Економічне планерування діяльності підприємства

3

ПИТАННЯ до ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ

з дисципліни «Планування і контроль на підприємстві»

Вміст:

1. Сутність та завдання планування діяльності підприємства. Принципи та методи планування діяльності підприємств

2. Система планів підприємства і порядок їх розробки

3. Завдання, зміст, вихідні дані та порядок розробки плану збуту і виробництва продукції

4. Планування номенклатури, асортименту, обсягу виробництва продукції в натуральному виразі

5. Вартісні показники плану збуту і виробництва продукції, їх розрахунок та використання у плануванні

6. Розробка оптимальної виробничої програми підприємства

7. Зміст і завдання оперативно-календарного планування. Порівняльна характеристика систем оперативно-календарного планування

8. Ритмічність виробництва: поняття, методи і показники оцінки

9. Завдання, структура, вихідні дані і порядок розробки плану організаційно-технічного розвитку підприємства

10. Зміст заходів щодо підвищення організаційно-технічного рівня виробництва. Показники економічної ефективності організаційно-технічних заходів

11. Завдання, зміст, вихідні дані і порядок розробки плану матеріально - технічного забезпечення

12. Визначення потреби у матеріально - технічних ресурсах для основного виробництва

13. Визначення потреби у матеріально - технічних ресурсах

14. Планування виробничих запасів. Розрахунок оптимальної величини партії поставки

15. Виробнича потужність підприємства та фактори, які її визначають

16. Методичні основи обчислення виробничої потужності підприємства

17. Показники використання виробничої потужності та обладнання

18. Завдання, зміст, вихідні дані і порядок розробки плану по праці

19. Продуктивність праці і планування її підвищення. Фактори зростання продуктивності праці

20. Планування чисельності працюючих. Методи розрахунку чисельності робітників

21. Плановий баланс робочого часу 1-го робітника: методика розробки, використання у планових розрахунках

22. Поняття і склад фонду оплати праці. Джерела виплати коштів на оплату праці

23. Методика планування фонду оплати праці за елементами виплат.

24. Завдання, зміст, вихідні дані і порядок розробки плану по витратам виробництва (собівартості)

25. Загальна характеристика методів планування собівартості

26. Калькулювання собівартості окремих видів продукції: поняття та основні методи

27. Склад і порядок розробки кошторисів витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничих витрат

28. Кошторис витрат на виробництво, його склад і методика розробки

29. Особливості планування собівартості у гірничовидобувній галузі

30. Поняття та види прибутку, методика їх розрахунку

31. Методи планування прибутку. Планування розподілу прибутку

32. Методика визначення фінансових результатів

33. Планування рентабельності

34. Сутність фінансового планування, методи та способи його проведення

35. Загальна характеристика системи бюджетів підприємства

36. Види та зміст фінансового планування

37. Склад та структура плану оновлення продукції

38. Методика розробки плану підготовки та освоєння нової продукції

39. Нормативна база планування, підготовки та освоєння нової продукції

40. Значення бізнес-плану та його сутність

1. Сутність та завдання планування діяльності підприємства

Принципи та методи планування діяльності підприємств.

Планування - процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення.

Суть планування полягає в розробці та обґрунтуванні цілей, визначені найкращих методів і способів їх досягнення при ефективному використанні всіх видів ресурсів, необхідних для виконання поставлених завдань, і встановлення їх взаємодії.

Методологія планування - це сукупність теоретичних висновків, загальних закономірностей, наукових принципів розробки планів, їх обґрунтування та опис відповідно до сучасних вимог ринку, які перевірені передовою практикою.

Об'єкти ПДП : виробництво і реалізація продукції, її собівартість, забезпеченість трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами, фінансові результати роботи, фінансовий стан підприємства, його інвестиційна діяльність. Вони розглядаються як єдине ціле і за їх допомогою розкривається його предмет. При розробці планів підприємства здебільшого вирішують такі завдання:

1.забезпечення випуску продукції, виконання робіт необхідних для задоволення потреб споживачів;

2.забезпечення умов беззбитковості або отримання цільового прибутку;

3.визначення шляхів зниження витрат на виробництво і підвищення якості продукції;

4.використання неявних резервів виробництва і реалізація підприємницького потенціалу

Принципи:

- принцип єдності: планування повинно носити системний характер, тобто означає існування сукупності елементів планування їх взаємозв'язок, наявність єдиного напряму їх розвитку, орієнтованого на загальні цілі.

- координація планової діяльності окремих функціональних підрозділів виражається в тому, що планування жодної частини підприємства не можна здійснювати ефективно, якщо воно не буде пов'язане з плановою діяльністю окремих одиниць. зміни в планах одного із підрозділів повинні бути відображені і в планах інших підрозділів

- інтеграція планової діяльності виражається в тому , що :

Кожна з підсистем планування діє, виходячи із загальної стратегії підприємства, окремий план - це частина плану більш високого підрозділу й підприємства в цілому

Всі плани - це не просто сукупність, набір документів, а їх взаємопов'язана та узгоджена система. Узгодження може здійснюватися послідовно або паралельно (синхронно)

- принцип участі тісно пов'язаний із принципом єдності і полягає в тому, що кожний працівник стає учасником планової діяльності, незалежно від посади і від виконуваних функцій ( у кожного мотив ефективної праці)

- принцип безперервності передбачає здійснення процесу планування на підприємстві в рамках встановленого циклу і так, щоб розроблені плани безперервно змінювали один одного.

- принцип гнучкості взаємопов'язаний із принципом безперервності і полягає в тому , що план і процес може змінювати свою направленість у зв'язку з виникненням непередбачуваних ситуацій : плани повинні складатися так, щоб в них можна було вносити зміни , пов'язуючи їх зі зміною внутрішніх і зовнішніх умов діяльності доцільна розробка альтернативних планів.

2. Система планів підприємства і порядок їх розробки

В економічній науці та практиці спостерігається певна розбіжність підходів до змістового наповнення підсистем планування, назв окремих комплексів та різновидів планів.Найбільш поширеним є такий підхід, який дозволяє відрізняти комплекси (підсистеми планів) за своїм змістом, завданнями та методами розробки:

* планування загальних цілей або генеральне цільове планування;

* стратегічне планування;

* оперативне (поточне) планування;

* зведене планування загальних результатів і фінансове планування.

