Модель економічного зростання України з урахуванням циклічності та його перспективи

1.2 Фази циклу

Розділ 2 Вплив циклічності на економіку України

Розділ 3 Теорія економічного зростання

3.1 Зміст та джерела економічного зростання

3.2 Фактори і типи економічного зростання

Розділ 4 Позитивні та негативні ефекти економічного зростання в Україні

4.1 Функціонування економіки України попередніх років

4.2 Економічне зростання в Україні протягом 2004-2005 рр.

Наше суспільство прагне до економічного росту, а також до повної зайнятості і стійкого рівня цін. Протягом всієї історії людства спостерігається значний ріст економіки. Технічний прогрес, збільшення виробничих можливостей і життєвого рівня, являються стратегічними напрямками динамічного розвитку економіки.

Але довготривалий економічний процес не був рівномірним, а переривався періодами економічної нестабільності.

Періоди зростання економіки іноді затьмарювала інфляція, тобто підвищення рівня цін. Були і такі періоди, коли ріст поступався спаду і депресії, тобто низькому рівню зайнятості і виробництва. В деяких випадках було й таке, що коли поряд з підвищенням рівня цін різко зросло безробіття. Коротко говорячи, довготривала тенденція до економічного росту переривається і ускладнюється як безробіттям, так і інфляцією.

У минулому при розгляді економічного циклу через обмеженість статистичної інформації приділяли надто велику увагу паніці або кризам, таким як банкрутство дутих колоніальних підприємств в Англії у 1720 р., і, звичайно, грандіозний біржовий крах у «чорний вівторок» 29.10.1929 р.

Пізніше почали говорити вже про дві фази економічної активності: процвітання і депресію, або бум і кризу, з вершинами і низинами, які є поворотними точками між цими фазами.

1.1 Деякі напрями дослідження циклічних коливань та їх різновидів кін. ХІХ - поч. ХХ ст.

1.2 Фази циклу

Економічні коливання ділової активності суттєво відрізняються в межах однієї країни у різні проміжки часу та у різних країнах в межах одного історичного періоду за тривалістю, причинами, що їх породжують, та періодичністю. Саме тому існують різні теорії, що прагнуть пояснити причини, зміст та наслідки економічних коливань.

Економічний цикл (цикл ділової активності) характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, що виявляється у невідповідності сукупного попиту і сукупної пропозиції. У загальному виді цикл представляє собою результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВНП, загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття та інфляції, завантаження виробничих потужностей та ін.).

Хоча, як я вже зазначав, цикли часто не схожі між собою, вони мають спільні ознаки. Американські вчені-економетрики Артур Бернс та Веслі Мітчелл у праці «Аналіз бізнес-циклів» (1946 р.) запропонували класифікацію макроекономічних змінних залежно від того, як вони змінюються на різних фазах циклу:

а) про циклічні змінні мають тенденцію до зростання у фазі піднесення та до зменшення у фазі падіння;

б) анти циклічні змінні мають тенденцію до зростання у фазі падіння та до зменшення у фазі піднесення;

в) ациклічні змінні - такі змінні, динаміка яких безпосередньо не пов'язана з фазами циклу ділової активності.

Залежно від щільності зв'язку між про циклічними змінними і циклічними коливаннями, їх (про циклічні змінні) поділяють на змінні, щільно пов'язані з циклом (сукупний випуск, прибуток від бізнесу, процентна ставка у короткостроковому періоді, швидкість обороту грошей, рівень цін і т. ін.) та ті, яким властивий слабший зв'язок із циклом ділової активності (виробництво товарів повсякденного вжитку, виробництво сільськогосподарської продукції, добування природних ресурсів, ціни на природні ресурси та сільськогосподарську продукцію, рівень процентної ставки у довгостроковому періоді і т. ін.).

Прикладами анти циклічних змінних можуть слугувати: а) зростання запасів у період зменшення обсягів виробництва і продаж та, навпаки, зменшення запасів у період піднесення; б) зростання безробіття у період падіння виробництва і, навпаки; в) зростання рівня банкрутств у період депресії та зменшення їх у період піднесення тощо.

