Оборотні засоби та шляхи підвищення ефективності їх використання

51

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси підприємств»

на тему: «Оборотні засоби та шляхи підвищення ефективності їх використання»

Запоріжжя, 2010 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ, ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

1.1 Економічний зміст оборотних засобів та їх класифікація

1.2 Джерела формування оборотних засобів

1.3 Ефективність використання оборотних засобів та шляхи їх підвищення

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

РЕФЕРАТ

Курсова робота містить: 51 сторінку, 14 таблиць, 1 рисунок, 20 літературних джерел на двох сторінках.

Тема: «Оборотні засоби та шляхи підвищення ефективності їх використання».

Мета роботи: розробка рекомендацій щодо підвищення шляхів ефективності та використання оборотних засобів

Для досягнення даної мети ми поставив перед собою наступні завдання: дослідити економічну сутність оборотних засобів підприємств, уточнити склад і наукову їх класифікацію; виявити особливості кругообігу оборотних засобів приватних підприємств та їх вплив на процес формування оборотних фондів і фондів обігу; визначити рівень забезпеченості приватних підприємств оборотними засобами, а також структуру джерел їх утворення; розрахувати показники ефективності використання оборотних засобів підприємств; обґрунтувати пропозиції щодо оптимального співвідношення між основними та оборотними засобами.

Об'єкт дослідження: виробниче підприємство

Предметом дослідження є підвищення ефективного використання оборотних засобів у виробничих підприємствах.

Методи дослідження: теоретичною та методологічною основою курсового дослідження є основні положення економічної теорії, роботи провідних вітчизняних і зарубіжних вчених щодо формування й ефективного використання оборотних засобів, законодавчі та нормативні акти органів державної влади України; фінансовий план.

ОБОРОТНІ ЗАСОБИ, ОБОРОТНІ КОШТИ, ОБОРОТНІ ФОНДИ, СТАТУТНІ ПАСИВИ, ВЛАСНІ КОШТИ, ЗАЛУЧЕНІ КОШТИ, ОСНОВНІ ЗАСОБИ.

ВСТУП

Основною метою даної роботи є розробка пропозицій щодо підвищення ефективного використання оборотних засобів приватних підприємств, дослідження оборотних засобів підприємства.

Питання теорії і практики формування та ефективного використання оборотних засобів досліджували багато вчених: В.Г. Андрійчук, С.Б. Барнгольц, Г.Ф. Білоусенко, Ю. Брігхем, І.Ю. Гришова, М.Я. Дем'яненко, Л.А. Демчук, Л.П. Деркач, Н.С. Лисиціан, Ю.Г. Мусіяка, Н.В. Петруня, Г.М. Підлісецький, Д.В. Полозенко, І.Ф. Стефанів та інші. Але значна частина питань, пов'язаних із формуванням та ефективним використанням оборотних засобів підприємств, досліджувались в дореформений період і не в повній мірі відповідають ринковим умовам.

Предметом дослідження є підвищення ефективного використання оборотних засобів у приватних та державних підприємствах.

Оптимізація розміщення оборотних засобів створює підґрунтя для цільового і економічного використання фінансових ресурсів, сприяє зменшенню запасів у виробництві ті обігу, успішному виконанню планів виробництва, реалізації продукції, підвищенню рентабельності і зміцненню фінансового стану підприємства.

Для цього підприємство повинно якісно розподіляти норматив власних оборотних коштів. Нормування націлене на визначення дійсно мінімальних запасів на всіх стадіях руху оборотних фондів обігу.

Початок будь-якої підприємницької діяльності потребує певної суми готівкових грошових засобів, які потім перетворюються у виробничі ресурси (або товари для продажу). Дані ресурси переробляються у процесі виробництва з наступною реалізацією у вигляді готової продукції, в результаті чого у компанії виникає дебіторська заборгованість і грошові засоби.

Особливість оборотних засобів полягає в тому, що в умовах нормальної господарської діяльності оборотні засоби не витрачаються, а авансуються у різні види поточних витрат компанії, повертаючись після завершення кожного обороту до своєї вихідної величини. Період часу, на протязі якого здійснюється оборот грошових засобів, представляє собою тривалість виробничо-комерційного циклу, який складається з відрізка часу між виплатою грошей за сировину і матеріали й надходженням грошей від продажу готової продукції.

Підприємства сфери матеріального виробництва здатні підтримувати безперервність процесу виробництва і реалізації продукції лише за умови, якщо в їх розпорядженні поряд із основними засобами (знаряддями виробництва) є також оборотні засоби у вигляді, головним чином, предметів праці - запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, тари тощо. Подібно до основних засобів. Вони також функціонують у сфері виробництва, тобто - також засоби виробництва.

