Гроші та їх функції

План

Вступ

Розділ І. Еволюція, СУТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

1.1 Гроші: сутність та коротка історія їх розвитку

1.2 Функції грошей та різні підходи до них

1.3 Еволюція економічних поглядів

Розділ ІІ. ГРОШІ ЯК ЗАГАЛЬНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ та ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ГРОШОВОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ

2.1 Оцінка стану готівкового обігу в Україні

2.2 Емісійна функція Центрального банку в сфері готівково-грошового обігу

2.3 Особливості стану готівково-грошового обігу в інших країнах

Розділ ІІІ. Майбутній стан грошей та їх реформа

3.1 Напрямки вдосконалення стану грошового обігу в Україні

3.2 Грошова реформа та особливості її проведення на Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У ринковій економіці грошам належить визначне місце. Вони забезпечують життєдіяльність суб”єктів держави, огортаючи всі клітини системи виробничих відносин.

Ринкова економіка “розмовляє” мовою грошей. Будь-яку інформацію ринку ми сприймаємо тоді, коли вона подається у грошовій формі. Рівень доходів і їх витрачання, розміри угод і боргових зобов'язань, обсяги виробництва і соціальні витрати починають “промовляти” до нас лише за умови, що вони мають грошові вирази.

Щоб розуміти мову ринку, треба з'ясувати, що таке гроші. Одне з простих і змістовних визначень: “Гроші - це ті функції, які вони виконують”. Чому у визначенні не йдеться про зовнішні вигляд грошей, не виділяється їх головна функція? Тому, по-перше, що на різних історичних етапах розвитку людства гроші набували різних форм, істотно змінювався їх зовнішній вигляд. Крім того, значна частина грошей у сучасних умовах взагалі не є готівкою. Їх можна не побачити, ні в руки взяти. По-друге, гроші є багатофункціональним явищем, акцентування ж уваги на одній з функцій лише збіднить їх зміст

Справді, величезна кількість людей у світі щоденно розраховуються грошима за придбані товари чи послуги. Проте не кожна людина задумується про те, яке важливе значення мають гроші. А вони необхідні для функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток виробничих сил.

Отже, будучи предметом попиту, гроші впливають на ринок товарів і послуг. Стан грошового обігу може привести до змін умов економічної рівноваги. Так, при інфляції люди по-іншому підходять до розподілу своїх доходів між заощадженням і споживанням, ніж у періоди стабілізації цін.

Особливого значення вивчення грошей набуває для розуміння функціонування ринкової системи економіки. Оскільки Україна йде до ринкової економіки сучасного типу, регулююча економічна роль держави достатньо велика, то гроші, грошовий обіг є головними інструментами в механізмі державного регулювання, який веде до економічного і соціального прогресу.

Метою курсової роботи є розглянути основні питання, що стосуються еволюції грошей з економічної точки зору, надати їм характеристику за видами та еволюційному розвитку.

Основна частина роботи складається з трьох розділів, присвячених розкриттю суті і функцій грошей, їх походженню і розвитку, розвитку грошей як головної складової грошового обігу та грошової реформи в Україні.

Об`єктом роботи є дослідження розвитку грошей та їх якісних властивостей, вплив на економіку країни.

Предмет досліджень - заробітна гроші як одна з найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних явищ.

У роботі розглянемо проблеми розвитку грошових відносин, як у світовій теорії і практиці, так і у вітчизняній. З цією метою опрацюємо ряд наукових досліджень і праці зарубіжних та українських економістів.

Аналіз наукових праць засвідчив, що “гроші завжди визначали головний стрижень, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука”.

Розділ І. Еволюція, СУТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

1.1 Гроші: сутність та коротка історія їх розвитку

Гроші - це багатофункціональна економічна форма, за допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення вартості. Гроші є одним з найбільш важливих розділів економічної науки. Вони є набагато більшим, ніж простий інструмент, що сприяє розвитку економіки. Добре діюча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повній зайнятості. Та навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості та цін в економіці.

Гроші - це категорія товарного виробництва і товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні виробничі відносини між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок. У грошах як загальному еквіваленті втілений безпосередньо суспільний характер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані результати.

Гроші - це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Суть грошей визначається, як правило, лише на основі їх функціонального застосування. Прикладом такого підходу може бути характеристика суті грошей в підручнику “Економікс” Макконнела та Брю.

На питання “що таке гроші?”, - автори підручника дають відповідь: “Гроші є тим, що вони роблять. Все те, що виконує функції грошей, є грішми”. [3, с.23]

Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної й остаточної відповіді на питання, що таке гроші. Уявлення, які не викликали сумнівів в одних суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в суперечність з реальною дійсністю і відкидалися.

Очевидно, все це можна пояснити тим, що суть грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Тому для визначення суті грошей необхідно з'ясувати питання про їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення та існування грошей в економічному житті суспільства.

На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий і епізодичний обмін, коли у первісних людей внаслідок щасливого збігу обставин (наприклад, вдале полювання, рибалка) з'являлись деякі надлишки продуктів, якими можна було обмінятись. Розвиток суспільного поділу праці, зокрема виділення скотарства і землеробства, сприяв подальшому розвитку товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового, епізодичного обміну до регулярного. Поступово із загальної маси товарів стихійно виділялись такі, які почали відігравати роль головних предметів обміну. Такими товарами в одних місцевостях була худоба, в інших - зерно, в третіх - хутро тощо. У одного й того ж народу в різні часи, на різних місцевих ринках і у різних народів в один і той же час існували різні найбільш ходові товари, які виконували роль загального еквіваленту. Врешті-решт, у процесі історичної еволюції товарного виробництва і товарного обміну відбувається перехід від загального товарообміну до грошової форми обміну. [5, с.46]

Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування металевих монет. Вважається, що перші монети з'явилися в Китаї та в країнах Близького Сходу в 8-7 ст. до н.е. Це були здебільшого мідні монети. Близько 4 тис. років тому в Асирії почали карбувати монети із золота.

