Ринкова економіка та її характеристики

Як вже зазначалося, ринок - загальний шлях розвитку всіх цивілізованих країн. Відомі та загальновизнані спільні шляхи переходу до ринку будь-якої країни. Насамперед це:

а) оновлення відносин власності, наявність багатьох її форм, утому числі приватної (так званий "плюралізм");

б) надання рівних можливостей дія реалізації всіх форм власності та правовий захист цього процес).

в) створення сприятливих умов для розвитку різних форм підприємницької діяльності;

г) роздержавлення економіки (приватизація, акціонування, справжнє реальне кооперування та ін);

д) демонополізація економіки та створення умов для добросовісної конкуренції;

є) радикальна перебудова фінансово-кредитної та грошової системи;

ж) здійснення активної структурної та інвестиційної політики;

з) створення сучасної системи соціального захисту населення.

Економіка України, як і інших республік, що входили до складу колишнього Союзу, характеризується глибокою деформацією відносин власності високим рівнем монополізму, а також домінуючою роллю у процесі відтворення відносин розподілу, що призвело до фактичного виключення із цього процесу належить ринок.

Першим документом, де проголошувалася рішучість побудувати економіку нового типу, була Декларація про державний суверенітет" від 16 липня 1990 р. (розділ VI "Економічна незалежність") [1], в якій, по-перше, зазначалося що Україна самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його у законах, по-друге, що створюється самостійна банківська, фінансова, митна податкова системи, формується державний бюджет, а при необхідності і запроваджується власна грошова одиниця, по-третє, забезпечується захист усіх форм власності. Основні положення "Декларації про державний суверенітет" згодом були закріплені в Законі "Про економічну самостійність України" [2], де була зроблена перша спроба не тільки визначити шлях України до побудови ринкових відносин, а й визначалися певні заходи з:

а) реформування відносин власності та забезпечення свободи підприємництва;

б) оздоровлення фінансово-кредитної та грошової системи;

в) розвитку системи ринку та його інфраструктури.

Засвідчивши, що існують три моделі перехолу до ринку (еволюційна, "шокової терапії" та жорсткого регулювання)"Концепція..." наголосила, що Україна повинна виробити власний варіант переходу. Проте така власна модель переходу не одержала чіткого окреслення, а лише містила ряд загальних положень. Визначалися також два етапи переходу до ринку: підготовчий та перехідний; зазначалося, які завдання треба вирішувати на кожному із цих етапів.

Більш інтенсивного характеру процес розробки програм переходу України до ринку набув після прийняття Верховною Радою Акта "Про незалежність" (24 серпня 1991 р). У жовтні 1991 р. Верховна Рала України схвалила розроблені Кабінетом Міністрів "Основні напрямки економічної політики України в умовах незалежності" [6], а у квітні 1992 р. Кабінет Міністрів України затвердив "Програму економічних реформ і політики України" для подання її Міжнародному валютному фонду [8].

В останньому документі зазначається, що Україна як суверенна держава почала самостійно формувати свою власну економічну політику з часу проголошення незалежності 24 серпня 1991 р., і основні напрямки цієї політики будуть базуватися на принципах демократизації, свободи підприємництва і відкритості для інтеграції у світове економічне співтовариство.

У зв'язку з цим "Програмою..." намічалося здійснити комплекс заходів щодо поглиблення реформи, створення реальних гарантів невідворотності перехолу до ринкової економіки, зокрема у сфері:

а) фінансової політики;

б) грошово-кредитної політики;

в) лібералізації цін;

г) зовнішньоекономічної політики;

д) програми приватизації;

є) інвестиційної політики;

ж) програми розвитку конкурентних ринків:

з) антимонопольних заходів:

і) політики доходів і обмеження та регулювання заробітної плати;

ї) захисту більш вразливих верств населення.

До розбудови ринку в Україні треба підходити виважено, але водночас не можна гаяти час, бо економічна криза, яка приває занадто довго і яка призвела ло небувалого падіння рівня суспільного виробництва, ускладнює вирішення цього справді епохального завдання. До того ж не можна ігнорувати деякі об'єктивні обставини, які випливають із специфіки економіки України, специфіки самого процесу переходу.

По-перше, Україна, як складова частина колишнього Союзу, не мала власної економічної системи, її економіка обслуговувала єдиний народногосподарський комплекс і була фактично підсистемою економіки Союзу.

По-друге, Україна сьогодні не має власних ресурсів сучасних енергоносіїв (нафти, газу) і майже на 90% залежить від їх імпорту (переважно з Російської Федерації). Єдина енергетична галузь - вугледобувна - складається з підприємств (шахт) переважно збиткових, які потребують або кардинальної реконструкції, або повинні були ліквідовані як безперспективні.

По-третє, на території України розташовано майже 40% підприємств могутнього військово-промислового комплексу колишнього Союзу, більшість з яких підлягають конверсії (перебудови, зміни профілю), а цей процес тривалий і потребує значних коштів.

По-четверте, для України завдання полягає втому, щоб не тільки здійснити демонтаж командно-адміністративної системи, зробити структурну перебудову ринкового типу, а и фактично створити власну економічну систему яка б синтезувала власні історичні здобутки і враховувала досвід розвинутих країн Заходу.