Для аналізу стану і ефективності використання оборотних засобів, як правило, ми використовуємо наступні показники:

ѕ величина поточних активів і власних оборотних засобів

ѕ структура оборотних засобів

ѕ оборотність окремих елементів оборотних засобів

ѕ рентабельність поточних активів

ѕ тривалість фінансового циклу

Вивчення часової динаміки даних показників дозволяє розробити ефективну систему управління головними складовими оборотних засобів компанії - виробничими запасами і дебіторською заборгованістю.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ, ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

1.1 Економічний зміст оборотних засобів та їх класифікація

Оборотними називаються засоби виробництва, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою речову форму.

Оборотні засоби підприємств становлять сукупність оборотних фондів і фондів обігу, виражених у вартісній формі. Інакше кажучи, вартість оборотних засобів набуває форми оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди --це частина засобів виробництва, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою натуральну форму (тобто це матеріали, конструкції, деталі тощо).

Оборотні фонди є матеріальними ресурсами підприємства. Одна їх частина входить до продукції й утворює, таким чином, її матеріальний склад, а друга допомагає виконувати виробничий процес.

Фонди обігу -- це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством на створення засобів оборотних фондів: матеріалів, сировини, деталей, палива та ін. У цьому полягає основна схожість й відмінність між оборотними фондами та фондами обігу. Таким чином, оборотні фонди виражаються в обслуговуванні сфери виробництва, а фонди обігу -- в обслуговуванні сфери обігу.

Окрім основних кожне підприємство обов'язково повинно мати оборотні засоби або оборотний капітал. Ці поняття різняться. Оборотний капітал -- це фінансові ресурси, вкладені в об'єкти, використання яких здійснюється підприємством протягом одного виробничого циклу або відносно короткого календарного періоду (як правило, щонайбільше один рік). Оборотні засоби -- це зазначені об'єкти. Оборотний капітал, що вкладається у виробництво і реалізацію продукції, споживається повністю і відтворюється одразу після завершення виробничого циклу через реалізацію товару.

У практиці обліку та законодавстві поняття оборотного капіталу прирівняне до поняття оборотних засобів. Оборотні засоби поряд з основними є найважливішим елементом виробництва. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними засобами гальмує його нормальну діяльність і погіршує фінансовий стан.

Оборотні засоби призначені забезпечувати динамічну складову економічної діяльності підприємства. У процесі кругообігу вони проходять три стадії перетворень.

Заготовча стадія -- "гроші -- оборотні засоби" -- охоплює період, необхідний для створення виробничих запасів. Оборотні засоби на цій стадії у вигляді грошей використовують для закупівлі сировини, матеріалів та інших предметів праці.

Виробнича стадія -- "оборотні засоби -- готова продукція" -- починається з отримання предметів праці і завершується відправленням готової продукції на склад підприємства. Оборотні засоби на цій стадії мають вигляд предметів праці, незавершеної та готової продукції.

Стадія реалізації -- "готова продукція -- гроші" -- починається з надходження готової продукції на склад підприємства і завершується отриманням виручки від реалізації продукції. Оборотні засоби на цій стадії перебувають у вигляді готової продукції та грошей.Таким чином, кошти здійснюють один оборот, а далі все повторюється. Оборотний капітал підприємства залежно від ролі, яку він відіграє у виробничому процесі, поділяється на оборотні фонди (капітал у виробництві) та фонди обігу (капітал в обігу). Для вивчення складу і структури оборотні засоби класифікують за певними ознаками (рис. 1.1).



Рисунок1.1 - Оборотні засоби підприємства

Матеріальною основою капіталу у виробництві є оборотні фонди. Оборотні фонди -- це частина виробничих фондів підприємства, що споживаються в одному виробничому циклі й змінюють натуральну форму. Оборотні фонди поділяють на такі групи [15, с.145-149].

Виробничі запаси -- це предмети праці, які містяться на складі у вигляді запасів і призначені для переробки у виробничому процесі.

До виробничих запасів належать:

ѕ основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, що безпосередньо беруть участь у виробництві і з яких виготовляється продукція;

ѕ допоміжні матеріали, конструкції, деталі, що на відміну від основних безпосередньо не пов'язані з виготовленням продукції, але необхідні для виробничого процесу. До них належать мастильні матеріали, приводні паси, паливо, запасні частини до устаткування, обтиральні матеріали та ін.;

ѕ малоцінні інвентар та інструменти й такі, що швидко зношуються. За характером практичного застосування вони поділяються на малоцінний інвентар та інструмент і на господарський та конторський інвентар. Усі ці засоби праці об'єднуються в одну групу, незважаючи на різноманітність призначення, оскільки їх вартість невелика (приблизно до п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів громадян) і вони мають відносно нетривалий термін використання (до одного року). До цієї групи належать також спецодяг, спецвзуття та інші захисні пристосування незалежно від строку їх служби та вартості.

