Ринкова економіка та її характеристики

Важливою проблемою є не тільки вирішення питання: що виробляти як суспільне благо і хто його вироблятиме, а й питання щодо того, на якій основі ці блага надаватимуться: платній чи безоплатній.

Надання платних суспільних послуг (благ) доцільно здійснювати тоді, коли це створює у їх виробників стимули для підвищення якості цих благ та/або зниження собівартості за незмінно високої якості, за умови, що такі стимули не можуть створюватись будь-якими способами в межах бюджетного фінансування.

Безоплатне забезпечення суспільними благами має підстави, за умови, що це благо є соціально значущим, і введення платності за нього зумовить зменшення його споживання нижче оптимального рівня, що матиме негативний вплив на рівень добробуту і на стан економіки у довгостроковому періоді.

Окрім зазначених, держава виконує ще одну вельми важливу функцію - розробку економічних прогнозів.

Економічне прогнозування ґрунтується на вивченні всезагальних закономірностей розвитку економічних явищ і процесів, виявленні альтернативних способів розв'язання макроекономічних проблем, передбаченні найвірогідніших альтернативних варіантів розвитку для економіки цієї країни з урахуванням внутрішніх та зовнішніх умов як економічних, так і політичних, психологічних, ментальних, національних і т. ін.

Економічне прогнозування має дві невід'ємні складові: передбачення і прогнозування і, відповідно, набуває двох форм: пошукове та нормативне.

Пошукове прогнозування пов'язане з виявленням альтернативних варіантів розвитку явищ, процесів та подій в економіці, а нормативне - з виявленням бажаного напряму розвитку та досягненням бажаного стану економічних явищ і процесів, на досягнення яких спрямовуються матеріальні ресурси та інтелектуальна творча діяльність.

Пошукове прогнозування - це, гносеологічний аспект, пов'язаний з пізнанням того, що було, є та виявленням тенденцій "поведінки" явищ і процесів у майбутньому. Воно є основою для прийняття управлінських рішень.

Нормативне прогнозування - практичний аспект людської діяльності, пов'язаний із прийняттям управлінських рішень для досягнення намічених (обраних) цілей.

Висновок

В економіці будь - якої країни незалежно від домінуючих соціально - економічних умов необхідно вирішувати три основні економічні завдання: яку продукцію виробляти, як її виробляти і для кого? Світова економіка переконує, що, хоча існують різні варіанти, ці завдання реалізуються по суті в межах двох моделей господарювання: командно - бюрократичної і товарної або ринкової. Ринкова модель господарювання становить таку суспільну форму організації виробництва, за якої усі питання вирішуються на основі вільної взаємодії споживачів і виробників на ринку. У ринковому господарстві постійно відбуваються процеси пристосування, які сприяють встановленню правильного співвідношення попиту, пропозиції, прогресивним структурним зрушенням, підвищенню якості і конкурентоспроможності продукції, збалансуванню матеріально - фінансових пропорцій. Ринкова модель господарювання дозволяє без примусу спрямовувати ресурси туди, де вони необхідні, і перерозподіляти їх у разі зміни попиту. В ринковій системі ці процеси забезпечуються пріоритетом економічних методів управління, рівноправним існуванням різних форм власності, домінуванням споживача над виробником, децентралізацією управління, конкуренцією.

Світова економічна наука, як ми знаємо, усі економічні явища та процеси розглядає на двох рівнях: мікроекономічному та макроекономічному. Існує також мезоекономічний рівень, що займає серединне становище. Уявляючи собі будь-яку систему економіки у спрощеному вигляді, не важко здогадатись, що функціонування її грунтується на взаємозв'язаному русі ресурсів, споживчих благ і доходів, такий рух називається кругообігом. І вже на основі шкільної економіки при характеристиці кругообігів ринкової і планової економіки ми стикаємося із першою суттєвою різницею між двома великими системами. На відміну від командно - бюрокративного зразка, де абсолютним домінантом виступає держава, у ринковій економіці відносини складаються окремо від держави, на приватному рівні, через ринки ресурсів та продуктів. При цьому усі учасники кругообігу виступають як самостійні та незалежні суб'єкти господарювання, що мають власні інтереси, тоді як в плановій єдиним власником усіх ресурсів є держава, що виступає з певною програмою, якої повинні дотримуватися всі члени кругообігу.

Свобода підприємництва полягає у можливості здійснювати будь - які угоди, використовувати будь - які придбані ресурси і реалізовувати створені товари та послуги, виходячи з власних інтересів при цьому ніхто не диктує один одному якісь команди, не примушує діяти по плану, тоді як у плановій економіці у цьому випадку панує ценралізм, що реалізується через привласнення державою ресурсів та визначення цін і доходів.

Та зворотнім боком економічної свободи у ринковій економіці, своєрідною платою за неї є економічна відповідальність і ризик. Кожен, хто користується економічною свободою, розплачується за негативні наслідки невірно прийнятих рішень і дій своїй майном, коштами, втраченими можливостями отримати прибуток і збагатитись. Тут вже держава не відповідає за підприємництво особи, тому у самостійній діяльності треба бути дуже обачним і прогнозуючим, щоб уникнути серйозних проблем.

Ринкова економіка, без сумніву, має великі переваги. По - перше, в тому, що усі економічні явища та процеси відбуваються на основі свободи вибору, вільної конкуренції та ціноутворення. По - друге, кожен суб'єкт, кожна особа, що приймає участь у плинності процесів ринку, зацікавлений в процесі виробництва, реалізації, обміні, розподілі та споживанні товару або послуги з метою отримання найвищого бажаного ефекту.

Звичайно, у економіки є свої недоліки: ринок погано реагує на деякі загальнонаціональні і загальнодержавні потреби, наприклад, в освіті, культурі, у фундаментальних дослідженнях, збереженні навколишнього середовища. Ці сфери діяльності не забезпечують приватному бізнесу прибутків, які б відповідали значенню цих сфер у житті суспільства; механізм ринкової конкуренції може спричиняти явища масових банкрутств, безробіття, соціального розшарування суспільства; конкуренція, цей рушійний механізм ринкової економіки, що забезпечує її головні переваги, має тенденцію до затухання. Конкуренції дфють такі процеси, як злиття фірм, мета яких - посісти монопольне становище на ринку, як укрупнення підприємств під впливом технологічного процесу. Проте існують економічні теорії, адміністративні, правові заходи, що дають змогу певним чином обмежити ці недоліки.

Отже, шлях до ринку не усіяний трояндами. Він вимагає від кожного громадянина незалежної України усвідомлення суті процесу, який проходить зараз у нашому суспільстві, змоги дати належну оцінку тих заходів, які вживаються для досягнення зазначеної мети, а також зробити відповідні висновки для визначення свого місця у цих подіях.

Список використаної літератури

1. Відомості Верховної Ради України. - 1990. - №31. - с.429.

2. Відомості Верховної Ради України. - 1990. - №34. - с.499.

3. Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №14. - с.170.

4. Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №25. - с.281.

5. Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №29. - с.377.

6. Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №38. - с.508.

7. Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №49. - с.377.

8. Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №10. - с.139.

9. Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №29. - с.377.

10. Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №31. - с.440.

11. Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №19. - с. 207.

12. Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №23. - с.343.

13. Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №7. - с.32, 34, 36.

14. Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №45. - с.343.

15. Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №51. - с.292.

16. Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №13. - с.52.

17. Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №16. - с.68.

18. Урядовий кур'єр. - 1991. - №38 - 39.

19. Урядовий кур'єр. - 1992. - №17.

20. Урядовий кур'єр. - 18 лютого 1997. - с.3.

21. Урядовий кур'єр. - 20 лютого 1997. - №31 - 32. - с.7.

22. Башнянін Г.І., Лазур П.Ю., Медвєдєв В.С. Політична економія. - К.: Ніка, Центр Ельга, 2000. - 526 с.

23. Галиця І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин. // Економіка України. - 2002. - №6. - с.52 - 59.

24. Економічна теорія. Підручник/під редакцією Предборського В.А. - К.: Кондор, 2003. - 492.

25. Заблоцький Б.Ф. Перехідна економіка. К.: Академія. - 2004. - 512.

26. Кігель В. Методи і моделі прийняття рішень в ринковій економіці. - К.: Ц.У.Л., 2003. - 200.

27. Клівенко П.І. Основи ринкової економічної теорії. - Миколаїв, 1998. - 357.

28. Мікроекономіка і макроекономіка. Підручник у 2 ч. /За заг. Ред.С. Будаговської. - К.: Основи, 1998. - 518.

29. Основы рыночной экономики Украины. Уч. Пособие. - 2 зд., доп. И перераб. - К.: А.С.К., 2002. - 656.

30. С. Панчишин. Макроекономіка. Навч. Пос.2-ге, стереотипне. - К.: Либідь, 2002. - 616.

31. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. Підручник. - К.: Либідь, 1999. - 288.