Щоб ретельніше дослідити особливості ділового циклу, його поділяють на фази. Класичний цикл ділової активності має чотири фази. Він починається із падіння ділової активності й закінчується фазою піднесення. Схематично класичний цикл ділової активності подано на рис. 1.1 «Схема класичного ділового циклу».

Отже, цикл класично поділяється на 4 фази:

І - пік або бум; ІІ - спад (депресія);

ІІІ - дно або криза (нижня точка спаду); ІV - піднесення (підйом).

Діловий цикл. Ділові цикли є нерівномірними піднесеннями і спадами економічної активності.

Рисунок 1.1 - Схема класичного ділового циклу

Почнемо розглядати «пік» циклу, це коли в економіці спостерігається повна зайнятість і виробництво працює на повну або майже повну потужність. В цій фазі циклу рівень цін має тенденцію до підвищення, а ріст ділової активності зупиняється.

В наступній після піку фазі - «спаду» - виробництво і зайнятість скорочуються, але ціни не піддаються тенденції до зниження. Ціни падають тільки у тому випадку, коли спад серйозний і тривалий, тобто коли виникає депресія. Тут доречно буде згадати приказку: «Коли сусід втрачає роботу, то це є спад, а якщо ви втрачаєте роботу, то це депресія!» Нижня точка спаду або депресії - «дно» - характеризується тим, що виробництво і зайнятість, досягнувши самого низького рівня, починають знову «вибиратись» з дна.

Нарешті, в фазі «пожвавлення» рівень виробництва підвищується, а зайнятість зростає, можливо аж до повної зайнятості [11, c. 240]. По мірі того, як пожвавлення в економіці набирає силу, рівень цін може почати підвищуватись до того часу, доки не виникне повна зайнятість і виробництво не почне робити на повну потужність.

Не дивлячись на спільні для всіх циклів фази, окремі економічні цикли істотно відрізняються один від одного по тривалості і інтенсивності. Тому деякі економісти віддають перевагу говорити про економічні коливання, а не про цикли, тому що цикли на відміну від коливань припускають регулярність.

Слід також доповнити, що спад у діловому циклі називають рецесією, яка визначається як період, в якому реальний ВНП скорочується не менш як протягом шести місяців. Рецесія починається від піку, і закінчується найнижчою точкою спаду - дном.

Хоча ділові цикли досить різні, вони мають багато спільного. Якщо надійний прогнозист у сфері економіки твердить, що насувається рецесія, то чи існують характерні риси, яких необхідно сподіватися під час рецесії?

Ознаки економічної кризи (рецесії):

- перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них;

- різке падіння цін, зумовлене перевищенням пропозиції над попитом;

- падіння обсягів виробництва і, як наслідок, падіння норми прибутковості;

- зростання запасів;

- збільшення кількості банкрутств;

- зростання рівня безробіття;

- падіння рівня доходів;

- потрясіння кредитної системи(різке зростання норми номінального процента у зв'язку з тим, що попит на гроші зростає, а пропозиція зменшується внаслідок відливу грошових капіталів із банків, різке скорочення комерційних і банківських кредитів, падіння курсу акцій і облігацій і т. ін.).

Характерні риси депресії:

- зменшення запасів;

- призупинення різкого падіння цін;

- призупинення падіння виробництва;

- зменшення позикового процента.

Ознаки пожвавлення та піднесення:

- зростання виробництва;

- зростання загального рівня цін;

- зменшення рівня безробіття;

- зменшення запасів;

- зростання рівня доходів;

- розширення кредиту(кредитна експансія) тощо.

Потрібно зазначити, що і пожвавлення, і піднесення мають спільні характеристики. Відмінність між ними полягає в тому, що у фазі пожвавлення економіка досягає рівня до кризового стану, а у фазі піднесення - перевищує до кризовий розвиток економіки.

Класична схема циклічного розвитку властива економіці XIX ст. У XX ст. цикл модифікувався. Головними факторами, що зумовили модифікацію, вважають зміни, що відбулися в технологічному способі виробництва, та державне втручання в економіку.

Схематично сучасний діловий цикл можна зобразити таким чином, як на рис. 1.2

Як видно із рисунка, у сучасному циклі економіки відсутні чотири чітко визначені фази, а є лише дві: спад і піднесення.

Точки B, F, M - пікові точки;

Точки D, K, P - нижчі точки (дно).

Відрізки BD, FK та MP на рис. 1.2 відображають рецесію, а відрізки AB, DB, KM - розширення виробництва.

Особливості сучасного економічного циклу:

- зміна чотирифазної моделі циклу на двофазну;

- повні цикли (відстань між піком і дном) суттєво відрізняються між собою за тривалістю;

- починаючи з другої половини XX ст., відбувається скорочення фази економічного падіння, тоді як фаза розширення виробництва стала тривалішою;

- повторюваність криз стала частішою, але менш глибокою.

Рисунок 1.2 - Схема сучасного ділового циклу

Тренд - це результат дії факторів, що зумовлюють довгострокове економічне зростання таких показників, як рівень заощаджень, наявність механізму перетворення заощаджень у інвестиції, приріст трудових ресурсів та зростання продуктивності їх праці, технологічні зрушення і т. ін.

Бізнес-цикл (економічний цикл) - це тимчасове відхилення від довгострокової тенденції економічного зростання. Тобто діловий цикл - це коливання ділової активності навколо тренда [1, c. 314].

РОЗДІЛ 2 ВПЛИВ ЦИКЛІЧНОСТІ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

1) фактори попиту, які забезпечують зростання сукупних витрат, що сприяє збільшенню обсягів виробництва і доходу;

2) фактори пропозиції, що є визначальними в більшості моделей і мають складну структуру:

- природні ресурси в своїй якісній та кількісній визначеності;

- обсяг та якість капіталу;

- чисельність і якість трудових ресурсів;

- технологічний рівень;

- інституційні фактори;

- інформаційне забезпечення;

- організаційні фактори і т. ін;

3) фактори розподілу. Вони стосуються як розподілу ресурсів, що суттєво впливає на фактори пропозиції, так і розподілу національного продукту і доходу, що впливає на сукупний попит.

Взаємодія цих факторів виражається через криву виробничих можливостей (рис. Крива виробничих можливостей показує можливі комбінації випуску продукції різних видів за наявної кількості природних, трудових, інвестиційних ресурсів та даного технологічного рівня виробництва.

Зміщення кривої виробничих можливостей праворуч та вгору означає економічне зростання.

Рисунок 3 - Крива виробничих можливостей

Типи економічного зростання. Залежно від того, які джерела і фактори є визначальними у забезпеченні економічного зростання, розрізняють три його типи:

1) екстенсивне, яке здійснюється шляхом збільшення використання ресурсів;

2) інтенсивне, здійснюється шляхом кращого, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва;

3) змішане, котре поєднує інтенсивні та екстенсивні фактори.

Оскільки в економіці, як і в інших системах, чистих форм майже неможливо відшукати, то будь-яке економічне зростання за своїм типом можна вважати змішаним. Залежно від того, які фактори превалюють, можна говорити про переважно інтенсивний чи екстенсивний типи.

Суспільство не може не цікавити швидкість, з якою зростає економіка. Для її виміру використовують такі показники:

- темп економічного зростання, що визначається формулою:

Tзр = Y1 / Y0 x 100%,

де Tзр - річний темп зростання обсягу національного виробництва;

- темп річного приросту виробництва, який визначається такою формулою:

TД = (Yt - Yt - 1) / Yt - 1 = ДYt / Yt - 1,

де TД - річний темп приросту обсягу національного виробництва;

Y1 - обсяг національного виробництва в періоді t;

Yt-1 - обсяг національного виробництва в періоді t-1;

ДYt - приріст обсягу національного виробництва за період t;

ДYt-1 - приріст обсягу національного виробництва за період, що передує періоду t.

Щодо критеріїв оптимальності темпів економічного зростання слід зазначити, що через різноманітність цілей суспільного розвитку по-різному визначається їхня ієрархія, різні концепції виділяють різні критерії оптимальності. Це можуть бути повна зайнятість, максимізація споживання, зменшення диференціації доходів та соціальна стабільність тощо [1, c. 425].

РОЗДІЛ 4 ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ ЕФЕКТИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В УКРАЇНІ

4.1 Функціонування економіки України попередніх років

Насамперед ми не маємо повноцінного ринку праці через те, що такий надзвичайно важливий ресурс, як робоча сила, не отримав відповідної вартісної оцінки. Це досить суттєво обмежує можливості ефективного використання, тим більше, що ціни на інші ресурси вже давно досягли світового рівня. Ця суперечність є значною перешкодою на шляху до економічного зростання, особливо якщо враховувати наявний рівень кваліфікації робочої сили. В результаті знижується мотивація до високопродуктивної праці. До того ж система не тільки не стимулює, а, навпаки, пригнічує економічну активність людей, а значить обмежує можливості забезпечення економічного зростання в довгостроковому плані. Цьому сприяє надзвичайно повільне створення обов'язкового атрибуту ринкової економіки - фондового ринку, а ринок державних цінних паперів фактично заморожений після його невдалого старту.

Взагалі стан ринку цінних паперів викликає глибоке, занепокоєння, оскільки ця надзвичайно важлива сфера ринкової економіки не відповідає вимогам та потребам не лише близького майбутнього, а й сьогодення. В усьому світі цінні папери виконують роль фінансових інструментів, через які здійснюється залучення, розподіл та перелив інвестиційних капіталів у різні сфери економіки, насамперед у її реальний сектор. В Україні ж спостерігається низький рівень прозорості та ліквідності фондового ринку, високі системні ризики.

В даний час позитивно впливає на економічне зростання процес детінізації економіки. Легалізуючись, економіка немовби дає ефект зростання. Поки що не можна стверджувати, яке є співвідношення цього процесу з реальним зростанням, оскільки такі розрахунки не проводилися.

Є всі підстави стверджувати, що у 1999 та 2000 роках економіка зростала, але це було зростання у традиційних галузях і передусім за рахунок вільних потужностей. При цьому інтеграція у світове співтовариство відбувалося, але у сферах не досить вигідних і не досить перспективних для економіки у стратегічному плані, оскільки ресурси розширеного відтворення не можуть формуватися і збільшується залежність від зовнішнього фактора, особливо за рахунок тих ресурсів, які ми отримаємо по імпорту для забезпечення функціонування економіки України [4, c. 204].

На сьогодні наша економіка може добиватися окремих результатів за законами, які принципово відмінні від планово-розподільчої системи. Разом з тим перехід до нової системи протягом цього часу не дозволив нам розв'язати питання структурної перебудови, маючи на увазі передусім реструктуризацію промисловості, а також позбавитися потужного негативного впливу зовнішнього чинника, який діяв тоді, коли економіка України функціонувала у складі єдиного народногосподарського комплексу СРСР. Характер такої залежності змінився у багатьох аспектах, але він не є таким, що працює на створення нової економіки, яка насамперед має використовувати ресурси на основі нової інноваційної системи розвитку.

Входження української економіки у трансформаційний процес призвело до значного скорочення виробництва і доходів, деформації макроструктур них, відтворювальних та галузевих пропорцій, до істотного зниження рівня життя населення. Для трансформаційного циклу в Україні характерним стало зволікання у часі з процесом реформування, отримання очікуваних результатів, а також надзвичайна глибина економічного спаду.

Можна виділити такі головні етапи трансформаційного циклу (за роками):

- 1991-1999 - спад виробництва зі зниженням ВВП майже на 60%;

- 1999-2000 - перегин;

- 2001-2009 (за песимістичними очікуваннями - до 2011р.) - відновлення до кризового рівня виробництва ВВП (завершення кризового періоду);