48

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА

ФАКУЛЬТЕТ ФІНАНАНСОВО - ЕКОНОМІЧНИЙ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА

ЗВІТ

про другу економічну практику

на підприємстві “Козельщинський райавтодор ”

401 - ЕП 01165 ВП

Виконав студент фінансово - економічного факультету,

групи 401 - ЕП

Зозуля Дмитро Миколайович

Керівник від підприємства

економіст Курись Г.Д.

Керівник від кафедри ЕП

доцент Крисанов А.Г.

Полтава 2005 р.



Вступ

Метою проходження другої виробничої практики є закріплення теоретичних знань із предметів “ Економіка підприємства ”, “Економіка праці”, „Фінанси підприємства”, „Облік і аудит” вироблення практичних навичок в організації нормування праці шляхом проведення нормативних спостережень за виробничими процесами, вивчення форм і систем оплати праці, кадрової політики підприємства, форм бухгалтерської статистичної звітності.

З 04.07.2005 по 22.07.2005 року я проходив другу виробничу практику в філії “Козельщинський райавтодор ” ДП “Полтавський облавтодор”. Під час практики я ознайомився з діяльністю підприємства, провів дослідження технологічних процесів методами фотообліку змішаного та фіксажу факторів. Також мною була опрацьована статистична звітність з праці форми 1-ПВ і 3-ПВ, а також бухгалтерська звітність.

Розділ I. Загальна характеристика підприємства

1. Найменування та відомче підпорядкування

Підприємство “Козельщинський райавтодор ” є філією дочірнього підприємства “Полтавський облавтодор”.

Філії і представництва діють вiд iменi Підприємства на підставі положень про них, затверджених Підприємством, а дочiрнi пiдприємства - на пiдставi статутів, затверджених Підприємством.

1.2 Статут підприємства

Діяльність підприємств регламентується законодавством і установчими документами. Установчими документами можуть бути: статут підприємства, установчий договір. Статут підприємства - це локальний акт господарського законодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. У статуті будь-якого підприємства повинне бути:

Ш найменування підприємства;

Ш склад засновників;

Ш мета і предмет діяльності;

Ш права й обов'язки підприємства;

Ш розмір статутного фонду і порядок його формування;

Ш порядок управління підприємством;

Ш відомості про органи управління;

Ш умови реорганізації і ліквідації.

Якщо до складу підприємства входить група засновників, то розробляється установчий договір. Установчий договір регламентує відносини між засновниками, визначає розмір внеску, частку кожного в статутному фонді і майні підприємства, визначає порядок розподілу прибутку чи збитку.

Статутний фонд підприємства - це сума грошових внесків. Також це рухоме і нерухоме майно, цінні папери та ін.

1.3 Юридичний статус

Підприємство набуває прав юридичної особи з моменту його реєстрації державними органами. Підприємство має право від свого імені укладати договори, набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному і третейському судi. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та валютний рахунки в банках, круглу печатку із своїм найменуванням, штампи, фірмові бланки із своїми реквізитами і символікою, власну емблему і товарний знак.

Підприємство у своїй дiяльностi керується діючим законодавством України і цим Статутом.

Підприємство є власником:

Ю майна, що знаходиться на балансі Товариства;

Ю майна, отриманого в результаті його фінансово-господарської діяльності;

Ю іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених діючим законодавством.

Підприємство здійснює володіння, користування, розпорядження своїм майном згідно з метою своєї діяльності.

Відповідальність за випадкову втрату чи пошкодження майна, що є власністю Товариства, або переданого йому у користування, несе Підприємство.

Підприємство відповідає по своїх зобов'язаннях тільки майном, на яке може бути накладено стягнення, згідно з діючим законодавством України.

Підприємство має право самостійно продавати, передавати безоплатно, обмінювати, передавати в оренду юридичним особам і громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, відчужувати їх іншим шляхом, якщо це не протирічить діючому законодавству України і Статуту.

Підприємство має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банках, в тому числі і валютний, товарний знак , бланки, печатку з власним найменуванням та символікою.

Підприємство має право укладати угоди (договори, контракти), зокрема, купівлі-продажу, оренди, підряду, страхування майна, перевезень, збереження і комісії; купувати майнові і особисті немайнові права та нести обов'язки, виступати позивачем і відповідачем у суді, арбітражному і третейському судах від свого імені.

Підприємство самостійно планує свою фінансово-господарську діяльність і визнає шляхи розвитку, виходячи із запитів ринку.

Підприємство має право залучати до роботи як українських, так і іноземних спеціалістів, самостійно визначати форми, системи та розмір оплати їхньої праці у відповідності до діючого законодавства України.

Для забезпечення своєї діяльності Підприємство може використовувати на договірній основі кошти та майно інших підприємств і організацій, а також у встановленому порядку акціонерний капітал.