Сутністю генерального цільового планування є покладання головних цілей діяльності підприємства і визначення цілей-дій, що випливають із них. До цього комплексу входять матеріальні цілі (освоєння нових сфер діяльності, залучення нових груп споживачів), вартісні або монетарні цілі (зростання вартості капіталу, максимізація прибутку), соціальні цілі (підвищення соціального становища персоналу, формування ділового іміджу підприємства). Покладання генеральних цілей є концептуально важливим для підприємства і визначальним щодо його політики, філософії і культури.

Стратегічне планування безпосередньо пов'язане з діяльністю підприємства у так званому довгостроковому періоді, оскільки зміна потенціалу передбачає планування розміру підприємства, структури виробництва (виробничої потужності), структури капіталу, а також організаційної структури, юридичної форми і системи управління підприємством у цілому.

У процесі поточного планування, на відміну від стратегічного, функціонування підприємства розглядається у межах так званого короткотермінового періоду, тобто на базі визначеної продуктової програми, заданого потенціалу і системи управління. Воно охоплює всі сфери виробничо-господарської діяльності підприємства і підпорядковує їх досягненню цілей. Традиційно комплекс планів відображає функціональні сфери діяльності (функціональні підсистеми планування), а саме: випуск продукції, її реалізацію; забезпечення виробництва необхідними засобами (обґрунтування виробничою потужністю), матеріальними і трудовими ресурсами; визначення витрат і фінансових результатів. У підсистему поточного планування входить також розробка планів у розрізі виробничих і обслуговуючих підрозділів підприємства, які конкретизують досягнення загальних цілей для кожного з них.

Завданням зведеного планування є визначення сукупних фінансово-економічних результатів діяльності підприємства (виторгу, витрат) і фінансове планування. При цьому всі вартісні (монетарні) планові розрахунки проводяться у вказаних раніше підсистемах і є їхньою органічною складовою. Всі чотири комплекси розробляються у рамках так званого плинного планування періодично, як правило, щорічно. У кожному з них періодичне планування також поєднане з неперіодичною розробкою окремих проектів.

3. Завдання, зміст, вихідні дані та порядок розробки плану збуту і вир-ва продукції

План виробництва і реалізації продукції містить в собі завдання цехам і підприємства в цілому по обсягам, номенклатурі, якості продукції, яку слід виготовляти для реалізації споживачам.

Основною задачею плану виробництва та реалізації продукції є максимальне задоволення потреб народного господарства у високоякісній продукції, при найкращому використанні його ресурсів. План виробництва та реалізації продукції розроблюється в натуральному та грошовому виразі по показникам: виробництво продукції в натуральному виразі, нормативна чиста продукція, реалізуємо продукція, товарна продукція.

Розділи плану:

1. план реалізації (збуту або маркетингу);

2. план виробництва (виробнича програма);

3. баланс виробничих потужностей.

Вихідні дані та порядок розробки плану виробництва і реалізації продукції

Вихідна інформація для розробки плану:

1.орієнтовні показники виробництва найважливіших видів продукції, які розробляються Міністерством економіки;

2. державні замовлення на виробництво і постачання для державних потреб різних видів продукції і надання послуг;

3. господарські договори і самостійно виявлений попит на продукцію підприємства;

4. ціни на продукцію;

5. залишки готової продукції і незавершеного виробництва;

6. результати аналізу виконання плану за попередній період.

Порядок розробки плану:

1. визначення видів і обсягу поставок продукції на ринок в натуральному виразі;

2.розрахунок обсягу випуску продукції в натуральному виразі по кожній позиції;

3.обґрунтування випуску виробничими потужностями;

4. розрахунок вартісних показників плану

4. Планування номенклатури, асортименту, обсягу виробництва продукції в натуральному виразі

Планування виробничої програми в натуральному виразі передбачає:

1) визначення номенклатури і асортименту продукції, що випускається.

Номенклатура - це перелік назв окремих видів продукції.

Асортимент - це різновид виробів в межах даної номенклатури

Номенклатурний і асортиментний плани на підприємстві розробляються на підставі аналізу результатів дослідження кон'юнктури ринку і попиту з урахуванням диверсифікації.

2) Розрахунок обсягу вир-ва продукції по календарним періодам

3) Обґрунтування обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами

Загальний обсяг поставок визначається підприємством самостійно, враховуючи держ.контракт і держ.замовлення, а також інші недержавні замовлення

Фінансування держ.контрактом поводиться за рахунок коштів держ.бюджету, а держ.замовлення - за рахунок власних коштів підприємства.

Обсяг випуску продукції визначається:

Овир = Опост - Зсклп.р + Зсклк.р +Квн

де Опост - обсяг поставок;

Зсклпр, Зсклкр - залишки готової продукції на початок і кінець року в натуральному виразі;

Квн - кількість продукції для внутрішнього споживання.

Подібні розрахунки проводять по кожному окремому виду продукції з наступним календарним розподілом за кварталами і місяцями. Розподіл здійснюється з урахуванням кількості робочих днів в певному періоді та очікуваних споживачем термінів поставки.

Зсклп.р = Зсклд.с + Воч - Поч.,

де Зсклд.с - залишок готової продукції на дату складання плану;

Воч - очікуваний випуск продукції від дати інвнтаризації до початку планового періоду;

Поч - очікуване постачання за той же період.

Зсклк.р = Вод*Нзб.,

де Вод - одноденний випуск, що розраховується як ГП (4 кв) / 90,

Нзб - норма зберігання продукції на складі, дні.

5. Вартісні показники плану збуту і виробництва продукції, їх розрахунок та використання у плануванні

Основні вартісні показники плану:

1. Товарна продукція - це загальна вартість всіх видів готової продукції, робіт та послуг виробничого характеру, що підготовлені до реалізації.

де Р - вартість робіт та послуг стороннім споживачам

2. Валова продукція (ВП) включає всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності

ВП = ТП - (НЗВп.р. - НЗВк.р.) - (Іп.р. - Ік.р.),

де НЗВ - залашки незавершеного виробництва на початок та кінець року

І - вартість інструментів для власних потреб на початок та кінець року

3. Валовий оборот підприємства (ВО) - обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана: в межах підприємства чи поза ним.

ВО = ВП + Вз.О,

де Вз.О - Внутрішньозаводський оборот підприємства

Внутрішньозаводський оборот підприємства (ВЗО) - це кількість продукції, яка використовується всередині підприємства для подальшої переробки (напівфабрикати).

4. Реалізована продукція ( РП) -яка відвантажується споживачеві, за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін

РП = ТП + (Гп.р. - Гк.р) + (ВВп.р. - ВВк.р),

де Гп.р, Гк.р - залишки готової нереал. продукції на поч. і кін. періоду;

ВВп.р, ВВк.р - залишки відвантаженої продукції, за яку час опдати не настав, продукція не відвантаження, що зберігається у покупців на поч. і кін. періоду (грн.).

5. Чиста продукція (ЧП) - це вартість створена на підприємстві. Обсяг чистої продукції підприємства обчислюється за формулою:

ЧП = ТП - (М + А),

де М - матеріальні витрати на виробництво продукції,

А - сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.

6. Умовно-чиста продукція (УЧП)

УЧП = ЧП + А

Незавершене виробництво у вартісному вигляді (НЗВ) : до його складу входять заготівки, деталі, комплекти на різних стадіях виробничого процесу, а також вироби у складанні та на випробуваннях:

НЗВ = (N * С*Тц * Кнз) / Д,

де N - кількість виробів в нат. одиницях

С - виробнича собівартість

Тц - тривалість циклу виготовлення 1 виробу, робочих днів,

Кнз - коефіцієнт наростання затрат при виготовленні виробу:

Кнз =(М + 0,5 * С? ? ) / С? ? або Кнз = (С0 + 0,5 * Сі) / ( С0 + Сі),

де М - сума матер. витрат на один вироб.

С ?- собівартість 1 виробу без матер. витрат

С0 - одноразові витрати на поч циклу виготовлення продукції, грн.

6. Розробка оптимальної виробничої програми підприємства

Оптимальна виробнича програма - це програма, яка в відповідає структурі наявних ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.

Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:

1) планування оптимальної структури номенклатури продукції

2) визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції

Оптимізація номенклатури може бути вирішина за допомогою економіко-матем. методів:

- симплекс методу лінійного програмування, при якому вибирається критерій оптимізації та його математична форма - цільова функція, якою можуть бути:

максимальний прибуток, максимальний обсяг виробництва, рівномірне завантаження устаткування, та приймаються наступні обмеження: повне завантаження кожної групи устаткування, трудомісткість програми, витрати матеріальних ресурсів.

- метод „гілок і обмежень” - відсіювання неефективних розробок плану;

- метод оптимального формування виробничої програми за допомогою інтегральних показників , при якому формування плану продовжується до виконання встановленого критерію оптимальності.

Виділяють два етапи розробки оптимальної виробничої програми:

1)визначення оптимального номенклатурного плану на підставі використання економіко-математичної моделі типу:

F = ? xj • f j > max (min)

? xj • aij ? Aі (i = 1,2,..,m)

N min j ? xj ? N max j

xj ? 0 ,

де F - сумарне значення показника, що прийнятий за критерій оптимізації; n - кількість найменувань готової продукції, що виготовляється на підприємстві; xj - кількість продукції j-го найменування в оптимальному плані в натуральному виразі; fj - оцінка для j-го виду продукції у відповідності з прийнятим критерієм оптимальності;

Aі - величина і-го виду ресурсу, що знаходиться в розпорядженні підприємства;

N minj, N maxj - відповідно мінімальний випуск j-го виду продукції, що обов'язковий для підприємства, та максимальний, що обмежений можливостями збуту.

2)розробка оптимального номенклатурно-календарного плану. На цьому етапі слід дотримуватися таких вимог:

1.орієнтація на встановлені споживачем терміни споживання продукції;

2.обмеження номенклатури виробів, які включаються в план для одночасного виготовлення;

3.забезпечення повного завантаження устаткування за рахунок підбору продукції з різною структурою трудомісткості.

7. Зміст і завдання оперативно-календарного планування

Порівняльна характеристика систем оперативно-календарного планування. Оперативне планування - один з важелів управління виробництва, засіб довго-, коротко-, середньострокових планів. Оперативно-календарне планування є завершальним етапом у плануванні господарської діяльності підприємства

Оперативне планування об'єднує два напрямки:

1. Календарне планування - розробка оперативних планів та напрямів виготовлення і випуску продукції.

2. Диспетчеризація (оперативний облік, контроль та регулювання виконання оперативних планів).

Основні завдання оперативного планування:

1. Забезпечення виконання плану виробничої діяльності.

2. Встановлення режиму роботи підприємства.

3. Максимальне скорочення тривалості виробничого циклу, обсягів незавершеного виробництва.

Оперативне планування здійснюється на рівні цехів і дільниць.

У процесі оперативно-календарного планування виконуються розрахунки та встановлюються завдання цехам, виробничим дільницям і робочим місцям по випуску конкретних виробів, вузлів і заготовок, нормативи руху предметів праці у виробництві (нормативи запасів, розміри партій, періоди їхнього запуску-випуску та ін.), календарні графіки, якими встановлюється послідовність та строки виготовлення продукції на кожній стадії виробництва.

Порівняльна характеристика систем оперативно-календарного планування.

Найбільшого поширення в теперішній час набули :

- Подетальна система планування призначена для умов високоорганізованого та стабільного виробництва. За цією системою планується і регулюється рух виконаних робіт, технологічних операцій та виробничих процесів по кожній деталі на певний плановий період - час, зміну, день, тиждень тощо. Подетальне планування доцільно застосувати при обмеженій та стійкій номенклатурі продукції, яка випускається, що має місце в умовах багатосерійного і масового, або, інакше кажучи, малопродуктового виробництва.

