Діяльність товариств з обмеженою відповідальністю

Зміст

Вступ

Розділ 1. Правові основи діяльності та процесу управління товариством з обмеженою відповідальністю

1.1 Суть товариства з обмеженою відповідальністю та законодавчі документи, що регламентують його діяльність

1.2 Процес створення, реорганізації та ліквідації товариств

Органи управління та контролю діяльності товариства

Розділ 2. Порядок створення та управління діяльністю в ТОВ «Добробут»

2.1 Загальна характеристика діяльності ТОВ «Добробут»

2.2 Процедура державної реєстрації товариства та особливості управління його діяльністю

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

У ринковій економіці основною формою господарювання є акціонерне товариство. Розрізняють акціонерні товариства закритого та відкритого типів. Акціонерне товариство закритого типу засновує обмежена кількість акціонерів.

Кожен із учасників такого товариства вносить визначений пай у статутний фонд і згідно з ним одержує частку в доходах та майні товариства. Надалі відповідальність учасника товариства обмежується його паєм або внеском. Члени товариства за зобов'язаннями товариства не відповідають. Товариство відповідає за своїми боргами тільки тим майном, яке є в його активі. Майно формується за рахунок внесків учасників, доходів, одержаних від підприємницької діяльності та інших законних джерел. Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, має свій статут. У статуті визначено порядок розподілу прибутку й ту його частку, яку розподіляють між членами відповідно до їхніх внесків.

Товариства з обмеженою відповідальністю створюються у формі кооперативів, колективних та орендних підприємств. Характерним для них є те, що власність товариства - це спільна власність усіх його учасників.

Організація товариств з обмеженою відповідальністю є однією з найпоширеніших форм проведення приватизації, що дає змогу створити значну кількість невеликих підприємств з небагатьма учасниками, причому не вдаючись до акціонування.

Актуальність обраної теми курсової роботи на сьогоднішній день виявляється у тому, що багато фізичних осіб, які мають бажання відкрити свій власний бізнес не мають достатньо коштів, щоб самостійно справитися із фінансовими проблемами та великою кількістю організаційних моментів. Створення товариства, засновниками якого буде кілька осіб у подібних випадках є найкращим і обґрунтованим рішенням.

Мета виконання даної роботи полягає у визначенні основних організаційних та фінансових аспектів діяльності Товариств з обмеженою відповідальністю.

Завдання курсової роботи полягають в тому, щоб:

- надати характеристику правових основ діяльності та процесу управління товариства з обмеженою відповідальністю;

- дослідити особливості порядку створення, реорганізації та ліквідації товариств з обмеженою відповідальністю;

- на практичному прикладі провести аналіз показників фінансової діяльності ТОВ «Добробут» та дослідити особливості управління його діяльністю;

- надати практичні рекомендації щодо шляхів поліпшення результатів діяльності товариств з обмеженою відповідальністю.

Предметом дослідження виступає механізм управління товариством з обмеженою відповідальністю.

Об'єктом дослідження обрано торгівельне підприємство ТОВ «Добробут». Воно є одним із представників середнього бізнесу у сфері продовольчими та непродовольчими товарами в м.Черкаси та Черкаській області.

Розділ 1. Правові основи діяльності та процесу управління товариством з обмеженою відповідальністю

1.1 Суть товариства з обмеженою відповідальністю та законодавчі документи, що регламентують його діяльність

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство. Головним атрибутом такого товариства слугує акція -- цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь в статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь в розподілі майна при його ліквідації.

Товариства з обмеженою відповідальністю на території України створюються і діють відповідно до Закону України “Про господарські товариства”. В товаристві закритого типу число акціонерів, які володіють звичайними акціями, не повинно перевищувати 50% [2].

Кожне акціонерне товариство володіє повною господарською самостійністю як в оплаті праці, так і в ціноутворенні, порядку розподілу чистого прибутку. При цьому акціонерне товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім майном, але не несе відповідальності щодо зобов'язань акціонерів. Акціонерне товариство є юридичною особою, воно має право здійснювати будь-які види господарської діяльності із законом.

Товариством з обмеженою відповідальністю вважається таке, що має статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається засновницькими документами, учасники цього товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою [9,с.55].

Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства.

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

На основі даних статистичного щорічника України ми можемо проаналізувати дані як про загальну кількість товариств з обмеженою відповідальністю за період 2006-2007 рр., так і по Черкаській області (Табл.1.1) [19].

Таблиця 1.1 - Статистичні дані про діяльність Товариств з обмеженою відповідальністю за 2006-2007 рр.

ТЕРИТОРІЯ	Кількість	Сума валового доходу, млн. грн.	Сума сплаченого податку на прибуток, млн. грн.
	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.	2006р.	2007р.
Всього по Україні	12739	12811	2 165 769	2 271 221	649 724	680 363
В т.ч. Черкаська область	1217	1221	279910,0	281413,0	70117,0	71229,0
По м.Черкаси	247	251	49400,2	51220,4	15477,0	15981,2

Як бачимо з табл. 1.1 в Черкаській області у 2007 р. налічувалося 1221 ТОВ, які за підсумками звітного року сплатили прибуткового податку близько 71 млн [14,с.49].

Законодавча база, що регулює діяльність товариств з обмеженою відповідальністю містить такі закони та нормативно-правові акти:

Закон України Про господарські товариства N 1577-XII ( 1577-12 ) від 19.09.91, ВВР, 1991, N 49. останні зміни N 2459-IV ( 2459-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.263 ). Цей Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників.

