Гроші та їх функції

- на третьому етапі (з урахуванням наявних запасів готівки у резервних фондах) визначається кількість банкнот і монет за номіналами, яку необхідно замовити для виробництва грошей на Банкнотно-монетному дворі.

2. Виробництво грошових знаків.

Виробництво грошових знаків національної валюти - гривні здійснюється на основі повного технологічного циклу на відповідних виробничих потужностях Банкнотно-монетного двору НБУ із застосуванням прогресивних технологій і сучасного обладнання.

Для забезпечення виготовлення якісних грошових знаків, що відповідають вимогам затверджених зразків, Банкнотно-монетний двір створює технологію виготовлення грошей, яка виключає можливість потрапляння до складу готової продукції бракованих грошей.

З метою децентралізації управління готівковим обігом у країні, забезпечення оперативного і безпосереднього ефективного регулювання взаємовідносин із комерційними банками регіональні управління Національного банку України наділяються правами самостійного розпорядження готівкою, яка зберігається в їхніх сховищах і в оборотній касі, - передача банкнот і монет зі сховища до оборотної каси та з оборотної каси до сховища, здійснення підкріплень комерційних банків готівкою з оборотної каси за їхніми заявками, приймання надлишків готівки від комерційних банків.

3. Організація готівкового обігу.

У позабанківській сфері політика Національного банку України з питань готівкового обігу має спрямовуватися в першу чергу на:

- забезпечення оптимальної кількості та структури грошових знаків в обігу та своєчасне вилучення з обігу зношених, пошкоджених та підробних банкнот і монет;

- проведення гнучкої, виваженої політики щодо організації готівкових розрахунків для активізації підприємницької діяльності;

- постійно здійснювати аналіз руху готівки у значних сумах за рахунками клієнтів виключаючи можливість проведення сумнівних і некоректних операцій;

- надання права комерційним банкам самостійно встановлювати тарифи на розрахунково-касове обслуговування клієнтів без обмеження їх граничного рівня;

- поступову передачу функцій контролю за дотриманням суб`єктами господарювання касової дисципліни органам Державної податкової адміністрації;

- скорочення готівкових розрахунків на основі розширення обсягів безготівкових платежів населення в сфері торгівлі, послуг шляхом створення національної системи масових електронних платежів, використання розрахункових чеків, векселів, акредитивів тощо та здійснення соціальних виплат населенню через установи банків. [8, с. 139-144]

Світ придбав величезний досвід вирішення таких завдань. У центральних банках багатьох розвинутих країн застосовуються нові високоефективні технології зберігання, транспортування та обробки банкнот, засновані на автоматизованих системах та поєднані з інформаційними технологіями.

Для створення і функціонування цілісної ефективної системи управління готівковим обігом, яка враховувала б зміни, що відбулися останнім часом в економіці і банківській системі країни, а також визначення у стратегічному та тактичному планах підходів спрямованих на комплексне вирішення організаційних і технічних питань на сучасному технологічному рівні на всіх етапах руху готівки потрібні нові підходи, що базуються на принципах застосування таких заходів, які спроможні створити умови для: повного і своєчасного забезпечення потреб економіки у готівці; зменшення питомої ваги готівки у загальному обсязі грошової маси; запровадження прогресивних технологій та сучасного обладнання на всіх операціях, пов`язаних з обробленням готівки; оптимізації витрат на підтримку готівкового обігу та чисельності обслуговуючого персоналу на операціях з готівкою; посилення безпеки при здійсненні готівкових операцій; вдосконалення організації та порядку обліку операцій з готівкою на всіх етапах руху готівки; перебудови системи інкасації та перевезення готівки; вдосконалення нормативного забезпечення ведення операцій з готівкою.

Вивчення технології обробки банкнот у центральних банках кількох провідних країн світу допомогло Національному банку визначити пріоритети у справі вирішення цього завдання в Україні.

Запровадження такої системи дозволить не тільки фактично щоденно контролювати технологічні процеси оброблення готівки у конкретному територіальному управлінні Національного банку, але і у значній мірі дозволить управляти процесами готівкового обігу в межах Національного банку. Крім того це надасть змогу мати своєчасну і якісну інформацію про стан та структуру готівки в обігу, оперативно приймати необхідні управлінські рішення щодо перерозподілу готівки між регіонами України.

Комплекс робіт щодо автоматизації обробки готівки має охоплювати такі технологічні операції: розробка і виробництво грошей, інкасація та транспортування, приймання та видача, обробка (перелік, сортування, контроль справжності, обандеролення, пакування), облік, зберігання, вилучення з обігу зношених і підозрілих грошей, експертиза підозрілих банкнот, знищення та утилізація готівки, непридатної для обігу. [10, с. 138]

Вирішення таких завдань в Україні можливе тільки шляхом поступового, але цілеспрямованого впровадження сучасних технічних засобів, автоматизованих та комп`ютерних технологій у сфері готівкового обігу на основі чіткої нормативної бази Національного банку, яка регламентує проведення всіх операцій із готівкою в державі. Вирішення цієї проблеми в Україні можливе за рахунок створення сучасної машинної технології вилучення і знищення зношених банкнот та поступового, зважаючи на реальні можливості, оснащення регіональних управлінь НБУ автоматизованими системами обробки готівки, які дають змогу своєчасно і якісно здійснювати відсортування, контроль та вилучення з обігу зношених і фальшивих банкнот.