Протягом тривалого часу в обігу використовували повноцінні монети, реальний зміст яких відповідав їх номінальній вартості. Скарбниці окремих країн не мали права отримувати прибуток від випуску монет. Та й назви багатьох грошових одиниць окремих країн встановлювалися відповідно до ваги їх металевого змісту. Так, приміром, фунт стурлінгів став грошовою одиницею Англії як фунт срібла.

Від 2-ї половини 19 ст. становище змінилося. Номінальна вартість монет почала відділятися від їхньої реальної вартості. В обігу з'явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість. Емісія таких монет стала прибутковою. Прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емісію, дістів назву сеньйорат. Сеньйорат присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію.

Для багатьох країн із функціонуванням товарних грошей було характерним використання системи біметалевого обігу - паралельної емісії золотих і срібних монет. У цьому випадку державою встановлювалися фіксовані пропорції між їх номінальним визначенням. Паралельний обіг золотих і срібних монет породжував труднощі. При біметалевій системі гроші, вартість яких на ринку цінних металів нижча за їхню номінальну вартість, витісняють ті грошові одиниці, що коштують дорожче своєї офіційної ціни. [12, с.32]

Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольних змагань 1917--1920 років, гривня. Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви «сотий», «резана», але врешті було віддано перевагу звичній уже «копійці». 1992 року перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.І.Лопати. Однак в обіг в Україні з 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, -- український карбованець, або купоно-карбованець.

З цього випливає, що:

Гроші - не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення із широкого ряду товарів одного - грошового

Як результат тривалого історичного розвитку товару і форм вартості гроші самі не можуть бути застиглим, раз і назавжди даним явищем, а повинні постійно розвиватися як по суті, так і за формами існування [8, с.45]

1.2 Функції грошей та різні підходи до них

Різноманітність і складність виробничих відносин, які втілюються в грошах, визначають множинність форм прояву самих грошей. Кожна з таких форм одержала назву функції грошей. Функція грошей - це певна дія чи “робота” грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення.

У працях Д.Рікардо віддавалася перевага функцій грошей як засобу обігу. “Гроші, - писав він, - є товаром, … що служить загальним засобом обміну”. У книзі англійського економіста Т. Крампа “Феномен грошей” грошові функції подано як засіб платежу, міра вартості, одиниця виміру, засіб обігу та засіб нагромадження багатства. У підручнику “Економікс” підкреслюється, що гроші виконують функції засобу обігу, міри вартості й засобу її збереження. Представники марксистської теорії грошей визнають п'ять їх функцій:

Міри вартості

Засобу обігу

Засобу нагромадження

Засобу платежу

Світових грошей

Міра вартості - це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. [10, с 56]

Це відбувається тому, що у товарах і грошах втілена абстрактна праця, причому певна її кількість. Тому за допомогою грошей відбувається порівняння вартості різних товарів. Вартість товарів, виражена у грошах, є його ціною.

Гроші як міра вартості широко використовуються як рахункові, як одиниця рахування. За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро- і макрорівнях, на всіх стадіях процесу суспільного відтворення, без чого неможлива їх організація й управління.

Всі звичайні товари, надходячи до сфери обміну, шукають собі грошовий еквівалент, який представлений там готовністю суб'єктів ринку купити відповідні товари. У зіткненні сторін - бажання продати і готовність купити - визначається в кінцевому підсумку мінова вартість товару чи сума грошей, якою товар оцінюється на ринку та яка задовольняє обох суб'єктів операції. До цього й зводиться економічний зміст вираження вартості за допомогою грошей в сучасних умовах.

Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Виробник заздалегідь, до появи з товаром на ринку, визначає ціну, за якою вигідно продати його. Але й при зустрічі з покупцем на ринку, де остаточно вирішується ціна товарів, наявність грошей у будь-якій формі не обов'язкова. Продаж взагалі може відбуватися в борг, під майбутні гроші, але ціна визначається в момент операції купівлі-продажу

Другою за значенням є функція грошей як засобу обігу. У цій функції гроші служать засобом реалізації товарів, виступають посередником у їх обміні. Цю функцію можуть виконувати лише реальні гроші, тобто наявні золоті монети, зливки і т.д., або їх паперові замінники.

Паперові гроші не мають власної вартості (за винятком вартості паперу і обробки), а тому, як і неповноцінні монети, вони є символами вартості. Держава, випускаючи паперові гроші, надає їм примусовий курс у законодавчому порядку і використовує їх як замінник повноцінних грошей.

Обмін товарів за допомогою грошей в цій функції здійснюється за схемою Т - Г - Т.

Гроші як засіб обігу забезпечують перебіг товарів від виробника до споживача, після чого товари виходять із сфери обігу. Проте самі гроші залишаються в обігу, переходячи від одного суб'єкта до іншого.

З розвитком ринкових відносин і сфери використання грошей як засобу обігу розвивались і розширювалися вимоги до них.

У сучасних умовах використання грошей як засобу обігу здійснюється переважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню, в міжнародній торгівлі та ін. Проте і в цих сферах поступово звужується використання функції засобу обігу завдяки проникненню сюди кредитних відносин. [2, с 9]

Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за обміном товару на гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу і утворять скарб.

Процес виробництва зумовлює необхідність нагромадження грошей і тимчасового вилучення засобів і предметів праці має накопичувати достатню суму грошей, а тому тією чи іншою мірою він виступає збирачем скарбів. При цьому можуть нагромаджуватись не тільки золото чи срібло, а й металеві та паперові знаки грошей.

У сучасних умовах сфера функціонування грошей як засобу нагромадження вартості розділилася на дві частини. У тій із них, де нагромадження вартості зумовлюється потребаами розширенного відтворення, оборотом капіталу, має конкретно-цільове призначення і є відносно короткочасним, цю функцію гроші фиконують у формі знаків вартості. У тій же частині, де нагромаджується абсолютне багатство, необхідне за межіми усталеного процесу суспільного відтворення, воно носить форму скарбу й обслуговується дійсними грошима - золотом. [7, с.11]

Гроші, що виконують функцію засобу нагромадження вартості, слід відрізняти від поточних резервів грошей як купівельних і платіжних засобів, які постійно створюються у суб'єктів грошового обігу внаслідок короткочасних розбіжностей між поточними грошовими надходженнями і витратами. Такі грошові кошти не припиняють, а лише уповільнюють свій рух, продовжуючи функціонувати як засіб обігу чи засіб платежу. Гроші ж, що обслуговують нагромадження вартості, на певний час виходять з обігу, зупиняють свій рух, і їх маса визначається іншими, більш широкими потребами, ніж потреби грошового обігу.

У результаті виникнення кредитних відносин між товаровиробниками гроші виступають засобом сплати боргового зобов'язання, виконують функцію засобу платежу. Це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширенного відтворення.

Ця функція тісно пов'язана з функцією грошей як засобу обігу. В товарообороті, опосередкованому грошима ( продаж заради купівлі), гроші виступали як швидкоплинний посередник і виконували функцію засобу обігу. Коли гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого, то вони виконують функцію засобу платежу. Цю функцію вони здійснюють як у сфері товарного обігу (продаж товарів у кредит), так і поза ним (наприклад, сплата заробітної плати, податків, орендної плати, квартирної плати, комунальних послуг тощо).

З функції грошей як засобу платежу виникають кредитні гроші. Коли власник товару продає його в кредит, він не обмежується усним зобов'язанням покупця сплатити його, а вимагає боргову розписку, в якій, як правило, зазначаються товар, його ціна і строк погашення боргу. Така боргова розписка є попередником векселя, так само як останній є безпосереднім попередником кредитних грошей.

Вексель - це боргове зобов'язання, складене за певними правилами. Вперше векселі з'явились в Італії в середні віки. Спочатку їх використовували для пересилання грошей, потім вони почали проникати в сферу товарного обігу, виконуючи функцію засобу платежу і загального грошового забов'зання. [12, с. 78]

Існує суворо визначена форма оформлення векселя: на спеціальному папері, який використовують для друкування грошей, де зазначають, коли і ким, в якому місці і в який час видано вексель, строк і суму платежу по ньому. Вексель підписує той, хто його видав. У векселі не вказується, за що видане грошове зобов'язання.

Обліком векселів займаються банки. Фактично банк скуповує вексулі, розплачуючись за них власними векселями, які нащиваються банкнотами.

Банкнота - це зобов'язання банку, банківський білет, тобто кредитні гроші. Випуск банкнот банками здійснюється не лише під векселі, а й під золото та інші дорогоцінності.

Кредитні гроші, векселі, банкноти - важливі елементи функціонування ринку. В процесі становлення ринкових відносин, виникнення і зміцнення ролі фондових, валютних, товарних бірж, комерційних банків у нашій країні вони починають активно використовуватись у господарському механізмі.

Світові гроши - це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

В сучасних умовах на міжнародних ринках світові гроші, передусім як платіжний і купівельний засоби, виступають у вигляді національних грошових одиниць. Ці перетворення зумовлені самим розвитком світової економіки й адекватними йому змінами міжнародних платіжних відносин:

Сформувався широкий світовий ринок із системою взаємозв'язків і взаємозалежностей між його суб'єктами, з широким розвитком між ними кредитних відносин і банківського обслуговування. У таких умовах світові гроші в більшості випадків функціонують миттєво і відпала потреба використовувати для цього золото.

Економічний потенціал окремих країн досяг величезних розмірів, що дало цим державам можливість забезпечити довіру до своїх національних грошей як реальних носіїв мінової вартості не тільки на внутрішньому, а на міжнародних ринках [3, с. 96]

1.3 Еволюція економічних поглядів

На сьогодні сформувалися два основні напрями пошуків в монетарній сфері. Традиційним об'єктом наукових досліджень був пошук природи і походження грошей та грошових систем, їх купівельної спроможності, намаганням знайти зв'язок з монетарними металами. Такі напрями монетарних досліджень були історично первинними і тісно пов'язані з розвитком суспільства.

У сучасних напрямах монетарних досліджень пріоритетним є вивчення впливу грошей на функціонування економічних систем, а також використання монетарних чинників для забезпечення економічного зростання, подолання безробіття та боротьби з інфляцією. Характерно, що у сучасних підручниках західні автори, здебільшого, намагаються уникати питань стосовно суті та природи грошей і зосереджуються, головним чином на функціях, які виконують гроші в економічних системах.

У функціональному розумінні гроші розмежовують залежно від їхньої ролі в економічних процесах. Отже:

? гроші спроможні впливати на характер перебігу економічних процесів або "гроші мають значення" (Дж. М. Кейнс та неокейнсіанці);

? гроші не мають істотного значення і виконують тільки технічні функції, пов'язані з обслуговуванням товарообмінних процесів (кількісна теорія, монетаризм). [4, с. 6]

Згідно з еволюційним підходом, суть грошей можна осягнути тільки через аналіз їх тривалого розвитку в обслуговуванні товарообмінних процесів та розуміння їх глибинної природи в суспільстві. Глибокий необхідно в українській економічній літературі залишив марксизм, який зосереджував свою увагу на проблемі вартості грошей, а також суперечностях між споживчою вартістю і вартістю через роздвоєння на товари-гроші і звичайні гроші, причому товари-гроші вважались безпосередньою вартістю [4, с. 10].

Раціоналістичні погляди теж мають історичні традиції, пов'язані з пошуком суті грошей через намагання знайти об'єктивні причини їх існування.

Аристотель одним з перших спробував обґрунтувати раціональну природу грошей: "…все, що бере участь в обміні, має бути якимось чином зіставленим після загальної домовленості виникає монета, тому її назва "номінема", що вона існує не за природою, а за домовленістю". Для побудови сучасних монетарних концепцій найбільш придатними є раціональні підходи, які зосереджують увагу на технічних функціях грошей в економічних процесах.

Найбільш повно раціональні підходи втілені у кількісній теорії та у її

сучасній інтерпретації - монетаризмі. М. Фрідмен визначав гроші як тимчасове сховище купівельної сили, що дає змогу відокремити акт купівлі від акту продажу. Купівельна спроможність грошей зумовлена кількісними параметрами грошової маси, зміна яких породжує інфляційні явища. Гроші мають забезпечувати збереження вартості і на цій основі використовуватися як посередник обміну товарів та послуг [6, с. 13].

Сучасні гроші не мають власної вартості, але спроможні виконувати

роль всезагального еквівалента через регулівний вплив та економічний потенціал держави. Суть сучасних грошей розглядається з різних позицій. Частина вчених традиційно повертається до розглянутої форми вартості, коли вартість паперових грошей визначається вартістю товарів, також застосовується підхід до грошей, як до монетарного товару і навіть використовують у ролі загального еквіваленту вартість робочої сили. Проте більшість вчених схиляється до характеристики сучасних грошей тільки як технічного посередника. Різноплановість монетарних досліджень зумовлена складністю товарно-грошових відносин в сучасних ринкових економіках. Кредитна природа сучасних грошей пов'язана зі зміною характеру обмінних процесів. Як вказують дослідники, з переходом від золотомонетного грошового обсягу до обігу кредитних грошей їх вартісна субстанція перемістилася від золота до кредиту, забезпеченого товарами.

Еволюція грошових систем здійснюється через перехід від форм грошей, які були повноцінними грішми, тому, що вони володіли власною товарною вартістю, до кредитних грошей, які опосередковують реальні процеси в економіці. Кредит у сучасних грошових системах виконує функцію сучасного вартісного товару. Кредит спроможний виконувати роль грошей через власні функціональні можливості та вартісні субстанції, які опосередковує.

В умовах сучасної економіки кредит підтримує зв'язок між грішми та реальною економікою. У разі надлишкової емісії, банкноти, кількість яких перевищує реальні потреби товарообігу, набувають властивостей паперових грошей. Проте центральні банки для покриття державних витрат випускають паперові гроші і, останні, не маючи форм і боргових зобов'язань, є такими за своєю суттю, тобто мають кредитний характер.

У структурі сучасних грошей кредитні гроші забезпечують еластичний зв'язок з процесами в реальній економіці. Кредитні відносини пов'язані з використанням банківського та комерційного кредиту. Банкноти, за своєю економічною сутністю є різновидом звичайних векселів, які зазнали трансформації, пов'язаної з їх забезпеченням центральним банком. Комерційний кредит переважно використовується на базі товарного кредиту, який забезпечують спеціальні боргові документи. Після відміни обміну банкнот на золото, грошово-кредитні відносини почали опосередковувати виробничі відносини і рух реального капіталу. [9, с 21]

Використання кредитних грошей дає змогу зберегти зв'язок грошового обігу з товарним обігом і реальною економікою. Кредитні гроші тісно пов'язані з процесами у виробничій сфері і у сфері товарно-грошового обігу, де вони документально опосередковують обмінні процеси. Такий постійний зв'язок кредитних грошей дає змогу синхронізувати товарно-грошові процесив умовах відсутності реальних грошей. Грошові знаки в умовах існування кредитних грошей забезпечують виконання грішми їх основних функцій у повному обсязі.

Кредитні гроші відображають рух позичкового капіталу, а за своєю природою позичковий капітал є товаром, який має свою ціну. Тому закономірним є збереження за кредитними грішми товарної природи. Проте, в сучасних грошах складно розмежувати, яка їх частина належить до кредитних, а яка - до паперових грошей. Водночас твердження про кредитну природу сучасних грошей, про процес зникнення їх матеріально-речового змісту є однобічним і не відображає реалій сучасної економіки "дифузії" грошових відносин, постійно долучаємо їх сфери все нові аспекти економічної діяльності. За кредитними грішми визнають більш вузькі функції тому, що їх можливо використати в обмеженому колі операцій тільки для зарахування взаємних вимог і для передачі боргових зобов'язань під час здійснення безготівкових розрахунків. Масштаби кредитних операцій визначають обсяги кредитних ресурсів банківської системи, а також залежать від комерційної діяльності, яка опосередковується належними документами.

У структурі сучасних грошей наявні паперові та кредитні гроші, які практично неможливо однозначно розмежувати. У багатьох випадках використовують умовний поділ тому, що певні складові грошової маси мають одночасно властивості кредитних та паперових грошей. У кожний з грошовихагрегатів входять окрім готівкового компонента, який має банкнотно-паперову природу, також і різні кредитні складові грошової маси. Тому справедливим буде висновок про те, що гроші постійно еволюціонували разом з розвитком економічних систем, в яких вони виконували покладені на них функції. Поглиблений аналіз і розгляд функціонального підходу до теорії грошей, його історичний генезис та розвиток можуть слугувати полем для подальших досліджень.

Розділ ІІ. ГРОШІ ЯК ЗАГАЛЬНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ та ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ГРОШОВОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ

2.1 Оцінка стану готівкового обігу в Україні

У національній економіці відбувається безперервний кругооборот доходів і продуктів, який опосередковується відповідним оборотом грошей. Грошовий оборот - це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки.

Рух готівки відбувається в процесі обігу товарів або виконання різних платежів. З розвитком товарного виробництва обмін товару на товар ( Т-Т ) став обслуговуватися грошима (Т-Г-Т), тому грошовий оборот пов'язаний із обігом товарів і обслуговується їм. Гроші поступають в обіг, щоб обслуговувати реалізацію товарів, а їх кількість визначається кількістю товарів, рівнем цін на товари і швидкістю обігу грошей. Грошовий оборот відрізняється від товарного тим, що кожний товар тільки тимчасово перебуває в сфері обігу, тоді як гроші знаходяться в обігу постійно.

Гроші, виконуючи функцію обігу і платежу в своєму безперервному русі в рамках грошової системи кожної держави загалом забезпечують грошовий оборот. Рух грошей зумовлений рухом товарів тобто зміни в русі товарів в наслідок скорочення виробництва або його зростання спричиняють збільшення або скорочення грошей в обігу.

Аналіз структури і динаміки грошової маси має важливе значення при виробленні центральними банками орієнтирів кредитно-грошової політики.

Використання різних показників грошової маси дозволяє диференційовано підійти до аналізу стану грошового обігу. [5, с 62]

Зміна об'єму грошової маси може бути результатом як зміни маси грошей в обігу, так і прискорення їх обороту. Швидкість обігу грошей - показник інтенсифікації руху грошей при функціонуванні їх як засобу обігу і засобу платежу. Він важко піддається кількісній оцінці, тому для його розрахунку використовуються непрямі дані.У промислово розвинених країнах в основному обчислюються два показники швидкості обігу грошей: показник швидкості обігу в кругообороті доходів - відношення валового національного продукту або національного доходу до грошової маси, а саме до агрегату М1 або М2; цей показник розкриває взаємозв'язок між грошовим обігом і процесами економічного розвитку; показник оборотності грошей в платіжному обороті - відношення суми переведених коштів по банківських поточних рахунках до середньої величини грошової маси.Зміна швидкості обігу грошей залежить від багатьох чинників, як загальноекономічних (циклічного розвитку економіки, темпів економічного зростання, руху цін), так і чисто монетарних (структури платіжного обороту, розвитку кредитних операцій і взаємних розрахунків, рівня процентних ставок на грошовому ринку тощо).Наявна грошова маса в обігу України в розрізі грошових агрегатів представлена в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1

Наявна грошова маса в обігу України млн. грн.

Показники	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Готівка Грошова маса (М0)	2623	4041	6132	7158	9583	8777
Кошти на розрахункових і поточних рахунках	2059	2275	2918	3174	4511	4580
Грошова маса (М1)	4682	6315	9050	10331	14094	13357
Строкові депозити та інші кошти	2164	2708	3398	5100	7620	8096
Грошова маса (М2)	6846	9023	12448	15432	21714	21453
Кошти клієнтів за трастовими операціями	84	341	93	274	355	596
Грошова маса (М3)	6930	9364	12541	15705	22070	22048

Дані таблиці свідчать про стрімкий зріст як усієї наявної грошової маси, так і кожного її грошового агрегату (Графік 1).

НБУ останніми роками вживає заходи щодо зниження темпів зростання сукупної грошової маси, резервів, готівки, особливо у позабалансовому обороті. У підсумку зниження темпів зростання грошових агрегатів призвело до звуження монетарних каналів інфляції. Проте, незважаючи на це, продовжує зберігатися цілий ряд негативних тенденцій у грошовому обороті України. Деформації структури грошової маси породили глибокі суперечності в розвитку національної фінансово-грошової системи і одночасно - дисбаланс між фінансовою та виробничою сферами економіки. Багато в чому втрачені важливі функціональні можливості грошової маси - забезпечення платіжно-розрахункових відносин, стимулювання схильності господарських суб`єктів до заощаджень тощо.

Графік 1. Готівковий обіг в Україні за 2004-2009 рр

Суттєві деформації виникли у розподілі грошової маси між населенням та підприємствами й організаціями. В Україні проявилася тенденція до зростання частки грошової маси у населення, що відображає кризову ситуацію із погіршенням фінансового стану підприємств (фірм). Серйозні деформації у грошовому обороті характерні для співвідношення між готівковою і безготівковою частинами грошової маси. Чим нижча частка М0 у загальній грошовій масі, тим ефективнішою та розвиненішою вважається дана національна грошова система. І навпаки, перевищення темпів зростання М0 порівняно з іншими грошовими агрегатами свідчить про негативні процеси в грошовій сфері. [2, с 11]

Серед найвагоміших причин зростання частки готівки в обігу - намагання багатьох суб`єктів господарювання здійснювати розрахунки готівкою з метою уникнення податків; мала довіра юридичних і фізичних осіб до комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ тощо.

Зростання готівки в загальній грошовій масі ускладнює стан з розрахунками у народному господарстві, зменшує грошові надходження на розрахункові рахунки підприємств (фірм), знижує ліквідність та послабляє кредитний потенціал комерційних банків.

Завдяки проведеним заходам фінансової стабілізації у структурі грошової маси відбувся різкий зсув на користь коштів з коротким строком обігу. Гривневі заощадження у банках, які за своїм функціональним призначенням повинні формувати нагромадження, насправді неухильно втягуються в поточний грошовий оборот і втрачають властивості інвестицій.

Розглянути структуру грошової маси за останні роки можна за допомогою диаграм, зображених на мал.2.1.1, 2.1.2 та 2.1.3.

Мал. 2.1.1 Структура грошової маси в Україні в 2009 р.



Мал. 2.1.2 Структура грошової маси в Україні в 2008 р

Мал. 2.1.3 Структура грошової маси в Україні в 2007 р

За період з 2007 по 2009 рр. в структурі грошової маси значних змін не відбулося.

Негативні наслідки має заміщення в українській економіці засобів обігу, платежу і заощаджень іноземною валютою. Поглиблення дисбалансу фінансово-грошової системи сприяє насамперед доларизація національної економіки. Збільшення частки грошової маси, що розміщена у валютних заощадженнях, свідчить про недовіру юридичних та фізичних осіб до власної національної валюти.

Виходячи з конкретних завдань монетарної політики, НБУ встановлює цільові орієнтири щодо регулювання грошової маси в обігу на основі вибору певних грошових агрегатів. Комерційні банки працюють у межах тієї грошової маси, яка створюється НБУ.

Завдання формування оптимальної схеми і конкретних механізмів регулювання грошової маси в обігу є сьогодні надзвичайно актуальним. Старі випробувані монетарні інструменти - касовий і кредитний плани вже не придатні для ринкових умов. [9, с. 17]

Сучасна національна грошова система України має перехідний характер. Вона перебуває у стадії становлення і переходу до розвинених грошових структур ринкового типу. В перспективі система управління сукупним грошовим оборотом в Україні має відповідати міжнародним стандартам і вимогам. [1, с. 19]

Класична монетарна теорія виходить із того, що в умовах розвиненої ринкової економіки діє автоматичний механізм саморегуляції попиту і пропозиції грошей. Ідеться про функцію захисних стабілізаторів, які автоматично спрямовують розвиток грошової системи в напрямку встановлення рівноваги. Звісно, мова йдеться про розвиток лише відповідної тенденції. У дійсності абсолютна рівновага попиту та пропозиції ніколи не досягається. Та річ не в цьому. Важливо зрозуміти, що у випадках, коли існує недостатність грошей або їх надлишок, грошова система включає власні важелі саморегулювання, які діють у напрямку відповідного врівноваження монетарного ринку.

У структурі врівноваження попиту і пропозиції грошей винятково важлива роль належить такому саморегулятору монетарного ринку, як швидкість обігу грошей.

Показник швидкості обігу грошей характеризує швидкість обігу однієї грошової одиниці. Він показує, скільки в середньому разів на рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг.

Показник швидкості грошей розраховується в банківській статистиці як співвідношення номінальної величини ВВП до М0 або до М1.

Теорія грошей виходить із того, що швидкість обігу грошей є змінною величиною, на розміри якої впливають декілька чинників. Вважається, що показник швидкості обігу грошей є обернено пропорційною величиною до пропозиції грошей і прямо пропорційною ставці відсотка.

Динаміка загальної грошової маси та її готівкового компоненту за останні роки представлена на графіку 2.1.4. З цього графіка видно, що значного зросту загально грошова маса набула з лютого по грудень 2009 р. Так за вказані термін вона збільшилася на 44 відсотка або на 6,96 млрд. грн. За аналогічний період 2008 р. темпи зростання загальної грошової маси становили 25 %.

У динаміці грошового агрегату М0 також спостерігається тенденція зростання, але його темпи дещо повільніші. Так за 2008 р. готівкова грошова маса зросла на 16,8 %, а у 2007р. на 33,7 %.

Починаючи з 2008 р. спостерігається поступове зменшення частки готівки в загальному обсязі грошової маси. Так в 2008 р. вона скоротилася на 3,3 процентних пункти, у 2009 р. - на 2,1 процентних пункти і на кінець 2009 р. становила 43,42 відсотка. Зменшення частки агрегату М0 в загальній сумі грошової маси - це позитивне явище, але треба зауважити що зменшення питомої ваги готівки в загальній сумі грошової маси повинно досягатися не лише зменшенням суми готівки в обігу, а навпаки збільшенням суми інших грошових агрегатів і підвищенням рівня загальної грошової маси. Насамперед це може бути запровадження нових прогресивних форм безготівкових розрахунків.

2.2 Емісійна функція Центрального банку в сфері готівково-грошового обігу

Національний банк України визначає склад банкнот за номіналами на підставі аналізу звітності покупюрного складу готівкового обігу в ретроспективному періоді з урахуванням можливих змін у показниках економічного розвитку країни, насамперед споживчих цін, які безпосередньо впливають на зміни у структурі готівки за номіналами.

Складання прогнозів емісії готівки у розрізі регіонів спрямоване на визначення достатніх запасів готівки, які зберігаються у сховищах регіональних управлінь НБУ, та ефективне управління й оперативне забезпечення потреб комерційних банків у готівці.

Регулюються такі питання, як:

- визначення критеріїв зношеності банкнот та порядку їх сортування в банківській системі України на придатні для подальшого обігу і зношені;

- правила визначення зношеної готівки в банківській системі України, порядок їх обробки, знищення та утилізації;

- правила виявлення фальшивих банкнот у грошовому обігу України; законодавче визначення порядку організації роботи з фальшивими грошима;

- порядок обандеролення і пакування готівки в банківських установах України на різних технологічних процесах її обробки;

- порядок обробки і формування готівки підприємствами позабанківської сфери при її здаванні до банківських установ;

- порядок відшкодування сум при виявленні у процесі контрольних перевірок недостач та неякісних грошових білетів у вкладеннях Банкнотно-монетного двору;

- порядок виконання комерційними банками депозитних операцій та операцій із приймання комунальних платежів від населення;

- порядок організації зберігання цінностей у депозитаріях установ комерційних банків.

Однією з найважливіших функцій Національного банку України є монопольне здійснення емісії національної валюти України - введення її в обіг і вилучення з обігу. Він організовує виробництво банкнот і монет, визначає їх дизайн, платіжні ознаки, регулює структуру готівки в обігу за номіналами, забезпечує потреби економіки в готівці, контролює стан готівки, вилучаючи з обігу зношені банкноти і монети. [8, с. 164]

Для виконання цієї функції НБУ створює резервні фонди банкнот і монет у Центральному сховищі.

Резервні фонди банкнот і монет перебувають виключно у віданні Національного банку України. Це означає, що надходження і видача з резервних фондів здійснюються на підставі письмових емісійних розпоряджень департаменту готівково-грошового обігу НБУ.

Готівка надходить у резервні фонди Центрального сховища з Банкнотно-монетного двору і шляхом вивезення надлишків придатних банкнот та монет із регіональних управлінь НБУ. Крім того, регіональні управління НБУ за встановленою схемою вивозять зношені банкноти і дефектні монети в Центральне сховище для подальшого їх знищення.

У регіональних управліннях НБУ запаси готівки зберігаються у сховищах, а для забезпечення щоденних оперативних потреб - в оборотній касі.

З метою децентралізації управління готівковим обігом у країні, забезпечення оперативного і безпосереднього ефективного регулювання взаємовідносин із комерційними банками регіональні управління Національного банку України наділяються правами самостійного розпорядження готівкою, яка зберігається в їхніх сховищах і в оборотній касі, - передача банкнот і монет зі сховища до оборотної каси та з оборотної каси до сховища, здійснення підкріплень комерційних банків готівкою з оборотної каси за їхніми заявками, приймання надлишків готівки від комерційних банків.

Регіональні управління НБУ визначають обсяги готівки, яка зберігається у сховищах, з урахуванням забезпечення поточної діяльності протягом 2-3 місяців, регулюють необхідні обсяги готівки в оборотних касах.

Облік відповідних операцій із готівкою в регіональних управліннях НБУ здійснюються відповідно до вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Про здійснені готівкові операції протягом дня установи НБУ звітують перед департаментом готівково-грошового обігу НБУ за встановленими формами звітності. [12, с. 192]

Вдосконалення порядку складання прогнозів емісії готівки повинно здійснюватися у напрямі:

- підвищення ролі аналізу динаміки показників готівкового обігу в ув`язці з показниками, що характеризують економічний стан країни;

- підвищення відповідальності регіональних управлінь щодо обґрунтування прогнозних розрахунків готівкової емісії, що пов`язане з розширенням повноважень і їх самостійності в питаннях управління готівковим обігом у регіоні;

- надання прав регіональним управлінням НБУ та комерційним банкам вирішувати питання щодо переліку показників, які необхідно одержувати від клієнтів для здійснення прогнозних розрахунків готівкової емісії;

- скоротчення етапів розглядання та узгодження прогнозів готівкової емісії (скасування практики затвердження та доведення прогнозних розрахунків до регіональних управлінь НБУ і комерційних банків). [5, с. 88]

2.3 Особливості стану готівково-грошового обігу в інших країнах

Саме Національний банк ініціював впровадження сучасних технологій і застосувавши комплексний підхід до вирішення всіх технологічних та організаційних проблем обробки готівки. Ця масштабна робота охоплювала розробку і виробництво грошей, інкасацію і транспортування, приймання та видачу, обробку (перерахування, сортування, контроль справжності, обандеролення, пакування), облік, зберігання, вилучення з обігу зношених банкнот, їх знищення та утилізацію. Крім того відповідно до нових потреб мала розвиватися нормативна база, яка регламентує параметри готівкового обігу.

Світ надбав величезний досвід вирішення таких завдань. У центральних банках багатьох розвинутих країн застосовуються нові високоефективні технології зберігання, транспортування та обробки банкнот, засновані на автоматизованих системах та поєднані з інформаційними технологіями. Це дає змогу контролювати готівковий обіг, управляти ним, отримувати своєчасну і якісну інформацію про стан готівки та підтримувати його на належному рівні, узгоджувати можливості виробництва готівки з потребами обігу.

Для створення і функціонування цілісної ефективної системи управління готівковим обігом, яка враховувала б зміни, що відбулися останнім часом в економіці і банківській системі країни, а також визначення у стратегічному та тактичному планах підходів спрямованих на комплексне вирішення організаційних і технічних питань на сучасному технологічному рівні на всіх етапах руху готівки потрібні нові підходи, що базуються на принципах застосування таких заходів, які спроможні створити умови для: повного і своєчасного забезпечення потреб економіки у готівці; зменшення питомої ваги готівки у загальному обсязі грошової маси; запровадження прогресивних технологій та сучасного обладнання на всіх операціях, пов`язаних з обробленням готівки; оптимізації витрат на підтримку готівкового обігу та чисельності обслуговуючого персоналу на операціях з готівкою; посилення безпеки при здійсненні готівкових операцій; вдосконалення організації та порядку обліку операцій з готівкою на всіх етапах руху готівки; перебудови системи інкасації та перевезення готівки; вдосконалення нормативного забезпечення ведення операцій з готівкою.

В ряді західних країн, як то Бельгія, Франція, Іспанія, Сполучені Штати Америки успішно використовуються автоматизованих систем обробки банкнот. В цих країнах використовують сучасний цілісний технологічний процес обробки банкнот фірм "Giezeke & Devrient" (Німеччина), "De La Rue Systems" (Англія),"СSІ" (США). [10, с. 89]

Комплекс робіт щодо автоматизації обробки готівки охоплює такі технологічні операції: розробка і виробництво грошей, інкасація та транспортування, приймання та видача, обробка (перелік, сортування, контроль справжності, обандеролення, пакування), облік, зберігання, вилучення з обігу зношених і підозрілих грошей, експертиза підозрілих банкнот, знищення та утилізація готівки, непридатної для обігу.

В США створенні сучасні машинні технології вилучення і знищення зношених банкнот та поступового, зважаючи на реальні можливості, оснащення банків автоматизованими системами обробки готівки, які дають змогу своєчасно і якісно здійснювати відсортування, контроль та вилучення з обігу зношених і фальшивих банкнот, перерахування пакування та ретельний облік.

У країнах світу центральні банки несуть основний тягар щодо забезпечення якісного стану готівки в обігу.

В західних країнах є деякі відмінності в класифікації грошової маси, в складі і кількості агрегатів.

В західних країнах АГРЕГАТ М1 містить: готівкові гроші в обігу; трансакційні (чекові) депозити, у тому числі -- вклади до запитання та нау-рахунки; дорожні чеки. Готівкові гроші в обігу охоплюють суму монет і банкнот, яку небанківські економічні агенти тримають поза банками. Готівкові гроші і чекові вклади, які є власністю держави (уряду), центрального банку або депозитних інститутів, в агрегат М1 не входять. Агрегат М1 акцентує увагу на функції грошей як засобу обігу -- це гроші, які безпосередньо використовуються для обслуговування угод в економіці. М1 відповідає базовому визначенню грошей і являє собою пропозицію грошей у вузькому визначенні.

Інші високоліквідні фінансові активи утворюють квазігроші. Вони не функціонують безпосередньо як засоби платежу і є предметом певних обмежень з боку банків на їх обмін за вимогою вкладників і на строк платежу. Але квазігроші можуть швидко і без ризику значних фінансових втрат перетворюватися в готівкові гроші або трансакційні депозити. Вони є складовою частиною грошових агрегатів М2 і МЗ.

АГРЕГАТ М2 -- це гроші М1 "плюс" заощаджувальні депозити; невеликі строкові депозити; одноденні угоди про зворотний викуп; одноденні позички в євродоларах; акціонерні рахунки домогосподарств у взаємних фондах грошового ринку; депозитні рахунки грошового ринку. Агрегат М2 охоплює активи, які є ліквідними засобами накопичення купівельної спроможності, і являє собою пропозицію грошей в широкому визначенні. Гроші М2 є найближчими субститутами грошей у вузькому визначенні. При перетворенні грошей М2 в гроші М1 виникають збитки, пов'язані з втратою доходу (процента) на ці фінансові активи.

АГРЕГАТ МЗ -- це гроші М2, а також депозитні сертифікати, строкові угоди про зворотний викуп, строкові позички у євродоларах, акціонерні рахунки інституціональних інвесторів у взаємних фондах грошового ринку.

АГРЕГАТ L містить гроші МЗ "плюс" банківські акцепти; комерційні папери; казначейські векселі; заощаджувальні облігації Казначейства.

Аґреґати МЗ та L складають фінансові активи, які можуть використовуватись як інвестиції, і тому вони найдалі перебувають від коштів трансакційного характеру -- грошей М1. Особливістю цих фінансових активів є те, що збитки, які виникають при їхньому перетворенні у гроші М1, можуть приймати дві форми: по-перше, втрата доходу на ці фінансові активи; по-друге, зміна (зменшення) ринкової ціни цих активів. Структура і розміщення грошової маси залежить від таких факторів, як розвиненість фінансової системи країни, схильність населення до поточного споживання і заощадження доходів в інститутах фінансової системи, структура депозитів і ліквідних активів (інструментів) фінансового ринку, рівень прибутковості та оподаткування ліквідних фінансових інструментів, рівень життя та ступінь багатства населення тощо. Тому в перехідних економіках структура грошової маси значно відрізняється від її структури в розвинутих країнах.

Розділ ІІІ. Майбутній стан грошей та їх реформа

3.1 Напрямки вдосконалення стану грошового обігу в Україні

В умовах переходу на ринкові засади існуюча система управління готівковим обігом в цілому є централізованою та адміністративною. Зокрема, складання прогнозів касових оборотів (починаючи від суб`єктів господарювання і закінчуючи Національним банком України) є трудомістким і тривалим процесом, кількість показників та відповідних розрахунків досить значна, недостатньо аналізується стан і динаміка готівкового обігу в регіонах у зв`язку з економічною ситуацією, яка там склалася. Більш чіткою має бути взаємодія з Банкнотно-монетним двором при видачі йому замовлень на виробництво грошових білетів на основі відповідних прогнозних розрахунків.

Украй негативним фактом у справі поліпшення організації здійснення операцій з готівкою є відсутність комплексного підходу до проблеми обробки готівки, починаючи від її виробництва і випуску в обіг до обробки в Національному банку України і комерційних банках та у позабанківській сфері. Це веде до зростання витрат на виробництво грошей та їх обіг, збільшення чисельності обслуговуючого персоналу, пов`язаного з обробкою готівки, зменшення швидкості обігу грошей, зниження рівня захисту грошових знаків від підробки, посилення вірогідності зловживань із боку обслуговуючого персоналу, звуження можливостей банку щодо надання клієнтам різноманітних послуг тощо.

Істотним фактором, що негативно впливає на розвиток готівкового обігу, є недосконалість законодавчої і нормативної бази, якою регулюється більшість етапів обігу готівки. В установленому порядку мають бути розроблені нові або вдосконалені існуючі законодавчі та нормативні документи, які б створили необхідну нормативно-правову базу цілеспрямованого впровадження в практику концептуальних положень щодо створення ефективної системи управління готівковим обігом у країні. [12, с. 217]

Потребують нормативно-правового врегулювання такі питання, як:

- визначення критеріїв зношеності банкнот та порядку їх сортування в банківській системі України на придатні для подальшого обігу і зношені;- правила визначення зношеної готівки в банківській системі України, порядок їх обробки, знищення та утилізації;- правила виявлення фальшивих банкнот у грошовому обігу України; законодавче визначення порядку організації роботи з фальшивими грошима;

- порядок обандеролення і пакування готівки в банківських установах України на різних технологічних процесах її обробки;

- порядок обробки і формування готівки підприємствами позабанківської сфери при її здаванні до банківських установ. [8, с. 94]Вдосконалення роботи, пов`язаної з організацією готівкового обігу в Україні слід проводити за такими напрямками.

1. Прогнозування грошової емісії та потреби в готівці.

Головна мета прогнозування готівкової маси - визначення на підставі основних напрямів грошово-кредитної політики і показників соціально-економічного розвитку країни необхідного для нормального та безперебійного функціонування економіки обсягу готівки.

Мета прогнозування готівкової емісії - визначення необхідних обсягів виробництва банкнот і монет на Банкнотно-монетному дворі НБУ. Воно здійснюється в кілька етапів:

- на першому етапі визначається необхідний обсяг емісії готівки як у цілому в Україні, так і в розрізі областей;

- на другому етапі визначається потреба у випуску готівки на заміну зношених банкнот та загальна потреба у випуску банкнот за номіналами;