1.4 Мета діяльності

Цілями діяльності Товариства є задоволення потреб суспільства у матеріальних та нематеріальних благах, отримання прибутку шляхом здійснення дозволених відповідним чинним в Україні законодавством виробництва, торговельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Предметом діяльності Товариства є:

Товариство одержує дозволи (ліцензії) на окремі види діяльності, якщо це передбачено відповідним чинним в Україні законодавством. Здійснення Товариством діяльності, що потребує відповідного дозволу (ліцензії), проводиться після одержання такого дозволу (ліцензії) у встановленому порядку.

Товариство у встановленому порядку здійснює зовнішньоекономічну діяльність у межах, визначених цілями та предметом його діяльності.

Операції з іноземною валютою здійснюються Товариством у порядку, встановленому чинним в Україні законодавством.

Відповідно до цілей та предмета своєї діяльності Товариство має право:

- створювати на території України і за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства згідно із відповідним чинним законодавством. Філії і представництва Товариства діють від його імені на основі Положення про них, затвердженого Товариством, а дочірні підприємства - на основі затверджених Товариством статутів;

- укладати договори з державними, кооперативними, приватними та іншими підприємствами, організаціями, установами та громадянами, а також бути посередником між ними у зв'язку з виконанням робіт, які належать до предмета діяльності Товариства;

- наймати працівників Товариства на умовах трудових договорів (контрактів) та інших умовах, встановлених відповідним чинним законодавством, самостійно встановлювати форми, систему і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, які працюють за наймом;

- продавати і передавати безкоштовно іншим підприємствам, організаціям, установам і громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати у позику або в безкоштовне тимчасове користування належні Товариству будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу;

- передавати на договірних умовах матеріальні і грошові ресурси іншим підприємствам, організаціям, установам і громадянам, які виконують для Товариства роботи і послуги;

- користуватися банківським кредитом (у тому числі і валютним) на договірній комерційній основі, надавати банку на договірній основі право використовувати свої вільні грошові ресурси і встановлювати відсотки за їх використання;

- реалізовувати власну продукцію і майно за цінами і тарифами, встановленими самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених чинним в Україні законодавством, - за державними цінами і тарифами;

- відряджати по території України і за її межами працівників Товариства та інших організацій, які виконують роботи і послуги для Товариства;

- організовувати тимчасові підрядні колективи з числа працівників Товариства та інших громадян для виконання конкретних робіт на умовах договору підряду;

- набувати й експлуатувати автомобілі та інші транспортні засоби;

- здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на основі Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншого чинного в Україні законодавства, включаючи створення спільних підприємств за участю іноземних інвесторів;

- входити до складу асоціацій та інших добровільних об'єднань, діяльність яких відповідає інтересам Товариства;

- вчиняти інші дії, не заборонені чинним в Україні законодавством.

Відносини Товариства з юридичними та фізичними особами, у зв'язку з виконанням ними господарської діяльності, будуються на основі договорів (контрактів). При заподіянні шкоди навколишньому середовищу та порушенні прав та інтересів громадян Товариство несе майнову та іншу встановлену законами України відповідальність.

Виробничі та трудові відносини, включаючи питання найму, звільнення з роботи, режиму праці і відпочинку, оплати праці, гарантій і компенсацій, регулюються індивідуальними трудовими договорами (контрактами) відповідно до чинного законодавства України, цим Установчим договором. Умови індивідуальних трудових угод не можуть погіршити становище працівників Товариства порівняно з умовами, передбаченими законодавством України про працю. Соціальне страхування працівників Товариства та їх соціальне забезпечення регулюються нормами чинного в Україні законодавства.

1.5. Продукція підприємства

В ході першої виробничої практики вивчалися технологічні процеси проведення поточного ремонту асфальто-бетонного покриття автодороги Манжелія-Піски-Козельщина. Під час екскурсії на об'єкт ми ознайомилися з процесом виконання ямкового ремонту.

До основних видів поточного ремонту асфальто -бетонного покриття відносять усунення пошкоджень у вигляді вибоїн тріщин окремих бугрів напливів обломів і нерівностей країв.

При ремонті дотримуються загальної технологічної послідовності яка включає підготовку пошкодженого місця, приготування укладка і розрівнювання суміші, ущільнення в якості ремонтних матеріалів використовують гарячі, теплі і холодні асфальто-бетонні суміші. Ремонт із застосуванням гарячих асфальто-бетонних сумішей виконують в суху і теплу погоду при темпиратурі зовнішнього повітря не нижче +10 С.

Підготовку місця де проводиться ремонт проводять в слідуючому порядку, по границі вибоїни проводять контур прямими лініями захвачуючи на 3-5 см частини покриття, декілька не виликих вибоїн що розташовані одна біля одної обєднують в одну загальну карту. Старий асфальто-бетон видаляють і очищують вибоїну, дно і стінки грунтують рідким бітумом нагрітим до 60 С.

Після підготовчих робіт вибоїну заповняють асфальто-битонною суміщю з розрахунку коефіцієнта на запас ущільнення. Невеликі ізольовані одна від одної вибоїни ущільнюють електро або пневмо трамбовками, ручними віброкатками або гладковальцьованими котками 4-10 тонн.

При виконанні виробничих операцій користуються такими інструментами:

* лом і керка обрубують краї і основу;

* совкова лопата очищення вибоїни і насипання та укладання асфальто-бетонної суміші;

* гладілка планування суміші з наданням заданого профіля.

Під час контрольно - вимірювальних операцій використовують такі інструменти і пристрої:

* рулетку і стальний метр.

У комплексному процесі поточного ремонту значну роль відіграють машини. Сучасне виробництво все більше перетворюється в комплексно-механізований монтаж об'єктів з уніфікованих елементів заводського виготовлення.

Для забезпечення ремонту й утримання автомобільних доріг необхідні виробничі підприємства бази та складські господарства. Виробнича база філії включає в себе допоміжні та обслуговуючі підрозділи. При проведенні ямкового ремонту задіяні :

-завод асфальто-битрнних сумішей

-автомобілі для перевезення асфальту до місця робіт

-каток гладко вальцьований

Прийом робіт по поточному ремонту здійснюють щоб оцінити якість та експлуатаційного стану дороги. Під час проведення робіт працівників забезпечують спецодягом, спецвзуттям та сигнальними жилетами. На ділянках проведення робіт в першу чергу встановлюють тимчасові дорожні знаки, обладнують об”їзди та пішоходні містки ,а потім встановлюють поперечні і повздовжні огородження . Перед ділянкою на період виконання робіт допускається встановлювати транспаранти ,які нормують про місце і характер робіт . Транспаранти слід розміщувати за межами узбіччя дороги разом з першим тимчасовим дорожним знаком “Дорожні роботи”.

1.6. Форма власності

ФОРМА ВЛАСНОСТІ - державна.

Об'єктом права власності підприємства є майно, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом. Державне підприємство за спільним рішенням трудового колективу і уповноваженого на те державного органу може бути перетворено в акціонерне товариство шляхом випуску акцій на всюв артість майна підприємства. Кошти, одержані від продажу акцій, після покриття боргів державного підприємства надходять у відповідний бюджет.

1.7. Персонал підприємства

Персонал підприємства - це основний постійний склад робітників підготовлених для роботи в тій чи іншій галузі народного господарства і які перебувають з підприємством, як з юридичною особою, в відносинах врегульованих договором найму.

Персонал підприємства можна класифікувати:

* За характером виконуваних виробничих функцій:

а) Керівники;

б) Спеціалісти;

в) Службовці;

г) Робочі; в склад робочих включають окрім робітників зайнятих створенням матеріально - технічних цінностей, робітників охорони і молодшого обслуговуючого персоналу (МОП).

Керівники -- працівники, які обіймають керівні посади: директор, його замісники, начальники відділів, служб, завідуючі, майстри, виконроби, начальники дільниць, а також головні спеціалісти та їх, замісники.

Спеціалісти -- працівники, зайняті інженерно - технічною, економічною та іншими видами діяльності (інженери, економісти, менеджери, бригадири, юрисконсульти, соціологи, психологи,нормувальники).

Службовці -- це працівники, які здійснюють підготовку і оформлення документації, облік і контроль та господарське обслуговування (діловоди, рахівники, обліковці, секретарі, креслярі, архіваріуси).

Робітники -- зайняті безпосередньо в процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг (охоронці, кур'єри, прибиральниці, пожежники, гардеробниці).

Можуть бути також робітники, зайняті торгівельною діяльністю, медичним обслуговуванням (робітники неосновного виробництва).

До персоналу підсобного господарства відносяться робітники обособлених, але не виділених на самостійний баланс господарств.

До робітників обслуговуючого і інших господарств відносяться робітники матеріально - технічного забезпечення підприємства, по виробничо - технологічному комплектуванню підприємства, робітники транспортних контор тощо.

Робітники підрозділів виробничої сфери на балансі підприємства (житлово - експлуатаційні ділянки, об'єкти медичного і побутового обслуговування тощо).

В промислових підприємствах виділяють робітників основного виробництва та робітників неосновного виробництва.

* За характером і складністю виконуваних робіт персонал поділяють:

а) За професіями;

б) За спеціальностями;

в) За кваліфікацією.

Структура персоналу підприємства характеризується співвідношенням різноманітних категорій і груп робітників в їх загальній чисельності, а також може розглядатися за такими ознаками, як вік, освіта, стать, стаж роботи.

Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями.

Професія -- це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок. Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок (наприклад, токар, слюсар, шахтар).

Спеціальність -- це більш або менш вузька різновидність трудової діяльності в межах професії.

Професійний склад персоналу підприємства залежить від специфіки галузі діяльності, характеру продукції чи послуг, що надаються, рівня технічного розвитку. Кожна галузь має властиві лише їй професії та спеціальності. В той же час існують загальні (наскрізні) професії робітників та службовців. Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їх можливостях виконувати роботи тієї чи іншої складності.

Кваліфікація -- це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності. Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій або іншій посаді. Відрізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники з середньою освітою та деяким практичним досвідом), спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади -- інженерні, економічні, але не мають спеціальноїосвіти).

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані. Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників (характеристик). Для оцінки кваліфікаційного рівня та організації оплати праці робітників тих професій, а керівників, спеціалістів та службовців за посадами, що є загальними для всіх бюджетних установ і організацій, використовується "Єдина тарифна сітка" (29-ти розрядна). При цьому передбачається, що посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників бюджетних організацій встановлюються з урахуванням кваліфікаційних вимог і тарифних розрядів працівників відповідної кваліфікації на основі атестації або тарифікації.

Розділ II. Економіка підприємства

2.1. Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства

Таблиця 1.

Техніко-економічні показники діяльності філії “Козельщинський райавтодор ” за 2003-2004 роки

Показники	Од.вимі-ру	Джерела інформації, розрахунок	2001	2002	Відхилення
					Абсо-лютне	Темп зрост., %
1	2	3	4	5	6	7
1. Середня вартість сукупного капіталу	Тис. грн.	Ѕ*(ряд280гр.3+ряд280гр.4)ф.1	3139537	3470274	330737	10,5
2. Середня вартість власного капіталу	Тис. грн.	Ѕ*(ряд380гр.3+ряд380гр.4)ф.1	2878707,5	2882839	4131,5	0,14
3. Ресурси підприємства
3.1. Основні засоби:	Тис. грн.
3.1.1. за первинною вартістю на кінець року	Тис. грн.	Ряд.031гр.4ф.1	3869078	3892155	23077	0, 6
3.1.2. за залишковою вартістю на кінець року	Тис. грн.	Ряд.030гр.4ф.1	2405494	2345307	-60187	-2,5
3.1.3. знос на кінець року	Тис. грн.	Ряд.032гр.4ф.1	1463584	1546848	83264	5,69
3.1.4. середня вартість		Ѕ*(ряд031гр.3+ряд031гр.4)ф.1	3854028,5	3880616,5	26588	0,69
3.2. Нематеріальні активи:	Тис. грн.
3.2.1. за первинною вартістю на кінець року	Тис. грн.	Ряд.011гр.4ф.1		1527	1527
3.2.2. за залишковою вартістю на кінець року	Тис. грн.	Ряд.010гр.4ф.1		1527	1527
3.2.3. нарахована амортизація на кінець року	Тис. грн.	Ряд.012гр.4ф.1
3.2.4. середня вартість		Ѕ*(ряд011гр.3+ряд011гр.4)ф.1
3.3. Оборотні активи:	Тис. грн.
3.3.1. усього на кінець року	Тис. грн.	ряд260гр.4 ф.1	863993	1053341	189348	21,9
3.3.2. середні залишки оборотних засобів		Ѕ*(ряд260гр.3+ряд260гр.4)ф.1	698276,5	958667	260390,5	37,29
3.4.Середньооблікова чисельність:	Осіб		52	56	4	7,69

2.2. Ресурси підприємства

2.2.1. Кадри підприємства

Облікова чисельність на дату - це показник чисельності працівників облікового складу на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих та, виключаючи тих працівників, які вибули в цей день.

У обліковий склад працівників підприємства повинні включатися всі працівники, які прийняті на постійну, сезонну, а також на тимчасову роботу строком один день і більше, з дня зарахування їх на роботу. У обліковому складі працівників за кожний, календарний день враховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з будь - яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від форми договору.

У обліковий склад включаються працівники, які:

1. фактично з'явилися на роботу, включаючи тих, які не працювали з причин простою;

2. прийняті на роботу з випробуванням. Ці працівники повинні включатися в обліковий склад з першого дня виходу на роботу;

3. прийняті на роботу на неповний робочий день або неповний робочий тиждень. У обліковій чисельності зазначені працівники враховуються за кожний календарний день як цілі одиниці, включаючи неробочі дні тижня, що обумовлені при зарахуванні на роботу. До цієї чисельності включаються також працівники, які були переведені на неповний робочий день (тиждень) за ініціативою адміністрації, їх рекомендується виділяти у звітності окремо, маючи на увазі, що на підставі вищезазначених даних визначаються показники неповної зайнятості (часткового безробіття).

4. знаходяться у службових відрядженнях, якщо за ними зберігається заробітна плата на цьому підприємстві, включаючи працівників, які знаходяться в короткострокових службових відрядженнях за кордоном;

5. уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники). У облікову чисельність працівників надомники включаються за кожний календарний день як цілі одиниці;

6. працюють згідно договорів (розпоряджень, наказів) за межами підприємства, якщо вони одержують заробітну плату за місцем основної роботи;

7. направлені для виконання робіт вахтовим методом;

8. направлені для роботи в будівельні організації на допомогу, включаючи виконання робіт, пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, якщо за ними зберігається повністю або частково заробітна плата за місцем їх, основної роботи;

9. виконують роботи за договорами цивільно - правового характеру (включаючи договір підряду), якщо розрахунки за виконану роботу проводяться безпосередньо самим підприємством і при умові, що ці працівники не включаються до списків інших підприємств;

10. прийняті для заміщення працівників, які відсутні (через хворобу, відпустку по вагітності та пологах, відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством або колдоговором) і т.д.

У обліковий склад включаються також працівники, які тимчасово не працюють на підприємстві з нижчезазначених причин:

(1). через хворобу (протягом всього періоду захворювання до повернення на роботу відповідно з листками непрацездатності або до вибуття через інвалідність);

(2). у зв'язку з виконанням державних або громадських обов'язків;

(3). тимчасово залучені на сільськогосподарські та інші роботи, зокрема, надання послуг населенню, якщо за ними зберігається повністю або частково заробітна плата за місцем їх, основної роботи;

(4). працівники, які відряджені на інші підприємства згідно спеціальних рішень Уряду (збирання врожаю, виконання будівельно-монтажних робіт, тощо).

(5). направлені з відривом від виробництва в інститути та на факультети підвищення кваліфікації, в учбово - курсові комбінати, на курси та в інші навчальні заклади для підвищення кваліфікації або придбання нової професії (спеціальності), перепідготовки, якщо за ними повністю зберігається заробітна плата;

(6). направлені на стажування на інші підприємства або за кордон.

У звітності з праці чисельність працівників облікового складу наводиться не тільки на певну дату, а й в середньому за звітний період (за місяць, квартал, з початку року, рік).

Для визначення чисельності працівників підприємства, (установи, організації за будь - який період (місяць, квартал, з початку року, рік) недостатньо мати чисельність працівників на дату, наприклад, тільки на початок або на кінець звітного періоду, тому що в цих показниках не враховуються зміни, що відбулися протягом розглянутого періоду.

Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 (для лютого - по 28 або 29 число), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Чисельність працівників облікового складу за вихідний або святковий (неробочий) день приймається на рівні облікової чисельності працівників за попередній робочий день. При наявності двох або більше вихідних чи святкових (неробочих) днів підряд чисельність працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні чисельності працівників облікового складу за робочий день, що передував вихідним та святковим (неробочим) дням.

Для правильного визначення середньооблікової чисельності працівників необхідно вести щоденний облік чисельності працівників облікового складу, який повинен уточнюватися на основі наказів (розпоряджень) про прийняття, переведення працівників на іншу роботу, припинення трудового договору тощо.

Чисельність працівників облікового складу за кожний день повинна відповідати даним табельного обліку використання робочого часу (форма N Т-13), на основі якого встановлюється чисельність працівників, які фактично з'явилися на роботу, та причини їх, неявок.

Середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на щойно введених в експлуатацію підприємствах, ліквідованих, що мають сезонний характер виробництва, тощо, за винятком тих, які переведені тимчасово на такий режим роботи за рішенням адміністрації), визначається шляхом ділення суми чисельності штатних працівників облікового складу за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні та святкові (неробочі) дні за період роботи, на загальне число календарних днів у звітному місяці.

Середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 2, 3, 4...12.

Середньооблікова чисельність всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.

Методика розрахунку цього показника базується на перерахунку всього персоналу, який залучався до роботи у звітному періоді і отримував відповідну заробітну плату (доход) (як за відпрацьований робочий час, так і не відпрацьований, але оплачений) в умовну чисельність працівників, зайнятих виконанням роботи повний робочий день, виходячи з встановленої його тривалості.

Це означає, що працівники, які фактично відпрацювали менше встановленої норми робочого часу, перераховуються в еквівалент повної зайнятості (повного робочого дня).

Працівники, які перебували в оплачуваних щорічних або додаткових відпустках та в інших випадках збереження за ними повністю заробітної плати, включаються як ті, що повністю відпрацювали робочий час, тобто як цілі фізичні одиниці.

До середньооблікової чисельності працівників всього персоналу включається також умовна чисельність окремих категорій працівників, у тих випадках, коли немає можливості обрахувати її за днями явок на роботу, зокрема:

- чисельність надомників, працівників, які виконували роботу згідно з договорами підряду, та інших категорій працівників, по яких вести щоденний облік затрат робочого часу неможливо, розраховується шляхом ділення фактично нарахованих їм за звітний місяць коштів на оплату праці на середньомісячну заробітну плату одного працівника облікового складу, зайнятого в основній діяльності (за цей же місяць), перераховану в еквіваленті повної зайнятості.

Чисельність працівників, які не перебувають в обліковому складі (штаті) підприємства та залучені до роботи на підприємство: згідно з спеціальними договорами з організаціями (на надання робочої сили, виконання громадських робіт у період вимушеного безробіття, на період залучення до праці хворих наркологічних відділень психіатричних (психоневрологічних установ), працівників ВТУ, та в інших випадках здійснення часткової оплати праці, тощо - визначається шляхом ділення фактично нарахованих за звітний місяць цим працівникам коштів на оплату праці, на середньомісячну заробітну плату одного працівника облікового складу (за цей же місяць), перераховану в еквіваленті повної зайнятості.

При визначенні середньооблікової чисельності працівники, які прийняті (переведені в установленому законом порядку) на неповний робочий день або неповний робочий тиждень, включаючи працівників, які були прийняті на половину ставки (окладу) відповідно до штатного розпису, враховуються пропорційно фактично відпрацьованому часу в такому порядку:

- визначається загальна кількість людино - днів, відпрацьованих цими працівниками, для чого загальна кількість відпрацьованих людино - годин у звітному місяці ділиться на тривалість робочого дня виходячи з встановленої тривалості робочого тижня, наприклад - 8 годин (при п'ятиденному робочому тижні) або 6,83 години (при шестиденному робочому тижні). Після цього визначається середньооблікова чисельність працівників, для чого отримана кількість відпрацьованих людино - днів ділиться на кількість робочих днів за календарем у звітному місяці.

1) Явочна чисельність характеризує число працівників підприємства, що явилися на роботу в робочі дні. Явочна чисельність включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працюючих, що прийняті на роботу на строк один і більше днів незалежно від того, знаходяться вони на роботі, у відпустці, відрядженні, звільнені від праці за хворобою чи з інших причин.

2) Середньоспискова чисельність персоналу в еквіваленті повної зайнятості характеризує кількість повністю відпрацьованих норм часу. Розраховується шляхом відношення відпрацьованих людино-годин персоналу підприємства за певний період до норм часу, які повинен відпрацювати працюючий при відповідних умовах тривалості робочого тижня.

3) Отже, середньоспискова чисельність персоналу в еквіваленті повної зайнятості дорівнює:

Зіставлення вищезгаданих показників чисельності дає можливість виявити резерви у використанні робочої сили. Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризує резерв (в основному робітників), що має використовуватись для заміни тих, що не виходять на роботу з поважних причин.

Рух робочої сили представляє собою процес прибуття, вибуття і переміщення спискової чисельності робітників. Рух такого роду характеризується плинністю кадрів.

- коефіцієнт обороту з прийому кадрів визначається відношенням кількості робітників, прийнятих на роботу за даний період () до середньооблікової чисельності за той же період ()

(%)

- коефіцієнт обертання при звільненні кадрів визначається відношенням кількості робітників, звільнених по всім причинам за даний період () до середньооблікової чисельності за той же період ()

(%)

- коефіцієнт із загального обігу кадрів дорівнює сумі коефіцієнтів обороту з прийому і вибуття кадрів

(%)

- коефіцієнт плинності кадрів визначається відношенням чисельності робітників, звільнених через порушення трудової дисципліни і за власним бажанням за звітний період () до середньооблікової чисельності за той же період ()

(%)

- коефіцієнт стабільності кадрів визначається відношенням загальної суми років роботи на даному підприємстві всього персоналу за даний період () до середньооблікової чисельності за той же період ()



Розрахунки основних показників, які характеризують рух персоналу підприємства у звітному періоді (за 2003 р.):

- коефіцієнт обороту з прийому у звітному році

- коефіцієнт обертання по звільненню у звітному році

- коефіцієнт загального обігу

- коефіцієнт плинності кадрів

- коефіцієнт стабільності кадрів

Із отриманих даних видно, що у звітному періоді на підприємстві було прийнято 12,5% середньооблікової чисельності робітників, тоді як звільнено за цей же період на 14,3% більше.Звільнення за власним бажанням і через порушення трудової дисципліни є для підприємства небажаними, оскільки призводять до затрат на додаткове наймання робітників і їх підготовку. Загльний обіг руху персоналу визначається як сума коефіцієнтів обігу з прийому і вибуття персоналу. Він складає 39,3 % від середньооблікової чисельності.

2.2.2. Оборотні кошти

Таблиця 2.Склад і структура обігових коштів філії “Козельщинський райавтодор ”за 2003 - 2004 роки

Види коштів	За 2003 рік	За 2004 рік	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення. %
А	1	2	3	4
1.Грошові кошти та їх еквіваленти:	10975	546	-10429	-95,0250569
у національній валюті	10975	546	-10429	-95,0250569
в іноземній ва-люті
2. Поточні фінан-сові інвестиції:
векселі одер-жані
3. Дебітори	49453	64283	14830	29,9880695
4.Запаси	510295	472008	-38287	-7,50291498
5. Незавершене виробництво	196599	434847	238248	121,184747
6. Готова продукція
7. Товари
8. Інші оборотні активи
Усього:	767322	971684	204362	26,6331475

Оборотні кошти мають таку структуру (покажемо це графічно):

Мал. 4

Мал. 5

Основні джерела формування оборотних коштів:

1. Власні джерела, які включають: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, що вкладається, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільове фі-нансування.

2. Позичкові кошти, до яких можна віднести довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, коро-ткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довго-строковими зобов'язаннями.

3. Додатково залучені джерела, які включають: кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також поточні зо-бов'язання щодо отриманих авансів, розрахунків з бюджетом, позабюджетних платежів, розрахунків зі страхування, з оплати праці, з учасниками, за іншими поточними зобов'язаннями, ре-зервів за сумнівними боргами, благодійні та інші надходження.

Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти, співвідношення яких розкриває його фінансовий стан.

2.3. Оплата праці

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Структура заробітної плати.

1. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

2. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

3. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно - кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх, складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:

· тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;

· міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Тарифно - кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються Міністерством праці України.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку після сплати обов'язкових платежів.

Відрядною - називається така оплата праці, при якій робітник отримує заробітну плату за об'єм виконаної роботи по встановленим нормам за одиницю доброякісної продукції, вираженої в натуральних показниках, яка поділяється на пряму відрядну та відрядно-преміальну.

Відрядно - преміальна - це така система, при якій за виконаний об'єм робіт по акордному наряду у встановлений термін або достроково оплата проводиться по дійсним нормам часу та розцінкам. При цьому за скорочення нормативного часу виплачується премія при умові, що роботи виконані в повній відповідності з робочими кресленнями, будівельними нормами і правилами. Розмір премії диференціюється в залежності від оцінки якості виконаних робіт та загальна сума премії одному робітнику не повинна перевищувати 40 % (на місяць) відрядного заробітку.

Непряма відрядна - заробіток нараховується за непрямими розцінками (для обслуговуючих працівників).

Відрядно - прогресивна - коли межа обсягу за завданням виплачується за звичайними розцінками, а понад того за підвищеними розцінками.

Погодинна - заробіток працівника залежить від відпрацьованого ним часу та годинної тарифної ставки.

Погодинно - преміальна - це система оплати праці, суть якої полягає в тому, що окрім основного заробітку, робітники отримують премію за досягнення встановлених показників, затверджених будівельною організацією за згодою з місцевою профспілкою.

Акордною - називається така система оплати праці, при якій заробітна плата розраховується по укрупнених розцінках за виконаний комплекс робіт, виражена в одиницях виміру кінцевої продукції (кам'яна кладка зі всіма роботами на будівлю, на секцію, поверх; комплекс всіх штукатурних або малярських робіт і т. ін.) Фонд оплати праці на філії Козельщинського “Райавтодору” за 2004 рік склав 730,6 тис. грн., з якого основна заробітна плата - 542,9 тис. грн., додаткова - 180,9 тис. грн., інші заохочувальні та компенсаційні виплати - 6,8 тис. грн.

На підприємствах, окрім відрядної оплати, застосовується почасова оплата, тобто оплата за працю певної тривалості (годину, день, місяць). В умовах переходу до ринку на деяких підприємствах може з'явитися тенденція до заміни відрядної оплати на почасову. У цьому разі необхідно дотримуватися певних вимог до організації почасової оплати, з тим щоб її застосування не спричинило зниження ефективності роботи, що не бажано в умовах конкуренції на ринку праці.

Застосування почасової оплати праці потребує:

* точного обліку і контролю за фактично відпрацьований час;

* правильного присвоєння робітникам тарифних розрядів відповідно до їхньої кваліфікації і з урахуванням кваліфікаційного рівня виконуваних робіт;

* розроблення й правильного застосування обгрунтованих норм виробітку, (часу) нормованих завдань, норм обслуговування і нормативів чисельності.

Зауважимо, що на сучасних підприємствах праця робітників з почасовою оплатою має нормуватися й оцінюватися на основі показників, які враховують результати їхньої праці.

Такими показниками можуть бути:

* нормовані (виробничі) завдання, які визначають кожному почасовику обсяг роботи за зміну, тиждень або місяць;

* планові норми або завдання щодо випуску продукції бригадою, дільницею, цехом;

* норми праці, які можуть бути установлені як ступінь виконання технологічних параметрів, режимів, норм витрат сировини, матеріалів та інших виробничих ресурсів, строків виконання певних видів робіт тощо.

Почасова форма оплати праці застосовується:

1. За умови, коли у робітника відсутня реальна можливість для збільшення випуску продукції, наприклад, якщо його виробіток обумовлений режимом роботи устаткування, продуктивністю машин і агрегатів. Це характерно для автоматичних ліній, конвеєрів і потокових ліній з безперервним і точно регламентованим режимом, для робіт на високомеханізованому устаткуванні й апаратурних процесах.

2. Якщо результати праці робітника не можуть бути конкретно виміряні і кількісно виражені (налагодження верстатів, інструктаж).

3. Коли економічно недоцільно стимулювати зростання виробітку понад оптимально передбачений технологічними параметрами, а також коли перевиконання цих норм може досягатися через порушення технологічних режимів і відповідно погіршення якості робіт, а відтак і продукції. До таких робіт належить випробування продукції, остаточне доведення і здавання ВТК, термічне оброблення і металопокриття виробів. Від робітника вимагається старанне дотримання параметрів, а також виконання кількісного завдання, установленого на рівні, за якого забезпечується відповідна якість робіт.

За простої почасової системи розмір заробітку визначається залежно від тарифної ставки робітника і кількості відпрацьованого ним часу. За способом нарахування заробітної плати почасова оплата буває годинна, денна, місячна.

Ефективнішою системою є почасово-преміальна, за якою оплачується праця як основних, так і допоміжних робітників. За цією системою заробіток робітникові нараховується не тільки за відпрацьований час, а й за досягнення певних кількісних і якісних показників. Кількісними показниками можуть бути відпрацьований час, виконання планових і нормованих завдань, а якісними -- здавання продукції з першого подання, підвищення сортності продукції, економія сировини, матеріалів, пального, інструментів, дотримання технологічних режимів тощо. На багатьох підприємствах широко застосовується почасова-преміальна система з нормованими завданнями. Робітники-почасовики преміюються за виконання установлених їм нормованих завдань.

У разі застосування цієї системи до кожного робітника доводиться конкретне змінне або місячне завдання (в штуках, нормо-годинах або гривнях) і результати враховуються під час нарахування премій за даний період. Уведення цієї системи супроводжується посиленням нормування праці, впровадженням технічно-обгрунтованих норм і нормативів чисельності.

Запровадженню системи нормованих завдань має передувати підготовча робота за такими напрямами:

* проведення ретельного аналізу охоплення робітників-почасовиків нормуванням праці;

* виявлення можливості й доцільності використання для нормування праці допоміжних робітників-почасовиків нормованих завдань;

* установлення переліку професій робітників-почасовиків, яким доцільно установлювати нормовані завдання;

* визначення наявності нормативних матеріалів, які необхідні для установлення нормованих завдань;

* збирання та аналіз вихідних даних для визначення обсягу і повторюваності робіт, які мають випадковий характер (наприклад, частота виходу із ладу устаткування, період зносу інструменту та ін.);

* установлення виду нормованих завдань (індивідуальних або бригадних) і періоду, на який вони розраховуються;

* визначення методики установлення нормованих завдань і порядку доведення їх до дільниць, бригад та окремих робітників;

* розроблення документації з обліку видачі і виконання нормованих завдань.

Окрім цього, розробляються заходи для поліпшення організації і обслуговування робочих місць, умов праці, удосконалення трудових процесів тощо.

Для оплати праці спеціалістів і службовців застосовується почасова форма зарплати. Преміювання даної категорії працівників здійснюється за конкретні досягнення у виробничій діяльності. У зв'язку з цим найпоширенішою системою оплати їх праці є почасово-преміальна, за якої заробітна плата складається з посадового окладу, доплат, надбавок і суми премій. В умовах становлення ринкової економіки, подальшої індивідуалізації заробітної плати, дедалі більшого поширення набуває контрактна система оплати праці, яка може застосовуватися поряд з існуючою на підприємстві системою оплати праці. Оплата праці за контрактом є складовою контрактної системи наймання і оплати, яка досить поширена в зарубіжних країнах.

Контракт є особливою формою трудового договору між найманим працівником і власником підприємства, організації або уповноваженим органом. За контрактом працівник зобов'язується виконувати роботу, | визначену цією угодою і правилами внутрішнього розпорядку, а власник підприємства, організації або уповноважений ним орган зобов'язується сплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умо-І ви праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством працю, колективним договором і угодою сторін.

Контракти мають перевагу над традиційними трудовими договорами, які не повністю враховують особисті якості працівників та змістовну специфіку їхньої професійної діяльності, не забезпечують належної відповідальності за доручену справу.

Контракт як особлива форма трудового договору має спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативи та самостійності праці, враховуючи індивідуальні здібності працівника та його професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника.

Контракт має юридичну форму, оскільки прийняття на роботу працівників може здійснюватися у випадках, прямо передбачених чинним законодавством. У контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави для розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, організації чи роботодавця. Умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами й колективним договором, і залежать від виконання умов контракту.

У контракті можуть також визначатися умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік чи інший період, участі у прибутках підприємства, організації (якщо це передбачено чинним законодавством та їхніми статутами) чи громадянина-підприємця.

У контракті можуть бути передбачені додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця.

Контракт укладається у письмовій формі і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом. Він оформляється у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної зі сторін контракту.

За згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органові, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за додержанням умов контракту



Розділ III. Облік та звітність підприємства

Звітність - це підсумкові показники обліку господарської діяльності підприємства за певний період часу. Кожному виду обліку відповідає своя звітність. Тому звітність як і облік ділиться на оперативно - технічну, бухгалтерську та статистичну. При допомозі звітів можна слідкувати за виконанням планів, використанням ресурсів окремими організаціями та їх, підрозділами. Велике значення має повнота та достовірність звітності, своєчасність її представлення органам статистичного управління. За строками представлення статистична звітність поділяється на періодичну і річну.

На філії Крзельщинського “Райавтодору” мною були опрацьовані наступні форми статистичної звітності:

1. Форма № 1-ПВ термінова - місячна “Звіт з праці”. Подається підприємством не пізніше 7 - го числа після звітного періоду, до областатуправління.

2. Форма № 3-ПВ термінова - квартальна “Звіт про використання робочого часу”. Подається підприємством не пізніше 7 - го числа після звітного періоду, до областатуправління.

Статистична звітність: звіт про наявність і рух основних фондів, амортизації (зносу) (форма № 11-ОФ), звіт по праці (форма № 1-ПВ, форма № 2-ПВ), звіт про використання робочого часу (форма № 3-ПВ), звіт про собівартість будівельно-монтажних робіт (форма № 2-е), звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг (форма № 5-е).

Розділ IV. Формування та розподіл прибутку підприємства

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток. Найбільш повне, на нашу думку, визначення балансового прибутку було дано в статистичному щорічнику України за 1996 рік. "Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій".