Обсяги постачання з України, країн СНД, імпорт - розраховуються відповідно до рівня забезпеченості.

Таблиця 2.11 - Постачання матеріалів і комплектуючих на 2003 рік

На основі розрахунків, які приведені вище, розробляється план матеріально-технічного забезпечення у вигляді зведеної форми.

В колонку “Найменування матеріальних ресурсів” заносять такі категорії: матеріали та комплектуючі на виробництво продукції; мастильні матеріали; матеріали на ремонт обладнання; матеріали на ремонт будівель.

Колонки 6-11 заповнюються на основі попередніх розрахунків. При цьому категорії мастильні матеріали; матеріали на ремонт обладнання; матеріали на ремонт будівель - відносяться в статтю витрат “ремонтно-експлуатаційні потреби”.

Колонка 12 - сума значень колонок 6-11.

Колонка 14 - № варіанту.

Колонка 13 - розраховується як добуток одноденної потреби в ресурсі на перехідний запас в днях (кол. 14). Одноденна потреба в ресурсі визначається діленням потреби в ресурсі (кол. 12) на корисний фонд робочого часу підприємства.

Колонка 15 “Загальна потреба в ресурсах, ”- сума значень колонок 13 та 12.

Розбивка загальної потреби в ресурсах по кварталам (колонки 16-19) здійснюється довільно.

Розбивка загальної потреби в ресурсах по джерелах постачання (колонки 20-23) - на основі нормативів: очікувані залишки - 15% від загальної потреби в ресурсах (кол. 15); мобілізація внутрішніх ресурсів - 70%; ввіз матеріалів зі сторони - 10%; інші джерела - 5%.

Колонка 3 - значення приймаємо рівними 90% колонки 15.

Колонка 4 - значення приймаємо рівними 85% колонки 15.

Колонка 5 - значення приймаємо рівними 85% колонки.

Таблиця 2.12 - Матеріально-технічне забезпечення підприємства на 2009 рік

Продовження таблиці 2.12

3. Шляхи удосконалення планування матеріально-

технічного забезпечення

Шляхи зниження витрат з матеріально-технічного забезпечення підприємств.

Зниження витрат з матеріально-технічного забезпечення підприємства може відбуватися різними шляхами, зокрема, зниженням конструктивної матеріалоємності продукції, яке відбувається внаслідок:

а) використання економічних видів матеріальних ресурсів;

б) скорочення числа непотрібних функцій;

в) зниження незмірних запасів міцності виробів.

Цільове вдосконалення технології виробництва об'єднує наступні види джерел прямої економії:

освоєння ресурсозберігаючої безвідходної технології;

створення комплексних виробництв;

використання менш енергоємної технології;

скорочення витрат і відходів у виробництві.

Проблеми підвищення якості продукції виробничо-технологічного призначення і особистого використання охоплює всі сторони господарської діяльності. Висока якість - це збереження праці і матеріальних ресурсів, ріст продуктивності виробництва, а також зниження витрат з матеріально-технічного забезпечення підприємств.

В процесі виробництва для зниження витрат з матеріально-технічного забезпечення можна використовувати наступні шляхи:

- збільшення одиничної потужності машин і агрегатів. Цей показник характеризує одночасно підвищення їх якості;

- ліквідація виробничого браку. Підприємства несуть прямі витрати у випадку виготовлення бракованої продукції. Випуск неякісної чи бракованої продукції знижує рівень рентабельності, збільшує собівартість і продуктивність виробництва. Брак і неякісна продукція означають пряму розтрату виробничих ресурсів, збільшують витрати;

- використання замінників дефіцитних матеріальних ресурсів. Бурний розвиток хімічної промисловості в наш час створює можливості для широкого впровадження у виробництво нових економічних синтетичних матеріалів для заміни матеріалів, які використовувалися раніше;

- скорочення витрат і відходів у виробництві. В різних галузях виробництва створюється значна кількість відходів матеріальних ресурсів і супутніх продуктів. Скорочення відходів забезпечує випуск додаткової продукції без збільшення матеріальних ресурсів. В тих випадках, коли вичерпані можливості скорочення відходів, важливо забезпечити їх максимальну утилізацію, використовуючи для виготовлення побічної, непрофільної продукції чи реалізувати іншим підприємствам;

- скорочення витрат при збереженні. Одним із головних завдань організації збереження і просування продукції в сфері обороту - збереження якості продукції, недопущення її псування і втрати. В процесі зберігання матеріальні ресурси не повинні втрачати натурально-речові якості і форми.

