Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства філії "Козельщинський райавтодор"

По-перше, це основна діяльність, її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг, її визначали як прибуток від іншої реалізації.

Прибуток від іншої реалізації міг бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключали витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір). Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації міг значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.

По-третє, це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку. На обсяг названого прибутку справляв вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 1997 р. прибуток, отриманий від володіння корпоративними правами та державними цінними паперами суб'єктами господарювання, оподатковується. По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.

До них включали:

прибутки і збитки минулих років, що були виявлені у звітному періоді;

невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

штрафи, пені, неустойки, що надходили за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій; штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету; кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності; дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності; прибуток від завищення цін і тарифів; курсова різниця від операцій в іноземній валюті; прибуток (збиток) від ліквідації основних засобів; вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту; прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами господарювання було пов'язане з діяльністю не тільки на території України, а й за її межами.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включалися. З прийняттям Закону "Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"" від 22 травня 1997 року податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням прибутку підприємств, як фінансового результату їхньої діяльності.

Однак послаблення контролю за формуванням прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств.

Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства - суб'єкта господарської діяльності.

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет.

По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності. Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку.

На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

На рис. 4.5 зображено схему розподілу балансового прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишався в розпорядженні підприємств, впливали: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, податок на прибуток).

Прибуток, що залишався в розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках: за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання; за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків; за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів; за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків; за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем); за прострочені банківські позички; за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів; за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток - це частина прибутку, що залишався в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій). Термін обігу одного обороту складається з часу прибування оборотних коштів у сфер виробництва і сфері обігу, починаючи з моменту придбання виробничих запасів і закінчуючи отриманням виручки від реалізації продукції, яка була випущена підприємством. Термін одного обороту (обіговість оборотних коштів) в днях визначається:

де Сок -середні залишки оборотних коштів;

РП - чистий дохід;

Д - кількість днів;

Коб - кількість оборотів.

Чим менше термін одного обороту оборотних коштів, тим, при інших рівних умовах, підприємству необхідно менше оборотних засобів. Чим скоріше оборотні засоби виконують кругообіг, тим краще та ефективніше оборотні засоби вони використовуються. Таким чином, час обороту коштів впливає на необхідність у сукупних оборотних коштах. Скорочення цього часу - найважливіший напрямок фінансового управління, що веде до підвищення використання оборотних засобів і збільшення їх віддачі.

Швидкість обороту характеризує прямий коефіцієнт обіговості (кількість оборотів) за певний проміжок часу - рік, квартал. Цей показник відображає кількість кругооборотів, які виконують оборотні засоби підприємства, наприклад, за рік. Він розраховується так:

де Сок - середня сума оборотних засобів.

де НВ,ОФ,ОК,ТР - середні значення відповідно розмірів : податків і виплат підприємства, що не включаються у собівартість продукції, вартості основних фондів обігових коштів, трудових ресурсів;

ФП - середнє значення фонду споживання підприємства.

Мета якісного аналізу й оцінки використання обігових коштів підприємства полягає і тому, щоб дати змогу користувачеві одержати відповідь на питання, як ефективно чи неефективно використовувалися обігові кошти підприємства (їх елементи) за проміжної часу, що підлягає аналізу, яким ефективним чи неефективним було виробництво в цілому,

Для якісного аналізу й оцінювання ефективності використання обігових коштів (як і цілому, так і кожного елемента окремо) обрано індексний метод. Вибір саме цього методу невипадковий, бо цей метод дає змогу порівняти між собою не завжди порівняні величини.

Як відомо індекс будь-якого показника (Ііп) розраховується таким способом:

де 1П[],1П¹ - відповідно величина розрахункового та базового показників. Алгоритм якісного аналізу й оцінювання ефективності використання обігових коштів

при однокроковому аналізі, проведеному за допомогою абсолютних показників (1Е), рекомендується в такій редакції:

де Іок,Ітп - відповідно індекси обігових коштів і обсягу товарної продукції за інтервал часу, який аналізується (однокроковий).

Якщо 1Е> - обігові кошти підприємства (або окремі їх елементи) використовувалися неефективно. Тільки у разі, коли 1Е<1,можна позитивно

При багатокроковому (ретроспективному) аналізі та оцінці ефективності використання обігових коштів, який виконується за допомогою відносних місткісних показників, алгоритм аналізу й оцінки ефективності використання обігових коштів (їх елементів) такий:

Якщо 4Е[]Т, робиться висновок про неефективне їх використання (або їх елементів).Тільки у разі, коли 4Е<Т,можна зробити висновок про те, що за аналізований проміжок часу обігові кошти (їх елементи) використовувалися ефективно.

Значення й сума індексів показників ОКЕ, а також їх елементів розраховується так само, як індекси абсолютних значень обігових коштів і їх елементів. Наприклад, для якісного оцінювання ефективності використання обігових коштів у і-му періоді (Іоке₁=1):

У свою чергу

Запропонований у цій роботі кількісний аналіз має дати відповідь на питання, наскільки ефективно (або неефективно) використовувалися за період аналізу обігові кошти підприємства (їх складові). При чому це "наскільки" виявляється у збільшенні чи зменшенні прибутку відповідно через скорочення чи зростання показника капітоломісткості продукції за обіговими коштами (як у цілому, так і за їх складовими).

Зростання (Еок) чи зниження (Пок) прибутку через скорочення, збільшення показника капіталомісткості продукції за обіговими коштами (чи їх елементами) рекомендується обчислювати за формулою:

тому на стан їх аналізу мають звернути увагу як керівники, так і інші зацікавлені особи.

Внутрішній аналіз обігових коштів дає змогу розкрити можливі резерви поліпшення ефективності їх використання, показати найпривабливіші підрозділи для інвестиційних проектів. Результати аналізу є одним із головних засобів конкурентної боротьби між товаровиробниками.

Необхідна умова для підвищення ефективності використання обігових коштів - продумане економічне визначення потреби в них. Тобто визначення такого їх оптимального розміру, який би при мінімальному запасі забезпечив безперервне виробництво. У цьому полягає суть нормування обігових коштів, основною особливістю якого в умовах ринку є те, що воно має розглядатися не лише як економічний метод обчислення необхідного розміру обігових коштів, а переважно як спосіб виявлення й мобілізації на підприємстві внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва.

Спостережна рада здійснює нагляд за діяльністю Правління і Ревізійної комісії. Ревізійна комісія здійснює контроль за функціонуванням Правління і відповідальна перед Загальними зборами акціонерів.

3.2 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

Для комплексної характеристики виробничо-господарської діяльності підприємства використовується система техніко-економічних показників приведених у таблиці 1. Фактично досягнутий розмір цих показників у звітному році дорівнюється з аналогічними показниками за попередні періоди.Джерелами для проведення аналізу є дані бухгалтерської і статистичної звітності. Бухгалтерська звітність: баланс підприємства (форма № 1), звіт про фінансові результати підприємства (форма № 2).

Статистична звітність: звіт про наявність і рух основних фондів, амортизації (зносу) (форма № 11-ОФ), звіт по праці (форма № 1-ПВ, форма № 2-ПВ), звіт про використання робочого часу (форма № 3-ПВ), звіт про собівартість будівельно-монтажних робіт (форма № 2-е), звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг (форма № 5-е).

Таблиця 1.Техніко-економічні показники діяльності ВАТ "Полтавамолпрод"за 2001-2002 роки

Висновок

Друга виробнича практика спрямована на закріплення теоретичних знань та практичних навичок студентів на вирішенні конкретних економічних завдань. А саме розробка даної роботи передбачає перш за все створення документів, необхідних для реєстрації підприємства (розробка пакету установчих документів відповідно до завдання), а також розрахунок основних показників діяльності підприємства.

Для поліпшення структури оборотних коштів необхідно:

1. Знизити дебіторську заборгованість за рахунок вибору більш стабільних і відповідальних покупців та постачальників.

2. Оптимізувати постачання виробничих запасів та удосконалити величину, необхідну для стабільного виробництва.

Підвищення ефективності використання оборотних коштів можливе:

· на стадії створення виробничих запасів - впровадження економічно обгрунтованих норм запасу, наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і інших до споживачів; широке використання прямих тривалих зв'язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням; комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах;

· на стадії незавершеного виробництва прискорення НТП (упровадження прогресивної технології і техніки, особливо безвідхідної і маловідходної, роботизованих комплексів, роторних ліній, хімізація виробництва), розвиток стандартизації, уніфікації, типізації, удосконалювання форм організації промислового виробництва, примінення більш дешевих конструкційних матеріалів, удосконалювання системи економічного стимулювання, економічного використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, збільшення питомої ваги продукції, що користається підвищеним попитом;

· на стадії звертання наближення споживачів продукції до її виготовлювачів; удосконалювання системи розрахунків, збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів, ретельна і своєчасна перевірка продукції, що відвантажується, по партіях , асортименту, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

Унаслідок прискорення оборотності фінансових (грошових) коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту.

Після одержання кінцевих результатів роботи можна зробити наступні висновки:

Персонал підприємства: в загалом діяльність персоналу підприємства в звітному році в порівнянні з базовим покращилась, зокрема зріс показник виробітку як на одного робітника, так і на одного працюючого; структура персоналу стала більш прийнятною - зменшилася кількість адміністративного персоналу порівняно з числом робітників.

Основні виробничі фонди підприємства: під час розробки даного розділу курсового проекту була розрахована технологічна структура основних фондів підприємства; розраховані показники, які характеризують ефективність їх використання (фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність). Як результат можна відмітити позитивні тенденції, які спостерігаються при порівнянні аналогічних показників за аналізовані роки.

Обігові засоби: під час проведення аналізу даних засобів підприємства були розраховані всі необхідні показники. Як позитивне слід відмітити зменшення тривалості одного обороту обігових засобів в звітному році порівняно з базовим і наслідком цього є вивільнення обігових засобів, тобто для забезпечення такого ж об'єму виробництва як в базовому році знадобилося менший їхній обсяг. Можливо як негативний момент потрібно відзначити достатньо високу питому вагу запасів готової продукції на складі в структурі обігових засобів.

Список використаної літератури:

1. Пак Ю.Е., Хализов С.С. Экономика труда в строительстве.- М.: Стройиздат, 1988.

2. Погорелов Н.И. Нормирование труда в промышленности.- Харьков: Основа, 1991.

3. Жуков Л.И., Горшков В.В. Справочное пособие по труду и зарплате. - М.: Финансы и статистика, 1990.

4. Музыка А.В., Агеев В.И. Справочник нормировщика в строительстве. - К.: Будівельник, 1983.

5. Петров И.А., Ефремов С.А.,Каширин Н.В. Техническое нормирование и сметное дело в строительстве .-М., 1972.

6. ЕНИР (сборники) -М.: Прейскурантиздат, 1987.

7. Драченко Б.Ф., Ерисова Л.Г., Горбенко П.Г. Технология ремону автодорог. - М.: Агропромиздат, 1990.

8. Экономика труда :Учебник для вузов / Под редакцией Г.Р. Погосяна, Л.И. Жукова .- М.:Экономика, 1991.

9. Технологія будівельного виробництва: Підручник / Під ред. М.Г. Ярмоленко .-К.: Вища школа, 1993.

10. Онищенко О.Г. та ін. Механізація опоряджувальних робіт у будівництві. - К.: Урожай, 1998.