Класичний шлях формування ринкової економіки, який пройшли свого часу розвинуті країни Заходу, йдучи від аграрного суспільства до індустріального, не придатний для України. Вона має розробити та реалізувати власну модель ринкового трансформування, яка полягає в порушенні звичайного, класичного порядку, а саме в побудові, з одного боку, ринкової системи в умовах індустріального суспільства, якому притаманні риси командно-адміністративної системи, а з другого - здійснити структурну перебудову економіки з урахуванням сучасних новітніх технологій. Звісно, такі істотні, кардинальні зрушення в суспільстві неодмінно супроводжуються:

а) первісним нагромадженням капіталу;

б) переструктуруванням економіки відповідно до вимог ринкової системи;

в) соціалізацією економіки, що спрямована гасити напруженості, які виникають піл час двох попередніх процесів. [29]

Разом з тим, слід мати на увазі, що навіть за найкращої програми переходу до ринку кінцевий результат буде залежати від послідовності та рішучості дій виконавчих структур влади на усіх рівнях, від міри готовності суспільства прийняти ці рішення як такі, що відповідають його інтересам, від сучасного механізму їх реалізації. Велике значення при цьому має також правове забезпечення такого переходу, тобто прийняття відповідного пакету законодавчих актів, які б усебічно регламентували дії всіх суб'єктів ринкових відносин.

На жаль, саме таких умов бракує в Україні. Безумовно, це негативно позначається на темпах розвитку самого процесу переходу до ринку. Водночас, приймаючи програму переходу до ринку, розуміючи, що альтернативи такому переходу немає, ні в якому разі не варто ідеалізувати ринкові відносини, фетишизувати їх, бо це інша крайність, а крайнощі, як відомо, дуже характерні для нашого суспільства.

Отже, треба сприйняти перехід до ринку як закономірний, загальноекономічний процес, притаманний усім цивілізованим країнам, процес суперечливий, складний. Він має як позитивні, так і негативні сторони, але це єдина можливість побудувати ефективну, соціально спрямовану економіку зробити людину економічно незалежною, надати їй змогу самій реалізувати свої здібності.

До переваг ринкової системи слід віднести такі:

ефективність розподілу ресурсів, бо конкурентна боротьба між виробниками спрямовує ресурси у виробництво тих товарів і послуг, які найбільш необхідні суспільству, а це веде до максимальної економічної ефективності;

можливість успішною функціонування ринку за наявності обмеженої інформації; досить маги дані про піну і виграти виробництва;

гнучкість, висока пристосованість до умов, що змінюються;

оптимальне використання досягнень НТП, новітніх технологій, що дозволяє тому, хто її використовує, мати тимчасову перевагу над конкурентами;

свобода вибору дій і споживачів, і виробників;

здатність до задоволення різноманітних потреб, підвищення якості товарів (послуг), більш швидке коригування нерівноваги ринку, диспропорцій в економіці. [25]

Водночас ринкова система має і свої негативні сторони, бо:

ринкова система допускає і навіть стимулює згасання свого головного контролюючого механізму - конкуренції;

в міру послаблення конкуренції підривається і суверенітет споживача, ринкова система втрачає можливість розподіляти ресурси в чіткій відповідності ї бажанням споживачів. Ринок починає орієнтуватися не на виробництво соціально необхідних товарів, а на задоволення запитів тих, хто має грощі;

ринкова система дозволяє найбільш спритним підприємцям нагромаджувати величезну кількість матеріальних ресурсів, а право спадщини з часом посилює цей процес нагромадження, що породжує надзвичайно нерівномірний розподіл грошових доходів;

ринкова система не сприяє збереженню невідтворюваних ресурсів, не має економічного механізм) захисту, навколишнього середовища, не може регулювати використання ресурсів, які належать всьому людству;

5) ринкова система не створює стимулів для виробництва товарів і послуг колективного користування (шляхи, мости, громадський транспорт, освіта, охорона здоров'я тощо), не забезпечує фундаментальних досліджень у науці [25]

Разом з тим, треба пам'ятати, що за умов ринку загострюються соціальні проблеми, виникає проблема зайнятості працездатного населення, відбувається розшарування різних верств населення, загострюється проблема соціального захисту, малозабезпечених сімей та окремих соціально вразливих груп громадян (молодь, пенсіонери, інваліди), можливе також зростання злочинності, особливо організованої, з'являються нові види злочинів, зокрема у сфері економіки.

Отже, шлях до ринку не усіяний трояндами. Він вимагає від кожного громадянина незалежної України усвідомлення суті процесу, який проходить зараз у нашому суспільстві, змоги дати належну оцінку тих заходів, які вживаються для досягнення зазначеної мети, а також зробити відповідні висновки для визначення свого місця у цих подіях.

Ці вимоги ще більшою мірою стосуються працівників ОВС, які завжди були в авангарді боротьби за вирішення тих завдань, які стояли перед нашою країною.

3.2 Функції уряду в ринковій економіці