Оборотні засоби та шляхи підвищення ефективності їх використання

Нормування -- це процес обчислення частини оборотних активів (запасів та витрат), потрібної підприємству для забезпечення нормального, неперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення на підприємствах спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва тощо, а також розрахунок нормативу власних оборотних активів у грошовому вираженні на кінець року, кварталу.

Метою нормування є визначення раціонального розміру обігових коштів, що відволікаються на певний строк у сферу виробництва і сферу обігу. Розмір власних обігових коштів залежить від обсягу виробництва, умов постачання і збуту, асортименту продукції, застосовуваних форм розрахунків.

Норми та нормативи обчислюються шляхом складання спеціальних розрахунків за кожним видом оборотних активів, що нормуються. Визначаються нормативи на кінець планового року за окремими видами оборотних активів шляхом множення норми на обсяг (одноденну витрату) нормованих цінностей або витрат виробництва, що враховуються.

Таблиця 2.6 Норми і умови для розрахунку нормативу власних обігових коштів

Нормування обігових коштів здійснюється в грошовому вираженні. В основу визначення потреби в них покладений кошторис витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) на IV квартал планованого року. Для визначення нормативу приймається до уваги одноденний розмір витрат нормованих елементів у грошовому вираженні. Щодо виробничих витрат, то їх одноденний розмір розраховується за відповідною статтею кошторису витрат на виробництво; за незавершеним виробництвом - виходячи з собівартості валової продукції; за готовою продукцією - на підставі виробничої собівартості товарної продукції.

Норматив обігових коштів визначається за формулою (2.6):

Н = Р*Д, (2.6)

де Н - норматив обігових коштів;

Р - одноденна витрата коштів;

Д - норма запасу в днях.

Далі ми порівняли отриманий норматив на кінець планованого року з нормативом на початок року, і визначили, як змінилася потреба підприємства у власних обігових коштах у планованому році. В даному випадку зменшення нормативу на допоміжні матеріали, паливо, незавершене виробництво та готові вироби.

В таблиці 2.7 ми розраховуємо амортизаційні відрахування.

Амортизація -- це поступове перенесення за частинами (у міру фізичного зносу) вартості основних фондів на вироблений за їх допомогою продукт (надані послуги). Амортизація здійснюється з метою накопичення фінансових ресурсів для фінансування наступного відновлення і відтворення основних фондів.

Амортизаційні відрахування -- це грошове відображення розміру амортизації, ступеня зносу основних фондів. Вони включаються в собівартість продукції та компенсуються при її продажу у виторгу, що надходить.

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:

ѕ на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тім числі на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів);

ѕ на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних засобів.

Безпосередньо відносяться до складу валових витрат звітного періоду:

ѕ витрати на придбання основних засобів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використання таких основних засобів у виробництві інших основних засобів, призначених для такої реалізації;

ѕ кошти та витрати на утримання основних засобів, що перебувають на консервації.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних засобів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування.

Амортизаційні відрахування підприємства здійснюються щокварталу виходячи зі встановлених єдиних норм та балансової (залишкової) вартості основних фондів за окремими групами або за інвентарними об'єктами.

Таблиця 2.7 - Розрахунок амортизаційних відрахувань

Розрахунок суми амортизаційних відрахувань здійснюється в таблиці 2.7 (використовуючи дані таблиці 2.8).

Таблиця 2.8 - Планове введення і вибуття основних фондів

При розрахунку амортизації на планований рік сума відрахувань обчислюється виходячи з середньорічної вартості основних фондів відповідної групи з урахуванням щоквартального планового уведення в дію та виведення основних фондів. Середньорічне планове уведення в дію основних фондів розраховується за формулою (2.7):

(2.7)

де Вувед - планове уведення в дію основних фондів у розрахунку на рік;

Воф1,2,3,4- вартість уведених в дію основних фондів відповідно у 1-му, 2-му, 3-му і 4-му кварталі;

К1 = 9; К2 = 6 ; К3 = 3; К4 = 1 - кількість місяців, що залишилася з моменту уведення основних фондів у відповідному кварталі до кінця року.

