Р. - планова ціна одиниці матеріалу, грн.

Розрахунки по плануванню витрат в матеріально-технічних ресурсах рекомендується провести у таких таблицях:

Таблиця 2.4 - Розрахунок потреби в матеріалах і комплектуючих для виконання плану основного виробництва

№ п. п.	Найменування ресурсу	одиниці виміру	Норма витрат на одиницю продукції	Плановий обсяг виробництва, шт.	Потреба в ресурсі в натуральних показниках	ціна одиниці ресурсу, грн.	витрати на придбання ресурсів, грн.
1	2	3	4	5	6	7	8
1	матеріал 1	т	670	5852	3920840	0,0021	8233,76
2	матеріал 2	т	134	5852	784168	0,0281	22035,12
3	матеріал 3	т	268	5852	1568336	0,0618	98284,94
4	деталь 1	шт.	335	5852	1960420	0,0226	44305,49
5	деталь 2	шт.	67	5852	392084	0,0532	20858,87
	ВСЬОГО		-	-	-	-	193718,18

Таблиця 2.5 - Розрахунок потреби в матеріалах і комплектуючих для виконання плану незавершеного виробництва

№ п. п.	Найменування ресурсу	одиниці виміру	Норма витрат на одиницю продукції	Сальдо незавершеного виробництва, шт.	Потреба в ресурсі, в натуральних показниках	Ціна одиниці ресурсу, грн.	Витрати на придбання ресурсів, грн.
1	2	3	4	5	6	7	8
1	матеріал 1	Т	670	99,19	66457	0,0021	139,56
2	матеріал 2	Т	134	99,19	13291	0,0281	373,49
3	матеріал 3	Т	268	99,19	26583	0,0618	1642,83
4	деталь 1	шт.	335	99,19	33229	0,0226	750,98
5	деталь 2	шт.	67	99,19	6646	0,0532	353,57
	ВСЬОГО		-	-	-	-	3260,43

Таблиця 2.6 - Розрахунок потреби в мастильних матеріалах

№	Назва одиниці обладнання	Кількість працюючих одиниць обладнання, шт.	Норма витрат 1-го виду мастильних матеріалів на 1-у станко-годину, літрів	Норма витрат 2-го виду мастильних матеріалів на 1-у станко-годину, літрів	Корисний фонд роботи обладнання, днів	Коефіцієнт змінності обладнання	Тривалість робочої зміни, год.	Потреба в мастильних матеріалах 1-го виду, літрів	Потреба в мастильних матеріалах 2-го виду, літрів	вартість придбання мастильного матеріалу 1-го виду, грн.	вартість придбання мастильного матеріалу 1-го виду, грн.
1	Станок 1	3	0,074	0,0201	250	1	8	444	121	297,48	141,57
2	Станок 2	2	0,071	0,0134	250	1	8	284	54	190,28	36,18
3	Станок 3	4	0,075	0,0335	250	1	8	600	268	402	313,56
4	Верстат 1	3	0,076	0,0268	250	1	8	456	161	305,52	188,37
5	Верстат 2	2	0,072	0,0536	250	1	8	288	214	192,96	250,38
6	Верстат 3	4	0,069	0,0402	250	1	8	552	322	369,84	376,74
	ВСЬОГО	-	-	-	-	-	-	262,4	1140	1758,08	1333,83

Таблиця 2.7 - Розрахунок потреби в інструменті

Номенклатура інструментів	Машинний час роботи для виготовлення одиниці обладнання, годин	Довжина робочої частини інструменту, мм	Довжина частини інструменту, яка сточується за одну заточку, мм	Час роботи інструменту між двома заточками, годин	Річна потреба в інструменті, шт. (округлюється до більшого цілого)	Ціна одиниці інструменту, грн.	Річна сума витрат на придбання інструментів, грн.
Інструмент 1	0,72	75	3,75	76	3	45,67	137,01
Інструмент 2	0,73	72	3,6	71	3	56,67	170,01
Інструмент 3	0,74	71	3,55	73	3	23,67	71,01
ВСЬОГО	-	-	-	-	-	-	378,03

Таблиця 2.8 - Розрахунок потреби в матеріалах на ремонт обладнання

Матеріали для ремонту обладнання	одиниці виміру	норма витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю при капітальному ремонті	Сума ремонтних одиниць обладнання, що підлягають ремонту:	коефіцієнт, який враховує витрату матеріалів на міжремонтне обслуговування обладнання	коефіцієнт, який характеризує співвідношення між нормами витрат матеріалу при:	потреба в матеріалі, в натуральних показниках	ціна одиниці матеріалу, грн.	вартість придбання матеріалів для ремонту обладнання, грн.
			капітальному	середньому	малому		середньому та капітальному ремонтах	малому та капітальному ремонтах
Матеріал 1		1,17	1	2	3	1,077	0,47	0,24	3	8,67	26,01
Матеріал 2		0,72	1	2	3	1,078	0,48	0,25	2	10,67	21,34
Матеріал 3		0,92	1	2	3	1,09	0,49	0,23	3	12,67	38,01
Матеріал 4		0,77	1	2	3	1,121	0,46	0,25	2	5,47	11,34
ВСЬОГО	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	96,7

Таблиця 2.9 - Розрахунок витрат на ремонт будівлі

№	Матеріали для ремонту будівель	Одиниці виміру	Обсяг ремонтних робіт, грн.	Питома вага матеріальних витрат в ремонтних роботах, %	Питома вага даного матеріалу в загальних матеріальних затратах, %	Планова ціна одиниці матеріалу, грн.	Потреба в матеріалі в натуральних показниках	Витрати на придбання матеріалів, грн.
1	Матеріал 1		90000	56	15	2,67	2831	7558,8
2	Матеріал 2		90000	56	28	4,67	3021	14112,74
3	Матеріал 3		90000	56	5	5,67	444	2517,48
4	Матеріал 4		90000	56	16	6,67	1209	8064,03
5	Матеріал 5		90000	56	10	3,67	1373	5038,91
6	Матеріал 6		90000	56	26	7,67	1708	13100,36
	ВСЬОГО	-	-	-	-	-	-	50392,32

2.3 Баланс матеріальних ресурсів підприємства

Розробка балансу матеріальних ресурсів є останнім етапом підготовки плану матеріально-технічного забезпечення. В балансі матеріальних ресурсів визначається потреба в кожному з них, джерела і розміри покриття потреби в ресурсах, кількість матеріалів, які необхідно завести зі сторони (імпорт).

Оформлюється баланс у вигляді таблиці.

Таблиця 2.10 - Баланс матеріальних ресурсів на 2009 рік

Потреба	Сума, грн.	Джерела покриття потреби	Сума, грн.
1. Основне виробництво	193718,18	1. Очікуваний залишок на початок року	38249,34
2. Капітальне будівництво	-
3. Заходи по вдосконаленню техніки	-
		2. Постачання по контрактах	178497
4. Ремонтно-експлуатаційні потреби	58017,02
		3. Мобілізація внутрішніх ресурсів	25499,56
5. Незавершене виробництво	3260,43
		4. Інші джерела постачання	25499,56
6. Утворення виробничих запасів	-
7. Інші потреби	-
Всього:	245995,63	Всього:	254995,63

На основі балансів заповнюється форма “Постачання матеріалів і комплектуючих по підприємству зі сторони”.

Таблиця заповнюється для матеріалів та деталей, що використовуються для виконання плану основного виробництва.