3.2 Грошова реформа та особливості її проведення на Україні

Грошова реформа є одним з інструментів грошової політики. Роведення грошових реформ, зміст яких зводиться до повної або частокової структурної перебудови державою наявної в країні грошової системи, завжди вимушене.

Кожна грошова реформа є індивідуальною і неповторною за своїми характеристиками. Вирішуючи конкретно визначене коло завдань структурної перебудови та стабілізації грошового обігу тієї чи іншої країни, будь-яка реформа завжди специфічна за змістом. Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи поділяються на два типи: грошові реформи у вузькому й широкому розумінні цього поняття. У першому випадку йдеться про проведення заходів із заміни дійсної грошової одиниці та відповідної стабілізації грошей без якісної перебудови системи грошового обігу; у другому - про запровадження принципово нової за структурою і змістом системи функціонування та обігу грошей.

Грошові реформи у вузькому розумінні цього поняття мають кілька різновидів. Це:

Грошові реформи формального типу, що зводяться лише до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує. Приводом до такої зміни може бути недостатня захищеність купюри старого зразка та її масова фальсифікація, зміна державної символіки тощо.

Грошові реформи з деномінацією грошового обігу. Це дещо складніша форма грошової реформи, головною метою якої є заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін.

Грошові реформи конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обігу або без його зміни)

За часовим лагом здійснення обмінних операцій теорія і практика розмежовують одномоментні грошові (строк проведення обміну старих грошей на нові не перевищує 7-10 днів) і грошові реформи паралельного типу. Перші називають іще “шоковими” реформами. Названий тип реформ застосовується у більшості випадків, коли йдеться про використання конфіскаційної процедури. Названі вище реформи конфіскаційного типу передбачали здійснення обмінних операцій протягом всього декількох днів. Це були одномоментні реформи, або реформи “шокового” типу. [12, с. 274]

Реформи паралельного, або, як їх ще називають, консервативного типу є надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця, розширюючи сферу свого функціонального застосування, витісняє старі гроші поступово. В результаті протягом певного часу, коли в обігу знаходяться дві грошові одиниці - стара й нова, відбувається відповідна сегментація сфери грошового обігу.

Грошові реформи в широкому розумінні цього поняття від розглянутих вище реформ тим, що вони передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин.

Грошова реформа повинна обов'язково доповнитися системою практичних заходів, які б гарантували її повномірний характер. Ключовими середних мають бути:

Дії з нормалізації товарно-грошових відносин, і в першу чергу рішуче обмеження бартеру як зони економічних зловживань

Удосконалення управління валютною та емісійною політикою з тим, щоб стабільність грошової одиниці підтримувалась на відповідному рівні

Недопущення безконтрольності з боку держави за відпливои капіталу та грошової маси в тіньову економіку і за кордон

Запровадження чіткого контролю за джерелами формування, умовами розміщення та напрямками використання валютних резервів держави [10, с. 120]

Грошова реформа сама собою не забезпечує оздоровлення економіки, вона створює передумови для її успішного розвитку. Тільки динамічне економічне зростання на основі науково-технічного прогресу, структурних перетворень в економіці і особливо - пріоритетного розвитку наукомісткого, інтелектуального виробництва може забезпечити не просто сталість, а зростання валютного курсу грошової одиниці. Лише стійка і надійна валюта робить можливим повне використання праці, капіталу, матеріальних ресурсів.

Грошова реформа повинна пов'язуватись з іншими аспектами економічної реформи, перш за все з приватизацією, розвитком виробництва, платіжним балансом, дефіцитом державного бюджету. Інакше кажучи, для грошової реформи потрібна сприятлива економічна ситуація. Це - зменшення інфляції та дефіциту державного бюджету, забезпечення розвитку експорту, позитивне сальдо платіжного балансу. Одночасно мають утвердитись дворівнева банківська система, створені резервні фонди, розвинутий ринок цінних паперів, діяльність фондової біржі.

7 листопада 1992р. Президент України підписав Указ “Про реформу грошової системи України”, за яким з 12.11.1992р. купоно-карбованець було впроваджено і у сферу безготвкового обігу. Функції рубля в грошовому обігу на території України припинилися. Із введенням у безготівковий обіг український купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти. Він став єдиним на території республіки офіційним засобом платежу. Так завершився в Україні перший етап грошової реформи.

Політика фінансово-грошової стабілізації, розпочата у жовтні 1994 року, створила необхідні передумови для проведення другого етапу грошової реформи. Її відкритий і безконфіскаційний характер забезпечив зростання довіри не тільки до національної грошової одиниці, а й до усієї системи органів державної влади України.

Посилення у 1995 році і першій половині 1996, року стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею нашої держави.

25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні».

Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в нашій державі проводилася від 2 до 16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях.[8, с. 310]

Протягом 15 днів -- від 2 до 16 вересня 1996 року -- в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня.

Все це, безумовно, позитивно вплинуло на фінансову ситуацію в Україні. В результаті різко скоротилася кількість банкнот в обігу, що суттєво полегшило бухгалтерський облік, роботу касирів, банківських установ, торговельної мережі, всіх суб'єктів господарювання.

Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої було створено один з невід'ємних атрибутів державності -- національні гроші. Зарубіжні аналітики вітали здійснення грощової реформи у нашій державі, розглядаючи введення української валюти -- гривні -- як свідчення початку стабілізації української економіки.

ВИСНОВКИ

Готівково-грошовий обіг являє собою сукупність платежів, що здійснюється готівкою. Він є складовою частиною загального грошового обігу країни. Економіку України характеризує висока питома вага готівки в загальній грошовій масі (близько 50 відсотків). Готівка посідає важливе місце у платіжній системі країни і відіграє значну роль у здійсненні населенням готівкових платежів для обслуговування своїх потреб. Ось чому важливо правильно і чітко організувати готівковий обіг в країні. Питаннями організації готівково-грошового обігу в Україні займається Національний банк України. Саме він прогнозує та організовує виробництво й випуск в обіг банкнот і монет національної валюти, створює їх резервні фонди, встановлює номінали, платіжні ознаки та порядок заміни й утилізації зношених банкнот і монет, правила зберігання та інкасації готівки, визначає порядок ведення касових операцій в банківській та позабанківській сферах.

Грошова маса, що перебуває в обігу, її структура і динаміка вважаються одними з головних макроекономічних показників стану народного господарства. В основу виділення обсягу і структури грошової маси покладено агрегатний метод вимірювання пропозиції грошей. Грошовий агрегат є групуванням певної категорії грошових форм відповідно до рівня їхньої ліквідності.

Аналіз структури і динаміки грошової маси має важливе значення при вироблені центральними банками орієнтирів кредитно-грошової політики.

Регулювання Національним банком України обсягу і структури грошової маси в обігу можливе лише при чіткому прогнозуванні грошового обігу через визначення головних напрямів кредитно-грошової політики, прогнозних розрахунків балансу грошових прибутків і витрат населення і готівкового обороту.

Прогнозування грошового обороту зводиться до визначення кількості необхідної для обігу готівки і регулювання грошової маси, що дозволяє встановлювати необхідне співвідношення між грошовою і товарною масою в обігу.

Головна мета діяльності НБУ в цій сфері - підтримання стабільності і зміцнення національної грошової системи.

Удосконалення грошового обігу - скорочення періодів між видачею платні, широке використання кредитних карток, електронного зв`язку, який прискорює здійснення платежів - все це приводить до збільшення швидкості обігу грошей. Це відчутно здешевлює систему обігу грошей, робить її мобільнішою та ефективнішою. У випадку зменшення кількості грошей, що обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці має зрости. Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням V. Важливо звернути увагу і на те, що таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.

Істотним фактором, що негативно впливає на розвиток готівкового обігу, є недосконалість законодавчої і нормативної бази, якою регулюється більшість етапів обігу готівки. В установленому порядку мають бути розроблені нові або вдосконалені законодавчі та нормативні документи, які б створили необхідну нормативно-правову базу цілеспрямованого впровадження в практику концептуальних положень щодо створення ефективної системи управління готівковим обігом .

Реформування системи організації готівкового обігу має ґрунтуватися на таких основних законодавчих документах: закони України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про здійснення платежів на території України та порядок забезпечення податкових зобов`язань", "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Гальчинський А. Теорія грошей. К., "Основи" 2006. с.586.

2. Грищенко А. Гроші: виникнення, сутність функції та агрегати// Економіка України, 1999, № 2.

3. Гроші та кредит/ За ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2002. - 598 сГроші та кредит: Навчальний посібник/ Ільїна С.Б., Шило В.П., Кисла В.І., Шрамкова Н.І. - К.: «ВД «Професіонал», 2007. - 368 с.

4. Гроші та кредит А. Демківський - Дакор, 2003 ВИРАР

5. Мишкін Ф.С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. - К.: Основи, 1998. - 964 с.

6. Концепція організації готівкового обігу в Україні. // Вісник Національного банку України 2005р. № 6

7. Кравець В. Гривня - жіночого роду \\ Вісник НБУ. - 2005. - №39

8. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг. Навчальний посібник. К., "Знання" 2005.

9. Науменкова С.В. Проблеми збалансуваннягрошового ринку України. К., "Наукова думка". 2004.

10. Національний банк і грошово-кредитна політика. Підручник під ред. А.М. Мороза. К., 2006. с.572.

11. Потійко Ю.А Розподіл банківських активів в Україні. // Фінанси України 2009 р. № 6

12. Савлук М.І., Мороз А.М. Гроші та кредит К.,"Либідь" 2002.

13. Сучасні банківські технології у сфері готівкового обігу: етапи становлення та перспективи розвитку.// Вісник Національного банку України 2006 р. № 12.