Незавершене виробництво -- це продукція, яка ще не пройшла всі стадії обробки. У вартісному вираженні -- це витрати на придбання матеріалів, запасних частин, сировини, на заробітну плату й інші кошти, необхідні для продовження процесу виробництва.

Витрати майбутніх періодів -- це витрати на виконання науково-дослідних, раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату тощо, що здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції списуватимуться в наступних періодах.

Фонди обігу -- це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством для створення оборотних фондів. До фондів обігу належать:

ѕ готова продукція, що перебуває на складі підприємства і підготовлена до відправки споживачеві, а також та її частина, яка вже відправлена, але ще не оплачена;

ѕ товари на складі, що закуповуються з метою подальшої реалізації за вищими цінами. У бухгалтерському обліку окремо відображаються товари на складі й у дорозі, тобто товари, надіслані постачальником на адресу споживача. При цьому право власності на ці товари перейшло до споживача, але вони ще не надійшли на його склади і не оприбутковані;

ѕ дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок взаємних розрахунків між підприємствами за надані їм послуги або зроблену поставку товарів;

ѕ гроші у розрахунках, що включають як реальні гроші у вигляді готівки в касі підприємства, так і грошові засоби на розрахунковому рахунку в банківській установі.

Запам'ятаймо, що оборотні фонди призначені для обслуговування сфери виробництва, а фонди обігу -- для обслуговування сфери обігу.

За особливостями планування та принципом організації оборотні засоби поділяються на нормовані й ненормовані.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані і ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат.

Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств [14].

Нормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

За джерелами оборотні кошти поділяються на:

ѕ власні та прирівняні до власних;

ѕ залучені;

ѕ інші.

Класифікація оборотних коштів має велике значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По - перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними капіталами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По - друге, визначення планової потреби та розміщення коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань та ритмічної роботи.

По - третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По - четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По - п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообігу коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання [13].

1.2 Джерела формування оборотних засобів

Джерела утворення оборотних засобів -- це фінансові ресурси за рахунок яких вони формуються. На основі такого поділу джерела формування оборотних засобів є:

ѕ власні джерела;

ѕ позикові джерела,

ѕ залучені джерела коштів.

Власні джерела. Потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел:

ѕ статутний капітал (фонд);

ѕ відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення;

ѕ цільове фінансування на цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів);

ѕ приріст сталих запасів.

Підприємства, вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів - засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. При цьому слід зазначити, що ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси. Обсяг коштів, що спрямовуються на поновлення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів. До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви [19 c. 56-58].

Сталі пасиви - це засоби, які юридично не належать підприємству, але постійно перебувають у його господарському обігу і які воно використовує. До сталих пасивів належать:

ѕ мінімальна заборгованість підприємства з резерву майбутніх платежів, тобто витрати, що належать до витрат виробництва, але не застосовуються для безпосереднього виготовлення продукції;

ѕ стійка перехідна заборгованість постачальникам;

ѕ мінімальна заборгованість із заробітної плати і відрахувань на соціальні потреби;

ѕ залишки амортизаційних відрахувань на запаси матеріалів для капітального ремонту, виконаного господарським способом;

ѕ кошти підприємства, що покриваються кредитом банку та авансами замовників;

ѕ тимчасово вільні кошти спеціальних фондів.

Методика визначення власних оборотних коштів не робить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони у І розділі пасиву балансу.

Підвищення ефективності формування власного фінансового капіталу підприємства досягається в результаті здійснення відповідної фінансової політики, яка характеризується кількома етапами.

На першому етапі аналізується загальний обсяг формування власного фінансового капіталу, темпи його зміни порівняно з базисним і попереднім періодами, відповідність обсягу власного фінансового капіталу розміру оборотних активів, питома вага власних засобів у сукупному фінансовому капіталі підприємства. Після цього розглядаються джерела формування власного фінансового капіталу, здійснюється їхня вартісна оцінка, визначається рівень самофінансування підприємства в динаміці.

На другому етапі, здійснюються оцінка вартості окремих внутрішніх і зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів і робиться висновок про доцільність їхнього залучення у плановому періоді.

На третьому етапі планова потреба у власному фінансуванні оборотних активів. Установлюються розміри приросту власного фінансового капіталу порівняно зі звітним періодом.

На четвертому етапі здійснюється оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел коштів, які залучаються для формування власного фінансового капіталу підприємства.

Основним критерієм оптимізації може бути коефіцієнт рівня фінансування підприємства за рахунок, зовнішніх і внутрішніх власних коштів. Цей показник може визначитися за формулою (1.1):

, (1.1)

де Рвф - рівень фінансування підприємства за рахунок власних коштів, %

ОВФРпл. - обсяг формування власних фінансових ресурсів у плановому періоді, грош. од.

ЗПФРпл. - загальна потреба у фінансових ресурсах підприємства у плановому періоді, грош. од.

Позикові джерела. Формувати обігові кошти лише за рахунок власних джерел економічно не доцільно, так як це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і крім того позбавляє можливості підприємство отримувати додатковий прибуток за рахунку використання позикових коштів. Джерелами позикових коштів є банківські кредити, як короткострокові та к довгострокові, які зазвичай використовуються на придбання основних та поточних активів, на сезонні потреби підприємства [12 c. 64-69].

Але залучення кредитів потребує додаткових витрат підприємства по обслуговуванню цих боргових зобов'язань. До тих пір, поки розмір прибутку, забезпеченого використанням кредитів покриває витрати, пов'язані з його обслуговуванням, доти підприємство залишається економічно стабільним. Тобто для підприємства є важливим забезпечити раціональне співвідношення позикових та власних коштів.

На практиці визначається коефіцієнт співвідношення позикових та власних кошті, який розраховується за формулою(1.2):

 Kc = ПК / ВК (1.2)

де Кc - коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів;

ПК - позикові кошти;

ВК - власні кошти.

Цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства.

Залучені джерела. До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

Вексель є найпростішою і найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.

Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємством за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, від споживача одержує вексель або інше боргове зобов'язання.

Використання комерційного кредиту набули певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки скорочує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів. Її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.

Іншими словами, кредиторська заборгованість - це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за:

ѕ розрахунками з бюджетом;

ѕ за розрахунковими документами, строк сплати яких не настав і які не сплачено в строк;

ѕ за невідфактурованими поставками - розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк;

ѕ за короткостроковими кредитами.

Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якою її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальника за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість , що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів.

За кредиторської заборгованості постачальників залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі.

В Україні склалася парадоксальна ситуація: що більше в обороті підприємства товарів і грошей підприємства - постачальники, то більше це його влаштовує. Однак таке “перекачування ” капіталу (хоча й тимчасове) в кінцевому підсумку утворює ланцюг неплатежів, погіршує фінансовий стан підприємства, уповільнює обертання оборотних коштів у народному господарстві в цілому.

Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства. Сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними засобами.

Раціональне формування обігових коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, особливо за умов фінансової кризи [10].

1.3 Ефективність використання оборотних засобів та шляхи їх підвищення

Підприємства можуть підвищити ефективність використання оборотних засобів за рахунок таких заходів:

ѕ зменшення строків виготовлення продукції в результаті механізації робіт, удосконалення технологічних процесів, ширшого застосування конструкцій, агрегатів та напівфабрикатів;

ѕ зменшення виробничих запасів у результаті покращання організації матеріально-технічного постачання, зменшення дальності їх транспортування;

ѕ економії матеріальних ресурсів, кращого їх зберігання та обліку, суворого дотримання норм витрат матеріалів на одиницю продукції;

ѕ удосконалення розрахунків замовниками та інших заходів щодо поліпшення фінансової та платіжної дисципліни;

ѕ упорядкування ціноутворення, застосування дійової системи економічного стимулювання.

Оборотні кошти різногалузевих підприємств країни становлять значну частину їхніх матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання оборотних коштів суб'єктів господарювання має неабияке економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності - відповідні конкретні заходи.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю.

З усіх фінансових ресурсів тільки невелика частина вільна - грошові кошти в касі або на розрахунковому рахунку. Інші знаходяться в обігу: вкладені в основні і бігові кошти, причому оборотні засоби є найбільш мобільною частиною господарських засобів. Вони безперервно поновлюються, минаючи всі стадії виробничого процесу.

Прискорення обертання обігових коштів має велике значення для стабільності фінансового стану підприємства, виходячи з наступних основних причин:

По - перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо господарство, що має невеликий обсяг коштів, але більш ефективно їх використовує, може робити такий оборот, як і господарство з більшим обсягом коштів.

По - друге, з оборотністю пов'язана відносна величина витрат, що знижує собівартість одиниці продукції.

По - третє, прискорення обороту та тій або іншій стадії кругообігу коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) зменшують прискорити оборот на інших стадіях.

Слід наголосити, що робота в умовах ринку і повної господарської самостійності не скасовує необхідності планування оборотних коштів. Обов'язковість використання нормативів, встановлених вищою за рівнем організацією, залежить від їх економічної доцільності.

Якщо нормативи використовують в рамках внутрішнього аналізу, то їх дотримання повинно контролюватися. В процесі аналізу з'ясовуються причини утворення понаднормативних або не повних нормативів. Це можливо тільки в умовах внутрішнього управлінського аналізу.

Аналіз обігових коштів проводиться як в цілому, так і по окремих статтях, в середині статей - по групах, в середині групи - по видах для виявлення змін або нестач цінностей.