Середньорічне планове виведення з дії основних фондів розраховується за формулою (2.8):

(2.8)

де Ввив планове виведення з дії основних фондів у розрахунку на рік;

Воф1,2,3,4- вартість виведених з дії основних фондів відповідно у 1-му, 2-му, 3-му і 4-му кварталі;

К1 = 9; К2 = 6 ; К3 = 3; К4 = 1 - кількість місяців, що залишилася з моменту виведення основних фондів у відповідному кварталі до кінця року.

Зміна середньорічної вартості основних фондів розраховується як різниця між середньорічним плановим введенням і вибуттям основних фондів.

Сума амортизаційних відрахувань у планованому році визначаються за встановленими нормами амортизаційних відрахувань у відсотках від середньорічної вартості основних фондів. Річна норма амортизації основних фондів дорівнює чотириразовій квартальній нормі для відповідної групи основних фондів.

В строчки планове запровадження в дію основних фондів у розрахунку на рік та планове вибуття основних фондів у розрахунку на рік вносимо дані отримані в таблиці 2.8 - Планове введення і вибуття основних фондів

При визначенні внутрішніх джерел фінансування капітального будівництва таблиця 2.9 слід відзначити, що зменшення потреби в обігових коштах веде по переходу тієї їх частки, що вивільнилася, по капітального будівництва або інших інвестувань в основні засоби. Крім того, збільшення кредиторської заборгованості означає тимчасове залучення коштів інших суб'єктів господарювання, тобто фактично мобілізацію ресурсів. Ці кошти можуть бути спрямовані на фінансування будівництва.

Таблиця 2.9 - Розрахунок мобілізації (іммобілізації) оборотних коштів у будівництві

Нестача власних джерел фінансування капітальних вкладень у виробниче та невиробниче будівництво таблиці 2.10, 2.11 покривається за рахунок довгострокових кредитів банків.

Відновлення основних фондів на діючих підприємствах здійснюється за рахунок капітальних вкладень.

Капітальні вкладення -- це витрати на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основних фондів. До капітальних вкладень на підприємствах належать витрати на будівництво будівель, споруд та інших об'єктів, включаючи будівельно-монтажні роботи, вартість обладнання та інвентарю, які входять у кошториси будівництва; витрати на придбання машин та обладнання, які не входять у кошториси будівництва; витрати на придбання транспортних засобів, обчислювальної техніки тощо; витрати на будівництво та обладнання житлових будинків, дитячих дошкільних установ, об'єктів культурно-побутового призначення та ін.

Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто обрахунок запланованих витрат на капітальні вкладення. Бюджет капітальних витрат включає такі дані:

ѕ первісну вартість усіх основних засобів на початок планового періоду;

ѕ наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;

ѕ суму амортизаційних відрахувань, яку буде нарахована протягом планового періоду;

ѕ орієнтовний підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом планового періоду;

ѕ орієнтовну суму амортизаційних відрахувань на придбані основні засоби протягом планового періоду;

ѕ вартість основних засобів та суму амортизаційних відрахувань, яка буде в підприємства на кінець планового періоду.

Таблиця 2.10 - Розрахунок джерел фінансування капітальних вкладень на технічне переозброєння і реконструкцію діючого обладнання підприємства

До складу позикових коштів як джерело фінансування може входити довгостроковий кредит. Він надається, як правило, інвесторам, у яких немає або не вистачає власних коштів на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення виробництва, придбання устаткування, що не входить у кошториси будівництв, а також на будівництво нових підприємств і споруд.

Кошти бюджетів і позабюджетних фондів, що виділяються на фінансування капітальних вкладень, а також довгостроковий кредит концентруються в банках на відповідних окремих рахунках.

Довгострокові кредити -- це кредити, що надаються на фінансування капітальних витрат з реконструкції, модернізації та розширення діючих основних фондів, будівництво нових об'єктів тощо. Довгострокові кредити видаються на строк понад три роки.

Знаходимо довгостроковий кредит - це різниця обсяг капітальних вкладень, амортизації, виторг від реалізації вибулого і зайвого майна, орендної плати, мобілізації внутрішніх ресурсів у капітальному будівництві, частка планових накопичень від обсягу будівельно-монтажних робіт, виконаних господарським способом.

Таблиця 2.11 - Розрахунок джерел фінансування капітальних вкладень на невиробниче будівництво

Банківський кредит -- це основна форма кредиту, який надається комерційними банками у грошовій формі господарським органам у тимчасове користування за оплату на умовах повернення і цільового використання.

Для розрахунку кредити банків потрібно обсяг капітальних вкладень відняти використання нерозподіленого прибутку в невиробничому будівництві та кошти пайової участі.

Результати обсягу капітальних вкладень та разом джерел повинні бути однакові.

Таблиця 2.12 - Використання чистого прибутку підприємства розраховується за допомогою таблиці 2.4

Чистий прибуток -- це частина загального прибутку після сплати з нього відповідних податків і платежів у бюджет.

За рахунок чистого прибутку підприємство формувало ряд цільових фондів, кошти яких спрямовували на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснювалося безпосередньо. Визначення чистого прибутку підприємства здійснюється виключенням із загальної суми прибутку тільки податку на прибуток.

Таблиця 2.12 - Використання чистого прибутку підприємства

В даній таблиці ми отримали нерозподілений збиток -1715,79 тис. грн.

Таблиці 2.13 і 2.14 призначені для перевірки правильності отриманих результатів, при цьому підсумкове значення за 2.13-ю (шаховою) таблицею повинне дорівнювати підсумку першого розділу таблиці 2.14 і сумі підсумків другого і третього розділів тієї ж таблиці.

Таблиця 2.13 - Перевірочна шахова таблиця до балансу доходів і витрат підприємства

Таблиця 2.14 - Баланс доходів і витрат (фінансовий план) підприємства

Розрахувавши дані таблиці ми пришли до висновку доходи і витрати мають однакове значення 102984,81 тис. грн.

ВИСНОВКИ

В ході курсової роботи були розкриті питання і поставлені перед нами задачі. В першому розділі були ретельно вивчені питання, пов'язані з визначенням основних засобів їх класифікацією та методикою аналізу використання. Так було використано визначення основних виробничих засобів, як частина виробничих фонів, яка бере участь у процесі виробництва довгого часу, що зберігає при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на виготовлений продукт поступово, по частинам, в міру використання. Основні засоби поділяються на виробничі і невиробничі. До основних виробничих засобів відносяться засоби, які опосередковано приймають участь у виробничому процесі, а до невиробничих - ті, що створюють умови для життя робітників. Особливу увагу приділяється діленню основних засобів на активну та пасивну частину. Збільшення долі активної частини основних засобів сприяють збільшенню показників випуску продукції та економічної ефективності діяльності підприємства.

Більш ефективне використання оборотних фондів передбачає перш за все вирішення конкретних завдань по економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Прийнято розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів. Джерела економії показують, за рахунок чого може бути досягнута економія ресурсів, а шляхи економії -- яким чином, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи інші види матеріальних ресурсів. Зі всієї сукупності можливих заходів щодо економії матеріальних ресурсів слід виокремлювати виробничо-технічні та організаційно-економічні. Найбільші за величиною резерви підвищення рівня ефективного використання найважливіших видів матеріальних ресурсів пов'язані з комплексною переробкою сировини та широким застосуванням так званих вторинних ресурсів. Прискорення оборотності оборотних коштів має велике значення, тому що в цей час із запасів підприємств вивільняються величезні суми коштів, які можна додатково направляти на фінансове розширення виробництва.

Основними шляхами прискорення обігу є :

ѕ скорочення запасів на підприємстві, ліквідація зайвих виробничих запасів;

ѕ скорочення тривалості виробничого процесу;

ѕ зниження норм витрачання сировини та матеріалів і палива на одиницю виробленої продукції;

ѕ рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей;

ѕ формування запасів необхідних цінностей у межах можливого мінімуму для постійного забезпечення безперервності процесу виробництва;

ѕ недопущення придбання непотрібних і реалізації надлишкових матеріалів;

ѕ прискорення відвантаження та реалізації готової продукції, прискорення документообігу;

ѕ зменшення залишків готової продукції на складі;

ѕ удосконалення системи розрахунків між підприємствами.

Прискорення оборотності оборотних активів на стадії виробництва досягається в основному за рахунок скорочення виробничого циклу. У сфері обертання прискорити обіг оборотних коштів можливо шляхом прискорення реалізації продукції, розрахунків за реалізовану продукцію та надані послуги, недопущення створення дебіторської заборгованості та ін. Ефективне використання оборотних коштів є одним із першочергових завдань підприємства в сучасних умовах і забезпечується це прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

У третьому підрозділі “Шляхи підвищення ефективності використання оборотних засобів ” запропоновано напрями забезпечення раціонального співвідношення між основними та оборотними засобами, оптимізації обсягів і складу виробничих запасів, удосконалення управління процесами забезпечення і використання оборотних засобів та покращення економічних відносин.

З розрахунку даних таблиць другого розділу ми бачимо що, сума доходів і надходжень дорівнює 102984,81 тис. грн.. А витрат і відрахувань 91412,9 тис. грн. Обчисливши оподаткований прибуток ми отримали чистий збиток підприємства -1715,79 тис. грн.

Підприємства можуть підвищити ефективність використання оборотних засобів за рахунок таких заходів:

ѕ зменшення строків виготовлення продукції в результаті механізації робіт, удосконалення технологічних процесів, ширшого застосування конструкцій, агрегатів та напівфабрикатів;

ѕ зменшення виробничих запасів у результаті покращання організації матеріально-технічного постачання, зменшення дальності їх транспортування;

ѕ економії матеріальних ресурсів, кращого їх зберігання та обліку, суворого дотримання норм витрат матеріалів на одиницю продукції;

ѕ удосконалення розрахунків замовниками та інших заходів щодо поліпшення фінансової та платіжної дисципліни;

ѕ упорядкування ціноутворення, застосування дійової системи економічного стимулювання.

Оборотні засоби виробництва використовуються економічно ефективно і фінансується норматив оборотних кошті за рахунок власного капіталу. Проте є резерв оптимізації структури оборотних засобів, за рахунок якого можливе вивільнення додаткових коштів для розширення виробництва.

ЛІТЕРАТУРА

1. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z970400.htmlЗакон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400/97-ВР

2. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T012213.htmlЗакон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-III

3. Закон України «Про податок на додану вартість» (ст.1), 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР

4. Нестеренко Н.В. Фінанси підприємств. Методичні рекомендації з тестування, практичних занять і контрольних робіт ЗДІА економічних спеціальностей / Укл.: Н.В. Нестеренко, О.В. Яришко - Запоріжжя, ЗДІА, 2007. - 86 с.

5. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. -- 2-ге вид., переробл. і допов. -- К.: МАУП, 2004. -- 328 с.

6. Фінанси підприємств: Підручник / [А. М. Поддерьогін, Л. Д. Буряк, Г. Г. Нам, А. М. Павліковський, О. В. Павловська, В. 3. Потій, А. П. Куліш, О. О. Терещенко, Н. П. Шульга, С. А. Булгакова]; Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с.

7. Нестеренко Н.В. Фінанси підприємств. Конспект лекцій для студентів ЗДІА усіх економічних спеціальних / Укл.: Н.В. Нестеренко, О.В. Яришко - Запоріжжя, ЗДІА, 2007. - 159 с.

8. Макаровська Т. П. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Макаровська Т. П., Бондар Н. М. -- К.: МАУП, 2003. -- 304 с.

9. Дослідження та публікації: управління оборотними засобами підприємства [Електронній ресурс] / Сушко С. - 2009. - Режим доступу до журн. : http://www.saleprice.com.ua/ua/pub/596.html

10. Стаття: джерела формування обігових коштів підприємства [Електронній ресурс] / Цвєткова Ю.О. - 2009. - Режим доступу до статті : http://uasol.com/index.php?aid=1601

11. Бригхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: "Молодь", 2000.-323с.

12. Кірейцева Г. Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник - К.: ЦУЛ 2002р.

13. Фінанси підприємств Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 460 с.

14. Фінанси підприємств Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. -- 2-ге вид., перероб. та доп. -- К.: Кондор - 2003. - 364 с.

15. Фінансова діяльність підприємства Підручник / Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я.-- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: Либідь, 2003. -- 384 с.

16. Партин Г. О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2006. - 379 с.

17. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 287 с.

18. Старостенко Г.Г. Фінансовий аналіз: Навч. посібник - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 224с.

19. Бандурка О.М., Коробов Н. Л., Орлов П. І., Петрова К. Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. - К.: Либідь, 1998р.

20. Бородина О. И. Финансы предприятий - М.: ЮНИТИ, 2005г.