Закон України «Про господарські товариства», ухвалений раніше, ніж ЦКУ, в зв'язку з чим існує потреба його оновлення. До того ж, цей закон містить низку прогалин, що їх вирішено врегулювати через ухвалення ЗУ «Про акціонерні товариства» та ЗУ «Про товариства з обмеженою відповідальністю». Розроблений та переданий на розгляд до ВРУ проект ЗУ Про акціонерні товариства" враховує положення Другої, Третьої, Шостої та низки інших директив з права товариств ЄС. Розробка ЗУ «Про товариства з обмеженою відповідальністю» запланована на кінець 2006 року.

Господарськими товариствами за Законом N 1577-XII визнаються як підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариства є юридичними особами. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді та третейському суді від свого імені. ( Частина п'ята статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )[2].

Придбання господарським товариством часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.(Статтю 1 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 82/95-ВР від 02.03.95, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003 )[2].

Правові основи майнових відносин в товаристві з обмеженою відповідальністю загалом врегульовані Законом "Про власність", який визначає товариство суб'єктом права колективної власності, а його майно - об'єктами права колективної власності, а також встановлює підстави виникнення права колективної власності.

Поняття майна товариства використовується, зокрема. в статті 24 Закону "Про господарські товариства", відповідно до якої товариство "несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства". Поняття майно товариства узагальнює всі види майна і майнових прав даного суб'єкта права. Зміст його необхідно визначати згідно з правилами статті 10 Закону "Про підприємства в Україні".

Визначаються також майнові права в товаристві. Купуючи акцію акціонер відчужує своє майно в статутний фонд товариства. За це майно акціонер одержує специфічне право-право участі в акціонерному товаристві. Зміст даного права зазначено Законом "Про господарські товариства" (статті 10,11,26,29,30,33,35,36,38) та Законом "Про цінні папери і фондову біржу"(статті 4,5,8,9) [1].

Закон "Про власність" визнає дві основні юридичні підстави виникнення колективної власності товариства. Загальним правилом для всіх товариств є добровільне об'єднання майна засновників і учасників для створення і діяльності товариства. Отже, однією з юридичних підстав виникнення прав колективної власності є умови відповідних договорів, згідно з якими утворюється статутний фонд товариства (засновники вносять свої вклади згідно з установчим договором акціонерного товариства, інші акціонери - на умовах договорів купівлі-продажу акцій).

Правовий режим акцій регулює Закон "Про цінні папери і фондову біржу". Цей закон визначає поняття і функції акцій, права власника акцій, порядок випуску і придбання акцій та інші питання (статті4-9).

Законодавство не визначає поняття та призначення статутного фонду ТОВ. Згідно з статтями 13 та 24 Закону "Про господарські товариства", статутний фонд акціонерного товариства можна визначити як колективну часткову власність акціонерів у майні товариства, яка засвідчує його майнову правоздатність як суб'єкта права і тому в процесі його діяльності не підлягає розподілу.

Правовий режим дивідендів можна визначити як врегульовані правом колективної (акціонерної) власності порядок визначення розміру, оголошення та виплати акціонерам доходів по акціях з чистого прибутку акціонерного товариства. Він має законодавчу основу. Це стаття 4 "Основні характеристики акцій" і стаття 9 "Виплата доходу по акціях" Закону "Про цінні папери і фондову біржу", стаття 15 "Прибуток товариства" Закону "Про господарські товариства". Стаття 10 цього закону визначає право акціонера на дивіденди, а стаття 41 відносить порядок розподілу прибутку (отже і визначення дивідендів) до компетенції вищого органу (загальних зборів) товариства [1].

Будь-яке акціонерне товариство має право не тільки брати участь у капіталі інших товариств, але й відкривати філіали та представництва (в тому числі і за кордоном), а також дочірні товариства. Філіали і представництва складають власний баланс, який входить до складу балансу акціонерного товариства. Філіали і представництва відповідають за зобов'язання акціонерного товариства, а останні несуть відповідальність за їхні зобов'язання.

Основою фінансів товариства є фінансові ресурси - кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань. До фінансових ресурсів належать грошові фонди підприємства, а також частини грошових коштів, які не входять до складу фондів.

Рис. 1.1 - Система розподілу фінансових ресурсів товариства з обмеженою відповідальністю

Як бачимо з рис. 1.1 фінансові ресурси ТОВ та інших підприємств в основному використовують для придбання основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних запасів, для покриття витрат на виготовлення і продаж продукції (виплату заробітної плати, сплату податків, орендної плати, страхових платежів тощо). Зрозуміло, що обсяг виробництва, технічна, трудова, матеріальна забезпеченість підприємства, його соціально-економічний розвиток залежать від величини, складу та структури фінансових ресурсів підприємства [12,с.311].

Одним з найважливіших завдань фінансових служб підприємств є пошук ефективних джерел формування фінансових ресурсів, оптимізація їх структури та напрямків інвестування.

Товариство з обмеженою відповідальністю як суб'єкт і об'єкт права власності (майновий комплекс) характеризується складною майновою і фінансовою структурою.

Під майном мається на увазі всі активи і пасиви товариства. За ознакою функціонального призначення окремих видів майна це: основні фонди, обігові кошти, інші матеріальні цінності товариства. Майно товариства юридичне відособлене від майна власників товариства, тобто акціонерів. Дане майно є власністю саме товариства як юридичної особи. Товариство в статусі суб'єкта права володіє, користується і розпоряджається майном товариства, відособлення якого здійснюється на праві колективної власності (спільної часткової власності).

Право участі в акціонерному товаристві за змістом є комплексним. До майнових прав акціонера належать:

- брати участь у розподілі прибутків товариства;

- отримувати частку прибутку товариства у вигляді дивідендів;

- отримувати частку вартості майна товариства у разі його ліквідації. Ця частка має бути пропорційною вартості акцій, які належать акціонеру;

- розпоряджатися акціями: продавати, передавати, відчужувати іншим особам у порядку, визначеному чинним законодавством та статутом товариства;

- заповідати акції у спадщину;

- купувати додатково випущені акції товариства.

- акціонер несе майнові обов'язки стосовно товариства. Він зобов'язаний вносити вклади, сплачувати основні та додаткові акції у розмірах, передбачених установчими документами товариства.

Безперечно складнішою за майнову є фінансова структура товариства з обмеженою відповідальністю.

Фінанси представляють собою сукупність грошових відносин, що виникають на всіх стадіях створення, функціонування і ліквідації товариства. Виходячи з цього визначення, та детально проаналізувавши структуру акціонерного товариства виходить, що фінанси акціонерного товариства являють собою врегульовані правом відносини щодо:

1. Об'єднання вкладів засновників та учасників у статутний фонд товариства як колективну власність акціонерів;

2.Випуск та обіг акцій;

З.Отримання доходів;

4.Розподіл майна та прибутку у фонди товариства;

5.Виплата дивідендів на акції.

Велику частину майна товариства складають спеціальні фонди. Це грошові кошти, що прямо і безпосередньо не беруть участі в процесі виробництва чи наданні послуг, а слугують іншим спеціальним цілям, передбаченим чинним законодавством або статутом товариства. Використання коштів одного фонду для цілей іншого, як правило, не допу­скається. Тобто фонди акціонерного товариства - це передбачені нормами права види або частини майна товариства відповідно до їх цільового призначення. Кожен фонд має певний правовий режим.

Серед фондів товариства, передусім, слід виділити СТАТУТНИЙ ФОНД. Статутний фонд є однією з майнових гарантій стабільності товариства як ділового партнера. З цією метою статтею 24 Закону "Про господарські товариства" встанов­лено мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства як суму еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. Як спільна часткова власність статутний фонд акціонерного товариства поділений на визначену установчими документами кількість акцій рівної номінальної вартості [9,с.49].

Збільшення статутного фонду можна здійснювати також завдяки збільшенню номінальної вартості вже випущених акцій, а також шляхом обміну облігацій на акції. Прийняття рішення про збільшення статутного фонду належить до компетенції загальних зборів (статутом товариства може бути передбачено збільшення статутного фонду не більше, ніж на 1/3 за рішенням правління товариства). Збільшення статутного фонду - це зміна статуту, тому це питання вирішують спеціальні загальні збори ”з питання зміни статутного фонду товариства” (стаття 40 Закону ”Про господарські товариства”).

Зменшення статутного фонду можливе шляхом зменшення номінальної вартості випущених акцій та викупу в акціонерів акцій для їх анулювання. Зменшення статутного фонду неможливе при наявності заперечень кредиторів. Рішення про зменшення статутного фонду приймається в такому ж порядку, як і про збільшення. Рішення товариства про зміни статутного фонду впливає на майнові інтереси акціонерів, тому діє правило: товариство зобов'язано відшкодувати власнику акцій збитки у зв'язку зі зміною статутного фонду. Порядок відшкодування збитків повинні визначати загальні збори з питань зміни статутного фонду. Спори про відшкодування збитків цієї категорії вирішують суд, арбітражний суд.

Чистий прибуток по рішенню Ради директорів розподіляється між акціонерами в формі дивіденду і резервами. Для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими видатками товариства, останнє створює Резервний фонд. Це фонд визначеного законодавством розміру. Він має бути не менше 25 відсотків статутного фонду товариства. Формується він за рахунок чистого прибутку шляхом щорічного відшкодування 5% прибутку до отримання необхідної суми. Кошти резервного фонду зараховуються на спеціальний рахунок в установі банку. Рішення про використання фонду приймає вищий орган управління товариства. Резервний фонд має цільове призначення, тому дані кошти на інші цілі не використовуються.

Фонд участі персоналу в прибутках акціонерного товариства використовується для преміювання і інших видів матеріального заохочення персоналу за підсумками господарчої діяльності за рік.

Фонд соціального розвитку спрямовується на житлове будівництво, будівництво і утримання об'єктів соціально-культурної сфери, спортивні, оздоровчі, культурно-масові заходи, інші соціальні потреби. Інші фонди створюються, якщо це передбачено стату0ибутку акціонерного товариства після сплати податків може також використовуватись для винагороди робітників в грошовій формі чи видачею акцій.

Юридично-технічною формою, яка постійно відображає майновий стан товариства, є його постійний бухгалтерський баланс, тобто документ про його активи і пасиви. Баланс товариства складається у звітному періоді і відображає результати рішень, які приймаються. Він показує вартість обігового та основного капіталу, наявність грошових коштів у касі і на рахунку, вартість матеріальних і нематеріальних активів, розмір акціонерного капіталу товариства на даний час, а також інші джерела формування коштів товариства, боргові зобов'язання і таке інше.

Отже, врегульовані правом відносини, щодо об'єднання вкладів засновників у статутний фонд і т.д. являють собою фінанси акціонерного товариства [5, с.58].

1.2 Процес створення, реорганізації та ліквідації товариств

Створення акціонерного товариства покладається на засновників, які мають у зв'язку з цим спеціальну засновницьку компетенцію (статті 26, 30, 31 і 35 Закону України "Про господарські товариства"). Процес створення акціонерного товариства - це ряд послідовних стадій, передбачених законом.

Перша стадія передбачає заснування фізичними або юридичними особами простого товариства для створення акціонерного товариства.: Це суб'єкт права, який не має прав юридичної особи. Товариство виникає і діє у формі договору про сумісну діяльність щодо створення акціонерного товариства Договір укладають засновники товариства в письмовій формі. Змістом договору є розподіл функцій сторін щодо заснування акціонерного товариства, тому в ньому обов'язково визначаються склад засновників, порядок і строки здійснення ними відповідних засновницьких процедур, обсяги відповідальності кожного засновника перед передплатниками на акції і третіми особами. У договорі доцільно визначити кількість акцій, яку купує кожний засновник (відповідно до закону засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менш як 25 відсотків статутного фонду строком не менш два роки). У цьому разі відповідальність засновника визначається пропорційно кількості його акцій. За зобов'язаннями, що виникають до реєстрації товариства, засновники відповідають солідарне, тобто незалежно від того, як їх відповідальність врегульована договором.

Другою стадією є реєстрація випуску цінних паперів (акцій) та інформації про їх емісію і опублікування засновниками акціонерного товариства (емітентами) відповідно до вимог чинного законодавства інформації про випуск акцій. Зміст та порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Зокрема, відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій підприємств та інформації про їх емісію, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 вересня 1996 р. № 210 (в редакції від 12 лютого 1998 р.) в інформації мають бути зазначені: а) характеристика емітента; 6) баланс, звіт про фінансові результати та їх використання (для банків - звіт про прибутки та збитки); в) дані про членів виконавчого органу, голову ради (спостережної ради) товариства, голову ревізійної комісії та головного бухгалтера; г) можливі фактори ризику в діловій діяльності емітента; д) опис ділової діяльності емітента; е) дані про емісію цінних паперів; є) перелік і результати попередніх емісій цінних паперів; ж) кількість акцій, що перебувають у власності членів виконавчого органу та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують У/о; з) відомості про реєстратора; й) відомості про депозитарій цінних паперів; і) дані про відповідальних за інформацію про емісію цінних паперів осіб; ї) дані про юридичних осіб, які гарантують надходження коштів емітенту від розміщення акцій (у разі наявності такої гарантії); й) відомості про будь-які обмеження щодо прав володіння цінними паперами.

Третьою стадією є відкрита підписка на акції, яку організують засновники. Ця стадія передбачає здійснення ряду юридичних дій, зміст яких визначено ст. 30 Закону України "Про господарські товариства", статтями 6 і 7 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення зазначеного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніше як через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.

Четвертою стадією є установчі збори, що їх повинні провести засновники не пізніше двох місяців з моменту закінчення підписки на акції. Пропуск строку може призвести до нестворення товариства, і особа, яка підписалася на акції, має право після цього строку вимагати повернення сплаченої нею частини вартості акцій.

Установчі збори - це орган, до компетенції якого входить створення товариства. Тому вони мають бути правомочними. Такими визнаються збори за участю осіб, які підписалися більш як на 60 відсотків акцій, на які проведено підписку. Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися, протягом двох тижнів скликаються повторні збори, але знову ж таки для заснування товариства, і на них має бути кворум. Якщо і при повторному скликанні установчих зборів не буде забезпечено кворуму, акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося.

Однією із умов виникнення юридичної особи виступає дозвіл (згода) відповідного органу .

Статут, на відмінну від установчого договору, не укладається засновниками, а затверджується ними. Статут визначає правове становище юридичної особи і регулює відносини між її засновниками і юридичною особою. Статут набуває чинності лише з моменту реєстрації юридичної особи [2].

Державна реєстрація становить собою завершальний етап створення юридичної особи, на якому компетентний орган перевіряє додержання умов, необхідних для створення нового суб'єкта права. Державна реєстрація проводиться доти поки організація не буде визнана юридичною особою. В момент реєстрації юридична особа набуває правоздатності, а також дієздатності,-- можливість своїми діями набувати прав та обов'язків.

Господарські товариства діють на підставі установчого договору і статуту. Установчі документи товариства у випадках передбачених законом, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутку та збитків склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи порядок питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації та реорганізації товариства.

Для акціонерного товариства установчі документи повинні містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість. співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки не виконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року(ст.37 ЦК України) [9].

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей вище зазначених повинні містити відомості про розміри часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частини у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачене документами (ст.51 ЦК України).

Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.

В установчих документах можуть бути включенні і інші умови, що не суперечать законодавству України.

Припинення діяльності Товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації.

Реорганізація Товариства здійснюється за рішенням Загальних Зборів Учасників Товариства. При реорганізації Товариства вся сукупність прав та обов'язків Товариства переходить до його правонаступників.

Товариство ліквідується:

- за рішенням Загальних Зборів Учасників Товариства;

- на підставі рішення суду або господарського суду - у випадках, встановлених чинним законодавством України.

Ліквідація Товариства провадиться призначеною ним ліквідаційною комісією, а у випадках банкрутства та припинення діяльності Товариства за рішенням суду або господарського суду - ліквідаційною комісією, що призначається цими органами.

З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами Товариства.

Грошові кошти, що належать Товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків з працівниками, що працювали на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками в порядку і на умовах, передбачених законом та цим Статутом.

Майно, яке передано Товариству Учасником у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.

Ліквідація вважається завершеною, а Товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру [9,с.6].

1.3 Органи управління та контролю діяльності товариства

Кожне акціонерне товариство володіє повною господарською самостійністю як в оплаті праці, так і в ціноутворенні, порядку розподілу чистого прибутку. При цьому акціонерне товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім майном, але не несе відповідальності щодо зобов'язань акціонерів. Акціонерне товариство є юридичною особою, воно має право здійснювати будь-які види господарської діяльності із законом.

Вищим органом управління акціонерним товариством є збори акціонерів. Голосування на зборах відбувається за принципом: одна акція - один голос. Загальні збори акціонерів збираються раз на рік. Проте акціонери, що мають не менше 20% голосів, мають право в будь-який час вимагати проведення зборів акціонерів [11,с.116].

В акціонерному товаристві обирається рада акціонерного товариства. Вона здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу. До ради можуть входити представники трудового колективу, профспілкових та інших громадських організацій. Члени ради не можуть одночасно бути членами виконавчого органу.

Виконавчим органом акціонерного товариства є його правління. Воно здійснює керівництво поточною діяльністю. Роботою правління керує його голова, який призначається або обирається (згідно із статутом). Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства. Воно підзвітне лише раді акціонерного товариства і загальним зборам акціонерів.

Правління здійснює оперативне управління діяльністю АТ. Це орган, підзвітний загальним зборам, яки визначають персональний склад правління, стратегію його діяльності.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту товариства. Голова правління акціонерного товариства має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Статутом може бути надано право представництва без довіреності і членам правління. Голова правління організує ведення протоколів засідання правління. Книга протоколів має бути у будь-який час надана акціонерам.

Спостережна рада акціонерного товариства є органом, який представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління. В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення спостережної ради є обов'язковим.

До складу спостережної ради можуть входити представники засновника, акціонерів (крім членів правління), уповноважені представники обслуговуючих банківських установ, Антимонопольного комітету, а також представники трудових колективів, органів приватизації, якщо товариство створюється в процесі корпоратизації чи приватизації.

Спостережна рада затверджує голову правління, за його поданням -- членів правління; розглядає й аналізує звіти правління і ревізійної комісії; аналізує дії правління щодо реалізації інвестиційної, технологічної та цінової політики і т. ін. Рада не має права втручатися в оперативні дії товариства.

Контроль за фінансовою діяльністю правління здійснює ревізійна комісія, яка обирається з числа акціонерів і представників трудового колективу підприємства.

Ревізійна комісія обирається з числа акціонерів, які не є посадовими особами товариства. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджують загальні збори акціонерів згідно зі статутом товариства.

Перевірки фінансово-господарської діяльності правління ревізійна комісія проводить за дорученням загальних зборів, спостережної ради, з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10% голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства мають бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи та особисті пояснення службових осіб на її вимогу. Про результати проведених нею перевірок ревізійна комісія доповідає загальним зборам акціонерного товариства або спостережній раді.

Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс. Якщо акціонерне товариство не несе відповідальності стосовно зобов'язань акціонерів, то акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах особистого вкладу в капітал. Акціонери не мають права вимагати повернення своїх вкладів, крім випадків, передбачених статутом акціонерного товариства.

Трудовий колектив Товариства складається з усіх громадян, що перебувають у трудових відносинах з Товариством. Членами трудового колективу можуть бути учасники Товариства. Інтереси трудового колективу представляє його виборний орган -- профспілковий комітет, порядок обрання та компетенція якого визначені законодавством про професійні спілки.

Головною формою регулювання відносин між адміністрацією та трудовим колективом є колективний договір, що укладається щороку, зміст якого повинен відповідати Закону України “Про колективні трудові договори".

Товариство повинно забезпечувати безпечні умови праці та несе відповідальність за шкоду, завдану працівникові з вини Товариства. Товариство може здійснювати професійну підготовку та перепідготовку працівників, надавати пільги тим, що навчаються.

При проведенні приватизації значна частина акцій передається трудовому колективу на пільгових умовах. Це має забезпечити певні гарантії працівників в управлінні акціонерним товариством.

Захищає інтереси трудящих і нова система укладання колективного договору. Він укладатиметься трудовим колективом з правлінням акціонерного товариства. Цей колективний договір, в якому зафіксовані вимоги трудящих, мають підтвердити загальні збори акціонерів. Отже, передбачається сформувати майбутній механізм захисту трудового колективу перед акціонерами.

Фінансово-господарська діяльність товариства здійснюється на підставі виробничих, фінансових та інших планів, які розробляються Виконавчим органом та затверджуються Радою.

Розділ 2. Порядок створення та управління діяльністю в ТОВ «Добробут»

2.1 Загальна характеристика діяльності ТОВ «Добробут»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» (далі ТОВ «Добробут» створено 30 липня 1996 р. Товариство є юридичною особою і діє на основі Статуту. Юридична адреса: м.Черкаси, вул..Гоголя, 274.

Підприємство діє на основі господарського розрахунку, знаходиться на самостійному балансі. Воно має право засновувати філіали та інші структурні підрозділи, вести господарську діяльність із державними, кооперативними та іншими підприємствами та організаціями, а також окремими громадянами на договірних засадах за погодженням із власником майна.

Підприємство діє за принципом повного розрахунку, самофінансування, самоокупності.

Товариство відповідає по своїх зобов'язаннях належним йому майном, на яке згідно із законами України може бути накладене стягнення.

Підприємство не відповідає по зобов'язаннях держави, рівно, як і держава не відповідає по зобов'язаннях підприємства.

Діяльність ТОВ «Добробут» - пов'язана з оптово-роздрібною торгівлею продовольчими та непродовольчими товарами, а також продуктами харчування та хлібною випічкою. У підпорядкуванні Товариства знаходиться кілька підрозділів, і зокрема, п'ять магазинів:

1. Магазин «Делікат» - займається торгівлею продуктів харчування (в т.ч.м'ясом, рибою та хлібо-булочними виробами);

2. Магазин «Добробут» - торгує кількома групами непродовольчих товарів та побутовою хімією;

3. Відділ торгівлі алкогольними напоями (база ОПС);

4. Кіоски «Форнетті» - торгівля свіжою випічкою;

5. Магазин «Альфа» - роздрібний продаж продуктів харчування.

Організаційну структуру підприємства представлено на рис.2.1.

Рис.2.1 - Структура управління ТОВ "Добробут"

Як бачимо з рис. 2.1, очолює підприємство директор, який також являється головою правління Товариства. Всі фінансові та організаційні питання вирішує його замісник - директор з комерційних питань, в його розпорядженні перебувають керівники всіх інших нижчих ланок управління фірмою. Основним видом дiяльностi ТОВ "Добробут" є роздрібна торгівля. На сьогодні підприємство займає серед міста одну із лідируючих позицій. У 2005 р. на базі підприємства засновано нову мережу кіосків з продажу свіжої випічки «Форнетті». Правильне рішення про встановлення кіосків призвело до підвищення товарообігу.

Стратегічними цілями компанії на 2008-2010 рр. являється:

- Забезпечити долю ринку м.Черкаси в роздрібному продовольчому забезпеченні на 3%.;

- Збільшення акціонерного капіталу;

- Забезпечити рівень рентабельності продажу по непродовольчій групі не менше 5% при рості темпів продаж не менше 30%;

- Забезпечити створення виробничих потужностей в продовольчій групі товарів під власною торгівельною маркою "Добробут" з метою збільшення рентабельності продаж від 1,5 % до 20% i органiзацiєю власної структури закупок (в тому числі i вирощування) свіжих овочів для прямих поставок в магазини підприємства.

Далі проведемо аналіз джерел фінансування та ресурсного забезпечення ТОВ «Добробут».

Основними джерелами фінансування ТОВ «Добробут» є власні та залучені кошти.

Вигідні місця розташування усіх магазинів, їх облаштування i політика, що проводиться, диверсифiкацiя товарних груп, роблять підприємство сьогодні лідером на ринку комплексного обслуговування покупців, що реалізує концепцію "Купити все, не виходячи з приміщення". Діє на пiдприємствi система дисконтів та скидок до свят та сезону.

Раніше вибрана цільова аудиторія залишається i зараз для фірми актуальною, це покупці віком 25-40 років з рівнем доходу - нижня, середня i вище, а також молодь віком до 25 років. Постійний пошук i реалiзацiя нестандартних маркетингових прийомів в залежності від застосування стратегії дозволяє дотримуватись задекларованого принципу : "Добробут - лідер iнновацiй. Завжди на крок попереду конкурентів."

В 2006 р. за рахунок реконструкції торгiвельнi площі магазинів збiльшенi до 150 м². Комплекс розвивається, зберігаючи в цілому намiченi темпи росту. Але спостерігається дещо в'яла динаміка таких груп, як шкіргалантерея, спортивні та музичні товари, а також парфумерія.

Перспективним проектом - піонером в Черкаському рейтингу в 2007 р. стала служба доставки товарів додому. Ціллю цього проекту являлось зміцнення позитивного iмiджу підприємства, послідовного руху основного закону маркетингу - задоволення потреб цільової аудиторії.

По кожній з 25 груп товарів, які реалізуються в пiдприємствi на ринку м. Черкаси є значна кiлькiсть конкурентів. Слід вiдмiтити такі групи товарів - телерадіотовари, продтовари, канцтовари.

Реальну загрозу представляють ТОВ "Фокстрот-Iнвест" та АТБ. По всьому місту відкрилась мережа магазинчиків, які реалізують тi ж групи товарів, що реалізує ТОВ «Добробут». Наявність автостоянки в макетах "Гранд" та "Фуршет" вiдволiкає частину покупців. Найжорсткіша конкуренція очікується на продовольчому ринку, а також "бум" бізнесу будматерiалiв, різкий скачок меблевого бізнесу.

Підприємство розробило та затвердило на засіданні Наглядової ради бізнес-план на 2009 р, яким взяло на себе підвищення зобов'язання по ряду показників, а саме - товарооборот, торгова націнка, дохід від основної та іншої дiяльностi, витрати обігу, балансовий прибуток, рентабельність, чисельність, обiговiсть товарів.

Таблиця 2.1 - Обсяги реалізації продукції ТОВ «Добробут»

Показники	РОКИ	Відхилення від попер., +/-
	2006 р.	2007р.
Об'єм реалізації, тис. грн.	13455,5	22640,3	9184,8
Товарооборот магазинів, тис. грн..	10130.7	15612.3	5481,6
Частка товарообороту магазинів у загальному об'ємі, %	24,7	31	6,3

З табл.2.1 видно, що обсяги реалізації у 2007 р. в порівнянні із 2006 р. зросли на 9184,8 тис.грн. Сума товарного обороту магазинів у загальному обсязі реалізації у 2007 р. становить 31%, що на 6,3% більше ніж у 2006 р. Збільшення обсягу реалізації можна пояснити завоюванням ринків збуту.

Таблиця 2.2 - Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ТОВ «Добробут»за 2005-2007 роки

№	Показник	Од. виміру	2005	2006	2007	Відхилення
						05-06, грн..	05-06, %	06-07, грн..	06-07, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1.	Обсяг виробленої продукції	Тис. грн.	25590	13487,9	22610,7	-12102,1	-47	9122,8	67,6
2.	Обсяг реалізованої продукції	Тис. грн.	25586,4	13455,5	22640,3	-12130,9	47,4	9184,8	68,2
3.	Вартість основних фондів	Тис. грн.	200	90,6	189,47	-109,4	-54,7	98,87	109
4.	Собівартість товарної продукції	Тис. грн.	19746,7	10192,8	19566,9	-9553,9	48,4	9374,1	92
5.	Витрати на 1 грн. товарної продукції	Тис. грн.	0,77	0,75	0,86	-0,02	-2,6	0,11	14,7
6.	Валовий доход	Тис. грн.	1798,6	999,5	-234,3	-799,1	-44	-1233,8	-123
7.	Фінансовий результат діяльності до оподаткування	Тис. грн.	972,7	305,8	-107,7	-666,9	-68,6	-413,5	13,5
8.	Чистий прибуток	Тис.грн.	-1787,4	282,2	-109,1	2159,6	115	-292,3	104
9.	Чисельність персоналу	Чол..	139	140	146	1	0,7	6	4
10.	Фонд оплати праці по підприємству	Тис. грн.	103,7	128,3	156,3	24,5	24	28,0	22
11.	Виробіток на одного працівника	Тис. грн.	184,1	96,3	154,8	-87,7	48	58,5	61
12	Середня заробітна плата працівників	грн.	746	916	1071	170	23	155	16

Аналізуючи показники подані в табл.2.2 можемо стверджувати, що за останні два роки економічні показники підприємства є досить негативними. Ми бачимо, що за рахунок того, що відбулося збільшення собівартості: у 2007 р. на 937,4 тис. грн. у порівнянні із 2006 р. отримало збиток в сумі 292,3 тис. грн. Як вже згадувалося вище, витрати підприємства за останні роки зросли через те, що піднялися ціни на продукти харчування та на ПММ.

Позитивним явищем у роботі даної організації є високі показники реалізації товарної продукції на одного працівника, наприклад: у 2007 р. даний показник становить аж 154,8 тис. грн. на одну людину, що на 61% більше ніж у 2006 р. Заробітна плата працівників кожного року зростає за рахунок того, що збільшується штат працюючих і змінюються у більшу сторону розцінки за виконані роботи. У 2005 р. середня заробітна плата одного робітника становила 746 грн. у 2006 р. - 916, у 2007 р. - 1070 грн.

Внутрішній аналіз структури джерел фінансування пов'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. При цьому основними критеріями вибору є умови залучення позикових коштів, їх "ціна", ступінь ризику, можливі напрямки використання і т.д.

У загальному випадку поза залежністю від організаційно-правових типів і форм власності джерелами формування майна будь-якого підприємства є власні і позикові кошти.

У цілому інформація про розмір власних джерел подана в I розділі пасиву балансу (див. Додатки). До них, у першу чергу, відносяться:

статутний капітал - вартісний відбиток сукупного внеску засновників (власників) у майно підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і може бути змінений тільки за рішенням засновників підприємства і внесенню відповідних змін в установчі документи. У 2006 р. на підприємстві ТОВ «Добробут» статутний фонд становив 692,0 тис.грн. Згідно з засновницькими документами у 2007 році статутний фонд не змінився;

резервний фонд - джерело власних коштів, створюваний підприємством, відповідно до законодавства, шляхом відрахувань від прибутку. Резервний фонд має строго цільове призначення - використовується на виплату прибутків засновникам при відсутності або недостатності прибутку звітного року, на покриття збитків підприємства за звітний рік і ін. Згідно даних балансу резервний фонд на даному підприємстві в період 2005-2007 рр. не формувався

нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що не була розподілена підприємством за станом на дату упорядкування звіту.

У 2005 році він склав 7366,5 тис. грн, у 2006 7648,7, у 2007 р. - 6557,3тис.грн;

Дані про склад і динаміку позикових коштів відбиваються в II розділі пасиву. ТОВ «Добробут» не відноситься до підприємств, які активно використовують банківські чи іншого роду кредити. За даними балансу, як за 2005 і 2006 рр., так і за 2007 р. фірма банківськими та іншими кредитами не користувалася, а звідси і дані про позикові кошти у неї відсутні (2-га частина пасиву). Що стосується короткострокових пасивів, то такі мали місце за даний період, хоча й складають не значну його частину. Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги склала 3071,3 тис.грн у 2005 р., 2027,7тис.грн - у 2006 р., 3895 титс.грн. - у 2007 р. з них з бюджетом відповідно- 529,4 тис.грн, 39,0 тис.грн і 124,4 тис.грн. по страхуванню - 62,1 тис.грн, 36,6 тис.грн., 68,8 тис.грн., по оплаті праці - 73,8 тис.грн, 90,0 тис.грн і 144,1 тис.грн.

Аналіз власних джерел доцільно починати з оцінки їхньої структури і складу за даними балансу і розшифровок до нього. Варто проаналізувати, за рахунок чого було сформовано джерела власних коштів, обсяг фондів спеціального призначення, інформацію про нерозподілений прибуток.

Потім перейдемо до поелементного вивчення кожного джерела, маючи у вигляді їхню різноманітну роль у функціонуванні підприємства.

Важливим питанням в аналізі структури джерел коштів є оцінка самофінансування підприємства і раціональності співвідношення власних і позикових коштів.

Рівень самофінансування розраховується за допомогою наступних коефіцієнтів:

1.Коефіціент фінансової стійкості (К_фс) - це співвідношення власних і запозичених коштів:

К_ф.с = М / (К + З),

де М - власні кошти,

К - позикові кошти,

З - кредиторська заборгованість.

К_ф.с2005 = 37629,1/3071,3=12,25

К_ф.с 2006 =36926,3/2027,7=18,21

К_ф.с2007 =100,4/3898=0,026

Чим вища величина даного коефіцієнта, тим стійкіший фінансовий стан підприємства. За даними ТОВ «Добробут» цей показник у 2005 і 2006 мав досить високе значення (12,25 та 18,21), але за наступного 2007 р. він знизився до 0,026, що вказує на не зовсім стійке фінансове становище підприємства.

2.Коефіціент самофінансування (Ксф) :

К_сф = (В+А)/(К+З)

де В -Власний капітал,

А - амортизаційні відрахування.

К_сф 2003=37629,1+846,1/3071,3=12,52

К_сф 2004=36926,3+683,1/2027,7=18,54

К_сф 2005= 100,4+741,3/3898=0,22

Даний коефіцієнт відображає співвідношення джерел фінансових ресурсів, тобто у скільки разів власні джерела перевищують запозичені кошти.

Коефіцієнт самофінансування характеризує запас фінансової міцності підприємства. Чим більша величина цього коефіцієнта, тим вище рівень самофінансування. На дослідному підприємстві він склав 12,52 - у 2005 р. і 18,54 - у 2006 р. - це надзвичайно високий показник Отже, рівень самофінансування зріс, тобто об'єм власних джерел фінансування торгівельного процесу перевищує величину запозичених коштів. У 2007 р. значення коефіцієнта зменшилося аж до 0,22, це говорить про погану здатність фірми до самофінансування.

3. Рентабельність процесу самофінансування (Р):

Р = А+ЧП/М

де ЧП - чистий прибуток

Р 2005 р. =(1787,4+846,1)/37629,1=0,69

Р 2006 р. = (282,2+683,1)/36926,3=0,026

Р 2007 р. =(741,3+1091,4)/1000,4=1,8

Рентабельність процесу самофінансування є не що інше, як рентабельність використання власних коштів. Рівень рентабельності показує величину сукупного чистого доходу, отриманого з 1 грн. вкладених власних фінансових ресурсів, котра потім може бути використана на самофінансування. В даному прикладі у 2007 р. цей коефіцієнт досить високий. Це означає, що з 1грн вкладених власних коштів ми отримаємо у 2008 р. 1,8 грн. доходу.

Показником, що характеризує використання власних коштів підприємства, є оборотний капітал, що визначається як різниця поточних витрат і короткострокових зобов'язань. Іншими словами, підприємство має оборотний капітал доти, доки поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання (або в цілому доти, поки воно ліквідне).

У цьому зв'язку корисно визначити, яка частина власних джерел коштів вкладена у найбільш мобільні активи. Для цього розраховується так званий коефіцієнт маневреності.

4. К маневреності власного капіталу (К_м.в):

Оборотні активи підприємства / Чистий оборотний капітал

К_м.в 2005 р. =3960,2/37629,1=0,10

К_м.в 2006 р. = 2477,2/36926,3=0,067

К_м.в 2007 р. =4998,9/1000,4=4,9

Ці значення коефіцієнта маневреності є не дуже високими, тому фінансовий стан фірми не можна вважати ідеальним. Іноді в спеціальній літературі в якості оптимального розміру коефіцієнта рекомендується 0.5.

Залучення позикових коштів дозволяє підприємству оплатити термінові зобов'язання, а також є засобом розширення своєї діяльності. При цьому варто мати на увазі, що використання окремих видів позикових коштів (позички банку, позики, кредиторська заборгованість постачальникам і т.д.) мають для підприємства різноманітну вартість. У обов'язковому порядку відсотки за користування позиковими засобами виплачуються по позичках банку. Плата по банківських відсотках ставиться на собівартість продукції і на чистий прибуток.