Втрати від недостачі і псування матеріальних цінностей складають значну величину і виникають по причині недостатньої уваги до збереження матеріальних ресурсів.

Висновки

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання й видачі окремим споживачам на підприємстві. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним, комплектним і з мінімальними витратами. Виконує цю роботу відділ матеріально-технічного постачання.

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями й постачальниками є безпосередньо підприємства-виробники або організації-посередники. Купівля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організація постачання за прямими зв'язками, має ті переваги, що вона забезпечує можливість оперативного врахування спеціальних вимог покупця до продукції, конкретних побажань щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв'язками поставляються передусім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні постійно та у великій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями, та складне устаткування. Проте вся номенклатура матеріально-технічних ресурсів, потрібних у виробництві, яка сягає іноді десятків тисяч найменувань і типорозмірів, не може поставлятися за прямими зв'язками. Ті ресурси, які потрібні у невеликій кількості, періодично або нерегулярно, економніше буває купувати в посередників - оптових фірм і магазинів. Вони комплектують певний асортимент товарів для продажу і територіально розміщуються неподалік від підприємств та організацій споживачів.

Нерегулярна або періодична купівля матеріально-технічних ресурсів, передовсім з однорідними стандартизованими властивостями, може здійснюватися на товарних біржах, де концентрується інформація про продаж продукції та рівень поточних цін.

Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умов масового та серійного виробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості тих самих матеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ресурсів і нових постачальників (освоєння нової продукції, заміна та вдосконалення технологічних систем, нове будівництво тощо). Проте і без цього може виявитися потреба замінити окремих постачальників, розширити їхнє коло. Тому важливою є проблема вибору постачальників.

Вибираючи постачальників матеріально-технічних ресурсів, слід ураховувати низку чинників, у тім числі: відповідність виробничої потужності постачальників потребі підприємства в матеріалах, якість і ціну останніх, репутацію постачальника, його територіальну віддаленість та оперативність поставок, швидкість реакції на потреби покупця, умови розрахунків, можливість надання кредиту тощо. Ці характеристики постачальників ретельно аналізуються й вибирається той партнер, який забезпечує найліпші умови постачання за мінімальних витрат.

Між постачальником і споживачем матеріально-технічних ресурсів укладається договір, що регламентує всі умови постачання: кількість, якість, ціну товарів, термін доставки, форму розрахунків, відповідальність за порушення договору. Матеріально-технічні ресурси поступають на склад підприємства, з якого далі подаються в цехи й на робочі місця.

Об'єкти техніки (машини, устаткування, пристрої тощо), які потрібні епізодично, зберігаються на складі підприємства до моменту введення в експлуатацію. Щодо матеріалів, то постачання таких на робочі місця є регулярним і вважається завершальним етапом матеріально-технічного забезпечення. Воно здійснюється за певною системою. Для кожного цеху чи іншого підрозділу службою матеріально-технічного забезпечення встановлюється ліміт витрат матеріалів на підставі норм витрат і планового обсягу робіт. У межах ліміту матеріали видаються зі складу цехам.

Залежно від типу виробництва застосовуються різні системи лімітування та забезпечення цехів матеріалами. На підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва поширено децентралізовану (пасивну) систему постачання цехів. Склад видає матеріали на підставі разових вимог цехів, які самостійно їх одержують і транспортують. За умов масового та великосерійного виробництва зі стабільною номенклатурою продукції і ритмічним споживанням матеріалів застосовується централізована (активна) система забезпечення робочих місць. Склад доставляє матеріали в цех безпосередньо на робочі місця в потрібній кількості й у належний час згідно з календарним графіком у межах встановленого ліміту. Централізована система дає змогу ефективніше використовувати складські приміщення, транспортні засоби, успішніше механізувати та автоматизувати транспортно-складські операції.

Вищої форми набуває централізоване постачання матеріалів у цехи і на робочі місця за інтегрованої системи виробництва й постачання «точно за часом» (японський варіант «канбан»), коли всі процеси та їхнє забезпечення здійснюються згідно з чітким календарним графіком. В єдиний графік роботи включаються також і постачальники, які забезпечують виробничий процес часто прямо «з коліс», зводячи запаси матеріалів масового споживання до мінімуму.

Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному залежно від їхнього призначення. Кількість технічних засобів, тобто машин та устаткування, обчислюється епізодично за проектування виробничих систем. Розрахунки потреби в матеріалах є регулярними і здійснюються на єдиній методичній основі.

Аналізуючи зовнішнє середовище підприємства ми оцінили загрози і можливості зовнішніх факторів - найбільш впливовий з факторів є технологічний. Визначили ємність ринку підприємства яка становить 801 340 шт. Розрахували інтегральний показник конкурентоздатності товару він рівний одиниці. Спланували ціну на товар підприємства вона становить 43,45 грн. за штуку. Спрогнозували об'єми продажу товару - 5320 штук.

За нашими розрахунками в другому розділі “Планування виробничої програми підприємства” план випуску продукції становив - 5852 штуки, план виробничої потужності підприємства - 12010,83, баланс часу при планування виробничої потужності працівника - 211 днів, підприємства - 250 днів, завантаження виробничого обладнання - 0,485.

При плануванні матеріально технічного забезпечення: потреба в матеріалах і комплектуючих для виконання плану основного виробництва становить 158361,208 грн., потреба в матеріалах і комплектуючих для виконання плану незавершеного виробництва становить 4846,77 грн., потреба в мастильних матеріалах першого виду продукції становить 1158,08 грн., другого виду продукції - 1333,8 грн., потреба в інструментах становить 378,03 грн, потреба на ремонт обладнання - 96,7 грн., витрати на ремонт будівель - 50392,82 грн.

Список Використаної літератури

1. Адамова Н.А., Йохна В.А., Малова Т.Л., Пенкин Т.Е. Организация и планирование производства швейной промышленности. - Киев: Высшая школа, 1994.

2. Бенвеністе Г. Оволодіння політикою планування. - М: Прогрес, 1990.

3. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчпн М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства. - К.: Каравела; Львів: Новий світ - 2000, 2001. - 298 с.

4. Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учебное пособие. - М.: Финансы и статистика, 1998.

5. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид 2-ге. - К.: КНЕУ, 2000.

6. Економіка підприємства. Збірник практичних задачі і конкретних ситуацій: Навч. посібник. / За ред. С.Ф.Покропивного. - К.: КНЕУ, 1999.

7. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисциплін / О.Г. Швиданенко та інші. - К.: КНЕУ, 2000.

8. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. Посібник / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001. - 457 с.

9. Ким С.А., Пушкин П.С., Овчинников С.И. Организация и планирование промышленного производства. - Минск: Вышэйшая школа, 1980.

10. Кожекин Г.Я., Синица Л.М. Организация производства. - Минск: ИП “Экоперспектива”, 1998.

11. Мате Е., Тіксье Д. Матеріально-технічне забезпечення діяльності підприємства. - Москва: Прогрес, 1993.

12. Организация и планирование машинно-строительного производства / Под ред. М.И. Ипатова, В.И. Постникова, М.К. Захаровой. - Москва: Высшая школа, 1988.

13. Организация, планирование и управление деятельностью промышленных предприятий. / Под ред. С.Е. Каменицера, Ф.Ф. Русинова. - Москва: Высшая школа, 1984.

14. Организация, планирование и управление деятельностью промышленных предприятий. / Под ред. С.Е. Каменицера. - Москва: Высшая школа, 1976.

15. Основи управління матеріальними ресурсами. Підручник. - Харків, 2000.

16. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. - К.: Скарби, 2002.

17. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / За ред. Москалюка В.Є. - К., 1999.

18. Романів. Ревізія і контроль: Ревізія матеріально-технічного забезпечення.

19. Сергеев И.В. Экономика предприятия. - Москва: Финансы и статистика, 1997.

20. Смирнов П.В., Степанова З.І., Фасоляк Н.Д. Організація і планування матеріально-технічного постачання в народному господарстві. - М.: Економіка 1995.

21. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. Посіб. - К.: Каравела, 2003.

22. Фасоляк Н.Д. Економіка, організація і планування матеріально-технічного постачання і збуту: Підручник для екон. Вузів. - М.: Економіка, 1980.

23. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга: пер. с нем. - М.: Финансы и статистика, 1997.

Размещено на Allbest.ru