- Позамовна система оперативного планування застосовується, в основному, в одиничному й дрібносерійному виробництві з його різноманітною номенклатурою та невеликим обсягом продукції, що випускається, а також виробничих послуг. Ця система планування базується на розрахунках тривалості виробничих циклів і нормативів випереджень, за допомогою яких встановлюються потрібні замовником або ринком строки виконання як окремих процесів або робіт, так і всього замовлення в цілому.

- Покомплектна система застосовується, головним чином, в серійному машинобудівному виробництві. В якості основної планово-облікової одиниці використовуються різні деталі, що входять у збірний вузол або загальний комплект деталей, згрупованих за певними ознаками. Ця система сприяє: скороченню трудомісткості як планово-розрахункових робіт, так і організаційно-управлінської діяльності персоналу лінійних функціональних служб підприємства; підвищенню гнучкості оперативного планування, поточного контролю й регулювання ходу виробництва, що в умовах ринкової невизначеності служить для підприємств важливим засобом стабілізації виробництва.

8. Ритмічність виробництва: поняття, методи і показники оцінки

Основним завданням оперативно-календарного планування є забезпечення ритмічності і рівномірності виробництва.

Ритмічність виробництва - виробництво у рівні проміжки часу однакового обсягу продукції на всіх стадіях виробничого процесу.

Оцінка рівномірності та ритмічності проводиться за допомогою наступних методів їхнього розрахунку:

1. Подекадний метод оцінки ритмічності полягає в тому, що розраховуються, а потім співставляються планові та фактичні відсотки по декадах, відхилення від запланованих відсотків свідчить про рівень ритмічної або неритмічної роботи.

Плановий відсоток ритмічності за декаду розраховується за формулою:

де - кількість робочих днів у декаді;

- кількість робочих днів за місяць;

Фактичний відсоток визначається відношенням декадного фактичного випуску продукції у відповідних вимірниках до загального обсягу продукції, виробленої за місяць.

2. Метод оцінки за допомогою коефіцієнта рівномірності виконання виробничої програми, визначають за формулою:

де - фактичний випуск продукції за і-тий день, але не більше планового, тис. грн.;

- план випуску продукції на місяць, тис. грн.;

Для оцінки ритмічності роботи підрозділів або підприємства використовується коефіцієнт ритмічності, розрахований за допомогою коефіцієнта варіації .

де - середнє квадратичне відхилення;

- середня арифметична варіаційного ряду.

де d - відхилення від середньої арифметичної варіаційного ряду;

- число випадків повторення (частота) відхилення.

При рівномірному виробництві та випуску продукції значення коефіцієнта варіації ближче до нуля, а коефіцієнт ритмічності дорівнює 1.

Цей коефіцієнт показує тільки рівномірність виробництва, без зв'язку з виконанням плану, розраховується на підприємствах і в підрозділах масового та багатосерійного типу виробництва

9. Завдання, структура, вихідні дані і порядок розробки плану організаційно-технічного розвитку підприємства

План ОТР -- це перелік проектів чи заходів (із зазначенням назви й керівника проекту, строків початку та закінчення, бюджету, місця впровадження й очікуваних результатів), згрупованих у такі основні розділи:

План ОТР розробляється з метою систематичного оновлення продукції, збільшення обсягу випуску, підвищення якості продукції, зниження витрат, удосконалення технічного рівня виробництва та ін.

Оскільки результати цього плану позначаються на можливості збільшити випуск продукції з меншими витратами, то він розробляється першим з усіх розділів.

Склад плану:

1)виробництво нової продукції і впровадження прогресивної технології;

2)заходи з економії сировини, матеріалів, палива та енергії;

3)впровадження наукової організації праці;

4)здійснення НДДКР.

Вихідні дані для розробки плану:

1.прогнози розвитку НТП;

2.державні замовлення та господарські договори на нову продукцію;

3.Результати закінчених НДДКР;

4.раціоналізаторські пропозиції працівників;

5.наявна величина ресурсів для удосконалення виробництва і продукції та ін.

Порядок розробки плану:

1.проводиься аналіз техніко-економічного стану підприємства, його підрозділів та продукції;

2.збираються пропозиції по удосконаленню виробництва і продукції;

3.визначаються обсяги фінансування пропозицій з урахуванням джерел утворення коштів;

4.розраховується ефективність кожної пропозиції і за величиною позитивного ефекту і наявності фінансових ресурсів вибираються ті, які будуть включатися в план;

5.проводяться детальні розрахунки по кожному організаційно-технічному заходу;

6.показники плану узгоджуються по структурним підрозділам;

7.затвердження плану.

10. Зміст заходів щодо підвищення організаційно-технічного рівня виробництва. Показники економічної ефективності організаційно-технічних заходів

План ОТР розробляється з метою систематичного оновлення продукції, збільшення обсягу випуску, підвищення якості продукції, зниження витрат, удосконалення технічного рівня виробництва та ін.

Заходи першої групи (виробництво нової продукції і впровадження прогресивної технології) включають: 1.створення нової продукції; 2.організація випуску новоствореної продукції; 3.організація випуску зразків нової продукції; 4.розробка нових стандартів і технічних умов; 5.модернізація продукції; 6.зняття з виробництва застарілої продукції; 7.проведення капітального ремонту і модернізація устаткування; 8.механізація і автоматизація виробничих процесів.

Заходи цієї групи потребують значних фінансових ресурсів. Термін окупності вкладень є значним.

До заходів другої групи (заходи з економії сировини, матеріалів, палива та енергії) відносять: 1.випуск менш металомістких видів продукції; 2.перегляд норм витрат (встановлення лічильників); 3.використання відходів; 4.повторне використання матеріалів; 5.заміна натуральних матеріалів штучними і т.д.

Заходи цієї групи не є масштабними, оскільки їх реалізація не потребує перебудови технологічних процесів, змін в устаткуванні і значних коштів.