Методика аналізу оборотності обігових коштів полягає в порівнянні показників оборотності оборотних засобів господарства за звітний різ з аналогічними показниками за базовий рік. Таким чином, виявляються тенденції поліпшення або погіршення. Ця інформація корисна для акціонерів, можливих інвесторів, постачальників.

Надлишок власних оборотних коштів створюється у підприємстві у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад потрібні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах.

Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх обертання:

Коефіцієнт обертання визначається за формулою (1.1):

Ко = Р/С, (1.1)

де С - середні залишки нормованих оборотних коштів , грн.;

Р -обсяг реалізації продукції, грн.

Тривалість обороту визначається за формулою (1.2):

Т=360(90,30)/Ко (1.2)

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. За порівняння фактичного часу обертання з плановим визначається прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих статей.

Коефіцієнт завантаження визначається за формулою (1.4):

Кз=С/Р , (1.4)

Коефіцієнт ефективності визначається за формулою (1.5):

Ке = П/С, (1.5)

де П - прибуток від реалізації, грн.

Поліпшення використання оборотних коштів можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів, товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залеглих матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів - це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів. Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами (коефіцієнт автономії) - незалежність від позикових коштів визначається за формулою (1.6):

Кз.к = Вк/ К, (1.6)

де Вк - власний капітал, грн.;

К- весь капітал, грн .

Оптимальне значення 0,5.

Коефіцієнт покриття (достатність оборотних коштів для погашення боргів протягом року) визначається за формулою (1.7):

Кп= ПА/ Пз, (1.7)

де ПА - сума усіх поточних активів, грн;

ПЗ- поточні зобов'язання, грн.

Оптимального значення не має, але якщо коефіцієнт більш ніж два, приймається, як кращій показник.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності - готовність погасить заборгованість визначається за формулою (1.8):

Кабс.л = ГЗ/ПЗ (1.8)

де ГЗ - грошові засоби, грн.;

ПЗ- поточні зобов'язання, грн.

Оптимальне значення цього коефіцієнта 0,2 - 0,5 [7].

Показники ефективності використання оборотних засобів можна визначити не тільки для всієї їх суми, а й окремо як для нормованої, так і для ненормованої їх частини. Крім того, можна розрахувати й власні показники оборотності оборотних засобів, що показують, за рахунок яких елементів сталося уповільнення або прискорення оборотності оборотних засобів. У разі потреби такі показники можна розрахувати на різні періоди (рік, квартал, місяць).

Прискорення оборотності оборотних засобів, з одного боку, зумовлює збільшення обсягу виробленої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства, а з іншого -- дає можливість вивільнити частину цих коштів і за їх рахунок створити додаткові резерви для розширення виробництва.

Порівнюючи показники обороту оборотних засобів за два суміжних періоди або фактичного з плановим, можна визначити зміну оборотних засобів, спричинених прискоренням або уповільненням їх обертання.

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами. На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:

ѕ впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;

ѕ наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів і ін. до споживачів;

ѕ широке використання прямих тривалих зв'язків;

ѕ розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;

ѕ комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва :

ѕ прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва);

ѕ розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;

ѕ удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;

ѕ удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;

ѕ збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

На стадії обігу:

ѕ наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;

ѕ удосконалювання системи розрахунків;

ѕ збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;

ѕ ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами [6, 210 - 212].

Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному:

Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва. Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалюванню технологічних процесів.

Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці.

Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.

Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.

На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів. У залежності від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості і на виробництві підрозділяються на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, зв'язані з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, упровадженням нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів. До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, зв'язаних з підвищенням наукового рівня нормування і планування матеріалоємності промислової продукції, розробкою і впровадженням технічно обґрунтованих норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів; комплекси заходів, зв'язаних із установленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів.

Головний напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному конкретному підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції з той самою кількості сировини і матеріалів - залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати і запасів матеріальних ресурсів.

Чимале значення має скорочення втрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15-20% всієї економії матеріальних ресурсів. При управлінні оборотними коштами важливо також правильно вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.

Отже, функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін. Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, і ризику використання [11].

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН

Для складання фінансового плану виконують математичні розрахунки які виносяться в таблиці. Призначення фінансового плану полягає у визначенні обсягу фінансових результатів, а також сукупної потреби підприємства у певних розмірах фінансових ресурсів, необхідних для фінансування передбачених обсягів розширення виробництва, виконання фінансово-кредитних зобов'язань, розв'язання соціальних завдань і матеріального стимулювання працівників підприємства.

Необхідність фінансового плану полягає в тому, щоб дати можливість керівництву підприємства дістати уявлення про те, який обсяг фінансових результатів підприємство планує отримати у плановому році, які фінансові ресурси, у яких обсягах і звідки надходять, виявити резерви збільшення власних фінансових ресурсів, здійснювати режим економії та контроль за цільовим використанням коштів.

Фінансовий план починається з складання кошторису витрат на виробництво промислового підприємства таблиця 2.1.

Таблиця 2.1 - Кошторис витрат на виробництво промислового підприємства

№ з/р	Витрати	Усього на плановий рік	У тому числі на IV квартал
1	2	3	4
1	Сировина й основні матеріали	41533,1	10616,1
2	Допоміжні матеріали	8991,8	2823,3
	в тому числі:
2,1	придбані сировина і матеріали, комплектуючі вироби і послуги промислового характеру	3023,5	836,4
3	Паливо	1986,3	528,4
4	Електроенергія	2729,3	600,7
5	Плата за спеціальне використання водяних ресурсів	932,5	255,2
6	Відрахування на геологорозвідувальні роботи	228,4	56
7	Матеріальні витрати	8900,00	2276,70
8	Амортизаційні відрахування	12155,29	3038,82
9	Витрати на оплату праці	9700,40	2053,40
10	Відрахування у фонди соціального страхування - усього	3511,54	743,33
	у тому числі:
10,1	пенсійний фонд	3220,53	681,73
10,2	поточне соціальне страхування	135,81	28,75
10,3	державний фонд сприяння зайнятості	155,21	32,85
11	Фонд захисту навколишнього середовища	14,40	2,80
12	Фонд охорони праці підприємства	20,40	5,50
13	Інші витрати - усього	113,80	31,60
	у тому числі:
13,1	оплата послуг зв'язку	5,80	1,30
13,2	плата за оренду	47,00	13,20
13,3	відсотки за кредит	61,00	17,10
14	Витрати на виробництво	34415,83	8152,15
15	Списано витрат на невиробничі цілі	77,60	24,30
16	Витрати на валову продукцію	34338,23	8127,85
17	Зміна залишків незавершеного виробництва	-5271,18	-1317,80
18	Виробнича собівартість товарної продукції	39609,42	9445,65
19	Позавиробничі витрати	792,19	188,91
20	Повна собівартість товарної продукції	40401,60	9634,56
21	Товарна продукція у відпускних цінах підприємства	52522,09	12524,93

Для початку ми розраховуємо матеріальні витрати. Матеріальні витрати мають найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції. Раціональне використання сировини, матеріалів, допоміжних матеріалів, палива і енергії являється важливим резервом зниження собівартості продукції. Сумуємо сировина й основні матеріали, допоміжні матеріали,паливо, електроенергія, плата за спеціальне використання водних ресурсів, відрахування на геологорозвідувальні роботи «Усього за плановий рік» та заносимо результат в таблицю. Аналогічно робимо и в стовбці «У тому числі на IV квартал».

Для розрахунку амортизаційних відрахувань використовуємо дані отримані в таблиці 2.7 - Розрахунки амортизаційних відрахувань. Заносимо в стовбець «Усього за плановий рік» загальну суму амортизаційних відрахувань яку обчислили в таблиці 2.7. У стовбець «У тому числі на IV квартал» вносимо результат отриманий за формулою (2.1):

(2.1)

Сума амортизаційних відрахувань - це результат який ми отримали в таблиці 2.7.

Розраховуючи суму відрахувань у фонди соціального страхування, ми знаходимо суму пенсійного фонду, поточного соціального страхування та державний фонд сприяння занятості. Враховуючи положення підпункту 4 пункту 30 розділу ІІ Закону у 2008 році страхові внески, що перераховуються страхувальниками, зазначеними у пунктах 1, 2 та 5 статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”. Для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб - підприємців, сплачуються за ставкою 33,2 відсотки від об'єкта оподаткування для працівників. На поточне соціальне страхування сплачується 1.4%. У державний фонд сприяння зайнятості - 1,6%.

До інших витрат відносять та сумують дані про оплату послуг зв'язку, плату за оренду та відсотки за кредит.

Для розрахунку витрат на виробництво мі знаходимо суму: матеріальні витрати, амортизаційні відрахування, витрати на оплату праці, відрахування у фонди соціального страхування, фонд захисту навколишнього середовища, фонд охорони праці підприємства та інші витрати.

Витрати на валову продукцію - це різниця витрат на виробництво та списаних витрат на невиробничі цілі.

За допомогою таблиці 2.6 - Норми і умови для розрахунку нормативу власних обігових коштів, розраховуємо зміну залишків незавершеного виробництва. В стовбець «У тому числі на IV квартал» вносимо результат приросту (зменшення) нормативу незавершеного виробництва, в нашому випадку це зменшення -1317,80 тис. грн. А в стовбець «Усього за плановий рік» вносимо значення «У тому числі на IV квартал» помножене на 4.

Виробнича собівартість товарної продукції - це різниця витрат на валової продукції та зміни залишків незавершеного виробництва.

Отримане значення виробничої собівартості товарної продукції помножуємо на 0.02 та отримаємо поза виробничі витрати.

Повна собівартість товарної продукції - це сума виробничої собівартості товарної продукції та поза виробничих витрат.

Розраховуючи товарну продукцію у відпускних цінах підприємства строку 20 - Повна собівартість товарної продукції множимо на 1.3.

В таблиці 2.2 - Розрахунок обсягу реалізації продукції та прибутку знаходимо залишки готової продукції на складі, відвантажені і на відповідальному зберіганні на початок планового року прибуток за формулою (2.2):

Прибуток = за оптовими цінами підприємства - по повній собівартості

(2.2)

При розрахунку обсягу реалізації продукції та прибутку від реалізації використовується рівняння товарного балансу за формулою (2.3):

3П+Т = 3К+Р, (2.3)

де Зп - залишки готової продукції на складі, відвантажені, але не оплачені і на відповідальному збереженні на початок планованого

Т - планований випуск товарної продукції в плановому році;

Зк - залишки готової продукції на складі, відвантажені, але не оплачені і на відповідальному збереженні на кінець планованого року;

Р - обсяг реалізації продукції в плановому році.

Товарна продукція на плановий рік:

ѕ по повній собівартості беремо з таблиці 2.1 строки 20 - Повна собівартість товарної продукції яку раніше розрахували 40401,61 тис. грн.

ѕ по оптовим цінам підприємства теж переносимо з таблиці 2.1 строки 21 - Товарна продукція у відпускних цінах підприємства 52522,09 тис. грн.

ѕ заходимо прибуток це різниця за оптовими цінами підприємства та по повній собівартості.

Залишки готової продукції на складах і продукції, відвантаженої виробництвом на кінець планованого року є нормованими показниками та розраховуються виходячи з одноденного обсягу виробництва товарної продукції протягом четвертого кварталу планованого року.

Таблиця 2.2 - Розрахунок обсягу реалізації продукції на прибуток

№ з/р	Показники	Значення
1	2	3
1	Залишки готової продукції на складі, відвантажені і на відповідальному зберіганні на початок планового року:
1,1	по повній собівартості	1021,10
1,2	за оптовими цінами підприємства	1394,70
1,3	прибуток	373,60
2	Товарна продукція на плановий рік:
2,1	по повній собівартості	40401,61
2,2	за оптовими цінами підприємства	52522,09
2,3	прибуток	12120,48
3	Залишки готових виробів на складах і товарів відвантажених на кінець року:
3,1	у днях	14,20
3,2	по повній собівартості	1593,62
3,3	за оптовими цінами підприємства	2071,70
3,4	прибуток	478,09
4	Реалізація продукції в плановому році:
4,1	по повній собівартості	39829,09
4,2	за оптовими цінами підприємства	51845,09
4,3	прибуток	12016,00

Залишки готових виробів на складах і товарів відвантажених на кінець року:

ѕ по повній собівартості, раніше знайдену товарну продукцію на плановий рік по повній собівартості ділимо на 360 днів та результат множимо на залишки готових виробів на складах і товарів відвантажених на кінець року у днях отримуємо 1593,62 тис. грн.

ѕ за оптовими цінами підприємства знаходимо товарна продукція на плановий рік по оптовим цінам підприємства ділимо на 360 днів та результат множимо на залишки готових виробів на складах і товарів відвантажених на кінець року у днях отримуємо 2071,70 тис. грн.

ѕ прибуток - це різниця за оптовими цінами підприємства та по повній собівартості.

Реалізація продукції в плановому році:

ѕ по повній собівартості розраховуємо залишки готової продукції на складі, відвантажені і на відповідальному зберіганні на початок планового року відняти товарну продукцію на плановий рік та додати залишки готових виробів на складах і товарів відвантажених на кінець року.

ѕ за оптовими цінами підприємства розраховуємо залишки готової продукції на складі, відвантажені і на відповідальному зберіганні на початок планового року відняти товарну продукцію на плановий рік та додати залишки готових виробів на складах і товарів відвантажених на кінець року.

ѕ прибуток - це різниця за оптовими цінами підприємства та по повній собівартості.

При розрахунку фінансового результату (прибутку чи збитку) від діяльності підприємства за планований період таблиця 2.3, фінансовий результат від операційної діяльності містить у собі фінансовий результат від основної діяльності і фінансовий результат від іншої операційної діяльності. Фінансовий результат від звичайної діяльності складається з фінансового результату від операційної діяльності, фінансового результату від фінансових операцій і фінансового результату від іншої звичайної діяльності. У цілому фінансовий результат діяльності підприємства містить у собі, крім фінансового результату від звичайної діяльності, фінансовий результат від надзвичайних подій, що на планований рік не розраховується.

Таблиця 2.3 - Розрахунок фінансового результату від діяльності підприємства у плановому році

№ з/р	Показники	Значення
1	2	3
1	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від основної діяльності	12016,00
2	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від іншої операційної діяльності	94,90
3	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від операційної діяльності	12110,90
4	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від фінансових операцій	217,60
5	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від іншої звичайної діяльності	13,60
6	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від іншої звичайної діяльності	12342,10

Розрахунок фінансового результату (прибутку, збитку) від основної діяльності беремо з таблиці 2.2 реалізація продукції в плановому році прибутку 12016,00 тис. грн.

Знаходимо фінансовий результат (прибуток, збиток) від операційної діяльності - це сума фінансового результату (прибутку, збитку) від основної діяльності та фінансовий результат (прибуток, збиток) від іншої операційної діяльності.

Фінансовий результат (прибуток, збиток) від іншої звичайної діяльності - це сума фінансовий результат (прибуток, збиток) від операційної діяльності, фінансовий результат (прибуток, збиток) від фінансових операцій та фінансовий результат (прибуток, збиток) від іншої звичайної діяльності.

Розрахунок податку на прибуток і чистого прибутку (таблиця 4) здійснюється відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Податок на прибуток розраховується застосуванням ставки податку на прибуток до величини оподатковуваного прибутку. Оподатковуваний прибуток розраховується за формулою (2.4):

(2.4)

Ставка податку на прибуток береться відповідно до норм діючого законодавства 25% .

Таблиця 2.4 - Розрахунок податку на прибуток і визначення чистого прибутку підприємства

№ з/р	Показники	Значення
1	2	3
1	Валові доходи підприємства	110594,4
2	Не включається у валові доходи	1917,5
3	Валові витрати підприємства	98237,4
4	Амортизація	12155,29
5	Оподатковуваний прибуток	-1715,79
6	Ставка податку на прибуток, %	25
7	Сума податку на прибуток
8	Чистий прибуток (збиток) підприємства	-1715,79

Обчисливши оподаткований прибуток ми отримали чистий збиток підприємства -1715,79 тис. грн.

Податок на додану вартість -- це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до ціни на товари, роботи, послуги, які їм продаються, а сплачується в бюджет продавцями цих товарів, робіт та послуг.

Відповідно до законів України платниками ПДВ є всі юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

Податок на додаткову вартість таблиця 2.5, що підлягає сплаті в державний бюджет, відповідно до Закону України "Про податок на додаткову вартість" визначається за формулою (2.5):

(2.5)

Податкові зобов'язання - загальна сума податку, отримана платником податків у звітному (податковому) періоді в результаті продажу товарів і послуг.

Вартість реалізованих товарів, послуг підприємства за оптовими цінами значення переносимо з таблиці 2.2 реалізація продукції в плановому році за оптовими цінами підприємства.

Таблиця 2.5 - Розрахунок податку на додану вартість

№ з/р	Показники	Значення
1	2	3
1	Вартість реалізованих товарів, послуг підприємства за оптовими цінами	51845,09
2	Реалізація продукції підсобного господарства	7431,20
3	Реалізація продукції, послуг допоміжного виробництва	211,40
4	Витрати, пов'язані з закупівлею палива, сировини, матеріалів, напівфабрикатів виробничого призначення	88155,40
5	Вартість придбаних послуг промислового характеру, допоміжних сировини, матеріалів і комплектуючих виробів	3023,50
5,1	Сума податкових зобов'язань	11897,54
5,2	Сума податкового кредиту	5012,47
6	Ставка ПДВ, %	20,00
7	Сума, що підлягає сплаті в бюджет	6885,07
8	Сума, що підлягає відшкодуванню з бюджету

Вартість придбаних послуг промислового характеру, допоміжних сировини, матеріалів і комплектуючих виробів переносимо з таблиці 2.1 придбані сировина і матеріали, комплектуючі вироби і послуги промислового характеру 3023,50 тис. грн.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Сума податкових зобов'язань = (Вартість реалізованих товарів, послуг підприємства за оптовими цінами + Реалізація продукції підсобного господарства + Реалізація продукції, послуг допоміжного виробництва) *0.2

Податковий кредит - сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Звичайно податковий кредит являє собою суму сплаченого (вхідного) ПДВ, витрати на який зроблені при покупці сировини, товарів, послуг і т.д. Сума податкового кредиту дорівнює витрати, пов'язані з закупівлею палива, сировини, матеріалів, напівфабрикатів виробничого призначення розділити на ставку ПДВ 20% додати вартість придбаних послуг промислового характеру, допоміжних сировини, матеріалів і комплектуючих виробів помножену на 0,2. Сума, що підлягає сплаті в бюджет це різниця суми податкових зобов'язань та суми податкового кредиту.

Визначення потреби підприємства у власних обігових коштах таблиця 2.6 здійснюється в процесі нормування, тобто визначення нормативу обігових коштів.