Заходи третьої групи (впровадження наукової організації праці) включають: 1.поліпшення обслуговування робочих місць; 2.удосконалення нормування праці; 3.механізація управлінської праці (комп'ютеризація); 4.зміна підпорядкованості структурних підрозділів; 5.удосконалення структури управління підприємством; 6.впровадження автоматизованих систем управління. Що ж до здійснення НДДКР, то сюди включають: 1.мета роботи; 2.виконавці і співвиконавці; 3.початок і закінчення; 4.кошторисна вартість; 5.планові витрати на поточний рік; 6.економічна ефективність.

Оцінка ефективності ОТЗ, які реалізуються впродовж довгого періоду, проводиться на основі методики оцінки економічної ефективності реальних інвестицій в ринковій економіці. Методика ґрунтується на визначенні 4 показників: 1.чистий приведений дохід (ЧПД); 2.індекс прибутковості; 3.термін окупності інвестицій; 4.внутрішня ставка доходності.

Для ОТЗ з терміном реалізації до 3 років показниками ефективності є:

1.Річний економічний ефект:

Ер = (В1 - В2)А2,

де В1, В2 - приведені витрати до і після реалізації ОТЗ; А2 - обсяг випуску продукції в період дії ОТЗ.

2.Умовно-річна економія (для заходів, які не потребують капітальних вкладень):

Еум = (С1- С2)А2,

де С1, С2 - собівартість одиниці продукції до і після впровадження ОТЗ.

3.Приріст прибутку:

??П = Еум ± ?Пц ± ?Побс

де ?Пц - зміна прибутку в результаті зміни цін на продукцію; ?Побс - зміни прибутку в результаті зміни обсягів випуску і збуту.

?Пц = (Ц2 - Ц1)А2

?Побс = (А2 - А1)*(Ц1 - С1).

Для ув'язки показників плану ОТР з іншими розділами загального плану підприємства розраховується економія витрат в розрізі окремих видів:

1)економія на матеріалах:

Ем = (Н1Ц1м - Н2Ц2м)А2,

де Н1,Н2 -норми витрат матеріалів до і після ОТЗ; Ц1м ,Ц2м - ціна одиниці матеріалу до і після ОТЗ.

2)економія на заробітній платі відрядників:

ЕЗПВІДР = (Р1 - Р2)(1+Д/100)(1+Н/100)А2

де Р1 , Р2 - відрядні розцінки до і після реалізації ОТЗ; Д - відсоток додаткової Заробітної плати; Н - відсоток нарахувань на заробітну плату у соціальні фонди; А - обсяг випуску продукції після реалізації ОТЗ.

3)економія на заробітній платі робітників-почасовиків:

ЕЗППОЧ = ?Ч* ЗПсер * 12*(1+Н/100),

де ?Ч - чисельність умовно-вивільнюваних робітників-почасовиків; ЗПсер - середньомісячна заробітна плата робітників-почасовиків.

4)економія на умовно-постійних витратах (без амртизаційних відрахувань):

Е = (1 - (ІУПВ / ІОБС))*УПВ1

де ІУПВ -індекс зміни умовно-постійних витрат в результаті впровадження ОТЗ; ІОБС - індекс зміни обсягу виробництва; УПВ1 - абсолютна сума умовно-постійних витрат до впровадження ОТЗ.

5)зміна амортизаційних відрахувань:

?АВ = ((К2 - К1* ІОБС)/100)*Нам,

де К1,К2 - вартість основних засобів у виробництві до і після реалізації ОТЗ; Нам - норма амортизації основних засобів. Якщо ОТЗ реалізуються не на початку року, то при визначенні економії планового періоду до умовно-річної економії додається коефіцієнт дії заходу.

ЕК.Р = ЕУМ * Кд, Кд = М /12,

де М - кількість місяців реалізації ОТЗ впродовж даного календарного року; Кд - коефіцієнт дії.

КСЕРОКС

11. Завдання, зміст, вихідні дані і порядок розробки плану матеріально - технічного забезпечення.

12. Визначення потреби у матеріально - технічних ресурсах для основного виробництва.

13. Визначення потреби у матеріально - технічних ресурсах для допоміжного виробництва.

14. Планування виробничих запасів. Розрахунок оптимальної величини партії поставки.

15. Виробнича потужність підприємства та фактори, які її визначають

Виробнича потужність - максимально можливий річний випуск продукції необхідної якості в номенклатурі та асортименті, що передбачається планом, при повному використані виробничого обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з розрахунком застування передової технології виробництва та наукової організації праці

Постійне зростання масштабів виробництва та підвищення його ефективності висуває задачу вишукування резервів підвищення та покращення використання виробничої потужності діючих підприємств. Тому виникає необхідність розробки та класифікації факторів, які її визначають.

Фактори, від яких залежить величина виробничої потужності, поділяються на дві групи:

1.Фактори, що впливають на розширення об'єму робіт: кількість обладнання та виробничих площ, рівень узгодженості (пропорційності) в продуктивності між групами обладнання; фонди часу роботи обладнання;

2.Фактори, що впливають на підвищення продуктивності технологічного обладнання: технічний рівень обладнання; підвищення якості сировини та матеріалів; впровадження прогресивної технології; освоєння техніки шляхом підвищення кваліфікації робітників; удосконалення конструкції виробу. Фактори, що впливають на ступінь використання виробничої потужності поділяються на 2 групи:

1.зовнішні, до яких відноситься потреба в продукції, організація матеріально-технічного забезпечення, введення в дію нових потужностей, забезпечення трудовими ресурсами;

2.внутрішні: удосконалення організації виробництва, праці, управління.

Виробнича потужність розраховується виходячи з максимально-можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

16. Методичні основи обчислення виробничої потужності підприємства

Для розрахунку ВП необхідно мати наступні дані:

1) ефективний фонд робочого часу одиниці обладнання

2) кількість одиниць обладнання

3) продуктивність обладнання

4) трудомісткість виробничої програми

5) КВН

В розрахунок ВП включають:

1 - усе діюче та не діюче у наслідок ремонту та модернізації устаткування

2 - устаткування, що перебуває на складі і може бути введене в експлуат. протягом року

3 - резервне устаткування

Розрахунок ВП підприємства повинен проводитись в такій послідовності:

Агрегати з групи технолог. обладнання > Виробничі дільниці > Цехи> Підприємства в цілому

В загальному вигляді ВП провідного цеху, дільниці або виробничого устаткування розр:

П - продуктивність устаткування за годину в натур. Одиницях

Феф - ефективний фонд робочого часу

N - середньорічна кількість устаткування

Тр - трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням КВН

ВП залежить від організаційного типу виробництва.

1. на безперервно-потокових лініях ВП розр.:

Р- такт потокової лінії

2. в умовах потоково-масового виробництва ВП розр.:

РМ - кількість робочих місць

1. в умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою, а також в одиничному та дрібносерійному виробництві розрахунок ВП ведеться в такій послідовності:

1) Визначається трудомісткість обробки виробів та всієї виробничої програми за групами устаткування

- завантаження

2) Розраховується пропускна спроможність устаткування

- кількість встановленого устаткування

3) Визначається коефіцієнт використання виробничої потужності цеху:

4) За провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт використання ВП і проектують заходи щодо розширення «вузьких місць»

5) Розраховують коефіцієнт завантаження устаткування

Якщо kз >1, то устаткування перевантажено kз <1 - недовантажено

17. Показники використання виробничої потужності та обладнання

І. Показники використання ВП:

Коеф.використання проектної потужності:

Qф - фактичний обсяг

ПВп - виробнича потужність проекту

Коеф.використання діючої ВП:

Коеф.змінності роботи обладнання:

УТі - сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість продукції Коеф.режимної змінності устаткування:

N1,N2,N3 - кількість устаткування, що працюють відповідно в одну, дві три зміни Середній час роботи устаткування:

Nв - кількість встановленого устаткування

Коеф.пропорційності:

Nз - кількість обладнання, зайнятого у виготовлення продукції

Коеф.екстенсивного використання обладнання:

Коеф.екстенсивного використання обладнання:

Пф,Ппл - ефективність за годину фактична і планова.

Коеф.еінтегрального використання обладнання:

ІІ. Інтегральні вартісні показники використання ВП Фондовіддача - відношення вартості, виробленої за рік продукції до вартості ОФ

Фондомісткість - показує величину вартості ОФ, що припадає на одиницю випуску продукції



Фондоозброєність - показує величину вартості ОФ, що припадає на одного середньоспискового працівника

Рентабельність ОФ - відношення річного прибутку до середньорічної вартості ОФ

18. Завдання, зміст, вихідні дані і порядок розробки плану по праці

План по праці - це один з розділів плану діяльності підприємства

Метою плану по праці є визначення необхідної кількості і складу персоналу підприємства, а також коштів на оплату і стимулювання праці.

Склад плану.

1 розділ: Планування підвищення продуктивності праці.

2 розділ: Планування чисельності персоналу.

3 розділ: Планування ФОП.

4розділ: Планування підготовки та підвищення кваліфікаціїперсоналу.

Завдання плану:

1. становлення оптимального співвідношення між кількістю різних категорій працівників.

2. зниження трудомісткості

3. забезпечення приросту випуску продукції без збільшення кількості персоналу

4. удосконалення форм і систем оплати праці

5. встановлення раціонального співвідношення в оплаті праці окремих категорій працівників

6. ув'язування показників по праці і з/п з іншими показниками поточного плану

7. дотримання випереджаючого зростання продуктивності праці із зростанням з/п

Вихідні дані.

1.Результати плану организаційно-технічного розвитку.

2. Державні регулятори оплати праці.

3. Умови колективного договору.

4. Обсяги випуску продукції.

5. Норми праці.

Порядок розробки плану відповідає послідовності розміщення окремих його розділів.

При розробці плану по праці необхідно дотримуватись наступних вимог:

1. забезпечення постійного підвищення продуктивності праці та перевищення темпів її росту над темпами росту заробітної плати;

2. дотримання співвідношень в заробітній платі окремих категорій робітників відповідно до кількості і якості їх праці в межах загального ФОПу, розрахованого на основі нормативу заробітної плати на 1 грн. продукції;

3. забезпечення оптимального співвідношення в чисельності персоналу, безпосередньо зайнятого у виробництві, обслуговуванні та управлінні.

19. Продуктивність праці і планування її підвищення. Фактори зростання продуктивності праці

Продуктивність праці - кількість продукції (обсягу робіт), яку виконує працівник за одиницю часу (виробіток), або кількість часу, витраченого на виробництво одиниці продукції. Метою планування продуктивності праці є неухильне підвищення її рівня.

Основними методами планування продуктивності праці є :

1. Метод прямого рахунку, який використовується в умовах добре поставленого нормування праці. Полягає в тому, що на кожному робочому місці, дільниці, цеху встановлюється необхідна для використання планової програми чисельність. Потім обсяг виробництва ділять на сумарну планову чисельність і встановлюють плановий рівень продуктивності праці.

2. Метод планування за техніко-економічними факторами застосовується для ув'язки результатів план організаційно-технічного розвитку з планом по праці.

3. Додатковими методами є параметричні, які основані на встановлені кореляційних зв'язків між продуктивністю праці і виробничими факторами.

В ринкових умовах планування продуктивності праці необхідно виконувати в рамках системи планування загальної продуктивності. Практичне відображення планування продуктивності підприємства в розрізі факторів виробництва до яких відносяться і трудові ресурси, втілені в багатофакторну модель вимірювання продуктивності.

Фактори підвищення продуктивності праці:

1. структурні зрушення у виробництві: зміна питомої ваги виробництва структурних підрозділів в загальному його обсязі в цілому по підприємству.

2. підвищення технічного рівня виробництва: - механізація і автоматизація виробничих процесів, - впровадження нової технології, - модернізація обладнання, - покращення використання матеріалів, палива та енергії тощо.

3. удосконалення управління, організації виробництва та праці: - удосконалення управління виробництвом, - підвищення норм та зон обслуговування, - зниження втрат робочого часу, - зниження втрат від браку, - зменшення числа робітників, які не виконують норми.

4. зміна обсягу виробництва та питомої ваги окремих видів продукції.

5. галузеві фактори: - зміна горно-геологічних умов, - зміна способів видобутку корисних копалин.

20. Планування чисельності працюючих. Методи розрахунку чисельності робітників

Планування персоналу - це цілеспрямована діяльність по забезпеченню пропорційного, динамічного розвитку персоналу підприємств, розрахунок його кваліфікації структури, визначення загальної і додаткової потреби у персоналі на наступний період.

Планування персоналу включає три етапи:

1. Оцінка наявних на підприємстві трудових ресурсів

2. Оцінка майбутніх потреб у кадрах

3. Розробка програми задоволення майбутніх потреб у персоналі

При розробці поточних планів виконується детальний розрахунок чисельності працівників за кожною категорією, спеціальністю. Явочна чисельність робітників являє собою кількість робітників, які щоденно повинні бути на роботі для повного і своєчасного виконання виробничого завдання. Облікова чисельність це загальна кількість робітників, необхідних підприємству з урахуванням заміни осіб, які знаходяться у відпусках, хворіють.

Чяв = (кількість робочих місць на дільниці / норма обслугов.)*змінність роботи дільниці

Чобл = Чяв* коефіцієнт облікового складу (Кобл),

Коефіцієнт облікового складу розраховується за даними планового балансу робочого часу.

Кобл = (Дк - Дв - Дс) / (Дк - Дв - Дс - Двід - Дз),

де Двід - тривалість чергової відпустки,

Дз - інші невиходи на роботу з поважних причин

Кобл = Фонд номінальний / Фонд явочний = 100/(100-Н)

де Н - процент цілобових втрат робочого часу по відношенню до номінальн.фонду.

Чисельність керівників, спеціалістів, службовців визначається виходячи з затверджених штатно-посадових розкладів, де вказані перелік посад, кількість штатних одиниць та оклади. Методи планування:

1) за нормами виробітку:

де QВПЛ - плановий обсяг випуску продукції, шт.;

kВН - коефіцієнт виконання норми виробітку працюючого, див. вихідні дані, табл. 1;

Нвир- норма виробітку продукції в плановому році, шт./день., див. вихідні дані, табл..1

Чисельність робітників, необхідних для експлуатації машин, апаратів, обладнання

2) за нормами обслуговування обладнання:

де NО.заг - кількість машин, обладнання та інших об'єктів, що підлягають обслуговуванню, шт.

kзм - коефіцієнт змінності

kс - коефіцієнт приведення явочної чисельності робітників до спискової

Но - норма обслуговування, тобто кількість обладнання, що підлягає обслуговуванню одним робітником

21. Плановий баланс робочого часу 1-го робітника: методика розробки, використання у планових розрахунках

Баланс робочого часу одного робітника розробляється для планового визначення кількості годин, які в середньому відпрацьовуються кожним робітником в плановому періоді.

Спочатку складається звітний баланс, який характеризує фактичне використання робочого часу у минулому періоді, потім проводиться його аналіз і намічаються заходи по скороченню втрат.

Плановий баланс робочого часу складається з наступних статей:

- календарний фонд часу;

- вихідні і святкові дні;

- номінальний фонд робочого часу;

- невиходи на роботу усього, у т.ч.: чергові та додаткові відпустки, відпустки на навчання, відпустки через пологи, у зв'язку з хворобою, виконання державних обов'язків, неявки з дозволу адміністрації;

- явочний фонд робочого часу;

- втрати часу через скорочення робочого дня у т.ч. для зайнятих на важких і шкідливих роботах, для годуючих матерів, для підлітків;

- середня тривалість робочого дня;

- ефективний (корисний) фонд робочого часу.

Номінальний фонд робочого часу розраховується як різниця між календарним ФРЧ та кількістю вихідних та святкових днів.

Явочний ФРЧ розраховується як різниця між номінальним ФРЧ та планованими невиходами на роботу.

Ефективний (корисний) ФРЧ розраховується як добуток явочного ФРЧ та середньої тривалості робочого дня.

Коеф.облікового складу: Кос = Фном/Феф

Тривалість відпусток визначається як середньозважена величина на основі фактичного співвідношення чисельності категорій робітників з різною тривалістю відпустки. Невиходи у зв'язку з хворобою визначаються за звітними даними з урахуванням профілактичних заходів по зменшенню захворюваності. При визначенні середньої тривалості робочого дня враховується скорочений робочий день робітників, що зайняті на тяжких і шкідливих роботах, і підлітків

22. Поняття і склад фонду оплати праці. Джерела виплати коштів на оплату праці

Фонд оплати праці - це сукупність винагород, обчислених в грошовому виразі, які згідно з трудовим договором власник підприємства сплачує працівникам за виконану роботу та відпрацьований час.

Склад фонду оплати праці.

І. Фонд основної заробітної плати - сукупність винагород за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Він визначається у вигляді відрядних розцінок і тарифних ставок (окладів) для робітників і посадових окладів для службовців.

ІІ. Фонд додаткової заробітної плати - винагороди за працю понад встановлені норми, за особливі умови праці, винахідливість і т.д

До нього відносять:

1) надбавки і доплати за:

- професійну майстерність

- умови праці

- сумісництво професій

- керівництво бригадою та ін.

2) премії за виробничі результати:

- виконання і перевиконання виробничих завдань

- підвищення продуктивності праці

- економія матеріалів, інструменту

- зменшення простоїв устаткування та ін.

3) винагорода за вислугу років

4) оплата відпусток

5) оплата виконання держ.обов'язків та ін.

ІІІ. Інші заохочувальні і компенсаційні виплати - це доплати, надбавки які встановлені законодавством.

До нього відносять:

- оплата простоїв не з вини працівників

- винагороди за підсумками роботи за рік

- винагороди за раціоналізаторські пропозиції

- одноразові заохочування

- матеріальна допомога та ін.

Джерелами виплат по ФОП є:

1. Собівартість продукції - для основної і додаткової заробітної плати виробничому персоналу.

2. Прибуток підприємства - для заробітної плати іншим категоріям персоналу, для інших заохочувальних виплат виробничому персоналу.

23. Методика планування фонду оплати праці за елементами виплат

Метод планування ФОП за елементами виплат, при якому визначення розміру ФОП починається від конкретних дільниць і бригад, виходячи з числа зайнятих, тарифних ставок, окладів, прийнятих систем оплати праці і преміювання.

При плануванні коштів на оплату праці за елементами виплат послідовно розраховують тарифний (прямий), годинний, денний і повний (місячний, річний) фонди оплати праці.

Тарифний ФОП відображає оплату праці за відрядними розцінками тарифними ставками (окладами) за відпрацьований час і виконану роботу.

Годинний ФОП включає тарифний ФОП і доплати за відпрацьовані години:

- премії за виробничі результати,

- доплата за роботу у нічний час,

- доплата за роботу в святкові і вихідні неробочі дні,

- доплата бригадирам за керівництво бригадами,

- доплата за навчання учнів та ін.

Доплату за роботу у нічний час визначають виходячи з кількості нічного часу у відповідності із встановленим режимом роботи, тарифною ставкою і відсотком доплат. Нічним вважається час з 22.00 до 6.00). ,

де - кількість людино-годин нічного часу

Сг - годинна тарифна ставка

Н - відсоток доплат за роботу в нічний час (40%)

Доплата за роботу у святкові та вихідні неробочі дні: ,

де Ксв,в - кількість святкових, вихідних днів - тривалість зміни Денний ФОП включає годинний ФОП і доплати за невідпрацьовані години, які відносяться до робочого дня: Оплата перерв годуючим матерям:

де ФОПг - годинний ФОП

ФОПеф - ефективний ФОП

Крд - кількість робочих днів, які вони працювали

tг - середня тривалість перерв для год.матерів

Допдати підліткам:

де tп - втрати робочого часу в зв'язку з наданням пільгових годин підліткам

- чисельність підлітків

- годинна тарифна ставки підлітків

Повний ФОП включає денний ФОП і доплати за цілоденні невиходи (щорічні і додаткові відпустки, відпустки на навчання, оплата часу виконання державних і громадських обов'язків та інше).

Доплати за відпустки , tв - тривалість відпустки

Доплати, які додатково включаються до повного ФОП, переважно визначаються за середньогодинною зар. платою.

24. Завдання, зміст, вихідні дані і порядок розробки плану по витратам виробництва (собівартості)

Собівартість продукції - грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Метою планування собівартості продукції є економічне обґрунтування оптимального розміру витрат, необхідних в плановому періоді для виробництва та збуту кожного виду та всієї продукції підприємства, яке дозволяє забезпечити необхідний рівень якості продукції та нормальний хід виробничого процесу.

Завдання плану:

1. Розрахунок вартості необхідних виробничих ресурсів та пошук можливостей її скорочення.

2. Визначення загальної величини витрат на виробництво.

3. Розрахунок собівартості виробництва кожного виду продукції як критерію нижнього рівня цін, а також рентабельності продукції.

4. Створення основ для встановлення внутрішньовиробничих економічних відносин (організації оренди, підряду).

Вихідні дані для розробки плану

1. Планові обсяги виробництва в натуральному та вартісному виразах.

2. Норми витрат сировини, матеріалів, палива, енергії для виробництва продукції.

3. Розрахована потреба в матеріальних ресурсах в натуральному виразі.

4. Договори постачання матеріальних ресурсів і збуту готової продукції.

5. Норми трудових витрат, розрахунки чисельності та професійного складу працюючих, умови оплати праці.

6. Економічні нормативи у відповідності до законодавчих актів (норми амортизації, % відрахувань на соціальне страхування, зборів, податків та інших обов'язкових платежів).

7. План організаційно - технічних заходів.

8. Ціни на матеріальні ресурси, тарифні ставки, посадові оклади.

План по собівартості містить:

1. Розрахунок витрат за технічно - економічними факторами.

2. Калькуляції собівартості по видам продукції (калькулювання).

3. Кошторис витрат на виробництво.

Порядок розробки плану по собівартості:

1.Складаються кошториси витрат і калькулюється собівартість продукції та послуг допоміжних цехів.

2.Складається баланс розподілу продукції та послуг допоміжного виробництва по калькуляційним напрямкам і по внутрішньозаводським підрозділам - споживачам.

3.Складаються кошториси витрат на утримання та експлуатацію устаткування, витрат на підготовку та освоєння виробництва продукції, відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення, загальновиробничих витрат по цехам основного виробництва з подальшим узагальненням їх по підприємству, загальногосподарських витрат та позавиробничих витрат.

4.Калькулюється собівартість одиниці продукції за видами, розраховується собівартість усієї ТП і РП.

5.Складається зведений кошторис витрат на виробництво.

6.З метою контролю за правильністю розрахунків собівартості по різних напрямках розробляється зведення витрат на виробництво.

25. Загальна характеристика методів планування собівартості

Собівартість продукції - грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

У практиці планування собівартості продукції використовуються декілька методів:

- Кошторисний є традиційним методом, що його широко застосовують у поточному плануванні. У спеціальних таблицях плану складаються кошториси витрат відповідно до їх статей за культурами (групами), видами тварин (групами) і т. д. Витрати розраховуються на основі технологічних карт або планових нормативів за елементами витрат на гектар площі, голову худоби, одиницю продукції. Головним недоліком цього методу є велика трудомісткість планових розрахунків.

- Нормативний метод - планування витрат і собівартості продукції базується на розроблених відповідно до конкретних умов виробництва науково обґрунтованих нормативах. Удосконалення економічного механізму господарювання в сільськогосподарських підприємствах, ефективне функціонування противитратного механізму потребують створення відповідної нормативної бази. Вона має включати сукупність обґрунтованих трудових, матеріальних і фінансових норм і нормативів, різних за рівнем деталізації, порядок і методи їх розроблення і використання в процесі планово-економічних та інших розрахунків.

Розрахунково-конструктивний метод - базується на фактичній собівартості й визначенні розмірів зниження (підвищення) витрат за рахунок впливу певних техніко-економічних факторів. При цьому виділяють такі групи факторів: